Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982)
|
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Перекажи себе мені
•
Все важче повертатись.
•
І як ти там, де степ, і ніч, і яв...
•
Там, де немає нас, у снігах Карпат...
•
МОЛЬФАРКА
•
*** (Бо час. Бо Введення. Бо ніч...)
•
*** (Ніч клинописом перепише...)
•
*** (Усе не втямлю – і для чого...)
•
Із листів жінки
•
Цілунок один відкриває Пандорин ящик
•
У чужому місті, що пахне кавою
•
Сніг - наче житнє борошно...
•
Коли день остигає сонячний...
•
У підземці
•
Дозволь мені...
•
УСЕ НА СВІТІ ПРОСИТЬСЯ - ЛЮБИ!
•
***
•
Набігають думки...
•
Із циклу "Сад" (3)
•
Із циклу "Сад" (4)
•
Із циклу "Сад" (6)
•
Із циклу "Сад" (5)
•
***
•
Ти пишеш літо...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
**
•
***
•
***
•
***
•
ТИША, ЄДИНА ДЛЯ ВСІХ…
•
У магазині «ЖИВА РИБА»
•
МІНЛИВІ НАСТРОЇ
•
* * *
•
ПАМ'ЯТІ МИТЦЯ
•
ЗАМІСТЬ МОЛИТВИ
•
ТОБІ
•
* * *
•
* * *
•
НАМИСТО
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
КИЇВЩИНІ і ХЕРСОНЩИНІ
•
***
•
* * *
•
ДОСВІД
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
ДО СИНА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Б.Ж. присвячується
•
Привітальне
•
ДРУЗЯМ, ЯКІ ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ ВОРОГАМИ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
БАТЬКІВЩИНІ
•
ПРОЩАЛЬНЕ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
БЕЗ ПРИСВЯТИ
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПЕРШЕ КОЛО
•
НАШЕ (триптих)
•
* * *
•
НА ІСПИТІ
•
ІЗ ЗАПІЗНЕННЯМ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
«ПЕДАГОГАМ» або "Ура! В садочок!"
•
* * *
•
* * *
•
Ім`я твоє...
•
* * *
•
ЗЕМЛЯКИ
•
* * *
•
ПЕРЕД СНОМ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПРЯМИЙ ЕФІР на НАЦІОНАЛЬНОМУ РАДІО
•
* * *
•
* * *
•
«Твої слова моїх не потребують»
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
НА ЗАХИСТ
•
* * *
•
ЯНГОЛУ
•
НАОСТАНОК
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЗА НАЙДОРОЖЧЕ
•
* * *
•
РОЗРИВ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
***
•
* * *
•
* * *
•
Коктебельський цикл (3)
•
Коктебельський цикл (2)
•
Коктебельський цикл
•
* * *
•
* * *
•
БЄЛИЙ ГОРОД
•
***
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
ПЕРЕДЗУСТРІЧНЕ
•
* * *
•
МІЖ СНАМИ
•
КОЛИ НАЙТЯЖЧЕ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
МУЗИКА
•
* * *
•
НА СВІТАННІ
•
ЗАПИТАННЯ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Перебродить бы...
•
* * *
•
ДІДОВА ХАТА
•
НЕДОЗВОЛЕНЕ
•
ЯЛИНКИ
•
* * *
•
* * *
•
ТУМАН
•
ВІТЕР
•
* * *
•
* * *
•
КАПЕЛЮХ
•
НЕ З ЛЮБОВІ
•
* * *
•
У СТАНІ РОЗЛУЧЕННЯ
•
* * *
•
* * *
•
ВІДМОВА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
*** *** ***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
АБОРТ
•
* * *
•
* * *
•
ОДИН ДЕНЬ УДОМА
•
*******
•
НЕНОВОРІЧНИЙ ВІРШ НОВОРІЧНОЇ НОЧІ
•
* * *
•
* * *
•
ЗА НАШИМ БУДИНКОМ
•
РІДНОМУ МІСТУ
•
* * *
•
* * *
•
СКРИПКА
•
* * *
•
***
•
* * *
•
ОЧІКУВАННЯ
•
* * *
•
* * *
•
ВАЗА У СПАДОК
•
РОЗЛУЧЕННЯ
•
МАШИНІСТУ ПОТЯГУ
•
* * *
•
* * *
•
***
•
ДІДУСЬ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Мобільний здох
•
ПРОВОДИ
•
МОЛИТВА
•
У листопаді сни завжди глибокі
•
РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО
•
ЧОРНОБРИВЦІ
•
ЗА КАВОЮ
•
ПЕЧІНКОВИЙ ПИРІГ
•
Хочу стати сміливою
•
СУСІДАМ ЗА СТІНКОЮ
•
ДОНЕЧЦІ
•
весна
Перекажи себе мені –
Ми тут загублені надовго,
Ми тут загублені надовго,
Все важче повертатись.
І щораз
І щораз
І як ти там, де степ, і ніч, і яв
Така ж, як сон – імлиста і двоїста?
Така ж, як сон – імлиста і двоїста?
Там, де немає нас, у снігах Карпат,
Вечір прийшов давно і розвів вогонь.
Вечір прийшов давно і розвів вогонь.
Різдво в смереках тихе і м'яке,
Загусле в ніч, одтворене в безмежжя.
Загусле в ніч, одтворене в безмежжя.
Бо час. Бо Введення. Бо ніч.
Бо небо визріло до снігу.
Бо небо визріло до снігу.
Ніч клинописом перепише
Світ по снігу до неспання.
Світ по снігу до неспання.
Усе не втямлю – і для чого
У час ненависті і сліз
У час ненависті і сліз
Третій рік живемо наздогад
Від Покрови і знов – до Покрови.
Від Покрови і знов – до Покрови.
Цілунок один відкриває Пандорин ящик.
І поки не пізно не знати мене на дотик.
І поки не пізно не знати мене на дотик.
У чужому місті, що пахне кавою,
Де вузькі провулки – лоза між каменем –
Де вузькі провулки – лоза між каменем –
Сніг – наче житнє борошно
Перемолола зима.
Перемолола зима.
Коли день остигає сонячний,
Площі, вулички привокзальні…
Площі, вулички привокзальні…
Він не умів нічого. Тільки звук
Видобувати пружний з-під струни.
Видобувати пружний з-під струни.
Дозволь мені приходити частіше
У ці покої спокою і тиші,
У ці покої спокою і тиші,
Усе на світі проситься – люби!
Стеблина кожна йде до рук довірливо,
Стеблина кожна йде до рук довірливо,
Осіннє море у мені гуде,
Гортає хвилі і гойдає чайок…
Гортає хвилі і гойдає чайок…
Набігають думки, як хвилі
Озера Мічиган.
Озера Мічиган.
Як добре у світі твоєму!
На ранок сад повен сонця,
На ранок сад повен сонця,
Полоснула осінь полохливе
Літо охолодженим дощем.
Літо охолодженим дощем.
Відходив сад і прищепив
Серце мені своє.
Серце мені своє.
Це така потреба – в Тобі і Слові.
Щастя воно тихе – як ніч на Спаса,
Щастя воно тихе – як ніч на Спаса,
Відходив сад і прищепив
Серце мені своє.
Серце мені своє.
Ти пишеш літо. Знову пишеш літо –
Тягучі дні на білім полотні,
Тягучі дні на білім полотні,
Благословен цей дім, і поріг його,
І вишневий сад, що в цвіту кругом,
І вишневий сад, що в цвіту кругом,
Так не цілують.
Так – жалять безвинно,
Так – жалять безвинно,
Знов на планеті – осінь,
Повні медові соти.
Повні медові соти.
Цей ліс, що мене частина –
Виколихав вітрами.
Виколихав вітрами.
Випадаєш із часу,
Випадаєш із календарів,
Випадаєш із календарів,
Сплелись вітри у сухожиллі віть,
Зійшли дощі на неозорі далі, -
Зійшли дощі на неозорі далі, -
Розлився на сто доріг
Мій світ на порозі липня.
Мій світ на порозі липня.
Розплітала доленьку – на вітрах.
Розсипала – жменями – по світах.
Розсипала – жменями – по світах.
Ген край небес – лебідка,
Сонце – з її крила.
Сонце – з її крила.
Я кожен день починаю себе з початку,
Перев’язую наново, мов краватку,
Перев’язую наново, мов краватку,
Як добре, що ми усі разом: живі, здорові,
Що нас не зламало життя і стрімке, і шалене,
Що нас не зламало життя і стрімке, і шалене,
Я тут у снах іще буваю часто,
Свічки палю і слухаю Шопена.
Свічки палю і слухаю Шопена.
Ніби нічого того не було ще –
Все лиш, до чого звикла:
Все лиш, до чого звикла:
Ще не було ні спису, ні кресала,
Хоча б до слова швидше добрести.
Хоча б до слова швидше добрести.
Прокидаюся ночами від плачу
Дитини, яка грудей хоче.
Дитини, яка грудей хоче.
Сильною – у любові.
Ніжною – там де сила.
Ніжною – там де сила.
Неначе вигоріла земля –
Стеблини жодної.
Стеблини жодної.
А от і жовтень –
Розсипав листя,
Розсипав листя,
Бувають миті –
Часом коротші вистрілу,
Часом коротші вистрілу,
Продайте мені, будь ласка,
Рибину мертву.
Рибину мертву.
(Мініатюри)
Між нами земля нанизала століття
Так рясно – із горя, і болю, і блиску:
Так рясно – із горя, і болю, і блиску:
Він пішов і забрав
За собою свою епоху.
За собою свою епоху.
Господи!
Не полишай у біді, Усевишній!
Не полишай у біді, Усевишній!
А коли живеш –
За душею тіло волочиш …
За душею тіло волочиш …
Біле все – хоч у бахілах – світом.
Щедрість неба – кришталі іскристі.
Щедрість неба – кришталі іскристі.
Як завжди все ніби то: знову
Сніжинки летять навскіс.
Сніжинки летять навскіс.
Як з розірваного намиста
Котяться намистини:
Котяться намистини:
Коли звуки вкладаються спати
за вікнами дерев’яними,
за вікнами дерев’яними,
Прогавиш перший сон, а кожен другий –
Уже не той, і не наздоженеш.
Уже не той, і не наздоженеш.
Розтане. І знов – занесе
Снігом. І спробуй – вилови!
Снігом. І спробуй – вилови!
Не просто назад вертаюся –
У - будні, яких нанизано,
У - будні, яких нанизано,
А я не знаю, ні яка, ні хто я,
І чом прийшла сюди у це міжчасся,
І чом прийшла сюди у це міжчасся,
А я не знаю, ні яка, ні хто я,
І чом прийшла сюди у це міжчасся,
І чом прийшла сюди у це міжчасся,
Щось приходить з роками,
А щось – із музикою приходить,
А щось – із музикою приходить,
Нам не знати поіменно
До Адама тих пра-пра-пра…
До Адама тих пра-пра-пра…
І – брат – за брата.
І – на брата – брат…
І – на брата – брат…
Дякую за ранок! І за вечір – дяка!
За усе, що буде і було!
За усе, що буде і було!
Й опісля нас утопії не вимруть:
Світ житиме новими донкіхотами,
Світ житиме новими донкіхотами,
Білі-білі хороводи
Під нічними ліхтарями…
Під нічними ліхтарями…
А дні чим далі – тим сідають нижче
І довше сходять на свої Олімпи,
І довше сходять на свої Олімпи,
Приходить час любити і мовчати,
Не поступатись вічнім в тимчасовім,
Не поступатись вічнім в тимчасовім,
Не розбазарити б найдорожчого:
Господи, нащо, Скажи, так дешево?
Господи, нащо, Скажи, так дешево?
Спасибі, Боже, за оцей двобій.
Й душі, буває, так потрібні лати!
Й душі, буває, так потрібні лати!
Тобі – в осінь, мені – в літо.
Було у радість, тепер – відчай.
Було у радість, тепер – відчай.
Болить мені цей світ, який колись тобі
У спадок перейде в Чорнобилях, кредитах.
У спадок перейде в Чорнобилях, кредитах.
Ну що, маестро, - підтягуй струни,
штани, народ і –
штани, народ і –
Не вигадуй нічого – йди:
За світами – нові світи,
За світами – нові світи,
А на тій зупинці – пізня осінь.
(Не промчи, баский мій, не промчи!)
(Не промчи, баский мій, не промчи!)
Ні дому, ні родини, ні дитини…
Дзвони і струни.
Дзвони і струни.
Ну що, скажіть, якихось 50?
Душа одвічна, що їй ці десятки?
Душа одвічна, що їй ці десятки?
Все, чим душі були повні –
До нуля зведено.
До нуля зведено.
Краю оцьому не треба нічого:
Ні віри,
Ні віри,
Нам нічого забирати із цього старого світу:
Ні золота, ані срібла, ні шовку, ні килимів.
Ні золота, ані срібла, ні шовку, ні килимів.
Осінь стелить прілі простирадла,
Осінь зріє поночі дощем…
Осінь зріє поночі дощем…
Я проживаю всі твої гріхи,
Всі перехрестя, сходи, переходи.
Всі перехрестя, сходи, переходи.
Що селище – те, що й згарище:
Бояриня над коритом.
Бояриня над коритом.
Прощатися – що стиснути в руці
Блискуче лезо, гостре до судоми.
Блискуче лезо, гостре до судоми.
Часу, на який так багаті дерева –
У мене немає.
У мене немає.
Повний місяць, як німб зійшов,
Зорі сяяли, ніби вмиті.
Зорі сяяли, ніби вмиті.
Відцвіли і яблуні, і вишні,
Відцвіли, і вже дали плоди,
Відцвіли, і вже дали плоди,
А знаєш,
- я надто маленька для цього вироку.
- я надто маленька для цього вироку.
Залиши мене для себе,
Для світанків незабутніх:
Для світанків незабутніх:
В лігвищі,
В кублі гадовім,
В кублі гадовім,
Олівець я. Графіт і дерево.
Плоть, заповнена вщент душею.
Плоть, заповнена вщент душею.
Коли слова стираються у тишу, -
Мовчати, як мовчать перед грозою…
Мовчати, як мовчать перед грозою…
Ходить годинник: тік-так і так-тік.
Наче година, дивишся – рік.
Наче година, дивишся – рік.
Коли не віддам – порожня.
Не змовчу коли – розбита.
Не змовчу коли – розбита.
Ніч затягує. Навкруги –
У героїв наряджені ниці.
У героїв наряджені ниці.
Відхлинуло... І все пішло на дно…
Так глибоко, куди не кане промінь.
Так глибоко, куди не кане промінь.
Коли ти їдеш, -
Мені –
Мені –
Сходить сніг. Затягнуло рани.
Пахне листям за три версти.
Пахне листям за три версти.
Я вся перед тобою, як і є.
Пробач мені цю тугу непоборну:
Пробач мені цю тугу непоборну:
Перший звук із пухкої тиші - пробудження.
Сон – за сном. За останнім – ранок. Солодко…
Сон – за сном. За останнім – ранок. Солодко…
Сніг, із якого можна зробити камінь.
Серце, з якого … … …
Серце, з якого … … …
Все-таки – по спіралі!
Все-таки – не замкнеться!
Все-таки – не замкнеться!
По-святковому урочисто
Сніг ляга на осіннє місто,
Сніг ляга на осіннє місто,
(цикл)
У віршів моїх –
Очі твої,
Очі твої,
У країні,
Тричі тобою проклятій,
Тричі тобою проклятій,
Cоромно, соромно…
Тільки біда –
Тільки біда –
До тебе – одна станція – і двадцять років:
Не доїхати мені, не дійти.
Не доїхати мені, не дійти.
Дні як пазли – сплелися в тижні,
Не розіб’єш найтяжчим молотом.
Не розіб’єш найтяжчим молотом.
Ти сьогодні ніжний і тривожний,
Як наближення грози над степом.
Як наближення грози над степом.
На цьому світі – вік, посада, чин,
На тому – тільки серце розпашіле.
На тому – тільки серце розпашіле.
І що не травень – розливає хміль.
І що не думка – то якась химера.
І що не думка – то якась химера.
Мій хлопчику! Як рясно – сивина…
Мій хлопчику! Невже тобі за сорок?..
Мій хлопчику! Невже тобі за сорок?..
Усе, що проривається в слова –
Втрачає силу. Їм уже не вірять.
Втрачає силу. Їм уже не вірять.
Дерева відходили в грудень.
Нічого з собою не брали.
Нічого з собою не брали.
Я осінь вишивала муліне.
Хвилини наповзали на хвилини.
Хвилини наповзали на хвилини.
А на Різдво – несподівано – тихо-тихо;
Під ліхтарями від снігу немає місця.
Під ліхтарями від снігу немає місця.
У світ за очі – за душею.
Осінь випита до оскомини.
Осінь випита до оскомини.
А жити чим?
Оцими бутербродами?
Оцими бутербродами?
Скільки коштує ваша ввічливість?
Ваше «Здраствуйте!» і «Спасибі»?
Ваше «Здраствуйте!» і «Спасибі»?
Напилася звуків, і тиша на
Не моїм шляху – загубила з виду.
Не моїм шляху – загубила з виду.
До ночі – вірші. І весь день пливе.
Як впустиш тугу – тягнеться безодня.
Як впустиш тугу – тягнеться безодня.
«Як музика мені твоє ім`я».
Ярина Брилинська.
Ярина Брилинська.
Не благаю тебе: прости.
Тобі вибачень цих не треба.
Тобі вибачень цих не треба.
Твоє серце - не на припоні.
Твоє серце – інша планета.
Твоє серце – інша планета.
В черевиках ногами ходимо,
Бо інакше, на жаль, не вмієм.
Бо інакше, на жаль, не вмієм.
Благослови у дивні сни,
У край вершин Твоїх і стежок,
У край вершин Твоїх і стежок,
Якось вранці спинилась вражено:
Те, що ніколи – те – ніколи.
Те, що ніколи – те – ніколи.
Так буває лише від любові
До всього. До всього і усіх.
До всього. До всього і усіх.
Коли ми йдемо отуди, де -
ні посоху ні взуття,
ні посоху ні взуття,
Від себе самої мені уже холодно.
Господи! Пережити б!
Господи! Пережити б!
Скільки неба в тобі глибокого!
Скільки сонця в тобі гарячого!
Скільки сонця в тобі гарячого!
В суботу 14 листопада о 13.15 у прямому ефірі Ніціонального радіо "Культура" (3-й канал) в авторській програмі Володимира Бойка відбудеться творча зустріч із композитором Олексієм Кисельовим та поетесою Юлією Бережко-Камінською, присвячена виходу її поетичної збірки "Контрасти". Запрошуємо до розмови!
2009р.
2009р.
Усе – як було. А на вчора – не схоже.
Час літо із нашого раю висмоктує.
Час літо із нашого раю висмоктує.
Так, між нами початку немає,
Як у всіх на землі доріг.
Як у всіх на землі доріг.
Це про неї шевченківський лауреат Ігор Павлюк написав: «Давно - після російських класиків срібного віку - не читав такої класної російськомовної лірики. Чесно».
Це їй присвячують свої вірші інші поети:
Це їй присвячують свої вірші інші поети:
Сіяно густо.
Сіяно щедро.
Сіяно щедро.
Просто час такий: перемовчати
І себе, і осінь, і дощі,
І себе, і осінь, і дощі,
А на зміну осені – знову… літо.
Все водночас – просто
Все водночас – просто
Дощі, вітри…
Чого в нас не бува?
Чого в нас не бува?
На повну - соки в дереві.
І трави
І трави
Лишилося – у сон, як у мішок.
У сон без сну. У світ живої тиші.
У сон без сну. У світ живої тиші.
Це тобі і справді – не здалось.
Все як є, - слова мої не хитрі:
Все як є, - слова мої не хитрі:
Зійти з небезпечних колій?
Ридати в рукав на людях?
Ридати в рукав на людях?
Вже майже грудень.
Місяць карантину.
Місяць карантину.
Обхопили рими, як браслети.
Там, де тисне – аж біліє вірш.
Там, де тисне – аж біліє вірш.
Ігорю Павлюку
І знову так, як і було раніше:
Все на місцях, провітрені кімнати.
Все на місцях, провітрені кімнати.
Ну от і все. Ще вечір – і зима.
На листя – іній, а на душу – Герцен.
На листя – іній, а на душу – Герцен.
Ти сьогодні мене не клич –
Ні провулками, ні городами…
Ні провулками, ні городами…
Листя вигоріло
І згасло.
І згасло.
Я ловлю твої радіохвилі –
Серця стукіт, перестук коліс…
Серця стукіт, перестук коліс…
Вчитися жити без тебе так само:
Просто, і світло і чисто,
Просто, і світло і чисто,
Навіть думати неможна.
Ні згадать тебе - не треба.
Ні згадать тебе - не треба.
Нахапалася повітря – ротом, ротом,
За життям – як за останнім трамваєм.
За життям – як за останнім трамваєм.
А ночами туга така –
Не знаєш, де серце діти.
Не знаєш, де серце діти.
Вміти радіти
Зовсім простим речам:
Зовсім простим речам:
День – на іншому боці штори:
Відкривай сміливіше!
Відкривай сміливіше!
Життя – найскладніший ребус.
І що б воно тільки значило?
І що б воно тільки значило?
Я люблю тебе. І тому –
Не чекай ні листів, ні дзвінків,
Не чекай ні листів, ні дзвінків,
Осінь висохла до хрусту.
Під ногами - листя чіпсами.
Під ногами - листя чіпсами.
Набираю твій номер,
Наче беру акорд.
Наче беру акорд.
Остання хвилина скупа на слова.
Остання хвилина скупа на сльози.
Остання хвилина скупа на сльози.
Дитя черевики знімало з діда.
У вузол шнурки…
У вузол шнурки…
Чужою-таки на своєму ж святі,
Далекою із найближчими
Далекою із найближчими
Вечір нас терпляче слухав
Від дощів вологий.
Від дощів вологий.
В.К. присвячується
Інколи – тонко. Тонко – і страшно.
Інколи – тонко. Тонко – і страшно.
Я прокинулась - жовтень,
І дощі, і тумани,
І дощі, і тумани,
А до електрички, як до неба, -
Так далеко – не перечекати…
Так далеко – не перечекати…
Моє майбутнє – це твоє минуле:
То радістю, то тугою дихне.
То радістю, то тугою дихне.
Я живу між видихом і вдихом,
Там, де груди терпнуть від краси,
Там, де груди терпнуть від краси,
Дихнула музика – по шкірі сироти.
Дихнула музика – і світ як дім.
Дихнула музика – і світ як дім.
Річка в ніч і співає і кумкає,
Ліс душею п’янить сосновою.
Ліс душею п’янить сосновою.
Не повторитись у собі самому.
Вчорашній – луска.
Вчорашній – луска.
Море точить леза хвиль.
Дно відкрите, як вітрина.
Дно відкрите, як вітрина.
Від неї.
Від нього.
Від нього.
Хто я тобі
У цьому світі спроб і помилок,
У цьому світі спроб і помилок,
Говоримо.
І черствіє наш хліб.
І черствіє наш хліб.
Тут на світанні небеса руді
Й такі далекі залізничні станції…
Й такі далекі залізничні станції…
Не викажи завчасно свій політ,
Словам не віддавай, бо – на поталу.
Словам не віддавай, бо – на поталу.
Вересень. Літо – на дим.
Листя – за вироком Лінча.
Листя – за вироком Лінча.
Як заснути?
Цей місяць - не блимне, -
Цей місяць - не блимне, -
Поле місяць залив ненадкушений,
Гарбузи підтяглися на вусиках.
Гарбузи підтяглися на вусиках.
Говорить тиша.
Слухай – і мовчи.
Слухай – і мовчи.
Ти – близько, десь поруч зовсім,
Зносиш слова на вірші.
Зносиш слова на вірші.
Коли вже сил земних не стачить зовсім,
В супутниках бува частенько біль, -
В супутниках бува частенько біль, -
Якось снами закапала очі:
Два коротких за ніч – от і все.
Два коротких за ніч – от і все.
Господи!
Слався, слався!
Слався, слався!
Приголуб мене за сьогодні
І за вчора, й за те, що до…
І за вчора, й за те, що до…
День визрів у ніжній палітрі –
З мережива яблунь і слив.
З мережива яблунь і слив.
А літо гаряче
Таке,
Таке,
Ніжністю пальців
Легшу батисту,
Легшу батисту,
Трави по груди – липень.
Сонце цілує в губи.
Сонце цілує в губи.
Дорога під гору – в сонце.
Машини течуть по сріблу.
Машини течуть по сріблу.
Ішли ми поряд. В мене ти спитав
Про те, на що відповісти не в силах.
Про те, на що відповісти не в силах.
В.Костилєву
Буде усе. -
Буде усе. -
Я знову слова
У кишені лишила.
У кишені лишила.
Коли в лахміття все життя роздерте
І тисне біль, немов чуже взуття, -
І тисне біль, немов чуже взуття, -
Перевод с украинского Николая Ширяева
Колихався ранок на жоржині,
Всюди – дух соснової смоли,
Всюди – дух соснової смоли,
Сад яблуневий.
Розчахнуті вени дерев.
Розчахнуті вени дерев.
Ще трохи – і буде темно.
Ніч зірве фіранки облич.
Ніч зірве фіранки облич.
Присвячується усім ялинкам,
принесеним в жертву
принесеним в жертву
У всьому є своя глибинна суть,
Підвладна лише дотику прозріння,
Підвладна лише дотику прозріння,
Чи довго в мені нитиме цей звук –
Пульс потяга на велетенських спицях?
Пульс потяга на велетенських спицях?
Ми відірвані від всесвіту. Туман.
Дні укотре замикає коло мжички.
Дні укотре замикає коло мжички.
Хатки тримають зношені брилі,
І ліс – неначе хор різноголосить.
І ліс – неначе хор різноголосить.
На душі – косметичний шов.
І сховать його не вдалося.
І сховать його не вдалося.
Зірвані квіти
Кров випускають
Кров випускають
Дзвінок у двері. На порозі – друг.
Застиглий погляд до нестями рідний.
Застиглий погляд до нестями рідний.
Тут, у храмі цім –
Стільки Бога…
Стільки Бога…
У мене від лободи
Високий город і зелений.
Високий город і зелений.
Ш.О.Р.
День знову похмурий,
День знову похмурий,
Світ – на тобі усе-таки – клином.
Світ – на тобі.
Світ – на тобі.
Навіть уявити – душа холоне
І думки зриваються в ритмі дикому:
І думки зриваються в ритмі дикому:
Ш.О.Р.
Все прозаїчно, що в серпні, що в грудні,
Все прозаїчно, що в серпні, що в грудні,
Несе мене на тебе, як на рифи…
Поезіє, візьми цей щем на себе!
Поезіє, візьми цей щем на себе!
На перетині тому самому
Наче схрещенні двох ножів
Наче схрещенні двох ножів
Час по колу летить.
У годинника
У годинника
Квітень пахне густими вишнями
(Не кажи: «Що ти в цьому тямиш?»)
(Не кажи: «Що ти в цьому тямиш?»)
Залиште мене у спокої,
Отут, де не вижухлі трави,
Отут, де не вижухлі трави,
Яблука падають глухо...
так глухо...
так глухо...
Злобовій Олені
Приходь у гості – нагодую небом!
Приходь у гості – нагодую небом!
Дзвінок у двері. На порозі – друг.
Застиглий погляд до нестями рідний.
Застиглий погляд до нестями рідний.
Допоможи не втратити надії
Отут, де час не перейшов за лютий,
Отут, де час не перейшов за лютий,
Усім ненародженим
присвячується
присвячується
Творити тишу важче, ніж слова.
Творити тишу на усіх началах.
Творити тишу на усіх началах.
Спалити час, як спалюють листи,
Коли вони усі – впоперек серця.
Коли вони усі – впоперек серця.
Подіям Великої Вітчизняної
І навіть цей біль – не причина для відчаю.
Завжди так було, і, напевне, ще буде.
Завжди так було, і, напевне, ще буде.
Міжсезоння. Зима – в жебраках, -
Ні снігів, ні морозів.
Ні снігів, ні морозів.
Просто Наповнив любов`ю, як глечик медом.
Стати б тепер густим, запашним і справжнім!
Стати б тепер густим, запашним і справжнім!
Я потребую звуків цих, маестро!
Для мене так ніхто іще не грав.
Для мене так ніхто іще не грав.
(ДИПТИХ)
Вітер музику клав на ноти
Молодого вишневого листя.
Молодого вишневого листя.
тріпоче ім`я
у мені
у мені
Спасибі за тугу.
Що з нею робити - я знаю.
Що з нею робити - я знаю.
Я – скрипка, налаштована на тебе.
Мене торкайся ніжністю. Струна
Мене торкайся ніжністю. Струна
Твої думки
Не проходять мимо,
Не проходять мимо,
Зморщене яблуко -
Останнє у цім саду.
Останнє у цім саду.
Яблука падають глухо...
так глухо...
так глухо...
Він довго не спав – усе слухав і слухав;
Це вітер у трубах, мов пісня індуса.
Це вітер у трубах, мов пісня індуса.
Ми лісом блукали на запах суниць,
Тріщали під кедами жолуді й шишки,
Тріщали під кедами жолуді й шишки,
Щемить мені, як серце на погоду.
Чи буду я сама собі відверта?
Чи буду я сама собі відверта?
Щербата ваза під аквамарин.
Блідий орнамент у античнім стилі.
Блідий орнамент у античнім стилі.
Стиснутись до крапки. Тільки - очі.
Й ті тоді заплющити. Пробач.
Й ті тоді заплющити. Пробач.
Він проходить тут караваном
Між лиманом і диким степом.
Між лиманом і диким степом.
Пусти мене у ліс збирать суниці.
Я цілу вічність не була з собою!
Я цілу вічність не була з собою!
Творити тишу важче, ніж слова.
Творити тишу на усіх началах.
Творити тишу на усіх началах.
І чом це поруч я така тремтлива?
На скло всім тілом налягає злива,
На скло всім тілом налягає злива,
Світлій пам`яті К.К.
Він часто спить. І йому байдужі
Він часто спить. І йому байдужі
Я знову слова
У кишені лишила.
У кишені лишила.
То – потяг далекий, як вітер, як море,
Як пам`ять нахлинув і зник вдалині.
Як пам`ять нахлинув і зник вдалині.
Задимлений тамбур.
Дихнути нічим.
Дихнути нічим.
Мобільний здох.
А ти ще не сказав
А ти ще не сказав
Олександру Б.
присвячується
присвячується
Навіть не смію
Просити нічого,
Просити нічого,
У листопаді сни завжди глибокі.
Такі ж, як осінь, випита до дна,
Такі ж, як осінь, випита до дна,
Була і немає.
А стільки всього було!
А стільки всього було!
На чорнобривцях – тонкошкірий сніг.
А я усе відтягувала осінь,
А я усе відтягувала осінь,
ЗА КАВОЮ
Який пиріг!
А смак!
А смак!
Хочу стати сміливою,
Щоби
Щоби
Це, можливо, вам видасться дивним чи
Як мінімум – некультурним:
Як мінімум – некультурним:
Донечко!
Як ти на мене чекала!
Як ти на мене чекала!
Ох і небо!
Наче крига скресла!
Наче крига скресла!
Огляди
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.642 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.642 seconds