Твори, що надійшли на конкурс.


      Кіяшко Віктор

Добридень.
Хотів би вам надіслати декілька поезій. Тематику визначити досить важко, але я називаю їх поезіями з елементами неоготики хоча їх можна помістити і до неозначеного постмодернізму,- він, певно, і називається тому неозначеним, бо визначити дуже важко.
Дякую.

Віктор Кіяшко.

---

Вікторе, є стійке враження, що Ваші твори лише частина якогось більш глобального дійства, в такому разі, можливо, не варто маскуватися, - сміло надсилайте сюди весь деміурговий комплекс.

В.Л.

---

Борець

глевка мов сонце
нестримна мов вітер
летить у безмежжя
планета юпітер
в борні утративши орбіту
планета глуму тлуму пилу
вдивляється нового світу
І залишилась на згадку похила

лиш з астероїдів могила Там епітафій спів голосить
юпітер вмер
умер в борні
І відродився...

бо умер

умер в борні....


Єретики*

Розтоптали маленькою ніжкою
ніжно ручкою стисли курок
вбили цвяхи у ноги... так ніжно
ніжно в серце втиснули морок
ніжно вдарили в голову зіллям
напустили на здобич птахів
ніжно вкрили бетонною цвіллю
і позбавили радісних снів
розбрелися по тілу із кров'ю
ніжно вкрали повітря з легень
закидали нуклідами ззовні
вкрали з мозку уяву про день...
...пороздирано світяться зорі
на розідране тіло чиєсь...
Хтось... хоралом співає-говорить:
- Убиваєм на світі єресь...

(* За Т.Г. Шевченко)




Банальність

Віконне розп'яття у рамі,
Сьогодні ніхто не воскрес.
Довічно пробути рабами...
Гарчать й скавуліти, мов пес...

Довічно нам бачити скелі,
що ріжуть усе на шматки...
Лиш з брудом життя акварелі,
Гаптовані брудом нитки...

Довічно нам бачити межі,
І раму-розп'яття в вікні,
У мозку виносити нежить,
Співать недолугі пісні...

Довічно нам руку тягнути,
Навколішках лізти кудись...
Довічно до віку забутись,
Живої нам прагнуть води...

Довічно, до віку, в безмежжя,
В безсонні, бездарно, бозна...
Бо зна? Чи Бог зна? Безперервність...
Й банальне: "Ідіть усі на.."


Inquisition symphony

дюни
із кам'яного піску замість лісу
гори
із потрісканих черепів
руни
що пророчать смерть
підбори
стукають по бруківці спаленого міста

гільйотина
затупіла від розуму
земля
бридить кров'ю
дитина
ненароджена під зорею
тля
звела у мозку кубло

хмари
не покидають небо
піт
не змивається більше дощами
примари
увібрали в себе тіні
світ
народжує симфонію

симфонія
чудовість смерті в музиці
відлуння
радує тих що не поглухли
агонія
почувших та відчувших неминучість
відлуння
майбутніх подій...



B.C. - A.D.

Бо хрести

на Голготі

зогнили...

Зайнялося повітря повір'ям,
впали в землю зогнилі хрести...
Полетіло із демонів пір'я,
і над Летою знялись мости…

Запалали вогні на Парнасі,
і постали вітрів круговерті.
І з'явились землі іпостасі,
і пекельнії сцени відверті
ждуть безсмертних...
ждуть тільки безсмертних...

Смертні ж - смерті,
як завжди, ждуть смерті...
Захлинаються власною кров'ю,
службу правлять у купольній церкві,
насолоджуються власною грою...

І земля із земною із грою
не здіймає доверху вже очі,
ще не досить їй перегною...
Жде лиш ночі, чекає лиш ночі,
щоб продовжить кривавую гру,
марить тінню і пестить мару...
А до неба немає їй діла,
бо хрести на Голготі зогнили...
бо хрести на Голготі зогнили...
бо хрести на Голготі зогнили...



Ранкові спогади

Урізнобіч розбіглися ноги?
Цікаво дивитись спросоння
А де ж сонце-соня?

Вмиваюсь а щітка?
А дзеркало? Я де?

Пора умирати...
Пора умирати?

Сонце ж сонливе
сховало пожитки
і курку. Налом!
що хтось зарубав
Я можливо?

Я де?
волосся кудись
із спросоння впаде
і випаде
Повний налом!



У пошуках

власного відлуння

рима вдарила боляче
свiдомiсть не витримала
полетiла
- повернииись...
та ну її на ...
сказав би Лесь
і придумав би якусь п'єсу
а я собі пішов шукати свідомість
- де тиииииииииииииии....????
тільки відлуння власного голосу
і більш нічого
шукаю
знаходжу на дорозі якесь дрантя
і впізнаю учорашні речі
що кинув смердіти
у п'ятий кут кімнати
згадав "Чорний квадрат" Малевича
думаю
а може мені намалювати
сірий трикутник
чи
зелений ромб
або взагалі
червоний паралелепіпед
ні художника із мене не вийде
зачекайте
а може я - художник
тільки свого відлуння
отак зараз крикну у безодню
і ніякого відлуння
одне поглинання
а відлуння у мені?
роздумувати над занадто розумними речами
хіба розумний здатен на таке
отже я - дурень:
- відгукниииииииииииииись...
- відлуууууууунняяяяяяя деееее тииииииии...????