Огляди




Галина Гордасевич

***

Ліні Костенко

Коли над краєм налягала тьма,
Стояла на сторожі я високій,
Була пітьма - сліпа, глуха, німа -
Я в дзвони била, проганяла спокій.

Коли народу зціпило вуста,
То я його словами говорила.
О, то була робота непроста,
Бо кожне слово, мов важезна брила!

Коли народ забув, що він народ,
Коли він став байдужою юрбою,
Я, міцно зціпивши поблідлий рот,
Меч узяла і рушила до бою.

Які пекельні кола я пройшла!
Яку ворожу силу подолала!
І піт стікав з холодного чола,
І чорна кров до серця підступала,

І раптом чую, що прийшла пора,
Що перемогу сурма вже заграла,
Що вже крута подолана гора
І час з мечів кувати вже орала.

І дзвін пісень, і фейерверки мрій.
І з квітами біжуть до мене діти,
А я мовчу. Прости народе мій,
Прости, що не навчилась я радіти.