Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Леся Романчук (1961)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юрко Семчук, [ 2009-02-05 09:54:11 ],
на сторінці твору     "У мереживі мережі 2"   Романчук Леся

Ось, і я - анальфабет... - душа - прийшла, і, що їй учитися - вчена, - у безмірі безчасся, їй, би, лишень - пригадати, відтворити свою сутність, бодай у слові. Може тому, так болісно сприймає критику, бо - "що вони знають про мене..."
Думається... - груба та справа - ножем (од кам"яного до ей-ті нано-кіберк-скальпеля постмодерного) - у нутрощі найтонших сфер, колупатися. Звісно, порада, підтримка, зауваження - нагальні, аби - жайвір ув висі не захлинув, та із власного досвіду - черпаю натхнення і вчуся вичитуючи тексти шанованих дописувачів ПМ, - і, буває, у такі запаморочливі віражі втрапляєш! У цьому сутність. Продукувати високість перманентно - не реально, тому, і - спади у ПМ, у різноманітті поетичних яв легше вирізняти достойників, котрих варто наслідувати.
Щодо конкурсів, дурня, - амбітність у поезії - цуценяче метляння (хвостом - егоцентричного тіла).
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 20:19:27 ],
на сторінці твору     "У мереживі мережі 2"   Романчук Леся

Прийшло сонечко - і посвітило.
Для того поет на світі і живе.
Хтось думає інакше - і плодить протилежне.
Перманентно - нереально... Анальфабетненький ти мій... (ой, вибачте - Ви наш)!
Коментатор Олена Пашук, [ 2009-02-05 21:29:48 ],
на сторінці твору     "І ГОРЕ ІГОРЕВІ"   Романчук Леся

Дивна грубість із боку чоловіцтва. А якщо вже і згадуються поважні теоретики літератури, то хай би їх прізвища правильно звучали. Жирмунський Віктор Максимович, саме такого я і читала. Чи може мався на увазі інший автор?
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 21:44:44 ],
на сторінці твору     "І ГОРЕ ІГОРЕВІ"   Романчук Леся

Олено, мабуть, це спеціальна сторінка для відвертого хамства.
Вибачте, що Вам доводиться це читати, але я принципово не видаляю коментарів - "даби дурь каждого..."
То є особливий спосіб демонструвати власну ерудицію.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 21:49:53 ],
на сторінці твору     "І ГОРЕ ІГОРЕВІ"   Романчук Леся

Шановний пане Сварчевський, спасибі, що завдали собі праці зареєструватися на сайті, щоб стати автором аж отакого зауваження! Це, безумовно, моя творча перемога!
Може, дозволили б ознайомитися з власною творчістю? Я ж не вчителька літератури, і з Вашою творчістю, яка, безперечно, вивчається у курсі середньої школи, не обізнана... :( На жаль... :)
Коментатор Наталя Терещенко, [ 2009-02-05 22:11:47 ],
на сторінці твору     "У мереживі мережі 2"   Романчук Леся

Прекрасна аналітика, Лесю. З насолодою читаю таке філігранно- барвисте слово фахівця про мереживо мережі, де багато людей проводять тепер більшу частину свого життя. Люди прагнуть спілкуватися,
чи отримують вони те, на що сподіваються і чого очікують? Якщо ні, то чому і як цьому можна зарадити? Напевне ця річ має продовження і там є відповіді на багато подібних запитань. Дуже глибокі родуми про творчість, поезію, про тонкі грані людських відносин. Дякую за безцінні хвилини спілкування.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 22:24:20 ],
на сторінці твору     "У мереживі мережі 2"   Романчук Леся

Яка там аналітика, Наталю, так, пописую собі знічев'я! Куди мені, я ж не вчителька літератури!
Коментатор Наталя Терещенко, [ 2009-02-06 20:07:46 ],
на сторінці твору     "У мереживі мережі 2"   Романчук Леся

Гарна іронія, хоч і сумна:(
Коментатор Василина Іванина, [ 2009-02-06 20:44:36 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

Люди добрі, хто мені нагадає, з якого приводу конкретно і якими аргументами Франко запевняв. що він не любить русинів?
Коментатор Василина Іванина, [ 2009-02-06 21:05:39 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

Угу, я теж думаю, що не варто, не знаючи людини, виносити присуд безапеляційний (утім, і знаючи, не завжди варто поспіхом це робити)
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 22:05:03 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

«Дещо про самого себе»: «Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів вважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів. Так мало серед них найшов я справжніх характерів, а так багато дріб'язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян!), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок.

Признаюсь у ще більшому гріху: навіть нашої Русі (України. — Авт.) не люблю так і в такій мірі, як це роблять або вдають, що роблять, патентовані патріоти. Що в ній маю любити? Щоб любити її як географічне поняття, для цього я занадто великий ворог порожніх фраз, забагато бачив я світу, щоби запевняти, що ніде нема такої гарної природи, як на Русі. Щоб любити її історію, для цього досить добре її знаю, занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі, щоб не почувати, як мало в історії Русі прикладів справжнього громадянського духу, справжньої самопожертви, справжньої любові Чи, може, маю любити Русь як расу — цю расу обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту сили й волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізноріднішого сорту? Чи, може, маю любити світлу будущину тієї Русі, коли тої будущини не знаю і для світлості її не бачу ніяких основ?»
Коментатор Василина Іванина, [ 2009-02-06 22:26:39 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

Дякую гарно. де ж Ви так швидко знайшли? Тепер розумію, чому це мене вчепилося. аж випирало десь із закапелок пам’яті :))
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 22:32:37 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

З цього приводу була відома дискусія Юліана Романчука з Франком (тому й тримаю напохваті оригінал). Клювали, звісно, Романчука, бо як смів сперечатися з класиком. А я б посперечалася.
Коментатор Василина Іванина, [ 2009-02-06 22:46:07 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

ще спало на гадку : "...від сорому, який нащадків пізніх палитиме, заснути я не можу...", Нє, Франко мав рацію, треба соромитися, ой треба – сором допомагає стати іншими
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 22:54:22 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

А ніколи не спадало на гадку, що буває й навпаки: "Якщо так сказав сам Франко, то куди нам, грішним. складімо лапки, так воно і є!"
Якщо цікавить моя думка, я категорично проти насаджування ідіотського биття себе у груди - всі ми, українці, такі. Я відповідаю так - якщо ти такий - брехливий, зрадливий, заздрісний - не перекладай свої особисті вади на мій народ, а борося з тими індивідуально і змінюй себе!"
Соромити нас є кому, а вчити пишатися собою - лише одна Ліна.
Коментатор Василина Іванина, [ 2009-02-06 23:07:26 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

та ж правильно, Лесю, йдеться не про народ, а про особистості, але таки народ складається із особистостей. І не про биття в груди. а про те, що ганебне треба сприймати як ганебне і прагнути позбутися його
Коментатор Василина Іванина, [ 2009-02-06 23:14:26 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

...а Лінин Степан із "Боярині" – не про сором хіба йдеться?
якщо ж брати те, що я бачу навкруг себе, воно примушує мене дуже соромитися, і далеко не через мої особисті вади (хоча і таких у мене вдосталь :))
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 23:25:34 ],
на сторінці поезії     "Батурин"   Романчук Леся

А я бачу безліч такого, що змушує мене пишатися моїм народом і прагнути допомогти йому стати кращим. звісно шляхом подолання вад, і не гіпертрофії їх і возведення у ранг національних ознак.
Коментатор Олена Пашук, [ 2009-02-15 12:36:48 ],
на сторінці поезії     "Коня кують..."   Романчук Леся

Пані Лесю, вітаю Вас із освоєнням нового жанру. Лаконічно, іронічно, влучно. О!
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-02-15 15:43:08 ],
на сторінці твору     "***"   Романчук Леся

Лесю! У коментарі до вірша «Майже про Трою» Блакитної Кішки я вже казала, що як би ми самі себе не називали, аби хтось інший нас не називав, ми залишаємося тими, ким є насправді. Не менше, але і не більше. Ми не станемо від цього писати ні краще, ні гірше. Ми не станемо розумнішими або дурнішими від будь-яких епітетів і метафор, хоч би обліпилися ними з ніг до голови. (Хіба що смішнішими, як поети, які розмовляють у двох лицях самі з собою, не забуваючи нахвалювати один одного).
Я це до чого все? Мабуть, скоро доведеться заводити цитатник щось на кшталт «Мао-Леся», щоб не забути всіх тих назв, які ти для мене придумала. Спочатку це мене трохи бентежило. Але потім стало зрозуміло: тобі просто не вистачає інтриг і ворогів для наступного роману про Інтернет :) Звідки і всі ці провокації… Бідна-бідна Леся :))
Тільки знаєш – я не подарую тобі такої можливості, вибачай! Відповіді на провокації не буде. Тому весь свій словарний запас у мою адресу спрямуй краще на щось більш продуктивне. Наприклад, на поезію. Хіба не вона є найголовнішою причиною, через яку ми всі тут зібрались?
«Убога маска без імені» - Чорнява Жінка.
1   ...   54   55   56   57   58   59   60   61   62   ...   66