***
Залишений розслабленістю
пальців квиток
Знебарвлений цифрами
Зоперований дірками
Знайдений очима
Не знітився і не
засоромився своєї
непотрібності
та запишався тим
що навіть у такому
використаному стані
став звартованим
чийогось зголоднілого
погляду і ось!
маєш мій труп
але я дихаю
згортаю повітря
ні! не діркастими
клаптями а тими
що виморгали мене
такого собі самого
але з м'ячем що
вистрибнув з-під
стелі і забувши про
мою мертв'ячість
заскоботав розцвілою
пилюгою сита
зорганізованого пусто
тами світла
Випростався і зізнався
що лиш став
стомився ж бо бути
непотрібним
не я ж то виявляв
лінивість жити а
тільки дірки в мені
волали про свою
пенсійну вдачу
спотворений небом
вигрітий землею
Як довго вимолюватиму
собі місце в історії
і вважатимусь поряд
ними пасажирами
п'яним знахабнілим
підлітком
Кажете доволі місця
аби набрати швидкості
і полетіти
Тоді навіщо стільки
входів та виходів
Для того щоб спожити
необхідну для продовження
порцію повітря
Достатньо однієї
дірки у мізках


***
Заскоботав і виріс гриб
Зі спрацьованих рік наркомана
Ні не мана заманулася
і вибуху не сталося а так
Ненароком закипіло
Давно зігріте холодом О[зеро]
і не втримало кульку
Надто вже вона спраглою
була шкряботіння що
небо каламутним
свистом вирізає
З кінцевих "ай...
...но"гами стоптаних
...но"гами обцілованих
...но"гами витанцюваних
...но"гами стертих
і на них залишених
нумераціями сталими
хвостатими і головатими
і ніколи зсередини
злічилися крайнощі
кінцівки обтерлися
бордюрами змилися
розтали у білості
хмаркастої вигадки
безсірої з крилами
з очима густими
такими що кажуть:
—Навіщо лічити з
кінців там де не
знайдеш кінцівок
що візьмеш з кросівок
рукавички гумові навіщо
і капелюх не для того
зіллятий з гілками
розчесаних днів
ночами закопчені пташенята
засіли 
випаленими словами
що живуть без нумерації
й не знають рахунку
(на їхню користь немає чисел)
тільки очі
тільки всередину
тільки самі-саменькі
без натяків
відкрито
навзнак лежачи
чекають читача
освіченого у відмінюванні
займенників
П'ятірка синього кольору
З маленькими вагонами
Без хвостатих голів й
Головатих хвостів
Лише зсередини
Посеред натовпу
Чекає голосу
З корінням в очах
Не засмальцьованих
Криком в вікно
І здриганням стін
Що стрілись з рукою
А знайомих з синім
З краплинами роси
Зі стрічкастим пір'ям
Без шибок з колючого дроту
І гамівної сорочки 
Вишитої чорним
Рукатої з кутиками
Що відкривають нутрощі

Маю все що можу взяти
Не моє корчиться в муках
Шкода що на приватну територію
Зсигналізовану Цербера ланцями
Неможливо проникнути непоміченим
Та й що робити там 
Де тебе не мають потреби чекати

Пізно ходити в гості опівночі

Маю все що можу взяти
Нічого рук не потребує

Сині відбитки пальців
Відбитки слів
Відбитки взагалі не свідчать
Про власність
Та
Близькість засіла 
Близько-близенько

Рано говорити про Пізно
За годину до Сходу Сонця

***
Заскочити наосліп
повернути обличчям
до неба
до біса валізу
туди не встигати
лиш запізнюватись дозволено
спотворений снами
розріз очей вже
відкинувся на спинці
давно розм'яклого ліжка
і вже не зможеш
загасити того
що світиться обрієм
поза очі
прямісінько в вуста
прямує заколисаний
звуками повітря
свіжого струмінь
витікає закоцюблим
потиском світла
загортає в давно
зіткану тканину
пошуку зрозумілого
в незрозумілих станах
Доповідати ніяк не
вдається
Здається за свистом
Не чутно сміху
виліпленого в
синю сніжку
білого
нетактовного
кроку


***
Поза скоцюбленим в три з маленькою половиною
Рази 
Часом заснуло менше за затуманений подих
Крижинки
 Коротеньке та й зовсім непомітне видиво
Кольорового старечого 
Сміхастого погляду крислатості

Захекане від безперервності у русі  та ще й солоне крапчасте давно неголене 
повітря
вириває себе з печери знайдених і незнайдених звуків тихості і гучності

***                                .бі

вікна маленькі
вікна великі замовчують правду про дощ
правду про чайку
таку білу що сніг став неважливим навіть своїм
повітрям
а за дволикістю
 себе
 не важко
 приспати 
сором