ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.07.20 18:01
Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч.
У ній себе від смутку не сховати.
Розчинить трохи час думок на чашки дні.
Неспокій кличе в стрій нічної варти.

І я в молитві щирій світлом проросту.
А світ мене повторить раз по разу.
Підкину місяця монету зо

Євген Федчук
2025.07.20 14:49
Бажання бути вище від усіх
У москалях ще з давніх пір сиділо,
Коли вони з боліт своїх гляділи,
Як живуть люди в землях у чужих.
Щоб жити так, то треба щось робить.
А їм же лінь, тож брехні і пускали
Про те, чого не знали і не мали.
І в брехнях тих

С М
2025.07.20 07:19
Ніби в танці із моря зринув
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць

Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями

Віктор Кучерук
2025.07.20 06:38
У пошуках щастя земного,
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір

Володимир Бойко
2025.07.20 01:17
Мода на патріотизм стає модною так само, як донедавна мода на зраду. Люди, що з якогось дива зараховують себе до когорти великих, мають схильність до дрібного паскудства. Писаки, що довго і марно претендують на визнання власної геніальності, в очік

Артур Курдіновський
2025.07.20 00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…

Борис Костиря
2025.07.19 22:05
Лунає крик зозулі з тої далі,
Де ти живеш в надії та печалі,

Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.

Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Смерть йому нести не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Левицька - [ 2021.12.23 16:10 ]
    Снігурка
    Зима мела дороги помелом,
    Нудьга шугала протягом по хаті.
    Я ж принесла тобі: душі тепло,
    Іскристий сніг на комірі пухнастім.

    Надію... дещо із рожевих мрій,
    Шампанське, соковиті мандарини,
    Очей п'янких смарагдовий завій,
    Бентежні подихи бажань нестримних.

    Пшеничного волосся водоспад,
    І загадкову посмішку Джоконди.
    Звабливий кошик чарівних принад,
    Блакитний безмір моря насолоди.

    Заграву, що у серці струменить,
    І місячного сяйва сполох дива .
    Аби спинити неповторну мить,
    На циферблаті стрілку зупинила.

    Спокусливо здіймала уночі
    Над океаном пристрасті — тайфуни.
    Лишивши на неголеній щоці
    Коралову помаду і парфуми.

    22.12.2021р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.14) | "Майстерень" 6 (6.23)
    Коментарі: (4)


  2. Віктор Кучерук - [ 2021.12.23 08:09 ]
    * * *
    Недаремно білокрила
    Чайка бачилася в сні, –
    Від морозу захмеліла,
    Ти зустрілася мені.
    Білолиця і білява,
    Тонкостанна й гомінка, –
    Посміхнулася лукаво,
    Упізнавши земляка.
    Позабулося, напевно,
    Заклопотаній тобі,
    Як я чубився даремно
    Через очі голубі.
    Бо тобі було байдуже
    І тоді, і зараз є, –
    По кому сумує дуже
    Серце зраджене моє.
    Постояли край дороги
    Без надій і сподівань
    Приростити другу роги
    Чи навіяти страждань…
    23.12.21


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Олена Малєєва - [ 2021.12.22 23:40 ]
    На ковчезі
    На ковчезі, на ковчезі
    Погубилися з тобою
    Де, тварюко, ты пропав?
    На ковчезі, на ковчезі
    Ми гойдалися юрбою
    Над водою...
    Над скалою...
    Над стіною дощовою,
    Світом, що втопав.

    Курво мамо, де ж ти дівся,
    Не знайду ніяк.
    Чи загинув?
    Чи втопився?
    Чи крізь землю провалився?
    Що ти за мудак!

    Тут безвихідь. Всюди звіри:
    Кіт, і лев, і пес,
    А, найгірше, кожен з них
    З парою приперсь!

    Я слова свої, звичайно,
    Заберу назад.
    Не тварюка, і не падло,
    Ні, і не мудак!

    Любий, милий, повертайся!
    Я твоя навік.
    Я не хочу крокодила,
    І горилу,
    І годзилу...
    Ти ж єдиний на ковчезі
    Людський чоловік!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  4. Микола Дудар - [ 2021.12.22 22:45 ]
    ***
    Твоя замовлена відмова…
    І мій невичерпаний сум
    Дует на вигляд надчудовий
    І поруч сміх, і поруч глум…
    І як усі, ми тут не вічні
    Хіба звернутись до спецслужб
    У грудні - ні, мо краще в січні?
    Жива нужда - найкраща з нужд…

    Твоя запудрена відмова…
    І мій надуманого слід
    Зізнаймось, вольному ізмога -
    І ми одні на цілий світ…

    А ось і січень і гірлянди
    Так пахне маминий пиріг…
    Тепер для діток ми гаранти
    Хоч раз в житті, а переміг…
    20.12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  5. Марія Дем'янюк - [ 2021.12.22 20:40 ]
    ***
    Я просто хочу спокою і тиші,
    Щоб слухати як вітер сни колише,
    Почути як шепочуться ялинки
    І як співають зорі без зупинки,
    Глядіти як русалка шиє плаття -
    Тканина синя в біленьке латаття,
    На березі мрійливе верболоззя
    Вплітає хвилі у тонке волосся,
    Як човен срібний - світло чарівливе
    Думки купає в озері сяйливім,
    Як день заснув, хоч миготить ліхтарик -
    Нічного неба сяючий кришталик,
    Як ранок ніжний бережно навшпиньки
    Спускається з крилатої хмаринки,
    Як Землю-донечку в обіймах обережно
    Голубить Всесвіт - Сяєво безмежне...
    Я лише прошу спокою і тиші,
    Щоби читати те, що Небо пише...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  6. Іван Потьомкін - [ 2021.12.22 19:27 ]
    Світлій пам’яті Галі Конєвої

    Якби Богові можна було розказать,
    Якою ти всім нам була дорогою –
    І красива, і лагідна, немов тиша ранкова,
    Як усі ми любили тебе,
    І як хлопці поспіль добивались твоєї любові.
    Не кажіть, що запізно.
    Що тебе в озерці знайшли
    Через тиждень, як вийшла з дому.
    Мовляв, вона Богові сама розповість,
    Як рішилась всіх нас лишить достроково.
    Оповість, та не все, бо скромна занадто була.
    Може, тому і риба до неї сама
    Із Десни підпливала,
    І гриби виростали, де тільки ступала нога...
    А як в преферансі всіх дивувала...
    Як до Господа дійде все те,
    То ось про що ми хотіли б Його попросити,
    Хай поселить її біля лісу. Побіля Десни
    З нею ж вона стільки літ дружила.
    І городу хай дасть хоч три сотки.
    Бо не зможе вона без роботи і дня прожить.
    Добре знаємо, якою була вона на цім світі.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2021.12.22 18:32 ]
    Кульмінація віроломства
    Колись ви називалися... братами??!
    а нині... пересвідчилися ми,
    що стоїте наругою над нами,
    бо не бували добрими людьми.

    Украли історичне первородство
    у вільного народу козаків,
    усюди насадили віроломство
    опричників, злодіїв і катів.

    І лижетесь лукавими устами
    із нашою «елітою», аби
    оця повія стала на диби,
    сповідувана вашими попами.

    Плюєте ви на право і закон,
    аби пройтись війною по пустині
    та осквернити лаври і святині
    і поздирати золото ікон.

    «Бабахнути» у вас немає сили,
    та їде дах у мавпи на даху,
    а єзуїти бомби і кадила
    уже готують світову «труху».

    Надію мають ваші лжемесії
    чумою прокотитись по землі,
    аби бенкетувати у Кремлі.

    Смертельне жало отруїло змія.
    На часі – трепанація Росії...
    її заріжуть голі королі.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Левицька - [ 2021.12.22 13:03 ]
    Два береги любові

    На тебе, любий, схожа дуже,
    Така ж нестримна і зухвала,
    Вряди-годи тепла замало,
    А навкруги одна байдужість..

    Така ж замислена, сердечна,
    Як лине пісня понад степом,
    І упиваюся сонетом
    По самі вінця безкінечно.

    Терпляча, віддана, дитинна,
    Подеколи відверта, надто.
    Дивлюсь на світ підсліпкувато,
    Ховаюсь в мушлю, мов перлина.

    А інколи, буваю птахом,
    Що гасить зорі світанкові,
    За вірші сповнені любові,
    Кладемо голову на плаху.

    Губами гоїмо стигмати,
    Коли пірнаємо у ніжність.
    Два береги таки сумісні —
    Дай Боже, їх не роз'єднати.

    21.12.2021р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.14) | "Майстерень" 6 (6.23)
    Коментарі: (6)


  9. Неоніла Ковальська - [ 2021.12.22 08:41 ]
    Хлипала осінь
    Хлипала, хлипала, хлипала осінь,
    Хлюпала, хлюпала дрібним дощем.
    Вже і зима але мокро і досі,
    Снігу нема й не морозить іще.

    Надворі погода на зиму не схожа,
    Суворих давно ми не бачили зим.
    Хлипає, хлипає й хлюпає досі
    Зимним набридливим своїм дощем.

    2021 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2021.12.22 08:02 ]
    Лохвак
    На дурниці демос ох клює,
    Мов на комунізм Чапай і Петька.
    В шані - з кокаїном олів'є
    Та із анашою - хрін та редька.

    У меню - луска із карасів
    Та під майонезом блохи й пранці.
    Брюки заправляють у труси,
    А царя обрали із паяців.

    Я ж у звичках геть не богатир,
    Нецікавий люду ані крихти.
    Не сякаюсь в клапоть бороди,
    Не гризу у товаристві нігті.

    - Пане водію, притиште звук!
    Пасажири в крик! Господні муки!
    ...обізвали "дохтуром наук"
    І послали в безвість на три букви.

    22.12.2021р.




    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Кучерук - [ 2021.12.22 05:19 ]
    * * *
    Пам'ять відроджує спогади ті,
    Що не пішли забуттю на поталу, –
    Ти, мов ялинка, в зеленім пальті
    Обіч дівочого гурту стояла.
    Очі яскраво зоріли в пітьмі
    І на волоссі сніжинки іскрились, –
    Ти так раділа раптовій зимі,
    Що гнів образи змінила на милість.
    Руку безпечно мені подала,
    Мрії довіривши та поривання, –
    І посвітлішала сніжна імла,
    І обірвалося довге мовчання.
    Ми аж до ранку топтали сніги,
    Пестощі множачи на витривалість, –
    Свідченням вірним тієї снаги
    Теплі цілунки на щічках лишались.
    Більше нічого ніхто й не хотів
    Серед холодних завій незчисленних, –
    Чом, як ялинка, в зеленім пальті
    В згадках узимку приходиш до мене?
    22.12.21



    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (6)


  12. Юлія Івченко - [ 2021.12.22 04:39 ]
    *********************************
    Вона перед тобою, наче млосна пава,
    в поезії нічній повільно птахом плавала,
    з- під вій дивились засмучені заплави,
    поділ червоної спідниці гравсь за право,
    щоб лише їй у постіль ніс ти чорну каву!
    Вона стелилась, наче молода трава…

    Зелений ліс на сцені, супровід музичний,
    й твоє сум'яття на розгубленім обличчі.
    Ще потай сам в собі тонув у протиріччях.
    Її мета — метелик щастя та жіночі вірші…
    От спільно й розгадали б древній код да Вінче,
    та гріли поруч густі, мов мед слова…

    До тебе радісно злітались врадувані діви.
    Ти усміхався лагідно та роздавав їм диво:
    квітки автографів із ягід гіркуватої калини.
    Палив на сходах... А вогні, мов жовті сливи
    сміливо падали коням твоїм у яблуневі гриви…
    Чому ж зуроченим царевичем стояв?

    А юний ранок виліз понад зимній Київ,
    оце усе твоє самітництво й крафтОве пиво...
    І погляд промінцем причетність її міряв,
    і вслід тремтюча проливалась звуків злива...
    Ну, — наздогнав, ну,— очі нарікав — морські оливи…
    На білій лілії твоя важка заснула голова…
    Юлія Івченко. 2016. грудень.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (1)


  13. Юлія Івченко - [ 2021.12.22 03:56 ]
    Не мовчи!
    вибач йому усе… те, як варив чорну каву диму на кухні,
    як забував найважливіші дати між зимовими мухами,
    як пив коньяк із кераміки келишка та глухо кашляє у рукав.

    у його розумінні кохання — це помада на краватці залишина,
    вірші твої непрочитані, що так і не навчились сіятись тишею.
    його любов — важкі каравани верблюдів і вбогі із слова жнива.

    це коли, скрипучо стискає зап’ястя і червона білизна зітхає,
    це коли, купує обручку із липкої смоли й не вірить ангелам раю,
    це, коли ти жариною жвавити маєш його крижаний димар.

    садить на вістря аб'юзів , прокручує в море твоє кинджали
    й солоно знову ридають очі твоїх опухлих у смерті рибин.
    і споглядає на підвіконні осині жала зав’яла мамина кала
    й тужить:
    —Доню! Зима...

    дай квітці, дурненька, ковточок святої води..
    й світ- заочі в безвість тікай від кривавого лиха льодин.

    https://www.facebook.com/photo.php?fbid=3886485661429454&set=a.1066159186795463&type=3


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (1)


  14. Володимир Бойко - [ 2021.12.21 23:42 ]
    Оживи мої сни
    Увійди в мої сни
    На порозі весни
    Чи узимку, чи влітку,
    А чи восени.
    Не увійдеш одразу –
    Либонь зазирни,
    Але сни мої, мила,
    Не омини.

    Увійди в надвечір’я,
    За дня, чи вночі.
    Підбери до дверей
    Чи до серця ключі.
    Увійди, оминувши
    Дві тисячі бід,
    І тепла принеси,
    Як борщу на обід.

    Чи до столу сідай,
    Чи у ліжко лягай,
    Чи стола накривати
    Мені помагай.
    Чи співай, чи кричи,
    Чи на вухо шепчи...
    Оживи мої сни –
    Не мовчи, не мовчи.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  15. Олена Малєєва - [ 2021.12.21 22:54 ]
    Не сон
    Без раніше і потім люби мене
    Без раніше і потім я твоя
    Тільки сьогодні зоря зійде
    Зоря... Зоря... Зоря...

    Єдиний ти, єдина я - я знаю:
    Зійшлись на тобі всі світи.
    Єдиного тебе тепер кохаю
    А ти? А ти? А ти?

    І нехай усе буде як буде.
    Наші серця - в унісон.
    Я не вірю, що так буває.
    Це сон... Це сон... Не сон!





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  16. Олена Малєєва - [ 2021.12.21 22:54 ]
    Ти вдома...
    Ти знаеш куди тобі йти
    Ти знаєш, хто на тебе чекає...
    Коли печаль накриває,
    Коли накриває втома,
    Ти знаєш, куди всі ведуть шляхи:
    Додому... Додому...

    Не страшний тобі снігопад,
    Не засмучує падолист,
    Все завжди тут як і колись -
    Мур, подвір'я, у квітах сад...
    Знайдеш ти і безпеку тут,
    І прихист, і захист..

    І навіть коли дім спустів
    І навіть коли квіти зів'яли
    І у заторах рятівники застрягли
    Ти це ти, і відступати не слід
    Навіть коли погоріли усі мости
    Ти ідеш навпростець, убрід!

    І несеш із собою в світ
    Незліченні свої скарби.
    Наодинці і серед юрби
    Для щастя є причина вагома:
    Ти знаєш, у серці в тебе є дім -
    Ти всюди як вдома.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  17. Олена Малєєва - [ 2021.12.21 22:57 ]
    Sero venisti
    Ми попрощалися позавчора,
    А сьогодні йшов сніг
    Ти на прощання казав: "Ніколи"
    А сьогодні прибіг...

    Захеканий, спраглий, щасливий:
    "Гайда цілуватися!"
    Sero venisti, милий.
    Сьогоднішня я не та.

    Не увійти в одну ріку двічі
    І - Слава Богу!
    Sero venisti, милий.
    І рушником дорога.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  18. Микола Дудар - [ 2021.12.21 22:40 ]
    ***
    Гнали вівців по дорозі…
    Вітер плентавсь повз доріг
    Батоги були невзмозі
    І ніхто до них не міг
    Втертись в загнену довіру
    В стадну міцність - зговір душ
    Де ж пізнати тую міру?
    Загубивсь. Відстав. Неруш…
    20.12.2021.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  19. Ольга Олеандра - [ 2021.12.21 18:45 ]
    Сніжна казка
    Біла казка.
    Біла сніжна казка.
    Сніг усюди: падає, кружить,
    Сяйним змістом огортає груди,
    Передсмаком свята мерехтить.

    Сніжний Київ.
    Вечорово-ніжний.
    В срібні шати вбралися дома –
    Чепуряться зиму зустрічати,
    Бо прийшла, нарешті, ця зима!

    Сніговію подих.
    Подарунок.
    Білосніжний полог для землі.
    Теплий, хоч й зимовий, поцілунок
    На поснулому у товщі днів зелі.

    Привітання.
    Снігове, тендітне.
    Сяючі пухнасті килими –
    Пелюстки грудневої сніжквітки,
    Зрощеної у садку зими.

    20.12.21


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  20. Іван Потьомкін - [ 2021.12.21 09:43 ]
    ***
    Він марив Яблуницьким перевалом,
    Щоб далі аж до Річиці дійти...
    І раптом смеречина перервала,
    Що замірявсь зробити в цім житті.
    Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
    А він лежав під нею горілиць.
    Не знала смеречина, чи кричати,
    Чи почекать конвалій і суниць.
    А, може, він спинився, бо стомився?
    Перепочине – в дальшу путь майне.
    Такий у жоднім сні не снився.
    І, зрештою, чом він обрав мене?
    Не він, смерічко, ти його обрала,
    Останнім дивом стала перед ним.
    Ну, що його на смерть таку послало,
    Щоб так з розгону врізатись грудьми?
    ...На Яблуниці заметіль і темінь за три кроки,
    Сліди од лиж заносить вітер крижаний.
    ...Який цей світ до остраху широкий,
    А ми об нього розбиваємось грудьми.
    Який цей світ до остраху глибокий...
    Які ж бо ще ми діти перед ним.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  21. Олександр Сушко - [ 2021.12.21 07:05 ]
    Талант - у бороді!
    Добрий день колеги! Цьом! Віват!
    Розкажу вам тайну цікавезну:
    У поета борода до п'ят
    Мусить бути та рожеві пейса.

    Борода - ознака розумак,
    Геніїв! І не простих, а супер!
    Хай прикриє вовна весь п'ятак,
    Аби вам позаздрив навіть зубер.

    В мене ж бороди, на жаль, нема,
    Бо голюся мало не щоденно.
    Тож моя поезія сторчма
    Стала. Муза хвора, аж зелена.

    Пейса рік тому відгриз Пегас
    З голоднечі,- отака халепа!
    І тепер у мене все гаразд -
    Свій талант вимучувать не треба.

    Геть чорнило! Буду пити спирт!
    Творчості зупинено турбіни!
    Побажаю вам густих борід,
    А для цього - їжте вітаміни.

    21.12.2021р.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  22. Віктор Кучерук - [ 2021.12.21 05:34 ]
    * * *
    Стривожені досвітом зорі
    Ховаються в неба глибінь,
    А сутінків тіні прозорі
    За ними стоять опостінь.
    Туманів зростаючі кошла
    Обкутують сонну ріку, –
    І схилів пологі підошви
    В імлі попелястій димку.
    Світає неквапно і мовчки
    Ясніє усе на виду, –
    Вбирають допитливі очки
    Світання неспішну ходу.
    21.12.21


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Сушко - [ 2021.12.20 21:09 ]
    Ковідна тисяча
    Ковідну тищу закортіло бабі,
    А я кажу: - Це фікція! Обман!
    Неначе виноград на баобабі,
    Або із зайця мертвого жупан.

    Оформити непросто цю халепу,
    Потрібно мати, ну, хоча б, смартфон.
    Сертифікат у "Дії" також треба,
    Не рипася, бабусе, охолонь.

    Старенька ж вперта! "Гробові" однесла
    У магазин комп'ютерний бігом.
    А далі що робить - не знає! Безлад
    У голові! А планів - тьма! Огром!

    Вакцини уштрикнула аж три дози,
    Отримала ковІд-сертифікат.
    Банкір оформив картку: "Нате! Прозит!!
    Використовуйте від влади опіат!".

    А вибір пишний! Книжка про розтління,
    Вистава із кролями та кнуром.
    Кіно про дів, в басейні омовіння
    Та у підвалі металічний рок.

    У бабці шок! Нема кінотеатру
    В селі! І вже не до книжок!
    - Та ну її, цю тисячу, до ката!
    Це хто придумав гру оцю - жидок?

    Та ні! Хахол! Самі за нього голос
    Віддали років зо два тому. Так?
    Тепер від нього бачте яка користь?
    Ще трохи і народ ухопить шляк!

    Вв'язалась в гру стара собі на шкоду,
    А разом з нею - кум, зятьок, кума...
    Дивлюся серіал "Слуга народу"
    Та реготати сил уже нема.

    20.12.2021р.















    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2021.12.20 18:38 ]
    Андрій Демиденко Душі криниця*
    Висиха душі криниця,
    І життя як не було,
    Якщо раз чи два на місяць
    Не поїду у село.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.

    Сяду з Вами на порозі,
    Поклонюся я землі.
    Стану справжнім, як Природа,
    Як вечеря на столі.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.

    І хоч так мені привітно,
    Та щемить душа сама:
    Я ще літо, я ще літо,
    А батьки — уже зима.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  25. Микола Дудар - [ 2021.12.20 17:00 ]
    ***
    Щось воно таки і буде…
    Змокне - висохне, і - зникне
    І прийдуть вже інші люди…
    Головне щоби без крику…
    І прошу я вас, без бійок
    Без претензій до фамілій
    Бог є Бог - не ставить двійок
    Він всього лиш наш Невільник -
    Сотворив і щось прогавив
    Розбрелися… розіп’яли…
    Рік у рік. Неважні справи
    Ось і тема для заяви...

    Щось воно таки і буде
    Світе мій, твої деталі…
    Знову гнівом тхне повсюду...
    Знову стеляться печалі…
    20.12.2021.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2021.12.20 13:20 ]
    Що робити?
    Бог лише один - Ісус Христос,
    А Єгова та Аллах - несправжні.
    А в дітви в пошані дід Мороз,
    У індусів - Будда у нірвані.

    Що робити? Хто підкаже, га?
    Йти до церкви чи до синагоги?
    І яким молитися богам,
    Як довкола гоги і магоги?

    Кум - католик, дівер - протестант,
    Брат - юдей, а жінка - православна,
    Я ж - ні те, ні се (і це не жарт!),
    Наче скисла в глечику сметана.


    Бо у вірі темний, мов дуліб,
    А спеціаліст - лише в любові...
    Лізе крізь вікно місцевий піп,
    В двері грюка свідок Ієгови.

    20.12.2021р.









    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  27. Ігор Терен - [ 2021.12.20 11:17 ]
    Поетична криниця
    ***
    Буває, гірше – краще тим, що інше...
    тлумачити найлегше білі вірші,
    тому, напевне, стиль Аполлінера
    поети копіюють найчастіше.

    ***
    Оспівується іноді на сайті,
    які чудові вірші пелехаті...
    а що... якби на двоє поділити
    і всю кострицю зайву причесати?

    ***
    Хто має очі й вуха – бачить, чує,
    як мовиться у Біблії... і всує
    надіятись, що ти усім цікавий...
    як є молитва – буде й алілуя.

    ***
    Із епітафій мого житія
    найцікавіше те, що я – не я...
    «я не співець чудовної природи...»,
    але живе поезія моя.

    ***
    Ми ідемо і їдемо як зайці,
    зациклені на мові та ерзаці,
    але займають ніші і місця
    зозулі й півні, коміки й паяци.

    ***
    Не бажано плювати у криницю...
    хоча усе водою освятиться,
    та най відображаються у ній
    живі фізіономії і лиця.

    Висіяне
    Чи бути, чи не бути – не дилема.
    Собою будь – і висіється тема...
    у топі бути – не обов’язково,
    бувай усюди, але йди окремо.

    12/21


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Герасименко - [ 2021.12.20 10:06 ]
    Зелена стежка райдуги
    Цей до зими похмурий перехід –
    немов смутна зелена смуга райдуги,
    але трави веселий малахіт
    спалахує святковими смарагдами.

    Цей перехід тремтить і мерехтить,
    немов стрімка зелена стрічка райдуги…
    Але трави привітний малахіт
    спалахує спокійними смарагдами.

    Цей перехід бадьоро перейдіть,
    немов дзвінку зелену річку райдуги!
    Але трави холодний малахіт
    спалахує смертельними смарагдами…

    10-20. 12. 2021



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  29. Олександр Сушко - [ 2021.12.20 10:10 ]
    Дилема
    Мій настрій зіпсувався геть ізрання,
    Від сльозотечі голова бо-бо.
    Просили настрочити про кохання,
    А я наквецяв, звично, про любов.

    Ну то і що? Хіба погана тема?
    Неначе ні. І позитиву тьма.
    Від розпачу на язиці екзема,
    А від образи - шлунок надима.

    Ніхто не хвалить! Шлють одні лиш скарги
    І дуються, неначе ті сичі.
    То, може, не звертати ніц уваги
    На критику шановних читачів?

    20.12.2021р.





    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  30. Неоніла Ковальська - [ 2021.12.20 09:11 ]
    Берізки-подружки
    Край лісу росли дві берізки-подружки,
    Зелені були навесні
    Їхні маленькі-маленькі листочки,
    Співав соловей їм пісні.

    І літом спекотним вони зеленіли,
    Під ноги стелилась трава.
    А восени стали всі золотими
    Листочки-стрічки в головах.

    Зима вбрала іній гілки на деревцях.
    Що сріблом на сонці сія.
    У будь яку пору порадують серце
    Й душа заспіває твоя.

    2021 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Віктор Кучерук - [ 2021.12.20 05:30 ]
    * * *
    І кошти копичу потроху дарма,
    І маю даремно іще якісь цілі, –
    Бо осені стала на зміну зима,
    Бо цвітом весняним життя пролетіло.
    Бо з плином років нестихаючий бій
    Для мене природно закінчиться крахом, –
    Щоденно вливається річка надій
    У море безмежне постійного страху.
    20.12.21


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (5)


  32. Володимир Бойко - [ 2021.12.19 23:50 ]
    Твої світи
    Наложнице одвічної журби,
    Заложнице медової спокуси,
    Не приставай на пристрасті юрби,
    Бо я тебе утратити боюся.

    Мій жар в чужих багаттях догоря,
    Я обпікався тяжко і пекельно
    І сплачував рахунки лихварям,
    Хоч жив у світі майже паралельнім.

    А ти, а ти - зуміла перейти
    З дороги честі на стежину зради,
    Та я прийму усі твої світи,
    Лишень світи для мене зорепадом.



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (6)


  33. Ніна Виноградська - [ 2021.12.19 21:49 ]
    Добра людина
    Найдорожча на світі ознака є – добра людина,
    Що дається із долею разом від рідних батьків.
    І на їхньому прикладі кожна життєва година
    У добро перетворить твій жаль, твої болі і гнів.

    Ця людина без слів покладе тобі руки на плечі
    І підтримає там, де б упав ти, розбився на смерть.
    Усього дві долоні зроблять щасливим твій вечір,
    Бо добром непомітно наповнили серце ущерть.

    Зовні тиха, спокійна, і мовчки все робить, без шуму,
    Скибку хліба розділить, у спеку подасть вам води.
    І зігріє теплом, і наповнить надією думу,
    І злікує поранені крила від горя й біди.

    І ніколи за це не попросить нічого для себе,
    До останку віддасть все, що має, а треба – й життя.
    Із такими людьми піднімаємось високо в небо,
    Щоб побачити долі щасливе своє майбуття.

    Найдорожча на світі ознака є – добра людина.
    19.12.21


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  34. Віктор Насипаний - [ 2021.12.19 20:46 ]
    Що кому

    В пташиній школі шум, і сміх та крики.
    Горлають вперто різних птахів дітки.
    В них виник спір. Старе питання наче.
    Чий батько дужчий? Чи гарніш, чи краще?
    Орлята кажуть: - Наш татусь найліпший.
    Він цар небес. Могутній і сильніший.
    Малий сович кричить: - А мій мудріше.
    Бо влада є, і знає все найбільше.
    Сорока, ворон, сойка плещуть довго.
    Лелека й жайвір кожен хвалить свого.
    Стомились всі кричать. Бурмочуть кволо.
    І тут горобчик враз подав свій голос.
    Сказав малюк: - Мій батько, певно, ліпше.
    Бо любить тато нас усіх найбільше.

    Чи сильні, мудрі ви? В грошах і статках?
    Та часом треба більш любові татка.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  35. Євген Федчук - [ 2021.12.19 19:22 ]
    Остання жертва
    Вже третій рік, як Хорсові жерці
    Із Хорсуня у Київ перебрались.
    Від місць, святих для русів, відірвались
    І вибрались на пагорби оці.
    Там Хорс один був богом головним,
    Каган і той жерцям його скорявся.
    А тут з Перуном лише урівнявся,
    Бо ж княжий люд тепер клянеться ним.
    А Хорсу що? А що жерцям його?
    Чи їм також із волхвами рівнятись?
    Ні, над усіми треба знов піднятись,
    Щоб визнав люд лиш Хорса одного.
    У вірі що важливіше за страх?
    Могутній бог, коли його бояться.
    Хто може з Хорсом у страху змагаться?
    Тримав він русів міцно у руках.
    І жоден чужоземець не посмів
    У Хорсуні спокійно почуватись.
    Бо ж можна в жертву богові дістатись.
    Накине жрець мотузку і повів.
    І вже ніхто не сміє зупинить.
    Каган і той був над жерцем не владен.
    От Хорс поп’є крові людської й радий…
    А вже давно йому нема що пить.
    А тут і привід – Володимир-князь
    Здолав-таки розбійних тих ятвягів,
    Мечі нарешті вгамували спрагу
    І курява за військом уляглась.
    Вернувся князь до Києва й жерці
    Тихцем пустили думку між бояри,
    Що Хорс уже давно чекає дару,
    Бо ж він дав русам перемоги ці.
    Заграла у боярах руська кров:
    Потрібно, справді, скласти дяку богу,
    Віддячити за славну перемогу,
    Аби він дарував їх знов і знов.
    Прийшли до князя, мовили йому:
    «Потрібно жереб кинути. На кого
    Він упаде – то й буде жертва богу!»
    А князь і не противився тому.
    Чи то від перемоги так сп’янів,
    Чи давня руська кров також заграла?..
    Дав згоду, аби жереба кидали.
    Жерці кидали жереб чи то ні –
    Ніхто не зна. Та вийшли і сказали:
    «Пав жереб на чужинця одного.
    У жертву Хорсу принесім його!»
    І посланців із вісткою послали
    У дім варяга, що давно вже став
    У Києві. Колись приїхав з греків,
    Мав власний двір від князя недалеко,
    А ще таємно вірував в Христа.
    Та жереб той не на варяга впав.
    Був син у нього – молодий та гарний.
    Його і вибрав жереб той примарний.
    Він кров’ю Хорса напоїти мав.
    Прибу́ли до варяга посланці
    Аби той сина дав їм на пожертву.
    Та чоловік той виявився впертим
    І відповів їм на вимоги ці:
    «То не боги́, а дерево, тому,
    Сьогодні є, а завтра уже згнили.
    Не їли, не пили́, не говорили
    Вони з людьми ніколи. А чому?
    Бо зроблені сокирою й ножем
    Із дерева умілими руками.
    Ви дереву вклоняєтесь віками
    І думаєте - я вклонюсь? Невже?
    Я вірую у Бога одного,
    Який цей світ створив разом із нами,
    Із сонцем в небі, місяцем, зірками.
    За це ми всі і славимо його.
    А що боги́ ті сотворили вам?
    Нічого! Адже їх самих зробили.
    То не боги, а лиш бісівська сила.
    Я свого сина бісам не віддам!»
    Ні з чим назад вернулись посланці,
    Розповіли, як той нахабно вівся,
    Як над богами їхніми глумився.
    Тут закричали Хорсові жерці:
    «Потрібно йти і силою узяти!»
    Прийшли з оружжям, поламали пліт.
    Варяг із сином у сінях стоїть,
    Не хоче його в жертву віддавати.
    Кричати стали: «Сина відпусти!
    Хорс його крові випити жадає!»
    Варяг на ті слова відповідає:
    «Вам богу жертву треба принести?
    Якщо ваш бог жадає її так,
    Хай сам прийде і візьме те, що хоче.
    Чи він боїться втрапити на очі,
    Бо ж вас робити змушує, однак?!»
    Тут розлютились не на жарт жерці:
    «Та ж він над богом насміхатись сміє!
    Він сім’я зла супроти Хорса сіє!
    Убити слід їх за слова оці!»
    І кинулись зі зброєю на них,
    І сіни попід ними порубали.
    І батько з сином під мечами впали,
    Бо не зреклися вірувань своїх.
    Отримав Хорс того дня свою кров,
    Хай і не там, де звик він її мати.
    Та то було останнє його свято,
    Христос за кілька літ його зборов.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Гупало - [ 2021.12.19 10:29 ]
    Моя нова книжка
    Нещодавно у відомому столичному видавництві "Ярославів Вал" вийшла моя нова збірка поезій " Особисто вічне".В авторській редакції. Тверда обкладинка.
    В оформленні обкладинки використано
    картину волинської художниці
    Наталії Ришкевич «Думки мої тихі».

    https://www.yakaboo.ua/ua/osobisto-vichne.html

    * * * * *
    До збірки увійшли вірші, написані протягом останніх кількох років. Писалися в різних життєвих обставинах, в екстремальних умовах як в Україні, так і за кордоном. Бувало радісно і сумно, смішно і розпачливо. Але автор любить життя, тому й творчість не припинялася. Вірші визрівали, підправлялися, поліпшувалися в записниках і комп’ютерному наборі, де було досить затишно. Одначе з часом цій сотні творів стало затісно. Поезії Сергія Гупала до людей потягнулися… Автор не міг їх стримати. І вони – пішли… Несуть любов, терпимість і принциповість, невгамовну енергетику життя, котра притлумлює невдоволення і жалі, спричинені жорсткими реаліями.
    Попереду в читачів – зустріч з поетичним світом і світлом книжки «Особисто вічне», незабутні емоції, викликані віршами, в яких багато чого помістилося. Від широких узагальнень – до делікатної конкретики, що не має права нудною бути.

    * * *
    Бажаючі можуть збірку придбати:
    https://www.yakaboo.ua/ua/osobisto-vichne.html


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (7)


  37. Іван Потьомкін - [ 2021.12.19 09:54 ]
    З голосу Езопа



    «Бідненько ти живеш: зерно та корінь»,-
    Миша міська каже після гостин в сільської.-
    Ходім до мене. Таким тебе там почастую,
    Про що ти навіть і не чула!»
    Прийшли, a на столах – чого тільки нема!..
    Мишу сільську всю голодом пройма.
    Сир уподобала. Тягне шматочок.
    Та двері раптом – рип, і увійшов хтось.
    Оце тобі така-от тарапата -
    У нору притьмом слід тікати.
    Невдовзі знову подруги самі.
    Мед запашний аж крутить ніс.
    Скочила миша на стіл проворно.
    От-от скуштує бажаного меду...
    Та де там!..Знов ховайся в нору.
    І так всю ніч, не скуштувавши чого-небудь .
    «Спасибі, подруго, за цю твою гостину,
    Але тебе я змушена покинуть.
    Краще зерном удома обійтись,
    Аніж перед достатком усю ніч трястись!»

    Р.S.
    Не всім, як миші цій,
    Відома правда гола:
    Доступніш і смачніш хліб свій ,
    Аніж делікатеси з чужого столу.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2021.12.19 08:28 ]
    Казка кохання
    Свято моєї душі,
    Свято моєї долі
    Волю небес ти верши -
    Дай любові доволі.

    Квітує пестощів сад,
    І поцілунків злива...
    Січень чи листопад,
    А ми удвох — щасливі.

    Тиша дарує казки,
    Родить дива урочі:
    Снігу летять пелюстки,
    Сонечко — серед ночі.

    Ніжністю рук, наче віт,
    Морем огорне зранку.
    Кохання палає цвіт,
    Робить із снігу манку.

    19 грудня 7529 р. (Від Трипілля) 92021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  39. Віктор Кучерук - [ 2021.12.19 08:06 ]
    * * *
    Мені подобається сирість
    За богатирскі сни в сльоту, –
    І до вподоби плащ на виріст,
    Хоча давно вже не росту.
    Мені подобається пічка
    І мовчазливість самоти,
    Коли, примружуючи вічка,
    Літать вдається чи плисти.
    Люблю чаїтись таємничо
    Межи неприбраних речей
    І проганяти сум з обличчя
    Сльозами звужених очей.
    Люблю в обіймах благодаті
    Переінакшувати дні
    І без утоми віршувати
    Про все, що хочеться мені.
    19.12.21


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Бойко - [ 2021.12.18 21:07 ]
    Класичне
    Гондон був парубок моторний
    І хлопець хоч куди гандон.
    Удавсь на всеє зле проворний,
    І преплодючий мудазвон.

    Він був премудрий достобіса,
    Хоч на бульварі був гульвіса,
    Та не ловив даремно гав.
    На зиск мав чуйку превелику
    І, будучи премноголиким,
    Бабла премного заробляв.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  41. Віктор Насипаний - [ 2021.12.18 14:18 ]
    Легко і просто
    На роботу хоче з татом
    Йти малий Олежко.
    Каже: - Знаю я багато.
    Можеш взяти легко.
    - Ти ж іще читать не вмієш.
    Навіть рахувати!
    Син зітхає: - Що тут вдієш.
    Буду керувати!
    17.12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  42. Неоніла Ковальська - [ 2021.12.18 09:47 ]
    Творить добро - собі на благо
    Коли твориш добро, то щасливий ти сам,
    Бо воно тобі скоро вернеться,
    То ж цієї можливості ти не втрачай
    Щось приємне зробити.Здається

    Це так просто. так просто допомагать,
    Але прагне до цього не кожен.
    Може хоч чарівник святий Миколай
    Зрозуміти комусь допоможе,

    Що творити добро - то на благо собі,
    Ти до Нього прислухайся, друже.
    І тоді будуть вдячні тобі дуже-дуже
    Ті, кому ти хоч би раз допоміг.

    2021 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2021.12.18 05:14 ]
    * * *
    Г.С…
    Надії порожні, як сни випадкові,
    Подалі від себе гоню, –
    Тому і купаюся в морі любові,
    Розпечений жаром вогню.
    Тому і злітаю щодня в піднебесся,
    Що діється так наяву, –
    Що в тебе закоханий палко увесь я
    З тобою тобою живу.
    18.12.21



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. Іван Потьомкін - [ 2021.12.17 19:06 ]
    ***
    На гору! На гору!
    Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
    Де вітер і сніг розходилися в грищах,
    Де зашпори, сльози і сміх.
    З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
    Ледь мріє-іскриться лижня.
    На цій я чи, може, на іншій планеті
    В дикому захваті мчу навмання?!
    «Ще мить – поворот і скінчитится мусить гора», –
    Подумав – і сторч головою.
    І замість кричать переможне «Ура!»
    Розшукую лижі з журбою.
    І знову на гору. Вдесяте й усоте,
    Хоч віхола б’є навідліг.
    Чого я затявсь? Не штурмую ж рекорди.
    Болітиме спина, з утоми не чутиму ніг...
    Та нехіть і втому, і страх поборовши,
    Готовий я падать вдесяте й усоте,
    Щоб сину до мужності шлях був коротший.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  45. Ігор Шоха - [ 2021.12.17 17:16 ]
    Стезею троп та алегорій
    ІЯкий народ, така й еліта:
    чинуші, коміки, купці,
    учені, нишпорки, митці
    сучліту і... круті піїти –
    такий собі суспільний зріз
    воюючих вовків і кіз
    біля великого корита.

    ІІІ в кожній курії – кроти,
    що риють ями... та у тиші
    раби тупої сліпоти –
    таємні слуги: сірі миші,
    щурі... і з ними заодно
    усі, кому усе одно.

    Таке життя! Ми дуже різні...
    є гумові, і є залізні,
    але коли кругом воно
    і тягне націю на дно,
    боротися буває пізно.

    ІІІНе зупинити карусель,
    не оновити давню пам’ять...
    воно пильнує і пасе,
    перевіряє на лояльність,
    але бажає над усе
    завоювати популярність.
    А їх ще є – аж гай гуде
    і кожне, нібито, веде...
    як партія а то й... поети
    юрбу – попереду планети
    тенетами енкаведе...
    аби не втратити ніде
    дешевого авторитету.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  46. Марго Гейко - [ 2021.12.17 16:08 ]
    ***
    Пастельний сум, охмарена зима,
    Самотність сіл залишених невчасно,
    Тут сон лише, байдужість і безчасся,
    Давно ніхто нічого не займав.
    Де вітер сповіщає до Причастя,
    Дзвіниця покосилася німа.

    Ще трохи і пощезнуть в забутті
    На цвинтарі покинуті могили,
    І мох на них накине вогкий килим,
    Ні крашанок не буде, ні куті,
    Складе на грудях руки хрест похилий,
    Не прийде син до батька в каятті.

    Старі померли, діти – хто куди.
    До різних міст, бо там інакше щастя,
    Годинники обтяжують зап’ястя,
    Хоч і в добі поменшало годин.
    У міста найзаплутаніші снасті,
    Але бракує чистої води.

    Та сум цей буде тільки до весни,
    Допоки не засяє дике жито,
    Поля не скреснуть маками розшиті,
    Синовні або доньчині сини
    Не з’їдуться шукати древні житла,
    Щоб бути в них до власної зими.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Невесенко - [ 2021.12.17 14:16 ]
    Сльота

    Вікна́ картина непримітна –
    зима, немовби й не зима –
    така несміла і тендітна,
    сльозава й стишено-німа.

    Ні заметілі, ні морозу –
    в багнюці топчуться гаї.
    І по безлюдному узвозу
    дощів булькочуть ручаї.

    Блукає десь у хмарах сонце,
    імлою сунеться нуда.
    А у зволожене віконце
    неждана сутінь загляда.

    Стьмяніли барви в краєвиді,
    і погляд мій уже закляк.
    Ще тільки-тільки пообіді,
    а наоколо смеркло як.

    Зникає видиво розлоге,
    дивись – і блиснуть ліхтарі.
    І сяйва плетиво вологе
    запалахкоче угорі.

    Спадають краплі все лункіші! –
    немов тупочуть сотні ніг…
    Я б зримував цей дощ у ві́́рші,
    але ж до «ніг» пасує «сніг»

    17.12.21



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (4)


  48. Ольга Олеандра - [ 2021.12.17 10:54 ]
    Сніговиця
    Сніговиця, де ж ти, де ти?
    Грудень на календарі.
    Пишні снігові намети,
    Палкогруді снігури,
    Завірюхи, заметілі,
    Гострі інію голки –
    Холоду плоди поспілі –
    Альбіноси-їжаки.
    Десь завіялась, забулась.
    Заблукала, може буть?
    Календар перегорнула
    І надумалась – пождуть?
    Сніжна пані, хуртовиця,
    Власниця зимових чар,
    Без снігів землі не спиться,
    Без снігів вона – цвинтар
    Поіржавленого листя,
    Помертвілої трави,
    Мерзне, отже, не баріться,
    Де ж ви є, сніги, сніги?
    Опускайтесь білим шаром,
    Огортайте, бережіть
    До весни, що сонця шалом
    Десь за обрієм бринить.

    Листопад/грудень 21


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  49. Віктор Кучерук - [ 2021.12.17 07:52 ]
    * * *
    Ні до віршів, ні до прози,
    Ні до гульок, мов колись, –
    Через тебе втратив розум
    І без друзів залишивсь.
    Всі вони прадавні свідки
    Марень, подвигів, натхнень, –
    Зараз бачать, як лебідку
    Лебідь прагне повсякдень.
    Біля тебе завжди близько
    Чути мій веселий спів, –
    І летять навколо бризки
    Сміху, щастя, почуттів.
    Сонця тепла позолота
    Покриває все живе, –
    На ставку, окрай болота,
    Пара лебедів пливе.
    17.12.21


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  50. Євген Федчук - [ 2021.12.16 19:15 ]
    Аппій Клавдій
    Пірр – цар епірський, розгромивши Рим,
    Прислав послів, що мир пропонували.
    Сенатори, почувши це, поча́ли
    Схилятися, щоб замиритись з ним.
    Розбите військо, ворог біля стін,
    Такі умови – чом не дати згоду?
    Навіщо знову гинути народу
    І так зазнав утрат великих він?
    Аж Аппій Клавдій обізвався враз,
    Найстарший з них, сліпий і ледве дише,
    Його раби в носилках носять лише:
    - Панове, сором мені чути вас!
    Я до цих пір жалів, що я сліпий
    Та, коли чую, як ви знову й знову
    Таку от підлу ведете розмову,
    Жалію, що не став іще й глухий.
    Сенатори відчули, мов, вину,
    Від слів тих дуже соромно їм стало
    І миру із царем не підписали
    Та виграли в кінці кінців війну.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   191   192   193   194   195   196   197   198   199   ...   1796