Потемніла в садах на деревах сумних позолота,
І холодні вітри вже радіють, що літо пройшло.
І осінні листи на землі, мов розсипані ноти,
Зберігають для нас позабуте останнє тепло.
Знов повітря дзвінке, терпко пахне духмяним любистком,
І летять в небесах у далекі краї журавлі.
І палає вогнем горобини червоне намисто,
І жовтіє трава на холодній осінній землі.
Залишились від літа на згадку лиш радісні фото -
Милі сонячні дні не повернеш нізащо назад...
І зривають вітри із дерев мовчазних позолоту,
І останнє тепло залишає незатишний сад.
* * *
А сторінка чомусь пуста,
Мов безмежна небесна просинь...
Другий день вже пишу листа
У твою недалеку осінь.
Так багато рядків-доріг
Для поштового щастя-обману,
А сторінка - мов білий сніг,
що, мабуть, від чорнила тане...
І слова - непотрібно прості -
між думок, як засушені квіти.
Я тобі надішлю в листі -
В твою осінь - промінчик літа...
Сплять під снігом осінні сни,
З почуттями "до запитання".
Краще я напишу з весни,
Після довгих морозів чекання...
(Зі збірки "Небесні кораблі")
* * *
Так хочеться зібрати цю красу,
Що ніч карпатська у траві згубила!
Вже осінь розплела руду косу,
І над лісами сон-туман розлила...
І лине з гір мелодія нова,
І рвуться фарби з ніжної палітри...
Так хочеться згадати ті слова,
Що заховались в спогадах од вітру!
Так хочеться піднятися до зір,
І звідти збігти чистими струмками,
З прекрасними душею і думками,
І перекласти світ на мову гір.
Музика
Це музика..Її тендітні руки
І чистий голос наш створили світ.
Це музика...Це просто ритми й звуки
Серця людей торкають сотні літ.
Це музика по клавішам і струнам
В промінні сонця, в заметіль, в дощі,
Приходить тихо з радістю і сумом
До чистої співучої душі.
Це музика...Це зустріч і розлука,
Зимовий сон,осіння пастораль...
Це музика...Це просто ритми й звуки.
Це музика...Це радість і печаль...
Вечірній блюз
Мрійливий блюз ввірвався в зал
принишклий,
Немов чудова мрія в дивний сон.
Натхненням хлюпнув ніжним
і іскристим
В вечірню тишу срібний саксофон.
Забулось все - і радість,і печалі,
Лиш тихий блюз крізь вечір голубів,
І ніс на крилах у казкові далі,
Щось шепотів замріяно без слів...
Нестримне сяйво джазових фантазій,
Далекий голос,незабутній сон...
А понад світом,в дивному екстазі
На сцені мріє срібний саксофон.
Травневий сніг
Такий слабкий і до смішного гордий,
Весною випав на вишневий цвіт
Травневий сніг,немов чужі акорди,
Що дисонансом налякали світ.
Травневий сніг..."Пограється й
розтане!" -
Казали всі,а він усе звучав,
І цілий день на клавішах весняних
Мелодію зимову награвав.
Такий слабкий і до смішного гордий...
Вишневий цвіт в розплетеній косі...
Травневий сніг,немов чужі акорди.
Та хто ж йому повірить навесні?
Конвалії
Весна прийшла нежданно,
непомітно...
Цвітуть бузок,тюльпани біля
хат...
А я люблю конвалії тендітні
За їх терпкий і свіжий аромат.
Люблю, коли їх ти мені даруєш -
Букетик ніжності несеш
з любов`ю в дім.
Весною пахне в нашім домі, чуєш?
І затишно в оселі нашій всім.
***
Заглянув смерк в розтріпане вікно,
Покликав вечір тихо в Задзеркалля...
Ступлю туди,неначе у провалля -
В примарний світ старенького трюмо.
Допише ніч у зошит непотрібний
Незваний вірш під сонний шум дощів.
Сторінка біла - привид жалюгідний,
Мов тінь слабка пропащої душі.
...Покликав вечір тихо в Задзеркалля,
Луна озвалась в лабіринті снів,
І полетіла думка у провалля
Мереживом заплутаних рядків...
* * *
Я бачу світло...Це нова дорога.
Питає хтось:"Минулого не жаль?"
...Не жаль мені.Та лиш якась тривога...
Та лиш якась печаль...
Небесні кораблі
У небі хмари,мов мої думки -
Такі ж легкі,нестримні,непостійні.
Пливуть вони над світом крізь роки,
Мов кораблі - величні і спокійні.
Немає в хмар ні щастя,ні біди,
Байдужі їм і радість і печалі,
Аж хочеться за ними попливти
У синь небесну,в невідомі далі.
Такий спокійний кораблів цих путь,
І лиш од вітру хмари в небі гинуть.
Тому вони земних людей не ждуть,
Хіба що,мрії вслід за ними линуть...
Колисанка
Всі сплять давно…
І ніч колише тишу,
Сховався смерк у віршах між рядків...
Лиш я ніяк думки не заколишу,
Що знов блукають лабіринтом снів.
Співає ніч тихенько колисанку…
Чи то так плаче осінь дощова?
Рифмує вітер мрії до світанку,
А я лише записую слова…
Море
Я до тебе знов душею лину,
Хоч з тобою бути не дано.
Дні летять так швидко,так невпинно...
Я ж люблю тебе - так щиро і давно.
Жду терпляче зустрічей нечастих,
І вслухаюсь в дивний голос твій.
Море, море! Ти таке прекрасне!
День і ніч я б слухала прибій.
Як же жаль, що тут тебе немає,
Хоч такі ж безмежні небеса...
Море, море! Хто тебе не знає,
Той не знає,що таке краса.
Зорепад
Падають зорі і тихо згасають,
Котяться з неба, мов сльози з-під вій.
Кажуть, то хтось на землі помирає...
Може, і мрія помре без надій?
Скільки тих зір я в душі поховаю?
Хай догорять вони в серці на дні.
Падають зорі,а я все чекаю -
Може, поглянеш ти в душу мені?
В серпень духмяний нехитрі бажання
Ронить молочний незвіданий шлях...
Падають зорі у наше прощання.
Тихо, поволі згасають в серцях.
* * *
Тільки мить...А роки вже минули,
І пропали,як сльози в очах.
Тільки мить...Пролетіла й забулась,
Лиш з`являється іноді в снах.
Тільки мить...Нерозсудливе слово,
А життя вже назад не вернуть.
Тільки мить...Пролетіла,і знову,
Вже з минулого крикне:"Забудь!"
Горять листи
Горять в пекучім полум`ї листи,
Згасає в серці стомлене кохання...
Давно між нами спалені мости,
Лиш тихо тліє ниточка остання.
Горять листи,та боляче мені...
Запнулась ніч зненацька на пів-слові...
Горять листи в пекучому вогні,
Мов не було ніякої любові.
Горять листи...І знов акорд пустий
Зірвався з клавіш білих на прощання...
Не знали ми, що в щастя смак гіркий,
Не знали просто, що таке кохання.
* * *
Це літо йде через осінній сад,
Крізь дим осінній, мов звичайне чудо.
Це просто тихий вечір-зорепад,
І п`яна ніч від крапельки облуди.
Це просто сон - така звичайна річ,
І дивна казка хазяйнує всюди.
Це літо йде через осінню ніч.
Це посто сон - осіннє жовте чудо...
Утро
Солнце спит,как дитя в колыбели,
Море берег ласкает волной...
Скоро,в нежных тонах акварели,
Встанет утро над тихой водой.
Под прозрачною дымкой тумана
Гладь морская безбрежно-чиста.
И зовя в синеву океана,
Алым парусом манит мечта...
* * *
Ты уходишь всегда без оглядки,
Остаюсь я надолго одна,
И тоска подползает украдкой,
И клубится вокруг тишина…
В темноте догорают свечи,
В пустоте - только сердца стук.
Но со мной остается вечер -
Мой единственный верный друг.
В жизни все не бывает гладко…
Только мне ли тебя не знать?
Ты уходишь всегда без оглядки,
Что бы скоро вернуться опять.
* * *
Давай посидим в тишине,
При свете неярком свечи.
Присядь же поближе ко мне,
И просто со мной помолчи.
Пусть ветер шумит за окном,
И шепчет о чем-то листва…
Давай помолчим об одном -
О том,что не скажут слова.
Остров мечты
За окнами зима седая злится,
Но дивный сон все тот же вижу я :
Мне в море теплом часто остров снится -
Ведь где-то там живет мечта моя.
Шатер зеленый - пальмы и лианы,
Лазурь небес,и синяя вода...
Затерян остров где-то в океане,
Но я, как птица, вновь лечу туда.
Туда, где много солнца и покоя,
Где буйством красок радуют цветы.
Побыть хоть миг наедине с мечтою,
Вдали от серой жизни суеты.
...За конами зима седая злится,
Но дивный сон все тот же вижу я :
Опять мне в море теплом остров снится -
Ведь где-то там живет мечта моя.
