Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Надія Таршин (1949)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Саде мій любий...
    Саде мій любий, друже мій вірний,
    Як болить доля наша мені…
  •   Я так думаю...
    І шахеди, і ракети
    Нищать мрії, наші злети,
  •   ***
    Як закінчиться ця війна
    Я буду плакати щоночі,
  •   ***
    А давайте помріємо,
    Як бувало колись:
  •   ***
    А за вікном знову сніжить
    Не поспішати б вже нікуди
  •   ***
    А цар обрав собі придворних
    Спаси нас, Боже, й сохрани…
  •   ***
    Війна для нас, для бідаків,
    Сьогодні визнає це кожний,
  •   Подай нам, Боже, міць і силу....
    Подай нам Боже міць і силу
    Не обламати Волі крала.
  •   ***
    В нашому нині домі
    Тепер як у дурдомі,
  •   ***
    Не потрібно стенати і ридати невтішно
    Ми і є тим народом, що пишатись не грішно.
  •   І знову ніч....
    І знову ніч, і знову день…
    І я, уже трухлявий пень,
  •   Миколі Цимлякову...
    Дивлюся на Твої світлини
    І серце плаче від журби.
  •   Калина...
    Забагряніла, зацвіла
    Калина біля дому.
  •   Сюжет життя....
    Сюжет життя є непростим
    І не усе вдалося….
  •   Нас розкидало по світу....
    Нас розкидало по світу,
    Як в бурю листочки.
  •   Сьогодні я, як і завжди...
    Сьогодні я, як і завжди,
    Найперше помолюся Богу –
  •   А що мені нині болить....
    А що мені нині болить?
    Ну як Вам усе розповісти….
  •   ***
    І розпач бере, і туга долає –
    І так в багатьох, знаю, нині,
  •   * * *
    Сильним потрібне лагідне слово
    І задушевна привітна розмова,
  •   * * *
    Подвійність в усьому і їхню «мораль»,
    Нам розумом не осягнути…
  •   Матуся сивенька...
    Матуся сивенька, натомлені крила…
    Дітей, як могла, берегла і любила.
  •   ***
    А серце плаче і болить
    За Ними, що уже не з нами,
  •   * * *
    І віру маю, і надію
    Хоч як би важко не було –
  •   * * *
    Заворушилася, задихала земля
    І квітку народила, мов маля.
  •   * * *
    Моє рідне село, я люблю тебе ніжно
    І на зустрічі наші, як на свято іду.
  •   ***
    Світе почуй нас і захисти
    Звірство на нашій землі не прости.
  •   Сирени виють ...
    Сирени виють за вікном
    І сон знімає, як рукою.
  •   Про втрати запитайте у солдата....
    Про втрати запитайте у солдата,
    Повідає усе і без брехні,
  •   Огорни крилечками ...
    Огорни крилечками, Боже, Україну,
    Не дай її знищити – любу і єдину.
  •   Обійму тебе солдате...
    Обійму Тебе, солдате, міцно пригорну,
    У опалені війною очі зазирну.
  •   Синам України...
    За Подвиг уклонюся тобі, Сину,
    Що затулив собою Україну.
  •   * * *
    Промайнула і весна,
    І промчало літо…
  •   * * *
    А біль, і сльози упадуть
    На їхні голови камінням.
  •   * * *
    Покарай зло, Боже мій, покарай,
    Щоб було їм навіки через край.
  •   Я не пам'ятаю...
    Я не памя'таю, як воно буває:
    Коли серцю радісно, у спокої сяє,
  •   Ми мовчимо...
    Ми мовчимо – доволі грізно….
    Мовчання наше аж гуде.
  •   * * *
    Світоньку ясний мій,
    Світе серцю любий,
  •   * * *
    Здаємо екзамен на гідність
    І воїн уже, як брат.
  •   * * *
    Забула я про роки – війна…
    Не згадую хвороби – війна…
  •   * * *
    В голові нові клопоти,
    Що у нас одні лиш боти…
  •   Женімо мову ворога навіки...
    Женімо мову ворога навіки,
    Щоб дух її у нас і не витав!
  •   ***
    Щодня молюся я за Тебе-
    За степ, ліси, за синє небо,
  •   ***
    Коли небо скапує кров’ю
    І горить під ногами земля…
  •   Тужу над їхніми очима...
    Тужу над Їхніми очима –
    У серце дивляться мені…
  •   Хочеться днів легкокрилих...
    Хочеться днів легкокрилих
    Ясних, ніби неба блакить,
  •   Чи буде війна...
    Чи буде війна, чи не буде?
    Біда ця давно у нас є!
  •   ***
    Перевеслом споминів перев'ю думки,
    Дні щасливі, радісні, сміхом гомінкі...
  •   ***
    Усього світу українці -
    Україні не чужинці
  •   Як я люблю тебе мій краю...
    Як я люблю тебе мій краю,
    Я півстоліття тут живу,
  •   * * *
    Пролітають стрімко дні –
    І похмурі, і ясні,
  •   * * *
    А за вікном калина на вітрах -
    Загублена хустина у снігах
  •   Безсоння...
    Безсоння знов проникло межи віч,
    Заполонило простір мій до ранку,
  •   Ми вийшли за волю....
    Майдан був за волю і проти пітьми,
    І Бог обіймав нас своїми крильми.
  •   Бабине літо...
    Бабине літо – сонце і квіти,
    Неба осіннього ніжна блакить…
  •   Новітній цар Поганин...
    Новітній цар Поганин усівся знов на трон,
    Плює на конституцію і на увесь закон.
  •   Чорнобривці...
    Квітують під небом, поборюють грози,
    У спеку стійкі ці хоробрі сміливці...
  •   ***
    Трясе усіх, як в лихоманці,
    І мало, мало нас трясе,
  •   Калина.
    Український оберіг і окраса двору,
    Зачаровує красою в кожну свою пору.
  •   ***
    За літами не плачу, не гукаю назад.
    Шурхотить під ногами уже осені сад.
  •   ***
    Чорно-біла світлина,
    Розтривожила вечір…
  •   ***
    Я плачу, я сьогодні плачу,
    Від усього, що нині навкруги...
  •   ***
    Ах ви покручі і гади,
    Ви Китаю уже раді.
  •   Ти тепер таке далеке...
    Ти тепер таке далеке,
    А для мене, ніби вчора,
  •   Я мрію...
    Я мрію щоб у тебе була слава
    Висока, Україно, осяйна…
  •   ***
    Іде дідусь і винувато усміхається -
    Соромиться дідусь своєї старості.
  •   Ну а що там на паралелі...
    Ну а що там на паралелі?
    Чи тривожно їм, як і нам?
  •   ***
    Не кожному дано відчути слово
    Воно іде з небес не випадково.
  •   ***
    Над усіма не плачмо, не стенаймо…
    Не допоможуть нині нам плачі.
  •   Муркоти мій котику...
    Муркоти, муркоти, мій котику,
    Ти для мене, як колискова.
  •   Слова мої...
    Слова мої, ви воїни,
    Тому на бій ставайте.
  •   А чи хто сьогодні знає....
    А чи хто сьогодні знає
    Де ключі від того «раю»,
  •   На цій землі святій і грішній...
    На цій землі святій і грішній
    Живу я Богом дані дні.
  •   Жінки...
    Доля у нас не схожа,
    Різні усі ми такі –
  •   Крізь серце ідуть ці роки...
    Крізь серце ідуть ці роки по Майданні,
    Було у них зірко, було, як в тумані…
  •   ***
    Довірливі до краю, до знемоги,
    На брехні, як метелики на світло,
  •   Землі болить...
    Землі болить, бо усе чує,
    Вона і є наш Бог земний.
  •   Допекло...
    Допекло, ще і як допекло…
    Що буває несила терпіти.
  •   У темені лечу...
    У темені лечу, бо маю крила,
    І не лякає ця пітьма мене,
  •   А на плечах - все дівоче пальто...
    Тітонько Ніно, гордість Ви наша,
    Нині найстарші на увесь наш куток.
  •   Усе минає...
    Усе минає - вийдемо з болота,
    Що затопило брудом все навкруг,
  •   ***
    І нехай вороги не плекають надію,
    І не тішать до часу думками себе…
  •   ***
    Мамо моя, трудівнице свята,
    Вам усього на віку довелося…
  •   Термінатор.
    В його домі термінатор,
    А була колись жона...
  •   ***
    Люблю село я більше міста
    За кусень нелегкого хліба,
  •   ***
    І які нині банкрути
    Не дають усім дихнути?
  •   ***
    Пішли УБРІД - не знали броду...
    Слуги якого ви народу?
  •   Два краї...
    Два краї рідні є мені,
    Усе життя я поміж ними краюсь,
  •   Як у цирку...
    Як у цирку на тонкому дроті,
    Балансує країна нині.
  •   ***
    На тім світі терміново
    Сходяться на віче
  •   ***
    Ховає сина сільська хата,
    Який загинув на війні,
  •   Ми з дідом дивимся кіно....
    Ми з дідом дивимся кіно,
    Хоч не дивилися давно.
  •   Спішать на вибори старенькі...
    Спішать на вибори старенькі –
    В одежі давній і благенькій,
  •   ***
    Я нині уже і не схожа
    на ту, що була молодою.
  •   Вово Потерпілий...
    Вово Потерпілий, як же воно буде?
    Засміють у світі Україну люди...
  •   А душа не співає вже пісні голосні
    А душа не співає вже пісні голосні,
    Серце болем ридає в дні весняні, ясні.
  •   У нас нині новини - розпечені жарини...
    У нас нині новини –
    Розпечені жарини,
  •   Сльозою болю і жалю....
    Сльозою болю і жалю
    Умию серце я і душу,
  •   ***
    За що Ти нас, Боже, жорстоко караєш,
    Що пам’яті люд наш своєї не має.
  •   У них немає нині свят...
    У них немає нині свят,
    У свято - спогади про сина...
  •   Народ чекає перемін...
    Народ чекає перемін,
    Лакеям дує вітер змін...
  •   Якою надалі в нас буде дорога...
    Змією у душу вповзає тривога,
    Якою віднині в нас буде дорога?
  •   А нечисть лізе з усіх шпар...
    А нечисть лізе з усіх шпар
    Ворожою огидна суттю.
  •   ***
    На війні було, як на війні,
    Там є лінія, фронт, кордони
  •   Наймиліше у світі...
    Наймиліше у світі і рідне село,
    Що на пагорби всілося хатами.
  •   Я боєць і борець....
    Я боєць і борець і тому у строю,
    Гопоті не віддам Україну мою.
  •   Хатнє щастя...
    Явився змучений, голодний,
    У вечір зимний і холодний.
  •   Кожен рік він ніби нота
    Кожен рік він, ніби нота
    У мелодії життя,
  •   ***
    Уже давно я на землі
    Милуюся її красою
  •   * * *
    На галявині, на пні
    Сіли зайчики сумні
  •   Уже рік не була у селі...
    Уже рік не була у селі
    І у серці знайомий неспокій.
  •   * * *
    Звітую перед Богом і перед ним одним,
    Якою йду дорогою - куди і як, і з ким.
  •   * * *
    Коли будемо казати ми на чорне – біле,
    То життя не буде гідним, як би не хотіли.
  •   Бажання змін...
    А зміни бажані, як камінь,
    Що його котять догори –
  •   Осінь...
    Осіння осяйна краса.
    Іду по листі золотому…
  •   * * *
    Думки бідують знову в голові –
    Розхристані, болючі, не нові.
  •   * * *
    Не повернулися з війни
    Усміхнені і ясночолі...
  •   Вони і хитрі і лукаві...
    Вони і хитрі, і лукаві,
    І ми давно не ликом шиті,
  •   Кацапські трутні...
    Кацапські трутні, ла-ла-ла,
    Вам буде кара немала…
  •   А, можливо, і не треба...
    А, можливо, і не треба,
    Щоб хапати зорі з неба.
  •   Як мак цвіте...
    Як мак цвіте, то квітнуть й небеса,
    А хтось його нарік, як квітку суму,
  •   День Пам'яті, чи Перемоги...
    День Пам'яті, чи Перемоги?
    Вам юним звідки про це знати?
  •   Чорнобиль
    В одну єдину мить накрило чорне лихо,
    І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
  •   Невигадана історія
    - На ранок, щоб і духу не було,
    Ти чуєш, бабо клята-переклята,
  •   А хата, як людина...
    А хата, як людина,
    Вмирає помаленьку.
  •   Де ви, мої вітрила...
    Де ви, мої вітрила?
    Вдивляюся в далечінь…
  •   * * *
    Я бажаю весни
    Без біди і війни,
  •   Герою Васильку із м. Старий Самбір...
    Синку любий, благаю прости
    Нас усіх, хто живий і з руками…
  •   * * *
    Розірве птаха сіті і вилетить на волю,
    І злине переможно у неба височінь.
  •   Допоможи нам,Боже...
    Допоможи нам, Боже, коли долає туга,
    Не зрадити собі і мати плече друга.
  •   Ніби вчора...
    Ніби вчора був «Ультрас», футбольні фанати,
    Нині, сину, пішов нас усіх захищати.
  •   Осиротіла мати...
    Осиротіла мати -
    Їй сина не підняти,
  •   Очі України...
    Ваші очі – блискавкою з неба,
    Чи не зрадив, чи вчинив, як треба,
  •   Болючі втати...
    А у окопах – на передовій,
    Ти не зустрінеш сина депутата,
  •   Далеко дім, де я родилась...
    Далеко дім, де я родилась,
    Дороги часом замело.
  •   Різдво святе......
    Різдво святе, замети і зима...
    Я спогадами лину у далеке,
  •   Матусі, зіроньки небесні...
    Матусі, зіроньки небесні,
    Немилосердно Вам болить,
  •   * * *
    Ми не бидло й не раби,
    Досить нам уже ганьби,
  •   * * *
    Айстри виткали килим багатий,
    В нім фантазії теплого літа…
  •   * * *
    Плакала жінка, сльозу утирала,
    Що буде так важко, гадки не мала.
  •   Відпочивають серіали.
    Уже не в моді серіали,
    Бо є у нас своє кіно:
  •   * * *
    Отак буває, що і сил нема
    І віра у високе підупала,
  •   Україні
    Ти, пограбована, нещасна
    Недоля сумом обіймає,
  •   * * *
    Формула життя, яка вона зручна,
    Як вмовив ти себе, що не твоя війна.
  •   * * *
    Болото і яке ж болото,
    Нас оточило навкруги.
  •   А Він загинув і за тебе...
    А Він загинув і за тебе,
    Щоб ти спокійно жив, кохав…
  •   А може пора прозрівати...
    Живемо у жорстокому світі
    Де майже щасливих нема,
  •   Пролісок...
    Ти багата на красу, земле моя мила,
    У твоїй земній красі є могутня сила.
  •   В любові до землі спасіння...
    Задума серце болем крає
    Вона подовгу не втихає...
  •   Яким він буде ранок без війни...
    Яким він буде – ранок без війни?
    Як важко уявити це сьогодні.
  •   * * *
    Відчай сходить із сльозами -
    Я ще плачу… Слава Богу.
  •   * * *
    Сьогодні голі ми і босі,
    На Сході гуркотить війна...
  •   * * *
    Оплачена тусовка набридла до знемоги,
    Усіх збиває з толку і вірної дороги.
  •   Вставайте диванні - лежачі, сидячі...
    Лякають війною, бідою, зимою...
    Знайомі нам виклики вражі оці.
  •   Звітуємо синочкам ми, як Богу
    Небесна сотня, потім ще і ще -
    Звитяга, мужність линули у небо,
  •   * * *
    Немає радості, ой як немає,
    І Свята Трійця не помагає …
  •   І правнуки війну цю не забудуть
    Не буде усмішок, рукостискань
    І правнуки війну цю не забудуть…
  •   Лінія розмежування
    Незбориму силу неба,
    Бойове святе братання,
  •   Ці ганебні вихиляси...
    Ці ганебні вихиляси,
    Політична кон’юнктура -
  •   Розпинають мародери...
    Розпинають мародери
    Люд убогий на хрести,
  •   Ой літа....
    А літа, вже осінні літа,
    Сперечатися з юними марно...
  •   Тебе здолати їм несила...
    Не зможуть ці шакали люті
    Тебе порвати на шматки
  •   Вдивися, країно, у очі солдата...
    Вдивися, країно, у очі солдата,
    Який уцілів у гібридній війні,
  •   * * *
    «Вельмишановне» наше панство,
    Любите розкоші і чванство?
  •   Шануймо своє...
    Багато я бажаю вам сказати,
    Та інколи бракує мені слів,
  •   Не киваймо на
    Не киваймо на «кацапа», не клянімо «жида»
    Бо «хохол» у Україні, псує її вида.
  •   Мить життя...
    Загадково живемо ми у цьому світі,
    Ніби вчора обіймав і голубив вітер.
  •   А знаєте, мені болять...
    А знаєте, - мені болять
    Усі брехливі увивання,
  •   Лакейська, незнищенна рать...
    Лакейська незнищенна рать
    Лакуз негідних і лукавих:
  •   Подай, мій Господи, прозріння...
    У Господа прошу прозріння
    Усім сліпцям і онімілим,
  •   Сумує за синами зажурений Дніпро...
    Сумує за синами зажурений Дніпро,
    На берегах такого ніколи не було.
  •   До них
    Сновигаю я тінню, думки услід за мною –
    Від них нема спасіння ні вдень, ні уночі…
  •   Горну до серця Україну...
    Горну до серця Україну
    Із її болями, жалями…
  •   В мене з квітами взаємно...
    Квітували весну – осінь дерева і квіти
    І були вони для мене, як маленькі діти.
  •   Підслухана розмова...
    Кум повідав щиро куму наболілу тему –
    Про свою, про чоловічу, незручну проблему.
  •   Тремтіть, іуди, бійтеся...
    Тремтіть, іуди, бійтеся
    Недовго вам лишилося
  •   Матерям синів, що пропали безвісти...
    Мати похилилася на чуже плече,
    На щоці сльозина мукою пече.
  •   У кого був хребет у поклоні...
    У когО був хребет у поклоні
    Той і нині залізо кує
  •   Як ти живеш, мій друже...
    Як ти живеш, мій друже?
    Болем лечу крізь роки…
  •   Пошана матері велика...
    Пошана матері велика,
    Яка зростила Чоловіка.
  •   Чорнобиль
    В одну єдину мить накрило чорне лихо,
    І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
  •   Мамині вікна
    Сумують зажурені мамині вікна,
    Чорніють безмовні у темінь нічну.
  •   Де для них роздобути совісті
    Де для них роздобути совісті?
    Ти нам, Господи, підкажи.
  •   А Бог нам допоможе...
    А Бог нам допоможе. У це я свято вірю,
    І Він нам посилаю випробувань цих міру.
  •   Вклонюся низько я батьківській хаті...
    Вклонюся низько я батьківській хаті,
    А розпач в серце болем віддає.
  •   Брати мої, українці...
    Брати мої, українці,
    Нам Господь дав волю,
  •   Щоб світ реальний менше ранив...
    Щоб світ реальний менше ранив
    Ти вивілняйся від кайданів
  •   Україні моїй любій...
    Україні моїй любій
    Прошу миру і тепла,
  •   * * *
    Послав Господь нас у цей світ,
    Щоб у труді жили щасливо,
  •   Масони правлять світом...
    Масони правлять світом і це не новина.
    І нас вони бояться – для них ми, як чума.
  •   Мрії линуть до Бога...
    Мрії линуть до Бога,
    Давайте помріємо й ми:
  •   * * *
    Ми так довго терпіли, Господи,
    І наругу усю прощали,
  •   Гидко сичить контрреволюція...
    Гидко сичить контрреволюція: -
    Що вам дала ця революція?
  •   На втіху нашим ворогам...
    На втіху нашим ворогам
    Знову гризня і підла зрада.
  •   Святий вечір
    Усе навкруг закутане снігами,
    Зими давно такої не було,
  •   * * *
    Ти, пограбована, нещасна
    Недоля сумом обіймає,
  •   * * *
    БіжИмо, в поспіху втрачаємо,
    Себе бездумно витрачаємо,
  •   У неділю, в надвечір'я...
    У неділю, в надвечір’я, на призьбі сиділи
    Заклопотані бабусі - про все гомоніли…
  •   * * *
    В димарі завиває вітер,
    І по вікнах січе дощем…
  •   Мій, онучку золотий...
    Мій, онучку золотий, ясне моє сонечко,
    Виглядаю я тебе у своє віконечко.
  •   * * *
    Уже немало прожила,
    А ніби не жила у світі.
  •   Зупинися ти, Каїне клятий...
    Знов завмерли усі у чеканні –
    Чи зупиниться Каїн чи ні?
  •   Ви зруйнували тишину...
    Сл. Надії Таршин Муз. на мелодію «Хотят ли русские войни»
  •   Казки солодкі не хвилюють...
    Казки солодкі не хвилюють –
    Ми знаємо дешеву їх ціну.
  •   У час лихоліття, воєнну годину...
    У час лихоліття, воєнну годину –
    Молімося з вами за нашу країну.
  •   Глуха, сліпа, задурена, Росіє,...
    Глуха, сліпа, задурена, Росіє,
    У світі зруйнувала мир...
  •   Ворог іде війною...
    Ворог іде війною –
    Зрадники звідусіль,
  •   Щось у нас іде не так...
    Щось у нас іде не так,
    Граблі б’ють по лобі,
  •   Усім матерям Росії
    Почуйте нас всі матері Росії –
    Не посилайте на війну дітей.
  •   Чи так було, а може снилось...
    Чи так було, а може снилось,
    Була тендітна і гінка,
  •   Cиночки дорогі, за все простіть...
    Синочки дорогі, за все простіть,
    Що всі роки терпіли і мовчали.
  •   Душа моя не відчуває віку...
    Душа моя не відчуває віку,
    Хоч літ уже назбирано без ліку
  •   * * *
    Мереживом літа гаптують мою долю,
    Осінні дні мої душі дарують волю.
  •   Боже, змилуйся над Україною
    Боже, змилуйся над Україною
    І не дай її роз'єднати,
  •   Хто я є на цій землі...
    Посадила я город і посію квіти,
    Причепурю свою хату і буду радіти.
  •   Ти підняла на кого руку...
    Ну що ти, «матушка Росія»,
    Цинічно брешеш всьому світу…
  •   Вже скільки років Вас немає, мамо...
    Вже скільки років Вас немає, мамо,
    У серці притупилися жалі,
  •   Плач
    Снайпер цілився у шию,
    Голову і груди –
  •   Ми по обидва боки барикад...
    Ми по обидва боки барикад.
    І мені гірко, боляче за тебе.
  •   В Сибір мою родину висилали...
    Я словом, ніби житнім перевеслом,
    З'єднаю міцно Захід мій і Схід,
  •   Молюсь за українця-брата
    Молюсь за українця-брата
    І не засуджую я, ні
  •   Не загубися знов у небутті...
    Сьогодні мучуся я від безсилля -
    Здобути важко зміни у житті...
  •   Про царя Поганина...
    Десь, колись, в якійсь країні
    Цар Поганин царював.
  •   Згорбилась бабуся і стоїть...
    Згорбилась бабуся і стоїть,
    Поряд мама і мала дитинка ,
  •   Не хочу їхати з Майдану...
    Не хочу їхати з Майдану –
    Мені, на диво,тут спокійно.
  •   В агонії бандитський клан...
    В агонії бандитський клан,
    І по-звірячому лютує.
  •   Кривава ялинка
    «Батько» - малечі свято лаштує –
    Ялинку чомусь уночі везуть…
  •   В молитвах їх не відспівали...
    Обіцяний нам «братом» рай
    У пекло зАвжди переходив.
  •   Моя мама село обшивала...
    Моя мама усіх обшивала
    Вправно голка ночами снувала.
  •   Підла влада, ниці вчинки...
    Підла влада, ниці вчинки,
    Не врожайні і обжинки.
  •   Погоничі пригнали віслюків...
    Погоничі пригнали віслюків
    На мітинг – у підтримку президента,
  •   Стоять золотокосі за вікном...
    Стоять золотокосі за вікном,
    Хитаються під дужими вітрами,
  •   Жила щасливою лебідкою...
    Жила щасливою лебідкою
    І квітувала диво-квіткою,
  •   Осінь непокірна, як і ми...
    Осінь непокірна, як і ми,
    Що хоче, те і витіває –
  •   Моїй опонентці...
    У пошуках гідної долі
    Усі виїжджали з села.
  •   Не лицемір і не бреши...
    Не лицемір і не бреши –
    Бо за гріхи карає небо.
  •   Бо в кишені дірка...
    На душі було і легко, і напрочуд мило,
    Та втішалася недовго – скоро задощило.
  •   * * *
    Непомітно в суєті, і якось неспішно,
    Друзі за межу iдуть – на душі невтішно.
  •   * * *
    Земля одягне і озує,
    І обігріє й нагодує -
  •   Моя колиско ,Україно...
    Моя колиско, Україно,
    Моя любов, моя жура.
  •   Їсте смачнюче наше сало...
    Їсте смачнюче наше сало,
    І хліб пахучий український,
  •   Ідуть на вибори...
    Ідуть на вибори старенькі –
    В одежі давній і благенькій,
  •   До тебе, як до мами, пригортаюся...
    Не намилуюся, не надивуюся,
    Немає слів таких, щоб передати,
  •   Я колискових маминих не пам'ятаю...
    Я колискових маминих не пам’ятаю,
    Тоді їй не до них було:
  •   В плечі голову ввібрали...
    В плечі голову ввібрали –
    Усього ми боїмося.
  •   Гілля моє, мої сини...
    Гілля моє , мої сини,
    Торкайтеся думками неба,
  •   Вік у мене уже серйозний...
    Вік у мене уже - "заповітів",
    На помилки не маю права –
  •   Моя знедолена земля...
    Моя знедолена земля,
    Сумую гірко над тобою:
  •   Марусенько, Марусю...
    Марусенько, Марусю,
    На тебе я дивлюся
  •   * * *
    Літа зійшли і весни відшуміли,
    Не відгукнути навіть мить назад.
  •   Обіцяли покращення...
    Обіцяли покращення усьому народу -
    Ідуть роки за роками... Плюнули у воду.
  •   Втомилася, присіла в борозні...
    Втомилася, присіла в борозні,
    І вийняла із вузлика обід.
  •   Якби долинути до неба...
    Якби долинути до неба,
    На мить веселку обійняти,
  •   * * *
    Злість його аж розпирає, а чому не знає,
    Бо отой йому сьогодні - жити заважає.
  •   Бомбили ешелон...
    Бомбили ешелон, здригалася земля,
    І мати молоденька бігла в поле.
  •   Коли кажуть мені - пані...
    Коли кажуть мені пані, якось і незвично,
    Як була я кріпачкою – нею буду вічно.
  •   Не в Придніпров'ї народилась...
    Не в Придніпров’ї народилася,
    А прижилася я на цій землі.
  •   Оченята хитро мружить...
    Оченята хитро мружить
    Онучатко миле,
  •   * * *
    Я пам’ятаю, як малою,
    Упавши на м'яку траву,
  •   Моє рідне село...
    Моє рідне село, я люблю тебе ніжно
    І на зустрічі наші, як на свято іду.
  •   Країна, ніби іподром
    Сумнішають мої надії,
    Зневіра в серце заповзає,
  •   Як же хороше з ріднею разом заспівати
    Підпирає пісня стелю,
    Дужо лине з хати...
  •   Ледь взуває він черевики...
    Озуває ледь черевики,
    Натирає ними мозолі,
  •   Я мріяла про небо
    Я мріяла про небо
    І вірила у зорі,
  •   * * *
    Розмальоване вікно,
    У гнізді лелека.
  •   Утопія по-українськи...
    Фантастично живемо,
    Вже давно не крадемо.
  •   Сниво бачила я днями...
    Сниво бачила я днями,
    Що уже не жовто-синій,
  •   Бо пережите додає сили...
    Несправедливість завжди болюча
    І вибиває із колії.
  •   Не соромилась ніколи, що з маленького села...
    Не соромилась ніколи,
    Що з маленького села.
  •   Дива на світі - є...
    Ой Женько, моя Женько,
    Дитинство ти моє,
  •   Черешні на межі
    Уминає за дві щічки
    Мій онучок полунички,
  •   Коли мама була молодою...
    Коли мама була молодою,
    Малювала для нас картини
  •   Луг
    Не мала я ніколи ляльки.
    Тоді ми грались у війну,
  •   Скільки я доріг пройшла...
    Скільки я доріг пройшла і стежин сходила,
    А моя, що до села -найрідніша, мила.
  •   На рідній землі далеко- далеко...
    На рідній землі далеко-далеко,
    Не гасне віконце до пізньої ночі,
  •   І біля вічного вогню - їх уже жменька...
    Іде дідусь і винувато усміхається -
    Соромиться дідусь своєї старості.
  •   Ти фронтами ішов від Москви до Берліна...
    Ти фронтами ішов -
    Від Москви до Берліна,
  •   Знайома мудрість нам народна...
    Знайома мудрість нам народна,
    Що риба з голови гниє,
  •   І чому ми мовчимо?
    І чому ми мовчимо?
    Не туди знову йдемо…
  •   Боже, я літала уві сні...
    Боже, я літала уві сні,
    ще літала!
  •   Іду на цвинтар, де батьки лежать...
    На цвинтар, де батьки лежать іду...
    Дорога вгору круто в’ється...
  •   Вечорові страждання
    Сонце сіло за сонними хатами
    І зоря вечорова зійшла,
  •   Самотність
    Ти плачеш, чому не судилось
    Прожити свій вік у коханні,
  •   Налетіла вітром, юною весною...
    Налетіла вітром,
    Юною весною,
  •   Ти мати, Україно, і я мати...
    Ти мати, Україно, і я мати,
    Та у любові до діток ми різні,
  •   Від кохання відречешся
    Від кохання відречешся –
    І жалю не оберешся.
  •   Нема тебе весною, літом...
    Ідуть і дні, і місяці
    Нашої довгої розлуки.
  •   Чи народ у нас дурний, чи такі закони...
    Чи народ у нас дурний, чи такі закони,
    Бо почнуться, мабуть, знову брудні перегони.
  •   Була та хата на дітей багата
    Старенька хата, дерев’яна хата,
    Яку вдалося до війни звести.
  •   Я, Господи, прошу,
    Я, Господи, прошу,
    Молитвою прошу ,
  •   Синочку мій
    Синочку мій, соколе,
    Любов моя, життя.
  •   Штовхає дитячий візок...
    Штовхає дитячий візок
    Маленька і немічна жінка,
  •   Живемо хворобливо
    Живемо хворобливо,
    І якось не так.
  •   Ціна прожитих літ
    До хлібного кіоску, на горбку
    Зажурено бабуся пригорнулась.
  •   Шикуйтеся, слова мої,
    Шикуйтеся, слова мої,
    У бій за матінку ставайте, -
  •   Не будемо ми про літа...
    Не будемо ми про літа,
    Вони нам з тобою відомі, -
  •   Бідність, п'яниці, розпуста...
    Бідність, п’яниці, розпуста,
    Злодії і мафія –
  •   Сповите вбогістю село...
    Сповите вбогістю село
    Назустріч глянуло тужливо,
  •   Там на окраїні села
    Там на окраїні села
    З ялини рідна моя хата,
  •   Ви скажете мені, що відцвіла
    Ви скажете мені, що відцвіла,
    Літа весняні і мої минули...
  •   Я народилася, на щастя, навесні...
    Я народилася, на щастя, навесні,
    Коли усе цвіте, трава буяє.
  •   Хотіла я бути сильною
    Хотіла я бути сильною –
    Не плакати, не нарікати.
  •   * * *
    Як важко залишати рідні стіни,
    Де пам’ятають крик мій, немовляти…
  •   Телефонний дзвінок від брата
    ТЕлефонний дзвінок від брата:
    -Знаєш, сестро, не можу спати.
  •   Дужче стискаються
    Дужче стискаються «братні» обійми,
    Скоро не зможемо вільно дихнути.
  •   Яку то совість треба мати?
    І яку совість треба мати,
    Щоб цю біду не помічати.
  •   Ми терплячі до загину
    Ніби цвях забили в спину,
    Ми терплячі до загину.
  •   Дорога...
    Під ноги горнеться дорога.
    Бере усі мої тривоги -
  •   Сьогодні я думками з тими, кого нема
    Сьогодні я думками
    З тими, кого нема.
  •   Мої літа, як літні дні
    Мої літа, як літні дні:
    І сонечко, і хлюпне дощик.
  •   На покосі
    Собі тихо приляжу
    На прив’ялий покіс
  •   Принцип макітри
    Принцип макітри він показовий,
    Владою нашою взятий в основу:
  •   Несуть, Тарасе, тобі квіти
    Несуть, Тарасе , тобі квіти -
    Мужі від влади - брехуни.
  •   Я оминаю рідну хату
    Я оминаю рідну хату,
    Вона тепер вже нічия.
  •   Небачена порода...
    За роки незалежності всі ми
    "Здобуток" чималенький здобули –
  •   Полечу лебідкою
    Полечу лебідкою
    За високі хмари
  •   Пригорнися поглядом до мене
    Пригорнися поглядом до мене
    Підіпри мені плече своє,
  •   Заціловуй мене...
    Заціловуй мене, заціловуй, мій милий,
    Поки час у нас є, не упала роса,
  •   Сіяв серпень зорями
    Сіяв серпень зорями
    Нам над головою,
  •   Душа
    Буває, я від радості свічусь уся,
    Буває - в смутку захолоне серце,
  •   Моїм сучасницям
    Моя голубко, гідна в тебе доля,
    Взяла життя ти на своє плече,
  •   Обіцянки роздавати не втомилися у владі

    Обіцянки роздавати
  •   Як дитину свою рідну...
    Як дитину свою рідну,
    Огорну тебе я ніжністю,
  •   Я народилася у краї...
    Я народилася у краї-
    Серед лісів, зелених лук...
  •   Як гарно дунається уночі
    Як гарно думається уночі
    І мрію про усе у світі –
  •   На молочній росі залишаю сліди
    На молочній росі залишаю сліди,
    Як маленька, краплини п’ю росяні.
  •   Спопеляють тебе, Україно.
    Спопеляють тебе, Україно,
    Магнати новоявлені, круті.
  •   У кожній грудочці землі я чую лагідне прохання
    У кожній грудочці землі
    Я чую лагідне прохання:
  •   У похмуру, несонячну днину
    У похмуру несонячну днину
    Виглядають ошатно.багато
  •   Придніпров'я моє, ти у серці моїм
    Придніпров’я моє, ти у серці моїм –
    Люба, мила моя сторононька,
  •   Сад засновний павутиною
    Cад заснований павутиною,
    Літо бабине вже прийшло,
  •   Глянуть в шибку до мене зажурені очі...
    Осінь землю услала гіркими димами,
    Одяглася у мокрі, важкі полини,
  •   Коли душа занемагає
    Коли душа зенемагає,
    Мені земля допомагає.
  •   Спадок
    Любов до рідної кровинки
    І до зеленої травинки,
  •   Продажна душа
    Продажній душі нелегко живеться,
    Хоча вона легко усім продається.
  •   Світлий спомин
    Притулюся я чолом до рідної хати-
    Тут жили колись у ній мої батько й
  •   Синочку
    Ти журавликом витягнув шийку,
    Заглядаєш довірливо в очі-
  •   Нехай ідуть собі літа...
    Посивів, голубе сизенький,
    Для мене ти, як і колись –
  •   Я тобі розкажу...
    У думках прилечу
    До твоєї оселі
  •   Тут коріння моє
    Тут коріння моє і моя пуповина,
    Тут і луг, і мій ліс,і зелені поля,
  •   Я щаслива людина
    Я щаслива, щаслива людина,
    Бо весняної світлої днини –
  •   Чоловікам...
    Чоловіки, ви ще живі?
    На полі брані не упали?
  •   Два краї
    Два краї стали рідними мені,
    Усе життя я поміж ними краюсь,
  •   Розмїття кольорів, подих осені
    На осінній краєвид з позолотою
    Я милуюся укотре з насолодою.
  •   У селі поминальний день
    У селі поминальний день:
    Звідусіль позліталися діти,
  •   “Месія” міняє “Месію”
    "Месія" міняє "месію",
    А жити нелегко стає,
  •   Я вірю у свою країну...
    Я вірю у свою країну
    І буду вірити завжди,
  •   Мій маленький шибеник
    Мій маленький шибеник,
    Як люблю тебе –
  •   Над моєю хатою - сонечко сіяє
    Над моєю хатою – сонечко сіяє,
    Ясним своїм променем – душу звеселяє,
  •   Мова моя - смерекова
    Мово моя - смерекова,
    Мово моя – волошкова,
  •   Мати тужить за сином
    Мати тужить за сином,
    І немало вже літ.
  •   Болять як мамині літа
    Рідненька голову схилила,
    Зронила руки на коліна.
  •   Сонечко моє, моя дитинко...
    Сонечко моє, моя дитинко,
    Невблаганно як летять роки.
  •   Не пара
    «Не пара, ой яка не пара», -
    Усі зітхали за спиною.
  •   Розтерзана, зґвалтована, і на семи вітрах,
    Розтерзана, зґвалтована,
    І на семи вітрах,
  •   Життєві науки
    Я люблю своє рідне село,
    З ним у зустрічах я і прощанні.
  •   Стежечка - в'юночок
    Світанкові роси, ноженята босі,
    Cтежечка-в’юночок аж за небокрай,
  •   Час працює не на нас...
    Час працює не на нас – секрету немає,
    А на тих хто Україні жити заважає.
  •   Відгук на телепередачу “Розкішне життя”
    Ви пошили собакам шуби,
    Я Вас, пані, з цим не вітаю.
  •   Сяду увечері я під хатою...
    Сяду увечері я по-під хатою,
    Гляну у небо, зірками уквітчане,
  •   Подай мені, Боже, великую милість
    Подай мені, Боже, великую милість,
    Бо я задля неї на світ народилась,
  •   Затужила Україна
    Затужила Україна:
    «Ой, горе ти люте,
  •   Соромимся одвічної, святої
    Соромимся своєї і святої,
    Як мати , і земля, і небеса,
  •   Гомін
    Гомонять міста і села,
    Околиці, хутори,
  •   Матусю моя
    Моя матусю, зіронько моя,
    Скільки років Вас уже немає,
  •   Мамині долоні
    М’які і ніжні, затишні долоні
    І усміх рідний, мамин на вустах.
  •   Діалог
    -Агов, Галинко, як ся маєш?
    Як ти, рідненька, поживаєш?
  •   Живе моє село без мене
    Живе моє село без мене,
    І не один десяток літ.
  •   Ми не розбещені були...
    Ми не розбещені були
    Ні ласощами, ні ляльками -
  •   Зрада чи підлість - різниці не має
    Зрада чи підлість -
    Різниці немає,
  •   Безнадія і розпука
    Безнадія і розпука –
    Серце рветься на шматки,
  •   Я купаюся досі в любові...
    Я купаюся досі в любові,
    Мов коштовне каміння несу,
  •   Скажи мені ти, Україно, навіщо гинули сини...
    За тебе, земле Україно,
    Щоб щастя і для нас було,
  •   Святі матусині прикмети...
    Лелеки, доню, прилетіли,
    Побачити їх добре в леті,
  •   Господи, я дякую з все
    Господи, я дякую за все:
    За хліб насущний на столі,
  •   Сини
    Нагородив Господь мене синами
    І радість материнства дав відчути.
  •   Сину
    Молюсь Богу кожну днину
    Я за тебе, любий сину,
  •   Очманіло чіпляємось...
    Очманіло чіпляємся
    За минуле своє,
  •   Всміхалися нам зорі...
    Всміхалися нам зорі,
    Складалися в слова.
  •   Жебоніла тиха розмова
    Жебоніла тиха розмова.
    І сусід, мабуть спав, бо затих,
  •   Верба моєї юності
    Верба моєї юності -
    Розлога і крислата,
  •   Княгиня Ольга, Роксолна...
    Княгиня Ольга, Роксолана
    І Анна-королева – з нас...
  •   Вставай, народе...
    Вставай, народе, піднімайся,
    Не спи окрадений, не спи,
  •   МИ
    Зіщулені в покорі спини,
    Бо страх в них глибоко засів...
  •   Прогинаємся під всіх.
    Прогинаємся під всіх,
    Живемо курям на сміх -
  •   Ідуть мої друзі уже за межу...
    Ідуть мої друзі уже за межу,
    З якої назад не вертають,
  •   Люблю тебе, земле
    Люблю тебе, земле, величну і пишну,
    Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
  •   Доля, як пір'їнка
    Доля, як пір’їнка,
    Мимо пролетіла…
  •   Набідувалися, доволі...
    Набідувалися - доволі!
    Не треба їхати в світи,
  •   Країною правлять кати
    Країною правлять кати,
    Бандити, злодії в законі,
  •   Нас ділять на Захід і Схід...
    Нас ділять на Захід і ділять на Схід,
    І красень-Дніпро уже є розподілом.
  •   Україно моя мила
    Україно моя мила,
    Ти дала мені ці крила,
  •   Спориш
    М’який спориш лоскоче мої ноги,
    Петрові батоги – аж до небес,
  •   Я з древнього села
    Я з давнього і славного села -
    Звикаю досі до міського шуму...
  •   Знов ваша доля не дає заснути
    Знов ваша доля не дає заснути,
    Багато з вас не доживе до завтра,
  •   Матусю, ластівко моя.
    Матусю, ластівко моя,
    Гніздо звивали Ви роками,
  •   Надія
    Крізь грати видно небо синє,
    Промені сонця золоті
  •   Федорине горе або гірка правда життя
    На щастя, чи на горе
    Господь вділив Федорі
  •   Люби мене
    Люби мене, люби мене,
    Як сонце, і пору весняну.
  •   З історії села....
    Скільки лиха у селі, Боже, наробили -
    На початку всі болота навкруг осушили,
  •   Образи давно минули
    Образи давно минули,
    І ніби їх не було,
  •   Бо на все є своя пора
    Про кохання уже не
    пишеться,
  •   Радісна звістка
    Звістка радісна прийшла,
    Мою душу звеселила –
  •   Нова влада стару хає
    Нова влада стару хає,
    Усі гріхи спихає,
  •   Знов думки, немов у вирій журавлі
    Знову думи, як у вирій журавлі,
    Не дають на мить спокою голові,
  •   Розмова з дзеркалом
    У Вас, мадам ,проблеми,
    І мало не біда,
  •   Мамина груша
    Посадила мати грушу коло хати.
    Загадала мама на свої літа -
  •   Краю любий
    Краю любий, отчий краю -
    Де живе моє село,
  •   Народе наївний, до скону терплячий...
    Народе наївний, до скону терплячий,
    Уже прозріваєш, ціну всьому бачиш.
  •   Все буває...
    Бувають і муки, бувають і болі,
    Буває і доля, як у тополі,
  •   Огорнуся в шовк років
    Огорнуся в шовк років,
    Плакати не буду,
  •   На душі так легко
    На душі спокійно, хороше, щасливо...
    Дякую я Богу за велике диво.
  •   Онук бере мене в команду...
    Онук бере мене в команду,
    Від щастя і забракло слів,
  •   Моя земля
    Цвіте, як маківка,
    Сріблиться росами,
  •   Простіть мені, мамо...
    Простіть мені, мамо, не з Вами,
    не з Вами
  •   Доля жіноча
    Доля жіноча – зажурені очі,
    Руки пташата, недоспані ночі.
  •   Майже піввіку на землі
    Майже піввіку на землі,
    Милуюся її красою,
  •   Як мені не хочеться їхати від тебе
    Як мені не хочеться
    Їхати від тебе,
  •   Середина життя
    Середина життя - дивина це для мене,
    Я уся іще там, де травиця зелена,
  •   Як далі ловитимеш гави - не буде у тебе держави
    Віками над нею знущаються,
    Розтоптують і не каються
  •   Повідає про тебе хто онукам......
    Повідає про тебе хто онукам? –
    Батьки уже на цвинтарі давно...
  •   20 років...
    Вшановуєм двадцять років,
    А які вони важкі...
  •   Мрія
    В душі тривога і надія,
    І заповітна моя мрія,
  •   Мово моя, пісне моя...
    Мово моя, пісне моя -
    Ти є ключ, що відкриває небо,

  • Огляди

    1. Саде мій любий...
      Саде мій любий, друже мій вірний,
      Як болить доля наша мені…
      Час на біду і тривогу безмірний…
      Саде безлистий, трагічно- сумний.
      Ніби весна заблукала у вітах,
      Сонце весняне, привітно-ясне,
      Дерева гілка ласкава, мов діти,
      Ніжно торкає у котре мене…
      Та громовиця сьогодні у небі
      Зблискує грізно, немов би «шахед»,
      Саде мій любий і серцю милий,
      Де загубив свій у всесвіті злет?

      А як цвіло і родило у тебе,
      Дух твій весняний усіх чарував…
      Руки свої простягаю до неба,
      Усю біду щоби, Боже, забрав.
      Хочеться жити, творити, любити,
      Слухати ЗЕМЛЮ КОХАНУ СВОЮ!!!
      ЇЇ найдорожчу боготворити.
      Прошу зупини, Боже, кляту війну,
      І усе, що розум уже не сприймає,
      Бо вороги пруть, як зла сарана…
      Боже, врятуй нас, уклінно благаю,
      Усе поверни ворогам ТИ сповна!!!

      29.03.2024 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Я так думаю...

      І шахеди, і ракети
      Нищать мрії, наші злети,
      Нищать ночі, дні і ранки,
      Безтурботні всі світанки…
      Влада зраджує, хитрує,
      Співчуттями світ нудьгує…
      Найганебніший капець –
      Чи прийде цьому кінець?
      У цім світі все буває
      І народ помилки має…
      Та усі ми не ізгої,
      Нам мерщій давайте зброї.
      Поки є кому тримати
      Поспішайте її дати,
      Бо тоді і Ваші хати
      Каїн піде руйнувати.
      Перетворить Ваші ранки
      У кривавії світанки.
      Нині влада і народ
      Не єдиний вже оплот,
      Дослухайтеся Народу,
      Щоби світ зберіг свободу!

      23.02.2024 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Як закінчиться ця війна
      Я буду плакати щоночі,
      За Ними, Хто віддав сповна
      І не розкриє ясні очі.
      Я волю дам свої сльозам
      Тримати їх уже не сила…
      Складемо шану ми Синам
      І їх навік Святим Могилам.

      Сьогодні геть усю зневіру
      І розпач зі своїх сердець…
      Від ворога не буде миру
      І не прийде біді кінець,
      Коли зневірені до краю,
      Складемо крила у борні,
      А він цього тільки чекає,
      Та сподіванням його – НІ !!!

      10.02. 2024 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      А давайте помріємо,
      Як бувало колись:
      Про весну і про світло,
      Про небес синю вись…
      Щоб ворожих ракет
      Не було в небесах,
      Не було відчуття
      І маленьких комах-
      Хтось ступив без жалю
      І руйнує твій дім…
      І у світі байдужім
      Ти лишився ні з чим.
      І як бути, як жити,
      І творити добро,
      Як усе, що донині,
      Злом ураз замело?
      І так думає кожен,
      Хто у часі живе
      І для кого цей біль
      Це усе не нове.

      То ж давайте помріємо,
      Про добро і тепло,
      Щоби сила думок
      Усе знищила зло.

      30.01.2024 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      А за вікном знову сніжить
      Не поспішати б вже нікуди
      І днем втішатися щомиті,
      Та не дають цього іуди.
      Ми забуваємо що сніг
      Може лягати урочисто,
      Пухко тулитися до ніг…
      Під сонцем сяяти іскристо…
      Раніше виглядали весну,
      Її весняні першоцвіти,
      Чекали, як земля воскресне,
      Раділи усьому, як діти.
      Нині чекаємо снаряди,
      Чи зброю нам дадуть, чи ні…
      І чи надійдуть «Леопарди» -
      Такі реалії сумні…
      І хто зупинить це страхіття,
      Яке штовхає світ до страти?
      Як зупинити це жахіття,
      Коли хаває сина мати?
      А сніг кружляє за вікном,
      Ніби війни у нас немає…
      І знову вибух над Дніпром -
      Усе живе навкруг лякає….

      25.01.2024 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      А цар обрав собі придворних
      Спаси нас, Боже, й сохрани…
      Хто у законі – не у тюрмах,
      Там більше ті, хто без вини.

      Помітно в світі ми зміліли,
      Усе в нас нині навпаки,
      Та і чого усі хотіли???
      Як правлять нами чуваки.

      Усе своїм, так охаміли,
      Немає страху каяття…
      А ми немов би оніміли –
      Не завидне у нас буття.

      «Нині усі ми президенти»,
      А не якийсь убогий люд…
      Сміятися б з того моменту,
      Та не до сміху уже тут.

      І умивається бідою,
      Щодня оплакує Синів…
      Країна вкрита вся журбою,
      Горем удів і матерів…

      19.01.2024 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Війна для нас, для бідаків,
      Сьогодні визнає це кожний,
      А далі буде і поготів
      У час трагічний і тривожний.
      Брехня їсть очі наче дим…
      І як з усім цим далі бути?
      Усе примарнішим є Крим…
      Чи зможемо його вернути?
      Де мотивація іде
      Якої не було донині.
      Нас ніби хтось в себе краде?
      Чи ми самі у тому винні?
      І скільки болю, запитань,
      Які без відповіді нині,
      Уже не маємо бажань,
      Окрім, як миру в Україні.

      18.01.2024 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Подай нам, Боже, міць і силу....
      Подай нам Боже міць і силу
      Не обламати Волі крала.
      В ім’я усіх, хто склав життя
      Назад немає вороття.
      У те замулене болото,
      Де у честі лише підлота….
      Ми там уже усі були
      І вибирались, як могли.

      Втрачали друзів-побратимів,
      Вмерзали в сніг у люті зими,
      Нас обливали з водометів,
      Та не згасили наших злетів.

      Сьогодні нищать звідусіль,
      Прицільно б’ють у кожну ціль
      Кого на фронті у бою,
      Кого і тут, хто у строю,
      Вбивають діями, словами,
      Украй негідними ділами,
      Нахабно піддають олжі…
      Устояти допоможи!!!

      11.01.2024р Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      В нашому нині домі
      Тепер як у дурдомі,
      Зате, «хуже не будет» -
      Нехай їх совість судить.
      І головне нам знову
      Нав'язують «обнову»,
      У котре перевзуту,
      Брехливу і надуту,
      Відомо де клепали,
      Ніби ману наслали…
      Чи довго ще так буде?
      Одумайтеся люди!
      І не ведіться знову
      На чергову «обнову».
      Бо ворог не дрімає
      І толк в «обновах» знає.

      02.11.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Не потрібно стенати і ридати невтішно
      Ми і є тим народом, що пишатись не грішно.
      Запалили над світом факел гідності, волі,
      У високому прагненні гідної долі.

      Пригинають брехнею нас сьогодні без міри,
      Та від величі правди згинуть всі лицеміри.
      Не удушать її і не кинуть за грати…
      Світло правди зуміє і мури зламати.

      І тому стоїмо ми і будем стояти!
      Проженемо манкуртів, пройдисвітів з хати.
      Відбудуємо дім, ми народ - будівничі,
      Це країну рятуючи нині ми войовничі.
      Буде жити в цім домі, Україна, як пані,
      І пощезнуть навіки вороги всі незвані.
      Це не мрія наївна, а життя аксіома!
      І сьогодні йди геть, непрошена втома!

      29.10.2023 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. І знову ніч....
      І знову ніч, і знову день…
      І я, уже трухлявий пень,
      Встаю, бо маю щось робити,
      Щоб Україну боронити.
      По п’ятах йдуть мої роки
      І їм буває невтямки –
      Звідкіль береться уся сила,
      Що не дає згорнути крила.

      Ой ви, прудкі мої літа,
      Уже і осінь золота…
      Вам би у спокої пожити,
      І дням радіти і радіти…
      Та у тривозі мої дні,
      Думи болючі і сумні.
      Листя опале вітер горне,
      У світі коїться щось чорне…

      І не до дум вже про літа,
      Осінь уже не золота…
      Встаю, бо маю щось робити,
      Щоб Україну боронити!

      21.10.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Миколі Цимлякову...
      Дивлюся на Твої світлини
      І серце плаче від журби.
      Ти другом був моєму сину
      І ним Ти будеш назавжди.
      Був і моїм, Миколо, другом
      І нині боляче мені -
      І не обіймеш, не пригорнеш,
      Не скажеш: - Вибачте мені.
      Зринає в пам'ять юність Ваша –
      У ній не ангели були,
      Як віроломно вдерлась раша,
      Ви на війну усі пішли.
      У скількох «Ультрас» - відчайдухів
      Уже обірваний політ?
      Колись складуть легенди, міфи,
      Як віковий скидали гніт.
      І увійшли Ви у безсмертя,
      Переступили цю межу,
      І стали мужності осердям,
      На своїм крайнім рубежу.
      Ви нині у Небеснім війську
      Нас огортаєте крильми,
      Щоб мали долю не сирітську,
      Устояти усі змогли.
      І я змахну печаль і сльози -
      Герої дивляться з небес
      І попри всі важкі прогнози –
      Дух не убити, Він воскрес!

      16.09.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Калина...
      Забагряніла, зацвіла
      Калина біля дому.
      І цю небачену красу
      Я не від дам нікому.
      Хай подивується і світ –
      Калина багряніє…
      Козацький житиме наш рід,
      Устояти зуміє!
      Наш символ роду і краси,
      І сили, і звитяги,
      Що надихав в усі часи,
      Вкладав в серця відвагу.
      Буду боротися щомиті
      І битись, як умію,
      Я за калину у блакиті
      У часу веремію.

      31.08.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Сюжет життя....
      Сюжет життя є непростим
      І не усе вдалося….
      Був колос і напівпустим,
      Було і без колосся.
      Не перепишеш його знову,
      Уже і не змінити.
      Вбираюсь в день, як у обнову,
      Бо є онуки, діти.
      Несу свій хрест до сяйва зір
      Уперто і натхненно…
      І вірю я, і ти повір –
      Збережемо ЗНАМЕНО!!!
      І над усе щодня борись
      За честь країни, славу!
      І буде день, і буде вись –
      Врятуєм ЗЛАТОГЛАВУ!!!
      До краю змучена земля
      Дана усім, для роду,
      А не для зайди москаля –
      Для древнього народу!
      Щоб жив на ній і процвітав
      Віднині і довіку,
      Нині у руки зброю взяв,
      Уклін наш Чоловіку.
      З ним поряд духом, як один,
      На своїм місці кожен.
      І буде мати, буде син,
      Усі ми ПЕРЕМОЖЕМ!

      08.08 2023 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Нас розкидало по світу....
      Нас розкидало по світу,
      Як в бурю листочки.
      І народяться далеко
      Сини наші й дочки…
      Не усі вернуть назад
      Вони в Україну,
      Бо видихувати довго
      Будемо руїну.

      І дай Боже, щоб у них
      Пам’ять зберігала,
      Як діди їх і батьки
      Підняли забрала.
      Не ховаючи обличчя
      Віч на віч до бою,
      Щоб країна устояла
      У цьому двобою.

      Ворог буде пожинати
      Усе по заслузі!
      Доки серце наше б’ється,
      Мститимем катюзі.
      І йому не панувати
      На моїй святій землі,
      Буде кару страшну мати
      Усе кодло у кремлі!!!

      03.08.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Сьогодні я, як і завжди...
      Сьогодні я, як і завжди,
      Найперше помолюся Богу –
      За Україну і СИНІВ,
      Благословить на Перемогу!
      За кожне страчене життя,
      Що полягло на полі бою,
      І наше гідне майбуття,
      Як вийдемо ми із двобою.
      Прозріння щоб було сліпцям
      А нам дав силу незбориму!
      Відплату дав запроданцям
      І ми дійшли таки до Криму!
      І бій всередині затих,
      І поховали свої жала….
      До Воїнів, як до Святих!!!
      Щоб доля їм літа кувала.
      У пеклі бою там Вони –
      Нині Вони найголовніші –
      Стоять за нас і без вини
      Нехай боронить їх Всевишній!!!

      18.07 2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. А що мені нині болить....
      А що мені нині болить?
      Ну як Вам усе розповісти….
      Життя уже нині, як мить,
      І нам не упасти б –присісти…
      І біль мій – вселенський огром –
      Не можу його передати….
      І час наш уже - метроном…
      Хіба Вам усім це не знати.
      І як же нам вижить усім
      У Всесвіті – повному жахів?
      Запитую час, мудреців…
      Як жити у царствії страхів?

      Надія у нас не буде остання.
      Наближуймо світло до темної ночі
      Женімо від себе плачі і ридання,
      Бо ворог до них занадто охочий.

      07.07 2023 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      І розпач бере, і туга долає –
      І так в багатьох, знаю, нині,
      І цього «добра» нам усім вистачає,
      В убитій війною країні.
      Війною і болем усе оповите
      І скільки біди навкруги…
      Тривогою, горем по вінця налиті,
      Не втримують вже береги.
      І я, як мільйони, не хочу війни,
      Щоб гинули підлітки, діти,
      Нема перед Богом такої вини,
      Щоб так нам за неї платити.
      Бо линуть у небо найкращі з Синів,
      А їм би ще жити і жити….
      Які ми страшні проживаємо дні…
      Чи довго сиренам ще вити?
      З тривогою ночі чекаємо знову
      Не знаєм, де ліжко мостити,
      А потім з пітьмою ведемо розмову,
      Не можемо очі стулити.
      І тиша в’язка і гуркіт ракети,
      Приреченість - бути, не бути
      Висвітлює ранок дерев силуети…
      Ніколи цього не забути!

      26.06.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *
      Сильним потрібне лагідне слово
      І задушевна привітна розмова,
      Сильна людина, вона не залізна,
      Підтримуйте їх, поки не пізно.

      Бо сильні вони на роботі, удома,
      Хоч інколи косить нелюдська утома…
      І слово підтримки їх урятує,
      Даруйте слова ці, допоки їх чує.

      Підтримка для них і словом, і ділом,
      Дасть змогу підняти натомлені крила,
      Байдужість іржею їх силу руйнує
      Вона приземляє, кажу це не всує.

      Бо скільки усього упало на плечі,
      Серця розриває хаос колотнечі…
      А сила нізвідки – вона не береться,
      Даруйте добро їм, воно повернеться.

      08.06. 2023 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      Подвійність в усьому і їхню «мораль»,
      Нам розумом не осягнути…
      Одні імена в історичну скрижаль,
      А інші затягують в пута.
      Сьогодні пройдисвітам можна усе –
      Брехливий єлей ллють у вуха,
      Та тільки ніщо їх уже не спасе –
      Мудріє народ і не слуха.
      Не вдасться їм звести усе нанівець
      І сіяти далі розруху.
      Ми є не отара бездумних овець,
      Ми сильні по крові і духу.
      Я вірю відійде облуда, мана
      Війна нас усіх перевіє.
      І упаде у сліпих пелена,
      Народ мій, я вірю, прозріє.

      26.05.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Матуся сивенька...
      Матуся сивенька, натомлені крила…
      Дітей, як могла, берегла і любила.
      І ночі не спала, з доріг виглядала,
      За діток і миті спокою не мала.

      Матуся сивенька, надломлені крила,
      Буває собі уже часом не мила.
      Дитя на поріг і береться десь сила
      І щоб тая мати без діток робила?

      Нехай і неспокій, недоспані ночі,
      Натомлені руки, заплакані очі, -
      Не змінить Вона на всі блага у світі,
      Найвище із благ – своїх діток любити!!!

      14.05.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      А серце плаче і болить
      За Ними, що уже не з нами,
      За їх обірваний політ –
      За Українськими Синами.

      Що піднялись у лиха мить
      У небо мужніми орлами…
      Ой як же серденько болить
      За Українськими Синами.

      Біль не утихне сотні літ,
      У серці житиме віками.
      І схилиться у шані світ
      Над Українськими Синами.

      30.04.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *
      І віру маю, і надію
      Хоч як би важко не було –
      Поборемо ми лиходіїв,
      Зранене згоїмо крило.
      І порадіють за нас люди –
      Усі- хто нам допомагав,
      Радо стрічатимуть усюди,
      Того, хто зло це подолав.
      Сьогодні важко, як ніколи,
      Та все одно зневірі - НІ!
      Стоять за нас наші Соколи
      У перехресному вогні.
      Коли відстрілюватись нічим
      І до безсмертя лише крок…
      І на змарнілі юні лиця
      Ворожий зведено курок.

      03.04.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *
      Заворушилася, задихала земля
      І квітку народила, мов маля.
      Малу і ніжну, як сама блакить –
      У день весняний загадкова мить.

      У серці потепліло від краси,
      І ці дзвінкі пташині голоси...
      Пісні співають на усі лади,
      Немов у нас немає і біди.

      Отак би й жити посеред краси
      І слухати пташині голоси,
      Радіти сонцю, квітам і весні...
      Тільки і ця весна болить мені.

      27.03.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *
      Моє рідне село, я люблю тебе ніжно
      І на зустрічі наші, як на свято іду.
      У розлуці з тобою роками невтішно,
      Та дорогу до тебе звідусіль віднайду.

      Ти даєш мені силу: лісами, лугами...
      Я багато всього із собою візьму -
      Заклопотаний ранок, сніданок у мами...
      А без цього усього як у довгу зимУ?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Світе почуй нас і захисти
      Звірство на нашій землі не прости.

      В Святвечір благаємо ми допомоги,
      Відкинь недовіру і перестороги.
      Сьогодні ми крайні і нас не здолати,
      І ворог у муках повинен конати!!!
      За все. що накоїв на нашій землі -
      Де плачуть сьогодні старі і малі...
      У лоні убили майбутнє життя,
      У муках конає маленьке дитя.
      Почуй нас і Світе, і Боже Всевишній,
      У тебе ми, світе, уже ніби лишні...

      18.01.2023 Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Сирени виють ...
      Сирени виють за вікном
      І сон знімає, як рукою.
      І ніч чорніша за сукно
      У котре дихає бідою.
      Чи упаде, чи зіб’ють лихо…
      Сумні думки у сумнім часі.
      І навіть коли тихо-тихо,
      Ти уподоблений комасі –

      Маленькій у великім світі,
      Яку так легко роздушити.


      02.01.2023 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Про втрати запитайте у солдата....
      Про втрати запитайте у солдата,
      Повідає усе і без брехні,
      Як рятував Він побратима – брата,
      Виносив у пекельному вогні,
      І на своєму другу - «Патріоті»
      Збирав Їх - і убитих, і живих,
      І проривався у боїв клекоті,
      Щоб рятувати тих - хто не затих.

      Пронизана і болем, і журбою
      Воїна сповідь, та що віч на віч,
      Увесь Він там - на ратнім полі бою,
      Де у одне злилися день і ніч.
      Тремтячі руки, і надривний голос,
      Гірку сльозу змахнув з пошерхлих губ –
      Міцний, родючий і незламний колос,
      Духовний, світлий український дуб.

      Ми плачемо обоє – Він і я,
      До себе пригортаю Його руки…
      Яка жорстока часу течія…
      Ні з чим не порівняти усі муки.
      Піднявся Він і підрівнялись плечі,
      Назад пішов по спаленій ріллі…
      У пекла повернувся глибонечі,
      Щоб зберегти нам світло на землі.

      27.11.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Огорни крилечками ...
      Огорни крилечками, Боже, Україну,
      Не дай її знищити – любу і єдину.
      Синам її - Воїнам дай по Охоронцю,
      Ми завжди були Твоїми – уклонялись
      Сонцю.
      Ми хотіли, Боже, світла і прагнули волі,
      Не дай гинути Синам у лихій недолі.
      Захисти, убережи, Господи, благаю
      Їх усіх, хто став на захист землі, свого
      Краю.
      Ти почуй наші молитви, Боже мій
      Всевишній,
      І помилуй, і прости навіть коли грішні…

      26.11. 2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Обійму тебе солдате...
      Обійму Тебе, солдате, міцно пригорну,
      У опалені війною очі зазирну.
      Біль великий заховався у глибінь зіниць,
      Скільки очі затаїли болю, таємниць…
      Запеклися і страждання, і війни жахи,
      Душі вірних побратимів б’ють на сполохи…
      Поцілую я і руки – у шрамах, брудні -
      Їм багато було муки у лихій війні…
      Припаду до ніг низенько, серцем припаду,
      Щоб від Тебе відігнати усеньку біду,
      І додому повернувся із війни доріг,
      З відчуттям - усе зумів Ти. Зміг і Переміг!!!

      14.11.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Синам України...
      За Подвиг уклонюся тобі, Сину,
      Що затулив собою Україну.
      І туга за тобою без упину...
      Від дум гірких немає і спочину.
      Я плачу над обірваним життям,
      Тужу над ненародженим дитям,
      І часом обездоленим трагічним...
      Цей біль у поколіннях буде вічним.
      І стелиться просторами сувій –
      Нестерпно-лютий материнський біль,
      Здолати не під силу його зброї,
      Він Воїн Світла у цьому двобої.
      Його бояться ниці та безкрилі,
      Лякливі мовчки заздрять його силі...
      Та силу цю уже не подолати,
      Зуміє Подвиг Сина відстояти.


      27.10. 2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      Промайнула і весна,
      І промчало літо…
      Осінь золотом красна
      Зеленіє житом.
      І вселяє жито нам
      У серця надію -
      Тут не бути ворогам-
      Кінець лиходію!
      Цей одвіку круг буття
      Йому не здолати –
      Буде мати і дитя,
      Будемо хліб жати!
      А почвари згинуть всі,
      Важка буде плата…
      Там уже на небесі
      Пишеться відплата.
      І її уже не зможе
      Ніхто відмінити –
      Доведеться тобі, враже,
      За усе платити.

      16.10. 2022 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. * * *
      А біль, і сльози упадуть
      На їхні голови камінням.
      На покоління перейдуть
      і знищать корінь і насіння.
      Сьогодні нам до рук уклав
      Господь караючий Свій меч,
      Щоб ти, народе, зло скарав,
      Усім прогнозам всупереч.
      І попри біль усіх утрат -
      Господня воля над усе!
      Заплатять за усе стократ,
      Ніщо від кари не спасе.
      Кінець імперії гряде,
      І він уже не за горами,
      Тюрма народів упаде
      І порадіємо ми з Вами.
      І день новий буде без воєн,
      І без прильотів, і сирен,
      І буде так, як ти достоєн -
      Склав жертву - тисячі імен.
      Над Україною Їх крила
      І Ангелів, і Божа сила,
      Щоб їх земля завжди була
      І миром, і добром родила.

      06.10.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. * * *
      Покарай зло, Боже мій, покарай,
      Щоб було їм навіки через край.
      Скільки тобі, Боже, Ангелів ще треба?
      Скільки душ невинних відлетить у небо?
      Світ уже сьогодні стоїть на межі,
      Ми для нього нині уже не чужі.

      Ось жило собі маля - любе, миле,
      А сьогодні з нього лиш фрагменти тіла…
      За усе вони заплатять знаю я,
      Та сльозами скапує вся душа моя,
      Біль наш і страждання є уже безмежні –
      Ніби і живі, уже і нетутешні…

      Мужністю своєю ми сьогодні славні,
      Відпусти нам, Боже, гріхи наші давні
      І дай змогу жити і дітей родити,
      Злу на противагу – лиш добро творити!

      29.09.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Я не пам'ятаю...
      Я не памя'таю, як воно буває:
      Коли серцю радісно, у спокої сяє,
      Коли голос хоче заспівати пісню
      І спокійно спиться у годину пізню.
      Коли сміхом, галасом гомонять подвір’я
      І дарує затишок мирне надвечір’я.
      Коли літо радує, осінь надихає…
      Я чомусь сьогодні це не пам’ятаю.

      А навкруг до неба материнські руки
      І серця їх зболені терпнуть від розпуки,
      І не осягнути розумом їх болю,
      Що змінив навіки і життя, і долю.

      21.09.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Ми мовчимо...
      Ми мовчимо – доволі грізно….
      Мовчання наше аж гуде.
      А чи не буде нам запізно
      Як подвиг нанівець зійде?

      І чи направду цей «месія»
      Безгрішний, мало не святий?
      У котре віриш лицедіям
      Одурений народе мій…

      Та перед пам’ятью усіх ЇХ –
      На полі бою хто поліг,
      Я не мовчатиму – не з тих я,
      Голос сумління не затих.

      Бо ЇХ іконно-світлі очі
      У душу дивляться мені,
      В безсонні довгі-довгі ночі,
      Безжурні, світлі і сумні…

      Вони запитують і радять,
      І є мірило моїх дій,
      Не лицемірні і не зрадять…
      Прозрій і ти, народе мій.

      17.09.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. * * *
      Світоньку ясний мій,
      Світе серцю любий,
      Як перемогти нам
      У ворожій згубі?
      Виродки і нелюди
      Прийшли убивати
      Чи колись родила їх
      Справжня жінка-мати?
      Звідки узялося
      Кодло це вороже,
      Ні на кого на землі,
      І на людей не схоже?
      І на тебе нині,
      Уся наша надія,
      У боях пекельних
      Проти лиходія.
      Урятуймо землю
      Від царства пітьми,
      Ми у перших лавах,
      Хто, коли не ми?

      24.08.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. * * *
      Здаємо екзамен на гідність
      І воїн уже, як брат.
      І мріємо мати єдність,
      Тамуючи біль утрат.

      А світ екзамен на людяність
      Сьогодні успішно здає,
      Руйнує свою незворушність,
      Де кожному за своє.

      І є відчуття незримі-
      Екзамен ми цей здамо.
      Полюби нас, світе любимий,
      А ми не підведемо!

      21.08.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. * * *
      Забула я про роки – війна…
      Не згадую хвороби – війна…

      Лише думками лину
      До них, хто вже загинув
      За Україну милу
      Голубку сизокрилу.
      Запитую у неба,
      Запитую у себе,
      Чи вистоїть вона,
      У чім її вина?

      О світе ти лукавий,
      Ти у добрі, забаві…
      У нас війна-а-а-а-а…

      16.08.2022 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * *
      В голові нові клопоти,
      Що у нас одні лиш боти…
      І усі їх ботоферми
      Колупають наші нерви.
      Не іде і сон віднині –
      Бо як жити в Україні,
      Як мільйони у нас ботів…
      Із нас роблять ідіотів.
      Усім брехням вірим радо,
      І уже ми, ніби стадо…
      А вдоволений пастух
      Контролює кожен рух.

      03.08. 2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Женімо мову ворога навіки...
      Женімо мову ворога навіки,
      Щоб дух її у нас і не витав!
      Не розумові ми каліки
      І Бог не усім розум відібрав.
      Щоби і досі з піною у роті,
      Гнівливо захищали руський мір
      І від того, що досі у болоті,
      Радів їх біснуватий поводир.
      Який безжально нищить цвіт, надію
      Прадавньої, як білий світ, землі,
      А ми і досі в поміч лиходію,
      У згубній і невизначній імлі.
      Різниця є і це усім відомо,
      Бо мова – це держава і народ,
      Це нація, що впевнено, свідомо
      Прямує до окреслених висот.
      Отож знімаймо камінь цей із шиї,
      Що тягне на погибель нас назад
      Як буде мова – згинуть лиходії
      І запанують у нас мир, і лад.

      23.07. 2022 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Щодня молюся я за Тебе-
      За степ, ліси, за синє небо,
      За кожну квіточку у полі,
      Щоб у щасливій була долі.
      Молюсь за Них, хто став до бою
      І затулив Тебе собою,
      Прошу їм захисту і сили,
      Щоби жили, щоб долюбили…
      За всіх хоробрих і відважних,
      Що у боях важких звитяжних,
      Були , як криця, нездоланні,
      Бо сила є, коли в єднанні.

      Молюсь за кожну я Людину,
      Що у лиху, недобру днину,
      Тобі на поміч дала руку
      І розділила Твою муку.

      30.06. 2022 Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Коли небо скапує кров’ю
      І горить під ногами земля…
      Як тобі серед нас, посіпако,
      Що нахвалював «велич кремля».

      Що не встиг утекти з України,
      У засаді і досі сидиш…
      Зачаївся і досі чекаєш,
      Виглядаючи «звільнення» мить.

      Як живеш ти сьогодні, сволото,
      Коли руки по лікоть в крові…
      Ти тягнув це смердюче болото
      До моєї святої землі.

      Віриш в нашу порядність од віку?
      Що усе зійде знову із рук?
      Не забути дитячого крику
      І усіх не дитячих їх мук…

      Не надійся поганська гидото,
      Що укотре тебе пронесе…
      За обірвані душ їх польоти,
      Ви заплатите нам за усе!!!

      03.03.2022 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Тужу над їхніми очима...
      Тужу над Їхніми очима –
      У серце дивляться мені…
      Над кожним СИНОМ УКРАЇНИ,
      Хто впав за волю у борні.

      Подай усім нам, Боже, сили
      Здолати це вселенське зло,
      Помститись за СВЯТІ МОГИЛИ,
      Які воно нам принесло.

      Подай могутню, Боже, силу
      Розбити ворога у прах!
      А ще подай народу крила
      Злетіти високо, мов птах.

      І сяяти усім у світі,
      І закликати до добра,
      Не гинули у війнах діти,
      І доля гідною була.

      Щоби не чули Вони "градів",
      Як стугонить від них земля.
      І не під вибухи снарядів
      Мама родила немовля.

      Благаю, дай нам, Боже, силу,
      Щоб бути гідними Синів,
      Що відлетіли легкокрило,
      Щоб увесь світ не почорнів.

      14.03.2022 Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Хочеться днів легкокрилих...
      Хочеться днів легкокрилих
      Ясних, ніби неба блакить,
      І без війни, серцю милих,
      Літа проминають, як мить…
      І де ти взялася проклята,
      Усім ненависна війна?
      Маємо Каїна «брата»...
      У чім наша, Боже, вина?
      Живуть же у світі народи
      Без воєн у мирі, добрі…
      У нас і війна, і незгоди,
      Тривога у кожнім дворі.
      І плаче зажурена мати,
      І сивіє рано вдова,
      На скронях сніги у солдата,
      Бо пам'ять про друзів жива.
      Нехай ця біда, Боже, згине,
      Відійде від нас навіки,
      Весняною повінню сплине,
      Очистивши води ріки.

      Себе не дамо ошукати,
      Дамо на землі своїй лад,
      І будемо роду плекати,
      Омріяний наш диво-сад.
      І будуть і дні легкокрилі,
      Ясні, немов неба блакить...
      А нині гуртуймося, милі,
      Цей час нам сьогодні велить.

      20.02.2022р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Чи буде війна...
      Чи буде війна, чи не буде?
      Біда ця давно у нас є!
      Ми нині єднаймось усюди,
      Щоб ворог отримав своє!

      Той міф про «конфлікт
      громадянський»
      Усім був, на диво, зручним,
      «Єдиний, радянський,
      слов’янський»
      Розвіявся нині, як дим.

      Осліпли у підлій облуді,
      Не чули про вбитих синів?
      І вірили кожній паскуді,
      Як фронт у боях стугонів.

      Як мами, удови ридали
      Над тілом убитих в бою…
      Хіба про війну ви не знали?
      Чи кожен – за шкуру свою?

      А буде війна, чи не буде…
      Нехай буде страх не у нас.
      А буде у тої паскуди,
      Якій настає судний час!!!

      12.02.2022р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Перевеслом споминів перев'ю думки,
      Дні щасливі, радісні, сміхом гомінкі...
      Доля не жаліла ясних мені днів,
      А найбільше дякую я їй за синів.

      Що звідала щастя їх я народити –
      Чула перше слово, учила ходити...
      Лопотять їх ніжки крізь моє життя -
      Перший крок і усміх – то моє дитя!

      Чи була утома? Уже не знаю я,
      Купалася у ніжності і душа моя.
      Перше слово сина - втіха через край…
      Перевесло споминів... Був у серці рай.

      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ***
      Усього світу українці -
      Україні не чужинці
      Надають нам допомогу,
      І долають цю дорогу.

      Дорогу, що веде до волі
      Крізь жертви і великі болі,
      Розчарування і прозріння,
      Яка веде нас до спасіння.
      Де українці не живуть –
      У них глибинна наша суть
      І серцем нероздільні з нами –
      Своїми рідними братами.

      Лиш у Московії і нині
      Ганьбляться наші господині –
      За гріш метуть, перуть, шкребуть
      І свою гідність продають.
      Маєтки ворогам будують,
      Варениками їх годують,
      І борщик варять хазяям,
      Як і годиться холуям.
      Соромляться землі своєї
      І досі вірять в «мавзолеї»,
      Усім російським брехунам
      І заглядають в рот панам.
      І соромно до сліз за них,
      За безхребетних і дурних,
      Богом обділених зрадливців,
      Уже давно не українців.

      26. 06. 2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Як я люблю тебе мій краю...
      Як я люблю тебе мій краю,
      Я півстоліття тут живу,
      У час весняного розмаю
      Твою смарагдову траву.

      І літній степ із цвіркунами,
      Жовтогарячий і терпкий,
      У спеку спраглий і з дощами…
      Ти мій! До скону, краю мій!

      Синів я тут своїх ростила,
      Онуків Бог мені послав
      І сад омріяний садила,
      Бог дім зі мною будував.

      Бо на усе є Божа воля,
      Я відчувала її скрізь…
      І друзів дарувала доля,
      І щастя мати міцну вісь.

      Стійку, незламну, як із криці,
      В ній пам'ять роду, його біль…
      Отож тремтіть, хто духом ниці,
      Не сипте нам на рани сіль…

      Уже готові ми до бою
      І над усе болить своє,
      Здобуте працею важкою…
      Ви чуєте? УСЕ МОЄ!!!

      За степ, за сад, за рідну хату,
      Буду стояти до кінця,
      За землю, гідністю багату,
      До ПЕРЕМОЖНОГО ВІНЦЯ!!!

      27.01.2022р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. * * *
      Пролітають стрімко дні –
      І похмурі, і ясні,
      І засніжені й з дощами,
      І з безсонними ночами…

      Під конем, чи на коні –
      Любі дні усі мені.
      Кожен з них уже в утіху
      І кажу це не для сміху...

      Може вік тому причина?
      Нині іншими очима
      Я дивлюся на життя
      І радію, мов дитя…

      День зустріну – Слава Богу!
      Помолюсь про допомогу,
      Щоб прожити його плідно
      У труді земнім і гідно.

      Прожила і дяка Богу
      За щоденну перемогу.
      Заступає ніч на чати -
      Завтра ранок зустрічати...

      11.01.2022 Надія Таршин






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. * * *
      А за вікном калина на вітрах -
      Загублена хустина у снігах
      І я її- яскраву не торкну,
      Нехай зустріне ще свою весну.
      Нехай ще поквітує на снігу
      У заметіль розрадить і хугу…
      Засяє у промінні самоцвітом,
      І спогади навіє нам про літо.
      Нехай оберігає дім, родину,
      У неспокійну і тривожну днину.
      Калина у дворі і для утіх,
      І наш прадавній роду оберіг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Безсоння...
      Безсоння знов проникло межи віч,
      Заполонило простір мій до ранку,
      Попереду важка, в задумі ніч
      І сон лише здолає на світанку.

      Жаринами думки у голові
      І їм немає ні кінця, ні краю…
      Про те, як живемо і не нові,
      І відповіді я на них, не маю.

      І де той час, як спокій у світах
      Усі безсоння проганяв від вікон?
      Ми ніби знову на семи вітрах...
      І цим вітрам уже немає ліку.

      27.11.2021р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Ми вийшли за волю....
      Майдан був за волю і проти пітьми,
      І Бог обіймав нас своїми крильми.
      Надію дали усім у неволі,
      Хоробрі і гідні, і високочолі.

      Відвага, і дух, і небачена міць...
      Нас дзвони скликали з високих дзвіниць,
      Ураз ми долали усі перепони,
      Умить на тривожні зліталися дзвони.

      Нехай і сьогодні вони нас ведуть,
      Збороти усю цю бридку каламуть,
      Зневіру женуть із високих сердець,
      Відвагу дають усім - хто борець.

      Стояли за правду тієї зими
      І нам не забути Майдану дими...
      Подай Ти, мій Боже, нам силу з небес,
      Щоб дух непокори ізнову воскрес!

      20.11.2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Бабине літо...
      Бабине літо – сонце і квіти,
      Неба осіннього ніжна блакить…
      Бабине літо –дні, немов діти,
      Втіхою кожен у серці бринить.

      Ними милуєшся ніби дитиною,
      В небі вишукуєш помах крила
      Птиць перелітних гожою дниною,
      Що полетіли у край до тепла.

      Бабине літо лагідно-тепле,
      Ніби не осінь надворі у нас...
      І павутиння шовками на стеблах
      Мрійно подовжує осені час.

      30.10.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Новітній цар Поганин...
      Новітній цар Поганин усівся знов на трон,
      Плює на конституцію і на увесь закон.
      Хоча його обіцянки не варті і гроша,
      Одурених надія усе ж не полиша…
      І досі не ймуть віри, що розвели, як лохів,
      Усіх їх ці брехливі, небачені пройдохи.
      Була епоха бідності, нині епоха жахів,
      Щодня усім на голови падає купа страхів.
      Хто проти із придворних, то дивно помирає,
      Щоби собі затямили, як двір карає…
      Офшори, вілли, дачі - царі в нас «не ледачі»,
      Грабують люд убогий і не бояться здачі.
      Уже пора затямити, що так уже було,
      Тоді, як і тепер , мовчання аж гуло…

      21.10.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Чорнобривці...
      Квітують під небом, поборюють грози,
      У спеку стійкі ці хоробрі сміливці...
      У кожнім дворі, і при кожнім порозі
      Чарівно-яскраві мої чорнобривці.

      Не пишно-велична троянда в саду,
      Тому не відразу впадають у очі,
      А потім і погляду не відведу,
      Чарують усіх, ніби брови дівочі.

      Усі чорнобривці, від сонечка квіти,
      Окраса і символ моєї країни,
      Без них я не можу собі уявити
      Красуні землі - України.

      Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ***
      Трясе усіх, як в лихоманці,
      І мало, мало нас трясе,
      Щоб у безликих сіроманців
      З'явилося СВОЄ ЛИЦЕ!
      Яке одвіку і правічне,
      В якому гідність, міць і сила,
      І волі прагнення одвічне...
      Тоді і матимемо крила.
      І доля буде й небо мирне,
      І житимемо ми, як люди,
      Коли для нас своя країна,
      Як Бог і Сонце в серці буде!!!

      01.10.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Калина.
      Український оберіг і окраса двору,
      Зачаровує красою в кожну свою пору.
      Біло-пінний цвіт весною, зеленіє влітку,
      Багряніє восени, як яскрава квітка.
      У снігах, серед зими рубінами сяє,
      І чарує, і лікує - усім догоджає.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      За літами не плачу, не гукаю назад.
      Шурхотить під ногами уже осені сад.
      У опалому листі, є усі кольори...
      І у осені маю її щедрі дари.

      Є онуки і діти - найвеличніше з див,
      Не в усіх так буває, хоч би як не просив.
      Як рідня, вірні друзі - однодумці мої,
      Спільну маєм турботу, бо усі ми СВОЇ!

      А турбота у нас головна і свята -
      Зберегти Україну на прийдешні літа,
      Щоб онукам і дітям у ній гідно жилося,
      Що не зможемо ми, щоби їм удалося.

      А літа, як і листя, і опалий мій сад...
      І не варто минуле закликати назад.
      А іти до мети до останньої миті
      І усім, що є нині, над усе дорожити.

      11.09.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Чорно-біла світлина,
      Розтривожила вечір…
      І далеке минуле,
      Ніби хустка на плечі.
      Огорнуло теплом
      Давніх спогадів милих:
      І про юні літа,
      І про нас легкокрилих…

      На світлинах життя
      Відображені миті,
      І цю пам’ять нікому
      Не під силу змінити.
      І як добре, що миті
      Усі ці були
      І світлини на згадку
      Усе зберегли.

      04.09.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      Я плачу, я сьогодні плачу,
      Від усього, що нині навкруги...
      І просвіту буває вже не бачу -
      Обсіли нас нездари, вороги...
      Корупція, "рідня квартальна",
      Усюди, як огидна саранча,
      Брехня повальна і тотальна
      Ганебний цей букет вінча.
      І не одна я, мабуть, плачу,
      Таких мільйони іще є...
      Нехай бояться, як ми плачемо,
      Бо це уже кінець їх настає.

      16.07.2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      Ах ви покручі і гади,
      Ви Китаю уже раді.
      Покручі і торгаші,
      Комуністи до душі?
      Вам навіялася мрія,
      Ніби він новий месія
      І спасе він вашу шкуру…
      Що привидиться ще здуру?
      Вводите усіх в оману?
      Ваші вчинки, ніби з п’яну.
      І на двох стільцях одразу
      Всидіть хочеться до сказу,
      Та відомо що буває,
      Коли хтось стілець приймає.

      09.07.2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Ти тепер таке далеке...
      Ти тепер таке далеке,
      А для мене, ніби вчора,
      Я літала , мов лелека,
      На твоїх гінких просторах.

      А тепер думками лину,
      Обіймаю всі стежини,
      Вздовж яких родили рясно
      Дикі ягоди ожини.

      Де горби були , як гори,
      Ліс духмянився медами,
      Незабудки, ніби море,
      У єднанні з небесами.

      Нині майже недосяжне,
      Бо поважчали вже крила,
      Та мою любов до тебе
      Вдалині не розгубила.

      І надіє серце гріє,
      Що зберуся у дорогу,
      Доторкнуся ще до хати
      І до рідного порогу.

      10.06.2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Я мрію...
      Я мрію щоб у тебе була слава
      Висока, Україно, осяйна…
      Щоб ти, єдина і свята державо,
      Лише ділилась гідністю сповна.

      І не у розкоші жадане щастя,
      А у простому гідному житті,
      Коли мене прикриєш від напасті
      І бачитиму світло в майбутті.

      І мрійників таких, як я, немало,
      І мрії не наївні і сліпі,
      А щоб біда тебе не розтоптала,
      Ми підпираємо з усіх боків.

      І діями і словом і думками…
      Ти тільки виживи у хаосі оцім,
      Щоби Герої, що за тебе впали,
      Пишалися у Царствії святім.

      08.06. 2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ***
      Іде дідусь і винувато усміхається -
      Соромиться дідусь своєї старості.
      Навкруг пісні звучать про Перемогу
      А Він благає нас про допомогу...
      Без крику, нарікань - очима зболеними,
      Старечими ногами, і руками кволими.
      Сьогодні покладе він друзям квіти,
      А завтра від нужди куди подітись?
      День Перемоги промайне, як сон і казка,
      А завтра без просвіт – не Божа ласка.
      Далека молодість, війна уже, як свято,
      У діда друзів нині зовсім небагато,
      І біля вічного вогню їх уже жменька,
      І життя воїна промчало так швиденько.
      А відголоски від війни у серце жалять...
      Онуки діда у цей день горілку шмалять,
      І шашлики смачнючі уминають,
      Про дідові проблеми і не знають,
      А він іде і винувато усміхається,
      Що ще живий і досі – вибачається.
      05.05.2012р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Ну а що там на паралелі...
      Ну а що там на паралелі?
      Чи тривожно їм, як і нам?
      Що до нашої з Вами оселі
      Знову ласо лихим ворогам.
      Їхній світ зачіпає до болю…
      А чи буде він іншим колись?
      Ми готуємся нині до бою,
      А вони уже радо здались.
      Паралельні у нас світи,
      Та якби таки сталося диво –
      Паралелі їхній зійтися...
      І тоді зажили б щасливо.

      04.04.2021 Надія Таршин






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ***
      Не кожному дано відчути слово
      Воно іде з небес не випадково.
      Комусь дає розраду у коханні,
      Кому надію в довгому чеканні.
      Воно дає і силу, і натхнення,
      А хтось узріє у словах знамення.
      Не кожен розуміє віще слово,
      Та нам воно дано не випадково.

      02.04.2021 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ***
      Над усіма не плачмо, не стенаймо…
      Не допоможуть нині нам плачі.
      А силу духу у собі плекаймо,
      Від неї і погинуть усі покручі.

      Бо ворогів найбільше дух лякає –
      Високий, незборимий, сильний дух,
      Він, як вогонь, у темені палає,
      Окреслює до світла усім рух.

      Ради усіх: хто з нами і хто проти,
      Бо час нас обирає неспроста,
      Порою для невдячної роботи,
      Та і тоді наша душа зроста.

      Не маємо ми права програвати,
      Хоч як би не втомилися в путі,
      Не маємо і права вигорати…
      Нам до мети судилося дійти!

      25.03.2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Муркоти мій котику...
      Муркоти, муркоти, мій котику,
      Ти для мене, як колискова.
      Я іду у житті, як по дротику,
      Уже втомлена, хоч і бідова.
      Муркотіння моє рудесеньке,
      Полікуй і зціли утому
      І на мить у час де малесенька,
      Поверни в стіни отчого дому.
      І навій мені спомини милі,
      Про родину і теплу хату,
      У якій і котів любили,
      Про усіх було звично дбати…

      23.03.2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Слова мої...
      Слова мої, ви воїни,
      Тому на бій ставайте.
      Ви давні, не з окраїни
      І Матір захищайте.
      Як вітер, будьте вільними
      На дію надихайте.
      І зброєю всесильною,
      Ви ворогів карайте.
      Бо слово, як спасіння,
      І бруд увесь змиває.
      Як сіяне насіння,
      У пору проростає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. А чи хто сьогодні знає....
      А чи хто сьогодні знає
      Де ключі від того «раю»,
      На який була надія,
      І смішна, наївна мрія?

      А за мрію про химеру-
      Владу маємо – фанеру.
      Без ідеї, і основи,
      Замість справ, одні розмови.

      Так з народом і буває,
      Як не цінить те, що має,
      На майбутнє буде знаком,
      Щоб не мати дулю з маком.

      20.03. 2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. На цій землі святій і грішній...
      На цій землі святій і грішній
      Живу я Богом дані дні.
      Люблю усі свої колишні
      І в радість мені нинішні.

      Життя на зуб нерідко брало,
      Було, й підносило увись.
      Усякого у нім бувало,
      Як течії ти не коривсь.

      Коли посміла іти проти,
      А важко проти течії,
      То дні були одні клопоти
      І все одно усі мої.

      Вони щомиті гартували
      І спонукали до прозріння.
      Як з мишкою, зі мною грались,
      Та і у неї є везіння.

      А як пройшла я мідні труби,
      Та опалило ще й вогнем,
      Уже не згадую про згуби,
      Втішаюся я кожним днем.

      11.03. 2021р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Жінки...

      Доля у нас не схожа,
      Різні усі ми такі –
      Квітне одна ромашкою,
      Інша, як маків цвіт.
      Ота уся сяє весною,
      А ця гріє літнім теплом.
      І осінь буває порою,
      Як виграє усе золотом.
      Ми між собою не схожі,
      Та у прекрасній порі,
      Єднає святе нас і спільне –
      Ми є усі - МАТЕРІ.

      07.03.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Крізь серце ідуть ці роки...
      Крізь серце ідуть ці роки по Майданні,
      Було у них зірко, було, як в тумані…
      Усього було у буремні ці роки –
      Тривога і біль, і великий неспокій…
      Коли найсвятіше топтали в багнюку,
      А ми терпеливо несли в собі муку.
      І вірили свято, що все недаремно.
      Було, проти волі, терпіли смиренно,
      У серце своє не пускали зневіри,
      Хоч болю і зрад напилися без міри.
      Цей час нас міняє усіх без упину –
      З усіх, хто бажає, він ліпить Людину!

      18.02.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      Довірливі до краю, до знемоги,
      На брехні, як метелики на світло,
      Летіли відкидаючи тривоги…
      Мов квіти, у душі надії квітли.
      Як діти, радо вірили у казку –
      Що іншим буде день прийдешній,
      Надії мали і на Божу ласку,
      Укотре обманулися сердешні.
      Допоки будемо довірливо-наївні
      Не змусим за усе відповідати,
      І вірити в обіцянки сумнівні,
      То годі сподіватись зміни мати.
      Надію покладаймо лиш на себе,
      Гартуймо у собі і дух, і силу,
      Звітуймо совісті своїй і небу
      Тоді і зрушимо оцю важенну брилу.

      09.02.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Землі болить...
      Землі болить, бо усе чує,
      Вона і є наш Бог земний.
      Живімо ми на ній не всує,
      Оберігаймо кожну мить.

      Відроджуймо озера, ріки,
      Щоб з них напитися води…
      Усе дано для нас навіки
      І води теплі і льоди…

      І велич степу в кожну пору,
      І дух живиці у лісах,
      І відчуття, коли у горах,
      Що ти під небом, ніби птах.

      І скільки ще краси дарує
      Нам древня матінка Земля,
      І заворожує, чарує,
      Красою душі окриля.

      А ми в смартфоні і айфоні
      І там нам гори і ліси…
      Мандруємо ночами, днями
      Серед айфонної краси.

      І до землі немає діла –
      Нехай там хтось, аби не я…
      А щоб Вона цвіла, раділа,
      І чули щебет солов’я,
      То не жаліймо ми для неї
      Віддати часточку тепла,
      Любові дати їй своєї,
      Щоб вічною Земля була.

      02.02.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Допекло...
      Допекло, ще і як допекло…
      Що буває несила терпіти.
      Не зупинимо лихо-зело
      Не пробачать онуки, і діти.
      І земля не пробачить ганьби,
      Рясно кров’ю Героїв полита,
      Хто поклав на вівтар боротьби –
      Найдорожче, а міг би ще жити...
      І Всевишній уже не простить
      Нас розгублених, раптом безкрилих,
      Що сміливо ішли до мети,
      Та забракло відваги і сили.
      У терпіння також є межа...
      Та у гніві всі межі зникають.
      Україна для нас не чужа!
      Хай запроданці це пам'ятають!!!

      24.01. 2021р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. У темені лечу...
      У темені лечу, бо маю крила,
      І не лякає ця пітьма мене,
      І вогник той, що у душі відкрила,
      До світла шлях уже не промине.
      Цей вогник зможе загасити
      Лише та мить, як за межу піду,
      Та є надія, що підхоплять діти
      У душі їх зернятком упаду.
      У зорі вірю на шляху моєму,
      Вони для мене маяки в пітьмі,
      І знаю, що не виникне дилеми –
      Куди і як, і з ким іти мені.

      15. 01.2021р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. А на плечах - все дівоче пальто...
      Тітонько Ніно, гордість Ви наша,
      Нині найстарші на увесь наш куток.
      Глянули зболені відчаєм очі:
      -Хай би за мене пожив мій синок.
      Сльози котилися гірко, без спину
      По материнських зів’ялих щоках:
      - Сину, кровинко, любий мій сину,
      Горе кривило скорботні уста...

      З першими півнями день починали,
      І наш куток рівнявся на Вас,
      Лад у сім'ї і роботі давали,
      Радо у домі стрічали Ви нас.
      Світло від фар ковзне по віконцях,
      Мама зітхнуть: - Вставати пора,
      Ніну на ферму везуть до схід сонця,
      Майже без мами росте дітвора.

      Післявоєнна доля вдовина
      Їй не позаздрить, мабуть, ніхто...
      Гідно ростили ви доню і сина,
      А на плечах – все дівоче пальто.
      Без вихідних і без свят працювали –
      Ферма не любить байдужих, нероб,
      Їй до останку себе віддавали,
      Без лікарняних жили і хвороб.

      Просто не мали ви права хворіти
      Ви були вісь їм, усім головна,
      Вас шанувало село, Ваші діти,
      Роботі важкій віддавались сповна.
      Тітонько Ніно, життя триває –
      Синові діти дорослі тепер –
      Онучка кровина на Вас дуже схожа,
      Онук в скорім часі уже інженер.

      Вірю на Ваші зажурені очі
      Ще навернеться щаслива сльоза,
      Всі ваші думи важкі опівночі,
      Час нехай змиє, як літня гроза.
      І усміхнеться життя швидкоплинне
      Щастя Ви гідні, ну як ніхто.
      Доля вдовина, доля полинна,
      А на гвіздку все дівоче пальто...

      2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Усе минає...
      Усе минає - вийдемо з болота,
      Що затопило брудом все навкруг,
      Руйнує і здобуте кров’ю, потом
      І ворогом стає вчорашній друг.
      Усе мине, та не саме собою,
      Гуртуймо сили, міць для боротьби,
      Щоб із цього нерівного двобою
      Без програшу нам вийти і ганьби.
      Важкі шляхи долаємо, долали,
      Синів за волю скільки полягло,
      Щоби не тліли, а вогнем палали,
      І в нас, як у людей, усе було.
      А знову не дійти... Маємо право?
      І на своїй землі німі раби?
      Ні гідності, ні слави у держави
      І безкінечний круг у боротьбі…
      Нас є багато, гідних, не лукавих,
      Іще одвіку стільки не було,
      І піднялися ми не ради слави,
      А щоб здолати це вселенське зло.

      Дорогу той долає, хто іде,
      Цю істину сповідують віками.
      Уся ця погань згине, відійде,
      Коли ми будемо незламні з вами.

      20.12.2020р Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ***
      І нехай вороги не плекають надію,
      І не тішать до часу думками себе…
      Не віднімуть вони ані волю, ні мрію,
      Незборимість їх наша добряче шкребе.

      Незборимим і важко, водночас і легко -
      Бо ми бачимо чітко і мету, і свій шлях.
      Не примарна вона і не десь там далеко,
      Хоч до неї ішли довго ми у віках.

      Розібрались у «слугах», «за життя» на підході,
      І росою на сонці пропадуть шарії,
      І не верне той час, як були ми на споді,
      І знущалися з нас шахраї й холуї.

      Хтось закине мені, що наївна у мріях…
      А я слухаю час цей і вірю йому.
      Він підказує нам і вселяє надію,
      Що поборемо ми і чуму і пітьму.

      14.11.2020р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Мамо моя, трудівнице свята,
      Вам усього на віку довелося…
      Жали серпами колгоспні жита,
      Та не для Вас зародило колосся.
      Вам замість хліба зневага і мста,
      І трудодень на цупкому папері…
      Бо вимітали усе дочиста...
      І зачиняли рабам усі двері.
      «Рай» ненависний гнобив і ламав,
      І спонукав Ваші душі грішити –
      Хтось колоски у кишеню ховав,
      В гичку буряк намагався зарити.
      Прагнень високих, як не було…
      По рознарядці у сіті ловили.
      Дихало важко ночами село,
      Нили, боліли спрацьовані жили…

      31.10.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Термінатор.
      В його домі термінатор,
      А була колись жона...
      Злий і хижий алігатор
      Із рання і до темна.
      І тому тікає з дому,
      В гаражі не дістає,
      Одиноко і затято
      Увесь день горілку п’є.
      Що потрібно його злючці,
      Що не вистачає?
      Скільки років живе з нею,
      А її не знає.
      І сп'янілий до нестями
      В дім вповзає вечірком,
      Із погрозами й піснями
      Буде знать, як з мужиком!
      Запрягти його в роботу
      Норовить у вихідний.
      Дочекався ледь суботу-
      Він робити не дурний...
      А вона змахнувши сльози,
      Відійшла йому варити...
      А услід погрози п'яні,
      Хіба мріяла так жити?
      Прожила, як термінатор –
      Шила, штопала, копала…
      Як надійний екскаватор,
      На ремонти не ставала.
      І тягнулася до знань,
      Уночі усе читала...
      І на випадок хвороби,
      Силу у собі шукала.
      Хоч і пізно – зрозуміла,
      Що один буває воїн,
      А лінивий чоловік
      Не завжди її достоїн.

      Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ***
      Люблю село я більше міста
      За кусень нелегкого хліба,
      За зорі - сяюче намисто,
      Що рідне з прадіда і діда.

      Люблю як скошена трава,
      Закутує у пахощі медові
      І ваговиті на слова
      Неквапні, про усе, розмови.

      Люблю бабусь, що на осонні,
      У свято і недільний день.
      В селі ти, ніби на долоні,
      Немов криничний журавель.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      І які нині банкрути
      Не дають усім дихнути?
      І які тепер бариги,
      Міцно в'яжуть у вериги?
      І чому ми мовчимо,
      Ми хіба туди йдемо???




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ***
      Пішли УБРІД - не знали броду...
      Слуги якого ви народу?
      І ворогові на догоду
      Ви товчете у ступі воду.

      Вам заважає наша мова,
      Яка в державі є основа,
      Війна для Вас не є війною,
      Біда народу – не бідою.

      На диво величчю спесиві
      Ви лицемірні і брехливі,
      А ще підступні і лякливі
      І найстрашніше, що зрадливі.

      Чи нам потрібні горе-слуги –
      Тупі, незграбні, недолугі?
      Їхні невдалі всі потуги,
      І розпіарені «заслуги» ?

      Нам хоч би знак якийсь згори,
      Бо терпимо ми до пори...

      20.07.2020р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Два краї...
      Два краї рідні є мені,
      Усе життя я поміж ними краюсь,
      То на Волинь я лину до рідні,
      То в Придніпров’я знову повертаюсь.

      Моя душа і тут, і там завжди,
      Коли я тут, то помисли до мами.
      А коли там – спішу назад – сюди,
      Сумую за сім’єю і синами.

      Два краї поріднилися в мені,
      Який рідніший я уже не знаю,
      Бо там ліси, а тут – Дніпро, гаї...
      І я щаслива, що давно їх маю!
      Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Як у цирку...
      Як у цирку на тонкому дроті,
      Балансує країна нині.
      На високій бриніла ноті,
      А тепер у сліпій блуканині…
      Кожен крок віддає тривогою,
      Кожен порух невірний болить.
      Не тією йдемо дорогою
      І втрачаємо кожну мить.
      Ми завмерли немов над прірвою –
      Всі, для кого Вона свята.
      І благаємо Бога молитвою,
      Їй вимолюємо літа...

      08.05.2020р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ***
      На тім світі терміново
      Сходяться на віче
      Всі Гетьмани України –
      Обов’язок кличе.
      Похилилися в зажурі,
      Не вірять і досі,
      Що клейноди України
      Вручають пройдосі.
      Пригадали усі битви,
      Міць свою і силу,
      Як свободу боронили,
      Землю свою милу.
      Споконвіку шанували
      Гетьманські клейноди,
      На них честю присягали
      Боронить свободу.
      Зажурилися, ні слова -
      Біль за Україну,
      Що живцем її ховають,
      Кладуть в домовину,
      Нерозумних дітей її
      Ніщо не навчило…
      Хто під будку кине кусень
      З тим для них і мило…

      20.05.2019р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ***
      Ховає сина сільська хата,
      Який загинув на війні,
      А мати болем розіп’ята...
      Усе для неї, як у сні.
      Німі ридання тиснуть горло,
      Немає крику, нарікань…
      Чекала – вернеться, пригорне…
      Немає більше сподівань.

      Благала Господа щоночі,
      Щоб повернувся Він живим,
      До ранку не стуляла очі,
      Вела свою розмову з Ним.
      Усе віднині у тумані...
      Не знає, як без Сина жити.
      Найбільше горе на землі –
      Свою дитину хоронити.

      І хат таких не злікувати
      Де Сина не обійме мати.

      04.04.2020р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Ми з дідом дивимся кіно....
      Ми з дідом дивимся кіно,
      Хоч не дивилися давно.
      І не біда, що нас списали,
      А жити ми не перестали…
      Як живемо – не все одно,
      То ж дивимся своє кіно.
      І про село, і про кохання,
      Житейські пристрасті,
      страждання,
      І сміємося, немов діти,
      І силу маємо ще жити!
      Той, хто списав, нехай жаліє,
      Що жити так він не зуміє.

      01.04.2020р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Спішать на вибори старенькі...
      Спішать на вибори старенькі –
      В одежі давній і благенькій,
      Хоч намагались чепуритись,
      На ноги боляче дивитись.
      В подертих капцях і калошах –
      Таке у них життя хороше.
      Тепер з’явилася надія,
      Що прийде знов новий месія,
      Усе відніме, і розділить,
      Добра цього і їм уділить.
      І заживуть вони багато,
      На вулицю їх буде свято.
      О, милі дідусі, бабусі -
      Усе пройде у звичнім дусі –
      А вас укотре розвели,
      Пообіцявши, що могли.
      А ви довірливі, мов діти...
      Святе бажання – добре жити,
      Хай розум не перемикає,
      Бо той, що вам це обіцяє,
      У серці Бога він не має.
      Як він поверне вам країну,
      Коли робив з неї руїну.
      І знову шанс – бути при владі,
      Ви їм дали і вони раді.
      У вас – наївних до смішного,
      Не буде крім калош нічого.

      30.10.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ***
      Я нині уже і не схожа
      на ту, що була молодою.
      Літа мене мало тривожать-
      біжать собі, як за водою.
      Впадати в жалі - діло марне...
      За тим, що було, не сумую.
      Життя неповторне і гарне,
      втішаюся ним і смакую.

      22.03.2020р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Вово Потерпілий...
      Вово Потерпілий, як же воно буде?
      Засміють у світі Україну люди...
      А горіла ж факелом, сяяла зорею,
      вчинками була гідна Прометею...

      Проти кого нині ти ідеш війною?
      Хто тебе лякливого затулив собою,
      хто не рвав повістки, не ховав в шухляди,
      у бою кривавім був не для бравади...

      Той, хто був не раз там, то уяву має,
      що ворожа куля та й не обирає.
      І коли минула Їх лиха година,
      влаштував ганьбу оцю на світ, Україну.

      Одягнув браслети на руку Герою,
      що в лиху годину взяв у руки зброю
      і пішов із нею землю захищати,
      як із шкури ліз ти, щоб з неї "поржати".

      Духу непокори і жадобі волі
      нині ці браслети, як дарунок долі.
      Після пережитого це уже дрібниці,
      І сліпому нині видно, що ви духом ниці.

      11.02. 2020р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. А душа не співає вже пісні голосні
      А душа не співає вже пісні голосні,
      Серце болем ридає в дні весняні, ясні.
      Бо це сонце, що радо усміхається нам,
      Не засяє віднині Їм - полеглим синам.

      В небі біла хмарина, ніби янгол крильми,
      Затулити нас хоче від біди і пітьми,
      І у тій вишині, як багато Їх нині,
      Хто життям молодим прислужив Україні.

      Ви простіть недалеких і незрячих, Сини,
      Хто сьогодні ще вірить, що немає війни
      І в очах у тирана хоче бачити мир,
      І у пащу до нього нас веде "поводир".

      Ви місток нерушимий, що єднає світи,
      Сором буде великий – до мети не дійти.
      Велич Вашого духу допоможе згори,
      А страждання… Вони, як усе – до пори.

      Моє серце не в змозі співати пісні,
      Як у хатах країни плачі голосні,
      Та я вірю і знаю, що настане той день,
      Як усі заспіваємо Переможних пісень.

      05.03.2020р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. У нас нині новини - розпечені жарини...
      У нас нині новини –
      Розпечені жарини,
      Що падають на голову,
      Трясе від жару й холоду.
      І як нам жити далі
      У дикій цій печалі,
      Де кожен день наступний
      Ще більше є підступний?
      Не знаєм, що чекати,
      І зайде хто до хати…
      За що синів поклали,
      Щоб підло нас здавали?
      Країна у дурмані,
      В зомбованім тумані…
      Новітня окупація...
      Та ми не резервація!
      Хоч надважка дорога
      У серці біль, тривога…
      Мовчати уже грішно -
      Коли отак невтішно.

      08.01.2020р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Сльозою болю і жалю....
      Сльозою болю і жалю
      Умию серце я і душу,
      І ні на мить не відступлю
      Бо уперед іти я мушу.
      Скалу лупатиму щоденно,
      Угору камінь підіймати,
      Не пафосно – усе буденно,
      Щоб далі жити змогу мати.
      А що для мене є життя?
      Це не поганьблене сумління -
      Не сита ницість і ниття,
      А що звеличить покоління.
      Для чого я прийшла у світ?
      Щоби зробити його кращим,
      Не жити, ніби пустоцвіт,
      Не бути заздрісним, ледащим.
      То ж на плачі і на жалі
      Часу немає в мене нині.
      Тривожно все, як у імлі,
      Та бути нам і Україні!!!

      29.12.2019р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ***
      За що Ти нас, Боже, жорстоко караєш,
      Що пам’яті люд наш своєї не має.
      І гірко від того, що мати не хоче
      І ворогу вірить, на диво, охоче.
      Якими, мій Боже, грішили гріхами,
      Що кара над нами тяжіє віками?
      Хотілося сонцю пробитись крізь хмари,
      Та знову незгоди і зради. і чвари...

      Помилуй, прости нашу давню провину,
      На землю мою поверни гідну днину.
      За неї упали сини ясночолі,
      Що прагнули гідності, честі і волі.
      Подай нам, Всевишній, небесне знамення,
      Щоб знову палало у серці натхнення:
      Здобути жадану для нас Перемогу
      І гідно здолати важку цю дорогу.

      05.11.2019р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. У них немає нині свят...
      У них немає нині свят,
      У свято - спогади про сина...
      Вони, як раною болять,
      Від них темніє ясна днина.

      А спомини уже, як біль –
      З ними віднині і довіку,
      Ніби на рану сиплють сіль…
      Мовчать - ні стогону, ні крику.

      Важке мовчання матерів…
      Куди хитнеться стрілка часу?
      Син хитрувати не умів
      В палаючім степу Донбасу.

      Куди іде, їй не сказав,
      Рюкзак закинувши за плечі,
      Він мрії мами добре знав -
      Про клопоти її лелечі.

      Пізніше декілька розмов
      І здогадалася небога,
      Та раптом телефон замовк,
      І обірвалася дорога...

      І не продовжився їх рід,
      Онуків синових не бавить…
      Життя Його – глибокий слід,
      Хай хто і як там не лукавить.

      Живуть із болем матері,
      Який на мить не утихає.
      Сліди, як рани на землі:
      -Не затопчіть! Вона благає.

      13.09.2019р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Народ чекає перемін...
      Народ чекає перемін,
      Лакеям дує вітер змін...
      Отак одвіку живемо –
      Вперед по колу ідемо.

      Здавалося іще ривок,
      У небуття кане «совок»,
      Країна стане на крило…
      Та знову не туди пішло.

      Якби то вітер перемін,
      А не брехні порожній дзвін…
      Країну кинуто на кін.
      З важкими думами – один…

      06.08.2019р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Якою надалі в нас буде дорога...
      Змією у душу вповзає тривога,
      Якою віднині в нас буде дорога?
      Майдану вогонь і досі не згас,
      У стійло загнати не зможуть всіх нас.
      Узяти на привязь, щоб так, як було.
      У скронях від волі уже не гуло…
      Щоб знову ганьбі зазирали в обличчя,
      Зійшли з висоти на дороги узбіччя.
      А ті що життя за нас віддали? –
      Не винні, що розум комусь утяли.
      І як ми поглянемо в темені ночі
      Усім, хто на небі уже зорі-очі?

      Ведуть відсьогодні уже не нові,
      Давно нами пройдені – дороги криві.
      Усе там заплутано, косо і криво...
      У серці тепліє надія на диво…
      І поки вона у серці жива,
      Холодна, твереза, ясна голова,
      То ворог ніякий для нас не страшний
      І навіть коли доморощений – свій!

      23. 07.2019р. Надія Таршин.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. А нечисть лізе з усіх шпар...
      А нечисть лізе з усіх шпар
      Ворожою огидна суттю.
      Їй добре серед лиха, чвар,
      Усе вкриває каламуттю.

      Та каламуть бридка, липка…
      Буває, що не продихнути.
      Коли людина ти слабка,
      То у ній можна потонути.

      Та ми з тобою не слабкі,
      Бо ми гартовані війною.
      Ми – сильні духом вояки,
      Не залякати нас бідою.

      Понад усе кріпись, борись,
      Долай усі важкі дороги!
      Високий дух, незламна вісь,
      Нас приведуть до Перемоги!

      18.07.2019р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ***
      На війні було, як на війні,
      Там є лінія, фронт, кордони
      У тилу ворог тим страшний,
      Що він часто міняє погони.
      І, як шашіль, підточує все,
      І руйнує нас тихо, незримо,
      І у жертву народ принесе,
      Коли вигоду з цього отрима.

      Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Наймиліше у світі...
      Наймиліше у світі і рідне село,
      Що на пагорби всілося хатами.
      Ніби птах у польоті, натомивши крило,
      Спочиває під Божими шатами.

      Я не знаю ще скільки судилось мені
      Торувати знайому доріженьку.
      Тут усе мені миле: і дощі затяжні...
      Обіймаю очима вербиченьку.

      У мінливому світі де панує неспокій
      І тобі, моє любе, нелегко буває –
      Вилітають птахи у світ свій широкий.
      Та у рідне гніздо не кожен вертає.

      08.05. 2019р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Я боєць і борець....
      Я боєць і борець і тому у строю,
      Гопоті не віддам Україну мою.
      Це для тебе повія, а для мене зоря!
      За усе лиходіям ще відплатить земля.
      Соки з неї тягнули, розпинали віки.
      Нині нам і «месію» подали із руки.
      В добрі наміри лиха я не вірю і мить,
      Україна, як рана, у серці болить.
      І тому я борюся і мій штик у строю,
      І за неї молюся, і як сонце люблю.

      07.04.2019р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Хатнє щастя...
      Явився змучений, голодний,
      У вечір зимний і холодний.
      І чим тебе нагодувати,
      Коли добрів уже до хати?

      А ми тебе усі чекали:
      У вікна, двері виглядали...
      Уже втрачали і надію
      Знайти у цьому сніговію.

      Ти не ішов і день, і два…
      Від дум боліла голова.
      Лише на п'ятий тихий стук
      Нас вивільнив усіх від мук.

      Лапою стукнув у вікно,
      Яке чекало вже давно,
      Просунув мордочку вусату-
      І ощасливив зразу хату.

      04.03.2019р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Кожен рік він ніби нота
      Кожен рік він, ніби нота
      У мелодії життя,
      Хоч живу я у турботах,
      Не кляну своє буття.

      Я його завжди любила
      І любитиму повік.
      В нім небесна світла сила
      Прибуває рік позрік.

      І гартує мою душу,
      Піднімає на крило,
      То чого бурчати мушу,
      Як із силою везло.

      Сім десятків уже маю
      На моїй святій землі.
      Їй завжди допомагаю,
      Як дитиноньці малій.

      Маю друзів і родину,
      Небеса ясні святі,
      Темну нічку, світлу днину,
      В небі зорі золоті.

      Вірю я у Перемогу
      Над імперським підлим злом.
      Шлю молитву свою Богу,
      Щоб у мирі все було.

      Я вплітаю свої ноти
      У мелодію життя,
      Та закохана безмежно
      У своє земне буття!

      21.02.2019р. Надія Таршин.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. ***
      Уже давно я на землі
      Милуюся її красою
      Іду по росяній траві
      І умиваюся росою.

      Радію першому сніжку
      Вселяють проліски надію.
      Яскраві барви в літечку,
      І осінню благоговію.

      А доля всякою була -
      Лихою і було тужила…
      Обрати долю не могла,
      Була, яку я заслужила.

      Коли жила своє я літо
      Були від Бога в нім дари.
      Літа мої - вони мов квіти
      І ці - осінньої пори.

      Їх мало - квітів восени,
      Та їх красі і колориту
      Позаздрять навіть квіти ті,
      Що царювали навесні і літом.
      1999р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. * * *
      На галявині, на пні
      Сіли зайчики сумні
      Берегти свою яличку
      Зовсім юну, невеличку,
      Бо поганий чоловік
      Укоротить її вік.
      А для зайця це домівка –
      Кожен кущ і ця ялинка.

      В лісі їх було багато,
      Та понищили на свято.
      І тепер лише пеньки…
      Ну а людям невтямки
      І продовжують рубати,
      І ялинки прикрашати.
      А як стрінуть Новий рік,
      ЇЇ кинуть на смітник.

      Голу, сіру, без прикрас,
      Де пролежить довгий час
      Серед хламу і сміття
      ЇЇ згублене життя.
      Отому сидять на пні
      Нині зайчики сумні.

      02.12. 2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Уже рік не була у селі...
      Уже рік не була у селі
      І у серці знайомий неспокій.
      Як багато доріг до землі,
      Де були колись юними роки.

      І нелегко гайнути у край,
      Де сумує покинута хата,
      Де і луки, і ліс, немов рай,
      І жива давня груша крислата.

      Як мороз і сніги за вікном,
      Хвильку маю для спогадів милих,
      В них сумую за рідним селом
      І летіла б туди, як на крилах.

      Пригорнулася б я до стіни,
      Задивилась у вікна холодні…
      Шепотіла б слова їм вини
      І подяк, як молитви Господні.

      28.11.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. * * *
      Звітую перед Богом і перед ним одним,
      Якою йду дорогою - куди і як, і з ким.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. * * *
      Коли будемо казати ми на чорне – біле,
      То життя не буде гідним, як би не хотіли.
      Звикли жити у неправді, нею поганяти,
      Що віками заробляли, будемо те мати.

      Не своє ми величали, не своє любили…
      На ворога вікового витрачали сили.
      Упокорені слухняно позгинали спини,
      Вік за віком проживали з відчуттям провини.

      Дружба кролика й удава, зашморгом на шиї
      Відтинає і сьогодні дорогу до мрії.
      І ні втрати, ні війна, для нас не наука,
      Бо і досі бере верх та рабська сполука.

      08.09.2018р. Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Бажання змін...
      А зміни бажані, як камінь,
      Що його котять догори –
      Немає тверді під ногами
      Навкруг засіли вороги.

      Чекають - раптом обірветься
      Розіб’є на льоту усе –
      Усе нове, що вгору пнеться,
      Надію нам усім несе.

      А твердь це те, що йде від роду,
      Передається у віках.
      Немає тверді у народу,
      Як довго пута на ногах.

      Важкий цей шлях, та подолаємо
      І камінь буде на горі.
      Бо незбориму силу маємо -
      Ми бунтарі і трударі.

      Інакше знову закружляє
      Пекельно-дика круговерть,
      Якій ми ціну добре знаємо
      І напилися нею вщерть.

      02.11. 2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Осінь...
      Осіння осяйна краса.
      Іду по листі золотому…
      Ця диво-осінь, небеса…
      Усю душі гамують втому.

      На спориші, мов шовк, лягла
      Тонка і біла павутина,
      У срібло землю одягла,
      Замайоріла понад тином.

      Під сонцем ніжно мерехтить
      І заколисує тривоги.
      Укотре в ноги у цю мить,
      Шовками стеляться дороги.

      01.11.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. * * *
      Думки бідують знову в голові –
      Розхристані, болючі, не нові.
      Немає їм ні краю, ні кінця,
      Не видно і щасливого вінця…
      Із ранку і до ночі й навпаки –
      У голові важкі мої думки…

      01.11.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. * * *
      Не повернулися з війни
      Усміхнені і ясночолі...
      А мами нині без синів -
      Осінні і сумні тополі.

      Опалий сад весною, літом…
      Гуляють тугою вітри.
      Зчорніла мати понад світом,
      До неба руки догори.

      І ревно молиться за сина –
      Вона найближча до небес,
      Щоби синок – її кровина,
      У Божім Царствії воскрес.

      24.10.2018р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Вони і хитрі і лукаві...
      Вони і хитрі, і лукаві,
      І ми давно не ликом шиті,
      Бо живемо не у забаві,
      А лихом бити-перебиті.
      І хто кого у цім двобої,
      Питання навіть не у часі,
      А до якої нині зброї
      Сьогодні вдатись сіромасі?

      І як на мене - це знання
      І непокори дух високий,
      Вперед іти не навмання,
      Не забувати про уроки.
      В собі незламну мати вісь,
      Переконання непохитні,
      У думах линути у вись.
      І нам програють ненаситні.

      Коли ішли на барикади
      Були сміливі, не лукаві...
      Звільняли землю ми від зради,
      Щоб жити гідно і у славі.
      То ж відганяймо безнадію,
      І у собі гартуймо дух,
      А ще - високу маймо мрію
      І праведний до неї рух.

      27.09.2018р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Кацапські трутні...
      Кацапські трутні, ла-ла-ла,
      Вам буде кара немала…
      Нахабно крали ви у нас
      Вугілля, нафту, надра, газ,
      Своє до часу берегли,
      Щоб наживатися могли.

      Та наживаються без вас –
      Розпродують увесь запас,
      А вам лиш, що упало з носа,
      Бо уся мокша безголоса.
      І досі ви німі раби,
      І носії біди, ганьби...
      І славу маєте дурну,
      Що теше вам усім труну.

      А ми не боїмося вас,
      Бо золотий у нас запас –
      Це наша воля, світлий дух
      І уперед упертий рух.
      Переживемо цю біду,
      Усе в нас буде до ладу,
      Непереможний дух у нас!!!
      А вам - розплати близько час!

      Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. А, можливо, і не треба...
      А, можливо, і не треба,
      Щоб хапати зорі з неба.
      Просто жити і творити,
      І добро навкруг робити.
      Бути в злагоді з собою
      У душевному спокою,
      Чути землю під ногами
      З урожаєм і плодами,
      І усе оберігати,
      Що у спадок дала мати.
      Утомившись до знемоги,
      Змити втому, вмивши ноги,
      Сісти ввечері край хати
      І на зорі поглядати.

      27.07.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Як мак цвіте...
      Як мак цвіте, то квітнуть й небеса,
      А хтось його нарік, як квітку суму,
      Тріумф землі і у віках краса…
      І нам би на усе, та свою думу.
      А нам би зберегти усе своє,
      Що зором осягаю і лелію.
      Дощу немає, ну а мак цвіте –
      Вселяє в мене силу і надію.

      01.06.2018р Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. День Пам'яті, чи Перемоги...
      День Пам'яті, чи Перемоги?
      Вам юним звідки про це знати?
      Пройшовши всі війни дороги,
      Мій батько довго не міг спати.
      У переможця що в душі,
      Не міг нікому розказати,
      Бо навіть у глухій-глуші
      Здали б в Сибір тайгу рубати.

      Брати, сусіди вечорами
      Збиралися у батька в хаті,
      Таємно, темними дворами,
      Бо стіни й ті були вухаті.
      І у махорочнім диму,
      Під зойк сердець, як канонада,
      Зустріли не одну весну,
      Та не усі, бо підла зрада...

      Він не дожив до того дня,
      Як наказали святкувати.
      Брати, сусіди і рідня
      Уже не йшли до його хати.
      Герой із нашого села
      За вироком - тайгу валяти...
      З тих пір не знаю, правда, я
      Чи плакати, чи святкувати?

      04.05. 2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Чорнобиль
      В одну єдину мить накрило чорне лихо,
      І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.

      Чорніє сумно отвір у вибитім вікні,
      І тріпотять фіранки – зчорнілі і сумні.
      Все вкрилось лободою, у селах ні душі,
      Земля нині бідою, не треба вже межі.
      Перекосились хати – чекають хазяїв
      І виглядає мати з чужих країв синів.
      Бо не змогла покинути свою єдину хату,
      У рідній стороні лишилася вмирати.

      І вірить – прийде час, усе засіють житом,
      І край цей золотий лиш ненадовго вбито.

      2003р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Невигадана історія
      - На ранок, щоб і духу не було,
      Ти чуєш, бабо клята-переклята,
      І вимітайся у своє село,
      Стара непотріб, в тебе є там хата.

      Тремтіли ноги і тряслися руки
      Бабуся речі в клунки запихала.
      Бувають, Боже, і такі онуки…
      Коли дітей ростила, хіба знала?

      І проти ночі виганяє з дому,
      Нема куди податися убогій.
      Не приведи так, Господи, нікому
      Та незбагненні наші всі дороги.

      Яка там хата в неї у селі?
      Уже давно усе порозтягали –
      Дверцята з грубок на метал здали
      І навіть двері злодії украли.

      Посеред ночі плентається баба
      І тягне на собі нехитрий скарб,
      Колись, як дзвін, а нині дуже слаба.
      Такий від долі, мабуть, в неї карб.

      І хоч на серці біль, велика мука,
      Та баба звикла їм усе прощати
      І знову виправдовує онука,
      Що протии ночі вигнав її з хати.

      Людська жорстокість де її межа,
      Як рідну бабу виганяють з хати?
      Підбив рахунок – баба їм чужа.
      Життя своє забув порахувати.

      24.04.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. А хата, як людина...
      А хата, як людина,
      Вмирає помаленьку.
      Немає уже тину,
      Уже не чепурненька.
      Бур'ян навкруг буяє,
      Гілля вростає в стіни,
      Усе, ніби, волає
      На поміч до людини.
      На вікнах чорна плівка
      І комину скорбота…
      Була колись, як дівка,
      Нині німа-німота.

      13.04.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Де ви, мої вітрила...
      Де ви, мої вітрила?
      Вдивляюся в далечінь…
      Хмарина сива закрила
      Неба усю голубінь.

      А чи були ви у мене,
      Чи вигадала собі? –
      Червоні ви, чи зелені,
      Чи, як небеса, голубі.

      Та і яка різниця,
      Якими були колись,
      Бо журавель, не синиця –
      Я з вами летіла у вись.

      І щастя цього польоту
      Уже не забути мені
      І юних небес вільготу…
      Вітрила мої осяйні.

      12.04.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. * * *
      Я бажаю весни
      Без біди і війни,
      Щоб було, як колись,
      Сонце, небо і вись.
      І у тихім саду
      На траву молоду
      Прилягти горілиць,
      Дослухатися птиць.
      Я і щебет птахів,
      І нема ворогів,
      Синь небес осяйна…
      Де ти мрія-весна?

      1.04.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Герою Васильку із м. Старий Самбір...
      Синку любий, благаю прости
      Нас усіх, хто живий і з руками…
      Не змогли ми тебе вберегти,
      Затулити своїми тілами.

      Карбував на юначій руці –
      Славу неньці своїй - Україні,
      З батальйоном хоробрих бійців –
      Боронили її до загину.

      За високу, синівську любов –
      Відтяли люті нелюди руку,
      Не даремно лилася ця кров…
      Не забути повік твою муку.

      Підла, дика, азійська орда
      Уся суть у якої лукава.
      І віками від них лиш біда -
      Недо люди і недо держава.


      30.09. 2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. * * *
      Розірве птаха сіті і вилетить на волю,
      І злине переможно у неба височінь.
      Отак і нам пора здобути гідну долю
      І розірвати коло усіх хитросплетінь.

      Ми доп’ємо усю гірку свою розплату,
      Що лицемірно-довго терпіли ворогів
      І нас уже ніхто не зможе подолати,
      Хоч як би не звойовував і як би не хотів.

      Затихне біль війни, а плакатиме мати,
      Мужнітимуть онуки , не знаючи дідів,
      Та наша пам’ять-рана не зможе їм прощати -
      Усім хто перед нами так важко завинив.

      17.03.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Допоможи нам,Боже...
      Допоможи нам, Боже, коли долає туга,
      Не зрадити собі і мати плече друга.
      А ще подай нам, Боже, велику Твою милість,
      Щоб у народу сила могутня відродилась.
      До бою за майбутнє духовне і щасливе,
      За наше – українське і серцю любе, миле.
      Щоб ми могли збороти гібриди лютих зміїв
      І недругів лукавих, і підлих лиходіїв.
      Затьмарені віками жили у рабстві дикім,
      Тому так мало гідних, величних і великих.
      Допоможи народу, коли біда і скрута
      Навіки розірвати ці осоружні пута.

      12.03.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Ніби вчора...
      Ніби вчора був «Ультрас», футбольні фанати,
      Нині, сину, пішов нас усіх захищати.
      Безтурботної юності ночі і дні
      Замінили надовго дороги війни.

      Я за тебе молюся небесам кожну мить -
      У великій тривозі моє серце щемить…
      І благаю у Бога, щоб скінчилась вона
      Ненависна усім нам проклята війна.

      04.03.2018р. Надія Таршин.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Осиротіла мати...
      Осиротіла мати -
      Їй сина не підняти,
      Не зайде Він до хати,
      Його не обійняти…
      Осиротіла мати.

      Ночами у тривозі
      Не стріне на порозі,
      Не пратиме сорочку
      Єдиному синочку…
      Осиротіла мати.

      Хоча в бою кривавім
      Здобув велику славу,
      Та плаче серце мами
      І днями, і ночами…
      Осиротіла мати.

      19.02.2018р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Очі України...
      Ваші очі – блискавкою з неба,
      Чи не зрадив, чи вчинив, як треба,
      Чи тримаєш високо знамено…
      Очі України поіменно.

      Перед ними соромно брехати
      І життя розгульно проживати
      Чоловічі очі, парубочі –
      Незрадливі, світлі і пророчі.

      Скільки їх над нами уже нині
      На усьому небі України...
      Незборимий дух у нас вселяють
      І на перемогу надихають.

      26.01.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Болючі втати...
      А у окопах – на передовій,
      Ти не зустрінеш сина депутата,
      Міністри не дадуть туди синів
      Від ворога країну захищати.

      Її боронять уже котрий рік
      Сини, котрі від плуга і від рала,
      Боронить український чоловік
      У кого долю ця війна украла.

      Болючі втрати мало не щодня
      Синів, що полягли за Україну.
      І заголосить знову вся рідня,
      Бо їхній син навіки їх покинув.

      У материнських зболених очах
      Журба поселиться велика,
      І спогади про щастя по ночах,
      І цим ночам уже не буде ліку.

      Купаються у розкоші палати,
      І їх сини не на війні – живі.
      Голосять українські бідні хати
      Сльозами матерів, дітей і вдів.

      17.01.2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Далеко дім, де я родилась...
      Далеко дім, де я родилась,
      Дороги часом замело.
      Терпіти сум коли не сила,
      У гості йде моє село.

      Мануйлів горб, його смерека,
      І наша школа на горі,
      У лузі повагом лелека,
      І груша-дичка у дворі.

      Могутній дуб - епохи свідок,
      Під ним багато що було...
      Він бачив прадіда і діда,
      Сумним і радісним село.

      Із верболозу оторочка,
      Що забуяв навкруг села.
      Лину до кожного куточка,
      Де я колись росла, жила.

      У кого мрії про палати,
      Заморські, дальні вояжі...
      Мої - дорогу, що до хати –
      На давній бабиній межі.

      10.01. 2018р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Різдво святе......
      Різдво святе, замети і зима...
      Я спогадами лину у далеке,
      Де кучугури і доріг нема,
      І у снігах ялини і смереки.

      Там на стежках моїх сніжинок пух,
      Колядники маленькі табунцями,
      Різдва усюди непоборний дух,
      Село дзвенить величними піснями.

      Під вікнами утоптуємо сніг,
      А чи дозволять нам колядувати?
      Пора колядок і дитячих втіх -
      Мандруємо від хати і до хати.

      А личка, як калина, аж горять,
      Пухкі сніжинки ловимо в долоні,
      Навкруг висока Божа благодать
      І місяць в осяйній його короні.

      Зоріють вікна з по-під срібних стріх,
      Добряче уже важчають торбини,
      У кучугурах білих – галас, сміх,
      А на снігу мережані стежини.

      06.01.2018р. Надія Таршин






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Матусі, зіроньки небесні...
      Матусі, зіроньки небесні,
      Немилосердно Вам болить,
      Та син Ваш, вірую, воскресне
      У Богом дану світлу мить.

      На землю зійде покоління
      Добро творити, гідно жити
      Бо засівається насіння,
      Що зможе матір відродити.

      Будуть родитися сини:
      Високочолі, духом сильні,
      Не боязкі і без вини,
      І на землі своїй і вільній.

      А мороку іде кінець,
      І наша матінка розквітне.
      Ваші сини – усім взірець -
      Їй вимостили шлях до світла.

      24.12.2017р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. * * *
      Ми не бидло й не раби,
      Досить нам уже ганьби,
      Піднялися за свободу,
      Долю гідну для народу
      І сьогодні він не згас
      Волелюбний дух у нас.

      Він не жевріє - палає,
      Шлях до волі осяває.
      Нині нас уже багато.
      Воля буде! Буде свято!
      То ж тремтіть усі іуди
      Не сховатись вам нікуди.

      Суд гряде і Божа кара
      Ворогам, що ніби хмара,
      Оточили звідусіль,
      І прицільно бють у ціль,
      По повсталому народу,
      Що виборює свободу.

      11.11.2017р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. * * *
      Айстри виткали килим багатий,
      В нім фантазії теплого літа…
      Повертатись не хочу до хати,
      Надивляюсь на пишні квіти.
      Обіймаю очима красу,
      Понесу крізь холодну зиму -
      І гудіння бджоли,і строкату осу
      І біленьку тонку павутину.


      Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. * * *
      Плакала жінка, сльозу утирала,
      Що буде так важко, гадки не мала.
      Юність давно зійшла за водою,
      Зрілі літа поросли лободою…
      Думалось осінь буде путяща,
      Бо не гуляка і не ледащо.
      Щастя своє звідусіль виглядала,
      А на порізі зима уже стала.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Відпочивають серіали.
      Уже не в моді серіали,
      Бо є у нас своє кіно:
      хапугу вправно упіймали,
      хтось не у двері - у вікно,
      у Раді б'ються депутати,
      нові тарифи, платежі,
      когось знов кинули за грати...
      Сягнули крайньої межі.
      Мов град, на голову новини
      Гуркоче грізно ними світ
      і так щомиті, і щоднини
      впродовж усіх останніх літ.
      Убили, знищили, украли -
      новинами по голові
      і щоб її не підіймали,
      мов злива, падають нові.
      Жахіттям цим немає ліку,
      Від них здригається земля.
      Чи буде, Боже, так довіку?
      Усе Ти бачиш звідтіля.

      Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. * * *
      Отак буває, що і сил нема
      І віра у високе підупала,
      Куди не кинься, то глуха стіна
      І шкіряться припідняті забрала.
      У мить таку здається упаду,
      Знесилена боями з міражами
      І сили у собі я не знайду
      Піднятися до бою з ворогами.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Україні
      Ти, пограбована, нещасна
      Недоля сумом обіймає,
      Народом, земле, своїм красна,
      А долі гідної немає.

      Та не поляки, не мадяри
      Грабунок учиняли, а свої –
      Що гірші лютих яничарів,
      Свавілля і неправди носії.

      Трудилися десятиліття,
      Пережили і війни, і суму,
      А нині не народжуються діти,
      І матері старцюють. А чому?

      Їх сила в греблях Дніпрогесу,
      В тилу і на фронтах війни,
      В невпиннім колесі прогрессу…
      Чому ж окрадені і немічні?

      Держава є і незалежність
      Назад уже немає вороття.
      Та там держава є, де обігріта старість,
      І мати молода народжує дитя.
      1997р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. * * *
      Формула життя, яка вона зручна,
      Як вмовив ти себе, що не твоя війна.

      Це десь далеко там,
      де гірко небесам…
      Отямся і живи,
      пливи по течії.
      І це все не моє,
      Та, брате, й не твоє
      І де та Україна? -
      Суцільна вже руїна.
      Оплутана веригами,
      Захоплена баригами…
      Як не крути, мій брате,
      Її вам не підняти.
      Високі всі матерії
      Поглинули імперії,
      Колись могутній дух
      Розвіявся, мов пух.
      А ти все про своє...

      Отямся й ти, мій брате,
      Йди матір захищати,
      Бо не пробачить рід,
      Що у норі, мов кріт,
      І днями, і ночами
      Ховався ти роками.
      І як же сумно, брате,-
      Таких, як ти, багато...

      Формула життя, яка вона зручна,
      Як вмовив ти себе, що не твоя війна.


      12.06.2017р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. * * *
      Болото і яке ж болото,
      Нас оточило навкруги.
      Підлота поганя підлоту,
      Свої уже, як вороги.
      Подай нам, Боже правий, сили
      Не потонути у багні,
      Бо білий світ уже немилий
      Від зрад цинічних і брехні.

      28.05. 2017р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. А Він загинув і за тебе...
      А Він загинув і за тебе,
      Щоб ти спокійно жив, кохав…
      Тримав Він над тобою небо,
      Як ти у ліжку міцно спав.

      Купаєшся у теплім морі,
      В розкішний ходиш ресторан,
      З вікна милуєшся на зорі,
      Прилігши на м'який диван.

      А Він, як ти, хотів же жити,
      Радіти сонцю і весні,
      За руку діточок водити –
      Не пропадати на війні.

      Та Він пішов, не міг сидіти –
      Крок у безсмертя навіки!
      Не народились його діти…
      Тобі і досі невтямки.

      Що за життя твоє розкішне
      Велика сплачена ціна…
      Бо горе матері невтішне,
      Криниця сліз немає дна.

      Дві паралелі, два світи,
      Їм не судилось перетнутись
      Які ви різні Він і ти -
      Тобі Його не осягнути.

      10.03.2017р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. А може пора прозрівати...
      Живемо у жорстокому світі
      Де майже щасливих нема,
      Де болем степи оповиті
      І скапує кров’ю зима…

      Де знову по спинах волячих
      Гуляють важкі батоги,
      І ми – не ледачі, і зрячі
      Уже, як собі вороги.

      Нас так дресирують лукаві
      Аж виляски йдуть навкруги.
      Народ – для биття і забави,
      А ще для наруги й ганьби.

      А як заженуть до знемоги,
      То клоуни вийдуть смішити.
      Відійдуть і біль і тривоги,
      У цирку усі ми, як діти.

      Чи вічно із нами так буде?
      А може пора прозрівати,
      Наївні, довірливі люди,
      І клоунів гнати із хати.

      27.02.2017р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Пролісок...
      Ти багата на красу, земле моя мила,
      У твоїй земній красі є могутня сила.

      Крізь сніги і холоди пробився підсніжний
      Теплим подихом землі - прозорий і ніжний.
      Діамантова сльоза із душі твоєї,
      Що замерзла в холодах без ласки моєї.
      Перед ним я нахилюся, приголублю оком,
      І зірвати не посмію його ненароком.
      Хай ця квіточка чарівна силою, що має,
      Милосердям наші душі щедро засіває.
      Нищимо усе бездумно дерева і квіти…
      Та без цих дарів весни буде сумно жити?

      Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. В любові до землі спасіння...
      Задума серце болем крає
      Вона подовгу не втихає...
      За тебе, земле, як болить,
      Не відпускає і на мить.

      За пересохлі малі ріки,
      Ліси порубані навіки,
      Якими дихала земля -
      Твоя, мій брате, і моя.

      Нині навкруг бензину чад,
      Уже нема шляху назад,
      Бур'ян їдкий, чагарники
      І неосяжні смітники.

      Ці смітники болять, як рани,
      Від них і важко і погано.
      Хіба від цього щастя буде?
      Карає небо нас і суде.

      Злоба і війни навкруги
      Розмиті горем береги...
      Хоч би прозріти в якусь мить,
      Щоб зберегти небес блакить.

      Подай нам, Господи, прозріння,
      А годувальниці спасіння.
      Вона чекає наших рук,
      Що вивільнять її від мук.

      Від мук зневаги, забуття…
      Чекає ласку, як дитя,
      Скільки для неї віддамо –
      Отак усі й заживемо.

      07.02.2017р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Яким він буде ранок без війни...
      Яким він буде – ранок без війни?
      Як важко уявити це сьогодні.
      Його не стрінуть воїни-сини,
      Що відійшли у небеса Господні.

      Заплачуть гірко, тужно матері,
      Бо жодна не поверне уже сина.
      Не злікувати їх на вівтарі,
      Чи не забуде жертву цю країна?

      Скалічені у цій війні навік
      Бої згадають і ридання мами,
      Що до війни, як всі, був чоловік
      Із дужими руками і ногами.

      А у окопах - на передовій,
      Згадають поіменно побратимів
      І нагадає пам'яті сувій
      Пекельне літо і червоні зими.

      І кулаком гартованим в боях
      Сльозу змахнуть гірку і накипілу,
      І побажають, щоб ніколи й в снах
      Війна прийти на землю не посміла.

      04.02. 2017р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. * * *
      Відчай сходить із сльозами -
      Я ще плачу… Слава Богу.
      Від розмови з ворогами
      Затуманило й дорогу.

      Рясно скапують сльозинки,
      Мою душу омивають,
      Щось в мені ще є від жінки…
      Коли сльози не вщухають.

      Не слабка і не плаксива,
      А буває пробиває,
      Бо душа від болю сива
      І сльозині ціну знає.

      Як дитина, ревно плачу,
      Кулаками утираю…
      Вороги, я не пробачу,
      Ми ніколи не програєм!!!

      Затаїлися в чеканні
      Вас, лукаві, наскрізь бачу.
      Ви не перші й не останні,
      Бійтеся коли я плачу.

      23.01. 2017р. Надія Таршин.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. * * *
      Сьогодні голі ми і босі,
      На Сході гуркотить війна...
      Біда - вона многоголоса
      І наша є у цім вина.

      Ганебно-довго ми мовчали
      І загубили свою суть,
      Об'їдки радо підбирали
      І за оце нам судний путь.

      Тому не гідністю багаті,
      А на ганьбу і крадіїв…
      Гірка дорога - це розплата
      І втрата кращих із синів.

      11.11.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. * * *
      Оплачена тусовка набридла до знемоги,
      Усіх збиває з толку і вірної дороги.
      На нас їй наплювати, на наші ідеали
      Тусовщики у владі нас першими здавали.
      Пора її зчищати, бо, як іржа, з'їдає.
      Ні гідності, ні честі тусовка ця не має.

      19.10.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Вставайте диванні - лежачі, сидячі...
      Лякають війною, бідою, зимою...
      Знайомі нам виклики вражі оці.
      Ганебніше жити під злою ордою
      Тримаючи вічно синицю в руці.

      Не сміймо пускати у душу зневіру,
      Вона заважає іти до мети.
      Ми втратимо все, як загубимо віру
      І будемо далі ярмо це тягти.

      Вставайте диванні, лежачі, сидячі,
      Усі хто чекає на манну з небес…
      Землі нашій важко, вона нині плаче,
      Потрібно, щоб дух її знову воскрес.

      28.09. 2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Звітуємо синочкам ми, як Богу
      Небесна сотня, потім ще і ще -
      Звитяга, мужність линули у небо,
      А нині ціла армія уже
      З небесних вікон дивиться на тебе.

      За усіма слідкує на землі
      Небесне військо мужніх патріотів
      І на своєму ангельськім крилі
      Країну підіймає на висоти.

      На ці висоти де росте душа,
      Звільняємся від бруду і омани,
      І ворогам дамо ми відкоша,
      Коли полізуть звідусіль незвані.

      Переживемо зайд і брехунів,
      І зрадників, і ворогів відвертих…
      Небесна армія із воїнів-синів
      Країні не дозволить вмерти.

      І на поріг зневіру не пускай
      Звітуємо Героям ми, як Богу,
      Тягар знущань буває через край,
      Та подолаємо ми цю дорогу!

      11.08.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. * * *
      Немає радості, ой як немає,
      І Свята Трійця не помагає …
      Гинуть найкращі наші герої,
      Навіть у свято убили троє.
      І посіріло для мами літо,
      І плаче небо, і чорні квіти…
      Життя віднині - на до і після,
      І недоспівана синова пісня.

      19.06.2016р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. І правнуки війну цю не забудуть
      Не буде усмішок, рукостискань
      І правнуки війну цю не забудуть…
      І помста наша буде без вагань,
      І Божого за це не буде суду.

      Забути як - скалічених навік?
      І тих, що полягли на полі бою?
      Фрагменти тіл, а був же чоловік
      І перший затулив усіх собою.

      А як забути руку юнака,
      Що відтяли за «Слава Україні!»
      І зраду Іловайського котла,
      Що випікає болем груди нині.

      Останню пісню кіборгів забути
      За мить, як відійшли вони у вічність???
      Щомиті там повторювались Крути
      І віра в диво, не в кінець трагічний.

      То ж усмішок примирення не буде.
      Прийдеться за усе відповідати.
      Нехай їх переслідують усюди
      Сирітські очі і зчорніла мати.

      10. 06. 2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Лінія розмежування
      Незбориму силу неба,
      Бойове святе братання,
      Увібрала все у себе
      Лінія розмежування.

      Зрада, відчай, сум великий
      І обірване кохання,
      На страждання многолика
      Лінія розмежування.

      Ця межа віками зріла
      І у нас нема вагання
      Наша міць і духу сила
      Лінія розмежування.

      Попри горе і утрати
      І усі розчарування
      Розіб’є неволі грати
      Лінія розмежування.

      2.06.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Ці ганебні вихиляси...
      Ці ганебні вихиляси,
      Політична кон’юнктура -
      На зацькованім народі
      Не витримує і шкура.
      І тріщить, і кровоточить,
      У рубцях, як від прокази…
      Захлинаємся сьогодні
      Від ганьби і від образи.
      І до болю тисне в грудях,
      І кулак, як судний молот,
      Гнівом нашим упаде
      На усіх, хто сіє голод.
      Все було уже не раз,
      Але нас їм не здолати,
      Як непотріб і сміття,
      Виметемо їх із хати.

      14.05. 2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Розпинають мародери...
      Розпинають мародери
      Люд убогий на хрести,
      Прописали ненажери
      Нам виснажливі пости.

      А самі не луснуть мало,
      І без міри, а жеруть…
      Світ увесь уже дістала
      Ненаситна їхня суть.

      І принижені сумою
      Змін чекаємо дарма,
      Ще лякають нас війною,
      Ніби в нас її нема.

      Я не заздрю їм пихатим,
      Слава Богу, ще жива,
      За усіх нас розіп’ятих
      Не втихає голова.

      І у роздумах болючих
      Зріє думка головна,
      Щоб на цей раз діти сучі
      Все отримали сповна.

      Щоб зрадливих наздогнала
      Кара Божа і людська,
      І нехай не промахнеться
      Наша праведна рука.

      17.04.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Ой літа....
      А літа, вже осінні літа,
      Сперечатися з юними марно...
      Осінь в коси сивини впліта,
      А були колись русі і гарні.

      О мої непокірні літа,
      Ви віднині уже з сивиною,
      А душа, як колись - молода,
      Навесні і вам пахне весною.

      Ой літа, загадкові літа,
      Вщерть наповнені ви таїною…
      Ніби мить, пролетіло життя.
      Що ви робите роки зі мною?

      Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Тебе здолати їм несила...
      Не зможуть ці шакали люті
      Тебе порвати на шматки
      Ти житимеш, моя країно,
      Синам-героям завдяки.

      Хто був і є на полі брані
      І затулив тебе собою
      А хто до нас заліз незваний,
      Навік укриється ганьбою.

      Потвори хай не шкірять зуби,
      З усіх боків не нападають,
      Не тягнуть у безодню згуби –
      Мечі народні покарають.

      Віками нищать, а ми є,
      Земля дідів, як резервація,
      І знову на мораль плює
      Досі небачена формація.

      Тебе здолати їм несила,
      Бо на усе є Божа воля.
      Здобути волі міцні крила,
      Благословляє нині доля.

      Ця ніч із мороком не вічна
      Засяє ранок сонцеликий,
      І після мук століть трагічних
      Відродиться народ великий!!!

      29.03.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Вдивися, країно, у очі солдата...
      Вдивися, країно, у очі солдата,
      Який уцілів у гібридній війні,
      Не раз хоронив побратима, як брата,
      Хіба перед ними немає вини?

      Він виконав гідно обов’язок сина,
      За тебе ішов у смертельні бої,
      І сяяла сонцем у серці країна,
      Беріг, над усе, п’ядь твоєї землі.

      Гартований боєм, немов у горнилі,
      Набачився там, не забуде повік…
      І світ здивувався небаченій силі,
      Яку відродив твій козак-чоловік.

      Вдивися у очі цього чоловіка,
      Який затуляв нас своїми грудьми,
      Щоб ти відбулася віднині й довіку,
      Хіба перед ними немає вини???


      16.03. 2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. * * *
      «Вельмишановне» наше панство,
      Любите розкоші і чванство?
      Утратили і глузд, і міру,
      І у Всевишні сили віру…
      І розкіш підло здобуваєте,
      Життя за неї віднімаєте.
      Лиха вселилась у вас сила
      Яку зупинить лиш могила,
      На цвинтарі злорадний сміх -
      Вона вирівнює усіх.

      04.03.2016р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Шануймо своє...
      Багато я бажаю вам сказати,
      Та інколи бракує мені слів,
      Бо мова та, що научала мати,
      Не шанувалася багато літ.
      Біля Дніпра, а суржик вуха ріже,
      Аж соромно буває і не раз -
      Французькою спілкуються в Парижі,
      А нашій мові не надходить час.
      І сняться сни комусь на рідній мові,
      Думки на ній снуються, певно, теж…
      Своє не шанували ми ніколи,
      За це й розплата, що не має меж.

      1998р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Не киваймо на
      Не киваймо на «кацапа», не клянімо «жида»
      Бо «хохол» у Україні, псує її вида.
      Українець і «хохол» - про них різні речі:
      Перший матінку рятує, другий сів на плечі,
      Перший любить свою землю, як рідну дитину –
      Другий соки витягує, кладе в домовину.
      Перший її у поемах, піснях прославляє –
      Другий безсоромно доїть і міри не знає.
      Перший чесний і порядний – другий підлий, хитрий,
      Норовить усе життя бути у макітрі.
      І так можна без кінця їх протиставляти
      Один світло, інший тінь, мачуха і мати.
      І цей другий, як тавро на тілі країни,
      Де гниле його нутро – там чекай руїни.
      То ж єднаймось, українці, у здорову силу,
      Бо зажерливі «хохли» заженуть в могилу.

      18. 02. 2016р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Мить життя...
      Загадково живемо ми у цьому світі,
      Ніби вчора обіймав і голубив вітер.
      Парубоче-молодий ніс нас до вершини,
      І щасливо огортав в білий цвіт калини.
      Було хороше обом - світло, незрадливо...
      Зазирали у майбутнє, виглядали диво.
      Нині вітер за спиною уже холодить,
      І буває складно жити, як немолодий.

      17.02.2016р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. А знаєте, мені болять...
      А знаєте, - мені болять
      Усі брехливі увивання,
      У час коли сини стоять
      На лінії розмежування.

      Одні ще там, когось нема –
      Вкарбована у камінь доля...
      У матері в душі зима,
      І одинока, як тополя...

      І обіцянки і слова –
      Усе по них звіряти нині
      І не зганьбиться булава,
      І ладно буде в Україні.

      27.01.2016р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Лакейська, незнищенна рать...
      Лакейська незнищенна рать
      Лакуз негідних і лукавих:
      По вітру лише ніс тримають
      І ласі до чужої слави.

      Де перемога – там вони,
      Пройдисвіти і лицеміри.
      З ними біда і без війни,
      А як зачепиш – хижі звірі.

      У запопадливості їх
      Не перевершити нікому,
      А на догоду "щирий" сміх
      Усім набив уже оскому.

      Убога духом, підла рать,
      Що розтліває кожну владу, -
      Столи від сорому тріщать,
      І кріслам гидко від їх заду.

      27.01.2016р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Подай, мій Господи, прозріння...
      У Господа прошу прозріння
      Усім сліпцям і онімілим,
      На землю страдницьку спасіння
      І крила їм усім безкрилим.

      А ще подай нам, Боже правий, -
      Повік, ніколи не забути,
      Як здобували свою славу
      І рвали осоружні пута.

      І як мужніли у боях
      Сини Твої високочолі,
      Собою прокладали шлях
      Нам до омріяної волі.

      18. 01.2016р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Сумує за синами зажурений Дніпро...
      Сумує за синами зажурений Дніпро,
      На берегах такого ніколи не було.
      Закрили сірі хмари небес усю блакить
      І небо плаче з нами у зболену цю мить.

      У серці біль пекучий, і очі повні сліз –
      Невпізнаний наш воїн - він біля мами ріс…
      Доріженька остання - усі навкруг чужі,
      А мама тополиною чекає на межі.

      На кожен шурхіт птахом від ганку до воріт -
      Синок повинен жити, бо мало йому літ,
      І не було весілля, онуків ще нема,
      І звідки узялася проклята ця війна?

      А місто уже сотнями відспівує синів,
      Що полягли героями у клятій цій війні
      І де знайти розраду для їхніх матерів?
      Дніпро і той в зажурі від горя почорнів..

      2014р Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. До них
      Сновигаю я тінню, думки услід за мною –
      Від них нема спасіння ні вдень, ні уночі…
      А їм усім потрібно, щоб вкрилися ганьбою,
      І, навіть, опустилися наші святі мечі.

      А їм і далі хочеться, щоб ми були рабами
      І гнули свою спину під кожного царя,
      Покірно величали нещирими словами,
      Можливо, і пройдисвіта, усе ж поводиря.

      Та в них уже не вийде і нас їм не загнати
      У стійло осоружне неправди і ганьби.
      Над світом ми злетіли - надію усім дати,
      Наїлися ми досита біди, суми й журби.
      .

      03.11. 2015р. Надія Таршин






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Горну до серця Україну...
      Горну до серця Україну
      Із її болями, жалями…
      І битимуся словом, ділом
      Із віковими ворогами.

      Для неї буду я довіку –
      Міцний, надійний оберіг,
      Що в лихоліття від недолі
      Понад-усе її беріг.

      Нехай сьогодні я не можу
      Подарувати щастя крила.
      Уперто буду і щомиті
      Для неї не жаліти силу.

      Мала краплина камінь точить –
      Ця істина усім відома,
      Як зберемося у кулак,
      То буде і порядок вдома.

      29.10.2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. В мене з квітами взаємно...
      Квітували весну – осінь дерева і квіти
      І були вони для мене, як маленькі діти.
      Їх викохувала ніжно, ревно доглядала…
      І вони мені красу щедро дарували.

      В мене з квітами взаємно: їм любов і ласку,
      А вони мені щодня дивовижну казку.
      Дослухаюся до них, а вони до мене,
      Повертають свої личка – диво незбагненне.

      І так хороше мені, бо з квітами - свято.
      І живу я з ними поряд - на красу багато.
      Навкруг сонечками сяють, небом голубіють…
      Від їх райської краси душею яснію.



      07.10. 2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Підслухана розмова...
      Кум повідав щиро куму наболілу тему –
      Про свою, про чоловічу, незручну проблему.
      Кум не дуже здивувався, бо і сам страждає,
      Заспокоїв свого друга: - Хто цього не має?

      Вік у нас уже поважний і не ті годочки
      Є у тебе син, онуки, а у мене дочки.
      І дружини нас з тобою не дуже турбують,
      Як заробимо грошей, то і поцілують.

      -От і я про це, - кум каже, що не ті годочка,
      І дружина давно мені до одної точки.
      Я не те, що вже не можу, не бажаю з нею…
      Про таку я, куме, мрію, щоб була зорею.

      Щоб на неї я дивився щодня, мов на диво,
      І кохалися ми з нею молодо, красиво.
      І були удвох із нею, мов ті голубочки,
      Ну а ти, що є дружина, онуки, синочки.

      Я давно їм не потрібен, а потрібні гроші.
      Дорікає , що лінивий, уже нехороший.
      А сама напне на себе вузьке і вульгарне
      І думає, що цариця і що дуже гарна.

      І моя з мотокосою по газону скаче –
      Чорна, худа, як жердина, дивлюсь серце плаче,
      Репетує і на мене, що я непутящий,
      Що на ній уся робота і що я ледащо.

      І таке навкруг мій друже, як я подивлюся,
      Моя часом так ужалить, що з горя нап’юся.
      Ну а вранці голова важка на похмілля,
      А дружина знову жалить, як отруйне зілля.

      І куди не кинеш оком, отаке усюди,
      Ніби не були щасливі у цім світі люди.
      Не рви, куме, своє серце, хай відійде туга,
      Прислухайся до поради найліпшого друга.

      Ні моє ще, куме, серце тріпотить, чекає
      Може зійде Боже диво й мене покохають.
      Кум із жалем подивився на друга і кума:
      -Я б не радив щось міняти, про літа подумай.

      2011р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Тремтіть, іуди, бійтеся...
      Тремтіть, іуди, бійтеся
      Недовго вам лишилося
      Над нами панувати,
      Із світу нас зживати.

      Ви нами скористалися,
      Коли до влади рвалися.
      Майдан,що прагнув гідності,
      Ви утопили в підлості.

      На верховенство права
      Надіялась держава,
      Та маємо ми дулю,
      Війну і в груди кулю.

      Ви безнадійно хворі,
      Бо на людському горі
      Без міри багатієте,
      Інакше не умієте.

      Ваша цинічна влада –
      Суцільна підла зрада,
      Не давиться брехнею,
      Сягнула апогею.

      І нас – у нашій хаті
      Ви нищите, прокляті…
      Та біль мого народу -
      Ще викує свободу!

      10.08. 2015р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Матерям синів, що пропали безвісти...
      Мати похилилася на чуже плече,
      На щоці сльозина мукою пече.
      Серце крають сірі, висохлі уста,
      Ніби щойно знята, страдниця з хреста.

      Болем розіп'ята нині і повік,
      Дням гірким, болючим загубила лік.
      І кляне війну, що забрала сина,
      Був у неї син - єдина дитина.

      А нині єдиного узяла війна,
      І могили сина у неї нема,
      А вона чекає із усіх доріг,
      І Благає Бога, щоб був у живих…

      Може ти, синочку, втрапиш на цей вірш,
      Відгукнися мамі, відгукнись скоріш,
      Бо вона віднині, ніби не живе,
      Час без тебе, любий, мукою пливе.



      29.08.2015р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. У кого був хребет у поклоні...
      У когО був хребет у поклоні
      Той і нині залізо кує
      І спітнілі від страху долоні
      Ворогам учорашнім сує.

      Може приймуть до лав своїх знову,
      Бо даремно марнується час…
      У зрадливу вслухаюся мову,
      І до болю жалію всіх нас.

      Хто в сніги умерзав на Майдані
      І від кулі у вічність полинув,
      І героєм поліг в полі брані,
      Але землю не зрадив, не кинув.

      І сьогодні не завжди і ситий
      А з позицій своїх ні на крок.
      Щодоби, щогодини, щомиті,
      Відчуває ворожий курок.

      Тим, у кого хребет у поклоні,
      Не завадило б запам'ятати,
      Що усе бачать очі Господні,
      За усе перед Ним звітувати.

      23. 08.2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Як ти живеш, мій друже...
      Як ти живеш, мій друже?
      Болем лечу крізь роки…
      Вітер осінній тужить
      І заглушає кроки.

      Невідворотно осінь,
      Як і зима, наступає.
      Рідшає в небі просинь,
      Хто цього болю немає.

      Доля така мінлива…
      Рідко щасливі буваєм.
      Листя кружляє у парі,
      Ніби весілля справляє.

      Погляд гіркої задуми,
      Душу ятрить і нині.
      Знаю нелегко, друже,
      Жити на самотині.

      2012р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Пошана матері велика...
      Пошана матері велика,
      Яка зростила Чоловіка.
      Що камуфляж свій одягнув,
      Пішов на кляту цю війну.

      А коли двоє вже синів
      В неоголошеній війні,
      Яка тривога серце крає...
      І миті спокою немає.

      Робота не іде у руки,
      У серці лиш чекання муки –
      І до воріт, і у вікно
      І нині їй усе одно:

      Що не дополено в городі,
      І лад не навела в господі…
      І лише думка, як вони?
      ЇЇ кровиночки - сини.

      Сльози удень і уночі,
      І болем серденько кричить,
      І руки підняті до Бога,
      Щоб захист був і допомога…

      У цій війні, як на війні,
      На захист піднялись сини,
      І молять Бога матері –
      Поклони б’ють аж до зорі.

      10.05.2015р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Чорнобиль
      В одну єдину мить накрило чорне лихо,
      І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
      Чорніє сумно отвір у вибитім вікні,
      І тріпотять фіранки – зчорнілі і сумні.

      Все вкрилось лободою, у селах ні душі,
      Земля нині бідою, не треба вже межі.
      Перекосились хати – чекають хазяїв
      І виглядає мати іздалеку синів.

      Бо кинуть не змогла свою єдину хату,
      У рідній стороні лишилася вмирати.
      І вірить – прийде час, усе засіють житом,
      І край цей золотий лиш ненадовго вбито.

      2003р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Мамині вікна
      Сумують зажурені мамині вікна,
      Чорніють безмовні у темінь нічну.
      Не сяють навстріч - далекі і рідні,
      Із болем у серці лишили одну.

      А як усміхалися зустрічам радо,
      Фіранка біліла привітно услід.
      А нині сумують із маминим садом,
      І ніби не жив за ними мій рід.

      У з них визирали дитячі голівки
      І щастя дзвеніло на всі голоси...
      Від пісні бриніли легесенько шибки, -
      Не вернеш нічого, хоч як не проси.

      2003р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Де для них роздобути совісті
      Де для них роздобути совісті?
      Ти нам, Господи, підкажи.
      Як від них домогтися користі,
      Бо дійшли ми уже до межі.

      Кожен раз ми наївно віримо,
      Що обрали нарешті - тих,
      А біди у нас знову не міряно
      І не видно гір золотих.

      Ми дивуємся їх безпорадністю,
      І, лукавими ними, хворіємо…
      За пихатою їх фасадністю
      Ми Людину побачити мріємо.

      А інакше, ну як нам, Господи?
      Цю наругу і далі терпіти…
      Поможи роздобути їм совісті,
      І нам, Боже, дай змогу - жити.

      25.04.2015р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. А Бог нам допоможе...
      А Бог нам допоможе. У це я свято вірю,
      І Він нам посилаю випробувань цих міру.
      Щоб більш уже ніколи ми не були рабами.
      І за здобуту волю – трималися зубами.

      Із роду в рід потому її передавали,
      Пишалися своїми героями-синами.
      Він дасть Свою нам силу, серця напоїть нею,
      Щоб Україна в світі засяяла зорею.

      І буде син і мати, щасливі будуть люди,
      А шлях покори, рабства – наукою нам буде.
      Здобудемо ми волю, бо у ній наша сила.
      І воленька здобута підіме наші крила.

      25.04.2015р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Вклонюся низько я батьківській хаті...
      Вклонюся низько я батьківській хаті,
      А розпач в серце болем віддає.
      Нас кличе дім, допоки є в нім мати,-
      ЇЇ немає - дому не стає.

      Портрети є і рушники, і килим,
      А туга віє навіть і від стін…
      Мій дім для мене був до щему милим,
      Без мами нині сиротина він.

      Цвітуть і досі ще осінні квіти,
      Як і колись в її щасливі дні.
      А як мені без мами нині жити?
      Як осягнути втрату цю мені?

      2002р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Брати мої, українці...
      Брати мої, українці,
      Нам Господь дав волю,
      Збережімо Україну,
      Здобудемо долю.
      І у нас уже віднині
      Не віднять свободу.
      Ми були, і є, і будем
      Козацького роду.

      Є у нас ліси і ріки,
      Степи, полонини.
      Бережімося навіки
      У своїй родині…
      Звеличуймо Україну
      Гідними ділами
      І славімо нашу неньку
      Нині і віками.

      Мужні, сильні і багаті
      Працьовиті люди,
      Колоски важкі, пшеничні
      Колоситись будуть.
      Мир і спокій у державі
      Будуть панувати,
      І радітиме у щасті
      Україна-мати.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Щоб світ реальний менше ранив...
      Щоб світ реальний менше ранив
      Ти вивілняйся від кайданів
      І озирнися навкруги,-
      Свої обрав ти береги?
      У течії, чи проти неї –
      Ти поміж небом і землею.
      Вони рахують твої дні –
      Буденні, радісні, сумні…

      На увесь світ не нарікай,
      А береги свої шукай.
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Україні моїй любій...
      Україні моїй любій
      Прошу миру і тепла,
      Щоб у ній, моїй єдиній
      Не плодилось більше зла.

      І жили усі ми гідно
      Без принижень і образ,
      І її, матусю рідну,
      Величали раз по зраз.

      А від ласки і любові
      Буде квітнути земля.
      Все у дії і у слові –
      Знає навіть немовля.

      14.03.2015р Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    188. * * *
      Послав Господь нас у цей світ,
      Щоб у труді жили щасливо,
      Красуню-землю берегли,
      Із див усіх найбільше диво.

      Та не виходить в нас ніяк
      Жити по Божому закону.
      Мораль брехлива і двояка…
      Ми оремо, збирають інші гони.

      Вони і врожаї збирають,
      Жирують всі на наших спинах,
      Гріхів не визнають, не каються…
      І хто у цьому, Боже, винен?

      І кріпаками ми були,
      Рабів і тих, хоч годували,
      Такого ладу, як у нас тепер,
      На цій землі, мабуть, не знали.

      2000р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Масони правлять світом...
      Масони правлять світом і це не новина.
      І нас вони бояться – для них ми, як чума.

      Навіщо їм морока цей волелюбний люд,
      Що сам себе звільняє від осоружних пут.

      Іде до мрії, волі крізь болі і утрати,
      Понад усе країну хоче з колін підняти.

      А ненароком приклад із нього будуть брати?
      Полуду вікову з очей своїх знімати?

      І боротьба за волю - ще буде нелегка.
      Нехай нам допоможе Всевишнього рука.

      19. 02. 2015р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Мрії линуть до Бога...
      Мрії линуть до Бога,
      Давайте помріємо й ми:
      Нехай у нас буде дорога
      Без болісних втрат і війни.

      Бо скоро весна… Запарує
      Земля у чеканні насіння.
      ЇЇ б нам прожити не всує,
      Засіяти – Боже веління.

      Засіяти згарища, рани,
      Її рятувати від болю.
      Набридли війна і омани…
      Воліє вже бути собою.

      Не хоче палати в огні,
      А квітами, житом родити.
      Болить їй втрачати синів,
      Бо їх народила щоб жити.

      15.02.2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. * * *
      Ми так довго терпіли, Господи,
      І наругу усю прощали,
      Душі нам брехнею калічили,
      Вороги за непотріб мали.

      Вивільняємося від мороку,
      Пробираємося до світла,
      Піднялися усі сини твої,
      Щоб країна жила і квітла.

      Подай силу для Перемоги,
      Боже, праведний і високий.
      І на нашу, хоробру землю
      Подаруй і добро, і спокій.

      16.01.2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Гидко сичить контрреволюція...
      Гидко сичить контрреволюція: -
      Що вам дала ця революція?

      Сиділи б тихцем, не ішли проти влади,
      Були і зарплати, були і посади.
      А вам подавай Україну і волю…
      Майдан підняли за омріяну долю.
      І що тепер маєте, дурні наївні?
      Не виграти вам, бо сили нерівні.

      У кого з нас сила – не вам рахувати.
      Ми вас, як непотріб, – мітлою із хати.
      Бо, мабуть, пройти цей шлях усім треба,
      Щоб з нами був світ і праведне небо.
      І ми подолаємо всіх душогубів,
      Що радо тягнули країну до згуби.
      Ще трохи, і зовсім, брати, небагато
      І буде на страдницькій вулиці свято!

      15.01. 2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. На втіху нашим ворогам...
      На втіху нашим ворогам
      Знову гризня і підла зрада.
      В країні хаос і бедлам,
      І імпотентно-слабка влада.

      Уже і пасок затягнули –
      Немає далі дірочок…
      Усіх нас хитро обманули,
      І увели у справжній шок.

      Хабарникам - яке роздолля –
      Несуть їм більше, як несли…
      А ми раділи. Воля! Воля!
      І вірилося, що змогли!

      У знаковий, тривожний час,
      Як не могли, навіщо брались?
      Щоб знову вороги із нас,
      Нахабно, підло насміхались?

      13.01. 2015р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Святий вечір
      Усе навкруг закутане снігами,
      Зими давно такої не було,
      Як добре свято зустрічати в мами –
      До неї завітати у село.

      Різдвяний вечір, прибрана хатина
      Із вікон сяйво падає навстріч…
      У Святий вечір кожен з нас - дитина,
      Літа на мить скидаємо із пліч.

      І спогади, як на Різдво гостинці:
      Там на ялинці - мамині коржі,
      На сірнику горішок у сріблинці,
      А вікна – дивовижні вітражі.

      А біля ліжка гілочка ялинки,
      На ній цукерка сяє і манить.
      І ланцюжки з паперу і сніжинки…
      Благословенна Богом - свЯта мить.

      Обтрушує від снігу ноги тато,
      Несе у хату оберемок дрів,
      Щоб у морози тепла була хата.
      Під образ дідуха для врожаїв.

      А мама, розрум’янена від печі,
      Виймає довгождані пироги
      І щедро наділяє їх – малечі –
      Дитинства незабутні береги…

      06.01.2015р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. * * *
      Ти, пограбована, нещасна
      Недоля сумом обіймає,
      Землею і народом красна,
      А долі гідної немає.

      Та не поляки, не мадяри
      Грабунок цей чинили. - Ні!
      Свої, що гірші яничарів,
      Свавілля носії й брехні.

      Трудилися десятиліття,
      Пережили і війни, і суму …
      Не родяться в нас нині діти
      І матері бідують. А чому?

      Їх сила в греблях Дніпрогесу,
      І на фронтах в лихій війні,
      Котили колесо прогресу...
      Тепер окрадені і немічні.

      Омріяна є незалежність…
      Назад уже не буде вороття.
      Даржава є – де обігріта старість,
      І мати в спокої народжує дитя.

      1997р. Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. * * *
      БіжИмо, в поспіху втрачаємо,
      Себе бездумно витрачаємо,
      Сумуємо, буває - плачемо,
      Радієм, як коханих бачимо.
      Проходять дні у суєті
      І у невдячній маєті...

      Коли б спинитися на мить
      На неба глянути блакить,
      Погладити клейкий листок,
      Зануритися у пісок,
      Ловити промені обличчям,
      Зійти з дороги на узбіччя…

      І душу вивільнити з пут –
      ЇЇ загнали в п'ятий кут…
      Вдихнути легко - повні груди
      І жити, як живуть всі люди.

      2004р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. У неділю, в надвечір'я...
      У неділю, в надвечір’я, на призьбі сиділи
      Заклопотані бабусі - про все гомоніли…
      Баба Ганна сльозу втерла, пригадавши знову,
      Що від шоку ледь не вмерла, взрівши ціну нОву.

      На хліб, борошно і гречку – усе не згадаєш…
      Похилилися в зажурі - ось тобі і маєш...
      На ланах колгоспних силу усю позбували,
      Що літа будуть бідою і гадки не мали.

      Уже руки не годяться для важкої праці
      І коли дійдуть до тями у владнім палаці?
      Урожай був небувалий, усі добре знають...
      Куди його позбували? За кого їх мають?

      І розводили жалі не одну годину…
      Подай, Господи, для них у спокої днину.

      2004р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. * * *
      В димарі завиває вітер,
      І по вікнах січе дощем…
      За сльозами не бачу літер,
      У душі невимовний щем.

      У ворожому нині краї
      І окопах, холодних, сирих -
      Молодий боєць засинає –
      У тривожному сні затих.

      Як дощем, поливали «Гради»
      І німіла.від болю земля,
      І від підлої чорної зради…
      Спить боєць, як святе янголя.

      Автомат поклав на коліна,
      І щоку похилив на плече…
      Захищає нас гідна зміна –
      За них сором не опече.

      Дощ за вікнами хлюпотить,
      На порозі зима, холоди…
      Не забути б усім і на мить,
      Як вони рятували з біди.

      18. 11. 2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Мій, онучку золотий...
      Мій, онучку золотий, ясне моє сонечко,
      Виглядаю я тебе у своє віконечко.
      Щебетунчику любенький і маленьке диво,
      Коли поряд ти зі мною, на душі щасливо.

      Ми помріємо з тобою, пограємо в казку,
      Подарую я тобі усю свою ласку.
      І надія ти моя, і велика сила -
      Підіймаєш на політ бабусині крила.

      23.10.2014р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. * * *
      Уже немало прожила,
      А ніби не жила у світі.
      В щоденних клопотах була –
      Сім’я, робота, дім і діти.

      Життя грішми не запорошене,
      Хоч не лінива до роботи…
      Як чоботи нові – пальто поношене,
      А як нове пальто – старі чобОти.

      Усе бігом, не успівала
      Не було спокою і миті,
      Було, із попелу вставала,
      Хотілося синів ростити.

      Живу життя у Бога прошене,
      Проблема та ж багато літ,
      Як чоботи нові – пальто поношене,
      А як нове пальто – нема чобіт.

      20.02.2004р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Зупинися ти, Каїне клятий...
      Знов завмерли усі у чеканні –
      Чи зупиниться Каїн чи ні?
      Гинуть діти у муках, стражданні
      У небачено-підлій війні.

      -Зупинися ти, Каїне, клятий,
      Чи тобі іще мало смертей?
      Не у змозі ти нас розіп’яти
      І розплата прийде за дітей.

      За скалічені ноги і руки,
      За обірване юне життя,
      За усі наші сльози і муки…
      Ти заплатиш за кожне дитя.

      Ну, а ви – біомаса покірна,
      Що була колись – руський народ
      Підла роль у війні цій безмірна…
      Що від страху заціпило рот?

      Біснуватий вершить вашу долю,
      Накликає ганьбу на вас, гнів.
      Ми воюємо нині за волю,
      А за що ви кладете синів?

      17.10.2014р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Ви зруйнували тишину...
      Сл. Надії Таршин Муз. на мелодію «Хотят ли русские войни»

      Ви нав’язали нам війну
      І зруйнували "тишину".
      Ганьбою вкритий « русский мир»
      І біснуватий поводир.
      Ніхто не вірить вже брехні,
      Що вас нема на цій війні…
      Ми не здамо землі і п’ядь
      І нашу правду вам, і нашу правду вам,
      І нашу правду не здолать!

      Ми научились воювати,
      Бо не бажаємо втрачати:
      Ні рідні села, ні міста,
      Хоч ця війна і непроста.
      Будемо землю боронить,
      Щоб сяяла небес блакить
      І усміхалось немовля,
      І колосилися, і колосилися,
      І колосилися поля.

      Ми на своїй святій землі
      І ми уже перемогли –
      Високий дух, палка любов –
      Гартують тіло наше й кров.
      Бо захищаємо своє
      І Бог відвагу нам дає.
      І ворог підлий не пройде
      І переможений , і переможений,
      І ненависний упаде!

      17. 10. 2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Казки солодкі не хвилюють...
      Казки солодкі не хвилюють –
      Ми знаємо дешеву їх ціну.
      Багато років нас мордують…
      Не чути і красу обіцяну.

      Втомилися і оптимісти,
      Довірливі давно не вірять…
      У владу лізуть кар’єристи
      І зло від них нічим не змірять.

      Всі засоби для них "достойні",
      Нема для них ніяких перешкод.
      Панове, притомились ваші коні,
      Їх зупиніть, хай скаже щось народ.

      Бо ми не безголоса, сіра маса,
      Яку не хочете уперто помічати…
      Ми – є народ – землі окраса!
      І дух наш вам ніколи не зламати!

      2004 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. У час лихоліття, воєнну годину...
      У час лихоліття, воєнну годину –
      Молімося з вами за нашу країну.
      Благаймо у неба їй гідної долі,
      Бо лиха вона напилася доволі.

      У думах своїх – мимохіть, випадково
      Не зроним на неї лихе, чорне слово.
      Воно додає біль великий і муки –
      Боротися важко і слабшають руки.

      Ми серцем країну підносьмо до Бога,
      І згинуть навіки - війна і тривога.
      ЇЇ, найдорожчу, несімо до Сонця,
      І миром засяють щасливі віконця.

      29.09.2014р. Надія Таршин



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Глуха, сліпа, задурена, Росіє,...
      Глуха, сліпа, задурена, Росіє,
      У світі зруйнувала мир...
      До краю збожеволілий «месія» -
      Улюблений герой твій і кумир.

      На параною хворий чоловік –
      Тебе штовхає на усе це звірство.
      Нам не забути зло твоє повік -
      У серці відчуваємо презирство.

      В яку безодню кинула народ…
      І ненависть посіяла між нами –
      Обману лицемірного оплот,
      Ганьбу свою не змиєш і віками.

      Величність дута тріскає по швах,
      Обвал переростає у лавину.
      І неминучі: і ганьба, і крах –
      Що підло ти уцілила у спину.

      08.08.2014р. Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Ворог іде війною...
      Ворог іде війною –
      Зрадники звідусіль,
      У серці мого народу
      Нині великий біль.
      Землю мою плюндрують
      І убивають синів
      Боже, звільни від ворога,
      І від кривавих днів.
      Вижени Божою силою,
      Нехай пощезнуть навік.
      Щоб повернувся додому:
      Коханий, син, чоловік.
      І засівалося жито,
      І не горіли поля,
      Мама у мирному спокої –
      Бавила немовля.

      26.07.2014р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Щось у нас іде не так...
      Щось у нас іде не так,
      Граблі б’ють по лобі,
      На арені – усе ті
      Дійові особи.
      Лаються і кулаками -
      Озвіріло в пику –
      Воріженькам на потіху
      І радість велику.
      Уже літо прожили –
      Осінь на порозі…
      Понесли нас «рисаки»
      Не по тій дорозі.

      25.07. 2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Усім матерям Росії
      Почуйте нас всі матері Росії –
      Не посилайте на війну дітей.
      Обманюють химерні лицедії –
      Не хочемо ми крові і смертей.

      Не екстремісти ми і не бандити,
      А добрий, мирний, трудівник-народ,
      Який хотів у мирі з вами жити –
      І свій статут не пхав у ваш город.

      Не даємо вказівок ми нікому, -
      Як жити далі і куди іти…
      Усюди -у великому й малому –
      Ми хочемо усе самі пройти.

      Не треба вам нікого рятувати,
      Тягнути у замулене минуле…
      Не кликали ми вас до хати –
      Ви тут свого нічого не забули.

      Якщо ви матері, а не вовчиці,
      То зупиніть криваву цю війну,
      Протріть свої засліплені очиці
      І неосяжну визнайте вину.

      Ховаємо своїх синів–героїв.
      Їм почесті і шана від народу,
      І сльози Україною - рікою,
      Бо полягли за правду і свободу.

      А ваші убивають нас за гроші,
      Хіба для цього ви їх народили?
      Для вас вони єдині і хороші -
      Тепер у них не буде і могили.

      Зариють, як собаку, уночі
      У спільнім рівчаку або у полі…
      Хіба що закричать по них сичі-
      Такої ви синам хотіли долі?

      Почуйте нас і зупиніть це зло,
      Кремлівський ірод не поверне сина,
      Пощезне він, усе його кубло…
      А переможе правда – Україна!!!

      29.06.2014р. Надія Таршин








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Чи так було, а може снилось...
      Чи так було, а може снилось,
      Була тендітна і гінка,
      Довірлива була не в міру,
      Не в міру, часом, гомінка.

      Життя було мене не брало
      На рятівне своє крило …
      Траплялось – падала невдало
      І як же боляче було.

      Уже умію тамувати
      Душевний і фізичний біль –
      Учуся слухати, прощати,
      Не сипати на рани сіль.

      По-філософськи я сприймаю
      Всі неприємності свої.
      Здається, ворогів не маю,
      Найкращі друзі – це мої.

      Як запитають:» В юність хочеш?»
      Не покривлю душею – ні.
      Люблю свої я – зрілі роки –
      Вони для мене, мов пісні.

      Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Cиночки дорогі, за все простіть...
      Синочки дорогі, за все простіть,
      Що всі роки терпіли і мовчали.
      Плодилася оця мерзенна гидь,
      Яку і владою ми величали.
      Мирилися, покірно гнули спини –
      Аби лиш оминула нас війна…
      Сини мої, ми перед вами винні
      І це гнітюча, болісна вина.
      Сьогодні нас війна уже накрила.
      Всьому терпінню була гріш ціна,
      Бо кожен день – могила і могила…
      І юного життя – нема, нема…
      І горбляться від горя матері,
      І вицвітають очі в них до часу…
      Мерзенні – розкидають ятері
      І на війні - ловлять поживу ласу.
      Усе, що продається – продають:
      Пайки, бронежилети, автомати…
      У виродків своя – зловісна суть
      І на життя дітей їм наплювати.
      Я не тримала зброю у руках,
      Ніколи не хотіла убивати,
      Не бачила навіть в поганих снах,
      Що з виродком захочу поквитатись.

      11.06.2014р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Душа моя не відчуває віку...
      Душа моя не відчуває віку,
      Хоч літ уже назбирано без ліку
      Уже, бува, і тіло бойкотує,
      І плани мої вщент усі руйнує…
      Та кволість тіла, не відніме духу –
      Долаю я тілесную розруху
      І не пускаю паніку у душу –
      Усе задумане я поробити мушу!

      10.06.2014р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. * * *
      Мереживом літа гаптують мою долю,
      Осінні дні мої душі дарують волю.
      І лине вона птахом, і має дужі крила –
      У височінь підносить її небесна сила.
      Та сила, що її не кожен розпізнає,
      Хоч вона є в усіх і до пори дрімає.
      І я щаслива тим, що силоньку цю маю –
      І досі уві сні у небесах літаю.

      20.05.2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Боже, змилуйся над Україною
      Боже, змилуйся над Україною
      І не дай її роз'єднати,
      Відведи від нас звіра хижого,
      Що прийшов мій народ убивати.

      На Тобою даній землі –
      Дай нам, Боже, можливість жити –
      Чесно, гідно і без брехні,
      І для неї добро творити.

      Боже, змилуйся над Україною
      І прикрий нас від сили злої,
      Хай відійдуть навіки від нас
      Ці, душею убогі, ізгої.

      Я молю і благаю, Господи,
      Тобі видно усі народи.
      За неправду і зло – покарай,
      А за правду – дай миру і згоди.

      10.05. 2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Хто я є на цій землі...
      Посадила я город і посію квіти,
      Причепурю свою хату і буду радіти.
      Ворог лютий не посіє в мою душу смуту,
      Не пущу у неї відчай, подолаю скруту.
      Хай не тішаться до часу вражини прокляті –
      Хоч з качалкою, а буду землю захищати.
      Не віддам її нікому знову на поталу,
      Бо немало вона лиха за віки зазнала.
      Хто я є на цій землі ? – Жінка-українка –
      Берегиня мого роду, не якась чужинка.
      Ворог підлий і зухвалий, а правда за нами,
      Єднаймося – Бог у поміч, на бій з ворогами!

      01.05.2014р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Ти підняла на кого руку...
      Ну що ти, «матушка Росія»,
      Цинічно брешеш всьому світу…
      Загарбник ти, а не месія,
      І прагнеш світ переділити.

      Тобі все мало – ненаситній,
      Знов хижо пельку розтулила.
      Фашизм викохуєш новітній –
      Таку «сестру» - терпіть несила.

      Ти підняла на кого руку?
      Кого ти хочеш залякати?
      Та ми тебе, брехливу суку, -
      Ішли у війнах визволяти.

      Собою затуляли Кремль
      І на фронтах вершили славу,
      Ми твої землі берегли…
      Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….

      Невже скінчилися ресурси
      На підняття земель сибірських?
      Немає наших політв”язнів –
      Всіх мучеників українських?

      І надра викачала наші,
      А за свої здираєш плату –
      Що аж темніє у очах –
      Усе, воістину, як брату.

      Ти на своїй землі дай лад,
      Не сунь до нас поганий лапоть.
      Здавай, «родімая», назад,
      Бо будеш із ганьбою драпать!

      Надія Таршин 09.03.2014р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Вже скільки років Вас немає, мамо...
      Вже скільки років Вас немає, мамо,
      У серці притупилися жалі,
      Та і понині з Вами все думками,
      По Вас звіряю вчинки я свої.
      Як Ви варили, прали і пололи,
      І пироги які у Вас були –
      Я не забуду, мамо, це ніколи,
      Хоч Ви давно уже від нас пішли.
      І як жінкам ночами сукні шили –
      За копійки, бо бідні всі були,
      І як у Бога Ви благали сили,
      Як встояти самі вже не могли.
      Як ми скупилися для Вас на ласку,
      Бо і самі без ласки ми зросли,
      І як чекали на Різдво і Паску,
      Бо у свята щасливими були.
      Як Ви на гріш останній купували
      Обнови дітям на свята своїм,
      І стіл родинний щедро накривали,
      Коли скликав рідню церковний дзвін.
      І як ми кошик Ваш атакували,
      Як з ярмарку Ви щось для нас несли,
      Мов горобці маленькі, обсідали –
      Родину рятували, як могли...
      Як у далекім дикім безголоссі
      Душею тоді вижити змогли,
      Коли топталися по Вас нізащо –
      Ви гордо свою голову несли.
      Коли це гріх – нехай мені проститься,
      Що мову з Вами маю я свою,
      За те, що пережить Вам довелося,
      Я думаю, що ви давно в раю.

      08.07.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Плач
      Снайпер цілився у шию,
      Голову і груди –
      Убивали цвіт країни
      Нелюди - не люди.

      Полягли наші синочки, -
      Прапором накрили…
      Не відкриють ясні очки –
      Ляжуть у могили.

      Не прийде уже додому
      Синок ясноокий –
      Куля ката наздогнала
      Гідних і високих.

      Не обніме тата, маму
      І не усміхнеться,
      Не пригорне і кохану
      До юного серця.

      Найкрасивіші душею
      Йдуть на барикади,
      Щоб звільняти свою землю
      Від чорної зради.

      Вивільняти Україну
      Від підлого ката,
      Що довів усіх до краю –
      Пішов брат на брата.

      Буде кара і для нього
      І людська і Божа!
      Бо розстріляних дітей –
      Забути не зможем!

      21.02.2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ми по обидва боки барикад...
      Ми по обидва боки барикад.
      І мені гірко, боляче за тебе.
      Моє життя не райський диво-сад,
      А тобі що – падає манна з неба?

      Чому тремтиш осиковим листком,
      Виконуєш негідні забаганки
      Цих холуїв, що узяли «райком»
      І хмарою закрили нам світанки.

      Вірніше, не взяли, а були там –
      Райкомівські нікуди не дівались…
      Ганьба двадцятилітня наша, срам,
      Під владу кожну вправно лицювались.

      Тебе женуть і ти ідеш – рабиня,
      Охороняти їх адмінресурс…
      Ти у своїй родині – берегиня,
      Який для неї вималюєш курс?

      Бо за усе нам звітувати небу
      І за свої діяння і слова.
      Почує, з часом, що онук від тебе,
      Як запитає – де тоді була?

      09.02.2014р. Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. В Сибір мою родину висилали...
      Я словом, ніби житнім перевеслом,
      З'єднаю міцно Захід мій і Схід,
      Бо у мені, як та душа воскресла,
      Яку чорнили підло стільки літ...

      Їх душі катували і по смерті,
      Негідники над ними вели суд,
      За те, що волелюбні і уперті -
      Життям своїм звільнялися від пут.

      В Сибір мою родину висилали,
      Як я, лише з'явилася на світ,
      Прощалися з домівками, ридали,
      Бо серцем відчували, що навік.

      Коли б вони, з села мого, воскресли
      І правду про усе розповіли,
      Як їх усіх у товарняк зігнали,
      І у сибірську зиму повезли.

      І як у проморожених вагонах
      Не всі туди доїхати змогли,
      І на сибірських довгих перегонах
      Малих і хворих не уберегли.

      Лишилася навіки у Сибіру
      Герої з мого рідного села,
      Хто в Україну, як у Бога, вірив
      Кого вона зламати не змогла.

      Роками укривали їх ганьбою,
      Усіх їх ворогами нарекли?
      Що волю здобували нам з тобою,
      Усе життя на Колимі жили.


      2009р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Молюсь за українця-брата
      Молюсь за українця-брата
      І не засуджую я, ні
      Руки піднятої на ката
      У праведній святій війні.

      Бо ця рука жнивує, сіє,
      Кладе покоси на зорі…
      Рука народу все уміє,
      Бо порядкує на землі.

      Вона міцна і мозоляста
      Не хоче братися за зброю,
      Воліла б мирно будувати,
      І прагне гідного спокОю.

      Та наше право – жити гідно,
      Давно зневажили кати.
      Єднаймо дужі руки, рідні,
      Тримаймося, мої брати.


      20.01.2014р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Не загубися знов у небутті...
      Сьогодні мучуся я від безсилля -
      Здобути важко зміни у житті...
      Ти, Україно, вслухайся у біль мій!
      Не загубися знов у небутті!

      Бо ти для мене – зіронька незгасна,
      Ковток повітря, свіжої води,
      Як непорочна діва, ликом красна...
      Свою, благаю, славу відроди.

      Збиткуються немало над тобою,
      А ти все родиш гідними людьми...
      Оплутана бідою і нуждою -
      Що не змахнути дужими крильми.

      А ти змахни і скинь усю цю нечисть,
      Що упилася в тебе , як кліщі,
      На наші обіприся, рідна, плечі…
      Не зрадимо ні вдень, ні уночі.

      2001. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Про царя Поганина...
      Десь, колись, в якійсь країні
      Цар Поганин царював.
      Трон здобув він не у спадок,
      А народ його обрав.
      До Поганина у царстві
      Царювало три царі
      І країну, як калину,
      До злидарства довели.
      Перший цар усім візочки
      Для торгівлі в руки дав,
      Щоб народ учився жити,
      Усе віз і продавав...
      І везли усе з країни:
      І каструлі, і ложки,
      І білизну натуральну,
      Навіть спідні сорочки.
      Хитрий цар був, як лисиця,
      Нашим, вашим догоджав –
      Термін правити скінчився,
      Народ більше не обрав.
      Захотілося обрати
      Собі іншого царя,
      То ж обрали заводського,
      Не якогось лихваря.
      Хоч непоказний із себе,
      Та робоча міць у нім,
      Як країну будувати –
      Ще покаже їм усім.
      Знає добре він заводи,
      На гітарі любить грати.
      Коли треба для народу,
      То зуміє заспівати.
      Цей возив тоді в країну
      Музикантів, співаків –
      Своїм царським патронатом
      Задурив усіх сліпців.
      Та для себе був не промах,
      Про родину свою дбав,
      На очах всього народу
      Царство люто грабував.
      Найпотужніші заводи
      Безсоромно, за гроші,
      Продавав рідні і близьким,
      Не було цьому межі
      Непомітно, ніби тихо,
      Закипала в черні лють:
      Ну навіщо їм це лихо?
      Владу іншому дадуть.
      Другий цар здавати владу
      Мирно, тихо не хотів
      І на трон собі на зміну
      Він Поганина привів.
      А що чернь проголосує,
      Цар і сумніву не мав,
      Та народ, йому на диво,
      Не скоривсь, забунтував.
      І пішов рішуче в наступ,
      Стольний град задвиготів,
      Всі зібралися на площу
      І Майдан полум’янів.
      Барабани гучно били
      Дні і ночі на снігу.
      Є в народу, враже, сила –
      Подолаємо « пургу».
      Тричі вибори збирали,
      Бо на трон йшло два царі,
      І програв тоді Поганин –
      Інший став в поводирі.
      А у третього - відомо
      Повноважень не було -
      Половина царя сили
      До цариці відійшло.
      Третій був на пів царя,
      І було ще пів цариці
      І ніяк поміж собою
      Не могли вони змириться.
      Пів царя свободу слова
      У країні відродив,
      На історію правдиву –
      Світло правди він пролив,
      Та на зустрічі важливі
      Він запізнювавсь завжди,
      І придворних собі вибрав
      Так, що Боже відведи.
      Пів цариці керувала
      Своїм царством навмання:
      Модні сукні одягала,
      І міняла їх щодня.
      Вміла гарно говорити,
      Намагалась йти вперед,
      Як іти туди не знала,
      Це і був її секрет.
      І Поганину, як кістка,
      Поперек у горлі стала,
      Бо маєток його панський –
      В нього мало не забрала.
      Захотіла відібрати,
      Що украв він у народу,
      А народ їй не повірив –
      Було проти пів народу.
      А в сусіднім, ближнім царстві
      Препоганин царював –
      І Поганина при владі
      Дуже бачити бажав.
      То ж, як чвари почалися,
      В пів цариці з пів царем –
      Влучно він по них уцілив
      Своїм газовим конем.
      І зійшов на трон Поганин,
      Бо народ був у зневірі –
      Обездолений і бідний –
      Розчарований безміри.
      А Поганин розпинався:
      Допоможе, і почує,
      Наведе в усьому лад,
      Та було це вкотре всує.
      Навкруги все посіріло,
      Стало ніби неживе.
      Дуже скоро всі прозріли –
      Щось до них не те пливе.
      Цар для зведення рахунків
      Запроторив до в’язниці
      Пів цариці ще до суду
      І це вам не небилиці.
      Посадив він і міністра,
      Бо йому той насолив,
      Буде знати, як кусатись,
      І іти проти царів.
      В пресі стали вихваляти
      Всі досягнення царя,
      Хоч було їх кіт наплакав,
      Знало навіть немовля.
      Цар нові податки вводив
      І знімав з народу свитку –
      Сам розкішно богував
      У прихваченім маєтку.
      Час від часу із покоїв –
      Інформація ішла ,
      Що реформи почалися
      І їх цар благословляв.
      Люд у ті реформи царські
      Віри зовсім вже не йняв,
      Розумів він, що до чого,
      І що знову цар брехав.
      На початку пів цариці
      Усі бігли захищати,
      Та як «суд» народ побачив –
      Почали царя боятись.
      Розуміли, що свавільний
      І недобрий горе-цар,
      Кого хочеш, як захоче,
      Підведе під свій удар.
      А продажний суд засудить,
      Зробить так, як скаже цар.
      Від брехні і беззаконня –
      Відібрало мови дар.
      Як і другий цар в країні,
      Цей її дограбував.
      Про родину, як і другий,
      Цар четвертий добре дбав.
      І рідня, і царська челядь –
      Із народу кров пили,
      І на ньому багатіли,
      Наживались, як могли.
      Дуже важко і погано
      Було людям в царстві жити,
      Та вони , немов раби,
      Призвичаїлись терпіти.
      Десь, колись, в якійсь країні –
      Царював Поганин цар,
      Мучив він народ свій люто,
      А народ терпів, мовчав.
      І тихцем копив знов силу,
      І мовчання – аж гуло,
      Думав знову він про вила,
      Та як до цього все дійшло?

      10.02.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Згорбилась бабуся і стоїть...
      Згорбилась бабуся і стоїть,
      Поряд мама і мала дитинка ,
      А дебелий чоловік - сидить …
      Миготять за вікнами зупинки.

      Не відводить погляду убік -
      Чолов’яга явно не слабкенький,
      Та хіба це справжній чоловік,
      Коли місця не дає старенькій?

      Може і у нього є біда? –
      Нині нам усім нелегко жити.
      Та мораль ніхто не відміняв...
      Совісно при ній отак сидіти.

      А вона для них усіх – чужа.
      Вік її ніхто не приміряє.
      Маму і дитину на руках,
      Збоку вбік, як грушу, хилитає.

      Чолов'яга зиркнув з під повік,
      І насупив брови іще дужче.
      О. який у нас безжальний вік –
      Очі закриваємо на суще...

      19.10.2012р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Не хочу їхати з Майдану...
      Не хочу їхати з Майдану –
      Мені, на диво,тут спокійно.
      Народу твердь і наша Січ,
      І по-родинному надійно.

      Бо народилася ізнов –
      Нескорена, міцна держава –
      В якої буде майбуття
      І гідність і велика слава.

      Вогонь багаття очищає
      Від безнадії і розпуки…
      Злітають в небо у пориві –
      Натруджені і сильні руки.

      У казанах мирно кипить
      І упріває добра каша,
      Майдан усмішками зорить,
      Чекає змін країна наша.

      Тут наша Січ і той рубіж
      З якого відійти неможна.
      Попереду груднева ніч –
      Холодна, знакова, тривожна…

      20.12.2013р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. В агонії бандитський клан...
      В агонії бандитський клан,
      І по-звірячому лютує.
      Ніколи «хам» не буде «пан» -
      В конвульсіях агонізує.

      Зачистки роблять уночі,
      А вдень не дивляться у очі.
      МАЙДАН у серце нам кричить :
      -Вставай, як далі жити хочеш!

      Вставай і захищай родину
      Від беззаконня і біди,
      Борися за свою країну,
      Бо, як не ти, то хто тоді?

      11.12.2013р Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 4.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Кривава ялинка
      «Батько» - малечі свято лаштує –
      Ялинку чомусь уночі везуть…
      Нечисть уся до схід сонця панує –
      І це її справжня, потворна суть.

      Тягнуть хлопчину за руку і ногу,
      Іншого люто у голову б”ють,
      Не пожаліли навіть малого –
      Кривавий – ялинці проклали путь.

      Дубинки гуляють по лицях і спинах -
      Лупцює дітей – вгодований гад…
      Країна заснула – ганебно-спокійно –
      Куди їй іти – уперед чи назад???

      Сховались за спини дітей і онуків –
      Хто міг би сваволі покласти кінець.
      І лише тепер - каяття, сльози, муки –
      Дай, Боже, урветься злочинний терпець.

      30.11.2013р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. В молитвах їх не відспівали...
      Обіцяний нам «братом» рай
      У пекло зАвжди переходив.
      Хто землі силу віддавав,
      То на ній злидні і знаходив.

      І їх, що потом поливали
      Клапоть малий землі своєї,
      Напівживими хоронили
      Не у могилі - у траншеї.

      І чорні дошки край села,
      І рівчаки глибокі рили,
      Усіх хотіли закопати,
      І клеймо «ворога» ліпили.

      І не дзвонили по них дзвони,
      Молитвами не відспівали,
      Тоді були такі закони –
      Життям людей не вартували.

      2011р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Моя мама село обшивала...
      Моя мама усіх обшивала
      Вправно голка ночами снувала.
      По обнови ішла вся округа,
      А за працю платня, як наруга.

      Шила літнім, і нам - молоденьким,
      Сонце-кльош, і по-моді вузеньке.
      Шити кожна ішла молодиця, ,
      А у мами єдина спідниця.

      І при лампі, і при каганці
      Вона диво творила вночі,
      Щоб розрадити серце вдовиці,
      Догодити красі-молодиці.

      Хоч мізерна була уся плата,
      Та за хліб не журилася хата,
      Бо в колгоспі за всі трудодні,
      Мала сльози гіркі і сумні.

      21.11.2013р Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Підла влада, ниці вчинки...
      Підла влада, ниці вчинки,
      Не врожайні і обжинки.
      Обіцянки на папері -
      І у світ закриті двері.

      Ця подвійна гра убога,
      Коли бачать до порога.
      І актори – сміх і горе –
      Не хапають з неба зорі.

      Режисер цього вертепу
      Із відомого нам степу –
      Все у нього шито-крито –
      Береже своє корито.

      Ну а ми, як далі буде?
      Засміють у світі люди…
      Будемо аплодувати,
      Коли треба освистати?

      06.11.2013р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Погоничі пригнали віслюків...
      Погоничі пригнали віслюків
      На мітинг – у підтримку президента,
      Бо він у нас, мов янгол, із небес,
      І гідного немає претендента.

      Парламент - вже давно без тями,
      Інтриги, без кінця, снує,
      Прийшла пора - його до ями
      Для цього референдум є.

      Стояли мовчазні, понурі –
      Ліниво вухом хтось тріпне.
      Худі - в облізлій, сірій шкурі,
      В очах, де-інде, гнів майне.

      Погоничі, як мавпи, схожі,
      Брехали, як нам добре жити…
      Йдемо угору, усе множимо,
      Досхочу є: і їсти й пити.

      Усе хвалили нашу владу,
      І конституцію, і закон,
      Що, мов, усе у нас до лАду -
      Що там украдений мільйон.

      На цирк небачений дивився
      Заручник мавпячих чеснот.
      Брехнею як не удавився
      Холуй, що "любить" так народ.

      І президент, і весь перламент,
      Він, хоч худоба, бачить все –
      Давно пора усіх до ями
      І мавпу, що таке несе.

      2000-2001р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Стоять золотокосі за вікном...
      Стоять золотокосі за вікном,
      Хитаються під дужими вітрами,
      Я бачу вранці їх і перед сном,
      Зрослася з ними серцем і думками.

      Три найвірніші подруги мої –
      Милуюся і розмовляю з ними.
      Березові нагадують гаї,
      Дають розраду білокорі в зими.

      Берізоньки знайшла на смітнику:
      Заморені, малесенькі і кволі –
      Змінила долю їхню нелегку,
      І нині – це улюблениці долі.

      У золото півнеба одягли,
      Не можу відірвати від них зору.
      У дні буденні - свято додали –
      Люблю безмежно їх у кожну пору.

      16.10.2013р. Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Жила щасливою лебідкою...
      Жила щасливою лебідкою
      І квітувала диво-квіткою,
      Хмаринкам в небі дивувалася,
      І світу вдячно уклонялася.

      Кохання у душі плекала,
      І утаємнене щось знала –
      Відоме лише їй одній –
      Дивакуватій, неземній.

      Поблажливо сприймали люди –
      Дивачкою була і буде…
      Вона на них не ображалася,
      І загадково усміхалася.

      Їм було навіть невтямки,
      Що є у світі диваки,
      Закохані у квіти, небо,
      І у житті їм мало треба.

      10,10,2013р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Осінь непокірна, як і ми...
      Осінь непокірна, як і ми,
      Що хоче, те і витіває –
      У вересні ми звідали зими,
      А жовтень літом зігріває.

      Примхлива осінь, як ніколи,
      Усі прогнози відкидає.
      Чому на квітах нині бджоли,
      Це тільки Бог на небі знає.

      У кожній квіточці бджола –
      Нектар медовий допиває,
      Мліє від літнього тепла,
      Крильцятами перебирає.

      У дні оці – душа радіє,
      Хочеться бджілкою літати,
      Щоб поки дощик не посіє,
      Усьому лад на землі дати.

      11.10.2013р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Моїй опонентці...
      У пошуках гідної долі
      Усі виїжджали з села.
      Коритися дикій сваволі
      Душа молода не могла.

      Тепер чую Ваше зітхання
      За тим, що давно відійшло.
      Шановна, до Вас запитання:
      -Кому тоді добре було?

      Доярці, яка до схід сонця,
      Корівок уже подоїла,
      Чи тій, що рядки буряків –
      Сльозами і потом поїла.

      В мозолях, покручені руки,
      Опалена шкіра облич,
      Хіба Вам знайомі ці муки?
      Час зітканий був з протиріч.

      Щоб їхали ми із села,
      Батьки наші сил не жаліли.
      Змиритись душа не могла,
      Щоб ми їх біду повторили.

      І так не одне покоління –
      Тікало з колгоспного «раю»,
      Не мучило навіть сумління,
      Це я по собі добре знаю.

      Тож, люба моя, не зітхайте,
      Бо Ви буряки не пололи,
      Жалю за тим часом не майте,
      Нехай не вертає ніколи.

      07.10.2013р. Надія Таршин.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Не лицемір і не бреши...
      Не лицемір і не бреши –
      Бо за гріхи карає небо.
      Як приятель не до душі,
      З ним спілкуватися не треба.

      Нещиро в очі не дивися,
      І не ховай їх за рукав.
      Законам неба підкорися,
      Перед собою не лукав.

      Бо з висоти прожитих літ
      Ці увивання добре видно,
      Не збагатиться ними слід,
      Коли ти чиниш так негідно.

      Закони совісті – хіба,
      Їх не для нас писало небо?
      Про тебе думаю - журба
      В моїй душі справляє требу.

      4.10.2013р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Бо в кишені дірка...
      На душі було і легко, і напрочуд мило,
      Та втішалася недовго – скоро задощило.
      Мов мегера, наді мною постать грізна стала
      І до сліз - гірких, болючих - криком розпікала.

      Допікала і раділа, що мені так гірко.
      Умиваюся сльозами, бо в кишені дірка.
      І ця дірка принижує, змушує терпіти:
      І неправду, і знущання, бо нема, як жити.

      Через злі мої нестатки знову гну я спину
      Терплю цю наругу люту, і мало не гину.
      Я не хочу це терпіти, Боженьку мій милий!
      Як усе перемінити? Подай мені сили.


      2013р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *
      Непомітно в суєті, і якось неспішно,
      Друзі за межу iдуть – на душі невтішно.
      Хто життя, мов факел ніс, а хто жив несміло,
      Не у цьому нині річ – я усіх любила.

      Гриць - за сином кумував, у Люби - хрестила,
      Про дерева - Іван дбав, щоб усе родило.
      Любій подрузі Ганнусі - серце я звіряла,
      Таємницю збереже – вірила і знала.

      Хто був праведний, чи грішний – не можу судити,
      А без них мені сьогодні одиноко жити..

      10.07.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *
      Земля одягне і озує,
      І обігріє й нагодує -
      Вона, як добра, щедра мати,
      Що ладна дітям все віддати.

      А ми здебільшого байдужі,
      Хоч гарні, викохані, дужі
      На материнських її благах,
      Та на життя суворих вагах:

      Ми за усе добро не платимо,
      Бездумно блага її тратимо,
      Для неї усього жаліємо,
      І мудро жити не уміємо.

      Шкодуємо землі любові,
      Мозолів стертих аж до крові,
      І ласки, ніжності, турботи –
      Не платимо ми за щедроти.

      Вона усе ще нам прощає,
      На нерозумних зла немає,
      А нам би вчасно схаменутись,
      До неї серцем пригорнутись.

      04.05.2012р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Моя колиско ,Україно...
      Моя колиско, Україно,
      Моя любов, моя жура.
      У тебе пісня солов’їна
      І клич гортанний журавля.

      І горобина , і калина,
      Мов жар, палають у тобі.
      Дуби, смереки і ялини –
      Сплелися у ліси, гаї.

      Глибокі ріки котять хвилі,
      До найсиннішого з морів,
      А люди гарні, чуйні, милі -
      Вони від Бога трударі.

      Батьків земля і родовід,
      Заморської я не хотіла –
      Усюди роду мого слід,
      В мені її могутня сила.

      Люблю її таку, як є –
      Зневажену до краю, рідну.
      І свято вірую у те,
      Що долю матимемо гідну.

      Моя любов – малий потік –
      Долає перепони, милі,
      Щоб воду донести до рік,
      Святої досягнути цілі.

      І ріки нашої любові –
      Враз подолають цю руїну.
      Засяє високо над світом
      Моя надія – Україна!

      2000 – 2013рр. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Їсте смачнюче наше сало...
      Їсте смачнюче наше сало,
      І хліб пахучий український,
      Чому не любите країну -
      Манкурти, зайди і чужинці?

      Усе, що є для нас одвічним –
      Сорочка вишита і мова –
      Для вас – це мало не нацизм,
      І лютої злоби основа.

      Сповідуємо ми своє –
      Що уділив для нас Всевишній.
      І на святій землі своїй
      Не будемо ніколи лишні.

      То ж нумо, браття – українці,
      Одягнемось у вишиванки,
      Щоб всі, хто лють до неї має,
      Усі пощезли на світанку.

      19.02. 2013р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Ідуть на вибори...
      Ідуть на вибори старенькі –
      В одежі давній і благенькій,
      Хоч намагались чепуритись,
      На ноги боляче дивитись.
      В подертих капцях і калошах –
      Таке у них життя хороше.
      Тепер з’явилася надія,
      Що прийде знов новий месія,
      Усе відніме і розділить,
      Добра цього і їм уділить.
      І заживуть вони багато,
      На вулиці їх буде свято.
      О, милі дідусі, бабусі -
      Усе пройде у звичнім дусі –
      А вас у котре розвели,
      Наобіцявши, що могли...
      А ви довірливі, мов діти,
      Святе бажання – добре жити,
      Хай розум не перемикає,
      Бо той, що вам це обіцяє,
      У серці Бога він не має.
      Як він поверне вам країну,
      Коли робив з неї руїну.
      І знову шанс – бути при владі,
      Ви їм дали і вони раді.
      У вас, наївних до смішного,
      Не буде крім калош нічого.

      30.10.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. До тебе, як до мами, пригортаюся...
      Не намилуюся, не надивуюся,
      Немає слів таких, щоб передати,
      Як я люблю тебе, моя земелечко,
      Для мене нині ти і батько й мати.

      З тобою радісно, буває клопітно,
      До тебе, як до мами, пригортаюся,
      На споришах в’юнких, мов на перині, я
      В долоні сонечко ловити намагаюся.

      Ти нагадаєш знову весноньку мою,
      У котре і даси мені пораду,
      Зігрієш ласкою, своїм теплом земним,
      І защебечеш ніжно листям саду.

      І над чолом моїм повієш вітерцем,
      У пахощі занурюся медові,
      Заполониш усе квітучим чебрецем –
      Скільки високих слів у твоїй мові.


      2012р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Я колискових маминих не пам'ятаю...
      Я колискових маминих не пам’ятаю,
      Тоді їй не до них було:
      Налякане, замучене до краю,
      Ледь виживало в ті роки село.
      Одну бабусю у Сибір заслали,
      А друга від розправи утекла -
      Щоб не знущалися з дітей вандали,
      То вивезла їх з нашого села.
      Перевезла в підбиту вітром хату
      (Колись із неї під вінець ішла),
      Бо за УПА була б і їй розплата,
      І по етапу у Сибір пішла б.
      А мама, моя мудра, гарна мама,
      Заморський обчищала кок-сагиз*,
      Приходила з розпухлими руками
      І гріла дім, розпалюючи хмиз.
      І батька не було ніколи в хаті –
      В колгоспі дні і ночі пропадав –
      Чобіт не мав, в подертому бушлаті,
      Як і усі тоді – кріпакував.
      А у короткі миті відпочинку -
      Хто вижив, то збирались за столом:
      Раділи і капусті - сало, шинку
      Ми бачили хіба що на Різдво.
      Тоді співали так, що лампа гасла –
      Все піснею насичене було:
      Про дівчину, що в лузі коня пасла,
      І ту, в якої долі не було.
      А потім тихо, щоб у двір не чути, –
      Ті, що на серце болем залягли:
      Про вітер степовий і про калину,
      Героїв, що за волю полягли.
      І плакали, і вікна затуляли –
      Співали про повстанців - не одну…
      І голови в зажурі нахиляли,
      Згадавши про розтерзану рідню.
      Весь біль душі і знищені надії
      Батьки тоді у пісні виливали.
      Чому, коли співають, плачуть,
      Маленькими, ми ще не знали.


      . * кок-сагиз сх сировина для виробництва каучуку. Завезений на наші поля після війни з Південної Америки. Корінці маленькі і збирались пізно восени.

      24.07.2013р Надія Таршин.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. В плечі голову ввібрали...
      В плечі голову ввібрали –
      Усього ми боїмося.
      Що забули, що не знали,
      Не за те знов беремося.

      Розумієм, що до чого,
      Та сказати - бере страх,
      Хоч погано і убого,
      І життя, як у невдах.

      Щоб уголос, боронь Боже!
      Ще посадять, як колись,
      Та навряд і допоможе...
      От якби усі взялись.

      Травень 2004р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Гілля моє, мої сини...
      Гілля моє , мої сини,
      Торкайтеся думками неба,
      І зі святої вишини -
      Беріть і правила для себе.

      Тоді і віра мудра, спокій -
      Добром напоять ваші жили,
      Діла: і Божі, і високі –
      Помножать добрі, ясні сили.

      Ви крона – пишна, соковита,
      З корінням віковим міцним,
      Яскраво сонечком облита –
      І кожну мить ви будьте з ним.

      22.07.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Вік у мене уже серйозний...
      Вік у мене уже - "заповітів",
      На помилки не маю права –
      Відцвіла моя злива квітів,
      І я нині осіння отава.

      Хоч літа мої теплі, співочі
      І онук моє серце гріє,
      Та в осінні заплакані ночі –
      Небо скупо мені зоріє.

      Не співаю уже пісні,
      Під гітару, у нічку темну,
      Не гадаю на зорі ясні –
      На кохання велике, взаємне.

      І нелегко, а мушу звикати,
      По законах осені жити...
      Буду мріяти і літати,
      А за тим, що було, не тужити.

      Якось сумно, і іронічно –
      Я про вік, що за обрій сповзає,
      Та ці роздуми, мабуть, вічні,
      Коли листя уже опадає.

      18.07.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Моя знедолена земля...
      Моя знедолена земля,
      Сумую гірко над тобою:
      Над усією німотою,
      І над одвічною бідою.

      У голоді віками скнієш.
      Оборонитись не умієш.
      Бог землю дарував, як вроду,
      Кого пустила у господу?

      Кого пригріла, як гадюку,
      Нас прирекла на вічну муку –
      Нестерпно довгу муку-ніч,
      Яку не скинути нам з пліч.

      Вона неправдою нас душить,
      Все бур’яном-брехнею глушить,
      Як невід’ємна наша тінь,
      Куди не глянь, куди не кинь.

      2004р Надія Таршин



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Марусенько, Марусю...
      Марусенько, Марусю,
      На тебе я дивлюся
      І часом не йму віри,
      Тобі кажу я щиро,
      Що ще такі бувають –
      Собою прикрашають
      Земельку нашу рідну
      На дивину ще плідну.

      За що рука береться-
      Усе тобі вдається:
      І знатно вишиваєш,
      У хрестики вкладаєш
      І душу, і терпіння,
      Своє високе вміння.
      А як плетеш хустину –
      Плекаєш мов дитину.

      І кожна річ, як диво -
      Усе робиш красиво.
      І ростиш помідори
      Не гірші за узори,
      І квіти навкруг хати,
      Так, як любила мати.
      Мов бджілочка, літаєш
      І втоми ти не знаєш

      Ти на землі - княгиня,
      І роду – берегиня,
      У донечок, онуків –
      Такі ж дбайливі руки.
      Одвіку і донині
      Газдині в Україні –
      Велика, мудра сила
      І чоловічі крила.

      Вірш присвячую великій майстрині, жінці дуже скромній і роботящій, жительці сел.Клевань 1, що на Рівненщині - Пальок Марії Іванівні.

      13.07. 2013р. Надія Таршин






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. * * *
      Літа зійшли і весни відшуміли,
      Не відгукнути навіть мить назад.
      У друзів уже скроні забіліли,
      І сину шелестить весняний сад.

      У спогадах у юність повертаємось,
      У ніч безсонну і вони живі.
      І там де каялись, уже не каємось,
      А де праві були, то нині не праві.

      А вранці глянеш на синочка, донечку -
      І виповниться радістю єство,
      Обличчя заясніє, ніби сонечко –
      Так є, і буде, і завжди було!

      1999р Надія Таршин.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Обіцяли покращення...
      Обіцяли покращення усьому народу -
      Ідуть роки за роками... Плюнули у воду.

      І круги не розійшлися, від чого їм бути...
      Усе можна обіцяти і усе забути.

      Перелякано втремОся, коли у нас плюнуть,
      Може гідність прозирне, як у тім'я клюнуть.

      Ну, а може і надалі будемо терпіти.
      І, розчавлені нуждою скніти , а не жити

      03.07.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Втомилася, присіла в борозні...
      Втомилася, присіла в борозні,
      І вийняла із вузлика обід.
      Убогий харч розклала на землі
      І пожаліла наш – жіночий рід.

      Задумливо дивлюся на грядки…
      Наморена, і силоньки не маю,
      А скоро поналазять і жуки –
      Роботі ні кінця, ні краю.

      Працює непосильно слабка стать –
      Тримає на собі державу,
      Жаліє чоловічу усю рать-
      Не думає про почесті і славу.

      2000р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Якби долинути до неба...
      Якби долинути до неба,
      На мить веселку обійняти,
      На землю знову і зійти,
      І, як у юності, кохати.

      І дарувати щастя блиск,
      І вигравати кольорами,
      Усіма барвами сіяти
      Тут на землі, під небесами.

      2009р Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * *
      Злість його аж розпирає, а чому не знає,
      Бо отой йому сьогодні - жити заважає.
      Непродажний і упертий, як більмо на оці,
      І не гнеться у поклоні – як болячка в боці.

      Не у такт він марширує, буває зухвалий,
      Взагалі дивакуватий і якийсь невдалий.
      Пригинаєш, а він терпить, та ще і жартує,
      І його увесь цей спокій - бісить і дратує.

      01.07.2013р. Надія Таршин.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Бомбили ешелон...
      Бомбили ешелон, здригалася земля,
      І мати молоденька бігла в поле.
      Тулила у подушці немовля…
      Здавалось, не скінчиться це ніколи.

      Позаду бомби падали, несла земля -
      Ці жахом перекошені обличчя.
      Тікала молодиця з немовлям,
      Дитинку притуляла усе ближче.

      Затихло все... Подалі від людей
      Нагодувати сина захотіла:
      Подушку відтулила од грудей –
      А сина там нема – сама подушка біла.

      Що мама молода пережила,
      Переказати матерям несила:
      Пройшла війну, лишилася жива,
      І лізла в пекло – куля не скосила.

      А потім дні тягнулися, роки...
      Жила вона... А тільки одинока.
      Їй більш не усміхалися зірки,
      Бо сина - зіроньку взяла війна жорстока.

      1999р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Коли кажуть мені - пані...
      Коли кажуть мені пані, якось і незвично,
      Як була я кріпачкою – нею буду вічно.

      Бо на панщині колгоспній мати народила
      І на неї відробляти за маму ходила.

      За проклятий трудодень юною ходила,
      Так наробишся бувало, що іти несила.

      Щоб хоч якось мені легше було в світі жити,
      Мама лагідно просила науки учити.

      Бо інакше не випустять з колгоспного поля –
      Отакі тоді були: і щастя, і воля…

      «Справку – вольную» і досі бережу на згадку.
      Це був навіть не місток, а тоненька кладка,

      По якій пішла в життя, де всього бувало,
      Тільки мамине тепло мене й рятувало.

      Не було легкого хліба, усе скуштувала,
      У голодні дев”яності і наймитувала.

      То яка там з мене пані: я і плуг, і рало.
      Не сумую - прошу неба, щоб силу давало.

      20.06. 2013р Надія Таршин.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Не в Придніпров'ї народилась...
      Не в Придніпров’ї народилася,
      А прижилася я на цій землі.
      Вона для мене нині рідна, мила,
      Тут щастям усміхнулася мені.

      Люблю Кільчень в зелених берегах
      І плавні повноводної Самари,
      Замріяно-прозору, мов сльоза,
      Оріль-красуню, і Сури заплави.

      Багатий край - усім він гарний:
      Степами, ріками, а ще людьми.
      Не кращі він часи переживає,
      А я все вірю, що воскреснем ми.

      Якою славою гриміли і козацтвом,
      Як гідно на своїй землі жили…
      Нам дав Господь і щедро, і багато,
      Що бути бідними не маєм права ми.

      І хоч не тут я народилася,
      А край цей віддано люблю
      І у його могутню вірю силу,
      І осяйну, окрилену зорю.

      1998р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Оченята хитро мружить...
      Оченята хитро мружить
      Онучатко миле,
      І від цього за спиною
      Є у мене крила.

      І хода стає легкою -
      Іду до онука,
      І уся від щастя млію,
      Як беру на руки.

      Як його я пригортаю
      До свого серденька,
      То роки мої тікають -
      Знову я маленька.

      І не віриться мені,
      Що літа минають.
      Ці щасливі оченята
      Сум мій відганяють.

      2009р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. * * *
      Я пам’ятаю, як малою,
      Упавши на м'яку траву,
      Вдивлялася у небо над собою -
      На хмари - як вони пливуть.

      Дівча замріяне з маленького села,
      Уся уява – з книг картинки;
      У хмарах уявляла і слона,
      І лебедино-ніжний профіль жінки.

      Пливли серед небесної краси -
      Величні і наповнені дощами.
      Здавалося, лиш руку донеси –
      Торкнешся дива по-під небесами.

      1998р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Моє рідне село...
      Моє рідне село, я люблю тебе ніжно
      І на зустрічі наші, як на свято іду.
      У розлуці з тобою роками невтішно
      Звідусіль я до тебе дорогу знайду.


      Ти даєш мені силу: лісами, лугами...
      Я багато всього із собою візьму -
      Заклопотаний ранок, сніданок у мами...
      Як без цього усього йти у довгу зимУ?


      1997р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Країна, ніби іподром
      Сумнішають мої надії,
      Зневіра в серце заповзає,
      Поневірянням нашим, Боже,
      Не видно ні кінця, ні краю.

      Країна, ніби іподром,
      А рисаків на нім немає.
      Без грунту ставки... а ростуть...
      На кого ставити - не знаєм.

      Кожен виборює поки що
      Маленьке щастячко для себе,
      До нас нема нікому діла –
      Їм тільки голос наш і треба.

      Торги пройдуть - кінці у воду...
      А там - трава хоч не рости.
      Ізнов набридлому народу
      Будуть прописані пости.

      На кін поставлено усе –
      Земля, і мова, і людина.
      Як соромно тобі за нас,
      Моя надіє, Україно.

      Душі тривожна порожнеча...
      У кут безвихідь заганяє...
      Із зачарованого кола
      Поки що виходу немає…


      19.10.2012р. Надія Таршин




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Як же хороше з ріднею разом заспівати
      Підпирає пісня стелю,
      Дужо лине з хати...
      Як же хороше з ріднею
      Разом заспівати!

      Цю заспівував наш батько,
      Цю любила мати,
      А тепер давайте нашу
      Сморжівську співати.

      Підрівнялися і плечі,
      Рум”яніють лиця,
      Переливи дзвІнкі, чисті,
      Як вода з криниці.

      Дивина і для сусідів –
      Бо давно не чули –
      Озираються на вікна:
      -Нашу не забули.

      І у терцію, і в ноти –
      Кругом попадаєм,
      Беремо усі висоти,
      Рідня помагає.

      16.05 2013р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Ледь взуває він черевики...
      Озуває ледь черевики,
      Натирає ними мозолі,
      І дешеві купує обноски,
      Хоч це проти його волі.

      І погану їсть ковбасу,
      Як у нього на неї є гроші,
      А життя своє так несе,
      Ніби яблук гнилих кошик.

      Ще співає, що не померли,
      Буде далі так, знає, помремо,
      Обікрали усіх обдерли, -
      Диво-дивне, як ще живемо.

      Він так далі жити не хоче,
      Та виходить його це проблема,
      Що нема ні роботи, ні грошей, -
      Для усіх це набридла тема.

      2005р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Я мріяла про небо
      Я мріяла про небо
      І вірила у зорі,
      Була суденцем утлим
      В розбурханому морі.
      Не завжди удавалося
      Мені перемагати,
      Було - крило підбите
      Тягнула я до хати.
      І від образи часом
      Заходилося серце,
      Лед-ледь не потопало
      В штормах моє суденце.
      Чому так знову важко,
      І на душі немило -
      Не напинає вітер
      Опущене вітрило.

      14.05.2013р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. * * *
      Розмальоване вікно,
      У гнізді лелека.
      Хата білими боками
      Сяє всім здалека

      І не вірю я очам –
      Невже так буває?
      Хата вікнами у квітах
      В душу заглядає…

      2013р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Утопія по-українськи...
      Фантастично живемо,
      Вже давно не крадемо.
      Ми на рідній землі,
      Як у гаю солов'ї:
      Всі витьохкуємо в лад
      І нема невпопад.
      Рано-вранці встаємо,
      На роботу ідемо:
      А вона є для всіх -
      Молодих і старих,
      Бо пенсійних людей
      В нас давно вже нема -
      Їх колись покосила
      Провладна чума.
      Усього вистачає,
      В державі все є...
      Президент на роботу
      Раненько встає:
      Щоб завчасно добратись,
      Викликає таксі-
      Він тепер, як і ми,
      І такий, як усі.
      Є і нафта, і газ -
      Головне, що своє,
      А Росія проценти,
      І борги віддає.
      На рахунках у кожного
      Гроші лежать:
      Хочеш, їдь у відпустку,
      Споглядай благодать.
      Та не їде ніхто,
      Бо у нас усе є -
      Головне, що робота
      ЗаробІток дає.
      І тепер із країни
      Ну ніхто нікудИ,
      А до нас скільки преться?!
      Що Господь відведи.
      І усі просять візи,
      І у черзі стоять,
      Бо у нас все найкраще...
      І така благодать!

      квітень 2011





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Сниво бачила я днями...
      Сниво бачила я днями,
      Що уже не жовто-синій,
      А піратський чорний прапор -
      Над землею України.

      Захопили нас пірати,
      У заручниках тримають.
      Прапори із черепами
      Жах великий наганяють.

      І без того боязкі,
      Ми панічно розгубились,
      Гепнулися на коліна -
      І здалися їм на милість.

      Я кричала уві сні,
      Серце гучно калатало.
      Слава Богу – це був сон,
      Та злякалася немало.

      25.04.2013р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Бо пережите додає сили...
      Несправедливість завжди болюча
      І вибиває із колії.
      Себе вмовляю – не перейматись,
      Бо у ній є переваги свої.

      Коли ти сильний, на цю «мороку»,
      Думки не варто відволікати,
      Бо пережите додає сили -
      І все одно ти будеш літати!

      25.04.2013р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Не соромилась ніколи, що з маленького села...
      Не соромилась ніколи,
      Що з маленького села.
      Його радощі і болі
      Я у серце прийняла.

      І хоч я давним-давно
      Поріднилася із містом,
      Та моє мале село –
      У душі на троннім місці.

      24.04.2013р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Дива на світі - є...
      Ой Женько, моя Женько,
      Дитинство ти моє,
      Донині вдячна долі,
      Що ти у мене є,
      Багато років разом
      У щасті і біді...
      А дружба не міліє,
      Хоч ми немолоді.
      Як я з тобою поряд -
      То затишно мені,
      Немовби повернулись
      Далекі юні дні:
      Коли було нам легко,
      Батьки були живі,
      Життя цвіло ромашками
      У запашній траві.
      І ми з тобою мріяли
      І вірили в дива -
      У пам'яті далеке те
      Яскраво ожива:
      Ось ідемо у школу
      У гумових чоботях,
      І модні туфлі-шпильки
      І мами на воротях.
      А ось біжИмо з танців
      У росяній траві,
      Тікаємо від хлопців,
      Бо матері праві.
      Чи пісню в твоїм домі
      Укотре завели,
      Батькам нашим хорошим
      Ми зайві не були.
      Ось сукні моя мама,
      Однакові для нас,
      З любов'ю вишиває -
      Дивує ними клас.
      В бригаді малоліток,
      Таких, як і самі,
      Вантажимо вагони -
      Романтики смішні.
      Хоч потім і дороги
      У нас нарізно йшли,
      Серцями нероздільно
      З тобою ми були.
      І з першим нашим сином
      До тебе ми спішим
      Дитям моїм милуєся
      Так, нібито своїм.
      І торохтить кравчучка,
      Підскакує, скрипить,
      Ми на вокзал Ідемо,
      Хоч місто міцно спить.
      І я бурчу тихенько:
      - Таксі були б взяли.
      -П'ять гривень також гроші,
      Ми не з панів – пішли.
      Чалапаю слухняно,
      Твоя хода легка.
      Сльоза на моїх віях
      Солона і гірка.
      І вдячність переповнює
      Усе єство моє -
      Уже не сумніваюся:
      Дива у світі — Є!

      2010р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Черешні на межі
      Уминає за дві щічки
      Мій онучок полунички,
      І черешню, і малинку,
      І духмяну зрілу сливку.
      Ну, а я дивлюсь на нього -
      Дні дитинства бачу свОго:
      На причілку суха вишня,
      Під вікном гілля бузку –
      Отакий садок тодішній -
      По усенькому кутку.
      В Мефодія росла груша,
      А у Ганни на межі
      Залишилися черешні,
      Бо були, немов чужі.
      Не мої, - зреклася Ганна,-
      Їх Макар колись садив
      Для дружини Дуні, діток,
      Дуже їх Макар любив.
      Та його давно убили,
      Дуню з дітками - в Сибір,
      І черешні поза тином
      На увесь порожній двір.
      Дозрівали нам на втіху
      Дві черешні нічиї,
      В огорожі - біля церкви -
      Липи і каштан цвіли.
      Яблуневі і вишневі -
      Всі сади під зруб пішли,
      Бо на кожну деревину
      Всім податок довели.
      А з чого його платити,
      Як в колгоспі трудодні,
      Молоко і яйця здати,
      А ще шкуру із свині?
      У Сибір харчі послати,
      Бо рідня у засланні,-
      Бідний батько, бідна мати
      Виживали, як могли.
      Ми, малі, не розуміли
      Їх трагедію душі,
      Нам би лиш дозріли груші
      І черешні на межі.
      2012р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Коли мама була молодою...
      Коли мама була молодою,
      Малювала для нас картини
      Зеленів на них луг травою...
      Веселішали хатні стіни.

      І малюнки яскраві, веселі
      В повоєнній убогій хаті,
      Зігрівали, як сонце, оселю,
      Були лагідні, добрі, як мати.

      А над ними – Микола Угодник
      У коричневій з дерева рамі
      Від бабусі лишився у спадок,
      А її - у Сибір, у заслання.

      Повоєнні п’ятидесяті –
      Роки - суму, болючих втрат,
      Не вернулись з війни до хати
      В батька – сестри, у мами – брат.

      1997р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Луг
      Не мала я ніколи ляльки.
      Тоді ми грались у війну,
      Рили окопи і землянки
      Серед гіркого полину.

      У кучерявім верболозі -
      Були радисти, і санбат,
      А поряд коні, гуси, кози
      І пастушок був наш комбат.

      Зелений луг грів ноженята,
      Що не взувались до зими,
      І ситно їли ми у свято,
      І все ж були щасливі ми.

      Луг одягався в пишні шати,
      Дурманив трунком диких трав,
      Отави - роси-діаманти,
      Узимку луг відпочивав.

      Не сумувала я без ляльки,
      Їх ні у кого не було…
      Нам було добре у землянці,
      І нашим луг був і село...

      1999р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Скільки я доріг пройшла...
      Скільки я доріг пройшла і стежин сходила,
      А моя, що до села -найрідніша, мила.
      Пахне вогко лепехою, юним і далеким,
      І над нею, як колись, кружляють лелеки.

      Лугом, лугом і на пагорб де чекає хата,
      Що була в усі часи на дітей багата.
      А на пагорбі трава – м'яка, шовковиста
      І вклоняється мені верба тонколиста.

      І ромашки похилили голівки біленькі -
      Усе так, як і колись, коли йшла до неньки.
      Тільки не зустріне вже, не позве у хату,
      На сусідньому горбі лягла спочивати.

      По стежині я іду, оминаю хату,
      Поспішаю на горбок, де спочила мати.
      О якби, ну хоч на мить, назад повернутись,
      Шанували б маму більше діти і онуки.

      04.01.2009р. Надія Таршин.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. На рідній землі далеко- далеко...
      На рідній землі далеко-далеко,
      Не гасне віконце до пізньої ночі,
      І сяйво від нього привітне і тепле
      За тисячу верст мої милує очі.

      Я думкою лину під жовте віконце,
      Обличчям тихенько до шибки тулюся,
      А там моя мама – ясне моє сонце…
      Ніяк я на неї – не надивлюся.

      Я скільки всього їй не повернула,
      Турботи і ласки не додала…
      Теплом від віконця на мене війнуло,
      Хоч в мріях своїх, а там побула.

      1998р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. І біля вічного вогню - їх уже жменька...
      Іде дідусь і винувато усміхається -
      Соромиться дідусь своєї старості.
      Навкруг пісні звучать про Перемогу
      Дідусь благає нас про допомогу,
      Без крику, нарікань - очима зболеними,
      Старечими ногами,і руками кволими.
      Сьогодні покладе він друзям квіти,
      А завтра від нужди куди подітись?
      День Перемоги промайне, як сон,і казка,
      А завтра без просвіт – не Божа ласка.
      Далека молодість, війна - тепер, як свято,
      У діда друзів нині зовсім небагато,
      І біля вічного вогню – уже їх жменька -
      Дні пролетіли непомітно, і швиденько,
      А відголоски від війни у серце жалять...
      Онуки дідові в цей день горілку шмалять,
      І шашлики смачнючі уминають,
      Про дідові проблеми і не знають,
      А він іде і винувато усміхається,
      Що ще живий і досі – вибачається.

      05.05.2012р Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Ти фронтами ішов від Москви до Берліна...
      Ти фронтами ішов -
      Від Москви до Берліна,
      Хоронив своїх друзів
      В безіменних могилах.

      Географію вчила
      По твоїх нагородах –
      Нагорода за Віслу,
      Нагорода за Одер.

      У руїнах жахливих
      Вас зустріла Варшава,
      І над згарищем чорним
      Пісня болем звучала.

      У пошані схилилися
      Перед вами поляки,
      Лиха бачив багато…
      У Варшаві заплакав.

      Над зруйнованим містом,
      І над горем людським,
      Що в окопах залишив
      Стільки весен і зим.

      Травень 2001р.

      Присвячую пам’яті мого батька – Галайка Павла Микитовича, який був призваний на війну у вересні 1941р і демобілізувався у червні 1946р. День Перемоги зустрічав у Берліні. А у Варшаву входив у складі співочого батальйону.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Знайома мудрість нам народна...
      Знайома мудрість нам народна,
      Що риба з голови гниє,
      Що живемо ми так сьогодні,
      Верхи у відповіді є.

      Вони дорвались до корита -
      Їдять, аж виляски ідуть,
      Начхать, що в тебе рвана свита,
      Без міри, а усе жеруть.

      Верхи ділитись не уміють-
      Тільки під себе і гребуть,
      Низи вже з голоду коліють,
      Та зверху їм не подадуть.

      Бо не уміють віддавати -
      Це їх мораль і їх лице.
      Бо звикли тільки брати,брати,
      А ми прощати усе це.

      1999р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. І чому ми мовчимо?
      І чому ми мовчимо?
      Не туди знову йдемо…
      «Попередники -банкрути»
      Не дають досі дихнути?

      Та якби ви совість мали,
      Усе на них не спихали б,
      Бо вони, як ви – падлюки,
      Тупо нас не продавали.

      Продаєте землю, мову,
      І усю нашу основу.
      Почекаємо ще трішки –
      Будете тікати пішки,

      Коли лопне мильна булька,
      Видно буде, що там - дулька.

      16.10.2012р. Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Боже, я літала уві сні...
      Боже, я літала уві сні,
      ще літала!
      Щастя, Боже, я такого –
      Вже давно не знала.
      Попід хмарами літала,
      і понад полями,
      Було добре так мені
      з дужими вітрами.
      І прокинулась щаслива –
      Я ж бо ще літала!
      Силі дякую Всевишній,
      Що диво зазнала.


      09.06.2012р. Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Іду на цвинтар, де батьки лежать...
      На цвинтар, де батьки лежать іду...
      Дорога вгору круто в’ється...
      Мов на побачення я з ними йду...
      Серце зажурено у грудях б’ється...

      Тут спочиває майже вся рідня,
      Сусіди любі, давні мої друзі –
      Усі, з ким доля зводила щодня
      Нас на життєвім і суєтнім крузі.

      Тамую думи, подих і слова,
      Я нині рідко тут уже буваю.
      І Богу дякую – доїхала, дійшла –
      Душею, поглядом усіх їх обіймаю.

      11. 04. 2013р Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Вечорові страждання
      Сонце сіло за сонними хатами
      І зоря вечорова зійшла,
      Я до тебе крадуся левадами -
      Ні до кого так досі не йшла.

      Приспів:
      Люди кажуть:- Гультяй,
      Придивись, розпізнай.
      Тільки серце моє –
      Вже навіки твоє.

      Вечір горне під ноги
      Травиченьку -
      Росяну, прохолодну, м’яку
      Не біда, що намокли вже
      ніженьки -
      Ти на мене чекаєш в гайку.

      Приспів:
      Не зважаю на всі пересуди я,
      Не повірю і злим язикам,
      І тебе наймилішого, любого
      Ні за що не віддам, не віддам.

      Приспів:

      Червень 2006р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Самотність
      Ти плачеш, чому не судилось
      Прожити свій вік у коханні,
      Що коси туманом укрились,
      І сон зморить лиш на світанні.

      І птахою серденько б’ється -
      Зажурене прагне на волю,
      А вітер надворі сміється,
      І ніби з твоєї недолі.

      І вечір, холодний осінній,
      У вікна хлюпоче сльозою,
      А дні твої Ясні і літні
      Немов би, спливли за водою.

      Ти плачеш, а може, це осінь
      Твої оголила всі болі –
      Натомлений сад і безлистий -
      Чекає весняної долі.

      2008р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Налетіла вітром, юною весною...
      Налетіла вітром,
      Юною весною,
      Закружляла квітом,
      Піснею дзвінкою.

      Ніжно пригорнулася,
      Обвила косою –
      Був такий далекий,
      А тепер зі мною.

      Що на нас чекає,
      Це ніхто не знає.
      Може, бути в щасті,
      Доля нагадає.

      Тож тримаймо міцно
      Ми свої вітрила,
      Щоб ніяка сила
      Нас не розлучила.

      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Ти мати, Україно, і я мати...
      Ти мати, Україно, і я мати,
      Та у любові до діток ми різні,
      Бо я своїх люблю однаково,
      А ми у тебе - рідні і нерідні.

      Як мачуха лиха, ти для нерідних,
      Петля життя зловісно вужча:
      Працюють важко, а до краю бідні,
      Бо «рідні» гноблять їх і усе дужче.

      Убогим серцем, жадібним і злим –
      За що любов свою дала їм, ненько?
      Не замолити нині гріх нічим...
      Прозріла пізно і болить серденько.

      "Рідня" тебе цинічно ошукала,
      І оголила у єдину мить.
      У них заручницею мати стала,
      Нерідним твоя доля так болить.

      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Від кохання відречешся
      Від кохання відречешся –
      І жалю не оберешся.
      У житті давно утома,
      А воно – щасливий спомин.

      Не молилися ми Богу,
      Щоб одну послав дорогу,
      Спокушали свою долю –
      І вона дала нам волю.

      Та навіщо така воля,
      Коли різна у нас доля.

      2003р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Нема тебе весною, літом...
      Ідуть і дні, і місяці
      Нашої довгої розлуки.
      Сумуємо ми за тобою,
      Кругом потрібні твої руки.
      Нема тебе весною, літом...
      І восени тебе немає,
      А я цвіту осіннім цвітом,
      Уже пелюстки опадають.
      І жаль мені цих місяців,
      Бо з них нанизуються роки,
      Ми кожний раз уже не ті.
      Бо від розлук сліди глибокі…


      1997р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Чи народ у нас дурний, чи такі закони...
      Чи народ у нас дурний, чи такі закони,
      Бо почнуться, мабуть, знову брудні перегони.
      Ну навіщо нам, скажіть, бундючні індики -
      Ці пихаті і продажні, зажерливі пики.

      Чи вони про нас сердешних ревно піклувались,
      Чи підняти наш добробут усі намагались,
      Чи маємо гідну плату за свою роботу?
      Ну, а пенсія яка - знаємо достоту.

      Усіх рівнів наша влада мало не ридає,
      Що немає повноважень і грошей немає,
      І малі у них зарплати, праця, як в мартені,
      А за неї вони мають вітер у кишені.

      Так розжалоблять нас знову наївних, терплячих,
      Що підемо обирати мучителів наших.
      А коли і не підемо, буде все, як треба,
      Уже звично їм брехати, не бояться неба.

      Вересень 2008р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Була та хата на дітей багата
      Старенька хата, дерев’яна хата,
      Яку вдалося до війни звести.
      А на причілку - мальва, рута, м’ята
      Краса, що і очей не відвести!

      Була вона на діточок багата,
      Достатку в ній ніколи не було.
      У діда й баби – семеро на лавах,
      А нас у хаті троє вже росло.

      І може, вже судилося цій хаті,
      А, може, місце там таке було -
      Родилися в ній діти славні
      І працьовиті на усе село.

      Уже квартира є у мене, дача,
      Та лину птахом у свої краї,
      Чекає там на мене хата -
      На рідній з діда-прадіда землі.

      1998р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Я, Господи, прошу,
      Я, Господи, прошу,
      Молитвою прошу ,
      Ти засвіти зорю,
      Щасливю зорю.
      І не гаси її,
      Нехай палає ясно
      На многії літа,
      Усі щоб жили красно.

      Я, Господи, прошу,
      Я так Тебе прошу,
      Навчи творить добро,
      Щоб світло всім було.
      Навчи нас не судить
      У Храм пошли дорогу,
      І ближнього любить,
      Так, як себе самого.

      Я, Господи, прошу,
      За нас усіх прошу,
      Ти засвіти зорю,
      Щасливую зорю.
      Нехай панує в нас
      Твій, Господи, порядок –
      І завітають в дім –
      І щастя і достаток.

      2001р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Синочку мій
      Синочку мій, соколе,
      Любов моя, життя.
      Подарувало небо –
      Малесеньке дитя.

      Купала у любистку,
      Коли маленьким ріс,
      А як хворів, дитино –
      Лила багато сліз.

      Уже немало років
      Пройшло з тої пори,
      І дума про майбутнє
      Не йде із голови.

      Молю у неба долі
      Щасливої для тебе.
      Окрім твойого щастя,
      Нічого більш не треба.

      1996р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Штовхає дитячий візок...
      Штовхає дитячий візок
      Маленька і немічна жінка,
      Колись ним возила діток,
      А нині - пляшки з під горілки.

      Вдивляється пильно в траву,
      Порожню шукає пляшчину,
      Бо, що не кажіть, це товар –
      Заробить якусь копійчину.

      Прикрила хустиною лоб:
      -Якби не зустріти знайомих!
      Вона не з якихось нероб -
      І ноги гудуть від утоми.

      Отак на дороги узбіччя
      Щодня, як на службу, іде,
      Ховає змарніле обличчя -
      Таке не побачиш ніде.

      Чого ти соромишся, мила?
      Тепер є убогі й пани...
      Коли ти т а к е заслужила,
      Нехай червоніють вони!

      2004р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Живемо хворобливо
      Живемо хворобливо,
      І якось не так.
      Свою душу міняємо
      Ми на мідний п’ятак.

      Модні покази, бренди,
      Шмотки, тачки, бабло –
      І народу високого,
      Як не було.

      І безжально зомбують
      Душі ще не зміцнілі
      Ті, що нами керують –
      Не благі у них цілі.

      Розпинає планету
      Це жахіття наживи,
      Лихоманить країну,
      Усе менше щасливі.

      29.03.2013р.Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Ціна прожитих літ
      До хлібного кіоску, на горбку
      Зажурено бабуся пригорнулась.
      Руку загрубілу, шкарубку
      До совісті країни простягнула.

      З подякою рогалик узяла,
      В очах заголубіло небо:
      «Я, доню, зичу і тобі добра,
      А більшого в житті не треба».

      Перехопило подих від жалю –
      Дивлюся на згорьовані ці руки,
      Не на курортах вік свій провели,
      Пил чорнозему в них, як мука.

      Цим золотим рукам нема ціни,
      Вони ніколи не відпочивали,
      Біля землі з весни і до зими,
      Що будуть старцювать - не знали.

      «Бажаю, доню, я тобі добра», -
      У серце болем - від її біди.
      Ціна прожитих літ – знедолена рука.
      Не приведи, Господь, не приведи.

      1999р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Шикуйтеся, слова мої,
      Шикуйтеся, слова мої,
      У бій за матінку ставайте, -
      Ви неба Божого гінці,
      Її в наругу не давайте.

      Летіть слова,як вітер, вільні
      І надихайте нас на дію.
      Ви зброя правди і всесильні,
      Не дайте втратити надію.

      Правдиве слово, як спасіння,
      Дощем весняним бруд змиває,
      Воно засіяне насіння –
      Що до пори не проростає.

      2004р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Не будемо ми про літа...
      Не будемо ми про літа,
      Вони нам з тобою відомі, -
      Уже і постава не та,
      У серці побільшало втоми.
      Від любих онуків ясніємо
      І легшає наша хода.
      Нерідко услід нині чуємо:
      -Яка ти була молода!
      А друзі усі наймиліші,
      З якими дитинство пройшло,
      І спогади звідти світліші,
      Хоч бідним воно в нас було.
      Та вчилися ми на відмінно –
      Хватало уміння і сили -
      Було, у перерву, на двох
      Одну сіру булку ділили.
      І наші святі матері,
      Що нас, як могли , піднімали,
      Всю мудрість нажиту земну
      У душі дитячі вливали.
      І що, що тепер вже літа –
      В житті це завжди аксіома.
      На щастя у наших очах -
      Іскриться життя, не утома.

      2009р Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Бідність, п'яниці, розпуста...
      Бідність, п’яниці, розпуста,
      Злодії і мафія –
      Ось така нині у нас
      Славна біографія.

      Сором очі виїдає,
      До такого дожилися...
      Ми набутків вікових
      Без жалю всіх позбулися.

      Зубожіли душі наші,
      Хміль в очах і голові,
      Владі ми - такі потрібні -
      З інших збитки чималі.

      Липень 2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Сповите вбогістю село...
      Сповите вбогістю село
      Назустріч глянуло тужливо,
      Немов таке завжди було,
      Не усміхалося щасливо.

      Перекосились призьби, хати –
      Усе облуплене старе.
      За що їм фарбу купувати,
      Як голод за кишки бере.

      Змінилося, а не на краще.
      Вмирає наша суть – село,
      Панує злодій і ледащо…
      Куди життя нас привело?

      2004р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Там на окраїні села
      Там на окраїні села
      З ялини рідна моя хата,
      Матуся нам заповіла
      За нею ревно доглядати.

      ЇЇ коханий чоловік,
      З любов'ю будував для неї-
      Не з ним судилось жити вік,
      Хоч і була його зорею.

      Бо не вернувся із війни,
      Лишився в чужині лежати,
      І не судилося йому
      Ростити доню і кохати.

      А хата ледве що вціліла –
      Осколком наскрізь пропекло,
      І що від цього не згоріла,
      То дивувалося село.

      Усе навкруг палахкотіло,
      Від бомб здригалася земля,
      Село від сажі почорніло,
      А хату – доля вберегла.

      Пізніше в ній - після війни,
      На світ з’явилися ми з братом,
      А шрам на зраненій стіні,
      Не удалося залатати.

      Я знаю, як любила мати
      На спогади багату хату.
      Вона б ніколи не змирилась,
      Щоб в хати доля закінчилась.


      17.12.2008р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Ви скажете мені, що відцвіла
      Ви скажете мені, що відцвіла,
      Літа весняні і мої минули...
      Душа моя і досі молода,
      І осінь, як пір'їнкою торкнула.

      Вплела тонку сріблинку-сивину,
      І на чолі мереживо лишила,
      Від цього не співатиму сумну –
      Хіба у цьому жінки сила?

      Багато мріється всього зробити,
      Молитвою прошу у Бога силу –
      Добро творити, віддано любити,
      Бо від землі міцну я маю жилу.

      2004р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Я народилася, на щастя, навесні...
      Я народилася, на щастя, навесні,
      Коли усе цвіте, трава буяє.
      Подарувала веснонька мені
      І душу, що живе, не знемагає,

      У найскладніші і найважчі миті
      Вона знаходить потаємні сили,
      Дарує щастя - жити і радіти
      І знову усе є ясним і милим.

      2001р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Хотіла я бути сильною
      Хотіла я бути сильною –
      Не плакати, не нарікати.
      Хотіла, як птиця, бути вільною,
      Щоб тільки літати, не плазувати.

      Буває, що плачу, і нарікаю,
      І сили, буває, бракує мені,
      Я просто живу, і мало літаю,
      Та не плазую ніколи. Ні!

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. * * *
      Як важко залишати рідні стіни,
      Де пам’ятають крик мій, немовляти…
      І юною мене знав дім, і чув наказ,
      Що у дорогу дала мати.

      І муки першого дівочого кохання –
      Все бачили ці свідки мовчазні.
      І чули соловейка на світанні,
      Надійним затишком були мені.

      Гарно убрані рушниками,
      Завжди зі мною в пам’яті моїй,
      Усюди руки дорогої мами -
      І їм ми найрідніші і свої…

      Знову виводить мама за поріг,
      Дає рушник, вишиваний руками,
      Дарує скарб і долі оберіг...
      Я уклоняюсь низько-низько мамі.

      1997р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Телефонний дзвінок від брата
      ТЕлефонний дзвінок від брата:
      -Знаєш, сестро, не можу спати.
      Думи мучать усе ночами...
      Як могло так відбутися з нами?
      І додумався я до такого -
      Порівняння дуже простого:
      Що країну, як і людину,
      Безпросвітно воші обсіли
      І гризуть нас немилосердно-
      Білий світ уже є немилим.
      Вб’єш одну- а вона до того
      Гнид зуміла уже наплодити-
      І на нашій шкурі знекровленій
      Вже жирують нові паразити...
      І позбутися їх не можна,
      Хіба чимось усіх потруїти,
      Бо інакше будуть до скону
      Пити кров і на тілі жити.

      09.03.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Дужче стискаються
      Дужче стискаються «братні» обійми,
      Скоро не зможемо вільно дихнути.
      Підлі інтриги, невидимі війни –
      Ставлять на карту:" Бути - не бути..."

      Як нам багато завжди обіцяли,
      Прямо до ніг нахиляли небо,
      Та обіцянки усі забували,
      Як вдовольняли свою потребу.

      Мітять у козирі ( биті вже карти)!
      З реклами ягнятами позирають...
      Хто обирає майбутнє в країні –
      Правду про це давно вони знають.

      Тягнуть уперто в «Таможній союз»,
      Гори усім золоті обіцяють...
      Тільки на ділі – давно роздягли
      І, як мішень, на прицілі тримають.

      Погляд порожній кличе в «Союз»!
      Що йому - погляду наобіцяли?
      Вибори скоро в країні «грядуть»...
      І найдурніші уже здогадались.

      09.03.2013р. Надія Таршин.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Яку то совість треба мати?
      І яку совість треба мати,
      Щоб цю біду не помічати.
      З усіх закутків рано-вранці
      Маленькі лізуть обірванці.

      Немиті личка – чорні, пухлі,
      Зухвалі очі і потухлі,
      У їхнім царстві всі пороки -
      Не всім помітні ще допоки.

      Там по своїх живуть законах:
      Є королі, хоч не в коронах,
      Про співчуття у них не мріють
      Маленькі злодії, повії.

      А місто вкотре мостить площі,
      І президент цілує мощі.
      І яке серце треба мати,
      Щоб це усе не помічати.

      2003р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Ми терплячі до загину
      Ніби цвях забили в спину,
      Ми терплячі до загину.
      Влада люто дошкуляє,
      Ну а нас ніби немає.

      Штурхануть нас що є сили –
      Не хапаємся за вила,
      Вимагаємо свободу,
      А вона не для народу.

      Хвіст від страху підгинаєм
      І поволеньки конаєм.
      Не второпає і світ –
      Що таки ми за нарід?

      2012р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Дорога...
      Під ноги горнеться дорога.
      Бере усі мої тривоги -
      Тоненька змійка у житах,
      І я на ній, немовби птах.

      Ледь-ледь торкаюся педалів,
      Вдивляюся у Ясні далі,
      Вдихаю пахощі полів,
      Вслухаюся у жайворів.

      Вона мене і надихає,
      Мою любов до неї знає,
      Оберігає кожний рух…
      Давно надійний, вірний друг.

      Їй потаємне довіряю,
      Розраду я у ній шукаю.
      Моїм радіє перемогам
      Ця грунтова сільська дорога.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Сьогодні я думками з тими, кого нема
      Сьогодні я думками
      З тими, кого нема.
      Бабуся моя рідна,
      Метка і чепурна.
      Худенька, як дівчисько,
      А модниця яка...
      Вишивана сорочка –
      І неї лиш така.
      Бабуся йшла до церкви
      У дев’яносто літ
      Усміхнена і прибрана –
      На стежку до воріт.
      За ворітьми бабусі
      В яскравих хустинках,
      Усі гуртом по стежці –
      І на широкий шлях,
      Що вів усіх до храму,
      Де добре їх душі -
      Була глибока віра
      Тоді в бабусь усіх.

      2001р.
      Пам'яті моєї бабусі -Перцової (Вапнєрук) Афанасії Купріянівни, прсвячую.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Мої літа, як літні дні
      Мої літа, як літні дні:
      І сонечко, і хлюпне дощик.
      Буває і не віриться мені -
      Їх назбирала, як грибів у кошик.

      Літа - якими різними були:
      І райдугою сяяли у небі,
      Хмаринкою у далині пливли –
      Усі мої – їх пам’ятати треба.

      І нині жоден із моїх років
      По-іншому прожити не хотіла б,
      Бо кожен прозвучав на мій мотив,
      І в жодному я не жила в півсили.


      1999р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. На покосі
      Собі тихо приляжу
      На прив’ялий покіс
      І блаженно вдихну
      Запах сіна і меду.
      Приголублю очима
      Краєвид – темний ліс.
      Я на рідній землі,
      Що для щастя ще треба?

      Я лежу на покосі,
      І тиша дзвінка
      Огорнула, сп’янила
      Моє тіло і душу.
      Тут - я знову наївне,
      До болю дівча,
      Тихий спокій, красу
      Я нічим не порушу.

      Цей п’янкий аромат
      На крутому горбі…
      Усе дужче, з роками,
      Зазиває додому.
      Найчарівніше місце
      Моєї землі
      Оживає щомиті
      У серці моєму.

      1998р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Принцип макітри
      Принцип макітри він показовий,
      Владою нашою взятий в основу:
      Сьогодні внизу ти у маслі купаєшся,
      І ситим життям пихато втішаєшся.
      Господар макітру трясе помаленьку
      Уже і доверху допхався хутенько –
      Усе ще у маслі, боками вилискуєш,
      Вдоволено-радо, щасливо попискуєш.
      Внизу було добре, і тут підходяще –
      Лежиш, грієш боки під сонцем, ледащо.
      Якщо не з’їдять, у тебе шанс знову,
      Осісти у масляну, жирну основу.
      Коли у макітрі – там тепло і сито,
      Не те що за нею все вітром підбито,
      От тільки б господар трусив обережно,
      Щоб бути у маслі, в макітрі безмежно...

      9.03.2013р. Надія Таршин





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Несуть, Тарасе, тобі квіти
      Несуть, Тарасе , тобі квіти -
      Мужі від влади - брехуни.
      І як від них тебе звільнити?
      Хоч звідти, ти їх зупини.

      Вони ненавидять тебе –
      Співця великого народу,
      І твоє слово, як багнет,
      І ревне прагнення свободи.

      І мову, звичаї і пісню,
      І твій окрадений народ –
      Який живе уже найгірше –
      Немає прав, та і свобод.

      Цей фарс із квітами, вінками –
      І на знедоленій землі-
      Де жити важко сину, мамі,
      Віками люди у петлі.

      9.03.2013р. Надія Таршин



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Я оминаю рідну хату
      Я оминаю рідну хату,
      Вона тепер вже нічия.
      Доріг у світ було багато
      І серед них була моя.

      Недобрий час у вир нас кинув,
      І понеслася течія,
      Я оминаю рідну хату,
      Вона вже нині не моя.

      А серце як щемить від болю,
      Коли дивлюсь на неї я,
      Бо хата мала свою долю,
      У ній жила моя сім’я.

      Мирились,сердились,сміялись,
      Колядували на Різдво,
      Паски у мами удавались
      Найкращі на усе село.

      Тепер стоїть, всіма забута,
      І бур’яном все заросло,
      Біда у край прийшла нечута -
      Вмирає суть його – село.

      Липень 2008р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Небачена порода...
      За роки незалежності всі ми
      "Здобуток" чималенький здобули –
      Ми вивели свинячу цю породу,
      Що зветься "депутати від народу".

      Як до корита пхалися щосили,
      Усіх поміж собою розсварили,
      І навпіл Україну поділили,
      І рилом нас штовхають до могили.

      Щоб на "елітні" рила їх дивились,
      І політичні шоу наплодились –
      Про людське око там вони гризуться,
      І з нас довірливих, наївних і сміються.

      Халявщики зрадливі продадуть,
      Закон під свою тушку підімнуть,
      Аби лиш від корита не відпасти -
      Не жаль себе і нечисті закласти.

      То що таки ми з вами здобули?
      І до життя такого як дійшли?
      І досі бредемо воли понурі –
      Небачена нужда в волячій шкурі.

      І цирк давно цей споглядаємо
      А жити, любі, коли маємо ???


      2010р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Полечу лебідкою
      Полечу лебідкою
      За високі хмари
      Запитати в доленьки
      Чому я без пари,
      Попросити в доленьки
      Пару відшукати,
      Щоб в подушку-посаг,
      Важко не зітхати.

      І у нічку темную
      Сумом не вкриватись,
      У обіймах любого
      Вранці прокидатись,
      Попрошу у неї я
      Милого і діток,
      Бо не зглянусь, як весна
      Перейде у літо.

      Прилетіла в небо я
      Доленьку питаю,
      А вона відповіла:
      -Що сказать не знаю,
      Свою долю у себе,
      Ти сама украла,
      Коли сватали тебе –
      Ти перебирала.


      2007р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Пригорнися поглядом до мене
      Пригорнися поглядом до мене
      Підіпри мені плече своє,
      Бо літа не молоді- зелені.
      Половіє літечко моє..

      І плече кохане, незрадливе,
      Обігріє ласкою, теплом,
      Серце заспокоїть ще вразливе,
      Очі засіяють враз добром.

      Кожна з нас - і молода,і літня
      Мріє притулитись до плеча,
      Споконвіку так було у світі:
      Дім – дружині, мужеві – меча.

      Від біди прикрий , від неудачі,
      У житті ти будь, як у бою,
      Я віддячу, за усе віддячу –
      За надійну руку і любов твою.

      2001р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Заціловуй мене...
      Заціловуй мене, заціловуй, мій милий,
      Поки час у нас є, не упала роса,
      Поки стан ще п'янкий, личко гоже і біле,
      І важка золотава і пишна коса.

      Не жалій для мене, соколе мій ясний,
      Ніжних слів кохання, і свого тепла –
      Буду я богинею, і буду прекрасною –
      Я ніколи досі такою не була.

      Руки твої сильні, руки твої теплі,
      І від них я тану, тану , мов свіча,
      Доп’ємо з тобою ми кохання келих -
      Щасливо зашаріюся молодим дівчам.

      1997р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Сіяв серпень зорями
      Сіяв серпень зорями
      Нам над головою,
      Не усі бажання
      Встигали загадати.
      Небагато років
      Нам було з тобою,
      А тепер, гай-гай
      Уже не злікувати.
      Знову диво-серпень
      І падають зорі,
      І бажання наші
      Із серцями в лад.
      То чому ми рідко
      Дивимся угору
      На велике диво –
      Літній зорепад.

      2001р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Душа
      Буває, я від радості свічусь уся,
      Буває - в смутку захолоне серце,
      Причини на усе бува нема.
      Душа - казково-чарівне озерце.

      То защемить від спогадів моїх,
      Зажуриться – коли прийдеться.
      Подякую я за усе душі своїй,
      Хоч з нею клопітно мені живеться.

      1998р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Моїм сучасницям
      Моя голубко, гідна в тебе доля,
      Взяла життя ти на своє плече,
      Цупка билинка на роздольнім полі –
      Сльоза невиплакана, мукою пече.

      Твоє терпіння мудре і високе.
      Воно від неба, матері-землі.
      Ти вічність – чорнобрива, ясноока –
      За все тобі низький уклін.

      Вклоняюся, пишаюся тобою
      І мужності твоїй я б’ю чолом.
      Ти переможеш у цьому двобої.
      Добро долає непримінно зло.

      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Обіцянки роздавати не втомилися у владі


      Обіцянки роздавати
      І дурити мастаки -
      Не втомилися у владі,
      Їм брехати - залюбки.

      Брешуть люто і цинічно,
      І народ так упрягли,
      Ніби в нас вони навічно
      Україну відняли.

      Що робити нашим дітям?
      Як у цій країні жити?
      Все майбутнє в них украли
      Ці пройдисвіти, бандити.

      Ні житла, а ні роботи,
      В голові одні клопоти –
      Копійчину де узяти,
      Щоб сім’ю прогодувати.

      Я люблю свою країну,
      Як дитину, і родину,
      Бо її не обирають,
      І за що люблю - не знаю.

      Тільки добре усі знаєм,
      Уже ледве виживаєм...
      Конче треба щось міняти –
      Брехунів цих з хати гнати.

      2011р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Як дитину свою рідну...
      Як дитину свою рідну,
      Огорну тебе я ніжністю,
      Україну мою єдину –
      І заквітчану, і засніжену,
      І згорьовану, і знедолену,
      І обдурену, як дівчину…
      Огорну тебе любов’ю я,
      Бо з недолею ти повінчана.
      Як на наймичку безталанну,
      Дивитися нема змоги.
      Зглянься, Боже, благаю, над нею.
      Покажи їй її дорогу.

      1998р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Я народилася у краї...
      Я народилася у краї-
      Серед лісів, зелених лук...
      Над селом пахощі витали,
      Чувся сусідів перегук.

      Не пам’ятаю ворожнечі –
      Люди добрішими були,-
      У свято йшли усі до церкви
      І навіть дітваки малі.

      Лунав велично дзвін церковний,
      І ним пишалося село,
      Бо малинового такого
      У ближніх селах не було.

      А по обіді до сусідок
      На посиденьки мами йшли,
      Усі в цей день не працювали,
      Розмови про життя вели.

      А ми крутились під ногами
      І гомоніли про своє,
      І пригощались пирогами -
      На те свята неділя є.

      А коли сутінки спадали,
      Тихішав гомін дітвори,
      Пісні, мов ластівки, злітали
      У теплі літні вечори.

      2012р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Як гарно дунається уночі
      Як гарно думається уночі
      І мрію про усе у світі –
      Ось піднялись уже мої сини,
      І зупинитись би в цій миті.

      Уже і не малі, і не дорослі –
      Летять до мене із усім, усім…
      І відчуття, що довіряють досі,
      Дає мені і сили , і снаги.

      Я думаю і думаю про все,
      Як живемо, як живуть люди,
      І яка доля буде у синів,
      І чи у ній для мене місце буде.

      1997р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. На молочній росі залишаю сліди
      На молочній росі залишаю сліди,
      Як маленька, краплини п’ю росяні.
      Я іду по траві, де ніхто не ходив.
      І радію отаві некошеній.

      Малюватиму кола на сизій росі,
      Як дитина, на ній намалюю я замки.
      І перлина роси засіяє в сльозі,
      Що набігла на очі мої на світанку.


      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Спопеляють тебе, Україно.
      Спопеляють тебе, Україно,
      Магнати новоявлені, круті.
      Ти уже схожа на руїну,
      А ми усі у німоті.

      І очманіли, і оглухли
      Від беззаконня, як чуми,
      Коли і розумом не всохли,
      То запитаймо: »хто є ми…»

      Осліпла від страху отара,
      Не знаємо, куди женуть.
      Майбутнє – марево, примара
      І непроглядна каламуть.

      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. У кожній грудочці землі я чую лагідне прохання
      У кожній грудочці землі
      Я чую лагідне прохання:
      - Убережи і не нашкодь мені,
      Я втомлена від марнування.

      Поглянь на мене в Божий день.
      Хіба не схожа я із раєм?
      Із віку в вік, із дня у день
      Вам радо, любі, догоджаю.

      Увесь цей рай уже віки
      Лелію і оберігаю -
      Поля і луки, мов вінки...
      Лише дбайливих рук чекаю.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. У похмуру, несонячну днину
      У похмуру несонячну днину
      Виглядають ошатно.багато
      Стиглі ягоди горобини
      В день осінній, як храмне свято.

      Обіймає їх вітер осінній,
      Залицяється щохвилини...
      На осінньому небі- свято.
      - Стиглі ягоди горобини.

      2004р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Придніпров'я моє, ти у серці моїм
      Придніпров’я моє, ти у серці моїм –
      Люба, мила моя сторононька,
      Полюбила твої і Кільчень, і гаї,
      Як родину свою любить донька.

      Закохалася в степ і величний
      Дніпро,
      І у кручі високі дніпрові,
      І акації цвіт, і Самари розлив,
      І тумани молочні ранкові.

      Степова Україно, багатий мій
      краю,
      В Бога сили прошу я для тебе,
      Щоб врунився і цвів, був важким
      від хлібів,
      Я прошу тобі щедрого неба.

      Щоб під небом високим, краю
      любий ти мій,
      Душі славні росли і високі,
      І на нашій козацькій, хоробрій
      землі –
      Панували добро, мир і спокій.


      04.07.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Сад засновний павутиною
      Cад заснований павутиною,
      Літо бабине вже прийшло,
      Осінь тішить ясною дниною,
      І дарує нам літнє тепло.

      Айстри виткали килим строкатий,
      В нім фантазії буйного літа.
      Я не хочу іти до хати,
      А побуду у пишних квітах.

      Убираю очима ці дні,
      Понесу через довгу зиму:
      І осіннє гудіння бджоли,
      І біленьку тонку павутину.

      1998р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Глянуть в шибку до мене зажурені очі...
      Осінь землю услала гіркими димами,
      Одяглася у мокрі, важкі полини,
      Б'є у вікна дрібними дощами-сльозами,
      Кличе голосом мами мене з далини.

      Глянуть в шибку до мене зажурені очі –
      У душі моїй спокою, як не було.
      Як Ви, мамо, одна коротаєте ночі,
      Коли темінь осіння заповзає в село.

      Ловлять вогник далекий Ваші зболені очі,
      У думках те життя, що уже відійшло…
      І краса, і кохання, і трепетні ночі,
      А тепер – лиш дощами розмите село.


      2000р. Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Коли душа занемагає
      Коли душа зенемагає,
      Мені земля допомагає.
      Занурю я у неї руки -
      Усі душевні тихнуть муки.
      ЇЇ погрію у долонях –
      Від мене геть іде безсоння.
      Як рясно землю уквітчаю -
      Багатий урожай я маю.
      Теплом огорне мої ноги,
      І не важкі уже дороги.
      І поглядом відпочиваю –
      Я на красі, що земля має.

      2001р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Спадок
      Любов до рідної кровинки
      І до зеленої травинки,
      Любов до звіра і пташини,
      І до верби, і до калини.
      Любов до пісні і до мови,
      І задушевної розмови –
      До всього, що дає землиця,
      І небо, і свята водиця –
      Все перейшло мені від мами
      І успадкується синами.

      2005р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Продажна душа
      Продажній душі нелегко живеться,
      Хоча вона легко усім продається.
      По скільки за душу щоразу узяти?
      Та ще, не дай Боже, на ній прогадати.

      Питання: « За скільки?» - сколихує ночі
      І жадібно, хижо спалахують очі,
      Жадоби вогонь жере і паплюжить,
      А поряд душа що живе і не тужить.

      До сонця уранці вона усміхнеться,
      Буває і їй, нелегко ведеться...
      Та чисте сумління - дорожче у світі,
      Не зможе вона продажною жити.

      Бо добре ім’я - іде в покоління?
      Немає для гідного імені тління,
      А той хто на власній душі заробляє,
      Ганьбу вікову лиш собі наживає.

      20/09/2012р. Надія Таршин






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Світлий спомин
      Притулюся я чолом до рідної хати-
      Тут жили колись у ній мої батько й
      мати,
      І з’явилася на світ я малим дитятком,
      І засіялися в душу мудрості зернятка.

      В ній жилося небагато, ціну всьому знали,
      Із сусідами у мирі завжди проживали.
      Хата досі пам’ятає сміх дзвінкий онуків,
      І дбайливі, роботящі бабусині руки.

      Тут в усьому світлий спомин про мою родину
      Обіймаю свою хату – хату сиротину.

      20/06/20`12р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Синочку
      Ти журавликом витягнув шийку,
      Заглядаєш довірливо в очі-
      Мій синочку, і люба кровинко,
      Тиха радість, безсоннії ночі.

      Захищатиму я, скільки зможу,
      Моє сонечко Ясне, травинко –
      Я зростити хотіла би сокола,
      Рідна, мила моя половинко.

      Щоб розкинулись широко крила,
      І надіями линув у небо,
      Та не зрадили совість і сила,
      А для щастя, що, милий, ще треба.

      2001р. Надія Таршин




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Нехай ідуть собі літа...
      Посивів, голубе сизенький,
      Для мене ти, як і колись –
      Коханий, рідний, золотенький,
      Хоч в парі довго прожили…

      Роки потроху забирають
      Нашу красу і в’яне тіло,
      А я у очі заглядаю –
      Таким теплом залебеділи.

      Нехай ідуть собі літа,
      І сріблом осипають крила,
      А наша осінь золота,
      Лиш додає обом нам сили.

      2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Я тобі розкажу...
      У думках прилечу
      До твоєї оселі
      І тобі розкажу
      Про літа невеселі.
      Що без тебе мені
      Одиноко жилося,
      Вже пройшли мої дні,
      А як мало збулося.

      Я тобі розкажу,
      Як чекала я миті,
      Щоб тебе віднайти
      У людськім розмаїтті,
      Як шукала твоє
      Найдорожче обличчя,
      Що з роками воно
      Усе ближче і ближче.

      Я тобі розкажу,
      Що не сміла казати,
      Як кохала тебе…
      Більше так не кохати.
      Як несу крізь життя
      Біль розлуки, утрати,
      Що воно без кохання
      Нічого не варте.
      Я тобі розкажу…

      1999р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Тут коріння моє
      Тут коріння моє і моя пуповина,
      Тут і луг, і мій ліс,і зелені поля,
      І маленька ріка – гомінка, неупинна
      Шепіт хвиль, її гомін відчуваю здаля.

      І рідня, і сусіди я від роду їх знаю,
      Пам”ятаю, люблю вас, мої земляки,
      На похилім горбі сном віків спрчивають
      Серцю милі і рідні, і такі дорогі.

      Тут коріння моє – незнищенне, глибоке...
      Я усім проросла на батьківській землі.
      І не вирвуть його ні стихії, ні роки,
      Силу щедро дарує це коріння мені

      2000р. Надія Таршин

      Цей вірш присвячую моєму рідному селу Сморжів, що на Рівненщині.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Я щаслива людина
      Я щаслива, щаслива людина,
      Бо весняної світлої днини –
      На своєму, своєму обійсті
      Висіваю я квіти барвисті.

      З нетерпінням чекаю на сходи -
      На весняний дарунок природи,
      Як інакше це диво назвати –
      Починає земля проростати.

      Ну а потім усе розквітає,
      Тиху радість у душу вселяє,
      І щасливо зволожує очі,
      Огортає у пахощі ночі.

      Кожен ранок милуюсь подвір’ям
      Задивляюсь в квіткові сузір’я...
      І невже я творець цього дива?
      Усміхаюся квітам - щаслива...

      07.04.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Чоловікам...
      Чоловіки, ви ще живі?
      На полі брані не упали?
      Колись невільниць визволяти
      І океани не спиняли...

      Тепер невільниці – це ми:
      Дружини, мами, доні, сестри.
      Нас довели ви до суми -
      Нелегко нам цей сором нести.

      Лякливо підігнули ви хвости,
      І боїтеся, щоб чого не вийшло,
      Спритніші поділили всі пости –
      Тому і влада, і закон, як дишло.

      Тягар злиденного життя
      На плечі наші переклали.
      Де ви, оспівані в піснях,
      Полковники і генерали?


      2001р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Два краї


      Два краї стали рідними мені,
      Усе життя я поміж ними краюсь,
      То на Волинь я лину до рідні,
      То знов у Придніпров’я повертаюсь.

      Моя душа і тут, і там завжди,
      Коли я тут – всі помисли до мами.
      Коли я там – спішу назад – сюди,
      Сумую за сім’єю і синами.

      Два краї стали рідними мені,
      Який люблю я більше – вже не знаю,
      Бо там ліси, а тут – Дніпро, гаї...
      І я щаслива, що давно їх маю!

      2001р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Розмїття кольорів, подих осені
      На осінній краєвид з позолотою
      Я милуюся укотре з насолодою.
      Розмаїття кольорів, подих осені,
      І пташиний перегук в неба просині.

      На воді з верби листки, ніби човники,
      Сіли гуси спочивати - перемовники,
      Розмовляють, гелготять - натомилися,
      Їх чекає переліт - сіли вмилися.

      Піднялися на крило понад річкою
      І полинули у небо срібно-стрічкою.
      Задивляюся на клин заворожено,
      І думки услід йому розтривожено.



      Жовтень 2007р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. У селі поминальний день
      У селі поминальний день:
      Звідусіль позліталися діти,
      Поспішають до рідних могил,
      Де батьки полягали спочити.

      Посхиляли в зажурі чоло,
      Вже і їх сивина покрила,
      А з портрета, немов жива,
      Мами усмішка – лагідна, мила.

      І згадались її слова,
      І бажання її заповітні,
      Щоб ніколи поміж собою
      Не були ворогами діти.

      Стоїмо ми рядком біля мами -
      І сьогодні вона ніби з нами.

      2011 р. Надія Таршин




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. “Месія” міняє “Месію”
      "Месія" міняє "месію",
      А жити нелегко стає,
      Як слово тримати не вміють,
      То розум Господь не дає.
      Лише на папері "здобутки"
      І гірко, і сором за них -
      За їх чергові оборутки -
      Народ до пори лиш притих.
      Не вічне це наше терпіння,
      Якому дивується світ.
      Є розум, і руки, уміння,
      Хоч знищують нас скільки літ.
      Ми є уже нині - високі,
      І душі нам гідність кує,
      Від влади біда і неспокій -
      Укотре з вогнем заграє.

      2010 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Я вірю у свою країну...
      Я вірю у свою країну
      І буду вірити завжди,
      Недобрий час цей скоро згине,
      Не буде в нас біди, нужди.

      Віками прагнули ми волі,
      Благали милості у долі,
      Життя за неї віддавали.
      І волю ми свою діждали.

      Яка земля талановита,
      В талантах, як у самоцвітах.
      Куди не кинеш оком - всюди
      Терплячі, роботящі люди.

      Вони і сіють, жнуть, будують,
      Людською гідністю вартують,
      І хлібосольні, добрі, щирі,
      І з усіма живуть у мирі,

      І на чуже не зазіхають,
      Здебільш - у серці Бога мають.
      Чому не жити їм, як люди?
      Я вірю, так воно і буде!

      2011 р. Надія Таршин



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Мій маленький шибеник
      Мій маленький шибеник,
      Як люблю тебе –
      Ти для мене сонечко
      І небо голубе.
      У лукавих витівках
      Впізнаю себе ,
      Тішиш моє серденько
      Вже не молоде.
      У тобі дитинство
      Бачу я своє –
      Щастя моє любеньке,
      Онуча моє.

      2011 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Над моєю хатою - сонечко сіяє
      Над моєю хатою – сонечко сіяє,
      Ясним своїм променем – душу звеселяє,
      Від такої ласки – шовковіють трави,
      І дерева листяться, ніби пишні пави,
      Сонцю усміхаються мої перші квіти -
      І на серці хороше - хочеться радіти.

      24.04.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Мова моя - смерекова
      Мово моя - смерекова,
      Мово моя – волошкова,
      Мово від хмелю і від калини,
      І від рожевого цвіту шипшини,
      Мово, що л’єшся струмочком дзвінким –
      Не переспівана досі ніким.
      Ти, як вершина гри скрипаля -
      Мово, ти мово, ти мово моя.
      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Мати тужить за сином
      Мати тужить за сином,
      І немало вже літ.
      Горе-доля вдовина,
      На віку вже цих бід…

      На худесенькі плечі
      Впала звістка сумна
      І молилась щовечір,
      Та біда не одна...

      Коли згинув за правду
      Воїн в ратнім бою,
      Кажуть, будеш ти, сину,
      Жити там, у раю.

      Тільки як мені, сину,
      Тут, на грішній землі,
      Жить і знати – не стріну
      Ясні очі твої.

      2000р. Надія Таршин

      Цей вірш я присвячую своїй бабусі – Перцовій Афанасії Купріянівні – вона все життя виглядала свого сина Володимира, який був воїном УПА.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Болять як мамині літа
      Рідненька голову схилила,
      Зронила руки на коліна.
      Кудись пішли краса і сила,
      Підкралася зими година.

      Болять як мамині літа,
      Хотілось би, щоб молоділа,
      І осінь гріла золота,
      Робота у руках кипіла.

      Щоб радість тішила не мить,
      І сум долала не сама,
      Щоб знову мило було жити,
      В душі розтанула зима…

      2000р. Надія Таршин



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Сонечко моє, моя дитинко...
      Сонечко моє, моя дитинко,
      Невблаганно як летять роки.
      Тільки знай, ріднесенька кровинко,
      Я з тобою, сину, навіки.

      У пошані уклонюся небу,
      У молитві розімкну вуста,
      І завжди благатиму для тебе
      Многі, многі, многії літа.

      І тоді, коли мене не стане,
      Я до тебе квітами прийду,
      І у очі ними ясно гляну,
      Срібною росою упаду.

      Обійму ласкаво твої ноги
      Придорожнім ніжним споришем.
      І згадаються усі дороги,
      По яких з тобою ми ідем.

      2001р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Не пара
      «Не пара, ой яка не пара», -
      Усі зітхали за спиною.
      Вона той шепіт відчувала -
      І сяяла душі красою.

      А він – чубатий, гарний красень –
      За нею у вогонь і воду,
      Бо покохав (чим ще поясниш?)
      Її – непоказну на вроду.

      Він так кохав свою «непару»...
      Замовкли: шепіт, пересуди...
      Були вони від Бога пара -
      Угомонилися всі люди.

      2001р. Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Розтерзана, зґвалтована, і на семи вітрах,
      Розтерзана, зґвалтована,
      І на семи вітрах,
      Брехнею закатована
      І полчищем невдах.

      Ні правди, а ні честі
      У них нема давно,
      А що наобіцяють -
      Обдурять все одно.

      Як саранча, обсіли,
      Уже не продихнути,
      До краю знахабніли -
      Їм не біда і скрута.

      Жирують знавіснілі,
      Крадуть і багатіють,
      По трупах йдуть до цілі,
      Від влади шаленіють.

      А ти, що обирав їх -
      Потрібен один день,
      Щоб підійшов до урни
      І вкинув бюлетень.

      2010 р. Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Життєві науки
      Я люблю своє рідне село,
      З ним у зустрічах я і прощанні.
      Воно першу науку дало -
      Просинатися як на світанні.

      Та навчило любити людей,
      Що ізранку до ночі у полі,
      Усю силу давали землі,
      І сорочки тверділи від солі.

      Пам'ятаю рядки буряків -
      Ці безкрайні колгоспні гони,
      Спини наших рабинь-матерів,
      На губах краплі поту солоні...

      І неквапні вечірні розмови:
      Про роботу і ті ж буряки,
      Що попереду знову Наталка -
      Бо на поміч прийшли свояки.

      І везу я подруг-студенток,
      Та яка там наука уже,
      Коли мама моя у ланці,
      В полі мало не задніх пасе.

      Бурякам ми б'ємо поклони,
      На руках від сапи пухирі,
      І безкрайні коротшають гони,
      Усміхаються вже матері.

      Потім пізня з дощами осінь,
      Урожай, як завжди, без втрат.
      Закоцюбли від холоду руки,
      Буряки веземо у кагат*.

      Непроглядна волога темінь,
      Зрідка вогники від цигарки.
      Тітка Санька гука - ланкова:
      - Відгружати на черзі у Варки.

      Вже на цвинтарі ланка лежить -
      Спочивають спрацьовані руки.
      Їм вклоняюся низько за все -
      За суворі життєві науки.


      Кагат* - трапецієвидні споруди у яких тимчасово зберігали буряки.

      2011 р. Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Стежечка - в'юночок
      Світанкові роси, ноженята босі,
      Cтежечка-в’юночок аж за небокрай,
      Там де я маленька і дзвінкоголоса,
      У ромашках літо – долю відгадай.

      Гомоніли роки і шляхи широкі
      Доля простеляла, ніби рушники,
      Тільки ця стежина, і роси краплина,
      Зігрівають серце, кличуть крізь роки.

      Із країв далеких лину, мов лелека,
      Птахою я лину у батьківський край,
      Радо зустрічає, і росою сяє
      Стежечка-в’юночок, що за небокрай.


      Серпень 2005р. Надія Таршин




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Час працює не на нас...
      Час працює не на нас – секрету немає,
      А на тих хто Україні жити заважає.
      Хто, мов шершень, підточує і її руйнує,
      Щоб побільше нагребти - нічим не гидує.
      Ми усі ці двадцять років живем під панами,
      Платять злиднями, бідою, та і штурханами.
      Зневажають, пригинають, лютують над нами.
      Ой, нелегко нам звикати жити бідаками.

      Серцем чую - їм недовго уже панувати,
      І убогу одежину з народу знімати.


      Березень 2012р. Надія Таршин



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Відгук на телепередачу “Розкішне життя”
      Ви пошили собакам шуби,
      Я Вас, пані, з цим не вітаю.
      Шуби з хутра і дорогі...
      Як втішатися з цього не знаю?
      А іще придбали нашийник
      За п'ять тисяч зелених -кревних.
      І діагнозу вже не треба -
      Божеволіє світ, напевно.
      Скрізь волають про допомогу
      Дітки хворі і помирають,
      І старенькі у злиднях гинуть,
      Передчасно цей світ лишають.
      Ви дерете шкуру із нас,
      Щоб пошити собакам шуби...
      Без собак прийдеться тікати,
      Як у нас проріжуться зуби.

      2011 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Сяду увечері я під хатою...
      Сяду увечері я по-під хатою,
      Гляну у небо, зірками уквітчане,
      Долю, буває, назву кострубатою,
      Навіть поплачуся - з нею невінчана.

      В муках і каюся, і прозріваю,
      Коли накриє вона бідою,
      Як немовля, уночі колихаю,
      Мені нелегко з нею - такою.

      Небо у серпні, як і годиться,
      Зіроньку кине мені на щастя
      Сад прошепоче ласкаво листям:
      -Коли задумала, то і удасться.

      2011 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Подай мені, Боже, великую милість
      Подай мені, Боже, великую милість,
      Бо я задля неї на світ народилась,
      Дай змогу прожити правдиво і чесно,
      Радіти по-юному зимам, і веснам.
      По-людськи прожити, подай мені, Боже,
      Не вдіяти те, що робити не гоже.

      2004р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Затужила Україна
      Затужила Україна:
      «Ой, горе ти люте,
      Ти спіткало мене, бідну.
      Незнане, нечуте.

      Підкралося ненависне
      Руки пов`язало,
      Моїх діток, як сиріток,
      У світ розкидАло.

      В наймах діти- на чужині
      На хліб заробляють,
      А я, мати розіп`ята,
      Як жити - не знаю?

      Чорна сила придушила,
      Не дає дихнути,
      Як від неї звільнитися-
      Серцем не збагнути».

      2003р Надія Таршин




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Соромимся одвічної, святої
      Соромимся своєї і святої,
      Як мати , і земля, і небеса,
      Звикали ми віками до чужої,
      Вбачали - саме в ній краса.

      Цураємося звичаїв і пісні –
      В яких є наша суть, душа,
      Мелодії "Шансону"-горезвісні,
      Він вибору для нас не залиша.

      Допоки сперечаються про мову
      У владі лицеміри, як вужі,
      Наш «старший брат» взяв за основу -
      Заполонить своєю без межі.

      І крутять стосерійні серіали,
      Зомбують на убогий примітив,
      Щоб мову "братню" ми не забували,
      Тож не забудеш, хоч би і хотів.

      Жовтень 2004р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Гомін
      Гомонять міста і села,
      Околиці, хутори,
      Що життя в нас невеселе,
      Говори - не говори,

      Слава Богу, ще не стогін,
      Тільки гомін навкруги,
      Бо і досі не бачимо,
      Де насправді вороги.

      Гомін стелиться туманом,
      Ну та це лиш - до пори,
      Всі прозріють від дурману,
      Ну а поки – ГОВОРИ !!!


      28.01.09. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Матусю моя
      Моя матусю, зіронько моя,
      Скільки років Вас уже немає,
      А душа болить, в серці аж пече,
      Коли Вас, ріднесенька, згадаю.

      Може поміж нас, щось було не так,
      Над усе я прощення благаю,
      Ви мій оберіг - там у вишині,
      Серцем і душею відчуваю.

      Липень 2006р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Мамині долоні
      М’які і ніжні, затишні долоні
      І усміх рідний, мамин на вустах.
      В очах бездонних ночі всі безсонні,
      Коли малих носила на руках.

      Як чайка, виглядає діток мати,
      І подумки всміхається до них,
      Якби то їй дороги усі знати,
      З яких чекати чаєнят своїх.

      Літа матусі:то весна, то літо,
      А осінь подарує онучат.
      Коли зимою мама не зігріта –
      Болить і плаче зранена душа.

      Голубила і синову голівку,
      І косу доні лагідно плела...
      Не забувайте мамину домівку,
      Якою б довгою дорога не була.


      2007р. Надія Таршин




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Діалог
      -Агов, Галинко, як ся маєш?
      Як ти, рідненька, поживаєш?
      Не бачила тебе давненько,
      А чи здорова ти серденько?

      -Марійко, що тобі сказати -
      Втомилася уже чекати.
      Бо пенсія, сама ти знаєш, -
      І не живеш, і не вмираєш.
      Я держслужбовцем не була
      А на ланах силу збула.
      Тепер болять так ноги, руки-
      Немає сил терпіти муки.
      В лікарні кажуть, що роки,
      А винні, знаю, буряки.

      -Живу і я, Галинко, важко,
      Немов в житті була ледащо.
      І щістдесят мені немає,
      Як далі жити вже- не знаю,
      Бо обносилась, зубожіла,
      Ну хоч живим лягай в могилу.
      А хоч би взяти депутата,
      Ти подивись яка зарплата,
      А їм би пенсію мою,
      Та і, Галиночко, твою,
      Ураз злетіла б уся пиха,
      І у нас менше було б лиха.
      Не гризлись би, а працювали
      І раду нам усім давали.

      -Марійко, згодна я з тобою-
      Все дихає кругом бідою:
      Живем сяк-так, не молодієм,
      І з цим нічого ми не вдієм.
      За нашу працю нелегку
      Дали мізерію таку,
      Що не зведем кінці з кінцями-
      І біль, образа до нестями.

      -Бувай, Галинко. Будь здорова,
      Бо не нова для нас ця мова.
      У «Секонд-хенд» загляну знову-
      Куплю собі якусь «обнову».


      Лютий 2004р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Живе моє село без мене
      Живе моє село без мене,
      І не один десяток літ.
      Лісами, луками зелене,
      Дорога між вербових віт.

      Поля весною засівають,
      А влітку, косять їх і жнуть,
      І миті спокою не мають,
      Усе до зернятка зберуть.

      Радіють врожаям багатим
      І до ладу все доведуть.
      Двічі на рік там білять хату,
      І в цьому теж глибинна суть.

      Майже нічого не змінилось,
      В своєму ритмі з року в рік,
      От тільки хати покосились,
      Бо хазяї пішли навік.

      І церкви у селі немає
      Згубили нелюди красу.
      А серце дзвони пам'ятає,
      Цю пам'ять крізь життя несу.

      І хоч дворів там небагато,
      Та село, знаю, буде жити.
      А мені снитиметься хата
      І буду я за ним тужити.

      2009р
















      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    155. Ми не розбещені були...
      Ми не розбещені були
      Ні ласощами, ні ляльками -
      Наші батьки прийшли з війни,
      Де чесно, гідно воювали.
      Шинель, пілотка, кирзачі -
      Були у будень і у свято,
      У сім'ях повно дітвори,
      Хоч і жили всі не багато.
      Стареньку ляльку ми, мов скарб,
      По черзі у руках тримали
      Її обшарпану, брудну
      Усім кутком оберігали.
      А мама гарна, молода -
      На сукні дірочки латала,
      Дівоче все своє вбрання
      Нам - діточкам перешивала.
      І у гумових чобітках
      Від холоду коліли ноги
      І у сніги, і у мороз -
      Ми ними міряли дороги.
      І ласку батьківську, скупу,
      Винагородою сприймали -
      Вони пройшли усю війну,
      А долі людської не мали.

      2011 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Зрада чи підлість - різниці не має
      Зрада чи підлість -
      Різниці немає,
      Обидві серце
      Болями крають,
      Обидві жалять,
      Як змії люті,
      І від обох їх -
      Пекельні муки.
      А підлість дужче
      І захищають,
      Їй виправдання
      Ревно шукають,
      Та тільки здавна
      Відомо люду,
      Що кара всюди
      Знайде Іуду.

      2010 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Безнадія і розпука
      Безнадія і розпука –
      Серце рветься на шматки,
      Бо при владі – такі суки...
      Нас угроблять залюбки.

      Всі надії, сподівання –
      Вмить розвіялись, як пил,
      Ці безплідні намагання
      Споглядати нема сил.

      Люди, згляньтесь над собою
      Ви не бидло, не раби –
      Все оточене бідою
      Безнадії і ганьби.

      То чому, як ховрахи,
      Поховалися у нори,
      Чи не бачите, сліпці,
      На поріг ступило горе.

      Знову будем малороси,
      І набридлий менший брат,
      І покірні й безголосі,
      І відкинуті назад.

      Чи така була в нас мрія,
      Хіба так хотіли жити?
      І чи довго oцю нечисть
      З вами будемо терпіти.


      02.11. 2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Я купаюся досі в любові...
      Я купаюся досі в любові,
      Мов коштовне каміння несу,
      Юні досвітки ті малинові,
      Що ховалися в срібну росу.

      Як дівчисько, закохана в тебе,
      Соромливо твій погляд ловлю,
      Ти для мене і сонце, і небо,
      Я тебе, мій коханий, люблю.

      Друже мій, ясночолий соколе,
      Буду травнем твоїм, солов”єм,
      Колоситься життя мого поле,
      Як по хвилях, по ньому пливем.

      Я купаюся досі в любові,
      Мов коштовне каміння несу,
      Наші досвітки ті малинові,
      Що ховалися в срібну росу.

      Квітень 2007р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Скажи мені ти, Україно, навіщо гинули сини...
      За тебе, земле Україно,
      Щоб щастя і для нас було,
      Жили в сім’ї усі єдино,
      Синів багато полягло.

      Тепер ганебно нас здають
      Без пострілів «старшОму брату»,
      На рідну мову вже плюють -
      Навіщо мова супостату?

      Їм би заводик захватити,
      І фабрику, і газ, і нафту,
      На них побільше наварити
      І на дурняк придбати шахту.

      Безцінний дар небес – людина –
      Давно уже є без ціни...
      Скажи мені ти, Україно,
      Навіщо гинули сини?

      Вересень 2004р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Святі матусині прикмети...
      Лелеки, доню, прилетіли,
      Побачити їх добре в леті,
      Щоб ніжки, люба, не боліли –
      Матусині святі прикмети.

      Дитяче личко завмирало,
      І очі чисті, як криниці,
      Вдивлялися у небо синє,
      Шукаючи там диво-птиці.

      Років багато відійшло,
      І ті літа – уже далекі,
      А я все чую голос мами,
      Як бачу, що летять лелеки.

      17.12.2008р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Господи, я дякую з все
      Господи, я дякую за все:
      За хліб насущний на столі,
      За ясне небо на зорі,
      Що дав мені сім’ю, дітей,
      І в мене все, як у людей.
      За світлі помисли мої,
      Що вірю мудрості Твоїй.
      За те, що я сміюся, плачу
      І маю незлобиву вдачу,
      Що часто мріями живу,
      Вкриваю ними днів канву.
      Коли збулись, радію щиро
      За те, що в Тебе завжди вірю.

      2008р Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Сини
      Нагородив Господь мене синами
      І радість материнства дав відчути.
      Хоч плине час, минають дні з днями,-
      Немає вищої у світі суті.

      Ділити з ними радощі і болі,
      Їм дарувати ніжність і тепло,
      У мріях бачити у гідній долі,
      Благати в неї, щоби їм везло.

      Сини мої, немов орлині крила,
      Підносять у небесну височінь.
      Вони – моя надія, гордість, сила,
      І світло, що долає морок, тінь.

      Сини для мене вчителі і судді,
      У задумах моїх помічники,
      В строкатім, гамірнім багатолюдді
      Спішу до їх сердець і їх руки.

      2007р Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Сину
      Молюсь Богу кожну днину
      Я за тебе, любий сину,
      Материнської любові
      Не поменшає ніколи,
      На усіх твоїх дорогах
      У надії і тривогах,
      Щоб усе тобі вдалося,
      І омріяне збулося.
      І від зла, і від напасті -
      Не завжди прикрити вдасться.
      Все одно молюся, сину,
      Кожну Божу ясну днину.

      2012р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Очманіло чіпляємось...
      Очманіло чіпляємся
      За минуле своє,
      Це чіпляння, по – суті
      Всьому шкоду дає.

      І ілюзія щастя -
      На якій ми зросли -
      Розлетілась на друзки,-
      І на смітник знесли.

      Бо коли все замішане
      На брехні і крові,
      Гідний слід, щоб
      Залишився – надії малі.

      Як дарує нам доля -
      Шанс, щоб бути великими -
      Гріх великий - рабами
      Залишатись безликими.


      05.10. 2012р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Всміхалися нам зорі...
      Всміхалися нам зорі,
      Складалися в слова.
      А як медами пахла
      Некошена трава.

      Були предивно гарні –
      Дерева, квіти, люди.
      І нам обом здавалося -
      Що вік кохати будемо.

      Надіями замріяна
      Уся душа жила,
      Що будемо не в парі –
      І знати не могла.

      Розлуку не чекали,
      І думали - на мить...
      А довелось в розлуці
      Усе життя прожить.

      2001рік



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Жебоніла тиха розмова
      Жебоніла тиха розмова.
      І сусід, мабуть спав, бо затих,
      А вона про дітей і корову,
      І усі негаразди сільські.

      І про те, як нелегко жити,
      Що грошей немає у них,
      Вовком хочеться іноді вити –
      Не працюють і п’ють сини...

      І нікому немає діла
      До усіх негараздів оцих.
      Розмовляла, в задумі сиділа,
      А вагон зачаївся, притих.

      Витирала краєчком хустини
      Накипілу вдовину сльозу,
      Погляд світлий, як у дитини,
      Щиро нам про біду і нужду.

      І тремтіли натруджені руки
      Від образи на це життя...
      І за що їй усі оці муки,
      І на старість таке маяття?

      2001р. Надія Таршин





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Верба моєї юності
      Верба моєї юності -
      Розлога і крислата,
      Нині одна-однісінька,
      А було вас багато.

      На греблі вряд стояли,
      Ясніли жовтим цвітом.
      Усіх до себе звали -
      Під верби посидіти.

      Вербовою лозинкою
      Від мами попадало,
      А потім на побаченні
      Під вербами стояли.

      Нам радість дарували
      Пахучі ясноцвіти,
      Закоханих ховали
      У пишні свої віти.

      Заплющу очі – бачу
      Я не асфальт, а греблю,
      А вряд побіля неї -
      Квітучі мої верби.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Княгиня Ольга, Роксолна...
      Княгиня Ольга, Роксолана
      І Анна-королева – з нас...
      Була колись жінками славна
      У зоряний країни час.

      Чому тепер занемогла, ти,
      На велич сили не стає,
      Уся у злиднях, як у латах,
      Нужда дихнути не дає.

      Хто вкрав і скільки – усе чуєм,
      І кари їм за це нема,
      А ми і досі бурлакуєм,
      Ніяк не вилізем з ярма.

      І у ярмі, немов цариці,
      Як намальовані, стоїм.
      Ставні, чарівні, білолиці…
      Дай, Боже, долю нам усім.

      Щоб нам хотілося кохати,
      Дітей народжувати в щасті,
      Щоб наше диво - жінка-мати
      Цвіла – не гинула в напасті.

      2001р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Вставай, народе...
      Вставай, народе, піднімайся,
      Не спи окрадений, не спи,
      За чужі спини не ховайся-
      Уже і небо не простить.

      Іди на захист прав і волі,
      Бо жебраком доволі жити,
      На рани насипають солі,
      Ганьба і далі це терпіти.

      Навчися добре відрізняти
      Важке насіння від полови,
      І більш уже не попадайся
      У їхні сіті-хитролови.

      Не ковбаса усіх єднає -
      Земля і звичаї одвічні,
      Наша прадавня диво-мова
      І люди добрі, щирі, зичні.

      Рефлекс ковбасний з серця
      викинь
      І будь високим ти, мов небо,
      Щоб гідну долю в світі мати,
      То заслужити її треба.

      08.07. 2012р. Надія Таршин





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. МИ
      Зіщулені в покорі спини,
      Бо страх в них глибоко засів...
      Репресії, голодомор - і нині -
      Ще у полоні ми у тих часів.

      Якби ланцюг уже цей розірвався,
      Що держить наші душі на гаку,
      Якби забули ми усі знущання,
      Ми будували б Україну не таку.

      А пам'ять болем уросла у спини,
      Не розрівняти поки їх ніяк,
      Не живемо, ми у покорі гинем –
      Тямущі, добрі – ми народ-бідняк

      1998р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Прогинаємся під всіх.
      Прогинаємся під всіх,
      Живемо курям на сміх -
      А багата, солов'їна
      Нині схожа на руїну.
      І нічого в нас нема -
      Лише світова сумА,
      Її вистачить, щоб ми
      У боргах завжди були.
      Буде дітям і онукам...
      І яка цікава штука,
      Що ніхто із нас не знає,
      Хто ці транші пожирає,
      І для кого їх беруть,
      І яка їх справжня суть.
      Ой, моя ти земле мила,
      Яку пошесть спородила,
      Як короста, в'їлась в тіло
      І вершить паскудне діло.
      Весь народ в ярмо жене,
      Брате мій,- тебе, мене...
      Ну а ми, як подуріли,
      Опиратись нема сили
      По—волячи терпимо
      Цю ганьбу і це ярмо.
      Боже дай нам врешті сили,
      Щоб усі сліпці прозріли,
      Гідність в душах відродили,
      І коросту з тіла змили

      червень2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Ідуть мої друзі уже за межу...
      Ідуть мої друзі уже за межу,
      З якої назад не вертають,
      Хоч кажуть - там добре - за ними тужу
      І спогади серденько крають.
      Бо скільки всього пережито було -
      І радощі, й горе ділили,
      А ще комсомольським весілля було,
      І діток таємно хрестили.
      Тепер покоління дзвінке, молоде,
      І цілому світу відкрите,
      Що треба для знань- в інтернеті знайде
      Ошатно одягнене, сите.
      Немає ніяких для них заборон,
      А тільки мораль підупала
      І замість кохання буває в них "секс"
      Такого ми слова не знали.
      Та тільки було в нас тоді щось таке,
      Що їм зрозуміти не сила -
      Високе і світле, і навіть святе -
      І цим наша юність нам мила.

      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Люблю тебе, земле
      Люблю тебе, земле, величну і пишну,
      Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
      Ще вітер мені ніжно пісню колише,
      Ще, земле, даруєш небесну блакить.

      І сонце мені усміхається радо,
      І очі у квітів - дива осяйні,
      І навіть коли опадеш листопадом,
      Ніхто не завадить любити мені.

      Любов до матусі, дітей і родини,
      Любов до землі – найсвітліші, святі,
      Бо навіть в лиху і тривожну годину
      З чола розганяєш ти зморшки круті.

      І я тебе, земле, не зраджу ніколи,
      Допоки Бог силу дарує мені,
      Засію я рясно своє рідне поле
      І сіяти буду квітки чарівні.

      26.01.2009р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Доля, як пір'їнка
      Доля, як пір’їнка,
      Мимо пролетіла…
      На моє подвір’я
      Впасти не хотіла.

      В небі покружляла,
      Подала надію,
      Понесло за вітром
      Мою диво- мрію.

      Мрії, сподівання,
      Коні мої, коні...
      Припнута човном,
      Міцно на припоні.

      То крутне на хвилях,
      То ударить збоку,
      Та ланцюг тримає -
      Тримає нівроку.

      2003р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Набідувалися, доволі...
      Набідувалися - доволі!
      Не треба їхати в світи,
      Засіймо хліб на своїм полі
      Усі ми будьмо, як брати.

      Брехню не слухаймо червиву,
      А розумом своїм живім.
      Збираймо щедру добру ниву,
      До колосочка - її жнім.

      До сонця здіймемся колоссям,
      Усі і міцно, як один,
      Щоб більше нам не довелося
      Соромитись покірних спин.

      Зберімо у кулак всю силу -
      І гідно будемо ми жити.
      І Україну - землю милу -
      Пора, як матір нам любити.

      2004р. Надія Таршин





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Країною правлять кати
      Країною правлять кати,
      Бандити, злодії в законі,
      А хто тоді тут я і ти –
      Безмовні, приречені коні?

      На працю надмірно важку,
      На дні у нужді невеселі,
      Радіємо крихтам малим
      Що їх веземо до оселі.

      Жуємо, як є, свій овес,
      У горло л'ємо дике пійло...
      Тямущий і гідний народ,
      Загнали ганебно у стійло.

      Усіх узяли на ланцюг,
      Впокореним корм значно кращий.
      Нікчем, брехунів та злодюг -
      Везеш на собі, роботящий.

      Березень 2007р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Нас ділять на Захід і Схід...
      Нас ділять на Захід і ділять на Схід,
      І красень-Дніпро уже є розподілом.
      Бездарні нікчеми ганьблять увесь рід,
      До краю вони нам усім надоїли.

      Не доля країни болюча для них -
      Зробили давно її голу, і босу.
      Народ до пори зачаївся, притих -
      У жилах бунтує кров стоголосо.

      Відродимо наші: і славу, і міць,
      З’єднаємо думи, серця, дужі руки,
      Щоб наволоч нас не змогла розділити,
      Скінчилися врешті усі наші муки.

      Щоб сину, онуку поглянуть змогли
      У очі довірливі, Ясні, мов небо.
      І мовили гідно: - А ми зберегли
      Твою Україну, дитино, для тебе!

      Березень 2007р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Україно моя мила
      Україно моя мила,
      Ти дала мені ці крила,
      Я повік би їх не мала,
      Коли б волі ти не знала.

      Я топчу твої стежини,
      Твої луки, полонини,
      І пишаюся колоссям,
      Що, як море, розлилося.

      І милуюся тобою,
      Як дитиною малою,
      Тішусь сонечком і літом,
      І весняним буйним квітом.

      Сизокрила моя пташко,
      Боже, як же тобі важко,
      Долать бурю і негоду,
      Сіяти між нами згоду.

      Я так хочу, я так мрію…
      Дай мені таку надію,
      Щоб була не тільки воля,
      А була і гідна доля.

      Серпень 2000р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Спориш
      М’який спориш лоскоче мої ноги,
      Петрові батоги – аж до небес,
      Яке це щастя, що узбіч дороги
      Не зачепив безжальний наш прогрес.

      У спориші ховається ромашка
      Під сонцем сяє і милує зір.
      Іти босоніж край дороги важко,
      А я іду всьому наперекір.

      І не боюся, що пораню ноги,
      Чи попаду на гострий камінець,
      М’який спориш вгамовує тривоги,
      Петрів батіг на ньому, як вінець

      2012р. Надія Таршин





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Я з древнього села
      Я з давнього і славного села -
      Звикаю досі до міського шуму...
      І хоч літа у місті прожила -
      Люблю я спокій, і села задуму.

      В очах земля усіяна плодами,
      Від них солодкий, яблуневий дух,
      Повітря пахне диво-пирогами,
      І у отавах, прадідовий луг.

      І груша мамина, що на півхати,
      Під ноги досі струшує кислиці,
      Вночі і скрипне, і почне зітхати...
      І спогади уже, як небилиці.

      2003р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Знов ваша доля не дає заснути
      Знов ваша доля не дає заснути,
      Багато з вас не доживе до завтра,
      Засне навіки у нужді і скруті….
      Яка гірка у цьому світі правда.

      Пречиста, Матір Божа, заступися
      За них, розчавлених нуждою, як ганьбою.
      За наших матерів, що не здалися,
      Долали лихоліття у двобої.

      Пережили біду - печаль війни,
      Голодували, а чому, не знали,
      Що не молилися, немає їх вини...
      Їх від молитви довго відучали.

      2001р. Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Матусю, ластівко моя.
      Матусю, ластівко моя,
      Гніздо звивали Ви роками,
      Усередині, біля нього
      Ліпилось Вашими руками.

      Нас годували, ластів’ят,
      Від лихоліть оберігали,
      Учили високо літати,
      Переживали, щоб не впали.

      Ми – жовтороті, і уперті,
      Та на усе свій погляд мали,
      І мамину науку мудру -
      Бувало, зовсім не сприймали.

      У голод і важкі роки,
      Ви мужньо діточок ростили.
      Були: колгоспи, буряки…
      Де на усе Ви брали сили?

      Нині і я маю гніздо,
      Та в маминім – велика сила…
      І крізь роки моє єство
      До нього лине, мов на крилах.


      1998р. Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Надія
      Крізь грати видно небо синє,
      Промені сонця золоті
      На лиця падають безвинні -
      Сумні, красиві, молоді.
      А ніч прийде – знов катування,
      Знущання і накази: - бий!
      І бачу може я востаннє
      Цей клаптик неба голубий.
      Страшна для них - повстанська
      сила -
      У злобі звірами ричать,
      Яка то мати їх носила,
      Коли катують так дівчат?
      Сичить від люті, мов гадюка,
      Енкеведистське барахло :
      «Ну ,что молчишь, бандерська
      сука,
      Тебе со мной не повезло».
      І знову пальці у одвірок –
      Від болю білий світ погас.
      «Не зраджу друзів, лютий звіре,
      Усіх не винищите нас,
      Бо ця земля моя одвічно,
      На ній жили мої діди,
      Чому ти, нелюде поганий,
      Прийшов топтать її сюди?»
      Дівча худеньке впало долі,
      Не відчувало вже чобіт,
      Якими убивали волю,
      А юнці тільки двадцять літ.
      Їй би під вербами стояти
      У парі з милим цілу ніч,
      Натомість хижі очі ката,
      Знов руки тягнуться до пліч,
      Зривають одяг і шматують ,
      І б’ють , допоки не впаде,
      І враз стає криваво-чорним
      Дівоча тіло молоде.
      А мати плаче, тужить мати,
      Зачувши зойки нелюдські –
      Благає небо - покарати
      Чужинців, нелюдів, катів.
      Взяли найменших –
      Таню й Надю
      У каземати повели,
      Як не благала, не молила,
      Дівчаток їй не віддали.
      Тепер знущаються щоночі,
      Не спить налякане село,
      Відкрий же, Праведний ти, очі
      І зупини криваве зло.

      На кам’яній, сирій підлозі –
      Маленьке тіло,ледь живе,
      І зграйка подруг на сторожі –
      Для них усе це не нове.
      Усі знеможені, побиті –
      Та щоб отак , ще не було,
      Спішили рани їй прикрити,
      Мостили, що в кого було.
      Почули шепіт невиразний,
      І зойк ,що душі холодив:
      «Володю, орлику мій ясний,
      Врятуй мене, прилинь сюди,
      А може, ні, не треба милий,
      Воюй, коханий, і за нас
      Благатиму у Бога сили,
      А ще молитимусь за вас.
      Я все стерплю : знущання,
      болі,
      Тебе побачити б ще раз,
      А ще, щоб світлий вогник
      волі
      Для України не погас».


      Цей вірш я присвячую своїм рідним: Галайко Надії - батьковій сестрі і Перцову Володимиру – маминому брату. Вони обоє були у Повстанській Армії, як і багато молодих людей з нашого села. Вони кохали один одного і обоє загинули. Коли я народилась, бабуся попросила мого батька, щоб мені дали і'мя його закатованої сестри.
      ,



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Федорине горе або гірка правда життя
      На щастя, чи на горе
      Господь вділив Федорі
      Здоров’я, довголіття,
      Та ще і щастя в дітях.

      Всього було в Федори:
      І два голодомори,
      І буряки , і ланка,
      Вставання на світанку.

      І трудодні худенькі,
      Одежинки благенькі,
      І без чобіт ходила,
      Коли діток ростила.

      Усе перемагала,
      Бо вдачу сильну мала,
      Ще й вечорами в хорі
      Колгоспному співала.

      В житті бувало різне –
      Було кохання пізнє -
      Від того сяйва щастя
      Тікали всі напасті.

      Як мить літа летіли,
      Вже за межею милий,
      Онук найменший радо
      Веде в господу ладу.

      Ну, що бабусі треба –
      Усе дало їй небо –
      Живі всі, слава Богу,
      Вона їм у підмогу.

      Та душу у Федори
      Ятрить образа й горе
      На всю верховну владу,
      В якій немає ладу.

      Недавно від сусідки
      Таку новину взнала,
      Що новина та ледве
      ЇЇ не доконала.

      Що за могилу треба
      Добряче заплатити,
      Інакше не дозволять
      ЇЇ похоронити.

      Вона тої земельки
      Руками перебрала…..
      На ній була щасливою,
      На ній і бідувала.

      А ще казала Настя,
      Що, як помре старенька,
      То треба викликати
      Міліцію хутенько.

      І лікаря з швидкою,
      Щоб все занотували,
      Чи смерть своя у баби,
      Чи може катували?

      А опісля у область
      Будуть трясти небогу –
      Федора вже давно туди
      Забула і дорогу.

      А там за гроші в морзі –
      Поглумляться над тілом
      І на той світ квиточок
      Уже дадуть, між ділом.

      Будуть тепер бабусю
      По смерті катувати …
      Не хоче дітям мати
      Тягар цей додавати.

      Які у них там гроші-
      Самі пенсіонери.
      Коли уже наситяться
      Державні мародери?

      Не спить нині Федора –
      Бо це вселенське горе,
      Було б раніш померти –
      Не змоглиб шкуру здерти.

      05.12.2012р. Надія Таршин














      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Люби мене
      Люби мене, люби мене,
      Як сонце, і пору весняну.
      Люби мене, люби мене –
      Свою єдину і кохану.
      Нехай не буде буднів в нас,
      А кожен день – маленьке свято,
      Бо середину ми пройшли,
      І днів таких вже небагато.

      Даруй мені небес блакить,
      І вечорові ясні зорі –
      Зорею буду я світити,
      Бо стоїмо на крутогорі,
      І не губи у суєті слова,
      Наповнені красою,
      Нехай і справді буде в нас
      Уся ця осінь золотою.

      Щоб пам'ять щастя берегла
      І запізнились заметілі,
      В душі лише весна цвіла,
      Серцями тільки молоділи –
      Люби мене, люби мене,
      Як сонце, і пору весняну,
      Люби мене, люби мене –
      Свою єдину і кохану.

      2006р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. З історії села....
      Скільки лиха у селі, Боже, наробили -
      На початку всі болота навкруг осушили,
      Загубили пасовища, луги віковії,
      Буйні трави повсихали - вітри, вітровії.

      Ріка Стубла заміліла - на струмочок схожа,
      Була гарна, повноводна, як дівчина гожа.
      Лілеями заквітчана, джерельно-прозора,
      Несла собі тихі води у Дніпро і море.

      Болота усі живили ріку нашу милу
      Їй водиці додавали, давали їй силу.
      В повінь цю в'юнку красуню було не впізнати,
      Розливалася навкруг, що не вийдеш з хати.

      Як покінчили з болотом, за церкву взялися -
      Із святими в землю врили, щоб не піднялися.
      А вона, як наречена, село прикрашала
      І небесною красою душі величала.

      Все життя отам велося - хрестили, вінчали,
      У останню доріженьку з неї проводжали.
      Ще раніше зняли дзвони, хрести познімали
      І куди усе поділи не чули, не знали...

      Усі боялися усіх, рот не розтуляли,
      Як везли на Колиму, добре пам'ятали.
      Трохи десь перегодя і школу закрили,
      Добре ще хоч залишили цвинтар і могили.

      Є тепер газ і вода, і асфальт гладенький -
      Усе менше село родить діточок маленьких.
      І чорнявих і білявих, бо усі на втіху,
      Щоб будили дзвінким сміхом кожну хату тиху.

      Усе частіш сумно гляне хата сиротина -
      Чорні вікна, биті шибки і бур'ян за тином.
      І як боляче дивитись на усю руїну
      І на прадідову хату - хату сиротину.

      Важко буде відродити зачерствілі душі,
      Що роками виживали в бездуховній суші.
      Як повернемо у душі пам'ять і святині -
      Нас цуратися не будуть благодатні днини.

      2010 р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Образи давно минули
      Образи давно минули,
      І ніби їх не було,
      Усе в далекім минулім,
      Часом усе віднесло.

      Уже по-іншому бачу
      Усі ті вчинки, слова-
      І Богу дякую щиро,
      Що я прозріти змогла.

      Бо видно так було треба -
      Цей ківш допити до дна,
      Зазнати болю гіркого,
      Відчути зраду сповна.

      Переборовши – піднятись
      І не бажати розплати,
      В усьому, що відбулося,
      Вже не шукать винуватих.

      21.06. 2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Бо на все є своя пора
      Про кохання уже не
      пишеться,
      На усе є - своя пора.
      І надії мої, і мрії,
      Щоб було у нас більше добра.

      Щоб щасливо жили усі мами,
      І щоб чуйніші діти були,
      А жінки залишались
      жінками –
      Віз проблем на собі не
      не тягли.

      Щоб земля моя люба і
      мила –
      Набиралася сили щорік,
      І на ній врешті – решт
      відродився
      Справедливий
      козак – чоловік.

      І багаті не забували –
      В домовини - кишень нема,
      І усім: і багатим,
      і бідним –
      Небесам звітувати сповна.

      Щоб гармонія щастя і миру
      Панували поміж людьми,
      Ну а доля по – материнські
      Огортала усіх крильми.

      Мабуть я і смішна , і дивна,
      Бо насправді так не буває –
      Тільки мрія і віра в добро,
      Шанс для кожного з нас
      залишає.

      30.04.2012р. Надія Таршин.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Радісна звістка
      Звістка радісна прийшла,
      Мою душу звеселила –
      Храм будують у селі –
      Новина ця серцю мила.

      Знов надія ожила,
      Що по–людськи заживемо,
      Бо коли будують храм...
      З вірою - не пропадемо.

      Боже, милості Твоєї
      Я прошу і допомоги,
      Щоб вели до цього
      Храму
      Із усіх країв дороги.

      І у рідному селі
      Знову дзвони задзвонили,
      І небесна благодать
      Додала у душі сили.

      2011р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Нова влада стару хає
      Нова влада стару хає,
      Усі гріхи спихає,
      Що робити з країною
      Все одно не знає.
      Придумують нам реформи,
      Закони міняють,
      На зарплату нові норми
      Знов переглядають...
      І що завтра жити краще
      Народ увесь буде -
      Ніхто нині не згадає -
      Хай Господь їх суде.
      Копошаться, як комахи,
      Досвід переймають,
      Як живуть в країнах інших
      Ретельно вивчають.
      Насадили у країні
      Радників палати,
      Щоб дали пораду швидше,
      Як нас доконати.
      Захищають олігархів
      Їх майнові статки,
      А для нас — для бідаків -
      Усе нові податки.
      Двадцять років знущаються
      Люто над народом,
      Платимо, як на війні,
      За свою свободу.
      Ніякої у нас волі
      Не було й немає,
      Коли чорна Влада — Рада
      Народ розпинає.

      травень 2011 Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Знов думки, немов у вирій журавлі
      Знову думи, як у вирій журавлі,
      Не дають на мить спокою голові,
      Навздогін одна за одною летять,
      Крізь літа мої, де зріла сіножать.

      Хоч доспілі і ще гарні дні мої,
      Усе ближче наближаюсь до стерні...
      І над хатою вже гуси гелготять,
      І дерева про осіннє шепотять.

      А на змореній жовтіючій стерні,
      І на чорній переораній ріллі -
      Павутинки бабиного літа,
      Ніби шовком, вся земля укрита.

      І трава зазеленіла молода,
      Ожила в лугах, степу, садах
      Одяглася у фату із павутиння...
      Отака вона - пора осіння.


      01.10.2012р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Розмова з дзеркалом
      У Вас, мадам ,проблеми,
      І мало не біда,
      Уже не така гарна,
      Уже немолода?

      Підфарбували вії,
      І брови підвели,
      У зачіску сивіючу,
      І квіточку втяли.

      Усе одно всім видно,
      Що літні уже Ви,
      Хоч у вузенькі джинси
      Упхались, як могли.

      Одвічна ця проблема -
      Усіх жінок у світі
      Нізащо, ну нізащо
      Не хочеться старіти.

      І як у намаганнях –
      Побути молодою
      Мадам, моя хороша,
      Не були б Ви смішною.
      2011р. Надія Таршин



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Мамина груша
      Посадила мати грушу коло хати.
      Загадала мама на свої літа -
      Як судилось жити, приживеться груша,
      Доля на добро нехай поверта:
      -Дітоньки маленькі, хто їх приголубить?
      Приживайся, люба, серце звесели,
      Бо важка хвороба віднімає силу,
      А від невідомості і душа болить.
      Час важкий, злиденний, немає що їсти
      І згорають люди, немов сірники.
      З фронту повернулися, куля не догнала,
      А від цього лиха* гинуть вояки.
      Прижилася груша, одужала мама,
      Діти піднялися, злинули в світи,
      І серце матусі вслід за діточками,
      І летять журавлики - мамині листи...
      А у них: і болі,і сум, і тривоги,
      І турбота мамина, що не передати.
      І ведуть додому, з далини дороги -
      І з роками важко маму залишати.
      Вже немає мами – хата овдовіла,
      На подвірї порожньо і незвично тихо.
      Груша велетенська обійстя накрила,
      Білопінним цвітом притрусила лихо.

      2011р Надія Таршин



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Краю любий
      Краю любий, отчий краю -
      Де живе моє село,
      Що у час важкий, буремний -
      Все бандерівським було.

      Вороги до тебе ласі,
      Розпинали з віку в вік,
      І набігам яничарів -
      Загубив колись і лік.

      А які надії, краю,
      Покладав на свого брата-
      Вщент розвіялись вони...
      Коли він став гірше ката.

      І тоді пішли в ліси:
      Молоді, і навіть діти,
      Щоб родину, свою землю
      Від навали захистити.

      Потім їх, хто прагнув волі,
      В казематах катували,
      А в облаву попадали,
      То на місці добивали.

      І стареньких матерів
      Заганяли в ешелони -
      І везли в Сибір, у зиму...
      Підвели під це й закони.

      Щоб з корінням, навіки -
      Знищити жагу до волі.
      Не повинні кріпаки
      Мати думи свої, болі.

      Краю любий, отчий краю,
      Будь таким, як і колись,
      Мужнім, гордим, волелюбним -
      Перед кривдою не гнись.

      Твоя слава надихає,
      Ти взірцем будь у час смути,
      І героїв своїх, краю,
      Не повинен ти забути.

      Пам'ятай усі їх очі –
      Парубоцькі і дівочі –
      Хай вони із вишини
      Не дадуть злукавить – НІ!

      2011р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Народе наївний, до скону терплячий...
      Народе наївний, до скону терплячий,
      Уже прозріваєш, ціну всьому бачиш.
      Хоч топлять тебе в алкогольнім безмежжі,
      Городять з брехні – небачені вежі,
      Ти хоч помаленьку – з закруту виходиш,
      І жити, творити ще силу знаходиш.
      І молодь не всю удалося споїти,
      На голку усіх не вдалось посадити,
      Корупція теж не усіх нас роз’їла –
      І зріє у душах небачена сила,
      Яка до пори, здається, дрімає,
      І спокою ситого усіх їх лишає.
      Чим більше зберемо ми гнівної сили,
      Тим дужче рване, їх «добродіїв милих»
      На землю іде нове покоління –
      Яке утомилось від цього розтління.
      Вони хочуть жити по інших законах -
      Не гнутимуть спину за безцінь до скону.
      І хто з них не здався у цьому бедламі,
      Що всіх нас накрив, мов безжальний «Цунамі»,
      Знайде в собі силу і гідність, і волю ,
      З недолею лютою - стане до бою!

      07.01.2010р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Все буває...
      Бувають і муки, бувають і болі,
      Буває і доля, як у тополі,
      І гне в усі боки, і віття ламає,
      І встояти як, я буває - не знаю.

      І все ж я щаслива, що просто живу,
      І сонечко бачу, і небо, траву,
      Що Бог дає силу для праці важкої,
      І мудрість дає - у житті як устоять.

      Що серце не журиться – пісню співає,
      Онуки на втіху мені підростають,
      Що пишуться вірші і діти шанують,
      Що чую я друзів і вони мене чують.

      2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Огорнуся в шовк років
      Огорнуся в шовк років,
      Плакати не буду,
      Що були мов не такі,
      Не вдамся до суду.

      Я жила в них, як могла,
      Совісно і чесно.
      Друзів вірних нажила,
      Мов манну небесну.

      Уклонюся і рокам,
      І усім деньочкам...
      А вони ж у кольорах
      Вишита сорочка.

      Де усе переплелось,
      І, як має бути.
      Щось було, щось не збулось,
      Чогось не забути.

      Надія Таршин 2000р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. На душі так легко
      На душі спокійно, хороше, щасливо...
      Дякую я Богу за велике диво.
      Що пішли від мене зневіра і смуток
      Сила віднайшлася вийти із закруту.
      І надія знову серце оживила,
      І укотре уже доля дає мені крила.

      20.06.2012р. Надія Таршин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Онук бере мене в команду...
      Онук бере мене в команду,
      Від щастя і забракло слів,
      А ще сказав, що я хороша,
      По-дитячи щиро - як умів.

      Я звичайно згодна, і дуже щаслива,
      Бабусь у команду не завжди беруть-
      Чимось у онука довіру заслужила,
      А його довіра – це не що-небудь.

      08.07.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Моя земля
      Цвіте, як маківка,
      Сріблиться росами,
      Як в юні дні мої,
      Бреду покосами.

      Важкими, мокрими -
      Раненько скошені,
      Землею-матір’ю -
      Росою зрошені.

      Підперезалася
      Покосом – стрічкою,
      І заворожує
      В'юнкою річкою.

      Стрічає досвіток -
      Уся заквітчана,
      Немов дівчинонька,
      Що йде до вінчання.

      У перших променях
      Уся виблискує...
      Земля! Краса яка!!!
      Я вірю – вистоїть..!

      Знов трави віялом
      Впадуть під косами
      І буде правнук мій
      Іти покосами.

      2004р. Надія Таршин




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Простіть мені, мамо...
      Простіть мені, мамо, не з Вами,
      не з Вами
      Зустріну укотре Новий, Старий рік.
      Не з Вами столи я накрию Різдвяні,
      Далеко від мене мій рідний поріг.

      Душа моя плаче від суму і болю, -
      Лягло поміж нами багато доріг...
      Прошу день і ніч я свою й Вашу долю,
      Щоб був і над Вами її оберіг.

      Бо хто його знає, ще скільки
      судилось
      Втішатися з того, що мама жива,
      Чекає на мене, ніби на диво,
      І скаже мені наймудріші слова.

      Її пригорну, обійму, поцілую,
      Роботу у хаті усю пороблю,
      Усі рушники, мамо, Вам поперу я
      І ліжко святково для Вас застелю.

      Простіть мені, мамо. Сьогодні –
      не з Вами,
      Не все для Вас можу, що хочу зробить,
      Я з Вами думками, важкими думками,
      І серце моє від печалі болить.

      2001р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Доля жіноча
      Доля жіноча – зажурені очі,
      Руки пташата, недоспані ночі.
      Дім і робота – скільки клопоту...
      Праця важка – до сьомого поту.

      Зрідка буває, що розвидняє,
      Усмішка радості серце торкає,
      Дні біжать швидко – зиму вже
      видко,
      Бабине літо – тонесенька нитка.

      20.04.2012р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Майже піввіку на землі
      Майже піввіку на землі,
      Милуюся її красою,
      Іду по оксамитовій траві,
      Вмиваюся цілющою росою.

      Радію першому сніжку,
      Весняним проліскам- надіям…
      І дякую за барви літечку,
      І перед осінню благоговію.

      Примхлива доля всякою була:
      Була лихою і була щаслива…
      ЇЇ сама обрати не могла,
      Вона така, яку я заслужила.

      Уже весна пройшла і літо,
      До осені ступаю на поріг.
      Літа людські – вони, мов квіти,
      Мої тепер – осінньої пори.

      Хоч небагато квітів восени,
      А їх красі і колориту
      Позаздрять навіть квіти ті,
      Що царювали навесні і літом.

      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Як мені не хочеться їхати від тебе
      Як мені не хочеться
      Їхати від тебе,
      Мій куток рідненький,
      І з дощами небо.
      На траву шовкову
      Я сіла і плачу –
      І коли я диво це
      Знову ще побачу?
      Дзвоники втішають
      І мальви сміються,
      Ластівки під хмарами
      Ланцюгами в’ються.
      Верболозом вишиті
      Луки понад річкою,
      Поміж ними гомонить
      Ріка синьо-стрічкою.
      Хмари притомилися
      Сіяти дощами,
      Сонечко засяяло
      Знову над домами.
      Із горба прадавнього
      Красою втішаюся,
      Краєм своїм любим
      Вкотре причащаюся.
      Горб мене від себе
      Все не відпускає,
      Ніби він на мене
      Ще надію має.

      09.06.2012р Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Середина життя
      Середина життя - дивина це для мене,
      Я уся іще там, де травиця зелена,
      Де весна усе повінню квітів укрила,
      І у мріях, надіях була моя сила.

      Середина життя, Боже, вже середина…
      Пролетіли літа, мов однісінька днина.
      Я багато чого не змогла, не зробила,
      Та оця середина все одно мені мила.

      Тим, що мудрість дає, научає прощати,
      Коли сили немає - підкаже де брати,
      За весною не варто мені жалкувати.
      Бо у цій середині – є що дати і взяти.

      2002р. Надія Таршин



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    206. Як далі ловитимеш гави - не буде у тебе держави
      Віками над нею знущаються,
      Розтоптують і не каються
      Недоумки, блазні, чужинці...
      Ми терпимо - ми українці.
      Та годі терпіти, мій брате,
      Встань мову свою захищати,
      Як далі ловитимеш гави –
      Не буде у тебе держави!
      Очуняйсь, протри ти очиці,
      Напийся святої водиці,
      Бо тим, хто тебе спокушає,
      Їм діла до тебе немає.
      Їм треба, щоб жив у дурмані,
      Навкруг щоб дурні були, п’яні…
      Затьмарений розум і воля...
      Потрібна тобі така доля?
      Бо мова - це лише початок.
      Війну проти нас розпочато!
      Які ми тоді українці?!
      На рідній землі ми чужинці.
      Історію нам набрехали
      Імперські кати і вандали -
      І досі тримають у путах,
      Братерська любов, як отрута,
      Та згадуєм "рай" ми химерний,
      А "рай" той був дутий, фанерний,
      Накоїв багато нам лиха,
      Тому і розпався він тихо...
      Я дуже прошу, любий брате,
      Не дай знов себе загнуздати.
      Хотіли ми іншу державу,
      Яка б мала совість і славу,
      Якій і до нас було б діло,
      Керовану мудро і вміло
      У тих, хто дорвався до влади,
      Не варто просити пощади.

      Народ для них мотлох, тупа біомаса,
      До всяких спокус стає дуже ласа,
      Зацькований бідністю, підлістю влади,
      Годує усі корупційні посади.

      Яка йому мова – на шлунок голодний?
      Тому у нас нині «язик» знову модний.
      Не маємо права так жити,
      Державу потрібно творити!

      28.08.2012р. Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Повідає про тебе хто онукам......
      Повідає про тебе хто онукам? –
      Батьки уже на цвинтарі давно...
      Чи дуб могутній, а чи буйні луки?
      Та їм, на жаль, цього теж не дано.
      А як колись дозріють вони серцем,
      Захочуть про бабусю усе знати -
      Тоді і почитають оцей вірш,
      Коли правдиво зможу описати.
      Що пам'ять береже моя і досі -
      Про ті роки далекі, нелегкі,
      Як ми росли розхристані і босі,
      Залякані батьки неговіркі...
      Як у селі хатИ були порожні -
      Займали їх під клуб і під сільпо.
      Про час і повоєнній, і тривожний –
      Коли були усі ніхто, ніхто.
      Як ти росла безбатченком при батьку,
      А він у зоні був - на «Колимі»,
      Бо рятував від голоду дружину -
      Наталочку – за це сидів в тюрмі.
      І били його покидьки тюремні,
      Бо не такий був зовсім, як вони,
      І як сім років мріяв він щомиті,
      Щоб Бог нагородив його крильми.
      Полинути додому, до дружини,
      Обняти діточок своїх малих,
      Побачити дорослішого сина,
      Бо доню і побачити не міг.
      Без нього народилася маленька,
      Без нього підростає котрий рік...
      Поніжити долонечки пухкенькі...
      Сумним думкам уже губився лік.
      А ми тоді – малесенькі ще зовсім,
      Жили дорослим – і своїм життям,
      І матері – рабині безголосі –
      Принизливим раділи трудодням.
      А ми самі – і літом, і зимою,
      За іграшки зимою лід і сніг,
      А влітку кукурудза із косою,
      А ще зелений і м"який моріг.
      І їсти нам хотілося щомиті –
      Окраєць хліба – їжа і десерт…
      Колись онуків може зацікавить
      Далеких днів житейська круговерть

      Липень 2012р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    208. 20 років...
      Вшановуєм двадцять років,
      А які вони важкі...
      Де надійність і де спокій,
      Вчинки совісні, людські?
      Влада підла і зухвала -
      Бере щільно у кільце,
      Підняла усі забрала,
      Не ховає і лице.
      День за днем усе нам важче -
      Під катком не продихнути,
      Поодинці, поодинці -
      Цей тягар нам не зіпхнути.
      Час іде, іде, іде...
      І калічить наші душі.
      Мій народе, де ти, де?
      Час дійти уже до суші,
      Бо болото непомітно,
      Дуже швидко нас затягне.
      Ніби можна і терпіти -
      Неприємно тільки пахне.

      2012р. Надія Таршин




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Мрія
      В душі тривога і надія,
      І заповітна моя мрія,
      Що лихо наше все минеться,
      І добром небо озоветься,
      І в Україні кожна хата
      Буде ошатна і багата.
      Відродяться прадавні села,
      І пісня зазвучить весела,
      Бабусі радо усміхнуться,
      У вишиванки одягнуться,
      Дід онуча візьме на руки
      І піде з ним в поля, на луки,
      У небі з’являться лелеки,
      Що діток нам несуть здалека.
      На водах буйно знов розквітнуть
      Лілеї біло-оксамитні,
      Лісами вкриються Карпати,
      Зітхне земелька - наша мати,
      Вільно, полегшено, спокійно –
      Бо навкруги усе надійно!

      Надія Таршин



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Мово моя, пісне моя...
      Мово моя, пісне моя -
      Ти є ключ, що відкриває небо,
      І нападки лютих ворогів
      Нам з тобою подолати треба.
      Щоб з землі, яку Господь послав,
      Линула до нього - наша мова,
      І щоб кожен з нас у серці мав
      Шану і любов до свого слова.

      Мово моя, пісне моя,
      Серцем вірю – здолаємо смуту,
      Бо тобі не вперше – ти борець!
      Вийдемо і з цього ми закруту.
      Ти у нас єдина і свята,
      Мов хорали срібні, з серця льєшся,
      І пора ще буде золота,
      Бо віками, мово, не здаєшся.

      19.10.2012р. Надія Таршин




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --