ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.06.09 11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.

Володимир Мацуцький
2026.06.09 09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.

Тетяна Левицька
2026.06.09 08:20
Смарагдові очі, волосся руде,
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра

Віктор Кучерук
2026.06.09 07:21
Ягідками чорними ожина,
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.

С М
2026.06.09 06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів

Неїл Лорен
2026.06.09 01:42
бо кожен тримає дорогу свою
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд

і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава

Артур Курдіновський
2026.06.09 00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.

Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,

Домінік Арфіст
2026.06.08 22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор

хома дідим
2026.06.08 21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего

Борис Костиря
2026.06.08 12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.

Як добре, що заглибитися можна

Вячеслав Руденко
2026.06.08 11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!

Юхим Семеняко
2026.06.08 08:02
Випасали телят Баскервілі,
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.

Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.

Віктор Кучерук
2026.06.08 06:02
Розбуджений співами зябликів ліс
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл

Неїл Лорен
2026.06.08 02:06
написати б комусь листа
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав

написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то

хома дідим
2026.06.07 21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій

Євген Федчук
2026.06.07 17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.

Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,

Володимир Ляшкевич
2026.06.07 16:40
То мир і справді є театром? Як не глянеш:
актори, сцена, мла за нею, глядачі,
а ще присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.

Коли ж вони у втомі покидають сцену,
тоді провіщене доходи

Борис Костиря
2026.06.07 13:28
Дайте випити кави ковток
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.

Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,

Олег Герман
2026.06.07 11:42
Шукаю дорогу між тисяч думок,
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.

Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова

Вячеслав Руденко
2026.06.07 11:10
… на човнику не видно пасажирів,
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,

раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті

Віктор Кучерук
2026.06.07 06:27
В тепле літо золоті ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.

хома дідим
2026.06.06 22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні

С М
2026.06.06 19:21
В оп’янінні усілякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду

Вячеслав Руденко
2026.06.06 17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,

де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух

Охмуд Песецький
2026.06.06 17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.

Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина

Борис Костиря
2026.06.06 12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.

Я прийду в невідомі краї,

Олена Побийголод
2026.06.06 09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)

Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!

    Так хай червоний

Костянтин Ватульов
2026.06.06 08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.

— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре

Віктор Кучерук
2026.06.06 07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.

Тетяна Левицька
2026.06.05 23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.

Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:

хома дідим
2026.06.05 19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть

Юрій Лазірко
2026.06.05 16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин

Борис Костиря
2026.06.05 14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.

Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,

Світлана Пирогова
2026.06.05 13:23
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.

Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,

Татьяна Квашенко
2026.06.05 12:32
Півонії розквітлі за криницею
У вогниках черешневих гірлянд.
Спокусник-червень пахне полуницею,
Заманює у затишок троянд.

І встигнути на все життя надихатись
Не вистачить чарівних вечорів,
Де сонце достигає понад хатами,

Вячеслав Руденко
2026.06.05 12:07
Вони досконало перлинні -
Цвяшки їх з дзвінкої латуні -
Шляхи малахітових стрілок
Повільне життя мотивують,
Ведуть до межі прикордоння
Садити в січневі морози
У сніг кришталеві троянди
Аби уникати загрози
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. игорь рубин - [ 2009.09.01 22:06 ]
    "...Печальный..."
    Я не знаю,что писать,
    Что мне делать и как быть,
    Мне надоело просто ждать:
    Против течения вечно плыть.
    Порой не хочется мне жить,
    Порой не хочется дышать,
    Что мне делать и как быть,
    Чтоб от всего не убежать!
    Меня трепет и терзает
    Разрывает просто страх
    И никто ведь не узнает,
    Что означает слово крах!
    Неспокойно на душе
    Просто рвет меня на части
    Не подскажет никто мне,
    Как убрать все эти страсти!
    Я бы все отдал сейчас,
    Чтоб все прошло
    И в тот же час
    Мое уныние ушло.
    Не передать сейчас словами,
    Не написать пером сейчас,
    Как покидали мысли сами
    И надежда в тот же час...
    Лишь часть того,что происходит,
    Смогу сейчас я написать,
    А время,шанс,любовь уходит
    И надоело мне страдать!!!
    Как остановить,спасти все это,
    Чтоб вернуть все время в спять,
    Прекрасно было...было лето,
    Но не вернуть того опять.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  2. Віталій Ткачук - [ 2009.09.01 17:44 ]
    Послухай мене востаннє
    Послухай мене востаннє -
    Усе ж не буває вперше.
    Очей на твоєму стані
    Я безліч лишив, не менше.

    Обводив строкатим хистом
    Портрети палкої згоди.
    А музика пахла містом
    Мелодій твоєї вроди.

    Послухай, хоч я пустельник,
    Нехай і пам'ять у латках.
    Як пити - то лиш джерельну
    З долоні твого горнятка.

    2002


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  3. Олеся Овчар - [ 2009.09.01 00:44 ]
    Давня тайна
    Природа вагітна грозою
    Ходила цілісінький день.
    В чеканні немає спокóю –
    Чекання у вічність іде.
    Народження давньої тайни
    Німотно очікував світ.
    Стривогою повне мовчання
    Розбила хвилююча мить.
    Розблиснувши небо надвоє,
    Громами розкочений крик
    Звістив: однією грозою
    Небесний поповнився рід.
    Так радісно стало навколо –
    Сльозилась розчуло земля.
    А світ почувався геть голим...
    Геть голим невинним дитям.
    28.08.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  4. Любов Долик - [ 2009.08.31 23:35 ]
    Маленька ода інтернету
    У блакитному світі –
    наче в скляному флаконі –
    пересовуюсь тихо –
    дуже дорога тремка.
    Світлий день перелився
    в настирний
    дзвінок телефонний :
    - З вами добре усе?
    - Все вже добре...
    Є нитка –
    тонка,
    тільки дуже блакитна...
    мандрує екранним світлом -
    просто нитка
    небесна –
    як доля, як справжній пророк –
    нам прокреслить стежинку
    від твого до мого світу
    інтернетівський, тихий,
    від серця – до серця – крок...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  5. Чорнява Жінка - [ 2009.08.31 22:03 ]
    Как дети
    В море радостно надо входить, как дети,
    как будто в храм, разув перед водою мысли,
    чтобы чёрными его глубину не метить,
    забыв обиды и вкус имён врагов кислый,

    чётки слов принося на алтарь покоя,
    бросать монетку или придумывать сагу
    о том, как море расслабленною рукою
    щекочет пятки древнему Кара-Дагу.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (38)


  6. Катерина Савельєва - [ 2009.08.31 22:00 ]
    Пліт
    Смолиста ніч – крилата хуртовина,
    Зимовий вітер – потяг у думках,
    Я разом з вами гірко говорила
    І повно яблук у моїх садах.

    Потріскує – мов крига пліт емоцій
    На ньому краплі грають у танок.
    Таких зненацьких і солоних порцій,
    Облизує буденний хвилі крок.

    Бринить мелодія мого бажання –
    Я на плоту зриваю почуття.
    Хлюпоче зливою - тяжке страждання
    Та не існує в камені життя!




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.33) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  7. Любомир Тимків - [ 2009.08.31 20:55 ]
    ***
    Я чухав нiс i чухав нiс невдало,
    I чухав нiс до самої кровi.
    А в море з тихим шумом вiдпливали,
    Великi баржi i круїзнi кораблi.

    Подовжу руку в двiчi, втричi,
    I помахаю незнайомцям на кормi
    Вони ж схилившись вже на мене не зважали,
    Вдивляючись у скалку на пораненiй нозi.


    Рейтинги: Народний -- (3.5) | "Майстерень" -- (3.5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  8. Андрій Олеськів - [ 2009.08.31 18:39 ]
    Поет
    Не назову себе поетом,
    Проте пишу я для людей
    Оці прості рядки й куплети,
    Живу у пошуках ідей...

    Тепер малюю я портрети
    Та тільки словом і пером
    Мої слова з думок не стерти
    Навіки вашим став рабом

    Я став художником без жанру
    Мій натюрморт розтопить лід
    Пейзаж сумний у світлих барвах
    Фарбує цей казковий світ...

    Малюю щастя пензлем правди
    Шукаю радість і біду
    Настане час і я піду
    Щоб повернутися назавжди...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  9. Софія Кримовська - [ 2009.08.31 15:28 ]
    Світанком цілована рано
    Світанком цілована рано,
    Ледь пещена сонцем і вітром.
    Ще юна така, а вже рана
    крізь душу усю…
    Ходиш світом
    наосліп
    і мариш словами,
    і пишеш, щоб потім порвати.
    Ти замість ходити ногами
    найперше училась літати.
    А падати вчили вже інші.
    Тим іншим ти вдячна довіку,
    що боляче було.
    Ти пишеш –
    де сльози безсилі і крики.
    Ти пишеш, бо грудкою в горлі
    уміють слова застрягати.
    Ти пишеш від радості й горя
    не можеш уже не писати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  10. Тамара Ганенко - [ 2009.08.31 05:22 ]
    ***
    Жадана госте, не всміхнетесь навіть.
    Чому надміру
    Ви прекрасні й строгі?..
    В моїй чернечій келії убогій
    Щоночі сходять очі зеленаві...

    Тісні віконця вгору поплелися,
    Дубова лава, кухоль на ослоні.
    Навіщо з казки вимріяв колись я
    Ці виноградні пальчики солоні...

    Навіщо вітер грюкає острожно,
    І збиті зорі падають в ожини?
    Сумну цю казку я змінить не можу...
    В ній Ви давно,
    давно Чужа Дружина...




    -----------------------

    Авторський варіант російською:

    * * *

    Желанная, не улыбнетесь даже,
    Вы так прекрасны и высокомерны.
    В монашьей кельи нищенском пейзаже
    Зеленых глаз восходят звезды мерно.

    Окошек тесных резкое стакатто
    И силуэт расколотого клена.
    Зачем из сказки вымечтал когда-то
    Вкус виноградный пальчиков соленых?..

    Гремят щеколды, бредит вечер синий,
    Стою один, молясь и возражая, -
    Я эту сказку изменить не в силах,
    Вы в ней давным давно жена чужая...




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  11. Тамара Ганенко - [ 2009.08.30 05:50 ]
    Мамі
    Матінко,
    моя вишнева гілочко,
    нагідко срібна, зіткана з тривог,
    до півночі над зошитами білими
    ніч креслиш білим рукавом.
    Виходиш проводжати.
    За усмішкою
    твоя сльоза прихована пече.
    Про щось завітне мовити не сміємо.
    Ледь-ледь схиляюсь
    на тремке плече.

    Поцілувати навіть не відважуюсь.
    Хіба вітрець обійме враз обох.
    Садочок, двір, притінені конвалії...
    Наш тихий рай,
    в якому Мама - Бог.





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  12. Тамара Ганенко - [ 2009.08.30 05:52 ]
    Осінньо...
    Осінньо на душі, її заносить листям,
    Ще трохи - й через край... Юніє травня день,
    Гойдається садів уквітчана колиска.
    В мені вже сніг іде.

    ...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і
    Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде...
    Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі,
    І сніг, і сніг іде.

    Чому твоя любов немов несита рана,
    Непевна і терпка: загоїться? зведе?..
    Немов оця весна, сліпуча і нерання.
    А сніг безжально йде.

    І клин куди не кинь, а в думці -
    на віки, та
    Для вічності смішна упевненість людей.
    Ген пелюсток вогонь -
    сторіночка відкрита.
    І сніг, і сніг іде.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  13. Олеся Овчар - [ 2009.08.29 15:31 ]
    Серпнева меланхолія
    Розірваним намистом
    Посипалися зорі...
    Ніби навмисно –
    В осінні холоди.
    Під тим дощем
    Цілувалися двоє,
    Накривши плащем
    Безсоромні сліди.
    Розірваним намистом
    Слова покотились.
    Ніби навмисно –
    Ніхто не збирав.
    На розсипі тому
    Двоє зустрілись...
    Дорогу додому
    Дощ тихо змивав...
    20.08.09






    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  14. Катерина Василенкова - [ 2009.08.28 16:51 ]
    Вчорашня пристрасть
    Вчорашня пристрасть в білих простирадлах
    Лежить зім’ята, зібгана на край;
    Своє тепло ховає безпорадно,
    Себе ледь гріє спомином зітхань.
    Іще вночі сама вогнем спікала:
    Скипала кров і вибухала вмить…
    Під ранок ліжко інеєм припало,
    Сховалась від очей розпусна хіть.
    А пристрасть загорнулась в білий прапор,
    Лежить під ним самотня і німа –
    Їй прохолода дошкуля проклята,
    Коли двох серць закоханих нема.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (2)


  15. Микола Левандівський - [ 2009.08.28 16:03 ]
    www.nebo.com
    Ідею поезії мені підказали
    С. Татчин та І. Кант

    На атласі земного моря, тобто неба
    буває зачіпаєш за зірки веслом
    одне питання: а воно нам треба?
    об камінь неба битися чолом

    у www.nebo.com
    щоденно й нощно є потреба
    у черзі за небесним молоком
    нам довго нудитись не треба

    ми лиш упремося веслом
    у темне піднебіння неба
    оплата входу за жетон
    я зачекаю там на тебе

    і хтось відкриє персональний блог
    на мапі моря, тобто неба
    а ми за зорі вчепимось удвох
    бо є у нас така потреба
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  16. Віталій Ткачук - [ 2009.08.28 13:51 ]
    ***
    На схилах понадхмарної гори
    Кошлаті луки обпиваються нектаром.
    Блакить ще синя. Синя. Повтори.
    А у Карпати ми поїдем.
    Незабаром.

    2002


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (18)


  17. Віталій Ткачук - [ 2009.08.28 11:40 ]
    Arrivederci
    Arrivederci,
    неспокійний Рим.
    Колонні парки вицвіли за літо.
    Прощально калатаючи мохіто,
    Лишу тебе заселено-густим
    вересовіти.

    Ще ледве серпень.
    Рятівний квиток
    Везе від колізеїв і вокзалу.
    Сезон вистав, яких не показали,
    Аплодисменти всмоктує у смог
    і п’єдестали.

    Дощі прогнозні
    спацерують шклом.
    Замовкли телефони і фонтани.
    Я вже далеко. Пір’я і пергамент
    Кладу миролюбиво у шолом.
    А місто тане…

    Спадає тога
    й втома. Новий день
    Дитиною спинається на плечі.
    Ліплю цей день. Він мій найперший глечик -
    Зрікаюсь в ньому піснею пісень
    від порожнечі.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (9)


  18. Ірина Федорович - [ 2009.08.28 11:10 ]
    Рассвет
    Вверх по лесенке рассветной
    Солнце подымалось,
    От безмолвия ночного
    Земля просыпалась.
    Напоила все вокруг
    Хладною росою,
    Расчесала ветру гриву
    Высокой травою,
    Заслушалась соловья
    Трелью озорною -
    Но умолк внезапно он
    Над рдяной водою.
    "Что же солнце облачилось
    С утра в багряницу?"-
    Удивленно щебетнули
    Бойкие синицы.
    Разлилась по небесам
    Будто ала кровь -
    Снова в жертву принесли
    Чью-то там любовь...


    Рейтинги: Народний -- (4.78) | "Майстерень" -- (4.73)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Бик - [ 2009.08.28 11:42 ]
    !!!
    Розчинну каву
    В холодний вечір
    Втопи у морі
    Води з-під крана,
    Облізлі крила
    Накинь на плечі
    І вийди геть
    За межу екрана.

    Зітри майбутнє
    З долоней світу-
    Воно живе
    В штрих-пунктирах ліній,
    А завтра ранком
    Віддайся вітру,
    І разом з ним
    Полетімо в ірій,

    Бо ми із вітром
    З одного тіста:
    Він курить ганджу
    І теж віршує,
    На нього тисне
    Бетонне місто,
    Він бородатий,
    Він не працює,

    Він як і ти
    Любить Manu Chao,
    Він знав Фіделя
    І Че Гевару,
    Він п"є щоранку
    Гірке какао,
    А потім в руки
    Бере гітару...

    І ми не знайдем
    Собі свободу,
    Та, знаєш,
    Гірше нам вже не буде,
    Бо серед
    Тисяч голів народу
    Нам зустрічаються
    Справжні люди!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  20. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2009.08.28 09:12 ]
    Повір у себе
    Прийди й візьми те, що ти хочеш!
    Чому в душі твоїй вагання?
    Чому на місці ти стоїш?
    Хоча в очах горить бажання.

    Повір у те, що зможеш все,
    Коли захочеш подолати.
    Побити, зрушити, знайти,
    Чи що завгодно збудувати.

    Чому не віриш у свій дух,
    У силу волі, яку маєш?
    Хоч сотню раз ти упадеш
    Та прийде час і все здолаєш.

    Ми живемо в такому світі,
    Де кожен сам все має брати.
    Бо люду доброго в нас мало,
    Які тобі щось можуть дати.


    2009 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" 5.25 (5.17)
    Коментарі: (3)


  21. Любов Долик - [ 2009.08.27 22:15 ]
    Уже не літо
    Уже не літо, знаєш, друже мій,
    і небеса згасають посполиті.
    Багряний зойк і запал золотий –
    уже не літо, знаєш, вже не літо.

    Терпке вино гарячих горобин.
    Берези – подались у кармеліти...
    Останнє золото – покута без провин –
    уже не літо, чуєш, вже не літо!

    Туманів привиди - твої холодні сни,
    полинно пахнуть згірклі оксамити.
    А я...
    прощаюся з Любов'ю...
    до весни.
    Уже не літо.
    Так.
    Уже не літо...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  22. Андрій Олеськів - [ 2009.08.27 13:57 ]
    Нова весна
    Я забуваю імена
    Але продовжую кричати
    Коли закінчиться війна
    Я просто піду ляжу спати...
    Коли закінчується день
    Я закриваю свої очі
    Мені наснилося життя
    Я прокидаюсь серед ночі
    І вже до ранку не засну
    А як засну, то вже не встану
    Малюю сонце на піску
    Й чекаю поки світ повстане...
    Чекаю на нову весну...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2009.08.27 12:10 ]
    Чекає…
    Присвячується бабусі , яка кожного дня сидить біля могили свого чоловіка……

    Вітер віє і очі сушить її
    Щоб хоч трохи вони просльозились
    Але марно чекати що заплаче вона
    Давно біль у душі вся втопилась

    Їй лишається час і чекає усе
    День у день тут сидить і благає
    Молить Бога за те , щоб померти уже
    На землі їй вже місця не має!!!

    Вона пильно вдивляється в фото його
    Там ще він молодий і красивий
    Й розуміє що більш не вернути того
    Де жили вони в щасті і в мирі

    Не вернути роки ті найкращі віки
    Де вони все життя будували
    У любові своїй ростили дітей
    Й всі незгоди коханням долали

    Погляд нижче піде і на землю впаде
    І пройде від кутка до куточка
    На коліна тоді поставить її
    Щоб зібрала усі тут листочки

    Вітер знову подує і нові принесе,
    А вона їх завзято збирає.
    Гляне в бік на зарослий травою куток
    То вже місце на неї чекає

    Вже не хоче нічого, вже не хоче життя
    Вона хоче лягти біля нього
    І забути про все бо це вже не буття
    Це обуза велика для всього

    Вже давно усі ждуть і чекають того
    Як відкине свої вона ноги
    Діти-внуки поспішно розділяють майно
    А у неї інші тривоги….

    Позбираючи листя , траву поскубе
    І на лавочку знову сідає
    По дорозі летять , люди йдуть
    А їй байдуже все вона не помічає

    Їй лишились роки ну а може і дні
    Цього ніхто ще не знає
    Але кожного дня із самого рання
    Знов приходить сюди….і чекає…..


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (4)


  24. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2009.08.27 12:48 ]
    Маленьке щастя
    Тебе кохаю я найбільше у житті.
    Ти перше сонечко, що зранку мене будить.
    Ти рання пташка, що цвірінькає мені
    Слова незрозумілі і смішні.

    Від посмішки твоєї забуваєш
    Про всі турботи і безсонні ночі.
    Й гіпнотизуєш поглядом своїм,
    Коли я дивлюся у твої очі.

    Маленькі ручки ти до мене простягаєш,
    І пильно дивишся у мої очі,
    Так ніби, кицю, щось сказати хочеш,
    І тільки ручками і ніжками тріпочеш.

    Ти ще маленька й все тобі нове,
    Перед собою невідоме відкриваєш.
    І кожен день цікавіший стає,
    Бо ти великий світ пізнати маєш.

    Та поки світ для тебе - мама й тато.
    Турботю тебе оберігаєм.
    Й дзвінким плачем ти можеш щось сказати.
    Як щось болить, а ми про це не знаєм.

    Ми прикладем зусилля і старання,
    Щоб ти росла у мирі і любові.
    І як найменше бачила страждання.
    Бо ми щасливої бажаєм тобі долі.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  25. Любов Долик - [ 2009.08.26 22:39 ]
    Каламуть
    І не дано - ні сповіді, ні слова.
    І не збагну, чому шляхи ведуть
    крізь вересень - у небеса медові,
    а в серці не спадає каламуть...

    Гіркі світанки, кава до сніданку,
    колючих слів зісохлі реп"яхи.
    Такі жінки - кохані і коханки,
    і в кожної із них - свої гріхи.

    Гріхи солодкі і гріхи пекучі -
    прадавніх райських яблук дивна суть...
    До щастя кожна з них шукала ключик...
    Чому ж тоді на серці каламуть?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  26. Андрій Олеськів - [ 2009.08.26 14:53 ]
    Я не цураюся...
    Я не цураюся чужого,
    Понад усе люблю своє-
    Блакитне небо і гаряче поле
    Таке тендітне і п'янке
    Ковток повітря пахне домом
    І почуваюсь як в раю
    Коли щебечуть по-вкраїнськи
    Птахи в вишневому саду
    Коли привітне тепле сонце
    Мені всміхається згори
    Коли криниця біля хати
    Дарує нам горня води
    Коли лелека на даху
    Старанно в'є своє гніздо
    Коли закохані серця
    Зігріють нас своїм теплом.
    Нічого іншого не треба
    Нічого кращого нема
    Поглянь мала-це все для тебе
    Оця неписана краса!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  27. Андрій Олеськів - [ 2009.08.26 14:34 ]
    Я забуваю
    Я забуваю все на світі
    На своїй не чужій землі
    Я прокидаюсь в полі квітів
    І п'ю з небес блакить води
    На мить я закриваю очі
    І бачу лиш твою красу
    Зберу з полів росу ранкову
    Тобі в долонях принесу
    Тримаю сонце у руках
    Та не пече воно,
    Хоча й таке гаряче
    Нехай вони мене пробачать
    За те, що сильно так тебе люблю
    Й зовсім не бачу світ,
    Проте живу якось...
    Молюся Богу і не плачу,
    А сміюсь неправді в слід!


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  28. Олеся Овчар - [ 2009.08.26 10:13 ]
    Спогад прийдешній
    Соняшникове літо.
    На жаль –
    Спогад прийдешній.
    Спрагою вгрітий
    Кришталь.
    Холодні черешні.
    Ромашкові дні
    В букет –
    Гарячою ніжністю.
    В річці на дні –
    Сонет
    Бадьорої свіжості.
    Полуничний сміх –
    Печаль
    Осінньої вдачі.
    Липовий цвіт –
    У чай,
    Як літо – гарячий.
    26.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  29. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:16 ]
    Мета
    Коли ти думаєш про когось
    Я імя небуду називати
    Добиватись хочеш чогось
    Треба все розрахувати
    Бо якщо ти недобєшся
    Будеш мучитьсь,страждати
    Та коли її ти любиш
    тобі нічого втрачати
    Спробував,не получилось
    Кажуть всі-"Та не судилось"
    Всьо,забий,дівчат немало
    чому іменно вона?
    чому на ній все стало?
    Тим більше вона зараз не сама
    І головне що не сумна.
    Це брєд,неможу слухати його
    і кого слухати тепер,кого?
    Ніхто некаже добивайся,все можливо
    Тоді коли для мене це важливо
    Коли готовий все віддати
    Щоб було добре
    й більше не страждати
    І не думати,не мудрувати
    Щоб в тупих ідеях не літати
    Ну що тут можна ще сказати?
    Не буде тема ця закритою,ніколи
    Постійно будуть про любов розмови.

    Дата написання:25.02.09


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  30. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:45 ]
    Реальний випадок з життя
    P.S. стався недавно один випадок,несправедливий,який мене дуже заїв. У вірші я використав реальні цитати!
    " "-слова в лапках-це слова однієї дівчини,решта-мої слова!

    "яй..я в шоці з всього
    тебе незаставляв ніхто робити цього
    тепер реально я жалію
    я постояти за подружку вмію
    навчи вже свого друга ти з людьми вітатись
    і нормально з усіма обшятись
    подякуєш йому а не мені
    бо достали ці останні дні
    лиш харять всі і нависають
    і просять щось і заставляють
    лякають чуть неугрожають
    фігньою вопшем вже страдають
    подякуєш йому а не мені,я тут невинна
    ти ще скажи що роблю щось не так і дивна
    якого хєра він їй написав?
    вконтакі з твого профіля,і несказав
    що пише він,а ти пішов курити
    а він писав й пивасік почав пити
    ви двоє тупо змовились,і з неї гнали
    ми не тупі,невже ви це незнали?
    коротче стри мій номер і забудь мене
    ти знав що ця проблема вам двом немине
    і ти мені не друг,це вже кінець
    прощай,якщо обідила то вибачай"
    Їбать...тобі погано?
    з ноги нетої встала рано?
    ти подумай добре що ти написала
    понти кидаєш вже,інакша стала
    ти просто напросто зробила мене винним
    і поглядом тепер вбиваєш дивним
    тіпа всьо нормально
    похуй що тоді писала
    "ну що поробиш,я ж тоді незнала"
    ну хоть би вибач ти тоді сказала
    а ти наоборот,нагліша стала
    роби що хочеш ти тепер
    твій номер я давно вже стер
    для мене ти тепер ніхто,ти пустота
    удачі вопшем,всьо,пака!


    Дата написання:6.03.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  31. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:41 ]
    Від любові до суїциду-один крок
    Наступна тема про любов
    через яку готові всі пролити кров
    там вени собі ріжуть і тому подібне
    роблять те,що називається "нерідне"
    в такий період голова неварить
    ти ходиш,матюкаєшся,тебе все харить
    або сидиш собі у самоті
    і думаєш чому неповезло так у житті
    чому доля таке щастя принесла
    спочатку дала,пройшов час-забрала
    вона візьме ніж і зробить діло
    бо остаточно жити надоїло
    якщо любити вже невміють
    так може потім пожаліють
    і часу мало щоб її переконати
    і треба в таких випадках допомагати
    нехочеться таких людей втрачати
    подумай що ти робиш і для чого?
    нікому краще небуде від цього
    так час лікує,ти розлюбиш,почекай
    неварта тебе та людина,знай
    ти заспокойся,відпочинь,спілкуйся більше
    багато друзів маєш щей тимбільше
    вопшем все,тебе переконав
    я знав що буде все нормально,я це знав!

    Дата написання:11.03.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:21 ]
    Незрозуміле Відчуття
    Незнаю я що робиться зі мною
    Неконтролюю зовсім вже собою
    Змін в житті ніяких невідбулось
    Та всежтаки погане щось мене торкнулось
    Цей негатив уже надоїдає
    І щей росте і тупістю вбиває
    Дні проходять швидко
    спогадів незалишають
    Як згадую це все-стає аж бридко
    І думки швиденько пролітають
    Та час проходить й знову щось не так
    Хоть вбийся
    Накурись до смерті
    Спийся..
    Все..хватає..треба щось із цим робити
    Розслабитися й дальше жити
    На негатив цей весь забити
    Для себе нове щось відкрити
    Зацікавитись і підкорити
    Або взяти і на все закрити очі
    Щоб небачити ті дні і ночі
    Злим,бездушним,наглим притворитись
    Непрощати зло,а мститись
    Ось походу появилася дилема
    Називається проблема!

    Дата написання:8.04.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  33. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:09 ]
    Несправедливість
    Достала ця несправедливість
    Через яку втрачається сміливість
    Бажання жити,розум та кмітливість
    Ти йдеш,ти мучишся,ти йди
    За ради того,щоб добитися мети
    Здоровя тратиш,Час ти силу
    Надієшся на здійснену мету,касиву
    І ось попав на ту вершину
    І став на правельну стежину
    Відчув ти насолоду справжнього,живого
    На пів легкого і на пів важкого
    Але це добре,бо ти добивався цього
    Та тут якась...яку нехочу обсуждати
    Починає все тобі псувати
    Імідж спортила і кому треба підлизала
    Нічого незробивши-тупо зализала
    Одним словом все тобі зламала
    Незаслуживши і незаробивши
    Місце твоє язиком зайняла
    Обідно.правда?що поробиш..
    Нічого з цими вже людьми незробиш
    От так буває часто з багатьма
    Які здаються,і шукають іншого життя

    Написаний:5.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  34. Володимир Косар - [ 2009.08.25 02:51 ]
    Помилки
    Чому?коли ти дивишся на неї
    Відчуваєш те, що важко передати
    Нема встидливості вже цеї
    Про почуття простіше росказати
    Пояснити їй, або поговорити
    Тільки не встидатись,немовчати..
    Невже ти любиш?Ти її кохаєш?
    Коли її немає поруч ти страждаєш?
    До кожного став ревнути?
    Постійно думати й переживати?
    На нову зустріч з радістю чекати?
    А інколи і сутками неспати?...
    Спочатку з нею ти вітався
    Потім - її другом називався
    Дальше, неподумавши поцілувався
    З часом зрозумів, що закохався
    А що для неї ти ніхто- нездогадався!
    Не думав ти тоді своєю головою
    Бавився з тією,з тою
    І вилізли діла ці некрасиві
    Уже незгадуєш моменти ті щасливі
    П`ятихвилинне задоволення тобі все зіпсувало
    Якого завжди було мало і невистачало
    Тепер ти любиш, а взаїмності немає
    Душа твоя щей досі її хоче та бажає
    Тепер чекай коли розлюбиш
    Розум маєш,незагубиш
    Чекай, або по іншому викручуйся з біди
    І недумай про слова " З Життя Піти"!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  35. Олеся Овчар - [ 2009.08.24 22:35 ]
    Мамине чекання
    Вона чекає... Все чекає...
    І не лише в своїм житті:
    Світ це чекання споглядає
    У споконвічній суєті.

    Її чекання росить вії,
    Хвилює зморшками чоло,
    Останнім променем надії
    Ще береже в очах тепло.

    Вона в чеканні, як Мадонна,
    Шепоче серцем молитвú.
    Чекання мамине бездонне -
    Як щире синове "Прости!"

    Простить... Розлуку і мовчання -
    всі дні у тінях забуття.
    Прощає навіть, як востаннє
    Слова почує каяття...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  36. Юрко Халавка - [ 2009.08.22 20:16 ]
    ***
    В цьому світі білка і каменю,
    Де панує байдуже слово.
    Може бути і білий – траурним,
    Може й чорний бути – святковим


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  37. Любов Долик - [ 2009.08.22 11:04 ]
    Далекому рідному
    Кожен раз - як останній.
    Наче вересень - світло прозорих мовчань.
    Кожна зустріч - немов у Карпатах світанок.
    Кожен усміх - печаль...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (6)


  38. Микола Левандівський - [ 2009.08.21 16:09 ]
    Не мовчи…
    На нашій демаркаційній лінії
    як на фронті – завше без змін
    горизонт тут на рівні колін
    знов притягує хмари осінні

    ваблю хмари, дощі і калюжі
    і навмисно пришвидшую крок
    крихкість променів… марність ілюзій…
    тіні стертих, забутих зірок

    обертання твоєї планети
    я вивчаю у свій бінокль
    твої очі блищать як монети
    і мовчать як туман і пісок

    твої кулі шрапнелями сливок
    знов попадають глухо в траву…
    твій написаний, вивчений вирок…
    на безмежжя мікронів порву

    я забуду мовчання, світанки…
    код істерик, пін коди, ключі
    знову мрії мої, мов танки
    наче гусінь повзуть… не мовчи…
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16)


  39. Галина Хома - [ 2009.08.21 14:40 ]
    ***
    відрікаюсь від тебе
    тричі
    сезонна аскеза
    триватиме
    ціле літо
    коли перебродить невипита
    ніжність
    залишиться оцет
    і спека тягтиметься надто довго
    так що розплавлені наші сни
    стануть схожими на смолу на асфальті
    яку так не легко відмити від ніг
    та сандаль
    ніяких скандалів
    відрікаюсь від тебе
    тихо
    впадаю у літню сплячку
    навіть біль засинає
    чи то помирає
    як відома артистка
    наковтавшись снодійного зречень


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.17)
    Коментарі: (4)


  40. Віталій Ткачук - [ 2009.08.20 16:17 ]
    Ти, море
    Ти, море, що із чайками живеш
    За сонцем перелитих видноколів.
    З перлинних розплітаючися веж,
    Пісочні коси смикаєш Еолу.
    Відкрай жаги невидних берегів,
    Калейдоскопу зоряних баштанів.
    Сідлай горби тримаючих китів –
    І попливем без дна, що під ногами


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (10)


  41. Віталій Ткачук - [ 2009.08.19 21:10 ]
    Полиця простягала пістолет
    Полиця простягала пістолет
    В холодні скроні. Тиснула спітнілу руку.
    Просила пострілу багряну закарлюку
    Занести в чергу кулеметних черг.

    Стояли тіні відростками стін.
    Моя. Руки. Полиці. Чорна - пістолета.
    Диміло право на останню сигарету.
    Прийшли німі розгойдувати дзвін.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  42. Леся Горгота - [ 2009.08.19 20:35 ]
    ***
    „Для мене ти одна на світі…”–
    казав, та знаю, це лише слова.
    Твоя любов не може гріти,
    А я не можу буть сама.

    Мабуть тобі лише здалося,
    Що любиш лиш мене одну.
    А знаєш, я не можу й досі
    Забути про образу цю.

    Чому на світі так буває?
    Любов не може стерти час
    І в серці музика лунає
    Крізь пелену гірких образ.

    Не можеш ти забуть про мене,
    Не можу я забуть тебе.
    Але забути нам так треба, –
    Весну цю вже не повернеш.
    14. 08. 2000 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  43. Катерина Каруник - [ 2009.08.19 16:12 ]
    t
    щирість твоїх намірів вимірюю шириною твоєї посмішки
    зморшки вчорашніх олігофренних випробовувань закладено
    між засмаглими стегнами недогодованих чортенят які віщують нам
    язиками проколоті таємниці

    сутінкові химери тобі не зашкодять
    на відміну від того випадку коли розстібнеться й вислизне одна єдина
    шпилька що тримає вкупі всі перебіги та всі збіги всіх
    біженців і тебе зі мною в тому ж числі

    щось як наче тріснуло трохи нижче трохи лівіше від пупка
    четверо гострих мідних котів протягом дванадцяти років
    ревно виконували ролю призначену випадковому янголу який мав надто навантажений
    графік відвідин на передню дюжину літ

    замордований моїми чверть свідомими витівками цей час як на мене зарано
    випорожнився
    випарувався і тріснув
    у тебе янголе в сечому міхурі


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Віталій Ткачук - [ 2009.08.19 10:53 ]
    Еміграційна панна
    Порівнюю.
    Ділю кордоном по тобі
    Підпільний погляд. Далебі
    Протерлись лінії.
    Бо всі пости
    Переступаєш без посвідчень.
    І мушу за плечима відчай
    Як вояк автомат нести.
    Еміграційна панна.
    Незрівнянна...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  45. Тамара Шевченко - [ 2009.08.18 22:02 ]
    Ти така красива
    Ти така красива, сукня - біла вишня
    І дивлюсь на тебе в щасті і жалю,
    Пухом тополиним роки пролетіли.
    Я сьогодні доню заміж віддаю.

    Одягнули ляльку у весільне плаття,
    Бантики і стрічки вітром розвіва.
    Будь, моя рідненька на добро багата,
    Хай душа від щастя плаче і співа.

    Ти така красива, мов квітуча вишня,
    Ягідка вродлива, що достигла вмить.
    Зовсім я не вірю – ти вже заміж вийшла,
    Та чомусь серденько радісно щемить.





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  46. Віталій Ткачук - [ 2009.08.18 20:30 ]
    Ці дерева-тернини голі, як правда
    Ці дерева-тернини голі, як правда.
    Зимні. Зігнуті. Зраджені, як мене.
    Замість дихати самопримусом - став би
    Летаргічним. Поки задуха мине.

    Поки ж січень не-сніг-не-груди. Не мої
    Були груди-перса такі рідні на смак.
    Поки ж пам’ятно стеляться рубаї.
    Я би пам’ять таку пожбурнув за п’ятак.

    Якби вітер шматував би голос, зв’язки.
    Якби зливи-дощі змили постаті ртуть.
    Якби тільки в театрі носили маски.
    Може б, тоді.
    А так – я спати.
    Збудіть на суд.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  47. Віталій Ткачук - [ 2009.08.18 09:59 ]
    ***
    Розподілені суходолами
    утрипальці за долі молимось.
    Коримось.
    Віримо.
    Миром і війнами.
    Розвінчавши веди коранами,
    потираємо зцілені рани.
    Манни би
    більшої.
    Набожно тішимось.
    Тільки вмиті яблука матері
    Спаса маківки пам’ятатимуть.
    Тату, ми
    змучені.
    Зробилися сучими.
    Каємося.
    Прости.


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (3)


  48. Олеся Овчар - [ 2009.08.18 04:07 ]
    Нічний міні-банкет (або жіночий тет-а-тет)
    Коли всі сплять –
    Покличу тишу,
    За філіжанкою
    Посиджу
    Із нею наодинці.
    Як жінка жінці...
    У мене філіжанка
    З гарячими думками,
    А тиша
    ставить склянку
    З бездумними словами.
    Змішаєм...
    Посмакуєм...
    Щось про жіноче
    Попліткуєм.
    Візьмемо
    Аркуш чистий –
    Питання знаком
    Звисне?
    Та суміш вибухова
    Клекоче в голові...
    Невинний аркуш
    Знову
    Краде думки мої...
    Такий ото
    Виходить
    Жіночий тет-а-тет.
    Люблю так
    Посидіти.
    Нічний
    Міні-банкет.
    18.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  49. Олеся Овчар - [ 2009.08.17 12:27 ]
    Маленьке бажання
    Під зорями вечірніми
    Вона тихенько мріяла.
    І мрія та незаймана
    Лишалася незнаною
    ніким...

    А зорі, наче зрадники,
    В безодню стрімко падали.
    Згорали, наче полум’я
    І танули, потомлені,
    мов дим...

    А вона так хотіла одну,
    Хай найменшу, але свою
    У долоню спіймати.
    Бо до них не дістати.
    Так далеко зорі....
    Чому?!

    Самотня, наче вишня,
    У синє поле вийшла,
    До вітру прислухалась,
    У нічки запитала,
    де він?

    А нічка сумувала,
    Нічого не сказала.
    Лиш вітер буйногривий
    Назустріч літнім зливам
    летів...

    А вона так хотіла йому
    Прокричати слово "Люблю"
    І за руку узяти,
    Щоб вже більш не чекати.
    Так далеко милий...
    Чому?
    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  50. Олеся Овчар - [ 2009.08.17 12:31 ]
    Неуки
    Світ електронних звуків.
    Штучних квітів і зайвих слів.
    Щось Живе просилося в руки –
    Я взяти його не посмів.


    Вкотре: ”Хліб наш насущний...”
    Розуміння приходить нараз:
    В Природи були ми учні
    Та неуки виросли з нас...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   105