Твори, що надійшли на конкурс.


      Ксеня Безіменна

* * *

Побудуй мені дім на горі,

Щоби ззовні він був незвичним,

Там, де місяць і всі вітри,

Ненадовго, лише на вічність.

Я поставлю у домі верстат,

Я гребінку припну до кросен,

А на них із розлук та зрад

Я сама собі витчу осінь

І розстелю її на схил -

Хай на сонці вона вигорає,

А сама наберуся сил

Щоб донизу спуститись плаєм.

І блукатиму довго я:

Через місто весни і літа

Ще дорога пройде моя

В тій долині, що зветься Світом.

А як люди й часи минуть,

Аж тоді, відкидаючи втому,

Я зберусь у зворотну путь -

Я у гори піду, додому.

І мене ти побачиш там:

Як сплітається день із ніччю

Я співаю казки вітрам

В тій хатині вже цілу вічність.

* * *

Єдине дерево в моїм саду -

Старенька паперівка

Той шлях, котрий я ,певне, ще пройду -

Заплутана шнурівка

А у душі моїй як тінь -

Хтось заблукав

І на снігу пасеться кінь

У білі яблука…

* * *
Єдиний погляд спричиняє повінь
Ліс у воді, трава у серці, хто він?
Над містом з осені летить за вітром прах
Молитись рибі на чужих зірках.

Єдиний погляд спричиняє повінь
Згорить вогнем жертовної любови
Усе що було - чисте і нечисте,
І дотики, розірвані навмисне.

Єдиний погляд спричиняє повінь
Цей ритуал повторюється знову:
З камінних стін зішкрябуючи полиск
Моя душа вростатиме в твій голос.

Єдиний погляд спричиняє повінь
Куди тепер причалює мій човен?
Єдиний, хто він?
Хто він…

* * *

Я люблю, коли світла у хаті нема
Я люблю, коли в серці моєму - пітьма
Я люблю, коли Львів і зима
І з тобою я йду
Або просто сама!

* * *

Я прийду до твого вікна
Сірою пташкою,
Крильцем постукаю в шибку,
Впусти мене -
Це очі твої мене підстрелили.

Я прийду до твоїх дверей
Чорною кішкою,
Лапкою в двері постукаю,
Впусти мене -
Це очі твої мене поранили.

Я прийду до твого серця
Такою як є,
Тремтячими пальцями тихо постукаю,
Впусти мене -
Це очі твої з моїми зустрілися.

* * *

Горизонт і ніч, а піді мною
Серце металевого вагона,
День - руїна, що була стіною,
Просто я вертаюся додому.

Горизонт і ніч. Тверда полиця
І секунди, що летять у вічність,
А моїй душі давно вже сниться
Площа Ринок та Академічна.

Горизонт і ніч. А вдома злива.
По шляхах з облітаного листу
Нині я вертаюся щаслива
Просто, блудна донька свого міста.

НЕДІЛЯ

Я власного життя не помічаю

Тумани за вікном і склянка чаю

Провісники моєї самоти

А завтра - йти.

ВТОМА

Поїдаєш повітря, з каміння

Вибираєш слова, мов пророк,

Розчиняєш себе в мерехтіння

Всіх погаслих над світом зірок

Але місто складається з пилу

( ти складаєшся з нього також )

Розгорни свої стомлені крила :

Тут блудниці вертають із прощ

Очі вікон, задивлені в небо

Зранку дощ випадково промив

І назад повертати не треба

Ту хвилину, котру вже прожив

Знай, що більше її не вернути

І нікого вона не гребе,

Можеш бути, а можеш не бути

Це стосується тільки тебе

* * *

Більше не зайдем

У Велику Ріку

Наші мокрі сліди

На холоднім піску

Наші брудні слова

Облітають із нас

А над містом сьогодні

Спиняється Час !…