"Не хотів би нічого досягнути — лиш пригадати те, що може бути можливим. Іржі — спосіб письма кинених у воду каменів, від кожного розходяться кола різної інтенсивності, вони заходять одне на одне."

Тарас Прохасько


"Часом мені гадається, що метою життя є примирення нас з його остаточною втратою за допомогою виснаження нас, яке завгодно довге доведення, що життя не є таким, яким його вважають."

Джуліан Барнз


"Ні, світ не жорстокий. Навпаки: до кожного, хто з якоїсь причини пожив довше, він виявляє дивовижне милосердя. Рік за роком і крок за кроком світ змінюється, змінюється — і врешті перетворюється на місце, покидати яке не надто й шкода."

Олександр Бойченко

"Сьогодні я майструю корабель
який нікому не потрібен
Але мені потрібен час для майстрування корабля..."

Микола Воробйов

"корпус віршів — як людський організм. не треба нічого зневажати"

"множина рим. кожен елемент цієї множини римується з будь-яким иншим. приклад: "село, було, зло, скло, цвіло, крило" тощо. тут,
як бачимо, римотворчою (не морфологічною, але орфоепічною) частиною слова є "ло".
а ось для форми "селом" буде вже инша множина, де римотворчою частиною слова буде "ом": "кругом, вікном, гном, аеродром" тощо. навряд чи комусь заманеться
заримувати "село-вікном", бо це — слова з різних римових множин.
але погляньмо тепер на досить поширений, і навіть модний, тип рими, що називається "втятою" — чи "доточеною" — римою". ось, наприклад, "село-кілок":
кожна з цих форм має свою власну римову множину, що для "кілок" є такою: "білок, танок, шматок, огірок" тощо. якщо ми приймаємо риму
"село-кілок", мусимо приймати й "село-шматок", а відтак — і "конституція-двері". щоб рима як поняття не розмивалася і не зійшла зрештою нанівець,
римувати потрібно згідно з цим правилом: "римою вважається виключно пара словоформ, що належать до однієї римової множини".
мовою логіки: "форма в не є римою до форми а, якщо існує форма с, що є римою до форми в, але не є римою до форми а"."

занг