Огляди.


Сливинський Остап

(м.Львів)

***

Я й сам такий -
в мені - струмки й дощі,
в промінні злота груші родять осінь.
Траву прядуть думки, дзижчать,
немов хрущі,
слова, ковтаючи ранкову просинь.

Птахи нанесли жовтня у дзьобах,
і день зайшовся жовтою піною.
Мовчить і тліє листя на руках,
у небо витікаючи рікою.

Псалмом скорботним та іржанням
коней
розноситься шляхами час.