Епілог:
1. Мерарі.
“…Ти, наш Палац Великий,
так подібний
до образу Отця твого - до Сонця,
що сходить в небі. Промені твої
проходять владно в глибину печер.
Немає місця без твоєї ласки.
Твої накази – суть закони вічні
для всякої країни. У Палаці,
й знаходячись в спочинку, чуєш всіх,
слова земель - у тебе вух мільйони.
Світліше всіх зірок небесних око
і ясно бачить все воно таємне -
володарю ти милосердний наш,
творець життя дихання…”
Меренптах
украй насуплений сидить на троні.
Співаючі осанну вже пішли
і значить новий день йому уперто
почне приносити погані звістки.
Ніхто не пам’ятає, щоб раніше
було так важко, стільки ворогів!
У Лівії зібрався різний набрід.
Простори Ханаану аж куряться
від войовничих натовпів прибульців,
жадаючих відняти в нього обсяг.
Народи Моря, ідучи сюди,
розбили нещодавно хетське царство!
Забрали в них велику таємницю
простого виготовлення заліза,
що хети вирвали з таким трудом
колись у Наірі. І ковалі
і день і ніч тепер кують мечі,
і жала їх здіймаються супроти.
Так. Він, зібравши все, що має в Кемет, -
на морі і на суші б’є чужинців,
проте обороняється лише.
А як іти на них, коли немає
не те, що зброї нової - солдат!
Опісля батька, що провоював
всі довгі роки свого царювання
не стало краще, ніж було колись.
Не дивлячись на те, що батько зміг
вернути всі колишні володіння,
й жахало ворогів одне ім’я –
Великого Рамзеса , сина Сеті -
мир не настав. За спинами у хетів
з’явилася безмірна міць Ашшуру,
та все накрила тінь Народів Моря.
Занадто пізно з хетами союз
укладений був нашими богами.
Час кінчився. Принаймні задля хетів.
Для Кемет ж ні! Вдається ще триматись.
Однак передчуття погані й сни
турбують грізні, вкрай незрозумілі -
ось утікач старий, Мойсей, здається,
іде повз Пераа й не помічає
Величності, могутності Палацу.
Вже котрий раз цей сон царя турбує
і розтлумачити його ніхто не може.
Жрець головний Амона каже, що
лишилось враження таке опісля
недавнього прийому пастухів.
Просили відпустити їх в степи -
за прикордонний вал, на батьківщину,
мовляв, не можуть більше жити тут.
Жрець головний казав їх умертвити,
проте у Меренптаха в голові
не глина, щоб таке чинити нині
і здобувати нових ворогів!
Їх умертвити – це у сни собі
до осоружного того Мойсея
додати ще супутників нових!
Так сон не розтлумачити! Надія
у Меренптаха зараз на Мерарі,
першожерця зачиненого храму.
Він, кажуть, добре розуміє сни.
Цар подає рукою знак і в залу
заводять голеного чоловіка
у нових шатах. Видно одяг щойно
йому дали, бо тут і там накидка
сповзає і звисає недоладно.
Колишній жрець із храму Тота славить
величність Пераа, та якось нудно
і Меренптах його спиняє, каже,
що він, Мерарі, може зупинитись:
“Ти знаєш, що Палац цікавить, отже
прийшов розповісти про мої сни.
Якщо цим допоможеш, то достойну
отримаєш від мене нагороду.
Розповідай.”
Старий аскет підвівся
і, твердо дивлячись царю в обличчя,
заговорив спокійно: “Пераа,
зійдеш у славі, житимеш щасливо
і подаруєш Кемет майбуття,
якщо не суперечитимеш долі,
що може відвернутися від нас.
Палац хоч і розбив чужинців орди,
одначе їх без ліку в Ханаані,
готуються вони до нових битв.
Що значить сон той? Лиш одне - Мойсей.
Він є вождем великим, знаком долі.
Його з народження, ще в ті часи,
помітили жерці великі Кемет
і жив він у Палаці твого батька,
Здобув освіту в храмі Тота в Оні
і був помічником Рамзесу доки
не повела його в пустелі доля,
а зараз повертає в Кемет разом
із снами, що Палац Великий мучать.
Що значать сни ті – тільки небезпеку!
Чужинці в снах – пересторога Кемет.
А порятунок – принести у жертву
отих, кого візьме Мойсей з собою.
Так доля збудеться для них і Кемет.
По силі Пераа її здійснити.
Сьогодні, давши вийти із Мойсеєм
усім прибічникам, які бажають того,
їм допомігши, матимеш в майбутнім
союзників численних в Ханаані.
Мойсей відомий вождь країв пустельних -
кочівників з’єднає він докупи
й невдовзі племена народів моря
відчують грізну мудрість Пераа.
Зійдуться вороги поміж собою,
а Пераа ослаблених борнею
затим розіб’є, розітре у пил.
Якщо ж інакше випаде вчинити
і з долею боротися почнеш,
велика пустка увійде у Кемет.
Її якраз і бачиш кожну ніч,
коли повз тебе йдуть й не помічають.”
Мерарі, глибоко вклонившись, змовк.
У Меренптаха на обличчі злість,
він відчуває, що прийшли часи
робити щось по волі більш високій,
аніж його. Ступає з трону вниз:
“Мій батько правильно зробив коли,
храм Тота зачинив, одні хебреї
у голові тоді були і нині.
І вічна змова супроти Амона.
Та, видимо, питання це колись
хтось повновладно має розв’язати!”
Цар, підійшовши до жерця впритул,
уважно дивиться в бліде обличчя:
“І кажеш ти, що не усі підуть,
а тільки деякі бунтівники?
Напевно ті, що носяться з Єдиним?!
Цих дійсно варто вигнати з країни,
аби вони життя псували інде,
а заодно й тебе, твоїх жерців.
Це буде подаруночком мені.
За це я міг би навіть заплатити.
Хоч звідки знатиму, що не обманеш,
не скористаєтеся добротою?”
Мерарі в очі дивиться царю,
та бачить дні минулі, незабутні, -
він вірив Са, але щоби так точно
усе збувалось за його словами...
Та це хіба учителя заслуга?..
Нехай Творця здійсниться Вища воля
і помисли усіх учителів
знайдуть своє утілення у цьому!
“Коли відпустиш їх і нас із ними -
побачиш, Пераа, тих снів не буде...”
2. Мойсей
Заграли труби і вони пішли.
Могутній муж розглядує вози,
що широко розкинулися лугом,
і просить сил і мужності в Творця.
При зовнішній рішучості – в душі
він не твердий, як криця, і тривожить
його тягар узятого на плечі,
та не лякає вже, як те було,
коли уперше взнав пророцтво Са.
Можливо винуваті в тім роки,
прожиті вдалині, серед пустель,
змужнілі діти різного гатунку,
відсутність поруч з ним старих знайомих,
і не прив’язаність до незнайомих -
всіх тих, хто виріс у його відсутність.
А може степове життя згасило
у нім той страх, що гнав його колись
від розкоші і ницості Палацу -
бо ж був упевнений - не повернеться,
зробив тоді усе, аби назад
відрізати сюди собі дорогу.
А Са всміхався і казав – вернешся,
це твоя ноша, це твоя повинність...
Мойсей тряхнув могутніми плечима,
що сталося, те сталося і досить!
Повинен був прийти назад - прийшов,
повинен був підняти їх – підняв!
Однак, як витерпіти те, що буде,
що буде довгі роки з ним і з ними,
а особливо те, що жде в кінці,
в кінці збирання нового народу.
Знов згадує старого Са і, важко
повітря видихаючи з грудей,
вглядається в співаючих, веселих
одноплемінників. Ще не горять
прекрасні їхні очі злістю й кров’ю,
ще не стоять питання честі й віри,
та прийде час і він побачить все,
і станеться усе, що мовив Са.
Тепер він знає це і сам від Того,
чия найважча Воля - найсолодша.
Під пагорбом жерці в дорожніх шатах,
ті, що прийшли з Мерірою. Їх сім’ї
змішалися з пастушими. О хто
зуміє через стільки років їх
один від одного розняти кров’ю?
Ці діти, що щасливіші за всіх
сьогодні, завтра вчинять це? Як тяжко
повірити йому в таке, але
він знає долю і Меріра знає,
та усміхається і кличе в путь.
В високім небі понад краєм Річки
кружляє птах - великий і розумний.
Мойсей вбачає в ньому сам себе,
він знає й бачить, вміє і повинен.
Проте йому не дано більше сісти.
Він, мов останній, той великий Фенікс,
що залишився - Золоте перо.
На ньому все закінчиться й почнеться.
Тож хай і буде так, нехай здійсниться
Твій задум, воля Твоя, Отче Наш!
Дай до кінця мені любити їх,
і дай мені, з Мерірою обнявшись,
прийняти ненависть від них, їх сором,
і залишити труджену любов,
звучання Те, що зробить їх народом,
нехай нам усміхнеться доля, Боже!
***
Наставник встав, завершуючи день:
“Якщо би смерть несла кінець усьому,
то для дурних людей вона була б
закінченням щасливим. Раз померши
вони би позбувалися усього -
і тіла, і, з душею вкупі, бруду
пороків власних. Та коли насправді
вже вияснилось, що душа безсмертна,
то, певно, і для неї не існує
притулку іншого і порятунку
від бід окрім єдиного – зробитись
більш кращою, розумнішою більш.
Якщо душа безсмертна, то вона
турботи потребує на часи
не тільки нинішні, - які ми звемо
своїм життям, але і на майбутнє!
Якщо ж хто не піклується душею,
надалі будемо таке вважати
страшною небезпекою.
Надіюсь
ви з розповіді довгої моєї
зумієте що-небудь пригадати?
Хоч бачу в ледарів питань немає?”
І дійсно слухачі, втомившись видно,
жадали відпочинку і розваг, -
гойдають Аристоклу головами,
мовляв, запам’ятали ми усе.
Чого ж тут говорити без потреби.
Ніхто не починає суперечки.
Домовилися, ясно, між собою,
аби хуткіше скінчити заняття
і вчитель каже: “На сьогодні досить.”
І тут загату в мить одну прорвало, -
мужі і юнаки у білих шатах
махаючи руками й язиками,
вклоняючись наставнику, поспішно
стікають шумним юрбищем по стежці.
Спішать чергову бачити виставу,
яку давно чекали всі Афіни:
“Там мають бути гарні танцівниці...”
“А ще історійка про Аристокла...”
“Він голий буде стрибати!” ”Не брешеш?”
“Клянусь, я вчора бачив тренування!”
“Нехай не думає, що наймудріший...”
“Він слухає, замовкніть ідіоти...”
Наставник посміхається услід їм,
так радісно вбираючим життя.
Він любить їх, як чисте це повітря,
прекрасне духом моря, евкаліптів,
тривожне духом вічного блаженства
в’язати насолоду в дозріванні.
“Зрю чашу з власним серцем, о як терпко!
Зрю чашу з Правдою. Гей, ви! Терези!
Замріть, не коливайтеся!
О, серце
моєї матері, о серце мого
народження! що було в мене завжди,
там, на землі, не свідчи проти мене!
Не будь же супротивником ти перед
Божественною Владою, не тяж
супроти мене, не розповідай:
“Ось що робив насправді, він вчинив це...”
Не накликай на мене зла!
Терези!
Замріть, не коливайтеся!
О, Боже…”
Ляшкевич В. Львів -2000
Повернутися до змісту
Всі примітки Рамзес I - Пераа (1314 - 1312 роки) - спочатку воєначальник і візир Пераа Хоремхеба, - засновник XIX династії, батько Сеті.
Ехнатон (др.єг.) - буквально - "Щит Атона" - Аменхотеп IV, узявший нове ім'я при зміні віри.
Хоремхеб - колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона, нищить сліди "єретика".
Гошен - (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.
Ейє - (1345 - 1340 роки до Р.Х.) - останній чоловік Нефертіті, в минулому сановник Ехнатона і жрець Амона -Ра
Тутанхатон (др.єг.) - пізніше прийняв ім'я Тутанхамон, - був Пераа з 1354 по 1345 роки до Р.Х. Спочатку під регентством Нефертіті в Ахатетоні, затим під регентством Ейє в Уасеті (Фівах). Повернув жерцям всі привілеї. Чоловік третьої дочки Нефертіті. Помирає ледь досягнувши повноліття.
Тутанхамон - Тутанхатон, з переїздом до Уасету (Фів) і вернувши привілеї Амону змінює своє ім'я таким чином.
Троада - місцевість Середземномор'я, там знаходилась Троя і інші елліністичні міста.
Сеті I - Пераа (1312 - 1298 роки) поновлює володіння в Ханаані, захоплює у хетів Кадеш.
Фрагмент молитви Мернептаху (др.єг.) - фараону.
Мернептах - фараон (1235-1224), син Рамзеса II (1298 - 1235), відбиває навали "народів моря", найбільш імовірно саме при ньому відбувається вихід Мойсея з деякою кількістю хебреїв.
Рамзес II - син Сеті I, Пераа (1298 - 1235 роки) великий завойовник. При ньому підписаний перший з відомих міжнародних договорів ( з хетами).
Повернутися до змісту
Всі примітки