ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.07.19 10:41
Воно таке примхливе нерозбурхане
Незаймане нелякане ніким
І кольором небес нічним замурзане
Якоїсь невідомої Ріки…
Стою закам’янілий і вирішую…
Манер у мегаполіса хоч й тьма
Почну я завойовувати віршами
Не парами відразу сімома…

Віктор Кучерук
2024.07.19 06:47
Шугання, свисту й прохолоди
Вітрів чомусь давно нема, -
Заціпеніли теплі води
І верб стривоженість німа.
Ні коливання очерету,
Ні шелестіння в'ялих трав, -
Мов у невидимі тенета
Одвічний рух вітрів попав.

Микола Соболь
2024.07.19 05:11
Пов’яжу скиндячку* доні,
коралі на шию,
зачерпну роси в долоні,
личко миле вмию,
хай світанки волошкові
стеляться барвінком,
щоб зростала у любові
та сміялась дзвінко,

Артур Курдіновський
2024.07.19 02:11
У дні безбарвні чорна самота
Впивається своїм байдужим оком.
Мені наснилась дівчина проста
З обличчям світлим, поглядом глибоким.

Я йшов назустріч. Вже розтанув сніг,
Дивилося на нас блакитне небо.
Тримав букет я квітів польових

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки

Іван Потьомкін
2024.07.17 16:45
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Марія Дем'янюк
2024.07.17 14:10
Я народився! Акушер...мамуся...
Заплачу - голосом до них озвуся!

І що це? Гучно звук тривоги лине.
В очах дитяти подиву краплини.
Та крик життя долає звук сорени,
На цій землі вовік Благословенній.

Микола Соболь
2024.07.17 07:36
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Коли серед ночі промінчиком доля розквітла,
назустріч людині спішать рятівні ліхтарі.
За вогником вогник засяють великі проспекти,
свіча за свічею осяє вогонь небосхил.
Па

Віктор Кучерук
2024.07.17 06:53
Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,
Де, знемагаючи од спеки,
Ховаюсь нині в холодку.
Прибите курявою листя
Сивіє сумно на очах, -
Нема відтінків кольористих,
Але удосталь є комах.

Олена Побийголод
2024.07.17 06:17
Жили-були на світі дві феї, Юропея та Москвошвея. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – добра, а Москвошвея – лиха. І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до

Артур Курдіновський
2024.07.17 01:45
Мені сказали: "Годі сумувати!"
Але наснився старший брат журби -
Маршрут мого дитинства - номер п"ятий,
Кінцеве коло. Ввічливі дуби.

Вагон червоний, "Місячна соната"
І вечір пізній, майстер ворожби.
Запитую: "Хіба я винуватий?"

М Менянин
2024.07.17 00:39
Від Мени й Азова
йде говір і мова
що слід берегти як
зіницю.

Чужинців нахабство
нас зводить у рабство
бо не берегли ми

Володимир Каразуб
2024.07.16 19:25
«Калігула. ...Геліконе! Геліконе!
Ні звуку, знову ні звуку...»
Альбер Камю

Він і досі взиває: Геліконе! Геліконе! Прийди!
Де мій місяць, скажи, де безсо

Іван Потьомкін
2024.07.16 18:28
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Юлія Щербатюк
2024.07.16 13:13
Нудьга зими з похмурістю її -

пустеля передгір'їв неприхильних...

Там пагорби видніють вдалині,

за ними, відчуваю, море й хвилі.

Борис Костиря
2024.07.16 11:27
Цей садок як острів у вічності.
Стоїть, незмінний, непідвладний
віянням часу, всіма закинутий.
Він заростає чагарниками,
ніби густими думками,
укривається травою, як старістю.
Я намагаюся сюди приходити
щороку, запорошений снігами

Микола Дудар
2024.07.16 11:10
Пів години до відбою
У підвалі кілька пар
Ти да я, та ми з тобою
І на всіх один ліхтар…

Він із нас найголовніший —
Тут присядь, туди не лізь
І забудь про свої вірші,

Олена Побийголод
2024.07.16 07:39
Із Юза Алешковського

Нас на вахті обшнирили завчено,
і в барак наглядач причвалав...
Все одно: під гармоньку поплачемо,
стіл весільний зіставивши з лав.

Женишок мій, молодка-зозулечка,

Микола Соболь
2024.07.16 06:49
Шукаю прихистку у спеку.
До лісу йти чи до води?
Ще літо бабине далеко
чекай, куди б ти не ходив,
на листопаду завірюхи,
на дзвін настирливих дощів,
аж поки перші, білі мухи
до свята не прикрасять Львів.

Віктор Кучерук
2024.07.16 06:33
Не можу мовчати, - не хочу
Від болю німіти, коли
На фронті гармати рокочуть,
А в Києві правлять бали.
Зухвалі пани і панянки
Невчасно забули, мабуть,
Що право вдягти вишиванку
Не танці та співи дають.

Ярослав Чорногуз
2024.07.16 03:32
Він починає свою збірку сонетів нетрадиційно - не з теми війни, а з філософської лірики, яка є справді певним стрижнем його поезії, і вже цим привертає до себе увагу читача. Крім того, його прихильність до класичної форми сонета є також досить рідкісною в

Артур Курдіновський
2024.07.16 01:03
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Світлана Пирогова
2024.07.15 19:25
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.

Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка

Артур Сіренко
2024.07.15 17:48
Виглядаючи крука –
Чемного, як усі пророки-мислителі**,
Саркастичного, як всі споживачі свіжого,
Стою на запиленому роздоріжжі
Вісьмох фрігійських доріг***,
Де зламаних колісниць скалки
Збирають як сторінки дерев’яних книг****
На яких ще напишуть

Микола Дудар
2024.07.15 15:16
Зійшли зі сну ми по одинці…
А я з поцілунком, вона — із двобою
Ой любі мої… мої українці,
Ви з нею не згодні, може зі мною?
І уявив, на сковорідці…

Зустрінемось може на каві?
І наче нічого і наче як завжди

Козак Дума
2024.07.15 11:42
Палає вечір ген на небосхилі
і карамеллю літо віддає.
Ганяє вітер хмари поріділі,
багряна куля жадно з моря п’є.

Жара не віддає своїх позицій,
не помагає навіть пальми зонт,
і мозок од спекотних дефініцій
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Микола Дудар - [ 2024.07.19 10:28 ]
    І таке було
    ...Воно таке примхливе нерозбурхане
    Незаймане нелякане ніким
    І кольором небес нічним замурзане
    Якоїсь невідомої Ріки…
    Стою закам’янілий і вирішую…
    Манер у мегаполіса хоч й тьма
    Почну я завойовувати віршами
    Не парами відразу сімома…

    Воно стояло слухало здивоване…
    І навіть щось підспівувало в такт
    На ранок вже усе було замовлено…
    А перед тим вирішував антракт…

    Навколо всіма травами засіяно
    Заплетено заоране з молок…
    І навіть втохомирилось розгніване
    Що випало до цього від чуток…
    18 - 19.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2024.07.19 06:34 ]
    * * *
    Шугання, свисту й прохолоди
    Вітрів чомусь давно нема, -
    Заціпеніли теплі води
    І верб стривоженість німа.
    Ні коливання очерету,
    Ні шелестіння в'ялих трав, -
    Мов у невидимі тенета
    Одвічний рух вітрів попав.
    І втихнув мовчки, бо покірно
    Скоривсь вмілості ловця, -
    Тому, мабуть, малоймовірний
    Повів бажаний вітерця.
    19.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.18 14:19 ]
    Пісня «Звірі», Лицарська Сага, частина ІІ
    Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
    На вустах вороння і зневажливий сміх.
    Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
    та втомився мій кінь і мете зусібіч.

    - За притулок, господарю, дам дві ціни.
    А одежі брудні, бо вертаю з війни,
    де не те щоби виграв, але не програв...
    Дивні очі у тебе - з огнями заграв.

    - Ще вина! Й вороному досипте вівса...
    А обличчя навкруг, як нічні небеса.
    Навіть хміль не бере! Чи й видіння дурні,
    мила панно, ви начарували мені?

    Чи пояснення інші загадці простій -
    як любив я без відповіді, без надій?..
    А розмови навкруг про мороку з людьми,
    і зітхання липкі й ворушіння пітьми.

    І господар глядить, як рибак на улов,
    багрянить рукава винна пляма, чи кров.
    Задрімав я в теплі, у щемкій далині,
    та пробудження стало дарунком мені.

    Ніж так близько, і інші - у помах руки.
    Кінь іржав, попереджуючи, це вовки.
    Знову брате рятуєш! Напевно для краль!
    І в долоні заграла гартована сталь!

    І кричав я, рубаючи морди криві:
    - Мила панно, ви на-ча-ру-вали мені?!
    І хрипів, під тілами згинаючись, їй -
    що любив і без відповіді і надій...

    Не засуджую – не кохала і все,
    і до гриви схиляю, все нижче, лице.
    І пливу над снігами, і серцю не жаль
    в рідну твердь віддавати багряний кришталь.

    2004 - 2024

    Слова і музика В.Ляшкевича


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (3)


  4. Микола Дудар - [ 2024.07.18 14:51 ]
    ***
    Восьмий поверх вже під першим
    А під’їзд порожній, ось
    Небо згарищем підпершись,
    Перекинулося в щось…
    А автівочки, що поруч,
    Враз позбулись коліщат
    Вирва зліва і праворуч
    Хтось над ними затріщав…
    Повен двір і плачу й крику
    Мать твою, так це ж війна…
    Ну і хто тепер з нас дикий?
    Підскажу усім - русня!!!
    3.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2024.07.18 05:33 ]
    Українці
    І голод нас мучив, і болі стрясали,
    Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
    Не втратили пам’ять і втримали віру,
    Що можем здолати підступного звіра.
    Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
    Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
    Вбиває нещадно й улещує гладко,
    Щоб стали рабами козацькі нащадки.
    Нам зраджують друзі, а недруги множать
    До нас скрізь відношення тільки вороже,
    Але ми невдовзі сусідам на заздрість
    Зумієм здолати усі негаразди.
    18.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2024.07.17 20:18 ]
    Світло знову запізнилось
    Вечір, вечір, вечір, вечір…
    Днем теж саме, в ніч також
    Біль відмовився від втечі
    Трохи втомлений, отож…

    Ним зав’язані шнурочки…
    Закінчився вихідний…
    Головні у нас візочки
    Користуюся одним…

    Світло знову запізнилось…
    Сіра зона кажись знов
    Добре що пахуче мило
    Без відмови і розмов…

    Правда, тут з водою жмурки
    Три краплиночки дощу…
    Кажуть, що сусідські урки…
    Розберуся, не прощу

    Вечір, вечір, вечір, вечір…
    Кіт в обіймах… спільний сон
    Як огорне шию, плечі —
    Наче справжній покемон…
    4.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Кучерук - [ 2024.07.17 06:11 ]
    * * *
    Земля розпечена, як деко,
    Уже в тінистому садку,
    Де, знемагаючи од спеки,
    Ховаюсь нині в холодку.
    Прибите курявою листя
    Сивіє сумно на очах, -
    Нема відтінків кольористих,
    Але удосталь є комах.
    Від комарів і мух одбою
    Мені стражденному нема, -
    Повзуть, кусають - непокоять
    Не криючись і крадькома.
    Пітніє тіло, сохне в роті,
    І голова болить щомить,
    Адже нечувана духота
    В краю моїм щодня стоїть.
    17.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  8. Микола Дудар - [ 2024.07.16 11:22 ]
    Ну а що?..
    Пів години до відбою
    У підвалі кілька пар
    Ти да я, та ми з тобою
    І на всіх один ліхтар…

    Він із нас найголовніший —
    Тут присядь, туди не лізь
    І забудь про свої вірші,
    Ними геть пропахло скрізь

    Вже й дібрались до підвалу
    До відбою… важкі дні
    Простелись, почни помалу
    Ну а що… поки одні

    Рими поруч поцілунка…
    Стиль нічного барбекю
    І у розмір палітурка
    І нехай, перетерплю…
    5.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2024.07.16 06:19 ]
    * * *
    Не можу мовчати, - не хочу
    Від болю німіти, коли
    На фронті гармати рокочуть,
    А в Києві правлять бали.
    Зухвалі пани і панянки
    Невчасно забули, мабуть,
    Що право вдягти вишиванку
    Не танці та співи дають.
    Всілякі наїдки й напої
    Тісняться на їхніх столах
    В той час, як вмирають герої
    На фронті в запеклих боях.
    16.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Микола Дудар - [ 2024.07.15 15:52 ]
    Зійшли зі сну...
    Зійшли зі сну ми по одинці…
    А я з поцілунком, вона — із двобою
    Ой любі мої… мої українці,
    Ви з нею не згодні, може зі мною?
    І уявив, на сковорідці…

    Зустрінемось може на каві?
    І наче нічого і наче як завжди
    Ось тільки - но страх… і вікна діряві
    І це не від вітру, і це не петарди…
    Дочекаємось ночі, цікаво…

    Про що я тут… що я накоїв?..
    Мене умовляли з самого дитинства
    Важливо не десь, а хто є зі мною
    Свіжі новини… повсякденні убивства…
    Ще поцілунок… будеш сумною?
    6.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Кучерук - [ 2024.07.15 07:17 ]
    * * *
    Хоча багато втрачено,
    Украдено й загублено,
    Але за все пробачимо
    Тому, кого ми любимо.
    І лагідно, і яросно
    Чимало кожним сказано,
    Щоб не були на старості
    Минулих вчинків в’язнями.
    Подій недавніх відсвіти
    Лиш пам’ять насторожують,
    Бо ми здаємо іспити
    І вміння жити множимо…
    15.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Микола Дудар - [ 2024.07.14 22:12 ]
    ***
    В своєму колі ти один…
    Кудись дівались конкуренти
    Димить… можливо і не дим
    А може згУби елементи
    Яких завчасно не пригрів
    Й можливо в поспіх не розгледів
    Пожалкувавши кілька слів
    Змістовно правилу легенді…
    У колі з колом ви на «ти»
    Ніяких правил в обороні
    І що цікаво, віднайти
    На дозвіл — згода тьоті Соні…
    5.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Шоха - [ 2024.07.14 13:40 ]
    Примари миру
                    І
    Ще радують зорі у небі
    і сонце в ранковій красі
    сіяє іконою Феба...
    іду по траві у росі
    і думаю, – що іще треба
    людині? І кожен за себе
    подякує, – danke, merci,
    thank you... що живі і надії
    плекаємо нашій весні
    подалі од слуг, маячні,
    лукавої влади-повії,
    чужої по духу рідні.

                    ІІ
    Уявою лину за хмари,
    де, може, немає юрби
    у черзі до раю, аби
    уникнути Божої кари.
    Ні міфи цієї доби,
    ні чари нікому не милі,
    у правди обрізані крила,
    а люди, як діти малі,
    не видять нечистої сили,
    не чують, що це москалі;
    диявол махає кадилом;
    парафія б’ється за їдло...
    і я їй подякую? Ні!
    Ані за ракетні удари,
    ані за атаки нічні...
    ................................
    а літо війни у розгарі,
    а цельсії спеки в тіні
    і тіні, які уві сні
    лякають... нові яничари,
    манкурти – ворожі мені.
    Нема пастуха у отари.
    Тонкою струною гітари
    обірвані ночі і дні.

                    ІІІ
    Немає майбутнього, поки
    існує імперія зла
    і не гарантується спокій,
    якщо на посаду високу
    отара захоче козла.
    Вона обирає кумира,
    а нею гидує упир.
    Нема мишоловки і сиру –
    придумає інший ясир.
    Печалі усім вистачає,
    і сумніву... майже, немає,
    що крові жадає вампір
    і поки Феміда куняє,
    у кожній хатині, що скраю,
    примарою мариться мир.

    07.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2024.07.14 11:49 ]
    * * *
    Липневі дні такі спекотні,
    Що хмари в’януть угорі, –
    Що я рішив безповоротно
    Від спеки скритися в Дніпрі.
    В глибінь занурююсь, мов короп,
    І помічаю враз тоді,
    Що почуваюся бадьоро
    В ледь-ледь підсиненій воді.
    У ній од ранку до смеркання
    Наснагу радісно беру,
    І гарним самопочуванням
    Щодня завдячую Дніпру.
    14.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  15. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.13 22:46 ]
    Подорожня. Музична містерія
    Сам на сам з недолі недожатим лихом
    зимньою порою я додому їхав.
    А мело, кружило, застилало очі -
    вороний мій дивом не зірвався з кручі.

    Забілило хащу і замовклу річку,
    завернуло обрій у дороги стрічку,
    затягло снігами, як зчорніле листя -
    там, де марив вами, панно з середмістя.

    Ну ж бо, милий друже, дійдемо до дому,
    обіцяю - кращу дам тобі попону,
    полум’я нестачі згасимо у грудях
    і духмяним сіном, і вином по людях.

    Буде ще нагода нам пораювати,
    милих і звабливих ласками вкривати.
    Але поки вуса покриває іній,
    і змикає вечір погляд темно-синій.

    Заблукали, змерзли, - надамо ж бо стрáху
    подорожнім, дай-но, вийдемо до шля́ху!
    Бо й на полі бою не утратив хист я
    не губитись в світі, панно з середмістя!

    Ех! так просто мерзти - не мої забави!
    Чи замало честі стрітися з вовками?
    Не лякайся, друже, не пряди вухами,
    найстрашніше – зрада, пустка за плечами.

    А у нас надійні за плечима друзі.
    Та не зупиняймось на лихій дорозі.
    Знайдемо і серце, що не заморозить.
    І заночувати - нам копиці досить.

    Та невже це вітер без упину виє,
    нагортає тіні, люто бовваніє,
    ки́дається хижо з темного узлісся...
    Чи побачусь з вами, панно з середмістя?!

    2004-2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.57)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2024.07.13 05:42 ]
    Після полону
    Тримали в підвалі
    Й пускали по колу, –
    У спину стріляли
    І в груди кололи.
    Морили безсонням
    І близькістю згину,
    Та я безсторонньо
    Тортури всі виніс.
    Від туги змарнілий
    І змучений болем, –
    Соромлячись тіла,
    Лікуюсь поволі.
    Як рани загою
    І вийду з палати, –
    Візьмуся за зброю,
    Щоб нечисть здолати.
    13.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  17. Микола Дудар - [ 2024.07.12 17:44 ]
    Серпневі дні...
    І затиснуті ми днями серпневими…
    Зайвим теплом, боюсь, переповнені...
    Віщими в міру, без міри веселими
    Тільки на дотик всі вони вогненні…

    Кревні, закопчені, дикого галасу…
    Ось вони плюси, ось вони мінуси
    Діткам і нам — всьому світу дісталося
    Безліч роботи буде в Анібуса…
    6.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Кучерук - [ 2024.07.12 07:15 ]
    * * *
    Легше, напевно,вкусити свій лікоть,
    Ніж підшукати тобі чоловіка
    Гарного, доброго і молодого,
    Бо до сьогодні в тобі анічого...
    12.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2024.07.12 03:23 ]
    Майже все - у шоколаді
    Я земляків своїх любити радий,
    І у чужій, і в рідній стороні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні.

    Кохана земле, сяй у зорепаді,
    Всі чорні, жовті, білі - на коні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все - в лайні.

    Макрон і Байден, люди всі в Канаді,
    Дуда й британці - дружимо в борні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні.

    Хто на дітей не кидав бомб і градів,
    А закривав собою в дні страшні,
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні.

    В Залужного - всі щоки у помаді --
    Цілують українки чарівні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    У москалів хай буде все в лайні.

    Ми славим ЗСУ у цій баладі,
    Захисникам - найкращі всі пісні.
    Хай буде все у Вас у шоколаді,
    А в москалів хай буде все в лайні!

    11 липня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  20. Микола Дудар - [ 2024.07.11 09:35 ]
    ***
    Лай собачий, безпроглядний
    Полум’яна ніч страшить
    Залишаєшся нарядним,
    Бо тобі ще тута жить…
    Свій, до всього, депортамент…
    Дударівський… лейтмотив
    Бабці й материн орнамент
    З ким повсюду ти гостив

    А по що нам літня спека?
    Нумо хлопці, дударі
    Щоби радовать лелеку —
    Справа не в коментарі…

    Лай собачий, безпросвітний
    Днем теж саме й уночі
    Скоро виберемось звідти
    У наступну глибочінь...
    7.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Кучерук - [ 2024.07.11 07:13 ]
    * * *
    Обхопивши голову руками,
    Тугу переборюю гірку, –
    Позираю болісно на плями
    Крові на порожньому візку.
    Тільце причепурене “кинджалом”
    І блискуче від осколків скла, –
    Очманіла матінка помалу
    Повз жаркі руїни понесла.
    Чорним пилом шлях її укритий
    І не видно далечі крізь дим, –
    Лиш лунає крик несамовитий
    Матері в оточенні біди…
    11.07.24



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  22. Микола Дудар - [ 2024.07.10 12:55 ]
    ***
    Вимагаю «пряму мову»
    Без задоринок і швів
    І на дотик — волошкову
    І без зайвих слизьких слів
    І щоб дикція як треба
    І щоб наголос - всі сто…
    І сама щоби окрепла…
    Щоб не нехтував ніхто…
    Ось і все на цюю зустріч.
    Ось і все. І розійшлись.
    Ну а ви, шалави сучі,
    Зачаїлись? Як колись?
    7.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  23. Іван Потьомкін - [ 2024.07.10 09:10 ]
    ***
    Не чуть зозуль в Єрусалимі.
    Та, зрештою, немає в тім біди,
    Коли заходить мова про літа,
    Бо кожен день прожитий,
    Мов випадково знайдена підкова,
    Що чимось пам’ять обпліта.
    Блажен, у кого стачить сили
    Дослухати зозулю до кінця
    І вдовольнитись тим її ліком,
    Який собі мовчазно загадав.
    До них я не належу нині:
    Не стачить сили й у зозулі
    Відкукувати те, що ближче вже до ста,
    і тому обираю за вірний лік і єдиний
    Стежини, які ще в змозі самотужки подолать.



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2024.07.10 06:52 ]
    Дощова ностальгія
    Знов нагаї розжареної днини
    Ударами своїми обпекли.
    На синіх небесах -- ані хмарини --
    Земля аж вигоряє до золи.

    Трава в жнива жовтіє передчасно,
    Міліють ріки, змучені ставки.
    Лютує сонце й довго так не гасне,
    Нехай би вже світили нам зірки.

    І ти лежиш рибиною неначе,
    На бЕрезі, вдихаючи сушняк,
    Безмовно зябра за водою плачуть,
    Проміння коле, ніби та стерня.

    Вже од листочків скрученої пози
    Спіраллю божевілля жебонить.
    Як хочеться, щоб розридались грози
    І вгамували спрагу хоч на мить.

    Боги, спиніть списи ті вогневії,
    Даруйте зливу цій землі святій.
    Бо скоро українці почорніють,
    Неначе негри в Африці оті.

    9 липня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (1)


  25. Віктор Кучерук - [ 2024.07.10 06:56 ]
    * * *
    Якась вкрай заздрісна людина
    У літні плани внесла зміни,
    Щоб ти лиш бачила в уяві
    Далеке море величаве.
    Зростає й дужчає бажання
    Скоріш здійснити викривання
    Її оманливої суті
    І в дружбі з підлою не бути.
    Та, певно, думати не варто
    Про ту, що сплутала всі карти,
    А просто гоїти старанно,
    Біль не показуючи, рану...
    10.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  26. Микола Дудар - [ 2024.07.09 18:59 ]
    ***
    Безкоштовні забаганки…
    Сни спішать в мікрорайон.
    Під ногами скла бляшанки,
    Заржавілий медальйон…

    З перехресть спішать додому
    Всі, хто втомлені і ні…
    Небо в кольорі блідому
    Як і всі минулі дні…

    Дітвора якраз поснула…
    Правда, де-хто верещить.
    Муха зайвого хильнула,
    Звідкіля хтозна дзвенить…

    ...Ти буваєш дуже різна --
    Забаганок — відбавляй
    І хоча вже й трохи пізно —
    Я прошу, не відмовляй…
    7.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  27. Віктор Кучерук - [ 2024.07.09 08:42 ]
    Місяць
    Він білий зовні
    І жовтуватий, –
    Буває повний,
    Або щербатий.
    То колискову
    Почути зичить, –
    То до діброви
    Гуляти кличе.
    Світило ясне
    І блідувате, –
    Сіяє масно
    І скупувато.
    І над рікою,
    І понад лісом
    Блищить слюдою
    Одвічно місяць.
    09.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2024.07.08 22:37 ]
    ***
    Безцінні дні у серпні не надовго
    По-розкладу неділю, може й дві
    Хіба якщо домовитися з Богом
    Хіба якщо вклонитися вдові
    Яка учора схоронила мужа
    А сина обміняли… Господи
    Навіщо, де цвіла учора Ружа,
    Сьогодні переважно холоди?
    Навіщо на безцінні плач і морок,
    Куди дівати душу від страхіть?
    З усіх сторін, і з неба преться ворог…
    Доколи ще вбиватиме, скажіть?
    «—У єдності, мій славно-грішний сину,
    Потрібно буде Світло оновить…
    І збережеш не тільки Україну
    Ти зрозумів? — прослухав вочевидь.
    6.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2024.07.08 06:05 ]
    * * *
    Світлої пам’яті
    Леоніда Нечипорука

    Уже немає вкупі з нами
    Тебе отими вечорами,
    Коли від віршів і пісень
    У душах більшає натхнень.
    Без тебе холодно й імлисто
    В затишних залах товариству,
    Яке від суму й німоти
    Звільняв піснями вчора ти.
    Співати й далі нам охота,
    Хоча серця бере скорбота,
    Що ти вже дивишся згори,
    Як ми проводим вечори.
    Вже не позбутися печалі
    Твоєму вірному роялю,
    А з горя довгої пітьми
    Не скоро вийдемо і ми…
    08.07.24



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Дудар - [ 2024.07.07 19:15 ]
    Коли ти...
    Коли ти в сни мої приходиш поспіх,
    Торкаєшся лиця мого й мовчиш,
    Це наче, вибач, вимушений постріл
    Твоїх думок без дозволу божищ…

    Коли твій злет запрошує у небо,
    Лелечим співом манить у політ
    Я відчуваю, що я, насправді, демон
    А ти — той самий кольор кольорів…

    Коли ти з рим вертаєш неба подих
    Мені у снах, а кращих — наяву…
    Нам не потрібно буде більше згоди…
    Коли я шепотітиму «люблю»…
    7.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2024.07.07 08:48 ]
    ***
    Повз лиця, заклопотані й зажурені,
    Вона не йде собі, а скаче
    І на всі боки змовницьки всміхається,
    І день здається наче
    Не таким уже й похмурим,
    І сонце сором’язливо на неї задивляється.

    P.S.
    Чи то у неї така вдача,
    Чи радість висловить незмога їй інакше?


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  32. Віктор Кучерук - [ 2024.07.07 06:35 ]
    * * *
    Спекою зморені хмари,
    Без усіляких оман, -
    Почервоніли від жару
    Душного сонячних ванн.
    Зрана пухкі й білопінні,
    Мають вже вигляд сумний, -
    Мов піддались половінню
    Після обіду вони.
    Смерками вкутаний вечір
    Їм на догоду з'явивсь
    І від жаріння вбезпечив
    Сонцем розпечену вись.
    07.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Микола Дудар - [ 2024.07.06 11:08 ]
    ***
    Напевно в кожного із нас
    Свої причуди, забаганки...
    Свої Медузи, свій Пегас,
    Свої до всього балалайки…

    А може й ні. А може й мо…
    Це як коли, куди і звідки...
    Під гору, вниз, яке кермо,
    Мірилом чи своєї мірки…

    Дивує нас лише одне:
    Чому не в тебе, десь, там… краще?
    Як тільки поруч хтось копне —
    Один із васі є пропаще…
    5.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2024.07.06 05:48 ]
    В косовицю
    Глибшає бажаний спокій,
    Дихає димом курінь, –
    Місяць примруженим оком
    Блимає мрійно вгорі.
    Тліє поволі багаття,
    Кахкає качка в гнізді, –
    Жовті лілеї латаття,
    Наче свічки на воді.
    Суне туман прохололий
    На щойно скошений луг, –
    Добре мені, як ніколи,
    Без пустодзвону навкруг.
    Після важкої роботи
    Лежанку ребрами мну, –
    Гордість не можу збороти,
    Щоби віддатися сну.
    06.07.24



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  35. Микола Дудар - [ 2024.07.05 15:46 ]
    Можливо...
    Можливо з вітром краще чим без вітру…
    Можлива, якщо байдуже тобі
    Якщо перестаратися не вміти
    Зіграти три акорди на трубі…

    Можливо й переселишся в європу…
    Можливо і буття перечеркнеш,
    Якщо, умовно, вирядишся в копа
    І все собі в дорозі відбереш…

    Можливо в помилках чекають друзі…
    Можливо і повернешся назад.
    Не кожен доторкається ілюзій,
    Якщо в акордах збочений азарт…

    Можливо не від траншу все залежить…
    Можливо й відвернусь від міркувань…
    Передбачаю скорий власний нежить
    У потязі своїх бомбардувань…
    4.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2024.07.05 11:28 ]
    * * *
    Стає густішою пітьма
    Та все дзвінкіше мертва тиша, –
    Чомусь блищання зір нема
    І вітер холодом не дише.
    Ні духу в’ялої трави,
    Ні живописної картини, –
    Лише не йде із голови
    Думок усяких плутанина.
    Адже ніяк не розберу,
    В пітьмі притихлої кімнати, –
    Чи ніч веде зі мною гру,
    Чи заохочує так спати?..
    05.07.24



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  37. Микола Дудар - [ 2024.07.04 22:21 ]
    ***
    ...Сприйми мене таким як є!
    На похвалу не претендую
    Коли зустрінеш у фойє
    Ти не підходь, бо зацілую…
    Якщо не згодна, дай хоч знак —
    Я підлаштую неповагу…
    На це погодився б не всяк
    Тут навіть ні, не про присягу…
    Про що, зізнаюсь опісля…
    Про те, прошу — не зазнавайся
    Ти, дійсно… свіжа колія…
    Ну ось і все… кінець, награвся…
    4.07.2024.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  38. Віктор Кучерук - [ 2024.07.04 07:40 ]
    * * *
    Сонцем розпечений вітер
    Пилом дорожнім укривсь
    І не бажає куріти
    Ним, як, бувало, колись.
    Влігся собі нерухомо
    Та непомітно іще, –
    Лінь видаючи за втому,
    Поки надмірно пече…
    04.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  39. Микола Дудар - [ 2024.07.03 20:24 ]
    ***
    Сприятливі умови без умов…
    Відновиться прадавній Правди Тин
    Зустрітися б у колі молитов —
    І я додав би кілька сот цеглин…
    Кошторис — наше з вами забуття
    Минуле відгукнулось в самий раз,
    І дідове пророче: — Внук, затям…
    Чекай і ти на добрезвісний сказ…

    Щось коїться між нами рік у рік…
    Щось є таке… причетні… вибачай,
    Ні нам, ні їм, не відгадать повік
    Ким стеляться дороги божі в Рай…
    Чим відповідь різниться запитань,
    Коли кивнеш і знову за своє?..
    Заручником коли своїх бажань
    Чекаєш на зголошення в фойє…

    І так було. Століття. Без кінця…
    Одне і теж. Привабливість окрас…
    Ростуть світи… Вирощують Бійця
    Для участі у Смерті… Без образ.
    3.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Кучерук - [ 2024.07.02 09:19 ]
    * * *
    Спекотний день… Ані шелесне
    Понад водою очерет, –
    Ніщо в блакиті піднебесній
    Не поривається у лет.
    Ані хмарини, ні пташини,
    Ні повівання вітерця, –
    Лиш тільки сонце цілу днину
    Пашить нестерпно без кінця.
    Блищить, як скло, широке плесо,
    В теплі зомлілого, Дніпра, –
    Уже забрів у воду песик
    І дзяволить звідтіль: Пора!..
    Пора зануритись у воду
    Мені півсонному іще,
    Раз не бадьорить прохолода
    Мене й тварину під кущем.
    Удвох зміряємо глибини, –
    Бо шолудивий дотемна
    Готовий борсатися нині
    В оцій воді, що мов парна…
    02.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  41. Микола Дудар - [ 2024.07.01 17:00 ]
    ***
    Ще до війни було аж надто задалеко…
    Ще ріки сліз чекали на відплив…
    Хозяйнували в небі зрощені лелеки…
    І ти такий слухняний… просто жив.
    Топтав цю землю грішну неповторно…
    Вичитував, зачитувався ти,
    Що не Еней був парубок моторний,
    А всі оті зашморгані жмути…
    Описував минуле, і прийдешнє…
    Ховав бадьоро в риму кожні дні,
    А в снах ходив зувсім на протилежне…
    Вони ж були для тебе не складні?
    ... ще до війни були ми як малеча --
    З піску ліпили шатра у дворі…
    Омріяні збиралися під вечір
    І байдуже було, що угорі…
    А нині там прострелене нависло…
    А нині там плачевний сум, і біль
    Це так, якщо, поспішно вже, і стисло…
    І що цікаво, чути звідусіль…
    29.04.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2024.07.01 07:32 ]
    * * *
    Ракет падіння замість зорепадів,
    Щодня осколків смертоносний град, –
    Не має смерть ніякої пощади
    До кожного, хто довше жити рад.
    Руїни стін од затишної хати,
    Нема вцілілих у вогні речей, –
    Є вічна пам'ять про найбільшу втрату –
    Зотлілих і обвуглених людей.
    Кого війна навчила виживати,
    Той має право стверджувати всім,
    Що нині щастя зовсім не достаток,
    А головне – лишатися живим…
    01.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  43. Володимир Бойко - [ 2024.06.30 21:15 ]
    Совок
    У ділах і словах московитів
    Назріває класичний совок –
    Найпаскудніша з чинних політик,
    Що дістала усіх до кісток.

    Ми стаємо до бою нового
    На заломі безжальних епох
    Аби світ навернувся до Бога,
    Аби путін воістину здох.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  44. Іван Потьомкін - [ 2024.06.30 11:50 ]
    ГРЕЧАНИКИ


    Цю пісню, скорше один перероблений куплет її, я вперше почув у дитячому будинку в Заворичах Броварського району на Київщині. Двоє хлопців билися, а третій заспівав її, тай припинив цим бійку.
    Як видно з подальшого тексту, пісню складено під час голодомору 32-33 років. Але вона дожила й до 47-го, який мало не послав і мене на той світ. Сусіди винесли в ночвах і відвезли до лікарні, де протягом тривалого часу я набував людських кондицій.

    Пішла мати на село,
    А у селі пусто,
    Ні пшениці, ні муки
    Лиш сталінські образки.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Позбирались у сільраді,
    Усі лежні дуже раді.
    Будем куркулів ділити
    І не будемо робити.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Нема хліба, нема сала
    Все комунія забрала,
    Ні корови, ні свині.
    Тілько Сталін на стіні!

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Сталін в хаті, Ленін з двору.
    Ворушилось у коморі.
    Все то вожді комуністи.
    Комуністи - страхаїсти.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Мужики - дураки,
    А ми - комуністи.
    Мужики будуть робити,
    А ми будем їсти.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Я маленька колгоспниця
    Заробила трудодень.
    Мати ходить без спідниці,
    А батенько без сподень.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Сидить баба на рядні
    Все чекає трудодні.
    Має сорок і оден,
    Дайте хліба хоч на день.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Працювала десять день
    Заробила трудодень,
    А од того трудодня
    Голодую я щодня.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    У колгоспі добре жить,
    Один - робить, сім - лежить
    А як сонце припече,
    То й останній утече!

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Подивися Сталін сам,
    Як танцює "Комнезам"
    Працювати не схотів,
    Записався в "коллектив".

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Ой, гоп! Ти диви!
    Їде Сталін на свині,
    Кукурудзой поганяє
    "П'ятілєтку" доганяє.

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Їде Сталін на тарані,
    Оселедець у кармані.
    Часником він поганяє,
    Америку доганяє!

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.
    Встань Тарасе, подивися
    До чого ми дожилися
    Хата впала, клуня боком
    І корова з одним оком!

    Приспів:
    Гоп! Мої гречаники,
    Комуністи начальники,
    А мужики - патраки,
    А сталінці - дураки.


    •Трудодень: Трудодень — термін, пов'язаний з формою оплати праці в колгоспах СРСР, введеною у 1930–31 під час примусової колективізації сільського господарства. Трудодні були замінені грошовою оплатою з 1966 року..."Комнезам":
    Коміте́ти незамо́жних селя́н — орган радянської влади на селі в Україні в 1920–1933 роках.

    Як на мене, ця пісня не поступається поемі Некрасова «Кому на Руси жить хорошо». Щоб не повторилася трагедія голодоморів чи й просто фізичного знищення народу України, її сини борються з путінською нечистю.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Кучерук - [ 2024.06.30 05:05 ]
    * * *
    Орди скривавлені сліди –
    Це знаки суму та біди.
    Межи густих вогнів багать,
    Вбиває й ріже хижа рать.
    Вчиняє звірства і розбій
    Оскаженілий лиходій, –
    Монгольський виродок і плід
    Іще не вивчених порід.

    Бездушні, злі, страшні потвори
    Одвічно сіють всюди горе, –
    І в храмі Божому покути
    Не буде правнукам Малюти…
    30.06.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  46. Іван Низовий - [ 2024.06.29 12:21 ]
    * * *
    Обминаю тебе,
    Моя перша юнацька любове,
    На розгрузлих шляхах,
    Де зневіра, і зрада, і біль,
    Де ніколи й ніщо
    Не сприймається як випадкове
    Й тимчасове –
    У всьому
    Сльози пропікаюча сіль!

    Обминаю тебе,
    Моє перше пречисте кохання,
    Задля тебе самого
    Й заради святої мети:
    Щоб ніколи й ніщо
    Не принесло нам розчарування,
    Не затьмило душі,
    Не зв’ялило барвінок цноти!

    Обминаю обману
    Рожево туманну оману,
    Зберігаючи образ –
    Отой найпервісніший лик,
    Що його,
    Мов ікону,
    До скону міняти не стану
    Я на інше лице,
    На парсуну, личину, ярлик…





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.29 10:02 ]
    Різдвяна пісня
    Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
    І покій мирської, принишклої хвилі.
    Відчуй, Кесаріє, як входить тремтіння
    у намертво стягнуті латами груди,

    як сходить уроджена в далечі дальній
    забута в нестямах солодка належність,
    як відігнавши покари порядки,
    озорює сутінь її протилежність.

    О, де, - як не тут, - кругозору видніше -
    подалі від Цезарів, ближче до неба!
    Коли повертається найважливіше -
    дарована кожному дива потреба!

    Відчуй, Кесаріє, серцями еллінів
    і душами галів – обіцяне в тому,
    у чому нема ні погроз, ні докорів
    а тільки - усміхненість Отчого дому,

    Сяяння Зорі в леті до Віфлеєму -
    над залишками звироднілого саду --
    Зорі, що несе у промінні своєму
    до кожного серця новину-розраду!

    Плин мирри, цвітіння привитої Гілки,
    і подиху мова нова Немовляти.
    Відчуй, Кесаріє, як світу природа
    вдихає надії крізь темні догмати.
    ____

    О, невже не радіти
    Сонячно-новій статі?!
    О невже ми не діти,
    Отчій Руці раді?!

    2005-2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2) | "Ведичний цикл - із української минульщини."


  48. Віктор Кучерук - [ 2024.06.29 05:20 ]
    * * *
    Нині, як ніколи,
    Видно хто є хто, –
    Хто став напівголий,
    Хто придбав пальто.
    Видно, що для фронту
    І коли собі,
    Як і кожен контур
    Радощів і бід.
    Зараз добре видно,
    Й чутно водночас, –
    Щедрість і єхидність
    Кожного із нас.
    29.06.24





    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  49. Іван Потьомкін - [ 2024.06.28 12:39 ]
    ***

    Їй би в матріархаті народитися годилось,-
    Од ласки й доброти з десяток мужиків зомлів би,
    А то лиш я один та ще онук й сини...
    Немає простору у повноті розправить крила.
    Отож, як на останню приступку життя зійду,
    Відкіль в інші світи вже мерехтить стежинка,
    Спитаю в Господа про те, що стільки літ ношу:
    «За дар який Ти дав мені таку ж бо дивовижну жінку?»


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Кучерук - [ 2024.06.28 08:54 ]
    Щастя
    Сутінки ранні зникають поволі.
    Плине мелодія ніжна без слів.
    Серце полишили смутки і болі,
    Щойно тебе, моє щастя, зустрів.
    Сонце над обрієм полум’яніє.
    Вітер підбурює гай до розмов.
    Серце наповнили віра й надія,
    І заспокоїла душу любов.
    Запахи сіна беззвучно і п’янко
    Свіже повітря проймають чимдуж, –
    Добре удвох милуватися ранком
    І відчувати спорідненість душ.
    Радують дуже уздовж Придніпров’я
    Луки духмяні й тінисті гаї, –
    Щастя – не марити тихо любов’ю,
    А наяву відчувати її.
    28.06.24



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2