Ірина Новіцька

        "Страсті за Іоанном".

Ця музика важка - водою б їй назватись
Подібно Стіксу водам чорно-золотим.
Так ніжно обіймає вуха теплуватий
Туман прозорих нот - а все ж різкий між тим -
І тут повітря, що розжарене від схлипів,
Стрічає натиск рук, заламуваних так,
Що музика, доповнена цим хрустом, типів
На задніх темних лавах повергає в ляк.
Бо їх комплекція з фігурами Пилатів
Прикликала б алюзію, якби не те,
Що їх ніхто не вбачить - ніжний дим крилатий
Кладе рукав на очі, клубиться й росте.
Блиск багряниць не може уявитись оку,-
Бо він це знав: що серед післялітніх піль,
А не в синедріонних залах, рвав пророку
Всі нерви смутної душі червоний біль.
Стражденнику, і знов мені перед очима
Твоя печаль! У ніжних голосах, куди
Вона ввійшла, вчувається пітьма незрима
І заливає світ потоками води.
Присвячена тобі хвилина піднебесся
Спускається донизу, в оркестрову, в зал.
Срібляться брижі й на густім, прозорім плесі
Висвітлюється сонцем душ гіркий хорал.