Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Любов Бенедишин (1964)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 13:14:59 ],
на сторінці поезії     "Про золоту клітку (літературна пародія)"   Хмельницький Валерій

Я знову до Вас. Щойно побувала на сторінці Світлани Мельничук і аж тепер побачила і зрозуміла, що Ви вже гарно її підготували. Дякую. Успіхів.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 13:53:15 ],
на сторінці поезії     "***"   Ткачук Олена

Так приємно заходити на Вашу авторську сторінку, Оленко! Ця Ваша щира усмішка, відкритий привітний погляд. Ви така ще юна. А Ваші вірші - такі вже мудрі, дорослі, досвідчені... І вправні. А в цьому - ще й використання евфонічних засобів. Чудова алітерація. Глибокий зміст. Дуже сподобалось.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 16:00:54 ],
на сторінці поезії     "СПІРАЛІ"   Нечуйвітер Ярослав

І піду в затуманені далі
по одвічній спіралі.

Гарно...
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 16:11:45 ],
на сторінці поезії     "Останнє мито"   Ляшкевич Володимир

Одвічна й незбагненна філософія любові...
"Не треба про любов..." Дійсно, там, де промовляє серце, слова безсилі (на жаль, не пригадую чия це мудрість). З повагою
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 18:07:09 ],
на сторінці поезії     "Хто з’їв кольори?!"   Маре Гренуіль де

На відміну від мряки, вірш Ваш аж ніяк не сірий, Гренуіль. Несподівані порівняння, влучні метафори. Гарно...
А можна ще сніг сплутати із сіллю:

Зима, немовби на віки затрималась,
Чумацьким Шляхом вкотре приблудивши,
Наобіцяла снігу, - а розсипала
Заморську сіль, неспокій розбудивши.
І просолів цей світ, до нині прісний,
Запікся біль в очах у дня сльозою.
І стало в грудях почуттям затісно.
Гризо моя, не йди. Поплач зі мною.

Так що, дійсно, підтримую Юлю Шешуряк. Яка погода в душі - така й на вулиці.
Бажаю всім сонячної погоди!
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 18:14:17 ],
на сторінці поезії     "Присиплянка."   Ель Зоряна

Дякую за можливість потрапити в казку, в дитинство.
"Душа летить в дитинство, як у вирій,
Бо їй у світі тепло тільки там" (Ліна Костенко)
Мабуть, пощастило тим діткам, чиї мами пишуть вірші саме для дітей.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 18:32:59 ],
на сторінці поезії     "З незмінного"   Бро Юля

Загадково... Красиво...
Пані Юлю,а в словосполученні "колись звільнимось" бува не загубилось "і"? Там наче й одного складу бракує. "Може, колись і звільнимось" - і читається так легше. І "звільнимось від відомих" - тут теж не дуже звучить, може, краще "од відомих"? З щирою повагою
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 18:46:22 ],
на сторінці поезії     "Туман"   ЛаВіта Віва

У моєї ЛГ теж колись було щось подібне, а закінчення щасливої ідилії спільного прокидання виявилось таким:
"Ймовірно, усе саме так -
В одному з світів паралельних..."
Вашій ЛГ я, звісно, такого не зичу. Справжнього добротного щастя Вам обом! І нових "світлих, щасливих віршів".
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 19:02:32 ],
на сторінці поезії     "Костел"   Бенедишин Любов

Не завжди ще мені це вдається, Юлю, - не засуджувати. Але я намагаюсь. Вчусь. Йду до того. Дякую.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 19:03:42 ],
на сторінці поезії     "Костел"   Бенедишин Любов

Широ дякую, пані Лесю, за теплі слова.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 19:06:12 ],
на сторінці поезії     "Костел"   Бенедишин Любов

Так, Гренуіль, я теж про це подумала, коли писала цей вірш. Через те й знашлося таке своєрідне виправдання вкінці. Дякую.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 20:06:40 ],
на сторінці поезії     "Автопортрет з мітлою"   Нібаба Баба

Тільки красива, мудра, сильна, самодостатня жінка може собі дозволити такі нещадні іронізми-випади супроти себе улюбленої, не боячись впасти в своїх же очах. Отож ваш справжній портрет я вже уявила. І з першого ж вірша можна здогадатись, що й поет Ви цікавий. Гарний початок. Чекаю на продовження... З повагою
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 20:24:35 ],
на сторінці поезії     "Поетові"   Яровицина Тетяна

Я б вірш назвала "Поетові"...
"Не позволяй душе ленится!", як мовив російський класик. Гарний вірш, пані Тетяно. Трохи бере сумнів, що душа поета невтомно працює цілу ніч. Поетам теж інколи треба спати.(Моя поетична душа, до речі, - вночі спить). Також знаю, що українською правильно вІрші, а не віршІ. Рим зачіпати не буду, бо де їх "свіжих" набрати? Тай сама вважаю, що те, що між римами - набагато важливіше. А у Вас між римами - "енергія зірок". З повагою. Щиро.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-19 20:35:18 ],
на сторінці поезії     "Не в білому"   Гладир Юлія

Юлю, Ваша ЛГ вдягнула траур, бо... померла любов? Як сумно. А кажуть, "справжня любов не вмирає"! Може, це була не любов? Ну, та нічого, ще буде й біле (наприклад, фата). Все буде добре! Треба вірити. А вірш - хороший, цікавий.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-20 11:59:18 ],
на сторінці поезії     "Костел"   Бенедишин Любов

Дякую, Вікторіє, за гарний відгук і цікаву пропозицію. Я обдумала її. І вирішила все ж залишити так як є. Бо, у Вашому варіанті, дещо зміщуються акценти. З'являється свого роду констатація (впевненість), саме в наведеній Вами строфі - нібито автор справді знає, що той костел іноді відчуває образу.
В моєму ж варіанті залишається нотка сумніву, бо це вірш-роздум, вірш-спостереження. Я так здогадуюсь, що костелові нелегко - тому і кажу "мабуть". І тому в безспосередньому звертанні до костела з'являється небажана пафосність, навіть декларативність чи що... Думаю, Ви мене зрозумієте... Дякую, Вікторіє, що примусили трохи подумати над власними рядками.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-20 12:19:41 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Сушко Олександр

Як знехтував любов'ю - стережись,
Однині ти усім вітрам одкритий.

Справді, Любов нас захищає і дає сили.
І закінчення вірша гарне. Єдине, що "жаркий" я б замінила на "святий". Бо і так ясно, що вогонь пече (тому тут небажана тавтологія понять). Але то, мабуть, моя суб'єктивна думка.
І ще... турбує наголос у "ледь жИве".
І, хоч це й прикро, бувають, на жаль, "матері", що викидають своїх немовлят ледь не на смітник. Але це вже - проза життя. Нехай у поезії - все буде ідеальним. З повагою
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-20 13:34:46 ],
на сторінці поезії     "Долі перст..."   Станіславська Адель

Душа із Небом
ділить свій неспокій -
злетіла б ввись...

Дуже проникливо. До щему.
Добре, що є ангел, який вчасно торкне за плече...
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-20 13:41:58 ],
на сторінці поезії     "Тиша"   Закарпатець Михайло

Тиша-дівчина... Тільки перед справжнім романтиком Тиша відкриває свою загадкову сутність. Так ось вона яка, Тиша!
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-20 14:01:07 ],
на сторінці твору     "Ми не французи. Ми – раби"   Адміністрація Майстерень

"Слово, моя ти єдиная зброє!" Отож і прагнуть будь-що нам ту "зброю" одібрати. Єдину і останню... Щоб легше було проковтнути.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-20 14:40:15 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Фітель Галина

Навіть дуже "цікаві образи"!
Остання строфа - особливо до душі.
Лише кілька технічних зауваг-порад:
"наплОдив"? - здається, треба "наплодИв"
"сльозУ У сито" - краще "сльозину в сито"
"розпутна" - українською "розпусна"
Отож, пані Галино, успіхів Вам!
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   549