Ідуть натхненні міліціонери!
"Ві а де чемпіонз!" - співають.
На ремінцях ведуть собак-шукалок,
І ті безладно скавучать.
На танцмайданчику танцюють міліцейські пари
Танцюють міліцейський вальс.
Наряд закоханих за ними пильно стежить,
Щоб зайвого не станцювали.
Гойдається в гойдалці міліцієня.
Читає мої вірші і сміється!
Це свято -
Днями Києва зоветься.
Місто в очікуванні ноктюрна
Київ - чемпіон!
Київ - чемпіон!
Хмари повзуть мов палаючі криги
вулиці напоєні вітром і золотом
двері тріщать тремтять неони
мороз асфальт занепокоєння
панни гострі як срібні струни
їдуть тролейбусами ловлять таксі
сонце сідає і кутом падіння
дещо нагадує бемольне "сі"
дядьки в переході хриплять прогнози
за центрового годований слон
пижики пальта фонеми фонеми
хрипкі і грубі як самогон
а в мене зуби мов рррадіатор
фонеми ліплять портрети зірок
тридцятирічні королеви як шапокляки
сплющуються до розмірів нещасливих жінок
але посмішка зайва поховано сонце
самотньою площею шкандибає каліка
задравши голову дивиться як
в стотисячній чаші біситься світло
молода обманена з дитиною на руках
їде до мами в Старий Оскол
дитину будить вогняний вибух
сто тисяч глоток в єдиному "гол"
сто тисяч щасливих суне вулицею
падає в кав'ярні впадає в метро
і чорний перерізує місто надвоє
не в силах замерзнути стогне Дніпро.