Твори, що надійшли на конкурс.


      Дикий Жорж

Прощання

Не тривож мене, друже і брате,
не тривож, бо щось серце болить.
Час прийшов, час прийшов помирати,
дай побути самому в цю мить.

Так живемо, - неначе ми вічні,
нецікаво і брудно живем.
Душі наші порочні й калічні -
що з собою у Вічність візьмем?

Кожен день - то чарівна прикраса,
день пройшов і нема вороття.
Кожен день - нова tabula rasa
День життя!

День життя?

день життя...

Мій товаришу, хто ми з тобою?
Що для Всесвіту наші життя?
Дай же серцю покою й спокою
в день останній мойого буття.

Ось і все - я іду зустрічатись
з усіма, хто до мене помер...
Ось і все... Я іду... час прощатись -
ти без мене живи відтепер.

***

Зірка падає, зірка падає,
зірка падає стовпом вогню.
Нас з тобою ніхто не пригадує
І не молить за душі в Раю.

Тільки грішним покута провини,
тільки вбогим прощення і Рай:
зуби оскалом в ниці спини,
очі дірками впилися в край.

Передайте привіт сторожі!
І молітесь і Бога просіть,-
(кістяки, як штахет в огорожі)
правду слова свого донесіть,

Як жирують ті прокляті свині,
потім моляться небу з колін,
хрестять пики покровленно-винні,
щоб не зжерла їх зірка Полин.

Але падає, зірка падає,
зірка падає стовпом вогню.
Нас з тобою ніхто не пригадує,
і не молить за душі в Раю.


(Ось такий ось андеграунд від Жоржа. В.Л.)