| 
| 
     ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРЕН
 ОКСАНІ
 
 Молодому козакові мандрівочка пахне
 Народна пісня
 
 знову 
торбешно 
пускаєшся 
берега
 (симбіоз мужа 
й сумного звіряти)
 за графіком
 наче 
за 
мудрецем з Кеніґсберґа
 можна гномони й клепсидри звіряти
 
 обіч 
коханої 
Антігони
 (їй повертатись небавом додому) -
 римуєш знічев'я вігоні з вагонами
 і подумки міряєш шлях (не до Дону)
 
 слова вимовляєш звичайні і звичні
 (наміри безлічні обмальні дії)
 (а поцілунки 
ніччю позичені
 не знаєш - 
трагічні 
чи трагедійні?)
 
 судомить майбутня стезя драбинкова
 скімлить і квилить кволе волання
 доля з гостинцем* так зістикована
 як і з ракеткою вектор волана
 
 знагла 
(немов акаемова черга)
 здригається людом наповнена тара -
 і
швидкість вишпортує шпали з-під черева
 (цивільні вони та вона - мілітарна)
 
 душу втішають цитати не многі
 (фортуна твоїшна - 
синонім леза)
 не тільки вовка 
годують ноги
 не тільки кінцівки 
але й колеса
 
 втім бaйдуже їм металевим
 бадyже
 і мова твоя їм зайва й даремна
 бо дружать з тобою здороженим 
друже
 вважай не вони а
дерева
дерева
 
 дерева 
що нині убогі в них свити
 підходять і вмить розбігаються чемно
 у разі якщо на відсоток хоч світить
 народне сонейко чи фольк-місяченько
 
 коли ж бо негода - філія моргу -
 єхидно -  і зліва і справа - китайська
 стіна - 
ну допоки ще маєш спромогу
 хлопче
допоки потребу 
 катайся
 
 зшиток мережиш 
кавуєш у вікнах
 ідентифікуєш парсуну як пeтра
 і 
ігноруєш вакансію вікінга
 але обираєш посаду поета
 
 то ж зрештою 
і 
оявляється думка
 літературна 
щемна й охайна:
 ото б перевтілитися 
у кондуктора
 у того що у Семенкa у Михайля
 
 (сидю та й сидю у старому кожусі -
 створіння і упосліджене й лисе -
 і що там СВ і канапи буржуйські
 мене й дерев'яна підлога вколисує)
 
 розв'яжеш глобальне 
ще й мізерне вирішиш
 (хіба скептицизмом трохи потятий)
 та миті якоїсь мусиш із вiрші
 вилізти і 
повернутись до тями
 
 копитить без куряви рать колійова
 пруть коненята невтомні і спритні
 заздриш біблійному Йові бо Йова
 світу не бачив 
всього лише три дні
 
 мислі всілякі дорога вагонить
 (горгоною завше для тебе вона є)
 
 мандрівка 
і нeмолода 
і відгонить
 одчаєм дебелим
 даруйте
 воняє
 
 
 *шлях
 
 
 
 
 |  |  |