Shanovnyi Andriju ta Natalko. Мi vzagali radi otrimuvati rizni poeziji. Ale po
vidnoshennju do Vashoji - mi bezporadni. Ne mozhemo ni na scho
rishitisja. V sensi - scho to take? Bo nadto ne traditsijno. A tak,
scho skazati, dumka je, ale vi jiji podajete tak vitijuvato... Мozhe u
vas je schos' prostishe?
Volodumir.
shanovnyi Administratore!
persh za vse schyro djakujemo za nezminnu uvagu do nas "vitijuvatyh"!
ne znajemo, na zhal', scho to je "prostisha poezija" i navit' vynykaje
sumniv schodo isnuvannja takoji.
jakscho vy vvazhajete jiji bezdarnoju - to je odna rich.
jakscho vy namagajetesja tjazhko nesvidomo-logichnyi proces perehodu
glybynnyh syntaksychnyh struktur u poverhnevi i t.d. uvibgaty v ramky
"riznoji poeziji" - to dopomogty, mabut', nam vam ne vdast'sja.
pereproshujemo za taku nashu nedolugist'.
vidmovljatysja vid svojih "vitijuvatyh" ne budemo, bo, jak skazav klasyk
ukrajins'koji tradyciji, "ty ne lukavyla zi mnoju ty drugom bratom i
sestroju siromi stala". to chy mozhlyvo vidmovytysja vid "nelukavogo"
druga? chy mozhlyvo schob prychynoju takoji diji stala pryroda, natyra
otogo najblyzhchogo tobi?
sche raz djakujemo za uvagu
Natalka ta Andrij
* * *
поки прибрала в кімнаті
поки винесла сміття і прозріла
поки ходила на вулицю ждала
поки охрипла день минув
безслідно
мов не було його а було
лиш сухо в горлі
а ті що живуть з кожним днем
день минув і вже далі
що мовчки живуть з кожним днем далі
від помсти
не чути й сліду не видно
й краплини
мов не вподібнився вітер дощу а
лиш сухо в горлі
мов не було його а було
день минув поки охрипла
так солодко в обіймах
тримати жмут пір'я
зігріти його щоб самому стало тепло
забути що було немов
забути що з кожним днем в землі
стає більше метрополій а помста
розтікається водою по підлозі
мов би дощ вподібнився вітру
в кожну метрополію втікає а
забуває про горло про
день минув розтікся хворобливо по
прибраних кімнатах
поки охрипла поки
винесла сміття і прозріла
поки покликала сміття і охрипло
мовила день розтікся
вузькою темною плямою
по підлозі горла
а до метрополій не вистачило
помста спрагло
мовчить не відізветься на поклик
охрипло поміж хворобливих стін не
мов і не вмирала сьогодні
15.04.2002
...
прийдете вип'ємо кави все
що завгодно вип'ємо навіть
прийдете вип'ємо кави
а не прийдете вип'ємо все що
завгодно як замало кави вип'ємо
а ви занадто не прийдете то
навіть душу вип'ємо і
після порожнього дна
і подзенькування в торбі
поставимо апостроф і потім
вип'ємо все що лишилось
на стінках того розділового знаку поміж
вами що не прийшли
вами з ким можна робити все
що завгодно особливо коли
ви не прийшли занадто
і кавою що чекає вас від самого дзенькоту
що позбирано зі стінок
заправлено з ліжок
стесано з одвірків
стара дідова шафа цигарками
зустріне вас як ви прийдете
хлюпаючи ногами по каві ми
вибачимось
ми стільки наобіцяли кави що
вона тече тепер з наших ніг
вона стікає нашим волоссям
вона потрапляє на наші уста і аж тут
проходьте вип'ємо що завгодно
щоб зігріти ваші замочені ноги
ви вже йдете додому
а на вулиці мокро і
нема де випити а тут кава
й жодного слова про занадто
у вас просто не було як і з чого
пити все завгодно коли
випили каву і налили душу
і душа починає текти з ніг
так багато її наобіцяно
вона губить свої літери мов
божевільний текст вона
закашляним текстом носиться по кімнаті
змушує себе шукати
коли ви блукаєте мокрою вулицею
збирати з дзенькоту цілі склянки
йти на дзенькіт мов на каву
підіймати мов душу
ховати мов що завгодно
вам підходить цілком а
як душа почне текти з ніг склянки
так що її ніщо вже не може стримати
так що літери сплетуться в зітхання і
обірвані дякую так
що прийдете вип'ємо кави чи
що завгодно не прийдете вип'ємо
кави без вас скільки завгодно а
як лиш голову в щілину одвірків пропхаєте
щоб ніг не мочити з мокрої вулиці
а як задушно вам стане
голову прищемить
що завгодно зануртує і виллється
візьмемо що завгодно
позбираємо скільки встигнемо
що не завгодно встигнемо не
складемо із погубленого дзенькоту
у вас багата фантазія
дарма що нагадуєте про мовчазну сорочку
що гамує кровотечу ніг
і павутинням скельця обростає
так що вже ні кави ні завгодно ні скільки влізе
прийдете вип'ємо кави
не прийдете на підлогу поплюємо
щоб від сухоти не всохлась бідолаха
від сухих слідів забудькуватих й зі
тхнемо в щілину
потріскані занадто до завгодно що