Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Лариса Пугачук (1967)
пройти крізь рай
намилувавшись вдосталь
світлинами наповнившись ущерть
любові трунком розчинити щем
залишити на пам’ять тиші дотик
і усміхаючись піти за край


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Суголосся
    Гойдаючись на хвилях акварельних,
    перетікаючи у колір інший,
  •   З любов'ю до вогню
    Оберег вберігає пильно.
    От цікаво: зухвала схильність
  •   Коло?
    Чого чекає душа надвечір,
    якого раю?
  •   Коловорот
    В калейдоскопи подихом вплітаю
    краплини сонця, промені дощу,
  •   ***
    Підійти і вдихнути тебе
    вповні.
  •   ***
    і йти відкрито відкрившись небу
    відкривши сенси відкрити світ
  •   В літі
    Дитинко, ховайся, бо грім,
    гуляти не смій в цій порі:
  •   На дієті
    Вечірні терези правдиві до відрази.
    Зітхаючи беру столову ложку гречки,
  •   Передумала
    Цей вірш, мов яв.
    Прийшла до тебе
  •   Смаколики
    Сніжинкам на щоках тепло,
    злетіли із небес роєм,
  •   Лебедію
    так нечутно, неначе вода
    підступив
  •   Несподіваний політ
    гірка висока й дуже слизька
    дух перехоплює від крутизни
  •   ***
    по лініях долі пройдеш углиб
    далі
  •   Лікування
    випий ковток зілля
    із рук моїх
  •   Муррр…ррр
    чеберик-чеберик
    беркиць
  •   Мантри
    З мавзолею винести труп.
    Зняти Христа з хреста.
  •   Точка повернення
    Стежка як стежка,
    поле як поле: і твоє, і моє.
  •   Пролог
    Неначе осінь: немає снігу.
    То й не зима!
  •   Хміль
    Шовковиста пелюстка
    лоскоче припухлі губи,
  •   На службі
    І по яйцях його, ось так!
    І в печінку ще навздогін.
  •   Пролітаючи повз
    пролітаючи повз
    притягнутися і обгорнути
  •   Па
    Уважний погляд, внутрішня напруга
    і рухи точні, і нечутний крок,
  •   Наскрізь
    пройти крізь рай
    намилувавшись вдосталь
  •   Пат
    На розгіллі твоєї долі
    я підкову згубила, любий:
  •   У щасті – 2
    Утримати когось простіше,
    cебе тримаючи в руках.
  •   У потенції
    Без бажання та, власне, й без сили
    силюсь думку здобути,
  •   Надійно
    Задивилася, заблудилася
    у офірних твоїх речах.
  •   Легке римування
    Проростити зерно
    сантиметрiв на пару лишень
  •   Наодинці
    А як прийде, то як – впустиш?
    – Впустиш…
  •   Вітання
    Повз уважність очей, що пiдблимують хижо і сiро,
    не зважаючи на цвiркотiння пустих балачок,
  •   Танцюють всі
    Прийняти все:
    солодке і солоне,
  •   Смакую
    Заплiтаю запах липи у волосся.
    Вiтер просить зачекати ще хвилину —
  •   Вітер
    Запливла у думках далеченько,
    пора повертатися –
  •   Вiльна гра
    Накладаються тіні на тіні
    рінню ( як давно я хотіла це
  •   На пам'ять
    Цей запах полуниць,
    і дощ по підвіконню,
  •   Чистота
    Жагу пiзнання звівши обережно,
    спокiйно крила опустивши долу,
  •   Ненавчена життям або Полуниці зі сметаною
    І радістю зустрічати
    всі дні, всі години, миті.
  •   Ну що ж...
    Вогонь пiдтримую, аби лиш не загас,
    а проривається крiзь заборону —
  •   Погрався?
    Живі пахучі дріжджі
    у тісто я кладу,
  •   Терези
    Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
    сама себе.
  •   Входження у зав’язь
    У віхолі вишневих пелюсток згубився час,
    і я себе згубила,
  •   ***
    О як же я до тебе лину,
    як притуляюся до губ...
  •   Безсилля
    в несамовитості самітного блукання
    він творить грані
  •   Продаётся память. Недорого. Торг уместен.
    – Почём пилотка?
    – Двести пятдесят.
  •   Аритмiя
    Ти до мене лиш крок —
    й в менi.
  •   Твій вибір
    Прийшов на поміч
    так своєчасно.
  •   Гормоновилив
    о як мало треба для зваби
    зваблення
  •   Безтурботно
    i коли до тебе йду,
    усмiхаюсь за пiвкроку
  •   Недокомплект
    Мимо неї я щодня проходив
    (парк, алея, справа постамент),
  •   Синівська любов
    "Свій шлях обирав ти сам,
    і хрест – вибір також твій.
  •   Сила моя в тобі
    Мамо, сила твоя
    в мені –
  •   Знаєш все наперед
    тобi призначена
    знаю
  •   Ослiплена світлом
    Чомусь я стала проти свiтла
    (чи повернуло щось мене).
  •   Зрада
    "Хто буде вiрним до кiнця менi,
    того страшна чекає нагорода".
  •   Незламним
    Як прийде і до нас останнiй вiдчай,
    коли навпроти смерть в прицiл пiймає,
  •   Колискова для вередливих
    Колисаємо малятко,
    люлi-лю.
  •   Порозумілись
    – От чого ти з грудей вискакуєш?
    Може, крепше стягнути путами?
  •   Не той формат
    Перепрошую, кажете завтра?
    Де бруньки, розпускаючи слинку,
  •   Несподіванка
    Щось нудота підступає хвилею,
    ніздрі часто запахом дратуються,
  •   Відсторонено
    день без тебе
    пустий не---привiтний не---щасний
  •   Ра дiю
    пiсля зими до тебе йду
    земленько
  •   Навчили 2 або «Курцi в хащах нiчого робити»
    На вихiднi приїхала на дачу:
    люблю її.
  •   Невгамовне 6+
    На волю вирвалось маленьке сонечко —
    пiсля зими.
  •   Навчили (16 +)
    Сукенка біла апетит псує.
    Ти кажеш, направляючи мінет:
  •   Незавершене
    Шукати істину в прямому світлі,
    чи у відтінках,
  •   В пустоту
    Цей світ чомусь до мене прикипів,
    Тримав за руки і казав мені,
  •   Четвертий сон або Свята вода в помiч
    Я зняв штани,
    I решту зняв:
  •   Силоміць
    Перекрило щось усередині, то й мовчу.
    Проривається часом краплею вірш-віщун.
  •   Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
  •   Усьому свiй час
    Вуста суворо стуленi удень:
    пiст Великоднiй душу очищає,
  •   ?
    А як любити, як не в повну силу?
    Як вiрити? Раз вiрити, раз нi?
  •   Зов лета
    Маргаритку я спросить хотела,
    Не поспела ль земляника в соснах,
  •   По дорозі
    Розпашілась,
    йдучи проти вітру стрімкою ходою.
  •   Танцующая на крючке
    срывала наживку слабую
    с крючков наугад закинутых
  •   Оголена (диптих)
    Чисте бажання закутаю в ризи любові,
    Йтиму до тебе по вулицях міста старого.
  •   ***
    Раптова зустріч там, на перехресті,
    Спинила дихання і обпекла.
  •   Колискова
    Колихаю тебе, рідна ластiвко,
    Люба ягідко, миле сонечко.
  •   Листівка
    Хата натягує вітер на плечі,
    Комин до неба думками росте,
  •   Déjà vu
    Словами ніжними і поглядом ласкавим
    обволікаєш так, що плівку хочу
  •   Пробач за біль
    А пам’ятаєш, зрадив ти мене?
    Відмовився так просто, так буденно.
  •   ***
    Перекриваєш дихання старанно –
    Щодня на мiлiметр, на мить, на подих.
  •   Життя забави
    Не варто гратись і ловити вовка,
    який прирученим ніяк не стане,
  •   Пропозиція
    Чого ти, тiло, тонко скавулиш?
    Косервування, кажеш, забагато?
  •   Покута
    Їду.., їду.., їду.., їду
    Я по рiднiй по землi.
  •   ***
    Скiльки болю витримає серце –
    Тонну, двi чи може кiлограм?
  •   На літній терасі
    На лiтнiй терасi звучала мелодiя «Бiтлз»,
    Я слухала мовчки твiй лагiдний голос, який
  •   Ангели підмоги хочуть теж
    Господи, найкращих ти береш,
    Бо вони тобі потрібні більше.
  •   Пам'ять
    Підстрибую по стежині,
    Кружляю довкола тата –
  •   ***
    крізь пустелю я перейду
    не вросту
  •   Пісня про маму
    Матiоловий запах на вечiрнє повiтря лягає.
    А по ньому поверх пташка тугу свою сповива, -
  •   ***
    Забився простір пишномовним словом,
    Обіцянками поле зацвіло.
  •   Обереги
    Наснився сон, уже під самий ранок,
    Такий вже добрий і такий щемкий.
  •   Настрій
    Автобуси, вагiтнi пасажирами,
    Тихенько від бордюру вiдповзають,
  •   Уклін
    Повніє тиша, всотуючи голос
    Останніх крапель зливи за вікном.
  •   Еквілібристика
    Еквiлiбристика слова -
    Поняття чудове.
  •   Інше
    Що сталося? Навіщо, мов пуста,
    Вже цілий рік не можу і не вмію
  •   ***
    Осінній дощ постукує у шибку,
    Стою бiля вiкна в нiмiй печалi.
  •   ***
    Чи так, чи ні…
    Одначе відчуваю,
  •   Моя
    Моя в тобі чаїться геніальність,
    Моя в тобі провина вирина.
  •   Даруючи вишиванку
    Дослухайся до тиші, що співала
    Тонкими рунами в моїх долонях ,
  •   Втомилось поле
    Як хочеться, о, Господи, як хочеться -
    Не меч, а плуг в руках своїх тримати.
  •   Ты не бойся тумана
    А ты прежним не будь,
    И не надо, не стоит.
  •   Пророче
    Жила собi спокiйно, нiкого не чiпала,
    Борщi смачнi варила, крутила огiрки.
  •   Війна
    Хоч полотно оздоблюєш по-різному,
    Та на лице твоє шиття однакове:
  •   Весела пісенька
    Я іду до школи,
    Стрімко – не спроквола.
  •   Байка про полохливе мишеня.
    У перший клас прибігло мишенятко,
    На перший у житті своїм урок,
  •   Я б хотіла...
    Я хотіла тобі позувати,
    Роздягнулася так безсоромно,
  •   ***
    Запитай, де була я сьогоднi, -
    У твоїх обiймах, моє сонце,
  •   Ми разом
    Ти у мені, як іду.
    І як піду, ти не один.
  •   ***
    Пухнатий снiг iз неба сипле густо,
    Вкриває мiсто бiлим покривалом,
  •   ***
    а на квіти сніг
    як холодно
  •   Пороги
    Коли його ладнають трішки нижче,
    Тоді до хати можуть залетіти
  •   Осінній етюд
    Йдемо з тобою осiннiм небом.
    Грайливо сонце дарує промiнь
  •   Прокатна контора
    Надумалося якось зодягнутись –
    Щоб вийти в білий світ,
  •   Пізня породілля
    Осінь розродилась листячком кленовим.
    Дощ, як плідні води, з лона їх виносить.
  •   Сердито
    Та хоч бери і прокладай стежину
    Самій собі, мов дівчинці малій!
  •   ***
    чекання
    заполонює очі шипшиново-теплим туманом
  •   Слово
    Шукаю тебе, знаходжу,
    Втрачаю і знов шукаю,
  •   ***
    Обривається пуповина,
    Свiт болючий, тримайсь, дитино.
  •   Cвіте мій милий ти на землі є раєм
    сонечко ясне промінь на землю кида
    дзвінко струмочок шлях проклада з-під снігу
  •   Колискова для коханого
    По розрахунку я з тобою, любий, –
    Не соромно, тверезо вибираю
  •   Колискова щастя
    Йшли ми назустріч щастю… правда, не знали тОго,
    Осінь під ноги листя кидала тихо-тихо.
  •   Не лінуватись...
    Я хочу розтрощити телевізор,
    Бо та брехня, немов лапша прокисла,
  •   Первістки
    Малює життя мою долю, фарби кладе на основу.
    Кажу йому - отам, в полi, бачу я волошкову –
  •   Жизни свет
    А на улице день-день,
    А под ивою тень-тень,
  •   Мої крила
    Мріє моя,
    Мій журавлю ясноокий,
  •   Квітка кохання
    В купальську нiч знайди мене, коханий,
    I поведи в дiброви за полями,
  •   ***
    мої думки про тебе як молитви
    перебираю низки тихих слів
  •   ***
    Заспіваю тобі колискову
    Чистим голосом рідної мови –
  •   Берегині
    – У тебе очі зелені, в них колір весни і жита.
    – А в тебе вони сині - сині, немовби небо відкрите.
  •   ***
    Я знесилена диким вітром –
    він в обійми мене узяв.
  •   Нести життя у два крила...
    … Кохання хочу літепла,
    Від пристрастей тонкого болю.
  •   Cимфония жизни
    Я в белесом дыму задыхался и падал устало...
    И не ждал ничего - и не думал, что вновь оживу.
  •   ***
    З якогось дива подивилась диво –
    «Життя, як диво», та не в фільмі справа.
  •   Не пізно...
    Жiнко, спинись! Поки ще можеш, – поки не пiзно.
    I вгомонись – витягни душу з латiв залiзних.
  •   Квітка пам'яті
    Хрести… хрести… хрести…
    О, як же вас багато…
  •   Поле хліб родити хоче
    Королева! Королева! Гарна справа, гарна злєва –
    Заглядало дівчинисько у кружальцятко води,
  •   Тендітна сила
    Пташко, куди ти летиш?
    Як не боїшся злітати?
  •   ***
    Крапки над «і» ти ставиш бездоганно.
    Як цвяхи в хрест, вбиваєш їх крізь мене.
  •   Прорвати прірву
    Переступаючи з долоні на долоню,
    йдеш по руках - то в ліву, то у праву,
  •   ***
    Цей вогонь
    Чи спинити самому...
  •   Невловиме
    Теплий вечір.
    Вітер ледь колихає
  •   Бути чи не бути (пародія)
    Блукало
    ЯкОсь мишеня
  •   Втрата орієнтації
    Приїхала до Львова при нагоді.
    З метою…( а, вірніше, без мети –
  •   Незвичний смак нового myбуття
    Проллялося насіння у ріллю,
    Зійшло і виросло, своє дало насіння.
  •   Калина
    Посадили її недалечко від хати,
    Навiть згадки немає, коли.
  •   Не винна я. То соловей зманив.
    У соло солов’я влетіла,
    В траву скотилась запахущу,
  •   Тихе
    шукати тебе в тумані
    знаходити і губити
  •   Вишиваєм долю
    Квiточка до квiточки, стеблик до стеблини –
    Вишиваю хрестиком гарну скатертину.
  •   ***
    Ти пiшов. А я тобi услiд
    Ниточку любовi положу,
  •   ***
    Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
    Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
  •   Полин росте
    Яке це щастя линути додому!
    Лелечим шляхом довгим і неспинним
  •   Увійти
    перестріти шипшиною
    не вбоятися кислого
  •   Згубився слід
    Фантомний бiль минулої любовi –
    Уже нема, а все iще болить.
  •   Прощання
    Ти не шукай мене посеред міста,
    Не виглядай даремно за порогом,
  •   Учинений гріх
    В криницю плюнув, хоч батьки спиняли.
    Недовго думав… – плюнув і на них.
  •   Хто крила має, завжди прагне неба
    Життя іде. Туди, та не тудою.
    Дорогу видно лиш на пару кроків.
  •   ***
    Стою перед іконою, молюся,
    Тепло з небес вливається рікою,
  •   Третій сон (пародія)
    У Бурідана був осел,
    Що пив водичку із джерел
  •   Початочок (самопародія)
    На перший погляд мишеня нормальним виглядало,
    Віталось чемно зі всіма, чуже не гризло сало.
  •   Байка про нерозумне мишеня
    Згадала байку я одну,
    Де мишеня вивчало світ,
  •   Байка про довірливе мишеня
    Маленьке сiре мишеня у двiр чужий забiгло.
    Цiкавий свiт зманив маля, мов ягідка достигла.
  •   Приходить щастя
    Негадане щастя
    влітає, мов птаха у клітку.
  •   Різдв'яна колискова
    дивна зима снігу нема тихо
    вітер вві сні шепче пісні сонно
  •   Тобі ввіряюсь
    Тебе не бачу, та тебе я чую,
    Якщо сама я не знайду дороги,
  •   Довіра
    та що приходить до віри
    в душу твою проникає
  •   Небесні мальви
    Холодно, страшно, сiро,
    Де нам знайти рятунок.
  •   ***
    Чого болить,
    і нащо,
  •   У щасті...
    – А любиш як?
    – А так, як люди кажуть: "І ноги мити і ту воду пити".
  •   Як стогне вітер...
    Уже на небі… біля тата й мами…
    Чого ж ти, брате, назавжди заснув.
  •   Не згуби мене
    прийшла до тебе
    тихо за плечима
  •   Я запарюю каву зелену...
    День, як день,
    То одне, а то інше підходить.
  •   Де ти, єдиний…
    Моє ти сонце, моє ти небо, моя ти зоре,
    Моя ти пiсне, ти мiй єдиний – моя ти доле.
  •   Погляд з надвечір'я
    Дитинство у хатi, соломою вкритiй,
    Перейдене голодом, лихом, вiйною.
  •   Колискова для дідуся
    Маю очi голубi i пухнатi щiчки,
    Та в мойого дiдуся червонiше личко.
  •   Непокора
    Як я літаю, Боже, як літаю,
    За спиною тріпочуть крила сильні,

  • Огляди

    1. Суголосся
      Гойдаючись на хвилях акварельних,
      перетікаючи у колір інший,
      краплинка долі затекла у вірші
      і там відкрилася струмком джерельним.
      Чи буде річка з берегом квітчастим,
      а чи криниця з чистою водою —
      покаже час.
      А поки тихим щастям
      мене струмок довірливо напоїть.

      13.08.2018



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. З любов'ю до вогню
      Оберег вберігає пильно.
      От цікаво: зухвала схильність
      не до віри, а до повір'їв
      збереже терпеливу шкіру
      (заодно й непокірний розум)?..

      Не життя, а суцільна проза.

      03/04/2018



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Коло?
      Чого чекає душа надвечір,
      якого раю?
      Якого бога благає,
      шепче йому, що знає
      стежки до нього,
      що не загубить
      казки дитячі,
      що поки любить, допоки любить -
      не буде лячно.
      Що все побачить
      і все пробачить собі і людям,
      що навіть юду від того люду
      зустріне вдячно.
      Відлунням шепіт заходить в вуха –
      ото й вся віра?
      Під вечір теплий
      себе почуєш –
      й собі повіриш...

      24.03.2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Коловорот
      В калейдоскопи подихом вплітаю
      краплини сонця, промені дощу,
      цілунки яблунь,
      розцвітання рук,
      вагітність губ
      і роздоріжжя слова,
      котре полонить всесвіти.

      Голублю оком дивовижні скельця:
      від них скресає крига у зіницях
      і воскресає сяєво світил.

      06.03.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. ***
      Підійти і вдихнути тебе
      вповні.
      Повні груди набрати духу твого.
      Чуєш,
      як ворушиться він, стрічаючи
      повінь серця — ніжність сплива з рук.
      Любий, заночуй у мені, заживи повно,
      заживи переломи душі.
      Губи ловлять краплі дощу вдячно.
      Бачиш, я не боюсь,
      плаче тільки чомусь пісня,
      що гукає тебе в дім твій.

      02/03/2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      і йти відкрито відкрившись небу
      відкривши сенси відкрити світ
      вознісши світу щемкий молебень
      лягти стрілою на тятиві
      польоту пісню вплести у гребінь

      Читач:
      - А пісня – «куві-ківі»?

      26.02.2018



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. В літі
      Дитинко, ховайся, бо грім,
      гуляти не смій в цій порі:
      небесний вогонь тріскотить.
      І дощ косарює за ним,
      і світ розважає, німий
      в цю мить.

      А потім веселка ген-ген,
      і радісний подив легень,
      і пташки лунке цвінь-цвірінь.
      І наче намоклий статист
      лягає здивована тиш
      на рінь.

      20.02.2018



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. На дієті
      Вечірні терези правдиві до відрази.
      Зітхаючи беру столову ложку гречки,
      кефіру озеречко (півсклянки – уточню)…
      Уранці ту оазу переселяю в шлунок,
      подякою приносить відрижку, ще й гучну.
      Потрібно протриматися три дні.

      Колеги, як назло, – садисти по натурі,
      Смаколики повз ніс проносять без упину,
      ще й кидають у спину – ой смачно як, Ларис!..
      Відмахуюсь від кпинів і усмішкою гречно
      приємного бажаю.
      О, цей знущальний хист –
      лиш в поміч «обікраденій» мені!

      А піст, однак, приніс приємні дивіденди:
      цілунками загнав у кут глухий коханий –
      солодка слинка зманить кого завгодно в «ню»…
      І зовсім вже не ганять всі знаки зодіаку –
      підморгують похвально любовному вогню:
      до ранку хоч бери та пломеній!

      11.02.2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Передумала
      Цей вірш, мов яв.
      Прийшла до тебе
      в одну із тисячних ночей,
      а ти, сердешний, бачив Гебу у сні,
      персисту ще й, ачей.

      Доп'явся до її принадних
      вологуватих пелюсток.
      Ох, мій ти ж любий, ах ти ж ладо!
      Перетягну разів зо сто,
      не знаю чим ще, та уява
      спрацює чітко...

      Сплине ніч.
      Проміння сонця гнів розплавить
      І ревнощам скажу я: «Ні!»

      Богинь багато, німф — ще більше,
      та я сміюся (от чудна):
      люблю, і думка тиха тішить,
      що я у тебе лиш одна!

      09.02.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Смаколики
      Сніжинкам на щоках тепло,
      злетіли із небес роєм,
      на губи уляглись терпко,
      розтанувши, печаль згоять.

      Твого торкання слід ясний
      печаттю перейде в серце.
      Чекання рук твоїх ласки,
      неначе шоколад з перцем.

      08.02.2018



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    11. Лебедію
      так нечутно, неначе вода
      підступив

      розтулити вуста
      і впустити
      водоспад
      водограй

      а десертом хода
      і пробудження світу
      на заході дня
      і світанок
      у лагіднім сні

      птахи спів
      у вікні
      світла радість тонка
      крізь мереживо вій

      любий мій

      05.02.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Несподіваний політ
      гірка висока й дуже слизька
      дух перехоплює від крутизни
      хтось підштовхує ззаду ух-ххх
      ай-ой-я-яй вітер у вуха
      ну й надаю я витівникам

      перебираючи щедрий словник
      пролітаю повз ліс і луг
      балансує Шива сторуко

      сонце назустріч променем б'є
      мружусь від радості криком зійшла
      хоч і лютий місяць та дух
      чутний в серці літа дзвінкого

      місце в легенях пісні ще є
      голос міцніє від згадки тепла
      я сповільнюю вільний рух
      повертаючи на дорогу
      свою

      27.01.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      ***
      по лініях долі пройдеш углиб
      далі
      не буде болю
      більше
      не буде тьми
      вдарить світло на мить
      запаливши життя
      віку нового
      дощ упаде рясно
      але не згасить
      вогню
      світлом ітимеш
      вглиб
      світу нового

      P. S.
      і ніяких беркиць
      киць))

      07-08. 01.2018




      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Лікування
      випий ковток зілля
      із рук моїх
      вільно дихатимеш тоді
      далі
      я вберігатиму тишу
      спільну
      чуєш стихла зима
      чуєш сік нуртує живий
      в небі сонце ясніє
      кришать хліб для синиць
      руки рідні
      цвітом суниць
      пахнуть
      солодкі губи
      вип'ю ковток щастя
      вільно дихатиму тоді
      далі
      буде весна
      чуєш
      далі підемо поруч
      й разом

      06.01.2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Муррр…ррр
      чеберик-чеберик
      беркиць
      киць-киць
      дай же себе спіймати
      теплу таку й пухнату
      в темних твоїх зіницях
      світиться щось кирпате
      з бантиками у кісках
      а заспівай-но пісню
      мурмурмурмуркошлату
      мурмурмурмурбешкетну
      а як підставиш вушко
      то поділюсь секретом
      я вже ходити вмію
      тільки на ручках в тата
      добре так засинати
      ти не кажи нікому
      нумо ходім додому
      чеберик-чеберик
      беркиць
      кицю моя
      ой киць

      05.01.2018



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Мантри
      З мавзолею винести труп.
      Зняти Христа з хреста.
      Не розпинати більше
      інших.
      Не розпинатись.

      (На обід салат із капусти, суп,
      рис на гарнір до риби,
      підфарбувати вуста
      цілунком
      Ой, записати вірш (а...) —
      тільки б не застогнати
      від насолоди й мук)

      Ворогу мовити bye —
      стати від того дужим.
      І повернути віру
      вірним.
      Не зупинятись!
      Йти до мети рівно,
      ревно, та обережно:
      поруч чатує край
      клятий.

      (На вечерю якась
      добра і ще й корисна
      страва, і трохи співу
      солодощів з відтінком
      раю.
      Що завтра?
      Знаю тільки, що завтра — буде!
      Але про нього буду
      думати, як О'Хара, — завтра)

      04.01.2018



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Точка повернення
      Стежка як стежка,
      поле як поле: і твоє, і моє.
      Що там ділити – сльози та сміх?
      Їх вистачало на всіх,
      як і веселки в небі.
      Поділили на кольори:
      це твій, а це мій.

      Стежка межею стала:
      це – твоє, це – моє, переступати – зась!
      Ась?
      Хтось не почув застороги.
      Хрясь!
      Переломили.
      Не хліб – душі навпіл:
      і твою, і мою.
      Кров’ю стекла веселка
      в землю, зцементувавши її.

      Брилами горя
      крепнув рубіж.
      Закам’янілі серця
      стали глухою стіною.
      Виросте як до неба,
      землю розколе навпіл .
      І твою.
      І мою.

      Господи, стежку дай,
      що приведе до тебе
      кожного з нас.
      Поки ще цілий світ.

      02.01.2018



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Пролог
      Неначе осінь: немає снігу.
      То й не зима!
      Туман у коси –
      росинки срібні рука зніма.
      Годинник збився –
      завмерлі трави у зелень йдуть.
      Тепло стрімливо скидає важкість набридлих пут.
      Хода мов танець, у грудях сонце,
      душа увись.
      Ще б заспівати…
      Ну де ти, пісне?
      Агов, проснись!

      01.01.2018



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Хміль
      Шовковиста пелюстка
      лоскоче припухлі губи,
      осереддя оголене
      ніяковіє в пальцях.
      Щоб добитися правди –
      чи «любить», а чи «не любить» –
      по одній обриваються білі вістки оман.
      Ця невинна ромашка
      забудеться за хвилину.
      Та чи ж винна рука,
      що питала у квітки броду.
      У розгублений погляд
      обманутої дитини
      пелюстки залітають,
      як сніг узимі до рота.

      08.12.2017



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. На службі
      І по яйцях його, ось так!
      І в печінку ще навздогін.
      Я – «без правил» боїв мастак!
      Я гімном ляпну навіть в гімн!
      І у мене добра – вагон:
      і для друзів, і для братів.

      Шаленіє дурний вогонь
      із дешевих прямих понтів.
      Відшліфовується язик,
      він багато уміє вже:
      над одними знущатись звик,
      ну а іншим – лизати ж…

      02.12.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Пролітаючи повз
      пролітаючи повз
      притягнутися і обгорнути
      невловимим танком
      на блаженну безвимірну мить
      розплести віртуозно
      невмисне сотворені пута
      і життям що насниться
      сплативши негадане мито
      розвернути орбіту
      і вільний побачити світ



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Па
      Уважний погляд, внутрішня напруга
      і рухи точні, і нечутний крок,
      замовклий подих, катування слуху…

      …Округи зміна. Мінне жлобство вщухло.
      Та дух невпинно кидає в урок:
      цупким умінням в круг вганяє вдруге.

      Танок несхибний із єдиним другом.

      12.10.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Наскрізь
      пройти крізь рай
      намилувавшись вдосталь
      світлинами наповнившись ущерть
      любові трунком розчинити щем
      залишити на пам’ять тиші дотик
      і усміхаючись піти за край

      26.09.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Пат
      На розгіллі твоєї долі
      я підкову згубила, любий:
      трішки змерзла і станцювала
      джигу, щоби зігріти кров.
      Потім ти вихвалявся бджолам,
      що веселку з небес поцупив:
      то меди кепкували вдало –
      ти їх випив, мабуть, з відро.

      Хоч обпився, та помолився
      у вечірньому небі зорям,
      а молитву почув Всевишній:
      і на ранок мене прислав.
      Я до тебе рвонула риссю,
      заманила в степи просторі.

      Ти, коханий, чого принишкнув?
      Маєш волю. І маєш love.

      19.09.2017



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. У щасті – 2
      Утримати когось простіше,
      cебе тримаючи в руках.
      Та чи ж тримання душу втішить?

      Воно неначе і мудріше
      приспати пристрасті вулкан –
      і ти вже нібито й не грішник...

      В любові так багато рішень,
      та хто із вибуху зіткав
      колиску щастя – бавить ніжність.

      блукаю по твоїх стежках

      16.09.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. У потенції
      Без бажання та, власне, й без сили
      силюсь думку здобути,
      закидаючи слово у хвилі,
      вирізняючи сутнє.
      Марна справа? Можливо…

      Можливо, це й не справа, а вправа-
      перевірка, злегенька глузлива –
      чи я слову цікава.

      13.09.2017



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Надійно
      Задивилася, заблудилася
      у офірних твоїх речах.
      Снила-яклила, обіймаючи,
      у полоні химерних зваб.

      Вчасно стрималась, і закочую
      пристрасть легітну у глибінь,
      хоч і хочеться
      на життя одне
      заблудити тебе в собі.

      24.08.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Легке римування
      Проростити зерно
      сантиметрiв на пару лишень
      i скосити — це norm?
      А що в ньому життя
      починало зростати — смiття для експе-риментаторiв ласих?

      Жаско поруч з такими іти.
      Естетичні вони до блювоти.
      Рота – в ногу, ать-два,
      риму дати до «ать» відповідну?
      Спіднє все перебрали – чуже – і носами поводять примхливо.
      Сивочолість оправдує все?
      А чи зграї у дозвіл занесено все наперед?
      Спред нарощує масу і м’язи.
      Фу, гидота яка.
      Толока чи ж для того збиралась,
      щоб плітками пустими зійти на лайно?
      А воно ж сталось так.
      Мастаки… рота – ать!

      16.08.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Наодинці
      А як прийде, то як – впустиш?
      – Впустиш…
      І до серця його приймеш?
      – Приймеш…
      І що любиш – йому – скажеш?
      – Скажеш…
      А утримати як, знаєш?
      – Знаєш…

      Як захоче піти, пустиш?
      – Пустиш…
      Як любитимеш, то пустиш?
      – Пустиш…
      Як любитимеш, то пустиш?!
      – Пустиш…

      Ти вже любиш його? Любиш?!
      Любиш…

      02.08.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Вітання
      Повз уважність очей, що пiдблимують хижо і сiро,
      не зважаючи на цвiркотiння пустих балачок,
      йдеш вперед.
      Не слідкуєш за вартісним виглядом шкiри.
      Часто публiку томно-манiрну ввергаєш у шок.

      Свiт якраз для таких.
      Свiт для тебе сотворений, друже.
      Вiн такий, як i ти, — йде повз брехнi пустої людви.
      Не вiдбiлює шкiру: поживою тим, хто недужий,
      бруд слугує — на ньому бридливі зростають увись.
      …Хай ростуть.

      Ти ж ідеш. В тебе вимiри iншi. І справжні. І глибші.
      В тебе безмiр — в тобi недосяжні свiти проросли.
      Не уявнi. Живі!

      P. S. Не навчилася тонше і тихше,
      то ж за патос мене десь нечемно, Андрію, пошли(:)

      23.07.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Танцюють всі
      Прийняти все:
      солодке і солоне,
      і засолодке, й загірке – однако.
      На мить, звичайно, може і зсудомить,
      та з несподіванки чи ж хто не плакав?

      Прийняти все,
      а не наполовину.
      Свідомо, не заплющуючи очі,
      провести правду до найтонших звивин –
      і не махлюючи прозорим скотчем.

      Прийняти все ти зможеш?
      Не боїшся, не знаючи ще правди, обійняти?
      Тоді розкрий обійми – і не морщся,
      якщо увійде навіть неприйнятне.

      13.07.2017



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Смакую
      Заплiтаю запах липи у волосся.
      Вiтер просить зачекати ще хвилину —
      за полинним поки вiн зганяє в поле.

      Не чекаю. Йду собi спокiйно далi,
      дощ зухвало шпацирує по сiдничках.
      Цi дрiбнички додають смаку вертанню

      до життя.

      12.07.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Вітер
      Запливла у думках далеченько,
      пора повертатися –
      у реальність.
      Ясніє в очах.
      Та завихрені сили дзижчать,
      і розбурханий простір також тенька-
      є в душу: «…впусти…ти…впусти…»,
      завиваючи в кокон.

      Кажеш, фатум безжальний?
      А може це ти
      крок за кроком ладнаєш тональність
      віртуальних світів і себе заганяєш у них
      назавжди?

      Той один, що реальний,
      що зневажений, збитий з орбіти,
      усміхається гірко:
      справжнє часто просте…

      Неземні колажі ти малюєш…
      А колосся росте, набухаючи зерном –
      в цьому світі –
      хто тобі заважає
      жити
      вічно?

      11.07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Вiльна гра
      Накладаються тіні на тіні
      рінню ( як давно я хотіла це
      слово ужити десь,
      чи ж важливо, що суть не та, як лягає воно на плес-
      о). О, перенос вийшов невимушено так, легко.
      Леткість думки і леткість слова –
      воля вільного?
      Влаштувати ще можна лови слова:
      словом, наче магнітом, втягнути риму.

      Стримувати жагу важко, але можливо.
      Хтивість у всьому є,
      тільки в мені ллється вона цiвкою в ніжність.
      Трунок п’янкий п’ю рiкою.
      Не скою зла.
      Тінню на тінь ляжу лише на ріні.

      04.07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. На пам'ять
      Цей запах полуниць,
      і дощ по підвіконню,
      і усмішка м’яка,
      що губи стереже
      вiд щастя.
      Та бринить тонісінько у лоні…
      Помішує рука
      пахкий тягучий джем.
      У пам’ять занесу
      світлиною п’янкою
      цей вечір, це вікно,
      і цей солодкий щем.
      Даровану ясу
      вишневою дугою
      полоником на дно
      вливаю.
      Ще… іще…

      25.06.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Чистота
      Жагу пiзнання звівши обережно,
      спокiйно крила опустивши долу,
      не боячись за цноту й незалежнiсть,
      iду блаженно на твiй чистий голос.

      Коли дiйду? — Коли пора настане,
      небесна манна ти, небесна манна...



      15.06.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Ненавчена життям або Полуниці зі сметаною
      І радістю зустрічати
      всі дні, всі години, миті.
      На чатах життя не вбити –
      ні, ні!
      Не чекати – просто
      усміхненим серцем чути
      не гостем тебе:
      присутність
      твою у думках постійну
      сприймати, як щось належне.
      І мрії необережні складати
      на всяк випадок у спадок.

      07.06.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Ну що ж...
      Вогонь пiдтримую, аби лиш не загас,
      а проривається крiзь заборону —
      то перетворюю у чийсь спасенний шанс:
      тепла одвiчного дiапазони
      лiкують.

      I самiй вiд того легше,
      що користь є, що не палахкотить
      даремно сила.

      Але пам’ять вершить
      свою роботу i свої мости —
      i вгору полум’я зривається умить,
      i торжествує напнутим вiтрилом.

      Я не бажаю, та стихiя туманить:
      даремно думала, що приручила.

      30.05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Погрався?
      Живі пахучі дріжджі
      у тісто я кладу,
      щоб хліб спекти родині.

      Ти ж – в нечистоти свіжі
      їх кинув на біду –
      дитиною дитина…

      Тепер смердить округа:
      «добро» поперло лугом.

      08.05.2017



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Терези
      Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
      сама себе.
      Сама в собi придушую живе.
      Воно ж — живе
      усупереч усьому,
      не йде у спомин,
      рветься в майбуття,
      життям у тiло б’ється,
      б’є у сполох,
      вдаряє й одаровує чуттям,
      i проситься на волю,
      просить волю
      зламати.

      … обняти... обiймати... цiлувати...
      зацiлувати... закохатися!..

      Коханню
      не пiддаюсь, пручаюся.
      Спиняю сама себе.
      Сама в собi придушую живе.
      Воно ж — живе!

      23.05.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Входження у зав’язь
      У віхолі вишневих пелюсток згубився час,
      і я себе згубила,
      тебе знайшовши там.

      Захоплене чуттєвістю єство впадало в транс.
      А вишня усміхалася.
      А цвіт –
      злітав
      на нас…

      Впокорене життя –
      це ложе терпко-біле.

      19.05.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      О як же я до тебе лину,
      як притуляюся до губ...

      Кохання вибивала клином —
      я сподiвалася, що схлине,
      але прорвалось надглибинне
      і переклинило жагу!

      Так добре у твоїм полонi,
      я не пручаюся, о нi...
      Бажання починає гони,
      тепер не скоро охолону.

      Пройдусь дощем ледь-ледь солоним
      по несподiванiй веснi.
      Я не пручаюся, о нi...

      16.05.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Безсилля
      в несамовитості самітного блукання
      він творить грані
      розкроївши всесвіт
      на світ світанку
      світ ясної днини
      світ надвечір’я
      і світи блукання
      в несамовитості самітності
      яка
      закручує спіраллю цей маленький
      цей чорний в цятках невагомий всесвіт

      13.05.2017



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Продаётся память. Недорого. Торг уместен.
      – Почём пилотка?
      – Двести пятдесят.
      – А флаг, а флаг почём?
      – Размер подходит?
      – Ага, но только этот сильно смят…

      Ну ни финта на праздники доходы!
      Ты, дядь, случайно не продешевил?
      При нынешней волне патриотизма,
      на бывшей и на нынешней крови
      любые деньги платят за капризы.
      Флажок на крышу, ленту на капот,
      пилотку можно пёсику – прикольно!
      C окна открытого песняк орёт,
      дымком шашлычным близится застолье.
      На чьих могилах пляшем, земляки?
      Чьи кости стонут под костром зажжённым?

      За годы научились мастерски:
      шагать по памяти бесцеремонно.

      09.05.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Аритмiя
      Ти до мене лиш крок —
      й в менi.
      Я ж до тебе все йду
      i йду.
      Ти вiд мене
      п’янiй —
      сп’янiй,
      не притишуючи
      ходу.
      Ти вiд мене не вiдступай,
      ти вiд мене не вiдмовляйсь.
      Ти неспійманий птах,
      мiй птах,
      я нескорене янголя.

      Йду, сповiльнюючи ходу,
      я до тебе — у ритмi "blues".
      Та нiяк не дiйду...
      Йду... Йду!!!
      А давно ж як люблю,
      люблю...

      03.05.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Твій вибір
      Прийшов на поміч
      так своєчасно.
      Та своєрідно…
      Ще тільки гомін
      зачувсь неясний,
      а ти вже спіднє
      здираєш прудко.
      До тіла рвешся,
      береш за грудки.

      Ну, як здобуток,
      мій щонайперший?
      Пішла наруга на душу,
      друже?

      Не осоружно?

      24.04.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Гормоновилив
      о як мало треба для зваби
      зваблення
      люблення

      мить — i бринить мить
      i тонке рве
      i униз йде
      млiсть

      мicт перекинутий
      i не утекти
      не сховатися

      проступа роса
      простiр зависа
      гойда гойдаша

      ша…ша…
      хіть зминай
      не давай їй
      розповзтися по тілу

      змий
      перелий
      переплав сплав
      і дістань із самого дна
      первозданне

      і вибухни

      з глибини
      вивергай рай
      і наповнюй її знов

      кров гуде
      в мене йде
      життя


      17.04.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Безтурботно
      i коли до тебе йду,
      усмiхаюсь за пiвкроку
      за пiвщастя пiвжиття
      як до тебе я iду

      як поглянеш у мiй бiк
      розвидняється дорога
      свiт у свiтлi i у цвiтi
      як подивишся в мiй бiк

      як iду як не iду
      як мовчу i як спiваю
      ти в менi i ти це знаєш
      i на щастя й на бiду

      19.04.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Недокомплект
      Мимо неї я щодня проходив
      (парк, алея, справа постамент),
      та подумати не мiг я зроду,
      що природа втне експеримент.

      Вчора звично крокував натхненний,
      зупинився, сперся на хвоста
      (там Русалка вигнулась блаженно,
      хоч давно вже пересох фонтан).

      Чую, щось в менi заворушилось —
      так зрадiв (мабуть, слова iдуть).
      Я подяку записав Ярилу,
      що поезу спрямував на путь.

      Та мурахи не стихали, лiзли,
      десь за шию, потiм ще кудись.
      Обертаюся... оце реприза:
      може я вiд сну не так збудивсь?!

      Ожила Русалка з постаменту
      як була (ну... гола)!!! До плечей
      притулилась — ледве не фальцетом
      заспiвав!..
      Та будь-хто звився б, чень.

      Ох, Ярило!
      Точно, вiд Ярила подарунок!
      Але боже ж мiй,
      ти б iнструкцiю додав чорнилом:
      як вмоститися менi — на Нiй!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Синівська любов
      "Свій шлях обирав ти сам,
      і хрест – вибір також твій.
      То, дивлячись в небеса,
      кому ти і що довів?

      Чому, зрозуміти дай,
      ти любиш усіх людей?
      Вони знапастили рай!!!
      Чому і в останній день,
      скривавлений, в наготі,
      прощаєш їм цей содом?!"

      І подих уверх злетів:
      "…за образом і подо…"




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Сила моя в тобі
      Мамо, сила твоя
      в мені –
      чуєш?

      Як далеко від мене ти…

      Знову вічна душа в борні.
      Всує
      все шукає нових світил.

      Скільки ще перейти шляхів
      марних,
      скільки крові пролити ще?
      Скільки треба іще цвяхів
      карних,
      й запізнілих в сльозах прощень?!

      Досить оглядатись довкіл!
      Досить
      вже співати «не вмерли ми»!
      Треба відійти від похміль:
      в росах
      змити давні химерні сни.

      Мамо, сила моя в тобі!
      Слухай!..
      І у тебе я – не одна.
      Міряй незміренну глибінь
      Духом!
      І відлунюйся у піснях!

      09.04.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Знаєш все наперед
      тобi призначена
      знаю
      i знаєш ти
      сьогоднi незримим сяйвом
      шлях освiти
      до храму
      в якому буде
      завжди любов
      вона перетворить будень
      у свято бо
      вона єдина спроможна
      нести життя
      ти бачиш я ще порожня
      твоє дитя
      ось-ось посiється в лонi
      вiзьми мене
      та плотi мирськi закони
      ми обминем
      радiю
      тобi радiю
      i навстрiч йду
      радiю
      а небо сiє
      майбутнiй сум

      07.04.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Ослiплена світлом
      Чомусь я стала проти свiтла
      (чи повернуло щось мене).
      Дивлюсь, весняний чистий вітер
      маленьке золотце жене.
      Чи може муху?.. Наче лапи…
      А раптом це ота цеце?!!

      Перекусила муху навпіл,
      щоб зберегти своє лице.

      05.04.2017



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Зрада
      "Хто буде вiрним до кiнця менi,
      того страшна чекає нагорода".
      Та вiд усiх лунало тихе:
      «нi».
      I лиш дванадцятий промовив:
      «згоден...»

      «Роби, що маєш, тiльки поскорiш,
      єдиний учню, що ввiбрав науку.
      Твiй хрест навiки. Ну, чого стоїш?»

      I той пiшов. Свої прийняти муки.

      04.04.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    55. Незламним
      Як прийде і до нас останнiй вiдчай,
      коли навпроти смерть в прицiл пiймає,
      давайте, браття, станемо щiльнiше,
      плече в плече – ніхто нас не зламає!

      Нам є що втратити й за кого вмерти,
      але ми не розтанемо в блакиті.
      Ми будемо стояти прямо й вперто
      за нашу волю і за право жити!

      Ворожий погляд нам готує страту –
      ненавистю йому закриєм очі.
      І сплавимося у клинок булатний –
      захистимо усе, що найдорожче.

      Як прийде і до нас останнiй вiдчай,
      коли навпроти смерть в прицiл пiймає,
      давайте, браття, станемо щiльнiше.
      Плече в плече – ніхто нас не зламає!

      14.02.2015-04.04.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Колискова для вередливих

      Колисаємо малятко,
      люлi-лю.
      Щось зiграй нам для початку,
      скрипалю:
      лагiдне й тихеньке,
      щоб заснула пхенька,
      руки вже не в змозi
      витирати сльози.

      Цимбалiста ще покличем:
      можен вiн
      знiме наше невгамовне
      iз колiн,
      до танку запросить
      чи вкладе у постiль,
      бо батькiв хитає
      вiд того граалю.

      Не спиняйтеся, музики,
      цiлий день,
      вiд розпачливого крику
      в нас мiгрень.
      Заплатимо гарно —
      по цiнi базарнiй,
      тiльки, щоб дитинка
      засмiялась дзвiнко!

      Звеселилися музики —
      ой, ля-ля,
      разом з ними забавляло-
      ся маля.
      Ой, гоп-чуки-чуки,
      ще будуть онуки,
      хлопчики й дiвчатка
      у цiй гарнiй хатцi!

      03.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Порозумілись
      – От чого ти з грудей вискакуєш?
      Може, крепше стягнути путами?
      – Хочеш лінію? Ну то матимеш!
      – Ні! Продовжуєм – з амплітудами!

      01.04.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Не той формат
      Перепрошую, кажете завтра?
      Де бруньки, розпускаючи слинку,
      одягають в смарагдовi шатра
      всi дерева? То там вечоринка?

      Та не питання, одягнусь по формi —
      штани, сорочку, вуса прилiплю.
      Щоправда, з черевиками тугiше,
      та чiтко вказано було в афiшi,
      що трансвеститський прокрокує люд
      (цiкаво, їх увечерi "оформлять"?)

      Ой, який там указаний час? —
      Разом назву спiмну мелодiйну.
      Тут в легенький упала я транс:
      травестiя, а не трансвестiя.

      31.03.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Несподіванка
      Щось нудота підступає хвилею,
      ніздрі часто запахом дратуються,
      вивертає, падаю знесилено,
      але треба вибратись на вулицю.

      Йду в лікарню, роздягаюсь догола
      iз надiєю страхи ослабити.
      «Ты от страха, мать, совсем с ума сошла?! –
      К гинекологу да не пошла бы ты…»

      01.04.2017




      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6
      Самооцінка: 4

    60. Відсторонено
      день без тебе
      пустий не---привiтний не---щасний
      нiч без тебе
      холодна безрадiсно довга
      я без тебе
      листок зiрваний з дерева вiтром
      безнадiйно несе мене
      вихор нещадний кудись
      я без тебе не я
      крила безвiльно повисли
      перекрилося дихання
      простiр у часі зав'яз
      я не рухаюсь майже
      застигла душа занiмiла
      тiльки пам'ять вуглинками
      серед попелу часом пече



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Ра дiю
      пiсля зими до тебе йду
      земленько
      ще холодно
      ступати ще боязко
      та сонечко
      всмiхається променем
      стаю навколiшки
      молюсь
      втомлено

      29.03.2017



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Навчили 2 або «Курцi в хащах нiчого робити»
      На вихiднi приїхала на дачу:
      люблю її.
      Дивлюся, знову курка чорна скаче,
      та й по рiллi.
      Воно б нiчого, хай би собi дерла,
      але ж газон
      посiяний там гарний i веселий
      (це сорт «ню-понт»).
      Сусiд чудовий, вiн хазяйновитий —
      люблю таких,
      тому й смiюся, не рахую збитки,
      то й вiн у смiх:
      — Ти довго,— каже, — терпiти будеш
      моїх птахiв?
      — Та хай пасуться, чи ж ми не люди?
      Було б страхiв...

      29.03.2017



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Невгамовне 6+
      На волю вирвалось маленьке сонечко —
      пiсля зими.
      Cтоптало клумби всi, тепер на гойдалцi —
      аж верещить.
      Хоча замерзло вже, та в хату вимани-
      ти анiчим,
      хiба бешкетника утихомирити
      обiймами?..

      28.03.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Навчили (16 +)
      Сукенка біла апетит псує.
      Ти кажеш, направляючи мінет:
      – Свій голод акуратніше тамуй –
      Найбільше видно бруд на чистому.

      25.03.2017



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Незавершене
      Шукати істину в прямому світлі,
      чи у відтінках,
      у відлуннях тіней?
      Знаходити у скошених руїнах,
      вихоплювати іскрами із тління
      та струшувати з віття, наче іній –
      на все терпіння, понад все терпіння.

      Шукати істину в прямому світлі,
      її вогонь прийняти і вціліти.
      Осліпнути і очі відновити –
      і далі жити.

      А шлях розмитий…


      12.12.2016 – 25.03.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. В пустоту
      2.
      Цей світ чомусь до мене прикипів,
      Тримав за руки і казав мені,
      Що ще не час до янгольських степів,
      Що ще не сходжені мої земні.

      1.
      Добралася до самих до воріт,
      Туди, де вся родинонька моя:
      І тато з мамою, і весь мій рід,
      Зайти лиш не зайшла… не знала як.

      Підходила ж, ріднесенькі, до вас,
      А притулитись так і не змогла.
      Був ясний день. Та він поволі згас,
      Лиш залишив крихіточку тепла.

      2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Четвертий сон або Свята вода в помiч
      Я зняв штани,
      I решту зняв:
      Бо ж дiвчину трусило!
      Вона блукала мiж отав,
      Свiтила голим тiлом.

      Та я й подумати не мiг,
      Що лемент з того буде:
      Дiвчисько скочило на стiг:
      «Мене гвалтують, люди!!!»

      А далi вже пiшло кiно -
      Село усе прибiгло,
      (кiна не бУло вже давно,
      а так його хотiлось...)

      Дiвча кричить -
      «Перфоменс я творила в чистiм полi,
      Робила свято вчителям -
      У них невтiшна доля.
      А чоловiк — що без штанiв -
      Чогось вiд мене хоче...»

      Тут сон iз мене весь злетiв...
      Пiду. Промию очi!

      20.03.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Силоміць
      Перекрило щось усередині, то й мовчу.
      Проривається часом краплею вірш-віщун.
      Переходжую, час родити пройшов давно.
      Чи потужитись?..
      Може вилізе… не лайно.
      18.03.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Ой, летiло щастячко
      Ой летіло щастячко через пліт,
      Зерняточко гойне несло у світ.
      Поки вибігала із хати я,
      Щастячко завіялось у поля.
      Виглядаю щастячко я тепер
      В понедiлок, в середу і в четвер.
      Вже й сукенку вишиту одягла,
      Щоб зустріти щастячко край села.


      17.03.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Усьому свiй час
      Вуста суворо стуленi удень:
      пiст Великоднiй душу очищає,
      та грiх вночi вицiлює мiшень,
      i я прошкую увi снi до гаю.

      Там вiтер теплим подихом несе
      у верховiття, обiймає тихо,
      собою затуляє майже все...

      Та раптом дужим пустотливим вихром
      дарує шлях у мрiянi свiти:
      вiн мерехтить i кличе за собою...

      Блаженний усмiх в дзеркало летить -
      Змиваю слiд водицею святою.

      16.03.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ?
      А як любити, як не в повну силу?
      Як вiрити? Раз вiрити, раз нi?
      Я душу навстiж, люди, вам вiдкрила -
      А чи довiра нинi не в цiнi?

      14.03.2017



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Зов лета
      Маргаритку я спросить хотела,
      Не поспела ль земляника в соснах,
      На вопрос мой лепесток ответил:
      Любит лето запах трав примятых,
      Даже если земляника не поспела.

      06.03.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. По дорозі
      Розпашілась,
      йдучи проти вітру стрімкою ходою.
      Заблагала попутного –
      втому хотіла прогнати.
      І тепер, сміючись,
      обціловую кожен камінчик:
      так у спину жене
      побажання моє молитовне.
      Хоч бери, та злітай –
      бо до крові вже губи розбиті.
      12.03.2017



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Танцующая на крючке
      срывала наживку слабую
      с крючков наугад закинутых
      и сети кромсала скользкие
      и сплевывала куски
      искала железной твердости
      не губы порвать чтоб до крови
      а чтоб зацепило намертво
      и вытянуло наверх
      нашла остриё надёжное
      сорваться тут шансов не было
      дала зацепить и вытянуть
      и выкинуть на траву

      так сильно хотела воздуха
      так сильно хотела свежего



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Оголена (диптих)
      Чисте бажання закутаю в ризи любові,
      Йтиму до тебе по вулицях міста старого.
      Одіж святкова чіплятиме декого, мабуть.

      Можуть залапати навіть, або забруднити.
      Можуть порвати навмисне і тицяти пальцем,
      Через проріхи вдивляючись в голу основу.

      Тільки –
      Я не вбоюся очей тих недобро нечистих.
      Чисте бажання з собою тобі принесу я.

      ***************************************

      гарячковість мого бажання
      ти підкреслиш своїм умінням
      і можливо мене пораниш
      мій найперший
      та піднебіння
      зачекалось тремкої зливи

      ой, лякає мене сміливість
      12.01. - 11.02.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ***
      Раптова зустріч там, на перехресті,
      Спинила дихання і обпекла.
      Злякалася звалитися у нестям -
      Не прийняла жаданого тепла.

      грудень 2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Колискова
      Колихаю тебе, рідна ластiвко,
      Люба ягідко, миле сонечко.
      Заглядає до хати дрімотонька,
      Разом з мiсяцем у вiконечко,

      Хай насниться тобi, моя квiточко,
      Волошковий рай iз веселкою,
      Хай зігрiє цілунками лiтечко,
      Хай наспiвує соловейками.

      Оченятка твої вже злипаються,
      Їм шепоче сон щось тихесенько.
      День iз нiчкою розминаються,
      Обіймають дитинку малесеньку.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Листівка
      Хата натягує вітер на плечі,
      Комин до неба думками росте,
      Втомленим звіром вляглася хуртеча,
      Снігом занесло кущі хризантем.
      Хвіртка чекає господаря звично,
      Тиша морозом вбирає усе.
      В шибку маленьке втулилося личко:
      Татко ялинку із лісу несе.

      18.12.2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Déjà vu
      Словами ніжними і поглядом ласкавим
      обволікаєш так, що плівку хочу
      віддерти чимось, змити із обличчя,
      з душі своєї.
      Як і любов твою,
      котру приймаю
      антибіотиками,
      лікуванням -
      від більшої хвороби.
      Та верне вже від млосного терпіння,
      від осаду стійкого піклування
      (тепло ще більш посилює нудоту).

      Як вийти із безглуздого двобою
      твоєї муки і мого безсилля?

      17.12.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Пробач за біль
      А пам’ятаєш, зрадив ти мене?
      Відмовився так просто, так буденно.
      Я змовчала, я не пішла вогнем,
      От тільки світло стало наче темним.

      … Дивлюсь на тебе, у очах тепло,
      Радію, що ти є, - душа не зникла.
      Пробач, що аж сьогодні запекло -
      Чекала, що і ти до зради звикнеш.

      15.12.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ***
      Перекриваєш дихання старанно –
      Щодня на мiлiметр, на мить, на подих.
      Ти думаєш, що так я не почую
      І в небуття відправлюся безтямно?

      Ти, любий, може, ще не розумiєш,
      Що смерть страшна – швидка, а чи повiльна.
      А, може, ти гадаєш, що загубиш
      Ту пісню, що живе в моєму серці?

      Чи раптом ти так витиснути хочеш
      Себе iз мене?!
      То даремно, сонце, -
      Те, що моє, я не вiддам нiкому.
      Навiть тобi.
      Хоч душиш ти умiло.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    82. Життя забави
      Не варто гратись і ловити вовка,
      який прирученим ніяк не стане,
      хоч постелися найніжнішим шовком,
      а чи манливого пусти туману.
      Не поведеться й на жорстку дресуру,
      нехай зацькований – та непокірний.
      Не буде їсти з рук – не та натура,
      не знає дикий звір, що є довіра.
      Не покалічити б,
      не вкалічіти б,
      як все ж опинишся із ним віч-на віч,
      як несподівано життя магніти
      зведуть,
      стриножених,
      в хисткій забаві.

      10.12.2016



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Пропозиція
      Чого ти, тiло, тонко скавулиш?
      Косервування, кажеш, забагато?
      Вiд того, що на мене ти гарчиш,
      Окріп у банку швидше буде пхатись?

      Сиди й мовчи. А хочеш… – заспiвай!
      Гормони пiдключи, поклич лелеку.
      Не травень зараз, зовсім не розмай,
      Але i до зими iще далеко.

      Давай розквітнемо, ще сили є.
      Чого боятись? Що забракне духу?
      Давай утнемо в радощах своє,
      Не прилетіли заки білі мухи.

      29.07.2015



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    84. Покута
      Їду.., їду.., їду.., їду
      Я по рiднiй по землi.
      Хліб окрайцем на столі –
      Час пiдходить до обiду.

      Пропливають за вiконцем
      То дерева, то хати,
      То городи, то плоти
      Упереміж з ясним сонцем.

      Стугонить холодне шкло,
      Здеренчалась шклянка чаю,
      Я ж очима зачіпляюсь
      Та за кожне за село.

      Тiї хатки у очах
      Будуть кожен день стояти,
      Будуть тугу накликати
      Та складати на плечах.

      Поїзд мчить через мости,
      А на серці порожнеча:
      Вічно будеш ти, лелече,
      По чужій землі брести.

      Їде поїзд мiй з гори,
      Поспіша до виднокраю,
      Сонце голову схиляє
      До вечiрньої пори.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      Скiльки болю витримає серце –
      Тонну, двi чи може кiлограм?
      На якому грамi обiрветься,
      I коли впаде той лишнiй грам?

      Сподiваюсь, бiль затихне скоро,
      I душа загоїться колись –
      Як не буде тiльки перебору
      Тих нещадних влучних блискавиць.

      Перестою вiдчаю атаку,
      Потихеньку випрямлюся знов.
      Треба серцю винести подяку,
      Що ганяє наболiлу кров.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. На літній терасі
      На лiтнiй терасi звучала мелодiя «Бiтлз»,
      Я слухала мовчки твiй лагiдний голос, який
      Наспівував тихо про день у вчорашньому літі,
      Про гру у кохання, що грою ніяк не було.

      Годинник в менi вiдраховував митi останнi,
      Непрохані сльози мовчали на віях тремких,
      Бриніло вчорашнє, хотіло зайти у сьогодні,
      Та час невмолимий розлукою серце прирік.

      Вишневе варення тонуло в морозивi плавно,
      Я слухала «Бiтлз» i бачила, як навкруги
      Слова про одвiчне лягали прощальним акордом
      На лiтнє повiтря, на губи солодкi твої.

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Ангели підмоги хочуть теж
      Господи, найкращих ти береш,
      Бо вони тобі потрібні більше.
      З ними небо стане ще світлішим,
      Ангели підмоги хочуть теж –
      Ти їм подарунок піднесеш.

      І пробач мене за гіркоту,
      Та триматися уже незмога,
      Марево насовує облогу.
      Як же пережити цю сльоту –
      Від небес до самого порогу…

      …..............................................
      Этот непрерывный снегопад
      Укрывает дальнюю дорогу.
      Посидеть с друзьями бы немного,
      Но не повернуть уже назад…
      Господи, ты встрече будешь рад…

      30.11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Пам'ять
      Підстрибую по стежині,
      Кружляю довкола тата –
      Для щастя малій дитині
      Потрібно хіба ж багато?..

      Батьківських долонь захистя,
      Очей променистих спокій
      В дитинстві моєму чистім
      Любові несли уроки.

      Тепер ти у снах приходиш.
      У спогадах - вічне літо...
      Ой, як же, татусю, шкода,
      Тих днів безконечно світлих.

      … Минаючи ювілеї,
      Іду по стежках до себе.
      Та тільки руки твоєї
      Мені і сьогодні треба.
      19.11.2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ***
      крізь пустелю я перейду
      не вросту
      в ній
      колючкою стану для
      захисту
      і мовчанням своїм нап’юсь
      спрагла ж бо

      і розкрилюсь і збережу
      цю любов…


      18.11.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Пісня про маму
      Матiоловий запах на вечiрнє повiтря лягає.
      А по ньому поверх пташка тугу свою сповива, -
      Може ти прилетіла, прилетіла до мене, матусю,
      Може пiсню твою зараз чую в своєму саду…

      Де ти, мамо?.. Далеко водить душу твою синє небо…
      Бачиш – внуки уже на своє пiднялися крило?
      Глянь – калина набралась, вже набралася повного цвiту,
      I барвiнок стрімкий в'є до хати дорiжку легку.

      Подивися очима ти моїми на вишню пiд плотом,
      Ти садила її у останнiй свiй рiк на землi.
      І цей спогад сильнiшим, і цей спогад сильнішим не буде,
      Як молитви мої, що до Бога щоденно ношу.

      Спи, голубко рідненька. Кажуть, роки усе забирають.
      Кажуть, бiль стане меншим, i висохнуть сльози колись.
      Може й так... Але вiчно буде плакати бiлим цвiтiнням -
      Як у пiснi колишнiй – твоя вишня, матусю, в саду.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Забився простір пишномовним словом,
      Обіцянками поле зацвіло.
      На тім суцільно-витканім покрові
      Уже нема де ставити тавро.
      Та перекрита правда йде на вибух,
      Рвучи облуду влесливості слів!

      Хтось приміряє весь народ до диби –
      Чи вивернуться руки у катів?

      16.11.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Обереги
      Наснився сон, уже під самий ранок,
      Такий вже добрий і такий щемкий.
      Теплом засіяв душу наостанок
      Та обернувся спомином летким:

      У край фіранки вітерець повіяв,
      Відкрились очі, перейшли кордон,
      Де снилось щастя.

      … У колисці мрії –
      Згорнусь клубочком,
      Повернуся в сон,
      В якому тато у садку бджолинім
      Збирає літо у пахучий стіг.
      В кутку стрічає гронами калина,
      За нею розкошлатився горіх.
      Де сонце висне у високім небі,
      І жайвір звідти пісню пролива,
      Де проростає на майбутню требу
      Поміж землі трава, трава, трава…

      Хіба ж це сон, коли відкриті очі,
      І запах сонця забиває дух?
      Мого дитинства райського куточок –
      Так хочеться, щоби не зник, не вщух,
      Щоб в нім життя було, щоби калина
      Там наливалася із року в рік,
      Щоби усіх скликала на гостину.

      Хіба це сон?..
      – Це щастя оберіг.

      14.11.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Настрій
      Автобуси, вагiтнi пасажирами,
      Тихенько від бордюру вiдповзають,
      Маленькими ривочками осилюють
      Дорогу, що заметена снiгами.

      Свого чекаю, а поміж чеканням
      Пiдстрибую і начебто танцюю,
      Зi мною разом дивовижнi рухи
      Повторюють всi люди на зупинцi.

      Мороз цiлує мої щоки й носа,
      I, мабуть, губи через мить зачепить.
      Щоб не добрався вiн до них, спокусник,
      Втiкаю в тепле черево маршрутки.

      А люди в нiй сидять якiсь святковi,
      Завмерли iз усмiхненим обличчям, -
      З динамiкiв, як новорiчна казка,
      Мiрей Матьє чудовий голос лине.

      Pardonne-moi ce caprice d`enfant
      Pardonne-moi, reviens moi comme avant
      Je t`aime trop et je ne peux pas vivre sans toi



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Уклін
      Повніє тиша, всотуючи голос
      Останніх крапель зливи за вікном.
      Так гуркотіло, так за щось боролось –
      Чи повернеться колосом зерно?

      А чи по тріщинах стече даремно,
      Не напоївши спраглої землі?
      Вслухаюсь в теплу тишу чорнозему,
      Де сходять словом вірші на ріллі.

      10.11.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Еквілібристика
      Еквiлiбристика слова -
      Поняття чудове.
      Дається легко.
      I безлiч слiв є, якими можна
      Цiкаво гратись та жонглювати
      I зберiгати пряму ходу.

      Еквiлiбристика тiла –
      Рiч зрозумiла.
      Вдається важче,
      Бо наше тiло бува втрачає
      Поняття центру (а часом й мiри)
      I може носом землi торкнутись.

      Еквiлiбристика душi:

      Варiант перший.
      Хитає душу то влiво-вправо,
      То вверх, то вниз, то вкособiч.
      Людина прагне усiм вгодити,
      Та ще й усiстись на два стiльцi.
      Заносить бiдну, нещадно трусить,
      Балансування iде на гранi.
      Або зiрветься та й розiб’ється,
      Або зi страху зіб’ється серце.

      Варiант другий.
      Йдемо ми прямо. З-пiд лоба погляд.
      – I прапор в руки (подруга каже).
      I прапор в руки! Що ще забули?
      Зустрiчний поїзд? Хай буде поїзд.
      Чи пожалiти залiзо бiдне?..
      Крiзь нього пройдемо ми спокiйно –
      Душа прямує не в цьому свiтi,
      Що їй той поїзд - i не помiтить.
      Душа прямує, ступає дзвiнко.
      Спiває пiсню, радiє свiту!

      Який нам вибiр дарує доля?
      Здається, друзi, що тут самi ми
      Спокiйно можем узяти прапор
      І йти пряменько зi щастям в серцi.
      I хай той поїзд, один чи другий
      Пре нам назустрiч.
      Чи ж нам боятись?
      Чи ж нам вагатись?
      Чи ж вiн нас спинить?!! -
      Коли весь Всесвiт нам в душу лине,
      Коли коханням дорога в’ється.

      Ходімо прямо! А там, що буде…

      15.10.2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Інше
      Що сталося? Навіщо, мов пуста,
      Вже цілий рік не можу і не вмію
      Складати вірші, тільки німота
      Важезна на вустах все зріє, зріє.

      Ви скажете – ну от уже строфа.
      Рядків чотири в ній, вона готова.
      Я не про те. Це звичка видиха
      Уміння слово ставити за словом.

      Порядок цей настроює рука.
      Я не про те. Як це було раніше?
      Коли приходило – і не в рядках –
      А іншим чимсь. – Не пам’ятаю більше.

      Те, інше, то чи відало про страх,
      Коли буяло голосом так сміло,
      Саме, як сміх, сміялось на вустах
      І плакало, мов плач, якщо хотіло?


      08.11.2016


      ДРУГОЕ

      Что сделалось? Зачем я не могу,
      уж целый год не знаю, не умею
      слагать стихи и только немоту
      тяжелую в моих губах имею?

      Вы скажете - но вот уже строфа,
      четыре строчки в ней, она готова.
      Я не о том. Во мне уже стара
      привычка ставить слово после слова.

      Порядок этот ведает рука.
      Я не о том. Как это прежде было?
      Когда происходило - не строка -
      другое что-то. Только что?- забыла.

      Да, то, другое, разве знало страх,
      когда шалило голосом так смело,
      само, как смех, смеялось на устах
      и плакало, как плач, если хотело?
      1966



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Осінній дощ постукує у шибку,
      Стою бiля вiкна в нiмiй печалi.
      Краплини б'ють безжалiсно по нервах,
      У бездорiжжя струшуючи душу.

      Холодне шкло дає чiтке прозрiння,
      Що замки iз пiску розвiє вiтер,
      Що марево надiй розтане в митi,
      I свiт проявиться в байдужiй сутi.

      Чого чекаю, притулившись лобом?
      Якого дива вiд небес розверстих?
      Осiннiй цвiт впаде пiд снiг невдовзi,
      Для чого цвiв довiрливо-бентежно?..

      Вiд неминучостi похолодiли очi –
      Нема рятунку перед часом вмiлим.
      А цвiт – буяє, слухати не хоче,
      Палахкотить i розквiтає дужче.

      …Промiнчик сонця розганяє хмари,
      Передчуттям наповнюючи очі:
      Незгасна вiра у прийдешнє світло
      Заходить в серце i стає спасiнням.


      08.12.2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Чи так, чи ні…
      Одначе відчуваю,
      Що вдруге я у річку цю заходжу.
      Вода та ж сама…
      Чи таке буває?..
      То може я хоч трішечки змінилась,
      Щоби прийняти літепло уповні,
      Щоб увібрати велелюдну повінь,
      Не захлинувшись і не замутивши
      Свою основу, істину і суть?..

      04.11.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Моя
      Моя в тобі чаїться геніальність,
      Моя в тобі провина вирина.
      В тобі моя сполохана тональність
      В тобі моя натягнута струна.

      Моя в тобі передранкова ніжність,
      Моя в тобі шаленість золота,
      В тобі моя приреченість безгрішна,
      В тобі моєї владності вуста.

      Моя в тобі надумана вагомість,
      Моя в тобі беззахисність свята.
      В тобі моя скипає невгамовність,
      В тобі моєї мрії висота.

      Моє у тебе наскрізь проростання,
      Моє в тобі навшпиньочках «ледь-ледь…»
      В тобі мойого серця калатання,
      В тобі мого бажання круговерть.

      Моє в тобі невимовлене слово,
      Моя в тобі негадана печаль.
      В тобі мій еліксир всього святого,
      В тобі моїх гріхів непевний жаль.

      Моя в тобі зірниця понад шляхом,
      Моя в тобі відрада і мій біль.
      В тобі мої слова злітають птахом,
      В тобі, кохана, я живу в тобі.

      01.03.2016


      Вячеслав Куприенко "Моя"

      Моя в тебе таится гениальность,
      Моя в тебе пульсирует вина.
      В тебе моя ранимая тональность,
      В тебе моя натянута струна.

      Моя в тебе предутренняя нежность,
      Моя в тебе мальчишеская страсть.
      В тебе моя почти - что неизбежность,
      В тебе моя пленительная власть.

      Моя в тебе надуманная сложность,
      Моя в тебе святая простота.
      В тебе моя кипит неугомонность,
      В тебе моя сакральная мечта.

      Моё в тебе насквозь проникновенье,
      Моё в тебе на цыпочках «чуть-чуть…»
      В тебе моё сердечное биенье,
      В тебе моё банальное «хочу».

      Моё в тебе несказанное слово,
      Моя в тебе нечаянная грусть.
      В тебе мой эликсир всего святого,
      В тебе моих грехов невнятный вкус.

      Моя в тебе нежданная зарница,
      Моя в тебе отрада, боль моя.
      В тебе мой стих парит свободной птицей,
      В тебе, моя любимая, весь я.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Даруючи вишиванку
      Дослухайся до тиші, що співала
      Тонкими рунами в моїх долонях ,
      Коли тобі, мій друже, вишивала
      На полотні теплом своїм сердечним
      Оцю сорочку.
      Одягни її.

      Квітчастим дивом на твоєму стані
      Засяє рідне вишиване поле –
      То України нашої ікона.
      Нехай не вицвіте вона ніколи.
      Хай оберегом стане і заслоном
      Тобі навіки!
      Бережи її!
      02.11.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Втомилось поле
      Як хочеться, о, Господи, як хочеться -
      Не меч, а плуг в руках своїх тримати.
      Не чути, як вибахкують гармати,
      І як земля від гвалтування корчиться.

      А руки вже до зброї призвичаїлись,
      Хоч прагнуть землю засівати зерном,
      Та хмара крила чорні розпростерла,
      І засіває блискавка печалями.

      Горює поле, полинами всіяне.
      Втомились люди гіркоту збирати.
      Війна проклята… це війна проклята
      Людські надії попелом розвіює.

      01.11.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ты не бойся тумана
      А ты прежним не будь,
      И не надо, не стоит.
      Стоит прямо шагнуть -
      И себя перестроить.
      И шальные глаза
      Распахнуть на излёте,
      И объять небеса
      В бесконечном полёте.
      А ты прежним не будь,
      А ты будь настоящим,
      Пусть неведом твой путь
      Океаном штормящим.
      Ты на вёсла наляг
      И не бойся тумана -
      Жизни вечный маяк
      Луч надежды протянет.

      апрель 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Пророче
      Жила собi спокiйно, нiкого не чiпала,
      Борщi смачнi варила, крутила огiрки.
      Ростила помiдори, дiтей i справжні квiти,
      ЧасОм в кiно ходила - частiше в магазин.
      Не думала про щастя. А що про нього думать? -
      Нема бiди, а значить, щасливим є життя -
      Нам лишнiм не потрiбно морочити голiвку,
      Придумувать проблеми на деякi мiсця.
      Отак жила, допоки очей необережнiсть
      Не кинула зненацька у паралельний свiт.

      ... Ти зустрiв мене на порозi -
      Пiдхватив, закрутив, завiяв -
      Ой, вiтре мiй, вiтре...

      Лечу, лечу з тобою,
      Довкіл туман біліє.
      Затихло... Де ти, вітре?
      Згубила… де ти є?..
      А я де? Де я, друже?!!
      Себе не чую зовсім…
      Стою посеред поля, не знаю, йти куди,
      Кругом туману пасми і вільги холод лютий.
      Кругом стемніло раптом, ступити лячно крок.
      Назад закрились дверi, вернутись можна тiльки,
      Пройшовши цю дорогу з початку до кiнця.
      Робити що - не знаю, дорiг не бачу в полi, -
      Чекати буду вiтру, куди вiн понесе.
      Дочекалась!!!
      Пiдхватив - закрутив - завіяв -
      Ой, вiтре мiй, вiтре...!!!

      Вже йти нiде не хочу, - мiцнi твої обiйми,
      Солодкi твої речi i жадiбнi вуста.
      Як втримати нестримне, як вiтер упiймати,
      Зв’язати i сховати, i бiльш не вiдпускать.

      …Сховаєш чи за грати того, хто меж не знає,
      Того, хто ходить вiльно по рiзних по свiтах?
      Не хочу майструвати нi клiтку, нi хатину, -
      Не втримає нiчого просторий твiй полiт.
      Вiдкрию настiж серце - своє i закривати
      Не буду бiльш нiколи - i викину ключi.
      Приходь, лiтай, спиняйся - роби, що тобi любо.
      А я - чекати буду щодень, щорiк, щовiк...
      Тобі радiти буду щодень, щорiк, щовiк...

      07.11.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Війна
      Хоч полотно оздоблюєш по-різному,
      Та на лице твоє шиття однакове:
      Усі нитки порізані й обрізані,
      Неначе хтось по них пройшовся сапою.

      Цупких вузлів на тім шитті незмірено,
      Не візьме меч вузлів, такі важкі вони.
      Голки людей нанизують розмірено,
      І кров’ю повняться підставлені човни.

      А слідом в них полотнища вкладаються,
      І кров в узор прискіпливо в’їдається,
      Човни хитаються, перевертаються,
      Страшним тим пологом земля вкривається.

      Хоч полотно оздоблює по-різному,
      Та на лице шиття війни однакове.
      Хрест на хресті – вона завжди упізнана –
      Незмінним кольором, зчорніло - маковим.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Весела пісенька
      Я іду до школи,
      Стрімко – не спроквола.
      Швидше крок, швидше крок –
      Бо лунає вже дзвінок.

      Вчителі хороші,
      Прагнуть – не за гроші –
      Нас навчить, нас навчить,
      До науки долучить.

      Є куток у класі,
      Ми до нього ласі:
      Де куток, там горох,
      Ой, який смачний куток.

      У кутку веселім
      Зробимо оселю.
      Раз куток, два куток –
      І закінчився урок.

      Я іду до школи,
      Вже не до футболу.
      Раз урок, два урок,
      Ой, який веселий крок!

      28.10.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Байка про полохливе мишеня.
      У перший клас прибігло мишенятко,
      На перший у житті своїм урок,
      Де по заведенім давно порядку
      Почувся перший же ж таки дзвінок.

      І вчитель-кіт пронявкав: – Фізкультура
      Дає здоров’я ( а кому й життя).
      Хто хоче мати цілим хвіст і шкуру,
      Нехай хутчіше знайде укриття.

      Інакше з’їм!!! – І вишкірився люто.
      Всі кинулися врозтіч – хто куди.
      А наше мишеня – мерщій між люди –
      Від несподіванки (чи від біди).

      Та в нірку – шасть, до мами під спідницю,
      А серце аж витьохкує – стук-стук:
      – Хай навіть і поставлять одиницю,
      На той урок я більше не піду!!!

      Там вчитель – Кіт!!! Страшні у нього очі,
      І зуби, й кігті – і усе с-с-с-ттттрашне-е-е-еееееееее!
      До вчителя х-х-х-хорошого я х-х-х-х-очу,
      Бо цей колись мене назззздожен-н-н-н-не…

      – З тобою в дечому я, може, й згодна,
      Та вивчи назубок, мале моє,
      Урок, котрий отримало сьогодні:
      Найкращих Вчителів – Життя дає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Я б хотіла...
      Я хотіла тобі позувати,
      Роздягнулася так безсоромно,
      Розпласталася так непритомно.
      … Та співала десь пташечка скромна –
      І пішов ти до гаю із хати.

      Я хотіла тебе злікувати,
      Так вже бігла додому з роботи,
      Та застала лиш птаха в польоті,
      Що витьохкував солодко ноти,
      Засіваючи простори святом.

      Я б хотіла з тобою кохатись,
      Говорити з тобою уголос,
      І жагою наповнити колос.
      Тільки Муза чека на твій голос –
      Їй належиш, мій друже вусатий...

      24.10.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Запитай, де була я сьогоднi, -
      У твоїх обiймах, моє сонце,
      Хоч ти не здогадувався навiть.

      Запитай, хто нiжив мене нинi, -
      Твої губи, радосте солодка,
      Хоч ти їх не притуляв до мене.

      Запитай, що очi мої тiшить, -
      Ти, коханий, в них стоїш - як сонце,
      Хоч мiж нами кiлометри рокiв.

      Хочеш, я скажу, де ти навiки
      Поселився? – У моєму серцi, -
      Хоч дорогу не шукав до нього…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Ми разом
      Ти у мені, як іду.
      І як піду, ти не один.
      Як далеко б не були, будем поруч кожну мить.
      Ти у мені, коли я іду.

      Ти є у мріях моїх.
      І в темну ніч ти є в мені.
      Не завадить відстань нам зорі бачити одні.
      І ти завжди у мріях моїх.

      Цей довгий шлях такий складний,
      Та ми не будемо одні.
      Як далеко б не були, в серці я тебе ношу
      І ти в мені, коли я іду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Пухнатий снiг iз неба сипле густо,
      Вкриває мiсто бiлим покривалом,
      Троянди пелюстки в букетi нiжнiм
      Сніжинки ловлять лагідно губами.

      Ми стоїмо посеред казки тої,
      Затихло все – i не поворухнутись.
      I не промовить слова нi одного,
      I дотиком хвилину не злякнути.

      А очi в очi, а душа у душу
      Так проросли, що роз’єднати важко.
      I серце в серце дивиться уважно,
      Прощаючись… прощаючись назавжди.

      А снiг iде, i ми не бачим бiльше
      Нi мiста, нi людей, нi квiтiв дивних.
      Гарячi сльози провели дорiжки
      I впали тихо на троянди сніжні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      а на квіти сніг
      як холодно
      та розквітли вже
      де ж дітися
      а тепла нема
      хоч вовком вий
      сонця хочеться
      так хочеться
      раптом зглянеться
      і визирне
      раптом стиглий дощ
      ввіллє тепло
      жити хочеться
      так хочеться
      та на квіти сніг
      все падає



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Пороги
      Коли його ладнають трішки нижче,
      Тоді до хати можуть залетіти
      І вітер, і сміття із попелища,
      І пелюстки розхристаного квітня,
      Завихрюючи безлад до горища.

      А як занадто високо підняти,
      Об нього спотикатись завше будуть:
      Переступати людям важкувато
      Цю не тобою зроблену споруду,
      Щоби зайти всередину – до хати.

      Гадаю, чи спроможеться людина
      Свій больовий поріг переладнати,
      Щоб і не плакати, немов дитина,
      Щодня готуючи себе до страти.
      І щоб душа не стала, як льодина.

      18.10.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Осінній етюд
      Йдемо з тобою осiннiм небом.
      Грайливо сонце дарує промiнь
      Крiзь Всесвiт в очi.
      Хмаринка хоче
      Догнати вiтер. А вiн, бешкетник,
      Розкрив обiйми, зманив з собою,
      Уклав на землю дощем дрiбненьким.
      А трохи згодом оцей негiдник
      Зчарує осiнь, таку безпечну,
      I паде долу багряне плаття,
      Надовго стануть нагими віти.
      Ой, вiтер, вiтер...

      Вони тут вiчнi, земля i осiнь,
      Весна i небо, i сонце з вiтром.
      А ми, як тiнi, проходим наскрiзь,
      I линем в небо,
      I линем в небо...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Прокатна контора
      Надумалося якось зодягнутись –
      Щоб вийти в білий світ,
      Зустріти нових друзів, усміхнутись,
      Промовити – привіт.
      Почула, що в єдиній лиш конторі
      (Монополізм цвіте)
      Вбирають душу в одяг непрозорий –
      У тіло, що пусте.
      Пішла туди, щоб вибрати пригідне,
      Побачити ціну,
      Примірки поробити необхідні:
      А раптом не вдягну.
      А там сказали, що ціни немає.
      Примірка надпроста –
      Заплющуй очі і бери, що скраю.
      … Беру в мішку кота.

      Оце то влипла я по самі вуха –
      Насправді, в щось в’язке.
      Навколо темно, мокро – і задуха,
      Та добре, що мілке.
      Тихенько так і тепло – можна жити,
      Бувало гірш не раз.
      Що двері щільно начебто закриті –
      То з часом знайдем лаз.
      Пригрілася, так добре якось стало,
      Залишусь тут навік.
      Та раптом щось навколо розірвалось,
      І кинуло в потік.
      Несе мене кудись та тисне люто,
      І судороги тнуть,
      За голову хтось взяв і так вже крутить,
      Що відірве, мабуть.
      І світло в очі б’є нестерпним болем,
      І ззаду також б’ють.
      Я криком голосним вітаю волю
      І починаю путь.

      Про те, як йшла, розказувать не буду,
      Кудою і куди.
      Всього було, стрічались різні люди,
      Спливло води… води…
      Я тіло берегла, щоб повернути, –
      Оренда все-таки:
      Ні-ні питтю, курінню, бо ж отрута –
      Бувають диваки.
      Та з часом помічати стала речі
      Незвичні і чудні,
      Згинатись вниз намірилися плечі,
      Та й не вони одні.
      До арендованого тіла звикла,
      Вже стало, як своє,
      Бажання повертатися десь зникло,
      Свідомість повстає.
      ...Ось і ціна висвічується чітко –
      Життя беруть взамін:
      Все, що пройшла, від мітки і до мітки,
      А тіло йде на тлін.

      Хоч ти кричи, хоч плач, хоч скач, а підеш
      Туди, де голим був.
      Останнього свого земного сліду
      Ніхто не обминув.
      Хоча не вічні – правду кажуть люди,
      У них прислів’я є:
      Береш чуже, а віддавати будеш
      Вже не чуже – своє.
      Та з часом ти, забувши обережність,
      У чергу станеш знов
      За новим тілом – видадуть яке вже,
      І знову стрімголов
      Ти у Життя влетиш……………………………



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Пізня породілля
      Осінь розродилась листячком кленовим.
      Дощ, як плідні води, з лона їх виносить.
      І наркозу запах легкополиновий
      Осідає тихо породіллі в коси.

      А вона в нестямі кличе сильний вітер,
      Щоб розкрив обійми і заніс в діброву,
      І тужливо мжичить – діти мої, діти,
      Наче заспівати хоче колискову.

      Розметались вихрем породіллі коси,
      На притихлу землю опустилось листя:
      Кольорами щастя розродилась осінь –
      Пізня породілля, матінка пречиста.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Сердито
      Та хоч бери і прокладай стежину
      Самій собі, мов дівчинці малій!
      Гадала, що з роками не повинна
      Ступати на одні і ті ж граблі.

      Та де там!.. Хрясь!!! – І на дурному лобі
      Смачний синяк красується уже.
      Авжеж, йому це місце до вподоби,
      Раз мозок голови не береже.

      А може подивитися під ноги,
      Чи може якось виправити зір,
      А чи пізнати правильну дорогу?..
      Бо тих граблів,здається, перебір.

      *********************************
      Щоб точно не світилися пихато
      Синці та гулі на «яснім» чолі,
      Є вихід: не ходити, а літати.
      …Та я люблю торкатися землі.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      чекання
      заполонює очі шипшиново-теплим туманом
      мовчання
      перекрило слова і тримає їх міцно в полоні
      прощання
      підступає до горла приглушено-здавленим схлипом
      надія
      лиш надія утримує серце від спроби спинитись



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Слово
      Шукаю тебе, знаходжу,
      Втрачаю і знов шукаю,
      В безтямі палкої спраги
      Спиваю із різних вуст.
      Солодкі чиїсь смакую,
      Умілі мене вбирають,
      Спинитись ніяк не можу,
      Не хочу… не в силах я.

      Та вітер зриває маски,
      Не цвіт, а звичайна цвілість.
      Уміння сухим камінням
      У прірву жаску жене.

      В екстазі конає тіло,
      Шаленість горлає пісню
      І кидає всім у вічі,
      Луною лящить вона:
      «Я ж чиста. Пречиста. Ясна.
      Прекрасна – усім на диво,
      Чого ж ти не йдеш до мене,
      Дивися – ну ось же я!
      Впізнай і прийди. Чекаю!
      Чому ж ти мене не бачиш?!
      Без маски стою навпроти!!!»

      … Мій Боже!
      І без лиця…

      Безлика, пуста, безмовна…

      Як добре, як тихо стало…
      І зірваний пласт обличчя
      Не шкода. Нехай лежить.

      Кровить… - це чудово. Знову
      На чисту живу основу
      Насіється спрагле слово
      І зійде, мов на ріллі.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Обривається пуповина,
      Свiт болючий, тримайсь, дитино.
      Щоб ковтнути повiтря вволю –
      Ти набратися мусиш болю.

      Обривається пуповина,
      Свiт холодний, терпи, дитино.
      Щоб до нього загартуватись –
      Ще прийдеться i накричатись.

      Обривається пуповина,
      Cвiт великий, не бiйсь, дитино.
      В ньому всякого вистачає,
      Але в ньому й душа спiває.

      Обривається пуповина,
      Свiт безмежний – іди, дитино.
      Хай веде тебе добра доля,
      Та на все буде Божа воля.

      07.08.2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Cвіте мій милий ти на землі є раєм
      сонечко ясне промінь на землю кида
      дзвінко струмочок шлях проклада з-під снігу
      мовчки стікає сік із беріз додолу
      пролісок синій дивиться в синє небо

      жайвір мов грудка в небі завис далеко
      звідти на землю пісню свою зливає
      нею наповнить чисту зернину щастям
      в хлібі проснеться пісня його висока

      липа осіння з вітром шепоче ніжно
      листя з берези поруч кружляє в танці
      сонячна казка гріє крізь віти очі
      радість заходить в кожну клітину світлом

      іній сріблистий землю накрив собою
      сонце по ньому променем ходить тихо
      де наступає там зеленіє жито
      стежка маленька мрією кличе в поле

      світе мій милий ти на землі є раєм
      світе мій милий ти на землі є раєм
      світе мій милий ти на землі є раєм
      світе мій милий ти на землі є раєм


      10.12.2014-10.07.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Колискова для коханого
      По розрахунку я з тобою, любий, –
      Не соромно, тверезо вибираю
      Твої солодкі невгамовні губи,
      Які ведуть щовечора до раю.
      Твої легкі обійми – наче вітер,
      В яких до неба знову я злітаю,
      Твоїх очей спокійне рідне світло,
      Яке мене додому повертає.
      Твою любов, що, наче сонце, гріє,
      І спів густий, мов дзвін, і сміх сріблистий,
      І руки ніжні, від яких хмілію,
      І дихання твоє, і погляд чистий.
      Твої солодкі невгамовні губи,
      Твою дорогу, що веде до раю,
      Твої обійми, твої очі, любий,
      По розрахунку серця обираю.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Колискова щастя
      Йшли ми назустріч щастю… правда, не знали тОго,
      Осінь під ноги листя кидала тихо-тихо.
      Як на рушник весільний кольору золотого
      Серед чужого міста вітру завів нас вихор

      І зупинив хвилини в коконі щастя. Небо
      Щедро всміхалось сонцем і дарувало ніжність.
      І опустився в серце наше довіри лебідь,
      Крила любові звідти нас підняли у вічність.

      Осінь стелила постіль спогадом про минуле,
      Переплетінням тіла душі вели розмову.
      Щось шурхотіло листя – тільки його не чули,
      Бо нам співала ласка хвилями колискову.

      У надвечір’я промінь погляд останній кинув,
      Листя заснуло жовте, влігся в деревах вітер.
      … Так і життя поволі з осінню тихо плине,
      Але живе у світі нашого щастя світло.

      05.11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Не лінуватись...
      Я хочу розтрощити телевізор,
      Бо та брехня, немов лапша прокисла,
      На вухах засмерділась і провисла –
      Від неї скоро голова облізе.

      Я хочу розтрощити телевізор,
      Бо він так вміло вводить нас в оману,
      З екранів, як у ванній із двох кранів,
      Летить брехня і з нею – правди мізер.

      Я хочу розтрощити телевізор,
      З якого суєтне весь день белькоче,
      Не сутнє в простір цвіркотить пророче –
      Та нам воно потрібно до зарізу.

      А, може, винні не TV - бандити?
      А, може, – правді подивитись в очі?!
      Ті, хто усьому вірить так охоче,
      Дракона – у собі – повинні вбити!

      04.10.2015 - 08.07.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Первістки
      Малює життя мою долю, фарби кладе на основу.
      Кажу йому - отам, в полi, бачу я волошкову –
      Синю таку, незабутню. … Мовчить, нiчого не каже.

      А ще он оту, сивеньку? – чи то вона вже зелена –
      То льон лягає од вiтру i очi мої збиває.
      Я спалахів хочу в серці таких, щоб душа світліла,
      І щастя ув очі ясні, і радощів, і натхнення.

      I хочу ще, хочу, хочу, ти чуєш, художнику, де ти?!..
      I знову мовчить. Нiчого – може йому виднiше.
      Може, хтось краще бачить, як воно буде згодом,
      Коли все збереться докупи i стане видна картина.

      Але… часом… так гадаю, що десь, колись – на світанку,
      Або десь удень чи ввечір – гляну я на творiння
      Художника i зненацька для тОго творця та й для себе
      Такого понамалюю, що сяйвом заграє небо
      I скаже – ось так же треба!!!

      Тодi невдалий художник – вiддасть менi пензлi в руки,
      Скаже - малюй, Ларисо, сама, мо' вийде щось гарне.
      Художнику, може... зараз?.. Заки я ще бачу колiр,
      I поки я чую фарби, i очi мої ще яснi –
      Дозволь менi положити хоч кiлька мазкiв на долю
      Таких, щоб душа раділа -
      І кольором триєдиним.


      Мовчиш...
      А я таки маю
      У серці крихту надії –
      І фарби просяться в душу…
      І очi малюють мрiю...

      18.09.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Жизни свет
      А на улице день-день,
      А под ивою тень-тень,
      И по небу плывёт след
      Наших прожитых лет.
      Я смотрю тебе вслед-вслед –
      На душе моей свет-свет,
      И признанье шепчу я,
      Что навеки твоя.
      А на сердце легко так,
      И, как пёрышко, мой шаг,
      Облаков невесом бег,
      И так будет вовек.
      Будет солнечным день-день,
      Будет ивы манить тень,
      В небеса уплывать след
      Вместе прожитых лет.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Мої крила
      Мріє моя,
      Мій журавлю ясноокий,
      Іншим – синиця,
      Ну, а для мене ти – сокіл.

      То й не ловлю,
      Нащо неволити казку?..
      Іншим ти – хліб,
      Але для мене ти – паска.

      Повний життям
      Дивним і різноманітним.
      Хтось ще звика,
      Ти ж мені зразу став рідним.

      Небо і світ,
      І джерело повносиле.
      Іншим ти – гніт,
      Ну, а для мене ти – крила.


      15.09.2015 – 06.07.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Квітка кохання
      В купальську нiч знайди мене, коханий,
      I поведи в дiброви за полями,
      Де лiс дрiмотний в теплi трави вбраний,
      Де тiльки тиша буде разом з нами.

      Побачимо свого кохання квiтку,
      Пригорнемо її до серця ніжно,
      І соловей єдиним стане свiдком,
      Як ти зiрвеш мою печать неспiшно.

      Моя любов розквiтне лиш для тебе,
      Вiдкрита й сильна, i безгрiшно чиста.
      Її вогонь пiднiметься до неба,
      Освятить поєднання урочисто.

      У лiс дрiмотний, в теплi трави вбраний,
      Де тiльки соннi квiти будуть з нами,
      Веди мене притихлими полями
      В купальську нiч. Знайди мене, коханий…

      29.07.2015 – 06.07.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      мої думки про тебе як молитви
      перебираю низки тихих слів
      і ними сплачую богам я мито
      щоби життя твоє було як спів

      щоб вберегли тебе від непогоди
      від напасті від лиха від біди
      щоб сил дали пройти всі перешкоди
      щоб ангел за плечем стояв завжди

      а як відійде від плеча від твОго
      то я за тебе витримаю битву
      до самого останнього порогу
      мої думки про тебе як молитви

      30. 06. 2015



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Заспіваю тобі колискову
      Чистим голосом рідної мови –
      Хай вколисує любу малечу
      Пелюстками тендітного льону,
      Що бабуся тримає в долонях,
      Засіваючи небо надвечір.

      Тихим шелестом вітру у полі,
      Що на ясені влігся спроквола –
      Хай вколисує любу малечу
      Чистий голос прарідної мови,
      Що співає тобі колискову
      Клекотінням далеким лелечим.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Берегині
      – У тебе очі зелені, в них колір весни і жита.
      – А в тебе вони сині - сині, немовби небо відкрите.
      – У тебе в очах сльозина, чому ти її зронила?
      – Бо маю любов у серці, і щастям заполонилась...
      – Чому ж ти так плачеш, сестро, що душу твою тривожить?
      – За тебе радію дуже, то й стримати сліз не можу.
      – Сестричко моя хороша, ти будеш завжди зі мною.
      – Ми будем стояти, рідна, одна за одну горою.
      Уверх ростемо ми разом, бо маєм одне коріння,
      Одного ми роду діти, з одного зросли насіння.
      В одної очі зелені, а в другої сині-сині.
      Це сестри землі моєї, родин своїх берегині.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Я знесилена диким вітром –
      він в обійми мене узяв.
      Чую пуп’янок нерозквітлий
      серед скошених перших трав.
      Чи живий цвіт, чи ні – не знаю,
      чи завмер в летаргії - сні.
      Тихе слово у світ злітає –
      наче липи бджолиний спів.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Нести життя у два крила...
      … Кохання хочу літепла,
      Від пристрастей тонкого болю.
      Щоб ми сплелись, мов ковила,
      Десь у степу, у дикім полі.

      … Щоб вітер вив, імла повзла,
      А ми - стояли нерушимо,
      І душі наші до вершини
      Життя несли у два крила.

      … Щоб зорі обрієм пливли,
      А потім - в ніч сльозами впали.
      Я знаю, що давно колись -
      Всі так жили. І так кохали.

      02.10.2015


      Оригинал
      Светлана Мамрега (г. Белгород)

      … И нежной хочется любви,
      Животной страсти, чуткой боли –
      Чтоб мы срослись, как ковыли, –
      В степи глухой, в пустынном поле.

      … Чтоб ветер выл, мела пурга,
      А мы стояли – корень в корень –
      Душой и сердцем – небу вровень,
      Слагая жизнь свою в стога!

      … Чтоб плакал звёздами закат –
      А звёзды плыли… плыли… плыли…
      Я знаю – много лет назад –
      Так люди жили. И любили.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Cимфония жизни
      Я в белесом дыму задыхался и падал устало...
      И не ждал ничего - и не думал, что вновь оживу.
      Но симфония жизни в усталых висках зазвучала -
      Как же вовремя Вы рассекли снов моих глубину.

      Вы летели... молчали... и только дрожащие губы
      Еле слышно шептали запретную мантру любви.
      Я застыл... знал уже - эта буря погубит.
      И себе - отойди, оборви, отпусти, не зови...

      Но сквозь чащу ресниц, нежно-хрупких, как тонкие стебли,
      Сорвались мы в бездонность слияния пристальных глаз.
      ...Бесконечности ветер летал и ласкал, не колеблясь,
      И дрожащие губы и кожи манящий атлас.

      31.07.2015


      Оригінал
      Вiктор Остапчук

      На гарячих щоках починається неодходимiсть...
      То не даль, то не обрiй, не слiд у вологiм диму.
      То стинання глибин.
      Ви так вчасно менi народились.
      Я вже думав - себе пересохлого не пiднiму.
      Ви летiли й мовчали.
      I тiльки схвильованi губи
      видавали загнуздану, стаєну вашу красу.
      Я зарiкся - то буря, то кара, то згуба!..
      Не торкну, не вiдкрию, не втримаю, не донесу...
      Та крiзь зарослi вiй,голубих i ламких, наче стебла,
      ми пробiгли i впали на галявину злитих очей.
      ...I трава припадала - квiтуча, настояна, тепла -
      до тремтячих, розвихрених, темних,солоних плечей.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      З якогось дива подивилась диво –
      «Життя, як диво», та не в фільмі справа.
      Там посередині стара хатина,
      А попід стелею такі бантини...
      Чи балки – от не можу пригадати.
      Та і не в балках справа і не в бантах,
      А в тих руках, що поза них чіплялись
      В той час, як другі руки, губи спраглі
      По тілу голому збирали краплі,
      Чи сік бажання чи гормонів зливу.
      А потім - вниз зірвалися обоє
      І покотились під копицю сіна.

      Тепер про банти думати не можу –
      Відразу відключається свідомість,
      А замість неї моститься уява
      На весь малесенький жіночий розум,
      Заводить у такі місця цікаві -
      Реальності не снилося і близько.
      Таке показує, що червонію,
      І тіло вигинається зрадливо...
      А щоб тим бантам і щоб тому диву
      Було так добре, як мені буває,
      Коли пригадую або проходжу
      Повз сіно, балки, банти і всю решту!

      Ой, пригадала… Йой, рятуйте, люди!!!

      16.02.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Не пізно...
      Жiнко, спинись! Поки ще можеш, – поки не пiзно.
      I вгомонись – витягни душу з латiв залiзних.
      I схаменись – матрiархату скiнчи всевладдя,
      I, смiючись, вийди на волю з того громаддя.

      Жiнкою стань! В серцi знайди Свiтла частину.
      Вибери грань, щастям по долi виший картину.
      Будь, як та лань, – гарна i нiжна, чиста й несмiла,
      В ласках розтань, будь вiд кохання вiчно сп'янiла.

      Ти вiдшукай тиху покiрнiсть, справжню, глибинну –
      I пригадай заповiдь Божу кожнiй дружинi:
      Хай чоловiк завжди для тебе буде главою,
      Станеш тоді милому ти хлібом й водою.

      26.06.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Квітка пам'яті
      Хрести… хрести… хрести…
      О, як же вас багато…
      Їх кожен приміря
      До себе...
      У житті
      буває, що брести
      Приходиться горбатим
      До того вівтаря,
      Що створений в путі.

      Було б того плачу
      В земному справжнім раю
      Поменше. Та кати
      Ножі свої гострять…
      Я більше не кричу,
      хоч бачу, як вростають
      у світ
      усі хрести,
      що у полях стоять.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Поле хліб родити хоче
      Королева! Королева! Гарна справа, гарна злєва –
      Заглядало дівчинисько у кружальцятко води,
      Поки добра хворостина не вперіщила по спині
      Та почувся голос батька: – Бур’яни полоти йди!

      Любий тату, мила мамо, та мені бур’ян до брами!..
      Бо у клубі завтра буде справжній конкурс красоти!!!
      Підмалюю очі вміло, прихоплю шматочок мила,
      Бо говорять люди мудрі, наче легше з ним пройти.

      Каже батько: – Ти, дитино, від натуги не посиній,
      Бо таких «красунь» на вигін не підпустять і на крок.
      Ти б ішла таки у поле, там ростки квасолі кволі,
      Продереш їм трохи очі – це сьогоднішній урок.

      Мати як заголосила! – Най бере дитина мило!!!
      Ну а раптом та й пролізе та на самий верхній верх.
      Встигне ще напрацюватись, ну а розуму набрати
      У дівочий мозок можна й після дощику в четвер.

      …Марний лемент і злочинний. Всі ці конкурси – до спини.
      Бо краса не на обличчі, а у полі, де зерно!..
      Поле просить рук робочих, поле слухати не хоче,
      В кого коси найтовстіші, в кого мова голосніш.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Тендітна сила
      Пташко, куди ти летиш?
      Як не боїшся злітати?
      Вітер і буря довкіл –
      Чуєш, здригається світ.
      Рідна, та застережись –
      Горем стріляють гармати,
      Небо зрізає дощем
      Цвіт, що іще не розквіт.

      Пташко, яка ти стрімка,
      Не полохлива, безстрашна.
      Крила неначе ламкі,
      Тільки незламні вони.
      П’єш, не вагаючись, всю
      Болем наповнену чашу,
      Сміло летиш у вогонь
      Самих пекучих горнил.

      Птахо, ти людям несеш
      Щастя п’ятипелюсткове
      Навіть у цій нелюдській
      «Неофіційній» війні.
      Господи, убережи
      Цю відчайдуху, що словом
      Б’ється на передовій
      З воїнами нарівні.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Крапки над «і» ти ставиш бездоганно.
      Як цвяхи в хрест, вбиваєш їх крізь мене.
      З розмаху, твердо, сильно, невблаганно.
      Не допускаючи і натяку на крени.

      Я ледве дихаю, повітря стало в грудях.
      Ні сліз, ні слів, ні крику, ні благання.
      Убитий дух. Зневірююсь у людях.
      Негарний твір – елегія страждання.

      Я знаю – то така за щастя плата.
      Чим більше щастя, тим сильніший розпин.
      Але ще знаю, що любов – не злочин.
      Хоча вона й приводить до розп’яття..



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Прорвати прірву
      Переступаючи з долоні на долоню,
      йдеш по руках - то в ліву, то у праву,
      знак безконечності виписуючи сміло
      (сліпе, наївне – от тому й сміливе)
      (аби не коло, не велике коло - хвоста свого вхопивши за кінець).

      Глухі кути не оминеш, напевне, –
      в них потрапляєш часом підсвідомо,
      а часом і життя вганяє жорстко.
      Ошкіритись, гарчати і стрибати назустріч кожному тичку? –
      та можна… Оце найлегше, найпростіше, мабуть
      (медаль за мужність потім ще дадуть).

      А чи спинитись…
      і, розкривши очі, спокійно, холодно, і з усмішкою прірву
      стрибком за межі (їх немає ж бо!!!) прорвати, і
      прийняти світ у себе, увесь (увійде, ми – також без меж!!!)

      P. S. От тільки без вагань, без приміряння
      і без анонсів на усі світи (розплющить стінка,
      бо її поставлять, сама постане, виросте умить).

      «Пірнай! Тут мілко…» - це життя регоче!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Цей вогонь
      Чи спинити самому...
      Все, що є, закидаєш у вихор,
      Очищаєш у полум’ї душу,
      Що угору злітає, довкола
      Розкидаючи іскри любові.

      … поки сміло хтось не огорне
      і не створить захистя надійне

      … поки вміло мудрий не прийме,
      одягнувшись у лати, багаття

      … поки полум’я не загасять,
      не запінять безжально і жорстко

      … поки вічність не абортує
      цей вогонь із зотлілого тіла



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Невловиме
      Теплий вечір.
      Вітер ледь колихає
      Кетяг акації на колінах.

      Кошеня зголодніле
      Треться об ноги,
      Жадібно дивиться в очі.

      Світлий сум,
      Світла більше, ніж суму –
      Сонце сідає.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Бути чи не бути (пародія)
      Блукало
      ЯкОсь мишеня
      Під деревом, що саме
      Давно колись посадило
      На втіху собі і радість.
      Хотілося так чогось їстівного (та смачного)!..
      Як раптом почуло воно кроки чиїсь неспішні
      І тінь велику, мов світ, побачило крізь щілинку.
      З-під дерева – та у двір, із двору – та у хатину
      Влетіло через вікно (рожеве з якогось дива),
      Розбивши його (пробачте – злякалося, бідолашне),
      Порізавшись ще й… (пусте, таке заживає швидко).
      Коли переляк пройшов, тихесенько на віконце
      Залізло і почало дивитись на світ крізь скельце:
      І дерево в тому шклі здалося йому казковим!
      А листячко взагалі було, наче диво дивне –
      Не листя злітало вниз, а зернятка і цукерки
      (Ну що з мишеняти візьмеш - КотЕ (може) виправить горб…).
      Побігло до дерева знов – а там тільки листя жовте
      (Бо дерево те було вульгаріс вульгарісом геть).
      Заплакало мишеня, та так, що із сліз сердечних
      Набралася повна ріка. Сиділо воно сумне
      На березі річки тої не знаю, наскільки довго
      (та довго, бо дрижаки вхопили його добряче)…
      Плив човен (хоча не хотів) (а може й хотів – не знаєм),
      Пробралося мишеня у човен (сховалось прудко,
      лякливе (ну і нехай)) , і подорож почалася:
      (ще не розуміло дурне, що ВСЕ – до прощання плин…).
      Міста… та міста… міста… Дивилося крізь щілину
      На ті дивовижі. Та шкло рожеве крутило в пальцях
      (Чи в лапах – нема різниці). Та думало, нащо скельце…
      І що робити із ним.
      Зі скельцем отим рожевим…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Втрата орієнтації
      Приїхала до Львова при нагоді.
      З метою…( а, вірніше, без мети –
      Однаково, куди, коли іти).
      Осіння ніжність, чарівна погода.

      На площі – Вейдер, чорний, як ворона,
      І шоу, де літаючі вогні,
      Факір (чи йога?..) в дивному вбранні.
      Танцюють люди – хто їм заборонить?..

      А я продовжую свій шлях натхненний,
      Шукаю оперний – він десь отут.
      … Бруківка підкидає, мов батут:
      Переді мною тихо і смиренно

      Стоїть Дарт Вейдер!!! чорний, як ворона.
      В очах двоїться… мерехтять вогні…
      В гіпноз завів мене факір? – Самі
      Танцюють ноги – я їм не борОню.

      Блукаю далі, мов повітря в тісті,
      Не пробую змінитися – дарма –
      Орієнтації вкапець нема,
      Хоч сексуальна добре, що на місці.

      Впадаю в відчай, як Андрій Миронов.
      Рятуйте, добрі людоньки, help me,
      Мене щось водить, як в страшному сні –
      Знов Вейдер Дарт!!! Він, чорний, як ворона,

      Бере за руку, вбік відводить тихо,
      Питає – пані, чим Вам помогти?
      – Я… хочу… оперний… театр… знайти...
      Аж смішно. Та мені вже не до сміху.

      Провів два кроки, повернув направо –
      Стоїть театр, і скверик перед ним.
      Вони й були, не сховані ніким,
      Ніде не ділись. Але я вже й гава…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Незвичний смак нового myбуття
      Проллялося насіння у ріллю,
      Зійшло і виросло, своє дало насіння.
      Земля утомлено: «Піду, мабуть, посплю», –
      Та десь узявся теплий дощ осінній
      І спрагу втамував, і обігрів.
      Життя вернулось, забуяло цвітом.
      І полиновий запах вечорів
      Спізнілим щастям солодко звагітнів.
      ***************************************
      – ГіркувАте на смак?
      – Авжеж.
      Ще й липке… Не проллється мимо?
      І бурхливе… Я не захлинусь?
      Чи осилю ковтнути, що хлине..?
      Ми ж обоє не знаємо, як і наскільки наповнено буде…
      – Це лякає?
      – Та наче не дуже.
      – Хочеш спробувати? Ризикни!
      – Ну а раптом верну… і тоді буде ніяково нам обом…
      – Цей напій п’ють лише ризикові!
      Та й не кожен у ньому… чомусь… насолоду знаходить для себе.
      – Я готова.
      – В мені вже давно несподіване вибухом зріє.

      Ми – у ризик!!!
      Та чи влетимо?......................



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Калина
      Посадили її недалечко від хати,
      Навiть згадки немає, коли.
      Там любисток цвiте, пахнуть кущики м’яти
      Та стежки споришем поросли.

      Там щороку своїх мацюпунiх курчаток
      Від сусідських котів та шулік
      Стерегла, як могла, перелякана мати,
      Закликала сховатись під бік.

      Ще там лавка була на самому осоннi,
      І на ній о вечірній порі
      Гомоніли сусідоньки, склавши долоні,
      Виглядали дітей матері.

      І калина росла, наливалася соком,
      Облiтали на зиму листки.
      Приїжджали ми влiтку, на мiсяць щороку,
      Потiм знов сиротiли батьки.

      Може, ти ще ростеш біля рідної хати
      Та ховаєш курчат в споришах,
      Та нема вже кому біля тебе стрічати.
      … Тільки пам’ять усе воскреша.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Не винна я. То соловей зманив.
      У соло солов’я влетіла,
      В траву скотилась запахущу,
      У ягодах скупала тіло,
      Тебе закликала під кущик.
      Роси розсипалось намисто
      По двох горбочках пустотливих,
      І у волосся шовковисте
      Вплелося сонце чистим дивом...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. Тихе
      шукати тебе в тумані
      знаходити і губити
      вертатися і вертати
      радіти ізнов ізнов
      питати і випивати
      мовчання твоє надійне
      і ніжністю розбавляти
      чекання незвичний смак



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Вишиваєм долю
      Квiточка до квiточки, стеблик до стеблини –
      Вишиваю хрестиком гарну скатертину.
      Макiвка до макiвки, колос до колосся –
      Вишиваю сонячний обруч на волосся.
      Вишиваю ніжністю милому сорочку –
      Оберіг вкладаю в кожну оторочку.

      Крапля кровi раптом впала на тканину –
      I зайшлася криком доля удовина.
      Чорними хустками та хрестами в полi
      Вишиваєм нинi України долю.
      Бiле зЕрно духу, а червоне – кровi,
      Маками залитий шлях терпкий до волi.

      21.05.2015



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. ***
      Ти пiшов. А я тобi услiд
      Ниточку любовi положу,
      Щоб дорогу не згубив до мене.

      Ти пiшов. А я у твої днi
      Нiжностi навiю, щоб тобi
      Легше повертатися було.

      Ти пiшов – я ласкою очей
      Шлях твiй освiчу,
      Щоб ти не збився з нього.

      Ти пiшов… А я бажаю, щоб
      Всi дороги привели тебе
      В серце моє, любий.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
      Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
      Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
      Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.

      Прилети, я чекаю тебе так давно, звiдусiль виглядаючи.
      Прилети, тут твiй дiм, вiн незайманий був, i вiн буде твоїм завжди.
      Прилети, твої крила хай вiтер тримає i сонце веде тебе.
      Прилети, хай дорога простелиться в серце моє, не спиняючи.

      I тодi обiйму я тебе, як дитину, як щастя небеснеє.
      I тодi притулю до душi, вколихаю я тихими спiвами.
      I тодi задивлюсь на обличчя твоє, як на небо iз зорями.
      I тодi мої губи на ньому залишать цiлунки дорiжками.

      Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
      Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
      Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
      Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Полин росте
      Яке це щастя линути додому!
      Лелечим шляхом довгим і неспинним
      Летіти, не зважаючи на втому,
      До рідної землі, до України.

      Вiдкрию дверi i зайду до хати,
      Вдихну повiтря до сльози знайоме.
      Десь тут мене чекають мама з татом –
      Чи бачать, що приїхала додому?..

      Скраєчку сяду я на віко скрині,
      Огляну стiни, вишивками вкритi,
      Де хрестиками хиляться стеблини –
      Червонi маки i волошки в житi.

      Садок у цвіті, примули рядочком,
      Барвінок усміхається гостинно,
      Чого ж ти серце розливаєш мовчки
      По всьому тілу гіркоту полинну?..

      … Провiдала. Могилам поклонилась
      Та й мушу знов рушати у дорогу.
      А, може, то менi лише приснилось?.. –
      Пасхальне щастя рiдного порогу.

      ой як же важко їхати iз дому



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. Увійти
      перестріти шипшиною
      не вбоятися кислого
      не вбоятись колючого
      дарувати що є

      пригостити калиною
      нею губи зволожити
      ліки справжньої ніжності
      ледь терпкі та густі

      цвітом липи осипати
      вітром в очі заглянути
      серед ночі притихлої
      обійняти дощем

      і поволі проллятися
      і останніми краплями
      розчинити калинову
      гіркоту на губах



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    65. Згубився слід
      Фантомний бiль минулої любовi –
      Уже нема, а все iще болить.
      На згустках перепаленої кровi
      Душа скалічена ледь мерехтить.

      Тримаюсь… Не тримаюсь – так здається.
      Як дерево пiдрубане стою.
      Та пробує ще ворухнутись серце,
      Виспівуючи музику свою.

      Так гiлочка вiдрiзана калини
      Пiсля зими ще навiть розцвiла,
      Ще випустила з пазухи стеблини,
      Не знаючи, що зрубана, – жила.

      Але коріння в землю знов вростає.
      Загоївши минулого слiди,
      Душа нову мелодію приймає:
      Вона жива і житиме завжди.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Прощання
      Ти не шукай мене посеред міста,
      Не виглядай даремно за порогом,
      Не приведе до тебе більш дорога,
      Хоч винен ти мені оте намисто.

      Ти ще питав, якого більше хочу -
      З перлинок а чи може бурштинове,
      А я просила з променів ранкових,
      Щоби твої ясніли в ньому очі.

      Сердито ти насупився і знову
      Просив на чомусь вибір зупинити.
      То я сказала ниточку зробити
      Із маків та голівок волошкових.

      Хотіла ж - з поцілунків губ коханих,
      Солодких, ніжних, до нестями рідних.
      Усі намиста світу будуть бідні
      Напроти цього, бо воно жадане.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    67. Учинений гріх
      В криницю плюнув, хоч батьки спиняли.
      Недовго думав… – плюнув і на них.
      Від несподіванки ті ледь не впали,
      Спинилось сонце, теплий вiтер стих.

      Прийшли сусiди та уся родина,
      Стоять в нiмотi, дивляться на грiх,
      Повiрити не можуть, що дитина
      Батькам ув очi плюнула при всiх.

      Чи ж ти, дитятко, менше всiх поїло,
      Чи мало ми голубили тебе,
      Що пiна з рота раптом полетiла
      I стало головою ти слабе.

      Який це сором i яка скорбота,
      І біль пекучий і нестримний гнів.
      Яка важка і клопітна робота –
      Очищення від бруду і плювків.

      А чистити потрібно. Бо з криницi
      Пили дiди i прадiди вiки,
      I буде пити з джерела водицю
      Наш рiд, допоки в небi є зiрки.

      А ти вернешся, перейшовши броди,
      Постукавши у безлiч iнших брам.
      Але плювати в чисту свiжу воду
      Бiльш не посмієш – захлинешся сам.

      За грiх учинений отримаєш ти пекло –
      На цьому свiтi, а не десь-колись.
      Як маєш каяття, то ще не смеркло.
      Земля простить – на неї ти молись.




      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Хто крила має, завжди прагне неба
      Життя іде. Туди, та не тудою.
      Дорогу видно лиш на пару кроків.
      Нема дарунків, все береться з боєм.
      Штурмуєм волю вже багато років.

      Тій білці в колесі до нас далеко -
      Біжи й крути, і думати не треба.
      А тут помисли, як злетіть, лелеко,
      З підбитими крильми у синє небо.

      Воно то можна длубатись в пилюці,
      З калюжі пити каламуть смердючу,
      А ми рвемося в невимовній муці
      До сонця, вверх, у далечінь сліпучу.

      Нам шлях скривляють, ставлять перешкоди
      Чужі нещирі і свої щербаті.
      Та ми мілкого не шукаєм броду,
      Повзти не вміємо – бо ми крилаті.

      Злітаєм, падаємо, знов злітаєм –
      Чи то наш хрест, а чи проста потреба?
      Є істина, яку з дитинства знаєм, –
      Хто крила має, завжди прагне неба.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      Стою перед іконою, молюся,
      Тепло з небес вливається рікою,
      Гармонією сповнюється тіло,
      І світ ясніє, і душа співає.
      Люблю ікону цю. Чому – не знаю.
      Щось в ній таке, що відкриває душу
      Відразу, без прохань і без молитов.
      То й прибігаю сповідатись часто.

      Сьогодні туга серце сповиває,
      Прийшла до храму, піднімаю очі –
      Нема ікони, замість неї пустка.
      … Заснути хочу. Тут. На цьому місці.

      Торкається мого плеча хтось тихо,
      А я й не обертаюсь, сил не маю.
      – Тобі погано, що з тобою сталось? Ти щось згубила?
      – Так, згубила.
      – Бога?
      – Та ні, ікону, лик Його знайомий.
      – А з ким ти розмовляєш? З Ним чи з ликом?
      Мовчу, німію… Господи, та що ж я?
      Та Ти ж зі мною! Ти в мені безмежно
      Радієш світу чистою Любов’ю,
      У вічність нею двері відкриваєш.

      … Та краплею невіри наостанку
      Дитячими сльозами я благаю –
      Як навіть я втомлюся чи змілію,
      Тримай мене, прошу, не покидай…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Третій сон (пародія)
      У Бурідана був осел,
      Що пив водичку із джерел
      Та на копички поглядав,
      Що наросли із гарних трав.
      Хотів смикнути він сінця
      З якогось боку (чи кінця),
      Як чує голос десь згори:
      – Ой, Мирцю, і не говори,
      Такий лаштуємо стриптиз,
      Що можем гепнутися вниз.
      Він заважати не посмів
      Та й відійшов від пустунів.
      Копичка ще одна була –
      Над нею місячна імла
      Серпанком ніжним уляглась.
      Там ще компанія якась
      Розпочинала свята хід:
      – Василю, щастя до ста літ!
      Скубнути вже хотів осел
      Із цього місця дивних зел,
      Як бачить – жінка із мечем!!!
      Тьху… переплутав – з рогачем.
      Осел із ляку заревів,
      На нього зверху хтось злетів,
      Слідом посипалось з копиць
      Молодиків і молодиць…
      Воно б нічого, та одна
      Панянка – гола, як струна!..
      Та жінка, що із рогачем,
      Зайшлася голосним плачем:
      – Та ти ж казав, що Василя
      Вітати будеш у полях!
      Та ти ж казав – корпоратив
      Літературний оплатив.
      Ой, щоб таке заримувать
      До голої до букви «ять»?!!
      Ой, зараз буде і тобі,
      І цій панянці, і юрбі!..
      Пан Мирослав неквапом взяв
      Нагу панянку із отав,
      Підвів до пана Василя –
      То наш даруночок, мовляв –
      Стриптиз нормальна ніби річ,
      Та ще на сіні, та у ніч…
      І тут стривожилась земля –
      Кобіта пана Василя
      У сон влетіла на снопі.
      А чи на місяця серпі.
      Пан Мирослав промовив: - …ля! -
      Ослу так вчулося здаля.
      А пан Василь чогось збілів,
      Мабуть, печені переїв.
      Його кобіта ніжно так
      Поглянула на гультіпак…
      – Позичте, пані, рогача –
      Давно не грали ми в «квача» .
      Тут пан Василь уверх злетів,
      Зірок нахапав із світів,
      Ув оберемок їх зібрав
      І став вкладати серед трав.
      Рогач вже тане ув імлі,
      Снопи сюркочуть: - Люлі-лі…
      Пан Мирослав в обіймах сну
      Панянку чує голосну –
      Вона співає: – От же, …ля,
      Трави наїлося теля.
      Яке теля? – То ж був осел,
      Що пив водичку із джерел
      Та на копички поглядав,
      Що наросли із гарних трав.
      Стоїть осел, чи то теля –
      Щось не розгледжу звіддаля,
      Радіє авторам обом,
      Що частували добрим сном.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Початочок (самопародія)
      На перший погляд мишеня нормальним виглядало,
      Віталось чемно зі всіма, чуже не гризло сало.
      Довірливим було завжди, та вади кожен має.
      Щоправда, не любило геть хати, оті, що скраю.
      Та з часом збочення якісь полізли з мишеняти,
      То сіпне котика за хвіст, то з ним іде гуляти.
      А ще угледіло воно, що колір має сірий,
      І закортіло закосить під Анестейшу Стілу.
      Уже і різочок блага у вчителів сердечних.
      Вже і сіднички підставля те мишеня безпечне
      (А тих сідничок – сміх один, на розмір сорок шостий)…
      А ще запрошує маля усіх хлопів у гості.
      Якесь там сіно обіця в копицях із люцерни,
      Хоча люцерни до землі ще не влетіли зерна.
      Ой, мишеняточко мале, куди ти лізеш стрімко?
      Сиди тихесенько, дурне, пантруй свою сторінку.
      І чуєш? - носа ані-ні з нори ( чи то із ніші),
      Тоді не схавкає котЕ і не затопчуть миші.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    72. Байка про нерозумне мишеня
      Згадала байку я одну,
      Де мишеня вивчало світ,
      Кота зворушило зі сну –
      То добре, що не схрупав кіт.

      Мале наївне мишеня
      Сприйняти мусило урок,
      Та знов простує навмання –
      Мабуть, наслухалось казок.

      Почуло, що тепер Грінпіс
      Установило етикет,
      Що кіт посаджений на піст
      І в мисці має Кітікет.

      Та кажуть миші по кутках,
      Що кіт бридує їсти їх,
      Бо більше начинки в кишках,
      А м’яса.. то і сміх і гріх.

      Тому і вибігло маля,
      І не ховалося за пліт,
      Кота побачило здаля
      Та пропіпікало: - Привіт.

      А кіт… що кіт? – котом він був,
      Ум’яв спокійно бідака,
      А потім знов собі заснув –
      Травичка тепла і м’яка.

      Мораль із байки вироста
      (Тут ні при чому доброта,
      І чистота, і смакота
      Та інші видумки людей):
      Нема моралі у кота,
      А є генетика проста –
      Якщо цей котик не мутант,
      То він полює на мишей.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Байка про довірливе мишеня
      Маленьке сiре мишеня у двiр чужий забiгло.
      Цiкавий свiт зманив маля, мов ягідка достигла.
      На сонечку пригрівся кіт, розлігшись на травичці,
      На нього злізло мишеня, попискуючи звично.

      Наш котик з подиву зіп'явсь на всi чотири лапи.
      Подумав – може увi снi звалився iз канапи?
      А мишеня, як на бiду, не бачить небезпеки.
      А може розуму нема, чи втратило від спеки.

      Лоскоче вуха, смика хвіст, смiється так щасливо,
      Що навiть кiт всмiхатись став на те дрiбненьке диво.
      Притиснув лапою ледь-ледь, щоб не втекла ця шкода,
      А поки знову задрімав при сонячнiй погодi.

      Мораль у байки завше є, свою і наша має:
      Можливо, десь і є така картиночка із раю,
      В якому кіт для малюка тепер за неньку й тата.
      Та краще мишкам від котів на відстані триматись.



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Приходить щастя
      Негадане щастя
      влітає, мов птаха у клітку.
      Саме...не боїться –
      довiрливо проситься в руки.
      – Ну що ти з ним зробиш?
      Стоїш, ворухнутись не смієш –
      а раптом злякаєш
      і випурхне знову на волю.
      А щастя спокiйно
      гніздечко звива біля серця,
      лiтає свобiдно,
      про щось невгамовно щебече,
      і ти починаєш
      надiятись, що не покине,
      що завтра проснешся –
      і знову почуєш його.
      Потрохи звикаєш
      і часом уже забуваєш –
      відчинені дверi…
      Та й марно шукати ключа.
      Нiхто ще не втримав
      ні щастя свого, ні кохання,
      хоч замкнені дверi, хоч настіж одкриті вони.
      Звикай а чи бiйся,
      плекай чи гони – то все рівно,
      бо будуть з тобою,
      допоки їм доля дає.
      Зайдуть – не спитають,
      і випурхнуть – не обернувшись.
      А ти виглядаєш,
      чи птаха та знов прилетить…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Різдв'яна колискова
      дивна зима снігу нема тихо
      вітер вві сні шепче пісні сонно
      а на столі з тво’ї землі груша
      запах тонкий чимось п’янким вабить
      груша хмільна кличе вона в літо
      сонячний слід боком на плід влігся
      в руки візьму в серце прийму диво
      а за вікном чує тепло вітер
      він уві сні шепче пісні сонно
      дивна зима снігу нема тихо
      а на столі з мо’ї землі груша
      в руки візьму в серце прийму диво



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Тобі ввіряюсь
      Тебе не бачу, та тебе я чую,
      Якщо сама я не знайду дороги,
      Твій погляд хай моє життя скерує –
      І приведе до рідного порогу.

      Тобі ввіряюсь, вслід іду спокійно
      З надією, що ти тримаєш руку.
      Плекай мене у лагідних обіймах,
      І не спиняй просвітленого руху.

      Усе життя до рідного порогу
      В собі самій усміхнено прямую.
      Лягає стежка радісно під ноги,
      Тебе не бачу, та тебе я чую.




      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Довіра
      та що приходить до віри
      в душу твою проникає
      тихо і непомітно
      настіж її відчиняє
      і не боїться нічого
      захистом кращим буде
      крепшим броні міцної
      бо обеззброює того
      серце кому відкриває
      тільки боїться вітру
      подиху льодяного
      необережних рухів
      звуків різких і крику
      вмить заполоханим звірем
      через вікно тікає
      не оглядаючись навіть
      і за собою рушить
      виходи всі і входи
      пастка тоді двосічна
      перерізає навпіл
      все що зайшло у душу


      та що прийшла до віри
      тиха і непомітна
      та що відкрила серце
      як я тобі радію
      рухаюсь обережно
      дихаю легко-легко
      двері не зачиняю
      хочу з тобою жити



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Небесні мальви
      Холодно, страшно, сiро,
      Де нам знайти рятунок.
      Небо збожеволІло –
      Смертi несе цiлунок.

      Господи, чи ти бачиш,
      Як ми зiбрались разом,
      Як закриваєм, впавши,
      Тiлом своїм проказу?

      Там, де душа відійде,
      Вплавившись у каміння,
      Спалахом ясним зійде
      Пам'ять людська нетлiнна.

      Прийдемо ми додому,
      Станемо бiля брами –
      Цвiт на стеблі важкому –
      Чи упiзнаєш, мамо?

      Квітами - на сорочці,
      Поясом - коло стану,
      Поглядом - просто в очі
      Рiдних своїх коханих...

      Свiт розколовсь надвоє,
      Темрява землю вкрила.
      Вистояти в двобої,
      Господи, дай нам сили!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ***
      Чого болить,
      і нащо,
      і для чого..?
      Біль верещить,
      аж вуха закладає…
      Чим заглушити,
      як повимикати
      усі рецептори,
      що вловлюють чутливо
      здригання світу...
      чи здригання серця,
      що захлинається
      кипінням крові.
      Та хай заллється!
      Сил уже немає
      сигналізацію пекучу тамувати.

      01.04.2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. У щасті...
      – А любиш як?
      – А так, як люди кажуть: "І ноги мити і ту воду пити".
      – Оце біда…
      – Та не біда, а щастя. Таке, що Богу дякувати хочу.
      – Ото шалена.
      – Ні, не те говориш, шаленство не таке, воно облудне.
      – А що тоді?
      – Вогонь, вогонь спокійний. Високий, рівний, і на диво чистий,
      – Побережись.
      – Смієшся, я бажала б у той вогонь сама перетворитись.
      – А як згориш?
      – А як згоряє сонце? Воно ж тепло дарує нам щоденно.
      – А як згориш?!!!
      – То ще хтось запалає. Світлішим стане світ довкола нього.
      – Ти любиш так?
      – Я хочу так любити: "І ноги мити і ту воду пити".



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Як стогне вітер...
      Уже на небі… біля тата й мами…
      Чого ж ти, брате, назавжди заснув.
      Спливає шибка зимними сльозами,
      Я в них втонув…
      Ти був... ти був… ти був…

      Як стогне вітер, кидаючи в небо
      Моє виття, закутане у біль:
      – Скажи, як жити, брате, тут без тебе?..
      Та не приходить відповідь звідтіль.

      Весна щедрує, та тобі вже, рідний,
      Зозуля сотню літ не накує.
      Гортає пам’ять знімками сповідно.
      Ти був…
      Не був! –
      Ти є, мій брате!
      Є-є-є-є-є-є-є!!!..



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Не згуби мене
      прийшла до тебе
      тихо за плечима
      стою
      і притуляюся губами
      до твого дихання
      що долітає в тиші
      і ним живу
      і ним живу
      без нього
      не чую світу
      і себе не чую
      де ти там я
      і там ясніє небо
      і там злітають зорі нам в долоні
      і обручають піснею довіри
      спливаю ніжністю
      і тану на світанні
      в обіймах мрії

      не згуби мене...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Я запарюю каву зелену...
      День, як день,
      То одне, а то інше підходить.
      І мілке,
      І таке, що із розуму зводить.
      Наче й кіт
      Попід ноги не кидався зранку,
      Та проблем
      Повна купа з самого сніданку.
      Є такі,
      Що прихоплюють дихання зразу,
      Цілий день,
      Наче скалка, з думок не вилазять.
      Та найбільш
      Допікає суцільна дрібнота,
      Дзень-дзелень,
      Та й посипались звідкись турботи.

      Хто ще там?
      Потихеньку стаю їжачиськом…
      День скінчивсь –
      Не підходьте до мене і близько!
      Завтра теж –
      Вам даю вихідний від роботи.
      Бідам всім,
      Також прикрощам, також гризотам.
      Вихідних
      Буде два, як заведено всюди.
      Відкладу
      Неприємні новини на будень.
      Як втомлюсь,
      То відпустку візьму від напастей,
      І пірну
      З головою у мрійливе щастя.

      Вже сміюсь…
      Вже виспівує настрій хороший.
      Плечі є –
      Якось буду нести звісну ношу.
      Бо своя,
      Бо кому ще потрібна, крім мене?
      Ну, підходь!
      Я запарюю каву зелену…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Де ти, єдиний…
      Моє ти сонце, моє ти небо, моя ти зоре,
      Моя ти пiсне, ти мiй єдиний – моя ти доле.

      Як ми радiли, як ми спiвали, як ми кохали!
      Завжди над нами барвистим сяйвом веселка грала.

      Побрались любо, хотiли щастя, чекали дiток –
      Та чорна хмара закрила небо над нашим лiтом.

      Iз тої хмари злетiла куля, як блискавиця, –
      I темна хустка лягла на плечi – я удовиця.

      I круки чорні принесли звiстку, що ти, коханий,
      Лежиш у полi, розкинув руки, вже бездиханний.

      Якби я знала, якби могла я, якби лiтала –
      З тобою разом на тому полі на землю впала.

      Із того жита, де кров гаряча лилась із тiла,
      Червоним маком у небо синє душа злетiла.

      Ой, де ти, пiсне… Де ти, єдиний… Ой, де ж ви, зорi?!
      Не стало неба. Не стало сонця. Не стало долi…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. Погляд з надвечір'я
      Дитинство у хатi, соломою вкритiй,
      Перейдене голодом, лихом, вiйною.
      Всi ноги об землю порепану збитi,
      Одежа, фарбована лиш бузиною.

      А згодом - замiжжя, свекруха i дiти,
      В роботi замотана кожна година.
      Нема коли навiть чомусь порадiти,
      Й сльозам віддаватись немає хвилини.

      Чекає робота, город i корова,
      А ще бурякiв за селом повна норма,
      Як хочеш – а мусиш ти бути здорова –
      I лад всьому дати розумно й проворно.

      Спрацьованi руки лежать на колiнах,
      Маленькi й сухi та вузлами узятi.
      Та все iще чисто побiленi стiни,
      I борщ смачно пахне, i прибрано в хатi.

      Сини посивiли, вже мають онукiв,
      I донька зажуренi очi вже має,
      А серце бере любих дiток на руки
      Та ще їх гойдає, та й тихо втiшає.

      Оглянути б хату i рiдне подвiр’я,
      Та щось за сльозами нiчого не видко.
      Життя промайнуло i вже надвечiр`я,
      I сонце сiдає невпинно i швидко…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Колискова для дідуся
      Маю очi голубi i пухнатi щiчки,
      Та в мойого дiдуся червонiше личко.
      Мiй дiдусь чомусь спітнiв, дихає частенько,
      Ми ж iще не почали гратися гарненько.

      У бабусі я взяла речі старовинні,
      Для прикраси дідуся підійти повинні.
      Начіплю на нього я кольорові буси,
      А сережки застромлю у обидва вуса.

      У шкатулці я знайшла повну купу перснів.
      Кіт намуркує мені прямо в очі чесні:
      Каже, що свого хвоста не віддасть нізащо,
      Нявка, що дідусів ніс стане з перснем кращий.

      Перснів вистачить на всіх, на хвоста й на діда,
      Поки вішала на ніс, від кота ні сліду.
      Зараз я тебе знайду, коте лячкуватий,
      Не сховаєшся ніде, скільки тої хати.

      Спи, дiдусю, люлі,
      Прилетіли гулі,
      Більше всіх тебе люблю,
      Але збиткiв нароблю:
      Лю-у-лі... лю-у-лі...
      Я візьму кастрю-у-лю...
      Запихну туди кота,
      Прищемлю йому хвоста.
      Лю-у-лі... лю-у-лі...

      далі йде неримоване хропіння дідуся, придушений нявкіт кота, задоволене зітхання Катрусі і пирскання в долоню її тата з мамою за ледь прикритими дверима...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    87. Непокора
      Як я літаю, Боже, як літаю,
      За спиною тріпочуть крила сильні,
      Немає меж і ген до небокраю
      Несуть мене мої думки пташині.

      Нап’юсь життя, скупаюся у щасті,
      Схмелію від кохання в надвечір’я…
      Зненацька бачу на своїх зап’ястях
      Якісь вузли, замотані в ганчір’я.

      Зненацька чую біль в суглобах дикий,
      Здіймаю очі і краєчком зору
      Ловлю оскал зникаюче-безликий,
      Мотуззя бачу, що веде угору.

      Дивлюся відсторонено, як крила -
      Мої злітають знов до небокраю,
      Як сіпає мотузка за вітрило,
      І як когось від сміху хилитає.

      На дибі я… а так раділа світу,
      А так назустріч радісно всміхалась,
      Гадала, що знайду свою орбіту.
      Оце вона?.. Нарешті спам’яталась…

      На дибі я… ти дивишся уважно,
      Дбайливо, і викручуєш суглоби
      Лише тоді, як послухом зневажу,
      Коли звільнитися роблю я спроби.

      Що?.. Поламала гру? Схопила руку?
      Як добре гралося сліпим наївом.
      На дибі вивертав, здіймав на муки,
      Ще й дивним насолоджувався співом.

      Так більш не буде. Будеш чути крики,
      Нехай естет в тобі закриє вуха,
      Можливо ти і режисер великий.
      То на, дивись. І на тобі, послухай.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --