ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Владислав Лоза - [ 2015.04.27 18:47 ]
    Знаний поет і я. Переклад з Ч. Буковскі

    був тут один відомий поет,
    якого усі вважали надзвичайно глибоким,
    і ніхто не міг вивести його на чисту воду;
    але я знав, що він відкриває словник на випадковій сторінці і виписує слово, наприклад:

    зимородок

    потім перегортає сторінку і виписує:

    Монро

    потім:

    сподівання

    страхітливий

    таким чином народжується перший рядок:

    зимородок Монро страхітливо сподівається

    і наступний рядок в тому ж дусі:

    озброєний загін зневіри зрікається полохливого руху

    я, звичайно, підозрював, що подібні поети рівно настільки глибокі, наскільки товсті їхні словники;
    але, вгледівши цього, я б сказав йому: мужик, чому б тобі не зав'язати з цим гімном?

    я швидко забув про нього,
    але декілька років потому ми перестрілися;
    він плазував,
    перебиваючись на уроках дзену для нуворишів з Беверлі-Хілзу;

    і я сказав йому,
    мужик, чому б тобі не зав'язати з цим гімном?

    а він відповів, з яким гімном?

    і я залишив його в спокої,
    і кожен з нас повернувся
    до свого
    персонального
    гімна.

    1972


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  2. Мирохович Андрій - [ 2015.04.25 03:44 ]
    будда

    будучи юним і спраглим а такі як сороки
    радо клюють на барвисте й блискуче
    тобто екзотику й езотерику
    герметику й герменевтику
    отож побачив на розкладці цікаву книжку
    «Что такое дзен?» збірник різних хлопців
    переважно дотепних
    книжка була тонка якраз влізала в задню кишеню джинсів
    ціна була смішна щось таке як пляшка пива
    не найкращого звісно а швидше навпаки
    отож можна було мене привітати з покупкою
    не сподобається викину подумав або подарую кому
    і от вже в есейчику вотса вичитав щось на кшталт
    ти можеш медитувати і займатись йогою
    а можеш бухати і слухати джез
    то все дзен і саторі чекає на тебе а сансара сосе
    ну там ще багато цікавих історій було
    коани анекдоти тощо алмазна сутра нефритова флейта
    але це мене прикололо найбільше
    тоість розумієш ти можеш бухати тобто жити як жив
    але насправді це духовна практика така
    своєрідна аскеза ти просто як франциск з асізи
    той проповідував птахам і собакам
    а ти напиваєшся і розмовляєш із уявними друзями
    а потім раз уяви собі
    приміром йдеш просто посрати
    а хтось ненароком вимикає світло у вбиральні
    і мать твою осяяння спадає на тебе теплим літнім дощем
    і тобі на все решта ти просто ложив
    ти просвітлений ти святий п’яний в сраку аскет ти будда
    бентежили мене перспективи тоді такі
    та й досі бентежать


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (13)


  3. Мирохович Андрій - [ 2015.04.24 07:44 ]
    стояти вже зранку біля паркової лавки і бути щасливим
    може навіть від того що досі разом
    живі нетверезі та розуміємось
    передавати пляшку з рук в руки
    голосно сміятись голосно говорити
    пити коньяк з горла
    заїдати мандаринкою
    без жодної думки про думку инших
    знати відповідь на всі питання
    знати що відповідь вірна
    і далі пити коньяк з горла
    спльовувати кісточки
    кидати лушпинки під ноги
    припалювати цигарку від цигарки
    «у статуи родена ми пили спирт сырец
    художник два чекиста и я – полумертвец
    чекисты пили истово кожанками шурша»
    прикро що час не можна повернути
    стрьомно що хочеш лише неможливого
    але зрештою чого ще хотіти


    Рейтинги: Народний 4.88 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  4. Марися Лавра - [ 2015.04.23 07:10 ]
    святочне
    нащо зібрав каміння і розгатив греблю
    я ж так берегла оберіг мурний
    укривала епітеліальністю її усю
    сонце затуляла волоссям
    аби тільки цільним лишилося пристанище надійне
    вітри псами дикими рвали їй мязи розкидували плаєм
    і знову цокали каменюки у білім подолі
    крешучи пісню каменяра розіп’ятого
    вода мертва затхла вода карбувала на округлостя її
    заповіді свої на зеленаво барвуючи
    фортеця неприступного пристанища упала
    ти мури порозбивав поглядом торкаючи стан шовковий
    викрав каміння вивіз за межу і межі усі відомі
    юдою зрадливо пестив уста мареновим алізарином устелені
    де почуття відчуттєво нетривкі твої
    в котрих присягав і точилося миро із очей
    пішов пішки проштрикнувши наостанок
    списом римлянина неголеного тиждень
    чи день була чи ніч
    не кинув навіть альфа клич
    за невидимо зриму провину вкарав укотре
    і квилить зранене срібною кулею вовче єство моє
    і ховаю в долонях цикорійний кварц
    останній із виду свого уцілілий
    як писанку чистобезкінечноврочисто зодягнену
    як всесвіт неосяжну і як макове зерня
    що стернею покотом пішло і не згубилося
    і докотилося до ніг перекотиполем
    і рукам боляче
    і устам спрагло
    і очам слізно
    і кропиться писанка прозорістю
    і добре од цього
    і брила зсередини розсипається
    святОсвячує відчуваю це
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  5. Мирохович Андрій - [ 2015.04.22 06:48 ]
    без видимих ознак ушкоджень
    веселий час то був
    манливий і багатообіцяльний
    як вмілий залицяльник
    так і хотілось вірити йому
    принадам правдам і майбутньому
    так гарно все заповідалось
    ми клялись не піддатись системі
    а в дев’яносто четвертому куревський курт
    прострелив собі довговолосу голову
    а ми мало не плакали як сироти за тим блондинчиком
    і відтоді він як і гнилозубий джонні та шаленець сід
    обличчям наших постерів героєм наших розмов
    дохлим героєм
    і ми затято намагались стати такими ж
    такими ж шаленими
    та так само зіпсувати собі зуби та нутрощі
    слухали їх музику якнайголосніше
    пили карбідний самогон
    що закуповували на точці
    перед тим випробувавши міцність підпалюючи в корку
    запивали червоним кріпленим
    чи плодово-ягідним осінь була золота
    або міцним пивом
    блювали в парках і скверах
    та інших місцях культурного відпочинку
    реготали коли вечорові перехожі сахались нас
    перебігали на инший бік вулиці
    а потім дивились нам вслід та спльовували
    "недайбоже таку дитину"
    двадцять років минуло потому
    і отак сидимо собі пліткуємо
    піджаки на спинках крісел краватки послаблені
    рукави білих сорочок закочені
    манжети мають бути чисті
    запонки поблискують
    п’ємо коньяк жлобськи заїдаємо лимоном
    просимо принести тарілочку зі сиром
    «гляди брате панк нот дед»
    киває братик на якихось хлопчаків що в парку навпроти
    на лавці передають літрове пиво з рук в руки надпиваючи почергово
    нот дедбратіку нот дед
    я не був щасливим тоді
    не конче щасливий зараз
    то що іще скажеш
    звісно ми ще трохи живі
    ми розминулись зі своїм часом
    як в довбаному морі довбані кораблі
    без видимих ознак ушкоджень


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  6. Зоря Дністрова - [ 2015.04.22 01:33 ]
    ***
    Окрушини збираю миті слова напівпогляди
    Пощо бджолі цвіт який не дарує меду
    Забитися у собі світ так швидко втікає
    Збираю аби посіяти серце не може чекати
    Виноградова лоза цупко обвила ноги
    Тягнеться до сонця вино капає
    І застигає стигматами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  7. Роман Коляда - [ 2015.04.21 00:29 ]
    Потойбічні хмарочоси
    Цвинтар - це наче хмарочос,
    Якого поклали на землю
    І постійно добудовують
    Все нові й нові квартири.

    Віко труни чи надгробок - це наче вікно,
    А до вікон зазирати негарно.
    Та все одно скоро всі підуть
    Подивитися кожен до своїх.

    Пофарбувати віконні рами,
    Повставляти розбиті мармурові стекла,
    Посадити квіти на підвіконня могил,
    І сказати собі "Ну от"... і, може, поплакати.

    У хмарочосах-цвинтарях немає кабельного ТБ,
    Телефонної мережі та водогону,
    Навіть древнього проводового радіо теж нема.
    Тільки з кожного вікна стирчить антена-хрест.

    Все, що вона ладна прийняти, ця антена -
    Це повідомлення "Христос Воскрес" і кілька молитов.
    А більшого там, за віком-вікном і не треба
    (Оцих нестерпних котлєт-яєць і бухалова).

    З одного вікна просили передати
    (І за себе й за інших просили):
    "Харчі і пластмасові квіти ні до чого,
    Принесіть краще молитов за спокій".


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  8. Владислав Лоза - [ 2015.04.20 07:44 ]
    КЕНОН
    I

    Він був штатним фотографом і мав кенон із потрісканим шкіряним ремінцем;

    тоді таких було на всю область штуки три;

    командировки розкидали його по всьому союзу; він клав на плівку всяких ташкентських керівників, що стиснули один одному руки на тлі щойно зведених заводів та електростанцій, глав обкомів, що поспішили прибути на закінчення будівельних робіт, їхніх усміхнених дружин та покірних вузькооких дітей;

    а коли вертався, то бажання змити пил киргизьких і т.д. степів та уповноважені погляди ставало нестерпним, і він забирався на вершини недобудованих багатоповерхівок, ставив триногу і знімав місто, в якому виріс, доки воно не помирало у заході, на чиєму полотні виднілися второвані шляхи фабричних димів;

    “…щоб уявити, якими очима кондор бачить Анди, над якими летить, варто подивитися в об'єктив” – щось подібне він підлітком вичитав у енциклопедії, і саме тому все склалося так, як склалося

    II

    Потім часи стали псуватися, але не так швидко, щоб він міг це помітити;

    у дев’яносто першому три кулі влучили у пульсуючий м’яз поза ребрами, й він уже не згадає їхній порядок – так, ніби усі вони, попри закони балістики, вилетіли з одного ствола одночасно, дружина, інсульт і ці двоє на жигулях з якоїсь чи інспекції,чи кооперативу, чи профспілки, які заявились на його хотянівську дачу і забрали кенон зі шкіряним ремінцем;

    просто увесь цей час його кенон із цим довбаним ремінцем, що постійно заважав сконцентруватись, ні, навіть не кенон, очі його кондора були казенною власністю;

    він стояв на літньому ганку у джмелях та квітах; позаду під вишнями хилитався гамак; вони кинули апарат і триногу в багажник і поїхали, здіймаючи спекотну куряву

    III

    З тої пори минуло два з половиною десятиліття, і ось він лежить і уривчасто бурмоче це все, а поруч на тумбі стоїть недопита прострочена упаковка кефіру; і він збиваючись питає невідомо в кого, чому ніхто не прийде і не принесе йому свіжий кефір, натискає на кнопку виклику, прибігає рудоволоса медсестра і довго стоїть над ним, не розуміючи, що від неї хочуть, а він трясе її руку і благає вийняти кулі, щоб кондор знову побачив гори;

    вона відповідає, що може лише дати йому анальгін з димедролом внутрішньом’язово, а краще внутрішньовенно, і що це чи не єдине, що входить у її сестринські повноваження, а виймати кулі – справа хірурга, який зараз дуже зайнятий;

    то коліть уже, аби старий нарешті відрубився і не заважав, озивається голос із глибини палати, і рудоволоса медсестра розгублено шукає в шухляді шприц

    27.03.2015


    Рейтинги: Народний 4 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (54)


  9. Мирохович Андрій - [ 2015.04.19 10:07 ]
    дездемона маст дай
    пані та панове
    ця історійка як зрештою і всі історійки такого штибу
    сповнена розпачу й віри а також довіри до світу
    який загалом і не заслуговує на аж таку поблажливість.
    отож він нащадок шляхетного роду барон блондин арієць
    гаупманом у невеликому концтаборі зустрічає її
    красиву і розумну єврейську дівчину
    загалом таке поєднання трапляється найчастіше
    ну в сенсі що ці дівчата найчастіше такі є
    красиві та розумні з гарним культурним бекґрандом
    це все східна кров я так думаю та особлива увага оточення
    отож він забирає її з бараку та поселяє в себе
    ну трошки порушення звісно але завжди можна домовитись
    отож пиячить з комендантом каже що йому потрібна покоївка
    ну і всякі розваги
    «ну карл ти ж розумієш нас чоловіків
    не з денщиком ж мені ліжко прибирати
    рем на такому спалився» і спільний регіт
    домовляється з внутрішньою безпекою
    «хлопці коньяк і шнапс а також водка скільки подужаєте»
    ще з кимось з ким варто домовитись а не залякати
    дарує їй купу всяких цяцьок намиста моніста
    ланцюжки переплавлені зі зубів
    браслетки
    шовкові панчішки зі швом
    нічні сорочки щойно з пральні теж шовкові
    порцелянові ляльки
    теплі пухові ковдри
    матраци набиті волоссям справжніх блондинок
    можливість бути ситою
    та дивитись із вікна
    на колону людей яких щовечора ведуть до лазні
    читає їй гьоте і шіллєра і ніцше і метерлінка
    та розповідає що все скоро скінчиться і
    вони втечуть від цього безуму в нейтральну швейцарію
    «російські танки біля варшави розумієш союзники перейшли ардени
    тисячолітній райх загинув і тільки біснуватий цього не розуміє»
    на недільній вечірці вона танцює для панів офіцерів
    а карл урочисто каже «панове варто закінчувати це все
    батьківщина в кільці сил зла кожен має бути на своєму посту
    тобто друзі ви розумієте настав час кожному подбати про себе
    є радіограма пропоную всім випити навстоячи ми ліквідовуємо табір
    розпочинаємо завтра з бараку номер сім»
    вночі вже не гаптман а
    майор хрест із дубовим листям за особливі заслуги
    спраглий ніжний та пристрасний
    «нам варто втікати як я й обіцяв» говорить «збери речі не забудь золото»
    «вберись в робу інакше не можна і піди попрощайся з родиною
    вони в бараку номер сім я беріг їм життя як міг виїздимо вночі»
    ввечері він п’є хильцем шнапс при вікні
    плаче
    дивиться
    п’є шнапс захланно спрагло
    проливаючи на розстібнутий мундир
    як вона з рештою бараку йде в лазню
    кожен має бути на своєму місці зрозуміло ж
    через десять років
    після полону в союзників інфільтраційних таборів
    зневаги та принижень денацифікації
    він заступник міністра фінансів землі баварія
    напише чудовий роман сповнений непідробної щирості
    жалю за згаяними роками розпачу та сум’яття
    про безжальне колесо історії та закохану пару
    яка протистоїть репресивному апарату злочинного райху
    (це воно цитата з рецензії) роман став бестселером
    і перекладений того ж року на півдесятка мов
    в англійському перекладі назва звучить
    «Desdemona must dai» і відзначений як вклад
    у боротьбу із неофашизмом що якраз підіймає голову


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  10. Мирохович Андрій - [ 2015.04.19 10:29 ]
    привіт, вачовскі
    насправді все значно простіше
    значно простіше
    не варто шукати складних пояснень
    тим паче шукати якихось проблем
    чи вирішення вічних дилем чи питань
    чи зрештою котрих завдань чи виконання прохань
    а вони і так ховаються як мухи
    маніхеї таки помилялись
    і це навіть не дивує нікого
    боротьбу припинено не сьогодні навіть
    тим паче не вчора чи позавчора
    добро змагає що краще
    і зло долає ще гірше
    і зранку вставши до праці ти робиш помилку
    так само звично
    як чистиш зуби чи готуєш каву
    що зрештою геть несуттєво
    так само як не важливо
    які таблетки у твоїй аптечці
    наскладала рухами нервовими
    якщо в тебе направду є аптечка
    із пігулками синіми і червоними
    як звати твого кота
    якщо в тебе дійсно є кіт
    які книги читаєш
    якщо читання тобі направду смакує
    суттєвим в такому розкладі є те що ти знаєш
    достатньо всміхнутись взяти одне одного за руки
    це так само просто як вийти з трамваю на своїй зупинці
    ти випадаєш з матриці не бійся там десь матрас
    і загалом байдуже що вони
    зупинки оці
    визначені наперед адже у визначеності отакій є свій шарм
    як для кожного покупця є свій крам
    і ти звісно вибираєш і визначеність і зупинку і крам і шарм
    а також инший трамвай само собою инший трамвай
    як же инакше
    і матриця дістає жорсткий облом
    і клацає єблом агент сміт жалібно


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Василь Кузан - [ 2015.04.18 22:03 ]
    Квіт-тень…
    Холодний вітер заповзає під шкіру.

    Сніг із полонини, ніби кіт,
    Злизує сметану тепла із тарілки ранку.

    Цвіт ранньої груші скучає за бджолами,
    Що обурюються голосно у вуликах,
    Доїдаючи вчорашній мед.

    А я минулорічного із дна банки
    Нашкребу дерев’яною ложкою
    І намащу ним лезо променя,
    Що схожий на слово.

    Може зігріюся розмовою з тобою.

    Очищу душу…

    Умию лице цвітом вишні,
    Що летить у небо.

    18.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  12. Тетяна Кльокта - [ 2015.04.13 18:11 ]
    * * *
    А гори були білі-білі,
    Із сивими бородами доріг,
    Немов тисячолітні старці.

    Зупинився день
    На самісіньких маківках
    А ноги місять тісто ночі,
    Щоб до ранку викотити людям
    Круто замішену на радощах учорашнього дня
    Велику і гарячу паляницю сонця.
    Любуйтеся всі, у кого є вічна потреба краси і мудрості.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Кльокта - [ 2015.04.13 18:54 ]
    * * *
    Учора я відтинала один за одним окрайці сонця,
    прикладала їх до свого серця - і не могла його відігріти.
    В моїх кишенях повно сухариків,
    а сонце, як і раніше, весело перебирає павутину неба.
    Боже, твоє всепрощення безмежне.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Діана Радь - [ 2015.04.13 14:41 ]
    ..
    Я більше не хочу писати нікому віршів,
    Не тягне на лірику
    Навіть не хочу слухати такі пісні...
    Напевно перегоріла,
    Хочу писати про сонце, сніг
    Можливо про те, як сніжинки
    Розбиваються об асвальт,
    Але ніяк не про світлий ваш сміх
    Хочу писати про те
    Що турбує не всіх..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Мирохович Андрій - [ 2015.04.11 00:33 ]
    от він і ну ти розумієш
    зальцбург інсбург всяки бруки
    а тут містечко галіційське городок
    це певно фармацевтові на муки
    війна повія шпиталь і амок
    он тут бачиш друже стоматологічна поліклініка наша
    тебе зуби не болять до речі а то порішати можна недорого
    от і в цьому будинку у них тоді госпіталь був
    а таке сам розумієш халявний спирт дешевий кокаїн
    він і так як це краще сказати трошки неврівноважений був
    ну там ранкове похмілля носова кровотеча постійна
    кокаїн тоді так само бадяжили із фігнею всякою
    ну і ці постійні військовики їх розборки з місцевими
    москвофілів там мадяри вішали чи баб ґвалтували
    то ж війна всі в шоці завтра не існує бої під рава-руською
    постійно нових поранених підвозять калічок таких без ніг без рук
    ну а він дитя барокове а то для ока втіха і вірші писав
    до речі говорять що зовсім нефігові такі вірші
    я правда не розумію їх там якісь візії в нього непонятні
    діви цнотливі якісь прикинь в госпіталі то військовому
    де кілька сотень калік здихають помалу але постійно
    і так само постійно нових привозять і кількадесять дів колись цнотливих
    а він молодий такий фацет і доктор і спирт у нього в кабінеті і чистий
    і кокаїн у кишенях носить у пудрениці срібній із маминим портретом на кришці
    утрирую звісно але десь так і виглядає то мені чого він так
    певно забагато йому то було дівки і спирт і кокаїн то ворохобне поєднання
    от він і ну ти розумієш звідси його в краків повезли там і поховали здається
    а ти взагалі бодай чув колись про такого?
    Георґ Тракль? Ні, ніколи, я ж не читаю німецькою, і поезій теж не читаю
    та ну його читати таке


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  16. Діана Радь - [ 2015.03.29 20:31 ]
    Знову кидаєш палити
    ,
    Вже не заради мене
    А так , для приколу.
    Голос охрип став немов
    Старий динамік рипіти...

    Знову кидаєш палити,
    Набрид сморід,
    Який завжди з тобою...
    Не захотів молодим злягти
    Нарешті вирішив спинитись

    Знову кидаєш палити. ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Уляна Ностальгія - [ 2015.03.15 11:58 ]
    Вухастий
    Я кульочок говіркий,
    розмовляю як іду.
    маю довгі вуха -
    і все ними ношу.

    я кульочок подорожній,
    скрізь і всюди йду:
    і в школу, і в садочок
    подорожую.

    я кульочок сильний.
    я все ношу.
    принесу додому
    молоко й сметану
    і цукерочку.

    ти у мене поклади
    вафлі і цукерки.
    бабусі віднеси
    і друзям вділи.

    ти усіх почастуй,
    цукерочок не жалкуй.
    я буду ропотіти-промовляти,
    аби всім цукерку дати.

    лютий 2015р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Іван Потьомкін - [ 2015.03.14 09:15 ]
    Покута

    На старості багато в чому маю каятись.
    Почав з вини перед бездомними котами.
    Каюсь, донедавна обминав не тільки чорних,
    а й навіть тих, що просто шлях перетинали.
    Сторожко поглядав я на весь кошачий рід.
    І що найприкріш – без причини.
    Ніхто з них не намірявсь подряпати чи там укусити.
    Каюсь не словами(бо ж мови наші різні),
    а молоком, яким ділюсь щоднини.
    Дивлюсь зі сховку, щоб не налякать бездомну пару.
    Не знаю, чи вибача вона мою задавнену провину.
    Та все ж спадає з серця часточка вини.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  19. Світлана Панчук - [ 2015.03.12 00:20 ]
    вічна історія
    Це ж так нормально -
    віддавати тобі усе
    ділитися з тобою останнім.
    я стаю здатна творити дива -
    нагодувати тебе скибкою хліба
    (Ісус мав п'ять хлібин,
    але й ти не натовп,
    хоча встеляєш квітами мені дорогу,
    а потім кричиш: Розіпни!)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  20. Уляна Ностальгія - [ 2015.03.11 22:49 ]
    Дружба
    Пролітала ворона подвір.ям,
    де бились двоє хлоп.ят.
    і прокаркала:
    кар-кар, карррр....
    не треба чвар.
    ви м.яча поділіть,
    дружбу не женіть.
    Бо цінніша дружба за м.яча!
    кругляка поділіть:
    раз Іванку, раз Петру,
    по травичці покотіть.
    і у веселу гру
    друзів запросіть.
    кар-кар, карррр....
    не треба чвар!
    з тим і полетіла
    мудра ворона.
    бо цінніша дружба за м.яча.



    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2015.03.05 23:46 ]
    ...І сходить кров'ю Україна...

    Над тобою, згорьована Вкраїно,
    навис не просто орел, а двоголовий.
    Найжорстокіший в усій орлиній зграї.
    Скільки ж бо крові виточив він із тебе!..
    А все замало.
    Та ще й глузує: «Моє гніздо скраю.
    То між собою горобці б’ються»,-
    одна пащека світ оглупляє.
    А друга – тишком-нишком
    вороння вірнопіддане в Україну насилає.
    Постаріли немічні європейські орли.
    Бояться двоголового.
    Лиш клекотом невиразним заходяться.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  22. Владислав Лоза - [ 2015.03.04 19:43 ]
    Уривки з інтерв`ю ліберальним ЗМІ
    I
    [ми були народжені, щоб вирощувати рис. Ми довели мистецтво молотьби до досконалості, так як від цього залежала вірогідність прожити наступний день. Кожного ранку ми виходили працювати на поле під пильним наглядом вартових. Багато з них були нашими односельцями, але погони, що з певного моменту починають прикрашати твої плечі, виривають тебе з корінням із минулого, в якому ще живе твоє дитинство]

    [ми збирали урожай, а потім ходили по колу і били ціпками густу вологу землю, заслану колосками, спостерігаючи, як назовні зернина за зерниною вибивається новий сенс і засіб нашого існування]

    [і знаєте що]

    [ми будували державу і працювали заради неї. Ми були першими свідками того, як здіймається з колін Батьківщина, і коли автоматник розряджав магазин у слабосилого виродка, що насмілився знеможено впасти, ми знали:
    кожна куля, що вилітає з дула, кожне тіло, що скидається в яр за селом, кожна стерта підошва іде нам на користь і возносить увись]

    [і я теж це знав]

    [і, тим не менш, в якийсь момент я кинув свій ціпок і побіг. Услід не стріляли, а лишень посміялися, бо неподалік був гарнізон, який не церемонився з тими, хто вештається без діла]
    [я відчував, що скоро впаду, і врешті-решт це сталося на порослому чагарником острівці мулу біля струмка]

    [мені снився рис]

    [а коли вони верталися з роботи, то проходили повз мій чагарник, не помічаючи мене]

    [двоє моїх односельців зупинилися перепочити зовсім поряд від схованки. Вони обговорювали кількості обробленого рису, прямо пропорційні довжинам життів. Один із них сказав, що сьогодні напрацював більше, і другий задушив його на місці, а автоматнику пояснив, що задушений був агентом ворожого впливу]

    [автоматник застрелив другого, бо знищувати ворогів держави можуть лише автоматники – простим смертним наказано вирощувати рис. Мені здалося, що перш ніж спустити гачок, автоматник про щось подумав]

    II

    [я тікав ночами, обходячи огороджені дротом забуті мінні поля, випалені напалмом згарища та пустирі, з яких стирчали руїни дзотів та скелети згорілих танків. Я тримався подалі від винищених каральними загонами поселень, бо тепер там у будинках жили вовки. Зрідка натикався на селян, що верталися з молотьби, і тоді доводилося опускати очі]

    [одного разу натрапив на іржаву вантажівку з кузовом, заваленим вицвілими старорежимними пропагандистськими листівками, і заночував у ній, але в основному задля ночівлі доводилося шукати чагарники]

    [увесь час я прагнув лісу і нарешті його досяг. Це була межа рисових полів. Тут було набагато менше мін, хоча подекуди траплялися поруйновані дерев`яні бліндажі]

    III

    [на п`ятий день від мого входження до лісу наштовхнувся на партизанів. Я навіть не уявляв, за що б`ються ці, але вони самі поквапилися усе викласти:
    справа в тому, що рисова ідея псує і виснажує соки Вітчизни, і тому треба воювати за право ростити картоплю. За картоплею – майбутнє, говорили вони, за нею – наше істинне відродження, вступай до повстанських лав]

    [ура, пронеслося в голові з полегшенням, ще є люди, готові вмирати за праведні ідеї, картопля – це не рис, вона більше схожа на справжню підвалину процвітання]

    [ще поборемося]

    [ще заживемо]

    04.02.15



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Діана Радь - [ 2015.03.03 20:47 ]
    *
    Твоє тіло покрилось судомами,
    Крики просто нестерпні
    Вивільняється такий пронизливий писк,
    Ніби підвищили звук слухового апарата
    В кволого пенсіонера

    В кволого пенсіонера
    Ще більше погіршився слух...
    Твої очі наповнились кров'ю,
    Сльози вже давно не прозорі,
    Твоє тіло спричинило "забастовку"
    Революцію болю...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Катерина Ляшевська - [ 2015.02.26 15:19 ]
    вода
    думаю про воду яка повагом збирається на носику погано закрученого крана
    як падає вона поночі самогубцями зі щонайвищого мосту краплями в раковину
    як глухо і страшно непрочитаними листами розриває се падіння поховальну тишу
    як коле вода мені розплескана кров'ю незапокоєна по рівчаках металевих тканин
    як зникає вона висихає сльозами і слідами переходить пунктиром неначе в пісок
    як голосить труба ніби плямкає риба губами і просить повітря ковток ще води
    в цей момент кран як Бог
    мені шкода його
    стільки пролито марно
    води

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  25. Марися Лавра - [ 2015.02.26 10:31 ]
    монодія
    поїхав шапіто
    одиноку самотність межи очі кинув
    невідворотність покинутої ляльки
    останню насмішливу посмішку
    самими кутиками губ обкусаних у кров
    у спадок лишивши по собі
    лялечко безтурботно щаслива колись
    як житимеш далі
    у далині відблиски вечірніх свічок міста
    відбивають сяйво діамантових крапельок
    галактики твоєї монодичної
    молю не зрони коштовність душі
    не дай розбитися і розлитися потопом собі
    тримайся дівчинко
    я у тобі з тобою
    я
    ти
    єдине ціле
    ми
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  26. Олег Завадський - [ 2015.02.24 08:29 ]
    Половинки

    Підхоплюємося,
    Заскочені зненацька
    Приходом світанку,
    Хапливим прощанням
    Розірвані навпіл.
    Одна половина плаче,
    Друга сміється, –
    Домашній театрик
    Драми та комедії.
    Виціловую сльози,
    Заговорюю смуток.
    Не побивайся, люба,
    Невдовзі-бо вечір.
    А отже –
    Зімкнемся в обіймах,
    Щоб знову зростися.
    Ми ж дві половинки
    Одного кохання.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  27. Уляна Ностальгія - [ 2015.02.16 16:19 ]
    Жити
    Коли сивина торкнеться
    скронь
    і життя як на руці
    намалює на лиці
    лінії...
    я матиму два лиця:
    від природи і життя.
    я буду вечора чекати,
    коли рипнуть двері
    і ти ввійдеш до хати.
    так само як колись
    поспішу тебе поцілувати.
    нас застане змучене сонце
    з багряним відблиском
    у вікні.
    і я, піднівшись на пальці,
    торкаючись твоєї щоки
    так хочу тебе любити.
    дзвонити до дітлахів
    і чути сміх онуків...
    зустрічати схід сонця
    і цілувати твоє плече.
    я так хочу жити...
    обіймай мене
    до посивілих скронь
    і порепаних долонь.
    і нехай картина життя
    ніколи тебе не ляка.
    я так хочу жити

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Діана Радь - [ 2015.02.15 13:38 ]
    -
    Життя немов та орфографія,
    Є крапки, коми ,
    Знаки запитання.
    Робимо такі ж помилки
    Там де треба крапку - ставим кому,
    Запутуємось де іменники,
    Чи ж де оті дієслова ,
    Шукаєм допомоги в словниках,
    Але все досконало ніхто не знає
    Складна штука сьогоденне життя...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Роман Коляда - [ 2015.02.13 17:31 ]
    ***
    Буває, лежу горілиць
    І вдивляюся у синє-синє небо.
    А там
    Тільки одна невагома
    І майже невидима
    Біла хмаринка
    Пливе кудись
    Посеред безміру...
    І я розчиняюся у красі
    І свободі безмежного простору.

    Буває, сиджу на вершечку скелі
    І вдивляюся у синє-синє море.
    А там -
    Тільки одне
    Майже невидиме і невагоме
    Біле вітрильце
    Пливе кудись
    Посеред безміру...
    І я розчиняюся
    У красі і свободі безмежного прстору,
    І серце моє білим птахом летить
    Кудись далеко за обрій.

    Буває, біжу кудись містом
    І не помічаю тисяч людей довкола себе.
    І навіть в підземці
    Чи на вокзалі в годину пік
    Не розчиняюся у натовпі,
    А вільно пливу
    Чи лечу.
    Бо переді мною просто море,
    Море людей і подій,
    І десь посеред його безміру,
    Прекрасна і невагома,
    Світла і легка, наче хмаринка,
    Сповнена життям, наче вітрило вітром,
    Одна-єдина, як зірка у вечірньому небі
    Десь там, попереду
    Є ти.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  30. Олег Завадський - [ 2015.02.12 19:44 ]
    Свобода вибору

    Ви запитуєте,
    Чи вірю я в щасливе майбутнє?
    Не тішмо себе ілюзіями
    Про науково-технічний прогрес:
    За два тисячоліття –
    Ніякого поступу
    У царині душ!
    Бо як брехали,
    Так і брешемо,
    Як заздрили,
    Так і заздримо,
    Як убивали,
    Так і вбиваємо…
    Тож яке воно, люди,
    Оте світле й омріяне?

    Але сотворив Бог людину
    За образом своїм і подобою,
    Давши їй свободу вибору.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  31. Діана Радь - [ 2015.02.10 21:38 ]
    Гра....
    Мені дуже страшно,що я незнаючи,
    Граю з чужими почуттями..
    Люди не гідні такого відношення,
    Я боюсь їм болю завдати,
    Не побачивши, що хтось мене кохає,
    А може я вважаю його просто другом, знайомим,
    Або ж не розумію що відчуваю...
    Боязно зіпсувати дружбу,
    Знищити себе стражданнями через те,
    Що винна тільки Я...!
    Мені страшно,страшно не зрозуміти
    Кохають, дружать чи знищити бажають,
    У мене є час не помилитись знов,
    Не турбувати чіюсь душу...
    Я вірю в те що знаю хто мені потрібен,
    Залишилось ще почекати,
    Хоч чекати ще довго,
    Але це того варте,варте багатьох розбитих сердець..
    Уважно слідкую за думками,почуттями,
    Мені просто страшно,
    Страшно, що я граю
    З чужими почуттями


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Діана Радь - [ 2015.02.10 20:02 ]
    ***
    Єдина країна наша Україна
    Мучили, тужили,
    Але все пережили
    І холод і голод
    Сотні смертей
    Відчайдухи - вмирали
    За життя людей...
    В пятнадцать років на війну
    Боротись з кровю на руках...

    Знищували все на дорозі
    Знищували ті , хто бився в груди
    Що ми для них вороги,
    Смертельна загроза...

    Пережили - пережевем,
    Всі описані події в Біблії
    Знаєм , що знищаться маса людей
    Але є віра,
    Є сила і дух
    Є бажання жити
    Ось за це
    Здобудем перемогу,
    Заслужену
    Відвойовану,
    Омиту кров'ю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Марися Лавра - [ 2015.02.10 20:16 ]
    ніпрощосвоє
    не жбурляють як тару порожню
    пляшку розпиту на двох
    добротного еліксиру густого
    яким захлиналися обоє в урну
    якщо кохають

    цупке нитковиння жиловен душі
    не виривають зубом нестерпнобільним
    душі котра в ногу ішла
    не шматують єство
    якщо кохають

    у просторі без явних географічних
    координатОзнак і обмежень
    завуальованої дійсності
    не добивають словом лопатою
    якщо кохають

    обірвана фраза гримнула дверима
    угаптувала путь холоднечі
    і вироком зробилася...
    за тебе краща інша кожна
    ликуй уже я переможена

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  34. Тетяна Ріхтер - [ 2015.02.05 17:22 ]
    Будинок біля озера

    Мені здається, що ми з тобою герої кіно «Будинок біля озера» -
    знаходимося в одному місці, але у різний час.
    Залишаємо одне одному послання під дощатою підлогою,
    цілуючи при цьому листки паперу.

    І відбитки наших губ перетворюються на прекрасних метеликів,
    що снують туди-сюди у цій сірій будівлі часу.
    І простір здається нічим іншим, як вокзалом чекання потягів із повідомленнями
    з минулого-майбутнього-теперішнього
    на крилах яскравих метеликів.

    А як ти думаєш, що таке взагалі час для того, хто чекає?
    Мабуть, це важезна петля, що закидає зашморг на годинники.
    Це розмінна монета планет, яка насправді для них нічого не варта.
    Адже що значить час у космічно-безкінечному просторі?..

    А для звичайної людини, чекання – це біль зіниць,
    які невтомно дивляться у даль.
    Це страх та відчай одинокості…
    і невимовно солодкі секунди при наближенні листа.

    Ось він у твоїх руках.

    Він пахне солодким цілунком адресанта та твоїми сльозами стомлених зіниць.

    16.12.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (2)


  35. Тетяна Ріхтер - [ 2015.02.03 17:59 ]
    Географія
    Наша з тобою географія набила собі гулю на лобі
    і на глобусі з’явилася нова гора
    Вона вся вкрита бузковою кригою і пахне сніжними конваліями,
    адже у мені такого кольору смуток і такого запаху мої сльози

    Наше з тобою географічне положення настільки полярне
    що північне сяйво розлетілося по всій атмосфері
    І тепер замість озону в ній молочні краплі суму

    Наші з тобою часові пояси настільки різняться в годинах
    що, коли в мене сходить сонце, у тебе воно заходить
    І здається, що насправді це два різних сонця
    а ми з тобою на різних планетах

    Я сумна самотня Троянда, давно не полита нічиїми ласкавими руками
    і не зрошена теплими стрімкими дощами

    А ти – Маленький Принц, котрий блукає по своїй планеті
    та шукає себе поміж хвиль океану
    та прихистку в інших троянд, егоїстичних та самозакоханих,
    але неодмінно красивіших, ніж я

    Наша з тобою географія не дозволяє нам бути одночасно в одному місці разом
    адже тоді б всі цифрові годинники оскаженіли
    а піщані повтікали б на прибережну полосу
    і час би зупинився для всіх довкола

    Ми не можемо так ризикувати

    Осідлай скоріше Морфеєвого змія та прийди до мене уві сні
    саме тоді, коли будеш дивитися на захід свого сонця



    08.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Ріхтер - [ 2015.02.03 12:43 ]
    ...у прокуреній кімнаті витає дим…
    У прокуреній кімнаті витає дим…
    від твоїх сигарет…
    від випарів поту наших тіл.
    Крізь відкриту фіранку ледь проникає п'янке повітря…
    і вогкість вранішніх вулиць…
    і голос перекрикувань самотніх людей.
    А ми лежимо у цій задушливій задимленій труні…
    і нагадуємо двох фараонів,
    муміфікованих одним на двох простирадлом…

    Однією сигаретою на двох
    ми розкурюємо ладан наших минулих стосунків,
    і спалюємо їхній спомин на вогнищі уламків думок,
    як інквізиція спалила б мене отаку оголену…
    і розпатлану
    в самому лише твоєму потові і промоклому простирадлі…

    Ми граємо у міста лише задля того,
    аби здоланий зробив переможцю каву в постіль.
    Насправді ж я махлюю,
    бо називаю ті міста, в яких мріється побувати з тобою…
    Тому перші і останні літери зникають з їхніх назв,
    ніби скромність і виваженість вчорашнього вечора…

    Розкрию тобі страшенну таємницю.
    Мені подобається бути здоланою тобою…
    у ліжку і в цій географічній грі…
    Адже лише своєю покірністю я можу засвідчити те,
    що терплю весь цей бруд і прокуреність твоєї кімнати,
    і гірку та несмачну каву лише задля того,
    аби принести її для тебе в ліжко
    і зробити її своїми руками якомога смачнішою,
    з додаванням терпкого післянічного поту
    та дрібки цинамону з цнотою в моєму серці…



    24.07.2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  37. Віталій Ткачук - [ 2015.02.01 08:18 ]
    ***
    коли закінчуються місця на кладовищах
    люди починають втрачати пам'ять
    старий ключник хреститься до крайнього склепу
    а ворони переносять гнізда до лісу

    тому ніхто не пам’ятає достеменно
    як вирівнювали могили
    хто корчував хрести
    і кому наказували затирати мапи

    кажуть
    землю насипають тими шапками
    що за небіжчиками знімали
    а де погано насипали – потім калюжі
    цвинтарні дерева пускають на балки і крокви
    а які тріскають – над самогубцями стояли

    життя наростає
    поки земля корою не стане
    і поки барвінок не зацвіте
    а на перших поминках вже є кого згадувати

    проте ніхто насправді не пам’ятає
    що коли закінчуються місця на кладовищах
    війна починається



    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 16:30 ]
    Мудрість
    Не клич біду бо ще почує
    Не клич печаль бо прибіжить
    Не клич розлуку бо відчує
    Заставить серцем пережить

    Поклич любов вінком хай стелить
    Звернись до пісні - хай звучить
    Усім навколо хай розкаже
    Що пустиш в дім - з тим будеш жить...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Мельник - [ 2015.01.30 15:27 ]
    ***
    Ти втомлена прийшла з роботи,
    Перевзулась в капці, обпершись на стіну,
    Зняла повільно окуляри, глянула в простори
    Кімнатно-коридорні, у таїну нічну.

    Тихесенько зайшла в кімнату,
    На стільчик кинула пальто,
    Включила №40 Моцарта сонату,
    Й згадала, як були ми в цирку шапіто.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  40. Ніна Виноградська - [ 2015.01.30 10:32 ]
    Погляд
    Із натовпу вихоплюю лице,
    Що світиться зсередини несміло.
    І, мабуть, вже зважаючи на це,
    Лечу, немовби одягнула крила.

    Привітний погляд і тепло очей
    Зробили мимохіть належну справу,
    Неначе хтось, підставивши плече,
    Не дав упасти в кропиву лукаву.

    Як вистачає інколи в житті
    Лиш погляду чи доторку-підмоги,
    Щоби усе, що маєш на меті,
    Збулося й привело до перемоги.
    29.01.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  41. Джон Гнатів - [ 2015.01.30 03:20 ]
    One day
    що ти залишиш
    після себе
    моя музо?

    що залишиш
    окрім згарища віршів
    і дзвінкої тиші
    у яку я вслухаюсь по ночах?

    повітря тривке
    що бери і хапайся за нього
    руками

    а я видумую нові слова
    аби хоч якось описати
    твою надвідсутність

    і щоразу падаю
    у провалля

    одного дня
    ти явишся
    і повідомиш
    що настала весна
    і тепер усі поїзди
    перетинаються в одному напрямку

    тоді
    я куплю квиток

    а поки
    у мене мій сон
    і думки про доторкання

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Марина Кордонець - [ 2015.01.27 15:43 ]
    ...Очей твоїх океан темний...
    Очей твоїх океан темний
    Заглиблюватись у хвилі його тепла зволікаю
    Душі моєї занедбані, неорані землі просили води і зерна
    І зорі, що веде за собою
    Не хочу нічого од тебе
    Тільки б твого голосу чути
    Це ніби голос землі – неосяжний
    Це голос туманів

    Очей твоїх океан ще немає наді мною влади
    Можливо, так і не буде
    Тоді ми розіб’ємо цю ланку

    До тебе я прагну, неначе гілля, що все пнеться до сонця
    Тож веди по стежині до світлого, до первородного
    Не благаю ні крихти для себе, тільки голосу твого
    Відчути спорідненість – благословення для дітей Бога

    Твій голос – туман тихого надвечір’я
    Моя колискова
    У соннім гіллі, по заблукалих стежках, в дорозі додому

    У кожному з нас проростає Любов надміцно і тонко
    Звивистими стеблами
    Променіє садами сердець


    17(11)2014 - 21(01)2015


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Василь Кузан - [ 2015.01.26 22:03 ]
    випромінюю...
    * * *

    випромінюю
    сподівання
    ти
    сумніви
    прозорими
    пармезану скибками
    на хліб душі
    розкладаєш

    на вологому ватмані неба
    сонце аквареллю
    розпливається

    хмари
    серветками вологими
    думки
    на склі патьоками
    каміння
    помилками гострими
    день
    завершують

    я у тобі
    народився вже
    раною ранку
    ніжного
    слова метеликом
    райдужним
    сном до сніданку
    пізнього
    пісні цілунком
    присмаком
    меду
    гірчиці
    всесвіту

    26.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  44. Анна Віталія Палій - [ 2015.01.26 18:56 ]
    Паломник світу
    Проходив цілий світ. Горами
    Стрімко. Нудився. Розтинаючи сніг
    Дзьобиками лиж, пам’ятав про
    Піч, писанки, писані століттями
    Серця. Довго шукав. Віднайшов цілунком,
    Кажучи «знайшов». Стримали: не втрать
    Пройдені кілометри. Нема часу
    І вгору глянути. Споживу дорогою,
    Подумав. А небо розминулося із ним
    Часопростором у точці перетину.

    29. 05. 2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  45. Любов Бенедишин - [ 2015.01.25 20:46 ]
    Твоє кохання...
    Твоє кохання
    так далеко,
    що дістатись до нього
    можна тільки думкою:
    задивлена в небо
    русява тонконога
    дівчинка
    у квітчастому
    сарафанчику...

    Моє кохання -
    в її сумних очах.

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  46. Роман Коляда - [ 2015.01.23 12:02 ]
    Молитися за тебе
    Молитися за тебе -
    Це так важко,
    Бо хочеться схопити небо
    І прихилити його до землі
    Разом із сонцем та місяцем,
    Щоб осліпити ворога.
    Бо хочеш схопитися за землю
    І підняти її до небес,
    Щоб затулити нею
    Твоє рідне чоло, плечі і груди.
    Затулити від того,
    Від чого не рятує бетон і броня.

    Молитися за тебе,
    Не питаючи «де»,
    Не питаючи «коли»,
    Не питаючи «чи живий»,
    Взагалі нічого не питаючи.
    Не намагаючись продертися крізь ніч
    Туди, на схід,
    Незрячим від сліз поглядом.
    Просто молитися.

    Молитися за тебе -
    Це так важко,
    Бо хочеться зробити слово
    Смертоносним і життєдайним,
    Бо хочеться поставити гори
    Впоперек шляхів
    І розлити моря вогню
    На голови тих, які сміють
    Посягнути на тебе, на нас з тобою,
    На всіх нас під цим синім небом.

    А насправді тільки й можеш,
    Що чутися маковим зерням
    У вселенській макітрі,
    Знати, Чиє Слово
    Несе життя і володіє смертю,
    І тому лише видихати,
    Всоте і втисячне у темну ніч за вікном:
    «Хай буде воля Твоя»,
    А ще «впаде тисяча з боку від тебе,
    І десять тисяч праворуч від тебе,
    До тебе ж не наблизиться»!

    Тільки й можеш,
    Поки ти десь там,
    З Богом у серці, зі зброєю у руках,
    З побратимами плече до плеча,
    Молитися за тебе, солдат,
    Не перестаючи,
    Молитися!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  47. Уляна Ностальгія - [ 2015.01.23 11:04 ]
    Спостерігачі смертей
    Канули свята у спогади...
    і запах ялини
    ще в повітрі снує.
    і небо сіре, мокре
    якось довго вже плаче.
    і круглі іграшки на ялинці
    не принесли радості.
    вдихаємо повітря зі страхом,
    відігнати би думки як ворогів
    одним махом.
    так певне, кожен би хотів.
    які їхні сни?
    Тих, хто тримає зброю?
    і чи можуть сміятись вони,
    коли захищають нашу волю?
    і вмирають...
    так просто вмирають...
    коли хтось наверху
    гроші за зраду рахують.


    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2015.01.19 14:04 ]
    Дума про непоетичне кредо
    зачин
    не лєпо лі ни
    братія
    почати
    елегію піїтики без ком
    і побажати
    метрові лікнепу
    удачі за шеломъянем єси
    якщо у себе тісно
    неофіту
    бряцати бяше задуми свої
    билинами бояна і беринди
    донині прісно
    на усі
    віки

    І
    «і начаті же ся той пєсні»
    авторитетної лози
    устами українофоба
    і русофіла бузини
    не те щоб мислію по древу
    чи сірим вуйком по землі
    а просто шпалою прямою
    у лютій щирості своїй
    «та цур йому нащо́ чіпати»
    шерше
    немає
    то пишу́
    аби оскомину набити
    апологетові кліше
    радійте епігони форми
    і норми
    тої що нема
    у цій пародії на байку
    якщо вони такі смішні
    що аж заплакати охота
    аби
    уби-
    ти наповал
    цей еталон аполінера
    кумира віщого пера
    ура
    штампуючому крезу
    і ворогу що робить честь
    мені
    коли протиставляє
    моєму грішному елге
    якесь опудало у рясі
    беру на себе цю вину
    але немає пієтету
    до ката слова і душі
    що мужньо кропає дурниці
    і веселиться
    заодно
    коли читач не розуміє
    «казнить нельзя помиловать»

    ІІ
    а ми усе ще пнемось у багет*
    клепаючи і що і як попало
    і меломани сюру негліже
    і ментори поезії у прозі
    оракули у оргії базік
    і безробітні неуки сексоти
    оплакуючі партію й союз
    охайники петлюри
    і бандери
    ушуйники парафії кремля
    із похоронного бюро культури
    макулатури
    і номенклатури
    нена́ситні вожді-пролетарі
    і графомани квадратури круга
    шумахери у музи напрокат
    уписуються у ліричне раллі
    де кралі
    оп’янілі від поез
    червоне імітують як зелене
    де збіги між шиплячими окей
    але зате у голові прозоро
    і мовної аварії нема
    якщо правопис хором
    за бордюром
    обілюємо вірші догола
    оголюємо біле і заумне
    коли така інерція ума
    що модернове майже зрозуміле
    літаємо й качаємо права
    які там забобони
    синтаксичні
    аби оволодіти язиком
    що вихолостила ще катерина
    із чотирма помилками в «ещё»
    коли забороняла титул мови
    якою подавились москалі
    і заслані із раші козачки
    літературної
    новоросії

    ІІІ
    о деміурги я нічо’ не хо’
    та пам’ятайте що і вас читає
    наївне і до болю нетямуще
    та язикате плем’я молоде
    оте
    що научається чужому
    коли усім нав’язує своє
    опудало у ризі корифея
    зразком тупого несмаку і ліри
    урізаної геніями тла
    ваяйте
    футуріючи кубійте
    але якщо охота виливати
    то чом би не піти у металурги
    підсобниками васі
    кочегара
    помічниками
    гравера тараса
    дослідниками ядерної зони
    напохваті у поетеси ліни
    опорою театрові абсурду
    алхіміками каменя сізіфа
    кастраторами магії у слові
    філософа григорія скитальця
    забудемо і ямби і хореї
    залишимо одні ази і буки
    і рими де нема душі і раю
    як хоче найсучасніший «маестро»
    війну завуалюємо пейзажем
    і будемо заочно воювати
    бойовиками у новоросії
    а можна і бойцицьками у бєса
    і душу заарканивши
    у пафос
    і тіло заекранивши
    залізом
    нічого навкруги не помічати
    і почивати
    нехотя на лаврах
    любителю ліричної репрізи
    читцю неемоційних декламацій
    що намалює білою гуашшю
    сам винахідник чорного квадрата
    о словоблуди
    обрані судити
    садити у калюжі
    обмовляти
    ви ерудити
    пліснявого нео
    яким писали ще у неоліті
    наскільки далі вас
    сягали
    смерди
    що берестя́ні грамоти писали
    без голосної літери у слові
    але по мініморуму прозоро
    о словотворці фабули
    раби
    митці недоотесаної форми
    і чукчі що уміючи писати
    і не читають ці свої шаради
    аби
    не жартома
    а усерйоз
    шукати
    найсучаснішої форми
    для того змісту
    що в душі
    нема

    СЛАВОСЛОВІЄ
    як подобає думі
    у кінці
    співаємо осанну
    і абетці
    і буквиці
    і азбуці і римі
    і навіть поетичному рядку
    у пантомімі
    вижатої мови
    із титлом
    наголошеного
    АЗ

                                  18.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (12)


  49. Ігор Шоха - [ 2015.01.16 19:58 ]
    Нечитабельні верлібри

    ***
    немає каяття
    у ліліпуті
    його і у природі не було
    коли майбутнє
    бачили пророки
    про це найбільше на землі дитя

    ***
    живе росія на крові і нафті
    її рятує газова труба
    але настане час небитія
    коли багаті
    нацики-рашисти
    не виграють від цього нічіґо́

    ***
    у криму забуті
    апетити
    коників зеленої орди
    і спасе корито
    ліліпутя
    як весталку дверці до біде

    ***
    У росії плани барбароса
    drang in anus* на усю губу́
    у матроса
    лиш одне на думці
    я расєю матушку
    люблю

    ***
    і буде час
    коли і на русі
    усе що завойоване ордою
    накриє вас
    як це не раз
    було
    горючою великою
    шляпою

                                  01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  50. Володя Криловець - [ 2015.01.15 12:30 ]
    ***
    Ти – мій жаданий ранок,
    що настає
    після нудної ночі.
    Ти – моя весна,
    що приходить
    після холодної зими.
    Ти – моя радість,
    світло, надія.
    Ти –
    моя найсокровенніша мрія.
    Ти для мене казка.
    Ти – мій сон, уява.
    Ти – моє мовчання.
    Ти – моє кохання.
    Зірка. Сонце. Небо.
    Як же мені жить без тебе?

    11 січня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   124