Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Франко (1856 - 1916)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2011-07-20 11:21:42 ],
на сторінці поезії     "Гадки над мужицькою скибою"   Франко Іван

Коментатор В'ячеслав Романовський, [ 2011-07-20 15:45:00 ],
на сторінці поезії     "Гадки над мужицькою скибою"   Франко Іван

Це добре, Улянко, що Ви порушили цю тему. Вона, правда, не нова. При нинішній (та й не тільки нинішній) владі є велика проблема видання кних майстрів, яких вже з нами нема. Чомусь у державі на це не вистачає грошей. Всі ми сподівалися, що народні депутати, серед яких є і письменники (а раніше їх було більше в Раді) зрушать цей камінь. Але віз і нині там. Франко - особистість видатна. Не буду повторятися про його величезну спадщину (видали 50 томів), а невиданих творів ще на стільки ж! Унікальний письменник, який творив не лише українською, але й польською, німецькою, російською мовами. А перекладав з десятка мов світу! З творчості І.Я.Франка любі мені його історична проза, казки, поеми та особливо - лірика. І в першу чергу - збірка "Зів'яле листя". Читаю її, перечитую - і завжди знаходжу для себе щось нове, цікаве... Чув, що начебто збиралися видавати його 90-томник, але не відаю про результати, може на письменницькому з'їзді про це дізнаємося.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-07-21 02:31:14 ],
на сторінці поезії     "Картка любові"   Франко Іван

Ольга Рошкевич була найбільшим і взаємним коханням Івана Франка. Вони познайомились влітку 1874 року, коли Франко завітав у гості до свого друга по навчанню. Після двох років знайомства з Ольгою Іван Франко просить руки у її батька, священника, що служив у селі Лолин Івано - Франківської області. Батько дає згоду, але до офіційних заручин не дійшло. Франком, як соціалістом, зацікавилася поліція. Для Рошкевичів це було справжньою трагедією: арешт Івана, обшук у їхньому домі, допити. Поета виключили з університету, сім місяців був ув'язнений.
Батько заборонив Ользі бачитися з Іваном Франком. Проте вони ще зустрічатимуться за селом. Ольга йтиме, а по деревах в'язатиме стрічки, щоб Франко знав куди іти.
Потім він знаходитиме найрізноманітніші способи, щоб листуватися з Ольгою. То передає книжку, в якій наколоті букви, Ольга ховається від батьків і ночами виписує букви, складаючи слова від коханого. А то друзі привозять чистий аркуш, який треба потерти цибулиною, щоб проявився текст.
Ольга, начитавшись роману Чернишевського "Що робити?", надумала фіктивно одружитися, щоб вийти з-під опіки батька. Але церковний шлюб з Володимиром Озаркевичем, священником, із фіктивного, одружені жили у різних кімнатах, перейшов згодом у нормальне русло.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-07-21 03:23:58 ],
на сторінці поезії     "Картка любові"   Франко Іван

Іван Франко
***
Тричі мені являлась любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла,
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Явилась друга - гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
"Мені не жить, тож най умру одна!"

І мовчки зчезла там, де вічно темно,
Явилась третя - женщина чи звір?
Глядиш на неї - і очам приємно,

Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що на мене й не зирне -
Та враз мов бухло полум'я червоне.

За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,
Обслабне, щезне... Та дарма! Дарма!
Вона мене й на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма,
Та кігтями не покида стискати,
То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати,
І око в око зазира мені.
І дивні іскри починають грати

В її очах - такі яркі, страшні,
Жагою повні, що аж серце стине.
І разом щось таке в них там на дні

Ворушиться солодке, мелодійне,
Що забуваю рани, біль і страх,
В марі тій бачу рай, добро єдине.

І дармо дух мій, мов у сіті птах,
Тріпочеться! Я чую, ясно чую,
Як стелиться мені в безодню шлях

І я з ним у пітьму помандрую.
Коментатор Оля Лахоцька, [ 2011-07-21 10:14:59 ],
на сторінці поезії     "Картка любові"   Франко Іван

1   2   3   4   5   6   7   ...   13