Західноукраїнська мистецька спілка - Львів | Організація та підтримка мистецьких конкурсів
Бібліотека кращих авторів нашого видання
Юлія Фульмес
( м. Львів)
Я суттю готична, я - подих органа,
А тіло моє, мов літаючий храм,
Увічнений в архітектурі сопрано,
Загорнений в сивий, п'янкий фіміам.
Я стелюсь луною між зорями Овна,
Здіймаюся кашлем у горлі вітрів,
Я просто живу у сонатах Бетховена
Печаллю старих кам'яних вівтарів.
Для мене щоденна вакансія свята
Під знаком легких гордовитих коругв
Наповнена грою, щоб стрімко злітати
З-під крил чорно-білих укладених смуг.
...І знову узвишшя, і знову провалля -
Аж стогнуть від болю сліпі вітражі.
Ці звуки - криваві, мов Чаша Грааля,
Ці звуки - блискотні, мов гострі ножі.
Ці звуки приречені гарно вмирати,
Злітаючи листям за темним вікном...
Tа ще раз - сфорцато! сфорцато! сфорцато! -
Хай ангели плачуть червоним вином.
МАРІЯ МАГДАЛИНА
Учителю,
Вже сутінки в коричневих каптурах
Торкаються грудей хмільного моря
Заштореного видивом похмурим
Туманності в обіймах акваторій.
Ховає язика юрба розмита
Пророків, хіпоблудів, маргіналів
В щелепах золотих дереворитів,
Розсічених на гільйотинах далей.
Злипаються світи і під високим
Небесним роззорілим Голівудом
Ти можеш зважитись на одинокість,
Розділену причастям серед люду...
Учителю, самотність уціліє
У Гетсиманському обозі тиші,
Згораючи на випарах олії
У концентричних камерах узвишшя,
Де море виливається у небо,
Де непомітні блудні поривання
Формуються у праведні потреби
Засвідчити фатальність покарання,
Коли обжалене металом тіло
Скидалося на візерунки з вохри,
Спливаючи повітрям обважнілим,
Щезаючи напружено і довго
Для сатисфакції вчорашніх хворих,
Запеклих послідовників і вірних...
Пречистим залишалося лиш море,
Нашіптуючи неминучу тлінність.
Наступний день в конвульсіях чекання
Опише в книгах Доброї Новини
Самотніх двох, осяяних коханням,
Проте таврованих хрестом людини.
