Я дивлюсь у вікно... Публікація Галина, Lviv 26 Серпень 2002
Я дивлюсь у вікно, і мене огортає журба. А навколо – зима і усе від морозу завмерло. Вже минулося все: зустрічання, розлуки, ганьба, Тільки спогади ще про минуле кохання не вмерли. А навколо сніги замітають останні стежки. Та не здатні вони заморозити люблячу душу. Не судилось разом нам пліч о пліч пройти крізь роки. Поміж нами сніги, на які я дивлюсь непорушно. Ми літали удвох, та зламала крило восени, І зимую тепер, і сумую тепер за тобою. У кімнаті – тепло. У кімнаті чотири стіни Переповнені смутком як сивий полин – гіркотою. У кімнаті – спокій. Залишилися - киця і я, Залишаєшся й ти – у душі незагоєна рана. У хурделицю цю тихо плаче хтось – вітер чи я. І шепоче у ніч, закликаючи: - Де ти, жаданий?