Твори, що надійшли на конкурс.


      Ілля СтронГовський

м. Житомир

Відсилаю вам дещо зі свого. Мо сподобається. Мо навіть нагородите. Я з манією величі.
Стиль - ? Навіщо давати якісь рамки? Я, як амеба, скрізь лізу, то й пишіть - постамебство, бо усілякі такі приставки - пост, нео, я, бачу, вам подобаються...:)
Ілля СтронГовський

м. Житомир
Мистецька Гільдія "Неабищо"

http://fiction.zt.ua
xmel@ukr.net

---

Ілля, у вас, видається, є нахил до "хокку". Спробуйте

В.Л.

---

**
попіл твоїх вуст
торкнувся моєї попільнички
треба кидати палити

Про мене і банально


Народився.
Вчуся.
Пишу.
Комусь і що сказати більше?

П'ю каву. Згадую про скрябінського негра, що любив молоко, кидаюся до дзеркала, гах, вспів, сам ще не почорнів, тільки волосся...


**
всі
дороги
вели
до тебе
а
ти
питаєш
в
мене
шляху


**

і
малюю українку на білому
китаянку на жовтому
себе - на чорному
бо я не негр
а самотність і


***
цікаво
вмирати
розбиваючись
на сотні уламків
тікати
розлітаючись
уламками
особистості
себе
що
генетично
розчинилася
в тисячах
інших
людей
думаю
треба
зібратися
але то
голос
уламку



**
чув
телевізія
казала
психлікарня
стала
для
загального
вжитку
думок
немає
висновки
робіть
самі
ви
здорові?


**
ввечері
коли повертаєшся додому
нахлинають спогади
про Тебе
я насолоджуюся ними
а потім дістаю пачку
і запалюю цигарку
тютюновий дим дихає в легені
і я відчуваю
як спогади спливають кудись
мабуть до Тебе
поволі видихаються спогади...
потім другий
і по одному - всі інші
бичок падає на землю
і разом із яскравим вогником
я заспокоююсь
чорнію
можу піти додому
і лягти спати
без думок
про Самотність
та приїдеш ти
і я кину палити

Ти мій наркотик


-словник-

струмоносною долею
по світляній шкалі
зникомими
штурмовими електронами
що поверхнею тертя
у збирай-лінзі
захриплі від крику
відтепірішні підемісіі
напіввідмерлих законів
про аборти із вмістом золоту
та пійманим сном велетнем
під забудовою гальмівної
корки мозку яка обертається
мурованим парканом
штампованих висловів
даю собі раду
в процесі пошуку
нових порівнянь і епітетів


ііі
треба пошкрябати папір інших
який колір
під ними захованої

ііі
на білому папері прошкрябані очі
в очах -
веселка



-паралелі-

безсиле в'яле заклякле
его
безпристрасне відчайне нецензурне
тіло
розслаблена обважніла заборонена
надія
то не грець мене взяв
то ти

бузкова зубчаста окоренкувата
тінь
боязка вогка химерна
постава
великий розтягнутий трикутній
погляд
то не втрапляння пальцем до неба
то я

**
порошинка
забилася в око дивністю
пройшла пам'ятями мозку
роздивилася мій внутрішній світ
і проросла коханням
здається
я посадив дерево

**
читаю
вірші
слова
важкі
нові
незрозумілі
хочу
сказати
поети
ви
себе
розумієте?
Дайте
шанс
іншим

**
Помітили ?
люди
коли
холодно
носять
рукавички
мабуть
хочуть
когось
УБИТИ!

Помітили?
Капелюхи
чоловіки
носять зрідка -
напевне
хочуть
своїм
волоссям
доказати
свою
МУЖНІСТЬ!


Помітили?
Студенти
по понеділках
на парах
здебільшого
сплять
МОЛОДІСТЮ!


Цікаво
а себе
ви також
весь час
ПОМІЧАЄТЕ?


**
якщо і слова
і сказати що і
не вбивайте талант
не чіпайте мене


**
На Замкову Гору
де cпогади живі й нестерпні
я всоте прийду
і буде так само як вперше.


**
вії твої довгі
мене спонукають на дію
я діяти вмію
ти ворухни лиш
віями


**
гратися можна по-різному
із смертю - найнебезпечніше.
із коханням - найтяжче.
із долею - найдивніше.
смерть кохання і доля
то і ти.
спробуй погратися з собою.


**
Mona Lisa
Mon Аліса
(але граматично неправильно)


**
захлинувся твоїм тілом
забагато щастя для тебе
тепер я лин німий

**
нарізаю життя скибками:
це мені
це мені
це мені. Досить.
більше не з'їм.
з'явилась Ти.
нарізаю життя скибками
це Тобі
це мені
це Тобі
це мені
і так далі...
Удвох життя з'їдається більше.


**

Яблуня
Жбурлялась яблуками.
Ньютонів поблизу
Не було.


**

Рахую
скільки кольорів в райдузі.
Забуваю.
Перемикаюся.
Рахую
скільки веселок в Тобі...


-перемикач-

вмик
вимик
вмик
вимик
вмик
вимик
вмик
проходять дні
вимик
проходять ночі
не помічаю життя
за вмиком
за вимиком

**
і
тинькую будинок жовтим
будинок власний
я - єдиний мешканець
нехай знають хто тут живе

іі
натягаю жовтого светра
тепло
спокійно в його нетрях
гріє. Нічого не ниє
але все одно відчуваю себе лимоном

ііі
дивлюся
на сонце. Це просто
приємно,
що воно зі мною солідарне


**
Люди топчуть бруківку
бруківка тривка
терпить
Люди не звертають на неї уваги
топчуть
і все
Бруківчаному титану
все одно
поки він спить
А якщо прокинеться?


**
Дивлюся на темне небо
сонце зникло.
В'яжу жовтого светра.
Теплого.
Сонячного.


**
Сонце зійшло -
закотилося.
Боги грають в йо-йо -
люди дивляться.


**
Небо
подивилось на себе вночі
і не знайшло на собі
зорь.
Зорі виростуть нові
бо старі
вже подаровані
Тобі.


**
Калюжі
холодні
і вкриті
розбитою кригою.
Колись вони були
пухнастими хмарами,
та змінилися.
Може нещасне кохання?


**
Стинає голови час
тим, хто думав, що вічні.
Це не стосується нас.
Любов - миттєвість уві сні.
Вічність.
і трохи більше.