з Г.Бреговича

Нема грошей і знову без роботи.
Осіння мряка, безкінечні дні
Дитина посміхається вві сні
І ловить молоко з грудей відкритим ротом.
Ти втомлено наспівуєш пісні,
Готуючись до завтрашніх уроків.
І линуть тихо, зовсім без зусиль
Пісні для похоронів і весіль.

Непристойні зомбі, що летять у Клівленд
Їх тіла у пеклі, а душа у раю
Яблука Антонова, груші мої срібні
Ви єдині рідні у чужому краї.

Незлобливі зомбі відпочинуть в озері.
Долетить не кожен, шлях їх фист далекий
В парку листопадловім, білі як морозиво
Вилітають в вирій, зомбі, як лелеки.

Б.-І. Антоничу

Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні
криці.
І не ховаюсь у лапатих
снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.

Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.

Раджу Раджі: Тримайтеся прямо
Ваша Величність.
Будьте, як кажуть, цвяхом програми
Ваша Незвичність.
Час - це метелик, що лине на лампу
З воріт гіпокампу, з воріт гіпокампу
Ваша Тривалість.
Стримуйте гнів, як може непалець,
Як можна недбало
Ваша Зухвалість.
Бачите піддані влади заради
В пошуках зради
Ваша Стоокість
Хай буде камнем наріжним і ніжним
ваша жорстокість,
Ваша Жорстокість.

У серця мова калинова,
Як пісня, - ВІЧНА ДОБРОТА.
Вона в єднанні такту й слова -
Зворушна, ніжна і проста.

Плекайте мову - Стяг величний,
То струни нашої душі,
В ній символи життя одвічні,
Натхненням пройняті вірші.

Прониклива, не для байдужих
Рядків хвилююча краса.
На крилах слова вільних, дужих
Злинають мрії в небеса

І осипаються, мов квіти,
На землю в променях рясних,
Щоб душу кожного зігріти
І щоб негоди вітер стих.

Плекайте мову - Гімн величний,
Найтонші порухи душі,
І символи життя одвічні:
Прозова сповідь і вірші.

2004.

(Присвячується учасникам мирної
волелюбної Помаранчевої революції)

І бачить Бог натхненну вроду,
Піднесення мого народу,
Його величну, гідну стать
Проти глумливості повстать.
Хто може попри все звеліти
Зітерти Вічні Заповіти
Від праотців, що доладу
Звитяжну правили ходу?

Й чи не найпершую вимогу -
Плекати в серці перемогу -
Нащадкам прагли передать,
Щоби велична сильна рать
Нескорена і незігнута
Розірвала найтяжчі пута
Брехні, покори, нечеснот,
Щоб возвеличив мій народ
Любов і правду навіки!

З правиці, з правої руки
Мораль і віру одеснуя,
Співав би вічно "Алілуя!",
Схиливши голову в уклін
І, сколихнувши Вічний Дзвін,
З душею чистою до Бога
Став в Воскресінського порога!

Народе мій, твоє коріння
Скріпляє навіть драговиння,
І Древо віттям до небес
Підносить твій Вселенський хрест -
Прокласти стежку до Життя
Крізь біль, страждання, каяття.
Твоє обличчя із любові,
Всі свідки, браття Ієгові,
Сказати мусять і про це.

Скріпляймо Райськеє Яйце,
Доволі щастя в нетрях бити,
Йде час велінням серця жити.
Брехні тягар - стальний кайдан,
Є точка відліку - МАЙДАН
У незалежної Вкраїни,
У найтеплішої родини.
І Володимирськая гора,
Людська звитяжна непокора -
То Конституції стаття:
Свідомість визначить буття!

2004р.

Присвячую матусі, освітянам і всім,
хто працює за покликом душі і
несе любов у світ

Колосся і волошки в полі -
Горить скарбниця майбуття,
Для кожної людської долі
Сплететься ниточка буття.

Буття-життя у цьому світі,
Який він, нене, непростий!
Схиляє Древо шатні віти
Підйомів, злету, світлих мрій.

Крокує стежками малеча
В Пізнання Світ і здивувань,
Тяжка та ноша, що на плечах,
Круті і сходинки до знань.

Бринить зворушне, тепле слово,
І руки лагідні в жалю
Дитячу долю світанкову
Вплітають в доленьку свою.

Ведуть в турботі нескінченній,
Все ділять - радість і печаль.
Своя не давить ноша плечі,
Стрімкі хоч сходинки до знань!

І світ з роками той ясніє,
Він зрозумілішим стає,
І в радощах сльоза на віях
Горить і сонцем виграє.

Ось в кошику для тебе квіти,
Матусе-вчителько моя,
Хоч складно чесно в світі жити,
Що є - мені не розгубити,
Навчила ти мене любити,
В цім нині доленька моя.