Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Домінік Арфіст
До
ДоДо - допотопний дронт :о)
დოდო

RAIN MAN
...хронічнй соціопат...
...ні на що не претендую...
=візія... ілюзія... поезія=

https://toloka.to/t80376



Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   धर्म
    на Івана на Купала
    мама хлопчика купала
  •   cras...cras... semper cras...
    вибачайте… згадати ні̀кого…
    чай вприку̀ску… димок в очах…
  •   на початку...
    на початку – все безіменне…
    вітер виє – нічна сирена
  •   vita memoriae
    ходили ми – я і друг…
    ходили ми – я і Бог…
  •   все мине...
    …все мине… одне – не мине:
    я – частина мови
  •   Гійом Аполлінер-Міст Мірабо-пер. з французької
    Попід мостом Мірабо̀ плине Сена
    Й наша любов
  •   юга
    іде Шива… тризубом помахує…
    за ним Вішну хрестиком вишиває…
  •   чоловік
    чоловік… чоло і вік…
    з віком і чолу ясніти…
  •   провідчуття Різдва
    бути тлумачем снів і красномовцем
    не варто у багатодітній сім’ї…
  •   Овідій (цикл Полісиндетон)
    поетика сну… соната
    опущених вій і візій
  •   незабутньому М.Ф.
    від мого̀ моря –
    до твого̀ миру…
  •   Vanitas vanitatum (цикл "Полісиндетон")
    мігрень мігрує в скроні по плечу
    гадюкою… смолою… кислотою…
  •   поговори зі мною, Тарасе...
    поговори зі мною, Тарасе,
    спустись до мене з іконостасу
  •   о міфу фіміам...
    о міфу фіміам… ні сміху… ні сльози…
    і виживає тінь сліпого архетипу…
  •   В... (цикл "Імена")
    Ваше ім’я – вітер…
    Ваше ім’я – сім літер…
  •   Алушта
    за вуаллю твоїх зморшок, о моя старенька – лазур очей…
    о тиха моя Алушто… час твій світлим медом тече…
  •   кримська танка 短歌
    дзвенить цикада
    в присмерковому саду…
  •   Сон (цикл Діалоги)
    Бог запитав: для чого ти живеш?
    які шляхи обрав? чи важко жити?
  •   полісиндетон (цикл "За межею звуку")
    і ніби війна десь там…
    і ніби я сам десь там…
  •   chanson d'hiver
    іде ідеальний сніг
    ідол дитячих снів
  •   в мені...
    в мені замовкло вимучене море…
    згоріло сонце… з гір лише луна
  •   poetica licentia
    сестро-музико моя,
    я ходу пружиню…
  •   сансара
    легкої арфи струни як вогонь
    горять на пальцях весело і синьо…
  •   ПОЕМА ВІЙНИ
    на майдані коло церкви
    не встигають класти жертви
  •   у моїй глушині…
    у моїй глушині… на моєму дні
    де ілюзія тиші – лишня…
  •   вишні (цикл "Межичасся")
    межиріччя мого життя…
    небо порване літаками…
  •   псалом 137
    ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
    наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
  •   я - Україна
    сад у цвітінні і біла хатина
    пісня і мова моя солов’їна
  •   світанкова пісня
    сонечко – млинець рум’яний
    сяє в очі вранці-рано
  •   пісенька щастя
    під копѝтами пилю̀га…
    я то там… то знову тут…
  •   ПОЕМА ЛІСУ
    ліс – улесливий алхімік…
    ласий лис… аскет і схимник…
  •   літо
    танцюю… малюю тілом лінії неевклідові…
    лáщусь грайливим фавном до лагідної оливи
  •   із циклу "важко видихуване"
    хирі̀є хвоя і хвощ…
    щодень – реп’яхи і плющ…
  •   rain man
    ім’я мені – дощ…
    я крапля за краплею
  •   крізь...
    крізь повинності і провини
    тіло – суміш вогню і глини –
  •   Артюр Рембо - П'яний корабель
    В байдужих водах Рік, узятий течією,
    Лишився я один без вірних моряків:
  •   віє вітер...
    ...віє вітер по Волині
    студить зболені долоні
  •   Мова
    незупинна… незмовкна… цькована
    да̀рмо роздана і дарована
  •   circulus vitiosus
    Господь мовчить… і дихає в мені…
    життя і смерть – усе належить Мові…
  •   ЯК ТИ З ТАКИМ ЖИЛА?..
    як ти з таким жила?
    жѝли пекла безжально…
  •   ПОЕМА МОРЯ
    море – мармур…і̀нока келія…
    відпускає мені гріхи
  •   sic transit gloria mundi
    серед садів… захованих плодів…
    вуглиною і глиною стираюсь…
  •   сили небесні...
    сили небесні… сили чудесні…
    сили води і вогню…
  •   і тільки прямо...
    життя мого рівняння
    ігрек-ікс…
  •   мить
    забуття життєвої паузи…
    мить – і нібито небуття…
  •   спроба голосу
    і рука моя Вам – востаннє –
    беретѐ? – о даремний дар!
  •   втеча
    вітер жене порохно по сухій землі…
    і ні дощу… ні роси… ні сльози – прохолодне небо
  •   тексти
    тексти або ширяють -
    або вмирають...
  •   в Криму - небесному...
    моя неприкаяна кримського неба горлице...
    мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
  •   і може там...
    я з морем у самотньому човні
    зітхає море одиноким звіром
  •   літанія радісна
    душі̀, о Господи, не суду – саду…
    де виросли лише життя дерева...
  •   ностальгія за Львовом
    о Льове... волелюбний мій… волоокий…
    шпилями виструнчений висо̀ко…
  •   пісня
    стереже мене мова в чужому саду…
    стережеться очей: огорожа… сторожа…
  •   фоносемантика
    я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
    синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
  •   EXODUS
    о тягучі… медові… полином настояні дні…
    щире золото кра̀дуть у скелях заховані гноми…
  •   псалом
    міць залізяччя здолає іржа
    золота не переможе…
  •   заповіт батька
    земне життя здолавши вполовину
    не озирнуся… не перепочину…
  •   народила лисиця...
    народила лисиця вовчика –
    сіроокого диво-хлопчика
  •   форма води
    о яблуко небесної води…
    повіками обласкане… віками…
  •   віє вітер...
    віє вітер по Волині...
    студить зболені долоні...
  •   тропізми
    мій дім – моя фортеця…
    мій дім – моя в’язниця…
  •   грудень
    грудень на груди впав
    снігом… снагою неба…
  •   я пізнав тебе...
    я пізнав тебе по жесту…
    я пізнав тебе по звуку…
  •   іду...
    іду за дітьми… світлими путями…
    вбираю мову вільної води…
  •   О.О. - навздогін...
    мрійна міна… зміна кадра…
    наливай по вінця чарку…
  •   П. Верлен - Осіння пісня (з французької)
    Сумом скрипо́к
    Сонний танок
  •   Горацій - ОДА ІІ.14 (з латини)
    О Постуме, о Постуме… Квапливі
    гей-гей роки минають. Попри шану
  •   о дар...
    о дар… о жар… відважна даність…
    дання самотності… захланність…
  •   Бог при́йде...
    Бог при́йде Єві кóсу заплітати
    як донечці перед весіллям мати
  •   зимовий ранок... Ласпі (Кримські етюди)
    шляхетна сивина прадавньої гори
    розчесана дощем… увінчана вітрами…
  •   рятую радість…
    рятую радість… з хащі небуття…
    виманюю своїм арфічним співом
  •   усі від’їжджають…
    усі від’їжджають… затерпла правиця…
    у пам’ять поспішно заховую лиця…
  •   я нікуди…
    я нікуди не поспішатиму...
    коронований дурня шапкою
  •   серед янголів...
    серед янголів що ліворуч
    серед янголів що праворуч
  •   спроба мовчання
    картинна галерея… картонна… галера у морі міста
    на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
  •   так мало...
    так мало літ… і мало зим…
    прощайте, море моє і гори…
  •   налий мені, янголе...
    де пам'ять зухвала мене заховала?
    не плавлять мечі… не куються орала…
  •   Русланові М... кримськотатарському поетові...
    він загасив недопалок любові
    і попіл розлетівся по руці…
  •   Ясон (цикл "Тьма міту")
    самотніший самої самоти
    Ясон у ті́ні сохлого човниська…
  •   не йди...
    ранковий ритуал міцної кави…
    і сни гірчать якими я блукаю…
  •   сад
    старого саду літні вітражі
    розмореного сонця міражі
  •   доля
    я їм твій хліб, о доле моя дивна…
    плачу́ піснями… пла́чу у ночах
  •   Рахель - Бувало, не раз... (з івриту)
    Бувало, не раз після літнього дня
    прийду і стою край воріт.
  •   біжу...
    біжу луною… луною…
    полями… тілами останнього бою…
  •   минаю...
    минаю чужу славу розкидану по кутках…
    по зірках загаслих ступаю…
  •   наллю...
    наллю льодяного сумного вина
    померлого винограду…
  •   розкажи мені, мамо...
    розкажи мені, мамо, я́к ти там у раю…
    ти і там піднімаєшся разом із сонцем
  •   карта
    побічним зором по теплій шкірі
    білий кролик лоскоче…
  •   чого...
    чого я чекаю? – літа…
    чого я шукаю? – літер…
  •   а смерть присяде...
    а смерть присяде скрàєчку життя…
    за руку візьме… поцілує в очі…
  •   вечірнє (Доля)
    заварити терпко́го чаю…
    чорнішого за всі ночі
  •   ранкове
    все на продаж… на знос і на злом…
    на зло як банальності біс – біном…
  •   антропогонія
    затісні суди і судини…
    ліхтарі – немає людини…
  •   святий Домініку...
    святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
    тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
  •   випивши мову...
    випивши мову як долю із річки буття
    музику сфер у слова перевтіливши... сенси
  •   безсоння
    манірна ніч готична… по дотичній
    усі часи… чудесні паралелі…
  •   гербарій життя...
    гербарій життя… пересохлий папір минулого…
    в руці розсипається… лине за вітром в небо…
  •   а я вже музика...
    о темрява зародженого тексту…
    ідеш наосліп берегами прірви
  •   місячна соната
    бруківка моститься… тісто міситься…
    спалені і відбудовані міста і мости…
  •   тінь...
    тінь вища людини – коли перед нею стіна…
    ніхто нікому не винен – коли всі кругом – вина́…
  •   триптих
    мова… слово – не полова –
    сонця арфа світанкова…
  •   точка неповернення
    якось треба співати далі
    з порваною струною…
  •   останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
  •   метро
    бо і сміх і гріх
    бо метро везе усіх:
  •   зимове танго
    зимове танго…
    о смерті танго…
  •   псалом
    _______________________є у Савао́фа – арфа і голгофа…
  •   Слово
    Слово в Бога було одвіку…
    Слово – Бог… світи у зачатті…
  •   Рахель - Кінерет (з івриту)
    Ось Голанські висоти – на відстані дотику.
    Та раптове «Ні кроку!» – немовби наказ.
  •   де?
    тебе завіяло вітрами…
    мене розвіяло…
  •   дідусь
    білявий чуб і посмішка іскриста…
    взір на бігу зупиненого фавна…
  •   далі...
    купив яскраву сорочку –
    і вирішив жити далі…
  •   драбина Якова
    всі однакові… все однаково…
    я до Тебе не дотягнусь…
  •   віє вітер по Волині...
    віє вітер по Волині
    студить зболені долоні
  •   мантра осені
    о ясноока моя осінь… рудокоса…
    вітрами вимолена… милості не просить…
  •   дівчинко моя...
    дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
    розпатланих косенят запашна золота солома…
  •   Любові Бенедишин
    а ще – ми житимемо безмежно серед житів
    не помремо молодими і розчарованими
  •   Іванові Потьомкіну
    о рай Ізраїлю… зі смоквами… оливами…
    деревами пізна́ння зла-добра…
  •   пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
    не бусурмани... не звіро́та ми…
    у нас правічні на селі закони…
  •   море сниться мені...
    море сниться мені... і торкається ніг...
    диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
  •   о жадібність... (Кримські псалми)
    о жадібність… о жалібність… – життя…
    надіями мережене шиття…
  •   я стою... (Кримські псалми)
    я стою посеред пісні глухий…
    я стою посеред весен німий…
  •   МОЯ ТРИКРАПКА… (спроба ідентичності)
    я підземна вода… я небесна вода…
    я химерна хмарина… я глина руда…
  •   я не знаю...
    я не знаю:
    скільки в мені божевілля…
  •   зневіра...
    зневіра – для людини спокуса…
    по справжньому єдина спокуса…
  •   служу у світі тільки слову...
    служу у світі тільки Слову
    я тихим голосом своїм…
  •   поет
    поет імітує Бога
    чатує на нього…
  •   спроба мовчання
    картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
    на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
  •   розламані хліби...
    розламані хліби… ніч дихає у двері…
    із рук у руки чаша поплила…
  •   за літом літо...
    за літом літо тіло відлітає
    розвтілення освітлює дорогу…
  •   delectus
    від людини залишаються дати…
    від людини залишаються діти…
  •   Єрусалим (пісня паломника)
    таврований довічним вигнанням
    безмовно гнаний голосу данням
  •   забери мене...
    забери мене в полон, Аполлоне…
    забари допоки жар не схолоне
  •   коли були ми на війні...
    коли були ми на війні –
    на самім дні
  •   о мамо...
    о Боже виноградної лози…
    в тобі поетів спраглі голоси
  •   примара незавершеного тексту...
    примара незавершеного тексту
    вилунює в історію чудесну…
  •   ... високого чола...
    зима сліди і долі замела…
    нарізала наділи і надії…
  •   я нічого...
    я нічого не боюся… крім музики
    коли гола душа моя буде мусіти
  •   нині не та Ітака...
    нині не та Ітака –
    дім Одіссею пастка…
  •   нічого такого...
    нічого такого
    у моїй торбі
  •   міг би...
    міг би – ліг би доро́гою тобі…
    дорого́ю оздобою тебе прикрасив
  •   лише любов...
    лише любов лишається від нас…
    скрадається зарослими стежками
  •   соната вересня
    я говорю відлуннями гори
    я розмовляю хвилями… я море…
  •   чеканить час...
    чеканить ніч усі мої чекання…
    мої родинні рани… думи ранні
  •   листя злетіло...
    листя злетіло – з висохлої душі –
    білого-білого дерева – геть у гетто…
  •   ілюзія
    глянь – я-я-я-я-я-я-янь…
    тінь – і-і-і-і-і-і-інь…
  •   серпневе скерцо
    ігуаною витягнувшись на камені
    сонце всотую… осока мені
  •   фуга осені
    лякливим шурхотом бентежної ліщини
    підкрався злодій-вітер в ночі сизі
  •   Вірменія
    Вірменія – манія… марево Арарату…
    гора – глибінь діаманту в мільйон каратів…
  •   у череві Боїнга...
    у череві Боїнга Йоною тихо пливу
    кудись не додому – у даль де збувається доля…
  •   ...тече ріка...
    тече ріка буття… у забуття…
    терпка вода снігів позаторішніх
  •   ПОВЕРНЕННЯ
    без матерії як без матері між світами
    тіло тоншає попідв’язуване дротами
  •   вихід
    …я виходжу очманіло за поріг
    Бог тебе від мене уберіг…
  •   кримська елегія
    я забрав із собою вітер
    гір стрімчастих, степів суворих
  •   ...коли поет...
    коли поет перетинає межу майстерності
    відлітає з глибин і вершин – виривається з Часу –
  •   Піроманія
    усохлий кипарис – указівним перстом
    іржавий цвях буття – усякого й усюди
  •   анахорет
    небо зоряне з вікон зчитую
    перевтілюю у слова
  •   ... я потечу...
    … я потечу осінньою рікою
    прозорою, глибокою такою
  •   ...така самотність...
    така самотність у мені живе
    такими проростає молитвами
  •   ...осіннє скерцо...
    я п’ю і п’ю твою холодну воду
    дощів і водопадів і озер
  •   ...забери...
    забери мене Господи забери
    до рожевої ріки, сивої гори
  •   ...давай присядемо...
    вмуроване каміння «ти моя!»
    витесується долею в скрижалі...
  •   ...калина...
    калина – червона глина
    остання офіра Сина –
  •   ...той світ...
    незці'лена моя талассоманія
    судини спаяні алуштинською сіллю
  •   МІЖ НАМИ... (Кримські медитації)
    між нами Бог… і біг… і забуття…
    Байдарські зацвяховані ворота
  •   ...ми один одному...
    ми один одному – привід…
    ми один одному – привид…
  •   ...о дерево...
    о дерево довірене мені
    довтілення душі, довоскресіння
  •   ...о моє тіло...
    …о моє тіло…
    мій годинник – рухливий брехливий примхливий
  •   любов
    любов старцює по німих дворах
    на паперті зачовганій ночує
  •   ...гиля-гиля...
    гиля-гиля мої гуси-лебеді мої діти-мої батьки
    летіть-летіть до сьомих небес
  •   доля
    дві руки мені – дві ріки
    обвивати і напувати
  •   ...не дивись...
    у безлюдді провалля мерклого
    у безладді із каменюк
  •   ...і ні кроку...
    о ця безвихідна і спасительна пустота
    дороги липнуть до п’ят – і ні кроку ні крику – круком
  •   ...роман... (концептосфера кола)...
    у кінці роману нудного і не модного
    ну давай уже вб’ємо один одного
  •   ...радість...
    я яблуко блакитної води…
    блукатиму вітрами і віками…
  •   ...повернення...
    я повернувся… це моя Ітака… священна ціль бродячого сюжету…
    не впізнаю' нікого і нічого… ні Пенелопи з саваном… ні сина…
  •   ...страсна седмиця...
    годував її з ложечки…
    на краю покривала
  •   ...нічна елегія...
    дивлюся у місяцем замальоване завіконня
    і знову з’явилась ти… з’явилося знов безсоння
  •   ...ти дочекайся...
    ти дочекайся вранішніх човнів
    у зелені весняної пастелі…
  •   ...а десь вершини... (Пісні Арфіста)
    а десь вершини дивляться у небо
    сміється сонце хитро з-за гори
  •   ...заспівай мені, сестро... (Пісні Арфіста)
    заспівай мені, сестро, сагу
    ось на посаг тобі – мій голос
  •   геній місця
    розвісила зима торішнє листя
    намолена печаль моя – німа
  •   різдвяний храм
    ну й пихата ж наша хата
    не добром-майном напхата
  •   мої... (новорічна пісня арфіста)
    задивлений в харизму хижака
    задимлений курильницями курій
  •   ...як би я хотів...
    як би я хотів
    побачити тебе
  •   лице
    лице обпалене посмішками
    оплавлене поглядами-пострілами
  •   перекладаючи...
    перекладаючи симфонію дощу
    на скам’янілі ямби і хореї
  •   під шелех тиші...
    під шелех тиші, шарудіння снів
    осінній день морозцем заяснів
  •   зимове фаду
    в зимóву піч –
    сухий епістолярій…
  •   привіт, Матвійку... ("Кримська еміграція")
    привіт, Матвійку, друже, брате, це все ще я – з нових широт
    а ув очах наш клас – десятий – твій профіль лисий – мій кудлатий
  •   не звикну...
    не звикну не звикнусь: без тебе – в зиму…
    зранку – до ринку вдень – до магазину…
  •   не хочу...
    не хочу ні мирри ні моря ні миру...
    стаю до потиру... стою до потиру...
  •   о моє сонце...
    о моє сонце… німбом немислимим
    котишся морем у сни довоєнні
  •   ой війна... т у ж і н н я
    ой війна-а-а-а-а-а-а...
    війна-а-а-а-а-а-а…
  •   котячими кроками...
    котячими кроками обережними
    від тебе до неба – підкраданнями
  •   шептання мої...
    шептання мої пташині
    підслухало море синє
  •   сивіла
    ні дива ні діви ні видива димного
    ні аду ні саду содомного дому
  •   промінчик
    з вершин високого обману
    з глибин таємних молитов
  •   дитяче видіння
    …загойдалась вишні гілка
    білі квіти – білі крила
  •   ХОЧЕШ...
    хочеш перстом хрести
    хочеш хрестом прости
  •   ДЕРЖАВА (ДЕЖА ВЮ)
    Господи благослови на путь і справу…
    горло узяте горем і спазмами…
  •   ХТО КОМУ...
    місяць-равлик заховав роги –
    ні собору... ні гори... ні дороги…
  •   ВІЙНА
    Вій… навіювання… війна…
    помолодшала сивина…
  •   ЖАННА...
    ні мати і ні жона
    Жанна…
  •   ДОДОМУ... (спроба повернення)
    додому… через гори – навмання –
    мотузку перегризло мавпеня –
  •   ЧУЖИМ ПОВІТРЯМ... (спроба повернення)
    чужим повітрям захлинулось горло
    і птаха полетіла десь увись
  •   ВОГОНЬ АГОНІЇ...
    вогонь агонії довічний каганець
    коптить їдким несправедливим димом
  •   УСІ МИ...
    усі ми тут зійшлися лиш на мить…
    шукає по світах душа душі…
  •   СПРОБА ПОВЕРНЕННЯ
    без мене тут усе як і було:
    гримить гора
  •   ДОТИЧНОЮ...
    дотичною Дамоклового леза
    дійшла душа останньої межі…
  •   МИ РАЗОМ...
    овал конвалії
    навала білизни
  •   НЕМАЄ МІСЦЯ.. (цикл Кримська еміграція)
    я тепер на світі – один
    я володар днів і годин
  •   ДЕМІРДЖІ
    демони Демірджі
    вищерблені скрижалі
  •   БАХЧИСАРАЙ
    ..........Ісмаїлу Гаспринському
  •   ЧАС МЕНЕ...
    Час мене – не мине…
    що ж – порода породою…
  •   ДЕСЬ...
    десь дивиться літо десь плаче без мене літо
    десь позатихали принишкли самотні діти
  •   ПОБАЧИМОСЯ...
    невимовний біль моєї мови
    у мені волає – в біднім Йові
  •   РІЗДВО
    сонячний острів маленький меланхолійний
    з деревом і струмочком і ящіркою в норі
  •   Я ПЕРЕЙШОВ...
    я перейшов і віхи і віки
    і до тієї увійшов ріки
  •   ЗРЕЧЕННЯ
    море сміється
    гори сміються –
  •   З ПРИВОДУ БАНАЛЬНОЇ РИМИ
    незаміжняʹ незаймана незмінна
    знеможене зневірене дитя
  •   ЗГРІБАЮ...
    згрібаю пріле листя із могил
    вдихаю повів згірклої олії
  •   ХОЛОНУ...
    холону... захлинаюсь... задихаюсь...
    я мови космос виливаю в хаос
  •   ВІД-МОВА
    о ця влада… принада… божественної вади
    вечірнього сяйва мудрість відчужена…
  •   ЛІНІЇ ДОЛІ
    Ясон… я – сон… сон… сон…
    гойдалка долі – Медеї медові – Вічність леліє віщу дитину
  •   СЕСТРО МОЯ... (цикл Дихання)
    сестро моя… незбутня моя… незабутня моя
    доле моя… дорого моя… порання моя
  •   ПІСЕНЬКА МУЗИ СВОЄМУ ПОЕТУ
    я присягнула вічному тобі
    невінчаними маємось у світі
  •   ДО ВАС, МАРИНО...
    я прийду до Вас, Марино, розповім про марну славу...
    принесу коштовні вина – ваші виплеснуті рими...
  •   ТИХОЮ ХОДОЮ...
    тихою ходою хордою
    водою хлюпотить час
  •   З ЧУЖИХ БЕРЕГІВ
    закривавлені мальви завісили виднокіл
    твій заляканий голос піснями чужими плаче
  •   ДЕ Я?
    витесав тебе з льоду
    білу мою Ізольду
  •   О МОЯ...
    о моя багіро богине нічної варти
    очі твої пустельні спалять мої сади
  •   ОСТАННЯ ПІСНЯ ТАКУБОКУ
    життя – самІтна подорож у даль…
    крокую від любові до любові
  •   ПОЕЗІЯ
    поезія тлумачить сни… тлумачить долі і недолі...
    оголені блаженноголі стражденноокі білі болі
  •   САНСАРА
    моя домінія – дорога міняна
    дорога глиняна слідами мічена
  •   СПРОБА ЩАСТЯ
    ти тепер відзіґорна пані
    я – все той же хлопчина сонячний
  •   ДОРОГА ДО МОРЯ
    в німій безликості базиліка стара…
    пророче скреготіння сходів висхлих…
  •   ЛЕДЬ НЕБО...
    ледь небо… ледь земля… – не вгледіти глибіччя
    і тягнеться поміж межа – нема кінця
  •   МАМА ПОРУЧ...
    серед янголів що ліворуч
    серед янголів що праворуч
  •   ЛІРИЧНИЙ ДЕЛІРІЙ
    ліричний делірій строфою струною...
    не варто тепер говорити зі мною...
  •   ЕНТРОПІЯ
    в мирі нікому – ні щастя ні спóкою
    путь на долоні рікою глибокою
  •   НЕЛЬОТНА ПОГОДА (цикл КИЇВСЬКИЙ СПЛІН)
    нельотна погода
    надії летальний кінець
  •   ФАУСТ
    жах якому немає імені
    відпусти мене відпусти мені
  •   МАНТРИ ЗИМИ
    мантри зими у березні
    одинокі сліди на бéрезі
  •   ЛХАСА (Тибетський щоденник)
    хтивого хаосу візія ласа – Лхаса
    мерзле повітря рибою – слóва! спасу!
  •   ЄДИНИЙ ДРУЖЕ...
    єдиний друже мій, самотносте моя,
    ми не помітили – вже осінь на порозі…
  •   КРИМ (крик)
    я ніхто тобі – мить кромішня –
    Криме – кармо моя кремезна
  •   РАДІСТЬ МОЯ...
    осінь покúдала золото літа в багаття
    босою бродить остання любов нічия
  •   МОРЕ
    море – шляхетна патина міді...
    море – шалене поле в хлібах...
  •   СЛІПА ЗИМА...
    Сліпа зима
    вибілює у крейду
  •   ЯКОСЬ У ПОНЕДІЛОК...
    якось у понеділок опритомнію
    у словнику (у багатотомному)
  •   Я ЦЮ ЦЕРКВУ...
    я цю церкву пам’ятаю споконвіку
    ми тут з мамою старцюємо щоднини
  •   Я ЛИШ... (Івану Потьомкіну)
    бездонна безкінечна бистра річка
    несе мою любов куди не знаю…
  •   ГАРУДА
    на груди лягає Гарýда морем марудить
    збувається нині твоє «ніколи» – в моє «нікуди»
  •   ЯК БАЧИШ - ЖИВИЙ...
    – Ти як? – до щоки торкаєшся – холод до жару –
    – Як бачиш – живий… А ти дивишся – на примару…
  •   ОСТАННЯ РОЗМОВА
    бабця дістала з фанерної шафи
    тлумак перев’язаний чимось картатим
  •   ДОЛЯ (Розлучна пісенька)
    я від себе рятую Долю
    вона дивиться палко пильно
  •   ПІСЕНЬКА СОЛІСТА ЦЕРКОВНОГО ХОРУ
    я співаю в соборі соло
    до небес одлітає звук
  •   ОСІННЄ (doloroso)
    я люблю тебе сонна осене…
    лоскочи мене літом бабиним
  •   КОРІННЯ
    Мускус вицвілої вітальні,
    стіл рожевого палісандру,
  •   ПОЕТ
    ліру! – жінці і чоловіку
    пишуть – юні і старуваті
  •   ЛИПЕНЬ (цикл 12 МІСЯЦІВ)
    в море занурені
    зорі зажурені
  •   ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ
    збіліле море у прощанні з літом
    на вітер розпорошує слова
  •   ЧЕРВЕНЬ (цикл 12 МІСЯЦІВ)
    зорі молочні
    летучої ночі
  •   ІНТЕРВАЛИ
    інтервали валами котяться
    що збувається
  •   ТИХИЙ МІЙ СИНКУ... (Колискова)
    тихий мій синку
    мудрий мій ельфе
  •   ДЕРЕВА (Пісенька Адама Кадмона)
    ці дерева насадив мені
    Бог
  •   МИЛА
    не мусиш мила
    не мусиш
  •   ВЕРЕСЕНЬ (цикл 12 МІСЯЦІВ)
    сонце знесилене
    зéрню розсіює
  •   МАРІ
    все мине Marie…
    все мине…
  •   ЖИВУ...
    в середині звіра
    дрімаю в теплій плаценті
  •   ЛЮБОВ
    била ти любов як могла
    прямо в голову
  •   НАГОТУЮ КОЛИВА...
    наготую колива
    нагодую кожного
  •   ПО ДОРОЗІ НА ФУДЗІЯМУ
    …січуть холодні схили чагарями
    із неба перелатаного злива
  •   МАМА-ВОДА
    щокою мами горнеться вода
    сонливо заколисує піснями
  •   БОДГІСАТТВА
    я чужої
    відчуженої породи
  •   ЗЕМЛЯ
    сидить стара на мертвому порозі
    поміж світів
  •   У ВИРІЙ (Прощальний плач Батька)
    вітри-веретища над попелищами
    над мовосховищами понищеними
  •   ЧАС ЧАТУЄ СЛІД...
    Час чатує слід
    прірвами могил...
  •   ЗИМА В КРИМУ (Танка)
    спить Аю-Даг...
    ліг іній на дуби...
  •   CAPRICCIO (furioso)
    діряві ночви ночі ллють дощем…
    тривожна тиша шурхотить хрущем…
  •   БОГ & БОСХ
    … дивиться на Бога Босх
    дивиться на Босха Бог
  •   РІЗДВО
    осяяна земля
    батьки
  •   МІЙ ЗВІРИНЕЦЬ
    якось в мене коло хвірточки приліг
    білогривий буркотун Єдиноріг...
  •   В РАЙ (Паліндромне)
    в рай весела дорога
    на ній – нікого
  •   Fratello Sole Sorella Luna
    братик – Сонце …
    сестричка – Місячинка-колиска…
  •   ЛАБІРИНТ (Оскомина)
    … лабіринтами-лаврами
    дні
  •   Я СЬОГОДНІ...
    я сьогодні піду обнімуся з деревами
    за трудягою-равликом довго дивитимусь
  •   СИВА НІЧ...
    сива ніч... старенька... мовчазна...
    лагідно присіла край вікна
  •   ДОВЕДЕШ МЕНЕ, М О В О...
    … доведеш мене, Мово,
    до клятої підмурови…
  •   ЧАСИКУ-БРАТИКУ...
    ой не котись, не біжи, зупинись на трішечки-трошки
    Часику-братику, котику, прудконогий Котигорошку...
  •   ГОЛОСІННЯ ЗА ГОРОЮ ЩЕКАВИЦЕЮ
    .........................................я і досі живу на тобі...
    .........................................на твоїй утробі...
  •   БУДЬ...
    будь послідовною...
    будь підсвідомою...
  •   ДЗВЕНИТЬ ПОДІЛ...
    дзвенить Поділ – дзвонить –
    нас і Час хоронить…
  •   Я В ГРУЗІЇ-ВІЗІЇ...
    я в Грузії-візії…
    міді шляхетна зелень…
  •   ТЕЧЕ ПРАВІЧНА МОВЛЕННЯ РІКА...
    тече правічна мовлення ріка
    в моєму горлі – гирлі – не зміліє…
  •   Я - ЯЗИЧНИЦЬКІ ЗВУКИ...
    …я – язичницькі звуки давно здичавілої мови…
    із заснулих сувоїв сотаю стагнацій слова…
  •   МОРЕ БУВАЄ...
    море буває миром-
    ладаном для невтішних

  • Огляди

    1. धर्म
      1
      на Івана на Купала
      мама хлопчика купала
      у рум’янку у любистку
      клала в сонячну колиску
      «спи, мій котику руденький,
      світить місяць молоденький
      тебе ріжками торкає
      тебе нічка не злякає
      тобі зорі – зерна мови
      ти відчуєш що готовий
      доторкнутися до слова…»
      мамо... Ваша колискова
      не стихає за вітрами…
      пісня мами…
      Мова мами…

      2
      чорніє день… і ніч палає…
      немає сліз… і слів немає…
      немає берегів ріки…
      роки – розплескані віки
      в людському морі…
      мор… війна…
      усе – вина… усі – вина…
      лиш в небесах – осанна в вишніх –
      жовто-блакитний прапор Кришни…

      3
      тихо-тихо плине річечка
      берегами віковічними –
      ця вода життям освячена
      і не буде по-інакшому…
      буде битва – хтось повѐрнеться
      хтось впаде у землю зѐрнятком
      що слізьми полите вдячними
      і не буде по-інакшому…
      хвилі часу заколисують
      і гойдаюся я приспаний
      цьому присмерку призначений
      … і не буде по-інакшому…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. cras...cras... semper cras...
      вибачайте… згадати ні̀кого…
      чай вприку̀ску… димок в очах…
      не коритись вітрам і вікові
      доки час в мені не зачах…
      вибачайте… дзвонити ні̀кому…
      все сказали – вода і лід…
      не піддатися лиху й лікові
      доки сили є на відхід…
      вибачайте… прощатись ні̀коли…
      ні бажання ні сил – катма
      я на літні лечу канікули
      і зі мною – моя зима…
      ми із нею – сумна пародія
      відчай вилитий через край…
      ми агора- й геронтофобія –
      Сніжна пані і ніжний Кай…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. на початку...
      на початку – все безіменне…
      вітер виє – нічна сирена
      на яку немає відбою…
      я прощаюсь з тобою…

      море вимерло… хвилі-схлипи…
      море вимерзло… я – постскриптум –
      чайки вслід регочуть юрбою…
      я прощаюсь з тобою…

      все вмістилось у тихе «пізно»
      у залізо що б’є наскрі̀зно
      закривавлене боротьбою…
      я прощаюсь з тобою…

      за горою – край ойкумени…
      море… море… без меж… без мене…
      ні молитвою… ні мольбою
      я прощаюсь – тобою…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. vita memoriae
      1
      ходили ми – я і друг…
      ходили ми – я і Бог…
      як воду живу навкруг
      ми небо пили удвох
      співали пісні гучні
      садили рясні сади
      Бог якось сказав мені:
      «все… далі один іди…
      он Єва вже плід гризе
      та он же – де Змій повзе –
      іди і бери своє…
      твій старший меншого вб’є…
      й не створювати було б!
      наслати на вас потоп?
      та вирятую ж проте…
      з свободою щось не те…
      з подобою не правѝй
      і образ якийсь кривий…
      а ти?.. та це щось жахне
      яким ти створиш – Мене…»

      2
      в світі безсонь…
      зневіри… недуг…
      в світі де вічна січ
      Слово – мій незрадливий друг
      як його не каліч
      як його не читай-тлумач
      як його не крути
      я не жнивар –
      я рясний сівач
      в мареві пустоти…
      я одвічний Божий боржник
      кинутим «відпусти!» –
      я між людей без усього звик –
      навіть без доброти...
      арфа й голос… і неба звід –
      все що у мене є…
      я пастух… мій шляхетний рід
      марних не визнає̀…
      арфа й голос… і взір зірок –
      замість меча і стріл…
      що він каже дивний пророк
      Господа – Самуїл?
      що він робить – олію ллє
      в чуба і на лице?
      і чому на чоло моє
      світ водою тече?
      бо ж не пити воду з лиця –
      нею ходити вбрід…
      я останній в домі отця…
      ймення моє – Давид…

      3
      розламані хліби… ніч дихає у двері…
      із рук у руки чаша попливла…
      небесне сяйво світлого чола
      струмить на стіл останньої вечері…
      слова переосутнюються в кров
      страждання перевтілюються в тіло…
      ще смертю смерть ніхто не поборов
      одна любов Ісусова зуміла…
      …жахіття запановує людьми…
      один… ні порятунку… ні підмоги…
      Ісус бере цеберко і слізьми
      з водою омиває учням ноги…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. все мине...
      …все мине… одне – не мине:
      я – частина мови
      мова – частина мене…
      Бог на душу поета власник авторських прав…
      час грається з Богом у тексти –
      час програв…
      слово лине світами – грається в авторів
      мова вироджується у мовлення
      музика – в спів
      поезія вироджується у прозу – котить камінь Сизіф…
      віра стає філософією… літературою – міф…
      поети янголи – з Богом…
      зі світом – ремісники
      вдягають на голі звуки
      видумані думкѝ…
      все що маю у світі – голос і алфавіт…
      … Бог видихає поетове слово – і створює…
      паралельний світ…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Гійом Аполлінер-Міст Мірабо-пер. з французької
      Попід мостом Мірабо̀ плине Сена
      Й наша любов
      Та пам'ятаю і я достеменно
      Сум переміниться в радість спасенну

      Ніч наступає в пору свою
      Дні відлітають а я стою…

      Нині разóм і в долоні долоня
      Знизу в той час
      Попід мостом наших рук у полоні
      Погляди вічні у вирію тонуть

      Ніч наступає в пору свою
      Дні відлітають а я стою…

      Лине любов вдалину за водою
      Лине любов…
      Як і життя що пливе в супокою
      Як і надія що я́трить собою

      Ніч наступає в пору свою
      Дні відлітають а я стою…

      Дні як і тижні спливають буденно
      Губиться час
      Більше любов не вернеться вогненна
      Попід мостом Мірабо̀ плине Сена

      Ніч наступає в пору свою
      Дні відлітають а я стою…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. юга
      іде Шива… тризубом помахує…
      за ним Вішну хрестиком вишиває…
      Брагма дзвіночками перед комахами
      видзвонює… затим блаженно дрімає…
      гладить рукою спину котові синьому
      кіт муркоче і прогинається спиною…
      спиняється час… спиняється вітер…
      Брагма наливає усім трьом амріти
      і малює рукою світ по водиці –
      він сниться світові чи світ йому сниться?
      усі троє сміються… стихають потроху…
      завершують епоху…
      починають епоху…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. чоловік
      чоловік… чоло і вік…
      з віком і чолу ясніти…
      все змогти.. зуміти – сміти!
      це лиш відлік а не лік…
      це очолити чуття
      гідно долю вікувати
      бо чоло не для биття
      на чолі – життя писати
      віковічного тепла
      світлим дітям на офіру –
      здобувати волю й віру
      по̀том праведним чола…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. провідчуття Різдва
      бути тлумачем снів і красномовцем
      не варто у багатодітній сім’ї…
      братѝ продали Йосифа наркоторговцям
      пустелю впустили в серця̀ свої…
      змінити помешкання і обличчя
      забути про виродження буття…
      бути прекрасним в чужинцях не личить –
      розбавити кров… сховати провідчуття…
      змучені очі сховати у темних водах печалі…
      ходити полями розмовляючи з небесами
      ходити лісами… чудесами… і далі… далі…
      де останні розбійники стануть господніми псами
      де пророки і зневірені менестрелі
      волатимуть у вселенській пустелі…
      замовкнуть демони… музика заніміє…
      і ніхто не почує таємного голосу…
      але Марія…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Овідій (цикл Полісиндетон)
      поетика сну… соната
      опущених вій і візій
      (твоїх елегій, Овідій!)…
      вигнанцю море розплата –
      чумне… чарівнѐ і чорне
      і човгають чайки мулом
      і сіль до берега горне
      сльоза імперським минулим…
      слова що вітрами ринуть
      розсіяності синдрому
      не вистачає Риму
      в очах чудернацьких ромів…
      тепер цей кінець – початок
      даремні слова і жертви
      ти мусиш отут мовчати
      ти мусиш отут і вмерти…
      і хвиля цілує сушу
      і горнеться до старого
      і дивиться пес у душу
      очима повними Бога…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. незабутньому М.Ф.
      від мого̀ моря –
      до твого̀ миру…
      від моєї зливи –
      до твого̀ – зліва
      сло̀ва… твоя жало̀ба
      вичитана спідлоба
      на могильному камені
      данністю близнюка мені…

      …це інакша природа
      інакша порода –
      ні роду ні племені
      пломенем повниться
      мовою мові молиться
      варварами вривається
      за сухими окрайцями…
      у човнику долоні
      гріється вода спраглому
      мрійцю білої гавані
      з прагненням долюбити…
      долю вбити…
      віє війною
      Вієм витягує душу –
      вщерть висушує…

      у дзеркалі змутнілої води
      відбитку знерухомлена подоба
      і лиш рука не віднята від лоба
      «о Господи, по мріях – не суди!»…
      лиш зупинитись мовчки край Ріки
      не збурити ні воду ні мовчання…
      утопленики – віхи і віки…
      вода… вода… і перша і остання…

      приходять холоди… лягають сивиною…
      і пустота часів відміряна не мною
      збирати – кѝдати – лише каменепад
      ні плеску хвиль… ні гомону цикад…
      цикута вилита у пам’яті провали…
      на вербах лишені закинуті кимвали…
      рішає смерть – чи прѝйде хто назад
      і тільки голос «Каїн, де твій брат?»…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. Vanitas vanitatum (цикл "Полісиндетон")
      мігрень мігрує в скроні по плечу
      гадюкою… смолою… кислотою…
      я Стіксом вен неквапливо течу
      еклезіастовою марнотою….
      рука в повітрі пише імена
      заховані у пам’яті навіки
      і далина між нами неземна…
      замерзлі руки як зимою ріки
      не можуть оживити сивих струн
      і пісня в горлі – яблуком Адама
      і тільки вітер крижаний віщун
      і тільки я – нестяма і нетяма…
      відлюднення моє… відлуння див…
      божественних зітхань… шептань… осяянь…
      усі сади що я не посадив…
      не вичистив від авгієвих стаєнь
      усі шляхи… – не уберіг серця
      дітей моїх безпечних і крилатих –
      примирення творіння і Творця
      взивають… і святих і винуватих
      усіх нас приведе у восьмий день
      вузька й самотня місячна дорога…
      мігрує ненажерлива мігрень
      в слова еклезіастових пісень
      … під сонцем є хіба чогось нового?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. поговори зі мною, Тарасе...
      поговори зі мною, Тарасе,
      спустись до мене з іконостасу
      до чину слова… до чину мови…
      доріс я, братику, до розмови…
      сьогодні слово з усюд лунає
      немов на світі тебе немає –
      ти став камінням і сяйвом бронзи
      і б’ється думка в тенетах прози…
      великим льохом дорога біла…
      розрита зяє в степу могила –
      льох засипати… мерців ховати…
      з породи мову видобувати…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. о міфу фіміам...
      о міфу фіміам… ні сміху… ні сльози…
      і виживає тінь сліпого архетипу…
      жертовна кров тече судинами лози
      помре любов одна… ні окрику… ні схлипу…
      і залисніє лист осіннім янтарем…
      Міда́с ковзне плечем замисленого лісу…
      нависне рідний дім небесним вівтарем…
      прокинеться Улісс… зостанеться Каліпсо…
      усі стежки – в казки… лякливі… безпощадні…
      і стеляться нитки під ноги Аріадні…
      Фома поміж епох розмахує руками…
      і забирає Бог дівчатко з сірниками…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. В... (цикл "Імена")
      Ваше ім’я – вітер…
      Ваше ім’я – сім літер…
      сім звуків – музика дивних арф
      сім веселкових фарб…

      Ваше ім’я – тайна
      слово моє – останнє
      послані в небо сонми осанн
      світлої панни сан…

      Ваше ім’я – хвиля
      крила мої накрила
      сили і слабкості вічний сплав
      все що я проспівав –
      Ваше ім’я…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. Алушта
      за вуаллю твоїх зморшок, о моя старенька – лазур очей…
      о тиха моя Алушто… час твій світлим медом тече…
      і куди б не летів я – завждѝ зупинюсь над краєм
      старої стіни генуезької якої давно немає…
      твоїми садами – слідами татарської вічної праці –
      сумними рядами панельного раю – барак на бараці –
      іду до палацових вікон сумних «Червоного раю»
      спіймати гармонію ліній якої давно немає…
      тут вічне лиш небо над цвинтарем біля моря
      свічками горять кипариси в сумній покорі…
      я йду до гарячих від сонця скель – час сліди стирає –
      де світить-співає руденький хлопчик… якого давно немає…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. кримська танка 短歌
      *
      дзвенить цикада
      в присмерковому саду…
      я зупинився
      із поклажею в руці –
      ураз тягар полегшав…
      *
      ранкове сонце
      доторкнуло схилу гір…
      на теплий камінь
      руку струджену поклав –
      спинився час навколо…
      *
      вечірнє сонце
      доторкнуло ніжно вій…
      цілує мама
      із небес мене на сон –
      завмер у горлі подих…
      *
      затихла пісня…
      тиша стала навкруги…
      далекі зорі
      услухаються в печаль –
      я двері відчинив їм…
      *
      здійнявся вітер…
      хвиля рветься в небеса…
      понісся човен
      у таємну темну даль –
      геть весла я закинув…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. Сон (цикл Діалоги)
      Бог запитав: для чого ти живеш?
      які шляхи обрав? чи важко жити?
      я відповів: любов не має меж –
      я вчуся лиш прощати і любити…
      - ти всіх простиш? і тих чия рука
      твоїх дітей вбиває зла заради?
      - ні… я візьму найтяжчого гріха
      для порятунку доброти і правди…
      я приведу, о Боже, на Твій суд
      і зрадника… і ката-маніяка…
      прости мене за кров… за смерть… за бруд…
      - і ти мене прости… і Бог заплакав…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. полісиндетон (цикл "За межею звуку")

      і ніби війна десь там…
      і ніби я сам десь там…
      і небо як небуття…
      і всі мої набуття –
      набиті тату – тотем
      таємний… Адам… Едем…
      трилисником три ріки…
      два дерева – і роки
      без ліку… без лику дні –
      видніє пісок на дні…
      три крапки – краплі води
      і крові – мої сліди…
      сади мої досі там –
      тантамом: Едем… Адам…
      одні ми, Музо… ходім…
      минаймо і дим і дім…
      міняймо нада̀рма дар…
      радіймо-ридаймо – жар
      рожево торкнувся хмар:
      і храмам він і хатам…
      і ніби я сам десь там…
      і ніби війна – десь там…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. chanson d'hiver
      іде ідеальний сніг
      ідол дитячих снів
      білий пухнастий кіт
      біло замуркотів
      сивий столітній дід
      бороду топить в лід
      і̀нистий велет снить
      музикою весни
      диво-водѝ струна
      ні берегів ні дна
      в даль відносять дими
      сум сивіли-зими
      відданий лицар-ліс
      той що у вічність вріс
      і відлунює в нас:
      час… час…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. в мені...
      в мені замовкло вимучене море…
      згоріло сонце… з гір лише луна
      пливе увись однісінька-одна
      де місяць – маска трагіка-актора…
      неспішно Слово сіється сповна
      в саду… Адам дарує імена
      безреберністю тайною згорає
      ворі̀тьми у раю один грайливо грає
      віддаючись навіюваним снам…
      лише душа – схолонула зола –
      у клітку нерозкаяного тіла
      із Дерева Життя квітками облетіла –
      їй подадуть плоди добра і зла…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. poetica licentia
      сестро-музико моя,
      я ходу пружиню…
      наша мова – нічия –
      ми – сніги вершинні…
      Ваш хлопчачий говірок
      за межею сло̀ва –
      ідемо̀ ми крок у крок –
      мо̀ря післямова…
      вічний профіль – у горѝ…
      Ви – у піні мо̀ря…
      мить божественної гри –
      ми навіки – поряд –
      олімпійської пори
      два атлети духу
      два замріяні вітрѝ
      голосу і слуху…
      … ніч накрила каганець –
      не накрила серця…
      я маленький прапорець
      нашого братерства…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. сансара
      легкої арфи струни як вогонь
      горять на пальцях весело і синьо…
      мої шляхи прокладені курсивом
      на лініях натруджених долонь…
      легкої арфи струни як вода
      течуть між пальців холодно і чисто…
      в нічному небі зір ясне намисто
      і моря повечірнього слюда
      і всі мої роки як на долоні
      летять-летять мої небесні коні
      у зоряні замріяні світи
      душа шепоче в прірву «відпусти…»
      «не час…» – шепоче їй прадавній ліс
      «не час…» – горѝ гуркоче обеліск
      «не час…» – муркоче камінцями море
      і вітер віти тамарѝску горне
      ословлюючи всі мої примари…
      шляхами поетичної сансари
      кочусь… узятий Мовою – навік –
      чорноробочий… челядь… чоловік…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. ПОЕМА ВІЙНИ
      1
      на майдані коло церкви
      не встигають класти жертви
      ні прощати – ні прощатись
      по земельці шрам хрещатий
      не затягнеться віками…
      … не мовчіть так страшно, мамо…

      2
      коли були ми на війні –
      на самім дні
      одні були ми на війні
      одним одні
      пісні співали ми з Іванком
      у караулі перед ранком…
      як сонце вѝсіло на сливі –
      були щасливі…
      …куди вертатися… куди?
      шляхами мертвої води…
      … а мама дивиться у піч –
      а звідти ніч…
      і глечик б’ється з молоком
      і виє пес поза садком…
      я раною тим раннім ранком
      горю… обпечений Іванком…

      3
      є речі які не вкладаються в рими…
      коли ми нездарні… незрячі… незримі…
      коли неможливо нічого назвати…
      коли ми підвали… льоди… каземати…

      віє… виє зима…
      А̀рес готує тризну…
      Часу більше нема –
      рятувати Отчизну
      час… немає казок
      міфи інакші стали –
      лоба – під образок
      руки – на холод сталі…
      го̀лови до небес –
      там не лише ракети –
      бачиш Північний хрест?
      він тебе бачить дѐ ти…

      4
      війна до неба
      до дна війна
      води не треба
      ані зерна
      війні… лиш крові
      гарячих тіл
      немає в мові
      належних слів
      війну прокля̀сти
      прокласти путь
      як в море впасти
      в священну лють
      тверезо… твердо
      (твердиня – дім)
      а милосердя? –
      його не ждім…

      5
      кривавий легіон
      адептів сатани
      є хаосу закон?
      є правила війни?
      хребти жилих домів
      живих людей хребти
      завісами димів
      до дихання брести
      до голосу… до сліз…
      до жертви за життя…
      у звалищах валіз
      надія вороття…

      6
      о втомлені серцем… випиті душею…
      вдовиними пасмами обтерті
      струдженими плакальницями оплакані
      йдете без огляду в країну-без-вороття
      на сині поля віковічного спокою…
      книги мертвих розкопані археологами
      книги живих написані небесами…
      ми ховаємо себе у пірамідах міст
      і міжбудинковий протяг співає нам колискову…

      7
      у війни не шукай вини
      у війни не питай ціни
      це твоя і моя вина
      це твоя і моя ціна
      війна – віялом
      війна – валом
      усіх розвіяла
      розкида̀ла
      все розтоптала
      у порох днів
      смертельні жала
      змії-війні
      ніхто не вирвав
      не розтоптав
      з шеолу – з прірви
      ваал повстав…

      8
      ой війна-війна
      з кожного вікна
      а моя ціна
      на лаві – труна

      ой війна-війна
      хата земляна
      біль-самотина
      туга кам’яна

      ой війна-війна
      рання сивина
      по світах луна:
      це моя вина…

      ой війна-війна
      я наллю вина
      у журбу без дна
      у любов без дна…

      9
      покажи-покажи мені, Господи,
      незбагненні Твої наміри
      розкажи-розкажи мені, Господи,
      про бараки встелені нарами
      про розі́п’яті душі мороком
      про тіла волочені волоком
      про межу коли біль кінчається
      коли людськість лицем розчавленим
      сліпо тичеться в смерть… і чарами
      потойбіччя вінчає чаяне…
      слово в горлі застигло каменем – ми тиняємося незваними
      і незнаними – до пори… слово вирветься догори…
      і повернеться до початку… і не треба буде кричати
      клекотіти жерлом вулкану в серці дивної дітвори
      … я в порядку, Боже, в порядку…

      10
      все списали війна і пошесть
      вчусь ховатися від юрби
      не рятує ні честь ні почесть
      на горбі незбутні торби –
      всі борги назбирані всує
      всі гроби з іменами й без
      час беззахисними ласує…
      більше Бог не дає чудес
      посилає людей і тексти
      закільцьовує всі кути
      по мостах містерій провести
      в місто де монастир пустий
      для покликаних – безтілесних
      розставляє проводирів…
      і злітає поверх голів
      шепотіння дітей небесних…
      …місяць дивиться у фіранку
      і вплітається у шиття
      інсомнії… четверта ранку…
      я придумую сенс життя…

      11
      на цей хаос – є лише логос…
      голос… попросту голосіння…
      не ховає нічна відлога
      і немає катам спасіння
      і розкаяння… до Голгофи
      де розі̀пнуть слова і строфи
      ще душа долетить крізь зраду…
      і попросить не суду – саду…
      і вода омиє минуле –
      остогидле… стидне… поснуле…
      заворожить сивими снами
      і молитва голосом мами
      полетить з високого неба
      і як струни випнуться ребра
      берегами страсно̀го моря…

      12
      від людини залишаються дати…
      від людини залишаються діти…
      обирає кожен – ридати
      чи ридаючи радіти… радіти…
      народ народжується у дихáнні дхарми
      у подиху відмоленої карми
      ковтаючи іржу чужих оков…
      я знаю, Боже, виживе любов…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. у моїй глушині…
      у моїй глушині… на моєму дні
      де ілюзія тиші – лишня…
      де дерева шепочуть-шепочуть мені
      ти у сні… ти у сні… ти вже не на війні…
      і цвіте у саду моя вишня…
      і буяє бузок… і конвалій разок…
      і усе таке дивно колишнє…
      і блукає мій брат в лабіринті казок
      Мінотавру лихому полишений…
      Аріадно моя… моя ниточко днів…
      моя ниточко в світі єдина…
      в катакомбах для духу вершина…
      із правічної хтоні стежина
      це твій голос – твій зоряний спів…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. вишні (цикл "Межичасся")
      межиріччя мого життя…
      небо порване літаками…
      вишні з напнутими свитками
      плачуть перлами у сміття…
      о весна затонулих снів
      чорних вод і червоних лілій
      ржею креслених рваних ліній
      де на сонці пісок лиснів…
      межичасся мого чола
      запрокинутого у небо
      мого міста розверсті ребра –
      тут Марія колись жила…
      тут намарно я марив сном
      море випило сни і сльози…
      через край Великого Воза
      ду̀ші зорями як зерном…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. псалом 137
      ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
      наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
      і сміялися недруги: що ж оніміли?
      де пісні ваші радісні?.. де їх поділи?..
      о далекий Єрусалиме...
      мій небесний Єрусалиме…
      коли зраджу тебе я – то навіщо я вижив?
      і кому моє серце? і кому моє слово?
      як забуду тебе я – хай і пам'ять одні̀ме
      відбере мені мову…
      моя вічна святине…
      моя радосте страдна…
      моя пісне єдина…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. я - Україна
      сад у цвітінні і біла хатина
      пісня і мова моя солов’їна
      славний козак і красуня-дівчѝна
      море і степ і квітуча долина –
      я – Україна…

      ворог нікчемний – підступна вражина
      і на прицілі невинна дитина
      злої орди кровожерна лавина…
      лиш перед Богом стаю на коліна –
      я – Україна…

      предків моїх нездоланна дружина
      сила душі вояка й селянина
      сила моя у народі єдина
      друзям – серця… ворогам – домовина…
      я – Україна!!!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. світанкова пісня
      1
      сонечко – млинець рум’яний
      сяє в очі вранці-рано
      і пече-пече у плѐчі
      розкуйовдженій малечі:
      «той сьогодні з’їсть мене
      хто мене наздожене…
      той отримає млинця
      хто шанує гребінця…
      хто зачерпує водичку
      і чистенько миє личко…
      хто помолиться за світ –
      той додасть матусі літ…»

      2
      мамо… мамо…
      дивлюсь із високих вікон…
      Час і тут обманює…
      він – не лікар…
      бачу вродливу тебе… щасливу…
      кожної осені твою сливу
      ту – угорку – твою кохану
      зустрічаю як з неба манну
      і дарую всім перехожим
      сливи… сам ковтнути не можу…
      сад твій, мамо моя антична,
      все шумить і вирує звично…
      ти під пальцями перетерла
      кожну грудку землі… як перла
      винограду твого намисто
      цього літа немов навмисно
      світить так щоб тобі припасти
      до душі… ми усі фантасти
      хто живе любов’ю твоєю…
      не знесе її течією
      Час – покірно складає силу…
      бо його ти тако̀ж – любила…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. пісенька щастя
      під копѝтами пилю̀га…
      я то там… то знову тут…
      я не просто волоцюга –
      я принаймні Робін Ґуд…
      на землі шукати ра̀ю
      надаремно… я в раю̀…
      я ніщо не забираю –
      я все чисто віддаю…
      і у лісі я удома…
      і у го̀рах… і в морях…
      і для мене невідомо
      що то значить смерті страх…
      у горѝ нема вершини
      і немає в моря дна…
      у життя нема причини –
      лиш любов… любов одна…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. ПОЕМА ЛІСУ
      1
      ліс – улесливий алхімік…
      ласий лис… аскет і схимник…
      ліс – базиліка органна…
      ліс – містерія циганна
      бубнів котиться луною…
      огортає синизною
      голі плечі гір самотніх
      чи то поспіх чи то посміх
      у його міцних обіймах…
      лиш вершин льодѝсті більма
      стережуть цнотливий камінь
      перемерзлими віками…
      стражник виходу і входу
      на межі землі і льоду
      на межі землі і неба…
      Нут оповиває Геба…

      2
      листям ліс лоскоче…
      ластиться… лепече
      щось таке малече
      щось таке старече…
      лупотить… лякає…
      бавиться із вітром
      вслід йому вклякає
      стогнуть жили-віти…
      для Зевѐса тіні
      платить чистим листям
      золотом осіннім
      юною Каллісто…

      3
      ластився ліс… лився лавиною…
      терся об Віз волохатою спиною…
      леза ялинні загострював хмарами…
      во̀ди небесні притягував чарами…
      зорі вилизував… взором прослизував…
      лапами кронними час заколисував…
      кланявся сонцю… промі̀нився місяцю…
      лоно землі заколисував піснею…
      бурі корився схиляючи голову…
      серце моє зачаровував мовою
      пращурів давніх що стали деревами –
      міцно в’язав мене узами кревними
      і укривав мою душу беззахисну…
      розум дурманили вольності запахи…

      4
      о земля обітова̀на – ліс
      повний чистих світанко̀вих сліз…
      весняні смарагди-арабески
      і осінні полинялі фрески…
      крізь магічне зоряне халдейство
      продираюсь я в твоє юдейство –
      в твій Едем… до дерева Життя…
      та мені немає вороття…
      і гримить луною у сузір’я
      «я не сторож братові своєму…»
      …в Господа там міріади зір є
      та одну лиш бачу – з Вифлеєму…

      5
      о темний ліс… тотемний ліс…
      межа… життя скрижалі…
      зелені пасма вербних кіс
      і горобин коралі…
      лавини відшумілих злив…
      прадавній епос битви…
      Перун тебе не спопелив
      у розпалі ловитви
      мрійлѝвих мавок золотих
      русалок сутінко̀вих…
      мій голос у тобі затих
      і тільки голос крові
      у серці залунав моїм
      і перетік за вінця –
      поляк і грек і караїм
      в мені звучать єством одним
      русина-українця…
      бо тільки мова – все що є
      у мене і у лісу
      під скронями лиш слово б’є-
      ться… попелу не місить
      душа що свічкою горить
      небесної молитви…
      моє життя – для лісу мить –
      життя летить – а ліс шумить
      не відає гонитви…

      6
      як давній лист читаю зжовклий лист
      що дістаю з таємної полиці –
      і падають на мене блискавиці
      якими я виблискував колись…
      у тиші замовляю дивні тра̀ви…
      я вічно в лісі… ліс в мені увесь…
      і тільки то̀му хто не прагне слави
      Господь як ліс нашіптує свій текст…

      7
      … … …



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. літо
      танцюю… малюю тілом лінії неевклідові…
      лáщусь грайливим фавном до лагідної оливи
      і до прибульців-хвиль тулюсь вигнàнцем Овідієм…
      хмарами як вуаллю завісили острів зливи…
      вилитись у строфу – канонічну – нічного каменю
      гераклійського… що притягне сузір’я долу…
      все ослóвити не вистачить словника мені
      і моряка у мені не вистачить вивести «Еспаньйолу»
      рифами підсвідомості у прозорі спокійні води…
      де сумує химерлива і манірлива риба-сонце
      де дельфіни примхливим сиренам співають оди
      і риба-місяць ховається в аспидних перлах сонних -
      я туди попливу в тихі витоки мого слова
      в мого серця скрижалі – зневірою не розбиті
      де із Богом поллється невимушена розмова
      на правічному говірку – на довірливому івриті…
      танцюю… у парі з морем… стираю лінії тіла…
      тоншає невловимо натягнута вéрвиця літа…
      я балансую… росою серпня тяжіють крила…
      і у вирій таємно змовляються літні казки і діти…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. із циклу "важко видихуване"
      хирі̀є хвоя і хвощ…
      щодень – реп’яхи і плющ…
      шалена шарада площ…
      зловісна завіса гущ…
      один лише щебінь… шлак…
      лише ящіркѝ… щурі…
      шинок – лушпайкѝ… шмурдяк…
      шлях – шибениці… штирі…
      їм – виблиски скринь і шаф
      мені бо – сонце блищить…
      у ворога – Голіаф…
      у мене – пра̀ща і щит…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. rain man
      ім’я мені – дощ…
      я крапля за краплею
      просочуюсь в товщ
      заповнюю кратери
      каміння точу
      з вітрами до стогону
      у ступі товчу
      моро̀ку застояну
      холону у лід
      вливаюсь у повені
      за сонцем услід
      себе випаровую…
      себе роздаю
      до краплі останньої
      і спраглих пою
      росою поранньою…
      … бруківкою площ
      чи дикими плавнями –
      ім’я мені – дощ…
      ніхто не піймав мене…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. крізь...
      крізь повинності і провини
      тіло – суміш вогню і глини –
      пілігримом тане в тумані…
      тут мого̀ нічо̀го немає…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Артюр Рембо - П'яний корабель
      В байдужих водах Рік, узятий течією,
      Лишився я один без вірних моряків:
      Індійці здобиччю зробили їх своєю,
      Припнувши голими до писаних стовпів.

      І не жалкую я про втрачену поклажу
      Фламандського зерна, англійського ткання.
      Одразу як мого не стало екіпажу
      Я Ріками удаль пустився навмання.

      Минулої зими шаленістю припливу
      Я викинутий був безмозким немовлям –
      У ві̀дхлань! Що така й не марилась, можливо,
      Відтятим від землі навік півостровам.

      Мої нові шляхи шторми благословили.
      У хвилях, що несли всі жертви всіх морів,
      Я корком десять діб вигулькував безсилим
      І світла не шукав безумних ліхтарів!

      Смачніша яблук соковитих для дитини
      Смарагдова вода у трюмі із ялин
      Мене омила від вина і блювотѝни,
      Забрала руль і якір до глибин.

      Як в молоці купавсь я у Поемі моря
      Зірками повного і вир зелений пив,
      Де зачаровано в задумливій покорі
      Блідий утопленик, бувало, хитко плив.

      Де синизна води розцвічена до болю
      Неквапним ритмом тріпотить у світлі дня,
      Гучніша ваших лір, міцніша алкоголю
      Рудою піною гірчить любов одна!

      Я знаю небеса в зірницях і загра̀вах,
      Коло̀воротів вир і вечори ясні,
      Світанки збурені як голубина зграя –
      Я бачив те, що видиться у сні!

      Я бачив сонця диск, розписаний містично,
      Що падав у стальні лілові леза хвиль.
      Як маски неживі акторів драм античних
      Стеналися вали оскалом божевіль!

      Я марив про сніги смарагдової ночі,
      Цілунки ув очах погідливих морів,
      Про соки нуртинѝ нечувані й урочі
      І фосфорних вогнів блакитно-жовтий спів!

      Я місяцями вряд корився істерії
      Хвиль, що гриміли в риф як ревисько корів,
      Не знав я, що одні лиш сяючі Марії
      Придушать сто̀пами пащеки у морів!

      О, знаєте, я плив Флоридами чуднѝми
      У плетиві очей пантерячих і шкір
      Людей! Запряжений веселками ясними
      У небокрай морів летів зелений вир!

      Я чув ядучий дух забродженої твані,
      Де в хащах комишів гниє Левіафан!
      Коли у штилі вод незміряні ковбані
      Розверстує ураз шалений ураган!

      Льоди і перли хвиль, і сонце, й мідні хмари!
      Відмілини жахні серед заток рудих,
      Де велетенських змій жеруть клопів отари
      Ті ж мліють край дерев смердючих і кривих!

      Я б дітям показав хори дорад співочих,
      Цих рибок золотих блакитного вогню.
      Я піною блукав без якоря крізь ночі
      І Часу вітрюган святив мою борню.

      Між полюсів і зон, стомившись бушувати,
      Ридало море враз і стишувало плин,
      Гойдало тіні на присосках жовтуватих…
      І був я жінкою, що молиться з колін.

      Я островом блукав у посліді пташинім
      Птиць блідооких, що галділи в вишині.
      І всі утопленики крізь мої щілини
      Впливали за̀дки, щоб дрімати на мені!

      Самотній корабель, дарований просторам,
      Закинутий в ефір, де навіть птиць нема,
      Сп’янілий від води, байдужий моніторам
      І з Ганзи парусам – чекати їх дарма.

      Я вільний дим їдкий туманів пурпурових,
      Мур цегляний небес від мене розваливсь,
      Де для поетів рай принадностей цукрових –
      На сонці лишаї і лазуровий слиз.

      Безумним кругляком у скатів мерехтінні,
      У супроводі зграй із коників морських,
      Я мчав і липня кий дубасив неупинно
      Ультрамарини хмар із вирвами у них.

      Я в жа̀ху тріпотів, бо чув за миль півсотні
      Мальстрімів хрипоту і бегемотів гін.
      Предвічний пілігрим блакитної безодні
      Європою я сню, віками давніх стін!

      Я бачив острови і зір архіпелаги
      В шалених небесах, у сяйві блискавиць.
      Хіба не в цих ночах заснула, бідолаго,
      У сонмі райських птиць твоя майбутня міць?

      Занадто я ридав! Так безнадійні зорі.
      У сонці гіркота і місяць зник давно.
      Любов’ю як мечем мене прошило море.
      Хай трощиться мій кіль! Пора іти на дно!

      Із європейських вод всього миліш калюжа,
      Холодна і брудна, на темній мостовій,
      Де схилене дитя із рук пускає тужно
      Метеликом весни тендітний човник свій.

      Не маю більше сил, о хвилі, у томлінні
      Тинятися на зиск бавовняних купців
      Ні посеред вогнів, ні в прапорів цвітінні
      Під поглядом жахним неприязних мостів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. віє вітер...
      ...віє вітер по Волині
      студить зболені долоні
      виє біль по Україні
      скачуть коні… скачуть коні…
      назбирала собі болю
      від кісток народу Леся...
      той прикличе собі долю
      хто ім’ям землі назветься…
      і кохала… і кохали… –
      все взяли слова молитви…
      болю не утамували
      ні європи ні єгипти…
      ...віє вітер – гонить рими…
      море хвилями здіймає…
      ти навіщо мені, Криме,
      коли Лесі тут немає…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. Мова
      незупинна… незмовкна… цькована
      да̀рмо роздана і дарована
      в люди винесена
      виплеснута
      мова моя
      на вітрѝще виспівана
      на бурливу водицю вимовлена
      наговорена духом
      іменем
      на дорогу на перехресну
      в пил і в камінь
      у ватру скреслу
      в пущі
      в гущі
      в бездонність хаосу
      де не дихається
      не зітхається
      де любов – що вмерла – рождається
      де зі слова світ починається
      знову…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. circulus vitiosus
      Господь мовчить… і дихає в мені…
      життя і смерть – усе належить Мові…
      на сонці никнуть фарби кольорові
      і виживають діти і пісні…
      поперед нами – вирубаний ліс
      позаду нас – знедолена долина…
      стає свята дитина на коліна
      і вчиться у дощу мистецтву сліз…
      червона глина затверділа в плоть
      і я не хочу більше вибирати –
      боротися і сам себе карати…
      нехай хоч раз все вибере Господь…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. ЯК ТИ З ТАКИМ ЖИЛА?..
      як ти з таким жила?
      жѝли пекла безжально…
      вижити не змогла –
      і солодкий мигдальний
      присмак того життя
      ти пила і давилась…
      нитка твого шиття
      у лахмітті губилась…
      та сліпота очей
      куряча серед ночі –
      ні людей ні речей…
      більма вони – не очі…
      і в пустоту доріг
      погляд ще більш пустельний –
      так би жоден не зміг
      що не вибір – пекельний…
      що не слова̀ – зола
      що не думки – злочинні
      вижити серед зла –
      треба мати причини…
      ти не мала… мала̀
      іскорка – не запалить
      вогнище… все до тла
      вигоріло… все мало
      попелу паліям –
      вигорів сад дощенту…
      дім якщо – то бедлам
      мова якщо – крещендо…
      я тобі корабель
      шлю що пахне сосно̀ю
      я тобі Коктебель…
      степ… постелю весною…
      я тобі Карадаг
      миттю – як Мефістофель
      пристань всіх бідолаг
      Макса сатирний профіль…
      я поміняю лік
      не розділю – помножу…
      …райдужний сердолік
      знову знайде Серьожа…

      море виманить нас
      і понесе водою…
      Поета вбиває Доля…
      Поета цілує Час…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. ПОЕМА МОРЯ
      море – мармур…і̀нока келія…
      відпускає мені гріхи
      мерехтінням святого Ельма
      вистеляє мені шляхи…
      море вилилось мені в душу
      і влилося в очі мої
      заховало мене у мушлю
      і заповнило по краї…

      море – мірѝло усіх речей…
      море – безодня моїх очей…
      море – начало усіх начал…
      лава… навала… провалля… шквал…
      марне марево вечорове
      струни арфині гонорові
      магма… магія… мадригал…
      сьомий-восьмий-дев’ятий вал…

      море виром тьмарило розум
      білопінним снігом мело
      розбивало громѝ і грози
      глухо темним нутром гуло
      море мислило островами
      молитва̀ми летіло ввись
      мурувало стальні цунамі
      щоб на ньому не прижились…

      море марило… мерехтіло
      медом липнуло… мліла мла…
      море википіти хотіло
      клекотіло – вітер… смола…
      гуркотіло мирно-марудно
      бурмотіло – галька… пісок…
      розривало солоні груди
      на мільйони стальних ниток
      сонцем вилинялим горіло
      гріло схили губами хвиль
      умащало усохле тіло
      древніх скель… і лягало в штиль…
      піднімало ревище люте
      болем билося в береги
      стугоніло в землю закуте
      хвиль здіймаючи батоги…

      море ремствувало… роптало…
      реготіло… репетувало…
      хлюпотіло… тремтіло все…
      шепотіло що світ спасе…
      море лащилось… муркотіло…
      вітром бавилось і вертіло
      бумеранги чаїних крил…
      і стелилось немов ковил…

      море мѝлувало самотніх –
      розчиняло сльози в собі…
      у безмірності днів суботніх
      спочивало по боротьбі
      не бентежило пілігримців
      не тривожило кораблі
      і загублених і чужинців
      доправляло до їх землі…

      море мліло… гойда̀ло снами…
      потішалось над маяками…
      розривало земні тенета –
      море вимріяло поета…
      морем вимірявся поет
      і сумний його силует
      розчинився у білій піні
      тихим шурхотом по камінні…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. sic transit gloria mundi
      серед садів… захованих плодів…
      вуглиною і глиною стираюсь…
      стараюсь… не бентежу юних дів…
      рабів обходжу і царів цураюсь…
      у мене свій край світу у душі…
      і зе́млі триєдині… тридев’яті…
      баддя води і каганець у хаті
      і дотики таємних ворушінь…
      то віще слово вище за печаль
      очищене… не знищене чутками…
      а вибгане суворими нитками
      різцями закарбоване в скрижаль…
      містерія святої простоти
      святої пустоти і марнотратства...
      перлинами казкового багатства
      зростають в серці зерна самоти…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. сили небесні...
      сили небесні… сили чудесні…
      сили води і вогню…
      сили душевні… сили тілесні…
      Бог одягає в броню…
      сили родинні… сили дитинні…
      сили страждань і прощань…
      сили провинні… сили невинні…
      болі земних сподівань…
      сили сповідні… сили спокутні…
      сили довіри й мольби…
      сили пісенні… сили незбутні…
      дар родової журби…
      сили небесні… сили чудесні…
      дому намолений храм…
      сили прощенні… сили воскресні…
      ввірені ніжним вітрам…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. і тільки прямо...
      життя мого рівняння
      ігрек-ікс…
      ріка мого кохання
      Лета-Стікс…

      тече вода червона
      слова-пісок…
      на блазневі корона
      до прірви – крок…

      веде мене дорога
      на світу край –
      два дерева у Бога
      на цілий рай…

      зупинена хвилина
      на всі віки
      коли мені людина
      не дасть руки…

      коли згорить довіра
      в сумних очах –
      впольованого звіра
      останній жах…

      і справа – де під скроню
      ребро хреста…
      не стиснеш у долоню
      сухі вуста…

      і зліва – де під шкіру
      навскіс плеча
      занурено зневіру
      як сталь меча…

      і тільки прямо – світло…
      безмежний шлях…
      і дух як подих вітру
      на парусах…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. мить
      забуття життєвої паузи…
      мить – і нібито небуття…
      час завис у повітрі маузером
      поміж пострілом і життям…
      ти на пікові – далі сходження
      і неясно: швидкѐ? повільне?
      все налагоджено й погоджено
      як ранкова меса недільна…
      для абсурду бракує мужності…
      темне метиво… гола логіка…
      і тиняєшся по окружності
      з мертвим поглядом алкоголіка…
      і раптово на точці ро̀сяній
      коли кров досягає осені
      радість арфою задзвенить
      зупиняєш прекрасну мить…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. спроба голосу
      і рука моя Вам – востаннє –
      беретѐ? – о даремний дар!
      не беруть дання̀ на прощання
      віддають – ударом удар!
      кожен жест – як постріл у спину
      кожне слово – свист батога
      (потім вимислимо причину –
      розбереться кожен в боргах!)
      у пустелі дому німого
      кожен виправдає себе
      і у свідки прикличе Бога
      душу заживо погребе
      під уламками аргументів
      (очевидних як білий день)
      атавізмів і рудиментів
      бідна логіка упаде
      пам'ять вислизне з-під уламків
      покаліченою втече
      до своїх повітряних замків
      під гаряче ліве плече…
      …дощ за нами іще поплаче…
      безголосе моє незряче
      серце… без вороття дитяче
      радість сонячна обпече…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. втеча
      вітер жене порохно по сухій землі…
      і ні дощу… ні роси… ні сльози – прохолодне небо
      кволо лягає на стомлені ковилі –
      Нут огортає собою сумного Геба…
      хочете, очі, я вам покажу красу?
      годі вдивлятися у далечінь печальну…
      пасмом в нічному небі погойдується Хонсу́
      і за сріблястим сяйвом ідуть прочани…
      ходить Марія по вибілених пісках
      і усміхається кожній новій стежині
      з болем вдивляючись у чудернацький анх
      у перебиті вогнями хмари ожинні...

      марить Марія заслухана в голоси…
      стогне пустелею Йосипова знемога…
      у пірамідах завершуються часи
      і відкривається вічне мовчання Бога…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. тексти
      тексти або ширяють -
      або вмирають...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. в Криму - небесному...
      моя неприкаяна кримського неба горлице...
      мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
      орлѝце віща неупокорена... неприкаяна...
      Ваші кохані – Фоми... Іуди... і Каїни...
      божественну глину на чорній кро̀ві замішано
      такою безслізною Ви стоїте на суді... невтішною…
      палає життя як ягня на вогні жерто̀вному
      і мова Вас виправдовує... самі̀ Ви стаєте мовою...
      на кримському вітрі стою я розвіяний на всі сторони –
      і чорні крукѝ і чайки над морем зморено
      кличуть-гукають-чекають слідів на піщаній паперті…
      і ні садів... і ні слів... і ні навіть пам’яті…
      Ви зазирнули в аїд Карадагу – вижили
      ношу доріг і порогів чужих винесли…
      ми ще із Вами о ранній порі воскреснемо
      десь на краю ойкумени… в Криму – небесному…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. і може там...
      я з морем у самотньому човні
      зітхає море одиноким звіром
      ми знову один одному повіримо
      і знов слова залишаться – мені…
      голодні сенси питимуть мене
      як молоко імперської вовчиці
      їх лапи вигинатимуть ключиці
      любов дитяча будь-кого розпне…
      неси мене, о водо, в синю тиш
      у слухання предвічного покою
      нічого я не заберу з собою
      і ти усе облиш… усе залиш…
      і ми зіллємось… виллємось в ніщо…
      де Бог іще не починав роботи…
      і може там – розчиняться скорботи…
      як обтрушу я порох з підошов…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. літанія радісна
      душі̀, о Господи, не суду – саду…
      де виросли лише життя дерева...
      де у мені блаженно мліє Єва...
      і вибір є – не вибирати зраду...
      любов сміється з вибору… надія
      лиш там де всі рахунки несуттєві…
      у світло виривається Марія
      і віддає своє ося̀ння Єві…
      в руках я буду Єву колисати
      ми прожили свій біль земного кола...
      вона мені і донечка і мати…
      і сорому не знає тіло голе…
      сміється Бог як радісна дитина
      і час як м’ячик закида̀є в воду…
      душа нічого часові не винна
      черпає вічності ранкову прохолоду…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. ностальгія за Львовом
      о Льове... волелюбний мій… волоокий…
      шпилями виструнчений висо̀ко…
      вишитий пишномовними вежами...
      вимощений камінними межами...
      вимальований пастельними кольорами...
      вимолений соборами і церквами...
      дивна твоя мова, о золотий Львове,
      говірок твій тягучий... кавово-медовий...
      з левовою м’якістю ти трешся об мене...
      у тобі тепло людське таке поіменне...
      у мені твої дзвони дзвонять недільно
      через ностальгію лечу в надію
      що стрінемося знову, о Львове,
      мій світа̀нковий…сутінковий мій… гоноровий...
      і ти глянеш на мене віконцями ратушними...
      і на душі – стане чисто... стане святково...
      і промінчиками райдужними
      поллється тобі моє радісне слово...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. пісня
      стереже мене мова в чужому саду…
      стережеться очей: огорожа… сторожа…
      я ніколи не вдома – куди не піду…
      все мене не поділять… ніяк не помножать…
      я складаю склади мені кинутих слів…
      і збираються тексти вручну… по крупиці…
      ось і Бог через сито води заяснів…
      я біжу по плоди… на деревах кислиці…
      мамо біла, сердешна голубко моя,
      ти з античною впертістю гідною шани
      меч даєш паперовий і шолом бляшаний
      і торбину землі де народжений я…
      я співатиму в щасті тобі і в біді
      і як свічечку мову твою незгасиму
      затулятиму серцем… до храму нестиму…
      і віночком твоїм попливу по воді…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. фоносемантика
      я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
      синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
      я тебе виманив ночі скрижалями…
      виморив ворога… вимарив снами я…
      вимістив тугу словами незнаними…
      висміяв мудрого… висмикнув мертвого…
      вистелив капища Каїна жертвою…
      я тебе вигоїв марною піснею –
      небо спустилось між нами завісою...
      я тебе виболів… вибілив зимами…
      і відпустив тебе в тінь...
      що сказав тобі?..
      що я зробив тобі?.. що не зробив тобі?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. EXODUS
      о тягучі… медові… полином настояні дні…
      щире золото кра̀дуть у скелях заховані гноми…
      сонце палить сюжет на забутому кимось рядні
      і злітаються зорі зустрітися на Меганомі…

      позбираю у серце розкидані морем пісні…
      позшиваю дитинні стежини сирими нитками…
      не діждусь доки висходить хліб – і у торбу прісні
      плескачі поскладаю… зайду на могилу до мами…

      море скрізь… і у небі… і в мові… і в мене в очах…
      все вернеться сюди – де гора як правічна пустеля…
      о мій дім… діл втікає з-під ніг і спалахує стеля…
      і така недоречна сльозина на солончаках…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. псалом
      міць залізяччя здолає іржа
      золота не переможе…
      все відбулося як Ти забажав
      втілив я умисел, Боже,
      Твій… і душа прочитала путі
      пройдені нею крізь морок
      і залишила слова золоті
      там де кінчається море…
      дерево гладить дитяча долонь
      очі пронизують небо…
      світ завмирає… у стугоні скронь
      ритми безжурного Феба…
      і ні земель мені і ні держав
      і ні колодок острожих –
      все відбулося як Ти забажав…
      втілив я умисел, Боже,
      Твій…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. заповіт батька
      1
      земне життя здолавши вполовину
      не озирнуся… не перепочину…
      піду за Голосом у зоряні сади –
      туди де світить місяць молодий
      де рід мій кров’ю вилився в слова
      де пісня недоспівана жива
      де мороку немає і мороки
      і всі живі поети і пророки…

      2
      поховайте мене під соснами
      де коловся ногами босими
      де прощався з теплом щоосені
      і молився у бік гори…
      ви згадайте про мене весело
      як вода сміється під веслами
      як лунає дзвінкими веснами
      голос віщої дітвори…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. народила лисиця...
      народила лисиця вовчика –
      сіроокого диво-хлопчика
      і ні нір йому… ні каміння…
      ні колінного скавуління…
      дика кров стугонить у жилах…
      по тілах – слабких і віджилих
      духом тліну снують гієни
      і висмоктують чорні вени…
      у геєні гноїсько зради
      вигризають шматка заради…
      приворожує вовчик місяць
      все згоріло – попіл не місять
      хто не спить – тому смерть не сниться
      і у скроні б’ється лисиця
      як у клітці… о щем щасливця
      вполювати вночі мисливця…
      срібним яструбом місяць висне
      як навмисне
      де білі крила
      Каїн брата підняв на вила…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. форма води
      о яблуко небесної води…
      повіками обласкане… віками…
      із вікон замутнілих павуками
      ідуть до моря всі мої сліди…
      і щебетання в щебінь упаде…
      потоне тінь у темряві гонитви
      і музика безмовної молитви
      Мойсея через води поведе…
      і морем міряє зневір’я мовчазне
      глибинами замилуваний Йона…
      … і радість незбагненна і солона
      принишклим звіром дотик мій лизне…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. віє вітер...
      віє вітер по Волині...
      студить зболені долоні...
      виє біль по Україні...
      скачуть коні… скачуть коні…
      назбирала собі болю
      від кісток народу Леся...
      той прикличе собі долю
      хто ім’ям землі назветься…
      і кохала… і кохали… –
      все взяли слова молитви…
      болю не утамували
      ні європи... ні єгипти…
      ...віє вітер – гонить рими…
      море хвилями здіймає…
      ти навіщо мені, Криме,
      коли Лесі тут немає…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. тропізми
      1
      мій дім – моя фортеця…
      мій дім – моя в’язниця…
      ввижається-живеться…
      живеться – доки сниться…
      о сни мої-кассандри
      о мислі-одіссеї…
      октаедри… меандри…
      єсеї… фарисеї…
      німіє голос навіть
      небесного поета…
      одинаки минають
      мережеві тенета…
      останнього завіту
      цифровані скрижалі…
      всі ждуть фіналу світу
      а треба жити далі…

      2
      відмовляюсь від імені – мови ради…
      не для мене параметри і паради…
      я сумна пародія на поета –
      світ мене не виманить у лабети…

      мова – моя музика… моя муза…
      і мегера цілиться і медуза
      в ніжне серце – славою і хулою…
      темнотою о̀лень до водопою
      йде таємно… бережно і подячно…
      молитовно хилиться… а не лячно…

      я собі не пам’ятник і не пам'ять…
      і не зваблять написи... не позбавлять
      мене волі бавитися словами…
      ...коли ви є мовою – мова – вами…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. грудень
      грудень на груди впав
      снігом… снагою неба…
      сон золотого Феба…
      спав би собі і спав…
      сніг на моїх устах –
      тайна… не та… не тане…
      сил небесних братання…
      доля долає страх…
      магія забуття –
      сніг… наголо́… готично…
      Каїнова дотична…
      савана сповиття…
      грудень – і день не день –
      гру огранює грою
      крига ламає зброю
      міриться у мішень –
      серце моє безсонне…
      диво моє бездонне…

      маюсь… зимово каюсь…
      Голосу сповідаюсь…
      сподіваюсь на Бога…
      Господова барлога
      там де німіє мова…
      грудень… день… Книга Йова…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. я пізнав тебе...
      я пізнав тебе по жесту…
      я пізнав тебе по звуку…
      у глибинах палімпсесту
      у гущавинах бамбуку
      тихе-тихе бурмотіння
      виливається віршами
      в моє ледве животіння
      долітає голос мами…
      дух літає де захоче
      і веде куди не знає…
      піднебіння залоскоче
      пісня – ні кінця ні краю…
      я і мучусь… я і мушу…
      ні дихнути… ні відняти…
      дивляться мені у душу
      дивні очі оленяти…
      обійняти кожне слово…
      сонцем висушити сльози…
      моя мамо… моя Мово…
      це все грудень… все морози…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. іду...
      іду за дітьми… світлими путями…
      вбираю мову вільної води…
      не відаю – навіщо і куди
      кочую непрожитими життями…
      у тишини навчаюсь забуттю
      у світового дерева під тінню…
      любов моя старцює попідтинню
      віддаючи себе передчуттю…
      іду за дітьми… весело і жахно…
      співає арфа – рветься із руки…
      і розлітаються зажерливі круки
      по норах розбігаються арахни…
      мене тримають руки золоті…
      мені співають голоси іскристі…
      пишу листи на скинутому листі
      осінньому… мої слова прості…
      прости мене, любове, що роздав
      тебе усім хто рвав мене на шмаття…
      тобою розбивав усі прокляття…
      до ран тебе смертельних прикладав…
      ти все терпіла спалена дотла
      і феніксом здіймалася у небо…
      мене чудесним дітям віддала…
      і вибору немає… і не треба…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. О.О. - навздогін...
      мрійна міна… зміна кадра…
      наливай по вінця чарку…
      ми з тобою, друже, надра
      у культурному проша̀рку…
      хвилі… піна… сіль губами…
      золоті золу молотять…
      і торнадо… і цунамі…
      дрантя латаної плоті…
      для віршів сміття доволі…
      зони… авгієві стайні…
      королі голодні й голі…
      тернами шляхи астральні…
      і перкусій… і перверсій…
      і сфуматно… і пастельно…
      діти вірусних поезій
      інфіковані смертельно…




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    66. П. Верлен - Осіння пісня (з французької)
      Сумом скрипо́к
      Сонний танок
      Осінній
      Ранами б’є
      В серце моє
      Тужіння.

      Траурний дзвін
      Дáвнішніх днин
      Щоночі
      Сльози журні
      Млою мені
      На очі.

      Світом мене
      Вітер жене
      Не вщухне
      Вгору, униз,
      Мовби той лист
      Пожухлий.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    67. Горацій - ОДА ІІ.14 (з латини)
      О Постуме, о Постуме… Квапливі
      гей-гей роки минають. Попри шану
      богам – старечих зморшок не уникнеш
      і смерть тебе настигне незрадлива.

      І хоч Плутона загоджай биками
      за днів числом – хоча б і трьомастами –
      змивають хвилі поступ Геріона
      утричі велета. І Титій грізний

      як і не був. Отак часи настануть
      і нам усім, що живимось дарами
      землі, переплисти ті води темні –
      чи ти з царів чи хлібороб убогий.

      Дарма ми утікатимем від Марса
      кривавого в адріатичних хвилях,
      дарма ми уникатимемо Австра,
      що восени тіла̀ нам прошиває.

      Ми маємо Коцит пізнати чорний,
      побачити безславний рід Даная
      й даремний труд Еолового сина –
      Сізіфа, що у вічність котить камінь.

      Покинеш все ти – і дружину милу,
      і дім, і землю, по котрій ступаєш.
      З-поміж дерев, посаджених тобою,
      лиш кипарис тобі лишѝться скорбний.

      А твій гульвіса-син твоє цекубське,
      заховане за сімома замками,
      коштовністю понтифіків достойне,
      проллє бездарно на брудну підлогу.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    68. о дар...
      о дар… о жар… відважна даність…
      дання самотності… захланність…
      недремний… недаремний…
      горить жертовницький вівтар…
      і випромінює арф'яр
      сумні свої «до-рѐ-мі…»
      не в дім – в Едем –
      як нагає̀м не думи – гімни… гами…
      і не загоїти гортань…
      горнути світ… гонити страх…
      бо дарча в будь-яких судах
      оскарженню не підлягає…




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    69. Бог при́йде...
      Бог при́йде Єві кóсу заплітати
      як донечці перед весіллям мати
      наллє печалі в очі молоді…
      віночком пустить по святій воді
      Адама напувати у сади
      де небо починається з води
      де Каїнова б’ється параноя
      де звірі добираються до Ноя
      де Йов до діалогу змусить Бога…
      і ляже перед вбогими дорога
      і ні перепочити… ні спитати…
      Бог при́йде Єві кóсу заплітати…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    70. зимовий ранок... Ласпі (Кримські етюди)
      шляхетна сивина прадавньої гори
      розчесана дощем… увінчана вітрами…
      і грає юний день свої небесні гами
      торкаючи гори… цілуючи вітри….
      сліпа долина дна… Аїда… тінь Тавриди…
      невичерпані сни ласпійського села…
      стинається вода до дотиків весла…
      і ти посеред див ущелини-сновиди…
      не пий і не носи застійної води –
      шепоче ліс-Улісс заламуючи віти…
      скрижалями стежин укладені завіти
      у літери – сліди грудневої слюди…




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    71. рятую радість…
      рятую радість… з хащі небуття…
      виманюю своїм арфічним співом
      схиляючись над родовим архівом –
      сувоями життя і маяття…
      протоптую стежини в чагарях
      до світлої галявини з озерцем…
      учитуюся спорожнілим серцем
      у літери в далеких букварях…
      мені шість років… і усі живі…
      ні порівнянь… ні спогадів… ні часу…
      лише сюрчання коника в траві…
      і Еллі ще вернеться до Канзасу…
      і Пітер Пен здорослішає ще
      Котигорошко ще покаже змію…
      … шукаю радість жа́хно і натще́
      у заростку хмільного деревію
      і море – пес кудлатий і старий
      незрадно лиже босі мої ноги…
      я падаю лицем у деревій
      у стогін прохолодної вологи
      і п’ю росу як сльози із очей
      у мами що мене чекала марно…
      ранкове сонце гріє… не пече…
      і в небесах і на душі – безхмарно…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    72. усі від’їжджають…
      усі від’їжджають… затерпла правиця…
      у пам’ять поспішно заховую лиця…
      заховую погляди… жертвую мовою…
      заховую серце… подалі заховую…
      побачимось? – так, ну принаймні у вайбері
      а скільки кому Бог налічить у таймері?
      покинуте поле не стане обжинками…
      розносяться вітром… і тануть крижинками…
      прощайте-простіть… вибирайте надію
      мені залишайте свою ностальгію…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    73. я нікуди…
      я нікуди не поспішатиму...
      коронований дурня шапкою
      я вже встиг усюди і вчасно...
      – о! правічне єврейське щастя...
      доля стихла... не насміхається...
      нитка в голку сама вдягається...
      мова ллється міцними винами...
      я за пазухою… за спиною...
      я співаю а доля слухає
      і тепер на холодне дмухає –
      береже мене від напасників
      і заховує від сучасників...
      що нам час? ми щасливі про́стором –
      нам що зорями а що росами...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    74. серед янголів...
      серед янголів що ліворуч
      серед янголів що праворуч
      уявляється – мама поруч…
      виявляється – мама поруч…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    75. спроба мовчання
      картинна галерея… картонна… галера у морі міста
      на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
      бо вона ще не тоне… і повзе самотньо в натузі…
      і несе щось таке неcтравне в роздутому пузі…
      тексти тихо старіють і помирають і треба їх відпускати
      не лізти у їхню душу і не сотати їх на цитати
      треба читати майбутнє вціліле у звуках мови
      і намагатись не вимовляти ім’я таємне Єгови
      життя стирає у порох кожен людський порух
      засипаний піском сенсу Бог через тіло говорить
      і недоречний супроти тіла жоден-жоден протест…
      не плач… не вбивайся за мною – я всього лише текст…




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    76. так мало...
      так мало літ… і мало зим…
      прощайте, море моє і гори…
      буде горній Єрусалим –
      відпустило додому горе…
      мова в’їлась в мої вуста…
      говірок містечковий хриплий
      двору нашого суєта
      діда дорогоцінна скрипка –
      відпустіть мене у світи
      подаруйте мені свободу…
      мій народ запалив мости
      я іду за своїм народом…
      камінь цвинтарний, відпусти
      де стоять в сумному сусідстві
      могендовіди і хрести…
      тісно так що ніде присісти…
      і коли заживе земля
      і загоїть криваві рани
      повернуся я іздаля
      на могилу моєї мами…
      друзі дивляться мені в слід
      що їм елліни? що юдеї?...
      вітер мій витирає слід
      із суглинистої Сугдеї…




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    77. налий мені, янголе...
      де пам'ять зухвала мене заховала?
      не плавлять мечі… не куються орала…
      налий мені, янголе, чашечку кави…
      скажи мені чесно які мої справи…
      я мушу тебе про сумне запитати
      невже і мене розберуть на цитати?
      симфонія моря й небесні висоти
      невже і вони розпадуться на ноти?
      налий мені краще вина молодого
      верни мені пам'ять про мене самого
      верни мені кожну дитячу стежину…
      за це я тілесну свою одежину
      віддам тобі, янголе… ранку ясно́го
      щоб серцем ти зміг доторкнутися Бога…
      як я це робив і розплавився в магму…
      тепер лише пам’яті… пам’яті прагну…
      де всі ще живі… де наш дім в піднебессі…
      міняю без роздумів шати тілесні
      на миті найменші дитячого щастя…
      від миті пришестя до болю причастя…
      … мій янгол вина́ ані кави… не має –
      він знову мені забуття наливає…






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    78. Русланові М... кримськотатарському поетові...
      він загасив недопалок любові
      і попіл розлетівся по руці…
      розвіяло по долі папірці
      життя земного факти доказові…
      і книга зачинилась на замок
      всі дотики його взяла з собою
      навіки побраталася з журбою
      у колі незавершених думок…
      він не сказав – куди пішов… за ким…
      кому тепер довершує сонети
      і мінаретів темні силуети
      зітханням домальовує легким…
      сугдейська ніч… ні суддів… ні підсудних…
      окраєць місяця на чорному столі…
      і кров у виноградному гіллі́
      вливається у скроні безрозсудних…
      намарно море дивиться у даль –
      його нема в кургані Меганому…
      … присплю дітей і тихо вийду з дому
      доспівувати в світ його печаль…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    79. Ясон (цикл "Тьма міту")
      самотніший самої самоти
      Ясон у ті́ні сохлого човниська…
      вбирає моря вечорові зблиски –
      земної зради сльози золоті…
      вечірнє сонце ру́ном нависа…
      ворожать заморочені халдеї…
      орфеєвої арфи небеса…
      і регіт божевільної Медеї…
      лоскочуть тіло хвилі синьо… сонно…
      підточують забутого ковша
      трухлявий човен падає в Ясона
      від тіла вивільняється душа
      і лине до далекої Колхіди…
      де зраджена любов – там гинуть діти…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    80. не йди...
      ранковий ритуал міцної кави…
      і сни гірчать якими я блукаю…
      і пам'ять – чорний осад ворожіння –
      ганьби́ть закони часу і тяжіння…

      усе розмови і хитросплетіння …
      побудь іще – я знаю стільки світла…
      я розкажу усі мої видіння:
      олива не поливана розквітла
      і яблука достигли на морозі…
      слова зникають… виникає титла…
      я вилив море і почив у прозі…

      я зачинився у Твоїх світах
      я розчинився у Твоїх потоках
      і виловив сумних і одиноких…
      тепер вони у мене на плечах…

      не йди… не йди… мене поглинуть сни
      і не відпустять і залишать спати…
      я ще навчусь і жити й виживати…
      не йди… мені не вистачить весни…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    81. сад
      старого саду літні вітражі
      розмореного сонця міражі
      старого храму музика небесна…
      легкого серця сила безтілесна
      співає і безглузде і просте…
      літає серце дивне і пусте
      такими незбагненними світами
      де пустота ховається в тамтами
      воліючи таємної руки…
      і яблука – лукаві малюки
      пірнаючи у світанкові роси
      польоту незміре́нного не просять –
      цілують землю в жадібні вуста…
      і стугонить любов’ю пустота…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    82. доля
      я їм твій хліб, о доле моя дивна…
      плачу́ піснями… пла́чу у ночах
      у кляшторі зачинений монах…
      сміюсь у небо – сонячна дитина…
      Еллада… доля… далина ельфійська…
      розчинена у морі кров дорійська…
      із темного колодязного дна
      мені небесна сяє глибина…
      веде мене прозорими віками
      античний усміх молодої мами…
      у хвиль не затихаючий потік
      я словом задихаючись – утік…
      утік не я… втекла земля з-під мене…
      я арфою Орфея… з ойкумени
      до Таврії лечу-лечу здаля…
      колись мене обні́ме ця земля…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    83. Рахель - Бувало, не раз... (з івриту)
      Бувало, не раз після літнього дня
      прийду і стою край воріт.
      При заході сонця все слухаю я,
      як тихо твій голос дзвенить:
      «Мій дім в бідноті й тісноті
      і я в ньому у самоті».

      Живе в мені світло і спокій тих днин,
      їх ніжністю сповнений я
      і сумом солодким. У пісню свою
      ти вилити душу змогла:
      «Мій дім в бідноті й тісноті
      і я в ньому у самоті».

      І мариться й досі під вечір мені,
      крізь темну журбу й німоту,
      ледь чутну іздалеку знову ловлю
      наївну мелодію ту:
      «Мій дім в бідноті й тісноті
      і я в ньому у самоті».



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    84. біжу...
      біжу луною… луною…
      полями… тілами останнього бою…
      незбутнє все незабутнє…
      не-сутнє… суттєве… сутнє…
      кро́ками обережними…
      збереженими…зображеними…
      по воду ходять ображені…
      божа́ться життям збентежені
      священні а чи святоші
      годиться все про запас…
      … Господи, ми хороші…
      не бійся нас…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    85. минаю...
      минаю чужу славу розкидану по кутках…
      по зірках загаслих ступаю…
      нічого свого не маю…
      пусто… легко в руках…
      ворожу́ на прожи́тих роках
      і випадає дорога дальня…
      і музика… музика поминальна…
      флейта і арфа… сонячна фарба
      лежить на мені незмивно…
      нанесена рока́ми… широкими мазками…
      дивно, Господи, дивно…
      який мені вік?... погубив лік…
      хто на самотність мене прирік?..
      …змовкає Бог… співає чоловік…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    86. наллю...
      наллю льодяного сумного вина
      померлого винограду…
      собі у раду –
      і не ятри́тиму тіні…
      налитої крові іній
      озно́бить твої долоні
      сповна́…
      вони пломеніють в мені
      на голому серця дні…
      ладнає Харон човна…
      я ліг у перетин ліній
      закресленням…
      зорепаду мішенню…
      ню...
      ню вітрувіана…
      камланням...
      бубном шамана…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    87. розкажи мені, мамо...
      розкажи мені, мамо, я́к ти там у раю…
      ти і там піднімаєшся разом із сонцем
      і шепочеш подячну молитву свою?
      і мене називаєш своїм оборонцем?
      я тобі розкажу де живу тепер я…
      наш поріг розвалився як ти відлетіла
      мене морем понесла стрімка течія
      і не чую відтоді ні лі́та… ні тіла…
      розкажи мені, мамо, де подіти слова…
      хто дарує життя і дивується з нього?
      і куди заведе ця словесна дорога
      і чому моя пісня ще досі жива?
      побалакай зі мною… про все розкажи…
      як там наші? чи чують мене з молитвами?
      я либонь пережду цю ходу з хоругвами
      і зігрію дитину що з ляку дрижить…
      … розвидняється… треба стрічати зорю…
      треба сонце будити і ладити душу…
      заспіваймо тихенько… це тишу не зрушить…
      кличе день – і мій камінь новий вівтарю…












      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    88. карта
      побічним зором по теплій шкірі
      білий кролик лоскоче…
      родимки… родові знаки…
      ознаки породи…
      родинні борги до сплати…
      одяг дивних матерій
      кольору трави молодої
      кольору трави мудрої…
      тепло́ не ділиться на промені –
      не дозволяє ділитися –
      відлітає усе…
      ти дозволиш бути
      перед тобою оголеним
      і не знати сорому?..



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    89. чого...
      чого я чекаю? – літа…
      чого я шукаю? – літер…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    90. а смерть присяде...
      а смерть присяде скрàєчку життя…
      за руку візьме… поцілує в очі…
      перелистає сни мої пророчі
      і сéрця переслухає биття…
      мене легкого понесе в санчатах
      маленького у витертих штанчатах
      у рукавицях з татусевих рук
      у біле сяйво де нема розлук…
      де всі живі – і радість оживе
      і сонечко у очі запливе
      і випалить невиплакані болі…
      я притулюся до своєї долі
      і все прийму чого я не приймав
      я відпущу захованих примар
      єдино мову заберу з собою…
      складаю зброю немічного бою
      несу тепло у човнику долонь
      у жертву на всепалення вогонь…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    91. вечірнє (Доля)
      заварити терпко́го чаю…
      чорнішого за всі ночі
      і розпити себе… розлити
      на тарелю місяця вповні…
      а тобі було добре О́вном
      краще ніж мені Козерогом?
      ми були відпущені Богом
      як земля горіла під нами
      м’язи скручувались нитками
      і ми натяками минали
      і ми намірами вмирали
      мирото́чили… морочились…
      паморочилися знесилені
      наші голови обважнілі…
      щось не те ми там надкусили
      загасили водами сивими
      зорі… зоране поле голе
      тільки працю нам обіцяє…
      я іще фантомно пручаюсь…
      … заварю собі щедро чаю…
      філіжанка переверне́ться –
      Доля навіть не оберне́ться…
      розіб’є́ться вщент філіжанка –
      не здригнеться навіть… не гляне…
      слід потоншає і розтане…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    92. ранкове
      все на продаж… на знос і на злом…
      на зло як банальності біс – біном…
      а я сьогодні зранку ділюсь теплом
      і не чекаю… чеканю кроки…
      янголи наспівують караоке
      білосніжні і синьоокі
      безстатеві і одинокі…
      грають у жмурки… і жмуряться близоруко…
      я одягаю панцир… клобук… перуку…
      і їду до праці на восьму тридцять…
      якщо пощастить – то втраплю у корок…
      і за запізнення мене зві́льнять о восьмій сорок…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    93. антропогонія
      затісні суди і судини…
      ліхтарі – немає людини…
      у майбутнє сяє Бог
      ген за геном
      ми мандруємо удвох
      з Діогеном…
      знов із небом діалог…
      Йов… стократно…
      і ораторствує Бог
      о! Сократом…
      світ людей і світ ідей
      плин планктону
      і нашіптує юдей
      о! Платоном…
      віє духом зі шпарин...
      прахом… крахом…
      Бог не злічує годин
      Босхом… Бахом…
      радість – далями смичка
      сонцем ві́рша...
      Валтасар… вогню рука
      пише... пише…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    94. святий Домініку...
      святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
      тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
      я житиму у простоті і безслав’ї дитинної радості
      (це та́кож гординя та вихід єдиний в моїй безпорадності)...
      в парадності слів – там ні совісті і ні порядності
      вирубують рими раби у своїй другорядності...
      святий Домініку, я так і не впорався з розумом
      тобою дарованим... тексти мої не для роздумів...
      я слово дароване й роздане поза законами...
      я не володію умовностями і канонами...
      удвох по світах манівцями мандруємо з Музою...
      я тихо живу – тільки плутаю Мову і Музику...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    95. випивши мову...
      випивши мову як долю із річки буття
      музику сфер у слова перевтіливши... сенси
      в море безмежне мовчання… безмовне чуття…
      плине поет через коловорот екзистенцій…
      та́натос тане… санса́ра… химерою смерть
      сяє у темному лісі людської уяви…
      променем радості… жаром киплячої лави
      лине з-під ніг дорога́ і осмислена твердь…
      навпіл любов поділяє себе через біль
      і розділяє… і про милосердя не просить…
      тугу сховає у пісню мільйоноголосу…
      в Бога попросить єдино поетових слів…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    96. безсоння
      1
      манірна ніч готична… по дотичній
      усі часи… чудесні паралелі…
      пустелі всі і скелі… води вічні…
      азур морів у місячній пастелі…
      я схований у дух гірського вітру
      у павутиння бабиного літа
      у Будду і у сонячного Мітру
      і у мінойські лабіринти Крита…
      вогонь без міри – згасли піраміди
      всі перемоги – Піррові, здається,
      ефеба вік – політ ефемеріди
      життя фарбує і фарбує скельця…

      2
      на павутинні бабиного літа
      лечу-лечу у музику чекання…
      мій літній подив хлипнувши востаннє
      гора ховає сонцем розігріта…
      я відлітаю пасмами туманів
      під колискову лісу в сновидіння
      у журавлине жалібне тужіння
      крізь дивного життя земне тяжіння…

      3
      ми будемо жити… ми будемо жати жито…
      жалітимем все живе і з еллінами дружитимемо…
      ми будемо щастя щадити і щедро сади садити
      судів неправедних-скорих висміювати вердикти…
      впаде золотим зерном наша смерть у зелене диво
      і дихатиме земля уповільнено і правдиво
      і дмухатиме теплом нам на душі шовкове сонце…
      і Богу подякуєм за знесилюване безсоння…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    97. гербарій життя...
      гербарій життя… пересохлий папір минулого…
      в руці розсипається… лине за вітром в небо…
      та Нут повертає усе до сумного Геба…
      прости мене, Боже, самотнього і заснулого…

      холодне з дощами літо все краще за зиму вбогу…
      і я бреду у дощі… і ковтаю небесні сльози…
      о давній страх не спасти поезію з моря прози…
      прости мене, Боже, безпутного і молодого…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    98. а я вже музика...
      о темрява зародженого тексту…
      ідеш наосліп берегами прірви
      крізь болота́ у випарах і прілі
      без помочі… без розпачу… без цілі…
      ти раб: ні сил… ні змоги до протесту…
      немає у кінці святого світла –
      лиш Бог його у силі засвітити…
      і десь позаду вистраждані діти…
      і ні засумувати… ні зрадіти
      коли у серці музика розквітла…
      а я вже музика… і всі слова – то ноти…
      я партитура лю́дської скорботи
      і радості від Божої роботи…
      а темрява мене питає: «хто ти?»
      і я на те не маю що сказати…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    99. місячна соната
      бруківка моститься… тісто міситься…
      спалені і відбудовані міста і мости…
      ти – зворотний і темний бік місяця…
      геній місця… не вгледіти… не дійти…
      океани і кратери… пил космічний…
      тіло підстрибує метрів отак на два
      зависає і борсається комічно
      уробо́росом… легшає голова…
      гроти висохлі… таємні сховиська…
      уламки закам’янілі розбитих сердець…
      у твоїх печерах живе чудовисько
      тисячолітнє з планети Zed
      воно визирає беззахисне і священне
      просить погладити і зігріти лапи
      припадаючи до пилюки щільно і щемно
      виголошуючи запаморочливі постулати…
      я стою у найлегковажнішому скафандрі
      закінчуються: повітря-пальне-контракти…
      малюю в пилюці окта́едри і меандри
      для майбутніх уфологів артефакти…
      … а Земля блаженна занурена в біле хутро
      кружляє вальсом і посміхається в морок
      кризу середнього віку Місяць переживає мудро
      йому приблизно наших років за сорок
      він намагнічує полюси і кличе припливи
      щербато щириться на мої з тобою розмови
      він мислитель… месник… а ще мисливець
      навкруг нас одні усміхнені людолови…
      … третя тридцять… ти світишся в мою шибу
      мерзлим яблуком… без надії як усі діти…
      метеорит сьогодні бачу таки не схибив…
      як сходять з розуму так я зійшов з орбіти…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    100. тінь...
      тінь вища людини – коли перед нею стіна…
      ніхто нікому не винен – коли всі кругом – вина́…
      ви́на… червоні ріки – пий-залийся… віки́
      я відпускаю наві́ки лебедем із руки…
      птиці дарма́ що в небі – всі путі до землі…
      кожному по потребі – голих у королі…
      вільних у божевільні… караних у кати…
      проповіді недільні… вибілені хрести
      о́біч доріг вчорашніх… пустки… пастки́ облуд…
      помирати не страшно – важко крізь біль і бруд
      тіло своє дожити вдячно у доброті…
      легітно відпустити… душеньці-сироті
      вимолити покуту… випрямити путі…
      ді́тьми… піснями бути – лиш би не в небутті
      Богу вернути душу – що відбула… збулась…
      це єдине що мушу… щоб не вертати в Час…
      не повертати в зиму – Господи, зимно як…
      пізню зітру сльозину… і простягну мідяк…
      … лебеді відлетіли – люта нині зима…
      і не холодно тілу – тіла більше нема…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    101. триптих
      1
      мова… слово – не полова –
      сонця арфа світанкова…
      чародійка загадкова
      що ворожить на вірша́х…
      мова грається у тексти…
      мова бавиться в поетів –
      графоманів і естетів –
      а живе – у молитва́х…

      2
      на кого спраглі серця́ чекають
      ті від учительства геть тікають
      і не возносяться над юрбою
      і коли жертвують – то собою…
      уперто пнуться в учителі – нулі…

      3
      любов нікуди не зникає…
      це знає Авель…
      це знає Каїн…
      любов ніколи не вибирає –
      веде до краю…
      світ помирає
      і залишається тільки слово –
      летить до Бога… і знову… знову…
      все розпочнеться як завше – з раю…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    102. точка неповернення
      якось треба співати далі
      з порваною струною…
      жити треба
      з навіяною війною…
      дзвони б’ють по мені…
      б’ють за мною…
      жити на чужині – заплатити собою…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    103. останній наказ татка...
      пустіть мене у той – далекий світ –
      мої прекрасні чудотворні діти…
      бабусю-богомолицю устріти
      якої ви не бачили… простіть
      що не зумів уберегти тепло
      у довгі зими нашого нагір’я
      усі байки родинного повір’я
      я розказав… там раю не було…
      там грецька… польська... караїмська кров
      із українською влили́сь у ваші вени…
      зробилася основою основ
      крилата мова… лад її пісенний
      пронизує таким серцебиттям
      такою тугою возносить душу вгору
      такою радістю осяює життя
      небесний голос янгольського хору…
      співайте, діти… крізь гірку сльозу…
      коли німі вуста запрагнуть слова…
      вплітайтеся у колос і лозу…
      вас вирятує і освятить – Мова…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    104. метро
      бо і сміх і гріх
      бо метро везе усіх:
      і метросексуалів
      і всіх інших сексуалів
      і навіть асексуалів
      і всі стоять у час пік
      і притулившись один до одного
      і думки переплелися
      і дотики що не матимуть розвитку
      і таємниці що не будуть розгадані
      і ніхто не читає в метро
      і потяг не має кінцевої зупинки…
      бо ніхто не знає куди їде…
      бо так хороше – просто притулившись…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    105. зимове танго
      зимове танго…
      о смерті танго…
      залітай, сивий янголе,
      на вогник мого серця…
      хоч мені й не до сповіді…
      по воді ми походимо
      мого моря далекого…
      берегти мені є кого…
      та поплакати нікому…
      виллю сльози у музику
      твого неба… і мого слова…
      я наллю тобі, янголе,
      келих жа́лю земного…
      ти розкажеш мені про Бога…
      і розтанеш за ближнім рогом…
      і засне як дитина втомлена
      золота душа невагома
      моя… з тобою не полетіла
      пожаліла зболене тіло…
      ще тепла йому… світла… саду…
      я зимовому танго – радий…
      янгол, знаю, верне́ться знову
      коли тіло буде готове…
      і готова остання сповідь
      на одвічне його питання
      «душу чим свою рятував?» –
      лише слово одне: «співав…»…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    106. псалом
      _______________________є у Савао́фа – арфа і голгофа…

      1
      на землю лягаю… не ниць – горілиць…
      а там – журавлі … я гукаю… гукаю…
      на кого чекаю? у чому я каюсь?
      скрижалі Твої кам’яні – спотикаюсь…

      від Твоєї пісні мені в тілі тісно…
      а від Твого слова меркне моя мова…
      сповнене по вінця серце псалмоспівця…
      сповнене журбою-смутком – за Тобою…

      2
      за порохом – порох… за ворогом – ворог…
      проститись… простити… у світ відпустити
      радіти… ридати... самотньо ставати
      пустим і порожнім – гладущиком Божим
      гудіти… гукати…
      кати і гекати…
      гукати… гукати…

      3
      торговці і торгаші…
      гонителі і гонитва…
      пощо у світі вірші
      якщо вони не молитва?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    107. Слово
      Слово в Бога було одвіку…
      Слово – Бог… світи у зачатті…
      у поета – немає віку…
      у поета – немає статі…



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    108. Рахель - Кінерет (з івриту)
      Ось Голанські висоти – на відстані дотику.
      Та раптове «Ні кроку!» – немовби наказ.
      Спить Хермон в самоти́ні одвічного спокою,
      З білосніжних вершин зі́йде холод ураз.

      Ось на бе́резі пальма тріпочеться вітами –
      Ніби чубчик хлоп’яти на вітрові дня.
      Зазирає пустун у Кіне́рет привітливо
      І дитячими ніжками хвилі ганя.

      Зимні квіти як іскри на радість нам лишені –
      Анемона-жарина і сонце-шафран.
      Схили днями бувають зела́ зеленішими
      І як си́нява синій небес океан!

      Якщо доля моя прирече мене падати,
      Моє серце засвітить для інших вогні,
      Бо хіба я вас можу забути і зрадити,
      Мої юні, любов’ю ося́́яні дні?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    109. де?
      тебе завіяло вітрами…
      мене розвіяло…
      складає доля анаграми…
      долає діями…
      надії чавить у дорозі –
      упалі яблука…
      у черговій метаморфозі
      блукав я… байдики
      бив… заблудилися у часі
      ми – різні лінії…
      твої святі в іконостасі
      моїх відринули…
      нас наші мертві не єднають
      живі нас вижили…
      ми не залишимося навіть
      чужими… лишніми…
      … мені і лік… мені і вік… і крила
      воріт куди немає вороття…
      о Господи… і де мене носило
      увесь цей день… весь рік… усе життя?..







      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    110. дідусь
      білявий чуб і посмішка іскриста…
      взір на бігу зупиненого фавна…
      нервові руки юного арфіста –
      це їхній дотик обпікає здавна…
      кого ці руки ніжно обнімали?
      кого ці очі пристрастю палили?
      в ріку криваву люті і опали
      стекли по краплі юні твої сили…
      Гомер і море… гори і Горацій…
      небесна пісня молодого грека…
      елегії і гімни… грім овацій…
      в палаючому серці кримська спека…
      і море… і мара… стилет і стилос…
      сніги Сибіру… межі ойкумени…
      в тобі епоха вимерзла… зломилась…
      летять осколки льодяні у мене…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    111. далі...
      купив яскраву сорочку –
      і вирішив жити далі…
      я стримано і потрошку
      піду в потаємні далі…
      лататиму зранку арфу
      поллю лілею зів’ялу
      омегу верну і альфу
      і силу в душу охлялу…
      купив собі і сандалі
      бо гостре каміння в полі…
      і вже не жахно йти далі…
      бо далі – уже доля…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    112. драбина Якова
      всі однакові… все однаково…
      я до Тебе не дотягнусь…
      нахились драбиною Якова
      до розпечених моїх вуст…
      я боротимусь і благатиму
      як у прірву: благослови!
      і матерії кожним атомом:
      забери мене з мурашви!
      де душею тілá торгуються
      у важкому зо́лоті слів…
      і вузлами в’язані вулиці
      в’язнів гублять і королів
      голих… ви́міряй мого імені
      потаємного простір-час…
      і святи мене… і світи мені…
      доки світ в мені не погас…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    113. віє вітер по Волині...
      віє вітер по Волині
      студить зболені долоні
      виє біль по Україні
      скачуть коні… скачуть коні…
      назбирала собі болю
      від кісток народу Леся
      той прикличе собі долю
      хто ім’ям землі назветься…
      і кохала… і кохали… –
      все взяли слова молитви…
      болю не утамували
      ні європи ні єгипти…
      віє вітер – ту́жна флейта…
      море хвилями здіймає…
      і навіщо мені Ялта
      якщо Лесі тут немає…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    114. мантра осені
      о ясноока моя осінь… рудокоса…
      вітрами вимолена… милості не просить…
      о темновода… поля денного пати́на…
      студена сепія… покинена дитина…
      дощо́ве диво… заколисування сили…
      у небі білому птахи заголосили…
      душа задумана засяяла журбою…
      о моя осене, ми Лазарі з тобою…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    115. дівчинко моя...
      дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
      розпатланих косенят запашна золота солома…
      в небо стрибаєш… гладиш руку мою що пише…
      все крім любові – залишене… все крім радості – лишнє…
      тихо шепочеш усі скоромовки мої – ваганта і скомороха
      мавпочка моя… мавочка… Пеппі Довга Панчоха…
      ти закохаєшся – ясно ж! – лишень у Пітера Пена
      морем маритимеш… що тобі там якась мурена? сирена?
      ти колись проведеш мене у останню путь – ні сльози́-ні сло́ва –
      де душа моя у клино́писі… у тайно́писі... душа моя – мова…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    116. Любові Бенедишин
      а ще – ми житимемо безмежно серед житів
      не помремо молодими і розчарованими
      навіть якби хтось із нас того захотів…
      ми священними мандруватимемо коровами…
      будемо поза грою – діти в числі і часі
      плакати і радіти – казочка відбулася
      і самотність посіяна виросла у ліси
      зазвучали хорами неголосні наші голоси
      мовою всотані всі наші помисли і слова…
      …житимемо – Бог нас у музику заховав…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    117. Іванові Потьомкіну
      о рай Ізраїлю… зі смоквами… оливами…
      деревами пізна́ння зла-добра…
      різдвяними поводирями-зливами
      з Йордану до широкого Дніпра
      де мені дихається морем і премудрістю
      полтавська спить у Тверії Рахіль
      де на камінні чорному і хміль
      і виноград із молодою радістю
      любов’ю струменіє в небеса…
      у смородові Лазар воскресав…
      давився сочевицею Ісав…
      а Яків пив і пив росу ізраїльську…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    118. пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
      не бусурмани... не звіро́та ми…
      у нас правічні на селі закони…
      від крові восени двори червоні –
      скотину б’ють для довгої зими…
      вишневі в небо випнуті дими
      коптиться свіжина і смалець ллється
      а я збираю трави для зими
      і тільки ледар з мене не сміється…
      забійник п’є телячу теплу кров
      хазяйка смажить парову печінку
      а я вишукую болиголов
      і шморгаю в торбинку материнку…
      корчую сухостій… шишки ношу
      для довгих вечорів і одиноких
      коли зберу під вечір дітлашню –
      усіх моїх сяйних і яснооких…
      горить вогонь і вариться питво –
      і денне молоко і вечорове –
      ясніють як Дитятку у Різдво
      журливі очі мудрої корови…
      і златорунне тулиться ягня
      увібраним у себе божим літом
      і дивиться чудесна дітлашня
      як янголи літають білим світом…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    119. море сниться мені...
      море сниться мені... і торкається ніг...
      диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
      і ми там не одні і літа не одні
      пророкують цикади в траві
      і наш дім на горі височіє як ріг
      і чорніє вночі Чатир-даг
      де солодкий інжир ще лежить по дворі
      і солодка джерельна вода
      ще біжить і біжить до дитячих долонь
      охолоджує сонячну вись
      охолоджує лоба небесний вогонь…
      ми пили але не напились…
      не надихались ми – задихнулися там
      простягни мені руки з небес
      поховай мене там – де сльозою туман
      де б лозою тонкою воскрес…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    120. о жадібність... (Кримські псалми)
      о жадібність… о жалібність… – життя…
      надіями мережене шиття…
      о вижимки… макуха із бажань
      залита річкою несправджених чекань…

      о ніжність… ласка… лоскіт ножовий…
      ці двері і драбини в день новий…
      о погляди із темряви вікна –
      ні полетіти… ні злетіти над…

      о мудрість… о незміряна імла…
      по вічності воді удар весла…
      німого погляду самотня глибина…
      самотня чарка пам’яті вина…

      роки… річниці… пагорби… рови…
      провалля серед попелу... трави…
      і тільки Голос проросте у світ
      як запорука… заповідь… завіт…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    121. я стою... (Кримські псалми)
      я стою посеред пісні глухий…
      я стою посеред весен німий…
      повертаються додому птахи –
      я лишаюся ніде і нічий…
      моря Чорного в мені сіль…
      Криму горнього в мені грім…
      заховаю замолю біль…
      лише там на світі – мій дім…
      я руками до небес обома –
      за горою моє сонце встає…
      і нічого в мене більше нема –
      тільки він один у мене і є…
      і якщо Господь не зна́йде путі
      я молитимусь його самоті…
      полечу світами – вічний іврим –
      у захований за хмарами Крим…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    122. МОЯ ТРИКРАПКА… (спроба ідентичності)
      1
      я підземна вода… я небесна вода…
      я химерна хмарина… я глина руда…
      шепіт радісний кримського краю…
      а якщо все пусте? а якщо все дарма?
      а якщо більше саду у Бога нема?
      то й мого віршування – немає…

      2
      щем мого віщування лоскоче гортань…
      я іду від ночей до сяйливих світань
      у розчинені двері Двариму…
      у стежки до небесного Криму…

      2
      я вмерзаю у лід антарктичної шапки…
      я вростаю у землю камінням каньйону…
      я вливаюся в море – у спрагу солону –
      у магічне мовчання моєї трикрапки…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    123. я не знаю...
      я не знаю:
      скільки в мені божевілля…
      скільки приспаного свавілля…
      скільки втя́жливого похмілля...
      скільки пахмурного хотіння…
      скільки надбаного терпіння…
      я лечу крізь храму склепіння
      в піднебесся із піднебіння –
      тільки голос торує шлях
      через галасу павутиння…
      у безмірності на вусах
      я гойдаюся німотинням…
      монотонно зітхає Час
      пропливаючи через нас…
      спить дитина моя осіння
      спить дитина моя весня́на
      ведучи мене до спасіння…
      моя хата обітована
      смислом дихає і віками
      гріє піччю і образками…
      і пливе моя хата морем
      і летить моя хата небом
      крізь насла́ння і наговори…
      і ніку́ди мені не треба…
      і нічо́го мені не треба…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    124. зневіра...
      зневіра – для людини спокуса…
      по справжньому єдина спокуса…
      спочатку люди вбили Ісуса
      а потім полюбили Ісуса…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    125. служу у світі тільки слову...
      служу у світі тільки Слову
      я тихим голосом своїм…
      служу я Богові однóму –
      лише йому і відповім…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    126. поет
      поет імітує Бога
      чатує на нього…
      дратує частково
      і Бог ховається в слово…
      ховається в звук
      і поетові все сходить з рук…
      і руки беруть смичок
      біжать по тремтячих струнах
      це ворожіння на рунах
      на ниточці павучок…
      і Бог слухає і прощає людині гординю
      і наділяє сенсом і світ і людину…
      навколо суцільні кола… церкви́ і ци́рки…
      вітри прилітають до прочиненої кватирки…
      янголи прилітають – діло не в вірі чи у невірі –
      а в тім щоб випорснути із сенсу услід за вітром…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    127. спроба мовчання
      1
      картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
      на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
      бо вона ще не тоне… ще повзе самотньо в натузі…
      і несе щось таке незтравне в роздутому пузі…
      тексти теж і старіють і помирають і треба їх відпускати
      не чіплятись за їхню душу і не сотати їх на цитати
      треба читати майбутнє заховане в звуках мови
      і намагатись не вимовляти ім’я таємне Єгови
      життя стирає у порох кожен людський порух
      засипаний піском сенсу Бог через тіло говорить
      і недоречний супроти тіла жоден-жоден протест…
      не плач… не вбивайся за мною – я всього лише текст…


      2
      заховано слова в скрижалі і сувої
      болить гортань від клятвеної лжі
      зариті між рядків загострені ножі
      а недомовний світ говорить і говорить…
      легенди і казки … витравлюваний міф…
      покинули місця і лари і пенати
      виходять зі степів алан і гун і скіф
      не вистачає рук безмовно обійняти…
      хто вичерпав часи… хто вичерпав себе…
      хто напував… хто пив… хто помирав зі спраги…
      дощем проллється сенс… не буде рівноваги…
      допоки ще Атлант тримає звід небес…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    128. розламані хліби...
      розламані хліби… ніч дихає у двері…
      із рук у руки чаша поплила…
      небесне сяйво білого чола
      струмить на стіл останньої вечері…
      слова переосутнюються в кров
      у світло перевтілюється тіло…
      ще смертю смерть ніхто не поборов
      одна любов зробити це зуміла…
      жахіття запановує людьми…
      один… ні порятунку… ні підмоги…
      Ісус бере цеберко і слізьми
      з водою омиває учням ноги…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    129. за літом літо...
      за літом літо тіло відлітає
      розвтілення освітлює дорогу…
      о Господи, подяка за підмогу –
      іду босоніж краєм гострокраїм…
      у світло для душі немає броду
      лиш музика і слово – більш нічого…
      припнуся до кісток мого народу
      пристану вбого промінцем до Бога…
      і залечу сум’яттям в юну мрію
      хлопчини що біжить за сонцем ранку
      я сам ловився на його приманку
      і поринав у світу ностальгію…
      спить пагін закодований у гени…
      я проросту піснями мого Криму
      я відбудую Таврію незриму
      на капищі чужого Карфагену...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    130. delectus
      від людини залишаються дати…
      від людини залишаються діти…
      обирає кожен – ридати
      чи ридаючи радіти… радіти...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    131. Єрусалим (пісня паломника)
      ***
      таврований довічним вигнанням
      безмовно гнаний голосу данням
      я – Вічним Жидом горнім пілігримом
      упав у тебе, мій Єрусалиме…
      знов розітнувшись на твоїх гробах
      в пил розсипався на твоїх горбах…
      із пороху – стенався в плоті страх
      творящим словом вічного ruah …
      кричав тобі своє «не я! не я!
      я – неміч… подивись, душа моя
      безцільна… безнадійна мов броня
      кривавих сліз моїх… о ні! не я… не я…
      не я!..» мій вічний Храм… з таким трудом
      я зміг не оглянутись на Содом
      я знову над розореним гніздом…
      я знову
      сам один
      перед судом…
      ***
      відкинутими часом манівцями
      коріннями у вічності без дна
      до мене прихилившись камінцями
      про юний Храм заплакала Стіна…
      і тихий ледь відчутний голос Бога
      шептав Ім’я повіривши мені
      в приречення моє до діалогу
      у моє серце в чистому вогні…
      ***
      Твоє в мені – увись!
      моє – кудись… і щезло…
      я – пролетівши крізь
      переступивши через
      глухі пороги догм
      курильниці кумирів –
      в ім’я таємне – Бог –
      в німе похмілля миру…
      ***
      біль сирітства реве пророками…
      звіра загнаність… одинокими
      всі підуть… свої рани ятрячи
      і не чуючи… і не бачачи…
      за серпневими зорепадами
      тишину вбивати тирадами
      ради декількох звуків Імені…
      я життя на Ім’я це виміняв…
      ***
      на протязі холодних полюсів
      мене залишило збентеження часів…
      заброджене вино… завершення молитви…
      архіви створені… сувої перевиті…
      скотилась мова у тлумачення закону…
      у мовлення… у труби Єрихону…
      всі тексти
      всіх часів
      у тиші і безпеці
      Бог ревно береже в своїй бібліотеці…
      _____________
      ruah (давньоєвр.) – у Книзі Буття – дух, дихання, Дух Божий, котрого Яхве вдихнув у Адама.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    132. забери мене...
      забери мене в полон, Аполлоне…
      забари допоки жар не схолоне
      твого сонця у Криму... твого серця...
      пророкуй із золотого крісельця
      позаповнюй світлом марні пустоти
      пісня злине у висоти достоту…
      моя арфа… перелатана арфа
      бо ж не марна, ну скажи, бо ж не марна?
      я крокую в чужині темним лісом
      світ підспівує мені Діонісом
      сонце в серці випромінює пісню
      і чекає на любов свою пізню…
      забери мене додому… до моря
      де до мене кожен камінь говорить
      де росте моя лоза – ллється кров’ю
      де мені ти наказав – литись мовою…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    133. коли були ми на війні...
      коли були ми на війні –
      на самім дні
      одні були ми на війні
      одним одні
      пісні співали ми з Іванком
      у караулі перед ранком…
      як сонце висіло на сливі –
      були щасливі…

      куди вертатися… куди?
      шляхами мертвої води…
      … а мама дивиться у піч –
      а звідти ніч…
      і глечик б’ється з молоком
      і виє пес поза садком…
      я раною тим раннім ранком
      горю… обпечений Іванком…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    134. о мамо...
      о Боже виноградної лози…
      в тобі поетів спраглі голоси
      просочуються праведною кров’ю
      літають світом арфовою мовою
      стікають в землю перлами роси
      і замовкають чисті голоси
      де виростає дерево хреста
      невидимістю Божого перста
      куди ідуть всі матері на світі
      там і моя у висохлому вітті
      видихує мені що час настав…
      о мамо, я ще не усе віддав…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    135. примара незавершеного тексту...
      примара незавершеного тексту
      вилунює в історію чудесну…
      вимірюване змогою буття…
      вимріюване Сарою дитя…
      мінливе марево замовчуваних візій
      і лоскотливий вітерець наскрізний…
      довірливе очікування див –
      і Авраам Ісака породив…
      вже янголи зійшлися на вечерю…
      сміється Сара… шлях веде в печеру
      де здійсниться що нині і не сниться…
      ще буде текст… льоно́ва плащаниця…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    136. ... високого чола...
      зима сліди і долі замела…
      нарізала наділи і надії…
      виблискує посеред ентропії
      агонія високого чола…

      ще літом тіло спалене дотла…
      розвіяне на неминучі вруна…
      піснями виливається на струни
      гармонія високого чола…

      де древня Риба мертвою сплила
      там Водолій не каламутить воду…
      переосутнюється з пороху в породу
      іронія високого чола…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    137. я нічого...
      я нічого не боюся… крім музики
      коли гола душа моя буде мусіти
      йти покірно… крізь Гомерове місиво
      пробиратись із Вергілієм лісом і
      літати мерехтливим метеликом
      між горгонами і поміж химерами
      не ридати за своїми померлими
      і звучати… і світитися перлами…
      поміж тернами заснулими зернами…

      я нічого не боюсь… крім поезії
      коли всі мої слова нетверезими
      все танцюють і танцюють пушинками
      над морями… над полями… вершинами…
      не вертаються до мене – збуваються…
      висипається пісок поміж пальцями…
      вимивається… крупинками золота
      мова грається…
      дитина дитиною…

      і беззвучне моє: «відпусти мене…»



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    138. нині не та Ітака...
      нині не та Ітака –
      дім Одіссею пастка…
      пустка… забута казка
      хлопчика Телемака…

      в тугу закута гавань
      зорями гаснуть звуки…
      тче Пенелопа саван –
      нікуди діти руки…

      не журавлі – синиці…
      лук не дрижить в долоні…
      висохли колісниці
      і розжиріли коні…

      спить під пісками Троя…
      сон її вічним буде…
      йшли в Іліон герої
      а повернули – люди…

      тижбою усією
      в землю роки відходять…
      весело Одіссею
      тільки угледить воду

      хай Посейдон карає
      човника б’є і вертить –
      Час і той помирає
      ні з ким грати в безсмертя…

      хай же Еол сміється
      віє в лице – не в спину
      радісно стрепенеться
      темним крилом Афіна…

      в радості і у горі
      еллінові і богу
      мариться тільки море
      тільки туди дороги
      де Одіссей-бездомність
      де Одіссей-безпечність
      де Одіссей-бездонність
      безум… і безкінечність…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    139. нічого такого...
      нічого такого
      у моїй торбі
      щоб і для Бога й
      urbi et orbi…
      торба із латками –
      ниточка сувора
      світиться дірками –
      ora et labora…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    140. міг би...
      міг би – ліг би доро́гою тобі…
      дорого́ю оздобою тебе прикрасив
      міг би – цілим іконостасом
      тебе відмолювати прибіг…
      міг би – мигав би тобі маяками
      від скель і рифів рятуючи уночі
      боровся з вічними б вітряками
      серед пустель оазами б маячів…
      міг би – лунав би громами весня́ними
      дарував би сни і ясних синів
      манив би цирками і циганами
      арфою б орфеєвою бринів…
      … міг би – був би білою глиною
      твоєї святості половиною
      та червоною Бог сотворив мене…
      і вогнем всеспалення обпалив мене…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    141. лише любов...
      лише любов лишається від нас…
      скрадається зарослими стежками
      увитими снігами і пісками
      знаходить тих кого Господь не спас…
      розтрушується попелом зневіри…
      у лігвиську знесиленого звіра
      розірвана на крики неземні…
      такою ти дісталася мені…
      ми у сльозах скупали немовля
      і музика ледь чутна іздаля
      покликала у різні горизонти
      я задихався в трюмі корабля
      палив себе вогнем святого Ельма
      і сила моря – темна і пекельна
      несла туди де дихала земля…
      де сивий ліс заслуханий у ніч
      колискою гойдався наді мною
      я розлетівся гулкою луною
      гущавиною наших протиріч…
      огорнутий вергілієвим лісом…
      спокушений античним віщуном…
      я проросту лозою і зерном…
      Осирісом… Думузі… Діоні́сом…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    142. соната вересня
      я говорю відлуннями гори
      я розмовляю хвилями… я море…
      я дика і беззахисна потвора…
      я немовля… я ворожбит старий…
      я жінкою тулюся до вимови…
      я воїном полюю на слова…
      у куряві словесної полови
      летить у вирій глупа голова…

      лечу-лечу у вересневий день
      крізь пам'ять… крізь розсудок і слова…
      крізь ненаситливу мою мігрень…
      все довершив і все пороздавав
      на землю ліг – допригадати сни
      допрочитати знаки в небесах
      мене зали́шив підколінний страх
      я слово молитвами прояснив…
      лежу-лежу… і лиже мене дощ
      і обмиває перед погребінням
      моєї плоті тихе скавуління
      відлякує гидливих і святош…

      співаю в небо… чуєш мене, мамо?
      і хтось мене тихенько обіймає…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    143. чеканить час...
      чеканить ніч усі мої чекання…
      мої родинні рани… думи ранні
      додумує… донизує разки –
      розсудливо розказані казки…
      зітхає на сузір’я Козлотура
      на тіні на оливкових котурнах
      вливає монолог протагоніста
      амброзією у вуста Арфіста…
      ніхто не вірить більше в ритуали
      шпарини духу скрізь позатирали…
      зірвали маски… розігнали хо́ри…
      хирі́є нерухома Терпсихора…
      терпіння християнського наука
      у Себастьяна цілиться із лука…
      цілує стигми… забирає землю…
      крізь неминуче тіло ми ковзне́мо
      із міфу – через мову – до небес…
      - Христос воскрес!
      - воістину воскрес!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    144. листя злетіло...
      листя злетіло – з висохлої душі –
      білого-білого дерева – геть у гетто…
      мені оголошена мурахолюдниками вендета
      і не рахуються мною зароблені бариші…
      о Маргарито, я теж в пустоту не вірю…
      я не питаю чому ти одна і п’яна…
      здираю з себе й палю шагреневу шкіру
      ріжу ножем з мене писаного Доріана…
      о Магдалино, лети… далина лиш тобі дається –
      ти уже там звідки видно усмі́шку Бога…
      я обнімаю останнього єдинорога…
      фенікса вигодовую сонцем серця…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    145. ілюзія
      глянь – я-я-я-я-я-я-янь…
      тінь – і-і-і-і-і-і-інь…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    146. серпневе скерцо
      ігуаною витягнувшись на камені
      сонце всотую… осока мені
      шепотить про навалу осені…
      вітер струнами стоголосими
      дограває літа симфонію…
      Час лукавими омофонами
      снить – «менé» і «мине»… оманливими
      серпень досвітами туманними
      вимальовує небо айстрами…
      дозволяє осінь підмайстрові
      ґрунтувати полів полотнище…
      ще лісів вересневе вогнище
      мої очі засліпить тугою…
      ще зима нагряне наругою -
      повибілює сніговіями
      і написане і намріяне…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    147. фуга осені
      лякливим шурхотом бентежної ліщини
      підкрався злодій-вітер в ночі сизі
      гойдаються катрени і терцини
      горіхові як усміх Мони Лізи
      гудуть дерева трубами оргáну
      коріння набухає кров’ю літа
      слізьми ранковими розбита путь залита
      по ній тепер бездомним і циганам
      іти-іти і радість роздавати
      украденої в серпня таємниці
      забутим в серці подихом жар-птиці
      підпалювати цукровиння вати
      що літо бабине пряде як Пенелопа
      і прикладати жаровиння лоба
      до стін замоклих лабіринту-лісу…
      пливти-пливти моїй душі-Улісу
      додому… до тепла Ітаки-літа…
      … в річки́ осіння музика розлита
      і дзеркала заманюють Алісу…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    148. Вірменія
      Вірменія – манія… марево Арарату…
      гора – глибінь діаманту в мільйон каратів…
      намолена мантра… остання надія Ноя…
      вітрами цілована – вициганена мною…
      твій люд розпорошений мічений величі геном
      дарована радість вина твоїм випнутим венам
      гарячого лоба свого притуляю до льоду Сивану
      ховаю у срібній воді сивину свою ранню
      забарвлюю долю свою у блакитне і біле
      Вірменіє, вір мені, ми з тобою – вціліли…





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    149. у череві Боїнга...
      у череві Боїнга Йоною тихо пливу
      кудись не додому – у даль де збувається доля…
      я все позбирав до зернини із рідного поля
      я лук опустив і послабив життя тятиву…
      нічого з собою не взяв – тільки пам'ять і мову
      куди – не сказавши нікому і навіть собі…
      лишив свої тексти висі́ти на кожнім стовпі –
      історію мною придуману – мрію казкову…
      і гори і море внизу – я лечу до зірок –
      сумний козеріг зачарований власною тінню…
      я юність віддав замаскованому животінню
      а старість для Бога зберу як останній зарок…
      Бог тихо співає зі мною мелодію щастя
      збувається все – що приходило в насланих снах…
      ніде не дістане притулку розстрига-монах
      дожити посеред людей йому так і не вдасться…
      … втомилися тіло й душа – золоте немовля…
      про що і кому говорити? вчимося мовчати…
      часи закільцьовано – стерті кінець і початок…
      пророцтва збулися – і Бог відпочине… і я…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    150. ...тече ріка...
      тече ріка буття… у забуття…
      терпка вода снігів позаторішніх
      долинних омиває і горішніх
      і праведних і невиправно грішних…
      до витоків немає вороття…
      тече ріка і тче життєві тексти
      змиває імена і палімпсести
      і напуває схилені сади
      і листя забирає і плоди...
      сміється Бог у пам’яті води...
      вимочують коноплі дивні сестри
      і плавають при дні майбутні діти
      де сонце охолоджує себе
      на брижах лебідь пір’ячко скубе…
      бобер помежи греблями гребе…
      …а іноді – таке – зринає звідти…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. ПОВЕРНЕННЯ
      без матерії як без матері між світами
      тіло тоншає попідв’язуване дротами
      розтікається лавандовим медом
      мед густіє і цукріє і твердне…

      я один давно… мені все одно…
      я не бачу світла… не чую ніг…
      лягаю ниць на київське дно
      як Антей в запамороченні ліг…
      ні синів ні снів… лиш товчене скло –
      хтось носив у пляшечці еліксир –
      лиш лоскоче холод – скоро мине…
      я востаннє Господа попросив:
      «Час іде та він ще у мене є
      є одне бажання на все життя
      я його залúшив на каяття…
      вороття вимолюю…»… Бог дає…

      …і-і-і-і-і-і-і…
      я пливу-у-у-у-у-у-у...
      прив’язаний до щогл…
      волого хай волають всі сирени –
      мій Крим німіє, мучиться без мене…
      … і щось на каяття лишає Бог…






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. вихід
      …я виходжу очманіло за поріг
      Бог тебе від мене уберіг…
      …не шептатимеш приречено про страх
      дивним інеєм на висохлих губах
      не ридатимеш в Путивлі на стіні
      не писатимеш в солдатчину мені
      не молитимеш залишити отрути
      не благатимеш забити і забути
      оминатимеш на всіх шляхах мене
      у мій біль твоя печаль не зазирне
      з-за плеча не озирнешся на Содом
      не кружлятимеш над скинутим гніздом…
      …проклинатимеш солом’яне удіʹвство
      і поета Богом вибране жидівство…







      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. кримська елегія
      я забрав із собою вітер
      гір стрімчастих, степів суворих
      шепотіння хвиль вечорових
      в чужині вони не говорять
      окрім Криму – немає моря…

      я забрав із собою зорі
      поназбирані на Ай-Петрі
      що ховали таємні нетрі
      і молитва моя хвалебна
      окрім Криму – немає неба…

      я забрав із собою пісню
      храму давнього й мінарету
      як годиться анахорету
      п’ю чужинське вино причастя
      окрім Криму – немає щастя…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. ...коли поет...
      коли поет перетинає межу майстерності
      відлітає з глибин і вершин – виривається з Часу –
      наступає тиша – божественна самотність –
      кудись діваються учорашні зачаровані
      злякано сахаються ближні і зловтішаються дальні…
      мова відпускає поета в своє прийдешнє…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. Піроманія
      усохлий кипарис – указівним перстом
      іржавий цвях буття – усякого й усюди
      живуть і тут які не є – а люди
      благословляють день Аллахом чи Христом
      розламані хліби, із гір зринає ніч
      розмірено жує зачинена худоба
      стискаю у руках палаючого лоба
      дивлюсь в дитячі очі – чорну піч
      де в глибині – вогні – і запалає хата
      і все згорить дотла за що я потерпав
      отямиться душа у полум’ї заграв…
      куди і маму я провів і тата…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. анахорет
      небо зоряне з вікон зчитую
      перевтілюю у слова
      завтра нібито не дощитиме
      й не болітиме голова
      мапа неба почне історію
      я завершу її у снах
      чорноморською акваторією
      я плистиму – сумний монах
      недорікий відлюдник Господа –
      до моїх родових гробів
      неземною німою постаттю
      як Геракл межи стовпів
      я дійду до межі безвиході
      і впаду нічиїм дитям
      данину заплатив я лихові
      й краплі радості – не віддам
      голим-босим чекаю вирію
      все душа моя відбула
      і літає щасливим пір’ячком
      із лебідчиного крила…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. ... я потечу...
      … я потечу осінньою рікою
      прозорою, глибокою такою
      як очі на іконі, де Марія
      синочка незбагненного леліє…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. ...така самотність...
      така самотність у мені живе
      такими проростає молитвами
      мене розвіє по світах словами
      і тиша мене першого назве…
      я проглядаю через голоси
      я пробиваюсь прýжними ростками
      оскільки я народжуюся вами
      ви будете в мені у всі часи…
      моя душа захлипає дитям
      і упаде на паперті затерті…
      …я п’ю вино дорогоцінне смерті
      в мені настояне жаданням і життям…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. ...осіннє скерцо...
      я п’ю і п’ю твою холодну воду
      дощів і водопадів і озер
      а осені химерний костюмер
      міняє щодоби на колір моду
      я ще так щедро роздаю тепло
      я ще так сонячно сміюся над собою
      не зберігаю сили для двобою
      і не ховаю тіла у кубло…
      я ще засну… вже дзвін далекий б’є…
      моя любов остуди захотіла…
      осиротілу душу обів’є
      вогонь мого палаючого тіла…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. ...забери...
      забери мене Господи забери
      до рожевої ріки, сивої гори
      де переутомлений від забав
      так засну як зроду в житті не спав
      я нап’юся радості від дерев
      мене вкриє гривою мудрий лев
      покладе під бік мені левеня
      рудочоле й брами позачиня
      покладе лошатко мені до ніг
      білочоле мудрий єдиноріг
      щоб із сонця виросли і води
      мною повирубувані сади…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. ...давай присядемо...
      вмуроване каміння «ти моя!»
      витесується долею в скрижалі...
      отрутою на змієвому жалі
      засохла кров солодкого дання
      розчинені в твоєму молоці
      руді шматки божественної глини…
      усі шляхи зійшлися воєдино
      у лінії на Євиній руці…
      пече у місці взятого ребра
      душа десь там – де брат катує брата
      губами з рідних рук беру стократно
      плід врожаюʹ новóго зла-добра…
      давай присядемо – я казку розкажу
      як я летів з орлом і гладив лева
      а ти – блакитнокрова королева –
      ішла за Богом, креслячи межу…
      … завмерла пустотою висота
      заціпеніло воїнство вселенське…
      і я зрубав те дерево едемське –
      зробив собі голгофського хреста…





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. ...калина...
      калина – червона глина
      остання офіра Сина –
      багряними килимами
      встеляє подвір’я мами…
      солоджена сном і снігом
      узята пташиним ігом
      по тілу тече у душу
      освячує мертву сушу
      знеболює серця рани
      зерняточками-серцями…
      в терпкому їх ароматі
      я в лоні – батьківській хаті
      ковтаю її причастям
      з долонь дитячого щастя…
      …в цілунках чужого краю
      губами – її шукаю…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. ...той світ...
      1
      незці'лена моя талассоманія
      судини спаяні алуштинською сіллю
      мене забули на чужім похміллю
      могó немає тут… мене немає…
      із печі не звивається димок…
      дім сталлю позавішував Дамокл…
      я охоронець мови і вогню
      каменепад собою зупиню…

      2
      той світ… те світло світиться крізь тіло
      крізь тлін і Час і морок знавіснілий…
      йду шля'хом відкупительної жертви
      до радості – своєю смертю вмерти…
      смерть-мироносиця, смиренниця сумна
      рятує душі – ті що відбулися
      що повернутися заприсяглися
      посеред них однісінька-одна –
      паломниця і схимниця убога –
      моя душа задивлена у Бога…
      … в мій смертний день – я відаю одне –
      у землю закопають – не мене…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. МІЖ НАМИ... (Кримські медитації)
      між нами Бог… і біг… і забуття…
      Байдарські зацвяховані ворота
      бахчисарайська золота дрімота
      довічний свідок дáвнішніх звитяг…
      тіара гір занурена у вир
      виблискує і гримає грозою…
      сухою виноградною лозою
      розпалюю потрісканий тандир…
      злостують чорні яблука печер
      блугують покалічені кенаси
      десь у кутах старого Волопаса
      сховали караї краї химер…
      …стікає небо воском із гори
      і хвилями збивається у піну…
      живицею із карасанських піній
      припікся я до рідної кори…





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. ...ми один одному...
      ми один одному – привід…
      ми один одному – привид…
      прядиво слів, павутина повчань…
      змовчувань місиво і мовчань…

      ми один одному – ранок…
      ми один одному – рана…
      зáпнута постіль уламками тіл
      стеля і стіни, підлога і стіл…

      ми один одному – відстань…
      ми один одному – відхлань…
      биті шляхи, нерозгадані сни…
      доньки не справджені і сини…

      ми один одному – вітер…
      ми один одному – віти
      з дерева зимнього… уночі
      переслідувані втікачі…

      ми один одному – храми…
      ми один одному – шрами
      на шрамах… ширми із шепотінь…
      батька гамлетового тінь…

      ми один одному – дотик…
      ми один одному – доти
      доки себе не заповнимо вщерть…
      ми один одному – смерть…
      і народження…
      шалу тотального ототожнення…

      ми один одному… ми один одному…
      сонце холодному… манна голодному…
      щезнем дощами… нав’язнем оскомою…
      більше нікому ми…
      більше нікому ми…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. ...о дерево...
      о дерево довірене мені
      довтілення душі, довоскресіння
      дароване спасительне сумління
      проросле через води і вогні…
      тобою дихаю, для тебе, у тобі…
      обірваною брунькою причастя
      жертовним листям виміряне щастя –
      то радісно вмирати далебі…
      коріння замурованих судин
      п’є забуття закинутого ставу
      слова переосутнюються в славу
      що Бог один… і чоловік один…
      о вилита вселенська самота
      венозна кров чорніє бузиною
      і дерево озвучуване мною
      не вміщує безмовна пустота…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. ...о моє тіло...
      …о моє тіло…
      мій годинник – рухливий брехливий примхливий
      рахує зачинені двері…
      (рихтую його в дорогу штопаю діри)
      бракує йому віри
      (годжу йому – егоїстичному)
      в ньому хаотичному рахітичному артистичному
      усі світи – дотичною…
      (оркестр давно по халтурах
      лишилася одна скрипка – диригую – не реагує –
      фальшивить… ноти розвіяло вітром)
      махає віялом віри
      перевтіленнями травестійними вимальовує вісь постійну
      наділяє надірваними надіями
      рушниця ржавіє до третьої дії
      до третіх півнів тикається Петром
      Фомою тикається руками
      бреше-бреше роками – байстрюками
      так і хоче лягти Нарцисом на березі Лети
      і дивитися в очі Часові…
      і любити себе без болю
      і цвісти-цвісти розпачливо щовесни…
      засни, моя Музонько, засни… засни…





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. любов
      любов старцює по німих дворах
      на паперті зачовганій ночує
      її ніхто не бачить і не чує –
      здорослішала божа дітвора…
      любов цілує крихітні сліди
      важкими черевиками затерті
      вона не хоче бути поруч смерті
      але її присуджено туди…
      любов тікає в ранені серця
      ховається в священному лахмітті
      самотнього провадить в лихолітті
      і затуляє очі у мерця…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. ...гиля-гиля...
      гиля-гиля мої гуси-лебеді мої діти-мої батьки
      летіть-летіть до сьомих небес
      не затримуйтесь через мене
      крила в’язнуть у смолах болю
      краще я дивитимусь в небо
      і радітиму що ви – зорі
      плачте-плачте дощем за мною
      в самоті виживати мушу
      доглядати сумні дерева
      напувати водою мову
      провести до дороги доню
      що дрімає доказом Бога…
      мамо-мамо… не обертайся – в мене в серці доволі солі…
      я один у пустелі тата…
      я копаю його криницю…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. доля
      дві руки мені – дві ріки
      обвивати і напувати
      розливатись на всі боки
      Фебу дзеркалом слугувати
      очі – місячними колисками
      кульовими сяйними блискавками
      нез’ясованої природи
      загартованої породи
      мені голос – для молитов
      долітати до неба піснею
      молодою птахою пізньою
      прикликати у світ любов…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. ...не дивись...
      у безлюдді провалля мерклого
      у безладді із каменюк
      не дивись Медузо у дзеркало
      не роз’ятрюй гляди гадюк
      сльози трути з’їдають вилиці
      Посейдон у морях відмиється
      досить битися головою
      дай убити себе герою…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. ...і ні кроку...
      о ця безвихідна і спасительна пустота
      дороги липнуть до п’ят – і ні кроку ні крику – круком
      з усюд безіменна скалічена тінь хреста
      і падають падають долу важкі небеса і руки…
      спливають слова ручаями чорними у моря
      і маревом з неба очі твої без повік навіки…
      скрадається тінь вавилонського упиря
      пронизує голос кастрованого каліки…
      а радість грається променями різдва
      радіє Марія – луною гукають храми…
      за спиною зачарованого волхвá
      данайці стоять із принесеними дарами…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. ...роман... (концептосфера кола)...
      у кінці роману нудного і не модного
      ну давай уже вб’ємо один одного
      із кола в коло – із цирку в церкву
      таки докотимось до інцесту…
      скаче цугом енцефалограма
      φαλλός… μέλος… τράγος … – δράμα*...
      колоною дорійською біля мене
      стоїш… ок… bien… gut… va bene**…
      не буде ідилії коли є дилема
      не буде едему коли є геєна
      не до неба – коли задивлені в низ
      отакий безпомічний постмодернізм…
      ніхто ні в чому не винен… нікому не винен…
      світ четвертований… розум розполовинений…
      … беру на руки Час-немовля – екстаз і екзотика –
      ніжно цілую в порцелянового животика
      і не хочу ні жнив ні жертви – Бог щось придумає…
      дим… дим… дим… над чумними чумами…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. ...радість...
      я яблуко блакитної води…
      блукатиму вітрами і віками…
      од вікон де скляними павуками
      обмотаний мій погляд молодий…
      і щебет розбивається об щебінь
      і тінь не тоне в темряві очей
      і вигнуте плече вогнем пече
      лягає білий біль на білий гребінь
      і море зморене не топить острови
      зализує і пам'ять і прокльони…
      і радість визирає із пасльону
      небесним оком сивої сови…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. ...повернення...
      я повернувся… це моя Ітака… священна ціль бродячого сюжету…
      не впізнаю' нікого і нічого… ні Пенелопи з саваном… ні сина…
      пожерли все і Посейдон і Хронос… а я лишився в голосі сирен…
      мій дім – дорóга… а загиблі друзі – усе, що є живого на землі…
      у серці затонулі кораблі… моя могила – море… мор чумний
      чужого дому – погребальний дим… з очей знімаю вдавлені монети…
      і затуляю голу мою душу… вона вже вкотре тіло воскресила…
      я засинаю в темному хліві киваючи сліпому силуету…
      замовкло горе… втамувався біль… смішна пекельна ноша ностальгії…
      Аїдові тепер складаю гімни… пророчі… та хіба ж у тому річ? …
      … і Одіссей встає посеред ночі бере човна і відпливає в ніч…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. ...страсна седмиця...
      1
      годував її з ложечки…
      на краю покривала
      сидів… ну ще трошечки…
      …а вона помирала…
      стискала губи приречено
      страсна нічна літургія
      і була недоречною
      хіміотерапія…

      2
      наказала – роздати речі – всі – до останньої
      а що не візьмуть – те у смітник… поза питаннями
      все що могло стосуватись її життя…
      тішилась як дитя
      коли хтось радів яскравому перстенькові
      і зупиняла мене благаюче на півслові
      коли просив щось залúшити і мені…
      зосереджувалася щосили на всякій дурні
      що їв? як спав? чому несвіжа сорочка?
      замовкала… дивилася в якусь точку
      якої ніхто не бачив… і висохлими губами
      кудись шепотіла «я уже скоро, мамо…»

      3
      ти можеш мене уявити старою? каргою? –
      сміється… а так я лишаюся коханою-дорогою…
      для мене все – тільки починається…
      ти прийдеш на все готовеньке – знов посміхається…
      початок дня – неодмінно ночі кінець…
      слухай, ти ж не казатимеш дурнуватого – «я вдівець»…

      4
      - прости і відпусти… мене… мені…
      ми в смерті самі одні…
      сльози такі смішні в цій пустоті палати…
      - … справді? та ти ж… лишаєш мене… ще раз помирати…

      5
      лікар каже що ти нічого не чуєш…
      - хлопче, даремно ти тут ночуєш
      віщуєш тут… це ж німа палата…
      тобі до психолога треба, якщо вже не до психіатра…
      що знає цей лікар про наші з тобою знаки?
      … і я загадково дивлюся на нього з посмішкою маніяка…

      6
      у тебе – кома…
      а значить – крапка…
      моя трикрапка…
      багатокрапка…
      мене рве у білому коридорі…
      суцільна лінія на зеленому моніторі…

      7
      проводжаю тебе до річки
      ми усміхнені і під ручку…
      після пляшечки валер’яни
      я такий балакуче-п’яний…
      перезбуджений… ось торкнися…
      - тобі снитися?
      - ні не снися…
      річка Лета тепер болото
      і ти щезаєш за першим же поворотом…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. ...нічна елегія...
      дивлюся у місяцем замальоване завіконня
      і знову з’явилась ти… з’явилося знов безсоння
      перед очима кіно нашого закам’янілого Криму
      незриме якесь кіно – німе в якому лиш бачу зиму
      завішені вікна – закутані пальми – закуті люди
      не буде тут літа – шепоче ніч – тут нічого для вас – не буде
      хіба що в майбутніх втіленнях стоятимете на розі
      вона мечеттю зачуханою… ти чайханою при витій дорозі…
      а може піснею носитиметесь з вітрами із Чатир-дагу
      … встаю дістаю свою потаємну – від себе самого – флягу
      і наливаю по вінця собі і ночі кримського сонця
      ми випиваємо з нею до денця моє безсоння
      ми випиваємо долю розлиту в скляні судини
      ніч дарує мені як другові сну десь зо дві години
      я самотності ремеслом іще ночі щедро віддячу…
      і волочиться ланцюгом порозкидане вічністю залізяччя…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. ...ти дочекайся...
      ти дочекайся вранішніх човнів
      у зелені весняної пастелі…
      ти дочекайся грóмових синів…
      ти доживи до першої купелі…
      плететься плющ вбиваючи дуби…
      сплітаються слова – вбивають душі…
      а на моїй землі – гроби й торби –
      раби не знають сорому-ганьби
      судомою заходяться клікуші…
      ти не дивись у марево води…
      у справжнє небо випромінюй душу…
      ти сам один привів себе сюди
      наміряв міру щастя і біди
      і не порушуй міри… не порушуй…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. ...а десь вершини... (Пісні Арфіста)
      а десь вершини дивляться у небо
      сміється сонце хитро з-за гори
      горять прекрасні очі дітвори
      і мучитись банальністю не треба…
      антична моя мама йде незламно
      несе як амфору красу свою у даль
      моя несокрушима пастораль
      хорал містерій і мажорні гами…
      гекзаметри непереможні хвиль
      всевидячий Гомер у руки ловить
      і марево словесної полови
      осяює загрáвою зусиль…
      безжурний тато – радісний кентавр –
      сміється з недолугого сатира
      між пальцями струмує легко ліра
      вирує канонадою литавр…
      …покірні вóлхви принесли дари
      і розчинилися у темряві пророцтва…
      закоханий в Маріїне дівоцтво
      йде Йосип у єгипетські вітри…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. ...заспівай мені, сестро... (Пісні Арфіста)
      заспівай мені, сестро, сагу
      ось на посаг тобі – мій голос
      ерос ще перекисне в тренос
      ще заллє твою вічну спрагу
      доля справдиться до смішного
      в танці давнього ритуалу
      і рядочками мадригалу
      ще озвучить мене чужого…
      повизбирую рвані рими
      за розібраними дверима
      душу зношену позшиваю
      кровоточить не заживає…
      …о запаморочення дощами
      захаращування плющами…
      темний холод пливе хрящами…
      і ніхто мене не прощає…
      і ніхто…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. геній місця
      розвісила зима торішнє листя
      намолена печаль моя – німа
      захúрів, захворів мій геній місця…
      прокльонами замучена зима
      скрадається ночами попідтинню
      занурює сподіване у сни
      ніяк не дочекається весни
      моя душа – народжена дитина…
      різдвяна зірка гасне для волхві'в
      веде дорога у чужі єгипти
      але куди б я душу не привів
      вона у воскресіння зрине звідти…





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. різдвяний храм
      ну й пихата ж наша хата
      не добром-майном напхата
      кожухами-лантухами
      а смішними дітлахами
      он звізда зійшла на небі
      всім уже до столу треба
      всі одягнені святково
      у даровані обнови
      кіт на припічку муркоче
      на подвір’я йти не хоче
      хоче шиночки й ковбаски
      і малечиної ласки
      до молитви кличе мама
      тато деко з пирогами
      виставляє перед нею
      і макітру із кутею
      мама хрестить ці дари
      і голівки дітвори
      щастя лине із обох –
      тут народжується Бог...
      тут любов на всі віки…
      в хаті – в храмі малюки…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. мої... (новорічна пісня арфіста)
      задивлений в харизму хижака
      задимлений курильницями курій
      чаклує знерухомлено Меркурій
      фантомно зве Венерина рука…
      віки пересторог і молитов
      покидані в могилу перемоги
      зціловані Юпітерові ноги
      аж до кісток – не гоїть їх любов…
      дістанеться далеких берегів
      легенда чарівна кораблетрощі…
      замилувані маревом всепрощі
      мої нещасні… злющі… дорогі…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. ...як би я хотів...
      як би я хотів
      побачити тебе
      у тій блакитній сукні…
      яка губилася в небесах…
      у твоїх очах…
      на яку зліталися скляні метелики…
      спливалися сумні риби…
      на якій Пікассо малював свої сни…
      на яку мружилося сонце…
      в яку стікалися усі ріки...
      ...а витікала тільки одна – любов…
      як би я хотів
      побачити тебе
      у тій блакитній сукні…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. лице
      лице обпалене посмішками
      оплавлене поглядами-пострілами
      латане-перелатане
      перешите-перелицьоване
      окільцьоване
      з вирізами на вилицях
      ніч у нього і та не дивиться
      світ навколо – сферичне дзеркало
      все пошерхло і все померкло там…
      … сни тлумачить прекрасний Йосиф…
      відбулося все і збулося…
      роздиратиме Моше рану –
      згірклу землю обітовану…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. перекладаючи...
      перекладаючи симфонію дощу
      на скам’янілі ямби і хореї
      прощу собі… на волю відпущу
      легенькі крила душеньки-психеї…
      калюжі намалюють небеса
      і кола коливатимуться вітром
      відрубаними головами гідри
      помножено мій голос воскресав
      щоразу як мене тримала тьма
      щоразу як в мені тремтіла тиша
      самотність все густіша і мудріша
      крім неї світла іншого – нема…
      вже кличуть до молитви каяття
      протяжні дзвони вимерлого храму
      і Мова найсвятішими дарами
      віншує в світ заслухане дитя…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. під шелех тиші...
      під шелех тиші, шарудіння снів
      осінній день морозцем заяснів
      останні яблука засяяли слюдою
      набрякло небо темною водою
      стримить стерня рудою бородою
      складає вітер завтрашні пісні
      і тулиться байдужа нетутешність
      до спини лісу вигнутої в біль…
      посходилися душі звідусіль
      і зазирають у свою прийдешність…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. зимове фаду
      в зимóву піч –
      сухий епістолярій…
      архіви спалені безжалісно, безкарно…
      моє стотисячне зачовгане повторення
      переосутнена усталена історія
      та істерія, та божественна руйнація
      не все що відболіло вимовляється
      не всі мусони віють у пасати
      писати – свої пристрасті спасати…
      не тане у руці твоя крижина
      не гине на губах… туди біжімо
      де будемо по-різному мовчати
      під скавуління вітру-потерчати…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. привіт, Матвійку... ("Кримська еміграція")
      привіт, Матвійку, друже, брате, це все ще я – з нових широт
      а ув очах наш клас – десятий – твій профіль лисий – мій кудлатий
      посеред віршиків і нот…
      я марю морем і вітрами серед чужого барахла
      ми тільки там лишились нами – замріяними пацанами
      старого кримського села…
      забув мій син гряду одвічну… моя душа – серед висот…
      тече життя – і скоро січень – мій день народження – цинічний
      і бородатий анекдот…
      і чи не вперше я без тебе – наллю не нашого вина
      літатиму високим небом – щасливим і прекрасним Фебом…
      ... на скроні – перша сивина…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. не звикну...
      не звикну не звикнусь: без тебе – в зиму…
      зранку – до ринку вдень – до магазину…
      треба виживати – без тебе
      харчувати і лаяти себе – треба
      треба себе любити – як мене ти любила
      треба ростити – казна-які – о! крила…
      не політали нараз – випорснула
      стелив солому матрац – дармá… виселена
      ти з тіла з душі з пам’яті з долі
      нічого не забрала з бездомного дому
      ось помада згірклими пахне вишнями
      і шухляда з дрібничками залишеними
      а отут я – старий нікчемний і радісний
      ти була – ти є – ти будеш – ясно мені
      і в домі і поза домом і в світі і поза
      а в мене – знову метаморфоза
      метемпсихозу нова манія…
      і нема мене… і нема мене…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. не хочу...
      не хочу ні мирри ні моря ні миру...
      стаю до потиру... стою до потиру...
      волочиться черга... стою серед черні...
      втішається челядь – чекають вечерні…
      довірливо тіло виносить на прощу
      невтишену душу у зимню порошу
      чекати в молитві – на третю без чверті –
      ранесенько вмитись…
      тихесенько вмерти…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. о моє сонце...
      о моє сонце… німбом немислимим
      котишся морем у сни довоєнні
      в дні недолічені і таємні
      в Крим розхристаний… серцем чистий…
      котишся горами в ночі безпечні
      в запахи хліба тандирної печі
      в мову пташину моєї малечі
      в голови дикі… розкрилені плечі…

      … я понівечений безпечністю
      вчений вірою неймовірною
      чорне горло печі тандирної
      заливаю тепер зневірою…
      запиваю чужими винами
      я вину свою невтамовану
      і шепчу за чужими спинами
      марні мантри моєю мовою…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. ой війна... т у ж і н н я
      ой війна-а-а-а-а-а-а...
      війна-а-а-а-а-а-а…
      з кожного вікна-а-а-а-а-а-а…
      а моя ціна-а-а...
      на лаві – труна-а-а…
      ой війна війна-а-а-а-а-а-а…

      ой війна війна-а-а-а-а-а-а…
      хата земляна-а-а…
      біль-самотина-а-а...
      туга кам’яна-а-а…
      ой війна війна-а-а-а-а-а-а…

      ой війна війна-а-а-а-а-а-а…
      я наллю вина-а-а…
      у журбу без дна-а-а...
      у любов без дна-а-а…
      ой війна-а-а-а-а-а-а...
      війна-а-а-а-а-а-а…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. котячими кроками...
      котячими кроками обережними
      від тебе до неба – підкраданнями
      темними текстами дивними давніми
      даннями дихаю на долю даними
      дотиками метеликовими
      мірою міряю невблаганною
      серед мотлоху поназбируваного
      Мелхіседеком лемехуватим
      Йовом виїденим проказою
      казкою нерозказаною марю Шахерезадою
      резедою жовтою пружиню життям
      межами часу між частоколами
      колами зачарованими
      слóва…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. шептання мої...
      шептання мої пташині
      підслухало море синє
      благання мої дитинні
      розхлюпало по світах
      занесло мені вітрами
      загублений подих мами
      з країв де війни немає
      і гине голодний страх…
      я голубом не воркую
      серед суєти і всує
      оракулом пророкую
      сивілою лепечу
      і всі мої бормотання
      залишені наостаннє
      летять у нові світання
      я з ними – не полечу…
      я ляжу у землю чорну
      коріння мене огорне
      натруджене моє горло
      лавандою проросте
      під запах її полинний
      задумається дитина
      і слово у світ полине –
      беззахисне і святе…





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. сивіла
      ні дива ні діви ні видива димного
      ні аду ні саду содомного дому
      ні сонця старому ні сну молодому
      в блідому пророцтві каліцтва родинного…
      поломані кості незламного остова
      загострено сохнуть націлені в ціле…
      впиваються теплі затуплені стріли
      в засмолені очі солоного острова…
      не вірить ніхто а хто вірить – не слухає…
      застане зима – не замерзнемо голими…
      і не злетимо в небеса відчайдухами
      померти нікому не буде дозволено…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. промінчик
      з вершин високого обману
      з глибин таємних молитов
      зализую криваву рану
      що називається любов…
      з країв знесиленої смерті
      з яких немає вороття
      тамую криком біль нестерпний
      що називається життя…
      з безодні де вогонь пекельний
      де всіх вина – моя вина
      спокутую мій гріх смертельний
      що називається війна…
      із неодмінного світання
      де віра таїнством віршá
      несу промінчик мій – останній
      що називається душа…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. дитяче видіння
      …загойдалась вишні гілка
      білі квіти – білі крила
      янгол шепче тихим вітром
      руки в руки беручи:
      «море є – шукай вітрила
      ти не хлопчик – а сопілка
      у вустах любові-мови
      линь світами – і звучи…»
      …від піщини до перлини
      і пустеля і сироко
      від молитви до мовчання
      захлинаються вуста
      Бог приходить одиноко
      через посмішку дитини
      і веде до воскресіння
      через таїнство хреста…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. ХОЧЕШ...
      хочеш перстом хрести
      хочеш хрестом прости
      головне відпусти –
      і мені і мене
      я на зарібки у світи паралельні
      в Парацельса пентаклі
      в гороскопи пекельні
      тільки вітер війне –
      і запахне війною
      молись за мене
      молись за мною
      не перечитуй вчорашні притчі
      мої мовчання напам’ять вивчи
      вичини шкіри скинуті нами
      помереж снами
      справ собі свитку… сійся синами
      на мене схожими
      може ми долюбити зможемо
      долю вбити… тебе о Боже мій
      у обличчі ворога вгледіти…
      діти йдуть… прилітають лебеді…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. ДЕРЖАВА (ДЕЖА ВЮ)
      Господи благослови на путь і справу…
      горло узяте горем і спазмами…
      кров’ю вихаркую із себе державу
      а вона вгризається метастазами…
      вона поїть мутним гнилим варивом
      тче ідеї драні і теше ідолів
      і стріляє в спини своїх варварів
      і трамбує подіум інвалідами…
      держить ї΄длом держава відданих
      чавкотить хрумкотить і сьорбає
      себе міряє не особами
      а загоном законно обраних…
      … Господи відверни і пиху і славу…
      мрія у мирі не стане долею…
      зі шкірою здираю з себе державу –
      Правда світами прямує – голою…








      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. ХТО КОМУ...
      місяць-равлик заховав роги –
      ні собору... ні гори... ні дороги…
      Бог Ван Гога жде? Ван Гог Бога?
      хто кому посвітить під ноги?
      хто кому доправить водиці?
      хто посвітить світлій правиці?..
      Бог Ван Гогу і Ван Гог Богу
      все що мали віддали на підмогу…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. ВІЙНА
      Вій… навіювання… війна…
      помолодшала сивина…
      постаріли пісні і діти…
      ненависництва неофіти
      віють... виють з усіх віків…
      млисте місиво лайдаків
      зачудоване тангом смерті…
      розпростерті... роздерті... стерті
      тексти вимучені горять…
      біль проклять... гіркота погроз...
      жирна сажа іконостасу…
      … біла чапля зблиснула озером –
      посмішкою в обличчі Часу…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. ЖАННА...
      ні мати і ні жона
      Жанна…
      така вона війна
      жадібна
      сліпа і невблаганна вона –
      війна…
      сердець пречистих вимагає вона…
      палає лжецаря вогнище
      жирує і жере торжище
      пекельне зарево у світ дихає
      а ти смієшся у лице лихові
      а ти стоїш свята і горда – нескорена
      страждає тіло від вогню зболене…
      ридає тіло а душа – радіє
      ти світу сила
      Божа правда... надія…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. ДОДОМУ... (спроба повернення)
      додому… через гори – навмання –
      мотузку перегризло мавпеня –
      до моря що шуміло у безсонні
      що очі цілував його солоні –
      іду… – страшні гримаси на ходу
      лоша на березневому льоду
      коли тепер і де кого знайду
      чи є ще Старший Пліній на ослоні?
      …суденце опирається бортóм
      дорога уривається кутом
      і десь поміж Місхором і Мадридом
      стою… – пудові гирі й ланцюги
      до кожної приковано ноги –
      сперезаним навічно Вічним Жидом…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. ЧУЖИМ ПОВІТРЯМ... (спроба повернення)
      чужим повітрям захлинулось горло
      і птаха полетіла десь увись
      ти ні на що нізащо не дивись
      лети і ти відчужено і гордо…
      криваве сонце котиться зі сходу
      до утрені зійшлися лихварі
      осліпли всі мої проводирі
      і вуду цідять кров на чорну воду…
      чужого світу котяться шляхи
      шляхетно упирі возводять храми
      ні яфетів ні симів – хтиві хами
      чортополох... череп’я... реп’яхи…
      моя біда… і рана… і провина…
      спочатку – слово наостанок – слава…
      за юшку обікрадено Ісава
      за Яковом не спуститься драбина…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. ВОГОНЬ АГОНІЇ...
      вогонь агонії довічний каганець
      коптить їдким несправедливим димом
      обличчя затуляє чорним гримом
      молотиться зола насамкінець
      а я ще тут… я Стус і Симоненко
      я Леся й неторований Тарас
      я Римарук – і я ще не погас
      я ще з тобою хвора моя ненько
      я ще співаю – серед попелів
      я ще танцюю на жарині слова
      я вже посивів та не постарів
      і ще закохана у мене мова
      я ще горю… сигналить мій вогонь
      як знак як мітка як стезя для Бога
      не помирай вставай моя убога
      і пий із човника моїх долонь…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. УСІ МИ...
      усі ми тут зійшлися лиш на мить…
      шукає по світах душа душі…
      невиплакане – душить і болить…
      невиплекане – діти і вірші…

      і скільки у безодню не дивись –
      не розпізнаєш – прірва то чи вись…
      усі ми тут у вічності зійшлись –
      і ріками любові розлились…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. СПРОБА ПОВЕРНЕННЯ
      без мене тут усе як і було:
      гримить гора
      шумить вода священна –
      тече життя… печаль його буденна
      лягає важко на моє крило…
      без мене храм стоїть як і раніш
      (хіба що на одну молитву менший)
      і щем дощем – небесний ллється вірш
      з висот захмарних випнутої вежі…
      мій дім – живий… і камінь… і коса…
      припнутий човен дурнів біля пірса…
      у пазусі гадюка… і краса
      яскравістю завершує Матісса…
      без мене зеленіє бересклет…
      олива наливається без мене…
      оливі – сонце… Богові – поет…
      поетові – політ за ойкумену…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. ДОТИЧНОЮ...
      дотичною Дамоклового леза
      дійшла душа останньої межі…
      любов не подолала рубежі
      не зупинила відьмині колеса…
      заповнюється кров’ю пустота
      сміється пустотливо над словами
      процесія зневіри з корогвами
      обходить колом колоті міста…
      священний шлюб повії й упиря
      повішені святі і святотатці
      і кров’яніє голова на таці…
      реве юрба «умрімо за царя…»…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. МИ РАЗОМ...
      овал конвалії
      навала білизни
      із глибини смарагдового серця
      окреслює все те що не зітреться
      що радістю злетить у віщі сни
      весни – для молодої Персефони
      сміються порцелянно білі дзвони –
      і легшає Психеєне крило…
      ми разом – смерті як і не було…
      … фарбує літо біле у червоне…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. НЕМАЄ МІСЦЯ.. (цикл Кримська еміграція)
      1
      я тепер на світі – один
      я володар днів і годин
      не ходитиму ні «до» я і ні «від»
      з неба дивиться на мене мій рід…
      гріє ангел-боронитель плече
      біль провин мені у серці пече…
      мама – сонцем кожен ранок з небес…
      тато – місяцем для ночі воскрес…
      хризантемами наш цвинтар цвіте
      у осіннє забуття золоте…
      я вітрами повидмухую пил
      із хрестів осиротілих могил…

      2
      мені ніде немає місця
      на знепритомліній землі
      моя душа життям об’їсться
      солончаки і ковилі…

      тебе рукою не зігрію
      через моря й материки
      в руці нічого не лелію
      лиш ковилі й солончаки…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. ДЕМІРДЖІ
      демони Демірджі
      вищерблені скрижалі
      вискоблені ножами
      межі і рубежі
      викресані в диму
      викувані боввани
      Лусти і Фуни рани
      вищирені у тьму
      моря туманне скло
      миє японська осінь
      сосни зеленокосі
      в синє вправляє тло…
      сам деміург бродяг
      в просторі і у часі
      звúсока на криласі
      дивиться Чатир-даг…
      горній анахорет
      долю кує бездушно…
      молить стара Алушта
      зоряний мінарет…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. БАХЧИСАРАЙ
      ..........Ісмаїлу Гаспринському

      буде усе запізно
      бійся чи обирай
      наскрізно і залізно
      коле Бахчисарай
      колом гуде гончарним
      мічена мре мечеть
      вихрести яничари
      виродились ущерть
      закам’янілі сльози
      цвинтарі-пустирі
      рвуться стежки венозні
      гір печуть пухирі…
      буде усе запізно
      грайся чи помирай
      нарізно і безслізно
      Бог і Бахчисарай…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. ЧАС МЕНЕ...
      Час мене – не мине…
      що ж – порода породою…
      Мова виманить все й на торги занесе
      пахне пам'ять моя полином і смородиною
      непокірне теля жодних маток не ссе…
      стали речення в ряд боржниками безвинними
      забуття для буття підставляє плече
      по молочній ріці із небесного вимені
      клинописне ім’я одиноко тече…
      прокисає кисіль берегами осілими…
      поміж сонних осик – осоти осоки…
      відлітає душа з журавлями осінніми
      і лоскочуть крильми пустуни-малюки…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. ДЕСЬ...
      десь дивиться літо десь плаче без мене літо
      десь позатихали принишкли самотні діти
      десь тіло моє без душі сиротливе тіло
      дотягує втілення все йому очортіло
      сичі і гадюки у лісі глевкому лісі
      десь мамине вічне «мій хлопчик-горобчик в стрісі»
      десь воля волає воліє і просить шляху
      десь долю мою роздягли потягли на плаху
      регочуть рогаті горить під ногами осінь
      десь вітром вилунює мамине «тосі-тосі»
      і стогне Марією мамине «люлі-люлі»
      летить голубами загублене «гулі-гулі»
      десь гори і море без мене зимóва казка
      десь дім недолюблений патина пустка пастка
      до рук не дається полишена в нім дитина
      із неба вогнем чи то райдуга чи драбина…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    66. ПОБАЧИМОСЯ...
      1
      невимовний біль моєї мови
      у мені волає – в біднім Йові
      розпач непочутої надії
      у мені ридає – в Єремії
      дати себе випити до денця
      щоб дістатись до свого суденця
      дати себе сповнити по вінця
      щоб в собі згадати – українця…

      2
      летять поперед нас отруйні і потворні
      слова страшних проклять – загострених ножів
      побачимося всі – прекрасні й неповторні
      на інших берегах де не буває слів
      де болі будь-які – незгасні невгамовні
      прощаються усім – і жертвам і катам
      корінням віковим розваляться льодовні
      ми – зорі і сонцЯ – обнімемося – там…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    67. РІЗДВО
      сонячний острів маленький меланхолійний
      з деревом і струмочком і ящіркою в норі
      плаває острів безлюдний корабликом безнадійним
      зорі погаслі збирає що впали вночі згори
      ящірка денне тепло випромінює в очі Бога
      Час коливається в райдузі край струмка
      дерево вказує путь для маленького Козерога
      річкою повною маминого молока…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    68. Я ПЕРЕЙШОВ...
      я перейшов і віхи і віки
      і до тієї увійшов ріки
      яка змиває кроки і рокú
      несе-виносить в дальні береги
      де прощені смертельні вороги
      і біль найбільший тоне у глибинах
      любові… радість грає у судинах
      і сорому не знає нагота
      і всі слова – вселенська суєта
      і воскресає знятою з хреста
      життям переобожнена людина…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    69. ЗРЕЧЕННЯ
      море сміється
      гори сміються –
      з мене
      все проминає
      розлука не промине
      тричі у душу розпачливо-сокровенне:
      «Симоне Йонин
      чи любиш
      мене?
      мене!»

      я ще дійду-доповзу до своїх катівень
      я ще шептатиму в небо Його Ім’я…
      кожного ранку співає-сміється півень:
      «… ні я не знаю його
      я не знаю
      не знаю!
      я…»



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    70. З ПРИВОДУ БАНАЛЬНОЇ РИМИ
      1
      незаміжняʹ незаймана незмінна
      знеможене зневірене дитя
      сталева нитка вплетена в буття
      забутий будда ненія нетлінна
      позадувало снігом береги
      піском позабивало води темні
      життя без Яго казка без Яги
      над піфією випари підземні
      над парією промені снаги
      у небесах вершаться сновидіння
      не передбачує спасіння воскресіння
      померли всі – і люди і боги
      померкли і сонети і сонцяʹ
      і випито водицю із лиця
      хоч і не кров і не людська – водиця
      прочитано молитву для годиться
      станцьовано ритмічно ритуал
      страхи переповито в мадригал
      переперезана хустками поясниця
      і сон незмінний кожну північ сниться –
      по смерть свою біжиш до балагану
      омріяну й дочасно невблаганну…

      2
      не заходять сюди небеса і вітри і віки не заходять
      і регоче нутро – коливається черевом Час
      викорчовує сни перетята харизмами хорда
      і поскиглює пам'ять полишеним десь дитинчам
      все згорнулось в клубок в темний відчай погаслого сонця
      сивим фусом слова завапніли на мертвому дні
      і залізо і золото – зáвжди лише в однині
      в множині лише – ґрати старого сумного віконця…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    71. ЗГРІБАЮ...
      згрібаю пріле листя із могил
      вдихаю повів згірклої олії
      стираю пил із кам’яних вітрил
      де в чорних ряднах імена біліють
      болять із неземної німоти
      закляклими закутими словами
      забутими обіймами хрести
      стримлять переперезані вітрами…
      корчую здеревілі бур’яни
      всміхаюся каштанові рудому…
      щоосені тепер і щовесни –
      сюди – я повертаюся додому…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    72. ХОЛОНУ...
      холону... захлинаюсь... задихаюсь...
      я мови космос виливаю в хаос
      вирую у безодні водяній
      і оживаю десь на мілині...
      для янголів робота як робота
      раз у епоху скинута дрімота
      хай буде світло! – світло із нічого –
      нічого – це усе що є у Бога…
      жага одвічна Божої любові
      вже вкотре спотикнеться на відмові
      все знову перебуде в Божий страх
      і заволає текстами ТаНаХ
      Танатосом заволодіє Ерос
      первинне море виплескає в епос
      піймає слово в символи-лабети…
      і світ покотиться – із греків у поети…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    73. ВІД-МОВА
      1
      о ця влада… принада… божественної вади
      вечірнього сяйва мудрість відчужена…
      натруджена… нагромаджена… … …
      навіть падаєш – в небо дивишся
      все занедбано – небо вимите
      в очі вилите… тануть вилиці
      лід гострішає тіла спішного
      тільки прагнеш мене-горішнього
      губ торкаєшся мене-променя
      світло тоншає – рветься лінія
      страху темного підколінного
      сонце! випали поле росяне
      з полинами на нім порослими
      сонце! виведи вигни витягни
      ти мене-лозу виноградову
      неоправлену неогранену
      всю налиту твоєю силою
      кров’ю темною і спесивою
      вирви з коренем в пустку кинь мене
      габріаком пластом покинь мене
      полиши лежати між дюнами
      поки руки хлопчини юного
      світлочолого рудокосого
      не найдýть мене між заносами
      і не пустять по гладі штúльовій…
      світу тишею оглуши мене…

      2
      я посивілий пес пустого дому
      що спогади й скорботи стереже
      каміння попіл тіні береже
      і виє на дорогу невідому…
      трагічний світ – а я щасливий піший
      щербато щурюсь на кривавий схід…
      мені зачитано останній заповіт –
      мені цей світ нічого не залúшив…

      3
      викричу на море Гомером
      всі мої хореї химери…
      виплачу воді як Овідій
      всю журбу вигнанницьких візій…

      4
      мова моя не клянеться не кланяється
      перед німою голотою не чваниться
      сяє високою зіркою ранньою
      першою сходить згасає останньою
      в подиху вітру чає і чується
      хлібом і хмелем для подорожуючих…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    74. ЛІНІЇ ДОЛІ
      Ясон… я – сон… сон… сон…
      гойдалка долі – Медеї медові – Вічність леліє віщу дитину
      ремствує море мовою волі – душу мою проговорює всує…
      тишею доля нашіптує мрії – море ýсмішками дельфіновими
      сонячне коло прямить-видовжує – ллє у айсберги порцелянові…

      мій дім мідний – патúна… рутина…
      дзеленчить клямка... лямка…лямка…
      стеля дрижить... жить... жить…
      лінії ламані віднайду... йду... йду… від неба…
      до тебе… по дотичній дамоклового меча
      перетинами вицвілих поцілунків
      помахами подмухами контурами крилá…
      і вже тулишся Андромахою… махою голою…
      дикою… Евридікою до мого голосу…
      … а захланний мій Ахіллес січе собі ногу мечем по кісточку…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    75. СЕСТРО МОЯ... (цикл Дихання)
      сестро моя… незбутня моя… незабутня моя
      доле моя… дорого моя… порання моя
      пісне моя… запізня моя… молитво моя
      вранішня і вечірня моя… безжалісна
      жалібна моя… непритульна моя… несправджена
      вітром розвіяна… морем моїм просолена
      сестро моя… неоплакана… неоправдана
      птахо моя… безпутня… безпомічна… безнебесна моя
      туго моя… осіння… остання моя… зоставлена
      проще моя… всепрощéнна моя… всевидяча
      з ким і кому і навіщо – навік залишена
      віща моя… ошаліла моя… ошукана…
      … любове…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    76. ПІСЕНЬКА МУЗИ СВОЄМУ ПОЕТУ
      я присягнула вічному тобі
      невінчаними маємось у світі
      лишаємось лілеями у літі
      минаємося пухом на вербі
      чорніємо намистом бузини
      зоріємо коралами калини
      заскочені спокутою вини
      нічого один одному не винні…
      рахую покалічені рокú
      рихтуюсь у спасенне потойбіччя
      цілую рух робочої руки
      тієї що написане не лічить
      мені не личить плакати услід
      іду за ним – забута і забита
      священний шлюб – каструлі і корита
      і щось шукати треба на обід…
      …скажу тобі нарешті – зачекай! –
      (не слухає – літає юним богом
      а я стою у сінях за порогом)
      не смійся і руками не махай
      я хвора знерухомлена від чар
      холодного вогню твоїх поезій
      не маю ні ілюзій ні претензій…
      … я полюбила не тебе – твій дар…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    77. ДО ВАС, МАРИНО...
      я прийду до Вас, Марино, розповім про марну славу...
      принесу коштовні вина – ваші виплеснуті рими...
      запитаю чи поету є у Бога сад без звуків
      чи проходить через море нетутешня паралель...
      я прийду до Вас, Марино, вранці на киплячу каву...
      принесу рибин і хліба – моря й степу мого Криму...
      поцілую Ваші тексти і сухі робочі руки
      і ми підемо чудесні у небесний Коктебель…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    78. ТИХОЮ ХОДОЮ...
      тихою ходою хордою
      водою хлюпотить час
      в нас в снах
      хлепче зоряне молоко вилите
      світло вилизує перекинуте
      волоком ловить страх
      волів випасає
      лебедів одпускає
      псів ганяє
      щось знає…
      небесну корову ссе Одіссей
      а Пенелопа савана тче
      і розпускає…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    79. З ЧУЖИХ БЕРЕГІВ
      1
      закривавлені мальви завісили виднокіл
      твій заляканий голос піснями чужими плаче
      я з тобою кочуся шляхами пекельних кіл
      випий ще – все пусте все пусте козаче
      порох чорний хатин зафарбовує небокрай
      чорне місиво міст частоколами крає небо
      грай кобзарю співай не мовчи співай
      і не треба пручатись – прощати прощатись треба…

      2
      тілесні води сковують льоди…
      у дзеркалі небесної води
      виструнчується біла безнадія
      вимолює безмовності Марія
      мій янголе іди хоч ти сюди
      немає броду скільки не броди
      так холодно пустельно за плечима
      зневіра вабить темними очима
      гне нелюбов під ноги до біди
      мій промисле кудись мене веди
      де я ще вірю
      ще люблю
      надіюсь
      де я журним юдейством не розвіюсь
      … і Богове: куди? куди? куди…




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    80. ДЕ Я?
      витесав тебе з льоду
      білу мою Ізольду
      викресав із каміння
      сЯйну мою богиню

      кинув тебе до склепу
      юну мою Джульєтту
      викрав тебе шалену
      бідну мою Єлену

      кинув тебе суддею
      мертву мою Медею…

      Медея! – Фатум ховає очі…
      де я? де я? – луна регоче…

      …у стіні артерій
      я шукаю двері
      в погляді у звірів
      я шукаю віри…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    81. О МОЯ...
      о моя багіро богине нічної варти
      очі твої пустельні спалять мої сади
      хижі твої обійми вже не відпустять вмерти
      вже не відпустіть жити… милостині не жди …

      о моя весталко храмового повійства
      в решеті скиснуть вина звурдиться молоко
      тихо зачахнуть діти нашого перелюбства
      викохає неволя вільного – хижаком…

      о моя готесо із опіками від ранків
      нас не спасе розлука не порятує час
      … лоно Ізида гасить кров’ю моїх останків…
      я розіпнусь лозою – я відспіваю нас…









      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    82. ОСТАННЯ ПІСНЯ ТАКУБОКУ
      життя – самІтна подорож у даль…
      крокую від любові до любові
      на світі мною дихає любов
      то як пір’їна і легка і ніжна
      а то тверда що камінь Фудзіями…
      є сто причин дивитись у майбутнє
      й покірно з перемінами миритись…
      розквітла юна сакура в саду
      нагадує початок її запах…
      у себе в домі я готую тіло
      до подорожі… в той далекий дім
      без меж… де квітне сад моєї мами…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    83. ПОЕЗІЯ
      поезія тлумачить сни… тлумачить долі і недолі...
      оголені блаженноголі стражденноокі білі болі
      кладе на вічні терези сліпа Маат – лиш дрібка солі
      лишається від сліз життя… і дýші світлі чисточолі
      лишають тілові «я не…» «не я…»... у іалійськім полі
      всього доволі – тільки очі душі зоріють мимоволі
      у відчуття у дотик-смак – у зачарованому колі
      слова вершаться – міццю волі – вогонь небесної сваволі –
      поезія – творúться там – де снять тіла могутньокволі…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    84. САНСАРА
      моя домінія – дорога міняна
      дорога глиняна слідами мічена
      слідами-долями
      слідами-болями
      лобами никлими
      горбами звиклими
      каміння котиться – лечу закоханий
      вечірнє сонечко поміж лопатками
      старію місяцем – шляхетно тоншаю
      життям видихуюсь
      вітрами стишуюсь
      понад ікарами-зірками-кармами
      димами хмарними – химерні марева…
      римуюсь деревом і морем міряюсь…
      руденьким фавником уперто втілююсь…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    85. СПРОБА ЩАСТЯ
      1
      ти тепер відзіґорна пані
      я – все той же хлопчина сонячний
      ти пливеш дорогóю павою
      я п’ю каву в Ялті в MacDonalds’і
      я пишу нетутешні віршики
      про якісь там крила загублені…
      ми природжені вбивці грішники
      нерозкаяні нерозлюблені
      вправо-вліво – стріляй без промаху
      вгору-вниз – несуттєво… ранами
      ми гниємо одне у одному
      неспівпадені вкотре варнами
      ендогамними… ендокринними
      гарно випещеними вадами
      оголошуємося винними
      патогенними… за бравадами
      за бравурними піснеспівами
      ми поділимо світ по-чесному –
      тобі миро – з земними дівами
      мені море – з дітьми небесними…

      2
      ми в універсумі сонливо в унісон
      висьорбуємо сяйво згаслих сонць
      в дитячому прирученому сні
      пісні всі переспівані – прісні
      тісні нам переміряні життя
      ми хлопчики-дівчатка для биття
      буття розбилось побутом об дні
      любов і воля – завше в однині…

      3
      я подався у світи
      ти мені світи-світи…
      я пишу тобі на небі
      втаємничені листи

      ти прости мені прости
      стиль святої простоти
      не для втіхи не для сміху
      я пишу тобі листи

      ось приїду-прилечу
      твої очі засвічу
      заночую під зірками
      і рахунки заплачу

      ти прости мені прости
      стиль пустої марноти
      не для помсти не для болю
      я пишу тобі листи…

      4
      завели мене фантоми
      в невідомість у бездомність
      у бездоння бездоганне
      в моє море моногамне
      в моноліти-монументи
      в атавізми-рудименти
      в моє море безстатеве
      мої діти – хто ви?.. де ви?..



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    86. ДОРОГА ДО МОРЯ
      в німій безликості базиліка стара…
      пророче скреготіння сходів висхлих…
      msza świętа о dwunastej… що ж… пора…
      високих вікон поминальний висхлип…
      у вітражі зав’язлі кольори
      зав’яли пізнім імпресіонізмом
      і куполу венозна аневризма
      пелюстка кавернозної діри
      горить останнім сонцем із гоморри…
      холодні нефи – видимість покори
      ковтають не проявлені сліди…
      більмо вікна із сивої слюди
      і тихе-тихе «не заходь сюди…»
      і губи – труби єрихонські із органу –
      душею дмухають на добровільну рану
      і просять оберегу від біди…
      пора… пора… поранені колони
      в судинах лопнутих… мовчать уста амвону…
      євангелісти дивляться червоно
      із синьої небесної води…
      пора… мене о Господи веди
      по гілці світла в марево солоне…
      де вилитою кров моя холоне…
      у море – хвиль божественні сади…





      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    87. ЛЕДЬ НЕБО...
      ледь небо… ледь земля… – не вгледіти глибіччя
      і тягнеться поміж межа – нема кінця
      я на межі світів – посей- і потойбіччя
      алмази і шипи з корони і вінця
      на вигині вітрів – не вірю у повір’я
      вигнанець із усюд… задивлене дитя…
      я сонцем молодим запалюю зневір’я
      я голосом зірок проймаю небуття…
      був добрим я колись – тепер допéрва світлий
      немає в мене сліз і слів немає теж
      я йду собі туди – та повертаю звідти
      я на межі світів – і я у світі меж…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    88. МАМА ПОРУЧ...
      серед янголів що ліворуч
      серед янголів що праворуч
      уявляється – мама поруч…
      виявляється – мама поруч…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    89. ЛІРИЧНИЙ ДЕЛІРІЙ
      ліричний делірій строфою струною...
      не варто тепер говорити зі мною...
      не варто мене рятувати і гріти
      ковточок цикути ковточок амріти
      мирити не варто – пливіть і полюйте
      в’юнким адвокатом на правду наплюйте
      даруйте мені і радійте за себе
      не тратьте слова – не відбудеться треба
      я голого логосу голос осінній
      усохлих суглобів глухе голосіння
      забутого Бога гоніння-горіння
      я небо що вирване геть із корінням
      коростою нарости словосполучень
      глянсовані покручі вчень-перекручень
      ... я пізня дитина забута зимою...
      не варто тепер говорити зі мною…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    90. ЕНТРОПІЯ
      в мирі нікому – ні щастя ні спóкою
      путь на долоні рікою глибокою
      лютою Летою блакитноокою
      час уколисує роки морокою
      морок мережить мрійлúвою мрякою
      щастя і спокою в мирі – ніякого…
      тужне життя озирається злякано
      вжалене вижате жахом пожмакане
      рвані розлоги розломи розколи
      стіни муровані і частоколи
      забагряніли вином видноколи
      щастя і спокою в мирі – ніколи…
      словом засоленим скрині начинені
      мова причиною світу причинного
      цілиться пращею в душі пропащі
      щастя і спокою в мирі – нізащо…







      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    91. НЕЛЬОТНА ПОГОДА (цикл КИЇВСЬКИЙ СПЛІН)
      нельотна погода
      надії летальний кінець
      розбухла валіза – утопленик в соннім потоці
      бориспільський бруд і брутальність на кожному кроці
      і рвані шматки порозкиданих долу сердець
      я не долечу ні сьогодні ні завтра – ніколи
      тебе не догнати – парсеками грається даль
      терпким ціанідом розкушую літній мигдаль
      і шлю sms-ки – тутешнього пекла приколи…
      я кину валізу з непотребом літніх речей
      тут вічна зима – неприкаяність неміч і нежить
      мене вже ніхто і нічого в мені не бентежить
      азотом затягнений світ забирається з-перед очей…



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    92. ФАУСТ
      жах якому немає імені
      відпусти мене відпусти мені
      ти лети собі в хащі тисові
      і палай собі і світи собі
      у світи несусвітні-сховані
      клич ночами сичами-совами
      не чіпай моє тіло зболене
      моє серце – від бід відмолене –
      світлом б’є – і в його світінні
      світом тішаться тіні…
      тіні…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    93. МАНТРИ ЗИМИ
      мантри зими у березні
      одинокі сліди на бéрезі
      однакова білість більма
      замуровує скарб зима
      зморшки мороку замальовує
      світ сивілою спророковує
      сиві пасма відьомські чеше
      споряджає в причастя перше
      юну діву – на вельон білий
      розпускає саван зжовтілий
      розливає старечі сльози
      білі кокони тче на лози
      язики зелених пожеж
      гасить змахом тяжких одеж…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    94. ЛХАСА (Тибетський щоденник)
      хтивого хаосу візія ласа – Лхаса
      мерзле повітря рибою – слóва! спасу!
      час тут дочасно помер – тут немає часу
      бог заховався у будду і закохався…
      гори голодні – розіпнуті ввись тенета
      десь дитинча тут блукає в небесних нетрях
      в пагорбах пагодах закам’янілих кедрах
      дух стугоніє душами у вертебрах…
      у кольорових вертепах жива розлука
      сіпає-молить-сотає і рве сторуко
      пнеться на мідних вилицях ніч-принука
      тихого яʹка погойдує голос крука…
      молиться лама ламається коло карми
      лама транслюється в трансі понад зірками
      праною лине любов до Агарті-брами…
      тексти Горú витлумачуються вітрами…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    95. ЄДИНИЙ ДРУЖЕ...
      єдиний друже мій, самотносте моя,
      ми не помітили – вже осінь на порозі…
      йдемо так довго по страсній дорозі,
      що жалить нас, як злякана змія –
      поезії ерозій і корозій…
      долати путь без тебе – я не в змозі…
      набрякла кров’ю бита коліЯ…
      не зрадь мене, самотносте моя...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    96. КРИМ (крик)
      я ніхто тобі – мить кромішня –
      Криме – кармо моя кремезна
      моя крове – каро старезна
      закарбована в серці грішнім

      я ніхто тобі – хтось хтонічний…
      в хаос! – в Тартар навіки вічні –
      у тортури – у світ без сліду –
      кара-дагський знавцю Аїду…

      у коріння – в крам – в караїми –
      в скіфи – в поле – в полин полонів…
      вéсни виродилися в зими
      греки випорснули з хітонів…

      із хітину – у склеп – в хатину
      захаращену і голодну –
      у харизму хистку-безродну –
      у каньйонну холодну воду –

      у розщелину чатир-дагську –
      у печери хмільного Сходу –
      в ялівцеву могилу братську –
      в рабську прощу мого народу

      із таврійським тавром печеним –
      в степові кіммерійські чари –
      в генуезці – у яничари –
      у шляхи – в ракушняк товчений –

      в херсонеську руїну храму –
      в християнську пихату схизму –
      у мечеті – в мечі ісламу –
      у жахний шеол юдаїзму –

      у замучене міфом море –
      в морову незупинну язву –
      в пекло випещених повторень –
      у нав’язливу казку – в назву…



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    97. РАДІСТЬ МОЯ...
      осінь покúдала золото літа в багаття
      босою бродить остання любов нічия
      більше не справдяться кинуті в мене прокляття
      все що я маю на світі – то радість моя
      мудра і тепла вона залягла в мої очі
      світить душею шепоче таємне ім’я
      стануть деревами-травами звуки пророчі
      все що я маю на світі – то радість моя…

      виллємось дощиком радосте перед шляхами…
      тата руками пригорне мене течія
      Бог усміхнеться до мене морщинками мами…
      все що лишу я на світі – то радість моя…



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    98. МОРЕ
      море – шляхетна патина міді...
      море – шалене поле в хлібах...
      море – Гомер Горацій Овідій...
      море – Моцарт Бетховен Бах...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    99. СЛІПА ЗИМА...
      Сліпа зима
      вибілює у крейду
      лице землі.
      Її смагляве тіло
      кошулею вінчальною драпує…
      На погреб?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    100. ЯКОСЬ У ПОНЕДІЛОК...
      якось у понеділок опритомнію
      у словнику (у багатотомному)
      нашукаю евфемізмів
      =привид бродить по Європі – привид автентизму=
      я – якась суцільна анігіляція
      вишу кислицею дикою на колючій гілляці я
      ні людям ні птицям ота кислиця
      малює ніч концентричні кола на кислій пиці
      напишу епітафій і некрологів на всі свої тексти
      ховатиму край дороги хтось таки лоба та й перехрестить
      о скаже і ці загинули в катастрофі
      бо тре було не гнатися… строфи мої строфи…
      лихо мені з вами…
      та чому лихо? – зроблю з вас орігамі…
      пора-пора порозраховуватися з боргами…
      порозв’язувати рівняння з багатьма невідомими
      несвідомими невсівдомними
      есмеральдами-квазімодами
      і у рвану нірвану
      удосвіта
      поза городами…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    101. Я ЦЮ ЦЕРКВУ...
      я цю церкву пам’ятаю споконвіку
      ми тут з мамою старцюємо щоднини
      мама п’яна і безсила… я – каліка…
      дощ сьогодні… не було ще ні людини…
      мама каже Бог скарав її за зраду
      (в мами астма – вона дихати не може)
      я й пішов би в опікунську оту раду
      та ніхто крім мене мамі не поможе…
      знову супом нагодує сторожиха
      учорашнім із картоплі і капусти
      мама про «любі мєня» співає стиха
      в шлунку пусто… в серці пусто… в світі пусто…

      слава богу – дощ ущух – у небі сонце
      буде тепло… будуть люди… буде їжа…
      янгол дивиться з церковного віконця
      пес кривий мою порожню руку лиже…



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    102. Я ЛИШ... (Івану Потьомкіну)
      бездонна безкінечна бистра річка
      несе мою любов куди не знаю…
      і марно навіть мріяти про берег
      ріка у море не впаде ніколи
      тече тікаючи сама від себе
      в ній дивні риби з жовтими очима
      бездонне небо в ній – пласке і сонне
      і сонце в ній – холодне і прозоре
      і чорний птах шукає марно пагорб…
      тече ріка в сузір’я Оріона
      чи стрічкою в Волосся Вероніки
      чи до Північної корони перли
      несе як данину земного суму
      не знаю… я лиш пісенька води
      ледь чутне шепотіння хвиль із вітром
      і слухає ріка – і завмирає
      і повертає течію назад –
      до ниточки маленького струмка
      де плаче голос мій передчуттям потоку…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    103. ГАРУДА
      на груди лягає Гарýда морем марудить
      збувається нині твоє «ніколи» – в моє «нікуди»
      а хочеш я буду нарешті таким як люди?..
      … звиваєшся янголом чорним Страшного суду…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    104. ЯК БАЧИШ - ЖИВИЙ...
      – Ти як? – до щоки торкаєшся – холод до жару –
      – Як бачиш – живий… А ти дивишся – на примару…
      Живий – і без тебе живий! – і без тебе, без тебе, без тебе…
      ...Ти мовчки ступаєш в нахилене мною небо…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    105. ОСТАННЯ РОЗМОВА
      бабця дістала з фанерної шафи
      тлумак перев’язаний чимось картатим
      хрест-навхрест
      зібралася – дякувать Богу! –
      як люди – зібралась в останню дорогу:
      спіднє біле в мережку
      довга спідниця сіра
      синя в горохи блузка
      тепла кофтина з вовни
      хустка з червоним чорна…
      і образок з картону –
      Діва Марія з Сином –
      в руки щоби укласти…
      з дерева темний хрестик
      свіч воскових десяток
      щоби світили ясно
      вдень і вночі горіли
      доки у хаті буде…
      потім до мене тихо:
      «синку ти ж не забувся…
      … трунú дорогої важкої не треба
      легку дерев’яну оббийте сіреньким
      віночком з барвінку прикрасите віко
      і довго мене не тримайте у хаті
      на другий же день поховайте опівдні
      усіх запросіть на частунок додому
      і щоб на столи не давали горілки
      а ще вас благаю не плакати зовсім
      згадайте мене невгамовну й веселу
      як я вам співала
      як світ цей любила
      і як роздавала себе без останку
      і ще: поховаєте поруч із дідом
      заєдно з моїм сірооким Степанком…
      та я розумію – усе це сум’яття
      та в світі такий встановився порядок
      а сіяти безлад не гідне людини
      бо безладу й так на землі через вінця…
      жийте в любові
      шануйте Бога
      буде нестерпно мене покличте
      я прилечу у спекóту вітром
      піснею в горі
      теплом у стужу
      ви ж за мою помоліться душу
      і відпустіть…
      не тримайте…
      прóшу…»



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    106. ДОЛЯ (Розлучна пісенька)
      я від себе рятую Долю
      вона дивиться палко пильно
      пливемо у вир за водою
      і притульно їй і прихильно

      вона гладить моє волосся
      і обіймами в’яже смертно
      все для неї вже відбулося
      вона вирядилась в інферно

      вона йде за мною і виє
      очманіла чужа нечула…

      і ні біса у нас не вийде! –
      вона й вІршів моїх не чула…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    107. ПІСЕНЬКА СОЛІСТА ЦЕРКОВНОГО ХОРУ
      я співаю в соборі соло
      до небес одлітає звук
      і немає землі навколо –
      ні очей ні плечей ні рук
      я не вірю в перестороги
      я не знаю що значить страх
      я не людям співаю – Богу
      Він сміється в моїх псалмах
      Він у горлі моєму в’ється
      птахом сильним і голосним
      Він у серці моєму б’ється
      рветься поглядом осяйнúм
      діва дивиться знизу вгору
      біль примерз до мого лиця
      шепче щось унісонно хору
      із гіркого свого правця
      діви – змучені і ревниві
      я – лечу у небесну вись
      діви – мстиві і прозорливі
      я – любив з них одну колись
      діви горді і перезрілі
      через вінця кровлять серця
      їм – лиш голову на тарілі
      їм – лиш душу без реченця…
      я один на віки віднині
      світ завмер на моїх плечах
      я співаю тепер – хлопчині
      у якого
      небо
      в очах…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    108. ОСІННЄ (doloroso)
      я люблю тебе сонна осене…
      лоскочи мене літом бабиним
      омивай мене полем росяним
      я твоїм задзеркаллям зваблений
      я на сонце твоє задивлений
      заморочений квітом вересу
      затуманений і задимлений
      дивним смаком терпкого хересу
      по дорозі з тобою осене
      вже давно мені жахно й весело
      за твоїми рудими косами
      я іду зі своїми веснами
      я дощами твоїми поєний
      не нап’юсь твого щему синього
      я несу тобі сум невгоєний
      ти назад мені віддаси його
      колискову тобі співатиму
      я борвіями стоголосими
      вкотре я у тобі вмиратиму…
      я люблю тебе сонна осене…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    109. КОРІННЯ
      Мускус вицвілої вітальні,
      стіл рожевого палісандру,
      фотографій ряди прощальні,
      кадіб з випаром олеандру.
      У повітря німої мови
      закотилися рвані буси –
      клятви зіграної любові…
      Це мої дідусь і бабуся.
      Кров тече по брунатних стінах –
      земляна, родова, венозна.
      В гобеленах – вилитих винах –
      зацвіла самотність морозна.
      Тут живе здичавіла доля
      до офір мовчазних охоча,
      до юрóдивої юдолі…
      Тут зі стін – мої юні очі…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    110. ПОЕТ
      ліру! – жінці і чоловіку
      пишуть – юні і старуваті

      у поета – немає віку…
      у поета – немає статі…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    111. ЛИПЕНЬ (цикл 12 МІСЯЦІВ)
      в море занурені
      зорі зажурені
      очі ожинні ночі…
      сіна нектарами
      зливи запарені
      сливами мироточать…
      сфінксами сферами
      хмари химерами
      храми барочні…
      марево соснами
      плине розтоплено –

      липень…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    112. ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ



      збіліле море у прощанні з літом
      на вітер розпорошує слова
      любов – солярна риба нежива
      мутація завершена каліцтвом

      програли білі шахи бій за Час
      десь Токіо вилунює в Кіото
      торгує веснами фарфóрове дівча
      потрібна і шанована робота

      історія розказує себе
      виловлює дітей і божевільних
      не гребує – а гарбає й гребе
      на проповідях завчених недільних…



      мій ангел тихо дудлить шері-бренді
      обравши в боронителі мене
      усе мине… мине… мине… мине… … …
      лиш мій вівенді модус – арс моренді…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    113. ЧЕРВЕНЬ (цикл 12 МІСЯЦІВ)
      зорі молочні
      летучої ночі
      очі оленячі…
      медом бурштúновим
      сонце краплинами
      в горло лелече…
      чорні черешні
      коралевим сочивом –

      червень…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    114. ІНТЕРВАЛИ
      інтервали валами котяться
      що збувається
      – інтервал –
      чергова багатоголосиця
      зсув породи
      гір перевал
      камінцями життя нав’ючене
      вісь затягує в дикий крен
      мова важелями болючими
      компресує слова в рефрен
      рафінує завись сколочену
      до засушливого ковтка
      очищає біль заболочений
      затяжного судьби стрибка
      затавровує рабством вибору –
      штучні вироби у ціні…
      я ще вироблю…
      я ще виборю…
      … інтервали…
      … навали…
      … дні…









      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    115. ТИХИЙ МІЙ СИНКУ... (Колискова)
      тихий мій синку
      мудрий мій ельфе
      долю зрихтую – підемо в Дельфи
      кину в торбину сонце-хлібину
      дідову у’смішку тиху-родинну
      кину туди зачароване коло
      наших доріг що не зрадять ніколи

      підемо вдосвіта берегом моря
      стежкою зречення і упокори…

      в димом устелений темний оракул
      Гера вгорі за горою Геракл

      піфіє піфіє де наша Скіфія?
      панночко з лаврами де наша Таврія?
      де є наш дім?..

      синку, ходім…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    116. ДЕРЕВА (Пісенька Адама Кадмона)
      ці дерева насадив мені
      Бог
      ще тоді як ми жили з Ним
      удвох
      ще тоді як мене звали
      Адам
      ще тоді як я не вірив
      плодам
      ці дерева іще тільки
      цвіли
      ще тоді як цілі ребра
      були
      ціле тіло цілим світом
      було
      ціле Слово в цілім серці
      цвіло…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    117. МИЛА

      не мусиш мила
      не мусиш
      вертайся в свій сад з деревами
      ти ще собі плід надкусиш
      я ж ситий Ліліт і Євою
      мені ще вбивати Авеля
      і Каїном йти затавреним
      повзти до свого Ізраїлю
      старим Авраамом з Сарою
      а ще Ісааком лагідним
      лягати під лезо батькове
      і з Богом самим чи янголом
      боротись зухвалим Яковом
      на Голіафа з пращею
      іти самотнім оголеним
      над отчиною пропащою
      ридати пророком зболеним…
      … … …
      а коли по дорозі Вічності
      я подамся з хрестом за спиною
      ти вернешся мила
      повір мені
      – Марією…
      Магдалиною…
      … … …



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    118. ВЕРЕСЕНЬ (цикл 12 МІСЯЦІВ)
      сонце знесилене
      зéрню розсіює
      смуток осінній…
      попіл по золоту
      олово холоду
      росяний іній…
      скúртами-склепами
      вранішня сепія –

      вересень…




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    119. МАРІ
      все мине Marie…
      все мине…
      не картай себе
      Bonne journée!
      не у Франції Marie
      не в Бургундії
      ти у нас Marie
      на цугундері
      і волхви звідси геть пішли...
      немовлят геть усіх знайшли
      й вибили
      тут царюють тепер іроди
      полювальники за породою
      грають в нарди тепер народами
      тут юродствують лжемесії:
      до спасіння без воскресіння...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    120. ЖИВУ...
      живу…
      в середині звіра
      дрімаю в теплій плаценті
      співаю псалми зневіри
      плачу’ хазяям проценти
      пречисто читаю Канта
      з Платоном у діалозі
      треную своє bel canto
      на окружній дорозі
      годую трофеєм ego
      (якщо вберегти зумію)
      за Шелтоном і за Брегом
      харчу свою булімію
      пишу віршенята дикі
      на голову хвору-п’яну
      рятую від рим безликих
      природу свою профанну
      живу…
      в шкаралупі міста
      пливу в формаліні моря
      прокисло вино і тісто
      живу…
      у жінках – Пандора…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    121. ЛЮБОВ
      била ти любов як могла
      прямо в голову
      (науково!)
      а любов все одно жила
      без’язика і безголова

      я для тебе тільки слова
      пережований перехожий
      і летить моя голова
      у безодню Господи Боже

      я для тебе астральний міф
      закарбований в небі символ
      ювелірна моя Юдиф
      Саломея моя спесива...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    122. НАГОТУЮ КОЛИВА...
      наготую колива
      нагодую кожного
      покочуся колесом
      з дому чужоложного

      пригорну старого діда
      мідночолого Аїда
      Церберу у три роти
      дам цеберко пустоти



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    123. ПО ДОРОЗІ НА ФУДЗІЯМУ
      …січуть холодні схили чагарями
      із неба перелатаного злива
      я в’язку мрій несу до Нараями
      на Фудзіямі осінь норовлива
      щаслива сива слива із плодами
      загорнутими в сýму білий попіл
      в сумý мою вливає синій спокій...
      несу вмирати смерть до Фудзіями…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    124. МАМА-ВОДА
      щокою мами горнеться вода
      сонливо заколисує піснями
      така ж як мама – вічно молода
      і голосом таким же як у мами
      співає про муркотиків рудих
      я з них найперший – добрий і хоробрий…
      в моєму горлі зупинився вдих
      і вирвався борвієм поза обрій…

      де садиш ти тепер свої сади?
      на скельних берегах якої Лети?
      ти стала мамо мовою води…

      відносить течія мої верети…



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    125. БОДГІСАТТВА
      я чужої
      відчуженої породи
      постираю паролі
      позмиваю штрих-коди
      позриваю знамена
      пожбурляю штандарти
      вирву крила з рамен і
      переплутаю карти
      розтлумачу підтексти
      дешифрую тайнопис
      розчахну перехрестя
      розгалужу синопсис
      роз’ятрю мою мову
      намалюю відтінки
      заґрунтую основу
      і тоді
      тоді тільки
      відрощу нові крила
      й полечу до Ярила…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    126. ЗЕМЛЯ
      сидить стара на мертвому порозі
      поміж світів
      закривши темні очі
      в ОвнІ блукає чи у Козерозі
      десь там
      Шляху Чумацького на розі
      ворожить
      на прозорі чисті зорі
      розкидані дитячими руками
      дивується на себе-лепрозорій…
      … і просить евтанази між світами…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    127. У ВИРІЙ (Прощальний плач Батька)
      вітри-веретища над попелищами
      над мовосховищами понищеними
      над мовотвореннями полишеними
      нічними капищами нехрещеними
      дітьми непещеними
      розбещеними все яничарами нетутешніми…
      над злими чарами
      чорними чварами…
      і над могилами і над курганами…
      все буревіями та ураганами –
      Вир…
      і вурдалаками і вуркаганами
      ганьбою пращурів
      землі поганами
      вітрами-вирвами коріння вирване…
      Зло…
      кубло розорене
      гніздо розібране
      душа до вирію життям – не зібрана…
      Я…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    128. ЧАС ЧАТУЄ СЛІД...
      Час чатує слід
      прірвами могил...
      головою в лід:
      – хто мене любив?
      душу – в струмінь злив…
      плоть – у темний льох…
      – хто мене любив?
      – Бог!
      з моїми правдами
      з моїми зрадами
      пустими фразами-відразами
      моїми виразами-виразками
      поразками... казками-розказами,
      моїми óбразами-обрáзами
      з образáми благословенними
      перегукуваннями-перевертнями
      і моїми словами-помислами
      і моїми смислами-велетнями
      моїми жилами де кров замовлювана
      біда замовчувана... зачовгана…
      шляхами довгими плестись додому знов…
      дурити долю знов – що в світі є любов…
      любов! …
      … вулкан вирує
      в правій півкулі
      в пустому колі
      пустої долі
      пустого цвіту…
      мої не-діти
      даремно квітнуть
      буремно гинуть
      прекрасно в’януть
      прекрасні рани
      в кривавий ранок
      сну наостанок…
      … Час мене забув... загубив..забгав
      у своє шиття
      в забуття і в мох…
      – хто мене любив?
      – хто мене кохав?
      – хто мене гукав?..
      – Бог…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    129. ЗИМА В КРИМУ (Танка)
      спить Аю-Даг...
      ліг іній на дуби...
      самотній слід завів мене до моря...
      ридає море…
      а за ким? за ким?..



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    130. CAPRICCIO (furioso)
      діряві ночви ночі ллють дощем…
      тривожна тиша шурхотить хрущем…
      шалене коло місяця довкола
      струмить неспокій скрипкою Нікколо…
      ніколи я до тебе не вернусь –
      у ночі свідченням зароку заручусь…
      пручається гнучке фантомне тіло
      в твоїх обіймах –
      літо пролетіло…
      знекровленою мумією – мрія…
      ні пам’яті ні снів – лоботомія…
      лібрето літа переписане зимою…
      мелодія лишилася зі мною
      нечутна за банальностями зрад…
      Єдинорога сплавив конокрад
      на бойню –
      у місцевому шинку
      криваву шинку подають в соку…

      … я сонна риба у лабетах льоду…
      природа загартовує породу…



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    131. БОГ & БОСХ
      … дивиться на Бога Босх
      дивиться на Босха Бог
      заболіло у обох…
      забіліло у обох…

      – Босху! Босху! – тіло з воску…

      – Боже! Боже! – душа зможе…
      сяють сонцем сни небесні…

      – твої чудиська – чудесні…
      птахи чорні – крильми горнуть
      сова ухне – небо глухне
      стріла впита – воля вбита
      дріб драбин – душа з глибин
      я з тобою буду до Страшного суду
      дам хлібець із дерті до самої смерті
      від твоїх чудовиськ я не маю сховиськ
      ти до свого болю сам прикликав долю…

      … дивується на Бога Босх
      дивується на Босха Бог
      спокій-тиша на обох
      слава в вишніх на обох…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    132. РІЗДВО
      осяяна земля
      батьки
      царі з дарами
      хліва подертий дах – в нім висота…
      мовчало Немовля
      летіло небесами
      у світлі Зірки бачило – хреста…



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    133. МІЙ ЗВІРИНЕЦЬ
      якось в мене коло хвірточки приліг
      білогривий буркотун Єдиноріг...
      через рік приблизно – теж мені цабе! –
      через силу дав погладити себе...

      до садиби ще позáторік пристав
      мудрочолий ваговозисько Кентавр...
      той одразу із копитами на стіл
      та ще й учнів наскликав із ближніх сіл...

      восени здається грюкнула у двері
      вся облізла й перелякана Химера...
      хтось спірвав її добряче за хвоста…
      все кричала: «Маладьож тепер не та!»

      …живемó усі неначе на вокзалі…
      стоси мрій Химера скрізь порозкладала…
      квіточки що я від подиху беріг
      у задýмі якось з’їв Єдиноріг…
      а Кентавр – так той зробив зі спальні стайню…
      репетую: «я на місце всіх поставлю!
      Розжену оцей звіринець, чорт вас ма!» –
      Кент сміється… Ріг зітха… Химá дріма…
      вони знають що люблю їх до нестями…
      вони вбогі… недолугі… ще й останні…





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    134. В РАЙ (Паліндромне)
      в рай весела дорога
      на ній – нікого
      пнулась душа
      спіткнулась
      назад вернулась
      диво було: (більш не буде дива!)
      ІСУС – УСІ
      (що зверху – що знизу – що справа – що зліва...)

      .....................І.....................
      ....................С.....................
      ....................У.....................
      ....................С.....................
      ....................–.....................
      ....................У.....................
      ....................С.....................
      .....................І.....................
      ІСУС – УСІ ІСУС – УСІ
      .....................І.....................
      ....................С.....................
      ....................У.....................
      ....................С.....................
      ....................–.....................
      ....................У.....................
      ....................С.....................
      .....................І......................



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    135. Fratello Sole Sorella Luna
      братик – Сонце …
      сестричка – Місячинка-колиска…
      я літаю у гості до святого Франциска...
      вдень кружляємо голі – Бог вечерю готує –
      голе небо із нами тарантелу танцює…
      уночі на пісочку ми малюємо тишу,
      дивне слово – «ніколи» – зачаровано пишем…
      Бог над нами схилившись витирає те слово
      і співає про – «зáвжди» – чарівну колискову…
      море горнеться тілом до стигматного блиску…
      я не хочу додому! мій безумний Франциску…
      … де мій дім? де мій голос? де душа очманіла?...
      я лечу до Франциска… Бог погойдує крила…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    136. ЛАБІРИНТ (Оскомина)
      … лабіринтами-лаврами
      дні
      снують мінотаврами…
      чорногрудими ряднами
      скніють
      сни
      Аріаднині…
      … Пасифаїного лона
      ввік
      жага не охолоне…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    137. Я СЬОГОДНІ...
      я сьогодні піду обнімуся з деревами
      за трудягою-равликом довго дивитимусь
      я поповзаю з ним по тінистому цвинтарю
      і поплачу тихесенько над прихожанами
      потім в гості покличу когось небезпечного
      злого пса чи п’яничку забутого рідними
      а іще я піду подружусь з невідомістю
      їй любовні листи на хмаринах писатиму
      мати вигляд дорослий я більш не старатимусь
      буду вдосталь сміятись
      дощем умиватися…
      а вночі я у місячній ванні поніжуся…
      і буду буддою…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    138. СИВА НІЧ...
      сива ніч... старенька... мовчазна...
      лагідно присіла край вікна
      зазирнула у безсонні очі:
      «спи, дитинко... заспіваю, хочеш?»
      «хочу, бабцю…»
      тихо почина…
      я сховав лице в її долоні
      в прохолоду влив гарячі скроні
      і заплакав в унісон з дощем…
      ллється із душі правічний щем
      ніжності закутої в полоні
      кам’яного тіла... ллється біль
      п’яних пристрастей... байдужості похміль…
      невагоме серце знов готове
      підібрати кожне вбите слово
      позбирати смуток звідусіль
      вібрувати самотою світу
      Летою плисти назустріч літу…
      …ніч цілує заяснілі очі
      і стихає...
      …сонце зір лоскоче
      й наливає мовлення амріту…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    139. ДОВЕДЕШ МЕНЕ, М О В О...
      … доведеш мене, Мово,
      до клятої підмурови…
      до мерзлої буцегарні…
      до Павловської лікарні…

      юродствувати-радіти,
      що ніде тебе подіти,
      понуро напроти неба
      виструнчуватись у тебе
      в безвихідності оргазму –
      цідити киплячу плазму
      у пеклі вічної спраги…
      у німбові із бодяги
      доїти дурепу-душу…
      - кілком у хребті:
      я мушу!
      мушу… мушу…
      …………



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    140. ЧАСИКУ-БРАТИКУ...
      ой не котись, не біжи, зупинись на трішечки-трошки
      Часику-братику, котику, прудконогий Котигорошку...
      ой не лети, не несись, не кружляй хмарками далéсенько,
      Часику-орлику, Часе-соколику, мій Телесику!

      конику-стрибунцю, басику, візьми мене у дорогу,
      Вовчику-сірячку, ласику, понеси мене бистроного,
      зажури, забери за гущі за пущі за моря за гори
      де сліпа Баба не шепче-не сичить свої наговори…

      заховай мене, Часику, дядечку, батечку, діду-дідусеньку,
      хлопчику-стовпчику, хлопчику-любчику, мій манюсінький…
      будемо гратися із тобою... грітися мовчки: словá – не полова.
      будемо мріями мірятись... маритись... ти мені – Силу... я тобі – Слово…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    141. ГОЛОСІННЯ ЗА ГОРОЮ ЩЕКАВИЦЕЮ
      .........................................я і досі живу на тобі...
      .........................................на твоїй утробі...
      .........................................гроб на гробі...

      гóро моя, горе моє!
      Щекавице-сестрице... невтішна блуднице…
      що чума не скосила – зчеше бісова сила…
      оце тобі за варяг
      а оце за бідолаг –
      за Оскольда й Діра –
      а де ж твоя віра?
      куди гордість діла?..
      посивіла… облисіла…
      стерлась…
      в землю всіла…

      за поживу нашукала
      ти вигнанців – нагукала
      в гості
      притулила прихистила
      камінцями замостила
      кості

      не впустила ні цéрковки ні каплички
      не святила ні свічечки ні водички
      не гасила блискавиці-громовиці
      не сховала ні сирітки ні вдовиці

      справа і зліва – з хороми й хліва –
      татарва…
      зверху і знизу – з дерев і могил –
      пил…
      помира – гора – примарою
      Глибóчиця марить карою
      гниє-гине у полоні…

      ой у місячній короні
      захололи твої скроні…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    142. БУДЬ...
      будь послідовною...
      будь підсвідомою...
      наших обіймів
      судом і судомою
      будь…
      чи не будь…
      ти ж бо Бога подобою
      створена й образом –
      розумом-волею…
      долею виткана
      світу оздобою…
      будь непідробною…
      гордою… скорбною
      будь… чи не будь…
      … я – лиш вижити спробую…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    143. ДЗВЕНИТЬ ПОДІЛ...
      дзвенить Поділ – дзвонить –
      нас і Час хоронить…
      падаю на Подолі – у руки долі –
      у води Дніпрові – тут горе мові…
      тут щастя вітру – в життя повірити…
      життя поміряти – померти скорено…
      насказано-наговорено
      нахожено-наброжено
      навіяно-надіяно… намріяно…

      з гір – додолу – додому – до Подолу…
      за морем сниться – моя Щекавиця –
      посічена-поділена – межами-наділами…
      урочища, яри – лиш тінь дітвори –
      ні сміху – ні співу – ні Божого гніву…
      котиться на Вали:
      ви_тут_не_жили!...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    144. Я В ГРУЗІЇ-ВІЗІЇ...
      я в Грузії-візії…
      міді шляхетна зелень…
      я вкраплений в срібло зчорніле гірських поселень
      рудим агатом... рудою чужого ґрунту...
      солодким вином брунатним у терпкість смутку...
      вологим словом у здертість сухого горла...
      арійська занурена в хмурість очей погорда…
      у різкуватість різця тихо вплутана тонкість ліній…
      вилита в кров гранатну смола бурштинóва піній…
      я в Грузії-грації грізна навала скіфська…
      петля пекторалі…
      безбатченкість українська…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    145. ТЕЧЕ ПРАВІЧНА МОВЛЕННЯ РІКА...
      тече правічна мовлення ріка
      в моєму горлі – гирлі – не зміліє…
      крізь русло серця у віки – легка –
      в світи де Слово мовлене не тліє…
      де дотики усі що я зібрав
      і погляди які мене забрали
      словами проростуть – правами правд –
      де сонячний Оратай править ралом…
      лоскоче крила сонячне чоло
      і усміх місяця торкається губами…
      споконвіків «і Слово… і було…»,
      а тіло проситься додому… і до мами…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    146. Я - ЯЗИЧНИЦЬКІ ЗВУКИ...
      …я – язичницькі звуки давно здичавілої мови…
      із заснулих сувоїв сотаю стагнацій слова…
      на примови мої перекуплені вкотре права
      і чигають за кожним стовпом лихварі-словолови…
      словожери чатують над кожним роздертим рядком…
      повивальним мовчання рядном перемотують рубані рими…
      на аорті моїй виграють прудкошиї хвацькі херувими
      з пілігримів колишніх – з відтятим за лжу язиком…

      …я пробуджений голос безмовних сновид,
      трубний глас у пустелі твого безголосся,
      я усе, що з тобою, мій світе, збулося…
      діє-слова сконалого я недоконаний вид…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    147. МОРЕ БУВАЄ...
      море буває миром-
      ладаном для невтішних
      дискосом і потиром
      для відчайдушно грішних
      море буває – мертвим
      море буває – чорним
      вичерпаним і стертим
      в штилі буває
      в штормі
      маревом
      сновидінням
      хаосом і бідою
      болю оціпенінням
      море буває – мною…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -