ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.06.09 11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.

Володимир Мацуцький
2026.06.09 09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.

Тетяна Левицька
2026.06.09 08:20
Смарагдові очі, волосся руде,
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра

Віктор Кучерук
2026.06.09 07:21
Ягідками чорними ожина,
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.

С М
2026.06.09 06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів

Неїл Лорен
2026.06.09 01:42
бо кожен тримає дорогу свою
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд

і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава

Артур Курдіновський
2026.06.09 00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.

Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,

Домінік Арфіст
2026.06.08 22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор

хома дідим
2026.06.08 21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего

Борис Костиря
2026.06.08 12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.

Як добре, що заглибитися можна

Вячеслав Руденко
2026.06.08 11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!

Юхим Семеняко
2026.06.08 08:02
Випасали телят Баскервілі,
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.

Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.

Віктор Кучерук
2026.06.08 06:02
Розбуджений співами зябликів ліс
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл

Неїл Лорен
2026.06.08 02:06
написати б комусь листа
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав

написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то

хома дідим
2026.06.07 21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій

Євген Федчук
2026.06.07 17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.

Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,

Володимир Ляшкевич
2026.06.07 16:40
То мир і справді є театром? Як не глянеш:
актори, сцена, мла за нею, глядачі,
а ще присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.

Коли ж вони у втомі покидають сцену,
тоді провіщене доходи

Борис Костиря
2026.06.07 13:28
Дайте випити кави ковток
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.

Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,

Олег Герман
2026.06.07 11:42
Шукаю дорогу між тисяч думок,
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.

Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова

Вячеслав Руденко
2026.06.07 11:10
… на човнику не видно пасажирів,
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,

раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті

Віктор Кучерук
2026.06.07 06:27
В тепле літо золоті ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.

хома дідим
2026.06.06 22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні

С М
2026.06.06 19:21
В оп’янінні усілякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду

Вячеслав Руденко
2026.06.06 17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,

де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух

Охмуд Песецький
2026.06.06 17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.

Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина

Борис Костиря
2026.06.06 12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.

Я прийду в невідомі краї,

Олена Побийголод
2026.06.06 09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)

Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!

    Так хай червоний

Костянтин Ватульов
2026.06.06 08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.

— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре

Віктор Кучерук
2026.06.06 07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.

Тетяна Левицька
2026.06.05 23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.

Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:

хома дідим
2026.06.05 19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть

Юрій Лазірко
2026.06.05 16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин

Борис Костиря
2026.06.05 14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.

Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,

Світлана Пирогова
2026.06.05 13:23
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.

Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,

Татьяна Квашенко
2026.06.05 12:32
Півонії розквітлі за криницею
У вогниках черешневих гірлянд.
Спокусник-червень пахне полуницею,
Заманює у затишок троянд.

І встигнути на все життя надихатись
Не вистачить чарівних вечорів,
Де сонце достигає понад хатами,

Вячеслав Руденко
2026.06.05 12:07
Вони досконало перлинні -
Цвяшки їх з дзвінкої латуні -
Шляхи малахітових стрілок
Повільне життя мотивують,
Ведуть до межі прикордоння
Садити в січневі морози
У сніг кришталеві троянди
Аби уникати загрози
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віталій Ткачук - [ 2009.08.17 11:53 ]
    ти лежала трішки заміжньою
    ти лежала трішки заміжньою
    потяг протягом стукотів
    що є сили як лиш ніжно
    ананасовий в губи сік

    кола маршрути їздили
    поєднувалися дзвінки
    світло гасили під’їзди
    ти сміялася наддзвінким

    бігли листами почерки
    вірні пристрасні навісні
    цілих шістнадцять поверхів
    шматувалися папірці

    пахла молочно кавою
    я наказував пити чай
    сльози цілунки лавами
    не поквапилась не чекав

    перебільшив грудень зі сніжністю
    ти лишилась надто заміжньою

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (20)


  2. Леся Петрик - [ 2009.08.16 15:56 ]
    Літньо-ностальгічне
    Відпливають останні кораблики літа,
    і хмаринки дощі повели в білий вальс.
    Десь далеко у полі колоситься жито,
    волошкові сопрано
    заливаються з маком в дует.

    Теплим золотом ніжиться радісне сонце,
    ще усміхнене людям маленьке дитя.
    Розпускають пташки у танку свої крильця -
    вже не довго літати
    рідним небом у рідних краях.

    Тихим вечором вітер прошепче баладу,
    світлом місяця вкриється спляче село.
    Хтось заплаче за літом, що скоро позаду
    нам залишить сонати
    знов нездійснених мрій…
    і любов.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.96) | "Майстерень" 5.25 (4.95)
    Коментарі: (7)


  3. Віталій Ткачук - [ 2009.08.14 12:16 ]
    ***
    Дихай спекою, що між горами
    замолена.
    Сипся мрякою. На розвидненні
    душі видані.
    Зводься велетом над мізерії,
    вирви стелі.
    Кидай погляди бумерангами
    в очі Ванги.

    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (5)


  4. Катерина Кукіб - [ 2009.08.13 18:31 ]
    Лісник
    Найбільший лісу захисник,
    Звичайно, друже, - це лісник.
    Ця професія уваги потребує.
    Лісник же нас увагою дивує.
    Знає він без заперечень мову лісову
    Кожне деревце, дубок, берізку молоду.
    Плекає ліс, немов найближчую людину,
    Як матір рідну, як свою родину.
    2008



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  5. Катерина Кукіб - [ 2009.08.13 18:55 ]
    Ліс та я
    Ми із лісом вірні друзі
    В радості, у горі, в тузі.
    Я з ним радість розділяю,
    Він у смутку звеселяє.
    Коли зустрінемося з ним
    Відчуваю позитив.
    Радість ллється через край –
    Ліс чудовий, ніби рай.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  6. Катерина Кукіб - [ 2009.08.13 17:20 ]
    Ліс
    Ліс – незвідності край,
    Повний дива і чудес.
    В нім не мовкне птахів грай
    Від землі і до небес.
    Скільки птахів, звірів в нім:
    Білочок, зайців, бобрів.
    Ліс – природи рідний дім.
    Я бажаю щиро, друже,
    Щоб це кожен зрозумів!
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  7. Віталій Ткачук - [ 2009.08.13 14:48 ]
    H2O
    Пірнай біля мене поспати.
    Тут на дні
    Закорковуються гармати.
    Куриш, ні?
    Тут блакитно жовтіє осінь.
    А на смак
    Пересолена кожна постіль.
    Кави, так?
    Атлантида – година лету.
    Що, гайнем?
    На сніданок – китова фета.
    Заживем…
    На коралових ринках повно
    Пелюшок.
    Засинай. Це моя колискова –
    Аш-два-о…

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (15)


  8. Леся Петрик - [ 2009.08.12 23:06 ]
    Моя любов
    1
    Привіт. Як бачиш, я вернулась.
    Без блиску, шику і гламуру
    Приймай мене назад, твердине.
    Пробач, наговорила, знаю,
    Не варто було лити сліз:
    Яка я дочка після цього?
    Мені б вина, видовищ… Дзуськи!
    А навкруги ж вмирають люди!
    Не заздрю. Як усе це терпиш?
    І навіть не жалієшся
    Ні словом.

    2
    Отам, далеко, під французьким небом
    Я раптом усвідомила...
    Ну як сказати?.. Ти єдина!
    Єдина, неповторна, мила!

    3
    Не зможу жити без твоїх пісень,
    Без жита, маку і сестриць-ромашок.
    Без стежки, де гуляла босоніж,
    Де вперше взяла хлопчика за руку.

    Без стін отих, де упізнала біль,
    І перший злет, любов, розчарування.
    І навіть без полатаних доріг…
    Без Рути, Тараса і Міста Лева.


    4
    Ну що ж? Приймаєш у свої обійми?
    Боротимусь на цей раз з помилками.
    Тебе плекатиму, немов дитину,
    Моя любове, рідна Україно!


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.96) | "Майстерень" 5.5 (4.95)
    Коментарі: (4)


  9. Віталій Ткачук - [ 2009.08.12 19:43 ]
    Виноградом
    Самотня подорож – виноградом:
    Повзе. Неспіла. Навпомацки.
    День – на зачіпки. Опівночі –
    Вистигати. Кожні сто знайомств –
    Підзарядження.
    Є листя, є лоза, є гроно.
    Немає – соку. Сточено
    На хибну кров. Витекла вся –
    За сонцем. Сонечком. Сном.
    Подорожня самотність –
    Вином-градом. Без витримки.
    Нестримно. Витримаю.

    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (12)


  10. Віталій Ткачук - [ 2009.08.12 09:53 ]
    Ну, хутчіш підставляйте плечі
    Ну, хутчіш підставляйте плечі,
    Простягніть оберемок рук!
    І на виріст ще теплих речень,
    І за другу хай скаже друг.

    Потримайте зі мною крижму –
    Там, де з дерева скочить син.
    Там і я ваші сотки вижну,
    В сухожилля подам води.

    Не в’яжіть мені модно зашморг,
    Не майструйте (того) стільця.
    Я молитимусь серцем вашим
    До причастя, посту, вінця.

    Розламаю на всіх вечерю.
    Ситий півню, лічи до трьох!
    Зазирніть – я збудую двері.
    І заходьте через вікно.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (6)


  11. Катерина Савельєва - [ 2009.08.11 21:57 ]
    Сонливе небо
    Зорею небо позіхає,
    Рікою котяться таксі.
    Куди вона так поспішає,
    А разом з нею ми усі?

    Година спокою в повітрі -
    Сонливим затишком зійшла.
    Сльозою втоми на палітрі,
    Душа садочком розцвіла,

    Морською хвилею пірнає
    У паралельне майбуття.
    Хто таємницю розгадає -
    Майбутнє завтрашнє життя?


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (6)


  12. Катерина Савельєва - [ 2009.08.11 21:16 ]
    Зелений рай
    Пухка, зелена одежина,
    Як ти пасуєш на сосні,
    Моя омріяна долина -
    Ти ненаснилася мені.

    Дерева дружнім потисканням
    Своїх оголених гілок
    Із доброзичливим вітанням
    Проводять поглядом в садок.

    Веселі пташки невеличкі,
    Немов ті янголи з небес.
    Мій рай землі посеред річки -
    Душі гармонію принес.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  13. Чорнява Жінка - [ 2009.08.11 20:57 ]
    Двадцять першого ніч. Понеділок (За А. Ахматовою)
    Двадцять першого ніч. Понеділок.
    Ледь помітно столицю в імлі.
    І здалося ж комусь у безділлі,
    Що буває любов на землі.

    І з нудьги або просто від ліні
    Вірять всі і живуть, як у сні:
    Там розлуки й побачення тіні,
    Там коханню співають пісні.

    Та інакшим відкриється слово,
    тиші хлине на них течія,
    І, на це наштовхнувшись раптово,
    З того часу мов хвора і я.

    ОРИГІНАЛ

    Анна Ахматова

    Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
    Очертанья столицы во мгле.
    Сочинил же какой-то бездельник,
    Что бывает любовь на земле.

    И от лености или со скуки
    Все поверили, так и живут:
    Ждут свиданий, боятся разлуки
    И любовные песни поют.

    Но иным открывается тайна,
    И почиет на них тишина...
    Я на это наткнулась случайно
    И с тех пор все как будто больна.

    Январь 1917, Петербург


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" 5.75 (5.61)
    Коментарі: (24)


  14. Олеся Овчар - [ 2009.08.11 16:50 ]
    Вітер-жебрак
    Вітер в старенькім лахмітті
    Йшов жебрати вікна відкриті.
    Шурхотом тихим просився до хати,
    На підвіконні вкладаючись спати.
    То невелика здається пожертва,
    Та залишалися вікна заперті.
    Вітер віконниці штурхав легенько,
    Свіжість вдихаючи рано-раненько.
    Вікна лишалися сліпо-закриті –
    Ранок проводили люди в молитві.
    Хмара з грозою якось підлетіла –
    Здався їй старець зовсім безсилим.
    Сили додала трохи від грому –
    Вітер загрюкав, долаючи втому.
    Вікна щільніше усі зачинялись –
    Гніву небесного люди боялись.
    ...................................................
    Вітер в старенькім лахмітті
    Більше не жебрає вікна відкриті...
    11.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  15. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 12:24 ]
    Щасти тобі у всіх нещастях
    Щасти тобі у всіх нещастях.
    На піках прірв, на дні вершин.
    Я вже підвівся, щоб не впасти
    І наперед набив колін.
    Занурив голову по серце
    У келих втоми, в сто доріг.
    Я, мабуть, сильний, раз уперто
    Кидаю посмішки на сніг.
    А ти слабка, чи просто жінка.
    Чи вмієш нести два хрести.
    Ти ж збожеволіла настільки,
    Що можеш з глузду не зійти.
    Не розпочнемо все спочатку
    На шосте пеклове число.
    Я розв’язав вузли краваток.
    Твої так само – від і до

    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (9)


  16. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 12:06 ]
    Травами скошені передбачення
    Травами скошені передбачення.
    Я не пророк, ти не перша з мучениць.
    Спробуй за віру мене пробачити,
    Я мимодолі до неї змушений.

    За каторги ідолів ідеальності,
    Терни вінків, непідважність хреста твого.
    Смішно грішити «для так». Як вже сталося.
    Без званих бенкетів, без мору світнього.

    … На грудях маcнітимуть пальці про випадок.
    І голос навиворіт, із фальші зітканий.
    І поки ще пекло нам очі не випекло,
    Вірую в єдине скорочення – відстані.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  17. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 12:48 ]
    Потяги тягнуть долі
    Потяги тягнуть долі.
    Долетіти. Доповзти. До…зустрічі.
    Вільний для кружки столик.
    Тухлі на дух говірки. Закусочні.
    Наші квитки помічено.
    Полицями – крові згустки стомлені.
    Маємо час для відчаю,
    Важити туги і невагомості.
    Провідниці водять голод.
    Ковтки навзаєм розлити, випито.
    Вічність – не таке вже й коло,
    Коли відстань везти по-різному.До…

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  18. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 12:01 ]
    Дощ
    Дощ. На асфальт. На осінь.
    Йшов, поливав, періщив.
    По скронях абрикосів,
    По вінця грунтотріщин.
    Навздогін за втікачами.
    Водолюбам – наввиперед.
    Як стрибок за неба рами,
    Спроба на землю видертись.

    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  19. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 10:28 ]
    Танець на світлі темряв
    Танець на світлі темряв.
    Ближче до тіла суті.
    Руки навстіж розкуті.
    Рухи – дихання нервів.

    Оберти врозріз хвилям
    Вільно гублять хвилини.
    Сонце шмагає спини,
    Па розкидає в милі.

    Морем прісніють вени,
    Глузд льодяніший пульсу.
    Губи ж – як ритм конвульсій:
    Спраглі. П’янкі. Солені.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  20. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 10:19 ]
    Хочу з тобою бавитись
    Хочу з тобою бавитись
    До дитячого сміху.
    М’яко цілунки ставити,
    Сперечатися стиха.

    Хочу за тебе змокнути
    І попектися взимку.
    Знати наосліп поштовхи
    Щастя в твоїх клітинках.

    Хочу, щоб діамантово
    Мружились твої очі
    І щоби пахло жартами
    В променях полуночі.

    Хочу тобою тішитись,
    Вовком без тебе вити,
    Сном колихати й ніжністю.
    Хочу з тобою жити.

    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (14)


  21. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 10:13 ]
    Тепла поезія жовклого лісу
    Тепла поезія жовклого лісу.
    Променів струмені на сито ожин.
    Крок невагомий, як ритм піаніста –
    Поверх голкососен, мохових перин.

    Осінь вдихаю у змучені груди,
    Вростаю у крони на повен зріст.
    Я – дикий спокій, усмішкою – Будда.
    Я сонцелюдина, коли я – ліс.

    2008



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  22. Віталій Ткачук - [ 2009.08.11 09:45 ]
    Тихо лежи навколішки
    Тихо лежи навколішки,
    Не перескакуй втіхи.
    Розжену твої солі. Чим?
    Цукром, до з’їзду стріхи.

    Випий мене неголеним.
    Голим. Зголоду. Голосно.
    Вибери межі повені.
    Падай. Родоським колосом.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (10)


  23. Диковинка Лісова - [ 2009.08.10 16:53 ]
    ТРИ ПО ДВА. частина І (потрібна критика)
    ЖАН: Жіноча змова, відьмацькі посиденьки
    із мученицьким виглядом на кухні

    ЖАК: Жінки при деннім світлі хитрі й солоденькі
    Вночі, як переможниці, здіймають вгору кухлі.

    СТЕФАНИК: Не йди на ланцюгу до їх звабливих ніг,
    не пий із рук її, то приворотне зілля
    і пристрасні слова — то, наче перший сніг,
    зійдуть водою, враз, після весілля!

    ЖАН:Стефанику, а покажи но руки!
    Натяг собі кільця вже на правицю? (звинувачуючи)

    ЖАК:Подружницьке життя, блаженні муки!
    Придбав собі в кубло перевертня? Вовчицю?

    СТЕФАНИК:Я бачив блиск в очах!

    ЖАН: Жагу до влади!

    СТЕФАНИК: На Бога ради,
    Жаку, то любов прийшла зненацька!

    ЖАК: Що не кажи, наївність в тебе хвацька,
    якщо вже кожну пристрасть випадкову
    сприймаєш, наче віковічну дружбу братську.

    СТЕФАНИК: Зізнайся вже, що не впадаєш на колінах
    й ти за гіркою дівою своєю?
    У неї ж перець кров'ю б'є в судинах,
    стальні ножі у її білих крилах!

    ЖАК: Лише навприсядки поклони імітую
    я у її забавному спектаклі
    і цим своєї честі не руйную,
    і з волею у мене все в порядку!

    Не вір її очам, звабливим і зрадливим,
    не вір речам її — то штучний мед,
    що, начебто, такий ще солодливий
    та лікувальну дію зводить їх на нет!

    ЖАН: Мені Марія вчора ноги мила,
    але очей з землі не підіймала,
    задумала чи що і не сказала?

    ЖАК: Таємна змова! Вже щось приховала!
    Стефанику, Селестра не казала
    про опівнічний зліт? Жіночі збори?

    СТЕФАНИК: Вона лишень на мене скоса брови
    згорнула в дні здивовані дуги,
    коли я ненароком запитався:
    “Коханочко, збираєшся куди?”

    ЖАК: І свою Раду не застав я вдома,
    диковинка, неначе не моя!
    І іноді мене вбиває втома!
    Вона, неначе західна зоря:
    примхлива й незагнуздана, свавільна!
    У неї все ж внесу я корективи!

    Цю норовливу дівчину скую
    в свої кайдани,
    в кров її віллю
    смиренності й покірності до краю!
    Ви праві, начебто, що
    я її кохаю!!! (Вбік)

    ЖАН: Що ж, Жаку, і ти у п'яне русло
    палкого недопитого вина
    найвищого у світі почуття
    кидаєшся цілком і з головою?

    ЖАК: Нову краватку Марія прикупила?

    ЖАН: Так, дама серця в мене дуже мила!

    ЖАК: То й ти надпив із келиху вина?

    ЖАН: Май совість, Жаку, я вже не дитя!
    Інтрижка безневинна і не більше,
    скажи мені, кому від цього гірше?

    СТЕФАНИК: Що, Жане? Запітніли руки?
    Кохаєш ти! І серця гучні звуки
    вже видали тебе! Ти необачний.

    ЖАК: Правда є правда, Жане, однозначно!

    ЖАН: Вогонь в її очах і тихі ріки,
    раптово так і так несамовито
    мене заполонили. Невблаганні
    мої крилаті, сонячні бажання.

    Не пив би чар, не пив би того зілля,
    не знав би горя не літав б на крилах.
    Я ж тим вином споїв своє свавілля
    й здійнявся в небо на Амурових вітрилах!

    ЖАК: Нещасне щастя, щастя не щасливе!
    І вип'ємо за переможну перемогу!
    Хоча з любові й п'яний я на диво,
    але від чарки я не напишу відмову!

    СТЕФАНИК: Здіймайте вище келихи червоні!
    Я за жінок впиваюсь неминучих!

    ЖАН: Хай хаотично кров тече у скроні
    й багаття Гестії не тлітиме жагуче!

    ЖАК: За норов їх, за примхи й за свободу
    утрачену край наших берегів
    Я упиваюсь знов за їхню вроду,
    якою владарюєм вздовж віків!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (2)


  24. Ганна Гончаренко - [ 2009.08.10 16:48 ]
    Сны
    Сны стучались в окошко и падали рядом
    С зажженной плиты – в полночный кефир.
    Замесила я тесто, посолив мармеладом,
    И поставила печься в духовку зефир.

    А на кухне злобно жужжал желтый чайник,
    И комар все старался возвыситься ввысь.
    Ну а тесто дымилось звездной вуалью,
    И запахи ветра куда-то неслись…

    Открыла окно - и сны собрала я,
    Еле живых их поила чайком,
    А они объедались густым мармеладом,
    Закусив его сладким зефирным тортом.

    2009


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (1)


  25. Віталій Ткачук - [ 2009.08.10 16:18 ]
    Місто заміниться містом
    Місто заміниться містом,
    Порожнє ліжко – пустим.
    Вечеря – звичкою їсти,
    Повечір – розшуком змін.
    Речі народять речення,
    Упишуться в інтер’єр.
    Дів проведуть приречених
    Гаремом гарних манер.
    Діви засвітять звабливо,
    Вади – на буден день.
    І роздадуть, як яблука,
    Фальші курних пісень.
    Діви захочуть розкоші,
    Подвигів. Сліз. І десерт.
    Запроклинають пошепки
    Вроду, народження, смерть.
    Ліжка застелять ранами,
    Сном без зливання рук.
    Сон надійде під ранок:
    «Дощ. Біжимо! Цілуй…»

    2007


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (5)


  26. Віталій Ткачук - [ 2009.08.10 16:40 ]
    Ситих не будить музика.
    Ситих не будить музика.
    Муза не дасть насито.
    Видиться спраговитим..
    Очі бувають звужені.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  27. Віталій Ткачук - [ 2009.08.10 15:29 ]
    Гроза
    Груди. Гроза. І блискавки
    Із небес до самих очей.
    Твого тіла достиглі виступи,
    Мій запалений Прометей.

    Пальці тремтять, як полум’я.
    Леденіють. Тануть. Печуть.
    Голос твій закидає голову.
    Грім затихнув. А я кричу…
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (10)


  28. Віталій Ткачук - [ 2009.08.10 15:03 ]
    Що означає зрада?
    Що означає зрада?
    Колір її волосся?
    Під комірцем помаду?
    Щойно зім’яту постіль?

    Очі тоді додолу
    Градом, чи самоплином.
    Брешуть – як в каву солод,
    Правду – як ніж у спину.

    Помстою й ненароком.
    Випадком чи роками.
    Необережним кроком,
    Знайденими листами.

    З одягом на підлогу.
    З потягами назустріч.
    Біля багаття вбого.
    З «хочу» сильніш від «мушу».

    Як називати зраду?
    Криком, чи шепотіти?
    Вибрати спосіб страти –
    Впотай, чи навстіж місту…
    2009



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (15)


  29. Олеся Овчар - [ 2009.08.10 12:15 ]
    Портрет на двох
    Останній штрих до нашого портрету.
    Портрет на двох. Це щось нове.
    А натюрморти малювати легко.
    В портрета – очі... От! Але...
    Ми намагались, чесно, ми боролись
    За кожен штрих як відбиток душі.
    А натюрморти якось не вдавались.
    І ось сьогодні... Тихо! Не кажи.
    В портрета – очі. Хай розкажуть...
    08.08.09


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  30. Катерина Савельєва - [ 2009.08.09 17:35 ]
    Вільні сади
    Посміхнулося небо блакитним дзеркалом -
    Боже, яка ж я рада!
    По калюжам ходила холодним циркулем,
    Зрозумівши де вада.

    Розпелися вузлики вільними квітками,
    А за ними хмари.
    Я душею стелюся вільними садами,
    Бо шукаю пари.


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" 5 (5.32)
    Прокоментувати:


  31. Катерина Кукіб - [ 2009.08.09 14:19 ]
    Материнська пісня
    Цей звук до пісні солов’я подібний,
    Такий тендітний, ніжний і легкий.
    Він ніби сонця лагідний промінчик:
    Зігріє, де б ми не були.
    Він ллється, як тендітне джерельце,
    Що з часом ввійде у могутню річку.
    Звивається в тонке кільце
    І без упину ллється вічно.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  32. Катерина Кукіб - [ 2009.08.09 14:44 ]
    Мати
    Вона подарувала нам життя,
    Священне й чисте, як жива водиця,
    Вона рятує нас із небуття,
    Немов з глибокої, холодної криниці.
    Вона руйнує перед нами щит брехні
    І щиро допоможе у печалі,
    Не сперечайся з нею! Ні!
    Бо це вона веде нас далі.
    Тільки вона все робить так натхненно,
    Що може вразити людину.
    Адже ніхто не любить так священно,
    Як матір рідную дитину.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  33. Катерина Кукіб - [ 2009.08.09 14:07 ]
    ***
    Матусенько, рідная ненька,
    Твої руки, обличчя красиве,
    Волосся русяве і трішечки сиве,
    Золотава від сонця пахучая жменька.
    Це все довіку буду пам’ятати,
    Кохати щиро й берегти,
    Бо матері не можна проміняти,
    Купити чи нову знайти.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  34. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.08 21:49 ]
    Нам з тобою, сину мій...
    (Батькові)
    ...Нам з тобою, сину мій,
    Як тому коню,
    Вже давним-давно за тридцять...
    Люди кажуть: “Кінь старий, що не спішить
    І що не портить борозни...”
    Ми з тобою все тримаємо в долонях
    Невибагливу синицю...
    І примхливий журавель своїм крилом
    Ще не торкався наших жнив...

    ...Бо так судилось, сину мій,
    Як не крути й перевертай, нам так судилось...
    Багатства наші, то не скарб,
    А тільки десь в підкові райдуги вони...
    Тому тримаймося міцніше за чепіги
    І закусимо вудила...
    Як той Гнідий, що хоч старий,
    Та не спішить і не попортить борозни...

    ...Ген, аж за обрієм зникає
    І виблискує на Сонці чорна скиба...
    Солоний піт впаде в ріллю
    І розворушить жовті зерна ув землі...
    А нам з тобою найсмачніше
    В цілім Світі – розім’ята скибка хліба...
    Бо ми – ратаї, сину мій,
    Бо ми – синиці, а вони – не журавлі...

    ...І треба жити, сину мій,
    Як не крути й перевертай, а треба жити...
    Кінь відрізає борозну і тягне скибу
    Вслід за Сонцем, посолонь...
    І доля наша – знати мить,
    Як на світанку в теплім полі сходить жито...
    Й росою першою скропити
    Мозолі своїх порепаних долонь...

    Кумпала Вір
    19-21.03.2008 року, м. Хмельницький




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  35. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.08 21:47 ]
    Знаєш, рідна...
    (Нелі)
    Я міг народитися десь серед інших земель...
    У гірському аулі або в степовому шатрі...
    У портовому місті або на межі двох пустель...
    Чи на дикому острові, в схрещеннях рози вітрів...

    Я би міг полюбити засніжений гордий Тібет...
    Може б, грав на волинках про саги шотландських рівнин...
    Чи побрів би у вічну тайгу, за Уральський хребет...
    Чи зганяв би до прерій мустангів, як ніч, вороних...

    А втім, знаєш, рідна, а втім...
    Бог мені дарував рідну Русь –
    Тут мій батьківський дім...

    Я би міг народитися підданим інших країн...
    Може б, мав громадянства багатих заморських держав...
    Я, можливо б, не знав, що це значить: повстати з руїн...
    Може б, я і не бачив, як душі людей їсть іржа...

    Може б, я і відчув смак грошей і багатства, без меж...
    Може б, я і зненавидів зніжену розкіш столів...
    Може б, не шкодував ні прикрас, ні взуття, ні одеж...
    Може б, був би байдужим до хмар на твоєму чолі...

    А втім, знаєш, рідна, а втім...
    Бог мені дарував Україну –
    Мій батьківський дім...

    Я міг народитись під світлом холодних світил...
    Я міг би пізнати степи допотопних епох...
    Я міг би у серці своєму зневагу нести...
    Я міг би не вірити в те, що над Світом є Бог...

    Можливо, я б втратив в пітьмі слід твоєї душі...
    Можливо, прожив би бездарне і сіре життя...
    Можливо, проніс би свій хрест через землі чужі...
    Можливо, не вірив би в силу свого каяття...

    А втім, знаєш, рідна, а втім...
    Бог мені показав твій поріг,
    За яким є мій дім...

    19-21.02.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  36. Олеся Овчар - [ 2009.08.08 16:52 ]
    Сплелися пальці...
    Сплелися пальці, наче вічність
    З миттєвістю переплелись.
    Сьогодні народилась ніжність,
    Зачата дотиком колись.
    Два подихи перемішались,
    Як вітер з росами в траві.
    Неначе коні буйні, мчали
    Думки в шаленій голові...
    Солодка пустка залишилась
    З медовим присмаком пітьми.
    Земля і досі ще крутилась,
    Та вже крутили її Ми.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  37. Софія Кримовська - [ 2009.08.07 17:34 ]
    А за колючим дротом був садок
    ***
    А за колючим дротом був садок
    і автопарк, і вартові солдати –
    об’єкт військовий. Але нам начхати,
    бо до рум’яних яблук тільки крок.

    Дірявила паркани дротяні
    пузата дітвора, аби набрати
    у пазухи солодких – і тікати.
    Бувало доганяли, більше – ні.

    І ми щоразу бігли в інший бік,
    подалі від військових і дороги,
    щоб смакували «славу перемоги».
    Солодшої не знатиму повік.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  38. Олена Багрянцева - [ 2009.08.06 17:47 ]
    Дивитись, як ти ідеш...
    Дивитись, як ти ідеш
    Збиваючи кеглі мештами
    Рахуючи вголос сходинки
    Підвищений тиск. Все
    Поставлю на кон зрештою
    Три крапки (або родимки)
    Руками візьму голими
    Безмежність чужих мереж
    Дивитись, як ти ідеш
    Знімаючи з тіла пікселі
    Награвшись моїми кліпсами
    З вершками смачне глясе.
    6.08.09



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  39. Олеся Овчар - [ 2009.08.06 15:25 ]
    Я продаю свій час...
    Ну от і все...
    Я продаю свій час...
    Міняю на монетку,
    На блискучий мідячок,
    За нього хоч конфетку
    Чи паперовий літачок
    Собі купити зможу.
    Ніщо вже душу
    Не тривожить.
    І хай вона
    Тим вдовольниться,
    Що, може, і сумна,
    Але літала, наче птиця.
    Літала...
    Хвилину... менше, мить...
    А зараз хай горить,
    Нехай горить вогнем,
    Забувши тихий щем,
    Свою дорогу прокладає
    До чийогось до раю.
    Удвох із часом,
    Самотні, всім байдужі,
    Вони мандрують разом,
    Мої нещасні друзі...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  40. Тарас Новий - [ 2009.08.06 14:25 ]
    Наркоз
    Не параноя це, і не психоз.
    І точно не шизофренія.
    Це просто сильнодіючий наркоз,
    В який ввела мене оманлива надія.
    Та я щоденно хімікати ці,
    Сорбую своїми думками.
    А перстень хоч і досі на руці,
    Та почуття заметені снігами...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (3)


  41. Любов Долик - [ 2009.08.06 12:34 ]
    Карпатський дар
    Наберусь легкоти
    я у цього карпатського неба -
    щойно в грозах шуміло -
    а вже невагомо летить.
    У мольфарстві грози
    оживають зелені стебла
    і пліч-о-пліч встають
    зелентрави - карпатські брати.

    Наберусь чистоти -
    знаєш, небо не вміє брехати
    і не кличе примарами
    дивних захмарних мрій.
    Небо в очі подивиться
    щирим високим святом -
    і відразу збагнеш,
    де правдивий рятунок твій.

    Наберуся я щирості -
    синього-синього цвіту,
    наберусь милосердя
    у теплій долоні хмар!
    Із дарунком таким
    буду гарно,
    щасливо жити -
    перейнявши у неба
    високий карпатський дар!







    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  42. Катерина Кукіб - [ 2009.08.05 13:24 ]
    А місяць все світив...
    Як багато не вдалось сказати!
    Скільки слів лишилось на вустах!
    І хотілося чимдуж кричати,
    Плакать по несказаних словах.

    Ніч, і темрява, і жовті фари
    Кинулись на тебе, мов порив.
    І зібралися над головою хмари.
    Янгол твій за тебе Господа просив.

    Фари все росли й шумів двигун.
    Удалекому краю хтось вирвав квітку
    Й обірвалося чомусь життя.
    Ну навіщо Бог послав цю мітку?

    Хтось кричав, хтось кликав допомогу,
    Хтось благав, а місяць все світив.
    Він яскраво освітив дорогу
    І ворота в рай тобі відкрив.

    На землі тоді лежали квіти,
    Зірвані в далекому краю.
    Десь близенько щось кричали діти.
    Падали сльозинки на траву.

    "Що було тоді тієї ночі?
    Що було тоді, скажи?
    Чом тепер ридають мої очі?"-
    Хтось питав у місяця тоді.
    03.08.09


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  43. Катерина Кукіб - [ 2009.08.05 13:56 ]
    Ніколи не кажи: "Ніколи"
    Ніколи не кажи: "Ніколи",
    забудь це слово назавжди.
    Лиш вір, лиш вір без перестану
    і віру в серці ти держи.

    Хоч і ніхто не розуміє,
    що в тебе робиться в душі,
    тримай свою незламну віру,
    тримай її і бережи.

    Ти волю виховай у себе,
    щоб не зламали вороги.
    Стерпи всі муки і образи,
    та тільки свого досягни.

    Хай свічка тьмяної надії
    не згасне у твоїх очах.
    Та все ж не говори: "Не зможу".
    Не говори, бо це не так.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  44. Любов Долик - [ 2009.08.05 10:22 ]
    Медикаментозний синдром
    аптечка,
    перша медична допомога,
    пігулка швидкої дії...
    і все це - я,
    бо рятую одного чоловіка
    від самотності,
    відчаю,
    провалля (або бетонних стін)
    обставин.
    а може то він рятує мене
    від провалля (або бетонних стін)
    обставин,
    відчаю,
    самотності.
    і саме він для мене -
    пігулка швидкої дії,
    перша медична допомога,
    аптечка...

    колись ми це називали
    любов
    а тепер навіть язик не повертається
    так сказати
    усе стерлося
    самотністю
    відчаєм
    проваллям( і бетонними стінами)
    обставин

    колись кожен мав здоров"я
    і щирий сміх
    а тепер має лише
    медичні засоби
    для боротьби із хворобою:
    аптечку
    першу медичну допомогу
    пігулку швидкої дії....






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  45. Леді Ней - [ 2009.08.04 21:00 ]
    МІЙ ЯНГОЛЕ

    В тебе під крилами тепло, мій янголе, сизий.
    Ніч одягнула святкові золочені ризи.
    Перепочинь на краєчку моєї долі.
    Я вже навчилась мовчати з тобою поволі,
    Душу підвівши до Неба, а очі донизу.

    Хмизу набрала сухого для вогнища в полі,
    Я б відпустила тебе, та боюся волі.
    Біля багаття посидимо разом, як друзі -
    Поруч калина ще журиться в темному лузі,
    На осені грудях, схрестивши гілля голе.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  46. Микола Левандівський - [ 2009.08.04 17:34 ]
    Туберкульоз (Ситець неба продертий наживо)
    Ситець неба продертий наживо
    слинить дощ суховіття дерев
    заридає знервоване радіо
    про скалічені душі жертв.

    Важко йти по дорозі невтоптаній
    і ускладнений слухати біль
    задихатися від захоплення:
    «10 гривень за кури -гриль».

    Відфільтровуєш інформацію
    і випльовуєш біль через рот
    у легенях запах акації:
    в лівій кисень, а в правій азот.

    Кожен день як тунель до світла
    як п’яниця хитається тінь
    в роті слина від жалю згіркла
    кожен день, мов хронічний біль.

    І навіщо? Пронизливий вітер
    сушить голу пустелю небес
    в склянці чаю вовтузиться літо
    я спізнився. Христос вже воскрес…
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (18)


  47. Микола Левандівський - [ 2009.08.03 13:18 ]
    Березневий сніг
    Цей сніг у березні
    такий нудкий
    близький до втрати –
    страти
    мертвого жаху
    перед розпустою весни
    в імлі туманній
    жовті ліхтарі
    горять надією –
    світяться мрією
    згадують небо
    хмарами
    латане
    орхідеями
    всипане
    сонцем розплющене
    зірками
    оздоблене
    болем
    поколоте
    снігом безжалісним
    в березні
    скинуте.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  48. Елена Коробкина - [ 2009.08.02 10:14 ]
    Вечір у Львові
    Подих у сутінках м'яко,
    льодяником м'ятним,
    загорнув у сновидіння в місті,
    де сновиди від кохання, ми з тобою,
    цілувалися необачно під костьолом
    чи під кірхою, у тіні старої груші
    наші губи, як дівчатка на ковзанках,
    ковзалися, сміючись; мова язиків
    тихо бриніла, виспівуючи танок бажання…
    глибше розкривалися ми, сп'янівши навзліт,
    ближче, тісніше в обіймах,
    ніжніше подих наших вуст...
    Льодяником м'ятним, моя львів"янко,
    у сутінках пам'яті тане, щезає
    вечір цілунків під старою
    грушею коло костьолу,
    коли жага не соромилась
    сторонніх очей...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  49. Валерій Ковтун - [ 2009.08.02 00:26 ]
    Кохання птах твої поранив груди …
    Кохання птах
    Твої поранив груди,
    І кровоточать почуття -
    У простір линуть,

    Та пильна будь –
    Бо хижий вітер зради
    В відкриту душу
    Дме підступно,

    Шукає рану ту,
    Він поряд виє,
    Що очерет надій
    Хитає пружно…

    Не будь відкрита
    Людям, їх любові –
    Вона крихка,
    Зрадлива, жалюгідна

    Тут тисячі
    Скалок колючих зради
    Втинаються у серце,
    Ріжуть єство біллю,

    А рана ниє,
    Сумніви стинають,

    Аж ось,
    Підбитий птах любові
    Тихо гине –
    Ти помстилась,

    І сльози лишень
    Капають на крила
    Та сіль туги
    Ті рани гоїть …

    ***

    25.07.09

    ***


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  50. Людмила Калиновська - [ 2009.08.02 00:34 ]
    =Пісня=
    Літа відцвілися і синьому небу свій цвіт віддали,
    Згорає зоря, в надвечір’я співають цикади...
    І хмуриться ранок – дощі за кордони душі перейшли,
    А серце моє стугонить і не знає відради…

    Все далі від мене, як пісня, дитячі ясні голоси,
    Все далі від мене батьківства святого розмови,
    Але для життя я не годен у Бога нічого просить -
    аби тільки діти успішні були і здорові.

    Дай, Боже, вам щастя в житті, як на полі рясної роси,
    Що стане – в пораду, в пошану і вічно на долю...
    Одне лиш прохання, – я змолоду цього від вас не просив:
    - Хай буде стежина знайома до рідного дому…

    Вертайтеся діти з далеких доріг і найглибших снігів,
    Частіше вклоняйтеся мальвам, що вас виглядають
    Бо даль–далина заболить, зарясніє і зникне з полів,
    Без батькових слів й материнського сонця-розмаю


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   105