Твори, що надійшли на конкурс.


      Галина Сілецька

* * *

Я маю право на сльози і сміх,

На втіху і тугу, на святість і гріх,

На відчай - надію, гарячку - терпимість,

На поміркованість і одержимість.

* * *

День - як одна карма:

зранку - народження,

вдень - розквіт,

увечері - смерть,

вночі - астральні мандри.

Завтра - все спочатку

до безконечности.

Десять акордів

Кожен атом єства розчиняється в кожному звуці...

Гетьте, люди і речі! -

Я поринаю у вир органної магії Баха:

мутніє зір...

прозріває душа...

лагіднішає розум...

завмирає серце...

невагоміє тіло...

щезає простір...

спиняється час.

...

Без тебе я, як риба без води,

як квітка без роси, без сонця небо

як дерево без листу, ніч без ранку,

як серце без тепла, душа без віри,

без духу тіло, без пелюсток цвіт...

Неправильний спектр

Я ступаю до тебе

семиарковим райдужним мостом:

перша арка - мрія,

друга - довір'я,

третя - ніжність,

четверта - печаль,

п'ята - страждання,

шоста - зневіра,

сьома - розпач!..

А ти думаєш - йду по землі.

Вечір на Бузі

Кінчається літо... Чи осінь надходить?

Немає на світі усталених меж.

Здається ще вчора цвів сад мій. А згодом

Здіймуться заграви осінніх пожеж.

І дні прохолодні, і ранки імлисті,

І ледве помітна сумна урочистість,

Сумна урочистість, сердечна, природна.

А серце все літом несите, голодне.

І мов нема на світі лиха,

Сумних пророцтв, недобрих снів.

Потіш мене, остання втіхо

Останніх теплих літніх днів.

Вже догора погожий вечір,

Класичне сонечко сіда,

Проймає холод руки, плечі,

А ноги зігріва вода.

Надворі вереснем запахло,

Пригасло літечко сяйне,

Колись отак нечутно, нагло

І молодість моя мине.

***

Перевага самотності -

наодинці з Богом,

без посередників, без суєти.

***

Ця карма - медитація і втома,

напівдорозі від квітки до Архата...

чи дійду?

***

Меланхолія букета:

Простіть мене, квіти, за те,

що Красу красі приношу в жертву.