Професор Львівської консерваторії ім. М.В. Лисенка.
Зі студентських років захопився культурою Гуцульщини,
вивчає її, пише музичні твори та поезії пов'язані з гуцульским фольклором.
***
Що ж ти ходиш хвастухою,
Ноги як колеса,
Бо виходиш за того,
Що має мерседеса.
Та той фраєр кривий, лисий,
Та ж до того й млявий,
А я хоч і дуркуватий,
Зате кучерявий.
***
Єк мі бійно, що хатинку
Ти мою минаєш,
І мене вже не кохаєш,
Тай не помічаєш.
А єк клявся, єк божився,
Поки свого не добився.
Що зі мною буде,
Бог тебе засуде.
***
Ти до мене в сні з'явилась,
Посміхнулась, як богиня,
Серце радісно забилось,
Моя люба берегиня.
Хоч мене у горах снігом
Замело, запорошило,
Та любов твоя до мене
Зогріває душу й тіло.
***
Налетіли хмари,
Сонечко закрили.
То тебе зі мною
Розлучили, милий.
Не хотять злі люди
Нашого кохання,
Їм приємні муки
Нашого страждання.
***
Єдна ходить по селу,
Прибула з Одеси,
Довгі ноги ма, на них -
Високі обчеси.
А мене те не чипає,
Не чипа ні трошки,
Я і в простих постолах
Маю файні ножки.
***
Всі казали я зведуся,
На вік в дівках залишуся.
Доля в мене геть лиха,
Не буду мати жениха.
А ось я іду селом,
Сторчить пузо колесом,
Рядом суджений шагає,
Василем ся називає.
***
Гой не хочеш чорновусий
На личко сь дивити,
Все лапаєш де не треба,
Хтів би нагрішити.
Коли буду мила ноги
В чистім струмі річки,
Я тобі на мить покажу
Свої ягодички.
***
В'ється стежка, наче стрічка,
Річкою стрімкою,
По тій стежці ходить чічка
В ранці за водою.
Із співаночок чарівних
На чолі віночок,
Ну, а в серденьку навіки
Любий гуцулочок.
***
Ой співаночки рідненькі,
Як я вас кохаю,
Хочу, щоб ви полетіли
До рідного краю.
Тай летіли поміж гори,
Де пасуться вівці,
Щоб вівчари пили вас
З чистої криниці.
***
Що ж ти так мене ревнуєш,
Що той зазерає,
На косу мою, що майже
До землі звисає.
Хочу я тобі сказати,
Любий мій і милий,
Що для тебе все життя
Ту косу ростила.