ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ Енциклопедійні
|
Екзистенціалізм
Екзистенціальність та Екзистенція
(лат. exsistentia - існування) - одно з осн. понять екзистенціалізму, і означає спосіб буття людської особистості. Особистості конкретної і неповторної. Людина може об'єктивувати свої здатності, знання, вміння практичним шляхом - у вигляді зовнішніх предметів; може зробити об'єктом особистого дослідження свої психічні акти, своє мислення, інше, об'єктивуючи їх теоретично. Єдине, що не піддається практичному і теоретичному об'єктивуванню, себто пізнанню, це ваша конкретна особиста Екзистенція.
(Є підозра, що таки є можливою об'єктивна гармонізація, наприклад сутності творця через його добру поезію, як інструмент і плід водночас, - себто себе можна об'єктивно оцінювати і вдосконалювати? В усякому разі елемент хаосу в нашому світі не такий значний, як те ввижається екзистенціалістам ? В. Ляшкевич)
Екзистенціалізм (філософія існування). За переконаннями екзистенціалістів, основна риса раціонального мислення в тому, що воно будується за принципом протилежності суб'єкта та об'єкта, в результаті чого вся дійсність, у т.ч. і людина, є для раціоналіста об'єктом наукового дослідження і практичного маніпулювання, в силу чого такий підхід носить "безликий" характер. "Е", ж виступає як протилежність безособистій, "об'єктивній" науковій думці. "Е", таким чином, протиставляє філософію і науку. Філософія займається "Буттям" (Живим? В.Л), а наука - емпіричним світом (речами, поза внутрішнім керівництвом Життя ? В.Л.). Осягаючи себе як Екзистенцію, людина осягає і свою власну свободу. Згідно "Е" суть свободи в тому, щоб людина не виступала як річ, що формується під впливом природніх умов чи соц. необхідності, а вибирала саму себе, формувала себе кожною своєю дією і вчинком. Тим самим вільна людина несе відповідальність за все, нею зроблене, і не оправдовує себе "обставинами". Почуття вини за все, що діється довкола неї - це відчуття свободи людини (Бердяєв).