1
Процесія ранкова відшуміла
піснями, молитовною ходою,
і скринька зі святим писанням Тота,
увінчана фігурками двох духів,
крилатих покровителів, зайняла 
своє одвічне супокійне місце.

Тут зовсім темно, лиш від смолоскипа
летять химерні відсвіти і тануть,
торкнувшись стін покритих письменами
й жерця, який довершував молитву.

З колін підвівшись, першожрець виходить
у темний коридор і йде в задумі,
пригадуючи невідкладні справи.

Са, як завжди, чекає на Раі
у внутрішнім дворі. Розповідає
першожерцю про зібране зерно
і підготовку до часів хамсину,
затим говорить про події в Оні,
про те, що знов за ліками прибув
один із доглядаючих царя.

У Хоремхеба зі здоров’ям кепсько,
аж дивно, що тримається іще,
хоча з палацу майже не виходить.
Усі діла вершить отой Рамзес, 
з яким цар було приїжджав сюди,
невдовзі стане, видно, Пераа.

“Так ось, одна людина передала
розмови Хоремхеба і Рамзеса
про те, що діялось, коли жерці
знайшли пропале тіло Ехнатона.

Видряпуючи по усій державі
ім'я “бунтівника”, зійшли в гробницю
цариці Тейє, де і остовпіли, -
проглянули весь край, а він ось тут,
в Долині Поховань усіх цариць,
під самим носом у жерців Амона!

Звичайно, доповіли Хоремхебу,
а той заборонив чіпати тіло, -
мовляв, покійники нам не підвладні,
не варто ворушити ті часи.
І повелів засипати гробницю.

А потім Пераа сварив Рамзеса,
бо ті жерці вчинили по-своєму, -
царицю Тейє винесли десь інде,
щоб не допомагала більше сину,
а на труні й на тілі Ехнатона
задряпали ножем його ім’я.
І з тим і запечатали гробницю.
Мовляв, хай мучиться тепер нещасний.

Та хоч як злився Хоремхеб і словом
не дорікнув служителів Амона.
Переживає за своє майбутнє.”

Са усміхається. Раі з грудей
з повітрям вкупі видихає й сум:
“Таки знайшли. Я думав не знайдуть…
А доню не помітили виходить,
що ж недаремно ми її ховали,
замаскували, то ж тепер вона
водитиме за руку свого батька...
Мій любий Са, вони таки вважають,
що Ехнатона Ка від них залежить!
Без імені свого на тих пов’язках 
страждатиме довічно, безпорадно
на бідних смітниках країни вмерлих!
Тож і нехай так думають, надіюсь 
тепер останки вже не потривожать.
Однак згадай в молитві Ехнатона
і я згадаю, - думаю йому,
приємно буде чути наше слово.

А зараз розкажи, що там, в Гошен,
чи є якісь новини від жерців?”

“Усе спокійно, Кемет не до них.
Займаються поєднанням традицій
тубільних із ученнями Атона. 

Звичайно, більшість пастухів живе
без всякої високої потреби, -
радіють тому, що впадає в очі,
і що тримають у руках, в обіймах.
Радіють, що живуть сьогодні  в Кемет
а не в степах посушливих на сході,
де як і в Ханаані, теж чума.
Говорять, що у цьому вищий знак,
і їхнє плем’я виділене ним.

Усе виходить, зрештою, не так,
як сподівався було Ехнатон.
Якщо так піде далі, то Атон
в них прийме образ племінного бога
і все вернеться до старого русла.”

“Ні Са, не повернеться, у житті
усе тече завжди в потрібний бік.
Вода донизу, люди – догори.
Народи різні, віра ж - діамант, 
де грані - суть традиції, обряди,
окрізь які ми бачимо нутро,
одне для всіх - воно завжди єдине.”
  

2
Після вечірньої молитви Са
прийшов поговорити про здобутки,
і про чутки, що проникали через
пустелю, через прикордонний вал,
чумі прикривши доступ до країни.

У Ханаані, в хетів, у Міжріччі -
повсюди пошесть, припинились війни,
хвороба косить воїнів суворих,
торговців і селян. Міста спустіли.
Кочівники далеко у степах,
та на сторожі, бо коли скінчиться -
багатства міст самі впадуть до рук.
“А тут іще мені один купець
сьогодні переповідав, що цар 
раптово захворів. Рамзесів син
поспішно викликаний до столиці.
У мене враження, що це чума.
І відчуття - неначе світ маліє, 
у землях всіх, повсюди, те саме.
Але що саме – я не розумію.”

“А я, Са, відчуваю з кожним роком
чіткіше Ехнатона правоту,
що це не світ маліє, а в одне
збігаються усі великі ріки.
Зближається небесне і земне.
І Ехнатон це тонко відчував.
Посіяне ним тут зерно не вмерло.
Та де поля для нової сівби?
Не бачу їх, і сіячів не бачу...”

“Учителю, ти говорив колись,
що час є тільки відстань – від події
до іншої подібної. Це значить 
не має змісту нам переживати,
лиш пильно поглядати навкруги,
і так і взнаємо про час сівби.”

      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Атон (др.єг.) - початково бог сідаючого сонця, сонця на заході, пізніше в часи Ехнатона набув абсолютного монотеїстичного значення, - перший відомий достовірний факт монотеїзму.

Анкх (др.єг.) - ієрогліф життя, в виді хреста з кругом нагорі. Символ божественності, - атрибут богів, який вони вручали царям.

Ахатетон (др.єг.) - буквально "Місто Сонячного обрію", столиця древнє Єгипетського царства з 1370 по 1350 роки до Р.Х.

Ахет (др.єг.) - повноводдя, водопілля.

Ехнатон (др.єг.) - буквально - "Щит Атона" - Аменхотеп IV, узявший нове ім'я при зміні віри.

Хоремхеб - колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона, нищить сліди "єретика".

Гошен - (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.

Ейє - (1345 - 1340 роки до Р.Х.) - останній чоловік Нефертіті, в минулому сановник Ехнатона і жрець Амона -Ра

Тутанхатон (др.єг.) - пізніше прийняв ім'я Тутанхамон, - був Пераа з 1354 по 1345 роки до Р.Х. Спочатку під регентством Нефертіті в Ахатетоні, затим під регентством Ейє в Уасеті (Фівах). Повернув жерцям всі привілеї. Чоловік третьої дочки Нефертіті. Помирає ледь досягнувши повноліття.

Тутанхамон - Тутанхатон, з переїздом до Уасету (Фів) і вернувши привілеї Амону змінює своє ім'я таким чином.

Троада - місцевість Середземномор'я, там знаходилась Троя і інші елліністичні міста.

Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки