(нові надходження)
Пастельний
Голублю Твій образ
У скрині своєї душі
Бавлюся ілюзією
Роблю це не часто
Бо час згладжує
Барви почуттів
І твій яскравий образ
Стає пастельним
Вже не бентежить
Моїх очей
А ніжно лоскоче серце
Недосказаністю слів
Тобі
Моя чуттевість пробудилась
Сльозою прокотилась по лиці
Сонячним зайченям спалахнула у руці
Я занурилась у світ і розчинилась
Квіткою в обіймах сонця
Кішкою, що бавиться віками
Росою, що розтанути на устах
Небом, що розсікає птах
Блукала по світу - не спинилась
Зустріла твій погляд і зачіпилась
У Твому волоссі хмаринкою ніжності
Боляче
Як боляче до Тебе
не звикати
Боляче Тебе не прагнути
І не шукати
Боляче Твоїх обіймів
не бажати
Не бачити Тебе і
не чекати
"Очі не бачуть
Серце не болить "
Боляче биття Твого серця
Не чути
Вирвати частину душі
І забути ...
***
Довкола так багато пустки
Мені достатньо торкнутись
Світу Твого
Досить зачути голос
Душі Твоєї
На мить пізнати вічність
У Твоїх очах
І навіть пустка набуває
Сенсу життя
***
Любов торкається чола
Звабливо зачіпає крилом
Я забуваю про власне Я
Розчиняюсь у Тобі ...
Синьою хмарою
Запахом світанку
Душею неба
ІлюзіЯ
В сутінках тужливої ночі
Раптово розплющую очі
Дивлюсь у простір ночі
Намагаюсь впізнати контури
Нерозквітлих бажань і самоти,
Я з вітром долі на "Ти"
Лечу назустріч істині
Не розтрачаю себе на миті
Залишусь вірна собі
І більше нікому...
А жаль
Не шукала...
Русявий спогад про Тебе
Виринає раптово з душі
Ми не стали рідними,
Але ми - не чужі
Не прагнула бути з Тобою
Не шукала твоїх очей
Серце весною не роквітало
Просто лиш на мить
Себе в очах Твоїх впізнала...
Недосяжні
Ми - на відстані руки
Між нами пролітають віки
До тебе - лиш крок
Вічність нам не перейти
... За вікном дощ
Ніжно тремтить заплакане листя
Тихий смуток прокрадається в душу
Хвиля спомину про Тебе
Розливається солодким трунком
Від якого так боляче і терпко
Барви Твого голосу затонули в пам"яті
Погляд Твоїх очей розтанув маревом
Залишилось тільки сяйво Твоєї усмішки
Що і досі пестить моє серце
Та повертає мене у мрії
Які не стали нашими
* * *
Не хочу розплющувати очей
Залишаюсь у солодкому мареві сну
Не думаю про сонце й день
А повертаюсь в ніч
Що розбудила в мені Царицю
Якій вклоняються віки
Не залишаючи на вроді сліду
І ясність думки світиться в очах
І сила схиляється в покорі
Перед ніжністю земною
І вічність обіймає небо
Краплина роси стає океаном
Час вклоняється мудрості...
Це був тільки сон.
Про себе:
Народилась і живу в місті, яке безмежно люблю, - у Львові.
Мрійниця, яка і досі ходить в рожевих окулярах, правда іноді їх доводиться знімати...але без них сумно.
Малюю і в уяві і на листі і на стіні.
Працюю в сфері реклами намагаюсь забарвити свою роботу великою кількістю творчості.
Сподіваюсь на приємні несподіванки від життя. Іноді вони неймовірні. Іноді такі як завжди.
Прагну бути щасливою... Іноді щастя відповідає взаємністю.
Не дуже люблю про себе писати...бо дуже різна.