Ліліана Косановська м. Львів


Серпнева жінка

Стигла жінка багряних кольорів,
Тепла слива серпневих багать
Сколихнула замріяним зором
Виноградну красу-благодать.
Розкусила... Розбила на скалки,
З хащі виповзла, наче змія,
Темноока чарівна весталка,
Незбагненна мадонна моя.

Ох, спокуснице, грішнице, любко,
Запізніле світання моє,
Час минає. І надто аж хутко
Павутину прозору снує.
А за нею... Не хочу пророчить,
У душі розколихувать щем.
Хай довіку горять твої очі
Мерехтливим кленовим вогнем.

Я - Кармен.

Барвиста хустка з порухом рамен
На стіни кида відблиски грайливо.
Я горда й незалежна. Я - Кармен.
Я - блискавка й весняна перша злива.
Смагляві очі вишнями блищать,
Спада волосся хвилею на плечі.
Хто прагне мою душу розгадать? -
Застерігаю - марно втратить вечір.
Душа моя, мов дзеркало криве,
Її весна бентежить, непокоїть.
О, хто мене коханою назве,
Хто мою душу ніжністю напоїть.
А раптом хтось у тиші цій блука,
Готовий простягнуть любов і вірність.
Хто він такий. Звідкіль жага така.
Чи зна мою шалену непокірність.
Чом не один отут марнує день
І шле ночами диво-серенади.
А я спочити хочу від пісень
Пісні кохання - це п'янка принада.

Спурхнула хустка з втомлених рамен,
Запнувся світ за гордими плечима.
Я визнаю свободу. Я - Кармен.
Дивлюсь на світ циганськими очима.

Циганська хустина.
Циганська хустина - розсипані барви,
Жагучий черемховий цвіт.
Циганська хустина - забута гітара
І танцем вчарований світ.
Лягає покірно на горді рамена
Неначе барвисте весло.
Це диво яскраве летіло повз мене
І зорі із неба змело.
Циганська хустина, мов зірвана рута,
Вогню осяйний дивосвіт.
Як мріялось-снилось її одягнути
І вихлюпнуть серця політ.
Спадатимуть зорі із неба перлинно
Посрібленим чаром пісень.
Лягає на плечі циганська хустина,
І кришиться барвами день.


Циганська зоря.
Зоря мандрівна, що над степом,
                  циганська зоря -
Для мене одної здалека
                  незмигно сія.
Шатром покотились стареньким
                  у неба глибінь
Гітари натомлений бренькіт
                  і вогнища тінь.
Судилось без табору жити -
                  його не забуть,
Вицокують долю копита
                  і карти кладуть.
Найперша виходить на небо,
                  остання згоря.
Для мене вона на півнеба -
                  циганська зоря.



Ліліана Косановська м.Львів

***
Млосні пахощі кави
Чи серпанки надій? -
Бачу очі смагляві,
Профіль різьблений твій.
Щось закличне й лукаве
В дивнім вигині брів.
Запашніше від кави
Усміх твій заяснів.
Ніжна музики повінь
Нас обох залива.
Погляд твій загадковий
І солодкі слова.
Філіжанками кави
Час між нами потік.
Дивні очі смагляві
Вчарували навік.
Млосні хвилі напою,
Мерехтіння свічок,
З філіжанки одної
Пригубили удвох.
Пригубили, мов долю,
Мов забуті думки
Золотого напою
Оксамитні ковтки.
Золотого, п'янкого,
Наче сонця поклін,
Та миліший від нього
Губ солодких кармін.
В ці хвилини пророчі
Дещо тісно словам.
Лиш смарагдові очі
Мов цілющий бальзам.
Не боюсь, що злукавив,
Що у пастку завів.
Дивні очі смагляві
мов з омріяних снів.
Оксамитовим чаром
Перша зірка зрина.
І зітхала гітари
гомінлива струна.