В Ляшкевич. Панорама | Українці вибирають майбутнє
ПАНОРАМА
УКРАЇНЦІ ВИБИРАЮТЬ МАЙБУТНЄ
ВОЛОДИМИР ЛЯШКЕВИЧ
Майбутньому України загрожує тільки аморальність.
Нарешті можна включати радіо. Інколи телевізор. Перед тим уважно переглянувши програму передач у пошуках новин спорту чи прогнозів погоди. Там, подекуди, ще кажуть правду, хоча і в такій простій справі намагаються виказати надбані в процесі онтогенезу збочення. Але то з-за товариства. А мас-медіа товариство у нас ще те. Вкрадене, потім куплене-перекуплене і гвалтоване-перегвалтоване до повної втрати людськості. Тіло одне - влада, що нині представлена актуальним символом "ЗА Єдину Україну"( хоча, насправді, адекватніше поведінці і намірам "ЗА Єдину Бюрократичну Україну"). А ось фейс... Одна частина обличчя дещо українізована. З грайливою посмішкою говорить про можливий урожай цукрових буряків. А ось інша, ліва половина, геть зрусифікована, і з інтонацією старшого брата (пенсіонера партії, чи східного гегемону) косить в напрямку Сибіру, де ми, "націки", нарешті отримаємо те, чого нам історично бажає вся російська демократія і весь прогресивний світ СНГ в її особі. Ну, що поробиш з нею, російською демократією, якщо вона російська. Російська і все. А ще й при владі? Тому, аби вона тобі дозволила, наприклад, жити, - спочатку, будь-ласка, стань "общепонятным", стандартним, одягни добре відпрацьовані в цьому напрямку "русские культурные" одежі і в "абществєнных" місцях говори "абщєпонятным", а не хочеш - заставлять. Одначе, і асимілювавшись таким чином, не отримаєш людського відношення, як не відчуває і не відчувала його на собі ні російська еліта, ні широкі верстви російського народу. Не в традиції людяність, в традиції фундаментальний "русский вопрос" - порятунок Росії, як "русской" держави-імперії. Проблема майже всіх російських інституцій у цій хворій традиції, а традиції - це надто серйозно. Власне, саме вони, традиції у своїй сукупності і є культурою. І, звісно, Україна для цих традиційних "демократів" саме таке "абществєнне" місце, де в черговий раз необхідно проявити силу. Тому, що це - "руские зємли" (а "руские зємли" завжди там, де почали говорити на "абщепонятному") і тому, що тут, з-за недогляду, ще трапляються прикрі випадки прояву Українського, з яким росдемократи, звичайно, нічого спільного не мають. Цікаво, що процеси, керовані нинішньою "нашою" українською владою, з погляду такої ось демократії проходять "правильно". Особливо зразково відбулися вибори до парламенту. Все відбувається "правильно". Як і "Рік України в Росії", що поки нічим, окрім цілого ряду торгівельних санкцій і втручання у вибори, і замазуванні брудом кращих Українців , позитивним не відзначився. Що ж, фальсифікація і обман із наклепом - звична зброя влади там, де ще не існує справжньої національної еліти. Але є її перші паростки. В Росії - трохи більші ( один Солженіцин чого вартий), у нас - зовсім маленькі і юні. Але вони є! І ми повинні їх зберігати від знищення. Тому ми, прості виборці, що не голосували за віртуальну їду з рук злодіїв і бандитів, сподіваємося на тривалі судові процеси, щодо адміністративного ресурсу у всіх його проявах, щодо нинішньої влади, яка є сьогодні найбільшою загрозою нам, Українцям, і майбутньому України. Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та й шановний соціаліст п. Олександр Мороз, ви повинні зрозуміти, якщо зараз не боротися мирно і через суди, то назавтра, на президентських виборах і в щоденному житті несправедливості буде так багато, що нам, Українцям, доведеться захищатися іншими методами. І, звісно, Ви тоді втратите можливість впливати на розвиток подій.
Хто ж отримав перемогу на виборах? - Тверезий вибір особистого майбутнього?
Так, настав час, коли оглянувшись, можна зробити свій індивідуальний вибір. Питання начебто ті самі - "як жити далі?", "куди вкладати зусилля, гроші, талант?", за що, власне, боротися і чи, взагалі, слід це робити? Але відповідь не та, що у "шістдесятників", чи у попередніх поколінь борців за Україну. Душу й серце ми не положимо за всю Україну, як і за будь-якого кумира із цього світу. Відразу варто усвідомити, що наші роздуми і пошуки направлені на вибір особистої подальшої поведінки і не мають на меті створення якої не будь форми суспільного диктату. Але раз ми вже говоримо про індивідуальний вибір, то варто чесно зазначити, що він таки включає в себе і суспільні моменти. Питання Батьківщини нікуди не поділося і нікуди не подінеться, просто з року в рік зростає розуміння того, що система влади, певні традиції і результати нашого життя - це не прекрасний наш край, до якого привів нас промисел Божий. Людські побудови і Божественні - усе ж таки різні речі. Одні є цілком погрішимі, а інші - цілком непогрішимі. І тому єднати в голові погрішиме і не погрішиме в одну святу купу не можна. А тим більше віддавати за такого еклектичного кумира душу. Так, ми добре розуміємо, що би ми не робили зараз і з найкращими помислами "про благо", ми можемо помилятися і грішити. Мудрий Сократ, перший із відомих нам людей, звернув увагу на такий стан речей і знайшов вихід тільки у моральності. Так, тільки прагнення ставати з кожним днем кращим і чистішим (якіснішим) є універсальним рецептом для вирішення актуальних індивідуальних проблем здобуття свого життєвого призначення. Одначе залишалися ще труднощі з ідеалом якості. Але ми отримали і Його (питайте і буде дано вам). Образ Ісуса Христа завершив і цілісно об'єднав духовні пошуки античних, доантичних, постантичних часів. Ставши для нас потрібним еталоном, до речі, наднаціональним, визначивши відлуння істинного шляху, як Любов. У наслідок моральності своїх діянь отримайте у серці своєму відчуття Любові Христа до ближнього - тільки це є симптомами нашого перебування на одному боці з Вищою Справедливістю. Для не глибоких вчених і атеїстів цю фразу потрібно пояснити. Людина, певною мірою нагадує будь-який з тих приладів, які вона сама навчилася виробляти із не одухотворених речей, проте людина, як прилад, є річчю одухотвореною (щонайменше тому, що незаперечно здатна до багатьох незрозумілих науці феноменів) і створеною Вищою силою, тобто Законом вищим за свої земні складові. Тому людина, як Божий пристрій, здатна відчувати гармонію вищої якості (якості, що цілісніша наукової практики з бездушним земним матеріалом) - дух Любові. Звичайно, пристрої можуть псуватися і це вже аж надто часто стається з інтелектуалами. Та менше з тим. Отже моральність і Любов, як інструмент для невпинного наведення ладу з нами, як особистостями і нашою людською розбудовою. Давайте спробуємо його використати і для осягнення результатів Українських виборів 2002 року. Що ми маємо? У першу чергу розділ виборців у тій, чи іншій концентрації, на "Схід" і "Захід". А також очевидну гріховність поведінки нашої влади, і нашу гріховність у формі явної чи неявної підтримки цієї влади. Звичайно, всі державні апарати - у тій чи іншій мірі - будови гріховні, а значить вимагають, як постійного контролю, так і боротьби за поступове, але цілковите функціональне переродження їх, як явищ. Бо залишені без громадського контролю, вони тільки збільшують проблему, за для рішення якої були створені. В душевній розмові з будь-яким "східним" виборцем - українцем (зрусифікованим, чи росіянином за національністю) ми почуємо, що ця влада аморальна і що взаємної Любові немає і бути не може. Одначе "Схід" голосує за "За Є(б)У". Чому? Щоб спробувати знайти відповідь, по-перше, відкинемо міф про багатіючий і прогресуючий промисловий схід України, на якому, мовляв, тримається вся економіка. Явне перебільшення. Що ж насправді? Застарілі фізично і морально виробництва і ракова пухлина псевдосуспільства, породженого ще ленінсько-сталінським створенням важкої промисловості, вимагають нескінчених, неймовірних дотацій на підтримку вертикального положення. Ці дотації в конечному вигляді набувають форми ВСЕУКРАЇНСЬКИХ боргів за енергоносії, за західні кредити, за минулі й майбутні втрачені збереження. Аморально?! З Любов'ю?! Скільки маємо нині - 12-15 мільярдів доларів боргу і це ще не все?! Саме Схід під поблажливим поглядом ненажерливої столиці перекладає їх на плечі усієї країни, собі залишаючи розвиток хвороби у напрямку загальної кончини. Яким, поясніть мені, чином, при відсталій технології, гнилій базі і надбудові, шаленим енергозатратам (що в 4-8 разів вищі на одиницю продукції ніж у середньому в світі) наша металургія тримає ціни нижчі за світові? А мілітаристично-ракетний комплекс? І так у всьому. Нелегальне озброєння людожерних режимів і масове розкрадання транзиту енергоносіїв, демпінгові процеси в США, Європі і зростаюче російське мито на Українські товари, судові процеси стосовно минулих і нинішніх керівників країни за кордоном, цілковито можна сприймати за початок Великого кінця. Нинішні покоління вже достатньо вкрали у майбутнього, аби не бути наказаними за свого життя. І не один раз, бо з аморальністю нічого не змінилося. Пересічний "східний" виборець є, в абсолютній своїй більшості, найманим робітником. Гвинтиком на таких виробничих монстрах, що поки ще стоять, проте, сьогодні, - вбиваючи природу, а завтра, впавши, стануть причиною неймовірних економічно-суспільних катаклізмів. Побудовані не якісно, не там, де потрібно, і за для зовсім інших цілей, вони не можуть не впасти, для їх абсолютно неефективної підтримки потрібні зусилля не України, а, щонайменше, всієї Європи. Потрібніі кредити, яких ніхто ніколи не поверне. "За ЄДУ" все це гарантує. І гегемон голосує - "ЗА" продовження сьогоднішнього стану речей, "ЗА" ілюзії. За забезпечену цією владою старість, за організовану цією владою конкуренцію на благо споживача, за очищене владою навколишнє середовище. А негегемон - вчасно втече звідти. "Східний" виборець знає, що влада над ним, химерна і аморальна, і голосує за неї, це страшно. Ще страшнішою у цих аморальних процесах видається участь місцевих традиційних церковних інституцій, і, в першу чергу, діяльність православних отців від московського патріархату. Чи не до них може бути звернуте запитання: "До кого і до чого ваша любов? Ах до Христа?! І Він саме цього від вас хоче?! "
Щодо Заходу України. Проміжна ланка радянського військово-промислового комплексу, що складала наприклад у Львові 90% загальної промислової потужності, тут майже відразу здохла (бо в більшості навіть кінцевого продукту не знала). За нею вимерли, або переродились інші технологічні бронтозаври. Народ зарухався - голод не тітка - і на сьогоднішній день являє собою усебічне поєднання малого бізнесу і всесвітнього заробітчанства, що активно інвестує серйозні гроші у життя західного регіону. Звичайно ці інвестиції не ловляться збоченою державною статистикою (для якої інвестиція є поняття ще чисто соціалістичне), та й через державні доходи не прослідкуєш, бо підтримку цієї системи у вигляді податків нормальні люди здійснюють примусово і мінімально. Аморально? В жодному разі - ні! "Богові Богове, а кесарю кесареве". А який кесарь, таке йому і належить віддавати. Нинішній кесарії давати не будемо. "Західняки", в основному, навчилися жити без кесарської державної підтримки. Без цієї підтримки може існувати і розвиватися і весь Західний регіон (якби його не обкрадала так сильно розбухла дармоїдами влада держави і місцеві "куйбідохвости"). А ось, стосовно "Богові Богове", з цим гріху більше. Те саме питання як до отців від різних церков, так і до народних мас - "До кого і до чого ваша любов?" - теж, в основному, не знаходить ближнього. Але ... шукає! Бо мала віртуалізація щоденного життя, бо обмаль виробничих монстрів, бо співпраця є затісною, аби не залежати від інших, конкретних, людей. Тому голосуючи проти нинішнього стану справ, за блок Ющенка, за позицію Юлії Тимошенко, за соціаліста О. Мороза, за місцевих голів - практиків, на кшталт п. Буняка у Львові, "західний" виборець, у першу чергу, прагне моральності. Не війни з іншими поглядами, а моральності у повсякденному житті. Чим кардинально відрізняється від "східного" виборця.
Прийшло розуміння того, що за широким гаслом "єднатися у розбудові України" видніються остови злодійської економіки з минулого, загальної безвідповідальності і аморальності. Досить?! Ніякої загальної розбудови. Досить шикуватися в колони, - пора вмиватися і лікувати зуби, наводити порядок у себе в хатах, на наших малих Батьківщинах, - до появи людської щирої посмішки, до появи відчуття Любові до ближніх своїх незалежно від віросповідання і національності. До появи відповідальної і підсудної адміністрації на місцях, до взаєморозуміння, до пошанування речей загальнолюдських, національних і міжнаціональних.
Тільки моральна спільнота людей може навести лад в країні, де багато різних інтересів. Тільки моральні спільноти людей можуть домовлятися між собою. Аморфна, байдужа сукупність сьогодні не може вирішити жодних проблем, тим більше силою. І саме розуміння цього створює феномен Українського Заходу.
Так, проблем в нашій країні аж забагато. Але фундаментальна тільки одна - збереження і гармонійний розвиток усього Українського. Тільки неухильне вирішення даної проблеми (і визнання її існування для неукраїнців), дозволить виправити інші труднощі. Моральність у відношенні до Українського, викликає і викликатиме моральність у відношенні до проблем інших національностей, наприклад до проблем існування і повноцінного культурного життя російськомовних громадян країни. Хоча остання проблема не стоїть на Україні гостро, з огляду на продуману тотальну русифікацію урбанізованого простору, - вона швидше у майбутньому, і пов'язана з процесами репродукції, самовідтворення тут, в Україні, російськомовної еліти, її асиміляції до ландшафту, який породив Українство. Звідси в наших українських росіян справедливе відчуття своєї вторинності у порівнянні з Alma mater. Ну ніяк на Українській землі, на теренах понищених голодомором 30-х років і сталінсько-радянських "SS"-зачисток не продукується на старих засадах "русского вопроса" висока Російська культура. На чужій землі це явище НЕМОЖЛИВЕ без моральності й духовності в середині таких національних осередків. Історичний досвід усієї російської і не тільки російської еміграції тому приклад. Тому давайте, друзі-росіяни, не боротися на смерть за першість у владі, а берімося чистити наші завалені лайном регіональні стайні, проявляючи повагу і моральність один до одного і увагу суддів до влади на місцях. І якщо нам вдасться зробити наші "малі" Батьківщини охайними і людяними, тоді в нас не буде жодних проблем, котрі ми не зможемо разом і з Любов'ю вирішувати зараз і вирішити завтра.
