За Борисом ПАСТЕРНАКОМ

Слізьми розбавити чорнило,
Писати люто і навзрид
Про те, що геть усе розмило
Й весною чорною горить!

Коня! Шість гривень візникові –
Проз благовіст, проз клик коліс —
Перенестись, де зливи повінь
Гулкіша від чорнильних сліз.

Де тисячі граків чорнющих,
За вугільну чорніші чернь,
В калюжі упадуть, як груші,
Як сум сухий на дно очей.

Проталини усе чорніші,
І вітер – криками згори,
І що раптовіше – то ліпше
Рядки складаються навзрид.

1928