1
В столиці траур і передчуття
грядущих змін, розгубленість, тривога. 

Одну з царевих доньок отруїли.

Вірніше замах здійснено було
на все сімейство Пераа, та Бог
велике лихо меншим замінив.
Однак і ця підміна видавалась
надмірно зависокою ціною.

2
Цар поховати вирішив дівча 
в гробниці, що приготував для себе
й до неї зараз, мов змія, тягнулась
з риданнями процесія прощальна.

Раі і Семнехкара йдуть разом
за плакальницями, поміж жерців,
що час від часу зачинали спів.

Раі вслухається до Семнехкара,
оповідаючого про нещастя,
і наче переноситься у день,
коли це сталося…
                                
     У павільйоні,
де найчастіше сходилась сім’я,
на подушках стільця сидить в задумі,
втомившись від турбот щоденних, цар.
Поодаль групка молодих дівчат
на арфах й лютнях грають щось протяжне.

В руках у Ехнатона гарний келих,
куди йому цариця льє вино.
Три дочки поряд з ним, - одна сплітає
із гарних квітів батькові вінок,
і ще одна протягує таріль
із ласощами, третя, сама менша,
говорить Ехнатону щось цікаве.
Розповідаючи, дівча хапає
своє улюблене солодке з кремом.

Цариця дорікає їй аби
вона не поспішала перед батьком.
Бо першим є у всьому Пераа.
Цар посміхається, глядить туди,
де в супроводі няньок по траві
повзе четверта крихітка, найменша.
Він підіймає келих із вином
і бачить, як солодке проковтнувши,
донька наморщує лице і каже, 
що це солодке не було ніколи
таким гірким, як зараз, й вслід за тим,
плює на дерев’яні чисті дошки.

Усі на неї дивляться з докором.
А та враз осідає на підлогу
і каже: ”Ой, мені погано, мамо!”

Летить додолу келих із вином,
цариця голосно кричить, а слуги
біжать за лікарями до палацу…

У Семнехкара на обличчі горе,
немов прощався з власною дочкою.
Жаліється, що був тоді у храмі,
а то би може зміг допомогти:
“Хоч лікарі звільнили їй живіт
від всього, що маленька проковтнула,
та дівчинка невдовзі відійшла…”

Все, що відбулось далі знали всі, -
в вині і їжі царського стола
знайшли отруту. Стражі дуже швидко
зібрали всіх причетних до злодійства
і вийшли на торговця з Уасету,
що і назвав на допиті того,
хто наказав йому вчинити злочин -
відомого служителя Амона.

І далі, за чутками, слід повів
в таємну раду головних жерців
і вищих можновладців областей.
 
Сам Хоремхеб відплинув із загоном
до Уасету за злочинцем. Там
узяв його під стражу і повіз
униз рікою до Ахатетону.
Та з кожним днем дороги арештант
все дужче слабнув і перед царем,
поставши, несподівано помер.
Казали світло вбило мряку ночі,
Атона син спалив злочинця зором.

Казали також, що лице злодія
було украй потворне – геть бліде,
з червоними рубцями, імовірно
за ним ховалися страшні діла.
Раі здалось, тоді, коли уперше
почув він про людину цю, майнуло 
у пам’яті болюче відчуття,
але як не старався, не зумів
нічого пригадати. Тільки Са,
почувши цю історію, промовив,
що батько й матір з цим боролись звіром -
не знати звідки, тільки точно знає.

Цар наказав до нього привезти
тоді першожерця Амона-Ра,
Аменхотепа, та останній зник.
Чутки ходили, що його, як свідка,
убили інші змовники – від страху.

3
Заснула дівчинка лежить на ношах.
Довкола неї в неземній печалі
застигли батько, мати й дві сестрички,
найменша, третя, в мами на руках.

Вони прощаються у цьому світі.

Жерці поза гробницею співають
написані царем слова розлучні.

Дим із кадила лине, мов туман,
і поступово повиває образ
невинної, співучої істоти.

У Нефертіті оніміло тіло,
а всередині - все волає з болю.
Лиш жарка крихітка в її обіймах
заповнює нутро диханням серця.
Вона стискає все сильніше руки
зі страху втратити і це тепло.
Дівчатко плаче і лицем цариці
повзе судома, а слідом сльоза.

4
“Суд судить тільки тих, хто перед ним.
А Пераа усіх, хто скоїв злочин!”

Цар скінчив говорити і подав
Янхаму знак, той підійняв сувій
папірусу над головою і
промовив, що усі слова священні,
Великим Домом сказані сьогодні,
записані у новому указі:
“Його на площі нині оголосять,
і далі понесуть по всій землі.
І кожен з вас указ запам’ятає
й виконувати буде неухильно, -
інакше суд й безжальний карний вирок.

Великий Дім на вас надію має,
а зараз Пераа потрібний покій.”

Цар підіймається й виходить з зали.

5
Над площею летять чіткі, сухі,
мов лускіт батога, слова указу:

“Моя Величність волею Атона
віднині зачиняє храми - ті,
де служать явно, чи таємно іншим,
відмінним від Атона, божествам.

Відкритими вважатимуться храми
Ісет і Тота, Імхотепа, Сохмет,              
та інші їм споріднені, якщо 
робитимуть належну їм роботу
без посилання на старих богів.

Скарбниці тих святилищ, що Величність
моя навіки закриває, мають
по списку перейти в скарбниці царські.
Маєтність, люди, і земля цих храмів 
віднині знов належать Пераа.

За це відповідають головами
правителі земель й наглядачі,
поставлені слідити за порядком
у кожному зачиненому храмі…”

Раі похмуро дивиться під ноги,
він знає незабаром ці слова
почують всі, хто має вуха в Кемет.
А всі, у кого є язик, зачнуть
шептатися і гнів ростити в серці.
І вороги повстануть в новій силі.
Зачне танок свій невмолимий смута.
Почнуться сутички, проллється кров.
Війська, столицю колом оточивши,
завершать тимчасовий поділ Кемет
на дві частини – вкрай неоднакові.

“…Повинні бути знищені статуї,
зображення і надписи, що славлять
чи згадують богів, окрім Творця.

Атон, як Бог невидимий, повсюди
повинен славитися через сонце
і малюватися крилатим диском
на місці всяких неправдивих ликів.

Усі - в чиєму імені Амон,
повинні будуть взяти нове ім'я.

Усіх жерців зачинених святилищ,
помічених у зібраннях таємних,
допитувати і тягти до суду…”

Що ж, Ехнатон помститися бажає
за замах вчинений, за смерть доньки,
а заодно й змінити віру в Кемет.
В країні, - де нового не жадають,
де правила встановлює Ріка,
а образи усталює природа.
Де слово має значення одне -
довічної, безмежної покори.

Змінити хоче розуміння, віру
без розривання пут неволі й рабства.
Гадає, що працюючому в полі
є час на споглядання сонця в небі,
на роздуми про сутність Божества.
Воно ж усюди в Кемет однакове 
і має вигляд збирача податків,
а голос і амбіції жерців
найбільшого святилища поблизу…

Раі на собі відчуває погляд
і бачить Семнекхара, той очима
йому показує іти слідом.

На площі починається повільний,
загальний рух до виходу. Глашатай,
закінчивши представлення указу
звеличенням Атона й Пераа,
уже пірнув у черево палацу.
Сановники, військові, інша знать
розходяться в напруженім мовчанні,
вони прекрасно знають, що в майбутнім
усім їм доведеться вибирати.

6
Покрита з головою в темні шати
цариця зовсім непорушна, тільки,
вітаючи Раі, звільняє руку
від жалоби прозорої тканини.

Раі цілує руку і сідає 
в поставлене для нього друге крісло.
Жіночий голос змучено говорить
прохання до жерця, аби і в Оні
по дівчинці зробив потрібну службу.
Раі киває головою, звісно,
він зробить все, як те повинно бути.

Цариця опускає на коліна
в риданнях голову. Раі шепоче
слова утіхи і рукою пестить
тремтячі ніжні плечі: “Люба моя,
твоя донька уже в лугах квітучих, -
ми всі приходимо туди, куди
приводить серця головне жадання.

Вона любила сад, отож тепер
душа її поміж найкращих квітів
і ти звичайно там її зустрінеш, 
якщо бажаєш, віриш...” – “Так, Раі...”

      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Шему (др.єг.) - час сухості - закінчення жнив і пекельної спеки з жарким вітром пустелі.

Хамсин - сухий гарячий південно-східний вітер в Північній Африці з кінця квітня до початку червня (40 днів).

Атон (др.єг.) - початково бог сідаючого сонця, сонця на заході, пізніше в часи Ехнатона набув абсолютного монотеїстичного значення, - перший відомий достовірний факт монотеїзму.

Анкх (др.єг.) - ієрогліф життя, в виді хреста з кругом нагорі. Символ божественності, - атрибут богів, який вони вручали царям.

Ахатетон (др.єг.) - буквально "Місто Сонячного обрію", столиця древнє Єгипетського царства з 1370 по 1350 роки до Р.Х.

Ахет (др.єг.) - повноводдя, водопілля.

Ехнатон (др.єг.) - буквально - "Щит Атона" - Аменхотеп IV, узявший нове ім'я при зміні віри.

Хоремхеб - колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона, нищить сліди "єретика".

Гошен - (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.

Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки