Автори /
Микола Соболь (1973)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Коли ви не пара
•
Чорні соняхи
•
А завтра знову
•
Їжачки каштанів
•
Дощове прозріння
•
Миттєвість осені
•
Час у вирій
•
І буде день
•
Ведіння напередодні
•
Десь у серпні
•
Зимова казка
•
А за нас заступитися нікому
•
Чорнозем
•
Передзи́м’я
•
Початок осені
•
Алея Героїв
•
Посеред серпня
•
Подрімав
•
Синевир
•
Задощило
•
Дядя Гриша
•
Формула миру
•
* * *
•
Любов це…
•
Чекай на ранок
•
Лише миттєвість
•
Синдром страуса
•
Створення вірша
•
Десна
•
Віршарство
•
Містерія степу
•
Уплітка* для доні
•
Передсвітанковий Київ
•
Вогник надії
•
Липнева спека
•
Травнева ніч
•
Історична безпорадність
•
Час змін
•
Зруйнована доля
•
Зимови́ця
•
Газетне пророцтво
•
Кілок осиновий для звіра
•
Не оцінили
•
Степ ранковий
•
Новітнє донкіхотство
•
Пухові́й
•
Вечірній нарис
•
Безкарність
•
Різносторонність таланту
•
Болотце
•
Сливовій
•
Летять слони – 3
•
Жито
•
Житомирська траса
•
Коли ти трішечки Іа
•
Південне місто
•
Всього за мить
•
Людська бездушність
•
Лети, Пегасе
•
Казка поетичного ресурсу
•
Передзимній вірш
•
Сіреньке провидіння
•
Міжсезоння
•
Біг по колу
•
Вершини літературні
•
Краса природи
•
Ошитки*
•
Старосілля*
•
Потім яке вже ніколи не настане
•
Самоствердження
•
Висохлі джерела
•
ЕксперД віршованого слова
•
Хай буде
•
Але люди не титани
•
Сваром’я*
•
Поетичний хист
•
Бузьки
•
Поетичний тхір
•
Такі різні світи
•
А потім був лютий
•
Помилка видатного політика
•
Перший стрибок
•
Со́вки*
•
То хто ми?
•
Травнева мелодія
•
Убивча тиша
•
Осіннє
•
Зародження новітнього бога
•
Травневий ранок
•
У смертельнім герці
•
Одарчина кицька
•
Шлях спасіння
•
Вже скоро
•
Варяг
•
Песиголовець*
•
Перший дощ
•
Поетичні війни
•
Жінка
•
Павутинка надії
•
Весна у полі
•
Опісля обстрілу
•
Не вбий
•
Кожному своє
•
Сонечко
•
Здолаємо!
•
Друзяки
•
Поетична маститість
•
У селі
•
Оберіг роду
•
Генеральне прибирання
•
Оболонь
•
Чи це не гріх?
•
Календарна осінь
•
Іду на ви
•
Весна
•
Півник, що голосно репетує
•
Третій лишній
•
Біба і Боба два…
•
Осанна жінці
•
Безрейтинговий пописун
•
Остання травнева злива
•
Дорога до мрії
•
До редакції майстерень
•
Чому?
•
Примара пам’яті
•
Жаска паралельність
•
Кати
•
Напередодні
•
Берегиня
•
Збудеться
•
Секрет геніальності
•
Конюшина
•
Приходь, синочку, на вечерю
•
Не така ця ніч, щоб спати
•
Хризантемне диво
•
Коридор долі
•
Питаннячко
•
Ціна українського зерна
•
Пертурбація
•
Гойдалки
•
Просто будь
•
Душа воїна
•
Вересневі роздуми
•
Крижане серце
•
Про тишу
•
Банальна гундарівщина
•
Зародження зла
•
Така епоха
•
Ех, акби…
•
Виродки роду людського
•
Люблю я дощ
•
Тягар сьогодення
•
Ратаї
•
Зимова ніч
•
Негода
•
* * *
•
Березень
•
Приречення
•
Мотанка
•
Слово Борисфена
•
Тризна
•
Козаки сучасності
•
Серед полів
•
Вічна пастка
•
Новорічне
•
Алея Слави
•
Хай збувається
•
Безвинні жертви обстрілів
•
Заздрощі та заздрісники
•
Безнадійні ночі
•
Політичний Еверест
•
Чумацький шлях
•
Офіра
•
Така зима
•
Жаский вертеп
•
Недобра магія зими
•
Борвій
•
Надир
•
Надир
•
У мороз
•
Дилема
•
Жриця кохання
•
Віра у краще
•
Країна 404
•
Таємниця на двох
•
Жага тиші
•
Ніч спокусниця
•
Левіафан
•
Різдво
•
Серцевий напад
•
Розмова з ніччю
•
Снігопад
•
Грудневі переспіви
•
Душа народу
•
Раб кохання
•
Ранкова нездійсненність
•
Зимові концерти
•
Викрили
•
Передгрудневе
•
Сорокоуст
•
Стара верба
•
Першосніг
•
Завія спогадів
•
За хвилину до осені
•
Юркодурь
•
Журавець*
•
Про порозуміння
•
Гундарєву
•
Запроданець
•
Свята геніяльність
•
До Руфа*
•
Лікувальне
•
Така собі осінь
•
Вовки Да Вінчі
•
Останній бій
•
Приступ жаби
•
Стара груша
•
У чому ж різниця?
•
Мить прозріння
•
У чому ж різниця?
•
Як врятувати літечко
•
Безсилля чаклунки
•
Слимак
•
Відчуття провини
•
Йолоп царя всеяросійського
•
Про конфлікт Соболь - Гундарєв
•
Напівтони осені
•
Юро, та ти шо?
•
Листотерапія
•
Стара калоша
•
Ранковий церемоніал
•
Плагіатовий пошуковичок
•
Таїна для двох
•
Бажання віслюка
•
Листопад
•
Казка про сказ принца Кончіту
•
Секрет для Гундарєва
•
Павутинка з бабиного літа
•
Каштани
•
Товариш еге-гей
•
Відповідь на гавко-юр
•
Вірші
•
Юркотварь №…
•
Своя дружина, або – дежавю
•
Сторожові вежі
•
Вбережи нас, Боже
•
* * *
•
Трохи про Совість
•
Римословіє
•
Зізнання
•
Матерія часу
•
Мистецтво вчити
•
Фетишизм сучасності
•
Якось на Юрія
•
Отака чортівня
•
Авдіївка
•
вЕЛИКОДАР
•
Банальна гундарівщина
•
Не сій вороже
•
Геніяльна геніяльність
•
Чи має значення мова?
•
Малинівка*
•
Осінній сум
•
Звичайна гундарівщина
•
Когутова пісня
•
Сорокадення
•
Слово
•
* * *
•
Містер Шаріков
•
Урок Юркові
•
Половина осені
•
То хто ти, «генію»?
•
До зброї
•
«Майстру» Юркові Гундарєву
•
Напишу до осені листа
•
Вибір за кожним
•
Зона комфорту
•
Епідемія
•
Сила Борисфена
•
Свята бездарність
•
У саду
•
Прощання з вереснем
•
Але ж недаремно
•
Переродження
•
Парнаські історії
•
Політ орьла
•
Першохвилини
•
Гундарєвословіє
•
Десь там
•
Юркові катрени
•
Відгадка на Юрину загадку
•
Роздоріжжя долі
•
Алкоголічна муза
•
Юркові Гундарєву та подібним
•
Пустунка доля
•
Листопадова ніч
•
Юроваката бикує (ХХХ).
•
Грибна пора
•
* * *
•
Негода
•
Така робота
•
Осіннє безсилля
•
Миттєвість осені
•
Кривава православна церква
•
Вирок
•
«Азовсталь»
•
Новорічно-росіянтське
•
Зимові примхи
•
Шлях до мети
•
Шлях до свободи
•
Чугайстер
•
Чугайстер ІІ
•
Чугайстер
•
Юрковата бикує (ХХІХ)
•
Юрковата бикує (XXIIX)
•
Останній день літа
•
Вірю в ЗСУ
•
Жовтопряд
•
Вечірнє
•
Моя Україна
•
Повітруля*
•
Пізньоосіннє воскресіння
•
Яблуко спокуси
•
Кожному своє
•
Кам’яні брили Ґорґани
•
Материнська пісня
•
Юрковата бикує (ХХІІІ)
•
З поетичного безсоння
•
Чернігівське лихо
•
Паморозь
•
Яблучний Спас*
•
Обережно! Тут…
•
Передвесняне
•
Бранець ночі
•
Ностальгуючим
•
Перший сніг
•
Вогонь Прометея
•
Просто пізня осінь
•
Теперішні цінності
•
Слід долоні
•
Бути янголом
•
Падальщик
•
Чортоязиччя
•
Лавандове поле
•
Юрковата бикує (ХХІІ)
•
Юрковата бикує (ХХІ)
•
Травневий спогад
•
Бориса і Гліба
•
Круїзний лайнер
•
День літа
•
Присвята шкарпетці
•
Серпень
•
Нехай все збудеться
•
Влучання
•
Юроковата бикує (ХХ)
•
По/барабану
•
Московія
•
Юрковата бикує (ХІХ)
•
Пізня осінь
•
Юрковата бикує (ХVІІІ)
•
Вибори – то святе
•
Ще трохи
•
Юрковата бикує (ХVІІ)
•
Казкове
•
Юрковата бикує (ХVІ)
•
Коли настає завтра
•
Джерела
•
Юрковата бикує ХV
•
Досвід
•
Юрковата (бикує ХІV)
•
Парость
•
Після обстрілу
•
Десь у лісі
•
Передосінній настрій
•
Юрко бикує ХІІІ
•
З поміченого
•
Юрко бикує ХІІ
•
Вічне питання
•
Юрко бикує ХІ
•
Звіробій
•
Юрко бикує Х
•
Зневір’я
•
Юрко бикує ІХ
•
Петра і Павла
•
Трохи про Совість
•
Юрко бикує VIII
•
Світанкова сила
•
Юрко бикує VII
•
Юрко бикує VI
•
Розставання
•
Світанок
•
Ні хвоста, ні луски
•
УПЦ
•
Тихий дощ
•
Юрко бикує V
•
Десь північніше столиці
•
Прокидайся, пора
•
Юрко бикує ІV
•
Липень
•
Юрко бикує ІІІ
•
Осінній нарис
•
Юрко бикує ІІ
•
Сурб-Хач*
•
Сезон дощів
•
Пані
•
Відповідь на Юрко бикує
•
Батько
•
Хвіртка
•
Проста любов
•
Перша філіжанка чаю
•
Наука артефактів
•
Нічні роздуми
•
Смолоскип
•
Каховка
•
Укриття
•
Весна
•
Ріпка
•
Півсторічні роздуми
•
Ой, кумонько, щастя, або випадок у Хургаді
•
А на Парнасі
•
Московським каїнам
•
Після обстрілу
•
Червнева спека
•
Поезія вона така різна
•
Коли вбивство не гріх
•
Холодне літо
•
Айстри
•
Вередун
•
Ніхто не вічний
•
Піхота
•
Поза часом
•
Плин часу
•
Жук
•
Родина
•
Негрішна
•
Обійми ночі
•
Коли закохані
•
Дитяча математика
•
Така весна
•
Домашнє насилля
•
Онук
•
Пекельна ніч
•
Твій вихід, трубадуре
•
Ракетний обстріл
•
Травневі спогади
•
Любов це…
•
Уроборос
•
Навіяне ніччю
•
То у чому ж питання?
•
Каштани
•
Ліки від безсоння
•
Найжаданіший шлях
•
Поради Юркові
•
Геніальність – це просто
•
Аби писати
•
Швидкоплин часу
•
Осіння миттєвість
•
Поетичне перемир’я
•
Ой, Юро, краще мовчи!
•
Юрку Гундареву – «неперевершеному» майстру всіх майстрів
•
Петрові батоги
•
Степове
•
Степове
•
Великдень
•
Лебедія
•
Лебедія
•
Куди ж ви, діти?
•
Вірянам УПЦ
•
Роздуми з безсоння
•
Голос лісу
•
Пізносніжне
•
Державою вбитим Патріотам
•
Роздуми про життя
•
Дощове
•
Аромат землі
•
Любовне фіаско
•
Ляк небачений
•
Осінній наратив
•
Весняночка
•
Пописунам
•
Найулюбленіша іграшка
•
Запроданці
•
Лячна тиша
•
Спокуса
•
Спокуса
•
Ілюзія
•
Сумна весна
•
Поетична думка
•
Життєдайна сила
•
Вози небесні
•
Морелеві мрії
•
Тиша зимового парку
•
І було напочатку слово…
•
Найкраща дорога у світі
•
* * *
•
Шлях
•
Російськомовний адепт
•
Квітневе
•
Сім'я митців
•
Серпневий трунок
•
Рік тривалістю у лютий
•
23 лютого день ЗаСРанців
•
Із нічного життя
•
Останній снігопад зими
•
Ниточка
•
Серпень
•
До Ероса у гості
•
Кораблик спогадів
•
Весняночка
•
Старість то стан душі
•
Поміж гарматними пострілами
•
Ой, котику-муркотику
•
Біженці
•
Історія осіннього саду
•
Бахмут
•
Подих весни
•
Нотатничок поета
•
Відзимки лютого
•
Святоптах
•
Покращення
•
Світанкове
•
Морозний ранок
•
У бабці Галі
•
Сумне Різдво
•
Честь бусідо
•
Загиблим від ракетних обстрілів
•
Страшний сон
•
Напитися б води святої
•
Святвечір
•
Прогрес
•
Переродись
•
Думка про промовчане
•
Сила сала
•
Перше кохання
•
Досвід
•
Да буде світло!
•
Карашинське літо дитинства
•
Кармічне
•
Московитська «дружба»
•
* * *
•
Післязим’є
•
Звичайний день
•
Зимове кохання
•
Скажи мні, Боже
•
Грудневі першоджерела
•
Оркостан
•
Під обстрілом
•
Колір кремлядської зірки
•
Ранок з дитинства
•
Біль гідності
•
Передгруднева звістка
•
Із нічного
•
Вольниця
•
Передзимове
•
Русь буде тільки одна – Київська!
•
Ранкове натхнення
•
Ляшкове ополченіє
•
Відгомін бабиного літа
•
Зло твоє тобі ж у груди
•
* * *
•
Ситуація прояснилася
•
Ситуація прояснилася
•
Млинцева ода і не тільки
•
Севастопільська ганьба росії
•
Ракетопад
•
Ка – 52*
•
Хто винуватий і що робити
•
Мова неба
•
Душа словотвора
•
Хелловін по-нашому, або Ніч всіх Святих
•
Жнива
•
Ранньоквітневе
•
Нежданчик
•
Святий потоп 2022 року*
•
Час розплати
•
Дай, Боже, сил
•
Не підвладне Харонові
•
Роса
•
Осіннє
•
Прощай, друже, прощай
•
Пам’яті маестро
•
Осінні роздуми
•
Ечки-Даг*
•
Синдром пово**знюка
•
З яких країв приходить осінь
•
Сила мови
•
* * *
•
Релаксаційні многоходовочки
•
Тероросія
•
Чи я люблю?
•
В осіннім саду
•
Благаю, Отче:
•
Пізньоосіннє
•
Пора
•
Агасферизм
•
Кам’яні баби
•
Роздуми про душі
•
Жовтневий сум
•
Троглодити
•
Така собі осінь
•
Така була та ніч
•
Переможемо
•
Найтяжчий гріх життя
•
Перший сніг
•
На роздоріжжі осені
•
Горобина
•
Моя Україна
•
Повернення
•
Такі часи
•
Дощове
•
Чайка
•
Міська осінь
•
Слово
•
Остання ніч
•
Дух вольності
•
Звичайна ніч
•
Путінокардія
•
Травневий настрій
•
Леді осінь
•
Еволюція
•
Все буде
•
Листопадовий настрій
•
In vino veritas
•
Миттєвість осінньої ночі
•
Дощове
•
Ковточок вересня
•
З 1 вересня, поете
•
Переможемо
•
Бавовнятко
•
Невдовзі
•
Серпневе
•
Гуцуліада
•
Розіп’яте розп’яття
•
Тривога
•
Шанець
•
Передосіннє
•
Кавове
•
Гнилушка*
•
Сирота
•
На могилі побратима
•
Ротики для еротики
•
Біля намету
•
Чому на росії дуби шурхотять
•
Гречкосії
•
Осінній сплін
•
Російське плюгавство
•
Серпневе
•
Часоплин
•
Павучок
•
Дилемне питання
•
Ніч після горобиної
•
Село і люди
•
Час жоржин
•
Осінній куншт
•
Наприкінці 80-х
•
Церква сатани
•
Млість
•
На росії
•
Юнь
•
Requiem æternam dona eis, Domine*
•
Для тих, хто вірить
•
Ліверка
•
Злочинне мовчання
•
Обережно рашисти!
•
Така тоді була весна
•
Купальська ніч
•
Префікс, що так багато міняє
•
Не необґрунтований вірш
•
Горобина ніч
•
Ой, не куй, зозуленько
•
* * *
•
Зруйноване дитинство
•
Послідовникам секти УПЦ
•
Чекаю на звістку
•
Жити – це просто
•
Солдатська Совість
•
Повітряна тривога
•
Обпалені крила душ
•
Ослу ніколи не стати мустангом
•
* * *
•
Часові периферії
•
Волошки
•
Ой, поле, поле…
•
Завія вона така різна
•
Суче плем’я
•
Бабина наука
•
Перехідний вік
•
Живодери
•
Педагогічно-мережевий маркетинг
•
В останній день травня
•
Чогось завжди не вистачало
•
Іграшковий сум
•
Не спішіть!
•
Не спішіть!
•
Коли навіть природа проти русні
•
Наступним разом
•
Трохи про зраду
•
Дідо, що то – орки?
•
Півонії від мами
•
Московський приход
•
Краще говорити зі зміями
•
* * *
•
Колискова для лиски
•
І буде мир
•
Парадобесіє
•
І знову про мову
•
У підвалі
•
Часоплин
•
Одинадцята заповідь
•
Травнева ніч
•
Безумний полк
•
Відродимося
•
Звонику Дану
•
Кульбабки
•
Куди по копаному!
•
Тяжкі реалії
•
А ти сходив у ту церкву?
•
Ірпінський котик
•
Блокада
•
Весна і жінка
•
Розмир
•
Крейсер мос-ква (або: анало-говнєт)
•
Донечці
•
Титани сучасності
•
Все буде Україна
•
Великдень
•
Тому і лютий
•
Російська окупація
•
Краматорська іграшка
•
Бородянка
•
Врожай 2022 року
•
Розплата
•
На грані
•
Дорога повз дитячий садочок
•
Тихі ночі
•
Доціна лялька
•
Ще одна ніч
•
Переможемо!
•
* * *
•
***
•
Гуртуймося
•
Ходіть до саду
•
Путінщина
•
Каїни московські
•
Наша мова калинова
•
Знову втрати
•
Сірий ранок
•
У чому наша провина?
•
Історія провінційного містечка
•
Сага про камінь
•
Провесінь
•
Недоеліта
•
Бокораш*
•
Зрада
•
Кожному своє
•
Ви з ким, поете?
•
Терпи, братику
•
Що краще?
•
А було…
•
Передосінь
•
Село
•
Вічний поклик
•
Дитяча радість
•
Якщо уважно придивитись
•
Вагітна
•
Запитаннячко
•
Любов – це Бог
•
Чому лютує лютий
•
Згублені орієнтири
•
Казка країни не Оз, або просто – БІЛЬ!
•
У кінозалі
•
Просто з іншого боку
•
Голос ночі
•
Запроданцям
•
Весняночка
•
Поезія зимового ранку
•
Завія
•
Повертайся
•
Війна на порзі
•
Водохреща
•
* * *
•
Смак пам’яті
•
У підтримку Олександра Сушка
•
У підтримку Олександра Сушка
•
Хащі
•
День народження тата
•
Священний празник – бухалово
•
Літературний облом
•
Секрет вдалої страви
•
Праліс
•
Він знову втомився
•
Зимовий ранок
•
Відлига
•
Зрада вона повсюди
•
Смак сміливості
•
Бути сніговиком
•
Червень
•
Нежданчик
•
З нічного
•
Кафе на двох
•
Кам’яний рок
•
Дві дати
•
Підсумок року
•
Нижче плінтусу
•
Яка вона Українська зима?
•
Шоу-бізнес в політиці
•
Котики
•
Десь за містом
•
Ціна миру
•
Надир
•
Дитячі мрії
•
Миколай
•
Білі лелітки
•
Втрачене кохання
•
Дорога
•
* * *
•
Така наша віра в Бога
•
Поезія дощу
•
* * *
•
Груднева негода
•
Катавасія
•
Повня
•
Живодерня
•
Людська формула добра
•
* * *
•
Ну, з покращенням!
•
* * *
•
Голодний 1932
•
Суцільна несправедливість (з народного гумору)
•
Пам'ять
•
Переболить
•
Поетична отрута
•
Чари кохання
•
Напередодні
•
Така ця ніч
•
Останній лист
•
Будьте пильними
•
Вамп
•
Безсоння
•
Батькові
•
Одного разу
•
Вечірній променад
•
Часи такі
•
Яблука з батьківського саду
•
Люди кажуть
•
Невпевненість
•
В останню ніч жовтня
•
Час до бою
•
Добажались
•
Завірюхове
•
Ранкова пісня
•
Якось так
•
Таке собі полювання
•
Листопадне
•
Осінньопогодне
•
Лист до осені
•
Сезонне
•
Переболить
•
Пізнати суть
•
Осінній джаз
•
Pandora Papers, або дурні, бо бідні…
•
Холодний ранок
•
Прозріння одного вечора
•
Хризантемове
•
Просто сніг
•
Калиновий світанок
•
Пізня осінь
•
Хвороба самоти
•
Цирк, як цирк
•
А ще недавно
•
Ах, яка була ніч
•
Спи, козаче…
•
Мелодія осіннього саду
•
Що первинне?
•
Горіхопад
•
Гуцульщина
•
Осінні рядочки
•
Надписи на воротях
•
Богатирський сон
•
Клята щелепа
•
Одвічне питання
•
До матері
•
Будьте собою
•
Дожилися
•
Національні страви
•
Міжсезоння
•
Ранковий гріх
•
Звичайна осінь
•
Не соромтесь, діду
•
Осінній діалог
•
Закохана
•
Видіння
•
Нарукотворили
•
Пострадянський синдром
•
Бабине літо
•
Чумацький Шлях
•
Наука
•
Метеозалежність
•
Новорічне
•
Де ще козача слава мріє
•
Спостереження
•
Люлька
•
Передосіннє
•
Казка з осіннього лісу
•
Дні минають
•
Чи єдині?
•
Заговори зі мною
•
Поетична самовпевненість
•
На Трійцю
•
Сумна спадщина
•
* * *
•
Вибір за нами
•
Досвід
•
В одну з ночей
•
16 червня
•
Змієве злощастя
•
Липова печаль
•
Сіножать
•
Червневе
•
Столичне
•
Миру Вам
•
День, як день
•
Деградація
•
Дощовиця
•
Дощовиця
•
Доля
•
Со́вки*
•
Тиша
•
Ще трохи
•
Мужі держані
•
Побачити казкове
•
Наступна «Площа Ринок»
•
До річки
•
Ранок буде
•
Крихітка добра
•
Бездуховність
•
Півонії
•
Дощ
•
Тиха ніч
•
Сьогодення
•
Останній дзвоник
•
Опісля
•
Дністер
•
Убієнним за Україну
•
Манівцями
•
Післядень вишиванки
•
Град
•
Перша гроза
•
У відпустку
•
Травневий вечір
•
Бути сильним
•
Одна з ночей
•
Колообіг
•
Конвалії
•
Холодний травень
•
Сила у слові
•
Дороги
•
Ранкове поле
•
Ранкове поле
•
Череда
•
Дорога з дитинства
•
Всі на шашлик
•
Брати у хресті
•
Запасайтеся попкорном
•
Все починається з початку
•
Перша гроза
•
Вечірнє
•
Квітневий снігопад
•
Запроданці
•
Не переженеш
•
Про що співають солов’ї
•
Переродись
•
Втрачене
•
Адажіо душі
•
Самотній світанок
•
Сонечко
•
Вербне Воскресіння
•
Небо заплач!
•
Наука кропиви
•
Поезія закоханих
•
Чорний Черемош
•
Цінності
•
Така весна
•
Великоросійська дружба
•
* * *
•
Наука кропиви
•
Криваві «спасителі»
•
Квартира вікнами у двір
•
Пізньоосіннє
•
Схід сонця
•
Домо арігато гозаймасу*
•
Здається, ми забули
•
Великоросійська дружба
•
Жура
•
Життєве мрево
•
Світлої пам’яті
•
Суп з галушками
•
День сміху
•
Палії
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Такі часи: нікому не догодиш.
Що не слово – то кара,
що не думка – так ляпас.
що не думка – так ляпас.
Чорні голівоньки соняхів
помежи пожухлих трав.
помежи пожухлих трав.
Часи млинів минули і волів.
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Їжачки каштанів падають з дерев
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
Зацокотить трамвай по рейках,
задріботить у вікна дощ,
задріботить у вікна дощ,
Через пожухле листя сонця промінь
вдивляється у жовтня безпорадність,
вдивляється у жовтня безпорадність,
Коли окличе осінь журавлів,
які ключем відкрили плай у небо:
які ключем відкрили плай у небо:
Неначе привиди в тумані
на березі стоять снопи,
на березі стоять снопи,
«Скажи мені, вогнище, правда тут відьма живе?» –
У лісі дерева покручені силою світу.
У лісі дерева покручені силою світу.
Чи був тоді у серпня вихідний?
Медами з губ твоїх лилося літо.
Медами з губ твоїх лилося літо.
Мохер намотуєш на спиці,
потріскують у грубці дрова,
потріскують у грубці дрова,
А я не гордий. Господи пробач,
що нас іще не всіх росія вбила.
що нас іще не всіх росія вбила.
Чорнозем – це кров, що запеклася.
Ми багаті на такі ґрунти.
Ми багаті на такі ґрунти.
До калини намиста прилітають щоранку синички,
ще мороз не лютує, але інію срібло вже є,
ще мороз не лютує, але інію срібло вже є,
Ще літокриле сонечко летить,
хоч виноград зове у гості осінь,
хоч виноград зове у гості осінь,
З соколиних висот не повернеш ніколи додому,
вітер трі́пає крила, піднімає все вище: «Лети!»…
вітер трі́пає крила, піднімає все вище: «Лети!»…
Дорога серед поля каже: «Йди».
Степовики женуть у спину серпень.
Степовики женуть у спину серпень.
Мережаться дороги й перехрестя,
вкриває пам'ять обважнілий лід,
вкриває пам'ять обважнілий лід,
Упаде туман на Синевир,
павутину тче павук довкола,
павутину тче павук довкола,
Передощить і знову буде літо.
Вервечка днів до осені веде.
Вервечка днів до осені веде.
Ось він – дух козачий у плоті –
сила Божа, погибель вража.
сила Божа, погибель вража.
Як Борисфен хоронить ворогів! –
цілком ковтає в латах чи кольчузі,
цілком ковтає в латах чи кольчузі,
Серпню,
даруй небосхилу рясні зорепади,
даруй небосхилу рясні зорепади,
Силиться повня листя втопити у зливі.
Вітер безжально зриває пожухле з гілок.
Вітер безжально зриває пожухле з гілок.
А ти, немов нічний метелик,
шукаєш світла і тепла.
шукаєш світла і тепла.
Листком осиковим тремтіло
і вигиналося змією
і вигиналося змією
Голову занурив у пісок.
Пролітають небом дельтаплани.
Пролітають небом дельтаплани.
Солодкий світ поезії, ти де?
Письменників лишилось небагато.
Письменників лишилось небагато.
Де зорі, де роси?
Змішалося все,
Змішалося все,
Бери кайло, пішли точити слово.
Пегас не кінь крилатий, а лоша.
Пегас не кінь крилатий, а лоша.
Євшан-зілля кину у казан.
Хай розбудить пам'ять про минуле.
Хай розбудить пам'ять про минуле.
Пов’яжу скиндячку* доні,
коралі на шию,
коралі на шию,
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Шукаю прихистку у спеку.
До лісу йти чи до води?
До лісу йти чи до води?
Тече крізь білі пелюстки
з небес потік жовтаво-млявий,
з небес потік жовтаво-млявий,
У титрах історії наших не буде імен.
Ми просто шурупи, що міцно тримають афішу.
Ми просто шурупи, що міцно тримають афішу.
Батура* навпіл ріже спину,
аж кров на землю цебенить.
аж кров на землю цебенить.
Поле благає: «Засій мене житом, людино!»
та падають міни у танками зриту ріллю.
та падають міни у танками зриту ріллю.
Дорогою рипучий сніг
і металеві краєвиди
і металеві краєвиди
Як дзвінко б’ють каштани об асфальт.
Траву останню допікає палом.
Траву останню допікає палом.
Чи Бог простить їх? Думаю, що так.
Він пробачав їм і страшніші звірства.
Він пробачав їм і страшніші звірства.
На городі алича,
собака у буді,
собака у буді,
Зірвався звідкись перший переспів.
Тихіше, пташко, бо розбудиш ранок.
Тихіше, пташко, бо розбудиш ранок.
У країні сіножать.
Кава - недомел.
Кава - недомел.
Тіло огорне шовк,
вітер погладить плечі,
вітер погладить плечі,
Верба плакуча стихла над ставком,
проміння сонця гладить їй волосся,
проміння сонця гладить їй волосся,
Зітруть ідентичність, націю втоплять у крові,
варвари мову відправлять на історичний смітник.
варвари мову відправлять на історичний смітник.
День шукає втечі за межу.
Вечоріє, але ще зарано.
Вечоріє, але ще зарано.
В тихому болоті два чорти
каламутять воду спозаранку.
каламутять воду спозаранку.
Настане скоро місяць – сливовій,
він найкоротший на задвірках літа.
він найкоротший на задвірках літа.
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
було давно, у Реп’яховій балці,
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
у колоску початок родоводу,
Надпис на машині: «Діти!».
Дорогою потоки крові.
Дорогою потоки крові.
Ослику Іа потрібен хвіст,
без хвоста плюгавенька тваринка.
без хвоста плюгавенька тваринка.
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
День липневий – це суцільний пал.
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
на переплетенні доріг.
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
тася няньчила діток своїх.
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
хотілося та обмаль часу.
Тридев’яте царство. Все без змін.
Пароксизм доконує Кощея.
Пароксизм доконує Кощея.
Під вікном скорушина стрічає жовтневу зорю,
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
Яка преамбула, о, Боже!
У переливах диво-слів
У переливах диво-слів
Полиш анафему на після,
ще день до вечора іде,
ще день до вечора іде,
Листи в редакцію, з редакцій…
Це листування без кінця.
Це листування без кінця.
Джомолунгма пригірок не більше,
до вершин Парнасу лізуть всі,
до вершин Парнасу лізуть всі,
Чекає ранок сонячного вітру,
на повні груди дихає земля,
на повні груди дихає земля,
(із розділу Дніпровий склеп)
Пливли ікони Старосільських хат,
тонули обереги родоводу,
тонули обереги родоводу,
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
вітер гуляє селом,
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
то розумію, які ми неповноцінні,
Струмки шукають виходу із ринв,
збігаються до склепу річки Либідь,
збігаються до склепу річки Либідь,
Я екперД віршованого слова,
Курдіновський, все, тобі хана,
Курдіновський, все, тобі хана,
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
війною зранена земля
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
заповзає вужем у найглибші куточки душі
Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
у небо дивиться з води,
Є поет міцний, неначе кремній,
хоч стило об лисину теши,
хоч стило об лисину теши,
У вранішнім тумані клекіт,
бузьки вернулися на став,
бузьки вернулися на став,
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
Нічний гадючник: музика, вино,
у караоке хтось волає Лепса
у караоке хтось волає Лепса
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Чи на землі нам щастя ще буде?
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
у буфеті Ради сьорбав зупу?
– Крок у небо.
– А далі що?
– А далі що?
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Чи спати вони хотіли?
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
а відповідь заплутана до краю,
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
спокій украли дощі.
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
знесилений, мов листопад,
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
що полчища стоять на сході
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
місто велике розбудить.
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
Одарки уже п’ятий рік нема,
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Ти не православний? Все, капут!
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
такі реалії буття.
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
із Богом покойся, братику.
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
і він знайшов її в центрі Европи,
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
барабанить до світанку дощ,
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
«геній» роздає свої вказівки
Ціловані росою босі ноги
шукають поміж вишень солов’я,
шукають поміж вишень солов’я,
Тче павучок небесне макраме
у лабіринтах бабиного літа,
у лабіринтах бабиного літа,
Невістульки вибілили поле,
наче сніг,
наче сніг,
Завітає тиша,
як незваний гість,
як незваний гість,
У склепі кремлівських стін
зростають криваві тирани.
зростають криваві тирани.
Сало треба їсти з часником,
можна і з цибулею, і з медом…
можна і з цибулею, і з медом…
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
добігає краю точки h*,
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
Місто під ранок не спить.
Запахне ліс після дощу грибами,
туман впаде на крутосхил ярів
туман впаде на крутосхил ярів
Поки з’ясовують поети,
хто з них маститіший, хто ні –
хто з них маститіший, хто ні –
На столі гуслянки кварта,
щойно з лавки теплий хліб.
щойно з лавки теплий хліб.
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
і звідти рід благословив…
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
травою освіжиться оболонь.
Світанок соковитий, наче вишня,
Дніпрові хвилі ніжаться до ніг…
Дніпрові хвилі ніжаться до ніг…
І вичах чай. А сну немає зовсім.
Шумить листва, бо хоче літа ще.
Шумить листва, бо хоче літа ще.
Промовив Святослав: «Іду на ви!» –
та нині лиш поплічники іуди,
та нині лиш поплічники іуди,
Мороз ще дихає у вікна
і воду сковує калюж
і воду сковує калюж
Півнику аби здійняти ґвалт,
от і надриває він горлянку.
от і надриває він горлянку.
Упади в обійми ночі,
стань богинею кохання,
стань богинею кохання,
В Гундарєва рейтинг горобця,
У Желіби теж не більше миші.
У Желіби теж не більше миші.
Краса твоя незрівнянна,
волосся, мов сонцеквіт
волосся, мов сонцеквіт
Дайте мені рейтингу, я – геній,
а таким не місце у хвості.
а таким не місце у хвості.
Відлунала соната дощу,
аплодує смарагдове листя,
аплодує смарагдове листя,
Хочеш проти вітру йти? Іди!
Не зважай на те, що скажуть інші.
Не зважай на те, що скажуть інші.
Дивно! Недавно мене прибрали за порушення правил публікації (два вірша поспіль), а тут он два вірша поспіль і ніби все гуд! На жаль, шановні адміни, вибірковість не найкраща риса людини!
Накалатаю чаю, хай стоїть.
Коли гарячий, то нема натхнення.
Коли гарячий, то нема натхнення.
Таких ночей, напевно, вже не буде.
Переплелися руки, мов лоза.
Переплелися руки, мов лоза.
Ув іншім вимірі без воєн.
Там сонях сходить і росте,
Там сонях сходить і росте,
Ще ненароджене дитя
в утробі материнській вбили.
в утробі материнській вбили.
Переддень великої спокуси,
ще не кожен усвідомив гріх,
ще не кожен усвідомив гріх,
Полинути в загублені світи,
де пломеніє зорепадом небо,
де пломеніє зорепадом небо,
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Знекровлений тече Дніпро.
Що ти плачеш? На тобі перо,
паперовий лист, чорнила трохи…
паперовий лист, чорнила трохи…
Біля ставу цвіте конюшина
непримітна прикраса землі.
непримітна прикраса землі.
На столі хлібина, біла скатертина,
в рамочці маленьке фото край стола.
в рамочці маленьке фото край стола.
Не така весіння ніч, щоб спати,
повня заспівала за вікном.
повня заспівала за вікном.
Паморозь торкнеться хризантем
у фіналі бабиного літа,
у фіналі бабиного літа,
Ні спокою, ні сну, лиш втома
на вії упаде під ранок,
на вії упаде під ранок,
Коріння зла живе в утробі нас.
Не бідкайся на зовнішні процеси.
Не бідкайся на зовнішні процеси.
Вимішуєш долю, як тісто для хліба,
зернинку лелієш у жерлі війни.
зернинку лелієш у жерлі війни.
Пожурилися, поплакали та й забули.
Полетіли ясні соколи світ-за-очі.
Полетіли ясні соколи світ-за-очі.
Орелі хочуть дітвори.
Від вибухів стає їм страшно.
Від вибухів стає їм страшно.
Отут був дім. А нині просто – вирва.
Стікає кров ще тепла до землі.
Стікає кров ще тепла до землі.
На долоню сіло пташеня,
полохливо дивиться у вічі.
полохливо дивиться у вічі.
Вересневі роздуми легкі,
як тенета бабиного літа,
як тенета бабиного літа,
Вичахне кава. З твоїм поцілунком
губи терпкими не стануть ніколи.
губи терпкими не стануть ніколи.
Що може бути краще тиші,
коли замовкають гармати?
коли замовкають гармати?
«Гундарєв!» – лунає перекличка
«майстер» слова він у нас ого!
«майстер» слова він у нас ого!
Кажуть, в епоху драконів
люди були добріші,
люди були добріші,
В епоху нанотехнологій
так мало місця для душі.
так мало місця для душі.
Горе нам. Бо, то дурні, то бідні,
ще й на повню люто виє пес.
ще й на повню люто виє пес.
Як носить це суче плем’я земля?
Опоросились матки: «Йдіть, вбивайте!» –
Опоросились матки: «Йдіть, вбивайте!» –
Я дощ люблю за розмаїття фарб,
за тротуари від ватаги вільні.
за тротуари від ватаги вільні.
До річки тягнеться сонечко,
спити води прохолодної.
спити води прохолодної.
У древнім храмі між розсохлих стін
ікона кровоточить, тихо плаче.
ікона кровоточить, тихо плаче.
Зимова ніч сипне леліток,
устеле білі килими
устеле білі килими
Колісниця гучно гуркоче небом.
Вітер силиться дуба зламати.
Вітер силиться дуба зламати.
Намалюй на вікні дивні квіти, неначе в дитинстві.
Зі смаків залиши на губах лише бабці узвар.
Зі смаків залиши на губах лише бабці узвар.
Пролісками втішиться зоря,
як морози вимерзнуть до грама
як морози вимерзнуть до грама
Промінець осяяв далечінь,
час іти туди, де стиглі мрії,
час іти туди, де стиглі мрії,
В’язала із соломи доні ляльку,
її в розшиту плахту одягала.
її в розшиту плахту одягала.
У нас Дніпро, а ми Йорданську воду
освячуємо роду з року в рік.
освячуємо роду з року в рік.
Тричі: хай Бог пробачить,
злетіло і стихло все.
злетіло і стихло все.
Зимонько, морозом напої.
Забинтуй снігами по́ля рани.
Забинтуй снігами по́ля рани.
Впаде світанок в золотаві ниви
і заспіває поле до межі.
і заспіває поле до межі.
Коли нап’ється сили тиша,
зблудять оракули з тропи,
зблудять оракули з тропи,
Рік не прийшов, а гепнувся, ось на,
скалічених тепер сприймай за рідних.
скалічених тепер сприймай за рідних.
Пропаде у вічності цей день.
Ніч нехай розгубить постулати.
Ніч нехай розгубить постулати.
Невістульки* тягнуться до сонця,
задрімала хмарка на межі,
задрімала хмарка на межі,
Ракети падали, як груші,
та завивали тут і там.
та завивали тут і там.
(із розділу банальна гундарівщина)
Як сльозою на склі заплаче світанок.
Ти очі розплющиш життя це чи ніч?
Ти очі розплющиш життя це чи ніч?
Поправок внесено багато
у заповідь: «Не укради»,
у заповідь: «Не укради»,
На землі чумацький шлях важкий.
А на небі? Не скажу, не знаю.
А на небі? Не скажу, не знаю.
Коли впаде до ніг офіра,
Боги не змилуються, ні,
Боги не змилуються, ні,
Замріється зима про білий сніг.
Оце халепа задощило небо.
Оце халепа задощило небо.
Бачиш, іде вертеп
із мертвою головою?
із мертвою головою?
Серед леліток прохололих
струмує сяйво ліхтаря.
струмує сяйво ліхтаря.
Старий маестро грає на дротах,
у димарі протяжно завиває.
у димарі протяжно завиває.
Ось-ось надир постукає у двері.
Сипне снігів, зморозить геть усе.
Сипне снігів, зморозить геть усе.
Ось-ось надир постукає у двері.
Сипне снігів, зморозить геть усе.
Сипне снігів, зморозить геть усе.
Скипень розправляє пазурі,
лід тріщить і тьохкає до краю.
лід тріщить і тьохкає до краю.
Аж змій-спокусник на хвилину зблід,
побачивши, як Єви ніжні руки
побачивши, як Єви ніжні руки
Таку хіба ти спати укладеш?
Кров з молоком. Гарцює, мов левиця.
Кров з молоком. Гарцює, мов левиця.
Сувій думок. Не розкручу ніяк.
Переплелися, що не розірвати.
Переплелися, що не розірвати.
Під обстрілом ракет столиця.
По вінця горя та біди.
По вінця горя та біди.
Промовчи. Не обмовся нікому.
Швидкоплинно кінчається ніч.
Швидкоплинно кінчається ніч.
Ворон тихо не кряче.
Біда не ходить сама.
Біда не ходить сама.
Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
Тобі місяць брат, але ж не рідний.
Тобі місяць брат, але ж не рідний.
Вербою чи тополею? Яка різниця.
Бачиш лелека шукає домівку,
Бачиш лелека шукає домівку,
Свічею окопною висвітли ніч.
Виведи тьму. Вибіли начисто.
Виведи тьму. Вибіли начисто.
Біль нестерпний пронизує груди.
У безвихіддя сіре лице.
У безвихіддя сіре лице.
Поговори зі мною, ноче,
про зорепадів буревії,
про зорепадів буревії,
Переінакшити усе
й забути стріти Новоріччя,
й забути стріти Новоріччя,
Грудневі переспіви лісу
крізь лід замерзлого Дніпра,
крізь лід замерзлого Дніпра,
Не люблю робити якісь преамбули до віршів, але тут випадок трохи інший, тому:
Якщо чесно я вже зрадів, на коротку мить залося, до хлопа (гундяя Юри) щось дійшло, а нніть, помилився!
Якщо чесно я вже зрадів, на коротку мить залося, до хлопа (гундяя Юри) щось дійшло, а нніть, помилився!
Вона красива, наче перший сніг.
Жаданіша завії на світанку.
Жаданіша завії на світанку.
Недопалок, немов худа рука,
приліг на попільнички покривало,
приліг на попільнички покривало,
Під припічком живе цвіркун.
І, що йому негода?
І, що йому негода?
Каже дядько гучно з возу,
аж реве довкілля:
аж реве довкілля:
Згрудніє листопад, загрубіє,
зашаріє сонце на межі,
зашаріє сонце на межі,
… і… позивний «Псих».
Згадав наче всих,
Згадав наче всих,
Хитається під сирістю небес
стара верба, похила та розлога,
стара верба, похила та розлога,
Клопоче ніч про білий сніг,
на ранок – вибілене поле,
на ранок – вибілене поле,
Завія не тяжіє, а летить,
неначе пух, на спогади осінні,
неначе пух, на спогади осінні,
Ніч принишкла.
Гарна мить.
Гарна мить.
Гундяй! Ти знову сереш на головній сторінці! Не вгамуєшся ніяк, поц пробірочний! От на кому природа дійсно відпочили, то це на тобі - лисе і дурне геніальне поєднання людської ницості.
Помовч до ранку. Нехай світло
зітре померклі фарби ночі.
зітре померклі фарби ночі.
Ми почнемо розуміти один одного, коли перестанемо розуміти російську.
Гундарєв! Може досить срати на сторінці? Всі зрозуміли ти хоч і лисий, але генітальний, такий собі х.й з припаяною головою. Тополь чи Соболь робить свою роботу і не виє, а тим більше не опускає сторінку до рівня російського шапіто. Закрий хлєбало і не позорь ім'я заслуженої журнашлюшка! Такі, як ти війну привели у наш дім, але твоє місце на скотомогильнику. Як казав Джохар Дудаєва: "До росіян я відношуся, як до дохлого скота"... а ти - напівкровка-напівшавка і вкусити доладно не вмієш! Ги-ги-ги!
То не питай чому прийшли вбивати.
Це за язик російський наша плата.
Це за язик російський наша плата.
Надриває зранку «геній» пуп,
аж заходяться зі сміху люди.
аж заходяться зі сміху люди.
Скажи, Руфе, твоя жертва була даремною?
Твої вірші читали пацюкам?
Твої вірші читали пацюкам?
Ковтай, дружок, мікстуру вірша,
сьогодні буде день важкий,
сьогодні буде день важкий,
Листя заграє сонату настрою,
закружляє у вальсі спокуси.
закружляє у вальсі спокуси.
Скільки нас ще поляже
у ці лихі години?
у ці лихі години?
У криївці холодно та сиро
на стіні ледь тліє каганець,
на стіні ледь тліє каганець,
(із розділу банальна гундарівщина)
Грушко, сипни на землю
своїх плодів, що аж під небом,
своїх плодів, що аж під небом,
Гундарівщина річ досить поширена у літературному світі. Є люди, які чітко розставляють розділові знаки, хочуть дістатися вершин парнасу, але Бог окрім цих якостей більше нічого їм не дав, почитаєш і думаєш: «Яке ж ти криворуке «майстрисько» жах»! На сторінках ПМ я це проходжу не вперше вже була «навчителька» з Полтави. Тепер ще два жолуді залетіло: Юра Гундарєв та Самосвал Желіба (останній взагалі боїться відкрити своє обличчя) – пописуни ще ті!
Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
Ховається у передмісті осінь.
У місті не сховаєшся – асфальт.
У місті не сховаєшся – асфальт.
Гундарівщина річ досить поширена у літературному світі. Є люди, які чітко розставляють розділові знаки, хочуть дістатися вершин парнасу, але Бог окрім цих якостей більше нічого їм не дав, почитаєш і думаєш: «Яке ж ти криворуке «майстрисько» жах»! На сторінках ПМ я це проходжу не вперше вже була «навчителька» з Полтави. Тепер ще два жолуді залетіло: Юра Гундарєв та Самосвал Желіба (останній взагалі боїться відкрити своє обличчя) – пописуни ще ті!
Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
Сонце проковтнула хмарка
і відразу всім не жарко.
і відразу всім не жарко.
Приворожити не зуміла.
Зачарувати не змогла.
Зачарувати не змогла.
(із розділу банальна гундарівщина)
Не слів бракує, відчуття провини,
за Курбаса, за Стуса, за, за, за…
за Курбаса, за Стуса, за, за, за…
Поет був млявеньким настільки,
що бракувало хлопу слів.
що бракувало хлопу слів.
Шановна спільнота!
Маю ще раз зробити пояснення щодо конфлікти Соболь – Гундарєв, щоб не було інформації лише від сонцеликого Юрка.
Маю ще раз зробити пояснення щодо конфлікти Соболь – Гундарєв, щоб не було інформації лише від сонцеликого Юрка.
У полисках осіннього дощу,
напівжурба, напівлюбов, півмряка…
напівжурба, напівлюбов, півмряка…
Що ти нидиш, хлопчик сопледар,
чи тобі не до душі присвята?
чи тобі не до душі присвята?
У ті часи коли листи
летіли до поштових скриньок,
летіли до поштових скриньок,
Стара калоша вчила кеди жити:
«Послухайте, недомірки, сюди…» –
«Послухайте, недомірки, сюди…» –
Ранок зігріється чаєм
чи кавою.
чи кавою.
Плагіат вбачається у всьому.
На паркані бачиш слово – йух?
На паркані бачиш слово – йух?
Подивись у закохані очі,
в них безмежно радіє життя,
в них безмежно радіє життя,
Хотів осел заржати наче кінь,
як ненормальний роздуває писок,
як ненормальний роздуває писок,
Привіт. Ось і ти, коханцю осені.
Прочини таємницю небес:
Прочини таємницю небес:
Це було у паралельнім світі,
а можливо зовсім не було,
а можливо зовсім не було,
Душа шукає виходу в астрал,
їй хочеться міжхмар'я та нірвани…
їй хочеться міжхмар'я та нірвани…
Ця павутинка з бабиного літа,
вона ще пахне лебедя крильми,
вона ще пахне лебедя крильми,
Каштанами встелило землю,
їх так багато цьогоріч.
їх так багато цьогоріч.
Дзявкотять московські посіпаки,
місця не знаходячи собі,
місця не знаходячи собі,
Що, лисий гицель, мову відібрало?
Ти, сподіваюсь, вже до цього звик.
Ти, сподіваюсь, вже до цього звик.
Вірші –
недоспані ночі
недоспані ночі
Перекочерижить геть усе,
виссе з пальця 33 проблеми…
виссе з пальця 33 проблеми…
Своя дружина, то своя. А от сусідка…
(і тут перелік переваг звучить не рідко).
(і тут перелік переваг звучить не рідко).
Козацькі вежі не згоріли й понині
і громаки їх ситі та в строю.
і громаки їх ситі та в строю.
Переінакшити цей світ.
Але чи зможем?
Але чи зможем?
Полинь у роздуми про вирій,
про безпорадність сірих днів.
про безпорадність сірих днів.
Я майже не пишу таких промов, але:
Гундарєв далеко не дурак. Але що ми маємо? Пробігся по його писанині і зробив висновки: цю потвору бісить рейтинг Сушка, бо бачите його власний рейтинг не дотягує до Олександрового.
Гундарєв далеко не дурак. Але що ми маємо? Пробігся по його писанині і зробив висновки: цю потвору бісить рейтинг Сушка, бо бачите його власний рейтинг не дотягує до Олександрового.
Десь років сто не бачив Жанку,
а тут махаючи крильми,
а тут махаючи крильми,
А ти зітхнеш. І підеш далі.
Таке життя. Іди.
Таке життя. Іди.
Зубата матерія часу гризе плоть.
Сточує камінь вода безперервно.
Сточує камінь вода безперервно.
Вчив жеребця віслюк мистецтву бігу.
Але, як тренер був він, так собі.
Але, як тренер був він, так собі.
На мої мешти. Пройди хоч пів життя.
Важко? Не рюмсай, я зміг.
Важко? Не рюмсай, я зміг.
На Юрія гурки садила,
слізьми вмивала кожну бубку,
слізьми вмивала кожну бубку,
Історія наша багата і славна,
але у народі зрадливці, як фуріі,
але у народі зрадливці, як фуріі,
Плачуть Авдіївські зорі,
з неба стікають слізьми.
з неба стікають слізьми.
Час диктує наразі умови
війною та лихою годиною.
війною та лихою годиною.
Здрастуй, сонцеликий юркодар!
Заспіваю «генію» осанну.
Заспіваю «генію» осанну.
Були часи важкі, були славетні.
Історія розкаже все сама.
Історія розкаже все сама.
Геніяльність лізе через шпарки,
то у вірш улізе, то в есе,
то у вірш улізе, то в есе,
Спочатку було слово.
Нам нав’язали язик.
Нам нав’язали язик.
З калюжі воду горобці
спивають у серпневу спеку,
спивають у серпневу спеку,
Красива осінь та сумна.
Переплітається димами.
Переплітається димами.
Він і Сосюра, і Тичина,
і наслідки й першопричина,
і наслідки й першопричина,
Когут співає, наче соловей,
затягне пісню і своїм, і вашим.
затягне пісню і своїм, і вашим.
Сорок днів, як сорок листочків –
суцільний біль і безсоння.
суцільний біль і безсоння.
Слово, – ти птаха чи криця?
Гоїш і раниш. По суті,
Гоїш і раниш. По суті,
Схаменися!
Ще світла не випив світанок,
Ще світла не випив світанок,
Щоки надуваються щосили,
шнобелем* пускає бульбашки…
шнобелем* пускає бульбашки…
Якщо ти, дружище, туповатний,
я тобі одну пораду дам:
я тобі одну пораду дам:
Мовчки вичахне сад
на жовтневий мотив,
на жовтневий мотив,
Юрко пуста гладишка серед хати,
він тут «шедеврів» рясно наплодив.
він тут «шедеврів» рясно наплодив.
Вони обіцяли, що буде багато Предтеч
й хрести готували сказавши, що це для месії.
й хрести готували сказавши, що це для месії.
Не бухикай, мов стара калоша,
бо мені до того все одно.
бо мені до того все одно.
Напишу до осені листа.
Хай мені відпише листопадом,
Хай мені відпише листопадом,
Чи ти пробачиш знову їх? –
ґвалтівників, катів зухвалих,
ґвалтівників, катів зухвалих,
Поринути у світ ілюзій
й лишитися назавжди в нім,
й лишитися назавжди в нім,
Сусід у мене вегетаріанець
від виду сала хреститься, капець,
від виду сала хреститься, капець,
Край ночі стань на Борисфена схилах,
прислухайся, як жебонить вода,
прислухайся, як жебонить вода,
Майстер ком не стане майстром слова,
що напише мжичка чи полова.
що напише мжичка чи полова.
Сховаюся у золотім саду,
де ще від вишні трохи пахне літом
де ще від вишні трохи пахне літом
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
й пішов собі за виднокрай,
Час летить. Не стомлюються коні.
Був алюр, тепер уже галоп.
Був алюр, тепер уже галоп.
Перекипить цей лютий гнів.
І перетопиться на милость.
І перетопиться на милость.
На парнасі гикає коняка
(Гундарєв дописує катрен)
(Гундарєв дописує катрен)
Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі.
ширяє в піднебессі.
Щастя уламком комети
зникло в лютневій метілі.
зникло в лютневій метілі.
– Коротша думка, кращі пироги!
– Це правда, Юро?
– Це правда, Юро?
Полинути ув інший вимір,
де малахітова зоря
де малахітова зоря
Геніальність мислі у катрен
не дається Юрі, хоч ти трісни!
не дається Юрі, хоч ти трісни!
Для ребусів є лиса голова,
вона розумна, наче два єврея,
вона розумна, наче два єврея,
Облиш мене. Все виправить світанок.
Недопалки завжди надто гіркі.
Недопалки завжди надто гіркі.
Силабічна чи тонічна
муза в мізки лізе,
муза в мізки лізе,
Кожній людині своя є ціна.
Я переконаний в цьому віднині.
Я переконаний в цьому віднині.
Пустунка доля зваблює людей,
веде за руку, солодко щебече,
веде за руку, солодко щебече,
Перегорну цей листопад
календарем чи падолистом,
календарем чи падолистом,
Мовчи, писака, маєш Божий дар,
коли мовчиш – одне суцільне чудо.
коли мовчиш – одне суцільне чудо.
Напоїть дощ сосновий бір,
гриби потягнуться до хмар
гриби потягнуться до хмар
Слова молитви линуть із душі.
Хіба важливо в голос чи про себе?
Хіба важливо в голос чи про себе?
Заколише буря сни,
захурделить спогади
захурделить спогади
Без сюрчка фізрук немов без рук.
На уроці хаос та гармидер.
На уроці хаос та гармидер.
Осінь обдере до слова.
Вірші голі, мов дерева.
Вірші голі, мов дерева.
Упало сонячне проміння
крізь шибку на робочий стіл,
крізь шибку на робочий стіл,
Московське православ’я – вищир тьми,
що славить смерть невинних на планеті.
що славить смерть невинних на планеті.
Думка глибокого польоту
ширяє над чаркою столу,
ширяє над чаркою столу,
Плакали стіни й стогнали.
Промінь сонця, немов Божий дар.
Промінь сонця, немов Божий дар.
Шукає дід мороз заначку,
аж вата лізе з голови.
аж вата лізе з голови.
Закрутить, захурделить, замете…
Зима шукає чим подивувати.
Зима шукає чим подивувати.
На тихих вулицях пам’яті
бродять одинокі спогади.
бродять одинокі спогади.
Ворог внутрішній страшніше зовнішнього.
Здираю наліпку про «братські» народи.
Здираю наліпку про «братські» народи.
Частина ІІІ – Світанок.
Частина ІІ – ніч біля багаття
Де Черемоші* сходяться в єдино
й вітрисько у розпадині живе,
й вітрисько у розпадині живе,
Юрковати бикує (ХХІХ)
Воно без язика не може жити,
хоча прижився на Святій землі,
хоча прижився на Святій землі,
Збреши мені, що це останній день,
що завтра буде календарна осінь
що завтра буде календарна осінь
Ракета небу ріже жили,
земля спиває кров людей,
земля спиває кров людей,
Махне діброва здалеку гіллям:
«До мене йди, моє повітря чисте» –
«До мене йди, моє повітря чисте» –
Гранатовим зайнявся небосхил,
жара спадає, кам’яніє спека
жара спадає, кам’яніє спека
Чумацьким Шляхом котяться Вози.
А світ стоїть, куди йому спішити?
А світ стоїть, куди йому спішити?
Повітрулі крила уночі поцупив,
біля Марічейки* вижидав її.
біля Марічейки* вижидав її.
Сумують парапети за теплом.
Їм одиноко без дзвінкого сміху.
Їм одиноко без дзвінкого сміху.
Яке воно те яблуко на смак?
Вже не згадають, навіть старожили.
Вже не згадають, навіть старожили.
Шукає прихистку голубка
між двох розлючених котів
між двох розлючених котів
Над полониною рокоче
гроза, неначе день останній,
гроза, неначе день останній,
Хай вітровій роздмухує надію,
накинь на плечі вересневу шаль
накинь на плечі вересневу шаль
Ай так Юрка, ай так сучий син, –
ерудит радянського розливу!
ерудит радянського розливу!
Ранок шукає слово до вірша.
Ходять кімнатою тихо думки,
Ходять кімнатою тихо думки,
Боже Всевишній, де ти?
Чуєш сирен виття?
Чуєш сирен виття?
Із інею одягнеш пектораль,
вишневий саде, в сіре передгрудня.
вишневий саде, в сіре передгрудня.
Лине журба лелеча,
яблук і меду смак,
яблук і меду смак,
Усюди: Тут люди! Тут діти! Тут…
По надписах летять снаряди «градів».
По надписах летять снаряди «градів».
Ще провесінь проталин не зробила,
дерева не зняли снігів кашкет,
дерева не зняли снігів кашкет,
Вітре, де твої крила?
Чом став безкрилим, чому не летиш?
Чом став безкрилим, чому не летиш?
А, що тобі столипінські вагони
де у кутках валялись трупаки?
де у кутках валялись трупаки?
Захурделить, аж світу не видно.
У каміні вогонь – оберіг.
У каміні вогонь – оберіг.
Дай нам вогню, безсмертний Прометею,
хай спопелить двоглавого орла,
хай спопелить двоглавого орла,
Здається вітер заблукав у парку,
шматує листя, казиться щосили
шматує листя, казиться щосили
«Ай так щастя, ви мої хороші,
грієте і тішите мене…» –
грієте і тішите мене…» –
Долоні слід на склі роса не змила.
Людські перестороги ніпочім.
Людські перестороги ніпочім.
Бути янголом просто, треба платтячко доці
накрохмалити трохи, заплести в косу бант…
накрохмалити трохи, заплести в косу бант…
Стерв’ятником, здається, бути просто –
торгуєш Честю на чужій землі.
торгуєш Честю на чужій землі.
Чорти московські сплять і бачать,
як проростає їх язик.
як проростає їх язик.
На полі лавандовім жиє* вічність,
така ж прекрасна і такого ж кольору,
така ж прекрасна і такого ж кольору,
Майструн свої стругає байстрючки
ні ритміки, ні розміру, ні рими…
ні ритміки, ні розміру, ні рими…
Іди, хвазанчик, покормлю з руки
чи вищипаю твій павичий хвіст.
чи вищипаю твій павичий хвіст.
Травень лежав у травах,
пив краплини роси.
пив краплини роси.
Дорога в осінь ледь помітна.
І наче день, і наче юнь,
І наче день, і наче юнь,
Зійшла нанівець у пошуках
своєї дитини.
своєї дитини.
Дозріє аґрус на колючих вітах
і половина літа промайне.
і половина літа промайне.
Куди ти пропала із пральної?
Я вже обшукав всю квартиру.
Я вже обшукав всю квартиру.
Серпень дозріє димом у городі,
туманом на оболоні, Персеїдами…
туманом на оболоні, Персеїдами…
Шахеди знов украли сон.
Чумацький шлях кудись плететься.
Чумацький шлях кудись плететься.
Чуєш виє швидка?
Пилу та гару чад.
Пилу та гару чад.
На сайті знову віддає душком,
Юрко своє роззявив піддувало…
Юрко своє роззявив піддувало…
Під час тривоги треба барабан.
Без тулумбаса в укритті залячно.
Без тулумбаса в укритті залячно.
Долетить і до вас. Ще умиєтесь кров’ю, потвори.
Запитаєте в Бога чи неба: «За що це нам все?» –
Запитаєте в Бога чи неба: «За що це нам все?» –
Завелась на сайті …вошка, –
лисий та підступний паразит.
лисий та підступний паразит.
Пізня осінь сльози ллє і ллє
вередує, аж немає спасу.
вередує, аж немає спасу.
Цап вселився у Юркову душу,
як побачить вірша зразу – бе-е!
як побачить вірша зразу – бе-е!
Я не люблю цю сучу владу.
І попередні не любив.
І попередні не любив.
Тебе зречуться, принесуть в офіру
та спопелять на капищі богів.
та спопелять на капищі богів.
Думав, що ухопить бультер’єр.
Помилився, то московська тойка*
Помилився, то московська тойка*
Коли роса впаде на мальви,
неначе зійде Божий дух,
неначе зійде Божий дух,
«Сьогодні СОНЦЕ ЗАГЛЯНУЛО ВРАНЦІ…»
Микола Соболь «Коли настає завтра»
Микола Соболь «Коли настає завтра»
«А, як же там де стін нема й будинків,
а душі – біля Бога, як же там?» –
а душі – біля Бога, як же там?» –
Із джерела витікає ріка.
Від храму дверей – віра.
Від храму дверей – віра.
Ірже пегас: «Рятуйсь хто може – майстер!» –
плішивий знову суне напролом,
плішивий знову суне напролом,
Коли дозріють полуничні мрії,
несміло ти натиснеш на дзвінок…
несміло ти натиснеш на дзвінок…
Півень кудкудакає на фермі,
треба, каже, висидіти яйця,
треба, каже, висидіти яйця,
Вода сточує камінь.
Не лий з пустого в порожнє.
Не лий з пустого в порожнє.
Коли прилітає знову
по Одесі чи Харкову
по Одесі чи Харкову
За словом російським приходять російські танки.
За думкою змосковщеною тягнеться Сандармох.
За думкою змосковщеною тягнеться Сандармох.
А журавлі давно летять ув осінь,
хоч літо ще по-справжньому пече
хоч літо ще по-справжньому пече
На північ суне оле́нь,
а утки летять на йух.
а утки летять на йух.
Ранок. Повітря чисте.
Хоча бракує роси.
Хоча бракує роси.
«Геніальність» Юри очевидна
в хід уже пішов і Окуджава.
в хід уже пішов і Окуджава.
Шукає сад роси напитись,
а ніч ні краплі не дає.
а ніч ні краплі не дає.
– На тобі божественний нектар,
намасти на чуба, буде розум… –
намасти на чуба, буде розум… –
Нарву звіробою на зиму.
Щоб літом пахкотіла хата.
Щоб літом пахкотіла хата.
Спокійно, Юро, не сміти словами,
за це медалі точно не дадуть.
за це медалі точно не дадуть.
До вчора дороги немає.
Хмари і мла, і пам'ять.
Хмари і мла, і пам'ять.
Єдрьон-батон, які великі люди!
Вам чолобитну стукнути чи ні?
Вам чолобитну стукнути чи ні?
Петра і Павла – половина літа.
Розріже небо блискавка навпі́л.
Розріже небо блискавка навпі́л.
Мовчала і «Шевченкова просвіта»,
за мову не вступився геть ніхто.
за мову не вступився геть ніхто.
Заричало телятко, аж страшно:
«Я тепер не бичок, а зла рись!» –
«Я тепер не бичок, а зла рись!» –
Сила світанку. Ви відчували неї?
Коли природа ледь-ледь ворушить лист,
Коли природа ледь-ледь ворушить лист,
Куди нам всім до Гундарєва Юри?
Там Пушкін чимось по чолу водив.
Там Пушкін чимось по чолу водив.
Напікає сонечко макитру,
геніальна мисль завжди туга,
геніальна мисль завжди туга,
А треба йти. Так сильно треба йти.
Хіба ти хочеш? Мусиш, мусиш, мусиш…
Хіба ти хочеш? Мусиш, мусиш, мусиш…
Зашарілося сонце над садом
та ще роси холодні стоять.
та ще роси холодні стоять.
Ранок для рибалки – дар богів.
Поки бачать сни ліниві люди,
Поки бачать сни ліниві люди,
Пригріли змія на своїй землі,
а він пустив церковні метастази,
а він пустив церковні метастази,
Який сьогодні тихий дощ
і теплий-теплий, наче літо,
і теплий-теплий, наче літо,
– Куди ти сунеш?
Віра!
Віра!
Намастили жовто-синього
де потрібно і де ні.
де потрібно і де ні.
Гірчить полином доля України.
На смертнім одрі полягли сини.
На смертнім одрі полягли сини.
У Юри язичьок, як порнокуб*!
Тут навіть Саша Грей* безсила зовсім.
Тут навіть Саша Грей* безсила зовсім.
Пишнотрав’я, буйноквіття…
липень із руки легкої
липень із руки легкої
У Юри українська мова фсьо.
Її хватило «генію» на вірша.
Її хватило «генію» на вірша.
Холодні світанки коли, аж біліє роса
і павутина літати властивість втрачає,
і павутина літати властивість втрачає,
Аз єсьм поет! Незгодні? Геть до лісу!
Пишу Миколі гнівного листа
Пишу Миколі гнівного листа
Коли упав ченець останній
від рук червоного терору
від рук червоного терору
Сезон дощів, природній амаретто,
це літо не дарує надто див,
це літо не дарує надто див,
Вона була сумна і трішки п’яна
від липи цвіту, може й від вина
від липи цвіту, може й від вина
Щодо Лучано думаю, що ні.
Який там Паваротті з русофіла?
Який там Паваротті з русофіла?
Як дичавіла «Прима» зранку,
давила горло, аж до кашлю,
давила горло, аж до кашлю,
Ця хвіртка стара, мов життя,
її пам’ятаю з дитинства
її пам’ятаю з дитинства
Немає снів, не маю слів,
вірші пісні, немов проскура
вірші пісні, немов проскура
Ранковий чай, солодкий, наче тиша,
терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
Історія – єдиний аргумент
і артефакт історія єдиний,
і артефакт історія єдиний,
Чатую ніч. Чи долетить, чи ні?
Одеса, Кропивницький у вогні…
Одеса, Кропивницький у вогні…
Смолоскипи розріджують млу
та пробуджують душі людей.
та пробуджують душі людей.
Принишкнув світ. А після стався вибух.
Й пішла вода вбивати все живе.
Й пішла вода вбивати все живе.
Ця ніч довжезна, мов життя.
Підвалу морок непідкупний.
Підвалу морок непідкупний.
Побіг кудись перший трамвай,
каштани запалили свічі,
каштани запалили свічі,
Вхопився Онуфрій за хобот Кирила,
Кирюха за хобот тримає пуйла…
Кирюха за хобот тримає пуйла…
Лелійте день, можливо це останній.
Можливо завтра просто вже нема.
Можливо завтра просто вже нема.
– Ой, кума, чи Ви це чули?
В славнім місті Хургада
В славнім місті Хургада
Знімаю перед Музою кашкет,
доземно б’ю чолом їй віншування,
доземно б’ю чолом їй віншування,
Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
росіяни!
росіяни!
…і стало тихо. Так минула ніч.
Хвости комет сприймаю за ракети.
Хвости комет сприймаю за ракети.
Здощилося небо,
упала додолу жара,
упала додолу жара,
Віршика пишу про квіточки,
бо про смерть вкраїнців не гуманно.
бо про смерть вкраїнців не гуманно.
Лягай, поспи, поки ракета
ще не поцілила у дім,
ще не поцілила у дім,
Літо виплаче очі,
а мало бути б щасливим.
а мало бути б щасливим.
Пора до школи. Айстри зацвіли.
Туманами укутані світанки.
Туманами укутані світанки.
Що, маленький йойлик*,
знову все не так?
знову все не так?
Розлуку всім готує час.
Чи стрінемось десь між зірок?
Чи стрінемось десь між зірок?
Хай замете снігами біль війни.
Хай затуманить розпачі утрати.
Хай затуманить розпачі утрати.
Поміж минулим і майбутнім
гартуємося у борні,
гартуємося у борні,
Отак й життя – дмухнеш й нема,
уже й онуки йдуть до школи,
уже й онуки йдуть до школи,
«Ану візьми мене до рук.
Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
7 – Я:
батьки, дружина, я й дитина.
батьки, дружина, я й дитина.
Хай жевріють словами вірша
серцеві ритми почуттів.
серцеві ритми почуттів.
Які цупкі обійми ночі
до ранку спати не дають,
до ранку спати не дають,
Куди закоханим спішити
на тихих вулицях весни?
на тихих вулицях весни?
Закривала нам на зиму мама
огірки, томати, аличу…
огірки, томати, аличу…
Така весна, що ніби й не було.
Бузок ховає зледенілі квіти.
Бузок ховає зледенілі квіти.
Насилля вдома, то довічний біль.
Скажу вам більше – це родинна драма!
Скажу вам більше – це родинна драма!
Комусь рідня Адам та Єва,
а я онук Силка Миколи.
а я онук Силка Миколи.
Уламки ракет і обривки сну
все, що лишила ся ніч по собі.
все, що лишила ся ніч по собі.
Давай-но, трубадуре, дми в трубу
і пробуди в країні біомаси,
і пробуди в країні біомаси,
Боже Всевишній, де ти?
Чи бачать війну твої очі?
Чи бачать війну твої очі?
Травень спогади колише,
мов дитя мале,
мов дитя мале,
Що буде далі? Я не знаю.
Фантазії юначих мрій.
Фантазії юначих мрій.
Ти знову будеш вірити в богів.
Й тебе за віру розіпнуть укотре.
Й тебе за віру розіпнуть укотре.
Світ біліше снігу чи навпаки?
Але хіба у тому річ?
Але хіба у тому річ?
Питання не у мові, а у людях –
тепер таке я чую на ПееМ*,
тепер таке я чую на ПееМ*,
Коли визрівають каштани,
відкриваються їхні їжачки,
відкриваються їхні їжачки,
Безсоння – це маленька гільйотина
і ніч її беззмінний ешафот.
і ніч її беззмінний ешафот.
Чи знаєш ти, трамваю, шлях в дитинство?
На коліях ще спогади живуть.
На коліях ще спогади живуть.
Лепетала на привозі курка,
і просила проса чи зерна...
і просила проса чи зерна...
Геніальність, друзі, дуже просто
написав у по́сті: «Геній – Я!» –
написав у по́сті: «Геній – Я!» –
Літери зламались.
Не лягають в рими.
Не лягають в рими.
Тиша доповнює мовчання,
стократно підсилюючи
стократно підсилюючи
Минає ніч і стомлені думки,
шукають у зорі собі розради,
шукають у зорі собі розради,
Не хочу поетичних війн.
Бажаю миру, сонця, тиші…
Бажаю миру, сонця, тиші…
Пописун із ретязя зірвався, –
о! тепер обгавкає усіх!
о! тепер обгавкає усіх!
План у Ліри нині ого-го!
Треба їй і ямби, і хореї…
Треба їй і ямби, і хореї…
Дивись, які петрові батоги
стоять посеред поля синьоокі,
стоять посеред поля синьоокі,
Коней розсідлали козаки.
На багатті куліша відерник.
На багатті куліша відерник.
Коней розсідлали козаки.
На багатті куліша відерник.
На багатті куліша відерник.
Іще у печі жар не спав
і не тікала пріч опара…
і не тікала пріч опара…
Лебедем стати, ой, важко,
вірність не всім дається,
вірність не всім дається,
Лебедем стати, ой, важко,
вірність не всім дається,
вірність не всім дається,
(диптих)
І
І
Глузує Лебідь* із біди держави,
запроданці у рясах УПЦ
запроданці у рясах УПЦ
Чи ти шукаєш ніч, чи ніч тебе?
Одне безсоння знає те напевно.
Одне безсоння знає те напевно.
Затихнути, мов у молитві
та пралісів почути глас,
та пралісів почути глас,
Куди спішиш, спізнілий снігу,
деревам хочеться тепла,
деревам хочеться тепла,
Коли юрма зголосить вирок – Він!
Й судилище свою відкриє браму…
Й судилище свою відкриє браму…
Куди цей шлях? Із дому чи додому?
Ніхто не скаже. І не знаю я.
Ніхто не скаже. І не знаю я.
Кошлатий дощ, а він таки кошлатий.
Таких дощів ніколи не стрічав.
Таких дощів ніколи не стрічав.
Я дочекався запаху землі.
Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
Писати вірші треба лиш про секс!
Бо цей сюжет засмоктує відразу.
Бо цей сюжет засмоктує відразу.
Зник інтернет. Хтось ходить по квартирі.
А двері холодильника – ляп-ляп…
А двері холодильника – ляп-ляп…
Ти осені підспівуєш на біс.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Руслом Дніпра стікає вітер,
ще день чи два і піде лід,
ще день чи два і піде лід,
Іди, Пегасе, серце не тривож!
Бездушному поезія не дасться.
Бездушному поезія не дасться.
Купила мама тулумбас
(люблю його нестямно)
(люблю його нестямно)
Ти міцно спиш. Тебе не мучить Совість.
Як помелом лабаєш язиком.
Як помелом лабаєш язиком.
Тепер лякає тиха ніч.
Таке невтішне сьогодення,
Таке невтішне сьогодення,
Як тихо плаття падало до ніг
і порівняти навіть з чим не знаю,
і порівняти навіть з чим не знаю,
Як тихо плаття падало до ніг
і порівняти навіть з чим не знаю,
і порівняти навіть з чим не знаю,
Заплющу очі всюди мир і спокій,
дерева не подзьобані війною,
дерева не подзьобані війною,
Ой, бо, льолі-льолі, що ти плачеш, мила?
Вітер неспокійний, степовий задме,
Вітер неспокійний, степовий задме,
Ранок народжує вірші.
Ніч спопеляє думки.
Ніч спопеляє думки.
Не знаю чи жура, чи пустка
торкнула зранку струн душі,
торкнула зранку струн душі,
– Ну здрастуй, Возе, де твої воли?
– Є Волопас, воли ж пішли за обрій…
– Є Волопас, воли ж пішли за обрій…
Заблукали сніжинки у квітні,
метушаться, мов бджілки між віт,
метушаться, мов бджілки між віт,
Сумують лави попід снігом
і тишею хворіє парк,
і тишею хворіє парк,
У пошуках чи віри, чи любові,
переконався, тіло – це острог,
переконався, тіло – це острог,
Дорога до дитячого садка,
перетріщали* з доней сотню тем,
перетріщали* з доней сотню тем,
Весна –
це перших пролісків диха́ння
це перших пролісків диха́ння
А люди що? Вони живі та грішні,
хоча життя триває тільки мить,
хоча життя триває тільки мить,
А, що війна? Нехай собі воюють,
Я сію враже слово, руZький мир…
Я сію враже слово, руZький мир…
Зашарівся неба виднокрай,
заблудився в очереті вітер
заблудився в очереті вітер
Моїм друзям
Віктору Кучеруку та Галині Сливці
Віктору Кучеруку та Галині Сливці
В першім падолисті,
у серпневій млості,
у серпневій млості,
Щастя людське, ну де ж ти?
Наче тебе й не було.
Наче тебе й не було.
Сьогодні день ґвалтівників та вбивць
на болотах вся нечисть при параді
на болотах вся нечисть при параді
Ніч дратує звуками,
аж мурахи по шкірі
аж мурахи по шкірі
Сніг замітає околиці,
мабуть, не скоро весна.
мабуть, не скоро весна.
На хмаринці янголя сидить
і збирає душі, мов малину,
і збирає душі, мов малину,
Небо зорі струшує стиглими морелями,
світанкові роси щедрі схожі на дощі,
світанкові роси щедрі схожі на дощі,
Ходім до Ероса у гості,
для цього знайдено мотив:
для цього знайдено мотив:
Кораблик спогадів поринув
у хвиль безмежну давнину,
у хвиль безмежну давнину,
Переливи струмків зачаровують піснею зранку,
ще відзимки тремтливі кошлата поборе зима
ще відзимки тремтливі кошлата поборе зима
Тіла чи постаріють, чи не дуже,
хіба важливо люблячим серцям?
хіба важливо люблячим серцям?
Поміж виходом і прильотом
промайнуло життя.
промайнуло життя.
Котику-муркотику, де ж бо твої китиці,
ой, замітає-стелиться за вікном зима,
ой, замітає-стелиться за вікном зима,
Намистинками по світу,
перлами роси,
перлами роси,
Осінній ночі сльози витру,
хай не ревнує нас борвій,
хай не ревнує нас борвій,
Знову атака, знов
ворог повзе на редути,
ворог повзе на редути,
Мороз шукає ще лазівки,
як тільки ніч, він у село.
як тільки ніч, він у село.
Від слів уже втомився записник,
але й без слова, як людина тужить,
але й без слова, як людина тужить,
Химероводять снігопади,
витьохкує під ранок лід…
витьохкує під ранок лід…
Лети, лелеко, крила заживуть.
Тобі нелегко у цій чорній днині.
Тобі нелегко у цій чорній днині.
У поштовій скриньці дві платіжки –
за доставку газу та за газ,
за доставку газу та за газ,
Ще ніч гуляла на задвірках
і зорі глипали у сад,
і зорі глипали у сад,
Летить синичка під вікно
і плачеться: «Зима дістала –
і плачеться: «Зима дістала –
На ранок пахкотіла груба,
димар здавався паровозом,
димар здавався паровозом,
На площі Ринок зранку задощило.
Таке Різдво, таке сумне Різдво,
Таке Різдво, таке сумне Різдво,
Який же ти боєць кіокушин*?,
хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
Недоспівана пісня. У лебедя зламані крила.
Не злетіти йому в піднебесся, де мрії живуть.
Не злетіти йому в піднебесся, де мрії живуть.
Дружина каже: вірші – це хула,
читай псалми, ходи, як люди в церкву…
читай псалми, ходи, як люди в церкву…
Напитися б. Та де те джерело? –
роса Дзвонкової криниці.
роса Дзвонкової криниці.
Запахло дідухом у хаті,
парує зварена кутя,
парує зварена кутя,
Раніше дим із димарів
будив село: «Вставайте, ранок!
будив село: «Вставайте, ранок!
Ти до вирію чи до пристанища,
моя душе, зібралась летіти?
моя душе, зібралась летіти?
Помовчати я хочу, як і ти.
Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
Посеред ночі з неба хвища,
під ранок дощ рясний іде.
під ранок дощ рясний іде.
На тихих берегах Дунаю
защебетали солов’ї.
защебетали солов’ї.
А, як шуміли, як вони текли
струмком спочатку, а за ним рікою
струмком спочатку, а за ним рікою
Блекаут нам, що гусаку вода.
Немає світла? Йдем, кохана, спати.
Немає світла? Йдем, кохана, спати.
Між двох полів неспішно коні йшли
та і життя ішло тоді не швидко.
та і життя ішло тоді не швидко.
Боги безсмертні. Але ж люди ні.
Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
І заповіді й заповіти
перетворилися на прах.
перетворилися на прах.
Травневі ночі вигорять ущент,
росу отави до схід сонця вип’ють,
росу отави до схід сонця вип’ють,
Пора цікава – післязим’є,
ще не весна та вже струмок
ще не весна та вже струмок
Зледеніле небо. Залізних стерв’ятників злети.
Матінка молиться в укритті над дитям.
Матінка молиться в укритті над дитям.
Полилися відтінки зимові
у пастельно-холодних тонах.
у пастельно-холодних тонах.
Чим завинив перед тобою,
великий Боже, наш нарід?
великий Боже, наш нарід?
Це сніг чи метелики? Студень.
Ярило з неба пішов.
Ярило з неба пішов.
Дожере собака орка,
набереться люті.
набереться люті.
Серце налите сумом,
болем сповнене теж.
болем сповнене теж.
То не рубін, – то кров людська,
від неї навіть площа красна
від неї навіть площа красна
Ранок плекає Здвиж,
спить на стовпі лелека,
спить на стовпі лелека,
…Як дивно сніг зашарудів,
де свіжовириті могили.
де свіжовириті могили.
Ще теплиться на лозах виноград
налитий сонцем і дощами вмитий,
налитий сонцем і дощами вмитий,
Коли тебе дістане ностальгія
і дзиґарів замре веретено,
і дзиґарів замре веретено,
Я не люблю липкої крові
і не липкої не люблю,
і не липкої не люблю,
Коли за вікнами зима
одягне білосніжні шати,
одягне білосніжні шати,
Коли над Києвом литаври
благу нам звістку проречуть:
благу нам звістку проречуть:
Не поетиться слово сьогодні,
здичавів безнадійно Пегас
здичавів безнадійно Пегас
Політиків почався променад.
Нацупили химери біле пір’я.
Нацупили химери біле пір’я.
Залистападить мою душу,
закрасоточить осінь знов,
закрасоточить осінь знов,
Любить море тишу. Але шторм.
Господи Всевишній, де той мир?
Господи Всевишній, де той мир?
Поезія осіннього дощу
ти неповторна
ти неповторна
Червоній армії хана.
Нема великої росії!
Нема великої росії!
Червоній армії хана.
Нема великої росії!
Нема великої росії!
А пузу просто хочеться млинців.
Яке кохання коли їсти хочеш?
Яке кохання коли їсти хочеш?
Ну, що, російський Ґоліяте*,
ти спіднє виправ після Криму?
ти спіднє виправ після Криму?
Де роздуми глевкі, як глина –
знеструмлені міста живуть
знеструмлені міста живуть
Я птаха-смерть, яка шматує небо
і тінь моя скажено по землі
і тінь моя скажено по землі
Хто винуватий
А жовтень – шлях у листопад,
бо навпростець ніяк не можна
бо навпростець ніяк не можна
Чи маєш ти ключі від раю,
моя поранена душа?
моя поранена душа?
Вставайте, братчики, егей!,
така сьогодні нічка.
така сьогодні нічка.
Налий мені життя із глека...
У полі жарко. Тут жнива.
У полі жарко. Тут жнива.
Впаде печаль на ранні роси,
на ще незорані поля,
на ще незорані поля,
Щоб не увібгатися в халепу
й не пізнати розпачі й жалі,
й не пізнати розпачі й жалі,
Вовік благословенний Борисфен
й ріка Ірпінь вовік благословенна
й ріка Ірпінь вовік благословенна
Сьогодні повня спила крові,
умила в ній своє лице…
умила в ній своє лице…
Дивись, палає небосхил
усюди чорні хмари…
усюди чорні хмари…
– Чому ти плачеш?
– Я не знаю.
– Я не знаю.
Можливо хтось і прошипить,
що недоречно пити роси.
що недоречно пити роси.
Візьму за наречену осінь,
за дружбу дощ нехай іде.
за дружбу дощ нехай іде.
Земля осиротіла на поета.
У засвіти пішов Микола, друг,
У засвіти пішов Микола, друг,
Живіть, маестро, в пам’яті людей,
душі не можуть росіяни вбити.
душі не можуть росіяни вбити.
Дозрів і виноград, і груші,
і сонце вигоріло вщент.
і сонце вигоріло вщент.
На Ечки-Дазі біля джерела
де Бакир-Баш* рятує всіх од спеки
де Бакир-Баш* рятує всіх од спеки
Для тих, хто має уші віслюка
й ковтає все лайно з телеекрана
й ковтає все лайно з телеекрана
І не старий ще наче зовсім
лиш просидь як туман у вітах…
лиш просидь як туман у вітах…
Дзвени булатом, рідна мово,
рубай мені до світла шлях,
рубай мені до світла шлях,
Нехай горить свіча за вас і нас.
І за живих, і за безвинно вбитих.
І за живих, і за безвинно вбитих.
Не вдаюся надто у деталі,
в небі знов стерв’ятники летять…
в небі знов стерв’ятники летять…
Ракетами нас ви не скорите, ні.
Гарматами теж не скорили.
Гарматами теж не скорили.
Чи я кохав? Та я люблю і досі
цей вітру запах у твоїм волоссі,
цей вітру запах у твоїм волоссі,
Під ранок вгледів у саду,
де місяця гуляли тіні
де місяця гуляли тіні
Благаю, Отче:
Лиши цю осінь у тривожних снах
нехай вона ще визріє дощами,
нехай вона ще визріє дощами,
Прокиньтесь, Змієві вали,
пора спинити московитів,
пора спинити московитів,
Приречений на муки жити вічно
він і донині гріх тяжкий несе
він і донині гріх тяжкий несе
Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Зима все вибілить. А душі?
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
нехай співає, що їй тій душі.
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
гукав кохану тетерук,
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
Дощі, дощі…,
Пізнавши ночі божевілля
назад не буде вороття
назад не буде вороття
Тихими переливами, дзвонами зорі́
заспівала пісню квітневу Десна.
заспівала пісню квітневу Десна.
На тихих вулицях дитинства
живе і досі той ласун,
живе і досі той ласун,
Мовчать вітри, замовкли зливи,
калини кім’яхи горять
калини кім’яхи горять
Упав каштан під ноги, як і дощ.
Штовхає вітер навіжено в спину.
Штовхає вітер навіжено в спину.
Напийся сонця, горобино,
коротшають осінні дні.
коротшають осінні дні.
Моя Україна болить у мені,
моя Україна ридає.
моя Україна ридає.
Сльози з дощем не солоні,
навіть чомусь не гіркі
навіть чомусь не гіркі
Часи важкі. Не меркніть, світлі люди.
Бо це не ніч, якась суцільна мла.
Бо це не ніч, якась суцільна мла.
Сьогодні дощ мене приспав
до ранку, аж не звично.
до ранку, аж не звично.
Чайка надриває крила,
п’є Дніпрові хвилі…
п’є Дніпрові хвилі…
Жовтопора багать каштанів –
бульварних велетнів краси,
бульварних велетнів краси,
Шукаєш сло́ва? Ось воно, бери.
І не кажи, що ти чекав на інше
І не кажи, що ти чекав на інше
Іди до мене, донечко, удвох
мороз лютневий легше пережити.
мороз лютневий легше пережити.
Степи не люблять лаптєногих,
бо там живе козачий дух.
бо там живе козачий дух.
Ні сну, ні снів, лиш тихе небо
і вітер грає над Дніпром,
і вітер грає над Дніпром,
Російська велич – міф і лжа,
байстрючі діти Катерини
байстрючі діти Катерини
Сьогодні день такий, як всі,
не краще і не гірше,
не краще і не гірше,
Кажуть – осінь безкрила.
Ви у те вірите, люди?
Ви у те вірите, люди?
Стали розумніші хробаки,
не їдять убитих московитів,
не їдять убитих московитів,
Заждалася земля озимини,
граки на південь крила розминають,
граки на південь крила розминають,
А листя хоч і золоте
та, що воно людині значить?
та, що воно людині значить?
Шукаєш істин і вина
у їх єдинім поєднанні.
у їх єдинім поєднанні.
Коли змішається палітра
у небі чистім та ріці
у небі чистім та ріці
Заплаче перший дощ осінній,
завередує за вікном.
завередує за вікном.
Немає рим, немає ритму,
слова кошлаті, як бомжі…
слова кошлаті, як бомжі…
Пора, пора…
відкрити б двері школі,
відкрити б двері школі,
У березні берези війною покосило.
Чи квітнули у квітні сади у нас, чи ні?
Чи квітнули у квітні сади у нас, чи ні?
Не тремти немов ягнятко,
москалю, надвечір.
москалю, надвечір.
Коли утомляться Титани
тримати небо на плечах
тримати небо на плечах
Заплачуть в небі Персеїди,
коли покошені жита,
коли покошені жита,
На горі реве трембіта
ніби ся питає:
ніби ся питає:
Коли зґвалтоване дитя
в останній раз шептало: «Мамо…» –
в останній раз шептало: «Мамо…» –
Не вий, сирено, не буди дітей.
І хоч війна розкрила чорні крила,
І хоч війна розкрила чорні крила,
Згадати можна і простити,
а повернути, на жаль, – ні.
а повернути, на жаль, – ні.
Чесала косу над ставком верба
гнучкі стелила по водиці стебла.
гнучкі стелила по водиці стебла.
Горнятко кави й де вона біда?
Стоїш на перехресті міжусобиць
Стоїш на перехресті міжусобиць
О, як смакували гнилушки,
що впали поміж бур’яни,
що впали поміж бур’яни,
Учора ти був щасливий,
і радував батьків.
і радував батьків.
Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
тут навіть вітер множиться на нуль.
тут навіть вітер множиться на нуль.
Еротики потрібно більше віршу,
щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
Серпнева ніч розбудить цвіркунів.
Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
– Скажіть, Безрукове Сергію,
де Ваш акторський апогей?
де Ваш акторський апогей?
Господи, ми грішні!
Та ніколи не зраджували хліба,
Та ніколи не зраджували хліба,
Відкорковуй вино молоде,
ще зима не стоїть на порозі,
ще зима не стоїть на порозі,
Зґвалтовані та вбиті не кричать.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
Жарінь за вікнами нестерпна
ген вигорає день палкий.
ген вигорає день палкий.
Немов дурне лоша по колу
моє стривожене життя,
моє стривожене життя,
Читаю вірші мов листи,
алея парку прагне тиші,
алея парку прагне тиші,
Коту, що мешкав у підвалі,
не снились кольорові сни.
не снились кольорові сни.
Ця ніч не плакала й не вила,
як попередня у димар.
як попередня у димар.
Як билися ув унісон серця
і душі їх, напевно, мали крила…
і душі їх, напевно, мали крила…
Каштани наїжачились на вітер,
тремтять у росах досвіту жоржини…
тремтять у росах досвіту жоржини…
Сади вдягають позолоту,
напевно, вже прийшла пора.
напевно, вже прийшла пора.
Чи то були світліші люди?
Чи то були такі часи?
Чи то були такі часи?
Російське православ’я – виток тьми.
Окрім війни, що принесло ти людям?
Окрім війни, що принесло ти людям?
Полетіти б до вирію, мила,
і забути про біди свої
і забути про біди свої
Запатякав мерин язиком:
всюди вороги одні та змова!
всюди вороги одні та змова!
Як перша птаха заспіває
межи каштана білих свіч,
межи каштана білих свіч,
Ранок німослівний і душа порожня.
Вітер не розбудить стомлені думки.
Вітер не розбудить стомлені думки.
Скажи мені, Хрещатий яре,
про що ти Господа молив?
про що ти Господа молив?
– Дайте ліверної трошки…
…шмат, що на прилавку,
…шмат, що на прилавку,
Мовчали ваші ссучені роти.
Й питали очі: а, що буде далі?
Й питали очі: а, що буде далі?
Лукашисти, путіністи –
нелюди з одного тіста.
нелюди з одного тіста.
Чомусь весна нагадувала осінь,
де вітер дер картини полотно
де вітер дер картини полотно
Купальська ніч грозою йде зі сходу.
Із тих країв, напевно, що й орда.
Із тих країв, напевно, що й орда.
Мовчать світанки, ніби оніміли.
І небо не розродиться дощем.
І небо не розродиться дощем.
Допоки мізки промивала клізма
дядьки сурйозні, певно, із обкома
дядьки сурйозні, певно, із обкома
Тихими кроками, стишено
небо сіріє в імлі.
небо сіріє в імлі.
Спогади затесалися скабкою під нігтем.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Про любов не пишеться ні слова,
про кохання серце теж мовчить.
про кохання серце теж мовчить.
Твоє зруйноване дитинство
не зацікавить сюзеренів.
не зацікавить сюзеренів.
Чи віра сліпа, чи люди?
Чуєш? Це голос Іуди.
Чуєш? Це голос Іуди.
Ніч готує ракети,
сажею маже небо.
сажею маже небо.
Гординю сховай за сльози,
вітер збери у жменю,
вітер збери у жменю,
Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
Бо землю боронити – це святе.
Бо землю боронити – це святе.
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
У соннім саду пахощі м’яти.
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
зранені, спаплюжені війною
Забрів осел у стайню рисаків:
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
Блукала правда на задвірках світу,
чекала правда правди від людей,
чекала правда правди від людей,
Настане час летіти в ирій,
не допоможе й частка – не,
не допоможе й частка – не,
Літо спивають волошки
і небо синє до дна –
і небо синє до дна –
За селом сьогодні здичавілі трави
не хлібами родить зранена земля.
не хлібами родить зранена земля.
Тополина заметіль,
мов завія в січні.
мов завія в січні.
Куди ж, скажи, тобі летіти?
В яку землі чи неба сторону?
В яку землі чи неба сторону?
Казала бабця: «Внуче, свят, свят, свят
прийшла до нас пора зелених свят,
прийшла до нас пора зелених свят,
Реве сусід під тином, як дитина.
Хоч наче і здоровий чоловік.
Хоч наче і здоровий чоловік.
І старовіри й рідновіри
геть всі торкнулися біди.
геть всі торкнулися біди.
Ув освіті чудо із чудес.
Поле дурнів у знання долині.
Поле дурнів у знання долині.
Прощався травень понад вечір мжею,
лишаючи у небі грому схлип.
лишаючи у небі грому схлип.
Перекатами річка співає,
жебонить, наче доля моя,
жебонить, наче доля моя,
Іграшки сумують вдома:
«Де ти наше янголятко?
«Де ти наше янголятко?
Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Дзюркотять у спеку водограї.
Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Дзюркотять у спеку водограї.
Наші зорі ворогу не сяють
(зчитують його координати)
(зчитують його координати)
Примирення було лише за крок.
Мабуть, не нам написано сценарій.
Мабуть, не нам написано сценарій.
Ллється зрада прямо з Ради
з Банкової теж.
з Банкової теж.
Я ж тебе не лаю. Вітер дме в долину.
Москалі не дуже схожі на людину.
Москалі не дуже схожі на людину.
Півонії розквітнуть днями –
найкращі квіти на землі.
найкращі квіти на землі.
П’ята колона церкви
посіє російський «мир».
посіє російський «мир».
Відверто говорю зі зміями,
про Маріуполь вщент розбитий,
про Маріуполь вщент розбитий,
Ні Совісті не маєм, ні стида.
Подай, Господь, хоч фігового листика!
Подай, Господь, хоч фігового листика!
Йди, налисник їсти, лиско,
бо не хоче доня.
бо не хоче доня.
Яка незвична тиша, аж дзумить.
Травневий день у вишитій сорочці.
Травневий день у вишитій сорочці.
Віл волає, бик – бикує
і дрантя червоне в ряд.
і дрантя червоне в ряд.
Які гидотні люди та нікчемні.
Країна їм дарує хліб і сіль,
Країна їм дарує хліб і сіль,
Сни розлетілись хороші.
Ніч не оставила мрій.
Ніч не оставила мрій.
Там де юність швендяла полями,
поросли волошки на весні.
поросли волошки на весні.
Ця нелюбов іде, мов поклик серця.
Ще однією заповіддю – знищ!
Ще однією заповіддю – знищ!
В обіймах ночі шепотить Десна
і тихо гомонять сади русяві,
і тихо гомонять сади русяві,
«Безсмертний полк» загнувся під Ізюмом.
Безславно пали виродки дідів.
Безславно пали виродки дідів.
Горять знедолені міста,
домівкам вибиває очі,
домівкам вибиває очі,
Тиша стоїть над татамі,
очі окутав туман.
очі окутав туман.
Своє життя відбухкають снаряди,
ракети упадуть додолу всі…
ракети упадуть додолу всі…
Російський танк (де командир бурят)
заїхав у город до баби Пріськи
заїхав у город до баби Пріськи
Чого стоїш? Заплач, маленький,
нехай стікає біль сльозою.
нехай стікає біль сльозою.
Стоїть московська церква. Б’ють у дзвони.
Із уст попів зрікає чорт хулу:
Із уст попів зрікає чорт хулу:
Тобі тут, певно, пахло молочком.
І зігрівали спогади родинні,
І зігрівали спогади родинні,
Господи, воскресни, подивись
на залитий кров’ю Маріуполь.
на залитий кров’ю Маріуполь.
Весна і жінка йдуть собі та йдуть
у них одна на двох лежить дорога.
у них одна на двох лежить дорога.
Чи п’є туман росу, чи землю поїть?
Світанок не відкриє таїни.
Світанок не відкриє таїни.
Вітер шматує хмари,
диму чорного шлейф…
диму чорного шлейф…
Тобі ще мріяти і жити,
дітей народжувати і
дітей народжувати і
Далеко так до Ватикану,
а до Голгофи тільки крок.
а до Голгофи тільки крок.
Танцювали лебеді, розбудили ранок,
в молоці туманному плуталась зоря,
в молоці туманному плуталась зоря,
Тихими переливами, піснею квітня,
струмки потечуть десь під гуркіт грози.
струмки потечуть десь під гуркіт грози.
Тепер я знаю звідки лютий
наймення місяцю узяв.
наймення місяцю узяв.
Вітер ламає крила,
тонкі вигинає віти.
тонкі вигинає віти.
Дитяча іграшка лишилась
сама лежати на землі.
сама лежати на землі.
Весни обгорілі крила.
Чорного льоху прокльон.
Чорного льоху прокльон.
Цей хліб святий. Він знав війну.
Його ворожі м’яли траки
Його ворожі м’яли траки
Імперія впаде, як стіни
фортець в облогу вікову,
фортець в облогу вікову,
На грані банкрутства розуму
існує сьогодні земля.
існує сьогодні земля.
Мовчить садочок. І садок,
хоч скоро яблунька розквітне.
хоч скоро яблунька розквітне.
Хай ніч не будять сполохи ракет.
А доця міцно обнімає зайку
А доця міцно обнімає зайку
Пограюсь з лялечкою доні,
казок їй безліч розповім.
казок їй безліч розповім.
І знову ніч жаска, мов подих смерті.
Опівночі стерв’ятники летять.
Опівночі стерв’ятники летять.
Кожна ніч, мов пекло,
кожен день – тартар.
кожен день – тартар.
І можливо живу я минулим.
Страх потужно штовхає у спину.
Страх потужно штовхає у спину.
Я побачив чудовий захід.
Та не знаю чи сонечко стріну?
Та не знаю чи сонечко стріну?
Перший день весни прийшов зі снігом.
«Гради» б’ють по стомленим містам.
«Гради» б’ють по стомленим містам.
Мовчать задумливі сади,
поміж гілля гуляє вітер,
поміж гілля гуляє вітер,
Хай війна прокотиться по миру,
нехай правлять світом: біль і жах…
нехай правлять світом: біль і жах…
А, що робити, якщо братом Каїн
самоназвав себе і вже прийшов з мечем?
самоназвав себе і вже прийшов з мечем?
Читаю вірш і хоч сиди та плач.
Ти ж, певно, мітиш бути майстром слова!
Ти ж, певно, мітиш бути майстром слова!
Зажурилася зоря
на два береги.
на два береги.
Сніг сирий. Сіріє ранок
і стікає по вікну.
і стікає по вікну.
Боги, Боги, чи Ви готові
нові збирати врожаї?
нові збирати врожаї?
– Чи Вам далеко?
– Через місто.
– Через місто.
Бабаї поховались у нори,
так морози лютневі тріщать,
так морози лютневі тріщать,
Буде казка для провінцій
зустрічайте гранд-митця.
зустрічайте гранд-митця.
Політична «еліта»
дорогий п’є коньяк.
дорогий п’є коньяк.
Ти знаєш свою справу, бокорашу,
гірський потік невпевнених не любить,
гірський потік невпевнених не любить,
Як загірчить кохання на губах,
у грудях серце збайдужіле згрубне…
у грудях серце збайдужіле згрубне…
На тему: що в нас на обід –
найкраще розбирався кіт.
найкраще розбирався кіт.
Нам єдності б у нашій боротьбі.
Шматують Україну супостати.
Шматують Україну супостати.
Терпи, мій братику, ти воїн,
давай один ривок: на три!
давай один ривок: на три!
Люблю фейсбук за сонмище талантів.
Хтось про любов рече, а хтось про зраду.
Хтось про любов рече, а хтось про зраду.
Сліди дороги польової
ведуть у спогади дитячі,
ведуть у спогади дитячі,
А вітер летом через гай
перетікає в передосінь
перетікає в передосінь
Тієї вже нема криниці,
яка стояла край села.
яка стояла край села.
І сміх, і гріх, і Божа кара
усе б минулося, але
усе б минулося, але
Дитяча радість: сніг і гірка.
А решта? Решта хай зажде.
А решта? Решта хай зажде.
В тихім омуті чорти,
наче на параді –
наче на параді –
Вклоніться жінці! В ній святе – життя.
Вона нове несе у лоні серце
Вона нове несе у лоні серце
У дитинстві все так просто
захотілося… і… раз!
захотілося… і… раз!
Колись усі мікроінфаркти
переростуть в нестерпний біль,
переростуть в нестерпний біль,
Лютує лютий, бо йому
не додали два повні дні.
не додали два повні дні.
Де правда? Де віра?
Де лігвище звіра?
Де лігвище звіра?
Уже буде так, як буде
(та навряд щоб краще).
(та навряд щоб краще).
Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
Нічого не кажи мені про такт.
Нічого не кажи мені про такт.
Тихо, тихо, тихо
ніч іде і сніг.
ніч іде і сніг.
Своїх Героїв тобі мало?
Чи ти не знаєш про таких?
Чи ти не знаєш про таких?
Не бідкайся на зиму, все мине.
Кульбабки змінять біле покривало
Кульбабки змінять біле покривало
Коли німує білий світ
перед зорею у морози,
перед зорею у морози,
Завила біла заметіль.
Немає сну, немає сну…
Немає сну, немає сну…
Падають зорі у роси
тиша така, що аж-аж.
тиша така, що аж-аж.
Шини горіли, погорять і танки,
але не бути імперії тут!
але не бути імперії тут!
Лізуть п’яні орки у святий Дніпро,
щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
Все повернеться на круги своя
і відповіді будуть, і дилеми.
і відповіді будуть, і дилеми.
Зламані крила у мрії.
Ранок в кімнаті німий.
Ранок в кімнаті німий.
Чи є хоч щось жаскіше для людини,
чим рев землі та сліз по домовині.
чим рев землі та сліз по домовині.
Чи є хоч щось жаскіше для людини,
чим рев землі та сліз по домовині.
чим рев землі та сліз по домовині.
В чагарях російськомовних,
паростки синів козачих
паростки синів козачих
Народини тата – це велике свято
(тут до бабці навіть не ходи).
(тут до бабці навіть не ходи).
А, як це – старий-новий рік?
Це, мов колишній чоловік,
Це, мов колишній чоловік,
Тихо ступає розсвіт, ніби котик,
месенджер каже: «Тобі есемес!»
месенджер каже: «Тобі есемес!»
Кашоварство справа непроста.
Головне не втратити надії.
Головне не втратити надії.
Ліси благають спокою і тиші.
А всюди п’яні крики пилорам.
А всюди п’яні крики пилорам.
Щось собі собака лиже.
Сніг немов ягня бліде.
Сніг немов ягня бліде.
Як вичахають димарі
у них вселяються химери.
у них вселяються химери.
Березові сни потривожить відлига
та ще замете всі стежки до весни.
та ще замете всі стежки до весни.
Москалі безмежно раді –
хохляки шукають зраду!
хохляки шукають зраду!
Смак лайму і текіли,
і пахітоски дим…
і пахітоски дим…
Сніговик не боявся сльоти
і чекав гамірливу малечу.
і чекав гамірливу малечу.
Чуєш лелечий клекіт?
Жайвір у високості…
Жайвір у високості…
Прісноводні прагнуть океану,
а морські – пірнути до ріки…
а морські – пірнути до ріки…
Цупкі обійми безсоння
тре заварити чай.
тре заварити чай.
Маленьке, затишне кафе
нас прихистило від дощу.
нас прихистило від дощу.
Дай можливість каменю впасти з висоти,
може, і не має він іншої мети.
може, і не має він іншої мети.
Нам загадку небо відкрило,
де вітер гуляє планетою,
де вітер гуляє планетою,
Скумбрія – по вісім, гречка – по дванадцять
ось вона – країна мріяного щастя!
ось вона – країна мріяного щастя!
Дівчинці з ескорту зараз не до сну.
Хоче під ялинку, може і сосну –
Хоче під ялинку, може і сосну –
В плем’я Ігбо нині свято. Хоч немає клубу
Абідемі зустрічають із дипломом КНУБА.
Абідемі зустрічають із дипломом КНУБА.
Ну все. Капут. Пакуй валізи, –
на дерево корова лізе!
на дерево корова лізе!
Коли весна ще дихає морозом
і переддень укутує в льоди,
і переддень укутує в льоди,
Ця краса: падолист, падосніг…
І повітря незаймано-чисте.
І повітря незаймано-чисте.
Ні прізвища, ні імені, ні дати…
Така ціна є миру в Україні.
Така ціна є миру в Україні.
Вийди цьогоніч надвір,
скипню послухати скрегіт.
скипню послухати скрегіт.
Казка вкладається спати,
лялька заплющує очі,
лялька заплющує очі,
Миколай йшов сьогодні окопами
і тужливо так стало йому,
і тужливо так стало йому,
Білими лелітками надії
на сирі та сірі береги
на сирі та сірі береги
Пробач мені незграбність моїх слів,
якісь не зовсім вмілі компліменти,
якісь не зовсім вмілі компліменти,
Вигорить із часом пам'ять,
наче льоля.
наче льоля.
Доля – ромашкою,
вітер на пласі,
вітер на пласі,
Беріть мечі, брати ортодоксальні,
за віру в Бога треба лити кров!
за віру в Бога треба лити кров!
Розбираю на цитати дощ.
Ось вона – поезія від Бога.
Ось вона – поезія від Бога.
Привіт, привіт, метрдотель дощу.
Чого мовчати? Капосна погода.
Чого мовчати? Капосна погода.
Грудневий дощ. Дерева скрижаніли,
налипло льоду сірого на все.
налипло льоду сірого на все.
Де орієнтири? Де ті маяки?
У столиці дядько, в полі – будяки…
У столиці дядько, в полі – будяки…
А, що приховують сніги?
Не розбереш крізь морок ночі.
Не розбереш крізь морок ночі.
Хазяїну дивився кінь услід
і розумів, що вороття не буде,
і розумів, що вороття не буде,
Усі шукають формулу добра.
Мужі учені і ченці у скитах.
Мужі учені і ченці у скитах.
Давай почнімо з чистого листа.
Вже підросли посаджені дерева.
Вже підросли посаджені дерева.
Ярмо собі накинули на карк
і тягнем балагулу* з балаганом…
і тягнем балагулу* з балаганом…
Іноді так хочеться сказати:
провались усе під три чорти.
провались усе під три чорти.
Як яблучко біля яблуньки
впало дитя біля матінки –
впало дитя біля матінки –
– Така сумненька пані.
Налляти Вам вина?
Налляти Вам вина?
Вона свічу тримала у руках
та сили не було уже у плоті
та сили не було уже у плоті
Чи зможете душу спустілу
втиснути стисло у вірш?
втиснути стисло у вірш?
Коли з пера стікає трійло
в цнотливість чистого листа,
в цнотливість чистого листа,
Тиха ніч. Та холодна.
Роси впали на луки.
Роси впали на луки.
Хто вас, галактик зернятка,
в небі нічному посіяв?
в небі нічному посіяв?
Пройдусь простудженим Дніпром,
нап’юся з нього світла повні,
нап’юся з нього світла повні,
Листа забуду на скамниці.
Хай дочитає його вітер.
Хай дочитає його вітер.
Тихенько ходить заздрість між людей.
Вивідує до кого завітати.
Вивідує до кого завітати.
Ти фарбуєш волосся
в масть далекого щастя.
в масть далекого щастя.
Розбагатію на цю ніч.
Багатшим стану на безсоння.
Багатшим стану на безсоння.
На кухні зранку холодно і батько
затягне «Ватру»* й ватру розведе
затягне «Ватру»* й ватру розведе
Колись, коли настане осінь.
(Ти не протився, це нормально).
(Ти не протився, це нормально).
Не за горами перші холоди.
Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
Ні Зеланда я не люблю, ні Воланда
Хоч Бегемота няньчив на руках.
Хоч Бегемота няньчив на руках.
Ще яблука у батьківськім саду
обтяжують уже безлисті віти
обтяжують уже безлисті віти
Кажуть, що фей не існує.
Вигадка – феї пуста.
Вигадка – феї пуста.
Він роздягав її очима,
складав букети ніжних слів.
складав букети ніжних слів.
Жовтень сходить туманом,
мов парним молоком.
мов парним молоком.
Карпати ві́ршами Франка
співають пісню Україні,
співають пісню Україні,
До дерева бажань ішли усі,
в'язали, що могли на біднім древі,
в'язали, що могли на біднім древі,
Не порівнюй заметілі
вони різні у зими
вони різні у зими
Ранок співає пісню,
чуєш її чи ні?
чуєш її чи ні?
Якась дивакувата незалежність
до рук взяли мечі, поклали рала,
до рук взяли мечі, поклали рала,
Полює час на стомлених людей
йому плювати, що ти хочеш жити,
йому плювати, що ти хочеш жити,
Палають хризантеми та жоржини,
хоч студить сонце вітровію свист.
хоч студить сонце вітровію свист.
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
шматує вітер неопале листя…
Серед осінніх листопадів
є лист написаний тобі,
є лист написаний тобі,
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
осені сльотливі дні,
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
Іду вперед із долею ми квити,
Затарабанив вітер в тулумбас:
«Пора міняти літні свої звички!»
«Пора міняти літні свої звички!»
Що ви, що ви, призедент хороший!
Це вам не донецький неук-хам.
Це вам не донецький неук-хам.
Сіріє ранок,
сиріє листя.
сиріє листя.
Візерунки жіночих думок
під маленький ковточок вина.
під маленький ковточок вина.
Чом, брате жовтню, сивим став, як лунь?
Куди поділись твої срібні роси?
Куди поділись твої срібні роси?
Чи багато треба для людини?
Подивись довкіл яка краса.
Подивись довкіл яка краса.
Стає на серці п’янко-п’янко
і відлітає геть жура
і відлітає геть жура
Цариною йшов звечора туман.
Ховав пейзажі осені довкола.
Ховав пейзажі осені довкола.
Відчуваю потяга потугу,
рейок дві натягнуті струни…
рейок дві натягнуті струни…
Клоуни гарцюють по арені
Туш лунає, гаснуть ліхтарі…
Туш лунає, гаснуть ліхтарі…
Сидим на лаві я та кіт,
воркочемо про вчора.
воркочемо про вчора.
Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
і на колір немов зрілі вишні
і на колір немов зрілі вишні
Внуки сплять головами на захід,
не порушуй козацького сну.
не порушуй козацького сну.
Листячко землю зігріє,
укриє її до весни.
укриє її до весни.
Згадались: лебідь, рак та щука
і віз, який донині там.
і віз, який донині там.
Горіхопад. Який чудовий місяць.
Ще листя допиває літа смак.
Ще листя допиває літа смак.
Бери трембіту, сповіщай про зиму.
Із полонин вернулись чабани.
Із полонин вернулись чабани.
Коли ув осінь охололу
вогонь дібров не знає меж,
вогонь дібров не знає меж,
Там, де вершилися долі,
писали не всюди: Arbeit macht frei*.
писали не всюди: Arbeit macht frei*.
Не гупають «Майстерні». Все, хана.
Поетика поснула і поети.
Поетика поснула і поети.
Для сусіда українська, як собаці блохи.
Ніби і живуть у мирі та кусають трохи.
Ніби і живуть у мирі та кусають трохи.
Чи можна щастя з гілочки зірвати?
Воно на вітрі одиноко зріє.
Воно на вітрі одиноко зріє.
До снігів потрібно йти туманом.
До весни по пояс у снігах…
До весни по пояс у снігах…
Не піддавайтеся ніко́ли
брудному наклепу кремля,
брудному наклепу кремля,
Відколи ми назвалися богами
і над природою вершили самосуд –
і над природою вершили самосуд –
Я без сала, як узбек без плову.
Є шматочок? Нарізай мерщій!
Є шматочок? Нарізай мерщій!
Думка стала жовтою, як липа,
очі ніби небо – голубі.
очі ніби небо – голубі.
Цілуючи безперестанку,
забувши усе та усіх,
забувши усе та усіх,
Така собі звичайна осінь.
Нічим не гірша за минулу.
Нічим не гірша за минулу.
Не соромтесь, діду, одягайте кітель,
час прийшов калині розцвісти.
час прийшов калині розцвісти.
– Час напитись осені.
– Авжеж.
– Авжеж.
Та, що своє серце віддала,
не чекає у замін нічого
не чекає у замін нічого
Ранок лоскоче носик
сонця промінчиком теплим.
сонця промінчиком теплим.
Рукотворне «море» зацвіло.
Тхне неначе спіднє комуніста.
Тхне неначе спіднє комуніста.
Собака знає точно: в кого палка,
той легко стане зграї вожаком.
той легко стане зграї вожаком.
Бабине літо чи осінь жіноча?
Сонячні дні відпускати не хочеш.
Сонячні дні відпускати не хочеш.
Шлях Чумацький – неба пектораль.
І по сіль, і на війну дорога.
І по сіль, і на війну дорога.
«В новій ми будем жирувати ері!» –
казали, коли був я піонером.
казали, коли був я піонером.
Пішли дощі? Давай писати про…
Завіє сніг – змалюєш завірюху.
Завіє сніг – змалюєш завірюху.
Без свята і дива не буде.
По вінця мені наливай!
По вінця мені наливай!
Розправляймо, братове, знамена!
Красний день для козацьких полків.
Красний день для козацьких полків.
Дзумить над квіткою бджола,
висотує нектар.
висотує нектар.
Було б здоров’я. Вріжу тютюну,
заб’ю з горою пра-пра-діда люльку.
заб’ю з горою пра-пра-діда люльку.
Я думав пульс. А це лише вони –
три яблука упали на долівку…
три яблука упали на долівку…
Дрібненькі крапельки роси
аж досхочу напоять душу
аж досхочу напоять душу
Стояло щастя на осонні
та людям заглядало в очі.
та людям заглядало в очі.
Для когось – veni, vidi, vici*,
у воду хтось не влізе двічі,
у воду хтось не влізе двічі,
Піду на двір, погомоню з зірками.
З людьми хотів, але вони – глухі.
З людьми хотів, але вони – глухі.
Спокійніше, друже, не психуй,
кожен з нас народжений поетом.
кожен з нас народжений поетом.
Господи! Про що тебе благати?
Про хороми? Золото? Чи статки?
Про хороми? Золото? Чи статки?
Вишгородська спадщина – бариги.
До Десни не підійти й Дніпра…
До Десни не підійти й Дніпра…
Життя хтось не прожив, а пролетів.
І навіть не відчув на крилах лету.
І навіть не відчув на крилах лету.
У пісні є мотив.
У вчинків це – мотиви.
У вчинків це – мотиви.
На зорі відірвався від мами.
Дуже рано покинув гніздо.
Дуже рано покинув гніздо.
Упавши у цупкі обійми ночі
угледіти не важко і мотив.
угледіти не важко і мотив.
Душі не злікувати смутком.
Від сліз посохли й дуба віти,
Від сліз посохли й дуба віти,
У змія шанс був розірвати узи
і подолати цей безжальний шлях,
і подолати цей безжальний шлях,
Куди поділась прохолода ранку?
Рясна роса – найкраща із прикмет.
Рясна роса – найкраща із прикмет.
Й таке було: візьму я ко́су
і йду будити комарів.
і йду будити комарів.
Пелюстками троянда устеляє дорогу,
ніби літа іще й не було.
ніби літа іще й не було.
Як просто трамваю, обмежень нема,
є рейки: від краю до краю…
є рейки: від краю до краю…
Ні про що говорити не буду.
В такий ранок потрібно мовчати.
В такий ранок потрібно мовчати.
Слід одинокий в небі,
це – літак.
це – літак.
Чого чекати у країні Леніна?
Ні проблисків, ні світла маяка…
Ні проблисків, ні світла маяка…
Травицею гуляю босий,
крокую садом біля хати…
крокую садом біля хати…
Травицею гуляю босий,
крокую садом біля хати…
крокую садом біля хати…
Купає мати сина у любистку,
про горлицю наспівує пісні́,
про горлицю наспівує пісні́,
Зорі такі ясні,
ну, а мені не спиться.
ну, а мені не спиться.
М’яка передранкова тиша
не любить галасу та слів
не любить галасу та слів
Ще трохи й календарна осінь
смарагдовий огорне сад
смарагдовий огорне сад
Черпаю силу ложкою із каші,
бо відчуваю: зелень шелестить,
бо відчуваю: зелень шелестить,
Скажи мені, ти дійсно ка́зки хочеш?
Послухай день, що майже догорів.
Послухай день, що майже догорів.
«Наступна Ваша, – «Площа Ринок»,
це місце рандеву й розлук…».
це місце рандеву й розлук…».
Дорога ця вела до річки,
поміж полів овес де зріс,
поміж полів овес де зріс,
Помолися. Сьогодні ще буде.
Хтось на небі роздмухав зорю.
Хтось на небі роздмухав зорю.
За кожним вчинком янголи стоять
із чорними, чи білими крильми.
із чорними, чи білими крильми.
Живе байду́же серце сотню літ.
Байду́же серце не болить, не плаче
Байду́же серце не болить, не плаче
Цей аромат не сплутати ні з чим.
Дурманить він іще до цвіту липи.
Дурманить він іще до цвіту липи.
Із ночі ллється безперервно дощ,
дрібоче об залізне підвіконня,
дрібоче об залізне підвіконня,
Мовчала ніч і в ній мовчали ми.
Та чи була тоді в словах потреба?
Та чи була тоді в словах потреба?
Розікрали усе, розтягнули…
Нема спасу від гурми злодюг.
Нема спасу від гурми злодюг.
Не позабудеться ніколи
травневий, непримітний день,
травневий, непримітний день,
Земле, впокой грішне тіло,
душу прийми, Всевишній,
душу прийми, Всевишній,
Налий мені рому із льодом,
я хочу тобі розказати,
я хочу тобі розказати,
Рано, чи пізно настане тиша.
Вбите катами тіло не дише.
Вбите катами тіло не дише.
Чи ріже правдонька, чи коле?
Там, де натоптані стежки́
Там, де натоптані стежки́
Диво-дивне з-поза ранку
геть забули вишиванку.
геть забули вишиванку.
Похнюпився від зливи сад,
віщує небо нехороше,
віщує небо нехороше,
Нарешті! Ось вона – гроза:
легка, розкотиста, травнева…
легка, розкотиста, травнева…
Серце доїдає стужа.
Вітер наганяє хмари…
Вітер наганяє хмари…
Довшають дні,
ближчає літо.
ближчає літо.
Немає слабкості причини,
у неї витоки геть інші.
у неї витоки геть інші.
Розсипом зорі у небі
та битий Чумацький шлях.
та битий Чумацький шлях.
Костур стоїть у кутку,
аж блідне кирпата свашка.
аж блідне кирпата свашка.
Ні чудес тобі, ні аномалії
у тумани вкутані світанки.
у тумани вкутані світанки.
Сховався десь у травах травень,
заснув і певно бачить сни.
заснув і певно бачить сни.
Сила у слові.
І ліки у ньому теж.
І ліки у ньому теж.
У доріг нема кінця і краю
їм тому й пасує назва – шлях.
їм тому й пасує назва – шлях.
Травневий день міцнішає й зростає.
Дощі спиває молоде зело.
Дощі спиває молоде зело.
Травневий день міцнішає й зростає.
Дощі спиває молоде зело.
Дощі спиває молоде зело.
Ще віддає свою вологу Здвиж,
проміння сплутав у тумані ранок
проміння сплутав у тумані ранок
До «Львівської площі» з вокзалу на двійці,
а там до «Шевченка» тролейбус везе,
а там до «Шевченка» тролейбус везе,
Свята травневі, шашликовий бум.
Усюди запах м’яса, не яєчні.
Усюди запах м’яса, не яєчні.
Охрестити тіло надто просто.
Душу охрестити – неможливо.
Душу охрестити – неможливо.
Є попкорн, таранька, свіже пиво…
Назріває телесеріал:
Назріває телесеріал:
Чи німці уб’ють? Чи «свої» розстріляють?
В атаку піднявся і йди!
В атаку піднявся і йди!
Блискавка – квітнева перлина –
тебе одягне чисте небо,
тебе одягне чисте небо,
Вечірнє сонце стомлено пече:
«Не можу залишатись більше з вами.»
«Не можу залишатись більше з вами.»
Сьогодні знову заметілі
розперезались у саду.
розперезались у саду.
А що тобі? Що мова, що язик,
що вишкварки, що цілим кусень сала…
що вишкварки, що цілим кусень сала…
Тобі зазвучав Мендельсон,
сусіду заграли Шопена…
сусіду заграли Шопена…
Про що співають солов’ї?
Коли цвітуть сади вишневі,
Коли цвітуть сади вишневі,
Тому, хто йде – осилити дорогу.
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Пам'ять устеляє дим,
скільки всього не збулось –
скільки всього не збулось –
Послухай, шелестить як очерет –
адажіо вкраїнської природи.
адажіо вкраїнської природи.
Солов’ї не прокинулись в гаю.
Ще туманом окутаний ранок.
Ще туманом окутаний ранок.
Сіло на руку сонечко,
ніби подмухала мама.
ніби подмухала мама.
Хитає вітер гілочки верби,
заходяться церковні передзвони…
заходяться церковні передзвони…
Небозводе, сьогодні заплач,
завоскуй свої сльози туманом.
завоскуй свої сльози туманом.
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
як до рук ухопить кропиву,
Нічна поезія наповнена коханням,
цілунками і світлом ліхтарів…
цілунками і світлом ліхтарів…
Замовкає на горі трембіта
і смереки умиває дощ…
і смереки умиває дощ…
Настане час, коли гламурні діви
в тобі не збудять пристрасті Венери,
в тобі не збудять пристрасті Венери,
Така весна, що без чобіт ніяк!
Дерева похилились на болоті…
Дерева похилились на болоті…
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
А, якщо ні, я маю палку!
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
у ще незорані поля,
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
як до рук ухопить кропиву,
«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
у колір крові їх криваві стяги.
Картина за моїм вікном
мені здавалася не змінна:
мені здавалася не змінна:
В небо журливе сьогодні
линуть крикливі птахи.
линуть крикливі птахи.
Не холодно наче.
Сонце зійшло березневе.
Сонце зійшло березневе.
Я шляху не зрікаюсь, ні!
Але знімаю білі догі*,
Але знімаю білі догі*,
Ми звели сьогодні в Україні
поетичну силу нанівець,
поетичну силу нанівець,
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
А, якщо ні, я маю палку!
На кухні живе жура,
я з нею пив чай сьогодні.
я з нею пив чай сьогодні.
Воду шукаємо – чисту,
свіже повітря від втоми,
свіже повітря від втоми,
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
у ще незорані поля,
Зварив баб Лушиного супу,
ледь не забув про галушки
ледь не забув про галушки
На землі без сміху нікуди,
як базарній бабі без реклами.
як базарній бабі без реклами.
Наробить лиха цей вогонь
підступно сунеться до лісу,
підступно сунеться до лісу,
Огляди