•  Сніги метуть

І все, у що я вірила, пройшло.
Сніги метуть, завбачливо безжурні.

•  Вигнанка осінь

Ця вічноголодна вигнанка осінь гризе галуззя,
Висмоктує все найпоживніше і найсмачніше.

•  Як мисливець іде до пастки

Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки!
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.

•  Благословення Сізіфа

Сізіф штовхає свою каменюку і підлаштовує плечі.
Пилюка січе, як металу стружка, поглиблює борозни п'ят.

•  Щось більше

Я сьогодні не встигла дещо:
Може жити, а мо – щось більше.

•  Алича

Небо суне, неначе стадо сивих буйволів до водопою.
Лоб до лоба скрегочуть колії і колеса товарняків.

•  Ковзаниця

Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,

•  На видноколі

Стає душа на виднокраї.
За нею – смута і полин.

•  Датермінізм

Гір нема! –
Як вирок, як холодна долі відплата.

•  Всеневідпущення

У провулках хиткого міста
Зримо падають на людей

•  Кити

І коли моя земля стає плоскою,
А кити хвостами хмари наганяють –

•  Остання із висот

І буде це остання із висот,
Коли шляхи подивляться у спину.

•  Істерія. Сад душі

Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила

•  І не вірші

Нехай не день,
Нехай не ніч,

•  Це прозріння прийде опісля

Це прозріння прийде опісля плачевних втрат:
Нам не раді тут! Нам не раді! О, нам не раді!

•  Місяць зайшов за хмари

Місяць зайшов за хмари.
Ніч – невесела подруга.

•  Спалене крило

Скільки ще спалених крил і сердець обезкровлених
Зможе у собі вмістити вселюдська історія?

•  Бо такі не лишають слідів

Бо такі не лишають слідів, а просто ідуть у вічність.
Відпускаючи пам'ять, бентежне беруть з собою.

•  Білим маревом вкрита дорога

Білим маревом вкрита дорога –
Це не сніг, – це моя душа.

•  Однокрилі

І злітають до неба янголи однокрилі,
І співають пісні хвалебні у одкровенні.

•  Віталіку Стецулі

Так буває –
Стрепенешся і зрониш сльозу:

•  І віск покрапав на папір

І віск покрапав на папір.
І вітер розірвав фіранку.

•  Першопрохіднику

П’яниця,
Як в колесі шпиця,

•  А іноді просто стискало груди

А іноді просто стискало груди.
Боліло? Не знаю. А що є болем?

•  Серед білих веж

Серце моє, серденько, ти охолодилося.
Так завзято билося. Та чи ще буде́ш?

•  Як сполотніють очі від невдач

Як сполотніють очі від невдач –
У волошковім полі збліднуть барви.

•  В очах у статуї

Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.

•  Чотириста п'ятдесят перший градус

Це стриноження другого "Я" на поверхі свідомості,
Обезглавлення обездоленості погрішності.

•  Плачу цьогоріч

– Плачу цьогоріч.
– Плачеш? Дурна, чого ж?

•  Розірване намисто

Весна моя опала пелюстками
Зів’ялими, затоптаними... Душно.

•  Коли високі стають низькими

Коли високі стають низькими,
Коли зневага калічить душу,

•  В тиші тиш

В тиші тиш – шелестіння любові.
Шумом, шурхотом крил, мій янголе,

•  Сорок вітрів

Сірою пасткою, вовчою пащею, шкіриться, лащиться небо.
Триста покірних, як триста пропащих, тонші від висохлих стебел,

•  Бентежна (До відваги)

Ти така бентежна... Замовчи!
Загуло, мов дзвони хтось сполохав.

•  Словом чавунним

Ні, не налякана, просто розчавлена словом чавунним.
Цукру до правди і часу до досить – не додаю.

•  А у тебе подушка з пір'я

А у тебе подушка з пір'я,
А у мене – одне крило.

•  І тоді я злякалась

І тоді я злякалась: Боже,
Чи годиться мені радіти?

•  Місто магнолій

Розквітають магнолії в місті моїх ненадій,
Фіолетовим небом вдягаючи мрію забуту.

•  Стариці

Ця весна принесла нам багато лиха у повенях.
Я навчилася бути тихою – мудро й завбачливо,

•  Кришталем

Кришталем, дзвоном його невагомим
З першим снігом розталим у душі ввійшли спогорда,

•  Ти хворієш, поете

Ти хворієш, поете! Глупо.
Зануряєш перо в отруту.

•  Світові боляче

Світові боляче знатися з цим жалем,
Навіть сніжинки від гніву не тануть, – шкваряться.

•  Думка

_______________________***_______________________
Ти тлієш, згасаєш зі мною.

•  Пам'ять

Так палало й тоді, коли ти переходив за тло.
Відпливали човни, перегружені тоннами згадок.

•  То ви читали цю мить полинну

То ви читали цю мить полинну в моїх очах?
Полинув янгол, перо зронивши, – мабуть, пора.

•  Серце не спить

Серце не спить. У серця давно безсоння.
Мить, наче вічність, а вічність – коротка мить.

•  Вітрів дороги

Вітрів дороги.
Ночей тривоги.

•  Два міста

Місто мрій не моїх, місто чужого болю,
Місто левів і кави, місто надмірної втоми,

•  Простоокі

Постій отут.
Помовчи.

•  Восьмий

Ллються ріки,
Воложать повіки

•  Gebo

Істинно: світ чужий
Не промине жоден!

•  Пегас і вічність

Ідучи нога в ногу з невпинним циклічним часом,
Пам'ятай: неможливо прокласти у нім двосторонню трасу.

•  Світ невколисаний

Вітре мій дужий,
Давній мій друже,

•  По білому білим

По білому чорним. По білому і... пробіл.
Слова, як ворони. Словам-воронам не вір!

•  А мені до сонця

А мені до сонця, а мені до сонця би дотягнутись,
Хай би соки всі, хай би соки мої осушило!

•  За крок до прірви

За крок до прірви, найхиткіший крок,
Чи втримаюсь, чи полечу додолу?

•  Полковнику

Начисти до блиску, полковнику, свої черевики!
Ніхто не повинен дізнатись всю тугу твоєї втрати.

•  Опівночі

І ти – не ти, і я – не я,
І вітер знає втому.

•  Слова

Кричиш? Не варт! Слова не мають моці,
Коли, мов град, вдаряються об землю.

•  Щоб не стати одним із тих

Щоб не стати одним із тих,
Що на берег, як мокрі дрова,

•  Безжальна круговерть

О підла ноче, змилуйся над нами!
Чому вичікуєш під урвищем сердець?

•  Пізнє натхнення

Жодного слова. І тиша така громовержна.
Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.

•  Невільні

Не кожен є другом, хто хоче таким здаватися,
Та з жодним не варто прощатися!

•  Дим у очах

Дим у очах.
Сизого повно, не перейти.

•  Горе йде

Боле мій,
Боле глибокий, злісний,

•  І стояла самотня людина на порозі у завтра

І стояла самотня людина на порозі у завтра,
І дивилась на пустку життя, й було їй сумно.

•  Перехворію осінь

Я переплачу! Я перехворію!
Слова не здатні зважити в мені

•  Істеричне. Поетом бути не хочу

Поетом бути не хочу!
Впихаю цю думку в риму

•  Покинути все. До віри

Покинути все й летіти, летіти... Куди?
У вирій – далеко, не здужають відстані крила.

•  Тихим голосом пересторог

Тихим голосом пересторог
Дивна істина просто відкрилась:

•  Перелітні

Перелітні птахи... Перелітні здавались найкращими.
Ми раділи їм так, наче вісників Бога стрічали.

•  Ніхто не хотів вогню

Ніхто не хотів вогню.
Палили з усіх сторін

•  Не здолаю більше цього потоку. Про чужу мету

Не здолаю більше цього потоку
І поштова скринька моя пуста.

•  Ріки смутку

Не перелити ріки смутку
З бокалу втрат в бокал набутку.

•  Не останній вірш

Отже, це не останній, авжеж не останній вірш.
Отже, рима ще довго мою проїдатиме пліш.

•  Як котилося сонце з неба

Як котилося сонце з неба, –
Всі святі затулили очі.

•  На розсипах вій

Куди мені йти, коли йти немає куди?
Моє друге "Я" залишається тут безіменним.

•  Про долю

Це не доля лежить на твоїх долонях, –
Це туманність доріг і примарність днів.

•  Полум’ям

Як мить – роки тепер пролітають Божою волею
Й здається, все, що кому боліло, не раз відмолено,

•  Найкоротші Його вірші

Може, я не така пречиста,
Як причастя усіх святих,

•  Пів вірша

Я з літа написала пів вірша.
А що то є? Як пів життя й пів смерті.

•  Глупий присмерк

Коли мій смак міняє знову присмак,
Пергамент білий огортає глупий присмерк,