Василь Терещук - Львів
Бібліотека кращих авторів нашого видання



Поезії Василя Терещука

( м. Львів)


   Написати листа

Інші твори

Вільні вірші 2003-2004


САМОТНІ ЧОЛОВІКИ

Вулиці – коханки самотніх чоловіків.

Коли тиша стає занадто говіркою,
Не дає їм мовити й слова,
Вони одягаються і виходять з дому.

Їхні черевики – бездоганно глянцеві,
Парасольки – темні,
Як одіж монаха.
Старомодні краватки
Виростають їм просто з горла.

У їхніх записниках –
Скасовані номери телефонів
Упереміш із рецептами
Помідорових зуп.

У порожніх кав’ярнях
Вони переглядають газети,
Шукаючи новин зі своєї молодості.

“Вчора несподівано помер
67-річний пан. Р., відомий композитор.
Його молода дружина – у розпачі.
Лікарі вважають, що в усьому винні
Надмірні любощі”.

“Яка безглузда смерть!” –
Зітхають самітники
І просять у кельнерок
Рахунок за каву.

2004

РОЗМОВА З АНГЕЛОМ

Ваша звичка літати
Усіх дратує.
Передовсім, це не личить
Статечному панові,
Християнинові
І батькові трьох дітей.

Знаєте, у місті
Ми не привчені літати, -
Це привілей для птахів і мух.
А ви ж зазиратимете у вікна,
І ми не оберемося згодом скарг.

Сходіть до лікаря
Або в перукарню.
Як то просто –
Знову стати людиною!

І, будь ласка, не розмахуйте
Сердито крилами, -
У мене алергія на пір’я і пух.

2004


* * *
- Скільки ви коштуєте?
Оберемок троянд?
Келих мартіні?
Чи поїздки на море?

Так, я - цинік,
Сумна вродливице,
Бо і сам щодня продаюся
На панелях дешевих газет.

Світ, знаєте, засмердівся,
Як здохла рибина.
Треба їсти часник,
Дихати носом
І засинати відразу, як тільки
Прокидається сором.

Наша віра злягла
На сухоти в шпиталі.
Ми ще носимо їй квіти
На великі свята,
Але вже приглядаємо
Місце на кладовищі.
Їй там буде добре.
Як і нам без неї.

Головне - не втратити
Передчасно в ціні.


    




СУБОТА

Я приїду в суботу.

Субота - день відвідин
стареньких батьків
і таємних побачень.

Завари для нас каву,
поклич із саду
оркестр цвіркунів
і постав біля ліжка
надщерблену попільничку.

Я приїду в обід
переповненим потягом,
у якому не має чим дихати
від важких зітхань.
Не стрічай мене на вокзалі.
бо ще не впізнаєш, -
у людському натовпі ми усі
на одне лице.

Про те, що я близько,
оголосять сусідські пси
і відхилена фіранка у вікні навпроти.

Коли ти відчиниш,
я увійду і скажу:
- Пробач, я хотів купити квіти,
та були лише ті.
яких ти не любиш...