Твори, що надійшли на конкурс.


      Іванка Купала

Нічого мені більше не треба
Лиш би було трішки неба,
Щоб було де крила розпростерти,
Трішки сонця, щоби не замерзти,
Трішки хмарки, щоб було де відпочити,
І любові трішки, що було для чого жити.
12.01.01


Кинутись вниз головою у безмежжя непізнаного,
Вийти з лона матері з криком збентеження й страху,
Страху бути відірваним від крихти пізнаного до того,
Й кинутись вниз головою у вир життя,
Віднайти сенс в його безсенсовності,
Вирвати себе з пут обмеженості,
Пізнати все те, що піддається пізнанню,
Реалізувати себе в тій частці пізнаного
Й знову кинутись вниз головою за його межі,
Зі страхом та смутком покидаючи життя.
08.2001


Міксер

Сльози й сміх,
Радість й гріх,
Життя і смерть
Любов і злість...
Трішки милосердя
Й трішки насильства,
Трішки благочестя
Й трішки лицемірства…
Усе це скинуто в один великий міксер,
Увімкнуто до джерела енергії,
Й залишено забутим…
Стираються контури,
Зникають межі,
Мутніють кордони…
Десь чути сміх,
А за кутом солені сльози,
Десь дитя вперше відкрило очі,
А деінде холоне тіло в калюжі крові,
В одних очах вогонь кохання,
В інших - палає помсти бажання…
Усе злилось в один великий мікс,
Життєвий круговерть…
9.12.2001


Час стирає усе.
Марні твої спроби
Зупинити мить.
Ти прагнеш втекти від забуття,
Будуєш непорушні століттями храми,
Пишеш трактати недоведених теорій,
Виливаєш на папері свої клубки фантазій,
Вимальовуєш кумедні значки нот…
Для чого все це здалось?
Якщо століття не зруйнують храми,
Їх зруйнують віки,
Камінь вода точить,
Кумедні значки залишаються
Лишень кумедними значками,
А папір здатен розкладатися…
Лиш доки твої діти, внуки та правнуки
Ходитимуть у збудовані тобою храми,
Ламатимуть голови над твоїми теоріями,
Кумедні значки перетворюватимуть на музику,
Живитимуться твоєю душею,
Вкладеною у вірш, музику, картину…
Лиш доти ти можеш гордитися,
Що переміг час, зупинив мить…
Та чи на довго?
На скільки років, століть, тисячоліть?
Все рівно прийде мить коли час зітре слід по тобі…
11.01.02