Ти сказала: "Будь уважним,
я сьогодні хто завгодно,
у своєму серця ритмі
помічай найтонші зміни".
Я промовив: "Ти лисиця,
і в лисиці темне хутро,
І зелені в ньому іскри".
"Але ж тепле", - ти сказала.
* * *
Мої вітання! Сонце в інший бік
Руша'. Тендітна лінія окреслена.
Нехай тепло прибуде - наша з вами
дорога вже складається із двох
доріг-таки, і ми йдемо в обох.
Ми сіль землі, пісок землі, піщини -
тіла прозорі теплі та крихкі
на диво, ми не речі, бо причини. Ми
містимо в собі одразу дві,
і разом з тим чотири (два плюс два);
ми вдвох творити можемо дива.
Створити світ і заселити світ,
за ним спостерігати крадькома.
XII
отже приймаю цей біг з перешкодами трудний
бо навіть не думаю здатися
тим самим програвши змагання
зрештою якось і вийде воно несолідно
щойно добіг до середини біг припинити
скажуть тоді що мовляв цей Олесь прудконогий
тільки мовляв свої вірші і вміє писати
ну а крім того є ще найважніша спонука
чуєш Наталю
то приз що обіцяний був переможцю
XIX
Не вітаюся, кажеш. Можливо й правда,
Не цілую абощо, не тисну ручки.
Може став, питаєш, забудькуватим?
(Справді, складно Коржу все пам'ятати:
Вилітають нерідко важливі речі!)
Тільки тут очевидно, не в тім причина,
Тільки тут погана пам'ять ні до чого.
Тішся, радосте марна, пам'ятаю.
Коли б я забув тоді вітався б
***
щоразу новини принаймні якесь здивування
відкриваються речі немов на сторінку натрапив
ту що треба і вже розумієш, що все би на світі потрафив
пригадай хоч би те моє довге й звитяжне чекання
щоправда нахабне доволі втім пишні оздоби ці
словесні фігури і велемовні лаштунки
мають поволі підвести ліричного героя до головної думки
залишім біографам нашим всі інші подробиці
власне це навіть не вірш і ніяка не візія
а передмова і ще між рядків моя фізія
ти є владна хотіти або не хотіти або
легковажити шансом
можливо тут важиться доля
а проте в мене є вже сценарій для тебе і роля
і у фільмі є місце іще дла поета його
можна звати Сашком можна звати ОлЕсем чи Олесем
роль тяжка і нервова її залишаю собі
спецефектів нема дублів теж і перерв далебі
режисер із небес буде бамкати світлом і голосом
хоч багато лишилося всього до з'ясування
я вже бачив тебе коли ти була сонна і рання
як уже зазначалося вище завдання моє як автора
полягало в наголошенні головної думки
ніби в своєрідному індивідуальному оголошенні
хочеться також зазначити запах соснової глиці
в цьому творі як ознаку незримої присутності Пущі-Водиці
***
Я намагався, клянуся, скажімо, Святим Антонієм.
Я уникав юрби, хоча хто з нас не був юрбою.
Завтра Зелена неділя - хвала світовим гармоніям -
Спробую знову забути себе,
одночасно з тобою.
Сонні уривки часу крутяться аж до п'ятої,
У голові оркестри, але, як правило, камерні,
Слухаю звуки музики десь і колись доп'ятої
Мною, можливо в Києві, або в якомусь Гамельні.
Має відмінні правила пересування в просторі
Кошик, на воду кинутий десь по моїм народженні.
Річку давно накручено, стука' її машінерія.
Сам би хотів поглянути, що в механізмах діється.
Дивне штукарство коїться, всуціль якась езотерія.
Маю шалену мрію, і в неї потроху віриться.
***
коли сутеніє
і під вікнами твого поверху
починає блукати з десяток вуаярів
цих юних аматорів зовнішнього спостереження
вже не помітно
білих ниток якими дбайливо
шито твої мілітарні строї
вечеря картоплею
смаженою під ірландську музику
сьогодні найбільш подібну
на звуки твоєї власної землі
тілесна пам'ять як вірус
існує тільки "на живо"
тобто в живих клітинах
ти ж бо знаєш
ти ж бо знаєш
цю химерну механіку білкових тіл
і залізничних годинників
із чутливою
найтоншою стрілкою
і якраз тепер
працівник залізниці
у жовтій небесній сорочці
заганяє ще один статевий потяг
на стару тупикову гілку