Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Сушко (1969)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Віват!
    Єрмакові - Президенту - слава!!!
    Кукловоду циркачів - ура!!!
  •   De profundis
    Все минуще: боги, шепіт барв,
    В путь останню вирушать лелеки...
  •   Усе жінкам!!!
    Поїли, сестри? А тепер - увага!!!
    Ректиму надстрашну, важливу річ!
  •   Добро і зло
    Найліпший прибуток на цьому світі приносить торгівля результатами чужої праці, себто барижництво. Перепродаж товарів першої необхідності, позичання грошей під проценти, споювання спраглих горілкою та затруювання тютюном - ось основа основ нашої економічної моделі господарювання. А той, хто цього не розуміє - буде з ранку до ночі кайлувати на городі та писатиме з горя вірші.
    Отак як це роблю я. Зате сон маю кріпкий, погріб забитий бульбою та качанистою, а в кишені гуляє вітер. То чого печалитися?
  •   Свято
    Відсутність глузду - горе для гаманця. Укотре переконуюся в цьому, спостерігаючи, як люди клюють на дешеву рекламну приманку товарів та послуг, і передвиборчі обіцянки майбутніх горе-керівників держави. А скільки тих забобонів у царині релігії! Скільки дурного, перекрученого, такого що на голову не налазить!
    Підбив кума піти до церкви на всеношну, оскільки завтра Пасха (не плутати з паскою, бо це кондитерський виріб, а не свято, як дехто вважає).
  •   Наболіло!
    Не усі подохнуть на війні!
    Не усі вмиватимуться кров“ю!
  •   Покаянне
    Покайтесь, українці, у гріхах!
    Несіть хутчіше під амвон ковбаси.
  •   Утома
    То про кого ж писати? Про "любих" сусідів з Кремля?
    То такі вовкулаки, що йой! Бачать всіх нас у трунах.
  •   Спас
    А Спас прийшов. Отой, що яблуневий,
    Дажбог Єгові плід пахкий віддав.
  •   Не бійся!
    Дзьобають жабок у ставку лелеки,
    Мені ж - табу. Друзяк своїх не їм.
  •   Я - вогнептах!
    Я з роду вогнептахів і жар-птиць,
    Гніздо гранітне - у небесній тиші.
  •   Гризи!
    Є в Едемі цар. Ума - палата,
    У державних справах ні бум-бум.
  •   Драма
    Ох і ловко півень топче курку!
    Зразу видно: в цьому ділі - ас.
  •   Дорога
    Був як тертушка залізна, нині - шовковий,
    Навіть ворог - й той джергоче: "Ти - святий!".
  •   Журба
    Хочу світла, радості та спокою,
    По земельці йти легкими кроками,
  •   Гармонія
    Я - музикант. І це чудовий фах,
    Пливе слухач у какофонні верші.
  •   Треба
    Тяжко, сестри. В голові бом-бом,
    Носа й вухо чухаю коліном.
  •   Літо
    Може, я і справді не такий...
    Вогнептах - не млявий сухоребрик!
  •   Велика любов!
    Розберімось хто насправді ти,
    Чи достоєн жінчиної ніжки?
  •   Хрещення
    На вухо князю хором людожерці:
    - Не бійся крові! В карі будь твердим!
  •   Зміна таланту
    Порізано талант сатири лезами,
    Під хвіст коту усі мої труди!
  •   Не лізь
    У дурня аж дзвенить у лобі,
    Сховала маска розум, ніс.
  •   Все що маю
    Я - сірома скромна, не з тузів,
    Тож під серцем заповіді Божі:
  •   Літній вечір
    Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
    За осінню - зима, весна, питання...
  •   Вкуси!
    Взяв у длані істини батіг
    Та вперіщив дурня (буде вава):
  •   Розплата
    Свічка - Богові, свічка - чортові
    (ох і ловко!),
  •   Глуха стіна
    Бач, я - глуха стіна,
    В мороці ледве дихаю.
  •   Милосердя
    Ворог підлий нічку горобину
    Влаштував поміж святих могил.
  •   Свят, свят!
    Дрімаю. Сниться зграйка юних дів -
    Із діда витискати будуть соки...
  •   Іди...
    Шепче совість: - Не лякайсь.
    Йди на фронт, бери повістку.
  •   Війна
    Вимучує щодня душевний зудень,
    Неначе пролетарія буржуй.
  •   Елізіум
    Впустили в рай з гріхами! От так номер!
    Ну, трохи побурчали - і усе
  •   Свят, свят!
    Дрімаю. Сниться зграйка юних дів -
    Із діда витискати будуть соки...
  •   Мово материнська
    О, рідне слово! Саду пишний цвіт!
    Поети - це його почесні слуги.
  •   Коронавірус!
    Час важкий. Кермує сіра проза,
    Загризає вірус! Алілуй!
  •   Хочу музики
    Не життя - якесь драглисте мливо,
    Ляк діймає від дурних новин
  •   Без поезії
    Вечоріє. Заквітчана спальня,
    Від інету голівка бо-бо.
  •   Не хочу!
    Ех, лопух я! Хто б ума позичив?
    Треба перевтілитись! Їй бо!
  •   Байдуже
    Хеппі енд щасливий лиш в кіно,
    Хочеш правди - то мене послухай:
  •   Володимир
    Люблю одне - важке меча руків'я...
    Сварога геть! Новий божок гряде!
  •   Остання жертва
    А уранці так пахне роса!
    Пензель Божий врожевлює небо...
  •   Попові Грицю
    В окопи чорнориза не зови!
    Є попадя, церковка, сала кусень.
  •   Доля - в твоїх руках!
    - Вийшла заміж я, мойри. А чи з тим...
    - Ні. Змирися,- не нарікай.
  •   Благодать
    Маю і сьогодні план амбітний,
    Музі шепочу на вушко: - Вйо-о-о!
  •   Сил нема
    Марш до хати і сиди опеньком,
    Чи гнилим уклякни штурпаком.
  •   Лю-бо-о-ов!
    Як таку не обцілуєш мавку?
    Це ж - богиня! Оберіг краси!
  •   Звільнення
    Снилися море, пасати,
    В небо по райдузі лізу...
  •   Молись
    Невірці, православні чи погани -
    Яка різниця? Всі - моя сім'я.
  •   Не рипайся!
    У світі лихо! Горе від ума!
    Кум хоче жити мінімум століття.
  •   Інсталяція
    На столику Ніцше, над ліжком Далі та Роден..
    Мистецька богема! Піїт за столом голозадий.
  •   Божественне
    Пляшка оковитої порожня
    Сумно зирить у пустий гаман...
  •   Таліон
    Лаштує підлість гешефти з казусів,
    А профіцит із гучного галасу...
  •   Ти куди?
    Писнув сонет. Колега: - Vas is das?
    Де сонцесяйна лірика нірванна?
  •   Зрада
    У лаврі - сатана, кремлівський тать,
    Амвон у крові, паства на колінах...
  •   Річниця обрання
    На Печерську сієста. Фіскал підраховує скальпи,
    Хабарі та пеню для голодних державних ротяк.
  •   По приколу
    Хочеш правди? Добре, розкажу
    Скільки вона коштує сьогодні.
  •   Поезія чи проза?
    Поезія - це завжди неповторність,
    А проза - юринда! Ні те, ні се!
  •   З Днем поезії, друзі!
    Прийшла пора на небо. Що ж, нехай.
    Можливо тут я Богові невгодний.
  •   Шукайте вихід
    А істина сьогодні в реп'яхах,
    На полотні між квіточками - плямка.
  •   Мамо, мамо...
    Спокій. Сновидіння волосінь
    В'ється, я біжу по ній у тиші.
  •   Як і не було...
    З м'яса шкірка плаває у зупі,
    Качка з очерету "Кря!" та "Кря!".
  •   Сватання
    Як пощастить - зірву сьогодні куш,
    Вхоплю за гострі роги власне щастя.
  •   Анум!
    Бублком скрутила жінка ноги
    І затято штудіює дзен.
  •   Так і треба?
    Цар в офшорах грошики ловив,
    А громаду аж хапає трясця.
  •   Весна
    Нарешті я - вояка запасний,
    Чотар додому виштовхнув у плечі.
  •   Хай йому грець!
    Бульки рожеві кличуть малювати,
    А я не хочу - настрою нема.
  •   Ось і все
    Келих трунку - кринична живиця, п'янливий айран,
    Упереміш прокляття, молитва та усмішки друзів недобрі.
  •   Печаль
    Вже котрий рік в моєї музи
    Діра в осонценім раю...
  •   Весна
    Кажуть люди, я - слова художник,
    Можу з титлів зварити борщ.
  •   Вологе
    Плаче над листком Наташка,
    Ниють зуби кутні.
  •   Не встати
    Незакінчена епістола...
    Грім ударив, наче істина,
  •   Секонд
    То вверх, то вниз життєва карусель,
    Ховає личко терція за квінту.
  •   Правда
    Читач від насолоди крекче "Ах!"
    (терзало недаремно ніч натхнення).
  •   Не барись!
    Немолодий, трухляві ниють крижні,
    Хоча кохатись хочу аж бігом.
  •   Парнусем лехайм!
    Нарешті! Ура! Алілуя!
    Грипозна минулась халепа!
  •   Їж!
    Сатири плуг, як масло правду оре,
    Нявчить котом розрізаний апломб.
  •   Весна
    Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
    Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
  •   Обійми любові
    Не зогледівсь - промайнула осінь,
    Через тиждень зиму вхопить грець.
  •   Нірвана
    Ковдра є, подушка, тепла спальня,
    Сам від сала,, наче колобок.
  •   А ну!
    В лобі заіржавів глузду вентиль?
    Власні твори - згустки маячні?
  •   Обіймаю...
    Хресний шлях - у глибоких борознах,
    Берці грузнуть в уламках скла..
  •   Не віддам!
    У мене жінка - ружа! Айстра! Мальва!
    Небесний дар! Богиня із трущоб!
  •   Ранкове
    Хочете шукати бліх у тексті?
    Що ж, будь-ласка. . Та питаю вас:
  •   Апетитне
    Ох і попалася пещена дівчина -
    Вічно холодна кухонна плита!
  •   Не винен...
    І мир - не мир, і щастя ненадійне,
    В пітьмі блукаю між мінорних нот.
  •   Зайвий
    Відомо, що живі пророки зайві,
    Завчив напам'ять ці слова гіркі.
  •   Вогнептах
    Схуднув від постувань на шабатурку,
    Ледь не упав без життєвих ознак.
  •   Согріши!
    Кум віршата плете, я ж плекаю чуттєву жагу,
    Півстоліття проходжу в Амура еротики вишкіл.
  •   Летімо
    Ох і чудесні перса в кокотки!
    Заздрять по-чорному рай і тартар.
  •   Зима
    Сьогодні геть сумні віршата,
    Сяйному настрою хана.
  •   Слава і Полтава
    У слави є гидка, вельбучна тінь,
    Немов собачий хвіст плететься ззаду.
  •   Мертві і живі
    Митці розумують про вічне, аж морщать лоби,
    Безділля рождає облудливе слово пророче.
  •   Без сил
    Не кохаються бевзі ледачі,
    А розумні - удень і вночі.
  •   Сучасність
    З жиру казяться буржуї,
    Люд аж вивалив баньки:
  •   Мова
    Нині воюють Словом
    Без вояків і гармат.
  •   Вогнептах
    У всього своя межа,
    Ціна за красу і вади.
  •   Похвалю
    Зайшов на сайт, а там людей орава
    Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
  •   Відпусти!
    В безодні мрій затоплено причали,
    Втонули в Леті роки молоді.
  •   Пора
    Товпа булькоче: - Гетьмана на мило-о-о!
    Та пізно. Бо у лобі ґлузду брак.
  •   Правда
    "Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
    Біде чи золотий клозет?
  •   Важкі труди
    Свята у мене жінка! Роботяща!
    А я у неї - форменне ледащо.
  •   Людям
    Краще око вирвати за око
    Чи по християнськи - зуб за зуб?
  •   Сенс життя
    Цей світ для чесних воїнів - тюрма,
    Майбутнє роду - в безкінечних війнах.
  •   Здаюсь!
    Здала Венера гарний прикуп -
    Тілес опуклий контрабас.
  •   Зима
    Зима. Пора сумних пейзажних од,
    Є муза, є стило, писемна ліра.
  •   Толерування глупства, або як позбутися самозакоханості
    Творчі почубеньки на сайті інколи викликають зачудування навіть у мене – сатирика з тридцятилітнім стажем написання та читання поетичних опусів.
    І все б нічого, але вигуки «Ти ніц не розумієш в прекрасному!», «Тобі ще рости та рости до глибини моєї творчості!», «Я вищий на три порядки за цього підлого графомана, який дає вказівки знаному майстру пера!», «Я не беру до уваги критичних зауваг пана Сушка, бо вони поверхові та неграмотні!» - викликають у мене гомеричний сміх. Аж до гикавки. І в моїх колег також. Дмитро Васильович Павличко, після того як я йому прочитав останній твір генія, реготав годину, Ліна Василівна Костенко сором’язливо прикривала білозубу посмішку рукою, а я, дивлячись на них, від розчулення пустив сльозу.
  •   Гріх
    У білім - чорне, світло - у пітьмі,
    Писк моди - це пороки, хиби, вади.
  •   Чар ночі
    Я Чорногуза обчитався. Досить.
    Лечу в Едем нірванний навпрошки.
  •   Нишкніть!
    А вколо злостивці - обідрані, дляві,
    Колеги - нездари! Труди їх безбарвні.
  •   Кізка
    Недомовки...напівнатяки...
    Трохи глуму, бодня патоки.
  •   Зупинись!
    Росте гора ушир і висоту,
    Але негодна породити й мишу.
  •   Не плач
    Радіє ситий люд! Христос Воскрес!
    Пейсах. Дзумить Спасителю осанна.
  •   Милосердя
    Проповідує піп не те
    (нащо слухати пустобріха?) :
  •   Стань титаном!
    Велелюбство - це священний дар,
    Цнота - брама до чудес нірванних.
  •   Сон
    Майдану - дуля! А убивцям - воля!
    Намарно воював за цей народ.
  •   Різдво
    Ми - гої. Послідовники Іуди,
    Своє - дурня, чортяче - ексклюзив.
  •   По Леті
    У світі - безлад, а в раю - курорт,
    Пророки і святоші точать ляси.
  •   Зайвий
    Забляшковано совість, у виярку сховано ґлузд,
    Парасоля неправди прикрила сумління хламиду.
  •   До світла!
    Не знаю як - та мушу грати роль,
    Штовхає муза до клавіатури
  •   З Новим Роком!
    Цитриновий вівторок, Новий Рік...
    В "Ашані" бум на харч, дитячі цяці.
  •   Влада
    Був і є по духу ти - кріпак,
    Не козак завзятий - сонна рохля.
  •   Бусли і козли
    Загубились ноти в партитурі,
    Злущилася позлітка з віршат.
  •   Жага
    Про зиму триста років не писав,
    З весною спочиваю на перині.
  •   Повернуся!
    Вилетів з Парнасу, як із пращі,
    В цім сатирик винен, а не ти.
  •   Моє життя
    Моє життя - доглянутий квітник,
    Дружина в цьому царстві - королева.
  •   Нащо
    Що ж, почнімо. У віконце глипніть,
    Що там? Бомж під баком хліб жує?
  •   Борги
    Мацу для Мойші Ізя забодяжив,
    З бичка у тісто доїть молоко.
  •   Святий грішник
    В інтереті сидів допізна,
    Час на святощі з любою згаяв
  •   Сидорова коза
    О, Сидоре! І де твоя коза?
    Попастися потрібно вже скотині!
  •   Зима
    В метеопоезії я - ас!
    І в пейзажній ліриці нівроку.
  •   Патріот
    Дрижать коліна, на обличчях блідь,
    Розлючені читці хапають сапи...
  •   Не лети!
    На перині - диво. Обриси гітарні...
    Зваблива чаклунка, ще не у літах.
  •   Втрачені орієнтири
    Стогне мряка-сльота, в ринві злякано вітер голосить,
    І холодний туман лиже клуню у стилі ампір.
  •   Зцілення
    Хоч був авторитетом у друзяк
    І роздавав щедротно щиглі гарні -
  •   Невдале монашество
    Святе письмо. Про грішників абзац,
    Читаю про пекельні муки знову.
  •   Дилема
    Важке питання. Думав цілу ніч.
    Прострація...терзаю кума Гриця:
  •   Моя муза
    Я - чарівник, слуга сяйних казок,
    Ерато благородної невільник.
  •   Чужі та рідні
    Патріотики впала з очей істерична полуда,
    Малювати пером надокучило теми м'які.
  •   На колінах
    Я - Божий раб, слуга небес, невільник,
    Шепоче отченаш щодня гортань.
  •   Mеmento mori
    То, хто ж я, сестри? Штепсель? Тарапунька?
    Беззубий пень? Із вусами хлоп'я?
  •   Передрання
    Зазирає в передзим'я
    Місяченька ріг твердий.
  •   Льодостав
    Ступаючи поміж кривавих цят
    Вплітаю світло в музику мінорну.
  •   Брат
    Проти кого тепер заряджати пістолі?
    Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
  •   Тяжко
    Сиджу всю ніч над вогником лампадним,
    Від розпачу аж труситься губа.
  •   Пори року
    Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
    Хай сьогодні розв'яже язик.
  •   Рапсодія кохання
    Весна в моїм сердечному саду!
    Медами - солов'їне щебетання!
  •   Малюнок
    Настрій - пастельна блакить.
    Мить - і усе навпаки:
  •   Завтра...
    Чалапаю понуро бездоріжжям,
    У торбі міль та Божа благодать.
  •   Марно
    Відкрито браму знань кривим ключем,
  •   Війна
    Підлість і зраду давно не хулю,
    Обрано інший критерій.
  •   Не нагадуй
    Розказати благає онук,
    Як я був, колись, артилеристом...
  •   Умовив!
    Я - геній. І у цьому вся біда,
    Бо музи без трико такі лукаві!
  •   Піст
    Скніє пляшка від пива порожня,
    Телевізор-гавкун "бу-бу-бу".
  •   Біго-о-ом!
    Ковтніте чачі повний глечик,
    Приклейте мешти до халяв
  •   Звикаю
    Держава не держава - щось фантомне...
    Рече паяц безтактно недожарт:
  •   Розпач
    У нещастя і досі не віриться,
    Але час в Україні лихий.
  •   Вічність
    Що важливіше: Біблія? Бгахавадгіта? Коран?
    Борщ наваристий з м'ясом чи з бульбою й морквою зупа?
  •   Modus vivendi
    На ковзанці печалей і тривог
    Танцюють джигу розмисли житечні...
  •   Моя земля
    Прошай, землице. Діл і поле
    Державі цій не дорогі.
  •   Грішник
    Ну, що ж, - душа від тіла відлетіла
    В чистилище, де кубляться богИ.
  •   Хата
    Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
    Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
  •   Воля
    Чи стачить сил порвати ланцюги,
    Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
  •   Малюнок
    Настрій - пастельна блакить.
    Мить - і усе навпаки:
  •   Скарб
    Дехто каже, що поет - це Бог.
    Ні, він - бранець смертної юдолі,
  •   Дніпро
    Київ. Ранок. Поділ. Міст метро.
    З кручі дивиться в темряву Либідь.
  •   Панахида
    У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
    Кровиця ручаєм стікає на олтар
  •   Сни
    Вирвано, витолочено печаль
    І забуттям переорано пам'ять.
  •   Істина
    Veritas in vino - це закон,
    Для бульбульців - шлях до парадизу.
  •   Не жалійся
    Мій Пегас жує сирі гриби,
    Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
  •   Здаюся!
    Хто хвалою маже - той розпусник,
    Марно піднімає в неті шум.
  •   Пам'ять
    Хоч у венах голки - обманув таки я лікарів,
    Полетів на могили святих крізь прочинену браму.
  •   Годі!
    Я таки, панянки, пришелепа,
    Розуму нема, хоч вік прожив.
  •   Моя війна
    Я воюю за Неньку, черпаючи ложкою борщ,
    Гладжу перса коханій у ліжку з м'якеньким матрасом.
  •   Може, годі?
    Агов, колеги! Є рецепт для вас!
    Відкрию тайну, щоб були у курсі:
  •   Мир
    Мій брат по крові каже: - Напиши
    Про безпринципну зраду чорнороту.
  •   Вічно
    На дубі за вікном усівся крук
    І каркає на розпашілу жінку.
  •   Любов до України
    Командує ординець зграї "Плі!".
    Умер без болю. Мабуть, пощастило.
  •   Дієта
    Зоп'яну бовкнув кум, що геній я.
    Насправді - бевзь. Не вірите? Даремно.
  •   Лета
    Відлебеділо сонячне кохання,
    Огрійний перелесник став вайлом.
  •   Навчитель
    В амурних справах головне - режим,
    За сотню років - жодного прогулу.
  •   КантаАбіле
    На уламках казкової ліри сміється біда,
    Без огрійної музики тріснула райдуга неба.
  •   Все одно
    Міняю з бодуна життєве кредо,
    В мистецтві перевтілення - ас! Спец!
  •   Лечу
    У полотні не вистачає барв,
    Маляр у носі мисль ворушить пальцем...
  •   Я тебе люблю-у-у-у!
    В Едемі тьма.. Блідавий місяць писком
    Освітлює мій затишний альков.
  •   Живий
    Плутанина...фантазія? Яв?
    Плине Летою чорна гондола.
  •   Лети!
    Мй візаві потрапив на Парнас,
    Підкинули по блату (справа звична).
  •   Ні те. ні се
    Вип'ю трохи кон'яку "Шабо"
    І відкрию цікавезну тайну:
  •   Не лох
    І я не лох, і ви не лохи,
    Усі ми, кажуть, о-го-го!
  •   Звільни!
    У дідугана всохлася кабака,
    Бажання є, а сили ніц нема.
  •   Погідне
    Я знаю день, коли мене не стане,
    Влашую вам завчасно сабантуй.
  •   Зз хмарами
    А графомань сьогодні - не харам,
    Брудне письмо буяє, наче маки.
  •   Може, ти?
    У містичному ритмі хитається втомлений піп,
    Паства шепче молитву стару перед ним на колінах.
  •   Втеча
    "...виходять з дупел перші холоди."
    Сергій Осока
  •   Годі!
    Писати? Не писати?.. досить глупства!
    Перстом творця хай буде мій сусід
  •   Люби!
    Втомився в ліжку гірше за кентавра,
    Ще трохи - і настала би хана.
  •   Печаль
    Течуть слова...любов...душа...шарман,
    Перо в руках митця, неначе віник.
  •   Я і осінь
    Подивись - яка довкруж краса!
    Ваблять очі китиці калини.
  •   Життєствердне
    За роги, думав, долю ухопив,
    Її хвоста на руку намотавши.
  •   Мудрування мудреця
    Майстер спражній - мовчун,
    То пощо балачки?
  •   Чужі чи свої?
    Орда воює з нами вже не так -
    Укладує у вустя чорні мати.
  •   Зайвий
    Осиковий убито в груди клин,
    Війна за мир...скінчився час ордалій.
  •   Пора
    На опалому листі вчаїлися краплі жури,
    Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
  •   Кожному - своє...
    Вдягнув мороз ув іній сивий луг,
    Свинцем гарячим ворог душу кропить.
  •   Сузір'я слів
    В Ерато дар лежить на терезах,
    Вирішує чи дати... довго судить.
  •   Алюзії
    Простий селюк на фронті гине,
    Команда ЗЕ, як завжди, пас.
  •   Війна і мир
    Я гетьманом ставати не хотів,
    Але царя зробили мойші з пупса.
  •   Лагідне
    Саджав троянди цілий день на клумбі,
    Втомився, сестри, аж немає слів.
  •   Хахли
    Чи ти людина? Ні, мара двонога!
    Із вуст злітає "йоб" й огидне "бля".
  •   Сумління
    Хто хоче золота - обряще,
    У долі - стражник, злодій, кат.
  •   Самота
    В окопі плаче дощ, спинився час,
    Шинкує ворог лютий душу сталлю.
  •   То шо?
    Піввіку не вилазив я з-за парти,
    Став асом пишних од, а був профан.
  •   Істина
    Пішачок загризає ферзя,
    А тура доїдає коняку.
  •   Годі!
    Я і осінь -братик і сестра.
    Настрій - норовливої породи.
  •   Дійсність
    На ґлузді луснула броня,
    Регоче істина горбата:
  •   Поважай!
    Бунтар я, браття. Змалку не такий
    Як треба. Бачу зло під глянцем.
  •   Пора
    Зима на дзьобі. Чи на носі...
    Калюжі в скалочках слюди.
  •   Творчість
    Без розумних не було би дурнів,
    Без поетів - чесних трударів.
  •   Сни
    П'яткою намацав знов стезю,
    Ледь не збила з пантелику брага.
  •   Сідай
    Знову хвалять? Випий з глодом чаю
    Й не вмикай хоч тиждень інтернет.
  •   Відкрита рана
    Пухнастий сніг, неначе дим,
    Стікає ручаєм по голці...
  •   Анум!
    Панянки пишуть віршики небо,
    Аж цілу ніч мовчав, не набридав.
  •   День народження
    В житті погасла радісна парцела,
    За обрій впало сонце-колобок.
  •   Коронний номер
    Ех, кохання, кохання! Ну хто я без тебе, скажи?
    Ані бе, ані ме, працьовитий шматок протоплазми.
  •   Шальга
    Без дум серйозних, може б і прожив
    Своє життя, щасливо й безтурботно.
  •   Вірую!
    Цей трактат, панове, не еклога
    Чи закон - словесний хараман.
  •   За!
    Є роботящі телепні й пани,
    Партійні бонзи й бевзі безідейні.
  •   Сумовите
    Я не суддя і не коп,
    Вирок - поблажливий докір.
  •   Істина
    Шеляга не вартий опус цей,
    Про кохання в ньому ні словечка.
  •   Я прошу
    Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
    Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
  •   Кинь каку!
    Засумував мій друг, похнюпив носа,
    Макітра сива лускає від дум.
  •   Світло
    Створив адамам Бог тендітних єв,
    Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
  •   Вересень
    Був колись я, братику, дискант,
    Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
  •   Прірва
    І знову бій. Повсюди вороги,
    Свої, чужі...не бачу вже різниці.
  •   Спектакль
    Піду у пущу пасти задніх,
    Банкує нині Саловсмак.
  •   Не пропаду!
    Напишу цього разу без жартів,
    Голу істину зрійте без шат.
  •   Звільнення
    Не хочу, сестри, вас лякати,
    Та попередити все ж слід:
  •   Бережи
    Поклон одважую поштиво,
    Цілую любій кисть руки.
  •   Біднятко
    Ледацюги чекають натхнення,
    А у мене натхнення - щодня.
  •   Неправда?
    Влада як влада - і бреше, і краде в пітьмі,
    Плямкають звично ротами реформ глашатаї.
  •   Час
    Кучері стали аж білими,
    В дзеркалі брат - сивий лунь.
  •   Монашество
    Немає, кажуть, вогника без диму,
    А мученика без тортур і плах.
  •   Вірність
    От і прийшов осінній вечір,
    Присипав листячком рудим.
  •   Причина і наслідок
    А влада гарна, сестри! Просто мед!
    Не вірите? Дарма. Кажу вам правду.
  •   То шо?
    Читати на халяву люблять всі,
    Купити кннжку - ні, немає грошей.
  •   Долоня
    В обіймах вітру мрію між півоній,
    Дивлюсь на зорі...ох, яка ж краса!
  •   Тьху!
    То що - писати вірші далі?
    Гаразд. Умощуй свій озадок.
  •   Дяка
    Колись в альков не зачинялась хвіртка,
    Тепер охляв, один я перст живу.
  •   Цей світ
    Вітаю небо помахом крила,
    Пірнаю у захмар'я загадкове.
  •   Казка
    Прийшов жидок і каже : " Лан давай!
    Комадують одині селюками,
  •   Піду
    Втопити б чорну істину в вині,
    Що всох Дніпро, тече степами Волга.
  •   Лірика
    Знаю, виснажливо слухати стогони правди,
    З рідними душами часто зриваюсь на крик.
  •   Натхнення і природа
    Знов муза на софі зібралась тішить,
    Та я утік подалі від гріха.
  •   Я - король!
    На Парнасі багнеться погрітись,
    В безвісті сумній аж мерзне чуб.
  •   Думкою багатію
    Від безділля люди пишуть вірші,
    В голові клубочиться туман.
  •   Терпи
    Із цицьками на Ви, бо кохання - це штука шалена,
    У пошані м'які, виопуклені форми богинь.
  •   Карма
    ОбійдемОся без імпрези,
    Бо ми не нація - раби.
  •   Наратив
    До хомута приєднано голоблі,
    Ще років сто виплачувати борг.
  •   Сни
    Вві сні кричав. Шептала жінка: - Годі!
    Та скільки ж можна! Господи, прости!
  •   Полегшення
    В групі цій обожнюють любов,
    Хай не справжню - та з ліричних віршів.
  •   Ти хто?
    Я для кошерних гоїв, мов шпичак,
    Бо наскрізь бачу їх гендлярську вдачу.
  •   Зуби і добро
    Я не брехун - казкар або політик,
    До істини прямую навпрошки.
  •   Слуга народу
    Подам свій голосок із тилу
    Я ж - патріот, не "cosa nostra".
  •   "Пий, гуляй, веселись! Токар, слюсар - не журись!"
    Святкують безголів'я власне дурні,
    Накрив державу блазенський ковпак.
  •   Страсті-мордасті
    Потрібне вухо. Хоч одне, лапате,
    Бо чути перестав палких богинь.
  •   Розплата
    Від судьби не втечеш, борг до неба розставить акценти,
    За несплату пеня невмолимо росте і росте.
  •   Спочинок
    Чи здорові ми? Певно, що хворі,
    Це - реальність сумна, не чутки.
  •   Об'ївся
    Від мене пахне грибом, дубом,
    Від жінки - шерстю (срамота!).
  •   Геп!
    Сатирична довбня - це святе!
    Хочеш - по твоїх катренах гахну?
  •   До кінця
    Істина з-за рогу в тім'я "Бац!",
    Зріє ґуля - влучно вцілив камінь.
  •   "Гуру"
    Друже! Музі час змінити позу,
    Хутко зазирни у секс-альбом.
  •   Про любов, наче...
    То шо - за мною скучили? Отож!
    Писати про любов лиш я умію.
  •   Там чи тут?
    Чого сумуєш? Маєш люкс-оселю,
    Творив Господь. Тут якість о-го-го!
  •   Гола правда
    Життєвий пруг - не виставка богемна,
    Але і тут бувають ще дива.
  •   Мудромисліє
    - Куме! Що ти робиш пані Галі?
    Ти ж невмійко! Чоловік-біда!
  •   Сон чи дійсність?
    Лихо! Правди розсипались зерна!
    Серед них пошукаю своє...
  •   Біль
    Закіптюжений овид очорнено духом війни,
    За грозою - гроза, а над мінами - трави та квіти.
  •   Аполітичне (для укрпоезії)
    Гарне ліжко змайстрував "Ikea",
    Зручно в ньому умостивсь під піччю.
  •   Нелегка доля
    У корови роги є та вим'я,
    А в поета - ручка і папір.
  •   Тіп-топ
    - Альо? Альоша? Привіт! То що – програв мені парі? А я ж казав:
    « Неси мішок грошви в офіс команди «ГЕ», допоможи майбутнім негрошовитим колегам пройти по мажоритарним округам. За це підеш у своєму окрузі під символікою вищезазначеної політсили».
  •   Останній подих
    Тиші упіймати би луну
    І шугнути в піднебесні висі...
  •   Мовчання
    Правдою шпиняти - моветон,
    А брехати, наче, не умію.
  •   Свій до свого, по своє
    Там, де совість і честь - квітне скверна,
    Промінь світла упав у пітьму.
  •   Можу все!
    Не жартун я, а серйозний хлопчик,
    На Парнасі власна є тюрма.
  •   Доброта
    Кохана! Справам швах! Сідай і плач!
    Терзає дідугана хоть до дрожу.
  •   Творчість
    Будемо знайомі: я - аед,
    Погляд - затуманено-журливий.
  •   Гріх
    Кохатися - ще та маруда,
    Красу звільняю від одеж.
  •   Твори!
    Я - воїн. Ще учора був піїт,
    В куточку пилом припада погруддя.
  •   Рідні
    Цвітом покрился яблуні,
    Сад одягнув оксамит.
  •   Буде мир
    Варить гарно в торгаша кебета,
    Не потрібна бізнесу війна.
  •   "Ми іх сдєлалі!"
    Народець глупству, врешті, здався,
    Голосував, мабуть, і ти...
  •   Страта
    Заплановано в середу
    Страту. Кличуть лакуз.
  •   Скорбота
    Обізвався на ясені
    Сич старий: - Будь біді!
  •   Встигнути
    Намалюю казку, для душі,
    Я ж - митець, уява вельми буйна...
  •   Сидір і його коза
    Останнім часом став я помічати, що не Сидір водить козу на вигон пастися, а коза Сидора. І це закономірно, оскільки тварина вгодована, повна дурної молодечої сили та вельми нахраписта. Увесь час підштрикує рогами лисого дідугана у м’якушки, немов каже: «Не будеш слухатися – загризу!».
    А дід старенький, важко йому увесь час бігти попереду такої прудкої істоти. Втомлюється, часто зупиняється аби відхекатися. От тоді коза і волочить дідугана за собою на пасовисько по горбаках, оскільки для надійності Сидор обв’язав себе під ребрами налигачем з якимось мудрим морським вузлом. Інколи він і сам забуває як його розв’язати. А на ходу, коли зморшкуватий дупець жваво підплигує нерівностями - це зробити взагалі неможливо.
  •   Марно
    Йшов на фронт козарлюга - жагучий брюнет,
    А вернулася тінь. Голова - біла вата.
  •   Мрїї
    Плете веселка сонячну габу,
    Гроза минула, в піднебессі празник.
  •   Страждання
    На столі кав'яр і ананас,
    Час іти з котом на променадик.
  •   Грубіян
    З минувшини пораду пригадав,
    Але запізно - обзавівся дітьми.
  •   Утрачений рай
    За паяца свій голос віддав золотар із Полтави,
    Нащо бевзю "Свобода"? Достатньо кумедної "ЗЕ".
  •   Про природу
    Дощить, столиця п'є небесну воду,
    Між теплих циць сховався, мов ховрах.
  •   Милосердя
    Кожен день один і той маршрут,
    Там - біда, а тут - хапає трясця.
  •   Вибір
    Ані стиць, ані бздиць,
    Ані в тин, ні в ворота:
  •   Киш!
    От і вилізло шило із мішка. І штрикнуло мене прямо в зад. А я думав, що поети про політику не повинні ні говорити, ні писати. Не царська це справа . Еліта суспільства повинна писати про вірне кохання, нещасливу любов, запашні квіточки, кучеряві хмарки, сльози розпуки. розтерзану душу, розбите серце та інші речі, які не потребують розумової праці та відповідальності. І за це отримувати заслужені оплески розчуленого люду. Нині модератори груп прямо вказують: будете писати про політику – вилетите звідси довічно. Пишіть про ніщо. Творчість повинна бути м’якенькою як циця коханої, аби читачі сонливо плили в ній на хвилях солодкої патоки.
    І тут на тобі! – читаю: « У першій сотні партії «ЗЕ» 73 єврея, 13 росіян, і аж 9 українців! А в Опозиційному блоці «За життя» - 43 єврея.
  •   Віра
    Тональність до мінор пасує будням,
    А дням святковим - щебетливе ре...
  •   Судьбина
    Поглядом уперся під животик,
    Перса хтиво пестять моцаки.
  •   Утома
    Хочеш оду про жінчину вроду?
    В цьому ділі я гарний ашуг.
  •   Ходи на вареники!
    Щоденно гавкаю на люд
    І говорю ув очі "правду".
  •   Шпичка
    Рятуйте, сестри! Бо ухопить грець!
    Нема бажання брати в руки ручку!
  •   Житіє моє
    З гілки ворона кряче,
    Бекає щось коза...
  •   Анонс
    Шановні друзі!
    Ще у травні на «Книжковому арсеналі» в Києві, а потім у Спілці письменників України відбулася презентація моєї книжки «Вітражі». Не зогледівся, як майже увесь її тираж розкупили люди. Прошу вибачення у дописувачів сайту «Поетичні майстерні» за те, що не запропонував саме їм у першу чергу придбати її, оскільки ми тут всі свої люди, знаємо одне одного не один рік.
  •   Майбутнє
    Отже, "кіборги" зайві, у тренді - "Квартал" і "Свати".
    Зрада перемогла. Вмерла ніч за кривавим світанком,
  •   Люби!
    Дзбан життя давно вже не по вінця,
    Випиває суєта літа.
  •   Сидорова коза
    Коза рогами гахнула у тин,
    Белькоче: - Помогти поетці мушу.
  •   Вічність
    Поклали в гріб. Живим! Ну ти прикинь!
    І хутко до кафе ковтати брагу.
  •   Хай пасеться
    Думав, що навшпиньки з хати зранку
    Утечу хутенько від судьби.
  •   Невже?
    Як сталось, що у зла слуга - добро?
    Напохваті майстри в купипродайок?
  •   Втішливе
    Поважають того лише дуже,
    В кого істина скніє в іржі.
  •   Коштовності
    Ця дорога веде у провалля, а інша у яр,
    Крила зрізали гноми та пір'ям оперюють культі.
  •   Тризна по матері
    Тиша. Сповідь. Мій слухач - ця ніч,
    Кінчиком крила стираю сльози.
  •   Потік свідомості
    І гримнув туш над генієм таки!
    Сичать колеги, наче змії в кублах.
  •   Дарунок
    Я - вогнептах, дитина сонця,
    Люблю цей світ, не вередун.
  •   Душа
    І Бог, і сатана жадають душ,
    Зривають їх, немов із клумби ружі.
  •   Судьбина
    Дідуганище я, а не мачо,
    Вже такий собі - не о-го-го.
  •   Спочинок
    Лиш одній красуні не належу,
    Жменя їх. А, може, трохи більш.
  •   Спогад про майбутнє
    Кривавий сніг обарвлює пастелі,
    Пропахла димом--порохом трава.
  •   Вже біжу-у-у!
    Від сумних думок солоні нюні
    Ллються у долоні шкарубкі.
  •   Увірував
    У країні, де правлять пейса -
    Звично сваряться хохлаки.
  •   Скарби
    Все із золота у сусіда,
    Наче в Мідаса - зуби, дім...
  •   До світла!
    Весна! Гуде кульбабчине весілля!
    Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
  •   Вибір
    Чому наш шлюб, як дикий мед гірчить?
    Обняв жону, а от думками - в любки.
  •   Капець!
    Згубив до слави нитку Аріадни!
    Оголосили музоньки війну!
  •   Новорос
    Кипить безсилим гнівом Україна,
    Де спокій був - тепер бездонний вир...
  •   ТІТІКАКА
    ОЦЕ ЗГАДАВ, НІ СІЛО І НЕ ВПАЛО,
    ЩО Я ПЕРЕД ВЕНЕРОЮ В БОРГУ.
  •   Було, минулося...
    Віряни, звично, біля аналоя
    П'ють кров Христову з почорнілих вен.
  •   Мовчання - золото
    - Тут не так! Треба з права на ліво!
    І співати не "Тьох!" - просто "Фіть!"...
  •   Прозорінь
    На плечах святкова і біла як світ вишиванка,
    Розплющую очі та чую грайливе "Привіт!".
  •   Геній
    А віршик гарний, наче,
    Пригледівсь - у димах.
  •   Яв
    Я не очікую чудес,
    Життя і так - прекрасна казка.
  •   Про жіночу вроду і природу
    Знову на подвір'ї виє пес
    Цапає зубами ногу босу.
  •   Спец!
    Нині творчість - це жахні страждання,
    Після ночі голова бо-бо.
  •   Ану!
    Тьху ти! Не хочеться сексу ізнову?
    Страхіття!
  •   Не у мене
    Гримить гроза, залив окопчик дощ,
    Втопилася веселка у розмаї.
  •   Правда
    У кожного естетика своя -
    Позлітний борщ чи глупство з вензельками.
  •   Не тут
    Ліриці пасує з медом ванна,
    Істині сумній - сусальний лак.
  •   Журливе
    Муза в сльози: - Скосили отави!
    Замигичило, настрій дурний...
  •   Свої та чужі...
    Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
    Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
  •   Вистава
    Людям хліба і видовищ треба,
    Люблять безголові тру-ля-ля.
  •   О, музо!
    Несила цілий вік тягнути гуж,
    Штани тримать не помагає пасок.
  •   Тиша
    Тихий київський ранок, гроза відгриміла вночі,
    Пахне листом зеленим, людва поспішає на працю...
  •   Гибіє талант!
    Знаю, гарно у тебе між цицями,
    Бо вродливиця ще молода.
  •   Роздуми
    Перший крок у вічність, зиму, тишу...
    Перший видих в сум і самоту.
  •   Життя
    В душі любові сяє чистий промінь
    Веселкою в квітучому саду.
  •   Громадянин
    Ховає дід онука в домовину,
    Простого воя - не з команди " Зе".
  •   Лірика
    Втопилася хмаринка у розмаї,
    Веселка в піднебессі майорить.
  •   Нірвана
    Дзуміє бджілка над чолом поета,
    Травиця пил із ніжок обміта.
  •   Мертві і живі
    Чи нам потрібні спокій, мир? Аякже!
    Ми ж не шаленці, а здорові люди.
  •   Байдуж
    Мій дід перевертається в гробу -
    Скацапився онук, матюк у пащі.
  •   Полохливий муж
    Президент - в ярмолці,
    У прем'єра - пейса,
  •   Більшість ...
    Не чіпай святого! Бо...святий!
    Президент новий - чувак безгрішний.
  •   Мовчання - золото!
    Мовчати б варто. Щезнути. Прецінь
    Ще маю честь - громадянин, не ватник.
  •   Святе місце
    В колеги раж, щодня по три еклоги!
    А в мене в голові один туман.
  •   Вистава
    Хіба це нота до?
    Не клякса на клавірі?
  •   Справжня любов
    Весна-красна! Не вірите? Їй бо!
    А нічка темна, час такий як треба...
  •   Два кольори
    Знайомтеся, братове, я - хохляк,
    Усе життя не вистачає грошей.
  •   Завтра
    Пішачок став ферзем. Королеві шахує тура,
    Знову мат! Це ж укотре від відчаю стисло аорту!
  •   Пізно
    В Полтаві ранок. Лапу лиже кіт,
    Хоч і бродяга, та охайний котик.
  •   Іди
    Зайшов тихенько в жінчин будуар -
    Лежить Амур-чужинець на Венері.
  •   Казка
    Вітер часу зніс верхівки щогл,
    Від вітрил зостався тільки шалик.
  •   Пріорітети
    Я в меншості. Пишу пісні та вірші,
    Пегас гарує в творчій борозні.
  •   Любов живе!
    А між нами буяє любов,
    Хоч недавно була тільки дружба.
  •   Безгрішні
    Мисль розумна на папір повзе,
    Склались естетичні горе-пазли.
  •   Журба
    ОбрАзи, біль і страх - крихка слюда,
    Живим - живе, минуле ж - чорна скверна.
  •   Алюзії
    Втомилась ластівко? Лягай,
    Зроблю масаж тобі й котові.
  •   Карма
    Хто сказав, що любов - це дурман,
    Той зневаги та осуду вартий.
  •   Характерник
    Я ж неначе помер! Триста літ як уже поховали,
    Пам'ятаю, як клали кацапи живим у труну.
  •   Фінал
    Вдягнули дурня у порфиру,
    Вручили сало й коровай.
  •   Думай!
    Ну як, в паяца гарна маска,
    Ковпак і рваний комбідрес?
  •   Люби!
    Проклюнулися ріжки в баранця,
    А разом з ними тяга до ягничок.
  •   Кольори
    Впала на аркуш поезії крапля,
    Перезирнулись Венера й Ерот:
  •   Одна мить
    Який же цей чудовий світ!
    Достоєн полотна і вірша!
  •   Учись
    Уранці прочитав поез кіло,
    Пегасик-реготун утік у небо.
  •   Солодке лоно
    Розкажу про капосне потроху,
    З читачем контракт-ангажемент.
  •   Не бійся
    Згар у серці. Сиплеться зола,
    Непотрібен більше анестетик.
  •   Дивись
    Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
    На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
  •   Покора
    Лютуй, кохана, мовби та гюрза
    І розцвітай від бійки, наче мальва.
  •   Весняний чар
    В шибку дзьбом вистукує шпак,
    Кличе стоси покинути книжні.
  •   Охвітнє
    Я людоловом був усе життя,
    Невільницький налигач - красне слово.
  •   Розплата
    Радість німа померкла,
    Чорно поліг курай.
  •   Богиня
    Тобі навіщо жінка здалась?
    Як пупс? Придаток до трусів?
  •   Полегшення
    Задовбало в корінь кайлування,
    На роботі, наче той ішак.
  •   Ілюзії
    Накладує рум'яна пишна краля,
    Цибата, гостроноса і руда.
  •   За Вітчизну
    Для війни є кворум,
    Глашатаї в долі.
  •   Про природу
    Кажуть люди, два плюс два - чотири,
    А у мене неодмінно п'ять:
  •   Крапка
    Сумую. На столі окраєць хліба,
    Пройшли плачі, заламування рук.
  •   Весняне
    Ізнов не спалось допізна,
    Розхвилювався, наче хлопчик.
  •   Геть негатив!
    З левиці впала машкара овеча,
    На світі цим вона така одна.
  •   Якби молодість знала
    Якби молодість знала...
    Та вона ще дурна.
  •   Беріть
    Дочерпуйте мої джерельні води,
    Все ваше,- не соромтеся, їй бо.
  •   Світло
    На полотні рожева пастораль.
    На перший погляд, наче все чудово.
  •   Сумовите
    Від раю загубилися ключі,
    На самоті ковтаю гірко сльози.
  •   Пихокардія прогресує
    Єхидна вила: - Більше не прийду!
    Бо сайтом критик нехороший повза.
  •   Ти заслужив
    Судьба в обличчя кинула "ха-ха!",
    Шансон укотре виборець забацав.
  •   Тривога
    Голосок народу - річ сакральна,
    Претенденти - "люкс"! Хоч стій, хоч плач.
  •   Only you!
    Судьбу свою одразу упізнав,
    Як тільки упірнула длань під гетрики.
  •   Пихокардія
    - У колеги музика не та!
    Хоч не чула - гавкаю заочно.
  •   На грані
    Питання руба: жити нащо?
    Котові все під хвіст піде.
  •   Пора
    Сьогодні востаннє водитиму на екскурсію до пекла графоманів. Мій контракт закінчується, наймачі вдоволені, на рахунку в Приватбанку вже лежить немала сума, якої вистачить аби видати з десяток брошурок любовної лірики. За домовленістю з володарями геєни я не тільки показую страхіття, але й розказую за що саме того чи іншого грішника розпинають на дибі, вливають сірку до рота, полощуть кропивою зад або перекручують пальці на м’ясорубці.
    Як і завжди, з неба звично опускається швидкісний ліфт з якого виходить черговий гурток недооцінених геніїв.
  •   Фонтан життя
    Негода, саме час писати вірші,
    Весна, а сніг стіною - ти прикинь!
  •   Їжте!
    До хребтів поприлипали ковбики,
    Здихля, це, братове,- не поет.
  •   Тяготи
    Сизифові гора упала з пліч,
    Вилазять з нір зацьковані таланти.
  •   Вільний
    Час іти, відкрилася тюрма,
    Змив з душі брудні шматочки піни.
  •   Ква!
    Спитаю в лоба, тільки не лякайтесь,
    Хоч знаю - будуть дикі воплі, крик:
  •   Судьбина
    То, хочеш коханкою бути?
    Подобаюсь, наче Амур?
  •   Ням-ням!
    Для щупака плотвичка - ситний корм,
    Тримає здобич живолуп на мушці.
  •   Ось так
    Ох і "набожний" люд!
    Хрестоперстна молитва отари,
  •   Маска
    Із карася зчищається луска
    Не важко, а із окуня - погано.
  •   Весна!
    У небо сонце лізе вище й вище,
    Весна-красна! Преблага пастораль!
  •   З якого дива?
    Ерот осліп! Любов збиває з курсу,
    Ступає на слизьку стезю нога.
  •   Мелодія для скрипки
    Тріолі та форшлаги вже не ті,
    Елегії не чути в ґвалті торжищ.
  •   Все гаразд!
    Ми, митці, прийшли у білий світ
    Аби вам писати віршенята.
  •   Засторога
    Вибір без вибору. Шансів на щастя нема,
    Байдуже - буде Абрам керувати чи Мойша...
  •   За межею
    Ноти, акорди, теми,
    Рими, абзаци, титли...
  •   Нехай
    Хочете відкрию вам секрет,
    Вийду із хмільної офензиви?
  •   Ти і я
    Дружина клопітка майнула треном,-
    Усе по колу – діточки, плита…
  •   Я - жінка
    Я - берегиня, для сім’ї - свята,
    Люби мене, мій муже кароокий.
  •   Доброта
    Люди як люди, - на ближнього точать ножі,
    Брешуть і крадуть потроху - нічого нового.
  •   Трутні чи ні?
    Здрастуй, весно! Сапи та лопати
    Просяться ізнову на межу.
  •   Декларативне
    Чи Божий рай сотворено для зла?
    Дніпром течуть біда і чорна зрада...
  •   Втішливе
    Як набовкаю лишнє - покаюсь,
    Без цензури тепер ні рядка.
  •   Оптимістичне
    Втома, спати хочу, пісно в роті,
    Голова тяжка, немов чавун.
  •   Буденне
    Весніє. В небо цілиться тюльпан,
    Лебідок пара сіла на ставочок...
  •   Де правда?
    Я знав, що із Майданом щось не так,
    "Свої" своїм стріляли підло в спини..
  •   Ти - геній!
    В Охотськім морі плава риба палтус,
    Живе в Зімбабве тлустий павіан.
  •   Мрія
    Дурні хахли ділили булаву
    І рвали одне одному горлянки.
  •   Грій мене, жінко!
    Вижив. А мусив попасти на зуби Гекаті...
    Слава героям! Із фронту вернувся! Ура!
  •   *. *. ,*
    Кум бовкнув: " Я - поезії ікона!
    Переступаю вічності межу...."
  •   Любити
    Анумо у сторону жарти,
    Бо тема серйозна, ще та:
  •   Прощання
    Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
    Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
  •   Чуваче!
    В любовних іграх я естет-педант,
    Кладу для втіхи в ліжко п'ять подушок.
  •   Досить!
    Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
    Критик сказав, що віршую я дуже погано.
  •   Без любові
    Зійшла планета із орбіти,
    Згоріли залишки добра.
  •   Тепло
    Хіба погано жити у нірвані,
    Без звинувачень та прощальних сцен?
  •   Вчися!
    Вимучив елегію таки,
    Прочитай, мій братику, не бійся.
  •   Сад
    Закусила вудила поезія й риссю пішла,
    Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
  •   Далі буде
    Про кохання писати не хочу, а мушу,
    Бо інакше втечуть геть усі читачі.
  •   Не плач!
    Вчепивсь у Пегасову гриву,
    Покинув обридлий Парнас.
  •   Світ
    Із правди здерто позолоту,
    Як шовк вуалі із фати:
  •   Так буде
    Прозрів. Тепер не бевзик-пришелепа,
    Сатирик між поетів - глупства прес.
  •   Аз воздам
    Віршенята є в кожній книгарні,
    Я ж відомий поет, а не штибз.
  •   Єс!
    Ой, не хлипай дружинонько люба!
    Не кажи, що тебе не люблю!
  •   Лютий
    Бенкетує зима. У хмарині зашпортався промінь,
    Чорні вирви на полі пшеничному сніг обілив.
  •   Ух!
    І тем нема, і настрою, і часу -
    Усе переточила суєта.
  •   Жертва
    Душу гаспид украв, я осліп і оглух, о мій Боже!
    З рук упало перо, з вен порізаних витік талант.
  •   Цей світ
    В багні рибар здіймає каламуть,
    Щоб карасі не бачили підсаки.
  •   Сни
    Нене, знов привиділася ти!
    Хочу доторкнутися руками.
  •   Молодість
    У дитинство вже не повернути,
    Дідуган зробився з хлопчака.
  •   Ожив!
    Невдатної поезії нема,
    Всі -генії, померли графомани.
  •   Дар
    Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
    На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
  •   Поезія чи проза?
    Як правило, кортить писати зрання,
    Але обсіли думоньки сумні:
  •   Звільнення
    За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
    Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
  •   Голос за жінок
    Що, давно свою красу не мацав?
    - Руки геть! - кричить жона,- Не руш!
  •   Різдво
    Коли життя ламає долі щит
    І хмара застеляє промінь сонця,
  •   Кожному своє
    Поет із дуба у дитинстві впав,
    Відтоді пише тільки про природу.
  •   Пора
    Шановні друзяки-поети,
    Дарую востаннє привіт.
  •   Мудра жона
    Ну хіба у тому є вина,
    Що мій муж не воїн, а амеба?
  •   Клятва
    Ох і лютий поетів гурт!
    Той сокиру несе, той лопату.
  •   Тривога
    Без ноги йде вояка із посохом,
    Сивий чуб замітає чоло.
  •   Новий рік
    Упав до ніг вінок зів'ялих снів,
    Чуби хлоп'ят вгортаються ув іній.
  •   Пробудження
    Послав Господь не жінку, а козу,
    Вертихвістку брикливу й гонористу.
  •   Віхола
    Хоча з пієтетом природу не раз описав,
    Аж серденько мліло від виряджених краєвидів.
  •   Благодать
    Осіяла істина проста,
    А до цього був як пришелепа:
  •   Добряк
    Я - сатирик так собі, не дуже,
    Для митців сучасних зам'який.
  •   Зима
    Сніжком замітає садочок півднЯ,
    Аж гнуться обтяжені віти.
  •   Мовчання - золото!
    У правдоруба, браття,- все не так,
    Трюїзмами одразу б'є у лоба.
  •   Полегшення
    Сичить гадюка: "Будь!
    Повзу саджати квіти.
  •   Дружба
    За вікном сльозавить дощ рясний,
    Сів, безногий, в ліжечку Прокруста.
  •   Війна
    Я в переконаннях одинак,
    Бо не хочу миру із ордою.
  •   З любов'ю про любов
    Прийшла додому втомлена любов,
    Вмостилася на ліжку-сексодромі.
  •   Сумно
    Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
    Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
  •   Шанс
    От і все. Через тисячу років аж біль відпустив,
    Чорнорота ненависть не глипає поглядом вовчим.
  •   Мирова
    Укліщився в сідниченьку зоїл,
    Щодня гризе мої творіння, злюка:
  •   Від сніданку до вечері
    Замріявся (на те я і піїт),
    Із пуза долина приємний буркіт.
  •   Томос, Фобос і Деймос
    Свобода, браття! Нумо у церкви!
    Пірнімо купно в благодаті кубла!
  •   Відносне
    Шукати глузд у глупстві я мастак,
    Кладу осібно мухи та котлети.
  •   Хрон
    Хрон (infernum) - це делікатес,
    Чистить чакри творчості шалено.
  •   Батьки та діти
    Доста глупства! Посивіли пейси,
    Додалося у лобі ума.
  •   Жінка
    Час минув еротичних поез,
    Їх чимало писалося літом.
  •   Какофонія
    Якщо поезії немає у душі -
    Нелегко жити, серце в онімінні.
  •   Неук
    Є в оркестрі скрипки та валторни,
    Вік учились грати недарма.
  •   Тра писати
    Уночі поети нині сплять,
    Перевірив - ніч сидів у неті.
  •   "Коментування недоступне"
    У гумористів клізмочки відерні
    Лікують поетичний енурез.
  •   Молитва
    Кремлівський бог, насправді - сатана,
    В прислужниках - пекельні людолови.
  •   Мовчання
    Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
    Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
  •   Благодать
    Випив мудрості піалу,
    Вибився у люди:
  •   Поцілунок
    Вилазить боком, друзі, мартопляс,
    Любові закортіло (навіжений!).
  •   Болить пальчик!
    Несу власну голову гордо!
    Бо..."геній"! Об"їжджувач муз!
  •   За упокій
    Йшов 1992-й рік. В країні лютував економічний хаос. Ламалися стереотипи, людські долі, родини. Ще жили пліч-о-пліч кати та їхні жертви, не було збудовано квадрильйона квадратних метрів височенних парканів між однотипними садибами керівників підприємств та робітниками. І морок минулого ще дихав у потилицю громадянам, які вирішили будувати власну незалежну державу.
    У восьмидесятишестилітньому віці помер академік Фіалко. Хороший був чоловік. Викладав теоретичну механіку та опір матеріалів у танковому училищі. Помер прямо під під'їздом нашого будинку, впавши під час розмови з моїм братом йому на руки. Оскільки ми були сусідами, то дружина покійного попросила мою матір допомогти з похороном. Звичайно, вона погодилася.
  •   Ідилія
    Жувалась костомаха досить довго,
    М'якою стала, можна і ковтнуть.
  •   Ідилія
    Жувалась костомаха досить довго,
    М'якою стала, можна і ковтнуть.
  •   До неба!
    Без кохання щось воно не те,
    Супом не привабить будня ложка.
  •   Вам не треба?
    У глибинах космічної плоті
    Зорепадами крутить квазар.
  •   Не куняйте! Агов, поети!
    Не тягніть на Парнас поета!
    Не штовхайте в калашний ряд!
  •   Хороших снів!
    Синочкові забаглося борща
    І часничку пахучого головку.
  •   Чому?
    Ланцюг душевної неволі,
    Напій гіркавий з полину...
  •   Байдужість
    Ми зайняті. Гопак схрестили з вальсом,
    Важлива справа! Котик скаже "Няв!"
  •   Молодість і старість
    Не пишуть про любов старі діди,
    Посохли перевтомлені кабаки.
  •   Майбутнє
    За книшем навідався в сільмаг,
    Глянув ціни -тьохнуло під серцем.
  •   До праці!
    - А хто він - Бог? Вселенський деміург?
    Чи той, у кого Каїн був онучком?
  •   На крилі
    Ось і перший сніжок. Дочекалася осінь сестриці,
    По шовковому платтячку навхрест сорочі сліди.
  •   Радість
    Доста в чаті докучати людям,
    Писунам влаштовувать парник.
  •   Цей світ
    Із мене досить ґвалту, революцій,
    Кажу "Привіт!" - відповідають "Гав!".
  •   Тантричне
    Сьогодні млявий. День рахую ґав.
    Не вистачає, мо', тестостерона...
  •   Осінь та зима
    Ранок. Спить утомлена столиця,
    Сигаретний вруниться димок.
  •   Іззаду
    Історія страшна. Тож я присяду
    І вип'ю для відваги грамів сто.
  •   Сонце чи місяць?
    Невідомо - правда це чи жарт,
    Знамо тільки - місяць був уповні.
  •   Сонцемісячні хлипи
    Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
    Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
  •   Сонцемісячна голівка
    Ну ти подивися який борзописець!
    Пером безупину шкребе!
  •   Вояж
    А море штормить! Бурунами заплигує в небо,
    Баклани та чайки сардинки хапають між хвиль.
  •   Муки творчості
    У кота нірвана! Не буди!
    Спить на пузі у вельбучній позі.
  •   Безвихідь
    Ніч дрімає. В хаті нітелень,
    Лиш скрипить напівзакрита хвіртка.
  •   Випердос
    От нащо свиням гриви заплітати,
    Підковувати змучену блоху?
  •   О, море міа!
    Зігнав сонливий усміх з писка,
    Потер долоні шкарубкі.
  •   Повернення
    Тікаю із тілесної тюрми,
    На полі бою впав. Мабуть, убитий.
  •   Пока!
    Хазяїн бульбу насипає в лантух,
    Багач! Не понтовитий фраєрок.
  •   Про погоду і природу
    Застряг поміж трухлявих щогл,
    Узяв фальшиву ноту:
  •   Осінь, наче
    У небесах - міжхмарна просинь,
    На мештах - листячко руде.
  •   Будете чи ні?
    Ось одягну хутенько плавки
    Й відкрию, друзі, вам секрет:
  •   Ич, який!
    Бреде крізь ніч хитлива постать
    (почастували кум й кума).
  •   Мир та любов
    В любові не існує заборон,
    Коханому належить все прощати.
  •   Розпач
    Дружина - це трояндовий бутон,
    Цей світ на ружі пишні пребагатий.
  •   За графіком
    Дуже ласий, сестри, до кохання,
    В цій науці - геній! Патріарх!
  •   Судьба
    Я - лагідний мужик, не злобний орк,
    Є діточки, супружниця законна.
  •   Пологи-перелоги
    Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
    В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
  •   Порадники
    Маю, браття, дрібочку таланту,
    Люди шепчуть: "Віршик не такий.
  •   Сузір'я слів
    В Ерато дар лежить на терезах,
    Вирішує чи дати... довго судить.
  •   Недопіїт
    Десант піїтів висадивсь на Марс,
    Пригледівсь - українські графомани.
  •   Поезія кохання
    Я - дід старий. Од вітру хилита,
    Давно уже у пазусі не шастав.
  •   Бреши!
    Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
    А люди як сварливі дітлахи.
  •   Щасливий сон
    Амур життя, нарешті, освітив,
    Чіпляється панчоха за ширінку.
  •   Безбожник
    Попів у рясах трохи полякаю,
    На грішників метатиму громи:
  •   Тиша
    Не знаю- нині мир, а чи не мир,
    Живий, а мо' купаюся у Леті...
  •   Маки в житі
    У пам'яті айва завжди рясна,
    Цвіте духм'яно, ніжно-білопінно...
  •   Какая разніца?
    "Яка різниця?"- каже сонна "вата"
    Й уперто набивається в рідню.
  •   Любовний сюр на тему
    Сьогодні в моді сюр, хрущі на маракуйї,
    І під старовину обшмульганий кожух.
  •   Молитва
    Прийшла охота рюмсати й мені,
    Пустити хоч одну гарячу слізку.
  •   Урок
    Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
    Кликуша із трибуни щось балака...
  •   Народження
    О, муже мій! Бери мене! Бери!
    Впади росою на суху долину!
  •   Під Щастям
    Я стріляю прицільно з гармати,
    За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
  •   Під Щастям
    Я стріляю прицільно з гармати,
    За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
  •   Учись, синку!
    За дулю із маком іде боротьба,
    Отримає облизня кожен.
  •   Плачте!
    Дружок гіркаву правду розказав,
    (що ж - час від часу виють і собаки):
  •   Сповідь солдата
    Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
    Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
  •   Фатум
    Моє місце не тут - біля ложки, каструлі й тарілки,
    І не ручка з блокнотом являється сенсом життя.
  •   Перевиховання
    Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
    Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
  •   Не відмовляй!
    Любить киця голівки від мойви
    (треба якось погризти й собі).
  •   Пророк
    Дівочі мрії кубляться в лобах,
    Дізнатись про одну хоча би хочу.
  •   Важко бути богом
    Нудьгуючи втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
  •   Конхветка
    Життя якесь не те. На букву Же.
    Керують брехуняки-торбохвати.
  •   Кольори
    Життя підступно поміняло колір,
    Трагедія - на зміну вар'єте...
  •   Живіть коханням
    Під років сто до істини доріс,
    Второпав нащо в світі чорнобрива:
  •   В сотні раз
    Не кусайте мене, дівчата,
    Бо хороший, коли й не сплю.
  •   Осінь
    Хочеться тепла краплину ще,
    Щоб пахтіло липою, аїром...
  •   Нехай пише
    Я переплакав дощ. Роси було до біса,
    Жона усеньку ніч втирала сопляки.
  •   Осінь
    На Дніпрі не видно голих торсів,
    Повтікали, мабуть, в інтернет.
  •   Провина
    Покаюся. Ізнову, браття, винен,
    А, може, то у мене їде дах?
  •   Чайок
    З голодухи я тещу подряпав.
    - Добре,-каже,- чекай, не кричи!
  •   Всесвіт
    Красуню цілувати - чиста блаж!
    Найліпше - у вишнево-спілі губи.
  •   Солодкі мотиви
    Правду мовлю дурну, обсмалю на вогні кабана,
    Повитягую з власних очиць шпичаки і колоди:
  •   Брехня та правда
    Бачу тему, аж перо дрижить
    Поступово всі одкрию карти.
  •   Благодать
    Тепер моя жона без целюліту,
    Біля сапи ізвечора дріма.
  •   Вистава
    Полтава. Ранок. Тиш. Аеродром.
    На полі косить дід хазяйновитий.
  •   Життєдайне
    Після втіхи - хропаки, нірвана...
    Але я ще ласки не наївсь.
  •   Прощання з генієм
    Одчепилась мара аж під осінь,
    Надто довго химеру терпів.
  •   Осінь
    Ось і літу кінець. Закрутив огірки, помідори,
    Втретє викачав мед і картоплю у погріб поклав.
  •   Смерть поета
    На гостре каміння упав. Твердо.
    Піджовує мовчки товпа.
  •   Профілактична стрижка
    А сьогодні віншую пернатих,
    Горобцеві кришу коровай.
  •   Прозорінь
    Мене Господь ліпив із глини,
    Не знаю нащо, таїна.
  •   Пурпурові вітрила
    Без Грея нудиться Ассоль,
    Жує підсмажену оливку..
  •   Природа
    Природа, звісно,- штука гарна,
    Довкола хмари і дуби...
  •   Фарисеї
    В раю господарює банда -
    Усе що маєм віддамо.
  •   Тяжка доля
    З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
    Клав у ліжка, м'які спориші.
  •   Візит
    Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
    Тут мій батько працює за плугом
  •   Маєш право
    Доліплюється образний кульбіт,
    Крещендо у строфі заключній, гуркіт.
  •   У храмі
    Христос уважно дивиться з ікон,
    Тече народ - діди столітні, вдови...
  •   Про важливе
    Левиці знають, що цікавить левів,
    До кожного кота знайдуть ключа.
  •   Реінкарнація
    Гула дружина - як пила,
    Іздох. Злетів у небо.
  •   Мир
    Усе гаразд. Машина є, курник,
    Прагматик я розважливий, не цинік.
  •   Народження
    Є правда щира. Є гидка олжа,
    Жадоба у чуже встромляє ікла.
  •   Світло
    В мій Едем з усіх сторін - сліди,
    Тирять гості рими, душу, капці.
  •   Подарунок неба
    Сьогодні, любі, вперше не брешу,
    Із вуст злітає ваговита правда.
  •   Батьки та діти
    Будинок гарний, наче. Моноліт.
    Та щойно опущу свої повіки,
  •   Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
  •   Про важливе
    Бомжак окрада зухвало
    Порожню сусідську дачу.
  •   Крізь час
    Сідає сонце. Гасне яра мідь,
    Летять ключі до вирію стокрилі.
  •   Поле
    Утомлений. Спочину у житах,
    Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
  •   Непереможна зброя
    Накричав поет на мене: - Геть!
    Я - титан! А ти - зі скоморохів!
  •   Про авторські наголоси ( і не тільки)
    Бреше з амвона пописько на паству,
    А чи поет-бракороб не такий?
  •   Політ
    Надійшла із тьми хвилина зла,
    Крок - і провалився в темну прірву.
  •   Рятуймо!
    Жона не здається без бою,
    На ложі кручуся як в'юн.
  •   Напасть
    Покопирсався донесхочу в носі,
    Поспав, поїв (жона зварила плов).
  •   Перший дзвоник
    Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
    Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
  •   Бред сивої кобили
    В лісах Зімбабве рижики доспіли,
    Боровички вгорнулися в туман.
  •   Давай дружити!
    Давайте обнімемось! Ну ж бо!
    Забудем хвилини гіркі.
  •   Полюби Україну
    В Україні влада унікальна,
    Голову зламав би й Архімед.
  •   Звикаймо, браття!
    Я - людина! Не бридка свиня!
    На нозі стирчить помитий палець.
  •   Не так!
    За Крим кацап отримує медаль,
    А на Донбасі гра у "хрестик-нолик".
  •   Упізнав!
    Сатирики шматують всіх підряд,
    Але в одного ніц немає шани.
  •   Амурна мудрість
    Я - мудрий, битий часом ловелас,
    Любов дозріла, чиста, без розпусти.
  •   Математичний підхід
    Жона бува лукава - гірше дябла,
    Як вип"ю - напада на неї сказ.
  •   Хотіла дружби
    Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
    Вельбучний рик за так уже не зійде.
  •   Без мух
    Стало менше добра і гармонії,
    Світу, мабуть, приходить кінець.
  •   Булька
    Без слави жити - неймовірна мука,
    Всім до лампади, а у мене стрес.
  •   Вкусю!
    Читаю графоманів - аж трясе!
    Усе не так! Усі від мене гірші!
  •   Пози і лози
    Відпостував. Кріпився тиждень мужньо,
    Город сапав, трудився як бджола.
  •   Наче-неначе, мовби-немовби
    Кохану муха укусили,
    Чи, гейби, зголоднілий гедзь.
  •   Без фітнесу
    Без фітнесу сьогодні пропадеш,
    Не знає люд ні рала, ні лопати.
  •   На волі
    Вікно закрито. Човга тінь за склом,
    Неситий погляд ковзає по шипці.
  •   Рибалка
    Кигиче пісню діва бородата,
    Сусід таких вподобує. Я - ні.
  •   Поспи
    Сапали моркву й буряки,
    Назавтра - кабачки та перці.
  •   Ми друзі!
    Не сердся, струнка маракуйо!
    Не дуйся, гостренький мій перчик!
  •   Торгуємо...
    Вважав, дурний, війна - для всіх війна,
    Очільник - на коні, у перших лавах.
  •   Роздуми
    За бунт розплата - дулі запашні,
    Не буде жінці шуби із шиншили.
  •   До вечора!
    Бігом нагодував свиню у клуні,
    А то село аж збіглося на шум.
  •   На, жери!
    Язик у дурня, як ножака гостра,
    Бундючних бевзів краще не займай.
  •   Нічого зайвого!
    Худнемо. Спадають ліф, труси,
    Лазимо навприсядки на дачі.
  •   Не встиг...
    А мені всього лиш двадцять років...
    Про кохання мріялось дарма:
  •   Вибір мужа
    Ой, жіноцтво! Тяжко нам, біда!
    Стало складно підчепити мужа.
  •   Тяжкий вибір
    Убережу невдаху-чоловіка
    Од вибору ледачої жони:
  •   Писунка
    Не знав такої ще біди,
    Став схожий на шамАна.
  •   Пора
    Люди люблять тістечка із кавою,
    Шаурмою змащують персти.
  •   Не спи!
    Життя гнітюче, як невдалий жарт,
    Не садять нині злодіїв за грати.
  •   Роздуми
    Цієї днини - справжнє літо,
    Уранці луг запнув туман.
  •   Закон рикошету
    Будує люд катівні, Колізей,
    Жує чуже, спливаючи від жиру.
  •   Немає часу
    Поети пишуть про кохання,
    Народ на лірику підсів.
  •   Важкі часи
    Сердитий песик ззаду покусав,
    Встромив зубиська у побриті ноги.
  •   Сумно
    Мабуть, не обійтися без прологу -
    Хліб не зросте, якщо не зоре плуг.
  •   Неначе сонет...
    Ковток вина терпкого? Кухоль браги?
    Ти вибрав - пійло крапає з губи...
  •   До праці!
    Писати сів. Жона під ребра "тиць"
    І каже: - Дуй хутчій надвір із хатки!
  •   Чому?
    У віршуванні змалку вереда,
    Слова смакую, начебто іриски.
  •   Ожила!
    Година пізня. Третя чи опів...
    Під ковдру заповзає хтива киця.
  •   Творчість
    Поетів я ізмалечку люблю,
    Дядки нівроку, і тітки хороші.
  •   Дарма
    Уми поснулих братчиків не руш,
    Це - неживі, від подихів аж темно.
  •   Такі як я...
    У світі прагматичних торгашів
    Купюрою губу одвислу пестив.
  •   Хрест
    На хрестовині вИшу вже давно,
    Цвяхи надійно вбито у кінцівки.
  •   Земне та небесне
    Присів на хмарку, бовтаю ногами,
    Чешу пегасам гриви і хвости.
  •   Дощ
    Хотілося, братове, пописати,
    Але сьогодні, мабуть, не судьба.
  •   Рятуйте!
    Про що повинні думати мужі?
    Хмарки у небі, вірші в позолоті?
  •   Слово
    Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
    І в раю не очікуймо благ.
  •   Собача солідарність
    Ізранку написалася мура,
    В сльозавому топились молодиці...
  •   Столиця чи село?
    Бісики пускає молодиця,
    Усмішку дарує пречудову.
  •   Пастораль
    Од праці горб. Втомився, аж змалів.
    Ручиці прикипіли до лопати.
  •   Моя земля
    Усе життя мій брат куняв-дрімав.
    А як не спав - чуже хапав у руки.
  •   Пегасовим улюбленцям
    У нас прагматичне сторіччя,
    Працюють дитина, спудей.
  •   Писання
    Нема роботи.Друзів теж нема.
    Сиджу один, дивлюся у віконце.
  •   Конфуз
    Волосся в носі більше не стрижу.
    Підтоптаний. Дівчата до лампади.
  •   Не з тої ноги
    На Паску їв ковбасні пироги.
    Хутенько ліг, ставатиму ізрання.
  •   Творча жага
    Я талановитий, ляпнула кума,
    Геніально виплітаю оди.
  •   Треба
    Весна. Город. Землі солодкий пах,
    З лопатою утну сьогодні танець.
  •   Святі і грішні
    У скуф'ї піп навідався в сільмаг,
    Вподобав мій пружний опуклий вигин.
  •   Радість
    Від щастя на душі весна,
    Свічуся, наче радій.
  •   Хтося
    А Хтося мною хилита,
    Ізбоку перегаром дише.
  •   Спасіння
    Признаюсь чесно - я жони боюсь.
    А багнеться ковбасного кавалка.
  •   Борітеся!
    Життя хохла оцінено в мідяк,
    Москаль живцем із нього лупить шкіру.
  •   Мама
    Не знаю - на добро, а, може й ні
    (шляхи Господні неісповідимі) -
  •   Необережний чмих
    Гармонію вкусила муха,
    І ось тепер сумний фінал:
  •   Нещастя
    Наче-неначе,
    Мовби-немовби...
  •   Картина Босха
    Малює Босх, у голові туман,
    У Вавілоні крики, гвалт, гармидер...
  •   Нива кохання
    Очицями краса на мене "блись" -
    Пора кохатись, задзвенів будильник.
  •   Зміна стилю
    Перевзув Пегаса. Геть кирзу!
    Не сатира - лірика у моді.
  •   "Вороги"
    Ти мій ворог??? Друже, щоб ти скис!
    Досить дутись, бо набудеш грижу.
  •   Ранок
    Чи не забагато їмо?
    Від цього кошлатяться вірші.
  •   Хоча б до ста...
    Ой, весна! В тумані голова!
    Липнуть вустя до рожевих щічок.
  •   Помилка
    Мій ангеле! На волю одпусти!
    Вже годі із нечистим грати в карти!
  •   Правда
    Не бризкай людям правдою у вічі,
    Бо наживеш одразу ворогів.
  •   Про солодке
    Зуб зламався у короні!
    Ще й сповзає з вух!
  •   Про важливе
    Шкрябну тонзуру мудрості за мить,
    Із логікою кріпко обнімуся.
  •   Геніальна вада
    Хай гачка не відає карась,
    А сокири - молода берізка.
  •   Весна!
    Наснажуюсь південним вітерцем,
    Війнув теплом ще заспаний Ярило.
  •   Кохайтеся!
    А любка щедро накладає плов,
    Бо після ночі як голодний гризлі.
  •   Пророцтво
    Чи заговорить Україна рідною,
    Якщо хохли втекли на чужину?
  •   8-ме березня!
    Не тішити дружину - моветон.
    А тут весна! Чому б не привітати?
  •   На шмаття
    От нащо казати на предків "погани"?
    Батькам забобонним обіцяно вила?
  •   Немає мух
    Літаю, сестроньки! Ти ба!
    Забув, коли цургикав пішки.
  •   Словоблудство
    Словесна стіна межи мною і світом прозора,
    Полиці ж обтяжують Бгагавад-Гіта і Тора.
  •   Безгрішність
    Я народився чистим. Без гріха.
    І без гріха помру, як і належить.
  •   Дороговказ
    Обходитися власним глуздом звик,
    Вважав, що саме так і мусить бути.
  •   Люби Росію!
    Ровеснику! Росію возлюби,
    Так само, як вона кохає нас.
  •   Зима
    Морозяна хурделиця на вулиці,
    До мене солодятко ніжно тулиться.
  •   Оплески
    Мовчати зручно. І проблем нема.
    Пиши, колего, прудко що завгодно.
  •   Не та пір'їна
    Усім потрібен гарний поплавок,
    Без нього важко витягти рибину.
  •   Про сумне
    Аристократи духу вже не ті,
    Письмо - і не письмо, якась гидота.
  •   Циганчук
    Ой, джані, джані! Крики, регіт, виски -
    Циганський табір сходить на перон!
  •   Всьо буде чотко!
    Йдуть у владу тільки шахраї?
    Ледарі брехливі та підступні?
  •   Страхіття
    Не писатиму усе підряд,
    Гонорари дуже мені любі.
  •   Напоумив
    Бабця ще нівроку, молода,
    Має кабанця, хазяйновита.
  •   Хвальковитий буслик
    У трупа раптом відновився пульс,
    Букетами себе назвали мітли:
  •   Я живу!
    А кохана сьогодні гаряча,
    Шалом дихає від божества.
  •   Кожному - своє
    Всім відомо: кожному - своє,
    Графоману - сіра базгранина.
  •   Мусони
    Легенькі мусони. А, може, пасати?
    Читач нині сонний - все можна писати...
  •   Шолом алейхем!
    В цю країну більше не ходи -
    Черваки в саду на кожній гілці.
  •   Про вічне
    Висотує до дна печаль і страх,
    Коли в життя приходить чорна смуга.
  •   Пора
    З небес послала доля віщий знак,
    Уже приготував букет Венері.
  •   Увіруй!
    Народ у нас увірує в усе:
    Добрезну тещу чи чортячі роги.
  •   "Гробки"
    Кинуті лани, розбиті житла...
    Вожаки лишили без гнізда.
  •   Не судьба
    Заробила я лише на спред,
    Цілий вік жила на шиї в нені.
  •   Моя любове!
    А шлях до сонця надто заважкий,
    Усоте переписував лібрето.
  •   Конкурент
    Колись у мавок перса обіймав,
    А ночували у дубовій бані...
  •   Повчальне
    Бажати лиха побратиму гріх,
    Та несвідомо допустив промашку.
  •   Прощай!
    Ох і чудово із цим Дон Жуаном!
    Вірність - легкий вітерець.
  •   Присуд
    Хронос гвалтує Гею,
    Писок у милі-піні.
  •   Важливе
    Зима на ладан ще не дише,
    Сніги в городах і садах.
  •   Пасажир
    Бринить щемка сльоза. На серці сум.
    Порушились умить життєві плани.
  •   Одшептало
    Куди, куди подівся мій талант?
    Скінчилася м'яких сонетів ера.
  •   Лікування птаха
    У кожного несхожі болячки,
    Надкуртуазні - в птаха-чорногуза.
  •   Навчи
    Я співати жалібно любив,
    Плакали матуся й слухачі.
  •   Перебор
    Голубцям потрібні фарш, капуста,
    Музиканту - дудки і клавір.
  •   Не бачу
    В дитинство від "прогнилих" не втечеш,
    Хіба що впасти в безкінечну кому.
  •   Пастель
    Мабуть, часи минули золоті,
    На колодарі не розгледжу дати.
  •   "Графоманський клозет"
    Наш "графоманський клозет"
    Шпетить огрядний поет.
  •   Шохи і тузи
    Вже підзабув, а чи таке було,
    У коломийках головне - порядок.
  •   Кон'юктура
    Оцицькував сонетами красу,
    Підкови попідклепував Пегасу.
  •   Трохи млявий
    Дратує погляд у хребтину вовчий,
    А я ж спокійний, чемний кіт-Баюн
  •   Удвох краще
    Я - хлопець файний, не ледащо,
    Надибав молоду жону.
  •   Несльозаве
    Піїт попався супер-ас, наче,
    Але від нього втік Пегас, плаче.
  •   Мій край
    Колиску обняло колюче терня,
    І овид пломеніє від заграв.
  •   Сиди
    Затягнуло країну димами,
    І повніє кровиці ручай.
  •   Намріялося
    Подобаються досі молоді,
    Стрункі, опуклі, нечирякуваті.
  •   Про сумне
    Хрупа господар горішком,
    Їдлом набита щока.
  •   Ясен
    Не остудив емоцій сон,
    Оков забаглось Гіменеї.
  •   Не спи!
    За тебе вороги піднімуть тост?
    Із раєм пекло цьомається? Дружить?
  •   Чорні вітражі
    О! Шолом алейхем, Мойшо! Мир вам!
    Зичу шастя й многії літА.
  •   І шо?
    Сьогодні снився пес не на добро,
    Ковтнув із кумом чикилдихи цебро.
  •   Житіє
    Намріялося щастя наяву,
    Єпітрахіллю накривав нас равин.
  •   Кожному своє?
    На війну мені іти не можна.
    - Заховайся,- радили жиди.
  •   Здаюся!
    Агов, товариство шановне!
    Бон джорно! Парнусем лехайм!
  •   Вивчи!
    Нащадки пажерливої орди
    На суржику волають стоголосо.
  •   Прозріння
    Давно молитись не ходив у храм.
    Бурчали небеса "Грішити досить."
  •   Полегшення
    Опанував таки абетку,
    Але страждаю від гюрзи.
  •   Сумовите
    Писалося впотьмах. На посошок.
    Мізинцем на нозі розчухав носа.
  •   Світло
    Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
    Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
  •   Очищення
    Поламалась ліра,
    Не цвітуть сади.
  •   Тарас Бульба
    Кацапоязичіє - це гріх.
    Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
  •   Опукле
    Замало у поезії вогню,
    Мудрується сумне, про вишні сфери.
  •   Спасайте!
    Піїт я скромний, наче, не буржуй,
    Позаминулорічну їм тараньку.
  •   Самота
    За горлянку учепився час,
    Скоро час лягати в домовину.
  •   З Різдвом!
    Іноси! Всіх вітаю із Різдвом!
    Із Ханукою, Божичем, Мавлідом.
  •   Миру!
    Захотілося миру? То буде нам мир,
    Із геєнни дарунки - снаряди, гармати.
  •   Розпач
    Качає баба прес. А мужики
    Кладуть важезну штангу їй на груди.
  •   Готель "Каліфорнія"
    Шлях пустельний, нірвана,
    Чубом грається бриз.
  •   А, може?
    На мистецький Олімп не протовпиться плебс,
    Під Парнасом невдаха чалапа.
  •   Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
  •   Це - любов!
    Хай падає правда як ніж гільйотини,
    Хай істини золото крапле з пера.
  •   Мудра жона
    Кохана каже: - Дряпай про любов,
    І оминай важкі, гнітючі теми.
  •   Господи, прости!
    Плює нечема люду у лоби,
    Немає перешкоди нині хаму.
  •   Поезія
    "Троянди й виноград" писав хороший лірик.
    Я теж, мабуть, поет. А фарби вже не ті.
  •   Поневага
    Дурна товпа. Не відає краси.
    Шанує тільки те, що можна зжерти.
  •   Таки потрібно
    Буває, затинається актор,
    Або поет встругне сонет-шкарубу.
  •   Живий!
    Вставай, лебідко! Годі спати!
    У ковбиках уже бурчить!
  •   Великодушність
    Я - простий, просолений моряк.
    Лаятись не буду, браття, мир вам.
  •   Нема людини
    Що краще: косовиця в полі,
    Чи телевізор і софа?
  •   Що далі?
    Ми не лежали на Майдані,
    І куля не попала в лоба.
  •   Гуртом
    Аж під хмари злітають орли,
    Еверестом здираються шерпи.
  •   Зима
    Фата-моргана. Все довкруж мана.
    Ще не старий, але в люстерці зморшки.
  •   Поза №5
    Вечір - час найкращий для думок.
    Розімліло вислизаю з ванни.
  •   Очікування
    Ех, молоде-гаряче, рветься в бій.
    Штовхає в спину у зірках барило.
  •   Тьху!
    Політична тусня. Крики, рейвах, бедлам,
    Оселедці вигукують: - Мі-ха-а-а-а!
  •   Леви та блохи
    На баобабі світом нудить шпак.
    Під ним гарчать від люті кілька бестій.
  •   Без скрипки
    Я - скалозуб. Весела птаха.
    Усяке скаче з-під пера.
  •   Кінець світу
    Гризуться пси. Вояки терті.
    Уміють вкласти у гроби.
  •   Потороча
    Ох, і надудлився вина!
    Аж пити вже не хочу!
  •   Кожному - своє
    Хотів народитися жінкою,
    Красою світити у світ.
  •   Не хочу!
    Ти не друг! Шуруй із хати!
    Пляшки й грошей ніц нема.
  •   Кличуть
    Нагорнуть локшини в таріль,
    Кисляве пиво - хлюп у кварту.
  •   Циган зна...
    На картині пейзаж: верби, квіти,
    Птеродактиль і три павуки:
  •   Знову!
    Ще не обчистили коросту,
    А на городи пре осот.
  •   Аби любила
    Ох, і тяжкі бувають пані!
    Аж розболілась голова.
  •   Село
    Підкинула висока хвиля,
    Штовхнула куля грудь бійцю:
  •   Тікай!
    Чорт у пеклі топить сало.
    На землі - його браток:
  •   Лише тінь
    Що краще, друзі: хрін чи редька?
    Сатира? Лірика щемка?
  •   Мій сад
    У падолисті вчаєно печаль,
    Тьмяні охра, памороззю скута.
  •   Прощай!
    Джакузі. Куня емігрант-чистоплюй,
    З Житомира втік до Парижа.
  •   Чому?
    А пам’ятаєш - шили ми вітрила?
    Стару сукенку мамину – під ніж.
  •   Пізно
    Не вибачив колегу. Маю зуб.
    Пробачити не стачило уміння.
  •   Тю!
    Матня монаха завжди на замку,
    У помислах сумирний як овечка.
  •   Екстрасекс
    Я – чародій. На любощі неситий.
    Шаманю потихеньку у кущах.
  •   Добре торгувалося!
    Соромиться іще народець красти.
    У мене ж совість – лишній рудимент.
  •   Вірю
    Розбудили сон литаври мідні,
    Світ пахкоче запахом айви.
  •   Загруз
    Ох, і грузько в болоті! Немає дороги і мосту.
    У поезії також свої горбаки, мочарі.
  •   Вихід є!
    Ми - нація бездарних жебраків?
    Опришків і п'яниць - не полічити.
  •   Гуп-анонси
    Ох, і ласі нині кровососи –
    Тягне на жіноче – у альков.
  •   Я чую
    Я чую як за мною ходить
    Чмана кошлата, привид, тінь.
  •   Хочу
    Не люблю тебе. Піду.
    Бо стара опецькувата.
  •   Могильне фото
    На могильних фото ми хороші,
    У житті, на жаль, усе не так.
  •   Хворію
    Хапко узяв кредит. А ти - плати!
    Даниною обкладено онуків.
  •   Один
    До мене завітала самота,
    У подарунок простягнула тишу.
  •   Мир
    Ну що, панове, крівцею впились?
    Ковтали вволю, ляпки біля рота.
  •   Осколок
    Більш в окопі землю не гребу,
    І не треба узувати берці.
  •   Сивина у бороду
    Тішусь, оглядаючи дівчат,
    Хай краса щодня мозолить очі.
  •   Боляче
    А кохана зовсім помарніла,
    Тіні, зморшки всіяли чоло:
  •   Новий світ
    Чую сморід з люципера пащі,
    Звуки єрихонської труби.

  • Огляди

    1. Віват!
      Єрмакові - Президенту - слава!!!
      Кукловоду циркачів - ура!!!
      Він чувак серйозний, не роззява,,
      А на троні хай сидить баран.

      Бо весільний генерал без тями,
      У державних справах - ні бум-бум.
      А Єрмак гендлює з москалями,
      Нас із вами бачить у гробу.

      А чи, може, помиляюсь, браття?
      І наш гетьман дядя Володи?
      Ну, а ми для нього - миші в хаті,
      Він же - політичний богатир!

      Сниться диво: на роялі жваво
      Прутнем хтось симфонію заграв...
      Єрмакові - Президенту - слава!!!
      Кукловоду циркачів - ура!!!

      17.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. De profundis
      Все минуще: боги, шепіт барв,
      В путь останню вирушать лелеки...
      На горі Чернечій я стояв,
      А тепер мій брат - Тарас Шевченко.

      Ох важкий з граніту постамент!
      Пам“ятник ще тяжчий - стопудовий!
      На кістках Дажбожих спить поет,
      Я не проти - це пророк чудовий,

      Ще живий. А я помер давно,
      Стратили по тихому, без суду.
      Рідна віра нині - не канон,
      А шаманство, гірше, аніж вуду.

      Наші поруч тліють кістяк,
      Світ не чує стогонів та криків.
      А жура священної ріки
      Омиває тихо світлі лики.

      Бачиш - хрест на гору тягне піп,
      Оточила гору зграя круків?
      Ой не заздрю, брате, я тобі,
      З часом і тебе забудуть внуки.

      23.04.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Усе жінкам!!!
      Поїли, сестри? А тепер - увага!!!
      Ректиму надстрашну, важливу річ!
      Я - фемініст! В родині - рівновага,
      Дружина коле дрова день і ніч.

      А я у ліжку вишиваю гладдю
      Сорочку для коханої жони.
      Хлопи сучасним змінам вельми раді -
      Тепер красуні колють кабанів.

      Подарував сокири суфражисткам,
      Роздав за так сусідкам молотки.
      Бетон довбає відтепер невістка,
      А губоньки фарбують мужики.

      Часи чудесні! Справжня Божа милість!
      Сережок начіпляв на бороді...
      Хай гендерна панує справедливість!
      Народжувати згоден замість дів!

      Головувати у селі не хочу!
      Віддав печатку й пернача кумі.
      Усе - жіноцтву! Я ж піду в садочок,
      Насію чорнобривців, айстр...амінь.

      11.03.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Добро і зло
      Найліпший прибуток на цьому світі приносить торгівля результатами чужої праці, себто барижництво. Перепродаж товарів першої необхідності, позичання грошей під проценти, споювання спраглих горілкою та затруювання тютюном - ось основа основ нашої економічної моделі господарювання. А той, хто цього не розуміє - буде з ранку до ночі кайлувати на городі та писатиме з горя вірші.
      Отак як це роблю я. Зате сон маю кріпкий, погріб забитий бульбою та качанистою, а в кишені гуляє вітер. То чого печалитися?
      Можна, звичайно, влаштуватися до лісництва: різати дуби та берези бензопилою, і корчувати пні під нові посадки. Але окрім убитого здоров“я, шкарубких мозолів та куцої зарплатні - нічого путнього не надбаєш. Ще й кліщі регулярно кусатимуть де треба і де не треба. А то й скажена лисиця може цапнути.
      Правда, можна підторговувати “лівим” лісом. Але недовго, бо рано чи пізно дізнається начальство і витурить з праці. А то й нацькує поліцію. Хоча можна увійти в долю з начальником і возити ночами крадену деревину на приватні пилорами. Оце вже схема набагато стабільніша. Так нині чинять усі тямковиті хапки в нашому, загубленому у густих поліських нетрях хуторі.
      Поліціянти, озброєні динамітними шашками, безкарно глушать рибу в глибоких річкових ямах, а їхні родичі продають убитих карасів, линів та сомів на сільських ярмарках, депутати місцевої ради цілорічно полюють на звірину, а хутра здають столичним заготівельникам, бурштинові копачі люто перекопують місцевий ліс у пошуках дорогоцінного каменю у спілці з привладним криміналітетом, а місцевий голова за гроші територіальної громади будує собі генделики, оформлені на жінку, по всьому району, а не робить дорогу до райцентру.
      І все якось крутиться. Правда, все млявіше та млявіше. Бо молодь масово втікає до столиці у пошуках більш грошовитої праці, корови та кури потроху щезають з господарств старих бабів та дідів, а бібліотеку, сільський клуб та місцеву лікарню закрили у зв’язку з нестачею коштів у місцевому бюджеті.
      І всі нарікають на владу, що вона погана, обманює людей, обкрадає їх та заважає нормально жити. Звичайно ж влада винна! А хто ж іще?
      Микола ночами обносить Одарчин город, Степан поцупив у Степаниди залізну драбину, сусідські хлопчаки украли у Мотрі корову на лузі та продали її на м’ясо в сусідньому селі, на пилорамі регулярно зникають інструменти, а сільський голова за зарплату держслужбовця купив собі нового шестициліндрового джипа з турбонаддувом та системою закису азоту. І моторного човна, пришвартованого на причалі десь під Страхоліссям.
      Минулого тижня навідалися до мене сільськогосподарські бізнесмени з пістолетами та нунчаками. Ті, які минулого року збили насмерть двох малолітніх дітей, які увечері поверталися зі школи. Суду не було,- тицьнули згорьованій жінці двадцять тисяч на похорони, а чоловікові сказали, що закопають живцем, якщо буде бунтувати. А між ними бовваніла постать сільського голови.
      - Є розмова, чувак, - гукнув до мене “качок”. - Ходи сюди, побазаримо.
      Вийшов до них у плетених з соломи капцях з томиком Шарля Бодлера у руці.
      - Кажіть, чого треба, а то я зайнятий. Бачте - книжку серйозну читаю. Називається “Квіти зла”.
      - Ось підемо - і дочитаєш. А зараз слухай сюди6 хочемо викупити у тебе гектар землі, будемо вирощувати там кукурудзу. Шестеро твоїх сусідів уже згодилися.І решту умовимо,- і відсовує полу піджака, аби я побачив застромленого там пістюля.
      - Даємо мішок макухи, буде тобі приживка для риболовлі.
      - Нє, не хочу. У мене корова і теличка. І коза. Їм прокорм потрібен. То цей гектар тільки і спасає.
      - Купимо в тебе і корову, і кабанів. Не буде більше ніякої мороки. Даємо... ще один мішок макухи. То що,- домовилися?
      - Нє, не домовилися. Он, у селищного голови купуйте,- киваю на череванистого очільника села,- він має аж десять гектарів. Хай поділиться з вами.
      Перезирнулися дорогі гості між собою, посміхнулися до мене недобре, а голова й каже:
      - Ну, дивися, Сашко. Час нині такий, що краще взяти небагато, аби не втратити усе.
      А вночі закортіло до вітру. Вийшов тихенько з дому і чую, щось у сараї вовтузиться. А ніч глупа, безмісячна, хоч в око стрель. Але ж я господар, знаю тут усе, та й очі маю незвичайні: бачу в темряві як вовк.
      І що ви думаєте? Двійко учорашніх гостей виводять на налигачах і мою корову, і мою теличку! А на вулиці “Камаз” гурчить, з пандусом, аби зручніше було тварин заводити до середини.
      Того дядька, який був до мене найближче, гепнув по голові кулаком. Упав вилупок як підкошений, навіть не кавкнув. Того, що вів мою Лиску, ухопив ззаду за шию і так зчавив, що під пальцями щось затріщало і луснуло. Звантажив обох непритомних нічних татів у машину, завів двигуна їхньої вантажівки і вирушив лісовими стежками до річки.
      Є у нас такий ловкий чорторий з глибочезною ямою, що туди і дев“ятиповерхівка може уміститися, не те що Камаз. Розігнав авто і спрямував з кручі в це святе місце.
      Почався дощ, який поволі перейшов у нічну зливу. Тож поки дочалапав до своєї хати, то був мокрим як хлющ. Ну, то нічого, є у мене наливка з мандрагори на квашених огірках настояна. Випив гранчака та й пішов у хлів порати худобу.
      А після обіду примчав сільський голова з поліціянтами, і питає:
      - До тебе вчорашні відвідувачі не приходили?
      - Ні, не було. А що сталося?
      - Зникли десь, на зв’язок не виходять.
      - Так у нас тут він погано працює, місце дике, найближча вишка “Київстару” за тридцять кілометрів, тож сигнал поганий. Ще й дощ періщив. Почекайте, може об’являться.
      - А корова твоя де?
      - На лузі пасеться, ось зараз їй цебро з водою зібрався однести.
      Перезирнулися відвідувачі, почухали макітри, щось нехороше чвиркнули у мою сторону та й подалися шукати далі своїх друзів-бандитів.
      А корівка у мене славна, дає аж двадцять літрів молока на день. Сусіди купують щодня, а те, яке продається в магазині споживають тільки випадкові блукальці, які звикли до знежирених, пастеризованих хімікатів, які нічого спільного з молоком не мають,
      А це якось зайшов до селищної ради сплачувати земельний податок. Видали квитанцію, а там у мене така сума стоїть, аж в очах темно стало. Ще й пеня набігла чимала. Питаю в секретарки:
      - Звідки така сума, звідки штраф? Я ж минулого року все заплатив учасно.
      - Нічого не знаю. Цифри точні. Якщо є питання - ідіть до голови.
      Вернувся додому, знайшов довідки про сплату земельного податку за останні десять років - і в сільраду.
      - Ось, кажу Каплунові.- Все сплачено вчасно і в повному обсязі. То звідки набігло двадцять тисяч?
      - А ти продай гектар сінокосу - і все буде гаразд.
      - Он як! - одказую. - Добре. Пропозиція цікава, приваблива. Є трохи часу зважити всі за і проти.
      - От і зваж. А потім приходь. І земельний податок одразу схудне в сто разів. Зрозумів?
      Чого ж не зрозуміти? Я дядько тямковитий, вмію складувати два плюс два. І склав.
      Уночі змотався на дачу сільського голови під Страхоліссям і пустив її за димом, а човна утопив посеред Дніпра. А як повернувся - тихцем викотив його джипа з двору і “припаркував” його теж у тій самі ямі, де спочивав “Камаз” рекетирів.
      Уранці на поліцейському “бобіку” примчав селищний голова і одразу до мене:
      - Де моя машина? Куди подів її, гаспиде?
      А я якраз кабанів порав, Набрав повне цебро лайна і “бух!” дорогим гостям його під ноги. Обляпав їх по саму шию, навіть на носі цятки були!
      - Не знаю ніяких машин. Пораюся зтранку до ночі по хазяйству. Це у вас у голові одні авто та гроші крутяться. А я дурницями не займаюся. І взагалі, щось мені підказує, якщо мій земельний податок різко не схудне, то пропаде не тільки авто, а й накрадені гроші, які ти тримаєш у мішках на дачі під Страхоліссям.
      Побіліло обличчя сільського голови, губи затрусилися від жаху. Прожогом кинувся з мого двору і чкурнув перевіряти свої доларові запаси. Мабуть.
      Наступнього дня селом ширилася новина: у селищного голови стався інфаркт, лежить у столичній клініці Стражеско, в реанімаії. А чого ні з того, ні з сього трапилося таке лихо - ніхто не знає. З виду, наче, здоровий чоловік, рожевощокий, вгодований, мов кабан - і на тобі! От біда!
      За місяць з“явився в селі, худий, змарнілий, очі запали. І погляд якийсь зацькований. Мене як побачив у селищній раді, то аж відсахнувся.
      - Доброго дня,- чемно вітаюся.- Хай вам здоровиться. Негоже, аби в такому молодому віці бадьорий чоловік, такий як ви, загнувся. Живіть сто років... ну то як - поменшав у мене земельний податок? Га? Лишилося всього 15 днів, а потім мені на цю суму держава почне нараховувати штрафні санкції...
      - Нічого не знаю. Плати всю суму, а не подобається - судися.
      - А-а-а-а! Он як! Гаразд. Слушна пропозиція. Подумаю.
      І цього разу пішов з ради, спіймавши облизня. Отже, до людини не дійшло, що з людьми треба по-людськи. А як ні - буде по справедливості.
      Магазин на крадені гроші у нашому селі голова збудував, але застрахувати не встиг. І горів він цієї ночі так славно, що й у сусідньому хуторі було видно. Там стільки горілляччя було наскиртовано, що можна було залити спиртом увесь район.
      А уранці знову навідався до селищної ради.
      - Ну то як - схуднув мій земельний податок? Чи й у сусіднє село навідатися? Там у тебе пилорама, кажуть, ловка... і генделик будується...
      Податок схуднув до вечора. Сума у квитанції невеличка, все по закону. А голова склав, чомусь, достроково свої повноваження і з’їхав з села.
      Може це добро перемогло зло? Чи зло утопилося в добрі? Як ви гадаєте?
      А за долари, які я знайшов у мішках на дачі в селищного голови - не преживайте: як все уляглося - одвіз те добро в банк і поклав на рахунок дитбудинку. Інкогніто. Бо справжнє добро не має ані імені, ані прізвища.

      24.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Свято
      Відсутність глузду - горе для гаманця. Укотре переконуюся в цьому, спостерігаючи, як люди клюють на дешеву рекламну приманку товарів та послуг, і передвиборчі обіцянки майбутніх горе-керівників держави. А скільки тих забобонів у царині релігії! Скільки дурного, перекрученого, такого що на голову не налазить!
      Підбив кума піти до церкви на всеношну, оскільки завтра Пасха (не плутати з паскою, бо це кондитерський виріб, а не свято, як дехто вважає).
      Я у вишиванці та брюках, а родич - у драних джинсах з діромахами та у сорочці з написом “Fuck you”.
      - А нащо дірки на штанях? - питаю.
      - Зараз так модно. Увесь брендовий одяг нині в таких от оздобах.
      - Тю! - одказую. - В трикотажній промисловості є котонові машини. Часто нитки рвуться, і тоді полотно тчеться з проріхами та забоїнами. Раніше це вважалося браком, таку тканину викидали на собачі підстилки. А нині, аби не здавати брак у вторсировину - шиють для неохайних дурнів отаке от як ти носиш. Подивися - чи ходить британська королева у такому? Га? А Зеленський?
      - Нічого ти не розумієш у новітніх віяннях моди,- одказує кум і скрегоче зубами.
      Я й справді нічого не розумію в ковбасних обрізках та вбранні для опудал. Та це ще півбіди! Кум ще й сина з собою взяв, аби долучався до святих обрядів. У того на голові дибиться різнокольоровий ірокез, губи та ніс обцяцьковані пірсінгом, а на футболці золотистими нитками вишито “ Vivat, lesbians!”. І картинка на спині вельми двозначна: гола сідниця якоїсь красуні, на половинках якої блимають очі.
      Але мовчу, готуюся до божої молитви, не бажаючи відволікатися на бздики своїх сусідів.
      Чалапаємо потроху до храму. Кум і каже:
      - От скажи,- чому у тебе завжди так гарно поголене обличчя? Я, наприклад, шкребуся все життя, використовуючи апарати для гоління провідних світових фірм. Сьогодні оббрив писка електробритвою “PHILIPS AquaTouch”. І так вона легенько ковзає мармизою, наче жінка цілує! І все одно виходить не так, як у тебе.
      - А кіко коштує цей диво-апарат?
      - Три з половиною тисячі. Може, ти користуєшся якимось ще крутішим заморським агрегатом? - питає.
      - Егеж, Називається “Big crome planinium”...
      - Ой, якщо з платини та хрому, то я такої ціни не потягну. Мабуть, під 10 тисяч!
      - Та нє, Штампують це диво у столиці, на Борщагівці. Коштує сім гривень за пачку. Голитися можна півроку.
      - Тю! А якою пінкою користуєшся? Я, наприклад - “Wash N'Shave”, коштує також три з половиною тисячі..
      - А я дитячим милом,- одказую, посміхнувшись у вуса.
      Кум аж зупинився і розчахнув рота від здивування.
      - Не може бути! Ти ж людина елітна! Знаний в усьому селі віршосплітач, а користуєшся такими дешевими засобами!
      - А яка різниця? - перетипитую в ошелешеного Миколи.
      - Е-е-е-е, бе-е-е-е, у-у-у-у, тьху! - сплюнув кум у придорожню калабаню, не знаючи що бовкнути у відповідь.
      Вийшли з завулку на центральну вулицю. Пройшли якихось двісті метрів, а кум уже втомився, хекає так, наче довкола земної кулі тричі оббіг без зупинки. Воно й не дивно, бо одній руці несе двадцятилірове цебро крашанок, а в іншій - кошіль, завбільшки з виварку, в якому з верхом натоптано вуджених ковбас, суліяк з чикилдихою, вареників зі здором, круг сиру, ананаси та ще бозна що. Вся та гора їдла засипана зверху цукерками та печивом.
      Синок теж не відстає від батечка: за плечима майталає копчена свиняча нога, а з кишені у джинсах визирає свічка, завтовшки з моє передпліччя і довга, як рука злодія. Одним словом: “підготувалися”.
      Мені ж набагао легше: маленька опалка з кількома яйцями, паляниця домашньої випічки та чекушка з водою, яку хочу освятити.
      Ніяких ковбас, ніякого сала, бо Христос сала не їв, а от у свиней бісів виганяв регулярно. Там вони і досі вештаються. Наче.
      Заходимо це до церкви. А там море люду. В основному старі баби та діди. Воно й не дивно: нині молодь вечорами любить бігати по генделиках, на танцюльки в нічні клуби, або висиджувати геморой біля телевізорів чи ноутбуків, втюпившись в екрани.
      Прилаштувалися поближче до аналоя, аби добре було чути бубоніння попа. Опустив смиренно голову і чекаю початку проповіді. А кум збоку бурчить:
      - Так ладаном надиміли, що аж паморочиться в голові. Ні, щоб додавали якихось інших ароматичних масел: трояндових чи лавандових. І нахекано так, що хоч сокиру вішай.
      - Куме,- сіпнув його за лапате вухо,- годі бубоніти. Ставай смиренно у позу грішника і думай про Бога.
      Почалася утреня. Я слухав святкову літургію, співав в унісон з вірянами, клав хрести, молився.
      - Воскресення Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе оспівувати і славити.
      - Слава святій, і єдиносущній, і животворящій, і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки вікі! - гримів голос священника. А люди в унісон відповідали:
      - Амінь.
      Загримів тропар: “ Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!”
      - Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги його, і нехай тікають від лиця його ті, що ненавидять його...
      - Як іщезає дим, нехай іщезнуть, як тане віск від лиця вогню...
      - Так нехай погибнуть грішники від лиця божого, а праведники нехай возвеселяться...
      - Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімся в нім...
      Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
      Урочисто задзвенів голос священника:
      - Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав!
      А віряни в один голос відповідали: - І тим, що в гробах, життя дарував...
      Ось і диякон долучився до проповіді, затягнувши ектенію:
      - В мирі Господу помолімося...
      Не витримав кум, Стало йому нецікаво, крутить головою навсібіч, в носі копирсається, а синок вийняв з кишені жуйну гумку і заплямкав на всю церкву.
      Чесно скажу: розгнівався я. Замість того, аби зосередетися на святковій літургії думав про те, як би вигнати кума утришиї з храму. Але вирішив не псувати святкового настрою і відійшов від нього подалі, аж під носа попові. Той не прогнав, з розумінням кивнувши головою.
      Ось уже прозвучав іпакой, кондак, сихира, світильний, хвалитні псалми, ектенія усильного благання, прохальна ектенія, і, нарешті, - великий відпуст.
      Священник окропив їжу, яку принесли люди. Правда, затримався хвилин на десять біля кумових лантухів з їдлом: таку гору освятити кропидлом за секудну - справа немислима.
      А як закінчив - заліз я до кумового кошеля і давай перекладати звідтіля гастрономічні дива у цебра, які ніс за священником диякон та кілька вірян.
      - Ти нащо мою їжу віддаєш?- гнівно запитав родич.
      - Так треба. Бог наказав ділитися. Всі твої смаколики підуть нужденним та монастирській братії. А вони за тебе помолятся, аби чорт тебе не вхопив,- одказую.
      - Синку, віддай свинячу ногу дяку, а то ще надірвешся,- кажу кумовому дитяті. - Хай поласують монахині та одинокі старці в будинках скорботи. Вам і так вистачить на місяць. Ще й залишиться.
      І цап! з рук опецька тридцятикілограмовий хамон, і геп! його на дякові плечі, аж той присів.
      А кум на мене, чомусь, злий відтоді. Учора перестрів на вулиці і запитав, чи не піде цієї весни разом зі мною освячувати паски. А він блимнув на мене, мов середа на п“ятницю, перейшов на іншу сторону вулиці і дав драла.
      І вас запрошую, шановні друзі, скласти мені кумпанію. Після служби розговіємося добряче. Є у мене чекушка вина домашнього, від жінки заховав. Вистачить на душ двадцять, не менше. А ковбас з собою та сала не несіть: сусід кабанця смалить, обіцяв дати рило та вуха. Отже - голодними не лишимося.

      29.01.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Наболіло!
      Не усі подохнуть на війні!
      Не усі вмиватимуться кров“ю!
      У тилу бандуронька бринить
      Про бої з кремлівською ордою.

      Не усі подохнуть на війні!
      Не в усіх сім’я живе без татка!
      Поглядом, упершись у зеніт,
      Виплітає дезертир віршатка.

      Не усі подохнуть на війні!
      Не усіх опустять у могили!
      У алькові, між коханки ніг,
      Трудиться Ерот, увесь у милі.

      Не усі подохнуть на війні!
      Не усім кладуть вінки на груди!
      Телепень на чатах цілу ніч,
      А розумний спить, як пес у буді.

      Я ж - у салі. Геть закабанів.
      А без ніг, без рук - дурні невдахи...
      Не усі подохнуть на війні!
      Не у всіх є совість та відвага.

      07.01.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Покаянне
      Покайтесь, українці, у гріхах!
      Несіть хутчіше під амвон ковбаси.
      До біса Київ! Є Москва блага,
      Інакше в пеклі вам не буде спасу

      Діток привчайте руським язіком
      Балакати (спочатку буде гидко).
      А той, хто проти - ляже трупаком,
      Анафемою прицвяхую кріпко.

      Бо ви - раби. А я - владар! Панок!
      Монети висисаю з вас потроху.
      Трикольоровий стяг - оце воно!
      А синьо-жовтим шкрябайте підлогу.

      P.S:

      Їдять віряни в мишоловці сир,
      Розвішує товпа хохляцька вуха...
      Московська церква, наче той упир,
      Бо де вона - війна, біда, розруха.

      18.08.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Утома
      То про кого ж писати? Про "любих" сусідів з Кремля?
      То такі вовкулаки, що йой! Бачать всіх нас у трунах.
      Я ж - тишко-веселун, дурносміх і ласкаве теля,
      І поезія також у мене - -рожева огрійна лагуна.

      Плаче осінь, а ген зубоскалить зима,
      А весна кличе в ліжко (люблю цю заквітчану даму).
      Читачі дорогенькі! Я - лірик! Звиняйте, шарман,
      Наративом буденним не хочу заквецювать карму.

      Літо-літечко, Спасівка, джмелик над вухом гуде,
      Над подвір'ям "цвінь-цвінь!" - це стають на крило ластів'ята.
      Я валявся на сіні із книжкою од цілий день,
      А війна із москаликом лютим уваги не варта.

      Поруч - куряча кісточка (гарна вечеря була!),
      Є чайок під рукою, з малиною, м'ятою, глодом.
      Удихнув пастораль, в півня вирвав пір'їну з крила -
      Буду вірші писати про охи кохання, природу.

      Всьо, до ліжка пора! Утомивсь! На периноньку плиг!
      Натрудився до пролежней, сестри, аж коле у боці.
      ...впав мій брат у степу, до окопу добігти не встиг,
      І сховалось за обрій далекий утомлене сонце...

      19.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Спас
      А Спас прийшов. Отой, що яблуневий,
      Дажбог Єгові плід пахкий віддав.
      Були Горпини, Лади, нині - Єви,
      Йорданова тече Дніпром вода.

      Ізекіїль, Ісайя, Йов...ой ловкі!
      Ввірвались в душі внуків як борвій.
      Лежать на дні кістки своїх пророків,
      Один лиш я залишився живий.

      Не любить правди люд, хай йому трясця,
      За лжею черга в храми та у рай.
      Забув про віру предків? Аз воздасться..
      Не благодать отримаєш, гай-гай.

      Не проміняв вишИванку на рясу,
      Я - рідновір, останній у роду.
      Вітаю світ із...яблуневим Спасом,
      З снопа пшениці оберіг плету.

      19.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Не бійся!
      Дзьобають жабок у ставку лелеки,
      Мені ж - табу. Друзяк своїх не їм.
      Зі мною - тяжко, а без мене - легко:
      Ні дум складних, ані кошлатих рим.

      Все просто, наче шкварка на пательні:
      Добро - це благо, зло - отруйна жовч.
      А я до бою звикнув та орделій,
      Зі мною битись будеш, хоч-не-хоч.

      З нечулого чавлю солоні нюні,
      Мерці тікають із трухлявих лож.
      То нащо людям капосники буйні?
      Одні проблеми та нервовий дрож.

      Я, наче сік ув оці від цибулі,
      Глумливий і немилосердний Бог.
      Летять під носа соковиті дулі,
      А в спину життєствердне "Щоб ти здох!".

      І знову на обличчях бачу острах,
      І шепіт, шепіт..."онде, чорт лихий!".
      Не бійтесь! В мене хоч сокира гостра -
      Січе лише Вкраїни ворогів.

      19.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Я - вогнептах!

      Я з роду вогнептахів і жар-птиць,
      Гніздо гранітне - у небесній тиші.
      Такі як я - землі цієї міць
      І казка, у якій панує ніжність.

      - Рятуй мене-е! - покликала земля,
      Я й полетів боротись з ворогами.
      ...уполонила птаха тьма з Кремля,
      Укинула мене у вовчу яму.

      Орда гарчала: "Ой, страшні дива!
      Цей бранець - жар! Розпечена пательня!
      Вбивали - я усоте оживав,
      Свічуся чистим сонцем з -підземелля.

      І хоч тече руда з розбитих вен,
      Та котрий рік душа живе без тіла -
      Розкрилюсь й Україна оживе!
      Оперяться лиш хай згорілі крила.

      19.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Гризи!
      Є в Едемі цар. Ума - палата,
      У державних справах ні бум-бум.
      Спільники його цілують ззаду,
      Я ж гризу за вухо і губу.

      Сиплю сатиричної цикути,
      Аби влади увімкнувсь оркестр.
      Пропоную і тобі гризнути,
      Заганяй зубиська у м'яке.

      Злиться свита! Від злоби зелена!
      Бо дратую їхній балаган.
      Ані днини спокою від мене:
      Щось не так - одразу гав та гав!

      Рву пуками у торговців пейса,
      Є на пам'ять жмутик - ось тримай.
      Бо у влади інші інтереси -
      Землю вкрасти в люду задарма.

      Знов мені стромляють кляп у рота,
      Пахолки лайном по морді "ляп"!
      Хто боїться влади, мовби чорта -
      Житиме усе життя як раб.

      14.08.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Драма

      Ох і ловко півень топче курку!
      Зразу видно: в цьому ділі - ас.
      Я ж - слабак. Лежу, мов труп, без звуку,
      Кожну ніч жона по носі "ляпс!".

      Пишуть про кохання пишні дами,
      Я ж - чутливий, щось не так - у плач.
      Бо у мене серденько - не камінь,
      Біль тамує тільки спотикач.

      Я тепер не пан, в муха в хаті,
      Грішних дум - ні наяву, ні в снах.
      Обчитавсь поезії у чаті
      І кабака всохла навісна.

      Тихо сів з планшетом у вітальні
      І читаю: "...сльози! Смерть! Гробок!".
      Свят, свят, свят, поети окаянні,
      Не строчіть віршаток про любов.

      11.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Дорога
      Був як тертушка залізна, нині - шовковий,
      Навіть ворог - й той джергоче: "Ти - святий!".
      Обійнявши правду йду важкими кроками
      По земельці. От тому і не щастить.

      Може, в ліжко тепле? Рахувати слоників?
      Ні. Іду й міркую. Думи - просто жах:
      До гроша - копійка, до процентів - позики,
      До сивухи - піна, до брехні - олжа.

      Правдоруби, мовби чиряки на гузнищі,
      Ані сісти, ані жити не дають.
      Не украсти у сусіда цвяха - дурощі?
      Хай паяц кермує, потішає люд?

      Поводир із мене - тьху! Іще й із бомбою!
      Замість пороху - лиш правда (трах-бабах!).
      Не іде за мною люд, за хлібом човпає
      По асфальту. А мої шляхи - в ярах...

      12.08.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Журба

      Хочу світла, радості та спокою,
      По земельці йти легкими кроками,
      Щоб живі сусідоньки аговкали,
      Кликали на чарочку вина.

      А вони в рову лежать постріляні,
      Для чортяк із пекла стали цілями,
      Накриваю їх своїми крилами,
      Криком одзивається луна.

      Тиша...ранок... пахне страхом, порохом,
      Сам на сам лишився я із ворогом,
      Віддали життя брати ой дорого -
      Україна кровію сплива.

      Ллється біль і лють крізь сонця промені
      І тремтять зрадливо руки втомлені,
      Перебито навпіл нерв оголений
      І моя схилилась голова.

      Ой журо, журо! Печеш і колешся!
      Заповзла у душу чорним полозом,
      Після тебе - невигойні борозни
      Гіркотою ляжуть по думках.

      Стали орачі прості солдатами,
      Нені похоронки завтра матимуть...
      А роса по травах - діамантами,
      Божа на плече лягла рука...

      11.08.2020 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Гармонія
      Я - музикант. І це чудовий фах,
      Пливе слухач у какофонні верші.
      Потринькай на гітарі ноту фа...
      Почув? Отак гундосять любі тещі.

      А спробуй до...оце моя жона,
      Завжди серйозна, пильна і розумна.
      А сі бемоль - коханка чарівна,
      Моїх думок розбурханих лагуна.

      А ре - зятьок. Лежить на животі
      І блимає на опустілу чарку.
      Його по носі луснути хотів,
      Та "генію" тримати варто марку.

      Онука одзивається на мі,
      Шикарний звук! Клює на нього щастя.
      А сі, панове, це - синочок мій,
      Як хоче пива - по кишенях шаста.

      Моя стезя - весела нота соль,
      Як бринькну - мертв'яки стають з могили.
      Покликала в Париж мадам Тюссо -
      Мене ліпити з воску закортіло.

      08.08.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Треба

      Тяжко, сестри. В голові бом-бом,
      Носа й вухо чухаю коліном.
      Утомився шкрябати пером.
      А потрібно. Бо інакше гигну.

      Можу не жувати цілий день,
      Місяць не обцьомувати жінку.
      От писать - даруйте - це святе:
      Вам сьогодні три? Чи десять? Кіко?

      Ну й дилема-а-а! Ще й рука слаба,
      І уяви дар в кущах сховався...
      А колега в неті - трах-бабах!-
      Ліпить оди, наче ті ковбаси.

      В основному, звісно,- про любов,
      А буває - навіть про кохання.
      Заздрю люто майстру, бачить Бог,
      Душить жаба чорна, окаянна.

      Натягнув Пегас на лоба німб,
      Муза гола, щоб їй було пусто!
      В погріб заховають від жони,
      Настрочу про...бульбу і капусту.

      29.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Літо
      Може, я і справді не такий...
      Вогнептах - не млявий сухоребрик!
      Літо, мухи - це для слабаків,,
      От зима-красуня - те що треба!

      Щоб ревіла люта заметіль,
      А мороз угвинчувався в пори...
      Літо, пляж, обвислі животи,
      Сірководнем тхне брудезне море.

      Спека, піт по спині цебенить,
      Аж шкварчить на сонці зайве сало...
      А узимку - білий-білий світ!
      А у лісі - казка! Ох і гарно!

      На городі трохи ще - й каюк!
      Викличу із медиком карету.
      Бо сапання в полі пирію -
      Це хіба робота для поета?

      Сняться холоднеча і зима,
      А дружині багнеться лиш літа.
      Ех, мабуть, розкиснув я дарма,
      Вихід є: тютюн і оковита!

      29.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Велика любов!
      Розберімось хто насправді ти,
      Чи достоєн жінчиної ніжки?
      Кожен, хто кохається - святий,
      Ну, а хто хропе - великий грішник.

      Молода Венера рветься в бій,
      Ані комбідресу, ні кофтини.
      А мужик не справжній - голубий!
      Прагне вусаня, а не газдині.

      У куми заплакане лице,
      Рюмса від образи тишком-нишком.
      Паразит обжлуктився пивцем,
      Перегаром гикає у ліжку.

      Виє жінка, наче пес Рябко,
      Я проштрафивсь! Вибачайте, пані!
      На роботі гепнув молотком -
      Наче диня, пагінець кохання!

      Не хотів біди цієї! Ні!
      Випадково луснув! Нащо лаєш?
      Хто ж ми, браття,- лежні чи дурні?
      Жінка є, а розуму - немає!

      Нє, братове, я таки мужик!
      Буде задоволеною жінка!
      Пальці є, та ще не всох язик -
      Б'є ключем ізнов любов велика!

      29.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Хрещення
      На вухо князю хором людожерці:
      - Не бійся крові! В карі будь твердим!
      Віддай народ свій богу-чужоземцю
      І станеш не убицею - святим...

      Ця віра - благо? Чи страшна омана?
      Квиток до раю? Бізнес чи маразм?
      Від різанини плакала Почайна,-
      Вихрещував киян у крові князь.

      Дажбог згорів, в Дніпрі - жертовний камінь,
      Мурує цервку на горі палій...
      Мій дід помер, забитий нагаями,
      А матір гридні в рабство продали.

      У храмі людно. Може так і лучче:
      Свою богів у шию з хати, геть?
      Ти - бачиш світло, я - убиту душу ,-
      Кому і як жалітися на смерть?

      11.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Зміна таланту

      Порізано талант сатири лезами,
      Під хвіст коту усі мої труди!
      Кошлате мудромисліє - поезія,
      А те, що в мене - сірий наратив.

      О, хто би дав хоча б ковточок радості?
      Боги парнаські вирок прорекли:
      "Для вічності твої творіння - капості,
      Вульгарний комікс, дешевенький кліп.

      Із ними недоречні перемовини,
      Загнали дух, немов щура у кут.
      І впало небо мороком зацькованим
      Та зорі потопило у ставку.

      Плету петлю, на пальцях зріють рубчики,
      Але читачка "хап" мене за чуб
      І відтягла від бантини за рученьки,
      А далі - казка. Ти, напевно, чув.

      Чи вилізу хоча б на день з-під ковдри я?
      Не хочу. У коханні суперспец.
      Щороку трійня! Отака історія.
      Дітей під сотню. Й це ще не кінець.

      06.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Не лізь
      У дурня аж дзвенить у лобі,
      Сховала маска розум, ніс.
      Тепер носи її до гробу -
      Намордник намертво приріс.

      А ще сідай, пиши віршата
      І глипай мовчки за вікно.
      Для мене ж ця гультяйська влада -
      Поганий сон, дурне кіно.

      Ані душі, ні інтелекту,
      Одна ротяка , наче вир.
      Мене у цю манили секту,
      Давали камінь-Алатир,

      Пегасові - у зразах лати,
      А музі - лахи голубі.
      Одна умова: не гарчати...
      Та ця умова - для рабів,

      Для зомбі сонних (це не жарти!),
      Не для таких як я - о ні!
      Колега здався, вліз у владу,
      В жирок вгорнувся, запанів.

      P.S:

      Хоч влада - пряник, пахлава -
      Вже краще чи тюрма, чи плаха.
      Бо від чортяки булава,
      Від біса шапка Мономаха.
      05.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Все що маю


      Я - сірома скромна, не з тузів,
      Тож під серцем заповіді Божі:
      В рай пускають навіть без трусів,
      А у владу - виключно за гроші.

      На горба народу Мойша "гопс!",
      Скликав до корита всю родину.
      В шахрая життя - країна Оз,
      В роботяги - маска карантинна.

      Завтра в цебро голову встроми
      І сховайся у глибокій ямі.
      Головне - аби в країні мир
      Хоч із чортом, хоч із москалями.

      Бо для бевзя влада - пуп бажань,
      А держава - десь далеко, скраю...
      Світиться у мороці душа -
      Це єдине, люди, що я маю.

      03.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Літній вечір
      Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
      За осінню - зима, весна, питання...
      Це літо, наче мавка молода -
      Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.

      Вдихнув і задихнувся від краси,
      Забув про сон, душевний спокій, вірші.
      Лечу крізь легіт в піднебесну синь
      Обарвлювати хмари в чисту ніжність.

      В неволі як же довго я мовчав,
      Нарешті з пекла вигнали до раю.
      Осипалась задавнена печаль
      Зернятками дощу у буйнотрав'я.

      Станцюй зі мною, вітре, вальс! Анум!
      Сьогодні. раз на сотню літ, нічий я!
      Роблю що хочу! Бешкети чиню,
      Зсадивши з крил на землю надвечір'я.

      Карміном замальовую блават,
      Лик сонця темним овидом замурзав.
      За це дарунок - квітка польова,
      Яку мені подарувала муза.

      01.07.2020р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Вкуси!


      Взяв у длані істини батіг
      Та вперіщив дурня (буде вава):
      Жінку ображати - смертний гріх!
      Ну, а чоловіка - Божа справа.

      Хай жона, пиляє і товче,
      А захоче - лізе у кишені.
      Як мужик з титанів (не з нікчем!) -
      Стерпить все й у шлюбі, і в геєні.

      Хай сідлає коника щодня
      Та за віжки смикає щосили.
      Дай себе їй випити до дна,
      Сил не стане - то лягай в могилу.

      Це у церкві кажуть "Алілуй!"
      Після служби. Жінці в ліжку - інше.
      Ти цілуй, цілуй її, цілуй,
      Заціловуй праведне та грішне.

      Жінка в мене не така як всі,
      Гризонула - серце збилось з пульсу.
      Ой, кохана! Й за м'яке вкуси!
      Як же я люблю такі укуси!

      01.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Розплата

      Свічка - Богові, свічка - чортові
      (ох і ловко!),
      Жінці - посмішку, любці - усмішку
      (ох і круто!).
      Не дізнається правди вінчана.
      лиш обмовка
      Твань нещирості світлом істини
      скаламутить.

      Вірність - милиці, зайві клопоти,
      сад забутий.
      Зрада - звабниця-перелюбниця,
      гріх солодкий,
      Можна все мені! Королевич я!
      Неосудний.
      Покажу себе справжнім "лицарем",
      без обгортки.

      Крав і крастиму сили й молодість
      у весталок.
      Покохаю, а завтра викину -
      справа звична.
      Учорашня ж вчепилась намертво,
      не відстала,
      Ласки просить, чаклує, Богові
      ставить свічі.

      Шепотіння: - Сьогодні, милий мій,
      ляжеш знизу.
      Я й не проти. Розплутав хутко
      на блузці бантик.
      - Йди до мене в обійми лагідні,
      не протився...
      Ох! Навіщо кілок осиковий?
      Що за жарти!?

      01.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Глуха стіна
      Бач, я - глуха стіна,
      В мороці ледве дихаю.
      Гасне думок луна
      Попід моєю стріхою.

      Сіра, як хвіст кота,
      Кажуть, була і білою..
      Шепчеться лобода
      В сутінках із жаливою.

      Привид жаский - не глюк,
      Онде - живий, не вдаваний.
      В друзях - сліпий павук,
      Вкрив мене сивим саваном.

      Гарно тут? Люкс? Отож.
      Сиплеться попіл з комина.
      Схочеш померти? Що ж -
      Ляж біля мене втомлено.

      Тут тебе не знайдУть
      Теща, жона, колектори...
      Ех, обвалився кут
      Й холодно вельми деколи.

      29.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Милосердя


      Ворог підлий нічку горобину
      Влаштував поміж святих могил.
      Крізь прокльони і "Ганьба!" у спину
      В парадиз свої несу гріхи.

      В світі світла й сонця вию вовком,
      Плачу від безсилля і злоби.
      Бог просив: "За око - вирви око!
      А за вбвство - родича убий!".

      Не послухав. Мабуть твердолобий...
      Як в полон потрапив отаман -
      Не прирізав москаля в окопі:
      Приро - змилостивився дарма.

      Уночі втікач ножа у спину
      Устромив, порвавши ланцюги.
      В результаті - маю домовину
      І живих-здорових ворогів.

      Уночі буває тихо-тихо,
      Огортають сни важкі рови...
      Я помер. Та це іще не лихо,
      Побратими також неживі.

      Дух журбою сповнений по вінця,
      Піп за душу молиться мою..
      Грішникам в раю немає місця,
      То скажіть - пощо я у раю?

      29.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Свят, свят!
      Дрімаю. Сниться зграйка юних дів -
      Із діда витискати будуть соки...
      Та - бац! - у сни вломилися святі,
      Священники, фанатики, пророки!

      Питають: - Нум, кажи як на суді -
      Кому із нас віддаш безсмертну душу?
      Їх - наче тлі, а я - лише один!
      Од нежиті, до того ж, не одужав.

      Трясе кадилом попід носом піп,
      Кричить, що ласки Божої не вартий.
      - Ти задарма жуєш на світі хліб!
      Давай но десятину із зарплати!

      Не думай. Гроші сплачуй і молись.
      Дивися пильно ув іконостаси.
      А прийде час - тебе візьмуть увись,
      Шматочок раю видадуть із каси..

      Святе письмо підсовує мулла:
      - Вдягай чалму і хутко на коліна!
      Учись казати: "О святий Аллах!"
      Ти - мій господар! Я - твій раб! Невільник!

      Мовчить, не репетуючи, раввИн
      З-під лоба поглядає вельми люто.
      Здогадується, що я за один,
      Мені бажає випити отрути.

      А далі - трилер (Боже борони!)!
      Вчепилися отці святі вуха.
      На щастя, навпіл репнули штани,
      Я випав і у яр шугнув щодуху.

      Прокинувся. У двері "геп" та "геп"
      Відкрив. Від "щастя" одібрало мову.
      Під хатою юрба танцює реп -
      На збори кличуть свідки Ієгови.

      21.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Іди...
      Шепче совість: - Не лякайсь.
      Йди на фронт, бери повістку.
      Там до пекла в самий раз -
      І не високо, й не низько.

      Там сусідка молода
      Не вилазить із окопу.
      Куля в лоба - не біда,
      А біда - ганьба до гроба.

      З гільз і куль м'яка софа,
      Гуркіт ріже сталь як масло. .
      А у Києві лафа,
      Миротворчі мріють гасла.

      Паству в церкві піп пасе,
      Допіка червнева спека...
      Україна понад все?
      То прошу зі мною в пекло.

      Не крутися, наче в'юн,
      Ти ж людина, не Іуда.
      А зостанешся в раю
      України вже не буде.

      23.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Війна


      Вимучує щодня душевний зудень,
      Неначе пролетарія буржуй.
      Тому писати лірику не буду,
      А небилиць три воза розкажу.

      З реформами в державі "чікі-пукі"
      І навіть трохи ліпше. Так чи ні?
      Команда ж "ЗЕ" зібралася докупи
      І думає про хоботи в слонів.

      З дитинства кум тримає в роті пальця,
      А з носа визирають сопляки.
      В ціні у нього клоуни, паяци,
      Веселі лицедійства мастаки.

      Він - виборець! Любитель сала й пива,
      Кмітливий хохлачок, не тугодум.
      За вдачею тишко, вівця сумирна,
      Та я люблю ножі, вогонь і мсту.

      В державі цій не обійтись без ката,
      Війна зі злом потрібні їй - не мир.
      Нагайкою рабів хрещу завзято,
      Щб стали сонні зомбаки людьми.

      23.06.2020 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Елізіум
      Впустили в рай з гріхами! От так номер!
      Ну, трохи побурчали - і усе
      Крадій у парадизі ниньки - норма,
      А бахур ніжний - коржики гризе.

      Все так як на землі: владикам - трони,
      Грошву - кмітливим, працю - трударям.
      Дитятко у колисці просить моні,
      А ксьондз і піп окучують вірян.

      Командує привратник: "Віра! Майна" -
      Бідноту - вниз, а вверх - як маєш гріш.
      Простяг крило архангел світлосяйний:
      -За вхід у рвй плати, поете, чинш.

      Нема нічого! Лиш на гузні прищик,
      Весь вік писав, і жив тому у борг.
      - Бери ось це,- між пера суну вірші,-
      Вони безцінні! Купить навіть Бог...

      А чорт був поруч! Ледь не втрапив в сіті!
      Каправим оком блимав Азазель.
      Корупція, хабарництво несите
      Й наживи дух езізіум трясе.

      Гріхи людські в ціні такі як мойва,
      Святе письмо - що в мишоловці сир.
      Це видумки? Образлива намова?
      Ну що ж - змотайся в рай і перевір.

      22.06.2020 р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Свят, свят!
      Дрімаю. Сниться зграйка юних дів -
      Із діда витискати будуть соки...
      Та - бац! - у сни вломилися святі,
      Священники, фанатики, пророки!

      Питають: - Нум, кажи як на суді -
      Кому із нас віддаш безсмертну душу?
      Їх - наче тлі, а я - лише один!
      Од нежиті, до того ж, не одужав.

      Трясе кадилом попід носом піп,
      Кричить, що ласки Божої не вартий.
      - Ти задарма жуєш на світі хліб!
      Давай но десятину із зарплати!

      Не думай. Гроші сплачуй і молись.
      Дивися пильно ув іконостаси.
      А прийде час - тебе візьмуть увись,
      Шматочок раю видадуть із каси..

      Святе письмо підсовує мулла:
      - Вдягай чалму і хутко на коліна!
      Учись казати: "О святий Аллах!"
      Ти - мій господар! Я - твій раб! Невільник!

      Мовчить, не репетуючи, раввИн
      З-під лоба поглядає вельми люто.
      Здогадується, що я за один,
      Мені бажає випити отрути.

      А далі - трилер (Боже борони!)!
      Вчепилися отці святі вуха.
      На щастя, навпіл репнули штани,
      Я випав і у яр шугнув щодуху.

      Прокинувся. У двері "геп" та "геп"
      Відкрив. Від "щастя" одібрало мову.
      Під хатою юрба танцює реп -
      На збори кличуть свідки Ієгови.

      21.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Мово материнська

      .
      О, рідне слово! Саду пишний цвіт!
      Поети - це його почесні слуги.
      Ти створене для віршів і молитв,
      Освідченні в коханні - не для туги.
      .
      Не для ридання і не каяття -
      Для радості! Коли ж приходять війни -
      Ти ліки та духовне опертя,
      У боротьбі за неньку-Україну.
      .
      Ти - Логос! Крила Божі! Дух добра!
      Амріти глек, наповнений по вінця.
      Твій голос чую в плюскоті Дніпра,
      Мовчанні трав, небесній громовиці.
      .
      А ворогів, неначе мурашів!
      Ховають автомати в братські тоги.
      Одвічно прагнуть вкрасти із душі:
      Любов до слова рідного, святого.
      .
      Борюся з тьмою кожну ніч і день,
      Вона таким як я борцям - не рада
      Мій меч - це слово, чисте, золоте,
      Ставай зі мною поруч, сонний брате.
      .
      ВІйні з Кремлем далеко не кінець,
      Але затямте, москалі-убивці:
      Де я ступаю - оживає мрець,
      Хахол стає, нарешті, українцем.
      .
      16.06.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Коронавірус!
      Час важкий. Кермує сіра проза,
      Загризає вірус! Алілуй!
      Не торкайся вух, очей і носа,
      Та кохану в пупа не цілуй.

      А лягай у ліжко в протигазі
      Та скафандрі. Захист - о-го-го!
      Не дивись на мене, жінко, ласо,
      Бо від тебе утечу бігом

      В льох до кума. Там і справді ловко,
      Є горілка, сало, огірки.
      Ти ж мене пиляєш як ножовка:
      - Йди в обійми, муже мій стрункий!

      Нє, звиняй. Ще розум є у тім'ї!
      Заражуся - буде швах! Труба!
      Президент - і той на карнтині:
      Спить і їсть. Тяжка його судьба.

      Хай квартплату сплачувати нічим -
      Підіймаю за життя бокал.
      Поки бочку з кумом не закінчим -
      Вдома чоловіка не чекай.

      15.06.2020 р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Хочу музики
      Не життя - якесь драглисте мливо,
      Ляк діймає від дурних новин
      Випити горілки би чи пива ,
      Небагато - пляшечку чи дві,

      Щоб забути хоч на мить про владу
      Й дурносміха миротворчу блаж.
      Я б його поставив до гармати -
      От де справжні кайф, екстрім, вінтаж!

      Ні, не хоче. Начиша корону,
      Полірує золоті зубці.
      Я ж до дна спиваю чашу повну
      Горя-лиха із мечем в руці.

      Хай царює. Ну його до біса,
      Хай народ ще трохи поірже.
      Ось, майструю сюрчика із гільзи,
      Капсюля підважую ножем.

      Музика подобається й смерті -
      Дасть мені іще пожити день.
      Буду грати! Ось - готова флейта...
      Ні, не буду. Москальня іде.

      15.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Без поезії


      Вечоріє. Заквітчана спальня,
      Від інету голівка бо-бо.
      Не писатиму більш про кохання!
      Надокучило, сестри, їй бо!

      О, моя пишногруда Венеро,
      Коли поруч ти - шкрябвти гріх.
      А в куми Джомолунгма з паперу,
      Скачуть букви, як полчища бліх.

      А за спиною любонька дише,
      Озирнувся, а тамко... ух ти-и-и!
      Диво спрвжнє, гаряче! Не вірші!
      Вивільняю його з-під кофтин.

      У дуеті жаркім філігранно
      З Камасутри танцюєм балет.
      У обіймах коханої файно,
      А не те, що малює поет.

      Ні спондеїв, ані анапестів -
      Тільки любощі! Чисті, як Бог!
      Може й ловкі у геніїв тексти -
      Ну їх к бісу! Нам ловко й удвох.

      14.062020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Не хочу!
      Ех, лопух я! Хто б ума позичив?
      Треба перевтілитись! Їй бо!
      Жінкою побути хоч би нічку,
      Зрозуміти - що таке ЛЮБОВ.

      Може, я народжений від турка?
      Мавка в ліжку горнеться без лах,
      Ну, а я і досі не дотумкав
      Нащо млосно шепче "Ох!" та "Ах!.

      Нащо обціловує де треба,
      В'ється у руках, неначе в'юн...
      - Оберни мене на жінку, небо!
      Буду учнем ловким, зуб даю.

      Кліпнув оком двічі ...матір Божа!
      В стелю настовбурчились цицьки!
      Ранок, а мене уже тривожать -
      Ломляться до хати мужики.

      Кум і свекор, дядько і племінник
      Та сусід Микола-жеребець.
      Всілися рядочком на напірник
      Й нумо залицятися! Капе-е-еь!

      У дядини вуса - ой хороші!
      А Микола ставний, не гладкий...
      Пропонують руку, серце, гроші
      І врізнобіч тягнуть за литки!

      В хаті рейвах! Бійка! Січа! Троща!
      Страшно так, аж лускає сичуг.
      Вискочив у сподньому на площу:
      - Ой ряту-у-йте! - як на пуп кричу

      Не любов, а жах! Сталеві жорна!
      Та недовго ляк діймав та шок:
      - О мій муже! Ти кричав спросоння!
      Ляснула по пиці, щоб замовк.

      Став розумним, просвітліло лобі,
      Тулиться кохана голяком.
      Жінкою не хочу бути, пробі.
      Залишуся краще мужиком.

      08.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Байдуже


      Хеппі енд щасливий лиш в кіно,
      Хочеш правди - то мене послухай:
      Там де мухи - горбиком лайно,
      Де москаль - війна, біда, розруха.

      Бомбами засіяна Чечня,
      Придністров'я вмилося рудою.
      В Грузії, Донбасі - кацапня:
      Не сиди в тилу! Пора до бою!

      Я пішов - тепер без ніг, без крил,
      Ти ж - утік, длубАтися у носі.
      Руська мова, Путін і Кіріл -
      Для хахла цієї трійці досить.

      Вдома жінка варить суп харчо,
      Смажаться свинячі м'яса кусні.
      Ситий, білозубий землячок
      Прищики почісує на ґузні.

      Каже: - Все в державі - не моє!
      Мова остогидла аж до дрожу.
      На халяву газ москаль дає,
      Україна - продає за гроші.

      Гарна зупа! Плаває жирок,
      До вечері шинка і кав'яр є.
      Хай реве зі стогоном Дніпро
      І горами хвилі підіймає.

      08.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Володимир

      Люблю одне - важке меча руків'я...
      Сварога геть! Новий божок гряде!
      Я утопив у крові стольний Київ
      І став святим для внуків, і дітей.

      Почайна вмерла, Либідь оніміла,
      Йорданська жовч отруює Дніпро.
      Став рід без віри, як душа без тіла,
      Ну то і що? Лише платіть оброк.

      Живими немовлят палили гридні
      У вогнищах, щоб панував Христос.
      Зосталися людці дурні та бідні -
      Такий от релігійний парадокс.

      Я теж чужак-варяг у цьому домі,
      Дурити слов'янина - честь, не гріх.
      Марію-богородицю - в хороми,
      А рідну матір - Ладу - за поріг.

      Вони і так ходили у оковах,
      І день і ніч згинаючи горби.
      Я знаю, Сварг - Творець, не Ієгова,
      Та це вже неважливо для рабів.

      Молися ревно, віруй, причащайся,
      Неси хліби та гроші під амвон...
      Віки минули. Сонній біомасі
      Згадати годі власне божество.

      08.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Остання жертва
      А уранці так пахне роса!
      Пензель Божий врожевлює небо...
      У окопі лишився я сам,
      Розчахнулись ворота ереба.

      Дезертирові - рай і олжа,
      А мені - муки пекла і правда.
      Бо в карміні і руки, й душа,
      Тільки й чистого - скалка таланту.

      Межи світлом і тьмою - тире,
      Ніц різниці між чортом і Богом:
      Будеш битися - з честю помреш,
      Заховаєшся - житимеш довго.

      Ось і Лети стрімкі береги,
      Стала вколо пекельницька варта.
      Зліва - страх, одесную - жахи,
      А навпроти - з косою - кирпата.

      Може, декому - пухом земля,
      Піп з кадилом і вереск літаній.
      Я ж загину від рук москаля:
      Спи, Вкраїно. Ця жертва - остання.

      07.06.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Попові Грицю
      В окопи чорнориза не зови!
      Є попадя, церковка, сала кусень.
      Іздалеку бурмоче молитви,
      Підрощуючи в піст обвисле пузо.

      Здоров'ячка бажає ворогам,
      А землякам убитим - пишну месу.
      Чи вірую у Господа? Ага.
      А ще в ярмолку та рожеві пейса.

      Митрополит іде! За ним - ескорт,
      Підтримує владиці тільце кволе...
      Усіх попів з кадилами - на фронт!
      А служок їхніх - в бій! На мінне поле!

      Не обирай дорогу в рай криву!
      Ось автомат і синьо-жовтий прапор!
      Підрясник геть! Кадило - у траву!
      Висвячувати йди свинцем кацапів.

      02.06.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Доля - в твоїх руках!

      - Вийшла заміж я, мойри. А чи з тим...
      - Ні. Змирися,- не нарікай.
      Не пізнаєш оази ніжності,
      Зрада чорна - твоя ріка.

      Від любові не буде користі,
      І з твоєї до нас мольби.
      Той, що поруч, - козак безсовісний,
      Омела на твоїй судьбі.

      - Ні! Не буде тобі пороблено!
      Соловій у сердечку "Тьох!".
      Вирвав нитку судьби в озлоблених,
      Чорноротих, дурних відьом.

      Залишились позаду труднощі,
      Всім зловтішникам - шах і мат.
      А судьба - у долонях люблячих
      Розцвіла як весною сад.

      01.06.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. Благодать
      Маю і сьогодні план амбітний,
      Музі шепочу на вушко: - Вйо-о-о!
      Як не втішу кралю - буду бідний,
      А утішу - буде ой-йой-йой!

      Кожен день здаю тяжкий екзамен,
      Залікам "на п'ять" утратив лік.
      Той, хто звик ширяти небесами -
      Спати не лягає цілий вік.

      Хай хребет зігнувся у ковіньку,
      А росточком менший за блоху -
      Двійок не бувало споконвіку,
      Жінку гріх лякати! Тьху-тьху-тьху!

      А любов перину стеле м'яко,
      Вранці, наче знятий із розп'ять.
      Бо живу у пазусі у мавки:
      От де рай і справжня благодать!

      30.05.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Сил нема
      Марш до хати і сиди опеньком,
      Чи гнилим уклякни штурпаком.
      Дихай через хусточку, легенько,
      Хай ланцюг позичить пес Рябко.

      Спи, козаче, доки прийде осінь
      Як нема і крихточки ума.
      Вийдеш з карантину голий-босий,
      А під храмом вільних місць нема.

      Там на метр асфальту - бронь залізна,
      Крок заступиш - голову знесуть.
      Що, очуняв? Та...занадто пізно:
      Кліть готова, вовкодави, суд.

      Б'ю на сполох у тривожні дзвони,
      Підбиваю земляків на гріх.
      Все даремно, бо народець сонний
      І лякливий, наче ті щури.

      От і маєм: на Печерську пранці,
      А в кишенях дулі запашні.
      В кума квітнуть букви "ЗЕ" на майці,
      Пропонує і такі ж мені.

      Все зелене. Де шукати сховку?
      Хто б мене згинати горб навчив?
      Крок - і прірва, ззаду - яр глибокий,
      І від пекла чорт украв ключі.

      Може я, а не очільник - блазень?
      Там, де світло - зрію сіру тінь.
      В душах тліють рабства метастази -
      Спадок окацаплених дідів.

      Дар провидця, - гострий меч у ножнах,
      Ріже зло, мов сонечко туман.
      Майбуттям ділитися не можна,
      Не ділитись - просто сил нема.

      27.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Лю-бо-о-ов!


      Як таку не обцілуєш мавку?
      Це ж - богиня! Оберіг краси!
      Компліментів доста набалакав,
      В рай пірнаю з меду-бірюзи.

      Гріють руки видолинок страсті,
      Шепчуть губи приворот-ману.
      Геть до біса гудзик у запасці!
      Блузку навпіл розірвав самум.

      Біла ружа - квіточка тендітна,
      Ну, а я - дссвідчений Адам.
      І сьогодні буду без обіду -
      Ох гаряча жінка молода!

      Є любов - не треба і горілки,
      Ну, а бевзі йдуть спочатку в ЗАГС.
      Піруети, па-де-де і гірки,
      А фінал - спочинок в небесах.

      26.05.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Звільнення


      Снилися море, пасати,
      В небо по райдузі лізу...
      З мороку - залпи гармати,
      Смороди пекла, заліза.

      Серцю нема супокою:
      "В ціль? А чи родич промаже?"
      Стелеться чорною млою
      Жирна ненависті сажа.

      Тут я на місці - не зайвий,
      Куля стерниною коле.
      Рань у багряній заграві,
      День затавровано болем.

      Навхрест - трасуюче горе,
      З хмари - розкрилене лихо...
      Не промахнулся мойра,-
      Смерть для каліки - це пільга.

      Звільнення. Бог милостивий.
      Легко торкаються плоті
      Ненині руки тремтливі,
      Батькові длані холодні.

      27.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Молись


      Невірці, православні чи погани -
      Яка різниця? Всі - моя сім'я.
      І первісток не мій, і не останній,
      Але для всіх добрезний вітчим я.

      Паплюжити своїх богів негоже,
      Тому вони й потрапили в біду.
      Ви ж - чужаки, Дажбоже і Свароже,
      Одині я володар їхніх душ.

      А був ніхто. Тепер - різник в кошарі,
      Для гоїв цих - духовний поводир.
      Своє - святе - втопили у Почайні,
      Встромили в грудь небіжчикам хрести.

      Я знаю - ці слов'яни безголові,
      Безвольно квилять : "Господи, рятуй!".
      Хай моляться. Не батькові - Єгові,
      Вклоняються не матері - Христу.

      26.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Не рипайся!

      У світі лихо! Горе від ума!
      Кум хоче жити мінімум століття.
      Коронавірусу боїшся? Ох дарма!
      От хрящик в зубі - це уже страхіття.

      Кричить жона: - Ховайся, муже, в льох
      Та прихопи з арахісом батончик!
      І керівник держави - "Янелох" -
      Уже не так мозолить глупством оч.

      Із трути спраглий самжене ковта,
      З-під колеса авта кричить дитина...
      Нема ума. Бо влада в нас ще та!
      Роботі швах, іди і ляж під тином.

      І стало тихо. По Дніпру - туман...
      Гуртом загнали в клітку чорноробів.
      А фронт гримить. Зі Сходу знов труна,
      В окопах воякам не до хвороби.

      25.05.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Інсталяція
      На столику Ніцше, над ліжком Далі та Роден..
      Мистецька богема! Піїт за столом голозадий.
      Кошлата поезія мороку...псевдомодерн...
      А толку - някого. То нащо ж дурниці писати?

      Послухай но, друже, сатирика, не каверзуй,
      І годі з Пегаса сумного витягувать жили!
      Увічнюй чудовну природу, обійми красунь,
      Без мудрого буркоту, просто, дохідливо, щиро.

      А, може, і в мене поезія глупства? Хто зна...
      Навзаєм нормального слова - потворний займенник.
      Вимучую музу щоденно свою допізна ,-
      Вона і не проти, бо любить, напевно, шалено.

      А віршик у мене і справді сьогодні кривий,
      Признаюсь - не спалось до ранку всю ніченьку темну.
      А перса коханої пахнуть квітками айви,
      В розчахнутій гілці дрімає трикутник Едему...

      24.05.2020 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Божественне

      Пляшка оковитої порожня
      Сумно зирить у пустий гаман...
      Без дружини жити, звісно, можна,
      Як у лобі розуму нема.

      Охає від насолоди пташка,
      Тішить вуха голосок дзвінкий.
      А в печерах моляться монашки
      І гризуть коржі одинаки.

      Можна жити без цілунків долі
      Та обіймів юної весни.
      Я ж мужик нормальний, а не гоблін,
      Не було б жони - зі світу зник.

      А на плечах ніжки імпозантні,
      Пахнуть садом перса колихкі.
      Я живий! Не мертвий! Нумо, скальди -
      Заспівайте про вогонь жаркий!

      Від любові стало значно краще,
      Аж засмикавсь палець на нозі.
      Жінка - це богиня! Однозначно.
      Поклоняюсь неземній красі.

      24.05.2020 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Таліон
      Лаштує підлість гешефти з казусів,
      А профіцит із гучного галасу...
      Заснув сусіда в жіночій пазусі
      І мостить в заполочі щур гніздо.

      Сьогодні тризна. В сяйного сонечка
      Не усміх приязний, а чорна посмішка,
      Дорога істини в тéрнах, ох важка,
      Кричать еринії: “ Спинися! Стоп!

      Живи спокійно!”. Та колють парості
      Сумління, честі, відповідальності...
      З очей останню краплину радості
      Зронив, як брилу, важку й тверду.

      Зостались трута і стріли лютості,
      Бажаю помсти! Вогню — не мудрості!
      Душа задубла в льоду нечулості,-
      Чекайте, біси. Я вже іду.

      Холопи кланяються ординцеві,
      А я віддячу за смерть сторицею
      Чортяк святитиму в пеклі крицею,
      З-за рогу в спину вжену кинджал.

      Немає прощення (воздасться кожному)
      Й пощади племені зловорожому:
      За око — око, усе по Божому,
      Все інше - слабість, нещир, олжа...

      09.05.2020р.

      таліон — рівна міра покарання, застосовувалася в законах Єгови, Хаммурапі тощо.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Ти куди?
      Писнув сонет. Колега: - Vas is das?
      Де сонцесяйна лірика нірванна?
      - Не нравицця? Тоді читати зась!
      Шуруй туди, де строчать про кохання.

      Там безнастанно чути "Ох!" та "Ах!",
      Аж мій Пегас оглух від того крику.
      А тут, в густих сатири лопухах,
      Для розуму немає відпочинку.

      Гаразд, умовив, друже. Айн момент!
      Любов іще не висохла в каламі.
      Основа - невибагливий сюжет,
      Забризканий солоними сльозами.

      Я теж чутливий - не холодний гад,
      Похнюпився, ще й підпираю щоку.
      В фіналі - зашморг чи заморський яд,
      А краще камінь в руки - й в ополонку!

      На шмаття рвуть образи та печаль,
      На цілий нет гримить сердечний гуркіт...
      Куди тікаєш? Я лише почав!
      Попереду - тяжкі душевні муки!

      23.04.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Зрада
      У лаврі - сатана, кремлівський тать,
      Амвон у крові, паства на колінах...
      Яка ж вона - небесна благодать?
      І чи її достойна Україна?

      Навряд. Ці люди - мертві, неживі,
      Течуть повз мене чорною рікою.
      Благословляють хана у Москві
      Кацапською говіркою чужою.

      І сват, і брат, і власні дітлахи
      У зраді власних душ не бачать скверни.
      Замолюють нерідною гріхи,
      А Бог мовчить і дивиться на мене.

      Онук ступає в пекло без вагань,
      Попи московські розчахнули гаври.
      А, може, в зраді і нема гріха?
      Піти й мені молитися до Лаври?

      22.04.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Річниця обрання
      На Печерську сієста. Фіскал підраховує скальпи,
      Хабарі та пеню для голодних державних ротяк.
      Годі мріяти, люди! Хапайте лопати і сапи
      Та біжіть на городи - спасайтесь від влади хоч так.

      Рік проспав у болоті, цяцянки та облизні в жмені,
      На екрані - без зіц-короля - безпорадний "Квартал".
      Як і вчора - сьогодні царює усміхнений Беня,
      Перетворює глупство моє у дзвінкий капітал.

      А робота одна: підмітати у татя палацик,
      Підхалтурють разом зі мною і брат, і кума.
      Хто паяца обрав - стане рано чи пізно паяцом,
      Я вже став. Майбуття у дурного невдахи нема.

      04.04.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. По приколу
      Хочеш правди? Добре, розкажу
      Скільки вона коштує сьогодні.
      Запрягає ліліпут олжу,
      Їде в рай (на цирк уже негодний).

      Голова в короні! Тру-ля-ля!
      У руці скіпетрик з маракуйї.
      Фокус-покус ловкий! Тіко глянь!
      Був на сцені, а тепер грабує!

      За коронавіруса татьбу
      Заховає банда із любов'ю.
      Цить! Іди на кухню бу-бу-бу -
      Тарганам жалітися на долю.

      По приколу голосок дурко
      Дав паяцу, бо ума палата.
      Бідний, бо дурний - такий закон.
      А дурний - одвіку небагатий.

      31.03.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Поезія чи проза?
      Поезія - це завжди неповторність,
      А проза - юринда! Ні те, ні се!
      Колега ж - двадцять років строчить повість
      І півжиття втрачає на есе.

      Вважаю, що страждати так не варто,
      Творю натхненно, за один момент:
      Обідаю - рождається рулада,
      А за сніданком - про любов сонет.

      Так легше для руки - нехай спочине,
      Несе дружина з куркою борщець.
      Страждалець я, цицястих муз невільник
      І в патетичнім віршуванні спец.

      Наївся, хух! У членах звична кволість,
      Газель писати хочу, аж трясе.
      Поезія - це завжди неповторність,
      А проза - юринда! Ні те, ні се.

      28.03.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. З Днем поезії, друзі!
      Прийшла пора на небо. Що ж, нехай.
      Можливо тут я Богові невгодний.
      Помруть усі: і ті, хто крав-брехав,
      І навіть я - безгрішний гріховодник.

      Цей світ для чистих душ не рай - острог,
      В ціні багатства ненаситна пелька.
      Тож не печальтесь, люди! Скоморох -
      Це не бабло, хламіття чи земелька,

      А для кишені зайва зайвина
      Та від безділля - лялечка потішна.
      Я в галасливім гурті - одинак,
      Жона під боком вік як незаміжня.

      Дарма люблю цю мавку молоду,
      Для іншого присуджено цей персик.
      Піду в садок - там яблуні в цвіту,
      Вдихну востаннє запахи чудесні.

      21.03.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Шукайте вихід
      А істина сьогодні в реп'яхах,
      На полотні між квіточками - плямка.
      Очільник бойових мужів - ховрах,
      До трону присмоктався, наче п'явка.

      Ти чуєш, як Дніпро старий реве
      І стогне як славетний хор Верьовки?
      О, more mia, браття! Зохен вей!
      Стікає житіє моє в ярмолку.

      Хотів щоб мед аж скрапував з губи
      Та здуру став заручником опіній.
      На пейса мода. Я й собі купив,
      А вишиванку заховав у скриню.

      А пахнуть як із маком пироги!
      Нюхнув зопалу й ледь не подавився.
      В Абрама за халявою боги,
      А в дурня у кишені - дуля лиса.

      А я ж казав: - Хапайтесь за мечі!
      Та люд сальце виловлював з кулешика.
      Веду у хащі чемних читачів
      І кину - хай самі шукають стежку.

      17.03.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Мамо, мамо...
      Спокій. Сновидіння волосінь
      В'ється, я біжу по ній у тиші.
      - Здрастуй, мамо! Скільки літ і зим
      Я тебе не бачив - десять? Більше?

      Маю друзів вірних: нашатир,
      Валер'яну, валідол і совість.
      Звикнув без твоєї доброти
      Торувати шлях у невідомість.

      Плачеш, нене? Нащо? Усміхнись!
      Зустріч наша в лімбі не остання.
      Смерть - це тільки слово, афоризм,
      Тризна і літанії - омана...

      Ти стоїш похмура, мовчазна,
      Скалка туги крапнула із ока...
      Креслить неня сумом хресний знак.
      Прокидаюсь...як же одиноко.

      16.03.2020р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Як і не було...
      З м'яса шкірка плаває у зупі,
      Качка з очерету "Кря!" та "Кря!".
      Як боги живемо - просто супер!
      Це - заслуга нашого царя.

      Він дбайливець, лагідне телятко,
      Хоче миру з чортом - чом би й ні?
      Жінка рада, отже все в порядку,
      Від добра і я закабанів.

      В казино нагальна є потреба -
      От де хай змагаються мужі!
      Був музей - тепер бордель до неба,
      Замість хліба - поле анаші.

      Цар як був - так і зоставсь пустунчик,
      Голова на плечах набакир.
      Тактика й стратегія блискучі!
      У кацапів з ляку дрижаки!

      Проковтнув я з лимонадом пляцик,
      Бах! - немає струму! Ну й облом!
      Плазма згасла. Усмішки паяца
      На екрані як і не було.

      .
      15.03.2020 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Сватання
      Як пощастить - зірву сьогодні куш,
      Вхоплю за гострі роги власне щастя.
      До каші - масло, а до жінки - муж,-
      Увечері посватаюсь до Насті.

      Бо чоловік без жінки - всохлий пень,
      Живе для себе, цмулить оковиту.
      Жує сухе плісняве канапе
      Чи взагалі кайлує без обіду.

      Від мене запах, наче від Рябка,
      Купатися немає сил та часу.
      А жінка, наче квіточка пахка,
      Вдихнув - і поточився від екстазу.

      Спрацьовані, жилАві моцаки
      Від позирків ховаю у кишенях.
      А в Насті руки пещені, м'які,
      Мініатюрні, а не здоровенні.

      І ликом я не пан, а хлоп простий,
      Свічу у світ щодня небритим рилом.
      Наш піп, хоча як мерин холостий,
      Покинув церкву, рясу і кадило

      Й побіг до Насті! Хтива байбуза!
      Але конфуз: не здолана фортеця!
      Йому вручила Настя гарбуза -
      Для мене залишила руку й серце.

      11.03.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Анум!

      Бублком скрутила жінка ноги
      І затято штудіює дзен.
      Годі! Нум порозумуєм трохи
      Про життя-буття, про те, про се.

      Нащо ті китайські прибамбаси
      Як мудрець під боком? Ще й який!
      Гарно Камасутру вчив на Марсі,
      В дів тамтешніх досі дрижаки.

      Вистроми свого з брошурки носа,
      Ляж спокійно поруч на рядно.
      Лотос! - це хіба нормальна поза?
      От на плечах ноги - це воно!

      Бач, гавкун сидить у халабуді?
      Виє, бо не в зграї,. а один.
      Від обіймів гикавки не буде,
      Спраглий бюстик вивільни з кофтин.

      Все ж умовив пещену кохану
      На любовні ігрища палкі.
      Фонтанує життєдайна прана,
      Ув очах стрибають світляки.

      Потім тиша, пауза маленька,
      Й так за ніч і день разочків сто.
      Радісно всіхається веселка
      Над алькова сонячним гніздом.

      10.03.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Так і треба?

      Цар в офшорах грошики ловив,
      А громаду аж хапає трясця.
      Та корона впала з голови,
      Іграшкою стала для паяца.

      І у мене є один зубець,
      Гострий та колючий, наче шило.
      Зажену в м'яке - ухопить грець,
      Від сатири стане світ немилим.

      Жив безжурно гномик. Язика
      Вигострив на сцені (був артистом).
      Дума у гигикала тяжка:
      "Чим би ощасливити поспільство?".

      Пропонує спати на козі,
      Їсти мед із сиром сулугуні.
      Бо в колоді - шохи без тузів,
      А в команді - злодії та дурні.

      Увімкнула телика кума,
      Ну, а там "Квартал" позаторішній.
      Реготнув би - тільки сил нема,
      Краще настрочу про владу віршик.

      У колисці плямає роток,
      Вже годину їсти просить бебі...
      "Так і треба,- нам казав пророк,-
      Бо немає Господа на небі".

      09.03.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Весна
      Нарешті я - вояка запасний,
      Чотар додому виштовхнув у плечі.
      Вдихають груди запахи весни,
      Вгортає обрій клекотом лелечим.

      На шостий рік упала з пліч гора,
      За комуналку відсьогодні пільга.
      Із острахом ступив із пекла в рай,
      Зіщулившись в очікуванні лиха.

      Все сплуталось однині: верх і низ,
      Чи ще живий, чи вже усохла гілка...
      А з хмари жайвір: - Друже, не журись!
      Радій, що руки маєш, не каліка...

      Хоча б хвилину жити без думок
      Та вереску озлоблених ериній.
      На плечі впало райдуги ярмо:
      Орав би ниву та не можу - міни.

      08.03.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Хай йому грець!
      Бульки рожеві кличуть малювати,
      А я не хочу - настрою нема.
      Бо люта жінка вигнала із хати,
      Канючити помилувать дарма.

      Була, казав сусіда, свистопляска,
      Гуляв учора, жлуктив самогон.
      Прокинувся уранці - в мотні ряска,
      А з рота перегарище - огонь!

      Вареників не бачити сьогодні,
      Сметанка не тектиме по губі.
      А у довбешці, як в порожній бодні
      Гуде. Чому? Не знаю, хоч убий!

      Похекав на Рябка, а він - у кому
      Упав і не ворушиться, щеня.
      Від бодуна м'яситий ніс судомить,
      Ще й вереск благовірної дійняв...

      Не личить козакам ридати ридма,
      Якщо судьба в сідниченьку шпиня!
      З-під носа суліяку вкрала відьма
      Та є заначка! Отже - "на коня"!

      03.03.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Ось і все


      Келих трунку - кринична живиця, п'янливий айран,
      Упереміш прокляття, молитва та усмішки друзів недобрі.
      За водою - вода, а за смутком крокує жура -
      Невідв'язно-ціпкущі попутчики власної долі.

      Пучки стерто до крові, а голос поцупив недуг,
      Крила стято під корінь, огудою змащено більма.
      Кинув ситий Едем, вибрав чорну як пекло біду,-
      Пощастило! Ланцюг розірвався! Однині я вільний.

      Слабкодухому зась заступати за світлу межу,
      Я ж до благ і до золота змалку тетеря нечула.
      У кублі пересмішника тепло, на лавці кожух,
      Перед тим, як пірнати у сірку-смолу - заночую.

      Хай насниться рожеве та синє. І досить шопти.
      На руці щирять ікла на мене солодкі піґулки.
      Все що треба закінчив: стернину зорав і садок посадив,
      Рай догянуто. Гей, налітайте голодні онуки!

      03.02.2020 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Печаль
      Вже котрий рік в моєї музи
      Діра в осонценім раю...
      Погомоніть зі мною, друзі,
      Та розділіть печаль мою.

      На фото з мамою - ще русий,
      А нині - сивий, наче лунь.
      Погомоніть зі мною, друзі,
      Та розділіть печаль мою.

      Збирав на полі друга кусні,
      Ще б трохи - і мені каюк.
      Погомоніть зі мною, друзі,
      Та розділіть печаль мою.

      А він же був - юнак безвусий,
      Найменший ростом у строю...
      Погомоніть зі мною, друзі,
      Та розділіть печаль мою.

      Я горлорізом стати мусив,
      А був, неначе кіт-Баюн.
      Погомоніть зі мною, друзі,
      Та розділіть печаль мою.

      І завтра бій. Криваві буси
      Обарвлять стебла кураю.
      Погомоніть зі мною, друзі,
      І розділіть печаль мою.

      01.03.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Весна
      Кажуть люди, я - слова художник,
      Можу з титлів зварити борщ.
      Та писать про кацапів не можна,
      Про братів у ярмулках такОж.

      Люд розумний, не хоче халепи,
      Оминає всі гострі кути.
      Я ж за бороду торсаю небо
      І заочно колег осудив,

      Що не взяли сокиру у руки
      Та гуртом не побігли на фронт.
      Варять з маслом картоплю до курки
      Та із дичок і сливок компот.

      Я ж в окопах - з минулого квітня,
      Сплю погано, від вибухів стрес.
      А весною повіяло з півдня,
      Усміхається сонце з небес.

      Дійсність сіра, чужа, без пастелі,
      Лютий лютттю гартує мечі.
      А на мушці усівся метелик,
      У прицілі - пташині ключі.

      25.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Вологе

      Плаче над листком Наташка,
      Ниють зуби кутні.
      І муру писати важко,
      А не тільки путнє.

      Ярослави і Тетяни,
      Гапки та Жоржети
      Чавлять слізок океани
      У свої сонети.

      Я ж ридаю у ронделі,
      Трохи в баркароли,
      На цицьки Ерато теплі,
      Бо Пегас мій кволий.

      Заховав під ковдру гриву
      І хвоста, й копита.
      Зубоскалить, хлебче пиво
      Та псує повітря.

      От і рюмсаю з надривом
      Аж вилазять очі.
      Ти з моїм Пегасом сивим
      Подружитись хочеш?

      Будем хлипати на пару
      Краще за артистів.
      Наридаєм для Ротару
      Віршика для пісні

      26.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Не встати


      Незакінчена епістола...
      Грім ударив, наче істина,
      Час ударив - я не вистояв,
      Впав на зорану ріллю.

      Поруч побратими-воїни,
      Лики вичорнено зорями,
      Перешіптуються з мойрами
      Про сумний зі смертю шлюб.

      А навпроти - небо сонячне,
      ПонеслИ до нього поночі,
      Крізь рідню мою безпомічну
      Та похилені чуби.

      Піді мною - поле з мінами,
      Кров'ю береги обпінені,
      Весни, вимучені зимами,
      Мрії світло-голубі.

      Думав, як помру - полегшає,
      Рай ловити буду вершами,
      Юних гурій під одежами...
      Помиливсь - і тут дими,

      Чути гуркіт, видно сполохи,
      Хмари пахнуть болем, порохом.
      Та мені до бою з ворогом
      Вже не стати із труни.

      25.02.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    72. Секонд
      То вверх, то вниз життєва карусель,
      Ховає личко терція за квінту.
      В розумного є відповідь на все,
      А я не знаю жодного одвіту.

      Навіщо тут живу і хліб жую,
      Намацуючи істини печальні.
      В кишені ззаду - пташка Гамаюн,
      В нагрудній - партитура для літаній.

      А шапка- бирка (з пір'я) - набакир,
      В колодках совість, длані в дріт колючий
      Вкрутила лють, а заодно думки,
      Бо в світі грошей я незграба-учень.

      А люд бутік бере на абордаж,
      Розпродує Європа нам обноски:
      Із норки шубу з коміром апаш
      Та лабутени в зразах від "Сваровскі".

      А в жмені "мані" тільки на нейлон,
      Реглан і кожушок, побитий міллю.
      Куплю і я добра цього кіло,
      Потішу музу запахами цвіті

      25.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Правда


      Читач від насолоди крекче "Ах!"
      (терзало недаремно ніч натхнення).
      Он там - пейзаж в рожевих кольорах,
      А ось - любов, солодка як варення.

      Невже цей мед вподобуєш і ти,
      Збираєш поміж строф солодку піну?
      Доллю у барви сірий наратив
      Та істину вжену ножем у спину.

      У світ несправжній поринаєш ти,
      Ерзац життя, чуттів ефемериди.
      Твій син утік із фронту, дезертир,
      А чоловік лигає оковиту.

      Не розвернути яв цю навпаки,
      А час іде, в ніщо спливають миті.
      Безцільно цвиндриш золоті роки
      Відпущені на те, аби творити.

      Я сам такий - титан з тупим мечем,
      Ховаюся за спинами героїв.
      Гурт зрадників набився у ковчег -
      За ворогом пустельне поле бою.

      Одвіку у ціні м'яка олжа,
      На правді - в квіточках пістряве дрантя.
      Та мій талант-нездара забажав
      Будити Словом демона прокляття.

      24.02.2020 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    74. Не барись!


      Немолодий, трухляві ниють крижні,
      Хоча кохатись хочу аж бігом.
      Святі цицьки - це краще, аніж грішні,
      Хоча у грішниць циці о-го-го!

      Зрадливі мужики - бісівське плем'я,
      Нікому з них не бачити небес.
      Та цілий вік вимучує дилема:
      З монахинею жити, а чи без?

      Вона - свята. Вмостилась біля Бога,
      А вчора ще літала на мітлі.
      Лякають трохи лиш небриті ноги
      (не я, а вітер литку оголив).

      У чорній рясі юна бранка неба,
      Молитва - не цілунки на вустах.
      Якби ж попався кавалєр як треба,
      Щоб в голову не лізла глупота.

      Вдкрилась неприваблива картина,
      Зварився борщ зі шкварками для мух:
      Душа безсмерна в монастирських стінах
      Живцем хоронить власний світлий дух.

      Я б виручив та скоро помирати,
      Та й не стріляє так як треба "кріс".
      Іди, синок, розбий у склепі ґрати!
      Дівча під пахву й ходу! Не барись!

      23.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Парнусем лехайм!
      Нарешті! Ура! Алілуя!
      Грипозна минулась халепа!
      Давай я тебе поцілую,
      Щоб настрій піднявся до неба.

      Заскніла любов без обіймів,
      Втомилася слухати чмихи.
      Чахоточний вірусняк здимів,
      Готуйся, кохана, до втіхи.

      На вустя начіплює маску
      Закашляна хвора столиця.
      А я на перинонці панській
      Стрибаю в кубельці жар-птиці.

      Бо я до хвороби нечулий,
      Здоров"я титана - не діда.
      Врожай часнику та цибулі
      Лежить попід вікнами з літа.

      Добра цього маю півтонни,
      В стаканчиках - пір'я зелене.
      Сніданок - головка до хрону,
      Обід - повна зубчиків жменя.

      Такого навчався в Обами,
      А, може, у Буша...не певен.
      Парнусем лехайм, милі дами!
      Парнусем лехайм, милі єви!

      Парнусем лехайм - здоровенькі були (ідиш).

      18.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Їж!

      Сатири плуг, як масло правду оре,
      Нявчить котом розрізаний апломб.
      На пасовиську хмар поетів море,
      І з ложкою не менше за столом.

      Упроголодь любов така нервова,
      Поезія - дешева, наче гріш.
      Устав із ліжка - каша же готова!
      Жона старалась - не соромся, їж.

      Не бійся, салом важко подавитись,
      Сміливо жуй! Зніми тягар із пліч!
      Натоптаний живіт - це необхідність
      Для музи, що працює день і ніч.

      Нема в анорексичних поетесок
      Вогню. А у опуклих - навпаки.
      Дундук і я, бо змалечку - аскеза,
      Суворий піст, без м'яса мослаки.

      Голодний плач Ерато б'є по нервах?
      Діймає знов Евтерпина гнівба?
      Всі генії вагою від центнера,
      А вам від голодухи - швах! Труба!

      18.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Весна


      Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
      Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
      Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
      Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

      Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
      В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.
      Кум настрочив за добу про природу роман,
      Навіть і я на пейзажну патетику клюнув.

      Багнеться Пасхи, горілки, вуджених ковбас,
      Зораних нив під картоплю, капусту, цибулю.
      Вітер із півдня, у прози міняється галс,
      Рання весна льодоставу показує дулю.

      Чом же не радісно? Котяться сльози рясні,
      Світлий і сонячний день починається з мряки?
      Сходять без жартів та гумору оди пісні,
      Аби спіткнувся читач об печалі кавалки.

      Чуйна другиня у шоці! Ковтає бромід,
      На дорогущі піґулки витрушує "мані".
      Годі! Погибельне чтиво отруює світ,
      Лагідне слово - вигоює різані рани.

      18.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Обійми любові

      Не зогледівсь - промайнула осінь,
      Через тиждень зиму вхопить грець.
      Я ж люблю тебе, мов курка просо
      Чи як січку тлустий кабанець.

      Лине з неба музика органна,
      Всотую душею кожен звук.
      Бо живу лише одним коханням,
      А без нього зовсім не живу.

      Люба, мила! Прокидайся! Здрастє!
      Подивися - я уже нагий!
      Рало оре видолинок страсті,
      Пульс галопом скаче від жаги.

      У моєї музи вічні гони,
      Є для неї еротичний план...
      Завесніла лірика любовна,
      Попід руки в пущу повела.

      16.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Нірвана
      Ковдра є, подушка, тепла спальня,
      Сам від сала,, наче колобок.
      На війну не хочу (це похвально),
      Ліпше пописати про любов.

      Хай натхнення б'є ключем до неба,
      Шал чуттєвий в серці виграє.
      Кулю в лоба? Нє, мені не треба!
      Краще лист паперу, олів'є,

      Курка, губці милої. Цицята
      Вранці мну, удень та уночі.
      А кохана - запашна троянда,
      Піді мною ох і ах кричить.

      Я - митець! Зриваюсь на ридання
      Як побачу неба голубінь.
      Не життя - солодкий мед! Нірвана!
      А зольдат нехай іде у бій

      І за мене повоює ловко
      Та оросить кровію межу.
      Чом на мене вирячився вовком?
      Я про нього віршик напишу.

      16.01.2020 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. А ну!

      В лобі заіржавів глузду вентиль?
      Власні твори - згустки маячні?
      Ляж і почитай віршатка в неті
      Під чайок і тістечка смачні.

      Надокучить - то іди кохатись,
      Бо додавить мряка у мислях.
      А мені ( пардон!) - пора із хати
      Бігти на роботу. Вуаля!

      Не утік? У чаті ще присутній?
      Я тебе сатирою не вбив?
      Сонмища талановитих трутів
      Від безділля чухають лоби

      І шукають поміж буквиць смисли...
      А якщо тих смислів і нема?
      Є такий в народу гарний вислів:
      "Той хто пише - вижив із ума".

      Так чого сидиш і це читаєш,
      Трусиш сльози в чай із бороди?
      В пелені жони скарбниця таєн,
      Стиглі перса - істини плоди.

      Для мужів забавки треба інші:
      Вила, дриль, сокира, молоток.
      Ну, а діви хай шкрябочуть вірші,
      Їм потрібен лірики медок.

      16.02.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Обіймаю...
      Хресний шлях - у глибоких борознах,
      Берці грузнуть в уламках скла..
      Обіймаю цю землю голосом -
      Тихим шепотом джерела.

      Йде в атаку чортяка з вилами
      Котить в рай наш клубок вогню.
      Обіймаю цю землю крилами,
      Від орди її бороню.

      А на мушці - печалі марево,
      Майбуття котрий рік в димах...
      Обіймаю цю землю сяєвом,
      Щоб не липла смолою тьма.

      Шлюб - з війною, а не з харитами,
      Помсти шал затягнув петлю...
      Обіймаю цю землю вітами,
      Листя падає на ріллю.

      Тут - в окопі - сира студениця,
      А під серцем ізнов пече...
      Обіймаю любов'ю землю цю,
      Ангел плаче в моє плече.

      10.02.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Не віддам!

      У мене жінка - ружа! Айстра! Мальва!
      Небесний дар! Богиня із трущоб!
      І ніжка нічогенька, і постава,
      Лише в голівці мужа казна що.

      Втомився шарудіти під халатом,
      А от монах-сусіда - херувим.
      А, може, я вимогливий занадто,
      А люба - туз козирний в рукаві?

      Дилема. Думи де не тре витають,
      Пестливо жінка шепче ніч і день:
      - Коханий мій лебедику, l love you!
      Іди до мене, хтивець-мародер.

      Куняти, наче кіт іще завчасно,
      Бо молодий - на тижні буде сто.
      Монаху ж легко, він одвіку в рясі,
      Нема жони, вночі лежить пластом.

      Від горя чхнув, а мила:- Будь здоровий!
      Цілує так, що бухне плоть тверда.
      Хай розірветься серце від любові
      Але красу нікому не віддам.

      10.02.2020 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Ранкове


      Хочете шукати бліх у тексті?
      Що ж, будь-ласка. . Та питаю вас:
      Чом прожити можна і без честі,
      І без голови у самий раз?

      Таргани комадують парадом,
      Цирк на дроті гамає товпа.
      Бідність і борги - чудова плата
      За байдужість і за дерибан

      Власної держави. Ти у долі,
      Крав-брехав потроху для дітей.
      Бо чуже багацтво - кістка в горлі...
      Тьху ти! Знову написав не те!

      Ростом бевзь-очільник, наче поні,
      Розум - гострий, мов циганський ніж.
      Плескаю від захвату в долоні,
      Весело до гикавки. Чи ні?

      Від реформи зранку нетверезий
      (лишила на смерть один обол).
      Що ж, дарую всім ліричий вензель,
      Реверанс і клоунське жабо.

      10.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Апетитне

      Ох і попалася пещена дівчина -
      Вічно холодна кухонна плита!
      Курка – непатрана! Риба – нечищена!
      Хмари – нечесані! От так біда!
      Ї
      Просиш вареників – колеться кактусом,
      З кльоцками зупу – аж іскри з очей.
      Добре, хоч трохи знаходжусь "під градусом",
      Постуюсь. Нічку заходжусь плачем.

      Брязнув по мисці пустій ополоником,
      Вийшов надвір колихати печаль.
      Манить сусідка до себе смаколиком,
      Сала кавалок звисає з плеча.

      Каюся. Грішний. Повівся негарно я:
      Торбу - у зуби, весталці – адью.
      Зрадив кохання за борщ зі сметаною,
      Долю покинув на тещу свою.

      Треба для тонусу гаєчці гвинтика,
      Жінці розумній – мужчинка-лопух.
      Повно у ковбику, змучує гикавка,
      Песик у буді. Сидить на цепу.

      04.02.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Не винен...
      І мир - не мир, і щастя ненадійне,
      В пітьмі блукаю між мінорних нот.
      Нічого і нікому я не винен,
      Окрім гранати зраднику в вікно.

      Цієї ночі попрощався з сином,
      Могильний горб у плетених вінках...
      Нічого і нікому я не винен,
      Окрім вогню підступним землякам.

      Та краще б замість нього я загинув!
      Так ні - його штовхнули на убій.
      Нічого і нікому я не винен,
      Окрім прокляття Богу і собі.

      Полон мене убив наполовину,
      Від богю і знущання з'їхпв дах.
      Нічого і нікому я не винен,
      Окрім ножа кацапові у пах.

      На фронт вернувся. Сію поле мінне -
      На битий шлях, під церкву, на стежу.
      Спаситель в плечі: - Україні винен...
      Нести хреста давай допоможу.

      03.02.2020 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    86. Зайвий
      Відомо, що живі пророки зайві,
      Завчив напам'ять ці слова гіркі.
      Мою любов на злобу переплавлять
      Й заб'ють у душу сонні земляки.

      Війною день і ніч сумління мучу,
      Пророк помер. Є майстер у різні.
      Тож радість, як багно - липка й смердюча,
      А у тилу вистави, цирк, пісні...

      Полон. У ямі тьма. Тікати марно,
      Моїх катів хай небо береже.
      Так мусить бути. Байдуж нездоланна,
      Цинічна зрада - вигідний гешефт.

      Любов до України марно сіяв,
      Пора на страту. Господи, прости!
      В країні бідних карликів месія
      Висіти буде вічно на хресті.

      03.02.2020 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Вогнептах
      Схуднув від постувань на шабатурку,
      Ледь не упав без життєвих ознак.
      Курить за хвірткою березень люльку:
      Лютий лютує! На носі весна!

      Вчора хурделиця вила на кручі,
      В шпарки стромляла морозу персти.
      З вирію рушив братів моїх ключик,
      Пера ламає об хмари густі.

      Кригою скуті барлоги, нірвани,
      Струшує іній безлисте голля.
      Та вогнептахові холод не знаний -
      Гріє обсніжена отча земля.

      Березень - в хвіртку! А лютий - у прірву!
      Квітень і травень зірвались в алюр.
      Клекотом стріну веснянку дзумливу,
      Райдугу в небі сяйну запалю.

      03.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Согріши!
      Кум віршата плете, я ж плекаю чуттєву жагу,
      Півстоліття проходжу в Амура еротики вишкіл.
      А коли стану дідом - тоді про любов ні гу-гу,
      Ну, а нині звиняйте - в коханок аж трусяться жижки.

      Не уявне кохання, а справжнє - мрійливо-жарке,
      Кров гаряча ні вдень, ні вночі не холоне в судинах.
      А погаслим зайти сил нема у чуттєве піке,
      Мнихам сонним - обійми красунь - остогидла рутина.

      Пізно, куме! У висей благай, не благай -
      Не почуєш до смерті від милої ахів та охів!
      Ти і винен у тому, що жінка не жінка - яга,
      Спав, а нива свята заростала травою і мохом.

      Люто блимає пень і бурчить від безсилля й злобИ,
      Що обходить його стороною жіноцтво опукле.
      А в моєму алькові богиня шепоче: -
      Люби!
      Колихається грудь, на подушці розсипались буклі.

      Колотнеча в сусіда, щодня безкінечне гав-гав!
      Трусять душу як грушу і Бога доводять до сказу.
      У дружини яріє під оком зелений фінгал,
      Сльози всушені злом, а на серці пекуча образа.

      Пеньюар у дірках, пил на дзеркалі, тріснув трильяж,
      Шлюб не шлюб, а із ґлуздом війна, із полином причастя.
      Я ж піду й согрішу, щоб не плакала доля моя,
      І лежала тихенько в долонях, утішена щастям.

      02.2.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Летімо
      Ох і чудесні перса в кокотки!
      Заздрять по-чорному рай і тартар.
      Обрій кохання - ніжно-солодкий,
      Райдуга настрою - мед і нектар.

      Бісики в мавки звабно-лукаві,
      Встелене ложе пелюстями мрій.
      Гріються піки в долонях ласкавих,
      Мов цуценята у теплій норі.

      Сонцем ясніє ніченька темна,
      Місяць танцює в зірчастім кольє.
      А у невмійка схима щоденна,
      Вірує, молиться, кашу жує...

      Ходором ходять здухвини в ребрах,
      Грішні ми грішні, та...без гріха.
      Наче у сірку - пірнаємо в небо,
      Крутить чуттями шаленства юга.

      02.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Зима
      Сьогодні геть сумні віршата,
      Сяйному настрою хана.
      Зима така на смак, як влада -
      Послала нас і в, і на.

      А я не можу, бо культурний,
      Шаную гетьмана-дурка.
      Нелох керує сонмом дурнів,
      Мене до зграї теж гукав.

      Я ж вибрав честь на полі міннім,
      Для світла радісного зник.
      А лютий у липкім карміні -
      Хоча б дожити до весни...

      А з неба - сніг, на мертвих гриднів -
      Такий солодкий, як ваніль.
      Хто вижив - в кріслах інвалідних
      Стирає сльози з орденів.

      Ми ще живі! Та вже забуті,
      В тилу нікого з нас нема.
      А в плечі крижаною люттю
      У бій виштовхує зима.

      30.01.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Слава і Полтава


      У слави є гидка, вельбучна тінь,
      Немов собачий хвіст плететься ззаду.
      Не віддереш. Та я від неї втік
      І на пиху вдягнув смирення каптур.

      А дехто із Полтави не такий -
      І сам не гам, і світу - дуля з маком.
      Людську хвалу трамбує у мішки,
      А посміхнешся - затіває сварку.

      Захланне і спесиве казна що
      Гребе увагу лапою до себе.
      Спесивиця лишилася без щогл,
      Розбіглись епігони, плаче небо.

      Весь мир про фанаберію забув,
      Бо часу жаль на кляузи та скарги.
      Сьогодні - тут, а завтра - у гробу,
      І плани творчі миттю підуть прахом.

      Весніє, час іти рясним дощам,
      Радіє світ, а чорт скрипить зубами.
      Димить в колеги творчості свіча,
      Чорніють его цяточки на кармі.

      28.01.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Мертві і живі

      Митці розумують про вічне, аж морщать лоби,
      Безділля рождає облудливе слово пророче.
      Кому ти потрібен: державі? Родині? Собі?
      Заробиш - процвиндриш, в окопах лежати не хочеш.

      Я кликав до бою, до совісті й честі гукав,
      А ти, мовби черв, заховався у буквицях-титлах.
      Насправді, ти - мертвий. Живі тільки права рука
      І шлунок - цінитель ковбас, перетравлювач їдла.

      Утретє за рік у раю неземнім гостював
      Із кулею в грудях. Та знов повертався до пекла.
      А тут - у окопах - уяви не стачить і барв,
      Аби описати побачений морок Ереба.

      Згорьовані ангели друзям копають рови,
      Примчали по душі пекельники з-за порубіжжя.
      - Мої побратими не мертві, а вічно живі! -
      Кричу до людей і до Бога. У відповідь - тиша...

      27.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Без сил
      Не кохаються бевзі ледачі,
      А розумні - удень і вночі.
      Кум сьогодні мій - загнана кляча,
      З ніг збиває легесенький чмих.

      Може трішечки лиш нетверезий,
      Бо хитає, троїться в очах.
      Екологія, їжа та стреси -
      Кара Божа! Тому він зачах.

      Він у жіночки - той ще мазунчик.
      Та охляв. Аж добу ні гу-гу.
      Ще і теща, крикливо-кусюча,
      Висисає останню снагу.

      Та й у мене ласкавиця - кобра,
      Як підбити таку на любов?
      Бодню чачі із кумом учора
      Заковтнули, голівка бо-бо.

      Від Венери сьогодні догана,
      Як підходжу - лютує як звір.
      Залицятися, каятись - марно:
      До Рябка виганяє надвір.

      Без кохання спливе місяць лютий,
      Може й березень теж - ні гу-гу ..
      Буду лежнем лежати у буді,
      Буду сиднем сидіти в льоху.

      26.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Сучасність
      З жиру казяться буржуї,
      Люд аж вивалив баньки:
      Ікебани по фень-шую
      Із...засохлих кізяків!

      Діви мацнути боюся
      (може це мужик в літах?) -
      Із трусів звисають вуса,
      А з панчішок - борода.

      Там де розум - ірокезик,
      Щоб лякати чуваків.
      З силікону губи, перса
      І сідниченьки м'які.

      Одежинка для весілля -
      Те що треба! Ну й кіно!
      Бо фата - побите міллю
      Із опудала рядно.

      В молодого туфлі-краги,
      У наколках моцаки.
      В тренді плями, діромахи
      (стиль столичних жебраків).

      У болоті жаба кумка,
      А коза із лугу "Бе-е-е!"
      Тьху на вас! Ходжу я в брюках
      І сорочечці з хе-бе.

      23.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Мова
      Нині воюють Словом
      Без вояків і гармат.
      Там, де російська мова -
      Там України нема.

      Там є шансон і водка,
      Кров ручаями тече.
      Пушкін - сяйна обгортка
      Гицля з кремлівським мечем.

      Суне із півночі темінь,
      Лиху кажу: - Не підходь!
      Руни сплітаю священні,
      Водить рукою Господь.

      Снулі говірку ординську
      П'ють, наче свині з калюж.
      Мово свята українська -
      Світло для праведних душ.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    96. Вогнептах
      У всього своя межа,
      Ціна за красу і вади.
      І вирвати зуба жаль,
      І совість за так віддати.

      За усмішку - гострий ніж,
      За слово огуди - дяка.
      Ночами не плачу більш -
      Голем я, нечуйна лялька.

      Не бачу рожевих снів,
      Захмарено чорний обрій.
      Бо душу віддав війні,
      А крівцю - голодній мойрі.

      Порожній я, від і до,
      Нема ні боргів, ні здачі.
      Лиш крила не взяв ніхто,
      Занадто вони гарячі.

      Рубай! І мене спасеш!
      Ось гостра сокира, плаха...
      Можливо купити все
      За пір'ячко вогнептаха.

      21.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Похвалю


      Зайшов на сайт, а там людей орава
      Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
      Зеленобобіки волають: - Буде вава!
      Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

      Відбитись зась! Стару розбито ліру,
      Сатира відсьогодні - вже не щит.
      - Не поважаєш нашого кумира!
      - Не лижеш гузно владі, паразит!

      За непоштивість плакатимеш гірко -
      Гуртом штовхнемо сонного під КраАЗ!
      Люби, плюгавцю, гнома-недоріку,
      Інакше жаба цицьки хутко дасть!

      Зі всього кодла не до шмиги жодний,
      Та похвалю...пройдуся наждаком:
      О, владоможці! Крези благородні!
      Люблю вас... наче палицю Рябко.

      20.01.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Відпусти!


      В безодні мрій затоплено причали,
      Втонули в Леті роки молоді.
      Я не шукав у суєті печалі -
      Сама прийшла непрошеною в дім.

      Огрійна блаж - для праведників, чистих,
      А я пішов, беззбройний, на війну.
      Сніжок уп'яте білить сіре листя,
      Якби ж то і мою сховав вину!

      Куди не гляну - кров: братів, ординців,
      Бризки на хмарах, на душі кармін.
      Я дідом став у молодому віці
      Та від жури навіки онімів.

      Осліп мй дух, оглух від динаміту,
      Не відаю, ця дійсність - сон чи яв?
      Благаю Бога з пекла відпустити,
      Але мовчить небесний судія.

      21.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Пора
      Товпа булькоче: - Гетьмана на мило-о-о!
      Та пізно. Бо у лобі ґлузду брак.
      Ти сам і винен в тому, що дурило
      Державою керує. Чи не так?

      В кишенях дулі? Постуєшся? Висох?
      Життя не мед, а з дустом хай Бог ми?
      Жаліти дурнів, вибач - не навчився,
      Бо я не лох, як і очільник мій.

      А, може, таки лох? Не бачу правди
      І ницості сьогоднішніх княжат?
      Бо влади тільки той насправді вартий,
      Хто ув окопах під вогнем лежав,

      Хто сіє жито й золоту пшеницю
      І не продасть країну за борги.
      То, може, трон віддати удовиці,
      Вояці без руки чи без ноги?

      P.S:

      Води брудної по коліна в шанцях,
      Останній бій, в руці погнувся щит.
      Прийшла пора вмирати за паяца,
      А діти вивчать ідиш та іврит.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Правда
      "Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
      Біде чи золотий клозет?
      Поспільство глупство навпіл ділить,
      А я ізнов - ні те, ні се.

      Владар наобіцяв пасатів,
      Епохи бідності кінець.
      Не вірю гномикам пейсатим,
      Бо цар у лицедійстві - спец.

      А той, що був - живе в достатку,
      Добро в офшорах. "Молоток!".
      Мовчу. Погавкав для порядку,
      Щоб не забути хто є хто.

      А чи потрібно бити в груди
      За мільйонерів-добряків?
      Ні дезертирів, ані хунту
      Хвалити наче не з руки.

      Лаштуй і ти на правду компас
      Поміж брехні та безнадій.
      Вона лежить, брудна, в окопах
      І захищає рідний дім.

      29.01.2019 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Важкі труди
      Свята у мене жінка! Роботяща!
      А я у неї - форменне ледащо.
      Працюю на печі - не так як всі,
      Щоб догодить її святій красі.

      Мій хрест легкий, її ж тягар – важезний:
      коса, сокира із гострющим лезом,
      курчата, дві корови, кнур, коза...
      І це я ще не все переказав!

      Сусіди кажуть - я не муж, а трутень,
      бо в мене, бач, працює тільки прутень.
      А ти попробуй нічку погарцюй
      та так, щоб піт по спині й по лицю.

      За борщ гарую з вечора до рання
      і кожна ніч моя - немов остання,
      бо я вже дід, і сили вже не ті,
      та мушу буть завжди на висоті.

      А ні, то прожене мене із хати.
      А за вікном - зима, і це не жарти.
      Якщо схалтурю - спатиму з Рябком.
      або жона ударить молотком.

      Сніданок. Тягне люба гуску з печі,
      а ще сметани трилітровий глечик.
      Кохання - многотрудна річ, важка,
      Це не в колоду забивать цвяшка!

      16.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Людям


      Краще око вирвати за око
      Чи по християнськи - зуб за зуб?
      Так чи так - дурне вилазить боком,
      Радості не буде - тільки сум.

      І себе любити нецікаво,
      Краще - захід сонця, моря бриз.
      Мій набуток творчий - гуща з кави,
      Ну, а твій - для вічності - сюрприз.

      Цілий вік шукав потрібне слово
      І від казки ключик золотий.
      Є з веселки гойдалка чудова -
      Нумо, покатаємось на ній.

      Пощедруєм зорями кумасі -
      Хай хлюпне у чарки за труди.
      Шуби геть! До біса пальтіпаси!
      Ми уже на Божому суді!

      Рай. Кричать святі: - Знімайте мешти
      І у хлів пегасів одведіть.
      Ми цей світ покинули нарешті,
      Вам лишивши вірші та сади.

      15.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Сенс життя

      Цей світ для чесних воїнів - тюрма,
      Майбутнє роду - в безкінечних війнах.
      Утік би, але виходу нема:
      Попереду - полон, позаду - міна.

      В ломбарді - ґлузд, за позику - суди,
      Від влади допомога - дуля лиса...
      А вдома бідність жебрає води,
      І в рай не пустять, бо гріхів до біса.

      Куди пливти? Осліпли маяки,
      Дороговкази поламала втома.
      Є хліб, горілки чарка, цигарки,
      Гранати, ніж, з патронами обойма.

      Любити білий світ нема підстав,
      Для нього я ніхто, солдатик мертвий.
      Одна ненависть, чорна і густа,
      Моєму серцю не дає померти.

      У мороці нічнім, поміж юги,
      В приціл спіймав кацапський аксельбантик.
      Щасливий я. Бо маю ворогів,
      А, отже,- сенс життя... Пора стріляти.

      14.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Здаюсь!
      Здала Венера гарний прикуп -
      Тілес опуклий контрабас.
      Здаюсь! Беру тебе за жінку!
      В кущі бузку ходити зась.

      За посаг - розпашілі циці
      І ласка ерогеннх зон.
      А що утратив? Та...дрібниці:
      Гаман, здоров"ячко та сон.

      Несу коханій пук віршаток
      І повну бодню баркарол.
      За насолоду - царська плата,
      Це смерті треба лиш обол.

      Альковний шал - гопак на голці,
      Гріхів безгрішний парадиз.
      Думки - в рожевій поволоці,
      В м'якому видолинку ніс.

      Любов - це рай. Сердечний стукіт
      Тепер вимучує щодня.
      Знімає жінка обладунки,
      Сідлає хтивого коня.

      12.01.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Зима
      Зима. Пора сумних пейзажних од,
      Є муза, є стило, писемна ліра.
      Злетіти б до осонцених висот,
      Але на крилах гумор і сатира.

      Гигочуть, паразити, дудлять ром
      Просвердлюють діру у світлій кармі.
      Для них забава - вічності перо,
      Для мене - на душі могильний камінь.

      Не я собі обрав таку рідню
      Яка застрягла, наче кістка в горлі.
      Купці! Кому супця із талану?
      Приправа - ніч без сну й сердечі болі.

      А в дар летять столезові ножі -
      Плювки огуди, критика убійна.
      Правиця хоч управна та дрижить,
      Й води у Леті скоро по коліна...

      Сніжок. Хуртеча виє за вікном,
      До шибки притулилась ликом хижим.
      Оскал її вплітаю у вінок,
      Аби розцвів сльозами мрійний віршень.


      Мороз. Калинова оскліла віть,
      На серці візерунки в'яже іній.
      Знайду себе, коли покину світ
      І крикну в тишу: - Я, нарешті, вільний.

      12.01.2029 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Толерування глупства, або як позбутися самозакоханості


      Творчі почубеньки на сайті інколи викликають зачудування навіть у мене – сатирика з тридцятилітнім стажем написання та читання поетичних опусів.
      І все б нічого, але вигуки «Ти ніц не розумієш в прекрасному!», «Тобі ще рости та рости до глибини моєї творчості!», «Я вищий на три порядки за цього підлого графомана, який дає вказівки знаному майстру пера!», «Я не беру до уваги критичних зауваг пана Сушка, бо вони поверхові та неграмотні!» - викликають у мене гомеричний сміх. Аж до гикавки. І в моїх колег також. Дмитро Васильович Павличко, після того як я йому прочитав останній твір генія, реготав годину, Ліна Василівна Костенко сором’язливо прикривала білозубу посмішку рукою, а я, дивлячись на них, від розчулення пустив сльозу.
      Всі ми не без гріха, в усіх нас – писунів із замріяними взорами святенниць, є і шкелети в шафах, і дулі в кишенях, і колоддя в очах. І талантом, звісно Бог не обділив. Але особливо багато – глупства.
      Питаю у знаного лірика, який має багатотомну віршографію:
      - Ти нащо на фейсбуці поставив лайк під віршем нашого спільного знайомця?
      - Яким саме?
      - А під оцим? – і показую вірш Сави Бусляковича. Там ідеться про плато чола, кущі брів, кирпи носиків та запахи нарцисів у вушних раковинах.
      - Ой,- відповідає,- промашка вийшла! Лайкнув автоматично. Зараз зніму.
      І таки зняв хутенько, аби не ганьбитися. А я кажу:
      - Дарма. Постав назад.
      - А чому?
      - Автор вельми гоноровий. Може розізлитися і підступно цапнути заду за штани зубиськами.
      - І справді! - і бац! – лайк знову стоїть під віршем.
      Випили ми тоді добряче. Я квасу, а безпробудний лірик - шнапсу на ананасових шкоринках. Його потім трохи розвезло, бо тринькаючи на моїй гітарі він умудрився порвати басову струну (я з таких струн повідки для ловитви щук майструю).
      Уранці прокинувся, а голова з похмілля тріщить так, що і світ немилий. Ввімкнув комп, зайшов на «Поетичні майстерні», аби розвіялася мряка перед очима, а там…
      А там Сава Буслякович накатав на мою рецензію віршовану кляузу! І таку моторошну, що аж волосся на мошонці від страху посивіло. Чесно кажу. Хто не вірить – покажу якось при нагоді.
      А під його кляузою - десятки підбадьорливих коментарів! Сотні схвальних відгуків! Тисячі лайків! Всі в один голос скандують: « Чави Сушка! Чави кровопивцю-невігласа!».
      Чхнув я, почухав макітру і пішов вареники їсти. А як добряче попоїв, сів писати розлогу рецензію на ще одне нетлінне творіння майстра. Там тема набагато складніша – про природу. А вона, самі розумієте, спонукає до неабиякої уважності та акуратизму, бо нікому не дозволено полоскати брудні онучі власного поетичного невігластва у чистій воді пейзажної лірики.
      Зізнаюся чесно – довго довелося працювати, тяжко. Півгодини часу вирвав з власного життя, аби дати належну оцінку описам дубів, кущів, трави та моху. Але сьогодні показувати цю роботу не маю права, оскільки на сайті діє правило: один анонс протягом доби. Менше можна, більше – ніззя! Навіть мені, безпринципному типсусу без ураженого самолюбством его.
      Нині стало модним навіть на сайтах з підрощування майстерності вказувати не на огріхи віршоманів, а захвалювати їх, як це прийнято на фейсбуці. Один я не здався на догоду цим новим віянням сучасності. Гризу і пиляю, пиляю і гризу. Правда не усіх, бо є люди совісні, які дбають про красне письмо, як про власне здоров'я.
      Свої обурливі коментарі можете залишати прямо під цією сповіддю. І не варто жаліти автора, оскільки він уже давно заслужив як мінімум кастрації. А то й гільйотини.
      Парнусем лехайм!
      12.01.2020 р.






      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    107. Гріх
      У білім - чорне, світло - у пітьмі,
      Писк моди - це пороки, хиби, вади.
      В неситого прибуток на умі,
      А у бомжа - і супу ложка
      - свято.

      Один позичив, інший прикупив -
      Кипить життя у жадібності пінній.
      У пеклі - рай, примирення - з гнівби,
      Господні сльози - сніг, дощі та іній..

      У вірі - казус, істини подвох:
      Обман чи правда - джерело амріти?
      Молитви просить мертве божество,
      Аби свій труп холодний оживити.

      Лякає чорнориза з неба грім,
      В замку буття застрягнув ґлузду ключик.
      Бо розум на жертовнім олтарі
      Довічного життя собі канючить.

      А я з мечем - в бою не до вагань,
      Для воїна убиство - це рутина.
      А в того, хто не відає гріха -
      Душа відсутня. Це вже не людина.

      11.01.2020 р.

      .



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Чар ночі
      Я Чорногуза обчитався. Досить.
      Лечу в Едем нірванний навпрошки.
      Накрили ніч туману сиві коси,
      В долоні тиші падають зірки.

      Анічичирк. З Чумацької дороги
      Сонливі чари сіються в траву.
      О місяце, мій брате гостророгий!
      Давай тобі поставлю тятиву.

      Пограємося, нічка нині довга,
      А стріл у мене повний сагайдак.
      Вполюєм на сніданок Козерога,
      А ні, то зійде Лебідь чи Гусак.

      Бач - попід нами цілий гай калини?
      Мольфарку цілував там у вуста...
      І досі спить красуня на перині
      З барвінку (ох і пишний в неї стан!).

      Люблю її. Це почуття - не жарти!
      А в тебе усміх над святим до вух!
      Лети за обрій! Кепсько підглядати!
      Грайливим хтивцям - пробі! Я не друг.

      Прогнав блідавця зі свого алькову.
      А знизу шепіт: - Милий мій, це ти?
      Покликала облесниця казкова
      В обійми щастя сяйвом золотим.

      1.01.2020 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Нишкніть!
      А вколо злостивці - обідрані, дляві,
      Колеги - нездари! Труди їх безбарвні.
      Невмійки! Нечеми! Нечесані бевзі!
      Розумниця - я! А от дурників - безліч.

      Усе в мене ловке! Й сама - пишна цяця!
      Підрощую з сала хітиновий панцир.
      Шліфую спесивій естетиці пазур,
      От тільки сатира доводить до сказу.

      Моє - геніальне! Достойне мелодій!
      А музи незграби - одвік безпородні.
      І де ваші оплески? Браво? Осанна?
      Принишкли, плюгавці? Для вас надто гарна?

      Мистецтво - для обраних, тобто - для мене.
      Початок рядка - з вензельками займенник.
      - Учіться,- волаю,- у мудрої пані!
      Підсовую бевзям поези рахманні.

      08.01.2020 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Кізка
      Недомовки...напівнатяки...
      Трохи глуму, бодня патоки.
      У зневазі - усміх сонячний...
      - Любі друзі! Годі! Боляче!

      Хочу бути пришелепою:
      Сни, уява - темні сепії.
      Ані думки, ані здібностей.. .
      Тільки маю міх нещирості.

      А з-за Ворскли кізка бекає,
      Всіх вважає недалекими.
      Прагне слави, шануваннячка,
      Дулю-ратицю - тиць з-під платтячка.

      Похвалити б мару-вельбучницю -
      Мед єлейний стократ окупиться...


      2

      Нехіть-похіть, віршатка з прозою,
      Літо жебрає сонця в осені.
      Сварка-бійка зим із веснами,
      Штовханина носами, персами...

      Похвалю! І перо піїтики
      Умочу у бельмесну критику!
      Відьма пальцем на мене свариться.
      У правиці дубова палиця...

      08.01.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Зупинись!
      Росте гора ушир і висоту,
      Але негодна породити й мишу.
      Кричать колеги: - Лірика рятуй!
      Тяжкі пологи – з гузна лізе віршик!

      У пелену кошлате чудо «Гуп!»,
      Заголосило голосом гієни.
      Юрма кричить: - А нам цей віршик люб!
      Такий ліричний, гарний, сокровенний…

      Та плід гріха страшний, неначе смерть,
      Потворніший за брата-Квазімодо.
      Чого ж було у тій горі ущерть,
      Якщо таке вродилося достоту?

      Летить хвала дешева із ротів,
      Скандуючи осанну миші хором.
      А мо’, її потрібно обійти,
      Не годувати шаною потвору?

      01.01.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Не плач

      Радіє ситий люд! Христос Воскрес!
      Пейсах. Дзумить Спасителю осанна.
      А я чекаю кари із небес:
      Ця ніч для мене, грішного,- остання.

      Бо не прощав насилля ворогам,
      Не вірив сліпо писаному Слову.
      Від віри - присок, сажа, пилюга,
      Любов до Бога - казка бірюзова

      Тож від небесних брам віддав ключі,
      Пішов на фронт, зі світла в чорну темінь.
      Чого ж у сни приходиш уночі,
      Вимолювати прощення у мене?

      Бо я - твій син - загину. Як і ти.
      Не на хресті - москаль заріже лезом.
      Не страшно, я уже немолодий,
      Але як ти, мій Батьку,- не воскресну.

      Усе життя не відав отчих рук,
      Обвик до самоти, отрути, скверни.
      Не плач, мій Тату. Я - лише байстрюк,
      Свята душа, присуджена геєні.

      07.01.2019 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    113. Милосердя


      Проповідує піп не те
      (нащо слухати пустобріха?) :
      "Поважайте усіх людей,
      Не бажайте злостивцям лиха..."

      А кацап увірвася в дім
      Ґвалтувати вагітну жінку.
      Гарно нелюда "охрестив",-
      Він тепер безрукий каліка.

      Інший біс розстріляв сім'ю
      І поцупив святу іконку.
      Нині з черепа ката п'ю
      Кров його, наче самогонку.

      Хоч і знаю свій епілог -
      Воюватиму до загину.
      Бо не скаране чорне зло
      Буде нищити Україну.

      Дружба з ворогом? Глупсто. Блаж.
      Не клюю на таку пастельку.
      Затовчу миротворчу фальш
      Москалеві кілком у пельку.

      Милосердя до зла - наврок,
      Воїн треба людві - не пастир.
      З кулаками - живе добро,
      А беззбройне - загине в рабстві.

      06.01. 2020 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Стань титаном!


      Велелюбство - це священний дар,
      Цнота - брама до чудес нірванних.
      Хто відкриє - питиме нектар
      І душевні гоїтиме рани.

      Я в цій справі ведмежатник-спец,
      Кожен день ходжу орати нивку.
      А невмійко гамає супець
      З чаркою горілки ув обнімку.

      Бо у мене "техніка" - ще та!-
      Борони , плуги - з твердої сталі.
      Сам Ерот сказав: - Вот єто да-а-а!-
      Як уздрів могутні причандали.

      Та і це дрібниці. Головне -
      Справу цю любити до знетями.
      Мавко! Нумо ув альков пурнем,
      Щоб любов у серці грала гами!

      Щоб крутили вихором чуття
      Цілий вік із вечора до рання -
      Стань титаном! Гідним цих звитяг.
      Кличе жінка в рай? Бігом у спальню!

      05.01.2020 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Сон
      Майдану - дуля! А убивцям - воля!
      Намарно воював за цей народ.
      Такі як я - паяцу - кістка в горлі,
      А в друзях - сатана, кремлівський чорт.

      І руку тисне, і цілує рило,
      Вітає з Новим роком, лізе в зад.
      А на Донбасі снігом білим-білим
      Хурделиця вкриває маскхалат.

      А завтра амністують людожерів,
      Рвоне в столицю кровопивць орда...
      Картина Босха. Ожили химери,
      З ножем у хаті човгає біда.

      У отчім домі порядкує зрадник,
      По телику щодня "Квартал", "Свати"...
      Кричу крізь біль: - Та будь воно неладнє!
      Беріть сокири і гайда сюди!...

      Чи заслужили ми такого лиха?
      Пора главу паяцу зняти з пліч...
      Прокинувся - Дніпро скувала крига
      А мертва тиша задавила ніч.

      02.01.2020 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Різдво


      Ми - гої. Послідовники Іуди,
      Своє - дурня, чортяче - ексклюзив.
      Хреста встромили Сваргові у груди,
      З Дажбогових бовванів образи.

      Ксьондзу - дукат, а гривеник - попові,
      Плати, дурбило! Суд Страшний гряде!
      На капищах - обітниці Єгови,
      Голодний люд продав усе святе.

      Ох і діла чинилися предивні
      Дідами, що що упилися "у дим".
      Дивись, онуче,- онде Володимир -
      За чорну зраду віри став святим.

      У церкві, як і завжди, гамір, людно,
      В лампадці срібній жевріє вогонь.
      Різдво. Сіяє зірка восьмикутна,
      Вітає люд Спасителя свого.

      04.01.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. По Леті


      У світі - безлад, а в раю - курорт,
      Пророки і святоші точать ляси.
      В горілку весла! Сум-журу - за борт!
      По Леті - в юність, хвилями міжчасся!

      Ну, що ж, братва, кажу усім адью!
      І хоч вояж цей шеляга не вартий -
      Узяв Харон еринію мою
      (за вутлий човен - королівська плата!).

      Хай тішиться. І він душа жива,
      Богиня розпашіла теж не проти.
      Мені ж миліший із онуч первак
      І побратими із моєї роти...

      А тиша! Тоне в річці кожен звук!
      По берегах - туман, печаль, жалива...
      А ось і хата рідна, наяву,
      І неня - ще не сива, а щаслива.

      Причалити не можу. Долі мста
      Колише жирний дим панікадила.
      Завбачливо зашила смерть вуста,
      А душу невидимкою зробила.

      03.01.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Зайвий
      Забляшковано совість, у виярку сховано ґлузд,
      Парасоля неправди прикрила сумління хламиду.
      Отже, люд бунтувати не буде - для влади це плюс,
      Мінус - рано чи пізно, повісять потвору цю хитру.

      А кунделики файні! Із медом рекламним - лайно,
      Миротворчий бальзам - для любителів сало жувати.
      Україну - кацапам! Грабуйте! Хахлам все одно!
      Добровольці за ґратами, нині паяци на варті.

      Як же гарно! Ялинка, петарди, салюти, стрічки!
      Новорічна дурня піднімає народові настрій.
      Я ж - на цвитарі. Спогади чорні тривожать думки,
      Як відспівував душу мою у церковці душпастир.

      Нащо вижив? Для чого? Я зайвий і тут, і в раю!
      Чом прогнав мене з пекла безжальний володар Еребу?
      - Годі,- каже,- кацапів душити в бою,
      Пекло бранцями зайняте, грішників більше не треба...

      Вітер б'є навідліг, закипіла у серці жура,
      Світлі мрії та юність блакитна порвались на клоччя.
      Між живими я - мрець. Для хахлів - страховидло, мара,
      У відставці суддя, із зацькованим поглядом вовчим.

      02.01.2020 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. До світла!

      Не знаю як - та мушу грати роль,
      Штовхає муза до клавіатури
      Статечна меланхолія - пароль,
      А логін - із Ерато шури-мури.

      Очицями щодня на мене "блись!",
      Пробуджує солодке і гріховне.
      Для мене - втіха звабниці каприз,
      Святий закон. А місяць нині вповні.

      Не треба й сонця - щастя видно й так,
      Упала з пліч хламидина прозора...
      А, може, в мене муза геть не та,-
      Ця - зовсім юна! А мені - за сорок.

      Чи, може,- я для неї молодий,
      До того ж - смертний, а вона - богиня...
      - О ні! Мені потрібен саме ти!
      Лише тобі, коханий муже, вірна!

      Я вірю. Як не вірити красі?
      ...рипить матрас перина перем'ята.
      За ніч казкову, музонько, мерсі!
      Ця зустріч у раю поеми варта.

      31.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. З Новим Роком!

      Цитриновий вівторок, Новий Рік...
      В "Ашані" бум на харч, дитячі цяці.
      А я у пеклі проклятому звик
      Лежати і углиб копати шанці.

      Паяц - на троні, хату вкрав банкір,
      Різник - на ринку, злодій - у коморі.
      Моє життя, розбите на шматки,
      Запхнули в згар і попіл руки мойри.

      У ямі цій свою закінчу путь,
      Умиюся патьоками рудими.
      За виярком навпроти - чорна лють,
      Там вороги катують побратимів.

      На плечах надто довго світ тримав,
      Несила із душі виймати жала.
      Я й так уже несутній. Смерть-кума
      Навідатись у гості обіцяла.

      Патриції награлись у війну,
      Купці країну скинули, як прикуп.
      Тепер я непотрібен. У труну
      Лягаю спати з долею в обнімку.

      31.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Влада


      Був і є по духу ти - кріпак,
      Не козак завзятий - сонна рохля.
      "Владі слава-а-а!"- гавкає товпа,
      Я ж бурчу на неї - щоб ти здохла.

      Пейса в шароварах - полюбуйсь!
      А ярмулку заховала в шапку.
      Ліпше їй лежати у гробу,
      А мені за правду, хлопе,- дякуй.

      Ти до неї лащися дарма,
      Ще й цілуєш споднє, руки, литку.
      Я ж іще не вижив із ума -
      Віншувати цю паскуду бридко.

      Підла, мстива, совісті нема,
      Краде, і до того ж - ледацюга.
      Бий собаку! Ось, кілка тримай!
      Ти хазяїн! А вона - обслуга!

      Та даремно розпинався я,
      Честь і гідність - у поснулих - вади.
      Взяла гору вдача глитая -
      Лиже раб "гудок" нікчемній владі.

      30.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Бусли і козли
      Загубились ноти в партитурі,
      Злущилася позлітка з віршат.
      Буслик є один в літературі -
      Почорніла від пихи душа.

      Від зазнайства випадає пір'я
      І сичить, неначебто гюрза.
      Кліпне оком - яблуні чорніють,
      Позіхне - темніють небеса.

      Завела його парнаська шкапа
      В калабані бруду, повні мух.
      День і ніч злостивця душить "жаба",
      Зверхності важкий, смердючий дух.

      Замість дзьоба вилупились роги,
      Замість лапок - ратиці тверді.
      Буслик щез. А є цапище-огир,-
      Чим же цій зарадити біді?

      Я почув небес прохання слізне:
      - Виручай невдаху! Ко-ко-ко!
      Вихід є! Сатири моцна клізма!
      З перцем, хроном, лютим часником.

      Що ж,- почищу чакри від маразму,
      А талант від глупства - зохен вей!
      Щезне, наче дим, пиха заразна,
      В цапі птах ліричний оживе.

      Для колег - гумористичні пільги,
      Скалозуба посмішка до вух.
      Ловко, правда? І мені до шмиги!
      Не люблю, коли страждає друг.

      30.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Жага
      Про зиму триста років не писав,
      З весною спочиваю на перині.
      Та глипнув у вікно, а там - краса! -
      Вгорнулись вишні у сріблястий іній.

      Весталці би моїй такий наряд!
      Щоб задрили всі мавки із Едему:
      На пишний ліф - з бурулі аксельбант,
      На гриву - кришталеву діадему.

      Та, мабуть, весь я зітканий з гріхів,
      У гості кличе з-за віконця курва.
      Перина - із хурделиці-юги,
      Подушка - мармурова кучугура.

      Із обома одразу завинив,
      Знімаю з серця цноти обладунки
      Для шепоту гарячого весни
      І для зими холодних поцілунків...

      28.12.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Повернуся!
      Вилетів з Парнасу, як із пращі,
      В цім сатирик винен, а не ти.
      Цей катюга між катами - кращий,
      Геніям общипує хвости,

      Полірує ратички ліричні,
      Люто богомічених гризе.
      Обернув, нечема, прахом вічне,
      Плачу, мов страждалець Джо Дассен.

      Все пропало, сестри! Йолі-палі!
      З'їв Пегаса цей тиранозавр.
      Муза череваниста у салі,
      Мов анорексична байбуза.

      Знову розпинають муки творчі,
      І натхнення хвиля чавить карк.
      Напишу про слізоньки дівочі,
      Бо і так в росі гіркій шнопак.

      Не журіться! Скоро повернуся!
      Буде все в ажурі та зер гуд!
      З медом еротичне мусі-пусі -
      Для читців чутливих - блюдо з блюд!

      28.12.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Моє життя
      Моє життя - доглянутий квітник,
      Дружина в цьому царстві - королева.
      Любові мед за сотню літ не згірк,
      Думки про милу - райдуга травнева.

      Без неї я би тричі вже помер,
      У яму падав - родичі мовчали.
      Спасла богиня, муза вишніх сфер,
      Заступниця від темної печалі.

      Роздмухала в заснулому вогонь,
      Почистила замулену криницю.
      Тепер я, мов метелик-махаон -
      Сіяють перламутром долі крильця.

      В турботах про сім'ю спливає вік,
      Качаю мед, в саду білю дерева.
      Моє життя - доглянутий квітник,
      Дружина в цьому царстві - королева.

      25.12.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Нащо

      Що ж, почнімо. У віконце глипніть,
      Що там? Бомж під баком хліб жує?
      Одвернулись? Бридко? Срібні ниті
      Умочив блукалець в олів'є?

      Він - самітник, мій колега-блазень,
      Гуморист від Бога, неформат.
      Вірші - перли у коштовній вазі,
      Справжній, не підроблений талант.

      У підвалі, за трубою, тепло,
      Хороводять миші, пацюки.
      А між нами праведнику - пекло,
      Слави камінь -гріх, тягар важкий.

      У кутку блохаста кожушина,
      Рукопис, погризене перо.
      Генія покинула дружина -
      Нащо їй злиденний літгерой?

      Мо', і я зламаюсь - час непевний,
      Радуюсь, коли прожив хоч день.
      Кликав: - Брате! Заставайсь у мене...
      Вип'є чаю, дякує і йде.

      24.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Борги


      Мацу для Мойші Ізя забодяжив,
      З бичка у тісто доїть молоко.
      Той, що не лох, мені на вухо й каже:
      - Лошара ти, бо прізвище на ко.

      Де гроші - там лайно. Тож розумаки
      Женуть глупОту в банки по кредит.
      В однім строю івани, ганси, жаки,
      І я між ними труся, наче кіт.

      Гребуть щасливці пряники в кишені,
      Вдягають добровільно ланцюги.
      О, брате мй! Ти також навіжений?
      Була душа - тепер одні борги.

      У Авеля майно поцупив Каїн
      І жінку плодовиту одсудив.
      Що, кістка в горлі заважає?
      Напозичав нещастя у біди?

      За звичкою, а може для порядку,
      Колектор шкуру з трупака дере.
      Під некрологом ставлю жирну крапку,
      А Сруль шепоче: - Рано, став тире.

      24.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Святий грішник

      В інтереті сидів допізна,
      Час на святощі з любою згаяв
      ...сниться в льолі квітчастій весна,
      За собою веде в буйнотрав'я.

      Сил пручатись нема (бачить Бог)-
      Вже не легінь і серденько хворе.
      Аж під хмари злітаєм удвох,
      Водоспадами котимось в море.

      Хто ж не любить весну молоду?
      В неї посаг дзвінкий і препишний -
      Солов'я щебетання в саду,
      Білопінні черешні та вишні.

      В голові золотистий туман,
      Вітер гепнув зопалу дверима ..
      Прокидаюся . .ранок, зима,
      Жінка спить у гарячих обіймах.

      Розціловую з пиптиком схил,
      Стиглі перса вгортаючи в шепіт.
      Хоті повінь змиває гріхи
      І розпалює райдуги в небі.

      24.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Сидорова коза


      О, Сидоре! І де твоя коза?
      Попастися потрібно вже скотині!
      А ти на сайт прибрьохав у трусах
      І сновигаєш тінню попідтинню.

      Хоч і стара , та є із неї толк -
      Дійки посмикай бестії полтавській!
      І будуть молоко, кисляк, сирок,
      І не забудь: чутлива твар до ласки.

      Тому стилом їй ґузно почеши,
      А хочеш - поштрикай, неначе шилом.
      Бігом за нею з нету у кущі!
      Хапай за роги і тягни у стійло!

      Науку вивчив, бачу, від і до,
      Агов! Ти де?...мовчить, не репетує.
      Нема кози. А Сидір, певно, здох,
      Строчив йому рецептики усує.

      23.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Зима

      В метеопоезії я - ас!
      І в пейзажній ліриці нівроку.
      Грудень і не грудень - мартопляс,
      Де мені довбати оолонку?

      Задощило, журиться сльота,
      Пір'я муз накисло від вологи.
      Мо', чкурнути з ними в Магадан?
      Ех, ніззя! Пегас уже не огир.

      А лошак поважний, у літах,
      Сивий хвіст, в зубах димить цигарка.
      А слизота радує кота -
      На кицьок полює, харцизяка.

      У садку бубнявіють бруньки,
      Віє з півдня подихом зефіру.
      Жіночка саджає огірки,
      Я (на еспорт!) - гумор і сатиру.

      Отакі от, сестри, пироги,
      Соловейки в стрісі мостять гнізда.
      Сняться кучугуристі сніги,
      Дід мороз і віхола іскриста.

      23.12.2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Патріот


      Дрижать коліна, на обличчях блідь,
      Розлючені читці хапають сапи...
      Я - патріот! Воюю аж курить!
      Пишу віршатка про війну з кацапом.

      Чи був я там? Звичайно, що не був!
      А хочу? Ні. Для цього є сусіда.
      Йому лежати випало в гробу,
      Мені - в книжках віршована обида.

      Бо я - естет! І сили вже не ті,
      Тримати ложку з супом - суща мука.
      А от племінник мій осиротів,
      Сестрі-вдовиці відчай в серце грюка.

      Та ну її до біса ту війну!
      Не місце там ліричному піїту.
      Кохану в ліжку міцно пригорну,
      Дріматимемо з нею до обіду.

      Не долинає гуркіт з-за Дінця,
      Поклала тацю жіночка на ковдру.
      Пора вечері. Пожую сальця
      І повіршую про любов-природу.

      23.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Не лети!
      На перині - диво. Обриси гітарні...
      Зваблива чаклунка, ще не у літах.
      Хай пошлють ій висі красеня до пари,
      Мій супутник - старість, сива самота.

      Мавка ж стогне хтиво, сниться грішний прутень,
      Одиноку душу в цьому не виню.
      Та на волі краще. Звабі руки, груди
      Пеленаю кріпко в льолю гамівну.

      Доля безталанна не у цім альові,
      Тут - хвилинна слабкість, спогад про любо,в.
      Ранок. Щезли мрії та жаготи повінь,
      Ключ у дверях клацнув замість післямов.

      Крила розправляю. Мить - і буду в небі,
      Вибілять сумління холоди та сніг.
      А у плечі шепіт:- Не лети, мій лебідь!
      Буде в нас дитина. Скоро, навесні...

      22.12.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Втрачені орієнтири
      Стогне мряка-сльота, в ринві злякано вітер голосить,
      І холодний туман лиже клуню у стилі ампір.
      Нам потрібна мета - у житті, у поезії, прозі,
      А її і нема. Є стило і офсетний папір.

      Муж заплаканий спить, в жінки часу немає на ласки,
      І удень, і вночі - тількі вірші одні в голові.
      Під подушкою спирт, а не тепла запаска любаски,
      От і випив мужик, не ворушиться, мов неживий.

      Мед чарунковий згірк, в музи око згубилось каправе,
      Та кохатися гріх, став я дідом (не треба хи-хи!).
      Помарновано вік на пусту, непривабливу справу,
      Ні цілунків палких, ні гарячої в ліжку юги.

      Чом Венері не фан? У альковах тулився б до бестій...
      Замість любощів - хлів, серденя від чуттів не дрижить.
      А сусідам - лафа, заклопотані справами честі:
      Утішають дружин, а дружини втішають мужів.

      Вчора знову ридав, із надривом і небезпричинно,
      Бо розхитаний нерв, самота бенкетує в душі.
      Як сідає свята , наче Бог, віршувати дружина,
      То вважай що помер я для неї, немов і не жив.

      16.12.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Зцілення


      Хоч був авторитетом у друзяк
      І роздавав щедротно щиглі гарні -
      Не вийшло з мене ватажка-ферзя,
      Пішак я у пішацькім океані.

      Та (слава Богу!) це не головне,
      Є муза. І цього, повірте, досить.
      Літаю до галактик і планет
      На фаетоні лірики та прози.

      Шляхи до мрій указують зірки,
      І хоч обвик ходити в небо пішки -
      Сідай, мій друже, побіля руки,
      Баскі Пегаси обривають віжки.

      Вляглася на коліна нота до,
      А ре - заснув. Співати утомився.
      У райдузі сяйній - моє гніздо,
      Сьогодні там гостюють сонце й місяць.

      Тут все здійсниться! Тільки забажай!
      Втече печаль і сенс життя воскрене!
      Очиститься утомлена душа
      У водоспаді слів моїх чудесних.

      17.12.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Невдале монашество

      Святе письмо. Про грішників абзац,
      Читаю про пекельні муки знову.
      Мої ж безгрішні, в рясі, тілеса,
      Забув давно - як пахнуть чорноброві.

      Самітник я. Оселя як нора,
      Сплітають павуки у тиші сіті.
      Не відаю тяжких любовних драм,
      А був вождем альковних сибаритів.

      З-за тину посміхається мамзель ..
      Та ну її! Ховаюся за тую.
      Аж тут - бабах!- сусідка борщ несе:
      - Давай тебе, дідуньо, нагодую!

      Не згледівся - усілась на руках,
      Стромляє ложку із гарячим в пельку.
      А потім..."Ох!". А трохи згодом "Ах!",
      В зубах стирчать панчохи і бретельки!

      Стріла Амура втрапила у ціль!
      Венера із монаха ліпить тата!
      Поменшало на світі удівців,
      Цілую мавці стиглі груденята.

      17.12.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Дилема
      Важке питання. Думав цілу ніч.
      Прострація...терзаю кума Гриця:
      - Що краще:ніжка мавки чи свині?
      Реберця з мясом чи м'якенька циця?

      Тут, браття,- або пан, або пропав:
      Не буде щастя, як дружина - відьма.
      Такому чоловіченьку - труба!
      Життя - не мед, а мука! Жах! Страхіття!

      Буває, паця з виду не товстА,
      На рилі й вухах сала кіт наплакав,
      Але від жиру вуса й борода
      Блищать, а в пельці тане тепла шкварка.

      Сходив на ринок. Від візиту - шок!
      Від того, що уздрів, аж кисло в роті.
      Ворушаться гельмінти між кишок,
      Рояться мухи над шматками плоті!

      Нехай їдять свинину вороги!
      На кухню зась! Лежу в обіймах пані.
      Стрункої шанувальник ноги,
      Опуклостей знавець небезталанний.

      16.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Моя муза
      Я - чарівник, слуга сяйних казок,
      Ерато благородної невільник.
      Тож віршопад пахтить, немов бузок,
      У строфах - муси, слоїки ванільні.

      МрійнА оаза! Щастя береги!
      Повсюди айви, квітнучі оливи!
      Рожевий мед любової жаги
      З пера тече струмочком дзюркітливим.

      Ерато! Ти не сон - реальність, яв!
      Мого таланту добровільна бранка.
      Союзниця, натхненниця моя
      І лагідна, усміхнена коханка.

      Рука лозою обвиває стан,
      Вкриває плечі музі світло зірки.
      Цілує жінка мужа у вуста,
      Цілую жінці вогненосні піки...

      16.12.2019 р.

      Адреса

      Наснилися журавликів ключі,
      Вгортає обрій пухом тополиним...
      Прокинувся - горобчик цвіринчить,
      Весну гукає, бо надворі зимно.

      Тулюсь до жінки, наче кіт-Баюн,
      Мальований багрянцем на фіранках.
      А ліжко телле. Руки у раю
      Ворушать на богині теплі ябка.

      Ерато до вподоби сибарит
      І пестощі в любовнім океані.
      Альков для нас - оаза! Вишнецвіт!
      Розложисте кубельце мрій нірванних.

      Ця муза - найчарівніша з богинь,
      У неї у фаворі, не в опалі.
      Голодний смерч амурної юги
      На клапті рве сонливість і печалі.

      Зимова неміч котру вже добу,
      Сніжиста мла веснянкою зоріє.
      Адреса раю для чужих - табу...
      Хрущовка, другий поверх, місто Київ.

      14.12. 2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Чужі та рідні


      Патріотики впала з очей істерична полуда,
      Малювати пером надокучило теми м'які.
      Тут усе не моє - ні держава, ні мова, ні люди,
      Як грибниці довкола - обійстя чужих земляків.

      А природа чудова! Шерхоче, ясніє, щебече,
      Чистим подихом вітер шепоче на вухо слова:
      - Помирає твій дух! О, мій брате! Спасіння - утеча!
      Сядь мені на крило! Однесу ув оазу нірванн.

      Смиче вітер за крила. Та я непорушний, мов скеля,
      Тільки гнів закипає в гарячій від дум голові.
      Я Словами уріс у дідівську святу оцю землю,
      Кров моя - у живиці вишЕнь і у соці трави.

      Розвіває засніжені коси засмучений вітер,
      Марно сили втрачав. Я ж чортів не на жарт розізлив.
      Скорчували гніздо вогнептахове люди неситі
      І мене разом з ним у ковші на смітник однеслИ.

      У обіймах прощальних заснула заплакана муза,
      Удихнути несила і коле під лівим ребром.
      У пречистих джерелах, дощах і росі розчинюся
      І підземними венами витечу в рідний Дніпро.

      16.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. На колінах
      Я - Божий раб, слуга небес, невільник,
      Шепоче отченаш щодня гортань.
      Хрест на душі, на шиї, на могилі...
      А решта - це житейська суєта.

      Ходжу у храм, поводжуся святенно,
      Є чорна ряса, дуля в рукаві.
      Гріха боюся та...грішу щоденно,
      А син мій недоладній - рідновір.

      Для нього божество одне - природа,
      І сам він також, каже, - напівбог.
      Анафему шепчу синочку потай
      І проклинаю, щоб скоріше здох.

      Товчу його як грушу, длані в саднах,
      Під Біблію кладу, немов під прес.
      Для нього я не батько - чорний зрадник,
      Затурканий релігією бевзь.

      Чуже дитя. І це моя провина,
      Хоча його ще в льолі охрестив.
      Стою перед амвоном на колінах,
      Шепчу затято: "Господи, прости!".

      13.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Mеmento mori
      То, хто ж я, сестри? Штепсель? Тарапунька?
      Беззубий пень? Із вусами хлоп'я?
      Не дід і не юнак, а лисий вуйко,
      Ні бе, ні ме! Ні риба, ані м'я!

      - Йди в монастир,- збиткується сатира,-
      Пракорінь спить - таких беруть у скит.
      Для музи ти, немов на шиї гиря,
      Підтоптаний, невизнаний піїт.

      Від зморшок не зарадить санаторій
      Та поцілунки мавоньок палкі.
      Жуй сухарі. Але memento mori
      Й майбутній трем старечої руки...

      Плету зі слів мальованки ажурні,
      Відшукую гармонії портал.
      Думками - ще у юності безжурній,
      А грішним тілом - вже давно не там.

      11.12.2019 р.

      Memento mori - пам'ятай про смерть (лат.)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    141. Передрання

      Зазирає в передзим'я
      Місяченька ріг твердий.
      Мрійна тканка повечір'я
      Сад накрила від шопти.

      Лебедію в нічку темну
      Поміж аспідних нірван.
      Спінюю крильми щоденно
      Піднебесний окіян.

      А удень казки співаю,
      Засіваю ними світ.
      Є гніздечко із розмаю,
      Ложе - папороті цвіт.

      Там, де я - зникає крига,
      Линуть звуки арф та лір.
      В кігтях - оберіг від лиха,
      В дзьобі - камінь Алатир.

      Тане зірка-зорянця,
      Скліють крапельки роси.
      Попрошу сестру жар-птицю
      Розбудить ранкову синь.

      11.12.2019 р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Льодостав


      Ступаючи поміж кривавих цят
      Вплітаю світло в музику мінорну.
      А річка - без початку і кінця,
      По кризі - блюдця чорних ополонок.

      Штовхає боривітер у плече,
      Аби у вир шубовснув з головою..
      У ближній каламуті - втрати щем,
      А в дальній ямі - пелюстки любові.

      У тій, що зліва - доні голосок,
      Праворуч - голубіють очі нені...
      А голову вгортає у сніжок
      І тягне долу втомлена буденність.

      Вважав, що доживу хоча б до ста -
      Не вічність (як належить всім поетам).
      На обрії яріє льодостав -
      Весною упаду в обійми Лети.

      10.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Брат
      Проти кого тепер заряджати пістолі?
      Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
      Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
      Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

      Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
      Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.
      Звуки, ноти, ключі підмінили в акордах -
      Я ж у власній родині - чужий, НЛО.

      Годі вити нещирі слова-недомовки,
      Вже від правди не буде страшної біди:
      Брат - для матері нашої - совісті докір.
      Ох і родичем Бог мене нагородив!

      Ти своє дитинча отруїв ще в утробі,
      Україну, вишИванки - бачиш в гробу.
      Став для янкі своїм, кацапурам, Європі,
      Вивчив ідиш, латину, а рідну...забув.

      P.S:

      Меч мій - Слово. Правічне. Кували з інклюзу,
      Гартували у крові дідів-козаків.
      Прю. Навпроти - кацапська горгона-Медуза,
      А за мною поснулі лежать земляки...

      09.12.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Тяжко
      Сиджу всю ніч над вогником лампадним,
      Від розпачу аж труситься губа.
      В руці порвалась нитка Аріадни!
      Коханню швах! У тріщинах судьба!

      Болить від дум тяжких голівка лиса,
      Від слізок аж плющить у рукавах.
      Нема цілунків! Еротична криза!
      Не чути спорадичних "ох" та "ах"!

      Для мене жінка - це усе на світі:
      Та недоступні Євині дари.
      Т'ому жагу топлю ув оковитій,
      Гризу недолі черстві сухарі.

      Спасайте, любки! Трохи ще - й зів'яну!
      Ворони за віконцем "кар" та "кар".,
      У ліжко нежить завалив кохану,
      Мов кроманйонець мамонта у яр.

      Серцебиття, шугає кров у тім'ї
      Як бачу жінчин виріз декольте.
      Чи витримаю три доби катівні
      А, може, ніс і в мене закладе?

      09.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Пори року
      Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
      Хай сьогодні розв'яже язик.
      Пити крівцю навчитись не важко -
      Складно жити людиною вік.

      Тяжко ворога й тещу любити,
      Зріти правду без лірики шат.
      Я свою заганяю у сіті
      Небезпечних для влади віршат.

      Осінь плюнула зимоньці в спину,
      Літо дулю скрутило весні.
      Я за це відчуваю провину,
      Анапест - невеселий, сумний.

      Пори року спесиві, як діти,
      Все воюють. Я - крайній. Але
      Як ревнивих сестриць помирити
      Чи дружину мою з москалем?

      А поезія злиться на прозу,
      Літо зиму вганяє в труну...
      За дощами - тумани й морози,
      За прокляттями - бачу війну.

      08.12.2019р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Рапсодія кохання

      Весна в моїм сердечному саду!
      Медами - солов'їне щебетання!
      Вплітає світ в життєву суєту
      Осонцену рапсодію кохання.

      Я жив одинаком. Тепер воскрес!
      Душа моя убралась у клечання!
      Нарешті доторкнувся до небес,-
      Гримить в раю рапсодія кохання!

      Хоча мені уже півсотні літ,
      А в пам'яті дзвенить струна печальна,
      Та я лечу, окрилений, в зеніт,
      З рапсодією щирого кохання.

      О, жінко! Безсумнівно, ти - з богинь!
      Для чоловіка - річка життєдайна!
      У хвилях полум'яної жаги
      Ми творимо рапсодію кохання.

      08.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Малюнок
      Настрій - пастельна блакить.
      Мить - і усе навпаки:
      Буря у ложці води,
      Гнівних філіппік пуки.

      Взяли мене на ножі
      І утоптали у бруд.
      Нащо? От нащо, скажіть?
      Я ж - одинак, а вас - гурт.

      В очі - солодка хвала,
      Приятель в"ється вужем.
      Як одвернуся - хула
      В спину встрягає ножем.

      Шепче знадійливо Біг:
      - Недругу світлом віддяч
      І подаруй оберіг -
      В райдузі сонячний мяч.

      В тебе - перо і калам,
      До чаклування є хист.
      Хай п'є з твого джерела,
      Гоїть печалі та злість.

      Я малював допізна,
      Золото сіяв з руки.
      Усмішка друга ясна
      Світиться знову таки.

      20.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Завтра...
      Чалапаю понуро бездоріжжям,
      У торбі міль та Божа благодать.
      Куди не ткнуся, чую: - Геть, грабіжник!
      Ти - бідний. Отже,- харцизяка! Тать!

      Доокола і справді - крези, ґазди,
      Застрелять вмить! Ступни за тин хоч крок.
      Вважають, що прийшов до них я красти
      Й процвиндрити поцуплене добро.

      Смикнув із чуба хутко волосину,
      Припасував гілляку та гачка.
      Спіймав лина. Готую юшку жирну,
      Годину (щоб остигла) почекав

      І кличу: - Хлопаки! Ідіть до столу!
      Частую задарма! Беріть усе!
      Та мужики сховались у стодоли,
      Принишкли по хатах стрункі мамзель.

      Ніхто не вийшов. Стережуть невсипно
      У клумаки натоптане добро.
      Бідняк і пан завжди живуть осібно,
      А з виду, наче, всі - один народ.

      Пішов чужак. Дотла згоріла ватра,
      Не муляє на ґузні більше прищ...
      Піймаю рибки землякам і завтра,
      А нині вам оцей дарую вірш.

      04.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Марно


      Відкрито браму знань кривим ключем,

      Розсипались, мов прах, іржаві грати.

      У тиглі - совість. Плавиться, тече...

      Струмок холоне, гаснуть краплі правди.


      З моїх, дбайливо пещених гріхів,

      Продовжую ще зі шкілької лави

      Алхімію неправедних шляхів,

      А у підручних - хитрий біс лукавий.


      Я золота і слави так бажав!

      Шукав потрібні формули, сполуки.

      А результат - на дні сичить олжа,

      До мене простягає чорні руки.


      У дзеркалі навпроти - хворий гном,

      Ні друзів, ні сім'ї на видноколі.

      Я сам на сам залишився зі злом

      В колодязі отруєної долі.


      Не тільки я - всі люди не святі!

      Достоєн кожен вироку, огуди.

      А час іде. Хламіття повен дім,

      А щастя не було. І вже не буде.


      03.12.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Війна


      Підлість і зраду давно не хулю,
      Обрано інший критерій.
      Чесні - на фронті. А хто у тилу?
      Звісно,- одні волонтери!

      Пляж. На макітрах крислаті брилі,
      Горбляться черева панські.
      В цирк перемоги ідуть ковалі,
      Наче піхота у наступ.

      Шило на мило, вугілля на хліб,
      Брата з Майдану - на гілку.
      Гарно "воюють" з Москвою хахли -
      Салом торгують на ринку.

      Ворог - обличчям, а я навпаки -
      Ґузном сварюся з-за рогу.
      Риють окопи під хрін селюки...
      - Синку, ура! Перемога!

      02.12.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Не нагадуй
      Розказати благає онук,
      Як я був, колись, артилеристом...
      Не нагадуй мені про війну,
      Не нагадуй про смерть і убивства.

      Там по головах страхом дощить,
      Сни тривожить задушена совість.
      Після бою (це норма) - під щит,
      На щиті - це курйоз, випадковість.

      Міна. Вибух. В раю загуло,
      Хмари вкрило землею, бадиллям.
      А за насипом - Боже крило,
      Ще ворушиться, вирване з тіла.

      Згар від пороху вкрила ропа,
      Ріже тиша, гостріше ножаки...
      Бог безгучно у трави упав -
      Світ убрався в кармінові маки.

      В Лету краще б за Нього пірнув,
      Він не згодився, хоч і просив я.
      Не нагадуй мені про війну,
      Не нагадуй про власне безсилля.

      01.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Умовив!

      Я - геній. І у цьому вся біда,
      Бо музи без трико такі лукаві!
      Та читачів удячних - полк! Орда!
      Кричать, немов на пуп: "Маестро, браво!".

      Пишу любовне. Гурій аромат
      Витає у альковному Едемі.
      А у колеги оплесків нема,
      Сльозаві рими, нещасливі теми.

      Аби Пегас і твій злітав до зір,
      А читачі цьом-цьоми слали в "лічку" -
      Я поділюся - тільки попроси! -
      Венерою опуклою на нічку.

      Вона безплатно дасть один урок:
      Як треба позбуватися скорботи.
      А вранці, аж дрижатиме перо,
      Наповнене фонтанами жаготи.

      То що, готовий, друже? Не мовчи!
      Рецептик перевірено стократно.
      Кохання для чутливих читачів,
      Як для сліпого нитка Аріадни...

      От бачиш - шанувальників огром!
      Є лайки з Гондурасу, Лісабону.
      На постаменті місця стачить двом!
      І ти вже геній! Ось, тримай корону.

      01.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Піст

      Скніє пляшка від пива порожня,
      Телевізор-гавкун "бу-бу-бу".
      Жартувати зі мною не можна
      І серйозно, звиняйте,- табу.

      Сняться шинка, вуджені ковбаси,
      До вечері дружина гука...
      Та навиворіт склалися пазли:
      Піст вимучує кишківника.

      Ні любові, ні мняса, ні рому -
      Наказав мене вірою Бог.
      З голоднечі впадаю у кому,
      Хочу вити, немов шобтиздох.

      Грішні думи терзають ізранку,
      Хтиві мислі катують вночі.
      А сусіда персисту коханку
      Охам-ахам вдоволено вчить.

      Шаурмою пахтить від узбека,
      Сухарем - від моєї жони.
      П"ю свячену водицю із глека
      Під молитву "Антихристе, згинь!".

      Ох, як багнеться, сестроньки, ласки!
      Я б і бабці столітній годив...
      Як не буду грішити до Пасхи,
      То вважате стражальця святим.

      01.12.2019 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Біго-о-ом!


      Ковтніте чачі повний глечик,
      Приклейте мешти до халяв
      І завтра йдіть на творчий вечір,
      Який я вам приготував.

      Щоб не було "швидкої Насті",
      А у пахвині лютих бліх -
      Ліпитиму сатири пластир
      Мужам на еротичний ріг.

      Пегасові сипну квасолі,
      Щоб був, неначе колобок.
      А вам - ліричих різносолів -
      І про природу, й про любов.

      Спитайте в кума-пустобріха:
      До мене варто йти чи ні?
      Авжеж! Для кожного є пільга,
      Немов для власної жони.

      Тому кінчайте шури-мури,
      До вечора не лізьте в гугль.
      Летіть в музей літератури,
      Почну в шістнадцятій нуль-нуль.

      29.11.2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Звикаю

      Держава не держава - щось фантомне...
      Рече паяц безтактно недожарт:
      - Скінчилася війна, пора додому
      І годі заважати торгашам.

      Чекає вдома жінка-вередуля,
      Іди її, а не Донбас рятуй...
      Уперлася провладна в спину дуля
      І запах зради чути за версту.

      О, як же тихо нині над Майданом,-
      Ні сполохів заграви, ні димів...
      Упала булава з руки Богдана
      Та у Дніпро скотилася у тьмі.

      Пішли до раю небайдужі, зайві
      Під звуки єрихонської труби...
      Візка спиняю на алеї Слави,
      Вищить від болю колесо судьби.

      Навпроти - дама. На руках болонка,
      На плечах модна шуба із шиншил.
      Звикаю жити без мети та ока,
      Без ніг, без серця, розуму й душі.

      27.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Розпач

      У нещастя і досі не віриться,
      Але час в Україні лихий.
      Похилилась калинова китиця,
      Сонце падає за небосхил.

      Б'є по тімені Господа палиця
      І кривавих не вимити плям...
      Годі плакати! Хай воно сказиться!
      Краще шию зчавлю москаля.

      Роздеру його пельку ручищами
      І чорнозему всиплю цебрО.
      Дротом карк обкручу його кільцями -
      Одплачу за убивства добром.

      Степ ковиловий мінами зорано,
      Бій щоночі з ордою важкий.
      Та кацапи тепер заговорені,
      Бо підтримують їх хохлаки.

      Поховалася погань у закути,
      Миру хоче. А я іще ні!
      Знов кацапок учитиму плакати
      Над могилами власних синів.

      26.11.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Вічність
      Що важливіше: Біблія? Бгахавадгіта? Коран?
      Борщ наваристий з м'ясом чи з бульбою й морквою зупа?
      І ворона, і курка достойні уваги й пера,
      Молода комиза і шамкочуча бабця беззуба.

      Подивися - корону на вуха насунув паяц,
      Ти - читаєш ці строфи, бо маєш письмацькі таланти.
      Тож не будь ґаволовом! Відшукуй потрібний абзац!
      Лупай скелю! Дізнайся чого же ти вартий!

      У нездатніх до розмислів мрії розтануть, мов дим,
      Ну, а в тебе - високе чоло і обличчя таки благородне...
      А відмичка від тайни - звичайні буденні труди:
      Вмієш муси варити? Готуйся до черги голодних.

      Крутить пальцем читач біля скроні - не те щось утяв?
      Переплутав сатири і лірики ноти в лібретто?
      Не зважайте на мене, наповнюйте смислом життя,
      А за віршик з підтекстом потисніть правицю поету.

      26.11.2019 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    158. Modus vivendi


      На ковзанці печалей і тривог
      Танцюють джигу розмисли житечні...
      Державою керує "янелох",
      А я - сатирик. Отже, глупства речник.

      За ширмою усміхнений абрам
      Підвішену за пейса водить ляльку.
      Вона ж бо, опріч смертного одра,
      Чіпляє воякам в гробах медальки...

      Узяв і я. Попробував на зуб...
      Не золото - штампована зневага.
      А жінка хоче соболиних шуб:
      - Ти що приніс в сім'ю? Сміття? Невдаха!

      Чого лежиш? Паяц зове на бал
      Злодюг, голодних, хитрих горлопанів.
      Прибуток - це не праця, а татьба!
      Он, бачиш - дезертирчик ожупанивсь?

      А чесний горопаха без руки,
      Обсніжена погромами чуприна...
      ось корвалол, хутчій до рота вкинь!
      Бо знову скажеш - я у смерті винна!

      P.S:

      А, може, у руці не той клавір?
      Зіграв октави, терції - не квінти?
      Віівенді модус...тимчасовий мир,
      Олжа з якою в спілці мушу жити.

      25.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    159. Моя земля
      Прошай, землице. Діл і поле
      Державі цій не дорогі.
      Такого не було ніколи -
      Так буде: восени торги.

      На площі люд чекає віча,
      А у царя в Сіон круїз.
      Поставить вензель карбівничий:
      "Земля й дідизна не твої".

      Нема у розуму опони,
      Нема у ґлузду засторог:
      В закладі - сад та землі орні,
      Усе що дав у спадок Бог.

      Чорнозем зважують ординці,
      Абрам несе мішок грошви.
      А ви пощезніть українці,
      Бо живете без голови.

      О, рідна земле! Як же сумно!
      Онуки ріжуть без ножа.
      Яріють степом житні вруна,
      Зберу востаннє урожай.

      25.11.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    160. Грішник

      Ну, що ж, - душа від тіла відлетіла
      В чистилище, де кубляться богИ.
      На вервиці гріхів - важезні брили,
      Ось-ось порветься нитка від ваги.

      Найтяжчий - я не вірю у спасіння,
      На олтарі не сипав мідяків.
      Весь вік саджав сади, орав, косив я,
      А от сусіда чинить навпаки.

      Він - праведник. Попи йому на плечі
      Поклали ноги і дурний оброк.
      І день, і ніч - молитва, піст чернечий,
      Характером - тишко, м'якенький шовк.

      А я в раю. Ріллею йде Спаситель.
      Питаю: - А моя пательня де?
      - Невже мені нема чого робити,
      Як розбиратись у гріхах людей?

      Пізнав мене Господь! Всміхнувся радо,
      Привів коня, а я чіпляю плуг.
      Весна в Едемі, часу небагато,
      У парі з ним оратимемо луг.

      24.11.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    161. Хата

      Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
      Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
      Уростаю у землю святу триста літ, триста зим,
      Гостював тут Господь, і правителі, й ангели Божі.
      .
      За парканом до зір виростають хороми нові,
      Я ж низенька, торкаються вітами стін моїх вишні.
      Кіт господаря кличе, шкребеться у двері мої,
      Вітер в ринві гуде, лізе в шпарку де кубляться миші.
      .
      У вечірньому мороці тануть поснулі дими,
      Догорають у печах з берези та дуба полінця.
      До побачення, осене! Я вже належу зимі,
      Білу шубу вдягнула на стріху ревнива сестриця.
      .
      18.11.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Воля


      Чи стачить сил порвати ланцюги,
      Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
      А страх мій дух утоптує у мохи,
      Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

      Перетерпів і осуд, і шопту,
      Лишив у сильцях серця половину.
      Тепер на волі битим склом іду,
      В слідах горять кармінові краплини.

      У клітці жив. А нині - утікач,
      Борги на шиї, а в кишені - бідність.
      Кубло позаду. В нім - тепло і харч,
      Задушлива, як спека, необхідність.

      Доволі! Я - людина, а не кріт!
      Пора життя ладнати після втечі.
      Світило сходить, тане в серці лід,
      Весна присіла пташкою на плечі.

      20.11.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Малюнок


      Настрій - пастельна блакить.
      Мить - і усе навпаки:
      Буря у ложці води,
      Гнівних філіппік пуки.

      Взяли мене на ножі
      І утоптали у бруд.
      Нащо? От нащо, скажіть?
      Я ж - одинак, а вас - гурт.

      В очі - солодка хвала.
      Та під рукою бромід:
      Як одвернуся - хула
      Кулями в спину летить.

      Шепче знадійливо Біг:
      - Недругу світлом віддяч
      І подаруй оберіг -
      В райдузі сонячний мяч.

      В тебе - перо і калам,
      До чаклування є хист.
      Хай п'є з твого джерела,
      Гоїть печалі та злість.

      Я малював допізна,
      Золото сіяв з руки.
      Усмішка друга ясна
      Світиться знову таки.

      20.11.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Скарб


      Дехто каже, що поет - це Бог.
      Ні, він - бранець смертної юдолі,
      Сито для біди, людських тривог,
      Прикрощів, образ, важкої долі.

      Золота в багатія - вози,
      Охоронців полк стоїть на варті.
      А у мене - крапельки краси,
      Жмутики гармонії та правди.

      Взяв перо в Пегаса із крила,
      Рунами покрив сторінку білу.
      І тече амріта з джерела -
      Йдіть, цього усім настачить зілля.

      Словом вичакловую наврок
      Не за славу й бронзові погруддя.
      На долоні світиться добро -
      Віддаю цей скарб хорошим людям.

      19.11.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    165. Дніпро

      Київ. Ранок. Поділ. Міст метро.
      З кручі дивиться в темряву Либідь.
      Затуманився сивий Дніпро,
      Бо зима береги його білить.

      Кров моя із порізаних вен
      Світить з дна, де води по коліна.
      Плесом хвиля у безвість пливе,
      Я назустріч із безвісті лину.

      Бо Дніпро не бажає разом
      Мандрувати зі мною до Лети.
      Обережно штовхнув на пісок,
      По обличчю махнув очеретом.

      Голку холоду в п'ятку встромив,
      Клешню рака засунув у вухо.
      Годі, Дніпре, кусатися! Мир!
      Пошукаю місцину, де сухо

      І поцуплю хламиду в бомжа,
      Ломануся крізь хащі додому...
      Віршик - правда? Чи глупа олжа?
      Я - розумний? А чи не всі вдома?

      19.11.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Панахида


      У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
      Кровиця ручаєм стікає на олтар
      Ровесників моїх - безногих і безруких,
      Убитих у боях, полоні, просто так.

      Запалені свічки погаснули від кривди,
      Павуча борода вкриває образи.
      Ти спав на небесах, коли вмирали діти?
      Вони ж кричали ніч: - О Господи! Спаси!

      В архангелів мечі вогнянно-харалужні,
      Послав би до дітей рубати ворогів...
      Так ні - прийшов сюди забрати їхні душі,
      Очорнені від мук, осліплі та глухі.

      Заструпилась ропа, скінчились час і рими,
      Розвезлася як вир небесна голубінь...
      Молюся за братів сльозами кров'яними:
      Летіть із Богом в рай. Мені ж пора у бій.

      18.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Сни
      Вирвано, витолочено печаль
      І забуттям переорано пам'ять.
      Знов уві сні цілу ніч кричав...
      Душу кацапи на дибі палять.

      Тризуба ріжуть на серці ножем,
      Прицвяхували до свОлоку длані.
      Я не в окопах п'ять років уже,
      Вдень - ще терпимо. Вночі - бій останній

      Переживає мій дух наяву,
      Постріл у спину, полон, біль і муки..
      Кожної ночі у пеклі живу,
      Вуха гарматний закладує гуркіт.

      Нені комбат прочитав некролог,
      Думав, мені не уникнути згуби
      ...ранок росою вмиває чоло,
      Сонце промінням розчіплює зуби.

      18.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Істина
      Veritas in vino - це закон,
      Для бульбульців - шлях до парадизу.
      Я ж - слабак, смакую молоко,
      Запиваю ним вівсяну тирсу.

      Кожен день голюся, мию пуп,
      Голова, мов бубон (це не жарти!).
      А у візаві липучий чуб,
      Бородища підмітає п'яти.

      Я - в обймах молодих мальвін,
      Ніс у цицях, а на шиї ляшка.
      А у нього - дуля в рукаві,
      Щастя - самогону повна пляшка.

      Ранок. А п'яниця в чарку "хлюп",
      В пащу суне цвілий огірочок.
      Хекне - ожива могильний труп,
      З домовини утікати хоче.

      Знов сусіда з бару в дім поповз,
      А мене цілують щохвилинно.
      У розумних, істина - любов,
      У нещасних - veritas in vino.

      18.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Не жалійся
      Мій Пегас жує сирі гриби,
      Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
      Не журися, куме! Воду пий!
      На сніданок дулю гамай лису.

      Хтів до неба та упав на дно?
      Не жалійся - сам у цьому винний.
      Гетьманом у нас - паяц з кіно,
      Результат - країна у руїні.

      Смичуть ляльку біси за нитки,
      Піднімають руку, ногу, фаллос...
      Трон купив собі Абрам меткий,
      Вмовкни - пізно піднімати галас.

      P.S:

      Сниться парадиз. Життя - у кайф,
      Визирає з рота ложка срібна...
      Йде майбутнє внуків з молотка -
      Наймитам землиця непотрібна.

      17.0.11.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Здаюся!
      Хто хвалою маже - той розпусник,
      Марно піднімає в неті шум.
      Скажеш: "Ти - мудрець!" - по носі лусну!
      Бовкнеш: "Геній!" - в гузно укушу.

      Хоч у голові в поета пусто
      Й шапка Мономаха вже мала -
      Хвальковитих потруїв би дустом
      Й роздягнув у тернах догола.

      Тих, хто хвалить - засолю у бочці
      З оцтом, сіллю, хроном запашним.
      Та знайдіть мені колоду в оці!
      Критикнути хочете чи ні?

      Ні, не хочуть. Хвалять. Кажуть "Треба",
      Лізуть цілуватися! Капець!
      Втік від люду. Та не втік від неба -
      "Славою" обквецяв горобець!

      Читачі ізнов беруть в облаву,
      Не тікаю, дудлю "самжене".
      Більше не ховаюся від слави,
      Бо вона і в пеклі дожене.

      12.11.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Пам'ять

      Хоч у венах голки - обманув таки я лікарів,
      Полетів на могили святих крізь прочинену браму.
      Запечалені спогади в льолях утрачених мрій,-
      Там немає ні доні, ні батька, ні сивої мами.

      Є глуха самота і пелюстя поламаних рож,
      Горепад проминув. Скоро черга й моя до Еребу.
      А з обличчя змиває журу тихим шепотом дощ,
      Щоб ніхто не дотямив - це сльози чи краплі із неба.

      Без любові прожитим століттям утрачено лік,
      Впав мій рід під ножа невблаганно жорстокої карми.
      Сліпне обрій, розсипався приск, промінь сонячний згірк,
      Колір вкрала жура, висихає печаль у каламі.

      Між буттям-небуттям пролягла, наче яр, борозна,
      Тягне руки до мене з-за неї покійна матуся.
      Десь далеко-далеко веселку цілує весна,
      Та до неї з холодної осені не дотягнуся.

      12.11.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Годі!
      Я таки, панянки, пришелепа,
      Розуму нема, хоч вік прожив.
      У жінок усе таке як треба,
      Не таке як треба у мужів.

      Точені у мавки ноженята,
      Гордовито вип'ячена грудь.
      А у мене вухо волохате,
      Бородища по коліна! Жуть!

      Вміє любка здивувати дечим,
      Застеля периноньку м'яку...
      Буйна грива падає на плечі -
      От мені б на лисину таку!

      А співає пташка ох і гарно!
      Як почую - дрижаки! Екстаз!
      Голосок - божественне сопрано,
      А у мене профундовий бас.

      Зубки білі, бо жона не курить,
      В мене ж - вічно в роті цигарки.
      Засміється - небеса танцюють,
      Я гигикну - дохнуть павуки.

      Всім відомо - ревність гірша раку,
      Точить волю й сили котрий рік.
      Блимають на жінку бахуряки,
      А на мене тільки лиш кнурі.

      Годі, браття, обростати мохом!
      Ще станцює доля гопака!
      Чимчикую в ванну брити ноги,
      Натягну густого парика.

      13.11.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Моя війна


      Я воюю за Неньку, черпаючи ложкою борщ,
      Гладжу перса коханій у ліжку з м'якеньким матрасом.
      Перемога вже близько! І ти так воюєш? Отож.
      НавзаЄм рукопашної - з тещею точаться ляси.

      Ох війна і тяжка! Набираю потроху ваги,
      Обирати між салом і шинкою вже непосильно.
      Поросяток у сажі понищив усіх до ноги.
      Кісточки доїдає, як боров вгодована, псина.

      А підступна любаска у ліжку очицями "блись"
      І, немов на коня, із розгону на грудь мою "гопа!".
      Ще й під носом сльота, доконає цей нежить колись -
      Це тобі не москаль, а підступна і підла хвороба.

      А тепер - найстрашніше! Оце наковтаюсь біди!
      Заряджаю останній набій - поетичний талантик.
      Віршенятко моє, наче куля в кацапа летить!
      Долучайтесь хутчій! Будем разом отак воювати.

      13.11.2019р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Може, годі?


      Агов, колеги! Є рецепт для вас!
      Відкрию тайну, щоб були у курсі:
      Я анапестом вилікував сказ,
      Гекзаметром - два пролежня на гузні.

      Викачує навроки лиш пеон,
      Забудькуватість - до снаги хорею.
      Від геморою - дактиль. Ой', пардон!
      А анакруз - у кого діарея.

      Спондей - якщо пришвидшується пульс,
      Пиррихій - щоб одвикнуть від поп-корну.
      Ось тільки з амфібрафієм конфуз -
      Ковтається лише з одеколоном.

      А муза виє: - Відпусти на Кіпр
      Обмитися від віршування "аса".
      А я пишу, підковтуючи "Шипр",
      Ще й анакруз упився! От зараза!

      В обох щоднини алкогольний шок,
      Ковток натхнення вже не лізе в гланди.
      І знову ямб. А потім - "на горшок".
      То може, друзі,- годі віршувати?

      12.11.2019р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Мир
      Мій брат по крові каже: - Напиши
      Про безпринципну зраду чорнороту.
      Бо знову хочуть миру торгаші
      З Росією, із сатаною, з чортом.

      Кацап однині вже не тать, а ксен,
      Ріднею стала лексика обсценна.
      Цей мир війну у Київ принесе
      І тріснуть навпіл кручі Борисфена.

      В столиці жир качають товстуни,
      На щітках для пупків шансон лабають.
      В окопах - ні рабів, ані панів,
      Живим - у бій, а мертвим - вічна пам'ять.

      P.S:

      Не прожене додому нас заліззя -
      Для воїв Україна - над усе.
      Йдемо на смерть. А ти повзи до біса
      Просити миру у команди "ЗЕ".

      11.11.2019 р.

      ксен - друг роду (лат.)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Вічно
      На дубі за вікном усівся крук
      І каркає на розпашілу жінку.
      Начаклувала відьма, що помру
      У триста років з нею ув обнімку.

      І став за мить одну немилим світ,
      Затемнений печальною габою.
      Бо й тисячі із нею мало літ
      Натішитись гарячою любов'ю.

      Оце халепа! За які гріхи
      Мені така гестапівська Голгота?
      Яких таких зобидив я богинь,
      Щоб так позбиткувались над Еротом?

      А мавка стогне! Чуєте? Ага!
      Вдоволена від ласки чорноброва.
      Вона не каже "Муж мій - дідуган"!
      Звертається поштиво: Казанова.

      Дзеркал нема, розбив старе трюмо -
      На вуха в зморшках нічого глядіти.
      Для бевзя й двадцять років - це ярмо,
      А я в коханні вічно хочу жити.

      11.11. 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Любов до України
      Командує ординець зграї "Плі!".
      Умер без болю. Мабуть, пощастило.
      Мене згребли підпилі москалі
      У вириту для ангелів могилу.

      Між бути і не бути - грань тонка...
      Увись лечу не сам, а з вірним другом.
      Та небеса гукнули" - Зачекай!"
      І удихнули в труп життя удруге.

      Із ями виліз. Крил уже нема,
      Обрізані ненавистю під корінь.
      Поснули кацапури ох дарма,
      Бо ніж мій гострий і не світять зорі.

      Колола мста в горлянки чужаків,
      А лють сичала, випущена з кліті...
      Ніхто однині не подасть руки
      За вчинене. І в рай шляхи закриті.

      Із ляку втік од мене час везінь,
      Бо руки і душа - в липкім карміні.
      Але під серцем храм із бірюзи
      Освітлює любов до України.

      11.11.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Дієта
      Зоп'яну бовкнув кум, що геній я.
      Насправді - бевзь. Не вірите? Даремно.
      Кому потрібен гумору маяк?
      В ціні корито й ложка здоровенна.

      І помисли в сатирика брудні -
      Виштовхує на глум святе і грішне.
      Пронос летальний вам потрібен? Ні.
      Ліричний шнапс вживати цікавіше.

      Розумні йдуть за м'ясом у "Ашан",
      Очікують на знижки, кості, пільги.
      А в критика очорненв душа:
      Торкнеться віхтем - буде не до шмиги.

      Колега нашаманив позитив,
      А я - хірург, перо - ножака гостра.
      Про нього кажуть: " Цей митець святий!",
      Моє читають - хочуть плигнуть з мосту.

      Один зоставсь. То що мене шкребе?
      Поїхала із музою карета.
      З поезії майструю канапе -
      Недоперчу, недосолю...дієта.

      10.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Лета
      Відлебеділо сонячне кохання,
      Огрійний перелесник став вайлом.
      Мені би в сіру осінь - краплю травня,
      Аби щасливим вийшов епілог.

      З пера впаде ось-ось остання титла,
      Дошарпує борвій уламки віт.
      Мені би наостанок промінь світла,-
      Щоб освітив дорогу на той світ.

      Через біду лечу мільярд парсеків,
      Душа в патьоках чорної жури.
      Мені би ув обійми до веселки
      Пірнути. Потім, смертонько,- бери.

      Спиняє серце дихання Ереба,
      Лишаю сад квітучий на вдову.
      Тепер мені нічого вже не треба -
      В безжурній тиші Летою пливу...

      10.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Навчитель
      В амурних справах головне - режим,
      За сотню років - жодного прогулу.
      Я без любові дня би не прожив,
      Сусідка теж би ноги простягнула.

      А ти куєш меча вряди-годи,
      В обнімку із собакою дрімаєш.
      Ану бігом Венеру розбуди!
      А що робити далі - пригадаєш.

      Покинь корито! Годі їсти борщ!
      Товстенний кендюх вищий за Говерлу!
      Ставай титаном! Майстром ліжкотрощ!
      Почисть старий та вірний "парабеллум".

      Кохаються монахи гарно теж,
      Як монастир не монастир - блудильня.
      Не спи! Інакше в рай не попадеш -
      Катує в пеклі лежнів чортовиння.

      Китайців-молодчаг аж за мільярд,
      Ти ж для краси - не щастя, а мучитель
      Не вмию руки, наче той Пілат:
      Приводь жону. Коханню буду вчити...

      09.11.20219р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. КантаАбіле
      На уламках казкової ліри сміється біда,
      Без огрійної музики тріснула райдуга неба.
      Битим склом горепаду по вінця забита гортань,
      А мені б на прощання кантабіле тьохнути треба.

      У чемерці військовій блукає засніжений труп,
      Вбиті внуки хапають за душу на кожному кроці.
      Полохливі ж затято мережать ліричну муру:
      От окопи й спустіли - немає в раю охоронців.

      Опріч висілок кинутий рота понуро бреде,
      Ми тут зайві. Залишимось - перестріляють тубільці.
      В шальці куля гаряча - це мій амулет і тотем,
      На могилі дітей ледве вирвав із рук удовиці.

      Щастя мінами всіяно ледь не по сивий Дніпро,
      Тож "брати" хай визбирують зраду і бгають у труни.
      Відступаємо. Миру немає - одна лише кров,
      Дезертир обдарує сюрпризом - медаллю з латуні.

      Кантабіле - співуче (лат.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Все одно
      Міняю з бодуна життєве кредо,
      В мистецтві перевтілення - ас! Спец!
      Оскільки полохливий - маю псевдо,
      Під віршами підписуюсь "Творець".

      І зі смаком, і скромно - те, що треба
      (найліпша із існуючих личин ).
      А мій Пегас не кінь - крилата зебра,
      А муза не співає, а гарчить.

      Крикливий кіч - для юнаків - кокетство,
      Бульки попси - для юнки - суперхіт.
      В трудівників ілюзії мистецтва
      Поезія - маркетинговий хід.

      Імення Бога нині вже не тайна,
      Мушву розводять у країні Оз.
      Читач клює на душу і кохання,
      Від гумору й іронії - пронос.

      Чи мудрий я? Напевно, пришелепа.
      Та часу обмаль, отже - все одно.
      Здається, що наблизився до неба,
      Але насправді - падаю на дно.

      07.11.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Лечу
      У полотні не вистачає барв,
      Маляр у носі мисль ворушить пальцем...
      У курки...нерест! В сідалі кав'яр!
      А в карасихи, наче груші, яйця!

      І наратив уже не наратив,
      Неомодерну шал! Фантазм абстрактний!
      А я перстом над вухом покрутив -
      Й задарма цю муру не хочу брати.

      Обкакофонив храм крикливий джаз,
      Зпопсячений шансон прасує карму.
      На цей смітник митцям ходити зась,
      Вже краще космодром чи пилорама.

      Ще б трохи - і залишився без крил,
      Наблизився іздуру надто близько
      До плямотіння зголоднілих рил
      Та вереску підпилого товписька.

      А рокер каже: - Дядя вередун!
      Та хай бурчить. Лечу знімать навроки
      Туди, де вітер грається в саду
      І розливає животворний спокій.

      05.11.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Я тебе люблю-у-у-у!

      В Едемі тьма.. Блідавий місяць писком
      Освітлює мій затишний альков.
      А там - персисті тіні одалісок
      І балдахін у стилі рококо.

      В рожевій ванні плещуться русалі,
      На лоджії три мавки грають в сквош.
      Від пишних дам утік би якнадалі,
      Але прикутий до кохання лож.

      У комині укубились гаргари,
      Навроки випускають з димара.
      Начаклували два цебра віагри
      Та афродизіяку двісті грам.

      На ліжку ліфчик, в квіточках піжама,
      Під ковдрою - русаля "о-го-го"!
      Зчавили плоть гріховнії бажання...
      - Хто перша, га? Утішити кого?

      А сонце "блись" підступно з-за фіранки,
      Урозтіч сни, дружина зверху "плюх"!
      Поцілувала й каже: - Добрий ранок!
      Коханий муже, я тебе люблю!

      05.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Живий

      Плутанина...фантазія? Яв?
      Плине Летою чорна гондола.
      Ген, над річкою, хата моя,
      Під горою - простора стодола.

      Я -живий! Не кажи, що вже труп!
      Мрій та планів за рам'ями торба.
      Сивиною обсніжений чуб
      Ліг спочити на крайчик окопу...

      Хрест на грудях та камінь важкий,
      І почесна шикується варта...
      А на березі Лети-ріки
      Плачуть зорями неня і тато.

      04.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Лети!

      Мй візаві потрапив на Парнас,
      Підкинули по блату (справа звична).
      Був графоманом. Нині супер-ас!
      Палітра майстра - сонячна, лірична.

      Повірте, друзі,- як же гарно тут!
      Веде у вічність місячна доріжка.
      І все б нічого, тільки ліліпут
      Поміж титанів, мов на кішці блішка.

      Пощезли захват, мрія-бірюза
      І висохло чорнило у каламі.
      У велетнів чуприни в небесах,
      А підкидень воює з тарганами.

      До чого я розмову цю веду?
      До того, що у кожного є карма:
      Поставив геній не туди п'яту
      І з "майстра" залишилась мокра пляма.

      Куди біжиш? Затримайся на мить
      Дослухати розважливу пораду:
      Як маєш крила - сам туди лети,
      Без преференцій, хабарів і блату.

      04.11.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Ні те. ні се

      Вип'ю трохи кон'яку "Шабо"
      І відкрию цікавезну тайну:
      Графомани - пишуть про любов,
      Геніїї - шкрябочуть про кохання.
      .
      Ну, а я - Ерот - ні те, ні се,
      Хоч і не пишу, але кохаю.
      На руках лежить струнка газель,
      Шепче: - Віднеси мене у спальню!
      .
      В радості взаємній бачу смисл,
      В парадизі - злочин бити бомки.
      А поета грішна точить мисль,
      Розпинають видива солодкі.
      .
      В поетеси аж посинів ніс,
      Строчить день і ніч - усе їй мало!
      Щоб вона не гигнула колись,
      Нагодуйте це нещастя салом.
      .
      Шепче муза: - Любий, поспіши!
      На ніч подаруй любові казку!
      ...Заховавсь у затишок душі,
      Упірнув під жінчину запаску.
      .
      01.11.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Не лох
      І я не лох, і ви не лохи,
      Усі ми, кажуть, о-го-го!
      В паяца почались пологи!
      На руки люду монстрик "Гоп!".

      Це - економіка держави,
      Від коломойщини байстрюк.
      Тепер майбутнє - цвях іржавий,
      Спокійній старості -каюк.

      І дезертири - патріоти,
      І уклоністи - сіль землі.
      А добровольці - ідіоти,
      Нехай вмирають на війні.

      Собаки гавкають на варті,
      Ще мить - і вчепляться у карк.
      Бо заважаю продавати
      Земельку зайдам за мідяк..

      Хотів пожить як бог хоч трохи
      Та марно мріяв - цуцик здох.
      Напевне. ми і справді - лохи,
      Бо Президент у нас - не лох.

      31.10.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Звільни!


      У дідугана всохлася кабака,
      Бажання є, а сили ніц нема.
      Тому на жінку безупину гавка :
      Нещасний муже! Чиниш так дарма!

      Весь вік вона тобі варила каші,
      Під носом витирала сопляки.
      А ти її за це смолою мажеш
      І здуру розпускаєш моцаки.

      Зубів немає, голова як бубон,
      Від немічі хитаєшся як дуб.
      Забув, коли казав востаннє "люба"
      І припадав до полум'яних губ.

      Тиран для жінки хоче бути паном
      І гнобить до могили, п'яний в дим.
      Тому піди і гигни під парканом,
      Звільни цей світ від люті-чорноти.

      Стають дурними у поважнім віці
      Нерідко. Я ж чуття пустив в алюр.
      Ласкаво гладжу ладу по голівці,
      До серця стиглу ягідку тулю.

      30.10.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Погідне


      Я знаю день, коли мене не стане,
      Влашую вам завчасно сабантуй.
      У небесах розкрилюся востаннє
      І каменем на землю упаду.

      Насправді, заслужив я долю іншу,
      За те, що дів любив та гамав спирт.
      Та це пусте,- в фіналі буде тиша
      Між скалок терцій та уламків квінт.

      Речу одверто - я не з тих піїтів,
      Що прагнуть слави, шани - знаєш сам.
      Тож не злетить планета із орбіти
      І не погасне сонце в небесах

      Ти думаєш, що мармурову брилу
      За труд на груди покладе онук?
      Ні,- буде забур'янена могила
      Й залізний хрест, застромлений в труну.

      Але до цього, брате, ще далеко,
      Дописую пісень черговий том.
      А на плечі щебече соловейко,
      В чуприні одуд витиме гніздо.

      29.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Зз хмарами
      А графомань сьогодні - не харам,
      Брудне письмо буяє, наче маки.
      Казати, що написане мура -
      Нечемно. От народ і ставить лайки.

      В ціні фальшивий склад, словесний прах,
      Навзаєм полонезу - тинди -ринди.
      А я, глупак, неначе той монах,
      З думками наодинці звик сидіти .

      Пора під хмари! Іскри з-під копит!
      У саквах - зошит, ручка, самогонка.
      Не чує вухо вереску товпи
      І обрію в димах не бачить око.

      Холодні скелі - ось моє гніздо!
      Гарячу музу взяв собі за жінку.
      Вона мені підказує рядок
      І тишею освячує сторінку.

      Ґвалт оплесків і шмаття похвальби
      Не благо для митця - отрута вбивча.
      Черпаю піднебесну голубінь -
      Готую фарби Рубенсу й Да Вінчі.

      28.10.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Може, ти?

      У містичному ритмі хитається втомлений піп,
      Паства шепче молитву стару перед ним на колінах.
      Тисне вічність на карму, на ауру, совість і німб,
      Утомився. І ще допікає колюча тернина.

      Віддаю безкоштовно, ще й бонус за це доточу,
      Забирай на додачу і цвяхи залізні, і пейса.
      Хоче звільнення хоч на годину курчавий мій чуб,
      Панкам дам на поталу , хай вкрутять мені ірокеза.

      Дайте каші та пива, бо шлунок віки як пустий,
      З-під амвона пахтить аж до неба підсмажена курка.
      Але бачити вічно бажають мене на хресті,
      Викупаючим ваші гріхи непростимі у муках.

      А темниці у мене у стилі ампір, рококо,
      Охоронці (попи і ксьондзИ) - позолочені крези.
      Божим духом харчуюсь, на світ позираю з ікон,-
      Не відпустять мене на свободу віряни добрезні.

      Бог я світлий, а люд ще жорстокий і трохи лихий,
      Продає, розпинає...та бачу у кожному друга.
      О, свята Міріам! Ти казала: - Давай за гріхи
      Я висітиму вічність... чому я тебе не послухав?

      27.10.2019 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Втеча
      "...виходять з дупел перші холоди."
      Сергій Осока

      Виходять з дупел перші холоди,
      А з вовчих ям пливуть зубаті тіні.
      Туман блукає, наче кінь гнідий
      У круговерті запахів осінніх.

      У осені нічого не просив -
      Вона сама обдарувати хоче.
      Вгортає крила в крапельки роси
      Під шепіт вітру й скрекоти сорочі.

      А плечі обнімає ліс рудий
      І голкою ялини цілить в око.
      - Лишайся тут! О, літечко,- не йди!
      Без тебе нам так сумно й одиноко!

      А поруч сад (бере, ренклод, ранет)
      Підспівує мелодію мінорну.
      Осіння ж мла то інієм дмухне,
      То заганяє зашпори під кору.

      Багрянця келих випив "на коня",
      Аби зимі не впасти під копита.
      Востаннє обрій леготом обняв
      Й зігрів цілунком бабиного літа.

      25.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Годі!

      Писати? Не писати?.. досить глупства!
      Перстом творця хай буде мій сусід
      Тепер цікавлять морква та капуста,
      Не магістрал - наваристий обід.

      Стрибають балерини на пуантах,
      Скрипаль добу вимучує форшлаг.
      Нехай іде поезія до ката -
      Від неї ані грошей, ані благ.

      Попа умовив, аби він кропилом
      Пройшовсь по стосах віршів та еклог.
      Пегас від голодухи згриз вудила -
      І добре що утік, інакше б здох.

      Немає часу на пустопорожнє,
      І жінка теж газдиня клопітка.
      А ти пиши. І хай Господь поможе
      Та не усохне втомлена рука.

      22.10.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Люби!
      Люби!

      Втомився в ліжку гірше за кентавра,
      Ще трохи - і настала би хана.
      Сказати "Годі!" я не маю права,
      Бо я лиш муж, ну а вона - жона!

      І не втекти, бо мавка надто терта,
      У сексі має п'ятдесятий дан.
      Сизиф-трудяга проти мене ледар,
      ЗдитИнілий від пустощів титан.

      За вироком розгніваних ериній
      Мій візаві позбавлений мети.
      На гору котить день і ніч каміння -
      Безглуздішої справи не знайти.

      Я ж пізнаю диван, кущі, отаву
      Й ні разу жінці не казав "Ніззя!".
      Богиню вдовольняти - гідна справа,
      Хоч трудна та почесна ця стезя.

      Люби душі своєї половину,
      Ну, а коли підкрадеться каюк -
      Лягай сміливо в теплу домовину,
      Адама Єва знайде іі в раю.

      24.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Печаль


      Течуть слова...любов...душа...шарман,
      Перо в руках митця, неначе віник.
      Мені не допікає графоман,
      Лише хахол,, байдужий до країни.

      Прокиньтесь, люди! Йде до нас орда!
      На часі не любов, а тема інша.
      Та за слова сховалась пустота,
      Гормонами засмічуючи тишу.

      По горло вгруз у сірий наратив,
      На плечах - тінь поезії печалі.
      А мій товариш пише про сади,
      Жаготи крик у заростях азалій.

      Від лірики солодкої одвик -
      Мої пейзажі - кров'ю й чорним матом.
      І знов строфа зривається на крик
      Опісля тризни за убитим братом.

      Поклав його на землю під щити
      Та сонячний уклав в долоню зайчик.
      А осінь сипле листом золотим
      Журбою і дощами тихо плаче.

      22.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Я і осінь
      Подивись - яка довкруж краса!
      Ваблять очі китиці калини.
      Я би про природу не писав,
      Але осінь просить щохвилинно.

      Ліг би як ведмедик у барліг
      Ссати лапу до весни чи літа.
      Та відмова любці - смертний гріх,
      Гірше, ніж не пити оковиту.

      Крутить листям вітер карусель,
      Підніма до неба - ох і ловкий!
      А на грядці зайченя гризе
      Капустину, бо немає моркви.

      Жінка вчора викопала всю,
      Я до цього щось не докумекав.
      Тьху, братове! Що це я верзу!
      Кошик в зуби й нумо по опеньки!

      Жінка теж кричить: - Вайло, іди!
      Бач, в осіннім лісі - справжня казка?
      Назбирай сріблястих павутин,
      Щоб у нас була перина панська.

      А у небі заздрісна шопта -
      Вись ревнує клекотом лелечим.
      Лащиться красуня золота
      Та в її обіймах - холоднеча.

      Вечір розпряга Чумацький Віз,
      Світить місяць на небесній таці...
      Годі! Від морозу синій ніс!
      Йди шукати іншого коханця!

      22.10.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Життєствердне


      За роги, думав, долю ухопив,
      Її хвоста на руку намотавши.
      Але жую тепер тверді пупи,
      Ковтаю воду, без олії каші.

      Злостивий фатум -це не любий ксен,
      Харчує, гад, не з золотої ложки.
      Хвороба підла звивини гризе,
      Виорюють чоло глибокі зморшки.

      Чи встигну долі повернуть борги?
      Мо', знову не уникнути ковіньки?
      Та вихід є! Із сиром пироги
      Та сулія гарячої горілки!

      Від спирту тане мряка у мислях,
      Відроджується дух, неначе Фенікс.
      Хай лихо спочиває у гробах,
      Мені ж іще не час в підземний термос.

      21.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Мудрування мудреця


      Майстер спражній - мовчун,
      То пощо балачки?
      Час різьбити судьбу, одягючи правду у шати.

      Я сьгодні плачу,
      Наміняв п'ятачків -
      Ти у пеклі вже був,
      Тож поваги і бонусу вартий.

      Хоч пірнути до дна?
      Та куди там тобі!
      Звик путі обирать
      По чужих ще й підроблених картах.

      Правда ж - тільки одна:
      Ти слугуєш сліпим.
      Недорікою скривджених рим
      У словесних пенатах.

      Колообіг думок
      Уморив читачів,
      Хочуть тему м'якеньку,
      А в мене - суціль інтеграли.

      Не дивися як вовк
      І на світ не гарчи.
      Бо до раю вхід є!
      Це - надійний ціанистий калій.

      20.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Чужі чи свої?
      Орда воює з нами вже не так -
      Укладує у вустя чорні мати.
      Російська мова - це отрута, рак,
      Ковток зробив - і став на шлях до зради.

      Козак - чужий. А от московська рать -
      Рідня найближча. Ось у чому драма.
      У тих, хто любить бля і перемать
      Миліша за свою бурятська мама.

      Між нами є усякі. Так чи ні'?
      Але навчився вірити мечу я.
      Поглянь - на тій, ворожій стороні,
      Ти мови української не вчуєш.

      Бо там - чужі, прислужники орди,
      А ми для них - бридка хахляцька погань.
      О, брате мій! Невже тепер і ти
      Відступишся від матері та Бога?

      Московський піп освячує мечі,
      Аби твій дід на балалайці бринькав.
      Усе життя кацапську мову вчив,
      Тепер він раб, потвора двоязика.

      Майбутнє у кайдАнах - це не глюк,
      Як зникне мова - щезне Україна.
      Беру вогонь очищенння до рук,
      Пером малюю оберіг для сина.

      20.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Зайвий
      Осиковий убито в груди клин,
      Війна за мир...скінчився час ордалій.
      Злетіла у небесну прозорінь
      Душа моя, посічена печаллю.

      "Не йди на фронт!- кричали. - Ти ж поет!
      Отримуй у тилу душевні рани!"
      Я ж вирвався на волю із лабет
      Угноєної байдужем нірвани.

      Чи стачить сил противитися злу?
      Навряд - богам потрібна гекатомба.
      Заплющу очі - бачу згар і млу,
      Розплющу - трупи ангелів в окопах.

      Спливає кров'ю дійсності пейзаж,
      Вмочає пензля Бог в жорстокі барви.
      А вдома - тиша, миротворча фальш...
      Живіть в раю. Я ж у Едемі - зайвий.

      20.10.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Пора


      На опалому листі вчаїлися краплі жури,
      Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
      Я програю красуні осінній любовне парі,
      Залишилася вірною тільки цнотлива Евтерпа.

      Все минулося - захват, цілунки, жагота, екстаз,
      Буде інший палкий кавалер дарувати їй втіху.
      А красуня танцює із вітром дженджеристий вальс,
      Обдаровуючи цілий світ переливчастим сміхом.

      Я пізнав тебе юну, гарячу, палку, молоду,
      Перем'ятий шерхоче і хтиво ворушиться килим.
      Мила осене! Звично крізь тебе у тишу іду,
      Де осріблює скроні зима, відбираючи сили.

      18.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Кожному - своє...

      Вдягнув мороз ув іній сивий луг,
      Свинцем гарячим ворог душу кропить.
      Команда ЗЕ царює у тилу,
      А я лежу, поранений, в окопі.

      Бо кожному - своє. Мені - війна,
      Криваві сльози вдів, брати-каліки.
      А дезертири ріжуть кабана -
      Кошерна закусь буде до горілки.

      Згорів бліндаж, уламок встряг у бронь,
      В хахлів - біда, а булава - в юдеїв.
      Раюють мироворці за Дніпром,
      Гендлюючи земелькою моєю.

      Присів на амбразуру чорний крук -
      Він чемний, ще живого не тривожить.
      Я знаю, що на полі цім помру,
      А діти підмітатимуть у Мойші.

      17.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Сузір'я слів


      В Ерато дар лежить на терезах,
      Вирішує чи дати... довго судить.
      А я сузір'я слів у небесах
      Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

      Звела нас доля чи щасливий рок?
      Це ключ до раю чи бандитська фомка?
      Не відпуска від себе ні на крок,
      Бо я - Любов. А муза одинока.

      Чи, може,- я її обдарував?
      Бо розцвіла, сестриці заздрять вроді.
      Кладе мене щоденно між отав
      І п'є до дна, не стримуючи хоті.

      Шерхоче вітер оксамит-руном,
      Вгортає ложе запахами літа.
      Мені без музи жити не дано,
      І їй без мене ані дня не жити.

      17.10.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Алюзії


      Простий селюк на фронті гине,
      Команда ЗЕ, як завжди, пас.
      Гукаймо "Слава Україні!
      Іди, герой! Воюй за нас!".

      Мені дорожчий власний бізнес,
      Дитина, жінка і бабло.
      Іще й на носі прищик виліз!
      Біда! Готую некролог!

      Страшне нещастя в дезертира,
      Сиджу, розчухую шнопак.
      Тобі потрібна мова, віра?
      Тоді іди й лягай під танк.

      З губи звисає каша манна,
      Трави свіженької курнув...
      А жінка в мене пані файна,
      Піду, у пазуху пурну.

      P.S:

      Хай буде мир. А хата - скраю,
      Ховаю голову в пісок.
      Уранці встав - кінець роздраю:...
      В саду стоїть кацапський' полк.

      16.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Війна і мир


      Я гетьманом ставати не хотів,
      Але царя зробили мойші з пупса.
      Вперед! До перемоги! Бий...котів!
      А москалів не варто. Бо боюся.

      Вмирають патріоти поміж вирв,
      Країну ж зрада поділила навпіл.
      Відводьмо зброю! Відсьогодні мир!
      Продати землю заважають залпи.

      Кагал до неї має інтерес,
      Купців табун приперся із Європи.
      За чорноземом черга до небес,
      А тут хахли урилися в окопи.

      З Росією пограю в піддавки,
      Штики поперековую на рала.
      А за земельку гинуть хохлаки,
      Яку приблудам вже пообіцяли.

      Коли ж останній лан із молотка
      Піде, аби кагалець ублажити -
      Війна заглохне . А моя рука
      У золото угрузне ваговите.

      P.S:

      А, може, все це видумки? Хто зна...
      Аборигенів вигнали ж із прерій!
      Ціна за мир - це зрада. Так і знай.
      А хочеш волі, то воюй за неї.

      16.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Лагідне

      Саджав троянди цілий день на клумбі,
      Втомився, сестри, аж немає слів.
      Прийшла пора товкти водицю в ступі,
      Бо вечоріє й кашу вже доїв.

      Інгредієнт один - щемне кохання,
      Приправа - серце, сльози і душа.
      Годиться для цієї справи спальня -
      Те місце, де з Ерато я лежав.

      Вона моя натхненниця грайлива,
      То підморгне, то сяде поміж вух.
      Сокоче "Ах!" коли цілую зліва,
      А справа цьомну, то волає "Ух!".

      Творю про те, як був ізверху, знизу
      Та цілував у музи пишну грудь.
      Бо читачі вимогливі до біса,
      Не пишеш про кохання - утечуть.

      Сьгодні знову мокрощоке просять,
      Кладе Пегасик першу борозну.
      Умілець я вичавлювати сльози:
      Прехтиве геть! Трагедію писну.

      15.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Хахли

      Чи ти людина? Ні, мара двонога!
      Із вуст злітає "йоб" й огидне "бля".
      Бо ти - хахол, росмовна чорна погань,
      Не українець - вироджена тля.

      Хахли - це не господарі, а воші,
      І хоч із ними цілий вік живу,
      Їм байдуже - москалики чи мойші
      Тримати будуть влади булаву.

      Їх бий, ґвалтуй із вечора до рання,
      Виполюй честь і мову як бур'ян,
      В одвіт - лиш апатичне ремигання
      Худоби, що жадає нагая.

      Тому до них нема у мене шани,
      У тлусті морди плюнути кортить.
      Мої ж брати лежали на Майдані
      Та захищають неньку від орди.

      Світ поділився навпіл: чорне - біле...
      На українців та бридких хахлів.
      Їх більше. Та за нами Божа сила,
      Чави цю гидь! Жаліть не варто! Ні!

      15.10. 2019 р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Сумління


      Хто хоче золота - обряще,
      У долі - стражник, злодій, кат.
      Тому без мене людям краще -
      Без совісті в кишенях лад.

      В ціні безжурне vita dolce,
      Набитий краденим шалман.
      А я дарма мозолю очі,
      Кажу що світле, а що тьма.

      Так, божество у зомбі -"money",
      У хворих - істина в вині.
      Та існувати у тумані
      Чи личить людям? Звісно, ні!

      Пливуть повз мене водопіллям
      Шматки обірваних вітрил...
      Хіба це щастя - мати крила,
      Як поруч братик мій без крил?

      Мою кусає длань, як щука,
      Від слини мокра борода.
      Та я веду сліпця за руку,
      Бо поруч прірва: крок - і там...
      #

      12.10.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Самота


      В окопі плаче дощ, спинився час,
      Шинкує ворог лютий душу сталлю.
      А небеса упали в чорну грязь,
      Накривши землю зоряною шаллю.

      Ніхто мене в це пекло не просив,
      Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
      А кров горить у крапельках роси,
      В обіймах смерті звично сходить сонце.

      Пливли повз мене ангели в гробах
      Туди, де світ уквітчано барвінком.
      Я вижив. Та поламана судьба
      Догнала вдома воїна-каліку.

      Пішли дружина, донечка, онук,
      Лишилися зі мною тільки рими.
      А самота - це плата за війну,
      Яку я затулив грудьми своїми.

      11.10.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    211. То шо?

      Піввіку не вилазив я з-за парти,
      Став асом пишних од, а був профан.
      Нелегко мудрагелю гарувати,
      А хто сказав, що дурнику лафа?

      Він теж людина! Любить ситну кашу
      І сивіє так само як і ти.
      Повага ж між братами більше важить,
      Ніж інтелект і зверхності понти.

      І взагалі - розумні нині дурні,
      А я - тупак, бо не з команди "ЗЕ".
      Окупували дезертири юні
      Печерський з грошенятами клозет.

      Командує брилем тепер ярмулка,
      Прикрила тяму й глузд на років п'ять.
      Життя було раніше - суща мука,
      Ну, а тепер настала благодать.

      Зорав город, складаю дрова в клуні,
      Зловила жінка півника на борщ.
      Крім мене у селі усі розумні...
      Не згоден? Пазли розсипом? Отож!

      11.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Істина

      Пішачок загризає ферзя,
      А тура доїдає коняку.
      Тож писать про кохання ніззя,
      Бо талант мій отримає вавку.

      Ти мене на цей злочин не клич,
      Вивчи правила такту напам'ять.
      Діви ж виють над віршами ніч,
      А мужі у зажурі ридвють .

      Чуєш хлипи? Аж б'ють дрижаки!
      Хор страждальців описує муки.
      На кохання надгробні вінки
      Одягають піїтові руки .

      Всій мистецькій богемі хана,
      Муки розпачу торсають строфи.
      Кожен другий -на пласі кона,
      Кожен третій - висить на Голгофі.

      Перед взором ячить суїцид,
      Зашморг в'яжуть віршатники музі....
      Тьху, тьху, тьху! Нащо капості ці!
      Не пишіть, братани, мусі-пусі.

      10.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Годі!

      Я і осінь -братик і сестра.
      Настрій - норовливої породи.
      - Нумо, вітре,- листячком пограй!
      Та у мене нині ніц охоти.

      Цілий день ганяв отари хмар,
      Гнув додолу верби й осокори.
      Загорнусь в зірковий пеньюар
      Й ляжу спати на печі у мойри.

      А сестриця знов зове до втіх,
      Фарби на пюпітрі калапуця.
      А пейзажі в неї золоті,
      Показати варто, якось, любці.

      Влігся в очереті між качок,
      Скоро захропу (і це не глюки!).
      А сестра зловила світ в сачок,
      Приморозком в'яже візерунки.

      Спати годі! Геть мінорний сум!
      Осінь у святковому наряді!
      Понесу розохрену красу'
      Вихором у небеса блаватні.

      08.10.2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Дійсність

      На ґлузді луснула броня,
      Регоче істина горбата:
      На суку рохкає щеня,
      Бо виросло між поросяток.

      Корито з січкою - общак,
      А дім - не буда, з грязі вирва.
      А брат-цюцько тремтить в кущах,
      Не розуміє - що за диво!

      Сусіда в мене чорт зна що,
      Ординське ґелґотіння - рідне.
      У хаті із наганом Щорс,
      А"щі пад водочку"- обідня.

      З динаміка один шансон,
      Блатняцький хіт прасує вуха.
      Це - Україна, а не сон,
      Такий мутантик - кожен другий...

      Я справедливий, не лихий,
      Сумної дійсності свічадо:
      Хахли не друзі - вороги,,
      Кацапомовні потерчата.

      02.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Поважай!

      Бунтар я, браття. Змалку не такий
      Як треба. Бачу зло під глянцем.
      Ти ж - поважай сваволю глупаків,
      Які обрали королем паяца.

      Земельку скупить по шматках кагал,
      Війна з Донбасу потече в столицю.
      А ти дивись "Сватів" під га-га-га,
      Роби масаж із Камасутри жінці.

      Панує зрада? Тю! Лягай під шпунт
      І пий вино. Навіщо слухать воплі?
      А делегати миру покладуть
      Вінки пошани Гіві й Моторолі.

      Не змиє наш народець рабства штамп,
      Не знає сам - чого насправді хоче.
      Тож буде знову правити кацап,
      Трубою з газом тицяючи в очі.

      Циркач країну ріже без ножа,
      Тікаю в пекло. Руки в ноги й ходу.
      А ти лишайсь й бездумно поважай
      Ганебний вибір власного народу.

      02.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Пора
      Зима на дзьобі. Чи на носі...
      Калюжі в скалочках слюди.
      А на крилі дрімає осінь,
      Накрилась листячком рудим.

      Ми вже стрічались. Гріє спомин
      Про ніч, проведену в саду...
      На плечі їй багряна повінь
      Лягала розсипами дум.

      Мороз ранкового цілунку
      Цю ніч ударив, як батіг.
      А я тримав її за руку
      Й просив - погрітись відпусти!

      О, нащо часу скільки згаяв!
      Ще день - і сніг все б забілив!
      ...підняв у небо власну зграю
      Прощальним вигуком "курли".

      01.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Творчість


      Без розумних не було би дурнів,
      Без поетів - чесних трударів.
      От і оди пишуться лямурні,
      Аж на пальцях ниють пухирі.

      Зачекайте, ось доїм вареник
      І пером легким станцюю вальс.
      Бо лопата заважка для мене,
      Ложка та виделка - в самий раз.

      Загубилась запобіжна клепка,
      Люто палить творчості вогонь.
      Гикнув у гробу Тарас Шевченко,
      Бо у нього внуки о-го-го!

      Дожувались тістечка під каву,
      Жирні крихти всіяли палас.
      Буде вам трагедія сльозава!
      Вмиєтеся слізками не раз.

      Чорнослив додзьобую у плові,
      Погортав журнальчика "Playboy"...
      Про кохання ода вже готова,
      На порі строчити про любов.

      01.10.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Сни

      П'яткою намацав знов стезю,
      Ледь не збила з пантелику брага.
      Вже не гірко. Дощик вимив сум,
      Вітерець-пустун шумить під дахом.

      Сповідали піп, владика, дяк
      Марно, бо гріхів нема у дива.
      Ріже філософію життя
      Кривозуба пилка наративу.

      Як вдихну краси на повну грудь,
      Пензля умочу ув оковиту -
      Груші на вербі в саду ростуть,
      Раки на горі свистять у квінту.

      Крадеться світанок, наче тать,
      Тануть снів фарбованих крижини.
      Обнімаю Божу благодать
      В образі коханої дружини.

      30.09.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Сідай

      Знову хвалять? Випий з глодом чаю
      Й не вмикай хоч тиждень інтернет.
      Осороми більшої немає,
      Як нетяма каже: - Ти - поет!

      Бронзового пам'ятника вартий!
      "Нобеля"! "Шевченківки"! Їй бо!
      А насправді, ти й не літератор -
      Римувальник штампів про любов.

      Голова гуде, неначе вулик?
      Чешуться ручиці - просто жах?
      Я пройшов цей шлях іще у люлі,
      Думи залишав у пелюшках.

      Довго читачам терплячим шкодив,
      На Парнасі з муз розвів бордель.
      А тепер працюю на городі,
      Для титанів духу - саме те.

      Перестали снитись блохи-коми,
      Трактор маю, жінку, запанів.
      А паперу скільки зекономив -
      Скніють пункти вторсировини...

      P.S.:

      Кота тягти за хвіст не ліньки?
      В корнягу змучив творчий сказ?
      Тоді сідай, пиши нетлінки,
      І не тихцем, а напоказ.

      30.09.2019 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Відкрита рана

      Пухнастий сніг, неначе дим,
      Стікає ручаєм по голці...
      Погнулись лати і щити
      На душах вбитих переможців.

      Вітрище поземку несе,
      Вдягає горб в могильні шати...
      Зате живе команда "ЗЕ",
      Прилипла намертво до влади.

      Поклав на плечі руку Марс
      Та я у смерті взяв відпустку.
      За тишу люту заховавсь,
      Аби не з'їхати із ґлузду.

      А час намотує думки
      На заржавілі веретена.
      Цей світ, розбитий на скалки,
      Порізав Україні вени.

      А погань підло б'є з гармат,
      Стріляє зрадою у спину.
      Руду спинити сил нема,
      Бо я не Бог. Лише людина...

      26.09.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Анум!
      Панянки пишуть віршики небо,
      Аж цілу ніч мовчав, не набридав.
      А розслаблятись, мавоньки, не треба!
      Бо я вже тут! І спасу вам не дам!

      Обвик піїтам змалку править роги,
      Ридають ридма моцні мужики.
      Пегаси в салі простягають ноги,
      Прицільно б'є сатири бич важкий.

      Мужів лупити можна чим завгодно
      ( я в цих ділах досвідчений пірат).
      А от з жінками треба благородно,
      Без реверансів критика - це яд.

      Тактовність - перш за все! А ще повага,
      Люб'язність і поштиве ко-ко-ко.
      А то ще на Парнас надійде скарга,
      В моєї музи скисне молоко.

      Тому творіть! На мене не зважайте!
      Чого спинились? Пера в руки й но-о-о!
      А хочте, то легенько покусайте,
      Візьміть за ґузно й киньте у вікно.
      24.9.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. День народження


      В житті погасла радісна парцела,
      За обрій впало сонце-колобок.
      Не хочу каші, настрій невеселий,
      А винувата - капосна любов.

      Купив коханій лантуха картоплі,
      Кажу: - Богине! Гамай, не журись!
      У відповідь - колоратурні воплі,
      Розплакався у люлі спиногриз!

      І, бачу, не жартує! Стала в позу
      Без Обручки та шлюбного вінка.
      А я ж від серця ці дари підносив!
      Аж покривив з натуги горбака!

      Тепер ані цицьок, ані м'якушки,
      Без цукру чай, у плісняві сухар.
      Осиротіла у дружини пуща,
      Ворона за вікном надгробно "Ка-р-р!".

      Та виправився! Бабину заначку
      Розворушив, знайшов у перлах цеп.
      Віддав жоні...всміхається! Не плаче!
      Мені на руки із розгону "Геп!".

      Усе "зер гут". Розстібую халатик,
      У рай між ніг розвідую путі...
      На вродини даруйте діаманти,
      Або каблучки. Звісно, золоті.

      24.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Коронний номер
      Ех, кохання, кохання! Ну хто я без тебе, скажи?
      Ані бе, ані ме, працьовитий шматок протоплазми.
      А з тобою - живу! В теплу пазуху вужиком "вжик"
      І уже у раю! Кожен день не буденщина - празник.

      Я дрімати не звик біля мавки, бо ще не скопець,
      Не обвисли думки від безсилля, бо це - святотацтво.
      Під небесним шатром чути ахи і стукіт сердець,
      Славить бога снаги у алькові Еротова паства.

      Чую музику сфер, водоспади амріти гримлять,
      А журливий Ісус посміхнувсь, як побачив мій писок.
      Де любов - там і Він. Утікає вся чортова рать,
      Посварився мізинцем лише на гурток одалісок.

      Я, напевно, святий, бо засіюю ниву життям,
      Я, напевно, пророк - бачу долі майбутні зерняток.
      Поспіх зайвий в трудах, бо не буде зі збіжжя пуття.
      А у мене - тіп-топ. Пишний лан вам лишаю у спадок.

      Вірші сіє народ, я нікого у цім не виню,
      Поки Єва ще спить - я і сам борзописець моторний.
      Опус цей допишу та у пазуху знову пірну,
      Повторю з Камасутри священної номер коронний.

      23.09.2019 р.

      Утіште!

      Знесла яйце в стодолі курка півню,
      А я на мудрість нагострив перо:
      Якщо вже цілувати - то богиню,
      А пити - бренді чи гарячий ром.

      І хай не умовкає чарок дзенькіт,
      А руки обнімають стан гінкий.
      Сироватка - це пійло для хореньких,
      А ми дебелі, в салі хлопаки.

      На повну жити - це таки наука!
      А я - учитель! Гуру! Викладач!
      Настоянка - на ранок (гарна штука!),
      А на обід - вишневий спотикач.

      І хоч давно зносилися обнови,
      Зате у барі - Коблево, Шабо.
      Лише от ніс чи зизий, чи бордовий,
      І на похмілля голова бо-бо.

      А королева - це для мене мрія,
      Порвалася резинка у трусах.
      А спирт підступно склеплює повії,
      Сьогодні, як і вчора, знову сам.

      Не складуються пазлики докупи,
      Від слізок самоти вогка щока.
      Якщо ковтну - ізнову ляжу трупом:
      Жінки! Утіште в горі пияка!

      23.09.2019 р.

      знову про любов!

      В ліжку ридма ридає Ерато,
      У Пегаса порвалась шлеЯ.
      Не пишіть про кохання, дівчата!
      Для цієї роботи є я!

      По Венері, піїте, не повзай,
      Закусаю, неначе піт-буль.
      Бо кохання - це тема серйозна,
      На кошлате недбальство - табу.

      Знову строчиш про циці м'якенькі
      Та цілунки жаготні в кущах?
      Ось візьму сатиричні обценьки
      І смикну, щоб талант запищав

      Та писати утік про природу
      Чи про вітер спесивий між щогл.
      Досить Еросу-звабнику шкодить!
      Калапуцяти годі ніщо!

      Я у гніві - собака скажений!
      То кортить пописати чи нє?
      ...точить зуби колега на мене
      Та каміння у пазусі мне.

      23.09.2019р.

      Покара

      Безсюжетне мливо - що пеньок трухлявий,
      Трохи про природу, трохи про любов...
      Хай читач щасливий каже майстру "Аве!",
      Я уже нездатен, голова бо-бо.

      Модернову кашку спробуй - може звикнеш...
      Флейта не у моді, в тренді козобас.
      А у мене чисті поетичні вікна,
      На переднім плані у цвіту Парнас.

      А різьба нечиста. СкАбки у долонях,
      Слово - горбкувате, рими - хай Бог ми...!
      Потопив учора здуру епігонів
      І за самострату снію у тюрмі.

      Сам засів у клітці. Є цепок, намордник,
      Аби не кусався та не гавкотів.
      Без сатири ліпше пишеться народу,
      В ґузно критиканство й гумору батіг!

      А тюрма залізна. В самий раз для суму,
      Ех, мені б до пари антилопу гну!
      В мисці бачу віршик - добрячок підсунув,
      Аби з голодухи ніг не простягнув.

      24.09.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Шальга


      Без дум серйозних, може б і прожив
      Своє життя, щасливо й безтурботно.
      Але чи личить бути ідіотом,
      Коли країна власна на межі?

      В раю цвітуть хурма, айва, гранат,
      А тут - у пеклі - трупи, гільзи, рани...
      Мені не бути ліриком нірванним -
      Коштовний дар поцупила війна.

      Удовин плач зірвався на фальцет
      За тим, хто в небеса злетів завчасно.
      Сьогодні тризна. Тихо совість власна
      З журбою розмовляє тет-а-тет.

      Мене до світла, Боже, погукай!
      У казку забери без краплі правди!
      Затиснув серце знову біль утрати...
      Писати годі, бо тремтить рука.

      23.09.2019 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Вірую!
      Цей трактат, панове, не еклога
      Чи закон - словесний хараман.
      Марно сподіватися на Бога,
      Як у лобі розуму нема.

      Марно сподіватись і на владу
      Як людина раб, а не козак.
      Віра - взагалі то це неправда,
      Не реальність, а її ерзац.

      Вже не літо. Де той місяць серпень?
      Вибілила голову зима.
      Сподіваюсь тільки лиш на себе
      І на смерть. А решта все - обман.

      Не бувало від дитинства вольниць -
      Жінка, діти, праця день і ніч.
      Я для них і ангел-охоронець,
      Годувальник та на ґузні прищ.

      І до того ж - віршокрут ліричний,
      Плачуть діви та чоловіки.
      Грамоти від музи маю вірчі,
      А за що - і досі невтямки.

      Вірити, що я поет - не варто,
      Вірш тягну, мов кицьку за хвоста.
      Жінка ж - ас! Шліфоване бельканто!
      Примадонна в опері ще та!

      Двадцять років день у день співає,
      З ранку і до ночі! Ох і кадр!
      Я не вірю, а напевно знаю,
      Що вона Орфеєва дочка.

      А фінал, як завжди, лапідарний,
      Лиш від правди, друже, не зомлій:
      Вірять бевзі в парадиз надхмарний,
      А розумні творять рай земний.

      22.09.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. За!


      Є роботящі телепні й пани,
      Партійні бонзи й бевзі безідейні.
      Не віриш владі? Отже, ти дурний.
      А я люблю. Підлещуюсь до неї.

      Скупив земельку в лохів Беня Кац,
      Сусіди на війні умились кров'ю...
      Яку б дурницю не утнув паяц -
      Завжди киваю схвально головою.

      Вари і ти хутчій хвалебний кляр
      Та незручні не задавай питання.
      Бо честь і розум нині не товар,
      В ціні мовчання і сраколизання.

      Жує під тином лопухи коза,
      У вуликах гудуть щасливі бджоли...
      Хто проти влади? Вся отара "за".
      Який же в нас володар мудрочолий!

      .22.09.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Сумовите
      Я не суддя і не коп,
      Вирок - поблажливий докір.
      Жлоб - він і в Африці жлоб,
      Знайде причину відмовки.

      Перша - катма грошенят,
      Пенсія теж малувата.
      Ти ж бо, поете,- талант!
      Тож підчепи мецената.

      Друга - хворіє сім'я,
      Кошти ідуть на піґулки.
      Спонсором стану не я -
      Зловиш фінансову щуку.

      Друг мене кріпко обняв
      Й черевом випхав з порогу...
      Люди як люди. Брехня
      Крапає в душу потроху.

      Може і я такий сам -
      Кручений лжею піїтик...
      Книжку про це написав,
      Правду бажаєш купити?

      17.09.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Істина

      Шеляга не вартий опус цей,
      Про кохання в ньому ні словечка.
      Бгає в руки сатиричний цеп
      Муза. І памфлет на вухо шепче.

      В зомбоящик вирячивсь дурко,
      Ловить кожне слово владоможця.
      Вілла в пана в стилі рококо,
      Плигають дівчата юні в постіль.

      А давай піддакну цій орді
      Ненажерних і брехливих орків.
      Ще в тюрмі за правду не сидів,
      Не стріляли в спину. Та це поки.

      Строчить шпарко кляузу сусід,
      Бо живцем мене бажає з'їсти.
      Завтра пси підкинуть динаміт,
      Вліплять десять років "терористу".

      А в інеті зомбаків десант
      Висадився на мою сторінку.
      Кличуть цілувати владу в зад.
      Я ж - гидливий. Плюну краще в пику.

      Може знову гавкаю дарма?
      Й істину повторювать обридло:
      Хто дірвавсь державного керма -
      Є і буде скотиняка підла.

      17.09.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Я прошу
      Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
      Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
      Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
      Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

      Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
      Бо тебе лиш люблю. Ну, а літо вподобує більшість.
      Під вуаллю багряною зимна уже нагота,
      Крихти інею раннього плаття обарвлюють пишне.

      А із хмари...крупа! Геть не сонячно. Ось так сюрприз!
      Осокори розтуркані гнівно балакають з вітром.
      Я прошу - не мовчи! Листом жовтим востаннє торкнись!
      І під щемне "курли" подаруй мені бабине літо.

      .18.09.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Кинь каку!
      Засумував мій друг, похнюпив носа,
      Макітра сива лускає від дум.
      Гаргара із Полтави гостроноса
      На парадиз накликала біду.

      Де сяде - неодмінно буде купа,
      Від смороду - амок, не продихнеш.
      У кожнім слові - ніч, убивча трута,
      Зневага до людей не має меж.

      І звідси бачу - люттю світять більма,
      Непроханою преться на поріг.
      Добро ще є! Ходи в мої обійми,
      Бо маю від спесивців оберіг.

      Сатири довбню! Ловку і важезну,
      Як гупну - утікають і чорти.
      Та годі. Я люблю жіночі перса,
      І знаю, що вподобуєш їх ти.

      От бачиш - ніс від сліз нарешті висох!
      З плеча співає пташка Гамаюн.
      Кидаймо каку. Ну її до біса,
      Бо нас опуклі мавки ждуть в раю.

      17.09.2019р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Світло
      Створив адамам Бог тендітних єв,
      Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
      Для жінки неважливо хто ти є -
      Поет, монах чи в орденах вояка.

      Буває, доля скине у кювет,
      Від негараздів, наче пес побитий.
      Замало грошей? Видом не атлет?
      Це все пусте. Умій лише любити.

      Горілки чарка - ворог, не рідня,
      Ні дня не буде без образ та сварки.
      Себе дружині вихлюпни до дна
      І не очікуй за труди подяки.

      А зрада - це не подвиг, а біда,
      В стосунках - ніч, зима, не теплий квітень.
      Впаде за це на груди самота,
      На стелю від безсилля будеш вити.

      Любов - це чудо! Дар, а не обман,
      Амріта щастя! Океан із прани!
      Мене крильми дружина обійма,
      Вигоює усі душевні рани.

      17.09.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Вересень
      Був колись я, братику, дискант,
      Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
      Осінь у душі наводить лад,
      Шерехтить багряним падолистом.

      Бо весною ще відцвів тюльпан,
      В літні дні - ромашка буйногрива.
      Думав, що митець в мені пропав.
      Сталось диво: восени ожив я!

      Як же гарно нині на душі!
      Виповнився радістю по вінця.
      Горнеться майора до жоржин,
      Айстра поклонилась чорнобривцям.

      Над очитком рій гуде джмелів,
      Це - мій рай. А іншого й не треба.
      А дружина вже на помелі,
      Кличе політати вдвох у небі.

      Що ж - цілую мавку у вуста,
      Відірвавсь на хвильку - знову просить.
      Я ще юний! Ти ще молода!
      Нум, летімо, зустрічати осінь.

      16.09.2019 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Прірва
      І знову бій. Повсюди вороги,
      Свої, чужі...не бачу вже різниці.
      Кацапів хочу знищить до ноги,
      А хохлаків повісити на гілці.

      Одні стріляють точно межи віч,
      А інші - чорним байдужем у душу.
      Зірвати б їхні посмішки з облич,
      Покласти б у могили жирні туші...

      Учора - похорон, хрести, вінки,
      Лежить мій друг в землі холодним трупом.
      Для миру - вівці, для війни - вовки:
      Я був піїтом. Стану живолупом.

      Уже не повернутися назад,
      До пекла мойри завели далеко.
      Лиш на папері розцвітає сад,
      Витьохкує у вітах соловейко.

      15.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Спектакль
      Піду у пущу пасти задніх,
      Банкує нині Саловсмак.
      Волає: - Голови квадратні
      У бевзів. Круглі - в розумак.

      Я - пані знана і солідна,
      Ницьма лягай мені до ніг!
      Лиш я одна пошани гідна
      У товпах мервих і живих!

      Не хвалиш? Скисне пиво в гальбі!
      Мене не слухаєш? Дарма.
      У Ворсклі виздихали жаби,
      Суперників тепер нема.

      На білий світ дивитись вовком
      Митців повчає Саловсмак.
      Утік з Парнасу на гальорку
      Глядіти здалеку спектакль.

      Між розумом, казали люди,
      Та божевіллям - грань тонка.
      Фінал у цій виставі буде,
      Зірветься песик з повідка.

      16.09.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Не пропаду!


      Напишу цього разу без жартів,
      Голу істину зрійте без шат.
      Геніальні поети чубаті,
      Сиві кучми на главах лежать.

      Їм і оплески, й почестей шуби,
      І осанна розчулених дів.
      А у мене - лобище як бубон,
      А за вухами пейса руді.

      Літо щезло. Командує осінь,
      Зиркну в дзеркало. - там лисий панк.
      Трохи вовни лишилося в носі -
      Несолідний, погодьтесь, чувак.

      Не сумуйте мотрони й параски,
      Я ще поки в калашнім ряду!
      Бо стовбурчаться вуса козацькі,
      Отже, сестроньки, не пропаду.

      Доки пишуться оди й рулади -
      Музи ще не поставили мат.
      Тож не тільки мицям волохатим -
      Й голомозим гукайте "Віват!".

      15.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Звільнення
      Не хочу, сестри, вас лякати,
      Та попередити все ж слід:
      З Парнасу відьма прищувапа
      З кущів гарчить на білий світ.

      Довбає дятлом розум людям,
      В душі просвердлює діру.
      Бери кілка, якщо не тютя
      Й жени до пекла цю мару.

      Смоли у кашу накриши їй
      Та віршів почитай своїх.
      Інакше всядеться на шгию
      і буде труп, а не піїт.

      Гуртом і батька бити ліпше
      (наврок ганяли цілий рік!).
      Запанувала, врешті, тиша,
      Не чути вересків мари.

      Стократно краще без гаргари,
      А з нею - день не день, а тьма.
      Сміється сонечко з-за хмари,
      Веселка небо обійма.

      12.09.2019р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Бережи


      Поклон одважую поштиво,
      Цілую любій кисть руки.
      Ця жінка - квітка! Справжнє диво!
      Юначих мрій вогонь жаркий.

      Блищить затемнене свічадо,
      На таці келишок з вином.
      Розв'язаний на платті бантик
      Скрутився біля ніг в'юном.

      А ложе застеляє плахта,
      На ній - вусатий кіт-Баюн.
      А яблук стиглих груденята
      Заворушились у раю.

      Схиливсь над небом. Лона абрис
      Спиняє подих, зорі, час.
      І де б не був - туди вертаюсь
      Тантричний танцювати вальс.

      Опісля бурі - спокій, тиша,
      Ерот крутнув козацький вус.
      Вгортаю жінку в радість ніжно,
      Зітхає щастям наш союз.

      Цей світ прекрасний і казковий!
      Кохана - тільки бережи
      Фантасмагорію любові
      В чарунках власої душі.

      11.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Біднятко
      Ледацюги чекають натхнення,
      А у мене натхнення - щодня.
      Наварю вам з віршаток варення,
      Не соромтесь - до столу й ням-ням!

      Є патетика, пафосна кашка,
      Парадоксів словесних мішки.
      Я ж бо - геній! Писати не важко,
      Тяжче сіяти лиш огірки.

      Я творю за комп'ютером мовчки,
      Але спершу добряче поїм.
      Ти ж під лоба закочуєш очі
      Та заломлюєш руки свої.

      Туго думи вилазять з макітри,
      Виє муза згорьована в ніч,
      Не виходив добу на повітря,
      Шкряботів у кімнаті без свіч.

      Хто примусив тебе стати в'язнем
      Муз розпещених, а не жони?
      Ех, бідосю! Яке ж ти нещасне!
      Залишай писанину мені.
      ,
      09.09.2019р.

      Прагматик

      Любовні ігриша - для трутнів,
      А ледар скаче в віртуал.
      Для роботяги празник - будні,
      В пошані тільки грубий нал.

      Вік прагматизму й наративу
      За горло цупко ухопив.
      А марновір чекає дива
      Від череванистих попів.

      Але насправді все інакше,
      Не так печуться калачі:
      Працюєш - будеш їсти каші,
      А мрієш - пальчика смокчи.

      Тож скелю лупаю щоденно,
      Гризу буденщини граніт.
      Клієнт відслиноє "зелені",
      А ти - невдаха, бо піїт.

      Нема ні вихідних, ні свята,
      До праці й уночі встаю.
      Засилля гурій голозадих
      Мене чекатиме в раю.

      10.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Неправда?
      Влада як влада - і бреше, і краде в пітьмі,
      Плямкають звично ротами реформ глашатаї.
      Пупси усілись на трони, а ти не зумів,
      Топчуть кліврети замурзані поле ордалій.

      Ще і не гавкав на владу, а вже завинив,
      Дулю в кишені кручу.- і яка з цього користь?
      Мойші клепають монети на кришці труни -
      Чуєш, я плаче під віком спаплюжена совість?

      З бевзя громада зробила у салі туза
      І натягнула на пейса корону іржаву.
      А із вітрини вуджена пахтить ковбаса -
      Ось вона - справжня ціна за вкраїнську державу.

      Дешево Крим сатана у паяца купив,
      Вбивці народу мого - в орденах, аксельбантах...
      Йдуть офіцери у тил із донецьких степів:
      Війни закінчено. Партію виграла зрада.

      10.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. Час
      Кучері стали аж білими,
      В дзеркалі брат - сивий лунь.
      Ні, не махнути вже крилами
      І не вернутися в юнь.

      Доста хвалебності марної,
      Одягу від кутюр'є.
      Тільки долоні коханої
      Серденько гріють моє.

      Тепло в раю під одежами,
      Жив би тут вічність ще й вік.
      Злиться марнота буденщини,
      Милу штовхає у бік.

      Пам'ять осонцюють спомини,
      Перший чуттєвості клінч...
      Нині ж - зціловую втомлені
      Зморшки у кутиках віч.

      Осінь у охру обарвилась,
      З неба холодні струмки...
      Коси висріблює паморозь
      Подихом Лети-ріки.

      09.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. Монашество
      Немає, кажуть, вогника без диму,
      А мученика без тортур і плах.
      Спокусниця підморгує з-за тину,
      А я ж святенник! Набожний монах!

      Адепти віри - не звичайні люди,
      Для них табу цьом-цьом і "I love you".
      Хапати зась в обійми пишногрудих,
      Без хтивих насолод сухар жую.

      У схимі біля райських брам на варті
      Стою, немов опудало в житах....
      А краля гарна, нічого сказати,
      Від захвату трясеться борода.

      Вимучують щоденно мрії ласі,
      Куди не йду - заглядуюсь на єв.
      Молюся яро на іконостаси,
      Аби природа не взяла своє.

      Але відкрилися любові люки,
      Мене зловила мавка під кушем.
      Піддався радо на солодкі муки ...
      Є син і доця. Буде трійко ще.

      І як тут бути, Господи,- скажи нам!
      Святе й гріховне сплуталось в главі.
      - На цьому світі -діточки й дружина,
      Ну а на тому - піст і молитвИ.

      09.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Вірність
      От і прийшов осінній вечір,
      Присипав листячком рудим.
      А літо обнімає плечі
      Та шепче лагідно: "Не йди.

      Чуття, мов річка повноводна,
      А хіть - бурхлива течія.
      А осінь уночі холодна -
      Тобі до пари тільки я.

      Кохай мене у ритмі блюзу,
      У трави шовкові клади.
      Я одинокості боюся,
      А ти не терпиш самоти...."

      А осінь підморгнула хитро
      Чи наяву, чи уві сні
      Й дмухнула інеєм на літо -
      Сестру прогнала до весни.

      В обіймах осінь. Хочу літа
      Без золотих, багряних шуб.
      Удень ще лагідна й привітна,
      А уночі холодний труп.

      Із вересня одразу в квітень
      У небо зоряне пірнув.
      Лечу до ирію за літом,
      Ось-ось його наздожену.

      07.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Причина і наслідок
      А влада гарна, сестри! Просто мед!
      Не вірите? Дарма. Кажу вам правду.
      Закон приймати задом наперед
      Нелегко. Та приймають. Це - початок.

      Від змін стаю серйозним не на жарт,
      Підгавкує моїм думкам собака.
      Бо я від цирку в захваті! Віват!
      Міністр з помилками пост каряка.

      Несуть курчата яйця-кавуни -
      Це постарався депутат знайомий.
      А інший вдяг на голову штани -
      Впроваджує новаторські реформи.

      Готове тісто в чортовій діжі,
      Потрощено державності фундамент.
      Однині вільний продаж анаші,
      Борделі на Хрещатику рядами.

      Продав земельку панові бідняк,
      Де зріло жито - хрін і кукурудза.
      Затихла розвесла регітня,
      Розбіглася жеброта голопуза.

      Ти обирав таке майбутнє сам,
      В паяца ухопив рожеву кульку.
      На паперті краса стоїть в трусах:
      Радій, козаче,- це твоя онука.

      04.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. То шо?
      Читати на халяву люблять всі,
      Купити кннжку - ні, немає грошей.
      Зате є склад для м'яса-ковбаси ,
      Що й полк за місяць згамати не зможе.

      Глитнув сонет читач , як суп харчо,
      Елегію жує, немов тараньку.
      Усе за так, усе на дурнячок -
      За це поетам превелика дяка.

      Гребуть естети золото моє,
      На флешки перекачуються вірші.
      Гукаю: -. Меценати! Де ви є?
      А у одвіт - луною - мертва тиша.

      Питаю друга: -. Ти у долі?
      - Ні.
      І кум, і сват мене обходять нишком.
      А може, це наснилося мені?
      Анум, народ,- женіть бабло на книжку!

      04.09.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Долоня
      В обіймах вітру мрію між півоній,
      Дивлюсь на зорі...ох, яка ж краса!
      Із завитків кармічних на долонях
      Стікає в строфи рунна бірюза.

      Порізав пучки лезами Оккама,
      Приклав до ран листочок каяття.
      Під безіменним - яма із кілками,
      А під середнім - тлін і забуття.

      А за великим пальцем - втрата доньки,
      В Едем мізинець неню поманив…
      І день, і ніч рахую в серці кольки
      На вилогах окопної війни.

      Привиділось чи справді бачу крила?
      Присів на ліжко ангел без бахіл…
      В останній раз зірками задощило –
      Це музи дар. За пройдені шляхи.

      03.09.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Тьху!
      То що - писати вірші далі?
      Гаразд. Умощуй свій озадок.
      Я не дивлюся серіалів,
      Тому у голові порядок.

      Дружина - ось найкраща втіха!
      Достойна шани і поезій.
      "Квартал..." - забава дурносміха
      І розрахований на бевзів.

      Слуга народу йде в атаку
      Аби дорватись до корита.
      Плямкоче в телику ротяка
      Про те, як гарно будем жити.

      Я у саду. Буяють квіти
      І шелестить зелене листя...
      Ну, а тобі пора сидіти
      Й дивитись блог економіста.

      03.09.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. Дяка


      Колись в альков не зачинялась хвіртка,
      Тепер охляв, один я перст живу.
      Мовчазна мудрість глипнула на литку
      Та одвернула в бік мою главу.

      Давно усохла в глечику сметана,
      Як хтивий пес не рвуся з повідка.
      Любов під силу молодим титанам,
      А не старим, як світ цей, шурпакам.

      Але життя штовха в колючі терни,
      Удари долі не тримає щит!
      Сусідка залицяється щоденно,
      Принаджує на каші та борщі.

      Втомили сухарі, кисляк і бульба,-
      Це не аперетив і не десерт.
      Поставила судьба питання руба:
      - Жувати будеш?
      - Заісно! Айн момент!

      У мене шлунок, наче анаконда,
      Довжезний,- там уміститься й свиня.
      Братва! Оце так райська насолода!
      Добу плямкочу! Чуєте "ням-ням"?

      Глитнув квасолю, півняче огуззя
      (на смак не гірше атилопи гну).
      Хутенько обітру козацькі вуса
      Й віддячу бабці - в пазуху пірну...

      03.09.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Цей світ


      Вітаю небо помахом крила,
      Пірнаю у захмар'я загадкове.
      Цей дивний світ не створено для зла -
      Панує мир, поезія любові.

      Ошатні музи чемно гомонять,
      Орфеєва сміється щастям ліра.
      Нірвана, рай. Блищить озерна гладь,
      Сяйнисті віддзеркалює сузір'я...

      Втелющились дурниці у главу!
      Усе не так! В димах чорнильних обрій!
      У снах - живу, вмираю - наяву,
      Щоночі душать горло люті мойри.

      Перо недовго у руках тримав,
      Криваві плями бризнули на зшиток.
      В гарматнім громі корчиться зима,
      І котрий рік, ані весни, ні літа...

      02.09.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Казка


      Прийшов жидок і каже : " Лан давай!
      Комадують одині селюками,
      Хто на землі ні дня не працював,
      Не воював за неї з москалями."

      Ніколи пустомелею не був,
      Я ж - хлібороб, в ріллі до ночі ноги.
      Та дід перевертається в гробу,
      У сни приходить, сіючи тривоги.

      Помер давно. То хай би вже й лежав,
      Так ні - за мною приглядає з неба.
      З неспокою кричить його душа
      І пригинає долу житні стебла.

      - Онуче! Розпрягай хутчій воли,
      Бери меча й дорубуйся до правди!
      Чужим добром гендлює з-під поли
      Нечиста сила на верхівці влади!

      Як продадуть останній шмат землі,
      А заодно й тебе із нею в парі -
      Втікатимуть паяци-королі
      В офшори, натоптавши грішми ґаври.

      P.S.:

      А, може, казку цю писав дарма?
      Віршар повинен людям нести радість...
      Один лиш постріл - упира нема:
      Тримай пістолю - нічого боятись.

      02.09.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Піду


      Втопити б чорну істину в вині,
      Що всох Дніпро, тече степами Волга.
      Байдужість нас додавить без війни,
      Хохляцька маса виродилась в погань.

      Поглянь на пекло без лахміття мрій -
      Ти виніс Україні смертний вирок,
      Бо пам'ять роду забива пирій,
      А в результаті вироста невільник.

      Це - твій синок. Отруту з язика
      Розхлюпує кацапам на догоду.
      Продасть і душу, й землю з молотка,
      Аби лисніла від прибутків морда.

      Не сподівавсь дожити до ганьби,
      Щоб став народу власному чужинцем.
      Вже чути Лети здалеку прибій,
      Піду, бо тут не місце українцям.

      01.09.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Лірика
      Знаю, виснажливо слухати стогони правди,
      З рідними душами часто зриваюсь на крик.
      Нумо, зі мною в окопи! Ставаймо на варті!
      Ляжемо сполом в сніги, ну хоча би на рік.

      Може і справді я духом з незламної криці?
      А от мій ангел загинув - не витримав мук
      Ти ж у садочку вмостився ловкенько на гілці,
      Томик віршаток дописуєш, скоро у друк.

      Псевдостраждання за ненькою, сум паперовий,
      Ллється потворна нещирість олжею з руки.
      Щойно із цвинтаря. Клали мужам своїм вдови
      Кров'ю забризкані й слізьми надгробні вінки.

      Як на очах твоїх брата на шмаття поріжуть,
      Тризубом висвятять серце ворожі ножі -
      То повертайся з полону в задушливу тишу,
      Сядь біля матері й лірику світлу пиши.

      28.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. Натхнення і природа

      Знов муза на софі зібралась тішить,
      Та я утік подалі від гріха.
      Бо на природі пишеться ловкіше,
      Не чавить носа хатня пилюга.

      Ерато в плач! Та ну її до біса!
      Від хлипання підвищується пульс.
      Розкрилюся у шелесті берізок,
      У пущі одинокістю уп'юсь.

      Галявину зі шурпаком пригледів,
      Обперся мудрим лобом об сосну.
      Неначе доторкнувся до безсмертя,
      Пером на стеллі вічності писнув

      Розчулився. Ув оці зріє нюня,
      Вогнями страсті скрапує талант.
      Ви ж горбитеся за столами в кухнях,
      Вдихаючи котлетний аромат.

      Упрів. Але, колеги,- ось вам ода!
      Пегасик заіржав: - Аз зохен вей!
      Натхненням обдаровує природа,
      Тож не баріться! Ноги в руки й гей!

      28.8.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Я - король!


      На Парнасі багнеться погрітись,
      В безвісті сумній аж мерзне чуб.
      Довбнею погрюкаю у вічність -
      Лірики побільше настрочу.

      Як із рими випадають кусні -
      На руладу накладу бандаж.
      Каші про любов утьопав музі,
      Для Пегаса - із вівсом пейзаж.

      Хоч мене сатирик люто ріже,
      Вирватися марно з його пут.
      Чуєш стогін у вечірній тиші?
      Муки творчі спасу не дють!

      Сіло сонце, зойкнула зозуля,
      П'ють кровицю з вуха комарі.
      Голова гуде, неначе вулик -
      Йду в інет до гурту віршарів.

      Ніч ворушить китиці у спальні,
      В очі ллється світло від зірок.
      Я - король в отарі графоманів,
      Лайків - сотні! Відгуків - огром!

      28.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. Думкою багатію


      Від безділля люди пишуть вірші,
      В голові клубочиться туман.
      Та в гробу лежати нині ліпше -
      Жити важко! Грошенят катмА.

      А в куми добро не лізе в пельку,
      Бідняків заковтує живцем.
      Закортіло, сестроньки, земельки
      Чи заводик вцупити тихцем.

      На удачу лиш одна надія,
      В лотерею виграю таки!
      Про скарби думками багатію
      У країні мудрих жебраків.

      Папуас на пальмі їсть банани,
      Бомж заліз у ящик для сміття...
      У раю усе іде за планом:
      М'ясо- пану, дурнику - кістяк.

      Зняв би з музи ліфчика та капці
      І возліг, як з Євою Адам...
      Чимчикую згорблений на працю,
      За копійку мозолі продам.

      28.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Терпи

      Із цицьками на Ви, бо кохання - це штука шалена,
      У пошані м'які, виопуклені форми богинь.
      Не утішиш як тре, то кусає краса, як мурена,
      Душу Яневу рве розлютована нехіттю Інь.

      Лихо ти не буди, не розкручуй нещастя самуми,
      А берися до справ і Венеру персисту погладь.
      А опісля цьом-цьом на папірчику виклади думи
      Про любов неземну, незбагненну дівочую стать.

      Все що маєш - віддай: гроші, сили, роки і жаготу,
      І заначку на смерть, депозити, свій час і талант.
      Ніч живи у раю, зранку хутко біжи на роботу,
      Щоб світилася жінка, мов лампочка в тисячу ват.

      Про коханку забудь і коханця жени якнайдалі,
      Ревність, наче вогонь, впень попалить спокійне життя.
      Ти ж її - не тривож, фіміамом обкурюй, сандалом,
      Мовчки хрест свій неси і за це не очікуй подяк.

      Спить під боком жона, не скінчається місяць медовий,
      І ніяких "якби" - виростають у роті гриби.
      А троянда цвіте, коле руки в мозолях до крові,-
      Хочеш мати красу? Дбай про неї, незгоди до гроба терпи.

      26.08.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Карма
      ОбійдемОся без імпрези,
      Бо ми не нація - раби.
      "Свати" вернулися для бевзів
      У ряд видовищ і хлібів.

      Колега мій - ото талантик!
      Відомий ас хвалебних од.
      А от у мене, певно, вади -
      Людва - у нори, я - на фронт.

      Хахлів настромлюю на стилос,
      Нехай пищать (і це не жарт).
      З Росією війна скінчилась,
      Хрещатик зріє гей-парад.

      Чи здатен обманути карму,
      Змінити курс бодай на румб?
      Бо дід труну стругав Абраму,
      А неня Сарі мила пуп.

      Паяц - на трон, а я на варту -
      Таке не марилось і в снах...
      Якщо людина йде у владу,
      То це падлюка - так і знай.

      25 08.2019р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Наратив


      До хомута приєднано голоблі,
      Ще років сто виплачувати борг.
      У торбі раку вишептавсь про долю,
      Свистали вчора на горі удвох.

      А бас у мене - чарівне бельканто -
      Заздрівників усіх переказив.
      Пісні мої та вірші-потерчата
      Розбіглися. Зостались гарбузи.

      Сховав у клуні якнайдалі крила,
      Вологі від роси країни Оз.
      Харизма скисла, гонор вкрився пилом
      І допікає остеохондроз.

      Держак лопати із осики в моді -
      Годиться для віршарських п'ястуків.
      Копаю тиждень бульбу на городі,
      Зсипає муза бульбу у мішки.

      25.08.2029 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Сни


      Вві сні кричав. Шептала жінка: - Годі!
      Та скільки ж можна! Господи, прости!
      ...юдоль печалі снилася усоте -
      Шеренга трун, могильних ям, хрестів.

      Кацап - не друг, а шкуродер безжальний,
      Ординець лютий, а не добрий гість.
      Брати мої розтерзані стогнали,
      Гриміло в небасах: - За нас помстись!

      Тече у венах кислота безсилля,
      Здригається від муки плоть слаба.
      Бо я - без ніг! Понівечено крила!
      Зосталася лиш рисяча злоба.

      Сідає сонце за червоні маки,
      Дружина шепче: - Муже мій, засни...
      Я у бою. Зубами рву горлянки,
      Не справжній, а уявній кацапні.

      21.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Полегшення


      В групі цій обожнюють любов,
      Хай не справжню - та з ліричних віршів.
      Почитав - розплакався, їй бо!
      Бо чутливий, серце вельми ніжне.

      План такий: сідай на табурет,
      Умикай комп'ютера-шайтана.
      Тортик в зуби - й хутко в інтернет,
      В купелі сльозавій приймеш ванну.

      Кожен в групі у страшній біді,
      Так горюють, аж діймають зляки.
      Крекчуть від розпуки молоді,
      Підвивають у літах панянки.

      Я, сестриці, хоч і не аед -
      Розбираюсь у ревучім хорі:
      У мужів сльоза - гречаний мед,
      А у мавок світла, аж прозора.

      Виплакав і горе, і біду,
      Млость пощезла, із журбою квити.
      Голова звільнилася від дум,
      Настрій пречудесний! Буду жити!

      21.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Ти хто?
      Я для кошерних гоїв, мов шпичак,
      Бо наскрізь бачу їх гендлярську вдачу.
      Малеча перестрибує рівчак,
      А хохлачок через державу скаче.

      З м'ясцем-сальцем на ярмарок спішить,
      Ярмолку й пейса бгаючи під шапку.
      Відкрийся, друже! Скинь тягар з душі!
      Вдягни на день хоча би вишиванку.

      Одказує: - Судить мене не вам!
      Я маю право теж на теплу ванну!
      Як буде зиск - продамся ворогам
      І чужину розхвалювати стану.

      З кацапом воювати годі! Мир!
      Пора дружити. Честь і гідність - плата.
      З нас двох я - чесний. Ти ж бо - лицемір,
      Слова гарячі - циніка бравада.

      І день - не день, і ніч - не ніч, а мла,
      Побито глеки спокою і тиші.
      О, мій земляче! Богові хвала -
      В нас кров одна. Але я зовсім інший.

      20.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Зуби і добро


      Я не брехун - казкар або політик,
      До істини прямую навпрошки.
      Зі мною хочуть всі жінки дружити,
      А їхні благовірні - навпаки.

      Мене уздріють - корчаться в судомі,
      Хапає люд ножа або колун.
      Чому такий суворий
      невідомо,
      Бо я люб'язний, чемний веселун.

      Сусід на працю, а дружина - з хати,
      До мене шасть і каже: I love you!
      Хіба у тому, сестри, винуватий,
      Шо вам у мене краще, ніж в раю?

      Тримає шлюб лише одна дитина,
      Якби не це - то не жили б ні дня.
      А вдома знов очікує рутина:
      Плита, п'яненький муж і гавкітня.

      А тут - нірвана! Ні образ, ні кпинів,
      І поцілую, й тістечко подам.
      Нова подушка, в квіточах напірник,
      Голубиться накачаний Адам.

      Усоте у вікно влетіла гиря,
      Штурмує мій Едем рогатий полк.
      Та не боюсь - під ліжком є сокира,
      Зубаті нині ласка і добро.

      19.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Слуга народу
      Подам свій голосок із тилу
      Я ж - патріот, не "cosa nostra".
      Накрию совість підопрілу
      Благеньким клаптем благородства.

      Не воював, але при владі,
      А був Майдан - жував у ліжку.
      Тому життя у шоколаді,
      З баблосами проходжу вишкіл.

      Припасував закони Божі
      До глибочезної кишені.
      Тут головне - любити гроші
      І мати ложку здоровенну.

      За планом в маси йтиму зранку,
      Де буду звично "лити воду".
      Пора вдягати вишиванку,
      Щоб знали: я - слуга народу.

      19.08.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. "Пий, гуляй, веселись! Токар, слюсар - не журись!"

      Святкують безголів'я власне дурні,
      Накрив державу блазенський ковпак.
      Зламалась вісь у колесі фортуни,
      Візничий лиш кривлятися мастак.

      Від патріотики немає толку,
      "Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
      Міняю оселедця на ярмолку -
      Нехай кагал бере в команду "ЗЕ".

      Був - золотар. А нині - бос! Політик!
      Тут, головне, зігнутися в дугу
      Й "Слузі народу" віддано служити,
      Але про це нікому ні гу-гу.

      P.S:

      Стоїть на роздоріжжі потороча:
      - Спасіть! - гукає. - Збилась із путі!
      Як виборець не зна, чого він хоче -
      Ловлю баблоси у мутній воді.
      15.08.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Страсті-мордасті
      Потрібне вухо. Хоч одне, лапате,
      Бо чути перестав палких богинь.
      У цій біді кохання винувате -
      Жона відгризла в приступі жаги.

      Щоб не кричав - панчохою мій ротик
      Заткнула благовірна й каже: - Ша!
      Лежать у ліжках діви, мов колоди,
      Моя ж - пантера! Демониця! Жар!

      У пазусі між гір ховаю писка,
      Пахучій, мов розквітлий бульденеж.
      Бо в гарпії ціпкущі пазуриська,
      Укліщиться - нічим не віддереш.

      Любові ложе з колючок акацій,
      У глузду - ані даху, ні керма.
      Накрила з головою хвиля страсті:
      Зубища "клац"!" - і вуха вже нема.

      Завити хочу! Та фінал вже близько,
      Я страстотерпеливий, не крутій.
      Облизується втоптаний котисько,
      Хазяїна частинка в животі.

      Та попри все, вареником в сметані
      Себе я ввідчуваю (ну й наплів!).
      Якщо кохаєш - будь-які страждання
      Ти винесеш від люблячих зубів.

      15.08.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Розплата

      Від судьби не втечеш, борг до неба розставить акценти,
      За несплату пеня невмолимо росте і росте.
      За утрачений час і за байдуж набігли проценти,
      Хоч не хоч, а плати. Перший внесок - майбутнє дітей.

      Другий внесок - земля. Бачиш чергу торгового люду?
      Грошовитий кагал на добро має виключний нюх.
      Будеш Мойші за пса. Подарує тобі халабуду,
      Щоб добро сторожив, оселедцем лякаючи мух.

      Третій внесок - душа. Віддаси за срібляник на пиво,
      Щоб забув про свій рід, ратні подвиги сивих дідів.
      Упадуть небеса, під ногами розверзнеться прірва:
      О, мої земляки! Озирніться! Бо ви у біді!

      Те, що сталось в раю - це моя персональна провина,
      Суд страшний вже настав, серце рвуть двохголові орли.
      А за пусткою тьма, ще учора була Україна..
      Гасне слово моє під склепінням ядучої мли.

      14.08.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    266. Спочинок

      Чи здорові ми? Певно, що хворі,
      Це - реальність сумна, не чутки.
      Задовбала політика в корінь,
      Рабиновичи, медведчуки.

      ЗЕ команда, ляшки, укрофіли,
      Євроскептики - теж не моє.
      ПродаЄмо за те, що купили,
      А купуєм, за що продаєм.

      Глупоту лікувати безглуздо,
      Дуболобість - харизма хахла.
      Їж, мій брате, з горохом капусту,
      На ковбаси зарплата мала.

      А чи був я вдоволений? Хто зна...
      Цілий вік не вилажу з боргів.
      Так про що я? Ага,- про серйозне!
      К бісу мислі! Насняться жахи.

      Із розгону впірнув у веселе,
      Удихаю поезії чад.
      Увімкнув телевізор...ой леле!
      На кістках вояків - гей-парад!

      За театром - рядами - повії
      (їх в село би, розкидувать гній).
      П'є горілку скацаплений Київ,
      А у Кончі - господар новий.

      Нас тепер розграбують по плану,
      Човник долі залишать без щогл.
      Я і згоден співати осанну
      Королю. Тільки, сестри,- за що?

      Всьо - страхіття дивитися годі
      Та штаньми протирати диван.
      Йду полоти бур'ян на городі,
      Хай спочине від дум голова.

      13.08.2019р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Об'ївся
      Від мене пахне грибом, дубом,
      Від жінки - шерстю (срамота!).
      Бо я працюю лісорубом,
      Вона ж - чукикає кота.

      Варганю їй борщі та каші,
      Щодня вмикаю пилосмок.
      Вона ж лягає під піддашок
      І з Камасутри вчить урок.

      До денця висмоктала мавка,
      Сусіди кажуть: "Вуйко - лох".
      У кума жінка з виду - жабка,
      Але кайлує за сімох.

      На шию "Геп!" жона гламурна,
      Язик від "щастя" прикусив.
      Кричить: - Красіва я і вумна!
      Чому ж об'ївся я краси?

      13.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Геп!

      Сатирична довбня - це святе!
      Хочеш - по твоїх катренах гахну?
      І прилюдно, а не тет-а-тет:
      Нумо, віршеня клади на плаху!

      Час вночі злодійський підгадав,
      Гепнув так, аж затріщали кисті.
      Від кохання - плямка! От біда!
      Від любові - також мокре місце!

      Гепнув ще. Питаю: - Це чиє?
      Від Елеонори чи від Ельзи?
      Слізоньок набігли ручаї,
      Виють над творіннями метреси.

      Віз нетлінок! Мрійних дум - гора!
      Баркароли й куртуазні оди
      Скачуть, наче блохи з-під пера,
      Ледь здолав сьогодні ці когорти.

      Позіхнув...і знову бачу вірш,
      Не лишають писунці без праці.
      Генії! Ховайтеся хутчіш!
      Бо сатирик - слон в посудній лавці.

      12.08.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. До кінця
      Істина з-за рогу в тім'я "Бац!",
      Зріє ґуля - влучно вцілив камінь.
      Дока у політиці -паяц,
      Дезертир - комадувач військами.

      А юрист підручний - голова!
      Ухопив ключі в палати царські.
      Каже: - З нас ніхто не воював,
      До лампади вибухи донбаські.

      Україні ставлять шах і мат,
      Самі чорні втілюють ідеї:
      Жінці-дочці - гральний автомат,
      Сину-внуку - анашу й борделі.

      А земельку - грошовитій тлі,
      Мову - закопають у могилу.
      Б'є реальність душу навідліг
      Та нащадкам підрізає крила.

      Буде краще? Аж бігом. Ага,-
      Був і будеш вахлаком безправним.
      Бо за цю біду голосував,
      Перед цим - за зрадника держави.

      З часом камінь точить і вода,
      Після зим холодних квітнуть мальви.
      Доки жИвий - спокою не дам
      Ні хвилини хохлакам лукавим.

      12.08.2019 р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. "Гуру"

      Друже! Музі час змінити позу,
      Хутко зазирни у секс-альбом.
      Про кохання шкряботіти досить,
      А тепер, будь-ласка,- про любов.

      Бо сюжет у тебе замогильний,
      Від розпуки плачуть небеса.
      Жінка - стерво, чоловік - невільник,
      Літгерой не голий, а в трусах.

      Слізоньки повиїдали очі,
      Губці мокрі, мироточить ніс.
      К бісу хлипи! Ти ж веселий хлопчик!
      Геть із пекла! Нумо в парадиз!

      Молодчина! Вельми прудко пишеш!
      Про Венеру ох і уломив!
      Тіко...про любов у тебе гірше,
      Хоч і про кохання - хай Бог ми...

      Кажеш, що я - критик окаянний?
      Та дослухай правдоньку, їй бо:
      Бачив, мабуть, гузно павіана?
      Ось таке і в тебе про любов.

      Ну, гаразд,- учися, недоріко,
      Півстрофи дарую на почин:
      "У штанцях стовбурчиться ковінька,
      Вирячили більма читачі...".

      11.08.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Про любов, наче...
      То шо - за мною скучили? Отож!
      Писати про любов лиш я умію.
      Бо в мене кожен віршик - меду ковш,
      Вдоволені й монахи, і повії.

      А винувата бульба. Три доби
      Ми танцювали з жінкою у полі.
      Де спини - там у нас тепер горби,
      Це - плата за центнери бараболі.

      Коли працює заступ - голова
      Пуста, неначе бочечка з-під пива.
      Звиняйте читачі, оревуар,-
      Не топче курку геть охлялий півень.

      А потім будуть тлусті гарбузи,
      Прийде пора висіювати жито...
      Ну як тут віддаватися жазі?
      Роботи - тьма! Дружина - суща гідра!

      А ледацюга пише про любов
      І у жнива, й на Пасху, й на роботі.
      А я до ліжка з нивки ледь доповз,
      Ще б трохи - ночував би на природі.

      Уранці б зустрічав небес блават,
      Лежав би, наче мрець, в росі без звуку.
      Потрібно відпочити місяць-два,
      А потім знов прокинеться писунка.

      11.08.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    272. Там чи тут?


      Чого сумуєш? Маєш люкс-оселю,
      Творив Господь. Тут якість о-го-го!
      Не хлипай у раю, а будь веселим,
      Є оселедці, каша, самогон.

      Є діви, у садах пахучі ружі,
      Захочеш раків - йди в струмку лови.
      А на землі постійно був недужий,
      Ще й випивкою жіночку гнівив.

      Немає ні підпанка, ані пана,
      Ніхто за гріх не скаже ай-яй-яй.
      Тут парадиз, омріяна нірвана
      Для бевзів, що увірували в рай.

      Поринь у вир солодких задоволень,
      Рецепт від спліну хочеш? Знову ні?
      Розказуєш мені про житнє поле
      І сина, що загинув на війні.

      Про пасіку, дружину-удовицю....
      Та годі вже! Покинь думок вантаж!
      Минувшина засіла у підкірці,
      Заслужену отруюючи блаж.

      P.S.:

      Душа - не плоть. Сховатися під деко
      Не може. Тож пече її жура.
      Цей рай для світлих душ - нестерпне- пекло,
      А пекло на землі, насправді,- рай.

      07.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Гола правда


      Життєвий пруг - не виставка богемна,
      Але і тут бувають ще дива.
      Коли цілує жінка - млость у членах,
      Йде обертом від щастя голова.

      А мрії! Мрії - райська насолода!
      Фантазія нестриму розум рве.
      Всьому виною - матінка-природа,
      Кохання подих, мов гарячий фен.

      В кубло альковне голос плоті кличе,
      А я ж святий, незайманий аскет.
      А смерть нічого - вельми симпатична,
      Кістлява трохи, але то таке.

      Шепочуть з пекла Рубенс й Ботічеллі:
      - Здавайся жінці! Скоро буде мат!
      Рука торкає згин віолончелі,
      А інша пестить кучерявий сад.

      Глибока ніч, а на душі світанок,
      У рай потрапив старець-бонвіан.
      Знак оклику пірнає у нірвану,
      Здригається в оргазмі океан...

      07.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Мудромисліє
      - Куме! Що ти робиш пані Галі?
      Ти ж невмійко! Чоловік-біда!
      Для початку, хлопе ненормальний,
      Спробуй почукикати кота.

      Жінка - це не в ліжку буги-вуги,
      А з набоєм небезпечний кріс.
      В тебе ж песик здохнув з голодухи,
      Блохи табунищами паслИсь.

      Грошеняток завжди кіт наплакав,
      Куховариш (чесно!) - хай Бог ми.!
      То скажи: тобі навіщо мавка?
      Ти ж для неї гірший від тюрми!

      Кажеш, "Вполонили карі очі!
      Вік би діву на руках тримав!".
      Може, діточок від неї' хочеш?
      Є кабака, розуму - нема.

      В монолозі ставлю крапку жирну,
      Мудрим словом підсумую спіч:
      Хочеш мати люблячу дружину -
      То кайлуй на неї день і ніч.

      06.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Сон чи дійсність?


      Лихо! Правди розсипались зерна!
      Серед них пошукаю своє...
      У володаря - ложка відерна,
      А солдат ув окопі гниє.

      Аж посинів Микола Угодник,
      А архангелів б'ють дрижаки:
      Баламути, паяци, голодні
      До кормиги дірвались таки.

      Воював за вітчизну хтось? Жоден!
      От і маєм "веселе кіно":
      Крок уліво - зелене болото,
      Крок управо - зелене багно.

      Як зостанусь - напевно, загину,
      Бо земельку святу продадуть.
      Полатаю стареньку свитину,
      Покладу три хреста - і у путь.

      А чи стане країна ця раєм,
      Як при владі товпа галалак?
      Хай Давидова зірка сіяє,
      Двохголового гріє орла.

      05.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Біль


      Закіптюжений овид очорнено духом війни,
      За грозою - гроза, а над мінами - трави та квіти.
      Син пішов на війну. Я у відчаї хутко за ним,
      Та спізнився. Юнацьке життя обірвалось в зеніті.

      В тихім шересі листя спочити хоча би на мить,
      А у леготі вечора вимити крапельки суму...
      Обіймаю печаль. На весілля до щастя не звіть,
      Танцювати від радості нині навряд чи розумно.

      Вити нишком учуся. Підводить зрадлива луна -
      Озираються злякано люди й осонцений квітень.
      Йшов на бійню герой, а вернулась - закрита труна,
      Зустрічали у чорному неня, дружина та діти.

      Солов'їні рулади лунають з Дніпра берегів,
      Сад вишневий цвіте, а на серці нерадісно й зимно.
      За байдужих дідів внуки кров'ю змивають гріхи,-
      Пий, землице, й мою. Нащо батькові жити без сина?

      05.08.2019 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Аполітичне (для укрпоезії)

      Гарне ліжко змайстрував "Ikea",
      Зручно в ньому умостивсь під піччю.
      Багнеться писати про м'яке,
      Бо Ерато - муза симпатична.

      Думати - робота глупаків,
      А розумні зберігають нерви.
      Ось тому мій бог - Ерот палкий,
      А богині - в тілесах Венери.

      Змій в Едемі Єві тиче фрукт,
      Програмує їй життєве кредо.
      До кохання вельми ласий люд,
      Особливо з гарним хеппі-ендом.

      Мусі-пусі вічне! Тема з тем!
      Все душею твориться і серцем.
      А колега пише не про те -
      Про війну із москалями квеця.

      Ріже сталь, як масло, автоген,
      Сваряться за мову українці.
      Із думок жену команду "ГЕ",
      Буду знов увічнювати циці.

      05.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Нелегка доля

      У корови роги є та вим'я,
      А в поета - ручка і папір.
      Геніальним став ще молодим я,
      Хочеш - вір на слово чи не вір.

      Над чолом виблискує корона,
      Сам від слави квітну, мов хурма.
      З дуба схвально каркає ворона,
      З буди песик безупину "Гав!".

      Віршування, сестри,- суща мука,
      Підіймають кожен твір на глум.
      Луснула під носом знову булька
      Від напруги та серйозних дум.

      А тому даю одну пораду,
      Щоб зоїли не загнали в кут:
      По моїх слідах іти не варто,
      Бо одразу кури заклюють.

      А мені ізнов крутили роги,
      Збив із ніг важкий сатири душ.
      Хай пряма вам стелиться дорога,
      Ноги тонуть у пелюсті руж.

      31.07.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Тіп-топ

      - Альо? Альоша? Привіт! То що – програв мені парі? А я ж казав:
      « Неси мішок грошви в офіс команди «ГЕ», допоможи майбутнім негрошовитим колегам пройти по мажоритарним округам. За це підеш у своєму окрузі під символікою вищезазначеної політсили».
      А ти що зробив? Вирішив, що твій округ добряче прикормлено протягом останньої каденції? Думав, що місцева влада кістьми ляже, аби тебе залишити своїм представником у вищому законодавчому окрузі? Лоханувся, друже. І те, що ти власник лотерейного бізнесу половини України та маєш зв’язки на всіх щаблях політичного Олімпу не убезпечило від провалу. Ти програв. Бездарно і з розгромним рахунком. І кому??? Метрдотелю з придорожнього ресторану!
      А от я ні – виграв. Тепер ота «ГЕ» нічого зі мною не зробить, бо якщо списочника ще можна вигнати рішенням з’їзду партії, то мажоритарника – ні.
      У Верховну Раду пройшли десятки безробітних, які зроду не бачили на очі десятитисячної пачки доларів. Тепер буду їх «ставити» на щомісячну неофіційну зарплату в 40-50 тисяч у.є., аби голосували за ті рішення, які потрібні мені та моїм друзям.
      Що ти там бурчиш? Га? Боїшся, що все вийде з-під контролю? Не бійся – ти мене знаєш: якщо всіх і не куплю, то половину вже точно. А потім із «животворящим блоком» буду торгуватися. Хай вони платять за цю отару. А вони заплатять, бо мають грошей стільки, що можуть профінансувати невеличку війну. Щомісяця мотаються до Москви, налагоджуючи джерела постачання готівки для своєї підривної діяльності.
      Будуть голосуватися зміни до Конституції та Закону про державну мову. Ось тут «Опоблуд» і попросить нашої допомоги. То чому б не допомогти? Тут голосів самої команди «ГЕ» може не вистачити. А разом з «Опоблудом» та нашою депутатською групою – напевно що так. На таку святу справу грошенят Москва не пожаліє, тож і нам можна непогано підзаробити.
      А за свій гральний бізнес не бійся – скоро все легалізуємо. Можна буде знову ставити і гральні автомати, і рулетки, і карткові столи. Вже мав розмову із зацікаваленими особами. Тому готуйся вже зараз – викупай закинуті приміщення та неприбуткові магазини у столиці, все окупиться стократно.
      Заодно легалізуємо і проституцію. За прикладом Європи. Маю чудового друга з Австрії, який тримає мережу борделів у центрі своєї столиці. Не жмотися, заплати дяді вже зараз, хай допоможе облаштувати пару точок до кінця року. Як тільки Закон вступить у дію, а ти вже – гоп! - і перший легальний бізнесмен на цьому поприщі.
      Питання з легалізацією анаші фактично вирішено. Маю підтримку багатьох серйозних колег. Тож цехи з вирощування цього продукту ти повинен облаштовувати вже зараз. З власниками мережі аптек попередню домовленість вже маю.
      Запитуєш – у скільки тобі обійдуться мої послуги? Все стандартно: 20 відсотків від прибутку.
      Багато? Ой, не каверзуй! Наче ти менше платив «папєрєднікам». А мені ще з цієї суми треба багатьом давати на лапу, аби справи йшли шпарко.
      От якби і ти пройшов - тоді інша справа – сам би керував процесом, а так, звиняй: сидітиму на торбі з грошима я.
      Думаю, піду працювати головою комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Як гадаєш – гарний з мене буде голова? Чого смієшся? А хочеш – підеш до мене помічником-консультантом? Ми удвох гори звернемо!
      Згоден? От і добре. А другим буде мій юрист Ізя Бурман, ти його знаєш. Це той, що Федора Розстрільного виправдав. Ти тоді казав, що Федя сяде довічно. А йому ще й компенсацію держава виплатила і вибачилася за безпідставні звинувачення у груповому вбивстві.
      Питаєш – де той Федя нині? А начальником моєї охорони працює.
      Чим я зараз займаюся? Хороше питання. Бачив завод екскаваторний біля метро «Святошин» у Києві зносять? Моя робота! До біса той завод! Буде там квартал з висотками. Місце золоте, забудовники аж пищать - так хочуть той шматок пошвидше до рук злапати. От я й підсобляю. І в Київраді, і в Держбуді. Лобіюю, так би мовити, це питання. Ось, позавчора Тарас Шимпанзенко – найбільший приватний київський забудовник мені хонку подарував. Утричі більшу, аніж у Януковича. І без архітектурних надлишків – страусів там усяких та пеньків для стрибання. І ти таку хочеш? Гаразд, замовлю слівце, не відмовлять. Ви з ним, наче, товаришуєте.
      У Верховній Раді ще багато «праздно шатающіхся лічностєй». І всі голодні, в усіх очі горять. За місяць-два зарплата їх вже не влаштовуватиме. А місце, де можна розжитися гарантованою фінансовою допомогою вже усі знають. Кажеш, що мене прослуховують? Тю! От секрет! Я тим хлопцям плачу, аби мене прослуховували. Тому я чистий перед законом. А серйозні розмови і справді – по телефону не веду. Є в мене бункер екранований у глибокій карстовій печері.
      Чув, міського голову знімають з голови держадміністрації? Отже, керувати фінансовими потоками вже не буде. Там мій знайомець облаштується. А голова без виконкому – це весільний генерал. Мундир з цяцьками є, а прав ніяких немає. Тому перестань до нього бігати, він уже – дохла собака.
      І обов’язково закрий питання з подвійним громадянством. Здай другий паспорт у Ізраїльське посольство, заяву відповідну напиши. Бо помічник-консультант – це державний службовець четвертого рангу. Журналюги докопаються – будуть гризти.
      Все, мені пора їхати до Одеси. Там кияни та донеччани суперкубок розігрувати будуть. Там уже і голова Адміністрації, і очільник. А мені ой як треба з Вогтаном побалакати про дещо. Думаю, все складеться.
      Дружині привіт передавай, повернуся до столиці – заїду неодмінно. Подарунок їй підготував – книжку Олександра Сушка «Вітражі». Патріотичну. Вона ж, наче, таких любить. На Майдан колись чай приносила, каву…
      Що? Просрочену каву? Чай з міллю? Патріотів не дуже любить?
      Ну, тоді подарую книжку комусь із депутатів-фронтовиків. Аби знали, що і я людина небайдужа до власної держави та високої поезії.
      Адью.
      30.07.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Останній подих

      Тиші упіймати би луну
      І шугнути в піднебесні висі...
      У тремкій долоні час заснув,
      На гашетку тиснути втомився.

      Доторкнувся чад небритих скул,
      В грудях вистига свинцева пломба.
      Біль вчаївся в шересі піску
      На раменах свіжого окопа.

      Сили тануть. Зняти би шолом
      І важкі від крові рвані берці...
      В рану мертвий спокій напролом
      Бгається погрітся у серці.

      - На десерт - конвульсії та спазм,-
      Шепче смерть у мантії кармінній.
      - Зачекай! Вдихну останній раз
      Полиновий запах України.

      30.07.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Мовчання


      Правдою шпиняти - моветон,
      А брехати, наче, не умію.
      Істину ховаю за Плутон,
      Язикату хвеську б'ю по тім'ю.

      Мудро ґлузд під ковдрою лежить,
      Зиску переварюючи кусні.
      Ну, а ви сваріться від душі,
      Наживайте ворогів і друзів.

      Правдоруби - товчені лоби,
      Мовчуни - одвіку в шоколаді.
      Он, пророка знову люд побив,
      Ще би трохи - й утопив у правді.

      Мій девіз "Подалі від гріха",
      Ні гу-гу, прикинусь краще лохом.
      Як мовчу, то наче й не брехав,
      Чистий перед совістю і Богом.

      В родичах - товстий хвостатий щур,
      За столом сидять Пілат і Каїн...
      Прослизнув між крапельок дощу,
      Тихо ляду прочинив до раю.

      29.07.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Свій до свого, по своє


      Там, де совість і честь - квітне скверна,
      Промінь світла упав у пітьму.
      Не очікуй, зрадливце, від мене,
      Що до раю з собою візьму.

      Не сліпий - із небес добре бачу
      І гріхи, й непростиму вину.
      Рідну мову - зміняв на собачу,
      Хату батечка - на чужину.

      Дід укинув до ями Стрибога,
      Внук - земельку святу продає.
      Нагадаю: є чисті, є погань,
      Родовід козаків не від єв.

      Песик люто вичісує блохи,
      Садівник йде із пилкою в сад.
      Пруться гої до царства чужого,
      А воно для абрамів і сар.

      Так що молишся яро ти всує,
      Отченаш - не запона від лих.
      Та й для тебе спасіння існує,
      Ні, не в мене - іди до своїх.

      29.07.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Можу все!

      Не жартун я, а серйозний хлопчик,
      На Парнасі власна є тюрма.
      Напишу вам про дівочі очі,
      Бо сьогодні інших тем нема.

      Утомили зеленаві пущі
      Та легкі хмаринки в небесах.
      З музи геть пейзажну шкаралущу!
      Їй ходити зручно й у трусах.

      Муза хтива сіла на коліна,
      Келишок в руці "Мадам Кліко"...
      Був, неначе всохла деревина,
      А тепер - могутній осокор.

      І писати став куди як лучче,
      Бо Ерато тішить стан гнучкий.
      Погляд у вродливиці жагучий,
      Навіть у Пегаса дрижаки.

      Всілася на мене зверху пані,
      Нетерпляче торсає за чуб
      Б'є під дих кохання окаянне,
      Плоть мою звільняє від кольчуг.

      Спершу був гопак, а потім реггі,
      Тут, братове, не до хропака.
      Я ще молодий - столітній легінь!
      Можу все! Звичайно ж... у думках

      26.07.2019 р.

      Рай

      Гніздо орла годиться і для курки,
      А графоманові - гора Парнас.
      Тому таланти нині манюпунькі -
      Описують недбало мартопляс.

      Ридання від кохання - вічна тема,
      Шепоче біс на вухо "Согріши...".
      Дві сторони монети - нічка темна
      Й римована істерика душі.

      Підступна зрада із очей невдахи
      Витискує щодня масний сюжет.
      Мені ж бо до вподоби охи й ахи,
      Щасливий - не гнітючий хеппі енд.

      В обіймах жінки зустрічаю ранок,
      Вмостив блокнота в неї на плечі...
      Поези геть! Прокинулась кохана
      І кличе в рай. Писатиму вночі.

      26.07.2019 р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Доброта


      Кохана! Справам швах! Сідай і плач!
      Терзає дідугана хоть до дрожу.
      Тебе не цілуватиму, пробач,
      Бо як почну - спинитися не зможу.

      А ти в літах, геть сива голова,
      Побожна, заклопотана газдиня.
      Тож п'ятами від тебе накивав,
      Бо дума непоштива лізе в тім'я.

      Казала: - Муже, ти вже не козак,
      А я зобидивсь, день трюхикав хворий.
      Ковтнув потужний афродизіяк -
      Із хроном перетерту мандрагору.

      Любов тепер вбиває без війни,
      Тримати дух закутий в бронь - катівня.
      А світ живе! Рохкочуть кабани,
      А кури залицяються до півня.

      Мені ж - ніззя. А хочу - просто жах!
      Зітхнула жінка й повела до хати...
      Дарма її мегерою вважав,
      Хоча вона - очільниця сільради.

      24.07.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Творчість

      Будемо знайомі: я - аед,
      Погляд - затуманено-журливий.
      Читачам словесний вінегрет
      Подаю в римованій підливі.

      В колі професійних ледацюг
      Гріх великий не байдикувати.
      Каже мамця: - Сину! Йди, працюй!
      Я ж не можу (є один талантик!).

      У кумасі двійко поросят,
      А у брата ловка з м'ясом ятка.
      От скажіть: на біса той талант,
      Як немає грошей і достатку?

      Шкрябочу і день, і ніч пером,
      Покриваю рунами блокноти.
      От сусід розумний - хлебче ром
      І мене вважає ідіотом.

      Може, був у родичах де Сад?
      Ґлузд і в мене скаче без вуздечки?
      А рука малює пишний сад,
      Соловій у вітах в'є гніздечко...

      24.07.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. Гріх

      Кохатися - ще та маруда,
      Красу звільняю від одеж.
      Не цілувати - грішним буду,
      А поцілую - грішник теж.

      Украв її із темних келій,
      І хоч із нею пропаду -
      Притиснув крилами до скелі,
      Палю жагою наготу.

      Вогнем війнула мавка стигла,
      Гарячим, наче в баби піч.
      Мій меч пора встромити в тигля,
      Кувати жваво цілу ніч.

      Шепоче юна Кармеліта:
      - Хай цнота йде під хвіст коту...
      П'янить еротова амріта,
      За мить, знесилений, впаду...

      23.07.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Твори!

      Я - воїн. Ще учора був піїт,
      В куточку пилом припада погруддя.
      Творив, аби гармонію у світ
      Приносити щодня на радість людям.

      Вдягав Ерато в шати дорогі,
      З віршаток їй стелив м'яку перину.
      Тепер мій дар - душити ворогів,
      Яким байдужа ненька-Україна.

      В минулому осонцені сади
      І щебетлива солов'їна пісня.
      До смерті мушу жити у орді,
      Вести війну з"братами" з закулісся.

      Хохляцька погань вилізла з діри,
      Мене на волю випустили з кліті.
      А ти пиши, соратнику! Твори!
      Інакше марно я живу на світі.

      23.07.2019 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Рідні
      Цвітом покрился яблуні,
      Сад одягнув оксамит.
      Хто ти, мій брате скацаплений -
      Друг чи з гнилизною плід?

      І на вороні є пір'ячко,
      Каркає мудро з небес...
      Брат, наче й рідна кровиночка,
      Під вишиванкою хрест.

      Братик збирає на "Ланоса",
      Бачить війну у гробу.
      Я ж із ордою змагаюся,
      Тричі пораненим був.

      Істина б'ється в свідомості,
      Думи вчорняє мої:
      "Братик мій - покруч духовності,
      Зрадник своєї сім'ї.

      Хай пустоцвіти на яблуні
      Вітер зриває лихий:
      Там, за межею,- скацаплені,
      Рідні мої вороги.

      23.07.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Буде мир


      Варить гарно в торгаша кебета,
      Не потрібна бізнесу війна.
      Мають дезертири президента
      Не солдата, а веселуна.

      Цирк на дроті років п'ять ітиме,
      Віп-паяца полк охороня...
      Мій окоп патьоками рудими
      Кожен день малює москальня.

      Ворогові лютому не вірю!
      Натискає вказівний курок...
      Душать совість примусом до миру,
      Убивають віру у добро.

      Зрада хутко втрати надолужить,
      Пишуть гноми договорняки.
      За мою солдатську світлу душу
      Куплять мир. Для сонних земляків.

      21.07.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    290. "Ми іх сдєлалі!"


      Народець глупству, врешті, здався,
      Голосував, мабуть, і ти...
      Сховатись хочу у оазу,
      Пірнути в краплю самоти.

      А там - похилені берізки,
      Ріка хлюпоче в береги...
      Натомість маю партій списки,
      Мажоритарі округи.

      Очільник наш - зелений овоч,
      А свита - гвардія стара.
      Сміється Ізя Рабінович,
      Регочуть Ізя та Абрам.


      Кричали лідерам : - Ведіть нас
      Від війн за кусень хліба до...
      Мені ж привиділась руїна,
      Втікає молодь за кордон.

      P.S.:

      У штабі танці до упаду,
      Зробла нас команда "ЗЕ".
      Ми обирали, наче, Раду,
      Але отримали Кнессет.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. Страта
      Заплановано в середу
      Страту. Кличуть лакуз.
      Відьма трутою велету
      Зробить звично укус.

      Регітня у гармидері,
      Крики: - Шкіру лупи!
      Мляво глипають сидори
      На отуху товпи.

      Ніц зі спротиву користі -
      Гицель вправний, лихий.
      Я ж спеленутий совістю,
      На думках ланцюги.

      Ось і комент під віршами -
      Залпом яду плювки.
      Виють сидори втішено -
      Трута діє таки!

      Крізь оскал таки вигледів
      Зуби відьми криві.
      А з Полтави до Либеді
      Слід слизоти в траві...

      24.07.2019 р.ф




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Скорбота
      Обізвався на ясені
      Сич старий: - Будь біді!
      Ой, сини мої, красені,-
      Ви ж такі молоді!

      У руках фотокарточка,
      Кожен хлопець - козак.
      Запечалився батечко,
      Матір сива в сльозах.

      Не чекай. доню, милого,
      А турбуйсь про дитя.
      Міна ворога підлого
      Обірвала життя.

      Знаю, сум твій не зміряти,
      Від біди нежива.
      І у старшого - сироти,
      Оніміла вдова.

      Два на цвинтарі насипи,
      Поховали братів.
      Ой. сини мої, красені!
      Ви ж такі молоді..

      18.07.2019р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Встигнути
      Намалюю казку, для душі,
      Я ж - митець, уява вельми буйна...
      Світ від щебетання аж дрижить,
      Зеленіють на леваді вруна.

      Щиглики тривожно "фіть" та "фіть" -
      Із гніздечка визира малеча.
      Мокрий одуд на калині спить,
      Дзьоба опустив у тихий вечір.

      Сваряться за бабку горобці,
      Лагідно підцвінькують синички...
      Упіймав земляк мене в приціл,
      З дула смерть поглянула у вічі.

      То - мій брат, у стрілянині ас,
      В око мусі влучить і на Марсі.
      Кацапури розділили нас,
      Щоб порядкувати на Донбасі.

      А чи в сховок душу донесу?
      Чи дітки залишаться без тата?
      Гримнув постріл, сад струсив росу...
      З раю розлетілись пташенята.

      17.07.2019 р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Сидір і його коза

      Останнім часом став я помічати, що не Сидір водить козу на вигон пастися, а коза Сидора. І це закономірно, оскільки тварина вгодована, повна дурної молодечої сили та вельми нахраписта. Увесь час підштрикує рогами лисого дідугана у м’якушки, немов каже: «Не будеш слухатися – загризу!».
      А дід старенький, важко йому увесь час бігти попереду такої прудкої істоти. Втомлюється, часто зупиняється аби відхекатися. От тоді коза і волочить дідугана за собою на пасовисько по горбаках, оскільки для надійності Сидор обв’язав себе під ребрами налигачем з якимось мудрим морським вузлом. Інколи він і сам забуває як його розв’язати. А на ходу, коли зморшкуватий дупець жваво підплигує нерівностями - це зробити взагалі неможливо.
      Ми вже звикли, коли повз нас уранці, вдень і увечері пропливає ця нерозлучна пара. Не раз і не два бачив, як дід Юрко хропів, коли його волочила гостророга Аглая в рідний сарай по закропивленим мочарам та сільською бруківкою. Вдома чоловіка одв'язувала дружина, звалювала собі на плечі і переносила до хати. Що там далі буває – самі знаєте: дід любить оковиту змалечку, тож дружина вибиває з нього хміль кочергою або довбнею.
      А лукава яка ця рогата!
      Посеред вулиці після дощу розляглася глибочезна калюжа. Обійти неможливо. От дід Юрко на козу зверху «геп!» , цвьохнув її по ріпиці лозиною і каже: - Іди вже, на тому боці злізу.
      Коза озирнулася на супостата, кивнула головою і ступила ратицями в сільський океан. Дійшла до середини заповненої баговинням баюри, струснула діда з себе і хутко пострибала далі.
      Вичалапав хазяїн з брудної калабані, витрусив з кишені намоклі цигарки і аж сльозу пустив від обиди. А до хати далеко. Добре, що я побачив те лихо, дав йому жінчині монгольські панталони з начосом. Підв’язав він їх під шиєю очкуром і мовить:
      - Завтра занесу.
      - Та не треба! – одказую стариганю.- Дарую, вони тобі пасують. Наче.
      Подякував за гарні строї односелець, потиснув руку і пішов додому.
      А за півгодини надверічньою втомленою тишею розлився оглушливий жіночий вереск. Навіть тут – за кілометр від домівки діда Юрка чулося люте гарчання його сердечної подруги життя.
      - Бодай тебе пранці з’їли, бахуряко підтоптаний! Це у якої ти шльондри споднє позичив? Га? Знову до Одарки залицяєшся? Їй же сто років! У неї «там» тільки одна павутина! Ах ти ж гаспид!
      А далі вже чулося тільки монотонне відлуння від гупання довбнею по спині рідної душі.
      Аглая – коза з інтелектом. Дуже любить вірші. Тобто регулярно піджовує томики з вічним, які горбляться у мішках та стоять боком на поточеній шашелем етажерці ще сталінських часів у дальному кутку сарая.
      Минулої весни, коли я приходив до сусіда допомогти спиляти роги козі на руків’я ножів, то вона якраз прикінчувала фоліант титана думки пані Саловсмак . Під ратицею сиротливо зіщулилася надкушена палітурка «Пихокардії». Я тоді навіть здивувався: «Ти диви! І відома у вузьких літературних колах нашого освіченого села поетеса, і коза діда Юрка – тезки! Ні, це не звичайний збіг! Це – доля.
      Прийшов до мене наступного дня сусіда, панталони приніс. Правда шматок із гузна нещасної одежинки було вирвано з м’ясом, але то таке.
      - Вибач, що порвалися,- каже сусід.
      - Та не страшно. Це ж тільки ганчірка. Всі вони колись рвуться. Давай краще я тебе наливкою почастую, а то бачу, що ти сумний чогось дуже, невеселий.
      Дід острашливо озирнувся, почухав трохи макірту і згідливо кивнув головою. От людина покладиста! Чому б з такою не посидіти?
      А наступного дня прийшов знову.
      - Наливка сподобалася? О-о-о-о! Мені теж іде на душу,- кажу замість здоровкання. Заходь, зараз спробуємо з іншої пляшки. Може ця краща.
      - Ні! Не варто! – одказує дід і скосивши на мене очі, як півень на курку, сором'язливим голосом додає: - Грошей би позичив…
      - А кіко треба?
      - Тищу.
      - А ну розказуй…
      Покомизився трохи дід Юрко, незручно видавати військову таємницю, але як позичальникові та хорошому товаришеві розказав по секрету, яка з ним трапилася халепа.
      - Одгепала мене жінка за панталони. Думала, що я знову, як у молодості, стрибаю в гречку. Довелося доказувати, що у мене стручок всох і ознак життя не подає.
      - Не може бути, сусіде! Це ж яке горе!
      - Може, може. Хочеш - і тобі покажу?
      - Та ні, не варто. Вірю, ти ж – людина слова.
      - Гаразд. Так от, – духопелить мене дружина, старається на совість. А коза у мене хоч і лукава, але за мене горою. Прочинила лобом двері, зайшла до хати і поцупила у жінки гаманця з грошима. Прямо зі столу! Винесла на двір, розтельбушила і згамала усі купюри! А там була майже вся наша з жінкою пенсія!
      - Стій,- кажу дідові Юрієві, – ось, на - випий «свяченої», а потім розказуй це страхіття далі.
      Налив йому гранчака малинової настоянки, дав цукерку «Тузік» аби закусив і співчутливо хитнув головою.
      - Коли ж моя благовірна заспокоїлася, вийшла на двір і уздріла як Аглая доглитує останню банкноту, то схопилася за серце і впала мені на руки снопом.
      А як очуняла, мовила гробовим голосом:
      - Ти зі своєю Аглаєю мене в гріб заженете живцем. Іди, катюго, труси козу за вим'я, може видоїш з неї гроші. А як ні - ночуватимеш до осені в лопухах.
      Дивився я на діда Юрка і подумав: «Це ж що виходить? Я і є призвідцем цього лиха, оскільки позичив панталони своєї жінки цьому рознещасному, зацькованому власною дружиною дідуганові! А якби не дав, то все було би гаразд. І синця під оком теж не було би ...»
      - Зачекай,- мовив я і пішов до сусідньої кімнати. Відчинив шухляду стола і вийняв звідти конвертик з грошима, які збирав аби видати книжку своїх поезій на своє п’ятдесятиліття. Вийняв звідти дві тисячі. Сходив потім у льох з ашанівською торбою. Вернувся та засунув гроші в нагрудну кишеню діда Юрія.
      - Скажеш дружині , що допоміг мені колоти кабана. І ось тобі ще м’ясця трохи. Свіжина.
      Пішов дідусь додому. Цього разу без кози, але з мясом. І хоч мені не вдасться видати цього року книжку власного безсмертя – хіба це важливо? Важливо, що у діда Юрка відлягло від серця, важливо, що немолодим одиноким сусідам буде що їсти, важливо, що в нас, попри всі життєві негаразди, існує людяність і допомога ближньому - це не пустий звук, а нагальна потреба власної совісті.
      Навесні, з лантухом за плечима, прийшов у гості дід Юрко. Привітався, розв'язав мішка і випустив звідти козеня.
      - Оце тобі подарунок від нас,- мовив він і посміхнувся.
      - О-о-о-о! Привіт, мала! – гукнув до хвостатого дива.
      Малеча озирнулася, підплигнула на долівці і гукнула у відповідь:
      - Ме-е-е-е!
      17.07.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Марно

      Йшов на фронт козарлюга - жагучий брюнет,
      А вернулася тінь. Голова - біла вата.
      Буде мир. Земляки не згадають мене,
      Рабіновичу пам'ятник тешуть хохлята.

      Я на серці в дитинстві ще випалив знак,
      Бач,тризубець багряний? Святий, харалужний.
      Думав, що побратима цей раз упізнав,
      Помилився: ти - ворог, до неньки - байдужий.

      Та невже Україні в майбутьому швах?
      Я - останній в зруйнованім храмі прочанин?
      Під торгові ряди закотилась душа
      Піклуватися про інтерес копійчаний.

      Щось занадто колючим виходить цей текст,
      Людям бризкати правдою в очі не можна.
      Перемоги не буде. Обійдемось без.
      Шлях до зради готовий. Ось карта дорожня.

      16.07.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Мрїї

      Плете веселка сонячну габу,
      Гроза минула, в піднебессі празник.
      Десь там, далеко, де ще я не був,
      Сховалось від буденщини прекрасне.

      ...Ерато спить на ложі із пір'їн,
      Нага і юна, під шатром розмаю.
      Терцетами тьохкочуть солов'ї
      Під тихе шепотіння водограю.

      Кохалися із нею цілий день,
      Вдоволена панянка рудокоса.
      Дзвіночки мрій грайливо "дзень-дзелень!":
      - Ми всі твої! Бери нас, не соромся!

      Збудилась муза, стала на носок,
      Крутнулась віртуозно на пуантах...
      Та це не яв, лише солодкий сон,-
      Рука приклад стискає автомата.

      16.07.2019 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Страждання


      На столі кав'яр і ананас,
      Час іти з котом на променадик.
      Важко жити стало. Бо - війна,
      Утішають тільки гей-паради.

      Вчора прикупила міх трусів,
      Пупса мила дорогим шампунем.
      Бач, страждаю так як і усі,
      Негаразди викликають нюні.

      Ні Єгипет, ні турецький пляж
      Не розвіють показного суму.
      Нігті полірує юний паж,
      Я ж лежу і думаю цю думу.

      Мрію, щоб настав рожевий мир,
      Продала б за нього півдержави.
      А TV показує громи,
      Люту стрілянину! Боже правий!

      Нащо цю дивитися муру?
      Так і прищик вискочить на попі!
      Умивають слізоньки журу -
      В ліжку тяжче, аніж у окопі.

      15.07.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Грубіян
      З минувшини пораду пригадав,
      Але запізно - обзавівся дітьми.
      На шлюбуванні п'яний тамада
      Шептав на вухо: - Утікай від відьми!

      Вельбучниці утьопую супця,
      Бо від борща гигикавка у діви.
      - Сальця хотіла! Ти ж поклав м'ясця! -
      такий от ґвалт в патьоках наративу.

      А бум трясе платформу "Amazon",
      Купую ліф (картиночці повірив).
      Принесли в дім. Жона: - Не той фасон!
      Рябих бретельок хочу, а не сірих!

      В поезіях феміна - супербог,
      А писунці - невдатні пришелепи.
      Читає і під носа "Рох!" та "Рох!":
      - Усе не те! Лиш я пишу я треба!

      Ще б трохи і дійшло би до біди,
      Вона ж - полтавська! Моцна! Я ж бо - здихля.
      Вродливиці (нареші!) "догодив" -
      Відважив копняка й по носі щигля.

      І хай бурмоче: - Ну ти і мужлан!
      Влупив, аж ниє другий тиждень попа!
      - Мікстура загруба? Звиняй, шарман!
      Зате ефект від неї - просто бомба.

      15.07.2019 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Утрачений рай
      За паяца свій голос віддав золотар із Полтави,
      Нащо бевзю "Свобода"? Достатньо кумедної "ЗЕ".
      Утомився байдужих будити - даремна ця справа,
      Окацапленим гоям Вкраїна - не понад усе.

      В церкві тризна за воїном. Куриться біль із кадила,
      Огортає саваном печалі невтішні думки.
      Крекче діва зманіжена в ліжку: - Війна утомила!
      Хочу миру і сиру! Тікайте з війни, мужики.

      На Хрещатику людно, лесбійці всміхається гомик,
      Гей-парад на душі, дозвіл даний командою "ЗЕ".
      Гинуть кращі із кращих, в тилу ж наплодилося гномів,
      Замовляють коханим сонливим кав'яр та бізе.

      Я ж не втомлююсь діри латати в розстріляних латах,
      Обпікає гарячим вогнем із гармати лице.
      Бороню ув окопах державу. Хоч знаю, що зрада
      Закопає мене в забуття незабаром живцем.

      14.07.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Про природу


      Дощить, столиця п'є небесну воду,
      Між теплих циць сховався, мов ховрах.
      Надходить час писати про природу,
      Алькови утомили - просто жах.

      Пахтять лілеї, айстри, матіоли
      Обценьками флюїди носа рвуть.
      Опісля ночі велелюбства кволий,
      Лежу як труп, а був такий як ртуть.

      Ще б трохи і під мавонькою гигнув,
      Жага колотить серцем до сих пір .
      А за віконцем кущики жасмину
      Колишуть схвально вітами ефір.

      Мені під сто. Стрибати, наче м'ячик,
      Чи личить дідуганові? Хто зна...
      Пракорінець ворушить дамський пальчик
      І подає до "праці" віщий знак.

      Люблю писати, сестри, про природу,
      Від лірики у голові туман.
      А, може, від Венери дати ходу?
      Куди там! Надто цупко обійма.

      14.09.2019 р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Милосердя


      Кожен день один і той маршрут,
      Там - біда, а тут - хапає трясця.
      На кордоні черга. Тягне люд
      В пащу пекла у торбинах "щастя".

      Шепчуть губи: "Відчинись, сезам!
      Ждуть поживи пташенята в гніздах."
      В саквах сир, цукерки, ковбаса -
      Зраді теж щодня потрібно їсти.

      За межею глузд тече навспак,
      За добро орда лаштує бомби.
      Всім керує пан договірняк,
      А з-за лісу син стріля з окопу.

      Ненька ж підгодовує війну,
      Сита погань ходить у атаки...
      Ти, селюче, виростив свиню,
      Щоб її загамали чортяки.

      Ми їм - хліб, вони - гроби й вінки,
      Брагу п'ють солдатики удачі.
      Ллється милосердя із руки,
      А насправді - кров моя гаряча.

      13.07.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    302. Вибір

      Ані стиць, ані бздиць,
      Ані в тин, ні в ворота:
      За держави убивць
      Голосує голота!

      Шиї - глупства ланцюг,
      Тямі -сакви порожні.
      Буду їсти мацу,
      Одягнувши кокошник.

      Опозиція - слиз,
      "Зе" команда - не "хунта"...
      Чом же знову на біс
      Йде до влади Іуда?

      "Рашки" зрію сліди
      І окрайчик ярмолки...
      Тане віра як дим,
      Чад розвіявсь навроків.

      Дам паяцам під дих,
      Хай почухають лоба.
      Оберу тільки тих,
      Хто лежав у окопах.

      12.07.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. Киш!

      От і вилізло шило із мішка. І штрикнуло мене прямо в зад. А я думав, що поети про політику не повинні ні говорити, ні писати. Не царська це справа . Еліта суспільства повинна писати про вірне кохання, нещасливу любов, запашні квіточки, кучеряві хмарки, сльози розпуки. розтерзану душу, розбите серце та інші речі, які не потребують розумової праці та відповідальності. І за це отримувати заслужені оплески розчуленого люду. Нині модератори груп прямо вказують: будете писати про політику – вилетите звідси довічно. Пишіть про ніщо. Творчість повинна бути м’якенькою як циця коханої, аби читачі сонливо плили в ній на хвилях солодкої патоки.
      І тут на тобі! – читаю: « У першій сотні партії «ЗЕ» 73 єврея, 13 росіян, і аж 9 українців! А в Опозиційному блоці «За життя» - 43 єврея.
      Непорядок! Треба аби хахлів в українському парламенті узагалі не було. Нащо вони там? Аби народець баламутили? Довелося відкласти у сторону перо ліричного піїта і тимчасово – до кінця виборів - стати грубим прозаїком.
      Цілий день бомбую офіс команди «ЗЕ» проханнями викреслити зі свого списку отих девять білих ворон. Зайві вони там. Без них зміни в державі підуть шпарко, аж гай шумітиме. Ніхто і ніколи вже не підніматиме питання про українську державну мову. Натомість будуть розмови про дешевий російський газ, про відкриття російських шкіл у центрі столиці, про надання російській мові статусу регіональної, а згодом і державної. Про поверенння російського капіталу на наш ринок, про співпрацю з опозиційним блоком «За життя». І про федералізацію, яка остаточно поставить хрест на українській державі.
      І якщо поетична група, в якій я залишаю свої безсмертні творіння, перейде на російську – що з того? Тьху! От проблема! Та хоч зараз! Ми й так про політику не пишемо, політикою не цікавимося, сваритися зі зрадниками та байдужими людьми не збираємося. Єдине, що нас повинно цікавити – творчість. Творчість без найменших домішок інтелекту. Чиста, як сльоза немовляти.
      Учора загинув від ран «кіборг», який ставив прапор над Донецьким аеропортом – Олександр Колодяжний. Хто про нього знає? Хто про нього пам’ятає?
      А про Путіна знають усі. І про Рабіновича, І про Опозиційний блок «За життя» теж, мабуть, чули. Тож мусимо пристосовуватися до нових умов уже зараз.
      Пропоную для початку зобов’язати перекладати твори російських поетів на українську. І доручити цю справу найнеграмотнішим графоманам аби кожен, хто прочитає ці поезії, відчув люту відразу до української мови і більше ніколи не купував українських книжок своїм дітям та онукам.
      По друге, - заборонити навіть згадувати політичну партію «Свобода», оскільки це постійно нагадуватиме про нечисту совість та власне глупство.
      Сьогодні Президент запропонував люструвати всіх, хто обіймав державні посади з лютого 2014-го року. Я би розширив цей список – позбавив громадянських прав усіх, хто воював на Донбасі, хто лежав на Майдані і хто не голосував за партію «Слуга народу». А в майбутньому – усіх україномовних українців.
      І от тоді ми заживемо!!! Ой заживемо!!! Як в раю!!!
      А щоби вам гарно спалося - напишу вам, шановні читачі – віршик про жіночу вроду. Готові? Ну, тоді ось:
      Морозяна хурделиця на вулиці,
      До мене солодятко ніжно тулиться.
      Упазурила кішка мишу лапою
      І каже: - Буду я твоєю звабою.
      .
      Вдихаю аромат з сорочки вирізу,
      До ранку звідти я уже не вилізу.
      А лада шепче: - Ти давав обітницю,
      Тож пий нектар, висотуй по краплиночці.
      .
      Колише люба світом, ліжком, персами,
      І я цвіту, неначе ружа веснами.
      Мандрую між бескидами й долинами:
      О, як же тепло нам такими зимами!
      .
      Вірш, як бачите, без політики. Правда дуже гарний. Треба, мабуть, переписати. Як гадаєте – варто переписати?
      11.07.2019р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Віра
      Тональність до мінор пасує будням,
      А дням святковим - щебетливе ре...
      Творцеві можна все. Він неосудний,
      Дає життя, захоче - забере.

      І не бурчи на світ - побійся Бога,
      Засуджувати небо не тобі.
      Усе во славу Господа святого -
      І муки жертв, і смертний крик. Терпи

      Усе. За нас дурних Спаситель висів
      Не просто так - на те він і живий.
      За віру у захмарнім парадизі
      Єгови длань погладить по главі.

      А Дикий Степ умивсь моєю кров'ю,
      Перехрестивсь між подихів гармат
      І, наче сніп, упав на полі бою,
      Вогонь душі поглинула пітьма...

      10.07.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. Судьбина

      Поглядом уперся під животик,
      Перса хтиво пестять моцаки.
      - Хочеш цілуватись? Я не проти.
      А моя дружина - навпаки.

      Конкуренток палить люттю-гнівом,
      Зайде в двір краса - кричить: - Гони!
      Що ж їй не подобається в дівах?
      Може, ви поясните мені?

      Я ж люблю опуклості помацать
      Та монашок витрясати ряс.
      Благовірна зранку йде на працю,
      До вечері буде мартопляс.

      Вже змирився з долею "аскета",
      Кожен день труджусь без вихідних.
      Бо весталкам ніжним пахну медом,
      А мені пахтять медком вони.

      Чути "Ах!" - здає Венера залік,
      Від жаготи личико пашить.
      А жона сварлива загризає;
      Що робити, друзі? Підкажіть!

      10.07.2019 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Утома

      Хочеш оду про жінчину вроду?
      В цьому ділі я гарний ашуг.
      Не писав про політику зроду,
      Лиш на кухні тихцем шу-шу-шу.

      Мій сусіда у армії служить,
      Я дрімаю в зеленім садку.
      Бджілка сіла на квіточку ружі,
      Сонце в хмарку пірнуло м'яку.

      Від новин про воєнщину зляки,
      Бач, печалюсь? У зморшках чоло...
      Є до чаю рогалки з маком,
      Длань тримає перо - не кайло.

      В річці плава карасик лускатий,
      Спека, в тінь перелажу без лах.
      Повіршую і вляжусь поспати,
      Утомило життя - просто жах.

      09.07.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Ходи на вареники!
      Щоденно гавкаю на люд
      І говорю ув очі "правду".
      Піїте! Нумо, хутко в кут,
      Кусати буду твій озадок!

      Оце - не те, а те - не так!
      І - тиць брудним під носа віхтем.
      Бо я - мудренниця! Свята!
      Такі ж як ти - тупезні діти.

      Ах ти невдатний віршомаз!
      Твоє письмо, як тінь блідава.
      Довбала мозок вже не раз:
      Учись у діви із Полтави.

      На світі геній лиш один,
      Це - я. А ти - блоха на крилах.
      Куди тікаєш? Йди сюди!
      Я ще не все договорила!

      09.07.2019 р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Шпичка

      Рятуйте, сестри! Бо ухопить грець!
      Нема бажання брати в руки ручку!
      Реп'ях у гузно колеться - капець!
      Сміливці! Нумо, витягніть колючку!

      Усоте "Ой!" обарвлює вуста
      (лайливе слово винесу за дУжки).
      А шпичка та - полтавська! Не проста!
      Творцям поезій цілиться в м"якушки.

      Навіщо їй це браття - таїна,
      Хворенька, мабуть. А чи "жабка" давить?
      Де віршарі невдатні - там вона,
      Отруйний шип заточено в Полтаві.

      Терплю "коль-коль", набрав у рот води,
      Сверблять добу розчухані сіднички.
      Ужалила й тебе? Ось нашатир!
      Нюхни й змирись,- на те вона і шпичка.

      08.07.2019р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    309. Житіє моє

      З гілки ворона кряче,
      Бекає щось коза...
      Може їм дати здачі?
      Ліньки. Мордуйся сам.

      Ллється пусте в порожнє,
      Ранок пірнає в день.
      Кожен митець - художник,
      Мислі - гарячий тен.

      Випив натхнення келих.
      Фарби, малярна кисть...
      Знітилися парцели -
      Я тут незваний гість.

      Бо на картині кличні
      Знаки - один, два, три...
      Шепче на вухо вічність::
      - Хутко усе зітри.

      Ех, кольори блідаві,
      Грунт - іронічний сум.
      Чую "бе--бе" з Полтави -
      Сидір пасе козу.

      08.07.2019р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. Анонс


      Шановні друзі!
      Ще у травні на «Книжковому арсеналі» в Києві, а потім у Спілці письменників України відбулася презентація моєї книжки «Вітражі». Не зогледівся, як майже увесь її тираж розкупили люди. Прошу вибачення у дописувачів сайту «Поетичні майстерні» за те, що не запропонував саме їм у першу чергу придбати її, оскільки ми тут всі свої люди, знаємо одне одного не один рік.
      Отже, хто має бажання придбати книгу – будь ласка, надсилайте свої координати месенджером, а я оперативно вишлю книжку за вищезазначеною адресою.
      З повагою, Олександ Сушко



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. Майбутнє

      Отже, "кіборги" зайві, у тренді - "Квартал" і "Свати".
      Зрада перемогла. Вмерла ніч за кривавим світанком,
      Бачу байдуж до мови. Мій друже - чого ж ти хотів?
      Не вдягнув ані разу очільник святу вишиванку,

      Уважає, що грошей кабза - це від раю ключі.
      Непокоїть жеброту м'яка паляниця глютенна,
      - Де ж той вихід? - питаю Спасителя. Він же мовчить.
      У обіймах безсилля та розпачу гину щоденно:

      І не бачу кінця ані краю вендетті святій.
      Руки чорні від крові братів. Меч на волі - не в ножнах...
      Мир - за Крим і Донбас... шепче совість: - Не смій!
      Віддавати країну орді на поталу не можна!

      Люду очі відкрив. Не чекаю за правду подяк.
      Кожен другий - торгаш, підторговує скарбом титанів.
      Висихає Дніпро, на мілинах росте забуття,
      Догорає свіча за майбутнім моїм на Майдані.

      04.07.2019р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Люби!
      !

      Дзбан життя давно вже не по вінця,
      Випиває суєта літа.
      Та у хаті гарна молодця,
      Файно з нею цілу ніч літав.

      А сусіда думає про "мані",
      Від горілки в голові туман.
      Вип'є бормотухи, побуянить,
      До кохання потягу нема.

      В хаті людно. Є монашки, вдови,
      Спочивають купно під рядном.
      Горнуться до мене чорноброві,
      Хоч із діда сипле порохно.

      Ну, а ти чого скупий на ласку?
      Дай жінкам хоч крихітку тепла.
      А мені пора іти у наступ,
      У долоні душу їм поклав...

      Від цілунків а чи буде шкода?
      Ти ж не труп! А, отже, молодий.
      Старість - це не вирок,- нагорода
      За сердечні у житах труди.

      03.07.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Сидорова коза


      Коза рогами гахнула у тин,
      Белькоче: - Помогти поетці мушу.
      Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
      Кавалками "краси" завалить душу.

      Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
      Не відає про незавИдну участь.
      Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
      Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".

      На небі реготала чортівня,
      У пеклі рвали животи пророки.
      Усівсь на неї, наче на коня,
      Вона ж уперта - хтіла стати гопки.

      Учасно, браття, розпізнав подвох,
      Огузком притулив її до праски.
      По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
      Сумирнішає Божа твар від "ласки"!

      Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
      І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
      Рецептик від зазнайства лиш один:
      Лупи козу! Як Сидір напідпитку.

      02.07.2019 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Вічність
      Поклали в гріб. Живим! Ну ти прикинь!
      І хутко до кафе ковтати брагу.
      А пам'ятник розбили на шматки:
      Це добре,- хай забудуть про невдаху.

      До вечора дзвенів у вухах спіч -
      Апофеоз словесного лукавства.
      На Байковому тиша, глупа ніч,
      Не топче люд колиски марнославства.

      Як мучили - зривався на фальцет,
      Просили, то кивав главою ствердно.
      Тут краще, бо народ жував живцем,
      Ну, а черва - шанобливо, посмертно.

      Спочили у землі гріхи мої,
      На самоті спокутую провини.
      Але прийшли неситі глитаї
      Та вирили соснову домовину.

      Винця хотіли. Та пустий гаман,
      Почули, що в могилі благородний.
      І помилились - золота нема,
      А є піїт, тверезий і голодний.

      Злякав бомжів із того світу гість,
      А завтра байка облетить столицю:
      Устала вічність з ями в повен ріст
      І простягнула до пера правицю.

      02.07.2019 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Хай пасеться
      Думав, що навшпиньки з хати зранку
      Утечу хутенько від судьби.
      Щастя ж учепилось у горлянку
      Обіруч і мовило: - Люби!

      Не сховатись, ні втекти від нього,
      Примостило ніс мій поміж циць.
      Не зогледівсь, а уже пологи!
      Ноженята в пелюшках "хвиць-хвиць"!

      Вже не раз благав свою Одарку:
      - Доста! В нас аж двадцятеро є!
      Хочу меду, тільки без приварку,
      А вона лише його й дає.

      Старший син - на пенсії, дідище,
      А молодший хлебче молоко.
      Ох і "грає" невгамовний пищик,
      Може, гахнуть, гада, молотком?

      Щастя в ліжку помира від хоті,
      Ще й на мене зверху жваво "гоп!".
      Ні, не буду шкодить власній плоті,
      Коника пускаю у галоп.

      01.07.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Невже?

      Як сталось, що у зла слуга - добро?
      Напохваті майстри в купипродайок?
      За кожен подих - податі, оброк,
      Та, пори все, не повзаю - літаю.

      Фарбує чорним демон білий світ,
      У байдуж умочає кисть малярну.
      Коноплі в житі висіяв сусід,
      Припрошує онуків до дурману.

      Тут ліпше бути дурником німим,
      Прилюдно устромити в носа пальця.
      Бо Київ - це столиця шаурми,
      А рідна мова - забавка паяца.

      Гукають мертві: - З пекла утікай!
      А не втечеш, то пожалієш,- вір нам...
      Країною лечу кривих дзеркал,
      Невже моя це ненька Україна?

      01.07.2019 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Втішливе

      Поважають того лише дуже,
      В кого істина скніє в іржі.
      Не пиши про політику, друже,-
      Про любов і природу пиши.

      Правда - дим, що валує із груби,
      Нумо, брате, від неї в кущі.
      Соловій на високому дубі
      Хай руладу на вухо лящить.

      Шанувальників тьма в пустобріха,
      Бо у нього сюжети м'які.
      Віршенятка - без горя та лиха,
      Все про пестощі та квіточки.

      Колисанки в ліричнім тумані
      Утішають залюблених дів.
      Тож від радості хлопи та пані
      Топлять лики в солоній воді.

      Хай на Сході стріляють гармати,
      Президент на словах лиш крутий.
      Буду бісером рай гаптувати,
      Йдіть хутенько до мене сюди.

      01.07.2019 р.








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Коштовності
      Ця дорога веде у провалля, а інша у яр,
      Крила зрізали гноми та пір'ям оперюють культі.
      Небеса недоступні, за ноги хапає Тартар -
      Уготовано вертел іржавий спесивій Гаруді.

      Упіймали бродягу. То, може, напхати живіт?
      Буде люкс-холодець зі старої дзьобатої шкапи.
      Нащо птахові розум? Просвітлення? Вільний політ?
      В курки - як не крути - із борщу визиратимуть лапи.

      Підсобили брати - їм не вперше ловити дива,
      Взимку буде бульйон і м'ясце до перлової каші.
      Та спочатку - у кліть, хай посидить, хоча б до Різдва,
      Відгодую не гірше, аніж поросятко у сажі.

      P.S.:

      Світом править краса. Кожен другий - різник або гицль,
      У естетів-гурманів за душу поетову - сварка.
      Вогнептаховий дзьоб і опудала зграйки жар-птиць -
      Гарні в гнома трофеї. Довкола ж - безсонячна мряка.

      30.06.2019 р.





      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Тризна по матері


      Тиша. Сповідь. Мій слухач - ця ніч,
      Кінчиком крила стираю сльози.
      Мамо! Пташеня своє поклич!
      Аби разом в піднебесну просинь...

      Син твій одинокий пілігрим,
      З дня розлуки вогнептах-мовчальник.
      Шерех суму в крапельках жури
      Ріже пам'ять на скалки печалі.

      Думав, проживеш хоча б до ста,
      Але спиш під травами-вінками.
      Вирвано з родинного гнізда
      Оберіг тепла, наріжний камінь.

      У безсмертних закороткий вік,
      Удихнув - і вже прощатись треба.
      Лиш у снах я бачу мамин лик,
      Наяву - пусте й холодне небо.

      25.06.2019 р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    320. Потік свідомості
      І гримнув туш над генієм таки!
      Сичать колеги, наче змії в кублах.
      Натхенням уверлібрюю думки,
      В кущі силабо-тоніка чкурнула.

      Крилаті руни ллються з-під пера
      Про сенс життя, буденщину, кохання.
      О, славо! Ти - п'янкий медок-айран,
      Хоча й жадана та невірна пані.

      Потрібне до - дзижчить сварливе сі,
      Погризли черви яблучка рубінні.
      І логіки порвалась волосінь,
      Відсутній смисл в гущавах писанини.

      Від преференцій - до небес боржок,
      За спиною регоче творча криза.
      Ну, що ж,- ковтну винця на посошок
      Із феєю. І ну її до біса.

      24.06.2019р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. Дарунок

      Я - вогнептах, дитина сонця,
      Люблю цей світ, не вередун.
      Та заздрий люд на кожнім кроці
      Кричить озлоблено "Ату!".

      Блукаю лезами Оккама,
      Ступаючи в сліди старі.
      А в спину посмішка лукава
      Встромила гострі пазурі.

      ВІд зла не маю оборони -
      Не я один такий ашуг.
      І біле, врешті,- стало чорним,
      А ворогом - найкращий друг.

      Виспівую у три октави,
      Дарую пісню цю тобі.
      А підколодна із Полтави
      Під'юджує на прю сліпих.

      Присів утомлено на гілці,
      Із крил осипалась олжа.
      У дзьобі - зірка-зоряниця:
      - Беріте! Це - моя душа.

      24.06.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Душа

      І Бог, і сатана жадають душ,
      Зривають їх, немов із клумби ружі.
      Гуде синод: - Релігію не руш!
      А ти подумай - нащо їм ті душі?

      Воюють яро сили неземні,
      За скарб іде гризня немилосердна.
      І у повій, і в гицлів, і в п'яниць
      Людська душа безцінна, бо - безсмертна.

      Штовхають мойри селюків на фронт,
      На плахах крові світяться калюжі.
      А в храмі піп окучує народ,
      Сплітає сіті на пречисті душі.

      - Віддай! - кричать до люду неживі,
      Товпа й дає. Сама ж - іде на муки.
      А я свою онукам заповів,
      Але мене позбавлено онуків...

      24.06.2019 р.




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Судьбина


      Дідуганище я, а не мачо,
      Вже такий собі - не о-го-го.
      Не пишу про кохання гаряче,
      Бо подумають - дядя... того.

      На умі сіножпать і скотина,
      Чуєш - рохка у клуні свиня?
      Де пракорінь - давно павутина
      (сорок років як він закуняв).

      А колись - ти послухай, будь-ласка -
      Ми з жоною не злазили з лож.
      А тепер мартопляс - гарна казка
      Із минувшини. Тямиш? Отож.

      Зеленіє під грабом травиця,
      Утомився, приліг в оксамит.
      Захропів... а у снах - молодиця!
      Сіла зверху і каже: - Привіт!.

      Ну, а далі - цілує де треба,
      Ста годочків, немов не було...
      Та не зміг полетіли у небо -
      Я й у снах напівмертве вайло.

      Отака от судьбина у діда,
      Не бере мене хіть в оборот.
      Сна немає. Та є оковита,
      Вип"ю чарку - і знов на город.

      21.06.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Спочинок
      Лиш одній красуні не належу,
      Жменя їх. А, може, трохи більш.
      Глупа ніч. Волають діви: - Лежень!
      П'ять хвилин без "праці" вже лежиш!

      Гострі ребра мацає мадонна,
      Після неї ' п'ю щодня бромід.
      Для Ерота вік - не перепона,
      Тільки ж я не молодик, а дід!

      Став уже від любощів шкелетом,
      До хребта прилипла впала грудь.
      Може, я намазаний їм медом?
      Досі не збагну - у чому суть.

      О, моя голубко! Ну ж бо - охни!
      Бач який у нас шурум-бурум!
      Утішати - це мій хрест голгофний,
      З молодиць знімаю сум-журу.

      Та з'явилась раптом підла вада,
      Не буває щастя без біди:
      Утекли із ліжка потерчата,
      Всох стручок у діда назавжди.

      Навіть пес - і той мене покинув,
      Швендяє Рябко не знаю де.
      Відтепер ночами сплю спокійно,
      А на пузі сало вже росте.

      20.06.2019 р.

      Відпочинок

      Ловелас я не дурний -
      стриб!- у ліф газдині.
      Там у неї "кавуни"
      Та "солодкі дині".

      Там у неї - суща блаж,
      Апогей нірвани.
      Стогне мавка: - Досить! Ляж,
      Гаспид окаянний.

      Торс опуклий не тряси,
      Бо розвалиш ліжко!
      Я вже вибилася з сил,
      Бач, трясуться жижки?

      А в сусідів - бійка, шум,
      Шлюб у лихоманці.
      Я ж кохану бережу
      Від тяжкої праці.

      Зліз із ерогенних зон,
      Відпочити треба.
      - П'ять хвилин даю на сон,
      Потім - знов у небо...

      20.06.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Спогад про майбутнє
      Кривавий сніг обарвлює пастелі,
      Пропахла димом--порохом трава.
      Зі злом зійшовся ангел на дуелі,
      Хоча ні разу ще не вигравав.

      Гармати день і ніч плюються гнівом,
      Командую: - По кацапурам - плі!
      Невдаха цей - то я, крилате диво,
      Останній, хто лишився на землі.

      З мого безсмертя залишився присок,
      Судилося сконать на цій війні.
      Кричало небо: - Дурню, зупинися!
      Ми віддали Вкраїну сатані!

      Стоїть Кирпата поруч, зовсім близько,
      Життя моє оцінює в мідяк.
      Людей кладе в заплакані колиски,
      А в ангела могила - забуття.

      Нехай і так, але не маю ляку,
      Тече руда під серцем із діри
      Чекай, вдягну хутенько вишиванку,
      Перехрещуся...ось тепер - бери.

      20.06.2019 р.

      Eco morgana

      Десь там - у минулому - річка, березовий ліс,
      Занесло піском чорториї під мостом Патона.
      У кіптяві овид, від бруду вмира парадиз,
      Доми-кам'яниці, як тюрми зі скла та бетону.

      Останню хвилину живем на планеті у борг,
      А далі - пацюча нора чи у склепі хатина.
      Дніпром - не тумани, а сірий, задушливий смог:
      Це - дух твій, оголена суть, нерозумна людино.

      Не буде спасіння, Едему розчахнених брам,
      Щасливе майбутнє поцуплено в людства із карми.
      У променях сонця згорятимуть гори добра,
      Хламіття, навергане ситими багатіями.

      Русалі втекли в потойбіччя із чорних озер,
      Учора останню за руку провів кавалькаду.
      Смітник підгрібає бульдозер під вікна осель,
      Ламає іржавими траками залишки саду.
      Ї
      І гримнула тиша,- немає пташок у гаю,
      Масна пилюга засипає поета погруддя.
      А Всесвіт долоню тримає гарячу мою,
      Плеядами стелить дорогу у чисте безлюддя...

      19.06.2019 р.

      Марнота

      Кажу сусіду правдоньку у вічі,,
      Летять, мов камінці, слова гіркі:
      - Без жінки - ти нікчема, чоловіче,
      Живеш для себе, треба - навпаки.

      Поглянь - цей світ у пречудових квітах,
      Його любити людям Бог велів.
      Жона ж твоя - смердюча оковита,
      У хаті, наче спали москалі.

      Чи відаєш яку біду накоїв?
      Процвиндрив час відпущений дарма.
      І дух змертвів, осипався шальгою -
      Майбутнього у мертв'яка нема.

      Ти чув хоч раз розстроєну віолу,
      Як розпач рве мелодію м'яку?
      Твоя кохана поламала долю,
      Від горя віддалася чужаку.

      В раю весна, пливе на луках повінь,
      Пускають юнки водами вінки.
      Едем цвіте, чекаючи любові,
      Дбайливої садівника руки.

      19.06.2019 р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Вже біжу-у-у!
      Від сумних думок солоні нюні
      Ллються у долоні шкарубкі.
      От чому жінки - усі розумні,
      А мужі - тупезні глупаки?

      Все що зароблю - несу до кралі,
      Сам ходжу в полатаних штанах.
      Благовірна днину тралі-валі,
      Уночі від "щастя" - "Ох!" та "Ах!".

      А мені хоча би дрібку ласки!
      Утекти б на день в команду "ЗЕ"...
      Копченої багнеться ковбаски,
      Ні, не можна,- жінка загризе.

      Їй потрібно шпаклювати личко
      І на фітнес бігати щодня.
      Економлю, п'ю одну одну водичку,
      За розтрату набіжить пеня.

      Називаю любу ніжно "Киця",
      А вона мені: - Іди, працюй.
      Жінка - як вгодована лошиця,
      Я ж - кістлявий, висохлий пацюк.

      З рурки пахне натуральна кава,
      Глас жони знервовано: - Ти де?!
      Вже біжу! Інакше буде вава,
      Й так за планом щиглі кожен день.

      17.06.2019 р.

      Р-р-р-р-рятуйте-е-е-е!

      Я - одинак. Ніхто не тішить душу,
      Нема жони - і в цьому вся біда.
      Якби ж була - трясла б мене як грушу,
      Щоденно сокотіла "куд-кудах!".

      Сусіда пані кличе до обідні,
      В правиці замашний дубовий кий.
      А я лежу, неначе в домовині -
      Ні вереску, ні гвалту - супокій.

      Дівки за тином хлопаків маніжать -
      І я б гріха солодкого вкусив...
      Напарниця ж моя - холодна тиша,
      Як реп'яшок вчепилась у труси.

      Мені із кожним роком тяжче й тяжче,
      Забув коли уже терзала хіть.
      А в кого жінка - той ще не пропащий,
      Є з ким про житіє погомоніть.

      А за вікном трояндові бутони
      Пахтять і мужа зводять із ума.
      Агов, персисті звабливі мадонни!
      Візьміть мене! Без вас життя нема!

      18.06.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. Увірував

      У країні, де правлять пейса -
      Звично сваряться хохлаки.
      Цуплять гріш тямковиті бевзі
      У глупеньких розумаків.

      Гостра шпичка сідницю муля,
      Потішаються Цур і Пек:
      Вийшла з томосу пишна дуля -
      Обманув українця грек.

      Від політиків в роті кисло
      (не лякає їх Божий суд),
      У реформах не бачу смислу -
      Утікає із раю люд.

      Від любові забило подих,
      Краля ж вибрала монастир.
      Народити дитину - подвиг,
      Шепче втомлено: - Відпусти...

      А от воїни в нас хоробрі,
      Длані грубшають від "АК".
      Вухо чує: " Все буде добре!"
      ...хочу в "Голос" Вакарчука.

      17.06.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Скарби
      Все із золота у сусіда,
      Наче в Мідаса - зуби, дім...
      З позолоченого корита
      Льоха їсть галушки. Утім,

      В хаті чисто, книжок немає,
      На полицях кришталь, фаянс...
      Я би місце назвав це раєм,
      Бо у ньому немає нас.

      Ні Сушка, ані Чорногуза,
      Ні Павличка, ані Драча.
      Від сяйноти осліпли музи,
      Геть Пегас від грошви помчав.

      Ех, на книжку б черпнути жменю ...
      Не жлобися,- сипни, браток!
      Бачиш, плаче в куточку "геній"?
      Хоч про тебе писну рядок?

      Нє, не хоче - скарби миліші,
      Аж до неба стоїть паркан.
      А у мене коштовність - вірші
      І тремтлива з пером рука.

      Піп окучує в храмі паству,
      З небораки дере п'ятак.
      Я ж безцінне душі багатство
      Роздаю читачам за так.

      16.06.2019 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. До світла!
      Весна! Гуде кульбабчине весілля!
      Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
      У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
      Гніздечко в'ю у витоках ріки.

      Упав з розгону в Ладині лабети,
      Знімаю розум, постоли, жабо...
      Це - час, коли рождаються аеди,
      Цвіте дурман і мріється любов.

      Стрясає Всесвіт музика органна,
      Сьогодні в душ утомлених Різдво.
      Напоєний амітою кохання
      І сам стаю всесильним божеством.

      Зовуть у рай святенниці на мітлах,
      У захваті дивлюся на апсар.
      Танцює дух ув океані світла!
      Летіть і ви за нами в небеса.

      16.06.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Вибір
      Чому наш шлюб, як дикий мед гірчить?
      Обняв жону, а от думками - в любки.
      А ти дрімаєш на моїм плечі,
      Знеможена тривогою розлуки.

      А чи скажу уранці "Я не твій.
      Неначе домовина рідна хата...".
      Ти спиш, а сльози котяться з-під вій,
      Липким туманом огортає зрада.

      Згадав, як обирав тобі фату,
      Як радував стрункий в корсеті обрис.
      Мовчатиму, на волю не піду,
      Бо ти - Любов, коханка - випадковість.

      Обплів надійно лялечку павук,
      Невірне серце стиснув болю обруч.
      А за стіною хлипає малюк:
      - Біжу, синочку. Тихо, тато поруч.

      12.06.2019 р.

      Настроєве

      Під старість невеселий склався пазл,
      Мінор гнітючий істину обарвив:
      Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
      Кохання і драглисте шмаття слави.

      Змінився кардинально антураж
      І муза вже далеко не секс-бомба.
      Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
      Серцевий м'яз підточує хвороба.

      У гості ходить кожен день гробар
      І пальчиком показує на небо.
      Промирив час: " Життю - оревуар!
      Купуй труну, ціна така як треба.

      Сьогодні зранку врешті не дощить,
      Приліг у травах, поруч сіна скирта.
      А юнь іде кохатися в кущі,
      Уваги не звертаючи на діда.

      Поезія - в пишнотах наратив,
      Неначе, на мундирі аксельбантик.
      Так, я піду - нема у цім біди,
      Готуйтеся поета забувати.

      11.06.2019 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Капець!


      Згубив до слави нитку Аріадни!
      Оголосили музоньки війну!
      Поези за хвоста тягнути складно,
      Але сиджу й зажурено тягну.

      В колеги табунами пруть віршата,
      За день - тридцята ода про любов.
      А в мене - казна що, а не рулада,
      Перо підняти сил нема! Їй бо!

      Розбіглись теми козами у лози,
      Упився бормотухою Пегас.
      Високий стиль поховано у прозі,
      Читач у крик: - Поете! Vas is das?

      Тяжка судьба шкряботунів нетлінок,
      Від критики збивається приціл.
      Талант не благо - люта гільйотина!
      Страждають душі ніжні у митців!

      Натхнення ніц, терзають творчі муки,
      Підькиньте хутко тему хоч одну!
      Кажіть, а то накласти можу руки,
      Від читачів сховають у труну.

      12.06.2019 р.

      Гоп, куме, не журись!

      За комаром в болото жабка "Плиг!"
      (тут пащу головне ушир роззявить).
      Ну, як вам наш очільник-дурносміх?
      Посидить рік чи два - хана державі.

      Міністрів шпетив на усю губу,
      До спротиву народець баламутив.
      Заліз котко іздуру на вербу,
      А злізти зась! Хазяїне - рятуйте!

      Сарказмом і гигиканням дурним
      Стріляла пелька, наче та гармата.
      А нині наш володар став німим,
      Лиш дякує, бо розуму палата.

      Замовк і я, набрав у рот води,
      Щоб не одгріб від земляків по пиці.
      Це - вибір твій, народе мій святий.
      Сміються в клунях кури з українців.

      12.06.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Новорос
      Кипить безсилим гнівом Україна,
      Де спокій був - тепер бездонний вир...
      Осипалася у рівчак хвилина
      Тривожно-чорним спогадом про мир.

      З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
      А на додачу цигарки, шмурдяк.
      Поширила ненависть метастази,
      А, може, ми щось робимо не так?

      Майнуло у похмільному тумані,
      Що розум чорт навіки одібрав...
      А чи брати кацапи з-під Рязані,
      Чи щирі українці з-за Дніпра?

      Пробила міна мрій рожеву кульку,
      Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
      Бо сатана з Кремля уклав у руку
      Меча, аби понищив власний рід.

      Аби продав країну, віру, мову
      І слугував озлобленій орді.
      Пишаймось, малороси безголові,
      Що з матерів ми робимо удів.

      Мені щодня всміхається Геката,
      Відточені простягує ножі.
      А москалі стріляти вчать у тата...
      Убив старого! Бачте, он лежить?

      10.06.2019 р.

      Настроєве

      Під старість невеселий склався пазл,
      Мінор гнітючий істину обарвив:
      Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
      Кохання і драглисте шмаття слави.

      Змінився кардинально антураж
      І муза вже далеко не секс-бомба.
      Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
      Серцевий м'яз підточує хвороба.

      У гості ходить кожен день гробар
      І пальчиком показує на небо.
      Промирив час: " Життю - оревуар!
      Купуй труну, ціна така як треба.

      Сьогодні зранку врешті не дощить,
      Приліг у травах, поруч сіна скирта.
      А юнь іде кохатися в кущі,
      Уваги не звертаючи на діда.

      Поезія - в пишнотах наратив,
      Неначе, на мундирі аксельбантик.
      Піду і я - нема у цім біди,
      Готуйтеся поета забувати.

      11.06.2019 р.

      Доброта

      Адам у Єви яблучко вкусив,
      Всотала кров навічно краплю трути.
      Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
      Приймають смерть щодня від Бога люди.

      А Батько наш хотів лише добра -
      Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
      Від страху у свідомості діра -
      Йому прощаю все - татьбу, убиства.

      Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
      І ти прости - навіщо та гординя?
      Адамові казав божок: "Газдуй!"
      Й лупив до гробу з нього десятину.

      Примножувалася доброта з добра
      І бризкала кровиця аж на хмари.
      Молися ревно і кричи "Ура!"
      Творцеві, та чекай від нього кари.

      Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
      У грудях затихає серця стукіт.
      Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
      До раю зась. Йдемо на вічні муки.

      11.06.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    333. ТІТІКАКА

      ОЦЕ ЗГАДАВ, НІ СІЛО І НЕ ВПАЛО,
      ЩО Я ПЕРЕД ВЕНЕРОЮ В БОРГУ.
      БО ПРО КОХАННЯ НАПИСАВ НЕМАЛО,
      А ПРО ЛЮБОВ ГАРЯЧУ - НІ ГУ-ГУ.

      ЗО ВЧОРА ЖІНКА, НАЧЕ ТА БУБУКА,
      ЇЇ БОЮСЬ, У ЛІЖКО НЕ ЗОВУ.
      МЕНІ Ж БЕЗ НЕЇ - НЕ ЖИТТЯ, А МУКА,
      МИСЛЯ ПОГАНА ЛІЗЕ У ГЛАВУ.

      НЕСТРИЖЕНА В СЛЬОЗАХ СТИРЧИТЬ БОРІДКА,
      АЛЕ УТІМ РОЗМОВА НЕ ПРО ТЕ:
      ВСЬОМУ ВИНОЮ - МОЛОДА СУСІДКА,
      МЕНЕ ПОБАЧИТЬ - ПАХНЕ І ЦВІТЕ.

      ЯК ОЗОВУСЬ - ПУСКАЄ БІСЕНЯТА,
      ЦІЛУЮ - ЗАДОВОЛЕНО СОПЕ.
      ДЛЯ МЕНЕ В НЕЇ ЗАВЖДИ НАВСТІЖ ХАТА,
      ГУКАЛА ВЧОРА ЇХАТИ в ПНОМПЕНЬ.

      ЩОБ ВІДПОЧИВ ВІД КАБАНІВ, КАРТОПЛІ
      ТА В ОКІЯНІ СИНІМ ПОПУРНАВ.
      А ЖІНКА ВЧУЛА - І ОДРАЗУ ВОПЛІ:
      СІМ'Ї ХАНА! ТЯЖКА МОЯ ВИНА!

      ПІДКАЗУЄ КУМА ДРУЖИНІ ЗБОКУ,
      ТЕРПЕЦЬ ЇЇ ШТОВХАЄ У КЮВЕТ:
      - ДАВАЙ ВІЗЬМУ ДО ГЕЙШІ НА СІКОКУ
      І МУЖ ВІД ВТОМИ ШВИДКО ОЖИВЕ.

      А БАБА МОТРЯ ДОВЕЛА ДО СКАЗУ,
      ПРОБИЛА ЖІНЦІ ДІРКУ В ГОЛОВІ:
      - ПУСТИ СВОГО КНУРА ДО ГОНДУРАСУ,
      ЙОМУ ПОТРІБНІ ВРАЖЕННЯ НОВІ.

      ЗГРЕБЛА МЕНЕ ЖОНА ХУТЧІЙ В ОХАПКУ,
      ЗІ МНОЮ В ЛІТАЧОК З РОЗГОНУ " ПЛЮХ!".
      ЧЕКАЄ НАС ОЗЕРЦЕ ТІТІКАКА:
      О, ЖІНКО МИЛА! Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!

      09.06.2019 Р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Було, минулося...

      Віряни, звично, біля аналоя
      П'ють кров Христову з почорнілих вен.
      Діди були богами, внуки - гої,
      Приставка "недо" точить кожний ген.

      Ковтаю рабство (налили по вінця)
      І плоті шмат Спасителя поїм.
      На бовтанку перевелась кровиця,
      Чужі закони кращі за свої.

      Кошерна Трійця - не Зелене свято,
      Сварог заснув, Єгова править бал.
      В душі кубельце звила чорна зрада,
      У Лету правди канула доба.

      Зозулька причаїлася на гілці,
      Підкинути яєчко вже пора.
      Жують нечисте сало українці,
      Прислужуючи мудрим лихварям.

      09.06.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Мовчання - золото


      - Тут не так! Треба з права на ліво!
      І співати не "Тьох!" - просто "Фіть!"...
      Я обвик до порад непоштивих -
      Як писати і що говорить ,

      Як носити вареху до рота
      І хвалити дурного царя.
      Мо', прикинутися ідіотом
      Та казати "Дзенькую!", "Ура!"?

      Радь і ти, бо навряд чи зобидиш,
      Я ж мовчу - що завгодно роби.
      Хочеш - Тору визубрюй на ідиш
      Або прищик вичавлюй з губи.

      Хочеш - гримай зубиськами в космос
      Чи віршатко в інет настрочи...
      Прочитав, ледь не втратив свідомість,
      Розум шепче : "Не сіпайсь, мовчи!".

      У творців од сатириків сльози,
      Не підказую геніям, зась.
      Слово бовкнеш - одразу голосять,
      Ви ж суфлюйте колегам, я - пас.

      Ліг у ліжко, нагамавшись каші
      Та у тиші дзвінкій закуняв.
      Бо мовчанка - це золото справжнє,
      А розчахнута ґавра - дурня.

      06.05.2019 р.

      Біда-а-а-а!

      Сніг іде, поламалися лижі,
      А від старості здохло теля.
      Без любові не пишуться вірші
      І вимучує мряка в мислях.

      На сніданок - засмажена мойва,
      У кишені лишився п'ятак.
      Не кохає мене чорноброва,
      Не потрібен красі і за так.

      А Пегас аж на комина виліз,
      Зубоскалить, а я, мов му-му.
      Причавила плитою журливість,
      Заповічено взор у пітьму.

      Муза кличе щодня в буйнотрав'я,
      Безнастанно шепоче "I love...".
      От на жінку снаги і немає,
      Засльозавлена в сад утекла.

      Чуєш, братику? Ох і голосить!
      Це таке і удень, і вночі!
      Треба луснути музу по носі
      І прогнати від себе хутчій.

      05.06.019р.

      Розчарування

      Кажуть, два плюс два - чотири. Наче.
      Шість на шість - залізно - тридцять шість.
      А у нас навиворіт, чуваче,
      Хто не робить - у три горла їсть.

      Ич, очільник губцю закопилив!
      Свита з дурня робить короля.
      Ну, а ти як брав гнояк на вила -
      Так і далі обчищай теля.

      Хочуть миру люди після хунти,
      Тож паяц згодився на почин.
      Ех, якби ж проскрипцію утнути...
      Я б сокири день і ніч точив.

      Не служив на фронті ні хвилини,
      На Майдані також не лежав.
      Для такого трон - м'яка перина,
      Шлях до влади встелює олжа.

      Я добряк, хоч дехто каже - злюка,
      Бачу брЕхні чітко, наяву:
      Надимає цар рожеву бульку,
      Обіцяє мед і пахлаву.

      P.S:

      Вуха ріжуть вигуки оральні,
      Агітують діда дітлахи...
      Вичистити Авгієві стайні
      Тільки зарізяці до снаги.

      04.06.2019 р.

      Ріка

      Літо! Ще далеко осінь,
      Спить на носі дідів бриль.
      У туманні верболози
      Жирувать пливуть бобри.

      Соловій присів на гілку
      (ох і гарний цей ашуг!),
      Ловить зимородок рибку,
      Я із вудкою сиджу.

      Тьохи линуть по заплаві,
      Співаків уже тандем.
      А карасики лукаві -
      На гачка ніхто не йде.

      Я ж лина спіймати хочу,
      Жор, клювати вже пора.
      Жабка вирячила очі,
      Хоче з'їсти комара.

      Обманув лускатий жулік,
      Хвилька поплавка трясе.
      Хай тепер дрімає в мулі,
      Я ж послухаю пісень.

      06.03.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Прозорінь
      На плечах святкова і біла як світ вишиванка,
      Розплющую очі та чую грайливе "Привіт!".
      Ерато вагітна,- не жінка, але й не коханка.
      Вона мене любить, а плата - опуклий живіт.

      Торкається муза обличчя вуалькою з гази,
      Кладу їй на перса рум'яні долоню тремку.
      Мій вік золотий - у душі, не згубився у часі,
      Виспівує Ведель, дарує квітки Білокур.

      Від яви сумної не звикнув шукати кутка я,
      Ховатися зась, як у серці немає ладу.
      Прекрасне зі мною завжди і усюди блукає,
      Сплітаючи руни словами у нить золоту.

      І хай стрімчаки на Парнасі штурмують поети,
      Штовхають колег, повсякчас переходять на крик -
      З розгону впаду у солодку мелодію флейти,
      Вмиваючи сонячним щастям усміхнений лик.

      05.06.2019 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. Геній
      А віршик гарний, наче,
      Пригледівсь - у димах.
      Розумування бачу,
      А розуму нема.

      Солодке - на солодке,
      Духмяне - на пахке.
      Сонет - пуста обгортка,
      А зміст - сяке-таке.

      Парнас. Довкола скирти,
      Папір ля натюрель.
      Пора махнути віхтем,
      Вмочить перо в пастель.

      До справи! Музи в курсі,
      Пегас від рим опух.
      Пишу про мусі-пусі,
      Я - геній! Не лопух.

      04.06.2019 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Яв
      Я не очікую чудес,
      Життя і так - прекрасна казка.
      Війна ж - реальність, не гротеск,
      Тут диво з див - любов і ласка.

      Окоп - не теплий мезонін,
      Мрійливі сни у них відсутні.
      Тут наші внуки та сини
      Випалюють своє майбутнє.

      Саме наводиться на ціль
      Гаряче дуло в кулеметі.
      В анфас і профіль у приціл
      Фотографує око смерті.

      Але душа іще жива,
      Лише відгородилась муром
      ...пахтить ромашка польова,
      Стеблина пестить амбразуру.

      Над вухом чується "Ба-бах!",
      Землі насипало під каску.
      Втопилась тиша у громах:
      О де ж ти, де, чудесна казко?

      03.6.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Про жіночу вроду і природу
      Знову на подвір'ї виє пес
      Цапає зубами ногу босу.
      Поміж бевзів я - найліпший бевзь,
      Бо пишу й поезію, і прозу.

      Тяжко, сестри, ніс - і той спітнів,
      Що не втну - усе собі на шкоду.
      А в розумних віршики одні
      Про любов, натхнення і природу.

      Гарно пишуть! Навіть закуняв!
      А у мене - прочитав і в сльози.
      Песик згідний, каже люто "Гав!",
      Мослака з борща годину просить.

      Лиш почав писати - вже кінець,
      Три акорди - скІнчилась кантата.
      Шкряботіти хочеться - капець!
      Для титана ж ода малувата.

      Еврика! Знайшов у рай ключі!
      Настрій, мов розквітла тубероза.
      Годі віршів, любі читачі!
      Відсьогодні - тільки сіра проза.

      01.06.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Спец!
      Нині творчість - це жахні страждання,
      Після ночі голова бо-бо.
      Отже, час увічнити кохання,
      Компоную оду про любов.

      Муза хтива персами колише,
      Знає, я - майстерний бонвіан...
      Починають із альковних віршів
      Геній, епігон і графоман.

      Муж у когось - пень, дружина - відьма
      (розіпнуть чортяки за гріхи!).
      Літгерої ж хай ридають ридма
      У обіймах щастя і жаги.

      Музи в кут поезію затисли,
      На Венеру цілиться Ерот.
      На папір течуть гарячі мислі,
      У вогкій руці дрижить перо.

      Язиками цмокають бабусі,
      Дідугани шепчуть: "Хлопець - спец!".
      Я - співець жаркого мусі-пусі,
      Буде сумно - кличте на ралець.

      31.05.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. Ану!
      Тьху ти! Не хочеться сексу ізнову?
      Страхіття!
      Рвуться на волю віршата удень і вночі?
      Це вже хвороба! Писунка! Візьму зараз віхтя
      Й ляпну по носі. Кохана, чого ти мовчиш?

      В мене від страсті-мордасті змокріла долоня,
      Сухо у пельці, ковтнути б із крана води...
      Глянь-бо, на мужа стрункого, немов Аполлона,
      Ахни від захвату і ув обійми впади.

      Годі копилити губці й кусати до крові,
      Змучене думами личко підводить увись.
      Ляж біля мене! Скупаю у щирій любові!
      Геть мадригали! Втішатиме Лєну Паріс.

      Всьо! Вже пора колорада пустити на грядку,
      Хай попасеться голодниий на любощі жук.
      Опісля бурі напишеш про неї віршатко,
      Хочеш - тобі, шалапутниці, допоможу?

      29.05.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Не у мене

      Гримить гроза, залив окопчик дощ,
      Втопилася веселка у розмаї.
      Іде війна. Сьорбає доня борщ,
      Синочок за комп'ютером дрімає.

      Спинився час, в дозор іти пора,
      Лежить одесну покотом піхота.
      Іде війна. У лірика жура -
      Кінчається в каламі позолота.

      Шугнула смерть побіля голови -
      В сусідній схрон потрапила граната.
      Іде війна. В руків'я булави
      Вчепилися паяца рученята.

      Між ребрами завстряг шматок броні,
      Довкола гільзи, палене заліззя.
      Іде війна. Дніпром пливуть човни -
      В столиці буде кавунів до біса.

      Від грому залпів аж у рай луна,
      Не кров, а лють і страх біжать у венах.
      Іде війна. Вже котрий рік війна...
      Десь там. Далеко. В пеклі. Не у мене.

      28.05.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Правда

      У кожного естетика своя -
      Позлітний борщ чи глупство з вензельками.
      Для мене ж, правда - істини маяк,
      Важка й холодна, як могильний камінь.

      Під дубом на бандурі гра акин
      Про те, як козаки живуть на Марсі.
      Ліричний м'якуш люблять слабаки,
      І я люблю, немов черву карасик.

      У маляра слонятко - це блоха,
      Лютує лютий, на картині - квітень.
      Пірнає дух в солодкий балаган,
      Ерзац життя, пастельні краєвиди.

      Питаю тишу: - Відзовись! Алло!
      Зневіра корабель збиває з курсу!
      Невже і я відточеним стилом
      Обманювати читачів навчуся?

      Пегас ірже, між муз гризня-шопта,
      Гукають до роботи конокрада
      ..з пера упала крапля золота
      І загорілось сонцем слово ПРАВДА.

      28.05.2019 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. Не тут
      Ліриці пасує з медом ванна,
      Істині сумній - сусальний лак.
      Писане слівце - суціль омана,
      У житті, насправді, все не так.

      Про любов осонцену - рулади,
      А про щастя оди,- полюбуйсь...
      Пишні шати щирої неправди -
      Звичний одіж поетичих муз.

      А в руці лежить чека гранати,
      Під ногами зламані мечі.
      Варто хоч би дрібку набрехати -
      Не люблю лякати читачів.

      З ями видно лиш небес окрайчик,
      У окопі інший хтось, не я.
      А у мріях - соняхи гарячі,
      Сад вишневий, тьохи солов'я...

      27.05.2019 р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. Журливе
      Муза в сльози: - Скосили отави!
      Замигичило, настрій дурний...
      От і журиться діва з Іршави:
      " Віршик варто писати чи ні?"

      Все ж увічнено - пні, верболози,
      Річка Ворскла і аеродром.
      А колега мій вергає прозу
      І щоденно новий паліндром.

      Мій же геній нікому не треба
      І нетлінки не йдуть на ура.
      А мені би торкнутись до неба,
      Там зоставити розчерк пера.

      Під Парнасом бреду попідтинню,
      Чавлять "жаба", образа та гнів.
      Об Пегаса дубця-хворостину
      Обламала. Йому ж хоч би хни.

      Сняться слава, шиншилові шуби,
      Шанувальників товпи і Крим.
      А сатирик з гори скалозубить,
      Чистить носа мізинцем брудним.

      Щось писнулось - ні впало, ні сіло,
      Стиль шалений "ампір-рококо".
      У каламі скисає чорнило,
      Муза в ліжку хропе без трико.

      А на лобі вчорнів слід підкови -
      То копитом Пегас дістає.
      Мене кличуть "княгинею Слова",
      Сподіваюсь, що так воно й є.

      27.05.2019 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Свої та чужі...

      1

      Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
      Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
      Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
      Що з громади соки тільки ссе.

      Як вам слово "більшість" - правда гарне?
      Є іще одне слівце "товпа".
      - Зупиніться! Стоп! - кричати марно,
      В урвище отара мчить сліпа...

      2

      Гарно пахне в москаля ковбаска,
      З Іордану в храмі лик святий...
      Щука, рак і лебідь - це не казка,
      В різні боки тягнем я і ти.

      У Кремлі хохлам готують пайзцу,
      Підбивають гетьмана на гріх.
      Я ж не зрадив душу ані разу,
      Рідна мова - серця оберіг.

      В'яне квітка у коштовній вазі,
      Байдуж взяла гору ( в цьому суть).
      Результат - в Криму і на Донбасі
      Чоботи вишИванками труть.

      P.S.:

      Нас немало. Але є й іуди,
      Знаєш хто - хутчій ім'я кажи.
      Наш очільник захищать не буде
      Рідну мову. Отже, він чужий.

      26.05.2019 р.






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Вистава

      Людям хліба і видовищ треба,
      Люблять безголові тру-ля-ля.
      Цирк приїхав! Регітня до неба!
      Клоун взявся грати короля!

      Ну, нарешті, почалась імпреза -
      Думати навчається монарх.
      "Я за оселедці чи за пейса?
      За попа чи гуру у штанах?"

      Тяжко цар-петрушка супить лоба,
      Туго йде державницька мисля.
      Дулю в носа тицяє Європа,
      Від Росії у народу зляк.

      Челядь - тлусті ненажерні блохи,
      Я б їх всіх засунув у петлю.
      А у демократії пологи
      Під злостиві " Геть!" і "У-лю-лю!".

      А тим часом тать кишені маца,
      Інший цупить порося й теля.
      Ні, не вийде короля з паяца,
      Може, ти зіграєш короля?

      23.05.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. О, музо!
      Несила цілий вік тягнути гуж,
      Штани тримать не помагає пасок.
      Без ковбаси та сала муж - не муж,
      А щось таке - ні риба і не м'ясо.

      У клуні паця сито "Рох!" та "Рох!",
      Я ж на дієті - гливи та опеньки.
      Дружина тлуста, бо жує за трьох,
      А я - поет - блідавий і хоренький.

      У тещі в зупі плаває жирок,
      В ногах стоїть із яйцями відерце.
      А я у зморшках зизий огірок
      Глитаю, притрусивши щедро перцем.

      Ледь чути зойк з моїх пошерхлих губ,
      А так хотів пошкрябати про літо...
      В Полтаві ж поетеса - моцний дуб!
      І пише, зразу видно, з апетитом.

      Від голоду поплутались думки,
      На харч дивлюсь, як той ведмедик-грізлі.
      Всі графомани - хворі хирляки,
      А пузані (це факт!) - гіганти мислі.

      Усьо! Капець! Від лірики охляв!
      Осточортіли рими! Йолі палі!
      О, музо! Принеси мені теля,
      Запечене шматками на мангалі!

      22.05.2019 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. Тиша

      Тихий київський ранок, гроза відгриміла вночі,
      Пахне листом зеленим, людва поспішає на працю...
      на Донбасі війна, чорт із кров'ю пече калачі.
      Трупи з раю везуть, а води по коліна у шанцях.

      Голубіють думки, небеса і широкий Дніпро,
      Тополина юга обмітає травневу нірвану.
      Читачі, друзі, музи писати насилують про
      Золоту пастораль. Я ж роз'ятрюю стріляні рани.

      Встряг у землю снаряд, нерозірвана міна мовчить,
      Дрон у лапах несе подарунок від лютої смерті.
      Вибух! Крики! Жура... маскувальну посічено сіть:
      Перебито крило...друг упав...о мій ангеле! Де ти???

      У ериній бенкет. - Хочу помсти! - вигукує ніж,
      А голодне жало у правиці виписує петлі...
      Хай столиця живе без тривоги і дбає про гріш
      І не бачить своїх у крові охоронців у пеклі.

      22.05.2019 р.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Гибіє талант!
      Знаю, гарно у тебе між цицями,
      Бо вродливиця ще молода.
      Та не кліпай на мене очицями,
      На книженцію грошей не дам.

      Взяв за жінку освічену бестію,
      Норовисту,- не тиху вівцю.
      - Хочеш видати мудру поезію?
      В саж іди, з кабанами працюй.

      2

      Сил немає втішати дружину,
      Як не пише - в перині куня.
      Я ж плачу за квартиру, машину,
      Одягаю, купую "ням-ням".

      Он, на сало розчахнуті ґаври,
      Пруть за їдлом сусіди в сільмаг.
      А із віршів немає навару,
      Черг за"вічним" ніколи нема.

      І не плач, що зі мною недоля,
      Над талантом надгробні вінки.
      Всьо, ходімо,- чекає картопля,
      Потрусити потрібно жуків.

      21.05.2019 р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Роздуми
      Перший крок у вічність, зиму, тишу...
      Перший видих в сум і самоту.
      Я сьогодні трішечки вже інший,
      Менше світла, більше сірих дум.

      З юності ступив у сиву старість,
      Коси, наче біле молоко...
      Над минулим пройденим печалюсь,
      А майбутнє - Лета,- це закон.

      Десь під серцем завмирає ніжність,
      Суєта суєт для неї яд .
      Я ж думками там, де квітнуть вишні,
      А кохана шепче: - Я твоя!

      Гасне промінь ген за виднокраєм,
      Сріблом пахне крапелька роси.
      У житті уже немає таєн,
      Все що треба в Бога одпросив.

      Снилася сьогодні знову мати,
      Мовила, що важко жить мені.
      Плачу. Але хочеться сміятись,
      В радісне зануритись на мить.

      20.05.2019 р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Життя
      В душі любові сяє чистий промінь
      Веселкою в квітучому саду.
      Гармонія та лад живуть у домі,
      Хоча писалось інше на роду.

      Лихої долі вилито причастя,
      За спиною ніхто вже не кляне.
      Вгніздилася у серці пташка щастя
      І радістю осонцює мене.

      Було усе - важкий плювок огуди,
      Потрапив чорній зраді на ножі.
      Злетілися на трупа добрі люди,
      Забрали все. І я тоді ожив.

      А поряд чую шепіт-щебетання,
      Цілющий трунок п'ю з жіночих рук...
      Напоєний амрітою кохання
      Тепер уже ніколи не помру.

      18.05.2019 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Громадянин
      Ховає дід онука в домовину,
      Простого воя - не з команди " Зе".
      А я життя віддам за Україну?
      Мабуть, що ні, бо жінка загризе.

      На дні душі вчорнів шматок любові
      У поросі та байдужу димах.
      А длань дрижить, не відаюча зброї:
      Ця слабість - страх. А зрада не дріма.

      Цвітуть сади, з пера злітають вірші,
      Учу (згодяться) ідиш та іврит.
      Громадянин я. Тільки трохи інший,
      Найближчий родич - миша у норі.

      У рушниках Спасителя ікона,
      Йому молитву звично "бу-бу-бу".
      Я не дійшов з мечем до Рубікона,
      Зміняв на постіль, сало і ганьбу.

      15.05.2019 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Лірика
      Втопилася хмаринка у розмаї,
      Веселка в піднебессі майорить.
      Це - лірика, тут істини немає,
      Рум'яняться пейзажні кольори.

      А, може, "мило" - саме те, що треба?
      Пастельних напишу і я віршат:
      "Над тихим ставом у плакучих вербах
      Спочити сіла втомлена душа.

      Тьохкоче соловій руладу в лузі,
      Шепочуть духм'яніючі бузки...".
      Ховається людина між ілюзій
      У фентезі, фантастику, казки.

      Мальована краса безмірно краща,
      Ніж сірі будні, дійсність нелегка.
      Та я - сатирик, отже, не ледащо,
      Обвик, що люд від правди утіка.

      Але картині у гнітючих барвах
      Доточую ліричні вензельки:
      ...колише вітер у садочку мальви,
      Роса цілує яблуням гілки.

      14.05.2019 р.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Нірвана
      Дзуміє бджілка над чолом поета,
      Травиця пил із ніжок обміта.
      У лагідних Ератиних лабетах
      Від сліз натхнення радісна сльота.

      Крутезний норов у моєї мавки,
      На лікоть намотала кожний нерв.
      Гарем пустий, розбіглися коханки,
      А хто лишився - з голоду помер.

      Заснув на ложі з музою в обнімку,
      Шматочки дум присипало сніжком.
      А з голоднечі кабанець кувіка,
      Скисає у корівки молоко.

      Ото біда! Сіднченьки кавунні
      Не мацати красі! Азохен вей!
      Ерато в крик: - Вставай! Біжи до клуні!
      Худоба недоглянута реве!

      13.05.2019 р.

      Радість

      У ложі стигне шал, від любоньки флюїди,
      За ніченьку жарку загнав усмерть "коня".
      Та недоперепив любовної амріти,
      Пора іти на труд, бо хочеться ням-ням.

      Робота ж непроста - рибинам чищу зуби,
      Чешу їм животи, шліфуючи луску.
      Скорпени люблять борщ, вареники - кабуби,
      Карасик мотиля дзьобає у піску.

      Амбулія цвіте, хитаються кабомби,
      Пірнаю голяка у цей підводний сад.
      Увечері жона зніма прозорий топік,
      У приступі жаги у ніс мене куса.

      Тяжкі мої труди. Заліз би під сорочку,
      А треба працювать. Та виручив Ерот!
      Русалоньку мені укинув до ставочка,
      Цнотливиця ще та! Несапаний город.

      Від пишногрудих сарн нема куди діватись,
      Кохаю милих дам - нема у цім гріха.
      Тепер і там, і тут мене стрічає радість -
      Русалі мокрий хвіст і жинчина нога.

      13.05.2019 р.











      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    356. Мертві і живі
      Чи нам потрібні спокій, мир? Аякже!
      Ми ж не шаленці, а здорові люди.
      Онук мій поруч ув окопі ляже,
      Огулом ворогів душити будем.

      Та можна обійтись без автомата -
      Підлота по усіх кутках зміїться:
      Яничарня! Підступна чорна зрада
      Штовхає нас в обійми до ординця.

      Кремлю - Донбас, і Крим, і рідну матір,
      Навзаєм же - газок смердючий з дупи.
      Продаймо все! І будемо багаті!
      Триматися хохли не здатні купи...

      P.S.:

      Чи місце мертвим у земній юдолі?
      Це вже не люди, а мара, фантоми...
      Веде рабів Мойсей впотьмах, до волі,
      Помруть усі. В дорозі. Від утоми...

      11.05.2019р.



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Байдуж
      Мій дід перевертається в гробу -
      Скацапився онук, матюк у пащі.
      Хахлам сьогодні думати - табу,
      А забавка єдина - "зомбоящик".

      Поїв, поспав, поворушив жону,
      Поклацав пультом, глянув що попало.
      Вподобую дебільну регітню
      Від "95-го кварталу".

      Там весело. Сміється навіть кіт,
      Вчувати "ги-ги-ги" приємно дуже.
      Перевертні паплюжать мову, рід -
      Усе, до чого я уже байдужий.

      P.S.:

      Останній цвіт докошують бої,
      Мідяк бабуся подає каліці..
      А у діброві плачуть солов"ї:
      - Куди ж ви ділись, браття-українці?

      09.05.2019р.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Полохливий муж
      Президент - в ярмолці,
      У прем'єра - пейса,
      А у мене,хлопці, клапоть ірокеза.

      Думав, все минеться
      (зрів на кралю ласо).
      Жінка оселедця вирвала із мнясом.

      Не ходжу "наліво"
      По "медову кашу",-
      Компліменти дівам роздвати страшно.

      Хоч вони і гарні
      Та жона під боком:
      Посміхнуся ласо, то лишусь без ока.

      Прикро, що не в рясі,
      Шлюб - суцільні зляки.
      Скніє раб нещасний у полоні мавки.

      P,S:

      Вниз і знов під стріху,
      Лускають пружини.
      Затишно і тихо в пазусі дружини.

      09.05.2019р.

      Про любов

      Лаяли ізрання
      Віршики - їй Бо!
      Кажуть, що зобидив я людину.

      Можна про кохання!
      Можна про любов!
      Можна про заплакану хустину.

      Закриваю вентиль
      "Гав!" та "У-лю-лю!",
      Є у мене дрібочка поваги.

      Милий Президенте!
      Я тебе люблю!
      Будуть трохи згодом охи й ахи.

      Вірує народець
      В " Буде все гаразд!",
      Влада і народ - єдине ціле!

      В мене є городець
      І малечі траст,
      Пес-гавкун і поросятко миле.

      Хоч і пісно в роті,
      А на компі глюк
      Й від "Кварталу" нікуди діватись -

      Пане Президенте!
      Я тебе люблю!
      То чому б нам не поцілуватись?

      08.05.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Більшість ...

      Не чіпай святого! Бо...святий!
      Президент новий - чувак безгрішний.
      Обіцяв, що будем у роти
      Класти день і ніч солодкі вишні.

      Пустить нюні корупціонер,
      У фінансову пірнем нірвану...
      Я казкам не вірив дотепер
      І сьогодні вірити не стану.

      Ні, не буде з бевзиків пуття,
      У товпи на першім місці пузо.
      Більшість обирала вже вождя,
      Втік володар, показам нам гузно.

      Виніс люд крота на п'єдестал,
      В ньому бачить мало не пророка.
      Та для мене - іграшка пуста,
      Негодящий, буде з ним морока.

      В лоба мамця гупає синка,
      Бо дурний, постійно чинить шкоду.
      Де б знайти такого кулака
      Аби мізки вправити народу?

      P.S:
      Стали поруч мертві і живі...
      О, мій Боже, розуму чи даш нам?
      .. Сонні зомбі дивляться TV:
      "Ліга сміху". Весело...аж страшно.
      08.05.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Мовчання - золото!
      Мовчати б варто. Щезнути. Прецінь
      Ще маю честь - громадянин, не ватник.
      Тому горю на злому язиці,
      А влада обіцяє закопати.

      Готується писати некролог
      За те, що змив пилюку із "іконки".
      Пригадую - таке уже було,
      А спасся тим, що був не одинокий.

      Собратчики стояли, мов стіна,
      Зняли цупкий аркан з моєї шиї.
      Тепер усіх забрала їх війна,
      Зоставсь один сьогодні на межі я.

      Почула миша в мишоловці сир,
      Пружина "Бац!" - до раю твар готова.
      ...Портрет паяца тішитиме зір,
      Російська мова, зірка Давидова...

      P.S.:
      У бюлетені бевзь поставив +,
      Розумний біля скроні пальцем крутить
      А ти мовчи. Лягай і не хвилюйсь,
      Прокинешся - держави вже не буде.

      07.05.2019 р.


      Ух!

      Гикне хай в гробу маркіз де Сад
      І повчиться збочень у поета:
      Буду цілувати владу в зад,
      Розпочну (по чину!) з Президента.

      В нас новий очільник, не крадун,
      Мільйонер-субсидіант, біднятко.
      На весіллі був за тамаду,
      За труди отримав свиноматку.

      А тепер командує АТО,
      Щигликами пестить генералів...
      Всьо, мовчу, ховаюсь у куток,
      Утікаю від гріха подалі.

      Бо команда в нього - хай Бог ми! -
      Цеглу із фундамента зубами
      Видере і в батька, і в куми,
      Цупитиме і могильний камінь.

      Ну, а може, я не так живу?
      Наче ні - корова є і паця...
      Поборюсь і я за булаву,
      Бо сатирик - рідний брат паяца.

      07.05.2019 р.

      Сон або голий король

      Я на "плюсах" рисачив у трусах,
      Гигикала утомлена країна.
      І гумором усіх у зад кусав,
      Коли бійців безжально рвали міни.

      Тепер я перець, аж пришвидшивсь пульс,
      На років п'ять візирем став для люду.
      Для фронту і окопів не годжусь
      Та армією керувати буду.

      Із москалем закінчиться вйна,
      Донбас і Крим повернуться до неньки.
      Рожевого малюю вам слона:
      Не віриш в казку? Отже, недалекий.

      А я не вірю. Чую тру-ля-ля,
      Бо в свиті не державці - мУтні шкети.
      У голого немає короля
      Ні досвіду, ні грошей, ні кебети.
      P.S.:
      Наснився лютий бунт, переворот,
      Розбіглась по кущах почесна варта.
      Паяца люд виштовхує на фронт
      Не генералом, а простим солдатом...

      07.05.2019 р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. Святе місце
      В колеги раж, щодня по три еклоги!
      А в мене в голові один туман.
      Під кущиком бузку сиділось довго,
      Усує все - поезії нема.

      Гайнув у пущу, під дуби зелені,
      Над головою жолуді рясні.
      Тут визрів не один пейзажний геній,
      Можливо, підфортунить і мені.

      Утік сонет! І на рондель непруха,
      Прасує взор небесну голубінь.
      А звідти шепіт: - Хлопче, будеш зухом
      Якщо поїдеш хутко ув Ірпінь.

      І я помчав крізь муки і страждання,
      Усівсь на лаві, глипаю в ставок...
      Конфуз і тут - в натхнення час мовчання,
      В Пегаса дрож, конвульсії, амок.

      Я пересів на лаву кострубату,
      Стару, оту що скніє в лопухах.
      І тут поперло! Коломийок - лантух!
      Поема про любов перо штовха.

      Оце лафа! В душі буяє травень!
      Лунають звуки ліри і цимбал!
      Сидіння місце - половина справи,
      Присів не там - фіаско! Крах! Провал!

      Тепер щодня сиджу на цьому місці,
      Талант розцвів, спадає пилюга.
      Бо освятили класиків сідниці
      Дубову лаву. Ту, що в лопухах.

      05.5.2019 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Вистава

      Хіба це нота до?
      Не клякса на клавірі?
      Сліпці у храмах муз
      Тупцюють без бахіл.

      І мох уже не той,
      І пил не вельми сірий,
      Змішалися часи,
      Народи і гріхи.

      Цінують ковбасу -
      Так є, було і буде.
      Кантата заскладна.
      Бравіссімо, шансон!

      А плебс утнув бузу,
      Увірував у чудо,
      Поповнить лик вождя
      Музей мадам Тюссо.

      Цілунок - за авто,
      Кохання - за контрактом,
      Венеру би мацнув
      Та в гамані голяк.

      У світі я ніхто,
      Псую паяцам свято.
      З кагалу жартунів
      Обрали короля.

      Фінал. Виставі швах.
      Пульсує кров у венах,
      Відсутні глядачі -
      Поставив щось не те

      ...Ерато шепче "Ах!",
      Цілує Мельпомена,
      А Клітемнестра в сад
      Кохатися веде.

      05.05.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Справжня любов
      Весна-красна! Не вірите? Їй бо!
      А нічка темна, час такий як треба...
      Під реброньки штрикається любов,
      В альков зове красуня сухоребра.

      У темряву пурнаю повну тайн,
      У висях місяць, наче з кремом пляцик.
      Шепоче мавка: - Не барись! Кохай!
      Бо в шию ранок вижене на працю.

      На перса крила ніжності кладу,
      Богині торс вилущую з-під рам'я.
      Цілую кралю зовсім молоду,
      Від захвату впадаю у безпам'ять.

      Розважливості луснула шлея,
      Порвали тишу вигуки гортанні.
      Шаленства ахи - тьохи солов'я!
      Ось істинна мелодія кохання!

      Контрапунктують подихи пружин,
      Кінчатися не хоче вік медовий.
      А вірші - це словесні міражі,
      Для тих, хто до кохання не готовий.

      05.04.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. Два кольори

      Знайомтеся, братове, я - хохляк,
      Усе життя не вистачає грошей.
      Кричу на площах, лаюся усмак,
      Державою ж керують мудрі мойші.

      Бо змалечку не маю голови,
      В одну сім'ю' єднатись не бажаю.
      Єдина зброя - дуля в рукаві,
      А в час біди - моя хатина з краю.

      Чи мова, чи язик - усе одно,
      Московська церква - рідна, бо за рогом.
      Від призову утік слизьким лином
      Забацувати жіночці пологи.

      А син дивак, пішов таки на фронт,
      Співає ув окопі "Ще не вмерла...".
      Сльозами й кров'ю повниться Дніпро,
      Стрясається від гуркоту Говерла...

      03.05.2019 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Завтра

      Пішачок став ферзем. Королеві шахує тура,
      Знову мат! Це ж укотре від відчаю стисло аорту!
      Без печалі та суму у світі немає добра,
      Найдорожча утрата знецінює тлінну марноту.

      Скроні вибілив сніг. промайнула остання зима,
      Самота розлилась, животворний скінчається віршень.
      Тут усе не моє, то журитись і сенсу нема,
      Гроші - власність Нацбанку, у хаті господарі - миші.

      Вулик настіж відкрив, хай зривається в подорож рій
      Та шукає нову із хазяїном юним домівку.
      Там де ружі росли - зеленавий стіною пирій,
      Квіти - біль і журба, бо кохану нагадують жінку.

      Жито сіяти зась, затупилися коси й серпи,
      Ледь дійшов до садка, щоб обняти похилені віти.
      Я засну у раю, там де яблуні-груші щепив,
      Хай засиплють мене білосніжним, осонценим цвітом.

      02.05.2019р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Пізно

      В Полтаві ранок. Лапу лиже кіт,
      Хоч і бродяга, та охайний котик.
      Вельбучна ж діва глипає на світ,
      Неначе всі довкола ідіоти.

      Писати любить. Увійшла у раж,
      Спесивий тон вихлюпує у вірші:
      - Усе не так! На сонці пляма! Ґандж!
      У генія конфуз! На носі прищик!

      Погаснув ґлузду й логіки маяк,
      Презирство перекачує аорта.
      На п'єдесталі, в позолоті, "Я!",
      Дмухнув...і облетіла позолота.

      Побачив душу. Чорний небосхил
      Накрив, неначе паранджею, гордість.
      А там - образи юності, страхи,
      Розбиті мрії, комплекси, самотність...

      А візаві уперто: - Все гаразд!
      Лише вколи хвали солодку дозу.
      Спасіння круг - це правда без прикрас,
      Та пізно: океан поглинув розум.

      02.05.2019 р.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. Іди

      Зайшов тихенько в жінчин будуар -
      Лежить Амур-чужинець на Венері.
      Я не скажу тобі ,,Оревуар!",
      Не виставлю в холодну ніч за двері.

      Уранці підеш. Мовчки, після сну,
      У торбу вкинеш посмішку іуди.
      Кладе на лобі зрада борозну,
      У вени доливає струмінь трути.

      Тобі пора. Вже восьма чи о-пів,
      Небесний лик вмивається світанком.
      Я винен сам,- не дав, не вдовольнив,
      Не застелив шляхи життєві м'яко.

      Не хочеш. Тихо плачеш за столом,
      "Пробач. Я оступилась." вухо ріже.
      Я це вже чув. Таке уже було...
      Не вірю. Йди. Із самотою ліпше.

      01.05.2019 р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Казка
      Вітер часу зніс верхівки щогл,
      Від вітрил зостався тільки шалик.
      Тож боротися нема за що -
      Слоників рожевих відстріляли.

      Хоботи пішли на ковбасу,
      Бивні - на корони, кулі, крісла.
      Пишно квітне у вазонах сум,
      А журливість хмарою нависла.

      Мудра дійсність - це не парадиз
      Чи кульбіти в пазусі Евтерпи.
      Загризає мрії прагматизм,
      А красу відштовхують потреби.

      Зголодніла, зморена людва
      Шастає у пошуках поживи.
      Може, варто скласти два плюс два,
      В пеклі нк очікувати дива?

      В сіті упіймав казкову мить,
      Добротою сповнений по вінця...
      На долоні сонечко горить,
      На плечі виспівує жар-птиця.

      30.04.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Пріорітети

      Я в меншості. Пишу пісні та вірші,
      Пегас гарує в творчій борозні.
      А тих, хто хоче їсти - значно більше,
      Покорм формує мислі, мову, сни.

      Втомилася правиця харалужна
      Від праці од зорі і до зорі.
      Навзаєм - забуття, сліпе байдужжя,
      Вітраж розбито, гаснуть кольори.

      Прагматики варганять борщ із таєн,
      За короля в титанів кухар-гном.
      Розрив шаблону воском опливає,
      В юдолі муз мурують гастроном.

      На постамент викочують животик,
      В голодних раж і захвату шопта:
      Стоїть герой з варехою у роті ,
      Скульптура те що треба! Золота!

      29.04.2019 .





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Любов живе!
      А між нами буяє любов,
      Хоч недавно була тільки дружба.
      Кличе люба: - Я хочу в альков,
      Віднеси на руках туди! Ну ж бо!

      Знову пахне черемхою сад,
      Від бузкових флюїдів нірвана.
      Між коханими спокій та лад,
      Після сексу - лавандова ванна.

      Як на лоно святе позирну -
      Дух світлішає та оживає.
      - Відпочив мій коханий? Анум
      Полетіли ізнову до раю!

      Чашу страсті спиваєм до дна,
      В спину грузнуть коханої нігті.
      А довкола буяє весна,
      Миє дощик садок у амріті.

      27.04.2019 р.









      є



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    371. Безгрішні
      Мисль розумна на папір повзе,
      Склались естетичні горе-пазли.
      Поетес кохаю над усе,
      Це вам не котлетниці у маслі.

      Є і в мене щастя - ти прикинь! -
      Творить безперевно благовірна.
      Все прекрасне! Погляд і думки,
      Лик - одухотворена картина.

      Пише так, що бачу наяву
      Кожен образ, подих, порух, сцену.
      Без кохання цілий вік живу -
      Від любовних віршів млость у членах.

      На руках щодня відношу в сад
      Миле божество, під крони вишень.
      Хай шуга у висях - я ж не кат,
      Про любов жарку зі мною пише.

      Пописати вельми захотів,
      Стану як жона любитель-книжник.
      Ми тепер обоє, мов святі,
      Як монах з монашкою. Безгрішні.

      25.04.2019р.















      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Журба


      ОбрАзи, біль і страх - крихка слюда,
      Живим - живе, минуле ж - чорна скверна.
      Безпам'ять...забуває люд Майдан,
      Вже не кипить від гніву кров у венах.

      Війна - десь там, під пеклом, вдалині,
      А тут немає місця для тривоги.
      В колеги віршик - у медах ваніль,
      Та дійсність - це хрести і некрологи.

      Я бачу мервих, так як і живих,
      Чекає смерть зухвальця на вокзалі.
      Він ще не мрець, та вже у яму ліг,
      Обнесену жаливою печалі.

      Синочку, спи. Скінчилися бої,
      Шумить вітрець легкий у верховітті.
      Стискаю зуби пам'яті своїй,-
      Нехай журба лишається в граніті.

      24.04.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Алюзії
      Втомилась ластівко? Лягай,
      Зроблю масаж тобі й котові.
      Опісля виборів розмай,
      А настрій просто пречудовий.

      Життя, неначе той квартал
      Веселий, дев'яносто п'ятий.
      Дебелі блохи є в кота,
      А у жони - рожеві п'яти.

      Як бачите - усе тіп-топ,
      Мурчить як тигр вусата морда.
      Цілую жінку прямо в лоб -
      За секс нічний винагорода.

      А Мурчик ніжний, наче шовк,
      У холодильник суне писка.
      Кармічний бачиться зв'язок
      Між Президентом і котиськом.

      - Часи настали перемін! -
      Кричить на вухо юнь зелена.
      А кіт...де сало - там і він,-
      Татьба закладена у генах.

      23.04.2019р.

      Ні обіцянок, ні пробачень

      В державних справах - бовдур, ні гу-гу,
      Але при владі, отакий от казус.
      Іди, воюй за неньку дорогу,
      А я у крісло цезаря усядусь.

      Обрали люди в лантусі кота,
      Не спрацювала кнопочка тривожна.
      Для мене томос - "термос", глупота,
      З хохла дурного реготнути можна.

      Не геній я, не Бог і не ашуг,
      А приколіст, що закусив вудила.
      Казав зі сцени, і тепер кажу:
      Країна ця - повія зголодніла.

      Чекають марновіри на дива,.
      Гадають, я на троні - це удача.
      Нікому обіцянок не давав,
      Тому і не очікуйте пробачень.

      23.04.2019р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Карма
      Хто сказав, що любов - це дурман,
      Той зневаги та осуду вартий.
      Від лебідок відбою нема,
      Не встигаю красунь цілувати.

      Щойно пані сумній догодив,
      Встала з ложа, неначе з похмілля.
      Дарував їй солодкі меди,
      Еротичним одпоював зіллям.

      В мене серце гаряче, мов піч,
      А у мужа - засніжений камінь.
      На перині літали всю ніч,
      Одинокість виводили з карми.

      У столиці один я такий,
      Дар святенницький - дів рятувати.
      Проводжаю богиню за тин,
      А сестриця її вже у хаті.

      Кліпнув оком Амурчик нагий,
      А Венера брикнула ногою:
      - Йди, умілець, спокутуй гріхи,
      Обдаровуй нещасних любов'ю.

      23.04.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Характерник
      Я ж неначе помер! Триста літ як уже поховали,
      Пам'ятаю, як клали кацапи живим у труну.
      З пекла рвуся на волю крізь диби, розп'яття і палі,
      Щоби діда на очі побачив байдужий онук.

      Хай помацає пальцями рану під серцем від кулі,
      Руки рвані залізом, на спині сліди нагая.
      Продавали мене як скотину у Кафі, Стамбулі,
      Гинув тисячу раз від ординця у лютих боях.

      А весною, між січами, з коником йшов за сохою,
      Сіяв жито-пшеницю, а жінку щоночі любив...
      Забур'янився рід, порядкують перевертні-гої,-
      Що ж завадило жити із честю, онуче, тобі?

      А нащадок заснув. Як не спить - відгодовує тушу,
      В хаті ладу нема, на городі по шию бур'ян.
      Я прийшов аби взяти твою покалічену душу
      І до пекла зіпхнути. А жити лишуся тут я.

      22.04.2019 р.










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Фінал

      Вдягнули дурня у порфиру,
      Вручили сало й коровай.
      До біса мову, честь і віру,
      Гримить голодне " Жрать давай!".

      І скільки би не говорив я,
      Що до - не мі, а ре - не ля,-
      Хахли обрали безголів'я,
      В трусах паяца-короля.

      Вручили недовіри вотум
      Своєму гетьману сини.
      Москва сміється чорнорота
      І неньку топить у війні.

      Чи буде краще? Ні, не буде!
      Князьки ділитимуть пиріг.
      У тренді нині ліліпути,
      Сліпців глухі поводирі.

      22.04.2019 р.











      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. Думай!


      Ну як, в паяца гарна маска,
      Ковпак і рваний комбідрес?
      Зелена муха іорданська
      Це те, що Україні тре?

      Чувак - не плямка на газеті,
      На голову людві заліз.
      Знімайте, хохлаки, кашкети
      І кличте коміка на біс.

      Від радості не перший тиждень
      Глита горілочу урус.
      Сміються з вибору сусіди,
      Та я, братове, не сміюсь.

      Бо зрію смерть і кров невинну,
      Гукаю: - Розуме, ти де?
      Неукраїнець Україну
      В Москву на страту поведе.

      Дратує Порошенка ряшка?
      Війна з кишені топить лій?
      Терпи, хоча і дуже важко,
      Про шкурне думати не смій.

      21.04.2019р.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. Люби!
      Проклюнулися ріжки в баранця,
      А разом з ними тяга до ягничок.
      Писати про кохання обіцяв?
      Тепер терпи і правді глянь у вічі.

      Закліщили амурні почуття
      У хоті жорнах, сіють мислі грішні.
      Сусідонька ж, неначе той будяк,
      Мінлива, мовби тиск небес на тижні.

      А я святий - у цьому вся біда,
      Подобаються і будяк, і ружа...
      Та жінка злиться, каже "Куд-кудах!",
      Наказує за велелюбнісь мужа.

      Підморгують з-за тину товпи дів,
      Аби голубив і цієї ночі.
      Жінок Господь любити повелів,
      І я люблю. А ти роби як хочеш.

      21.04.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Кольори
      Впала на аркуш поезії крапля,
      Перезирнулись Венера й Ерот:
      З горя ридає мальована краля,
      В ефемериді ерзацних жагот.

      Заздрить Ерато танталовій карі,-
      Музу хто хоче бере на приціл.
      Ані рицин, ні цианістий калій
      Не допоможе від товпищ митців.

      Лірик на платтячку торсає фалду,
      Лізе до циці впотьмах на рожен.
      Я ж бо - кулібний, любов - не для ґвалту,
      Цноту Полель від харит береже.

      Меццо - для ахів, для охів - бельканто,
      Мить - і коханці сплелись у клубок.
      У читачів задоволених свято,
      Шок від краси, естетичний амок.

      Може, усе що речу і неправда,
      Виправлюсь, браття, повірте, їй-бо!
      Плавиться в тиглі нечемна порада,
      Буду писати і я про любов.

      20.04.2019р..



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Одна мить

      Який же цей чудовий світ!
      Достоєн полотна і вірша!
      ... Упав у грязь пахучий плід -
      На тин дружок садок мій ріже.

      Шляхами з товченого скла
      Ступаю босою ногою.
      А юнь безхмарною була,
      І неня ще була живою.

      Життя, здавалось,- довга нить,
      Не буде ні кінця, ні краю.
      Насправді - це одна лиш мить,
      Вдихнув - уже пора до раю.

      У пісні гами вже не ті,
      І барви зблякли у картині.
      В душі уже немолодій
      Все більше скалок самотини.

      Мене не знайдеш у піснях -
      Зотліли струни у Орфея.
      Дополум'янює весна
      В спондеях, ямбах і хореях.

      19.04.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Учись
      Уранці прочитав поез кіло,
      Пегасик-реготун утік у небо.
      Критикувати генія - це зло,
      А бевзика, панове,- завжди треба.

      Кошлата рима, фабула - туман,
      Вся творчість - пресолодка з медом каша.
      Богемний туз, насправді,- графоман,
      Але про це ніхто йому не скаже.

      Хай пише, це не страшно, сам такий,
      Хоча живу без німба, ув опалі.
      Бо маю інші ґлузду маяки
      І геть інакші вічності скрижалі.

      Нелегко мати, друже, длань
      тверду,
      Не кожен текст назвати можна віршем.
      Страждає недоріка-тугодум,
      Якщо колега пише, наче дише.

      Сьогодні, кажуть, ти іще вар'ят,
      Книженція віршат - липучий пундик.
      А ти учись. Так само, як і я.
      Усе життя. І будуть з тебе люди.

      17.04.2019 р.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Солодке лоно
      Розкажу про капосне потроху,
      З читачем контракт-ангажемент.
      Страсті випробовували довго,
      Ставили щодня експеримент.

      Чарувало взор солодке лоно,
      Думав що до раю дотягнусь.
      Вигравали у душі валторни,
      Мріялось таке, аж збився пульс.

      Від нестриму ледь не луснув гульфік,
      Довелось носити макінтош.
      Бо сідничка в мавки, наче пуфік,
      А фігура - для альковних лож.

      Зачепив заусінню колготи,
      Баглося почати мартопляс.
      Глибину чуттів і ехолотом
      Надсучасним виміряти зась.

      Знесло дах, закушую вудила,
      Мить - і опинився без трико.
      Та любов кілок у грудь забила -
      Виявилась діва мужиком!

      Думав, що вклоняюсь чорнобровій,
      А під макіяжем стрів обман.
      Як Отелло душить чад любові,
      Крикнути "Рятуйте!" сил нема.

      17.04.2019 р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    383. Не бійся


      Згар у серці. Сиплеться зола,
      Непотрібен більше анестетик.
      Не устиг очиститись від зла,
      Тінь огуди чорної відтерти.

      Ох і гарний в мене був дружок,
      Раб краси, відома всім людина.
      Збив із ніг з отрутою плювок,
      Поглуму упала гільйотина.

      Припнутий до осуду стовпа,
      Батоги в ногах в рудих патьоках.
      Утомилась втішена товпа,
      Пити крівцю - та іще морока.

      Може, хтось і дасть за мене бій,
      Відвоює згодом честі клаптик.
      А сьогодні,- не соромся, бий,
      Я вже мертвий. Нічого боятись.

      16.04.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. Дивись
      Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
      На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
      От і впала із неба анафема громом грози,
      На схизматика висі оскалилися зловороже.

      Каже Батько-Творець: - О, холопе! Ну, як же ти міг
      Заогудити словом невдячності божеську владу?
      Не ропщи! Воля Бога - це манна, а вбивства - не гріх,
      Помолися смиренно і мовчки гаруй до упаду.

      Я не згоден! На Сході в боях помирають брати,
      А добро витікає з країни щодня ручаями.
      Ти це зло, ненажерне як тля, на землі породив
      І у світ відпустив, щоб воно харчувалося нами.

      Із залізними сітями з пекла з'явились чорти,
      Отже, вирок сумний. Прощавайте, пора на заклання.
      Буду сірку гарячу хлебтати замісто води,
      Закують кожну думку строптивця у вічні страждання.

      Серце вилами гострими люто наштрикує біс,
      До хреста притулив, буде цвяхи вбивати у руки.
      Ну, а ти, мій ошуканий брате, уважно дивись
      Як за тебе й нащадків поснулих терпіть буду муки.

      16.04.2019 р.







      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Покора
      Лютуй, кохана, мовби та гюрза
      І розцвітай від бійки, наче мальва.
      Бурчи, вихлюпуй гнів,- я тільки за,
      А от у ліжку будь завжди ласкава.

      Хай штукатурка сиплеться зі стель,
      Від гніву щічки й носик аж бордові.
      Гримаска невдоволення - пусте,
      Під нею тепле озеро любові.

      Дружина - вередливе божество,
      Сьогодні гарно, завтра секс - розпуста.
      Борвію не противиться єство,
      Перечити стихії самогубство.

      І хоч ходжу постійно у сльозах
      Та злякано здригаюся від крику,
      Дружинонька - неклепана коса!
      Нехай такою лишиться довіку!

      15.04.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    386. Весняний чар
      В шибку дзьбом вистукує шпак,
      Кличе стоси покинути книжні.
      Від Ерато отримано знак -
      Завесніло, брунькуються вишні.

      На ралець приблукало дівча,
      Шепче: - Дідо! Стрибай під запаску!
      У розмай із розгону помчав,
      Надчуттєву утнув свистопляску.

      Ох і гони! По шкірі мороз!
      А виною - весна-жартівниця.
      Я кохаюся завжди всерйоз,
      Хоч уже у поважному віці.

      Дві доби як нічого не їв,
      Душу й серце Венері намуляв.
      Тишу рвуть на шматки солов'ї,
      Аж захрипла кувати зозуля.

      Міць у чреслах (себе не впізнав)!
      Не дідок, а юнак безбородий!
      Ось така вона, казка-весна,
      Хай бере в оборот. Я не проти.

      15.04.2019 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    387. Охвітнє
      Я людоловом був усе життя,
      Невільницький налигач - красне слово.
      Натхненно славив синьо-жовтий стяг,
      Вишиванку, бандуру, рідну мову.

      Компонував сонетне експозе,
      В окрутну січу виштовхнув у плечі
      Своїх братів. Можливо й повезе
      Комусь із рідних вийти із хуртечі.

      Десь там - трутизна гніву, смертна чадь,
      Безплідну рінь виорюють снаряди.
      Поетова ж стезя - перо, не рать,
      Потрібно берегти від куль талантик.

      Дивання сотня на один копил,
      За Україну - на словах, горою.
      Посмертний славень, жалісливий квил,
      Для тих, хто впав навік на полі бою.

      P.S.:

      В інеті сльози, регітня, бла-бла,
      Оплакуються віртуальні крипти.
      Страждає псевдотворча омела
      У Спілці та на пляжах у Єгипті.

      14.04..2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    388. Розплата
      Радість німа померкла,
      Чорно поліг курай.
      Тут, у траншеї,- пекло,
      Там, біля жінки,- рай.

      Душі блукають лезом
      Без маяків, сліпма.
      В небі згорають весни,
      Миру в умах нема.

      Дивно, а я ще цілий,
      Сніг доторкнувся скронь.
      Родичі на прицілі,
      Ангел кричить: - Вогонь!

      Куля у серце коле,
      Взяти не встигнув ляк.
      Корчиться Дике поле,
      Плаче свята земля.

      11.04.2019р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    389. Богиня
      Тобі навіщо жінка здалась?
      Як пупс? Придаток до трусів?
      Ану, сідай но, буду зараз
      Крутити дулю на нозі.

      Відомо, я тобі не мамка,
      Уріжу правдою під дих:
      Жона для тебе забаганка,
      Красива лялька для утіх.

      Її стонадцять раз у гніві
      За день матюччям обіклав?
      То будеш вічно нещасливим,
      Помреш без ласки і тепла.

      Украв жар-птицю чорт на муку,
      Щось про любов їй верещав.
      Тепер зробив із неї курку,
      Поставив стражем до борща.

      Лечу за Божим повелінням,
      З тобою ж панькатись облом.
      Мене покликала богиня,
      В альков, на ложе, під крило...

      11.04.2019 р.

      Уперед!

      Курочка ряба сокоче півню,
      У альков запрошує: "Анум!".
      Як уздрієш неземну богиню -
      Не барись! Стрибай у пелену!

      Глянь - довкола "скрипки" і "валторни",
      "Контрабаси" та "гітар" пуки!
      Конкуренти ж - парубки моторні,
      Цуплять "інструменти" з-під руки.

      Не сиди, неначе цвях у гузні!
      Хочеш меду - вулик потруси!
      Бог-Ерот сміливцеві союзник,
      Помагать не буде байбузі.

      Уперед! На абордаж! В отави!
      А коли настане вже каюк -
      Будеш день і ніч ловити гави,
      Спатимеш хоч вічність у раю.

      10.04.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    390. Полегшення
      Задовбало в корінь кайлування,
      На роботі, наче той ішак.
      Сяду пописати про кохання,
      Хай спочине втомлена душа.

      Влада, знаєш сам,- ведмедик грізлі,
      Суп тепер не з м''яса, а з пупів.
      Гурії нехай тривожать мислі,
      А не скільки грошей заробив.

      Перелоги душать спозаранку,
      Думи - непідйомний наратив.
      Витріщуся, краще, на панянку,
      Упірну у чистий позитив.

      Багнеться турнірів та ордалій,
      Голими руками всіх порву!
      Хоч у мріях трохи політаю,
      Сумно роботязі наяву.

      Ум зафіксуав гітарний абрис,
      В райські пущі тихо йду за ним.
      Аж під вечір, врешті, розпечаливсь,
      Все, пора вертати до жони.

      10.04.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    391. Ілюзії
      Накладує рум'яна пишна краля,
      Цибата, гостроноса і руда.
      Мальована краса і натуральна -
      Земля і небо, в цьому вся біда.

      На перший погляд віршик - те що треба
      (старався знакомитий златоуст).
      Насправді ж, твір наквецяв пришелепа,
      Між графоманів - ас, богемний туз.

      Жується мляво ковбаса з цикути,
      У фарші перетерті мослаки.
      Мурує зодчий псячі халабуди -
      Чи хочеш ти пожити у такій?

      Із бублика залишилася дірка,
      Синок - тупак, а з виду недурний.
      Приємний запах, пудра і шпатлівка -
      Рекламна маска вторсировини.

      Протер хвостом свічадо хитрий дяблик,
      Брехню до правди ланцюгом прип'яв.
      У дзеркалі старий та лисий карлик:
      - Мовчи, мій брате. Знаю, ти - це я...

      10.04.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    392. За Вітчизну
      !

      Для війни є кворум,
      Глашатаї в долі.
      Dulce et decorum
      Est pro patria mori. *

      Хай воюють шудри,*
      Все іде за планом.
      А володар мудрий -
      Син за океаном.

      Жінка - в Кончі-Заспі,
      Бізнес десь у Ніцці.
      Заробляє гаспид
      На людській кровиці.

      Порох, залп картечі,
      Дихати вже нічим.
      Виштовхнули в плечі
      Селюків на січу.

      Правда серце ранить,
      Процвітають гицлі...
      Бекнули востаннє
      У кошарі вівці.

      09.04.2019р.


      *Dulce et deсorum est pro patria mori (лат.) - "Почесно та солодко померти за вітчизну". Крилата фраза часів Римської імперї.

      *шудри - найнижча каста в індійському суспільстві, безправне бидло.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    393. Про природу


      Кажуть люди, два плюс два - чотири,
      А у мене неодмінно п'ять:
      Жінка гроші цупить із квартири,
      Теща люба також злісний тать.

      Психіку шматують люті стреси,
      Сил нема дивитись на книжки.
      Бо жінки у мене - поетеси,
      Вигрібають навіть копійки.

      Одіклав десятку на чекушку,
      Десять тисяч на новий диван.
      Все покрали! Заплювали душу!
      А натомість видали роман.

      В хаті ковбаса була у січні,
      П'ю лише водиченьку святу.
      Все що зароблю іде на "вічне" -
      Збірки, альманахи, лабуду.

      Вчора, браття, зазирнув у прірву,
      Здуру прочитав сонетів пук:
      Пишуть про кохання нещасливе
      Та страждання від любовних мук.

      Чоловік - гестапівець і скнара,
      Лупить баб, як Сидорових кіз!
      Від образи почорніла карма,
      З горя ледь на стелю не поліз.

      Всьо! Кінець! Штани на ноги й ходу!
      Прощавайте генії! Амінь!
      Хай би шкряботіли про природу,
      Ну, а так нехай живуть одні.

      09.04.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    394. Крапка

      Сумую. На столі окраєць хліба,
      Пройшли плачі, заламування рук.
      Нікому я, насправді, непотрібен,
      Ні вірші, ні думки - лише капшук.

      У молодості був непосидючим,
      Без шкоди не проходило і дня...
      Вітрила мрій подерто на онучі
      І сам я нині - вторсировина.

      Відстав од часу, моди, знань і норми,
      Довкруж хай-тек, а я люблю ампір.
      Приліг у калабаню від утоми -
      На вухо геній підло наступив

      І почалапав далі до Парнасу,
      Але у цім трагедії нема.
      А я застряг ногою у міжчассі
      І півжиття розхлюпано дарма.

      Літаній годі. Трохи поварнякав,
      Кладу цей твір Ерато на вівтар.
      Строфа остання, епіілог і крапка,
      А далі - тиша... безвість...самота....

      07.04.2019 р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    395. Весняне
      Ізнов не спалось допізна,
      Розхвилювався, наче хлопчик.
      В душі укублилась весна,
      Пестливо крильцями тріпоче.

      Кричати хочеться "Агов!
      Кохана! Не ховайся! Де ти?'
      Непогамована любов
      Відкрила мрій солодких вентиль.

      Поклав під голову трико,
      Шепчу осонцені рулади.
      Копиця в стилі рококо
      Не з будяків, а з рути-м'яти.

      Тремчу у росяній траві,
      Бо ще холодний місяць квітень.
      З тестостероном у крові
      Одинакові тяжко жити.

      Від холоднечі синій ніс,
      Думки прехтиві лиже іній.
      Пішов мій настрій під укіс,
      Біжу додому попідтинню.

      А нежить валить підло з ніг,
      Спасає тільки оковита.
      Холодні ночі навесні,
      Тепла чекатиму до літа.

      07.04.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    396. Геть негатив!
      З левиці впала машкара овеча,
      На світі цим вона така одна.
      Дарує дулі та масні словечка,
      А на додачу посилає на.

      Поводиться з людьми на диво грубо,
      Зневага, як їдкий гідропірит.
      А я орю ріллю, саджаю бульбу,
      Кришу пацятам січку на обід.

      А нині гарно, теплий місяць квітень,
      Вернулся із вирію птахи.
      Та песик вкорте виє сумовито,
      Бо відчуває настрій мій плохий.

      Вона ж не випускає з рук люстерка,-
      Пішак навпроти в мантії ферзя...
      Зобидити ж людину праці легко,
      Зарізати, неначе порося.

      Читати годі. Розквітають гливи,
      Гроза із неба на розсаду "хлюп".
      За плугом я й Пегасик буйногривий,
      Солоний піт зволожує ріллю.

      06.04.2019 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    397. Якби молодість знала
      Якби молодість знала...
      Та вона ще дурна.
      Шаурму їсть і сало -
      Буде шлунку хана.

      У коханні моторна,
      Потім - плач, каяття.
      В тещі зуби, як жорна,
      Коле в грудях будяк.

      Юне серце стрибуче -
      Із алькову в альков.
      Аліменти замучать,
      Випиватимуть кров.

      Будеш жити голодним
      Стрівши відьму рябу.
      Ні до чого не годен,
      Ліпше спати в гробу.

      Потім - старості зморшки,
      Їсти сил вже нема.
      Смерть стругатиме дошки,
      І надійде зима.

      Я ж поласую медом,
      Полірнуся бізе.
      Що ж - усіх попередив:
      Молодь знає усе.

      05.04.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    398. Беріть
      Дочерпуйте мої джерельні води,
      Все ваше,- не соромтеся, їй бо.
      Амріта із веселки не зашкодить,
      Зневажену вигоює любов.

      Натхнення - ваше, а мені вже досить.
      Стою нага,- хай зрада серце рве.
      На пласі гарно. Вперлись очі в просинь…
      Вдягнуть на трупа платтячко нове.

      04.04.2019р.

      Вірш написано за мотивами твору Тетяни Левицької.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    399. Світло
      На полотні рожева пастораль.
      На перший погляд, наче все чудово.
      Лахмітникові і ганчірки жаль,
      Так і поетові кожнісінького слова.

      Зопрілий томик витяг з пилюги,
      Початок звичний: "Погибаю, любий!".
      Гротескний шарж любовної жаги,
      Від сльозотеч душевних ниють зуби.

      І я, панове, лірик-віршомаз,
      Усе тіп-топ, своя рука - владика.
      Комусь потрібен навіть цей маразм,
      Чарує взори лубочна картинка.

      А муза люто визвірилась : "Цить!
      Я що дарма усілася одесну?"
      ...у літеплі веселка тихо спить,
      Колише вітер штору піднебесну...

      04.04.2019 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    400. Сумовите
      Від раю загубилися ключі,
      На самоті ковтаю гірко сльози.
      Сапати діву цілий день учив,
      Згинаючи красу в похилу позу.

      Топталася, сердешна, по ріллі,
      Рум'яна на ланітах - пиші маки.
      Кожух змінив на плечах кринолін,
      А лайноступи чобітки із лайки.

      З городу перелізла до садка,
      А там - троянди, айстри, чорнобривці...
      А в мене раж! Поетики ріка
      Розхлюпується сонцем по сторінці.

      Повірив, що між нами є любов,
      До ліжка на руках приніс із гички.
      Вона ж уранці в лоба: - Будь здоров!
      Й порачкувала геть на електричку.

      Лишилася панчішка із ноги,
      Природи не бажають чорноброві.
      Вгортаються троянди в лопухи,
      Чекаючи жіночої любові.

      03.04.2019 .



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    401. Пихокардія прогресує
      Єхидна вила: - Більше не прийду!
      Бо сайтом критик нехороший повза.
      Та радісно джергочуть какаду:
      - Вернулася ізнов коза до воза!

      Чавив щодня вельбучності прищі,
      Обламував крихкі зубці в короні.
      І досі попід носом дощ плющить,
      Трясуться від ненависті долоні.

      Пихокардія - це хвороба зла,
      Ускладнена стократ сестриця сказу.
      А ти вернулась! Сестро, ну й діла-а-а!
      Від тебе й ми підчепим цю заразу!

      - Умовкніть! Я не урна для хули!
      Сідниці прикипіли до Пегаса...
      О, дайте, дайте крапельку хвали,
      Тихенько, щоб сатирик не дізнався.

      02.04.2019 р.








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. Ти заслужив
      Судьба в обличчя кинула "ха-ха!",
      Шансон укотре виборець забацав.
      Бо все життя потроху крав-брехав,
      То заслужив правителем паяца.

      - Синок,- матуся хреститься,- рятуйсь!
      По миру пустить горе-верховодик.
      Ну, що ж, хутенько, браття посміюсь,
      Бо завтра вже не випаде нагоди.

      За ним кагал - голодний, без душі,
      Ховає в дулю посмішку лукаву.
      Добряче мій народець согрішив,
      Що недостоєн власної держави.

      Я зайвий тут, чужий, із тих епох,
      Коли конав козак на ешафоті.
      Хай правлять мойші, як і їхній Бог,
      А гої передохнуть на роботі.

      Чорноземи сусіди підгребуть
      І пратимуть в Дніпрі косоворотки.
      Бо в головах хохляцьких каламуть,
      Любимі цяці - ярма і колодки.

      Поляки, угри - всі, кому не лінь,
      Вгребуть своє - щоб ти не сумнівався.
      Фінальна праця сотні поколінь -
      Паяц! Сумна державності прикраса.

      Минувшини не вивчили урок,
      Бездумна голова зневаги варта.
      Шампанського не буде - бачу кров,
      В останній бій мій брат іде на брата...

      02.04.2029 р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Тривога
      Голосок народу - річ сакральна,
      Претенденти - "люкс"! Хоч стій, хоч плач.
      Виборець відпочиває в спальнях,
      В перекурах смокче спотикач.

      З року в рік у земляків непруха,
      Бідність люд повісила на гак.
      Хай керує ще разок злодюга,
      Тільки би не блазенський ковпак.

      Вільна Україна - гарна мрія,
      Марю нею навіть наяву.
      Та обвик терпіти безголів'я,
      У нужді до смерті доживу.

      Хоч на мить поринути б у спокій,
      Від тривоги вижив із ума.
      Стогне у душі Днпро широкий
      Та горами хвилю підійма.

      01.04.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. Only you!
      Судьбу свою одразу упізнав,
      Як тільки упірнула длань під гетрики.
      Кохання - річ гаряча й навісна,
      Цілуються схвильовані лебедики.

      Два бородатих дяді у раю,
      А дехто каже - в цім нема естетики.
      Кручуся попід хлопцем, наче в'юн,-
      Симпатія між мужиками є таки!

      Хай ззаду скаче моцний Буцефал,
      Хитаються у ритм тичинки й пестики.
      Жінки - це добре. Та мужик - лафа,
      Звикаю до сучасності еклетики.

      Кудлата грудь м'якенька і густа,
      Під нуликами стогнуть хтиво хрестики.
      На ранок, наче знятий із хреста,-
      Лише у мене полюбовник є такий.

      А плата за кохання неважка -
      В лікарню в сотий раз одвезли медики.
      І ти лети - любов свою шукай,
      А разом з нею витоки поетики.

      01.04.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Пихокардія
      - У колеги музика не та!
      Хоч не чула - гавкаю заочно.
      Всі погані. Тільки я свята!
      І в анфас і в профіль непорочна.

      В тебе ніц смаку! Не той акорд!
      Скрипку геть! Мою послухай дудку!
      Хай зомліє вражений народ
      Від мойого творчого набутку!

      А сатирик, знічено: - Біда!
      Хвора ти. Хоч є іще надія.
      Я не кинеш злісне "куд-кудах!" ,
      Вимучить і сни пихокардія.

      Торба в стилі бохо за плечем,
      В ній образ на люд важезна гиря.
      - Лізь хутчій з болота у ковчег,
      Висушиш на сонці мокре пір'я.

      Виріжем з життя невдалий кадр,
      Зиркати на світ не будеш вовком...
      Ні, не хоче, одягла скафандр -
      Мир простолюдинів ріже око.


      31.03.2019р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. На грані
      Питання руба: жити нащо?
      Котові все під хвіст піде.
      Без мене людям, звісно, краще,
      Зі мною - трохи вже не те.

      Хіба велика є різниця
      Між соль бемоль і фа дієз?
      Течуть віршата, як водиця,
      А от чи є у тому сенс...

      У естетичній насолоді
      Розкиснув сонний інтелект.
      То, може, існувати годі?
      Чи ждеш солодкий хеппі-енд?

      Марнота мрій про справедливість,
      Черствий реальності глевтяк.
      Для всіх людей єдина милість -
      Глумлива посмішка буття.

      Дійшов до істини осердя,
      Знімаю руки із керма...
      На грані, між життям і смертю,
      Ще тут, за мить - уже нема.

      31.03.2019 р.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. Пора
      Сьогодні востаннє водитиму на екскурсію до пекла графоманів. Мій контракт закінчується, наймачі вдоволені, на рахунку в Приватбанку вже лежить немала сума, якої вистачить аби видати з десяток брошурок любовної лірики. За домовленістю з володарями геєни я не тільки показую страхіття, але й розказую за що саме того чи іншого грішника розпинають на дибі, вливають сірку до рота, полощуть кропивою зад або перекручують пальці на м’ясорубці.
      Як і завжди, з неба звично опускається швидкісний ліфт з якого виходить черговий гурток недооцінених геніїв.
      - Доброго дня, шановні колеги! - вітаюся з прибульцями. – Нині ви матимете змогу на власні очі побачити життя та нехитрий побут цього святого місця. Без вас тут було би зовсім нудно, а так завдяки пишучій братії процвітають ремесла , за останні триста років устократ зросло виробництво батогів, гаків та стамесок для здирання шкіри, чавунів-скороварок, диб, шестеперів, гізарм, іспанських черевиків та решти технічних цікавинок, які винайшов могутній людський розум.
      Свого часу Папа Римський Павло ІІІ для боротьби з протестантизмом заснував інквізицію. Аби укази щодо інквізиції виконувалися, був створений єдиний для усіх католиків орган – Конгрегація священної канцелярії. Вона узаконювала будь-які методи боротьби з єретиками, зокрема й катування. Всі новинки, які з’являлися в арсеналі цієї поважної інституції одразу бралися на озброєннями майстрами пекельних справ. Церква мала поважний статус особливого клієнта, стратегічного партнера так би мовити, оскільки кількість грішних душ, які вона постачала до тартару, була колосальною. На цьому заробляли усі – і земні володарі, і владики пекла.
      Тепер з цим стало трохи сутужно, інквізиція канула в Лету, тож чи не єдиними єретиками вважаються плодовиті поети і письменники, оскільки гординя – найбільший серед усіх гріхів – вражає саме цю частину людської спільноти.
      Але час не стоїть на місці,- і на той світ прийшла епоха гуманізму. Тож у превентивних цілях найбільш запеклих писунів відправляють на примусову екскурсію до пекла аби наочно показати, які на них чигають муки, якщо вони будуть продовжувати шкряботіти пером.
      - Погляньте праворуч, - продовжую свою оповідь,- перед вами молодий затятий графоман, який щодня писав сонети про нещасливу любов і публікував їх в соціальних мережах. Своїми гнітючими віршами він довів до самогубства трьох непорочних дівиць, а потім і сам наклав на себе руки, за що був засуджений до розпилювання навпіл.
      Грішника підвісили догори ногами, щоб кров не переставала постачати кисень до голови, а тим часом двоє чортяк повільно розпилювали його дворучною кривозубою пилкою до діафрагми.
      - Це майстри вищого класу, все буде зроблено добротно, не так як ви пишете вірші. Бачте як грішник репетує та корчиться? До ранку все зростеться, тож наступного дня цю процедуру повторять. Метод запатентовано Святою інквізицією ще в далекому 1569 році.
      - Ах! – зойкнула поетеса Аглая Саловсмак - і без пам’яті беркицьнулася на купу сірки під ногами.
      Я дістав з медбокса пляшечку з нашатирем, відкоркував та хлюпнув непритомній дівулі кілька крапель прямо в ніздрі.
      - Апчхи! – прогуркотіло тартаром і надчутлива майстриня слова оговталася.
      - А ось тут відбувають покарання найбільш затяті пейзажисти, чиї творіння відбивають у людей охоту працювати. Метод теж з арсеналу Святої інквізиції - старий, перевірений часом, дуже дієвий. Називається – колесування.
      Спочатку грішникові ламають всі великі кістки, потім прив'язують до колеса та кладуть горілиць, аби той дивився на небо, і вмирав від шоку і зневоднення.
      - Ох! – вигукнув лисуватий парубок і посунувся під ноги колегам.
      Пляшечку з нашатирем до кінця екскурсії я вже не ховав, тож механічним рухом хлюпаю в носа парубкові смердючої рідини аби той хутко опритомнів.
      - А ось цей інструмент покарання називається «залізна діва».
      Віршомаза впихують до порожнього саркофага у формі жіночої фігури. Усередині нього розміщені численні леза та гострі шипи, розташовані таким чином, щоб не зачепити життєво важливі органи , тому грішник вмирає дуже довго та болісно. На ранок пацієнт знову оживає і ця процедура повторюється знову і знову, цілу вічність, допоки не очиститься карма для наступної реінкарнації. Повірте – після такої процедури у наступному житті людина буде темною, неписьменною але щасливою.
      Цього разу ноги підкосилися одразу у п”ятьох екскурсантів, тож довелося трохи затриматися аби обхлюпати всіх, хто аж занадто вразливий. Дівки на виданні, а не поети, чесне слово!
      - Ну, а про отаке покарання ви усі, мабуть, чули, нічого особливого,- кажу я і підвожу до місця, де чоловікові вливають до рота розпечене олово.
      - Оцей грішник дуже любив декламувати власні оди на поважних зібраннях колег, писав під нетлінками інших авторів у соцмережах не приємні відгуки, а власні творіння. А на додачу – підбурював інших поетів проти сатириків та критиків. А це вже святотатство. Ви згодні? – питаю у слухачів.
      Побілілі ві жаху обличчя сновид мовчки кивають головами.
      - Ну й добре, якщо згодні, отже ми з вами в цьому питанні дійшли консенсусу, - відповідаю я і веду отару далі.
      - А ось тут моє улюблене,- кажу отетерілим відвідувачам і вказую поблажливим поглядом на стандартну екзекуцію: перекручування прудких пальців митців через м’ясорубку.
      - Признаюся чесно – майже половина вашої братії потрапляє саме сюди. Бо одночасно з віршами ваші колеги пишуть і намови, і кляузи, і образливі коментарі.
      - А-а-а-а-а! – проревів мученик, коли залізний шнек заатріщав його пальцями.
      Половина екскурсантів закрила вуха руками і дременула хто куди. От не люблю я такого. Тепер доведеться витратити час аби відшукати цих капосників . А тут місце підвищеного травматизму, чортяки можуть не розібратися і вкинути невинного в котел з гарячою смолою чи підняти на дибу - і таке траплялося. Хоча, як правило, залякані відвідувачі зариваються з головою в шлак чи ховаються в купах хмизу, який іде на розпалювання. А я людина солідна, мені не личить бігати пеклом, тому прошу вас: якщо і ви потрапите на таку екскурсію – не біжіть від екскурсовода, поважайте людську працю. Якщо стане зле – просто лягайте біля його ніг, а коли очуняєте - вставайте і тихо трюхикайте за ним слід у слід. Домовилися?
      День добігав кінця, людське сало звично шкварчало на вертелах, закіптюжене небо краяла бордова заграва. Екскурсія закінчилася, гурт літераторів звично піднімається ліфтом на вулицю Банкову, прямо в Спілку письменників України. Нічого страшного сьогодні не трапилося: дванадцять серцевих нападів – і все. Отже, роботу виконано якісно.
      - Може, підпишеш контракт ще на рік? – благає мене чортяка з ірокезом на голові та металічними цепами на грудях.
      - Ні, друже. Хочу трохи пописати, настала пора мемуарів. Можливо, колись у майбутньому…
      Тисну засмученому чортяці простягнуту ратицю і теж іду до підйомника. Там – на іншому кінці цього світу мене чекає улюблена жінка. Ох, як же вона мене чекає! Рік у відрядженні в потойбіччі, друзі – це вам не хухри-мухри. До того ж рік тут зараховується в трудовий стаж як три.
      Не знаю як ви, шановні, а я трохи скучатиму за оцими криками грішників, які щиро каються в содіяному. Можливо, прийде той час, коли на світі кожен, хто бере ручку в руки чи сідає за клавіатуру триста разів подумає, перш ніж напише першу літеру. Ну, все, мені пора. Адью.

      30.03.2019р




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. Фонтан життя
      Негода, саме час писати вірші,
      Весна, а сніг стіною - ти прикинь!
      Під ковдрою у милої тепліше,
      Приваблюють опуклості м"які.

      Нага краса підморгує грайливо
      І свариться ласкаво "Ай-яй-яй!.
      Виорювать лечу родючу ниву
      Аби зійшов чудовий урожай.

      Втомилися Ерато і Евтерпа,
      Хай сплять. Тепер дружині я слуга.
      Хандрою світ завіяло до неба
      Та ми не знаєм, що таке нудьга.

      Ревуть шторми, жаги вирує повінь,
      Закручує чуттєвості борвій.
      Фонтан життя - енергія любові,
      Його немає - ти вже неживий.

      28.03.2019р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. Їжте!

      До хребтів поприлипали ковбики,
      Здихля, це, братове,- не поет.
      Рознещасні, кволі, щоки он які!
      Ноги вислизають із штиблет!

      У худого зранку ані віршика,
      А писне - суцільний плагіат.
      Еталон митця - Руслана Писанка!
      Апетит хороший? Ти - талант!

      Налягайте на реберця й хрящики,
      Їжте смалець ложками щодня.
      Бо лягають сухоребрі в ящики,
      Сало - від нещасть усіх - броня.

      Я ж дебелий, центнер буде з хвостиком,
      Гупну, то дрижить гора-Парнас.
      Як іду ліском - за мною просіка,
      А пишу, то вірші - вищий клас.

      У змарнілих, кволих - сині личеньки,
      Є для вас порада лиш одна:
      Відірвіть від стільчиків сідниченьки,
      І пожуйте рило з кабана.

      Хочте, у кафе гайнемо - я плачу,
      Бодня меду на аперитив.
      Сил не буде хлипати від розпачу,
      Настрій - вулканічний позитив.

      У колеги горе! Знову поминки!
      Від анорексії здох Пегас.
      Тож біжіть, топчіть хутчіше ковбики
      І тоді все буде добре в вас.

      26.03.2019р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Тяготи
      Сизифові гора упала з пліч,
      Вилазять з нір зацьковані таланти.
      Почвара почалапала у ніч,
      Не будемо за нею жалкувати.

      Тепер варю з бельмесами віршець,
      Несуть колеги похвалу-приправу.
      А критика нехай ухопить грець
      На язика посадить чорну ваву.

      Безсмертя струмінь ллється з-під пера,
      Загата впала під напором мислі.
      Із надр Парнасу видав на гора
      Мішки поез, не тільки дулі лисі.

      З розмахом пише твір перо тверде,
      За ним біжить сонетів "паровозик".
      В фіналі - па-де-па і па-де-де,
      Родзинкою на торті сміх крізь сльози.

      Коли ж читач від захвату кричав:
      - Ти - геній! Майстер! Пам'ятника вартий!
      Задулася натхнення враз свіча -
      З геєнни повернувся розпинатель!

      Талантище убив одним рядком,
      Шнопак не просихає від вологи.
      У муз цицястих скисло молоко,
      Пегаса догризають люті блохи.

      26.03.2019 р.






      Без сил

      Ерот жульнальчик дав у посаг,
      Сказав: - Хапай і йди, гарцюй.
      Жона гортає...:- Ох і поза!
      Давай но спробуєм оцю!

      Несе мене хутенько в спальню,
      Сторчма вмостила, зверху гуп.
      А я люблю горизонтально,
      Бо після праці, наче труп.

      Від задово на стелю лізу,
      Ще трохи - випаду в астрал.
      Зольдат під генералом знизу,
      А жінка - справжній генерал!

      Хребет рипить, волає хрящик,
      Потріскує старий горбак.
      Але в цій позі - важче й важче,
      В дугу зігнувсь кохання гак.

      А от відмачка вельми ловка,
      Їй любі ігри навісні.
      Нарешті фініш! Попід боком
      Прехтива мавка бачить сни.

      Дрижать од виснаження губи,
      Побув, неначе у бою.
      Палю журнальчика у грубі,
      Інакше гигну. Зуб даю.

      25.03.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Вільний
      Час іти, відкрилася тюрма,
      Змив з душі брудні шматочки піни.
      Тут мого нічого вже нема,
      Все віддав, що мав, нарешті вільний.

      Діти - врозтіч, внуки - хто куди,
      Висипав дружини прах у море.
      Власний гроб пропив, вінки, сатин,
      Ось тепер мені і справді добре.

      А майно пішло із молотка
      За борги, несплату комуналки.
      От якби усохла ще й рука,
      Щоб не пік я віршики-оладки.

      А неситий шепче: - Все моє!
      Хтось із нас і справді вельми бідний.
      Думи, думи...все, що в мене є,
      Та вони нікому не потрібні.

      25.03.2019 р.

      Іноси!

      Потребує народець
      Всепрощення, наче віагри.
      Краде-бреше щодня,
      Нашаровуючи гріх на гріх.

      А пророк негодящий,
      Джергоче постійно про кари,
      Письменами святими
      По головах б'є навідліг.

      Чорнорота вельбучність
      Гризе незлобливу покору,
      Тінь від гриба-сморчка
      Закриває естетам роти.

      Стратять лисого діда!
      Для вироку смертного кворум
      Назбираємо швидко,
      За межами зграї лиш ти.

      Хоч ланцюг із неволі
      Мозолить шияки жеброті
      Та поснулих соньків
      Не розбудять гарячі слова.

      Під "Ату!", "У-лю -лю!"
      Правдолюбці ідуть на голготи,
      А крикливих - в тюрму
      Чи під сосни у рай "два на два".

      Алебарда у крові,
      Глава покотилась у прірву,
      Тиша радує слух,
      Ми з тобою здорові й живі.

      Привіталася кривда:
      - Іноси, раби мої! Мир вам!
      Гріх - не гріх, бо нема
      Кому правду казати людві.


      Питання...


      Натягую шорти
      На музу-тараню
      Без рам'я.

      Вмирають на фронті
      Чи від віршування?
      Питання...

      Окопчик - для лоха?
      Піїтові - з м'ясом
      Котлета?

      Ура! Перемога!
      Дописує блазень
      Сонета.

      Сльозавий страждалець
      Проголгофував вір-
      Туально.

      В чорнилі ніс, палець,
      У рунах папір...
      Ідеально!

      Картина - бездарна,
      Письмо - плодовите,
      Для любки.

      В пастелі нірвана,
      Амурні кульбіти,
      Цілунки.

      25.03.2019 р.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. Ква!
      Спитаю в лоба, тільки не лякайтесь,
      Хоч знаю - будуть дикі воплі, крик:
      Писаки мають право на пихатість
      Й цілодобове надимання щік?

      Співав би, наче жайвір понад лугом,
      Нехай би світ вигукував "Овва!".
      Але біда - став схожий на ропуху,
      Нахвалюю себе лишень: " Ква!", "Ква!"...

      Вважаю, що у критиці несхибний,
      Щось не до шмиги - брата словом "Гех!".
      "Круті" митці, на жаль, до жаб подібні,
      Талантом перекрикують колег.

      У жартунів не та колоратура,
      Смішний поліфонічний звукоряд.
      А у поетів - надтонка натура,
      Ізмалку люблять шану-шоколад.

      Сідниця й ґедзь - враги-антагоністм,
      А гонор - щиросердю опонент.
      Всієї слави дурневі не з'сти,
      А він кричить: - Знімай з глави кашкет!

      P.S:

      І знову ґвалт. З болота: - Я тут ліпша!
      Послухай, як казати треба " Ква!".
      Пробач, але мені потрібна тиша,
      Сатира тут чужа. Оревуар.

      24.03.2019 р.






      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. Судьбина
      То, хочеш коханкою бути?
      Подобаюсь, наче Амур?
      Е, ні! В мене є вже "трикутник"
      І коник, що любить алюр.

      А жіночка - сонячна казка,
      Довірлива, наче теля.
      Шуруй звідси, хтива любаско!
      На тебе не всядусь охляп!

      Не зиркай сердито з-під лоба,
      Учора тобі вже казав -
      Я вірний дружині до гроба!
      Не ваблять чужі тілеса..

      Хай вродою ти, мов Юнона,
      Як бачу, то руки дрижать.
      Не звабиш...ходім на балкона,
      Полежим хвилин двадцять п'ять..

      І хоч на м'яке я не ласий -
      Незвідані долі путі.
      Мій хрест - помирати на пласі
      В лещатах любовних утіх.

      22.03.2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. Ням-ням!
      Для щупака плотвичка - ситний корм,
      Тримає здобич живолуп на мушці.
      Правитель - паразит, такий закон,
      А влади прагнуть тільки чорнодушці.

      Сьогодні злодій краде із умом,
      Та все одно - у бідах ти лиш винен.
      Панок твій карк засунув у ярмо,
      А кревні хутко переполовинив.

      А на цяцянки виборець клює
      І слухає щодня облудний гавкіт.
      А ти ж у салі, і сокира є,
      То, може, з нами підеш, в гайдамаки?

      Душпастир наш - рошенівський пророк,
      Сам Ціцерон йому поставив голос.
      Щоб не бузив народець, а замовк -
      Грабоване прикрив цнотливо томос.

      Несуть на площу гречку й ковбасу,
      На бевзів оголошено облаву.
      Іди, за чорта знов проголосуй,
      Бо решта - тля, зажерлива й лукава.


      21.03.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    14. Ось так
      Ох і "набожний" люд!
      Хрестоперстна молитва отари,
      Показушна любов,
      Істеричний товпи отченаш...

      Найубивча з отрут -
      Сліпа віра. Розчахуті ґаври
      На пророка плюють,
      Люто виють: - Тікай! Ти не наш!

      Я, звичайно, утік,
      Попалив індульгенціям крильця,
      Відпускати гріхів
      За наказом небес не схотів.

      Точить кров, наче сік,
      Брат із брата, вже буде по вінця,
      На святих письменах
      Тліють бризки й патьоки руді.

      Плачуть Батько і Син,
      З тьмою програно битву,
      На уми сатана
      Накидає залізну оброть.

      А над Лаврою дзвін,
      Чорноризи женуть на молитву
      Гурт монашок сумних,
      Умертвляючи душі та плоть.

      20.03.2019 р.


      Визволення

      Вижив. Усупереч присуду ката,
      Скомпонували уже й некролог.
      І хоч без жертви несита Геката -
      Друг ув аорті залишив жало.

      Вдих - і шпиняє обламана голка,
      Видихну - коле в скривавлений м'яз.
      Краще би, браття, лишився без ока,
      І без правиці було б все гаразд.

      Милі собратчики, чуйні камради -
      Поруч, близенько, в біді - тут як тут.
      Брути кинджали стромляють по гарди
      Та загняють недаху у кут.

      Йди, відгадай хто з нас Янус дволикий,
      Хто - вірний друг, а хто гад прегидкий.
      Лагідну долю у вигляді жінки
      Мудро відсунув на відстань руки.

      Ліжко подружнє - колюча ожина,
      Крутиться в серці холодне жало...
      Ранок. В долонях тримає дружина
      Голку. За вікнами сонце зійшло.

      19.03.2019р.

      Сумна правда

      Казати правду багатьом незручно,
      Та межи нас немало й галалак.
      Відшили пані, бо вона вельбучна,
      Зубиськпми скрегоче, вельми зла.

      Поезію шанує до нестями,
      Пегаси - чистокровні скакуни.
      Літає над проблемами, страстями,
      Шпильки скептичні сіє на лани.

      В анфас і в профіль - викапаний геній,
      Джергоче зграя муз у рукаві.
      А під хвостом - таке як і у мене,
      М'яке, і трохи в салі - селяві.

      Упала в грязь. Тепер в болоті кумка,
      Пегасики ночують у кози.
      За вікнами голодна виє сука,
      Піду і дам їй трохи ковбаси.

      20.03.2019 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. Маска
      Із карася зчищається луска
      Не важко, а із окуня - погано.
      Тече щодня поезії ріка,
      Шматочки дум горою під диваном.

      Дає поради із-за тину спец:
      - Серйозно кулаком у вічність гупай!
      Бо з лірики - наваристий борщець,
      А із сатири - водяниста зупа.

      Елегіям, присвятам кажуть "Ах!",
      Шануються рулади, баркароли.
      А пересмішник свій ховає страх,
      Не буде явно плакати ніколи.

      І знову жартом скрапує перо,
      Лунає сміх в хатинах і палацах.
      Нестерпний біль, зацьковане добро
      Зачаєні під маскою паяца.

      18.03.2019 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Весна!
      У небо сонце лізе вище й вище,
      Весна-красна! Преблага пастораль!
      Вродливицям зізнаюсь - я не дід ще,
      А в світі стільки безутішних краль...

      Бубнявіють бруньки, кохання слізки,
      З глибоких ям на нерест йде карась.
      Грайливий погляд відьми-одаліски
      Привидівся за зиму вже не раз.

      Проштрикує зело зопрілі трави,
      Із вирію летить птахів орда.
      Так, яр - пора любовної облави,
      Зароблять гарно піп і тамада.

      Народження життя нового - сакрум,
      Та я і жінка люба - тільки за.
      Ерот Венері одкриває чакру,
      Всміхається веселка в небесах.

      16.03.2018 р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. З якого дива?
      Ерот осліп! Любов збиває з курсу,
      Ступає на слизьку стезю нога.
      Тебе поцілував би та..боюся,
      А, може ти не хочеш, жінко, га?

      Обмацати кулясту би м'якушку,
      В трикутний рай загнати скакуна...
      Але старий, пракореня не зрушу,
      Ну, як такого терпить ще жона?

      Та нащо паразит їй горопашний?
      Стидаюсь на красу піднять лице.
      Вона ж мені щоденно варить каші,
      Розчісує борідку гребінцем.

      Дружинонька - хазяйновита квочка,
      Як бджілка, не сідає ні на мить.
      А уночі підкотиться клубочком
      І як дитина ув обіймах спить.

      Вже не такий як був колись мужчина,
      Немає ні снаги, ні хтивих мрій.
      Питаю вас: - З якої то причини
      Без мусі-пусі жінці дорогий?

      16.03.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    18. Мелодія для скрипки

      Тріолі та форшлаги вже не ті,
      Елегії не чути в ґвалті торжищ.
      Перегорів. Торнадо почуттів
      Хіба що сни подеколи тривожить.

      Ковтнула ніч коханки силует,
      Парфумів шлейф тече за падолистом.
      І це ще не найгірший happy end,
      Вціліла (о дива!) сімейна пристань.

      Не відає дружина перемін,
      Не знані дітям татові кульбіти.
      Та з пісні щезли ноти до, ре, мі,
      Синкопи смичуть терції та квінти.

      У зради, кажуть, голосу нема
      Та як труна скрипить подружнє ложе.
      Однині дім не парадиз - тюрма,
      Любовна баркарола вмовкла. Отже,

      Пробачте, жінко. Ми вже не рідня,
      Пора на волю випурхнути з клітки.
      Лечу у чорну прірву, навмання...
      Та чи знайду мелодію для скрипки?

      13.03.2019 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    19. Все гаразд!
      Ми, митці, прийшли у білий світ
      Аби вам писати віршенята.
      З дня у день гамуєм апетит,
      Музи щоб не дихали на ладан.

      Для верлібрів - йогурт і млинець,
      Проза потребує сухом'ятки.
      Ну, а той, хто у сатирі спец -
      Курячі гризе й індичі лапки.

      Голоднечу геть! Інакше - жовч
      І думки про вічне та загробне.
      Тож, колего,- хоч, а чи не хоч -
      Стимулюй харчами долі лобні.

      Щоб гіпоталамус не засох
      І кошлаті не стрибали рими -
      На сніданок жуй сухий горох,
      Сип до рота жменьками малими.

      Мій Пегас вівсянки пожадав,
      Люблять мед Ерато і Евтерпа.
      А от з Клітемнестрою біда -
      Геть опукла! Сяде на дієту.

      Пообідав, братики! О, є!
      Аж резинка луснула в рейтузах.
      Хай читач і уночі клює,
      Бо тепер вгодований від пуза.

      13.03.2019 р.

      Лагідне

      В інеті могутні таланти
      На мене гарчать без причин:
      - Не треба людей зобижати!
      На думці погане - мовчи!

      Не просить митець допомоги -
      Навшпиньки його обійди.
      Від критики - сльози та стогін,
      Сатира - предтеча біди.

      Поетова доля у тернах,
      В обценьках сталевих крижин.
      Редактор - це ворог натхнення,
      Коректор - катюга душі.

      P.S:

      Ну, добре,- солодка водичка
      Хвалебності йде на ура!
      Нехай розпогодяться личка,
      Голівки покине жура.

      12.03.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    20. Засторога

      Вибір без вибору. Шансів на щастя нема,
      Байдуже - буде Абрам керувати чи Мойша...
      Нація мертва. Майбутнє - суцільний туман,
      Воля, на жаль, непосильна вкраїнцеві ноша.

      Мову святу убиває холопський язик,
      Пам'ять народу випалюють крові патьоки.
      Сонні невільники створені лиш для яси,
      Хай вдовольняются шатами із барахолки.

      Дідо сусідові долю онуків продав,
      Батькові син не потрібен,- рідніший Іуда.
      Будуть і лад, і достаток, триклята орда,
      Сльози і піт зомбаків. Українців не буде.

      12 .03.2019 .



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. За межею


      Ноти, акорди, теми,
      Рими, абзаци, титли...
      Морок буває темним,
      Сяйво буває світлим.

      Муза німа без ока,
      Чорну вдягнула хустку.
      В натяках-недомовках
      Сховані краплі ґлузду.

      Нижче би на півтона,
      Та заважає пафос.
      Фабула беззмістовна,
      А за прологом ляпсус.

      Здався. Пишу з натури,
      Ниють хребет і копчик.
      Клацання клавіатури,
      Шерех пера дивочний...

      11.03.2019 р.





      Чорні вітражі

      Шепотіння: - Тиш не баламуть!
      Доста ґвалту, ти уже не хлопчик.
      Я ж мовчать не можу, в цьому суть,
      Правду-неню ріжу прямо в очі.

      В мене тьма - це тьма, добро - не зло,
      Влада - підла і достойна страти.
      Чесний люд вимахує кайлом,
      Жертвують життям прості солдати.

      Лізе тля на гілку запашну
      По краплині ссати сік-живицю.
      Забагато, сам не прожену,
      Кличу в поміч вас, вогонь та крицю.

      За кордон біжить голодний люд,
      А на Сході косить смерть майбутнє.
      Досить. Нас і так загнали в кут,
      Краще щось побринькаю на лютні.

      Ліпше малюватиму пейзаж,
      Щастям розцяцькую домовини...
      Почорнів од зла крихкий вітраж,
      Час проклять настав, боїв, ериній.

      10.03.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Нехай


      Хочете відкрию вам секрет,
      Вийду із хмільної офензиви?
      Будемо знайомі: я - поет!
      Задерикуватий і спесивий.

      Шепче муза "В тебе щось не так,
      Віршенята - злидні-закарлюки".
      Ну, а геній, звісно - ас! Мастак!
      Обіцяє одірвати руки.

      Пише люд, аж куриться димок,
      Є ні те ні се, а є полова.
      От скажіть - навіщо нам письмо?
      Гомоніти й подумки чудово.

      Докучає совісті укол,
      Бо оце творіння також клякса.
      Золото - мовчанка. Це закон.
      В мудрого блокнот - tabula rasa.

      Ех, панове, може й я такий,
      Струни заіржавіли на лютні...
      З дня у день увічнюю думки,
      Може, і народиться щось путнє.

      10.03.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Ти і я
      Дружина клопітка майнула треном,-
      Усе по колу – діточки, плита…
      Спинись, кохана! Сядь побіля мене!
      Втомила безкінечна суєта.

      А шлюб для нас і досі є розмаєм,
      Розчулився, в очу блищить сльоза.
      Вдихну тебе - і знову оживаю,
      Торкнуся - то злітаю в небеса.

      Все просто: жінка - серця половина
      І джерело осонцених рулад.
      Без тебе - як усохла деревина,
      З тобою - молодий вишневий сад.

      Коли лягає спати сонця м’ячик,
      А я з Морфеєм Летою пливу -
      І в снах тебе щоночі, мила, бачу,
      Не наживусь тобою наяву.

      Весна. До сонця тягнуться тюльпани,
      Збудились після довгої зими.
      О, як же я люблю тебе, кохана,
      Крильми пестливо душу обійми.

      07.03.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    24. Я - жінка
      Я - берегиня, для сім’ї - свята,
      Люби мене, мій муже кароокий.
      Без мене ти нещасна сирота,
      В моїх обіймах - ні, не одинокий.

      Ти смертний, добре знаєш це. Проте
      З любовних чар черпатимеш амріту.
      Мені Венера видала патент
      Як мінімум на порятунок світу.

      А плід кохання - диво, таїна…
      Не поспішай – сама тебе покличу.
      Душа моя – це ружа запашна,
      Вдихни її, о вірний чоловіче!

      Для тебе я духовне опертЯ
      І захист у суєтній круговерті.
      Я – жінка! Я - богиня! Я – життя!
      Шануй мене і бережи до смерті.

      06.03.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    25. Доброта
      Люди як люди, - на ближнього точать ножі,
      Брешуть і крадуть потроху - нічого нового.
      Кличе сусід-погорілець: - Братва, поможіть!
      Часу немає, усі розмовляють із Богом.

      Моляться щиро, долівку шліфують лоби,
      В кожній хатині хрести, в позолоті ікони.
      Щирий вірянин джергоче: - Спасіння купи.
      Грошей немає? Йди геть! Хай поможуть закони.

      Виє розлючений люд: - Тут усе не про нас!
      Ангели в небі незгідні, вигукують: - Правда!
      Комин чорніє, утомлений присок погас,
      Торбу на плечі, дружину під руку - і гайда.

      05.03.2019 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. Трутні чи ні?

      Здрастуй, весно! Сапи та лопати
      Просяться ізнову на межу.
      Ступор: працювати чи писати?
      Труд важкий. Тож ліпше попишу.

      Нащо ті мозолики криваві,
      Спинка, що зігнулась у дугу?
      Є перо, м'які пейзажні барви,
      Та про це нікому ні гу-гу.

      Мріють куртуазні маньєристи
      І Пегаса тягнуть за хвоста.
      Зі сльозинок в'яжуться намиста,
      Кожен твір - трагедія! Біда!

      Тане в роті пресолодкий пляцик,
      Та лунає в інтернеті клич:
      - Вигнати усіх писак на працю,
      Щоб орали землю день і ніч!

      Хай клепає люд дзвінкі монети,
      Харч та лахи тягне до хором.
      Ми - не трутні, а митці-поети!
      Наша праця - шкрябання пером!

      05.03.2019 р.

      Ліки

      Над вухом булька луснула! "Апчхи!"
      Грипозників у транспорті до біса.
      А в мене вуса й борода сухі,-
      Вродливице! Хутчій цілуй! Не бійся!

      Весна-красна забарвлює носи
      Рожевими припухлими тонами.
      Сумує люд, бо нежить - не плезір,
      Голівонька бо-бо, важка, мов камінь.

      Бузько додому рушив у політ,
      Небавом соловейко тьохне в пущі.
      А ти - ериновірусів обід.
      О, де ж ви, де, пігулочки цілющі?

      Колега ж мій - небоєздатний муж,
      До жінки зась залазити під ковдру.
      До Бахуса у гості кроком руш!
      Вковтни відро гарячого кагору.

      Потрібен кожен світові поет,
      Вони ж - слабкі, підчеплюють мікроби.
      Для хворих оковита - чистий мед,
      Нехай щодня полощуть спиртом пломби.

      04.03.2019 р.

      Тяжка судьба

      Тиша, місяць, зорі...спить під боком любка,
      А мені хоч слоників рахуй.
      Подарунок долі, а чи каменюка?
      ...а задок чудовий! Тьху, тьху, тьху!

      Кинув би до біса, бо щоденно гавка
      І жене під гробову плиту.
      Язицюра довга, ріже як ножака.
      Та у ліжку - Господи, рятуй!

      Що та Камасутра - вправи для монахів,
      Євнухам безсилим на десерт.
      А у нас щоденно линуть охи й ахи,
      Тлустим був, а став за рік шкелет.

      P.S.:

      Виспалась Єлена. Торсає Паріса:
      - Вже прокинувсь? Ну, тоді "працюй".
      Шепче вирок мойра: - Не бунтуй, змирися,
      Бо пошлю моторнішу за цю.

      04.03.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    27. Декларативне
      Чи Божий рай сотворено для зла?
      Дніпром течуть біда і чорна зрада...
      Загусла кров прилипла до весла,
      Десь там, на дні, лежить убита правда.

      Бо вавілонська вежа саме тут,
      Ординська мова сіє люті чвари.
      Для гоїв пряник зайвий - любий кнут,
      Москалики плюють в хохляцькі гаври.

      Багатий край обплутують борги,
      Перевертів дратує рідна пісня.
      Як є свої - не треба й ворогів -
      Продажним шкурам бАйдужа вітчизна.

      Вчорнила нечисть неба голубінь,
      Поставити нас хоче на коліна.
      Хай виздихають хохляки-раби
      Й очиститься від бруду Україна.

      04.03.2019 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    28. Втішливе
      Як набовкаю лишнє - покаюсь,
      Без цензури тепер ні рядка.
      Бо в політиці не розбираюсь -
      Розбираюсь лише у цицьках.

      У державців свої горизонти -
      Банк, офшорки, проценти, навар.
      Я ж бо - мрійник, митець-ідіотик,
      А цей постик - банальний піар.

      Ох і гарна у нас Україна!
      Люд "жиріє", уже на межі.
      А порадник штовхає у спину:
      - Мислі геть! Про кохання пиши!

      Нащо демонів згадувать всує
      І з чортами заходити в клінч?
      Не дивися хто нами керує
      Та біди на кебету не клич.

      Я й мовчу, щоб не кінчить як Пушкін,
      Може й вийде із мене віршун.
      Розминатиму жінці м'якушки,
      Як закінчу - про це напишу.

      27.02.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    29. Оптимістичне
      Втома, спати хочу, пісно в роті,
      Голова тяжка, немов чавун.
      Певно, браття, здохну на роботі,
      А до пенсії не доживу.

      Владі в рай на виборах повірив,
      Бо на лобі дурника печать.
      В мене два плюс два -завжди чотири,
      А у неї неодмінно п'ять.

      Думав, люд прочуняється раптом
      На печерські вирушить горби...
      Та голота бавиться у правду,
      На майданах рвуть братам чуби.

      Слухаю очільника руладку,
      Мрію про кисільні береги.
      Не печальтесь - буде все в "порядку",
      Знищать нас свої - не вороги.

      28.02.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    30. Буденне
      Весніє. В небо цілиться тюльпан,
      Лебідок пара сіла на ставочок...
      Усе минеться - гнів,страхи, журба,
      Долоня смерті всім закриє очі.

      Юнак, дорослий муж, беззубий дід...
      Затискує рука три фото в жменці.
      Колись вдихну востаннє білий світ,
      А видихну уже із мертвим серцем.

      Мене ТАМ ждуть. А тут одна шопта,
      Зовуть до себе Пушкін і Да Вінчі.
      Звільняє путь марнотна суєта
      Душі, яка летить у потойбіччя.

      Я цілий вік чудесний сад садив,
      Пора спочити, не сумуйте, люди.
      Скуштуєте моїх трудів плоди,
      Коли мене на світі вже не буде.

      28.02.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    31. Де правда?

      Я знав, що із Майданом щось не так,
      "Свої" своїм стріляли підло в спини..
      Злодюгам завжди вигідний бардак,
      Для гніву мас потрібна кров невинних.

      А потім всіх накрила чорна тьма
      Росія простягнула "руку дружби"..
      Втонула Україна у димах,
      Орда топтала траками їй душу.

      Нас кликали до лютої різні
      Вожді товпи, проплачені кликуші:
      - Іди і здохни з честю на війні!
      Героям слава-а-а-а! Вічна слава мужнім!

      А на офшорі гетьман має склад,,
      Нестравлює бабло неситий шлунок...
      То що - бажаєш ще підняти ґвалт
      В державі? Ні? Не хочеш? Що ж - розумний...

      Я вижив. Світ небавом зацвіте,
      Весняне сонце світиться крізь лати.
      Мовчав би. Тільки жаль своїх дітей -
      Не буде в них майбутнього без правди

      27.02.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. Ти - геній!
      В Охотськім морі плава риба палтус,
      Живе в Зімбабве тлустий павіан.
      Тому, сідайте, будем розбиратись:
      Хто з нас поет чи горе-графоман.

      Гризеш перо безсило у печалі?
      Натхнення ждеш? Списав один листок?
      Колега ж - геній! Бо у віртуалі
      Усе захлипав. Браво! Молоток!

      А ти писни як ліз жоні під ковдру...
      Нема снаги, бо вичерпавсь до дна?
      Гаразд, тоді берися за природу -
      Пейзажі теж достойні полотна.

      Тут головне - аби лилися сльози,
      В фіналі - літгероєві каюк.
      А ще з голівки рви в розпуці коси,
      Не забувай заламування рук.

      Коли про тебе знатимуть й на Марсі,
      Ревітиме бомонд: - Оце талант!
      Бронюй хутенько місце на Парнасі!
      Ти - геній! Деміург! Не графоман.

      26.02.2019 р.

      Істина

      Нехай товпа на мене каже "Гав!"
      Та правду вам скажу, - так буде лучче:
      Поезія - замінник добрих справ
      І прихисток для ледацюг вельбучних.

      Я теж люблю у небо лупаки
      Витрішкувати, бо у шлюбі з лінню.
      А поле жде не буквиць, а руки,
      Господаря очікує й газдиню.

      Кладе поетів дійсність під обцас,
      А їм давай солодкого дозвілля:
      В дорослих цяці - музи та Пегас,
      Як виправдання власного безсилля.

      P.S.:

      Нагодувала жіночка борщем,
      Митцеві у таріль кладе смаколик.
      А після сну писатиму іще,
      Запоєм, як затятий алкоголік.

      24.02.2019р.

      Ох!

      На ласкавицю зранку полюю,
      Скоро ніч - результату нема.
      А давай я тебе поцілую,
      Ти ж у мене квітуча хурма.

      Ти ж у мене лебідонька юна,
      Сонцесяйна богиня небес.
      Від любові кебета чавунна,
      Сам гарячий, неначе АЕС.

      Ой, вродливице,- глипни ласкаво,
      Ніжку можеш поставить на грудь...
      Мне у пальчиках локон білявий,
      Оком "блись", станом знадливо "круть".

      Ох і литочки! Просто бомбезні!
      Вже здаюсь, без " Лягай! Хенде хох!".
      Дай полащитись, наче той песик,
      Потім в рай упірнемо удвох.

      Як і завжди, лягаю із низу,
      Аж по тілу пішли дрижаки.
      Мить - із мене посипалась тирса,
      Але я ще моторний таки.

      Хоч не вчився коханню в Парижі -
      Жінку ласкою розвурушу.
      Ваша карма - читати цей віршик,
      Ну, а наша - секрет, не скажу.

      19.02.2019 р.



      Острів любові

      Кум бовкнув: " Я - поезії ікона!
      Переступаю вічності межу...."
      А з чолопочка блимає ворона,
      Бо із пером над віршем ворожу.

      Нірвана. Огорнув душевний спокій,
      Забув про жінку, їжу, суєту…
      Висаджую підтексти, недомовки,
      Охвітнюю важкі менгіри дум.

      Венера кличе! Треба йти "наліво"!
      І хай невдахи піднімають шум.
      Пегас у мене страстотерпеливий,
      Вже не ірже - летить куди вкажу.

      І знову ложе. А насправді – плаха,
      Чуттєвий шал не благо – Божий бич.
      Жар-птиця у обіймах вогнептаха
      Амрітою впивається всю ніч.

      Заснути зась, хоча вже зірка рання,
      Любов пішла, тепер один як перст.
      Острожник я на острові кохання,
      Втекти немає змоги, - це мій хрест.

      21.02.2019р.


      Розслабся

      Димар пускає дим із люльки. Отже
      У лазні діви, не прості, а "Во!".
      Цей світ ти все одно не переможеш,
      Розслабся та отримуй задово.

      Народові владар дарує дулі,
      На шиї із розгону дурням " Гопс!".
      Його синок не лізтиме під кулі,
      Поїде разом з батьком у Давос.

      А патріотів "кинули", мов лохів,
      А хто при тямі - за кордон біжить.
      Не справдяться прокляття й шобтиздохи,
      Тому нічого, брате, й не кажи.

      Реформами упився вже по вінця,
      В очільника у Кончі сабантуй.
      Зневіра - пофігізмові сестриця.
      Пора до лазні. Ти ж - іди, кайлуй.

      26.02.2019 р.

      Галас

      Політика – справа брудна,
      З трибуни кричать депутати…
      Всі – різні, програма – одна:
      З цукерки народові фантик.

      Не буде спасіння хахлу –
      Прислужувать створений іншим.
      Отож не соромся, кайлуй,
      В перерві напишеться віршик.

      Кацапи торгують газком,
      Шліфує абрам діаманти.
      А бевзя у зад копняком
      Розумний жене працювати.

      Он, гетьман на площі! Ану
      Послухаймо «світоч надії».
      Чев’ядіє в натовпі внук,
      А люба дружина чманіє.

      Сподобалось? Що ж – почекай,-
      Цей "вождь", кажуть, злодій-убивця.
      Витання в рожевих бульках
      Властиве лише українцям?

      24.02.2019р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. Мрія

      Дурні хахли ділили булаву
      І рвали одне одному горлянки.
      Ніхто не хтів іти на "мирову",
      Тепер на трунах свічі-недогарки.

      Сусіда під шумок загамав Крим,
      Ледь не ковтнув і решту України.
      Тепер тут кожен другий - пілігрим,
      Дарма благати помсти у ериній.

      У Дикім полі вигорів курай,
      В крові лежить, окрадене, півмертве.
      А ті, що зверху,- нам малюють рай
      І просять ще яси, пені, пожертви.

      У серці біль, з-під ніг тікає ґрунт,
      При владі професійні баламути.
      Зневіра - найстрашніша із отрут,
      Вбиває все. Майбутнього не буде.

      Народ ізнов готують до гризні,
      Сьогодні не у тренді миротворці.
      Так хочеться дожити до весни,
      Умитися веселкою і сонцем.

      24.02.2019 р.

      Еринії - богині помсти у давніх греків



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. Грій мене, жінко!


      Вижив. А мусив попасти на зуби Гекаті...
      Слава героям! Із фронту вернувся! Ура!
      Що, рідна ластівко, хочеш зі мною літати?
      Ніч для закоханих душ - це найліпша пора.

      Хоч після бою суперників несли на ношах,
      Ями копали врагам, а мені повезло,-
      Я нещасливий, бо мучає заповідь Божа:
      Вбивство - не подвиг, ножака напоєна злом.

      Там, де я був - смерть співає печальні мотиви,
      А на окоп маскувальну накинуто сіть.
      Дай поцілую твій лик, щоб забути про вирви,
      Длань поклади на те місце, де рана болить.

      Снилася майже щоночі старенька матуся,
      Небо молила - Спаситель мене й уберіг.
      Ось, біля тебе. Та коле холодна тривога
      За Україну та внуків без рук, і без ніг.

      Вчора могилу заквітчував другу вінками,
      Гарні і хрест, й домовина - жалітися гріх...
      Грій мене жінко, обпалюй кохання вогнями,
      Кличуть мене побратими у світ неживих.

      25.02.2019 р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. *. *. ,*
      Ґ
      Кум бовкнув: " Я - поезії ікона!
      Переступаю вічності межу...."
      А з чополочка блимає ворона,
      Бо із пером над віршем ворожу.

      Нірвана. Огорнув душевний спокій,
      Забув про жінку, їжу, суєту…
      Висаджую підтексти, недомовки,
      Охвітнюю важкі менгіри дум.

      Венера кличе! Треба йти "наліво"!
      І хай невдахи піднімають шум.
      Пегас у мене страстотерпеливий,
      Вже не ірже - летить куди вкажу.

      І знову ложе. А насправді – плаха,
      Чуттєвий шал не благо – Божий бич.
      Жар-птиця у обіймах вогнептаха
      Амрітою впивається всю ніч.

      Заснути зась, хоча вже зірка рання,
      Любов пішла, тепер один як перст.
      Острожник я на острові кохання,
      Втекти немає змоги, - це мій хрест.

      21.02.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. Любити
      Анумо у сторону жарти,
      Бо тема серйозна, ще та:
      Ніхто не уміє кохати,
      Лиш пишуть,- у цьому й біда.

      Не ходиш наліво під верби
      Із сонмищем лакомих гейш.
      Тому що Ерота не треба,
      У ліжко і не заженеш.

      Талантище ж родиться фавном,
      Блукальцем жіночих бермуд.
      А євнухи пишуть погано,
      Не вірить сонетикам люд.

      Така от, панове, дилема.
      Колеги гарчать звідусіль:
      - Коханння - це трепетна тема!
      Про неї пиши як усі!

      До біса скопців безталанних,
      Втомився їх слухати крик.
      У Едем покликала пані,
      Піду. Я, усе ж, чоловік.

      21.02.2019р.

      Повтори

      Усе життя - це коди і повтори,
      До рота ложка носиться щодня.
      Поезія рутинна апріорі -
      Спитай свого крилатого коня.

      Хай істина лежить без комбідреса,
      А око тішить правдоньки шкелет:
      За тезою крокує антитеза,
      Доточиш синтез - ось тобі й сонет.

      Прологи передують епілогам,
      Постскриптум неодмінно у кінці.
      Пегасами протоптана дорога
      Зручна для графоманів та митців.

      За присудка вчепився міцно підмет,
      За ними - глянь - означення біжить.
      Шукає розум логіці епітет
      І зграйки рим підштовхує у сіть.

      P.S:

      В кімнату впала місячна доріжка,
      Спочити уляглася суєта.
      Ритмічно жінка рухається в ліжку,
      Повторюючи танець живота.

      21.02.2019 р.

      Музика...

      Аріозо якесь не таке,
      Партитура - ні в тин, ні в ворота.
      Глас " орфея" зайшов у піке,
      Дикий крик вилітає із рота.

      На обличчі столітній бодун,
      Антураж - плавки, хрест, аксельбанти.
      Це - сучасний співак-болботун,
      В підворітні навчався скавчати.

      Бек-вокал - голяка, без колгот,
      Світять в темряві фосфором губки.
      Текстик також не пхе, а ого!
      Про амурні діла та розлуки.

      А товпища гукає "Ура!",
      Попід сценою вальс хороводить.
      Кожне слово, насправді,- мура,
      Кожна пісня - музичні відходи.

      Розпопсятились мізки людви,
      Їх би з ями, умити блакиттю...
      Ти мене у цей жах не зови,
      Бо оглухне гармонія миттю.

      В павутині сяйні вітражі,
      Глузд і логіка котяться в прірву.
      Син до клуба на шабаш біжить,
      Галалакати буде під пиво.

      21.02.2019 р.

      Думкою багатію

      Владі, певно, вірив я дарма,
      П'є кровицю стоголова кобра.
      Цуцик здох - субсидії нема,
      Суддям все пішло і прокурорам.

      Каша - із перлової крупи,
      Спредом намащу шкоринку хліба.
      Може, час податись у попи?
      Ні, бо нефотогенічна кирпа.

      Гарно влаштувались Верть і Круть,
      Заступили тушами корито.
      Брехунякам грошики дають,
      А для правдорубів рай закрито.

      Претендентів на папаху тьма,
      Скалозубить зграя пустозвонів.
      А вагітна муза йде в сільмаг -
      Огірочків багнеться із бодні.

      Впав з небес. Тепер вже все одно,
      Вогнище снаги погасло в дюзах.
      Длань митця розписує панно,-
      Вірші гарні... тільки не для пуза.

      20.02.2019р.

      Ох!

      На ласкавицю зранку полюю,
      Скоро ніч - результату нема.
      А давай я тебе поцілую,
      Ти ж у мене квітуча хурма.

      Ти ж у мене лебідонька юна,
      Сонцесяйна богиня небес.
      Від любові кебета чавунна,
      Сам гарячий, неначе АЕС.

      Ой, вродливице,- глипни ласкаво,
      Ніжку можеш поставить на грудь...
      Мне у пальчиках локон білявий,
      Оком "блись", станом знадливо "круть".

      Ох і литочки! Просто бомбезні!
      Вже здаюсь, без " Лягай! Хенде хох!".
      Дай полащитись, наче той песик,
      Потім в рай упірнемо удвох.

      Як і завжди, лягаю із низу,
      Аж по тілу пішли дрижаки.
      Мить - із мене посипалась тирса,
      Але я ще моторний таки.

      Хоч не вчився коханню в Парижі -
      Жінку ласкою розвурушу.
      Ваша карма - читати цей віршик,
      Ну, а наша - секрет, не скажу.

      19.02.2019 р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Прощання
      Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
      Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
      Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
      А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

      Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
      А сім'я - це святиня коштовна, а не балаган,-
      Жалість - це не любов, а тягар на порізаних венах,
      Добровільна офіра Тантала і самообман.

      Серед ясної днини засмучене сонце померкло,
      Бо коханка до вирію кличе, блага :"Закільцюй!"
      Щастя зовсім немає, існую між раєм та пеклом,
      Крок ступив за поріг та у серце урізавсь ланцюг.

      Ось і все. На папері кривавиться сповідь,
      А щаслива дружина у ліжку мене обійма.
      О, мій Боже! Верни хоч краплину любові,
      Сили волі покинути жінку нелюбу нема.

      19.02.2019 р.












      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. Чуваче!
      В любовних іграх я естет-педант,
      Кладу для втіхи в ліжко п'ять подушок.
      Без шат Венера краща востократ,
      Все істинне! Від нігтиків до вушок!

      Сусід красу вгортає в паранджу,
      Кричить на мене: - Не чіпай Маруськи!
      Дружину від навроків бережу!
      Іди собі! Тобі до неї дзуськи!

      Пішов на працю, врешті. А жона -
      Клубок вогню! Принцеса велелюбна!
      В алькові - дика оргія! Війна!
      Під нею вчора ледь не врізав дуба.

      Матріархат гряде! Чувак, рятуйсь!
      У логіці життя згоріли клеми.
      Один мужик для жінки - це конфуз,
      У моді чоловічі вже гареми.

      Помер Ерот і світ умить збіднів,
      Я любим був, тепер жона не хоче.
      Стоятиму у черзі кілька днів
      Аби стрибнути в пазуху жіночу.

      18.02.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. Досить!
      Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
      Критик сказав, що віршую я дуже погано.
      В пущу іду викорчовувати штурпаки,
      А на Парнас хай стежину торують титани.

      Збився приціл, а на рими утратився нюх,
      Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
      Досить уже грамузляти "безсмертну" дурню,
      Краще саджатиму граби, дуби та берізки.

      Хай соловейки тьохкочуть у кронах дерев,
      Зайчик стрибучий кохає у травах зайчиху.
      Ліс - це чудово! Тож заступа в руки - й вперед!
      Ну, а хорей з анапестом - мені не аміго.

      Ями довбає на пару писучий мій кум,
      Саджанці гурт графоманів стромляє у землю.
      Друже, до біса елегії! Речі пакуй!
      З тебе не вийде ні Блока, ні Пабла Коельйо.

      Десять гектарів за весну - оце вже воно!
      І не журись, що діброва іще по коліна.
      Замість поезій зростає зелене рунО,
      Внуки подякують потім тобі неодінно.

      18.02.2019р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    40. Без любові
      Зійшла планета із орбіти,
      Згоріли залишки добра.
      Я хочу ворога убити
      Під люті вигуки "Ура'!".

      Упав солдат в обійми тиші,
      Його очікує труна.
      В окопах не потрібні вірші -
      Тут люди зайва зайвина.

      Не у ціні з очей волога -
      Гарчання рисі у ціні.
      Кручу цигарку з некролога,
      Від них задимлений зеніт.

      Рука майбутнє людям пише,
      Слова складає в гори гільз...
      Без мене світу буде ліпше,
      Його любити я спізнивсь.

      17.02.2019 р.

      Пісня тут

      https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=787349848304149&id=100010874232670&refid=52&ref=m_notif¬if_t=video_wall_create&__tn__=-R

      ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    41. Тепло

      Хіба погано жити у нірвані,
      Без звинувачень та прощальних сцен?
      Вичерпую до дна себе коханій,
      В жазі басок зірвався на фальцет.

      В усіх ділах потрібно знати міру,
      Робити піст, інакше вхопить шляк.
      Але потрапив до Венери в прірву,
      Медок амурний хлебчеться усмак.

      Дрімати хочу, без зубів жувало,
      Із виду - не Геракл, і не Антей.
      Проте лечу галопом, риссю, чвалом
      З коханою в осоцений Едем.

      Як вечір - випускає жінка з клітки
      Мій дух, і я лягаю на олтар.
      Горнусь до неї, мов бджола до квітки,
      Висотую амброзію-нектар.

      Зима лютує, а в алькові спека,
      До ранку не стихає хтивий крик .
      Від заздрості побліднув місяченько,
      За хмарою сховав сяйнистий лик.

      17.02.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. Вчися!
      Вимучив елегію таки,
      Прочитай, мій братику, не бійся.
      Космос чхнув, посипались зірки,
      Захитався в піднебессі місяць.

      Ласий люд до незвичайних тем,
      А мені екзотики не треба.
      Про любов писати - це святе,
      Без кохання в серці я амеба.

      Впала мавка стигла у стіжок,
      А до неї скаче козарлюга.
      Бог-Ерот запхав обох в мішок
      Та коханців охи й ахи слуха.

      Посміхнулось звабливо дівча,
      У хлопа заворушився гвинтик.
      - А яка ж тут користь читачам? -
      Запитає сивочолий критик.

      Епос воїв кличе до борні,
      Лірикою змащуються душі.
      Ну, а я впаду красі до ніг,
      В пазуху вповзу, неначе вужик.

      Хай Венера дасть й тобі урок,
      Вчись богині цілувати груди.
      Опісля трудів - хапай перо.
      Та, боюся, сил уже не буде.

      15.02.2019р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    43. Сад
      Закусила вудила поезія й риссю пішла,
      Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
      Крутить пальцем читач нетерплячий побіля чола,
      Я ж усоте його переконую зріти у корінь.

      Тягне сестронька втомлена ноута знов на диван,
      Задоволено крекче, вчуваються охи гаремні.
      Хоче казки, красивостей, щоб не боліла глава,
      А у мене не вірші, а ребуси мислі, дилеми.

      Просять бути простіше, писати лише про любов,
      Ну, а як утомлюся - дозволено і про природу.
      Відсьогодні лиш так і робитиму, друзі, їй бо,
      Буду тільки у себе із ока виймати колоди.

      А ціна за кохання у строфах - солодка хвала,
      Хай зворушені товпи оглушливі оплески сіють.
      Ми із музою чесно розділимо все пополам,
      Сльози вичавимо з оченяток, неначе олію.

      Та пішло щось не так, не збагнути і досі причин,
      Тихо стало, крилатий дивується коник.
      Одкровення цинічні прогнали усіх читачів,
      Потікали галопом в кущі всі мої епігони.

      Миє руки маляр, як іде до свого полотна,
      А в такого як я, мабуть, марно чекати розкрилля.
      У глумливих поезах не ліки - отрута одна,
      А людині потрібен ковточок цілющого зілля.

      Тож тепер на перо не насмичу з Пегаса пір'їн,
      Хай летить куди хоче, знімаю із нього вуздечку.
      Я чекаю весни, щоб співали в саду солов'ї
      Та у кронах доглянутих яблуньок вили гніздечка.

      14.02.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. Далі буде
      Про кохання писати не хочу, а мушу,
      Бо інакше втечуть геть усі читачі.
      Тож почнемо. Дружина підморгує мужу,
      Каже: - Любий! Анум камасутрі навчи.

      Ось і перший чувак уподобав сторінку,
      Лайк поставив мені в формі відтиска губ.
      Зачекайте хвилинку, допораю свинку,
      Нагодую її, бо кричить як на пуп.

      Вже закінчую. Рильце втираю пацяті,
      За хвилину пускаю Пегаса в галоп.
      Як ушкварю - і мертві захочуть кохати,
      Щоб відбою від мавок палких не було.

      Стилом дряпаю так, аж напружились вени,
      Зараз буду на музі знімати жакет.
      На еротику попит у люду шалений,
      Ех, дарма розказав цей таємний секрет.

      Рученята погладжують піки тремтливі,
      З буди гавкає з ревнощів злий алабай.
      Біля курочки скаче розбурханий півень:
      Те, що далі - дізнаєтесь завтра. Гудбай.

      11.02.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    45. Не плач!
      Вчепивсь у Пегасову гриву,
      Покинув обридлий Парнас.
      Там плачуть митці із надривом,
      А я відсьогодні вже пас.

      Погляньте ж бо - сліз океани!
      В інеті, брошурах, книжках!
      Чутливо-закохана пані
      Свій віршик нас лайкнуть гука.

      Плачі, наче нявкіт у кішок,
      Не бачу у цьому лафи.
      А можна без сліз хоч би віршик
      Або хоч рядок зі строфи?

      Вже краще - патетика й пафос,
      Бо серденько лусне моє.
      Печальний не вирішу казус:
      Чому люд на хлипи клює?

      Он, лірик від розпачу хека,
      Додати бажає калюж.
      Ану витирайте хутенько
      Носи і розмазану туш.

      Не личить жура чорнобровим,
      Плаксиве писати - це гріх.
      Хай крешуть Пегаса підкови
      Веселощі й радісний сміх.

      10.02.2019р.

      На поміч!

      Поете! Колегу послухай,
      Він істинне слово верзе:
      Якщо нашорошити вуха -
      Почути можливо усе.

      Як пташка співає на луках
      І коник сюркоче траві.
      Ти ж віршик народжуєш в муках,
      А строфи - в сльозах, неживі.

      Якщо придивитися пильно -
      Уздрієш божественні сни.
      Піймаєш Пегаса за тином -
      Хай оре в твоїй борозні.

      За коником швендяють музи,
      В штани їх лови про запас.
      А будуть комизитись - лусни
      По носі ляпачкою раз.

      А вляжуться гості під боком -
      Писнути захочеш віршат,
      Бо третє розплющиться око,
      Заплаче чутлива душа.

      Сумує моя коліжанка,
      Дивитись не вміє на світ.
      У думах розбурханих мряка,
      Ковтає із горя бромід.

      Негарно стояти нам обіч,
      Дівча зовсім ще молоде.
      Гуртом вирушаймо на поміч,
      Бо руки іще накладе.

      10.02.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    46. Світ
      Із правди здерто позолоту,
      Як шовк вуалі із фати:
      Якщо писати про природу -
      Читці урозтіч, хто куди.

      Заасфальтовуються квіти,
      Здригає небо гул ракет.
      Пейзажні зайві тут піїти,
      Ліричні вірші - секонд-хенд.

      Пегас - і той, зрадливець, проти.
      - Прозоро- каже,- пишеш ти.
      Абстракції безумства в моді,
      Химери з пекла - креатив.

      Злетів зі слави траєкторій,
      Не маю гонорарних жнив.
      Але перо малює гори
      І матіоли запашні.

      10.02.2019р.









      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    47. Так буде
      Прозрів. Тепер не бевзик-пришелепа,
      Сатирик між поетів - глупства прес.
      Тому, коли згребе владар Ереба,
      Зітхне Парнас: Нарешті біс пощез!"

      Полишу вас, на стрічу рушу з Богом,
      Бажаю мирно - без розп'ять і плах.
      Якщо солодкий сон триває довго,
      То казка перетвориться на жах.

      Скрипить натужно карусель житечна,
      Ще трохи і фінал, кінець меті.
      Безсмертя тільки дурникам доречне
      І музи поруч вічно молоді.

      Лишаю скарб душі на епігона,
      Косою в серце цілиться мара.
      Здається, вчора з маминого лона
      На світ з'явився, а уже пора...

      06.02.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    48. Аз воздам

      Віршенята є в кожній книгарні,
      Я ж відомий поет, а не штибз.
      Знов писатиму вам про кохання,
      Про природу - звиняйте, втомивсь.

      Не зрівняються діви з дубами,
      Мавки ліпші від них востократ.
      Я навчився в Барака Обами
      Ставить шах хорошулям і мат.

      У Венери завжди під рукою,
      Як абсент чад любові п'янить.
      Мусі-пусі строчу вам запоєм,
      Не спиняю перо ні на мить.

      Хай на плечах зосталося рам'я,
      А фінанси зайшли у піке.
      Спориші, лопухи, різнотрав'я -
      Для закоханих - ложе м'яке.

      Ви ж пишіть про погоду й природу,
      Буде ловко - усім аз воздам.
      Я ж дружину під пахву - і ходу,
      Як не втішу, то буде біда.

      07.02.2019р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    49. Єс!
      Ой, не хлипай дружинонько люба!
      Не кажи, що тебе не люблю!
      Бач, цілую животик під пупом,
      Я у тебе мужик-однолюб.

      Хай жура відлітає у вирій,
      Краще в небо сяйне посміхнись.
      Бо мені ще здійснити по силі
      Кожен твій сексуальний каприз.

      Не печалься, квітуча калино!
      Хочеш - в пазуху пишну пірну?
      Я - твій раб, добровільний невільник,
      Ти для мене - і пряник, і кнут.

      Бачиш, курці сподобався півень?
      Льоха борова кличе "куві!"?
      Тож і ти мене взором грайливим
      До принад чудодійних зови.

      Чути ахи та охи в отавах,
      Сонце зирить на диво з небес.
      Нам Венера вигукує "Браво!",
      Бог-Ерот шепче в захваті "Єс!".

      06.02.2019р.




      Поспи!

      Я на Парнас прибрьохав із трущоб,
      Живу з Ерато, там у неї спальня.
      Кажіть, братва, - писати вам про що?
      Любовне? Чи, можливо, про кохання?

      Ця тема для піїтів заважка,
      Бо хлипати з надривом треба вміти.
      Мене ж бо муза у альков гука,
      На гаєчку націлюється гвинтик.

      Пустив до неї вчора недорік,
      Від зляків досі хреститься перстами.
      Добу лікую. Вогненосний пік
      Цілую нетерплячими вустами.

      Спинюсь тоді, коли за небосхил
      Закотиться утомлене світило.
      Інакше будуть снитись їй жахи
      І тиждень не пускатиме до тіла.

      А потім буде рись, галоп, алюр,
      До вечора стрибатимемо гопки.
      Коли ж засне - винця собі наллю,
      Лякливій музі дам до ранку спокій.

      05.02.2019р.

      примітка: Ерато - муза любовної лірики

      Живу!

      В нас кохання гаряче як лава,
      Мавка хтива на черево " гепс!".
      Після любошів писок у вавах,
      Не цілує - кусає як пес.

      Кігті грузнуть у плоть як стилети,
      У кривавих подряпинах торс.
      Хоч я муж у еротиці тертий,
      Перед нею безсилий колОс.

      Її хіть розворушить і камінь,
      Після січі ковтаю бромід.
      Учепилась у карк п'ястуками,
      Аж очиці вилазять з орбіт.

      Знаю, миша тигриці - не пара
      Та обвикнув лягати під танк.
      То малечі потрібна віагра,
      Я ж чманію без неї і так.

      Смерть над вухом стоїть із косою,
      Жде, чи варто зітнути главу...
      Помираю вночі під красою,
      Хай. До вечора знов оживу.

      05.02.2019 р.

      Зима

      Узимку вірші пишуться щодня,
      Бо нічого робити, любі друзі.
      Не злажу із крилатого коня,
      На вуха теми шепчуть хтиві музи.

      Творю про пишні пазухи богинь,
      Про тілеса закоханих у милі.
      А от весною вже не до снаги -
      Висотує на грядках праця сили.

      Кайлую від зорі та до зорі,
      Навідуюсь у хату лиш поїсти.
      Аж до Різдва не відаю перин,
      Бо тут село, всі ледацюги в місті.

      А про серйозне, звісно, - ні чичирк,
      Ще бризне із очей гірка водиця.
      Бо я таки - розумний чоловік,
      Псувати настрій людям не годиться.

      Пд стріхою бурулі як мечі,
      Весна на носі, тане льоду пряник.
      - Не байдикуй! - вродливиця гарчить.
      - Хапай на руки і неси до ванни!

      05.02.2019р.

      Дієта

      Страждати навчився тихенько,
      Забися у кут й ні гу-гу.
      З ковбас переходжу на еко,
      Лиш овочі бгаю між губ.

      У моді травиця зелена,
      Пророслі зернята вівса.
      Життя - не життя, а геєнна,
      Я б трохи сальця покусав.

      У тещі та жінки дієта:
      Банан, корінь хрону та мус.
      А я ледь із праці приплетав,
      Мій розум волає: "Рятуйсь!".

      Медичну покликав карету
      Аби не відкинув копит.
      Бо цеглу тягаю з цементом,
      А діви чухмарять пупи.

      Наштрикають хай вітамінів,
      Фізрозчину бодню ввілють.
      Ще й гени у кволості винні,
      Не можу прийняти "на грудь".

      У ліжко покликала любка,
      Мені ж не до хтивих парцел:
      Попастися хочу на луках,
      Хоч гиччям напхати пузце.

      04.02.2019 р.

      Ух!

      І тем нема, і настрою, і часу -
      Усе переточила суєта.
      Здаюся. Ну, а ви ідіть у наступ,
      Поезію тягніте за хвоста.

      Ридайте над віршатами у муках,
      Вимучуйте катрени і рядки.
      У мене ж на руках вмостилась любка,
      Розстібую на платтячку замки.

      На вічності стіні писати кинув,
      Пегасик захворів, "кахи" й "кахи".
      Пірнаю у неорану долину,
      Тону у хвилях ласки і жаги.

      У вихорі злітаємо до неба,
      Із голови тікає шмаття рим.
      Я у раю! Сонетів тут не треба,
      А доля стогне: - Я твоя! Бери!

      Мій шлях кармічний - це любов до жінки!
      Це - істинна поезія душі.
      Цілую ніч грудей рожеві піки
      Під спазматичний рип старих пружин.

      30.01.2019 р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    50. Лютий
      Бенкетує зима. У хмарині зашпортався промінь,
      Чорні вирви на полі пшеничному сніг обілив.
      А мені би весни - щоби луками ширилась повінь
      І летіло із ясних небес журавлине "курли".

      Щоб дзуміла бджола серед цвіту черешень та вишень,
      А над садом веселка яріла опісля грози.
      Та у громі гармат гаснуть клапті розбитої тиші,
      А поораний мінами сніг у кривавій росі.

      Пахне порохом, сталлю горілою, збройним мастилом,
      В очі дивиться смерть, зубоскалить і каже: - Привіт!
      Куля влучила в друга, що ж - сьогодні мені пощастило.
      Завтра черга моя, шепче доля "Пиши заповіт".

      Ув окопі тіснім позмиваю гріхи власні кров'ю,
      Сходить сонце, у вогнищі лютому світ запалав.
      А весна зовсім поруч - тягнуся до неї рукою,
      А на ній тане сніг віднімаючи краплі тепла.

      03.02.2019 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. Ух!
      І тем нема, і настрою, і часу -
      Усе переточила суєта.
      Здаюся. Ну, а ви ідіть у наступ,
      Поезію тягніте за хвоста.

      Ридайте над віршатами у муках,
      Вимучуйте катрени і рядки.
      У мене ж на руках вмостилась любка,
      Розстібую на платтячку замки.

      На вічності стіні писати кинув,
      Пегасик захворів, "кахи" й "кахи".
      Пірнаю у неорану долину,
      Тону у хвилях ласки і жаги.

      У вихорі злітаємо до неба,
      Із голови тікає шмаття рим.
      Я у раю! Сонетів тут не треба,
      А доля стогне: - Я твоя! Бери!

      Мій шлях кармічний - це любов до жінки!
      Ось істинна поезія душі!
      Цілую ніч грудей рожеві піки
      Під спазматичний рип старих пружин.

      30.01.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. Жертва
      Душу гаспид украв, я осліп і оглух, о мій Боже!
      З рук упало перо, з вен порізаних витік талант.
      З цього світу іду, щоб не шкодити людям хорошим,
      Не лише у Спасителя є персональний Пілат.

      Вечоріє. Шатрище небесне засіяли зорі,
      Утомилися руки, бо довго огром цей тримав.
      Нитку долі цупку обривають підкуплені мойри,
      Скоро Лета ковтне - це остання між люду зима.

      А небавом весна переплавить сніги на калюжі,
      Заспіва соловей, змиє смороди запах грози.
      Чорнорука ж мара з насолодою сни мої душить,
      У лахміття пліток огортає прозористу синь.

      Все однині твоє - бранки-музи, садок на Парнасі, подвір'я,
      Ти мене переміг, крила зламано - просто добий.
      Світ поглинула тьма, опада вогнептахове пір'я,
      Мій розтерзаний труп догорає на звалищі мрій.

      27.01.2019р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. Цей світ

      В багні рибар здіймає каламуть,
      Щоб карасі не бачили підсаки.
      Миряни із олжею вік живуть -
      Це просто констатація, не закид.

      Хто наловчився - в упряж бгає люд,
      У руки батракам стромляє кайла.
      А я себе загнав у правди кут,
      Грабіж уздрію - підіймаю галас.

      Злодюга каже: - Можеш красти й ти
      В сусіда моркву - буде все в порядку!
      Якщо не хочеш - погляд одведи,
      Я пошурую, потім дам десятку.

      Уважно придивіться до осель:
      У чесних - нори, в татів - амбасади.
      Філософ-голодранець корж гризе,
      Прагматики дорвалися до влади.

      Цей світ захланний я не вбережу,
      Чудес не буде, друже мій Горацій.
      Дитина хоче іграшку чужу,
      Ровесника одпихує від цяці...

      25.01.2019р.

      Друзі та вороги

      Усе життя удячний ворогам,
      Без їхніх стріл не вибився би в люди.
      Піддакує і каже всім "Ага!"
      Лише слизняк. А мій противник лютий.

      Сахається хробаччя боротьби,
      Нещирості медком усіх обносить.
      А я з будь-ким дружити у ганьбі
      Не хочу! З мене воріженьок досить.

      А друг - це друг, в біді його не клич,
      Він прийде сам - із раю чи з Ереба.
      А вороги ховаються під піч
      Як Україну захищати треба.

      Ввігнав у душі мляві правди ніж,
      Із серця з м"ясом вирвав зради кусень.
      Втекли камрати, їх не бачу більш,
      Лишились вороги - не любі друзі

      Закінчу вірш - і знов у бій піду,
      Із неба стер зірки ракетний сполох.
      Війна навчила зріти хто є друг,
      Як на долоні бачу хто мій ворог.

      24.01.2019р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    54. Сни
      Нене, знов привиділася ти!
      Хочу доторкнутися руками.
      Ти шептала:- Сину, геть іди!
      Я в одвіт: - Навіщо гониш, мамо?

      Ти пішла. Не стало кольорів,
      Сонце світить, а довкола темінь...
      Все шукаю потайних доріг
      До душі твоєї ув Едемі.

      Більше не співаю - біль пече,
      Обірвались кришталеві струни.
      Сплю, а сльози котяться з очей,
      Пам'ять ріже спогадами юні.

      Тихо в домі. Я тепер один,
      Із гніздечка розлетілись діти.
      Лета змила мамині сліди,
      Голос чую: - Сину! Треба жити.

      23.01.2019 р.

      Там, на Сході

      Одшуміла зелена діброва,
      Залп гарматний покрови зірвав.
      У траншеї землиця бордова,
      Покотилась моя голова.

      А від тулуба - шмаття криваве,
      Не впізнають ні батько, ні син.
      У кармін Україну обарвив
      Кат зі Сходу. За душу вкусив.

      Жінці тридцять, а вже удовиця,
      Стало сивим волосся руде.
      А із тилу свої - не чужинці -
      Крадуть мову і землю в дітей.

      В серце кулі летіли, снаряди,
      З бою винесуть не на щиті.
      Тільки нащо тоді помирати,
      Якщо зрада обсновує дім?

      Нашпиговує неньку залізом
      День і ніч розтриклята орда.
      За Дніпро відступати вже пізно,
      Вручать жінці за мужа медаль.

      22.01.2019р.

      Молодість

      У дитинство вже не повернути,
      Дідуган зробився з хлопчака.
      Бо в душі не червень - місяць лютий,
      І горить кровиця на руках.

      Все було - дружина і робота,
      А тепер забризкав рай кармін.
      На позицію крокує рота
      У невтішних спогадах про мир.

      Там де мрії - випалені вирви,
      Сонце застеляє чорний дим.
      Масть - одні хрести, немає чирви,
      Оберіг - із лиха та біди.

      Сумніваюсь, а чи був я юним -
      І вві сні вимахую мечем.
      Лопнули усі мажорні струни
      Та ненависть.венами тече.

      Знову дзвони бемкають на сполох,
      У траві звиваюсь, наче в'юн.
      З-за Дінця стріляє лютий ворог,
      Убиває молодість мою.

      18.01.2019р.

      Не кради!

      У дурного, бо чесного хлопа горбак як дуга,
      Тать у люду гребе і в держави сонливої потай.
      Брати все, що погано лежить - в цім немає гріха,
      Копійчину злупити із ближньго - це насолода.

      Бідність - трута. Привчають цей напій ковтати рабів ,
      Щоб сумирно з кайлом у руках працювали у ярмах.
      Юнаком ще цю бовтанку мертву також пригубв
      І зі світлої на темно-сіру змінилася карма.

      Он, злодюга із торбою золота в Кончу біжить,
      У попа в діамантах хрести гроном виснуть на рясі.
      А вуста для молитви позичив у бога олжі,
      Щоб мовчав трудівник і терпів над собою образи.

      Для утіхи та щедрих дарів райський сад посадив
      Та сусіда неситий голляки ламає щоночі.
      Я кажу: - Дам чого забажаєш! Лише не кради!
      Та просив я дарма - знову світяться голодом очі...

      16.01.2018р.


      Ліричне

      Висне у лоха на вухах
      Кашка рекламна і джем.
      А в депутала - житуха!
      Виборець-бевзь не втече.

      Томосом крутять під носом
      Та обіцяють Едем.
      Гарні слова - тільки поза,
      Віра - спектакль, вар'єте.

      На булаву із геєнни
      Цілиться злодій хапкий.
      Прудко залізе в кишеню,
      Вигорне і мідяки.

      Кажуть, що. я - пришелепа,
      Розуму голос умовк.
      Думать не хочу. А треба -
      Наймитом стане синок.

      Рвуться падлюки до влади,
      Знов на чолі Верть і Круть.
      Виборцям краплені карти
      Звично чортяки здають.

      22.01.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    55. Молодість
      У дитинство вже не повернути,
      Дідуган зробився з хлопчака.
      Бо в душі не червень - місяць лютий,

      І горить кровиця на руках.
      Все було - дружина і робота,
      А тепер забризкав рай кармін.

      На позицію крокує рота
      У невтішних спогадах про мир.
      Там де мрії - випалені вирви,
      Сонце застеляє чорний дим.

      Масть - одні хрести, немає чирви,
      Оберіг - із лиха та біди.
      Сумніваюсь, а чи був я юним -
      І вві сні вимахую мечем.

      Лопнули усі мажорні струни
      Та ненависть венами тече.

      Знову дзвони бемкають на сполох,
      У траві звиваюсь, наче в'юн.
      З-за Дінця стріляє лютий ворог,
      Убиває молодість мою.

      18.01.2019р.
      Не кради!
      У дурного, бо чесного хлопа горбак як дуга,
      Тать у люду гребе і в держави сонливої потай.
      Брати все, що погано лежить - в цім немає гріха,
      Копійчину злупити із ближньго - це насолода.

      Бідність - трута. Привчають цей напій ковтати рабів ,
      Щоб сумирно з кайлом у руках працювали у ярмах.
      Юнаком ще цю бовтанку мертву також пригубив
      І зі світлої на темно-сіру змінилася карма.

      Он, злодюга із торбою золота в Кончу біжить,
      У попа в діамантах хрести гроном виснуть на рясі.
      А вуста для молитви позичив у бога олжі,
      Щоб мовчав трудівник і терпів над собою образи.

      Для утіхи та щедрих дарів райський сад посадив
      Та сусіда неситий голляки ламає щоночі.
      Я кажу: - Дам чого забажаєш! Лише не кради!
      Та просив я дарма - знову світяться голодом очі...

      16.01.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    56. Ожив!
      Невдатної поезії нема,
      Всі -генії, померли графомани.
      Від кожного піїта без ума,
      А от у мене строфи незугарні.

      Пишу як Біг на душу положив,
      Кривульками обписую блокнотик.
      Та головне - прещиро! Від душі!
      Вночі строчу сонети, зранку - оди.

      То мудрецям потрібні вчителі,
      Редактори та критики зубасті.
      В граматиці дрімучий як дуліб,
      Посклеювали музи вчора ласти.

      Із велелюбних вислизнув обійм
      І трупи позакопував на нивах.
      Ну то і що? Пегас іще живий!
      Коняка - це скотина терпелива.

      Між ребрами намацується пульс,
      Поставив клізму, масажую анус.
      Із-під хвоста моє "творіння" гупс!
      Оклигав кінь! Дарма здіймали галас.

      15.01.2019р.

      Трави зеленіють (переклад)
      на замовлення любителів пейзажної та природної лірики.

      Алєксєй Плєщєєв

      Травка зеленеет,
      Солнышко блестит;
      Ласточка с весною
      В сени к нам летит.

      С нею солнце краше
      И весна милей…
      Прощебечь с дороги
      Нам привет скорей!

      Дам тебе я зерен,
      А ты песню спой,
      Что из стран далеких
      Принесла с собой…

      Олександр Сушко

      Трави зеленіють,
      Сонечко блищить.
      Ластівка-веснянка
      До садка летить.

      З нею сонце ліпше
      Та миліш весна.
      Принеси скоріше
      Привітання нам.

      Дам тобі зерняток,
      Ти ж бо щебечи
      Про весняне свято,
      Журавлів ключі.

      15.01.2019р.

      Все буде добре!

      На панно розпустилась гладь,
      Міль побила вишивані квіти.
      Бо товариш наслав проклять
      І бажає мене удавити.

      Каже: - Вірус ти! Патоген!
      А укуси отруйні зміїні.
      Від образи вмирає день,
      Оживають у сутінках тіні.

      А мені його просто жаль
      (половина душі згоріла!).
      Тож здоров'ячка побажав,
      Хай Пегасик закусить вудила.

      Щоб злетів у захмарну синь,
      Хвилі спокою змили злостиве.
      Хочеш мавки - лиш попроси,
      Вона вміє одводить од прірви.

      Ось побачиш - пощезне гнів,
      Зацвітуть матіоли та ружі.
      Був здоровий, як світ любив,
      Ну, а нині від злоби недужий.

      Друг потрапив старий в біду,
      На сумлінні менгіром докір.
      Обереги йому плету,
      Розчаровую злі навроки.

      15.01.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. Дар
      Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
      На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
      А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
      Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

      Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
      Той живе безголосим, а в іншого щастя катма.
      Став на сповідь у чергу до мене сумлінний католик,
      А за ним бачу пейси, а далі біліє чалма.

      Прохачеві дарую амріту й амброзії кусень,
      Розчаровую словом навроки і чорну шальгу.
      Цей сізіфовий камінь котити ніхто не примусив,
      Я у люду терплячого у неоплатнім боргу.

      А попереду батька сердега крокує до Лети,
      Самогубці гукаю: - Спинися! Життя - не тюрма!
      У поезії - ліки для хворих, безсмертя рецепти,
      Всі роздати устиг. А для себе уже і нема...

      14.01.2018р.

      Баланс

      Гриміло над Парнасом: "Я тут Бог!"-
      Аж читачів наляканих трусило.
      Від криків світ прекрасного оглох,
      Потрібен піп з молитвами й кадилом.

      Хтось бринька на гітарі замашній,
      А я творю на бубні й козобасі.
      У лірики зачовганій лижні
      Танцюємо із гумором у вальсі.

      Не можу більш дивитися на мед,
      Липуче все - солодкі вірші, лахи.
      Для мене це занадто, бо естет,
      Прихильник сатиричної віагри.

      Не пропадуть важкі мої труди,
      І думи не проваляться у Лету.
      Пегас не товстопуз, і не худий,
      Бо має збалансовану дієту.

      Є хрін і перець, сіль і часничок,
      Смакують страви, бо непісно в роті.
      Закінчую хлебтати суп-харчо,
      А віршик цей на позитивній ноті.

      14.01.2018р.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. Поезія чи проза?
      Як правило, кортить писати зрання,
      Але обсіли думоньки сумні:
      Не справдилися люду сподівання,
      Не вилупився з мене геній! Ні!

      Опуклі музи вабили ізмалку
      І збуджували хтивий інтерес.
      Моє ж письмо важезне, мов ломака,
      Пегаса по хребтині грубо "Гепс!".

      Злизав котко у глечику сметану,
      Упав з небес наляканий Антей:
      Тонка це грань - між бевзем і титаном,
      Розсудливе писання непросте.

      Малює муж пейзажі, натюрморти,
      Нірванно-пасторальнії хмарки.
      А я, лопух, описую городик,
      Дружину, що сапає буряки.

      Не виклянчив у читача пошани,
      Усю загамав лірики акин.
      А за вікном клубочаться тумани,
      Неначе у голівоньці думки.

      Не здатен римувати лози-сльози!
      А на додачу - наче і немов!
      Хоча добу в блокнотику ялозив,
      Словес ліричних купу намолов.

      Трагедія! Безсилля мучить душу!
      Терзають вуха жінки хропаки.
      А може, друзі, в прозі надолужу?
      Писну щось патетичне! На віки!

      11.01.2019р.

      Теща

      Зобидили. Укотре сльозотеча,
      У роздумах - чи жити, чи не жить...
      Бо глипнула спросоння люто теща,
      Лечу на працю хутко, аж курить.

      Вона зучора чорна від обиди,
      Яга ще та - попробуй догоди!
      Забув учора пса її помити,
      То вирвала жмутину бороди.

      За те, що випадково стукнув лобом
      По носі тиждень лускала мене.
      Гризуть жінки, і добре хоч не скопом,
      Дружинонька вночі сіднички мне.

      Розумна теща. В мене ж ніц кебети,
      Між звивинами січка, пилюга.
      Позичила півсотні під проценти,
      Вже десять тисяч їй заборгував.

      Забув коли жував востаннє курку,
      Гризу лише хрящі та мослаки.
      Ісхуднув, козаки, на шабатурку,
      Крізь ребра світять місяць і зірки.

      ...Прокинувся в раю, в опочивальні,
      Упала з пліч безвиході плита.
      Це просто сон! Моя душа в нірвані,
      А теща в мене кльова! Золота!

      11.01.2019р.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. Звільнення
      За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
      Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
      Ви мене знецікавили повністю, мудра мадам,
      І читати творіння безсмертні убили охоту.

      Це - розплата за підлий і мстивий у душу плювок,
      Руки друга в кишенях, не хочуть здоровкатись навіть.
      Розбігаються пахолки і цілувальників полк,
      Від шматочків пітьми поступово очиститься пам'ять.

      Пробачаю усе. Огортаюсь у зоряну шаль,
      Прохолодою ночі споліскую думи гіркаві.
      Нащо тиснете й досі на серце, немов на педаль?
      Краще йдіть у садочок свій кинутий сіяти мальви.

      Відпочити бажаю од вереску хвильку одну,
      Від мурашок вельбучних втомивсь одгризатися велет.
      Зняв навроки гаргарячі, тишею в тирло хлюпнув
      І на місяць пожбурив за коси настирливий шепіт.

      Я для вас недосяжний. Звільнився урешті від пут,
      Забирайте і вірші, і торби з грошима, і лахи,
      І чалапайте далі, полюйте деінде - не тут,
      Місце зайняте сонцем і мною - обпаленим злом вогнептахом.

      09.01.2019р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    60. Голос за жінок
      Що, давно свою красу не мацав?
      - Руки геть! - кричить жона,- Не руш!
      То потіш дружину, дай їй цяцю,
      Ти ж не скнара, а щедротний муж.

      Мужики ізмалку неуважні,
      Все собі - горілку, цигарки.
      А красуні бевзям варять каші,-
      Що, хіба ти, друже, не такий?

      Все у нас не так як у Європі,
      Там шанують єв, а в нас ще ні.
      КПокруттися мухою в окропі -
      А із ліжка жінку не гони!

      Ти лише натоптуєш животик,
      Їй з тобою жити не лафа.
      Навалив на неї всі турботи,
      А у тебе - ложка і софа.

      Глянь - твоя худа від праці, синя,
      Виснажена, скоро вхопить дябл.
      Ау мене жінка - це богиня,
      Справжній еротичний генерал.

      Чорноброві! Будьте обережні!
      Не мовчіть, кажіть хутчій " Ага!".
      Геть п'яниць, талановитих лежнів!
      Паразитам жінка не слуга!

      10.01.2019р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. Різдво
      Коли життя ламає долі щит
      І хмара застеляє промінь сонця,
      Шукають люди захисту від бід,
      Вимріюючи бога-охоронця.

      Шаманять і кадилами трясуть,
      Воскурючи з жиру фіміами.
      Але в душі злостивця каламуть,
      В кишені - ніж на ближнього чи камінь.

      Молитви тільки дві: "Подай!", "Пробач!",
      Від глупства розум у кебеті висох.
      Уклякнув на колінах раб-прохач,
      Цілує руку грішнику у ризах.

      Сусід сусіда вкинув у ставок,
      Зоп'яну матір син влупив обухом...
      Якщо і є всеблаге божество,
      Воно від криків жертв давно оглухло.

      Вина із бару сулію дістав
      (двохтисячне Різдво стрічають люди).
      Увірувати важко у Христа,
      Якщо його в душі нема й не буде.

      07.01.2019 р.







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    62. Кожному своє
      Поет із дуба у дитинстві впав,
      Відтоді пише тільки про природу.
      Мені ж Венера водить по губах
      Соском рожевим зі смаком ренклоду.

      Пишу канцони для пухких наяд,
      А баркароли вирлоокій мавці.
      Застрягнула фантазія моя
      Кілочком у розчахнутій голляці.

      Я знаюся, братове, у дівках,
      Вони - огонь! Очиці, наче вугіль!
      Без Яня Інь - собака без цепка
      Чи кухоль без пахкої бормотухи.

      До відьми піп підсів на помело,
      Оливки віть звисає з аналоя.
      Пейзажі для моїх поезій - тло,
      Перина - поле бою літгероя.

      Описувати лози - не моє,
      А як візьмусь, то спучує животик.
      Тому, панове,- кожному своє,
      Служу Ерато. Музонька не проти.

      06.01.2019 р.



      Коментарі (77)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. Пора
      Шановні друзяки-поети,
      Дарую востаннє привіт.
      Ще трохи - і кану у Лету,
      Зітхне із полегшенням світ.

      Не буду мозолити очі,
      Лякати талантом невдах.
      Життя залишився шматочок,
      За хвилю з пістолі бабах!

      Не звикнув писати олжею,
      Не стачило, мабуть, ума.
      Існую і так за межею,
      Мене поміж вами нема.

      Затримався надто у світі,
      Між геніїв труся як в'юн.
      Прекрасних пейзажів лахміття
      Засмічує душу мою.

      Порвалася нитка у мойри,
      Фарбує долівку рубін.
      Мій попіл - із урни - у море.
      А пам'ятник ставте собі.

      06.01.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. Мудра жона
      Ну хіба у тому є вина,
      Що мій муж не воїн, а амеба?
      Сестроньки, скінчилася війна,
      Мужикам ховатися не треба.

      Крим і так давно вже був не наш,
      А Донбас - хіба це Україна?
      Чоловіче, половкіше ляж,
      Хоче сексу ранком жінка вірна.

      Кинуть нас і НАТО, і ПАРЄ,
      Попрошайка ми для них капризна.
      Хай москаль собі усе бере -
      В нас землиці зайвої до біса.

      Нині у ціні нейтралітет,
      Чорна зрада, чоботи зимові.
      Ноженята кутаю у плед:
      Як же гарно жити безголовій.

      05.01.2019р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    65. Клятва
      Ох і лютий поетів гурт!
      Той сокиру несе, той лопату.
      Критикана загнали в кут,
      За пиху надійшла розплата.

      Ухопили мене за хвоста
      Та із неба жбурнули в яму:
      - Хай очуняє "суперстар"
      Та почистить зубиська й карму!

      Із Парнасу в болото"Плюх!",
      Злиплась шерсть на змокрілій шубі.
      Зустрічає дзуміння мух
      І сестричок період шлюбний.

      Хоч усіх і переказив,
      Обійшлось цього разу без яду.
      Більш не буду - клянусь усім -
      Підгризати поетів ззаду.

      01.01.2019р.

      Кровосис

      Не можуть критикани жить без крові,
      І я сьогодні декого вкусив.
      А поетеси вельми гонорові,
      В усіх у стелю встромлені носи.

      У їх творіннях ніц немає вади,
      Бо кожне слово - вічності ковток.
      Тому до них підкрадуюсь іззаду,
      У дар небес встромляю хоботок.

      В живиці є усе: Ерато стогін,
      Хвалебні гімни, лірика щемка.
      Обкусані у сонетярок ноги,
      В ронделеплеток гузна у дірках.

      Сисун ще той! Труйний язик в щелепах
      Щоденно плеще гумором усмак.
      Летять прокляття та плачі до неба,
      Свербіж пиху до сказу аж дійма.

      Від мене харапудяться таланти,
      Не кличуть читачі "Віват! На біс!".
      А, може, браття, досить кров смоктати,
      Водицею із крана обійтись?

      04.01.2019 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. Тривога
      1

      Без ноги йде вояка із посохом,
      Сивий чуб замітає чоло.
      Оминаю каліку із острахом,
      І веселощів як не було.

      Для держави солдатики - гвинтики,
      Той - з Таращі. а той - із Прилук.
      Йду до лазні. Під пахвою віники,
      Треба змити кровицю із рук.

      Думав, душу очорнену вимию,
      Взяв із церкви святої води.
      Та прикутий до спогадів линвою,
      Де в бою умирали брати.

      На стільниці калинова китиця,
      Друг на фронті лежить у рову...
      Льодом вкрилося озеро Вирлиця:
      Я під кригою, мертвий, живу.

      2
      Не дивлюсь крізь рожевії скельця
      На цей світ, бо уже у літах.
      Колючки виростають із серця,
      Бо там біль зачаївся і страх.

      А на Сході орда виє люта,
      Рве неспокій (у цьому вся суть)
      За майбутнє, якого не буде,
      За минуле, яке украдуть.

      04.01.2018р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    67. Новий рік
      Упав до ніг вінок зів'ялих снів,
      Чуби хлоп'ят вгортаються ув іній.
      Прелюдією братньої різні
      Лящать у вухах заклики до бійні.

      Цінується удар у пах ножем,
      Майстерна пастка, спілка з людоловом.
      Цей світ краса навряд чи збереже,
      Якщо не порятує мудре слово.

      А чи кому потрібен мій талант -
      Є ж томос і домовленості мінські...
      Не мир у тренді нині, а джихад,-
      Клади, солдате, міну до колиски.

      Злякався чорт, до пекла хутко втік,
      Не хоче й сатана приймати жертви.
      В окопах зустрічають Новий Рік
      Вже не живі, хоча іще не мертві.

      Іде війна. Гримлять щити, мечі,
      У жінки син пропав, забрали мужа.
      Поете! Не відчаюся, світи!
      Розтоплюй лід ненависті у душах.

      31.12.2018р.

      Мелодія для флейти

      Упали планка, настрій і вольтаж,
      В орієнтирах розхиталась клепка.
      У стилі бохо торба - ось мета,
      А ще нова у квіточках сукенка.

      Синок дрімає. Тепло на печі,
      Укутую кота пухнастим пледом.
      Мене, холодну,- жити не учи,
      Відгородилася нейтралітетом.

      Диванна жалість - це усе, що є,
      Заочно підгодовую каліку.
      Синичка за вікном зерно клює,
      Лежу і мрію з мужем у обнімку.

      А совість вже протерлась до дірок,
      Підніжку другу ставити не вперше.
      Одважую поради, мну перо,
      Чужі думки вивалюю в мережу.

      Пегас колегу знов збиває з ніг,
      Відмовитись не можу від вендетти.
      А візаві не сердиться,- о ні!
      Подарував мелодію для флейти.

      31.12.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. Пробудження
      Послав Господь не жінку, а козу,
      Вертихвістку брикливу й гонористу.
      А я підстаркуватий телесун,
      Лише у мріях еротичний містик.

      Старому мартопляс чинити гріх,
      Та дідові не вмовити Аглаю:
      Мені краса на руці хутко "Плиг!",-
      Відмовити богині прав не маю.

      Ох і моторна! Я ж лопух-сонько,
      Умощуюсь між персами дрімати.
      Облесниця ж на вухо "Ко-ко-ко!",
      В жазі любовній рве із мене шати.

      Який би муж не був тюхтій плохий,
      Творити чудеса уже не гожий.
      Але жоні зробити до снаги
      Зі смертного одра подружнє ложе.

      В коханні й пень трухлявий оживе
      І пустить від коріння пагін пишний.
      Годину вже лежу без галіфе,
      Тренуючи старі, скрипучі крижні.

      30.12.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    69. Віхола
      Хоча з пієтетом природу не раз описав,
      Аж серденько мліло від виряджених краєвидів.
      Та нині від овиду сірого зріє сльоза,
      І настрій сльота намагається враз отруїти.

      Сяйливого й теплого літа зимою схотів,
      Аби розцвітали під вікнами астри та рожа.
      Натомість - під тином вервечки сорочих слідів
      Не може од світу сховати злостива пороша.

      Сусідський блохастик без буди, лежить на землі
      І виє протяжно на пущу, де зайчик сховався.
      Парнас нетверезий, гуляють його королі,
      Жбурляють у мене шкоринками від ананаса.

      А чай вже холодний, у ньому акація, глід,
      У комині вітер гуде із собакою в квінту.
      Погода капризна, така як і втомлений світ,
      Заплющую очі і бачу усміхнене літо.

      29.12.2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    70. Благодать
      Осіяла істина проста,
      А до цього був як пришелепа:
      Не тягніть корівку за хвоста!
      Слоника за хобот теж не треба!

      Склалися, нарешті, два плюс два,
      Сіроманці ситі, цілі вівці.
      Хай дзвенить над кашею мушва,
      А комарик п'є із вас кровицю.

      Про сумне усе вам розказав,
      Обираю радість, а не стреси.
      Кашу варить жінка з гарбуза,
      Я в нірвані! Настрій пречудесний!

      Аж співає все моє єство,
      Майбуття - безхмарні високості.
      Радісно стрічатиму Різдво,
      Служба починається о шостій.

      Списано із совісті гріхи,
      Все тіп-топ, гризу цукерку "Тузік".
      Буде томос, будуть пироги,
      Погуляю ніченьку без музи.

      28.12.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    71. Добряк
      Я - сатирик так собі, не дуже,
      Для митців сучасних зам'який.
      Лірик плаче: "Ти мене паплюжиш!
      В оборот узяв! За шкабарки!

      Нащо над душею колобродив,
      В генія вчепився як будяк?
      Акт творіння! Вже відходять води!
      Монстрик має право на життя!"

      Ну, гаразд, вмочу перо в повидло,
      Бо усіх і так переказив.
      Хай живе кумедне страховидло!
      Місця під Парнасом доста всім!

      Критиканство контрпродуктивне,
      Лиш дратує, викликає лють.
      Зауважиш графоманам - винен,
      А підкажеш - зловлять і поб'ють.

      Добрим став, м'якеньким, наче тирса,
      В ліжко до жони з розгону "Плюх!".
      Кіт дряпнув! А щоби ти сказився!
      Зачекай, на хвостик наступлю.

      28.12.2018р.






      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    72. Зима
      Сніжком замітає садочок півднЯ,
      Аж гнуться обтяжені віти.
      Зимою писати про зиму - бридня,
      Естети вподобують літо.

      За комір сідають вогкі голочки,
      А небо не небо, а мливо.
      Сусідка сутулиться в шубі важкій -
      І де тут романтика, диво?

      Зима нецікава - на слово повір,
      Засмучують ніченькі довгі.
      А влітку вродливиці радують зір,
      Стовбурчать оголені ноги.

      Підморгує Єва, то млію в жазі
      І прагну її пригорнути.
      Шепоче на вухо змій "Плід цей вкуси!".
      Я вмію - ще той шалапутик.

      Пірнаю мрійливо в оголений ліф
      Шептати богині про вроду...
      З розгону спіткнувсь об засніжений риф
      Із брили холодного льоду.

      Чкурнули дріади в холодні ліси,
      Русалі сидять в ополонках.
      Бажаю, братва, обійтися без зим,
      Ще б трохи - лишився без ока.

      27.12.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    73. Мовчання - золото!
      У правдоруба, браття,- все не так,
      Трюїзмами одразу б'є у лоба.
      А я у дулях запашних мастак,
      Скубу-хвалю, що й біс не уторопа.

      Є недожарт, поглумливий віват,
      Або шпичак у солоденькій ваті.
      Стирчить отруйне лезо з рукава:
      Зі мною пильним будь! Не спи на варті!

      Дивитися як зляться люди - кайф,
      Здригаються від гніву їх оселі.
      Смикну за носа бевзя-простака
      І обдарую реготом веселим.

      Та цуцик здох, скінчився в бодні мед,
      Підступно укусила доля-гідра:
      Попався перекачаний атлет,
      Урізав так, що луснула макітра.

      Колеги кажуть, трохи став...того,
      У голові співає Іво Бобул.
      Однині жартувати більш не хо,
      І не просіть! Мовчатиму до гроба.

      25.12.2018р.



      Інфернальне

      Я не пишу присвят,
      Підлещуватись гидко,
      Вже краще настромлюсь
      На критики ножі.

      В душі квітучий сад,
      В руці троянда-квітка.
      Бажання і думки
      У спокої лишив.

      Товпа гукає "Біс!",
      Але пече досада,-
      Одважу глядачам
      Холодний реверанс.

      Сценічний парадиз,
      Насправді - кіч, бравада.
      Іди, мій юний друг,
      Хапай хвалу, я пас.

      Звучить фінал. За мить
      Кінчається мій виступ.
      Несуть і-за куліс
      Лаврового вінка.

      Хай тиша задзвенить
      В обіймах падолисту
      І змиє теплий дощ
      Нещирості оскал.

      25.12.2018 р.

      За чужими спинами

      Усмерть замордувала доля зла,
      Жене сатирик під надгробні плити.
      Ходім, разом замочимо козла,
      Ватагою і батька легше бити.

      До гикавки його перелякавсь.
      Допоможіть! Спустів мій лоб од віршів!
      Бо сам - нездара. Зляканий Пегас
      Утік від мене, музу прихопивши.

      Бо критика - ножівка без зубців,
      Крива, тупа - не ріже, а шматує.
      А гуморист молотить, наче ціп!
      А, може, браття,- вередун я?

      Та ні - митець! Хоча і чистоплюй,
      Наймаю для орделії Оверка.
      Іди за мене, друже, повоюй,
      А я солодку згамаю цукерку.

      25.12.2018 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    74. Полегшення
      Сичить гадюка: "Будь!
      Повзу саджати квіти.
      В Едем не повернусь,
      Хвостище відпусти".

      Та це усе брехня,
      Коза до воза прийде.
      Бебекне ще не раз
      Й штрикне рогами тин.

      Підкови стерлись геть,
      Веду Пегаса в кузню.
      Дзижчить поганець-ґедзь,
      Коня усмерть заїв.

      Комаху як не гнав -
      Гризе тварині гузно,
      Ляпачкою пора
      Погладити її.

      Обходжу колючки,
      Ломаччя, ями, шпиці,
      Мощу від злих відьом
      Загату в райський сад.

      В Полтаві варять мак,
      Скуштують у столиці.
      Поснулих віршарів
      Гадюка покуса.

      Плювок переступив -
      Летять прокляття-кулі,
      З осою без жала
      Закінчено війну.

      Босоніж дрібочу
      Місточком із ошули,
      У чисте джерело
      Очищення пірну.

      25.12.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    75. Дружба
      За вікном сльозавить дощ рясний,
      Сів, безногий, в ліжечку Прокруста.
      Виплітаю з напівмертвих слів
      Змучені букетики безглуздя.

      У колеги хірургічний сказ,
      ЗлОба розірвала тями пута.
      Дружба із нечемою - це фарс,
      Впала в таз одпиляна приблуда.

      - Ще не все, давай, ловкіше ляж
      (скалозубить людожерська морда).
      Ось, зроблю натхненню декупаж,
      Душу ампутую трохи згодом.

      Кислоти ув очі увіллю,
      Відрубаю графоманські пальці...
      Може, це у мене знову глюк?
      Дружба має безліч варіацій?

      Чорне гузно пхнуло у мішок,
      Шмат каліки простогнав "Спасибі!".
      Доконав, усе таки "дружок",
      Лютими прокляттями присипав.

      24.12.2018р.

      Патріот

      Війни бажає тільки ідіот,
      А я розумний, граю на бандурі.
      Тож на словах - страждалець-патріот,
      На дланях моцних набиваю ґулі.

      Співаю басом про козацький дух,
      Бої із тьмою, неньку-Україну.
      Чекайте, ось заграю про орду,
      Де у фіналі я від мук загину.

      Немає в мене совісті й боргів
      Перед народом, хоче їсти ковбик.
      Сидить навпроти брат мій без ноги
      І мріє повернутись у окопи...


      24.12.2018р.



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    76. Війна
      Я в переконаннях одинак,
      Бо не хочу миру із ордою.
      До Страшного суду бій, війна,
      Внук росте, хороший буде воїн.

      Знаю, світ страшенно утомивсь,
      Заважає біль писати вірші.
      Вилітають кулі хутко з гільз -
      Ще одного окупанта знищив.

      Підло підкрадається пітьма,
      Засинаю - краде шмат землиці.
      А на фітнес рушила кума,
      Молодь топить совість у горілці.

      Гнеться в миролюбця горбачок,
      Сатана на рай іде у наступ.
      Ні, урок не вивчив хохлачок,
      Вибирає мир, покору, рабство.

      Може, нас понищать до ноги
      Чи на плахах вицідять всю крівцю,
      Ті, хто прагне миру - вороги,
      Хто воює - браття українці.

      24.12.2018р.

      Вибір

      Із селюка зробити зась опецька!
      За їжу віддаси останній гріш!
      Із Бородянки - хрон, з Таращі - редька:
      Купуй, поете! Це тобі не вірш.

      Сонетів том, насправді, ніц не вартий,
      Читати бридні й сину не велів.
      У фермера долоні, як лопати,
      У трутнів - зам'які, без мозолів.

      Ну що це за робота - закарлюки
      І день, і ніч писати для юрби?
      Хапайте щось важке хутчій у руки,
      Щоб глупство більш не лізло у лоби.

      На тракторі богемна купа гною -
      Майбутній соковитий урожай.
      Збирав його всю зиму із любов'ю,
      На пупі ледь не вилізла грижа.

      Рілля пашить, буяє місяць квітень,
      Сусідові доорюю межу.
      Коли мені не буде що робити,
      То, може, теж присяду й попишу.

      24.12.2018 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    77. З любов'ю про любов
      Прийшла додому втомлена любов,
      Вмостилася на ліжку-сексодромі.
      Хитається голівка над жабо,
      Приваблюють мій зір опуклі форми.

      Пегаса лірик лжею підкував,
      Веде Ерато під вінець до кірхи.
      Ерзац чуттів - римовані слова -
      Підмінюють життя й любовні втіхи.

      Гукає музі віршомаз: - Ану,
      Іди, танцюй,- під лексику обсценну.
      Та я свою любов не роздягну,
      Не виштовхну для огляду на сцену.

      Їй гарно в ліжку. Ніжки у теплі,
      Накрили перса крильця махаона.
      А славолюб штурхнув свою на лід,
      Перо сльозаве звично епігонить

      Любові храм тримаю на замку,
      Росте препишно незім'ята гречка.
      Кришу курчатам грудочку сирку,
      Як виростуть - знесуть мені яєчка.

      22.12.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    78. Сумно
      Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
      Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
      А винен - сатирик! Це він всіх лобами "тук-тук!",
      За рогом сидить і насінням натоптує ковбик.

      Ворушаться в буйних митців їжаки у трусах,
      Гавкоче поспільство, не чути "сю-сю" й "мусі-пусі".
      Лютує прозаїк, із лирика кров висиса,
      Модерн класицизму вимазує дьогтем рейтузи.

      А я про кохання писнути лише попросив,
      Де жінка стрічає свого Одіссея з Ітаки.
      Натомість - обкусані вуха, сідниці, носи,
      У дланях мечі! Треба битися! Тут не до мавки!

      У кожного різні тематика, стиль і смаки,
      Весь вік пейзажист одну тему, нещасну, ялозив.
      І тішили боки природоньки форми м'які,
      Аж тут пропонують змінити усталену позу.

      Займенників лантух підсилює дієслова,
      Зростає потужна гущавина мовби-немовби.
      О, де ж ви - солодкі іриски, медок, пахлава?
      Нема похвали! Критикують щодня віршороби!

      Усі хто не хвалить - для бевзя - завжди вороги,
      Метає громи у товпу напиндючений писок.
      Левицю здолати невдатнику не до снаги,
      Лишається тихо ковтати ропух і жабисьок.

      22.12.2018р.





      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    79. Шанс
      От і все. Через тисячу років аж біль відпустив,
      Чорнорота ненависть не глипає поглядом вовчим.
      Цю дорогу закрито навічно, згоріли мости,
      Повертатися зась. А насправді - цього і не хочу.

      Одгриміло весілля, затихнули скрипка й гобой,
      У алькові сусідовім жінчина мнеться запаска.
      Під колодою в кільця скрутилась гадюка-любов:
      Стережись, чоловіче! Обійми коханої - пастка!

      Зрада - підла. В'їдається в нерв кислота,
      Розчиняє довіру, обвуглює спільне майбутнє.
      В буді пса доживають свій вік дві каблучки й фата,
      Геть повію-жону! Хай із Богом іде поміж люди.

      Часу обмаль. Вгрузає у землю хатина стара
      І жаготи немає до єв молодих і лукавих.
      "Умертвити невірну!" - підказують Тора й Коран,
      Я і справді святий,- просто вилив як гущу від кави.

      Взимку в донечки шлюб, в добровільну іде кабалу,
      Йде у гості сусідка, війнуло з порога любов'ю.
      Велелюбний Амур випускає із лука стрілу,
      Океан почуттів накриває мене з головою.

      20.12.2018р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    80. Мирова
      Укліщився в сідниченьку зоїл,
      Щодня гризе мої творіння, злюка:
      - Драглисті, бевзе, віршики твої!
      Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

      Мій читачу! Сонетяра прости!
      Чудовні оди грамузляв ізмалку.
      Та це не ґандж, такий у мене стиль,
      Облисів друг, бо мудрий як оракул.

      Виплоджую по книжці раз на рік,
      Натруджений скрипить жахітно копчик.
      А заздрісні невдахи-упирі
      В моїм промінні слави грітись хочуть.

      Нема поваги. Слух терзає сміх,
      Від жартування стигне кров у жилах.
      Та я - пишу! Віршець черговий "Плиг!"
      Та...знов попав сатирику на вила!

      О, як же він, поганець, задовбав,
      За це йому проклять набалабонив.
      Уїлась в душу критики ропа
      Взірця літературної ікони.

      Зірвали миші генія шеврон,
      Із бубенцями одягли картузик.
      Чкурнув останній з друзів епігон,
      Сконав Пегас, втекла беззуба муза.

      19.12.2018р.

      Мережа

      Тисне кіт не "Enter", йду у чат,
      Слухаю привіти з пекла, Марса.
      Одбиваюсь кволо від дівчат,
      Сиплються в ніщо піщинки часу.

      Вирячивсь як зомбі на екран,
      Вистигає у руці сарделька.
      Бога захищає гурт вірян -
      Шпетить віру атеїст Омелько.

      Черга за рецептиком маци
      Та за бусами з багатоніжок.
      Жмуття електронних папірців
      Банк прислав аби платив скоріше.

      Чути сморід нету і в гробах,
      Будить мертвих віртуальний галас.
      Контрапунктом - вбивства, гвалт, татьба,
      Між коментарями труйні жала.

      Пише геній лірику щемку,
      Я готуюсь вигукнути "Аве!".
      Пхає відьма: - Йди, покритикуй,
      Брудом ляпни в сонечко ласкаве.

      У писак і читачів роздор,
      Міх образ, колючі недомовки.
      Від безсилля гасне монітор:
      Зникнув струм. Панує мир та спокій...

      12.12.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    81. Від сніданку до вечері
      Замріявся (на те я і піїт),
      Із пуза долина приємний буркіт.
      Померти в ліжку аж під сотню літ
      Забаглось між турботливих онуків.

      Хай патріоти скніють на війні,
      А я на кухні попишу віршата
      Про сад, любов, озера та лани.
      У бій не клич! Перо - моя гармата!

      У бойових Пегасів хвіст гачком,
      А у сумирних вільно майталає.
      Поміж краплин протиснувся бочком,
      У пеклі влаштував шматочок раю.

      Сусіда мій пройшов АТО, Майдан,
      Готує проти упира повстання.
      А в мене - творчий вечір, балаган,
      З колегами чергове чаркування.

      Доробок без вогню, батальних сцен,
      Друкується товстий з віршаток опус.
      Несе жона підсмажене м'ясце,
      Лоскоче ніздрі запах ескалопа.

      18.12.2018 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    82. Томос, Фобос і Деймос
      Свобода, браття! Нумо у церкви!
      Пірнімо купно в благодаті кубла!
      Є хомути із Риму і Москви,
      Приміряю дешевий - зі Стамбула.

      Сліпаві гнучкошиєнки-раби
      Рвонули навпрошки у райські пущі.
      Штовхнув попа. Під рясою скарби
      Забрязкотіли. Паству "жаба" душить.

      Ось-ось із курки випаде яйце,
      Народець теж натужився нівроку.
      А хор розстриг зірвався на фальцет,
      Коли про зраду віри в очі бовкнув.

      Дажбог однині - єресь! Не канон!
      Зварили миро на Фанарі з Лади.
      У Едем замуровую вікно,
      Кладу в брехню важку цеглину правди.

      15.12.2018р.

      Тло

      Пройшли гроза, біда, гнітючий сум,
      Під струменями часу розпач вистиг.
      Літати зась. Без крил по дну повзу,
      А сцена оголошує мій виступ.

      Розкручено видовищ карусель,
      Калейдоскоп відьом, альтів, паяців...
      Доспівує шансон мадмуазель,
      А після мене - коломийки, танці.

      Останній вихід. Музика Гуно,
      Мінорне ехо закриває дромос.
      Шматочок смальти випав із панно
      І рибкою пірнув у невідомість.

      А зверху мрії, хвилі, кораблі,
      В майбутньому німі осколки квантів.
      "Все Хронос перетворює на тлінь" -
      Шепнула вчора мудра Сарасваті.

      Картина вдала. Дар пішов на тло
      В чужій картині. Видно нерви й вени...
      Мене, насправді, тут і не було,
      Танцює вічність гопака без мене.

      17.12.2018р.

      Вовк

      Плетуться дулі, долі, макраме,
      Потішний віршик зріє на сторінці.
      У цьому світі глузд уже помер,
      Син любить біль, бо тато вправний гицель.

      Вовків боїться злякана людва,
      Тож я надійно заховавсь од миру.
      Тепер не кров ковтаю, а первак,
      Хірург пластичний здер звірячу шкіру.

      Хоча на вид - потішний колобок,
      Навзаєм пазурів грошва та влада,-
      Під машкарою вгадується вовк,
      Гарчить на посполитих тінь зубата.

      Сяйнув на сонці металічний зуб,
      Ти - жертва, я - хижак, лежи й не хлипай.
      Нашию із овечок теплих шуб,
      Усе віддасть бідак за кусень хліба.

      16.12.2018 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    83. Відносне
      Шукати глузд у глупстві я мастак,
      Кладу осібно мухи та котлети.
      Без дурнів не було би розумак,
      Без графоманів - геніїв-поетів.

      Вважав, що втік з ліричних калабань,
      Плаксивої як дощ позбувся вади.
      Та все відносне - навіть Інь та Янь,
      У моді чуйні діви бородаті.

      У храмі Будди хреститься мулла,
      Спасителя розп'яття гріє пузо.
      В потоках газу, жовчі та бабла
      Кується дружба із Євросоюзом.

      Більмом ув оці дійсності пейзаж,
      Стирчать голками із людей проблеми.
      О, музо! Не тікай, у ліжко ляж!
      Тут тепло, а надворі бруд і темінь.

      Цинічний фарс - естетика доби,
      Замажуть несмак віршомаза блатом.
      Біжать "митці" писати про дуби,
      Вдихаючи квіткові аромати.

      16.12.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    84. Хрон
      Хрон (infernum) - це делікатес,
      Чистить чакри творчості шалено.
      У сучасних супер-поетес
      Вже не кров, а сік із нього в венах.

      З'їв кеге - світлішають думки,
      Вірші пруть глибокі та охайні.
      В мене хрону бодні, баняки,
      На десерт щодня даю коханій.

      Сік із хрону вилікує сум,
      Слізки із поезії - галопом.
      Щезне блаж, істерика, трясун,
      Звивини прокинуться під лобом.

      Мій Пегас - елітний "Порш Кайєн",
      А в невдах від " Запорожця" кузов.
      Лірика плаксива - не моє,
      Вилікував хроном кволу музу.

      Віршарам рум'янець до лиця,-
      Наче, хтось влупив по морді кедом.
      Сила мислі вся у корінцях:
      Вік жував і, врешті, став поетом.

      11.12.2018. р.




      Народження

      - Прокинься, коханий! Вже ранок, мій любий!
      Зі мною пограй в піддавки.
      Під ковдрою шурхіт, дружина голубить,
      Пестливо скубе волоски.

      Здаюся одразу стрункій генеральші,
      Бо мудрий, слухняний зольдат.
      Хай коник моторний пасеться на паші,
      Зростає із поні гігант.

      Вмостилася доля ізверху ловкенько,
      Галопом помчала в Едем.
      А перса у неї духм'яні, м'якенькі -
      Це місце для мене святе.

      Всю душу із мене висотує мавка,
      Притиснув до ліжка борвій.
      В розчахнутій гілці стрибає кульбабка -
      Долонею гладжу її.

      У променях сонця стелюся барвінком,
      Зливаються серцебиття.
      У Яня та Іня рождається зірка -
      Маленький клубочок життя.

      11.22.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    85. Батьки та діти
      Доста глупства! Посивіли пейси,
      Додалося у лобі ума.
      Покататися на пікінесі
      Ізнадвору гукнула кума.

      В упряж "левів" пакую попарно,
      Трохи сала стоплю з ненажер.
      Пси могутні, потягнуть титана,
      Я ж манюній - із пудом центнер.

      В мудрих пустощах треба терпіння,
      Від утіхи вигукую "Ах!".
      Їздив, браття, учора на свинях,
      А на тижні літав на слонах.

      Батожищем вперіщив кусючок,
      Щоб "Хюндаєм" помчали на схід.
      Бо вважаю - для справи так лучче,
      Надто тлустий в блохастиків вид.

      Зледащіли! Не тягнуть корита!
      Під ногами калюжки руді.
      А котиську накручують діти
      Пишні вусики на бігуді.

      P.S:

      Крики болю втонули у жартах,
      Завтра іграшки будуть нові.
      Вчиться син катувати у тата:
      Буде гицель. Такий як і він.

      10.12.2018 р.

      Зміни

      Від оглядин стигне кров у венах,
      У дружини форм таких нема.
      Чоловічий клуб, шесток, арена,
      Танцівниця ногу підійма.

      Бо щодня качається в спортзалі,
      Випадає з топіків, тунік.
      А у жінки моцний торс у салі,
      Дві філейки, наче кавуни.

      Задрижали у спіралях гени,
      З дівою в уяві мартопляс.
      Прикриває листячко вербени
      Сексуально-еротичний паз.

      Пік оргазму. Ми - країна вільна!
      Геть моралі фіговий листок!
      Вдома ж тихо. Під вікном дружина
      Вишива Ісусика з хрестом.

      Хай до Відня їде працювати,
      Лоном торгуватиме щодня.
      Шлюб сьогодні шеляга не вартий,
      Долар у кишені - ось рідня!

      10.12.2018р.

      Знову

      Нежить у поезії - це норма,
      Стримувати чмихи сил нема.
      Вчитель каже: - Тут потрібна кома,
      Там поставив крапочку дарма.

      На папір стрибають закарлюки,
      Хутко січку хрумає читач.
      Кожен твір народжується в муках!
      Від душі! Пегасику, не плач!

      Мастурбую музоньку щоденно,
      Руки утомилися, їй бо!
      Та канцони лізуть із глютеном,
      А сонети загриза грибок

      Ну то й що? У кожного є вади!
      Тож до біса критику дурну!
      Заздрісник шепоче: - Кинь писати,
      Краще цвяхи забивай в труну.

      У читців перехопило подих,
      Вирячили очі о-го-го!
      Це у мене вичмихнулась ода,
      Геніальна! Звісно, про любов.

      10.12.2028р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    86. Жінка
      Час минув еротичних поез,
      Їх чимало писалося літом.
      Дощ - це сльози богині небес,
      Восени їй завжди сумовито.

      Віршомазики їй не рідня,
      Тільки пишуть, показують розум.
      Ну, а я її звично обняв,
      Укриваю од вітру й морозу.

      Спи, кохана, спочити пора,
      На сторожі закоханий любчик.
      Бо Венера для хтивців - це гра,
      Мрій багато, а руки липучі...

      Випий чаю, тут м'ята й лимон,
      Це, насправді,- цілюща віагра.
      Скільки років удвох живемо,
      Люди кажуть - мені ти не пара.

      Нині зимно, а бачу весну,
      Розцвітає квіткова долина.
      Не цілуй! Бо ізнов не засну...
      Що ж ти робиш зі мною, богине?

      09.12.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    87. Какофонія
      Якщо поезії немає у душі -
      Нелегко жити, серце в онімінні.
      Тому Пегас щодня ірже: - Вставай! Пиши!
      Коли жуєш чи робиш омовіння...

      Найголовніше - ухопити олівця,
      Заглибитись у думах в потойбічне.
      І - бац! Лопух перетворився на митця,
      А графоман уляпався у вічне.

      А соловей співа про небо голубе -
      Спинися та послухай голос Бога!
      А знизу кіз гурточоч в противагу "Бе-е-е!",
      Рохкоче аріозо сита льоха.

      Квакочуть жаби тлусті хором у ставку,
      Ропуха голос подає з калюжі.
      Прийшов у гості знову з дримбою мій кум -
      Оглух я, друзі, одягну беруші.

      07.12.2018р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    88. Неук
      Є в оркестрі скрипки та валторни,
      Вік учились грати недарма.
      Та свистулька внадилась моторна:
      Гвалту - доста, музики - нема.

      Нині моду правлять недоріки,
      Чисті ноти - фарс, не той фасон.
      Моцарт на роялі хай не тринька,
      Є "маестро" з Диркіна-Фасо.

      Плетиво крикливо-какофонне
      Свердлить мізки чемним слухачам.
      На додачу - пищик епігонить,
      Бо погано музику вивчав.

      Зве на поміч дримбу й козобаса,
      Бубон у квартеті - диригент.
      Гримнула прелюдія до "вальса",
      Відень онімів і Будапешт.

      Поспливали дохлі раки й риби,
      Від музик перелякався й сам.
      Дикунам наставник непотрібен,
      Можна вити й так у небеса.

      06.12.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. Тра писати
      Уночі поети нині сплять,
      Перевірив - ніч сидів у неті.
      Я ж бо настругав сонетів п'ять,
      Муза виє: - Боже! Дай померти!

      У Пегаса вперто мняв дійки
      (він лошиця - це відомо точно!).
      Я - творець! Сучасності акин!
      Пре і пре поезія дивочна.

      Мляво люд працює, більш жує
      Чи ліниво бевзям ставить лайки.
      А читає, загалом, своє,
      Чи про себе розбира каряки.

      Енцелад сховався за Сатурн,
      Деймос підіймається над Марсом,
      Ранок. Поетичний болботун
      Твір озвучив у фейсбуці басом.

      Червоніє від напруги чат,
      Піниться як пунш словесне мило.
      Гримнув після ночі водоспад
      І цунамі віршик мій накрило.

      Ніц уваги! Постику каюк!
      Напирають табуном таланти.
      Шаурму хутенько дожую
      І усядусь одоньку писати.

      05.12.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    90. "Коментування недоступне"
      У гумористів клізмочки відерні
      Лікують поетичний енурез.
      Коментування ж недоступне. Знає "геній",
      Що попаде під сатиричний прес.

      Прибилася на сайт "княгиня слова",
      Заціпило од захвату братві.
      Читво митця, немов кістлява мойва,
      Поези голос - здавлене "куві!".

      Думки ж колег феміні до лампади,
      Щодня по мордам новим твором "хрясь!".
      А, може, графоман не має вади?
      Потрібно хором вигукнути "Клас!"?

      Відомо - завтра знову словом гупне,
      Від реготу здригатиметься сайт.
      Але..."коментування недоступне":
      Читати - мо. Не мо куснути в зад.

      Який конфуз!- братва гукнула дружно,-
      Пожива заховалась у норі!
      Дивлюсь на "вічне" сфінксом незворушним,
      Ховаючи сатири пазурі.

      04.12.2018р.

      Рояль чи скрипка?

      Сусідка чухає лобок
      Мізинцем у помаді.
      То що - писати про любо?
      Дівчата будуть раді?

      Гучне до біса "га-га-га!",
      Бо гарно повечеряв.
      Чутливість, цнота і жага -
      Три клавіши натхнення.

      Відкрив "рояльчика" бігом,
      Пора втішатись грою.
      Натиснув клавішу...Ого!-
      Повіяло весною.

      Натиснув другу - висота,
      Нескорена вершина.
      Штовхаюсь. Чується "Не дам!
      У тебе є дружина!".

      А третя нота - це огонь
      Чи руйнівне торнадо...
      Здалася фея аж бігом,
      Усілася на скальда.

      Оце такі мої гріхи,
      Цілую милій пипки.
      А за вікном зима, сніги...
      Не вистачає скрипки.


      04.12.2018 р.


      Всьо чотко!

      Кошлатобрових мудреців - товпа, засилля,
      А особливо в Спілці (то є факт!).
      А от жона зрання траву косила,
      У мене з нею про ненапад пакт.

      Із вечора не виорана нива,
      Кабака загорнулась у кожух.
      Зобидилася надвельбучна діва,
      Що я про неї тиждень не пишу.

      До того ж і кохатися не хочу,
      Для мене секс - отрута, патоген.
      Для хропаків забився у куточок,
      Здоров'я ніц нема, на букву ге.

      Не випив відучора ані грама,
      Водицею освячую нутро.
      Всьому виною - банерна реклама,
      Увірувало серце в лохотрон.

      Що буде газ дешевий, мед і сало,
      На пенсію придбаю НЛО.
      Але грошви чомусь нікчемно мало:
      - Пиши,- чортяка шепче,- некролог.

      Я б написав та кіт живе у хаті -
      Його нікому в прийми не віддам.
      Мене з усіх повиганяли партій,
      Бо лідерам мій пес штани латав.

      Депресія, скажу вам,- люта штука,
      Пропав до світу зовсім інтерес.
      Але знадвору прилетіла любка,
      Ломакою по горбакові "Гепс!".

      Печаль втекла, бо жінка надто гнівна,
      Злякала так, що треба у гальюн.
      Краса реве: - Полежиш хоч хвилину -
      Розпатраю, а потім удавлю!

      Шліфують длані держака лопати,
      Із носа булька впала на траву.
      Мужам щодня потрібно кайлувати,
      Щоб голова не пухла як кавун.

      В душі нірвана! Настрій - як годиться!
      Сердити жінку - це великий гріх.
      Увечері писатиму про циці,
      Але спочатку пеститиму їх.

      04.12.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    91. Молитва
      Кремлівський бог, насправді - сатана,
      В прислужниках - пекельні людолови.
      А чи у нас релігія одна?
      Звичайно ж ні! У них - в патьоках крові.

      Не брат москвин, а православний кат,
      Молитва за любов - обман і підступ.
      Із гномом війську вчинено парад,
      Щоб освятити розбрат і убивства.

      Чортяка думав, що зірвав вже куш,
      Чекає Україну вічний погар.
      Господь москву випалює із душ,
      Очищує від тьми оселі Бога.

      В Гундєєва трясеться борода,
      Прокляття хохлакам ротяку пінить.
      Та знаю - з Лаври щезне чорнота:
      Кацапське кодло! Геть із України!

      02.12.2018р.

      Наш Бог

      І знову сварка, горло душать лапи,
      Черговий труп закопують у рів...
      - Владарювати тут не будеш, рабе!
      Тут все моє! І я тебе створив!

      Для мене все одно - людва чи блохи,
      На всіх одне генетики кліше.
      Захочу - будеш все життя безногим
      Або зроблю поетом у мишей.

      Втішаюся коли в громах-загравах
      Татьба і ґвалт, а друзі - вороги.
      Не докучає забавка кривава,
      Сусід сусідів нищить до ноги.

      Я - добрий бог. За око вирви око,
      Анафемою брата очорни.
      З релігією провернулось ловко -
      Вдягнув на люд міцнющі кайданИ.

      Синів для бійні в світ приводить матір,
      Стискає тато у руці обол...
      Цей світ від неземної "благодаті"
      Спасає тільки людяна любов.

      03.12.2018р.

      Дарма

      У рейвасі ловити рибку гарно,
      Вдалось у тьмі заскочити на трон.
      Для сонних пришелепків - кодекс карний,
      Мені (щоденно!) - податей мільйон.

      Офшорами обплутую країну,
      У кожного бабло з кишень гребу.
      Працює на війну заводик мінний,
      Купила теща газову трубу.

      Хапаю так, що не знайти і сліду,
      Розсовую грабоване в дірки.
      Моїм діткам тут нічого робити,
      Украв усе. Лишились кістяки.

      Цілує люд огузок у Європи,
      Росія теж копняк дала під зад.
      Давай посадим борова в окопи,
      Хай шанці риє кожен депутат.

      Сусідські діти в мене просять їсти,
      Усоте розкриваю свій гаман.
      Ех, мрії, мрії, ви - опале листя,
      Огорнуте майбутнє у туман...

      03.12.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    92. Мовчання
      Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
      Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
      Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
      Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

      Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
      Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
      Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
      Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

      Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
      Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
      Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
      У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

      Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
      Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
      Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
      Наді мною схиляються лики померлих, німі.

      Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
      Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
      Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
      Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

      01.12.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    93. Благодать


      Випив мудрості піалу,
      Вибився у люди:
      Не годуйте кицю салом,
      Бо ледача буде.

      Розум у поважнім віці
      Під бровами плеще:
      Не показуй гроші жінці,
      Краще дулю тещі.

      Око глипає несито?
      В бік штовхає Каїн?
      Лізь у погріб до сусіда,
      Краще як смеркає.

      - Я для люду друг найкращий!
      Геть погану владу!-
      Це синок з прицілом бреше,
      Буде депутатом.

      Гендлярі торгують крамом
      І живуть в достатку.
      Бевзе, геть! Тобі не з нами!
      Марш полоти грядку!

      Йде війна? Відсижусь нишком
      У цицьках м'якеньких.
      Хай Амур хитає ліжком -
      Ось який я в Неньки.

      Відростив свиняче рило,
      Заздрість звично душить.
      А на цвинтарі могила -
      Там ховають душу.

      Там ховають Україну...
      Залп, почесна варта...
      Мій сусіда йде на бійню
      Відомстить за брата.

      01.12.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    94. Поцілунок
      Вилазить боком, друзі, мартопляс,
      Любові закортіло (навіжений!).
      Попав гаргарі ангел під обцас,
      Один лиш цьом - і пусто у кишені.

      Заусінню бретельку зачепив -
      Одразу шлюб. За посаг мудра теща.
      Припнула зятя хутко до чепіг,
      В хвоста і гриву словесами хлеще.

      Що зароблю - зникає, мов туман,
      Чіпкі до грошей в гарпій пазуриська.
      Змарнів од катування хтивий фавн,
      Вночі терзає жінка-одаліска.

      В корівоньок цицястих є бичок,
      В бичка - корівки. І немає тещі.
      Моє ж кохання - темрява! Наврок!
      Лягаю спати уночі, о першій.

      О третій ранку підстрибом у саж,
      Гноярку чищу на голодний шлунок.
      Отак, братове, упірнув у блаж.
      Всьому виною - клятий поцілунок.

      30.11.2018 р.

      Золота пора

      На вибори! За злодієм - вперед!
      Диви яка кабза велика в Мойші!
      Оспівувачі влади люблять мед,
      Талантик свій розпродують за гроші.

      У лірика насупилось чоло,
      Намацує мисля сюжетне русло...
      Це все було. Це все уже було -
      Булькоче гнійне політичне сусло.

      Піїт перо вмочає у калам,
      Малює читачам казковий замок.
      А загалом - одна липка хвала,
      Загорнута у ковдру обіцянок.

      На банерах дурню читає люд,
      Насправді - це "творив" голодний геній.
      І я заочно татя похвалю,
      Зліплю зі слів пласких глевкий вареник.

      У мене слово сяє як алмаз!
      Пегас у салі, в музи хитрий писок.
      На вічне часу, братики, нема,
      Пишу "джинсУ". Замовників до біса.

      30.11.2018р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    95. Болить пальчик!
      Несу власну голову гордо!
      Бо..."геній"! Об"їжджувач муз!
      Письменники - гумус народу!
      Бігом на Пегасика "гупс!".

      Вломилися у піднебесся,
      Нажухали зграю ворон.
      Ну, як вам, панове, імпреза?
      А стиль? Ляпота! Еталон!

      Сусід просить: - Оду забацай!
      - Та запросто! Тільки не ний!
      Та кицька вкусила за пальця,
      Як глобус напух вказівний.

      Від болю завив, мов собака,
      Підстрибнув, як в танці кацо.
      Синюшна бубнявіє вавка,
      Писати не буду канцон.

      Жується сирок сулугуні,
      По телику пупс "бу-бу-бу".
      Захлипали в неті красуні,
      Про мавок писати не бу.

      28.11.2018р.

      Дитяче

      Дар - неначе туз у рукаві,
      Інструментик - українська мова.
      Індивідуальні молитвИ
      Шле в товписько повелитель слова.

      Із Пегасом змалечку союз,
      Під Парнас несуть мішками "перли".
      Годовито: - Я - служитель муз! -
      Ніздрі бачать павуків на стелі.

      Олівцем в руці легенько "круть" ,
      А для форсу - папіроску в рота.
      Люди ж - потомилися, хропуть,
      Звично підуть завтра на роботу.

      Сам у себе запитай: " Я - хто?"
      І пошани чи насправді вартий?
      Бо поет, насправді,- камертон,
      І слуга не слова, а громади.

      Віднайди до душ люських ключа
      Та серця навчися їхні гоїть.
      Хай приносить радість читачам
      Кожне слово сказане тобою.

      28.11.2018 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    96. За упокій

      Йшов 1992-й рік. В країні лютував економічний хаос. Ламалися стереотипи, людські долі, родини. Ще жили пліч-о-пліч кати та їхні жертви, не було збудовано квадрильйона квадратних метрів височенних парканів між однотипними садибами керівників підприємств та робітниками. І морок минулого ще дихав у потилицю громадянам, які вирішили будувати власну незалежну державу.
      У восьмидесятишестилітньому віці помер академік Фіалко. Хороший був чоловік. Викладав теоретичну механіку та опір матеріалів у танковому училищі. Помер прямо під під'їздом нашого будинку, впавши під час розмови з моїм братом йому на руки. Оскільки ми були сусідами, то дружина покійного попросила мою матір допомогти з похороном. Звичайно, вона погодилася.
      Цілий день та ніч готувала стіл для родичів та знайомих покійного. Ми з братом теж не стояли осторонь.
      Як і належить – провели покійного в останню путь: людина була непересічною, знаним науковцем. Але на похорон прийшла у повному складі…комуністична організація тоді ще Леніградського (нині Святошинського) району міста Києва!
      Звичайно, покійник не зміг би працювати на своїй посаді, якби не платив внески в партійну кабзу. Хоча міг би й не платити, бо вже кілька років як був на пенсії.А ми з братом були членами Народного Руху України.
      - Давай годувати комуністів,- сказав весело брат і тицьнув мені таріль з холодцем. – Став це блюдо ближче до керівника парторганізації. Вони у нас люблять свининку. І не забудь баняк із хроном!
      Нарешті, гуртом накрили стола та присіли на краєчку. І от, брязнувши орденами, які гронами звисали з казенного піджака, очільник підняв тост:
      - Яков Ізевич прожив непросте життя,- розпочав оповідач.- У молодості він підпав під вплив підривних елементів, але партія зробила усе можливе аби витягти молоду людину з біди. П’ять років тюрми пішли Якову Ізевічу на користь, він став корисним суспільству і вірним ідеалам комуністичної партії. Я ж його і приймав до лав нашої організації. І хоч він часто сперечався зі мною з приводу Голодомору в Україні, я мушу тут, на його похоронах, сказати вам усім, що ніякого Голодомору не було. Це все вигадки українських націоналістів, які намагаються поставити істинну історію нашої країни з ніг на голову. Вип’ємо за покійника. Пухом йому земля.
      Дядя хвацько вковтнув горілку і захрумкотів маринованим огірком.
      Я подивився на зблідлу матір, на її побілілі вуста і зрозумів, що її страшно образили. Брат поклав мені руку на плече, почекав кілька хвилин аби люди трохи перекусили і теж попросив слова.
      - Царство небесне цій хорошій людині, яка виховала не одного чудового фахівця своєї справи,- промовив брат. І людиною він був хорошою, і сусідом чудовим. Я б і обмежився цими словами, оскільки це - похорон, а не партійні збори. Проте хочу звернутися до присутніх з іншими словами.
      Щойно сказали, що Голодомору не було. Можливо, у деяких сім’ях і не було. Або дехто жив у той час не на Україні. Але він таки був! Запитайте у нашої матері, яка накрила вам цей стіл. Половина її сім’ї лежить на цвинтарі, бо померла в ті страшні часи. Вона сама ледь вижила. І виною цьому – комуністи, які спланували і здійснили масове винищення нашого народу. Так давайте заодно вип'ємо за всіх тих, кого відправили на той світ кати з партійними квитками в кишенях і подякуємо жінці, яка годує вас на цих похоронах. І яка вижила всупереч комуністичним планам масового знищення українців.
      За столом запанувала гробова тиша. Дружина покійного зі сльозами на очах вибігла в сусідню кімнату. Я знав, що вона після суду над чоловіком поїхала за ним у Сибір. Там вчителювала. А коли його звільнили – повернулася разом з ним до Києва.
      Ці люди за столом були зайвими. Вони і самі це зрозуміли, тому хутенько зібралися і пішли геть.
      Але і досі чується, що злочину не було, Голодомор – фікція. Скоро взагалі не залишиться свідків тієї трагедії і можна буде як завгодно маніпулювати фактами нашої з вами історії. А Москва зробить усе можливе аби стерти нашу націю з лиця землі. Випаде нагода – влаштує ще тисячу таких голодоморів. Не забуваймо про це ніколи.
      25.11.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    97. Ідилія
      Жувалась костомаха досить довго,
      М'якою стала, можна і ковтнуть.
      Цвіте в державі розкошів епоха,
      Освітлює "Roshen" до щастя путь.

      Є курячі пазурики та шиї,
      Делікатесні шкура та дзьоби.
      Гурманам (на зарплату) - лантух пір'я,
      А я на хрящ свинячий заробив.

      Жирує наш народець, грузне в салі,
      Медок-сметана крапає з губи.
      Життя чудове! Ловке! Без печалі!
      І пенсію шалену заробив.

      Засумнівався? Це - на владу замах,
      А забунтуєш - ти суспільству враг.
      Гримкоче президентові " Осанна!",
      А урядовцям "Аве!" та "Ура!".

      У Лаврі звично дзвонять до обідні,
      Шикується голодний люд у ряд.
      Нелегко помирати людям нині,
      Та виживати важче востократ.

      24.11.2018 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    98. Ідилія
      Жувалась костомаха досить довго,
      М'якою стала, можна і ковтнуть.
      Цвіте в державі розкошів епоха,
      Освітлює "Roshen" до щастя путь.

      Є курячі пазурки та шиї,
      Делікатесні шкура та дзьоби.
      Гурманам (на зарплату) - лантух пір'я,
      А я на хрящ свинячий заробив.

      Жирує наш народець, грузне в салі,
      Медок-сметана крапає з губи.
      Життя чудове! Ловке! Без печалі!
      І пенсію шалену заробив.

      Засумнівався? Це - на владу замах,
      А забунтуєш - ти суспільству враг.
      Гримкоче президентові " Осанна!",
      А урядовцям "Аве!" та "Ура!".

      У Лаврі звично дзвонять до обідні,
      Шикується голодний люд у ряд.
      Нелегко помирати людям нині,
      Та виживати важче востократ.

      24.11.2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    99. До неба!
      Без кохання щось воно не те,
      Супом не привабить будня ложка.
      Що ж,- пора чкурнути ув Едем,
      Кличе в ліжко молода ворожка.

      Закоротке у людей життя,
      А в любові - вдесятеро менше.
      Ієгові служать піп і дяк,
      Ну, а я в Амура учень перший.

      Ділять світ невдахи пополам,
      Шлюб - війна, біда у чорних барвах.
      А мене у райдугу тепла
      Огортає жіночка ласкава.

      Топчуть харч неситі пузані
      І шкрябочуть від безділля вірші.
      А в здорових - час амурних жнив,
      Їм Венера ліжечко колише.

      Оброста поволі мохом пень,
      Ну, а ми - живі - злітаєм вище.
      В любоньки сердечко "дзень-дзелень!",
      До любові юні душі кличе.

      24.11.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    100. Вам не треба?
      У глибинах космічної плоті
      Зорепадами крутить квазар.
      А на роги мене на городі
      Підчепила коза-дереза.

      Я ж їй сіно даю на вечерю,
      Конюшину, пирій та мишій.
      А вона - це підступна мегера,
      Сів під кущик - в сідниченьку "Вжик!"

      Краще ліг би одразу на плаху
      Чи у груди забили кілок.
      Покотився у яр із розмаху,
      Бахнув лобом в трухлявий пеньок.

      Брюки репнули, зріла кабака
      Освітила в ярузі лісок.
      Зріє гуля, зачухалась вавка -
      Експонат для музею Тюссо.

      Не життя, а гаряча пательня!
      Щойно виліз - бебекнула твар.
      Від кози утомився смертельно,
      Вам не треба? Беріте, братва!

      22.11.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Не куняйте! Агов, поети!
      Не тягніть на Парнас поета!
      Не штовхайте в калашний ряд!
      Та сатирик попавсь упертий,
      Учепився зубами в зад.

      В графомана життя нестерпне,
      Хоч віршую усе життя.
      Не потрібна хвала Евтерпі,
      В Клітемнестри нема подяк.

      А Пегас мій, насправді,- Овен,
      Круторогий! Його не сердь!
      До лампади культура мови,
      Крихти розуму й рими геть!

      Орфографія думці – пута,
      Пунктуацію вчити лінь.
      Як пишу - сльозотеча люта,
      Геть від мене, сатиро! Згинь!

      Хай Сушко роззявляє пащу,
      П’є кровицю з митців, упир.
      Я віршую про все що бачу,
      Заскиртовую сотий твір.

      22.11.2018р.


      Навиворіт

      Деміург цей світ ваяв дарма,
      Спересердя на Адама плюнув.
      Бо для глузду сенсорів нема,
      Лиш один зостався - "мозок-шлунок".

      Зник дороговказ, погас маяк,
      В горбаках і тріщинах дорога.
      Все відносне, - навіть ти і я,
      Мить - і полетить душа до Бога.

      Розрум'янивсь відпочилий кат,
      Держака шліфує до сокири.
      У ціні - бензин і провіант,
      А життя людське - сірник горілий.

      Думка сталлю більше не дзвенить,
      Ще й погода - ні зима, ні літо...
      Ганджі та дефекти у ціні,
      Косо-криво, неталановито.

      Універсум створено "без вад",
      Ложка з рота визирає в лежня.
      Валиться на зодчих зікурат,
      В Тібр упала вавілонська вежа.

      21.11.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. Хороших снів!
      Синочкові забаглося борща
      І часничку пахучого головку.
      Казав Господь: "Не мстися, а прощай,
      Під ляпаси мости хутенько щоку.

      Але у двері гримнула біда,.
      Летять у рай з Украйни душі клином.
      Бо у сусіда заповідь не та -
      "Вбивай! Грабуй! Ножа стромляй у спину".

      Планує нам ярмо кремлівський біс,
      В Європи, як і завжди, мертвий спокій.
      У тиш кричу: - Країно, стережись!
      Кривавий демон з вилами під боком!

      У Лаврі тьма. Свої, а чи чужі...
      Прокльони шлють у спину Україні.
      Гуртуємось, брати мої, мерщій!
      Не час для сну з жоною на перині!

      За планом в генерала - бал, салют,
      Надраює гайдук ботфорти нові.
      Даремно все. Куня в інеті люд,
      Витісує погрози паперові.

      21.11.2018р.

      Пастораль

      На кордоні - постріли, громи,
      У окопах - по коліна крівці.
      У м'якушки носа устромив -
      Ох і гарні у дружини циці!

      Мацає рука персистий стан,
      Настромився на трикутник лісу.
      Хай палають села та міста -
      Не моя війна! Ідіть до біса!

      Соловейко тьохнув з верховіть,
      Розчиняюсь в еротичній ласці.
      Ви мене під кулі не зовіть,
      Бо думками в жінчиній запасці.

      В теплу гавань з головою "Шух!",
      Хоче жінка ще одну дитину.
      Потім звично віршик напишу
      Про природу і про Україну.

      21.11.2018р.





      Уві сні та наяву

      'З життя пішов. Вмостився у гробу,
      Над головою гавкають собаки.
      А піп з кадилом нудно "бу-бу-бу" -
      Рідні псалмами забиває баки.

      Помер поет. Берізки шелестять,
      Ось-ось із хмарки дощик уперіщить.
      Націлився на тин цвинтарний тать,
      На крихти паски точать зубки миші.

      Був - геній. А тепер - мервотна тлінь,
      Покинули навік старечі болі.
      Шепоче ангел: - Душе, відпочинь!
      Живи без од і лану бараболі.

      Тут рай. Усе пастельне, до ладу.
      Чого лежиш? Давай одсуну віко.
      Он, гурія пасеться у саду,
      Хапай її - вона без чоловіка.

      А онде, в бодні - запашні меди,
      Натішишся - хлебчи, притлумлюй спрагу.
      ...Прокинувся. Жмутину з бороди
      Жона скубнула, аж від болю ахнув.

      В колеги був учора сабантуй,
      Вступив до Спілки. Виставив поляну.
      Мій ангеле! Башка болить! Рятуй!
      Бо з бодуна до смерті вже не встану!

      Під пахвою із віршем папірець,
      Хропе на ліжку нетвереза муза.
      Тепер я наяву, неначе мрець,
      М'ясистий ніс у жінчиних укусах.

      А чи кому потрібні ці слова -
      Не ескулап я, і не вісник неба.
      Сьогодні ув "Едемі" побував,
      Так питиму - потраплю до Ереба.

      20.11.2018р.
      Подобається



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    103. Чому?
      Ланцюг душевної неволі,
      Напій гіркавий з полину...
      Пішов би в тиш уже...за обрій,
      Трима на світі лиш онук.

      Я розлюбив. Лежав у любки,
      Крутив чуттєвості самум.
      Моя ж любов наклала руки,
      Забрала сина у пітьму.

      Ковток отрути із піали
      Замість джерельної води.
      Життя у коконі печалі,
      У серці голка самоти.

      Свічки згоріли, сльози, треби,
      З алькову - тиша, нічичирк.
      Бо пасії дітки не треба
      Й убитий горем чоловік.

      Мій предок - братовбивця Каїн,
      Утік, щасливець, під траву.
      А внук, як виросте - спитає:
      - Чому без татка я живу?

      20.11.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    104. Байдужість
      Ми зайняті. Гопак схрестили з вальсом,
      Важлива справа! Котик скаже "Няв!"
      Росія ж як Росія - любить м'ясо,
      А хохлачок підпилий закуняв.

      А результат - лишилися без Криму,
      В Донбасі ФСБ біля керма.
      Думки золою сиплються у зиму,
      Про те що є, чого уже нема.

      Обкаркувать майбутнє непоштиво,
      Оббріхувати також не з руки.
      Кривавиться щодня свинцева нива,
      Потроху помирають мужики

      А вдома тиш. Життя здається раєм,
      У ліжку чоловічок без кальсон.
      Рецепта від байдужості немає,
      Синочка не тривожте - в нього сон.

      В інеті вчора до півночі виснув,
      Нову для бевзів іграшку утяв.
      Немає часу битись за Вітчизну?
      Не буде у онуків майбуття.

      19.11.2018р.

      Мезозойське

      "...земле моя динозаврів країно
      археоптерикс співа солов'ю..."

      Оксана Луцишина

      Земле моя динозавряча!
      Ящери повзають босими.
      Оду пишу аби дав на чай
      Кожен читач набурмосений.

      Клекотом археоптериксів
      Джунглі донбаські оглушено.
      Гріється пращур на березі,
      Ледь не вдавивсь шкаралущею.

      Трицератопси прогупали
      За диплодоком вгодованим.
      Дірку у зорянім куполі
      Рогом пробито під Овеном.

      Охнули пальмові віники
      Стиснуті лапами дужими.
      Віршики про Україноньку
      REXом нещадно подушено.

      19.11.2018 р.

      Пастораль

      В хаті із жінками суща мука,
      Лаються дружина і кума:
      - Любиш владу? Куме,ти - падлюка!
      Варіанту іншого нема!

      Гепають на дачі в пана кайла,
      Люд не розгина свої горби.
      - Обирали миром обіцяйла!
      Ти ж мене, мій муже, і підбив!

      Податківців армія хоробра
      Вже й резинки витягла з трусів.
      З молотка ідуть суспільні добра:
      Урожай, заводики, ліси.

      Президент завчає буги-вуги,
      Водить по Європі хоровод.
      Розрахуюсь хатою за вугіль,
      За тепло продав торік город.

      Худну. Рік обходжусь без обіду,
      На сніданок - свячена вода.
      Як же браття, владу не любити?
      Голосок за неї свій віддам.

      19.11.2018 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    105. Молодість і старість
      Не пишуть про любов старі діди,
      Посохли перевтомлені кабаки.
      А я - Амур! У любощах крутий!
      Гірляндами висять на шиї мавки.

      Лютує мій сусіда-стариган,
      Ковінькою погрожує з-за тину.
      Завидує. Бо я - моторний фавн,
      На плечі ніжки любоньки закинув.

      Кохана осідлала, каже: "Но-о-о!",
      Мчимо галопом у парцелу нашу.
      А прийде час - колодою на дно
      І я після трудів юнацтва ляжу.

      Візьму перо в тремтливі п'ястуки,
      Змахну, немов мечем, Оккама лезом.
      І потечуть розлогих дум струмки
      Про вічне - без еротики та сексу.

      Сплелись павученята - Янь та Інь,
      Апофеоз любовної рулади...
      Мовчать кошлатоброві мудреці,
      Не знають, що мені на це сказати.

      Лебідонці погладжую пупок,
      Трудіться й ви. І вірте - Бог поможе.
      Сердито в шибку грюкає дідок,
      Від наших охів спатоньки не може.

      18.11.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    106. Майбутнє
      За книшем навідався в сільмаг,
      Глянув ціни -тьохнуло під серцем.
      Років п'ять вже настрою нема,
      Вичерпала влада сміх до денця.

      На синичку цілиться котко,
      Тихо підкрадається до пташки.
      А реформи, наче молотком,
      Б'ють у лоба дурнів без промашки.

      Вивів рать очільник на парад,
      Генерал ногами ловко хвиця.
      Будуть всім цукерки-шоколад
      На Різдво, на Пасху і на Трійцю.

      Хмарка пропливла по бірюзі,
      Барабанний дріб летить у небо.
      Повз товпище вишкірених псів
      Каблуками батальйон прогепав.

      Пахне білим грибом і дощем,
      Ген, удалині - сріблиться Лета.
      Що нам влада подарує ще -
      Домовини з вертикальним злетом?

      Щоби із комфортом - у Едем
      (вже такі майструють в Україні).
      Цар в офшор з мішком грошви бреде:
      Скажуть - москалі в усьому винні.

      Офензива в торгашів - гешефт,
      Бомба - за ціною "Мерседеса".
      І стріляє в тишу кулемет,
      Струшуючи листя на березах.

      Знов пиляють сосни і дуби,
      Йде війна. На дошки такса більша.
      Гільзи - в брухт, солдатів - у гроби,
      Результат - довкруж цвинтарна тиша...

      17.11.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    107. До праці!
      - А хто він - Бог? Вселенський деміург?
      Чи той, у кого Каїн був онучком?
      Спитав попа, а той Писанням "Бух!"
      По маківці і каже: "Вчися лучче".

      З амвону звично крутить хараман,
      В страху дрижить монашка блідолиця.
      А, може, раю, братики, нема?
      І пекло - чиста вигадка брехливця?

      У мене як і в мавпи є задок,
      У животі бурчить після обіду.
      За що ж нести священнику оброк,
      Хреститися по празникам для виду?

      Розплющив очі. Ох і гарний світ!
      В руках тримаю стиглий сніп з обжинка.
      А Бог - це я. І трудівник-сусід,
      Утомлена від праці люба жінка.

      Стриба ріллею трутень-горобець,
      Селяни косять хліб після отави.
      І кожен з нас, насправді, - Бог-Творець,
      Кадила і підрясники тут зайві.

      16.11.2018р.

      Ходімо!

      Відомо, що Слово - політика
      Писакам - багацтва кайло.
      Не буде людини з піїтика -
      Працює перо-помело.

      Стоїть віршотворець із лантухом
      Хвалебної кашки-медку.
      Управно віншує мордатого,
      А ти, мій народе - "смакуй"!

      Митцеві не можна торкатися
      До влади! Є глузду межа!
      На вічності лишаться надписи:
      "Продажний", "Нещира душа".
      PS:
      Ходімо, брати, там де віче
      Та ватра повстання горить.
      Громада до себе нас кличе,
      А владі хай служать щури.

      15.11.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    108. На крилі
      Ось і перший сніжок. Дочекалася осінь сестриці,
      По шовковому платтячку навхрест сорочі сліди.
      Під порогом осклілі очиток, календула, грицик...
      Одягув уночі дід Мороз у шматочки слюди.

      І немає тепла. В око вцілила голочка льоду,
      Плачуть сірі тони і дзуміє мінорний акорд.
      Залишаю позаду у мареві Києва контур,
      А попереду бачу омріяний сонцеворот.

      Молода ще зима. Є проріхи у білім наряді,
      Видно жухлу траву, зеленаві ростки житніх врун.
      Відлетіли ув ирій брати мої й сестри пернаті,
      Ну, а я - вогнептах - без Украйни одразу помру.

      Час іде завірюх. Білі коні закусять вудила
      І впаде на хати із небес снігопад-молоко.
      Гордовито зима на крило мені тихо присіла,
      Огортаючи душу гарячу холодним льодком.

      14.11.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    109. Радість
      Доста в чаті докучати людям,
      Писунам влаштовувать парник.
      Умощусь калачиком на грудях
      У моєї любоньки-жони.

      Скинув із Пегаса, врешті, шлею,
      Був з сідлом, тепер стрибає без.
      Відпочину тілом і душею,
      Притулюся серцем до небес.

      Ще не косовиця - лиш обжинки,
      Ледь одкрив еротики калам.
      Хай твердіють еротичні піки,
      Прагнучи уваги і тепла.

      Далі - в небо! Там, де сонце й хмари,
      Жайворини щебіт навесні.
      Вигинає жінка стан гітарний,
      Вже й мої обіймі затісні.

      Лиш любов знімає гріх із карми,
      Впало в ліжко ангела перо...
      Посміхнулась райдуга над нами,
      Вкрила світ осонценим шатром.

      14.11.2018р.

      Страхи

      Писати про кохання вже боюсь,
      Розстроївся, в очах стоїть волога.
      Як щось не так - одразу в носа "Лусь!" -
      Учителька у мене вельми строга.

      Ерато вчить щодня любові! Спец!
      Пегас пасеться звично під Парнасом.
      Але халепа! Кожен твір - капець!
      Ще й муза хтива ростібає пасок.

      Безцеремонно зверху гола "Гоп!",
      Усілася і каже: - Сексу хочу!
      А я ж митець! Поет! Серйозний хлоп!
      Але дрижить перо, вихляє почерк.

      До біса схиму! Я не голубий!
      Не збоченець маньячний - Боже правий!
      Тож лірику любовну обхопив
      Двома руками і несу в отави.

      Над головою щиглик "Фіть!" і "Фіть!",
      Стелю під спинку плащик од "Версаче".
      Панове, про кохання попишіть,
      А ми тим часом з музою поскачем.

      13.11.2018р.
      Зоровенькі були!

      Каюсь. Визнаю свою провину,
      Вчора шпетив нетверезий кум.
      На обід з'їдаю цибулину
      І дебелу жменю часнику.

      Біля мене в транспорті не тісно,
      Люд відходить хутко у кутки.
      Та зате здоров'ячко - залізне!
      І у ліжку з мавкою верткий.

      Йде чувак. Під носом мокра булька,
      Нежиттю імунітет убив.
      Бевзеві смакує жуйна ґумка,
      Що ж,- зустріне старість без зубів.

      Відучора, браття, непартійний,
      Лідер крикнув: - Геть від нас іди!
      Бо часник піджовую постійно,
      Хекну - утікють і чорти.

      І у секті довго не пробув я,
      Раз кахикнув - гуру драпака.
      На балконі у мішках цибуля,
      З хати ні ногою без зубка.

      Повечеряв, випив кухля браги,
      Звично часничку у рота '"Гоп!".
      Хай в аптеку бігають невдахи,
      Платять гроші за дурний сироп.

      14.11.2018р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    110. Цей світ
      Із мене досить ґвалту, революцій,
      Кажу "Привіт!" - відповідають "Гав!".
      А поруч осінь. Кущик глоду куций
      Безлисті віти з розпачу підняв.

      У гетьмана скінчилась п'ятирічка,
      А хоче править ще стонадцять літ.
      Вчепилася у ягідку синичка,
      Подзьобує м'який, солодкий плід.

      Збиваються собаченята в зграї,
      Прийшла пора гризні за булаву.
      Березу вітер лагідно хитає...
      - Полиш, я сплю. Весною оживу.

      Терзатиме цей світ людва довіку,
      З усіх усюд летить"Ура!", "Ату!"...
      Ми сидимо із осінню в обнімку,
      - Давай,-кажу,- косицю заплету.

      13.11.2018р.

      Сучасний митець

      То що - зоставсь без доларів, песет?
      Останню гривню за хлібину всучив?
      Бо влада в нас забрала геть усе:
      Ліси, поля, яри, озера, кручі...

      Володар ледь улазить у штани,
      Сховався за штиками і парканом.
      Украв заводик, банк - і запанів,
      У нас на шиях умостився гарно.

      А челядь теж метка - не ловить ґав,
      Гребе під себе все що до вподоби.
      Чи хтось із кодла цього воював?
      Звичайно, ж ні! З баблом носили торби.

      Довічно хоче правити пузань,
      У цьому також і твоя провина.
      А тля і далі соки висиса,
      Ще трохи - і засохне деревина.

      А я - митець! Не майстер боротьби!
      Сиджу за "компом", виплітаю віршик.
      А ти, селюче, краще не хропи -
      Іди на барикади. Ми ж напишем,

      Що ти віддав життя за кращий світ,
      Гасив за нас повстання і пожежі.
      Мені пора. Остигне ще обід
      Або до столу всядуся не перший.

      13.11.2018р.

      Самота

      Від писак сучасних - "без ума",
      Хоч цей світ чорнилом теж забризкав.
      Крила або є, або нема.
      В курки є. Хоча літає низько.

      Нам потрібна кожна Божа твар,
      Одуди, горобчики, лелеки.
      Прочитав сонета - чую "Ка-р-р-р!",
      А канцону - щебіт соловейка.

      Чи до співу кожен має хист?
      Мо, перо в руці - вантузний квачик?
      Плаче пересмішник-гуморист,
      В ґвалті став оглухлим і незрячим.

      Вибачте, як щось не те сказав
      Чи образив ненавмисно віршем.
      Полечу в холодні небеса
      Умерзати крилами у тишу.

      12.11.2018р

      Пора

      На збройний спротив сил уже нема,
      Втекти не встиг, тепер плачу побори.
      Сьогодні Україна - це тюрма,
      В заручниках старі, безсилі, хворі.

      На виборах по телику факір
      Просвище про багацтво анекдотик.
      А люд кайлує, наче батраки,
      Щось скажеш проти - будеш без роботи.

      Пенсіонер - суспільний паразит,
      Побачив ціни - і від страху збліднув.
      Усе що маєш - скоро віддаси,
      А потім йди, лягай у домовину.

      Цей світ не для ліричних добряків,
      Вони між нами - риби кистепері.
      Не грає влада з людом в піддавки,
      Панують грошовиті людожери.

      До Польщі тато секс-товар веде,
      Заробить на дочці (торговець тертий).
      ...Зоставимо цю землю для людей,
      А тим хто тут живе - пора померти.

      12.11.2018р.

      Добре торгувалося

      Мій уряд реформу одгепав,
      По шию заліз у гаман.
      Вам туша котяча не треба?
      Його сил тримати нема.

      Продам за ціною щурятка,
      За смаком, неначе пупок.
      В країні немає порядку,
      Грошви не настачу - їй Бо!

      Щоденно очільника плеще
      Про рай на землі язичок.
      Собака ж - дорожча за тещу,
      Вартує як кінь хом"ячок.

      Телятинка нині не в моді,
      Не в тренді котлети з ікри.
      Продам кошака в переході,
      Скажу покупцеві - це кріль.

      12.11.2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Тантричне
      Сьогодні млявий. День рахую ґав.
      Не вистачає, мо', тестостерона...
      Не вдовольняє муз моя снага,
      Можливо, їм жорстке потрібне порно?

      На ліжко Мельпомену погукав,
      Поцілував їй родимку на пупі.
      Включив TV. А тамко голяка
      Танцюють піп із попадею вкупі!

      Евтерпі дав планшетика свого,
      Привів до неї хвору Клітемнестру.
      За мить лунають вигуки "Ого!",
      По ликах бачу - збадьорились сестри!

      Мені не вперше тішити мадонн,
      Сексшопиних цяцьок доставив лантух.
      Тепер у хаті - ґвалт! Арамагеддон!
      По Терпсіхорі повзає Ерато.

      За "компом" Полігімнія "в трудах" -
      Наснажується торсами амурів.
      Мене забули! Братики - біда!
      Даремно сподівавсь на "шури-мури".

      Помчав до Кліо на усіх парах,
      Розстібую вродливиці халатик.
      Але вона для мене застара,
      Кохатися не хоче - тільки спати.

      В кутку хвостом вихляє песик Рекс,
      Звисають з рота порвані колготи.
      Лишається один тантричний секс
      Із візаві у дзеркалі навпроти.

      12.11.2018р.
      Істина

      На руці любоньку підняв,
      Шурую під халатом.
      Якщо ж не мнякати щодня,
      То стане твердувата.

      І хоч ти мудрий Водолій,
      А чи гарячий Овен -
      Потрібен досвід немалий,
      Бо діви гонорові.

      Амур поклав на лук стрілу,
      Цей світ любов вартий.
      Кохана шепче: - Поцілуй
      Трикутничок кудлатий.

      Благословляє нас Аллах,
      Дажбог і Будда скопом:
      Персисту сарну осідлав,
      Пустив чуття галопом.

      Підходить тісто на пиріг
      Та еротичний пляцик.
      З пра-кореня помежи ніг
      Встромив мітлу відьмачці.

      У мавки серце в грудях "гуп",
      Аж стогне, бідолаха.
      Нехай кричить, немов на пуп
      І тоне в "охах-ахах".

      12.11.2018р.










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. Осінь та зима
      Ранок. Спить утомлена столиця,
      Сигаретний вруниться димок.
      В ліжку осінь. Гарна молодиця,
      З нею третій місяць живемо.

      Хорошулі-молодиці "Аве!",
      Стягую із литки чобітка.
      А зима підморгує лукаво,
      Їй шепчу: - Білявко, зачекай.

      Знаю, важко під альковним раєм
      В черзі ждати. Гірко, селяві.
      Незабаром осінь задрімає,
      До весни, красуне, буду твій.

      - Ах невірний! Ах ти піп-розстриго!
      Я для тебе хто - покорм? Пшоно?
      В ревнощах сипнула в очі снігом,
      Зачинити ледь устиг вікно.

      Сніг розтав. Звисає з носа крапля,
      Бігають по тілу дрижаки.
      Осінь трохи лагідніша краля,
      Каже,: - Буде в тебе день жаркий...

      Звично лізу під її хламиду,
      А вона...уже літає в снах!
      Де моє палке й гаряче літо,
      Де моя розбурхана весна?

      11.11.2018.р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    113. Іззаду
      Історія страшна. Тож я присяду
      І вип'ю для відваги грамів сто.
      Підкралася зима підступно ззаду,
      Пегасика гризнула під хвостом.

      У листопаді з пущі тхне морозом,
      Скінчився романтичний падолист.
      В поета є штанці зимові з ворсом,
      А у лошаки - тільки куций хвіст.

      Кагор ковтаю (Veritas in vino!),
      Лежить під боком муза в негліже.
      А вітер дме! Від холоду скотина
      Дрижить і плаче, навіть не ірже.

      Не хочеться аби земелька пухом
      Пегасові стелилась чи зачах.
      Тож коника крилатого кожухом
      Накрив іззаду з барського плеча.

      Вдягнув на вуха пижикову шапку,
      На бабки - жінчин в яблуках халат.
      Надходить ніч. Мороз ударить зранку.
      Ізаду тепло. Добряку - віват!

      10.11.2018р.

      Любов

      Несуть коханці любоньок до скирт,
      Цілують в'язи в пластикових перлах.
      Закоханих страждальців повен світ,
      Без них щемка поезія померла б.

      Хіба цікаве кабанця "Куві!"?
      Я до краси й пастелі змалку чулий.
      Люблю кокетування, як і ви,
      Мрійливі "охи" діви-капризулі.

      Колишуться у пазусі м"які
      Опуклості, аж сіпається око.
      Об тазові костисті мослаки
      Тернутись хочу, наче ненароком.

      Танцюємо чуттєве па-де-де,
      Шумить у голові амурний трунок.
      А ніс уже упав за декольте,
      Вуста зронили перший поцілунок.

      А далі - вихор! Лахи з плоті - геть!
      З Венерою сплелися у екстазі.
      Отак, столітнім, хочу стріти смерть,
      Якби не голод - з мавки би не злазив.

      Пишу по темі звично без кальсон,
      Лягають на папір пучком рулади...
      З алькова чути млосний голосок:
      Біжу - дружина кличе цілуватись.

      10.11.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    114. Сонце чи місяць?
      Невідомо - правда це чи жарт,
      Знамо тільки - місяць був уповні.
      Сів поет з розгону на шпагат,
      Виваливсь "талантище" назовні.

      Чи блідавець трохи з бодуна,
      А чи сонце спало у коноплях,
      Бачу, що Пегасові хана,
      В музи передсмертні крики, воплі.

      На бандурі бринькає акин,
      В дами серця під очима слізки.
      Сумно, бо "творіння" - здохляки,
      Кожен віршик - мухомор поліський.

      На папір кошлаті рими "Плиг!",
      Тля обсіла поетичну гілку.
      Критик би "ашугу" допоміг,
      Затягнув би у труси резинку.

      Нині кожен - геній, златоуст,
      Табунами бігають таланти.
      У модерні потопає глузд.
      То чому ж я, сестроньки, не радий?

      09.11.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    115. Сонцемісячні хлипи
      Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
      Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
      Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
      Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

      Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
      Візаві обгризає ростки з графоманистих грядок.
      Ох і лютий шкідник! Сколопендра! Оса! Шершень! Ґедзь!
      Ще й заклинило сміхом мою поетичну гармату.

      Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
      Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
      Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
      Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.

      Я хотів огризнутись, погавкати дзвінко у тиш
      І покликати зграю таких як і я графоманів.
      Та розбіглась братва, у пологах дописую вірш,
      Шепче вирок Пегас: - Цей твій опус, невдахо, останній.

      Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
      В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
      Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
      Між ногами від горя набігла таланту калюжа.

      07.11.2018р.

      Борщ

      У жінки тільки борщ у голові,
      Варехою у казані шурує.
      А чоловічок - схимник-херувим -
      З Венерою жадає сабантуя.

      На вушко про любов їй "бу-бу-бу",
      Потроху ззаду мнякаю м'якушки.
      Дружина ж одкопилила губу
      І пробує на смак гарячу юшку.

      Пішов у наступ! Заштовхав козу
      Під пахву і хутенько до алькова.
      Шепоче мавка: - Ну ти й телесун!
      Не вдовольниш - борщу не буде й плову.

      Амур волає: - Браво! Молодці!
      У захваті мене за пейсик смика.
      Потрапила ув еротичну ціль
      Потужна термоядерна голівка.

      Кипить казан із м'ясом на вогні!
      Фінальний залп! Нема уже картечі!
      Жона питає: - Муже, зголоднів?
      Ходім на кухню, борщика похлебчем.

      06.11.2018р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    116. Сонцемісячна голівка
      Ну ти подивися який борзописець!
      Пером безупину шкребе!
      Ні риба, ні м'ясо. Ні сонце, ні місяць,
      Знайомтесь: вельбучне цабе.

      Читаю творіння - аж серце калАта!
      Оце головастик утяв!
      Хотів критикнути та, мабуть, не варто -
      Обпудиться з ляку дитя.

      Піїта сьгодні зібрався хвалити,
      Ще й вушка помажу медком.
      Хай пише спокійно своє тинди-ринди
      І доїть з бичка молоко.

      Блідаве світило путі освітило,
      Кувікнув у ніч какаду.
      Скиртую. Віршець настромляю на вила,
      На вежу погною кладу.

      Старався невдаха творити про вічне,
      Природу, любов ітд.
      Все добре, "маестро". Компост поетичний
      В сатирика не пропаде.

      А "майстер"моторний, працює до ночі,
      Шикує словечка в ряди.
      Збігають по щоках солоні струмочки,
      Похлипай зі мною і ти.

      06.11.2018р.




      Вишні

      До природи змалку небайдужий,
      Описав дуби, веселку, град.
      Хоч і гарні на папері ружі -
      Люди цікавіші востократ.

      Лан із житом - аж до виднокраю!
      Зерня восени посіяв дід.
      Щовесни нові сади саджає,
      Яблуками й медом пахне світ.

      У злодюги хата за парканом,
      Пси і дріт колючий в три ряди.
      Милосердя не очікуй - марно,
      В нього друг - баблоси, а не ти.

      Люди, люди,- суміш чорно-біла,
      Все укупі - грішне і святе...
      А фінал один - сира могила,
      Хрестика поставлять ітд...

      Крадем, брешем, тонем в оковитій,
      Жіночку щодня - носком, під дих...
      То навіщо жить на цьому світі,
      Залишати пляму чорноти?

      Може, накосячив десь Всевишній,
      А чи я побачив щось не те...
      Напишу вам про квітучі вишні,
      Відпочину трохи від людей.

      05.11.2018р.
      Прозаїчне

      То що - писати знову про любов?
      Невже не надокучило громаді?
      Повірте, утомивсь і я (їй бо!)
      Лежати вік у жінчинім халаті.

      Між груденята носа утопив,
      Ручицями обняв м'які пампушки.
      Годину вже цілуються пупи,
      Летить до стелі пір'я із подушки.

      Усе як завжди. Втратив інтерес,
      Тамую від краси зубовний скрегіт.
      Ще трохи - і завию, наче пес,
      Бо хочеться романтики, елегій.

      А, може, треба стати чабаном
      І залягти у травах між овечок?
      Та молодиця каже: - Коник, но-о-о!
      І ноженята "геп!" мені на плечі.

      Рвонула плоть гаряча в небеса,
      Амур у зад ввігнав любові шпичку.
      Панове, пропущу один абзац,
      Утішити потрібно молодичку.

      Немає сну. Над мавкою навис,
      Не витримав - кручу у "гайку" "гвинтик".
      В душі нірвана, еротчний бриз...
      Ну як мені кохану не любити?

      06.11.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    117. Вояж
      Вояж
      А море штормить! Бурунами заплигує в небо,
      Баклани та чайки сардинки хапають між хвиль.
      Я в бурю іду! Ув адреналіні потреба,
      В порепані длані в'їдається намертво сіль.


      Тут гарно. Немає сатириків і людожерців,
      Не бачу пацяток у клуні й охвістя кози.
      Хай сніє людва в пилюзі між брошур і книженцій,
      У власні писання сумні умочає носи.

      Одірваний бакен в кільватері сонно моржує,
      Поблимує оком і мовчки "Рятуйте!" кричить.
      Частину життя проживають поети усує,
      Бажаючи власний талант розміняти на мідь.

      Діра у вітрилі! Забемкала ринда у шкотах,
      До берега треба, а вітер у море несе.
      Невже утоплюся або заковтне кашалотик,
      Дружині-ласкавиці не розшнурую корсет?

      Нема маяка, ані пірса, ані хвилеріза,
      Уже не до сміху, я квола людина - не кит.
      Форштевнем у скелю з розгону баркас настромився
      І до Посейдона у гості лечу за бушприт.

      Зловила у сіті знетямлена кораблетроща,
      Стрибає на хвилях голівка моя кавуном.
      Вчуваю прибій, зрію берег високий крізь дощик,
      А море штормить! Тягне крабик за пальця на дно.

      04.11.2018 р.

      Море

      Понт Евскінський, наче, без "понтів" -
      Ні тобі цунамі, ні мусонів.
      А у мене виводок котів,
      Невеличкі, десь такі як поні.

      Зняв рейтузи, плавки, паранджу,
      Із розгону "Бух!" у води сині.
      Плавати одного в морі вчу,
      За буйки цургеню на чуприні.

      Волочу на дно секунд на п'ять,
      Щоб звикав до моря-окіяна.
      А жінки із берега кричать:
      - Що ж ти робиш, гицель окаянний?

      В бурунах із ним танцюю вальс,
      По обіді плаваємо брасом.
      Я готую котика в спецназ -
      Буде диверсантом-водолазом.

      На губах просохло молоко,
      Котик на очах щодня мужніє.
      Щоб не втік, то якір із цепком
      В нього день і ніч висить на шиї.

      Та піднесли небеса сюрприз,
      Ворон недарма учора каркав:
      Втік вусатик! Цепа перегриз!
      Налякав до гикавки вівчарку.

      Рушив на ловитву. Змучивсь - ох!!!
      По підвалах аж до ночі швендяв.
      Я тепер досвідчений - не лох,
      Кіт сидить у кліті для ведмедя.

      Сонце впало за далекий пірс,
      Шпацирую по пісочку босий.
      Завтра - в море. Романтичний бриз
      Обіцяють метеопрогнози.

      03.11.218р.

      Все не так?

      Сьогодні мудруватиму. Ачей
      Мої думки вам стануть у нагоді.
      Красуня - насолода для очей,
      Жона розумна - джокер у колоді.

      Сяйна Венера знадами на біс
      Удень і уночі під носа тиця.
      А ти, щасливцю, сомиком крутись,
      Кумиру догоджаючи в спідниці.

      Розумна пригодовує борщем,
      Увагою та словом ваговитим.
      Кричить мужик: - Любові хочу ще!
      Мені без тебе, любонько, не жити...

      Моделька ніжку мужу в руці "Бух!",
      Погруддям по губах торка грайливо...
      Розм'якнув чоловіченько-лопух,
      Кишені із баблом глитнула прірва.

      Націлився баранчик на вівцю,
      А півень курку на травичку кличе.
      Помацав литку? Йди тепер, працюй.
      Чи все не так, шановний чоловіче?

      05.11.2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    118. Муки творчості
      У кота нірвана! Не буди!
      Спить на пузі у вельбучній позі.
      А у мене день і ніч труди,
      Жінка й теща лускають по носі.

      - То не так, і це не зовсім те! -
      І від злості надимають щоки.
      Моркви їм із яблучком натер -
      Я зятьок у догоджанні ловкий.

      Прицургеню "мані" - "цап" й нема,
      Уночі в куточку плачу нишком.
      Капітал скопичує маман,
      Доця - поетеса, хоче книжку.

      Не купую рік уже трусів,
      На шкарпетках - латочка на латці.
      Лиш смокчу від ковбаси гузир,
      Крейду їм, поповнюючи кальцій.

      А жона заглитує кав'яр,
      Курагу, горіхи, авокадо.
      Щоби мозок лепсько працював
      І росла ушир ума палата.

      Все для вас, шановні читачі!
      Назбирать лишилося три тищі.
      Не соромся, любонько, "топчи"
      І сідай писати знову вірші.

      03.11.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    119. Безвихідь
      Ніч дрімає. В хаті нітелень,
      Лиш скрипить напівзакрита хвіртка.
      Я тебе кохаю кожен день,
      Хоч і знаю - ти не власна жінка.


      В тебе дар любові не зачах,
      Дзвоном калатає серце-пташка.
      Благовірний п'яний, у кущах,
      За дружину - самогону пляшка.

      Я у пеклі, друже. Не в раю.
      Не любов, а жаль-гадюка душить.
      Просить сонця - я його даю,
      Хоче ласки - жертвувати мушу.

      В домовині старший син зотлів,
      І молодший на війні не вижив.
      Вже знімав красуню із петлі,
      Мотузяччя досі руки ріже.

      Не повернуть з вирію ключі,
      Безум зачіпає чорним краєм.
      А дружина знає і мовчить,
      На "любов" мене благословляє.

      А чи зможу оживить пустир,
      Відродити напівмертву квітку?
      Шепчуть губи: - Боже! Відпусти!
      Та ще дужче обніма сусідка...

      02.11.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    120. Випердос
      От нащо свиням гриви заплітати,
      Підковувати змучену блоху?
      Фантазія у геніїв багата,
      Оригіналів - спробуй порахуй.

      В мистецтві нині модне понтовите,
      Хвалити звично естетичний слиз.
      На оплески несуть словесні скирти,
      Малюнки божевільного - на біс.

      А чи модерні словеса зопрілі,
      Де кожен образ, мов клубок ліан?
      Втопили гопака в хавана гілі,
      За римами клубочиться туман.

      В Пегаса-гея одростає вим'я,
      Носити музу бороду навчив.
      А майстер жде хвали, благоговіння,
      Та навзаєм - тікають читачі.

      І де шукати логіки осердя,
      Козою ґлузд вистрибує із лоз.
      Вважав, що доторкнувся до безсмертя,
      Пригледівся - банальний випердос.
      02.11.2018р.

      Сумовите

      Ой, брати мої, парнокопитні!
      Невеселі, сумні п"ятаки!
      Вас поріжуть на Паску у квітні,
      Будуть сало, ковбаси, шкварки.

      А мені у руках саложерів
      Пощастило - утік від ножа.
      Лиш довіку розхитано нерви
      В хащах тиждень по тому дрижав

      На сніданок була бараболя,
      Січка пріла - не кава лате.
      У свиняки одна лише доля:
      Стати їдлом голодних людей.

      Сподіваюся, може, і всує,
      Що втечу в небеса, мов Ікар.
      Рай свинячий, я знаю, існує,
      Та до нього дорога важка.

      Повернутись не можу на згубу -
      Свиноріз приготує обід.
      Засинаю у листі під дубом,
      Осипаються жолуді з віт.

      01.10.2018р.

      Під вікном

      Задощило. Потемніли обрії,
      Догорає на вікні свіча.
      Восени поети в меланхолії,
      У зітханнях схована печаль.

      Б'є по нервах шерхіт падолисту,
      З піднебесся сумовите "Кру!".
      У тепла фіаско, неміч, відступ,
      Лізе длань за смертю в кобуру.

      В піджака мокріють плечі й вилоги,
      Спить на ляді тлустий кіт Баюн.
      Хмаровиння чвертьтонами сірого
      Падає на голову мою.

      Трем душевний (настроєве ехо),
      Зів'ядає в серці пастораль.
      Йде сусід. На вигляд - Дені Трехо,
      А мені б з розгону у сераль...

      Тупцювати під дощем невесело
      Й мацати вогке вікно-слюду.
      А дружина в ліжку пахне веснами,
      Бачу литку файну, молоду.

      Так замерз, що ніс та вуха сині,
      Працював, обляпався вапном.
      Грітися у гості до богині
      Лізу у прочинене вікно.

      02.11.2018р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    121. О, море міа!
      Зігнав сонливий усміх з писка,
      Потер долоні шкарубкі.
      Лінуюсь чистити зубиська,
      А от писати - навпаки.

      Наснилося сьогодні море
      І барабульчин тлустий ніс.
      На вушко шепче темку мойра:
      "Без мавки тут не обійтись".

      Луплю Пегаса в хвіст і в гриву,
      Росте, росте натхнення брость!
      У руки "цап" на пляжі діву,
      З розгону за прибій "шубовсть!".

      Їй омовіння не зашкодить
      В солонім розчині води.
      Хлюпнула в ліфчик прохолода,
      Кричить дружина "Відпусти!".

      Ногами хвицає кохана
      Ще й пазуриськами шкребе.
      А я іду по дну титаном,
      Тримаю небо голубе.

      Екстаз! Ще трохи - і зомлію!
      В очах від радості туман!
      Нехай сидить краса на шиї,
      Литками шию обніма.

      01.11.2018р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    122. Повернення
      Тікаю із тілесної тюрми,
      На полі бою впав. Мабуть, убитий.
      Душею доторкнувся до пітьми,
      Ледь не погас, уярмлений Аїдом.

      Тепер у пеклі воїн-гречкосій.
      Володар смерті пікою у груди
      Штовхнув назад і каже: - Ти не мій.
      Вертай туди, де скаженіють люди.

      До мене ходу ангелам нема!
      Лети назад! За Стікс - табу! Ні кроку!
      ...Отямився у гуркоті й димах,
      Довкола в триколорах п'яні орки.

      Упились. І добити не змогли,
      В оселі діда втомлено поснули.
      Під боком стиглі братики-хохли,
      Розстріляні. Повсюди гільзи, кулі...

      Бурят мерця останнього роззув,
      Окинув крам хазяйновитим оком.
      Пішла орда. А я у рай повзу,
      Вже бачу рідний прапор над окопом.

      31.10.2018р.

      Молю

      Творіння акт! У висях грають гімни,
      Із раю тягне запахом олив.
      Адама Бог виліплював із глини,
      Лише до праці руки не помив.

      Там, де душа - прилип шматочок бруду,
      Де серце - трохи сажею мазнув.
      Життя чудесне удихнув у груди,
      Прокинулась людина оді сну.

      А згодом зрозумів: дільце нечисте,
      Та пізно - люд розмножився уже.
      Довкола гвалт, крадіжки та убивства,
      Ножа виймає братик-людожер.

      У бубна б'є шаман, чаклує вуду,
      Народець п'є усе - смолу, айран.
      Щербатий глек, тріщинувате блюдо,
      У стрісі незалатана діра...

      Прицілився в сусіда - не промажу,
      Все заберу - жону, будинок, пса...
      Внук просить Бога: " Витри бруд і сажу !"
      Але мовчать оглухлі небеса.

      31.10.2018р.






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    123. Пока!
      Хазяїн бульбу насипає в лантух,
      Багач! Не понтовитий фраєрок.
      А писунам потрібно небагато:
      Чорнило, лист паперу і перо.
      '
      Плететься в'язь, струмком біжить водичка,
      Поезії звільняється сичуг.
      В поетів ритуальна перекличка
      Та я мовчу, бо мудре шкрябочу.
      '
      Учора віршувалося про осінь,
      Еротикою бавився вночі.
      Пора про сніг (зима уже на носі),
      А потім про весну, птахів ключі..
      '
      Грунтує полотно сусід-художник,
      Довбає скульптор мармуру шматок.
      Здаватися творцем бажає кожен,
      Я теж неначе вправний, "молоток"!

      Гора Парнас насправді невелика,
      Тягну туди Пегаса за хвоста.
      Хоча "творіння" - лубочна картинка,
      А не чеканка пишна, золота.

      Пухнастик карася вхопив на таці,
      Дав щигля. Думав - татя налякав.
      А він од люті укусив за пальця:
      Сьогодні не писатиму. Пока.

      30.10.2018р.

      Ну шо?
      Я - чесний хлоп, не з панівної касти,
      З грабунків не наварюю хісна.
      То нащо влада? Звісно - щоби красти!
      Невже, мій друже, ти цього не знав?

      Вгодовані, напахчені, пикаті!
      Хапкі купипродайки- торгаші!
      А в тебе тільки жінка й діти в хаті,
      І не бурчи - нестатки заслужив!

      Бо цупив сам як випаде нагода,
      Ділився із баригами добром.
      Тепер пливе в царка од жиру морда,
      А ти махай і день, і ніч кайлом.

      Пенсіонери "пашуть" до загину,
      І ти рабуй мовчазно, і не вий.
      Заробиш на дешеву домовину,
      На музику не вистачить грошви.

      Чи можу щось порадити народу
      Аби живими вийти із юги?
      Голосувати варто за "Свободу",
      А решта - кровососи, реп'яхи.

      10.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    124. Про погоду і природу
      Застряг поміж трухлявих щогл,
      Узяв фальшиву ноту:
      Писати тягне ні про що -
      Погоду чи природу...

      Пегас хоч кінь, проте рідня,
      А музонька - за жінку
      Про вічне квецяю щодня,
      Блищить німбець над ликом.

      Нема у хаті ніц тепла,
      Вдягнув кожух, рейтузи.
      Зрання недогризки рулад
      Витискую із музи.

      А вічне - це лише любов,
      Пристойне "мусі-пусі".
      Голівка від трудів бо-бо -
      Сатирики у курсі.

      Замучив поетичний сказ,
      Пегас кусає грати.
      Я - віршороб, не ловелас,
      Ролями помінятись?

      28.10.2018р.

      Остання ніч

      Зашарілася мавка вродлива,
      Губки - персики! Мед! Шоколад!
      Знаю певно - попереду прірва,
      Повернути не зможу назад.

      Що, мій друже голодний, порадиш -
      Варто " з'їсти оцей "рататуй"?
      Райська пуща розчахнута навстіж,
      На заклання, осліплий, бреду.

      Розколошкаю знічену даму,
      Хай цнотливиця ахне в жазі.
      Час надходить очистити карму,
      У фіналі звалитись без сил.

      Почались еротичні кульбіти,
      Попід лоба очиці пливуть.
      За любовний ковточок амріти
      Заціловую трепетну грудь.

      Наче змії скрутились у кільця,
      Здався дамі козирній валет.
      Соло в партії цій не годиться,
      Тут працює амурний дует.

      Прощавайте альковнії кубла!
      Завтра - шлюб! Добровільна тюрма!
      Тихо любка на грудях заснула,
      Трохи згодом - і я задрімав.

      28.10.2018р.

      Від любові

      Трагедія. Годину як сумний,
      Безрадісно жую цукеру "Тузік".
      У мавки осяйної вихідний,
      Складає вірш. Табу на "мусі-пусік".

      Хоч непитуший та хлебтав би ром,
      Страждаю люто, жити геть не хочу.
      Жона про осінь шкряботить пером,
      Мрійливо закотила карі очі.

      Сьогодні я солдат - не командир,
      Впиватись мушу жінчиним талантом.
      А в неї дума рветься на папір,
      Хвилюються в кофтині груденята.

      З гєнни лине музика Гуно -
      Сусід для хула-хупи свердлить дірку.
      А осінь зирить в хату крізь вікно,
      Дмухнула листям жовтим у кватирку.

      Серцевий збився ритм! Натхнення пік!
      Апофеоз! В творця естазні крики!
      А я не геній - просто чоловік,
      Кричу тоді, коли кохаю жінку.

      Під талією лагідно провів,
      Поцілував із тилу в тепле вушко -
      І...чудо, сестри! Я не овдовів!
      На "комп" кохана кави "хлюп" із кружки.

      А ви пишіть. Нових шукайте тем,
      Відточуйте пегасові підкови.
      Забута осінь, листячко руде...
      Дружина стогне. Звісно, від любові.

      29.10.2018р.

      І живий, і здоровий

      Написав про все - весну і плов,
      Універсум та закони Ома.
      А тепер (уперше!) - про любов,
      Тема темна, зовсім невідома.

      Знамо, діви є стрункі, рябі,
      Фотками обклеєна вся спальня.
      Де моя - не знаю, хоч убий!
      Як шукати джерело кохання?

      Пляж. Повсюди пишні тілеса,
      Колобки пухкі, цибаті сарни...
      Розгубивсь! Хитається бізань!
      Всіх помити багнеться у бані.

      Муки геть! До біса балачки!
      Вибрав. Хутко плавом до красуні.
      А до мене брасом, три "качки",
      Упіймають - будуть вави, нюні.

      Заховався сомиком на дні,
      Налякався, ледь не втратив мову.
      Краще мати фотку на стіні
      Та живим лишитись і здоровим.

      29.10.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    125. Осінь, наче
      У небесах - міжхмарна просинь,
      На мештах - листячко руде.
      Оспівувати гайда осінь,
      Бо скоро снігом замете.

      Танцює вітер буги-вуги,
      За роги шарпає козу.
      В природи нині сіра смуга,
      А я на літепло ласун.

      Вона ж у листопаді гола,
      Дерев шкелетики сумні.
      О, де ж ви, літня баркароло
      І вальс цвітіння навесні?

      Чорніють прибрані городи,
      На грядках труд селянський вщух.
      Синичка мокра від негоди,
      На дзьобі крапелька дощу.

      Змива сльота сріблясті ниті,
      Хвоста котку гризе блоха.
      Ще вчора в бабиному літі
      Мій ніс у павутині чхав.

      Та сонце променем з-за хмари
      Упало раптом на чоло.
      Такі вони - осінні чари,
      Строфа фінальна. Епілог.

      28.10.2018р.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    126. Будете чи ні?
      Ось одягну хутенько плавки
      Й відкрию, друзі, вам секрет:
      Чим більше сліз - тим більше "лайків",
      Ходім ридати в інтернет!

      У мене музонька толкова -
      СкімлИти день і ніч навчив.
      Подушка сліз уже готова,
      Зову чутливих читачів.

      Закисла в горщику сметана!
      Нема синиці у руці!
      Покинула мене кохана -
      Застала з любкою в сінці.

      Жую позеленілий шніцель,
      Потроху в кендюху бурчить.
      Тепер порюмсати годиться -
      Поспівчувайте, читачі!

      Сльоза упала на сторінку,
      В росі гіркавій олівець.
      Потрібно повернути жінку,
      Інакше бахуру кінець!

      Митець не може без овацій,
      Кортить медяника й мені:
      Ну, як вам віршика забацав?
      Ридати будете чи ні?

      27.10.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    127. Ич, який!
      Бреде крізь ніч хитлива постать
      (почастували кум й кума).
      Нявчить котяра, їсти просить,
      А в мене рибки ніц нема.

      "Піддав" увечері добряче,
      Цебро чи два "прийняв на грудь".
      Мужі - вживають горіляччя,
      Блохасті - миші хай гризуть.

      Котку шкоринки носить тітка
      Побачить - в пазуху їй "Плиг!".
      А я із ним вправляюсь швидко -
      За шкабарняк - і за поріг.

      Чарчину пригубити - радість!
      Кота чукикати - дурня!
      Мені із ним не цілуватись,
      Це дика твар, а не жона.

      На закусь є жирнюча лапка,
      А я люблю суху й пісну.
      Чигає кіт на прикалабку
      Як розкумарений засну.

      24.10.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    128. Мир та любов
      В любові не існує заборон,
      Коханому належить все прощати.
      Бо чоловік - моторний Купідон,
      Сусідки не виводяться із хати.

      Добрезна в чоловіченьки душа,
      Не відмовля - кладе одразу в скирту.
      Гірчила ревність, начебто євшан,
      Тепер нема ні люті, ні обиди.

      Є попідтинню спориші м'які,
      Сінце - для вертихвосток шалапутних.
      А у жадюг, куди не глянь - замки,
      Чоловіки валяються як трутні.

      Ні сам не гам, ані тобі не дам -
      Це не добро! Не заповіді Божі!
      А в мене дім - жаркий любові храм!
      Рипить щодня старе квітуче ложе.

      Раніше на зарплату лиш жили,
      Тепер добро саме пливе у хату:
      На блюдах поросята між олив,
      Трусів нових купила мужу лантух.

      І день, і ніч працює чоловік
      Руками дів у ліжечку обвитий.
      Знадвору чути "'Ко-ко-ко! Куві!" -
      Прийшла пора любовію ділитись.

      24.10.2018р.

      Прозорінь

      Не вірю, що в державі буде лад,
      І ви дарма на чудо сподівались.
      Ще трохи - і судьба поставить мат:
      Фінал один - сумна беззуба старість.

      На Сході діти-внуки у бою -
      Засади, бійні, зради, крики "Hands up!"...
      А тут ліси рубають у раю,
      Везуть в Європу на столи й сідельця.

      Володарі панують від душі,
      Грабують - і вагонами в офшори.
      А ти працюй і тиш не воруши,
      Бо в Київ точно прийдуть триколори.

      Не багатію думкою давно,
      Шальгою дме юга в душевний вилом .
      Ховаю ребра й ноги під рядно.
      А час іде. Потроху точить сили.

      23.10.2018р.
      '



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    129. Розпач
      Дружина - це трояндовий бутон,
      Цей світ на ружі пишні пребагатий.
      А жінка без любові - моветон,
      На манівці заводить долю фатум.

      Не любиш милу? Отже - ти осліп,
      Діра у серці з каменем холодним.
      А на моїй красуні світить німб,
      Митці таких малюють на полотнах.

      Хай голосок коханої луна,
      Мене цей щебіт ніжний не розгніва.
      Це ж - лада! Не докучлива жона!
      Для мене - щастя! Бджілка дзумінлива!

      Ти ж ангелиці поламав крило,
      А на додачу хлебчеш оковиту.
      А жінка - це безсмертя джерело!
      Пощо на пійло проміняв амріту?

      Твій шлюб - Голгота. В тріщинах судьба,
      Шепочуть губи жінки: " Боже, де я?"
      Вчорнила лик зачаєна журба
      І від безсилля плаче Гіменея.

      У висях сполох - блискавки, громи,
      Йде благовірний, у руках ковінька.
      Скотилась по щоці сльоза-кармін -
      Під ноги людям впала бита жінка.

      23.10.2018р.

      Осінь

      Старий уже. Рокам утратив лік
      І видно води Лети у тумані.
      Прозрів! Не дівка осінь, а мужик -
      Байдужий до поетів, графоманів.

      Іду в ранкові сутінки й туман,
      З берізок вітер шати рве а клапті.
      Хіба так чинить жінка? Ні! Мужлан!
      Манери в грубіяна дикуваті.

      Удень ще тепло, сонце гріє торс,
      На мох під буком кличе жвава мавка.
      Геть розімлів. А вранці "бах!" - мороз!
      Тремтить як лист скоцюрблена кабака.

      Крупою з неба підло сипоне,
      Сніжком притрусить лисину немиту.
      Хіба це молодиця добра? Нє!
      Мужик! Принюхайсь, чуєш - пахне спиртом?

      Хай пейзажисти хрипнуть від рулад,
      А з метеопоетів ллється "мило".
      Регоче їм у спини листопад -
      Вдягнуся, щоб не бачив грішне тіло.

      23.10.2018 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    130. За графіком
      Дуже ласий, сестри, до кохання,
      В цій науці - геній! Патріарх!
      У картинках розвеселих спальня,
      Пустунець ворушиться в трусах.

      Ліг Венері молодим на плаху
      Діву уподобавши руду.
      Ну, а ти у любощах - невдаха!
      Цілувать не вмієш до ладу!

      Зранку лосем скачеш на роботу,
      Ввечері - горілки в чарку "хлюп!".
      Я ж не можу одірвати рота
      Від вишнево-полум'яних губ.

      Кажеш, що старий і сил немає,
      "Поле бою" мохом поросло?
      Я і в сотню літ іще кохаю,
      Рано ще писати епілог.

      Ти націль на мене хутко вушка
      І послухай, що тобі скажу:
      Їж медок із коренем петрушки,
      Як мороз - вдягайся у кожух.

      Показав Ерот нові кульбіти -
      Я старанний учень, будь-здоров!
      Буду спати потім до обіду,
      Ввечері, за графіком - любов.

      22.10.2018р.

      Парадокс

      Поезії рядки - відлуння правди,
      Бульки рожеві, блаж, ціна їм - гріш.
      Хай ледацюга мріє стати скальдом -
      Життя складніше, ніж найкращий вірш.

      Розумні день і ніч клепають гроші,
      Збирають із картопельки жуків.
      Кума торгує віниками з Польщі,
      Мені товар підкидує Пекін.

      Живу шикарно без строфи, катрена,
      Поети ж не складуть собі ціни.
      Книженції трамбує бомж щоденно
      В гігантські гори вторсировини.

      Уранці зустрічаюся із мером,
      З Маньчжурії припер йому дольмен.
      А син схиливсь над клаптиком паперу,
      Думки сплітає в чудо-макраме...

      22.10.2018р.



      Рибалка

      На городі їсть капусту заєць,
      Мчать крізь мене кварк та ню мезон.
      Мерзнуть ніс, сідниці, вухо, палець,
      І грибочків одійшов сезон.

      Біля річки з вудкою не всидиш,
      Кльов відсутній, тілом дрижаки.
      Може, браття, визубрити ідиш
      Чи гайнуть на прощу за Пекін?

      Плесом хвилі (капнуло із носа),
      Буде нежить, голова бо-бо.
      Спить карась. То хоч би клюнув спонсор,
      Книжку видаватиму, їй бо!

      В мене спінінг з виду наче ловкий,
      На гачках жирнющі хробаки.
      Толку мало. Може це навроки
      Чи пожерли здобич щупаки?

      Сум-журбу римую через кому,
      Жінка скоро вижене з хором.
      Не везе, братове, ані в чому,
      А в куми уже тридцятий том.

      Вудку геть! Писатиму про літо!
      Витрушу із вух росу-туман.
      Це вам не підлящиків ловити -
      Трохи легше. Лиш пустий гаман.

      Хай пасуться рибки у заплаві,
      Я ж сьорбну винця на посошок.
      Не печальтесь,читачі ласкаві -
      Віршів нагаптую вам з мішок.

      22.10.2018р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    131. Судьба
      Я - лагідний мужик, не злобний орк,
      Є діточки, супружниця законна.
      Люблю природу, цуциків, жінок
      І жовпляки зі свіжим самогоном.

      Кожух - на плечах, на нозі - кирза,
      До хати - рачки, до пивниці - чвалом.
      А люди шепчуть, що Петро - босяк,
      Блукає човен долі без причалу.

      Ще б трохи і в труну хутенько "Гоп!" -
      Ледь вийшов із останнього запою.
      Аж тут війна штовхнула ув окоп,
      Очуняла судьба на полі бою.

      Осколки поруч сіються дощем,
      Сьогодні ворог "добрий" - тричі промах.
      За тиждень - куля. Згодом ще і ще...
      А смерть не йде, мене чекає вдома.

      Сержант упав. Помацав хутко пульс...
      Уже в раю, опісля бою тризна.
      А я живий. Вернуся, то зоп'юсь.
      Із неба сіє дощик із заліза...

      22.10.2018р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    132. Пологи-перелоги
      Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
      В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
      У "генія" ліричнії пологи!
      Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

      Хвалю завзято горе-рукоблуда
      (поет чутливий, критикнеш - каюк!).
      А поруч муза глипає на "чудо"
      І об халяву вибива чубук.

      Зі смутку завелись у неї блохи,
      Не їсть нічого, спала із лиця.
      Із горя курить, випиває трохи
      І гикає нервово без кінця.

      Заплакала бюстгальтера і блузу,
      Судьба у діви - жесть! Труба! Афган!
      Обох жалію - графомана й музу:
      І що мені робити, браття, га?

      Хвалити бевзів - благо, а чи вада?
      Гармонія сьогодні - просто звук?
      ...Украв Ерато. На Пегаса й гайда,
      Тепер у неї в пазусі живу.

      Прийшли у гості Рембрандт, Караваджо,
      Малюють нас по черзі день і ніч.
      Цілую музу, нижче спинки гладжу,
      Щодня тепер у нас любовний клінч.

      20.10.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    133. Порадники
      Маю, браття, дрібочку таланту,
      Люди шепчуть: "Віршик не такий.
      Пишеш про земне. Тра вище брати,
      Не для інтернету - на віки.

      Мову поміняй, шульгаву руку,
      Тоніка не модна - є верлібр.
      Від сатири графоманам мулько,
      Нам потрібен лірики калібр."

      Сльозотеча писунам до шмиги,
      Про любов нещасну - тема люкс.
      Може, в длані, знову взять чепіги,
      Всім сказати: "Прощавайте! Упс?"

      Вислухав майстрів та епігонів,
      Сечовий міхур вже не трима.
      Під очима всохли сльозогони,
      Чхнути хочу, просто сил нема.

      Пачку з рук поцуплено з поп-корном,
      Бісики злітають з-під брови.
      Жінка збоку моститься моторна -
      Ох, не вірші в мене в голові!

      Дописав і хутко "шасть" до пані,
      Я ж мужик класичний, а не гей.
      Завтра знову скажуть - вірш поганий,
      Тут не ямб потрібен, а хорей.

      17.12018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    134. Сузір'я слів
      В Ерато дар лежить на терезах,
      Вирішує чи дати... довго судить.
      А я сузір'я слів у небесах
      Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

      Звела нас доля чи щасливий рок?
      Це ключ до раю чи бандитська фомка?
      Не відпуска від себе ні на крок,
      Бо я - Любов. А муза одинока.

      Чи, може,- я її обдарував?
      Бо розцвіла, сестриці заздрять вроді.
      Кладе мене щоденно між отав
      І п'є до дна, не стримуючи хоті.

      Шерхоче вітер оксамит-руном,
      Вгортає ложе запахами літа.
      Мені без музи жити не дано,
      І їй без мене ані дня не жити.

      17.10.2018р.

      Вівці мої вівці

      Керує Україною шайтан,
      Ще й дух бунтарський в жилах колобродить.
      Після Майдану - знову шал, Майдан,
      Визбирує новий володар подать.

      Прибріхує, окрадує, хова,
      Копита видно і чортячі роги.
      Як вибори - сусіди на диван:
      - Від нас хоч щось залежить? Анітрохи!

      Вівчар веде отару на різню,
      Бебекають приречено овечки.
      Я зарізяк у цьому не виню -
      Споконвіків тече криваве лечо.

      Здирають шкури, топлять звично жир,
      Я агнець теж. Несуть жертовний камінь...
      На вибори - весною! Під ножі!
      А, може, треба стати нам вовками?

      16.10.2018р.



      Про любов

      Потрапив молодим у "чортомлик",
      Місцеві відьми виходили вкупі.
      Живу відтоді з ними цілий вік,
      Стругаю мітли і довбаю ступи.

      Господарюю. Посадив город,
      Є мандрагора, хрон і беладонна.
      Варю декокти, зілля-приворот -
      Дівки щодня купують півбідона.
      '
      Гаргари гарні.В ліжку хоч-куди!
      Щоночі не дають мені покою.
      Мені сто літ, а ще без бороди,
      Чаклують сильно, молодістю поють.

      Отак би, люди, я би жив і жив,
      Та...закохався здуру в молодицю.
      У неї хворий вельми був мужик -
      Я вилікував підохляле тільце.

      Відьмачки ж подалися за кордон
      Кровиці посмоктати у теличок.
      А я поклав кохану на манто,
      Медок збираю із рум'яних щічок.

      Її супружник, все таки, помер,
      В горілці утопився чи у пиві...
      Біда ув іншім: горе-кавалер
      Сімейство зрадив. А жінки ревниві!

      Чи хрещена, чи мавонька-мертв"як -
      Нема різниці, грохнуть бахуряку.
      Шептались довго. Вирішили так:
      Вернуться, то напою спершу маком,

      І у чаклунок є кінець судьби,
      На кожну твар знайдеться підлий гицель.
      Позапихаєм потім у гроби,
      Хлюпнем відро свяченої водиці.

      Удвох копали яму цілу ніч,
      Болітиме ще тиждень кожен мускул.
      Але - конфуз: - Кохана, поміч клич!
      Забули про драбину чи мотузку!

      На крики позбігалося село,
      Питають: - Що за бісова роботка?
      Брехати мусів людям прямо в лоб:
      - Скарби шукаєм пана Полуботка.

      Я знаю, браття, що брехати гріх.
      Зате живі. Хоча, звичайно, бридко.
      Народець за драбини, в яму "плиг!",
      Кохана каже: - Утікаймо швидко!

      Живемо гарно. Жінка "цьом!" та "цьом",
      Хутенько підставляє власну кирпу.
      А відьми що? Нема уже відьом -
      Подохли всі від курячого грипу.

      16.10.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    135. Недопіїт
      Десант піїтів висадивсь на Марс,
      Пригледівсь - українські графомани.
      Усенький всесвіт хай пізнає нас!
      Від захвату кричатиме "Осанна!".

      У мене зіпсувався, певно, смак,
      Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
      Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,
      Павлюк гламурний, Татчин і Костенко!

      Летять віршата, наче міль із шуб,
      У слюсаря є книжка, і в нардепа.
      Я також не святенник, бо грішу,
      Говерлу слів скиртуючи до неба.

      Признатись важко: Я - недопіїт,-
      І попалити квецянини лантух...
      З будяччя густо сипле пустоцвіт,
      Ховає під копицею троянду.

      16.10.2018р.

      Революція

      А на майдані знову балаган,
      Укупі провокатори й кликуші.
      Вже думав - починається юга...
      Обцас застряг в недогризку від груші.

      Пляшки довкола, рвані папірці,
      І запахи, неначе із геєнни...
      Нема кого узяти на приціл -
      Втомися люд від бунтиків щоденних.

      Одні паяци. Плямкають бомжі,
      Водяри ящик скніє під матрацом.
      Оце з такими братись за ножі
      І брати штурмом замки та палаци?

      На площі "революція" гуде,
      Упала булава в Дніпро зоп'яну.
      О, логіко! О, розуме! Ви де?
      В сивухи клубах вас шукати марно.

      15.10.2018р.

      Тс-с-с!

      Довгенько слухав реквієм згори -
      Довгенько слухав, аж попухли вуха.
      Уїлась тема, мов гідропірит,
      Ще трохи - і наважусь на "мокруху".

      Попався глухуватий меломан,
      Зі стелі відпадає штукатурка.
      Уранці встав - у голові туман,
      Під ковдрою стражденно хлипа любка.

      На флешку записав церковний хор,
      Бурчання тещі та виття собаче.
      Вмикаю цю "мікстуру" на повтор
      І з жінкою втікаємо на дачу.

      З коханою ходили по гриби,
      Два дні знімали київські навроки.
      Смартфон (бесперестну "бі-бі-бі!")
      Я виключив, заглибився у спокій.

      Вернулися. Дзвенить москітний альт,
      Із вікон чути шерхіт падолисту...
      З будинку вчора з'їхав музикант,
      А на додачу - майже пів під'їзду!

      Жона танцює! Стала на носок!
      А ще недавно помирала, наче.
      Потужна сила тещин голосок!
      Благословенні гавкоти собачі!

      16.10.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    136. Поезія кохання
      Я - дід старий. Од вітру хилита,
      Давно уже у пазусі не шастав.
      Немає сексу - в цьому вся біда,
      Навзаєм пруть ліричні віршенята.

      Є про любов, погоду і судьбу,
      Реву на вухо жінці глухуватій.
      Та бабця закопилила губу
      І каже: - Гекатомби ніц не варті!

      І хутко умостилась під крило
      Аби м'якушки розі'м'яв руками.
      А я їй - вірш! Про те, що вже було,
      Вона в одвіт поскрипує пеньками.

      Пракорінь сумовито ворухнувсь
      І знов заснув, немов змія узимку.
      Отак щодня: я - твір, вона - "кусь-кусь",
      І поглядом обмацує ширінку.

      Все зрозумів! Пройшла письмацька блаж!
      Кладу кінець жони душевним мукам!
      - Ану, кохана, половкіше ляж,
      Давати буду лиха закаблукам.

      І хоч від поз шалених я одвик,
      Обходжуся без еротичних спецій,
      Згадав, що в мене пальці є й язик,
      А головне - ласкаве й чуйне серце.

      Прокинувся Ерот! Помер ашуг!
      І стогонами сповнилася спальня.
      Я про любов однині не пишу -
      Творю живу поезію кохання.

      15.10.2018р.

      Скоро вибори

      Здуру голос владі я віддав,
      Думав гроші повернути в кубі.
      Справи ж кепські. Хлипає сльота,
      Обсльозавив бороду та губи.

      Обіцянкам вірив як собі,
      Проковтнув програми і платформи...
      Виявилось, браття, я - тупій,
      Заженуть у гроб мене реформи.

      З жінки позавчора спав корсет,
      Пропагує дистрофічну моду.
      Теща лапу вже давненько ссе -
      Вистачає пенсії на воду.

      Як так сталось - досі не "вкурив",
      Я ж слухняний виборець - як песик!
      А прем'єр (о, диво!) - розжирів,
      Відпускає з-під ярмулки пейси.

      Слиною забитий знову рот -
      Необачно ковбасу понюхав.
      Влада скоро піде у народ
      Локшину чіпляти нам на вуха.

      14.10.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    137. Бреши!
      Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
      А люди як сварливі дітлахи.
      Не можна чисту правду говорити,
      Не друзів наживеш, а ворогів.

      Хай істину дурко ув очі гавка
      І правдою обмазує пастель.
      Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",
      Язі шепчу : "Вродливице! Модель!".

      Володарі - поганці? Думка хибна,
      З вогнем пекельним краще не балуй.
      Бо владу тільки славити потрібно,
      Вона у нас взірцева! Алілу...!


      Нещире слово підле та лукаве?
      Дешевий підлабузницький піар?
      Ну то і що? Співай нездарам "Аве!",
      А графоманів умочай в нектар.

      Закисло блюдо, в їжу не годиться,
      Нюхнув і ледь зі стільчика не впав.
      Але належить дякувати жінці,
      Інакше закопилиться губа.

      Якщо потрібні премії, монети -
      Казати правду часто не з руки.
      Брешіть, панове! Сійте компліменти!
      Кажіть на чорне - біле й навпаки.

      14.10.2018р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    138. Щасливий сон
      Амур життя, нарешті, освітив,
      Чіпляється панчоха за ширінку.
      Кармічний шлях від того непростий -
      Народжений аби втішати жінку.

      Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
      Наводить на "позиціях" порядок.
      Стрічаю ранок із ножем в руці -
      Лаштую мавці з ковбаси сніданок.

      І так щодня, уже стонадцяць літ
      Слугую напомадженій Венері.
      Поснідала? Беруся за обід -
      Борщу просила любка та еклерів.

      А по обіді в неї - кріпкий сон,
      А я стаю хутенько до вечері.
      Меню позаздрить і Тутанхамон,
      Пролізти після їдла важко в двері.

      Ухоркався від праці, аж намок,
      Каструлі домивав уже без пульсу.
      Заснув рожевощокий колобок.
      Сарделькою ізбоку притулюся.

      13.10.2018р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    139. Безбожник
      Попів у рясах трохи полякаю,
      На грішників метатиму громи:
      Немає ані пекла, ані раю!
      Життя - це згусток квантів, хвиля тьми!

      Галактики летять у невідомість,
      Розширюється всесвіт нестійкий.
      То чи потрібен нам стамбульський томос,
      Як атоми розірве на шматки?

      В мурах нема ні церкви, ні синоду,
      З кадилом по кутках не біга дяк.
      А ми себе обманюєм й природу,
      Несемо трутням хліб, грошву, ясак.

      Сьогодні храм у кожнім підворітті,
      Святих до біса. Бог один, утім.
      А, може, в цьому незбагненнім світі
      Мільйон пілатів, сонмища христів?

      Попи у заший вигнали із бурси,
      Імам штовхає геть із медресе.
      Піду у синагогу (Мойша в курсі),
      Під пахвою раввин Талмуд несе.

      11.10.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    140. Тиша
      Не знаю- нині мир, а чи не мир,
      Живий, а мо' купаюся у Леті...
      Ця тиша ще страшніша за громи,
      З усіх сторін відчутно подих смерті.

      Кровицю чорт облизує з перстів,
      В підручних, як і завше, підла "рашка".
      Цей рай уже надовго опустів,
      Кордон із пеклом в мінах і розтяжках.

      Зоря упала в трави із Ковша
      І кличе аби виліз я за насип.
      Насправді, там - палаюча межа,
      Діра бездонна в просторі та часі.

      Із дня у день на шрам лягає шрам,
      Все сплуталося - бійня, подвиг ратний...
      А губи шепчуть: " Враже, аз воздам
      Як тиша здохне в подихах гарматних.

      Похмуре небо луснуло як біб -
      Це "мирний" гумконвой прийшов з Росії.
      Мені пора. Під каску бгаю німб,
      На часі захищати гречкосіїв.

      11.10.2018р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    141. Маки в житі
      У пам'яті айва завжди рясна,
      Цвіте духм'яно, ніжно-білопінно...
      Але минула юності весна,
      Повсюди темінь, вітряно і зимно.

      Мій Боже! Де ж той згублений маяк?
      Куди не гляну - скрізь пустельний овид.
      Не можна зріти смертним те, що я
      В майбутньому угледів випадково.

      Не буде - ні Вкраїни, ні Дніпра,
      А Чорне море стане морем крові.
      ...Орда прийшла із криками "Хурра!",
      Змагалися у люті людолови.

      Зі Сходу гусінь все тече й тече,
      Попереду кремлівські воєнспеци.
      Я впав у бруд, простромлений мечем,
      Від болю закричало в грудях серце.

      Нема нікого. Пустка. А за Дон
      У кайданах братів ведуть на муку.
      І я устав. Вже мертвий. І вогонь
      Уклала смерть мені в холодну руку.

      Згоріло все. По Тихий океан.
      Віддячив восторат за рідну неньку.
      Це - Божий суд? Чи сатанинський план?
      Нема кому мерцям стругати дека.

      Брехати людям є таки резон,
      Собі не можу - чітко лихо видів.
      А губи шепчуть: "Господи! Це -сон!",
      Цвістимуть, як і завше, маки в житі.

      10.10.2018р.

      В моєму саду

      В неті ностальгічний хіт-парад,
      Править бал барвиста чудо-осінь.
      Ріже слух вишневий листопад,
      Ріже око поміжхмарна просинь.

      Вчора ще туманилось тепло,
      Нині - світ у сонному мовчанні...
      Буйнотрав'я, наче й не було,
      Пахне сад розлукою-прощанням.

      Ліриці пасує лиш курсив,
      Кожна буква - віщий знак із неба.
      Мій садок у крапельках роси -
      Це пройшла засмучена Евтерпа.

      А Ерато листя для вінка
      Смиче із тремтливої черешні.
      Тихо музи в гості погукав,
      А вони: - Поете! Ми - тутешні!

      Впав листок в периноньку м'яку -
      Це ясу приносить сад Гекаті.
      Музам нині зимно у садку,
      До весни хай гріються у хаті.

      09.10.2018р.

      Розумака"

      Керують людом гроші й інтереси,
      Стратегію сусіда розказав.
      З одної сторони у нього пейсик,
      На іншій - оселедець як коса.

      Своїм і вашим, чортові та Богу,
      Дві мови, дві комори - дуалізм...
      Крокує хохлачок із часом в ногу,
      Торгує хвацько порохом із гільз.

      Бо вигідно. А лох згинає спину,
      Теля-мудрій вже трьох корівок ссе.
      Зарплата, плюс субсидія й данина -
      І прокурору вистачить на все.

      Пів -Хортиці - в оренду Гондурасу,
      Росії - Крим, Карпати і Донбас.
      Домовились - нехай ідуть у наступ,
      А світ хай пропадає після нас.

      На цвинтарі зібрав усі горіхи,
      Жирнючу рибку в пеклі упіймав.
      Все наче ловко. Тільки дуже тихо...
      Довкола глип - держави і нема.

      Усе продав - ліси, поля і ріки,
      Лишилися з процентами борги.
      Кайлують на орду онуки й дІтки,
      А бунтівливих знищать до ноги.

      09.10.2018р.

      Провина

      Утьопав несвідомо я помилку,
      Бо поспішав (тяжкі мої гріхи).
      Поцьомати забув уранці жінку,
      Тепер мене не пустить до ноги.

      Не буде лікувати нижче спини,
      Топити в ласці, гріти між рамен.
      Чорніє карма, світ зійшовся клином,
      Плете журба із суму макраме.

      Один лише легенький поцілунок,
      А важить як розбурханий квазар.
      Пора з життям провести розрахунок,
      Ворона за вікном - у тему - "Ка-р-р!".

      Калачиком скрутився у куточку,
      Караюся від мук один як перст.
      О, як же я сховатись нині хочу,
      Але уже пора іти на хрест.

      Кохана умостилась на дивані,
      Штовхає в пекло пальчиком руки.
      Іду виконувати покарання -
      Вищипувати з носа волооки.

      09.10.208р.

      Ідіть!

      Не буду підбивати на бузу,
      Бо влада гепне ще по шарабану.
      Якщо жувати довго ковбасу,
      То можна провалитись у нірвану.

      Ось тільки тут не треба «Га-га-га»,
      Народові цей харч – душа й відрада.
      Одна біда – ця радість дорога.
      Є і дешева – тільки хрящувата.

      Жував учора, то зламався зуб,
      А називалась, наче, «Президентська».
      Піду у банк – «Приват» або у «ПУМБ»,
      Скажу: - Женіть табло! Щелепа кепська!

      Скажіть – от нащо цвяхи в ковбасі?
      Зопріла тирса також недоречна.
      А скрізь реклама: «Жуй!», «Смокчи!», «Гризи!»,
      Сказав би я та… народився гречним.

      Сосиску песик здуру заковтнув,
      То, бідолашне, гикало всю нічку.
      Ну хто у ночви сипле кабану
      Штиблети з «секонд-хенду», а не січку?

      Учора, думав, жінку не спасу –
      Понюхала масні вуджені кільця.
      Ідіть, панове - їжте ковбасу,
      Моя ж вечеря – кухличок водиці.

      09.10.2018р.

      Марнота

      Кладу у вуха критики бальзам,
      Щоб ріс у бевзя до небес талантик.
      - Стилістика у генія - сльоза,
      А в тебе, наче ковтуни, кошлата.

      Перо не зразу робиться твердим,
      Потрібні праця, досвід, час і "мані".
      Щезає вічне. Тане, наче дим,
      Але цвітуть потужні графомани.

      Їх більше ніж поетів востократ,
      Прийшла для січки зоряна година.
      Не поспшай, дружок, в калашний ряд -
      Сатирика спрацює гільйотина.

      Парнас у бруд втоптали постоли,
      Штурмують пік товпою недоріки.
      Хай час обмиє гущу прілих слів,
      На драгах лишить золота крупинки.

      Та бачу - все марнота. Ділу - швах,
      Несуть мішками графомани зшитки.
      Друкують казна-що аби грошва
      Лилася видавцеві у калитку.

      09.10.2018р.
      Все порівну

      В нас усе поділено навпІл,
      Млію, як вареник у сметані.
      Я працюю день і ніч як віл,
      Жінка бешкетує на дивані.

      Хай дружина щедро пудрить ніс
      І щасливить світ сяйливим ликом.
      Кухня - як годиться - на мені,
      Жінка - шкряботить по дну тарілки.

      Каже кум,: - А треба навпаеи!
      Щоб тріщала спина у гаргари.
      Ти б ожив! Тягар пощез важкий
      І не купував би вже віагри.

      А мені подобається й так -
      Божу душу мучати не хочу.
      Любці обціловую п'ятак,
      Скоро буде в нас іще синочок.

      Із роботи мошкою у дім,
      Прикупив що треба, виправ речі.
      Часу обмаль -.завтра щось поїм,
      А тепер ставатиму до печі.

      Будуть хліб, еклери, пироги -
      Я ж умілець, а не пришелепа.
      Потім жінка пустить до ноги...
      Порівну у нас усе. Як треба.

      10.10.2018р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    142. Какая разніца?
      "Яка різниця?"- каже сонна "вата"
      Й уперто набивається в рідню.
      Я ж мовою катюги-окупанта
      Свої вуста до смерті не вчорню.

      Насуплений Тарас мовчить на кручі,
      Дарма писав нащадкам "Заповіт".
      Бо хохлаки "вєлікій і могучій"
      Виплювують сьогодні в білий світ.

      Працюють на орду брати невірні,
      У головах - полова, каламуть.
      В Дніпро стікає ненька по краплині,
      Гуртом нащадки МОВУ продають.

      Обвикли до чужих трусів, історій,
      До власного - ні шани, ні жалю.
      Та я кажу: - Борімося! Поборем!
      Розірвемо з Кремлем негідний шлюб.

      Ти - українець! Отже, до загину
      Московською дурниць більш не верзи.
      Як буде МОВА - буде Україна!
      А хохлаки хай виздихають всі.

      08.10. 2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    143. Любовний сюр на тему
      Сьогодні в моді сюр, хрущі на маракуйї,
      І під старовину обшмульганий кожух.
      На рими цілу ніч із довбнею полюю,
      Про все, що упіймав хутенько напишу.

      У Львові - огірка, в Полтаві - дикі стреси,
      (попалось на гачка сімейство "голубих").
      Із образів та слів росте любовний персик,
      Пронизує сумний поезії барліг.

      Бреду від А до Я крізь до, ре, мі , фа, солі,
      Гіперболою ввись, параболою вниз.
      І сниться бог Ерот, пружні сідниці голі...
      Я теж не лоботряс, в коханні - ас! Артист!

      На мить еротоман прикинувся монахом,
      З кожуха - хто куди - вистрибують чорти.
      Тепер пора в альков. Венера зняла лахи,-
      За сотню літ "трудів" їй трохи догодив.

      Вона керує всім, кричить в оглухле вухо:
      - Давай но па-де-де! Ну, а тепер - кульбіт!
      Нарешті читача сонливого розбурхав!
      Під тином дожував кістляву мишу кіт.

      Із критиком у нас довічне перемир'я,
      Казав: - Писня - атас! У жилах стигне кров.
      Фантазм куснув у зад, росте під носом пір'я,
      Нарешті дописав еклогу про любов.

      08.10.2018р.

      Хух!

      Писати про кохання дуже важко,
      Чуття нуртують, наче океан...
      Завівся в хаті Ерос-барабашка,
      Скрипить-гуде продавлений диван.

      А сни тривожать видива препишні!
      Там я - юнак! Статура - Аполлон!
      Працюють як нові суглоби, крижні,
      Вакханки в ліжко лізуть напролом.

      Не втомлює любовна потеруха,
      В лабети ловить мавок хижа хіть.
      Прокинувся - жона сопе у вухо,
      Серцевий м'яз шалено торохтить.

      Без сил на кухню лізу навкарачки,
      У чашу корвалолу ллю ручай.
      На столику - віагроньки півпачки,
      А решту жінка всипала у чай.

      Рідню убив уперше підлий Каїн,
      Взялись його онуки за ножі:
      Дружинонька вночі відпочиває,
      А я до ранку ледве не дожив!

      Збудив кохану: - Прісю! Боже правий!
      Я ж ледь не вмер! Ще б трохи й " Алілу..."!
      Пробач! Розтуркать хтіла пень трухлявий,
      А ти, як завше втомлено заснув.

      Нехай пригода стане вам уроком,
      Ніколи не дрімайте, мужики!
      Коли дружини кубляться під боком -
      Працюйте як відбійні молотки.

      08.1/.2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    144. Молитва
      Прийшла охота рюмсати й мені,
      Пустити хоч одну гарячу слізку.
      Топлю журбу у пиві та вині,
      Останнім тостом скатерку забризкав.

      Була жона. Тепер її нема.
      Ще вчора "кавуни" дебелі гладив.
      А може я очікую дарма
      На рідини бурхливі водоспади?

      Півроку жінці попик набридав,
      Щодня зі служби в нашу хату човгав.
      Тепер вона - монахиня! Свята!
      Молитвами довбає вуха Бога.

      Чимдужче горло стискує біда,
      Шомполиком востаннє чищу дуло...
      Аж чую - жінка двері хилита,
      Кричить: - Пусти! Я з пекла повернулась!

      Втираю їй заплаканий п'ятак,
      Нагодував од пуза, як годиться.
      Розказує: - Уранці - хлііб, вода,
      Обід смачніший - хлібчик та водиця.

      Вечеря - піст й до ранку молитвИ,
      За ліжко - сукувата з дуба дошка.
      Ти, чоловіче,- ледь не овдовів!
      До трауру лишилось зовсім трошки.

      Тепер я вдома! Слава Богу! Хух!
      Не хочу жити на землі цій тінню!
      В перину лада впала, наче пух,
      Зібралася "молитись" без бікіні.

      06.10.2018р.

      Казус

      Без крапельки тепла - усе життя!
      Нема любові - тільки стиглі вірші.
      Нещасним бідакам я не суддя,
      Окремо долю кожен власну пише.

      Геть макіяж легкий,гідропірит,
      Коштовне зі смарагдами намисто!
      Томи феміністичної мури
      Турбують буркітливих суфражисток.

      В мегер закриті лона на замки,
      На чоловіка блимо люто кожна.
      Але ж могло і бути навпаки -
      Дітки, дбайливий муж, подружнє ложе.

      Сімона, та що, наче, Бовуар,
      Заповідала мавкам рівноправ'я.
      А я знімаю з лади пеньюар,
      Несу її, усміхнену, до раю.

      Цілую жінку в звабини-вуста,
      Спокуси змій торує шлях до пекла...
      А, може, безнадійно я відстав?
      Персистим дівам тра ломи та цегла?

      Пишіть, колеги, вірші про любов,
      Слідкуйте, щоб слова сплітались ловко.
      Мені ж пора - жона зварила плов,
      Наїмся каші й умощусь під боком.

      07.10.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    145. Урок
      Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
      Кликуша із трибуни щось балака...
      Усоте на майдані балаган -
      Три гетьмани ділити будуть шапку.

      За спинами товпи шеренга псів
      Пильнує, щоб не розповзлась зараза.
      Ходи но, "демократії" вкуси!
      Кинь пляшку із бензином із "Камаза".

      Почубилися грошові мішки,
      Рабів не поділили та державу.
      Всипають порох нам у чубуки,
      Укладують до рук штики іржаві.

      Медійники наплескають бурди,
      До сказу доведуть людину праці.
      І буде люта січа. Бачу дим,
      Палатимуть хати. Та не палаци...

      Усе марота. Навіть ці слова -
      Не виучив актор своєї ролі.
      Печуть хохли кривавий коровай,
      Здираючи шагрань своєї долі.

      03.10.2018р.
      Неживий

      Сусід заплющив очі, дудлить пиво,
      Тримає пляшку з пійлом у руці.
      Навчити жити трупа - неможливо,
      Та я упертюх - шарпаю мерців.

      Співає люд, кохається, танцює,
      Штурмує гори, рветься у політ..
      А в мертв'яків роки прожито всує,
      Торує спирт дорогу на той світ.

      Лежить душа, на неї зирить пані,
      Жахннулася! Від смороду - трясун!
      Гидуючи, обходить калабаню,
      А я мерця на сонечко несу.

      Із пекла чудом виволік потроху,
      Отруту чорну викачав усю.
      Нарешті спас. Сьогодні служить Богу,
      Торує пастві праведну стезю.

      Іще одного з баговиння вирвав,
      Створіння, наче, трохи ожило.
      Зірвалося! І полетіло в прірву -
      Нема поета. Наче й не було.

      Але цей твір простий без антитези,
      Рельність підло цапнула за карк:
      Іде мужик - здоровий і тверезий,
      Ув очі глянув - істиннй зомбак.

      Від погляду його всихають ружі,
      А де пройде - чорніє і бур'ян.
      Чи народивсь таким, чи втратив душу...
      Таких мерців боюся навіть я.

      03.10.2018р.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    146. Народження
      О, муже мій! Бери мене! Бери!
      Впади росою на суху долину!
      Згуби мене між пінистих перин,
      А я встелюся пухом тополиним.

      Ходи в Едем аби твій дух воскрес,
      Рубці страждань минувшини загою.
      Кохати так як я - це дар небес,
      І я ділюсь священною любов'ю.

      Танцюється божественна хура,
      Вмивають зорі бризки океану.
      Спивай мене, немов п'янкий айран,
      Занурюючи у киплячу прану.

      О, муже мій! Я сліпну від жаги!
      На крилах із тобою в небо лину!
      Горять під серцем іскорки юги -
      Тепер я мама. Бог послав дитину.

      01.09.2018р.

      Прозріння

      Я думав, що зі мною все гаразд,
      Підкинуло життя чудовий прикуп.
      Але дмухнув шальгою в очі час,
      Дивлюсь назад - пройшло уже піввіку.
      '
      Довкола пальця тип цей обкрутив,
      Пиляють мужики для гробу дошки.
      Зітерли пил із дзеркала персти -
      Навпроти дядя у глибоких зморшках.

      Прозріння як гіркава лобода -
      Все ближче й ближче смерті поцілунок.
      Очікую від долі приз, медаль,
      Отримаю миттєвий розрахунок.

      Не гримне урочисто в небі туш,
      А буде спазм, агонія та видих.
      Товписько друзів, плакальниць, карлуш
      Труну штовхне у яму, до Аїда.

      Чи це важливо? Думаю, що ні -
      В усіх один фінал, туше, планида...
      На кухні підгорають деруни,
      Біжу, а то лишуся без обіду.

      01.10.2018р.

      Ноги та влада

      Три дні ходжу як змучений каліка,
      Крекчу, стогну, лунає "Ох!" та "Ах!".
      Дурне взуття, неначе злюща жінка -
      І муляє, і тисне - просто жах!

      Мозолики протерлися до м'яса,
      Повідривало з пальців волоски.
      Шугає кров густа в серцевих м'язах,
      Волають п'яти: " Геть колоддя скинь!".

      Отак і влада - кажуть, що потрібна,
      Та я вагаюсь - нащо нам вона?
      Шепоче розум: "В тебе думка хибна,
      Привчай себе ізмалку до лайна.

      Вареників хотілось у сметані,
      А вибір - кайлування чи петля.
      Доокола ротаті горлопани
      Та грошовита, і голодна тля.

      Питання вічне: бути чи не бути?
      Чи влада ця достойна смітника?
      Чалапають по бюлетені люди,
      Навпомацки товпа судьбу шука.

      Як звикнемо до зради і крадіжок -
      Не буде ні кола, ані двора.
      Зручне взуття достойне наших ніжок,
      А те що є - пожбурити пора.

      02.10.2018р.


      Е-е-е-ех!

      У нас - чоловіків - у лобі вада,
      А у жінок відхилення нема.
      Оце така сумна, братове, правда,
      А думав - є хоч крапелька ума.

      Ну випив, шаснув ввечері наліво,
      Але про це розплескав язиком.
      Тепер життя не мед, а пріле мливо,
      У морі опинився за буйком.

      Якби мовчав, то все було би кльово,
      Гаргара не дізналася б про гріх.
      А так сказала: - Бахур! Будь здоровий! -
      І виставила хутко за поріг.

      Прощайте спориші та конюшина!
      Адью бюстгалтер, "кохта", пеньюар!
      Бо жінка - це не тільки бормашина,
      А лагідна, з душею Божа твар.

      Ніхто мені вернуть не зможе "кицю",
      Усе життя в цій справі не везе.
      Якби любив - тримався б за спідницю,
      А так - не дорожив і втратив все.

      02.10.2018р.

      Зляк

      В інеті стогони ізрання
      (це вам не опера Бізе).
      Читаю оду по кохання,
      З рядка одного аж трясе.

      Мені аби про грішне тіло -
      Воно достойне закарлюк.
      Аби і день, і ніч кортіло,..
      Сльозаве - зовсім не люблю.

      А тут страхіття - зрада, бійки!
      В закоханих в руках ножі!
      Течуть, течуть вологи ріки,
      А я чутливий! На межі!

      Побите, скорчене кохання,
      Клубок у горлі - не ковтнеш.
      Поетка пише вірш востаннє,
      Накласти руки хочу теж.

      До вечора обридлі гики
      Чаклун викатував яйцем.
      Прийшла жона. В любовні піки
      Стромляю змучене лице.

      До ранку пестила за вушком,
      Пройшли судома, дрижаки.
      Мій віршів том - м''яка подушка
      І доторк ніжної руки.

      02.10.2018р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    147. Під Щастям
      Я стріляю прицільно з гармати,
      За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
      Отже , мріям пора помирати -
      Вже третина країни втекла за кордон.

      Інша мовчки за безцінь кайлує,
      Щоб купити устигнуть до смерті труну.
      Існувати доводиться всує -
      Я у цих негараздах себе лиш виню.

      Нащо пишуться повісті й вірші,
      Як читати їх завтра не буде ніхто,?
      З кожним днем ворог ближче та ближче,
      Ще учора був, наче, земляк і браток.

      Верховоди спаковують речі,
      Це - розплата за байдуж і сонне життя.
      А мені всі дороги до втечі
      Закриває стіною снарядів виття.

      З капеланом ковтнули причастя,
      Він молитись пішов, ну а я - до гармат.
      Українці вмирають під Щастям,
      Бо його не було тут ніколи й нема.
      '
      29.09.2028р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    148. Під Щастям

      Я стріляю прицільно з гармати,
      За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
      Отже , мріям пора помирати -
      Вже третина країни втекла за кордон.

      Інша мовчки за безцінь кайлує,
      Щоб купити устигнуть до смерті труну.
      Існувати доводиться всує -
      Я у цих негараздах себе лиш виню.

      Нащо пишуться повісті й вірші,
      Як читати їх завтра не буде ніхто,?
      З кожним днем ворог ближче та ближче,
      Ще учора був, наче, земляк і браток.

      Верховоди спаковують речі,
      Це - розплата за байдуж і сонне життя.
      А мені всі дороги до втечі
      Закриває стіною снарядів виття.

      З капеланом ковтнули причастя,
      Він молитись пішов, ну а я - до гармат.
      Українці вмирають під Щастям,
      Бо його не було тут ніколи й нема.

      29.09.2028р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    149. Учись, синку!
      За дулю із маком іде боротьба,
      Отримає облизня кожен.
      На площах зухвало гукайте "Ганьба!",
      Тим часом ми "варимо" гроші.

      Бунтують невдахи, кипить казанок,
      Купив для бузи горлопанів.
      Дивися уважно на бевзів, синок,
      Для нас це не люди, а "money".

      У пельки потроху підсипую корм,
      Ідейних - засуну в міністри.
      А кум (ще не знає) - вже генпрокурор,
      Вчувають бабло його ніздрі.

      А та - із косою - рідненька сестра,
      Ділитися будемо царством.
      А завтра горлатимуть люди "Ура!" -
      Така вже у пастирів паства.

      У цю свистопляску мільйони вгвтив,
      Не здуру - воно того варте.
      Ну, все роздивився? До мамці іди,
      А тато у банк, працювати.

      26.09.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    150. Плачте!
      Дружок гіркаву правду розказав,
      (що ж - час від часу виють і собаки):
      "Пиши жалобне, мокре, у сльозах,
      І буде бонус - оплески та "лайки".

      Мокрятина - це саме те, що тре!
      Нехай в очу бубнявіє волога!
      А ми віршатко в чаті перетрем,
      На море сліз поглипаєм з-за рогу".

      Я теж люблю, щоб хлипали носи,
      А звук ревіння, мов гугнява дримба.
      Бо люди як у річці карасі -
      Водицю люблять. Не соромся -хлипай.

      Здригаєтся грудина від ридань,
      Повзуть думки - усі чорніші ночі.
      Ошпарится хочеш? Збоку стань -
      Такі гарячі слізоньки дівочі.

      Розпухлий ніс пікантний запах вчув,
      Із нього крапля "Бух!" - втопила мушку!
      Хутенько за ганчіркою лечу -
      Напудив песик у кутку калюжку.

      25.09.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    151. Сповідь солдата

      Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
      Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
      Ворог бив по позиціях із "Ураганів", гармат,
      Шепотіли вуста "Сохрани і спаси мене, Господи Боже!".

      Кров лилася з небес, я лежав у рову, наче мрець,
      Удихнути не міг це повітря, насичене смертю.
      Кулі вили над вухом " Попався? Тобі тут кінець!",
      Влучно б'є кацапня із підствольників та мінометів.

      Та зостався живий. Опалило лише до кісток,
      Подивився на змучене поле і стислося серце:
      Спить мій друг, мій товариш, мій вірний незрадний браток,
      Він у шанці прийшов добровольцем, прямісінько з лекцій.

      Де не гляну - собратчики, теплі ще. Та неживіі...
      Рештки взводу складав аж до ночі на зламані ноші.
      Не питайте, чому мої сни навіть досі в крові -
      Я жартую відтоді. Бо жити інакше не зможу.

      25.09.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    152. Фатум
      Моє місце не тут - біля ложки, каструлі й тарілки,
      І не ручка з блокнотом являється сенсом життя.
      Бо думками в бою - там, де вибухи, трупи, каліки,-
      Куля точно летить між ударами серцебиття.

      А на столику чарка горілки і кухоль розсолу,
      І вовтузиться в шафі черговий приплід кошенят.
      Завтра знову на фронт, із братами лежатиму сполом
      На землиці вогкій, удихаючи пороху чад.

      Змилостивився Біг - попрощатися встигнув із другом,
      Залишаю три грудки піску на закритій труні.
      Страх вчаївся на дні, нашорошує злякано вуха,
      Та його переміг - він уже не хазяїн мені.

      Ось і знову Донбас, воріженьок шукаю між рідних,
      Бо між ними, як правило, нині одні вороги.
      Із поетів виходять хороші, треновані гридні,
      Правда вийти живим не вдається нікому з юги.

      Тут і зараз підпільно стрічаються рай із Еребом,
      Цей шматочок землі час давно на загибель прирік.
      Я у шанцях заснув. Бачу темне, розоране небо,
      Ангел скрушно зітхнув і хутенько від мене утік.

      25.09.2018р

      Мовчання - золото

      Релігія - не благо, а біда,
      Не можна тлю пускати на розсаду.
      Я дар пророцтва бевзю передав,
      А він пішов вивалювати правду.

      Єдиний Бог - написано рабам,
      Насправді нас у світі легіони.
      Нехай бубнить священника губа
      І бреше людям в очі із амвону.

      Бо люд недобрий, ще рости й рости,
      Тож хай в одній збирається церковці.
      Завчає хором істини прості,
      Поклони лобом лупить що є моці.

      Бо вміє лиш одне - обух сталить,
      Освячуючи смерть моїм іменням.
      Усі кутки вкривавив на землі:
      Хіба це люди? Псяки навіжені.

      В гріху плодили єви дітлахів,
      Усе життя неспокій був у хаті.
      А дай їм віру у мільйон богів,
      То роздеруть цей світ умить на клапті.

      Народ гуде, ножаку в рукаві
      У віруючого сталеву бачу.
      Пророка в рай хутесенько завів -
      Від лиха спас. Чого ж ти, дурню, плачеш?

      25.09.2018р.

      Учитель

      Ану, сідай, невдатнику, за парту,
      Учити буду як варити "плов".
      Для щастя треба зовсім небагато:
      Уранці, вдень і ввечері - любов.

      Дурня топити жир на велотреці
      Й на вірші витрачати півжиття.
      Розумний муж в подружньому кубельці
      Напружив хтивий м'яз. А ти - гультяй.

      Жінки у нас такі сором'язливі,
      Не скажуть, що кохатись аж пече.
      Дивися - онде топче курку півень,
      І ти не спи! Підстав красі плече.

      Підвісь над ліжком Рубенса картину,
      На бра накинь хустину для півтьми.
      І фея у обійми радо йтиме!
      Скуштуєш плід із райської хурми!

      Тепер іди. І більш не повертайся,
      Гони лише сто баксів за урок.
      Пішов. Прийшла...монахиня у рясі!
      Веду в альков "замолювать" порок.

      25.09.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    153. Перевиховання
      Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
      Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
      А я блукалець ерогенних зон,
      Цю роль заповідала баба Єва.

      Її наказ виконую щодня,
      Цілунками освячуючи перса.
      Сьогодні мавку лагідну б обняв,
      Але, на жаль, попалась поетеса.

      Одні модерні вірші в голові,
      Про вічне, про прекрасне і вельбучне.
      Годину слухав, аж осоловів,
      Мене отак ніхто іще не мучив.

      Патетика лилася як вода,
      Ще й пафос прасував обвислі вуха.
      Не бути нам сьогодні у житах
      На дзигарях уже година друга.

      Не витримало серденько моє,
      Рука з розмаху їй закрила рота.
      Стрибнув собака хтивий за бар'єр,
      Здалася Гвіневера Ланселоту.

      Підхід потрібно знати до мальвін
      І долю цупко брати в руки ніжні..
      Тепер любов у діви в голові,
      Ночами не даю писати вірші.

      20.09.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    154. Не відмовляй!
      Любить киця голівки від мойви
      (треба якось погризти й собі).
      Коли жінка жадає любові -
      Не відказуй - хапай і люби.

      Я учився тактовності в школі,
      Виріс чемний тишко-парубій.
      Джентльмен не відмовить ніколи,
      Ні старенькій, ні відьмі рябій.

      Глянь - доокола любоньок повно,
      Голосочки знадливо-п'янкі.
      Кожна жінка - це сонячний промінь,
      Гавань радості для мужиків.

      Щоби не вистигало кубельце
      І жахтіло теплом від литок -
      Утішайте красунь натщесерце,
      У сієсту і в сяйві зірок.

      Од відмови лиш крок до образи,
      Просьба жінки - для мене святе.
      Досить з вами точить баляндраси -
      Кличе люба. Пора у Едем.

      20.09.2018р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    155. Пророк
      Дівочі мрії кубляться в лобах,
      Дізнатись про одну хоча би хочу.
      Схилилася красуня, мов верба,
      Губами щось задумливо шепоче.

      Чи є там я? У брюках чи без них?
      А, може, хоче впасти ув обійми?
      Та сталось диво! Бог мені поміг:
      Я закохавсь! Узяв красу у прийми.

      Прожив із нею аж півстоні літ,
      Ще й досі розминаю їй м'якушки.
      І хоч старий, але ж не інвалід,
      Ще сили є покласти на подушку.

      Удвох печемо хліб і пироги,
      Із каплунів скубем під свято пір'я.
      Боюся тільки довбні й кочерги,
      Коли сьорбну - горбак мій не жаліє.

      Якщо мовчить - чекаю на грозу,
      Достатньо раз на неї глянуть оком.
      А тулиться - у ліжко понесу,
      Став ясновидцем, чаклуном, пророком.

      За бороду ухопить - це каприз,
      Вже звик. Жіноцтво - як маленькі діти.
      Зубами клацне - утікаю в ліс
      Розійдеться, то може й придушити.

      Приліг. Та чую голосок краси -
      Жона гарчить на мене лютим барсом.
      Пора знімати ліфчик і труси,
      Інакше борщ сьорбатиму без м"яса.

      19.09.2018р.

      Осінь

      Дременули в Африку стрижі,
      Зрадники - покинули домівку.
      Осінь - не пора, а стан душі,
      Любять люди хлипати одвіку.

      Ти візьми тупого колуна,
      Заготуй батькам дрівцят на зиму.
      Ні, не хочеш? Манить...таїна
      Місяця, який у висях блима?

      В падолистах кублиться печаль,
      В павутині кущик живокосту.
      Кажеш - це поезії Грааль?
      Помиливсь,- банальне пустозвонство.

      Лупить бабця стиглі гарбузи,
      Трусить дід із яблуками гілку.
      Бризки ж ностальгічної роси
      Від безділля змочують сторінку.

      В інтернеті наростає шум,
      Сердяться невдатні пустомелі.
      Я ж бо косу осені чешу,
      Яра мідь вкриває голу землю.

      19.09. 2018р.

      Потрібна допомога?

      Кохання платонічне - для мерців,
      Остиглих душ із льодяною кров'ю.
      А я живий! Тож мавку на приціл
      Беру щодня й освячую любов'ю.

      Куди не глянь - одні одинаки,
      Зацьковані у шлюбах люди-тіні.
      Вулкан погас. Вогонь дотлів жаркий,
      Байдужість розкошує на перині.

      Гомункул ходить, вірші пише, їсть,-
      Нещасна, нежива, заснула лялька.
      Всьому виною - сексуальнй піст,
      Чуттєвості у трупа - кіт наплакав.

      До світла треба линути щодня!
      Відкрити серце для стріли Амура!
      Любити починати тра зрання,
      Найкраще - галопуючим алюром.

      А сонце сяде - чвалом, навпрошки,
      Забитись крадькома углиб діброви...
      Сідлаючи опуклості м'які
      Невтішених будити чорнобрових.

      Тигриці полюбляють дику хіть,
      Альков - це рай земний, а не барлога.
      Якщо жона колодою лежить -
      Ти винен сам. Потрібна допомога?

      18.09.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    156. Важко бути богом
      Нудьгуючи втелющився у шлюб,
      Купив жоні фату в рожевих рюшах.
      Коли мовчить, то я її люблю,
      А забуркоче (каюся!) - не дуже.

      Просвердлює писклявий голосок
      І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
      Ходити вже не можу без кальсон,
      Кабака мерзне, наче у евенка.

      Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
      Моторна і до пестощів жадезна.
      Відчула серцем - я не просто дід,
      А бог Ерот! У любощах бомбезний.

      Учив Зевеса знаджувати краль,
      Писнув індусам хтивим "Камастру".
      Коли я поруч - пощеза печаль,
      Святі й пророки замовкають мудро.

      Жона байдужа до машин і шуб,
      Цінується лише кохання стогін...
      - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
      Скажу вам, браття,- важко бути богом.

      18.09.2018р.



      Ніжки

      Побачив дів китайських на параді,
      Від шоу й досі, браття, без ума.
      Коли ж у мавок ноги кривуваті,
      То настрою хорошого нема.

      Бо ніжки - перша зваба чоловіка,
      По них струмують погляд і думки.
      Як скаче курка - півень кукуріка,
      На сідалі сидить - неговіркий.

      Нога модельки проситься у руки,
      Немов кричить: "Ходи сюди! Бери!".
      Дивитись на таке - солодкі муки,
      Мій друг увидів - миттю захворів.

      У надбогині хвицалки до неба
      Впираються в опуклості пружні.
      До того ж- сексуально-сухоребра,-
      Такої захотілося й мені.

      А він - козак! Недовго вуха чухав,
      До чуда "шасть!" - і вже в раю! Меткий!
      Звисають ніжки з пліч однині в друга,
      Тепер щодня обцьомує литки.

      P.S:
      Стегно до мене люба притулила,
      Аж волос дибом став на бороді.
      Нога довжезна - це велика сила,
      Клюють на неї навіть і діди.

      18.09.2018р.

      Цьом!

      Пригорнися до мене, кохана!
      Дай поторсаю вушко твоє!
      Мій цілунок палкий, елітарний,
      Прикладуся, то скажеш "О, є!".

      Цілуватися нині не вміють,
      Лиш ялозять вогким язиком.
      Я ж розтуркую пристрасні мрії,
      Закипають чуття, молоко.

      Губи м'яко огортують мочку
      І ворушать на них волоски.
      Люба муркнула: - Я тебе хочу!
      Поцілуй груденята м"які!

      Розціловую віддану душу,
      Зняв сорочку з батисту, жилет.
      Курку півень уранці ворушить,
      Гріє даму козирний валет.

      Зупинився на мить на горбочку,
      Впав у пущу, мов зрізаний сніп.
      Язиком як м'якеньким листочком
      Ворухнув у вогкій борозні.

      Разом з місяцем квіточку цьомав,
      Вигиналася луком краса.
      Ніч пройшла. На годиннику... сьома!
      Ну і ну! "Політав" в небасах!

      Дрож у тілі і сухо у роті,
      І важка як чавун голова.
      Від "трудів" захропів на роботі,
      Лобом столика поцілував.

      18.09.2018р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    157. Конхветка
      Життя якесь не те. На букву Же.
      Керують брехуняки-торбохвати.
      Ану ходімо, браття, на "Рошен",
      Там суперові, до небес зарплати.

      І тьма цукерок! Чорний шоколад!
      Від запахів аж крутиться в макітрі.
      Похрумаєм і рушим на парад,
      Прихопимо лікерчика в півлітрі.

      Хотілось ренесансу, рококо,
      Намалював картину Обіцяйло.
      На виборах обляпав нас медком,
      Текло по вухах, в рота не попало.

      Тепер у люду незавидна роль,
      Бідуємо,- самі у тому винні.
      Кричіть "Віват!" - цукерковий король
      Відкрив іще три сотні магазинів.

      Зайшов в один понюхати халви,
      Поглипати на європейські ціни...
      Голосували за царя і ви,
      Тому в державі нині - голі стіни.

      Татьбу з кишень не спишеш на війну,
      Пливуть в офшори крадені баблоси.
      З "Рошена" - чуєш - запашок війнув?
      Солодке варять - вибори на носі.

      16.09.2018р.

      Тиша

      Про владоможців, радять,- не пиши,
      Потрібні у країні мир та спокій.
      Іди но краще їсти біляші,
      Масним кавалком ляпни у долоньки.

      Комфортно владі тільки в темноті,
      На світлі не живе червиве плем'я..
      В чиновників - добробут на меті.
      Та не для нас, і в цьому вся проблема.

      Лягають на папір сумні рядки,
      Бо правда не спливає в нас без крові:
      Гонгадзе порубали на шматки,
      Якби не гавкав - був живий-здоровий.

      Ціна питання, начебто, проста:
      Мовчати чи прогнати упиряку?
      А ззаду шепчуть: "Годі! Перестань!
      Пиши-твори про пишногруду мавку"...

      Хотіли дар купити і за мідь
      Аби пером зчищав із влади сажу.
      Нехай народ не думає, а спить,
      І голосує так, як зверху скажуть.

      Попихачі царку лаштують трон
      Аби усе було у шоколаді.
      Злодюгам помагає і закон,
      Простому люду - лиш промінчик правди.

      18.09.2018р.

      Істина

      Мудрість прийшла із роками,
      Істини колють ножі:
      Чесний -працює руками,
      Злодій - торгує чужим.

      Кличе до ятки барига,
      Хвалить заморський товар.
      В небо від радості плига -
      Буде із краму навар.

      Ріжуть на шмаття заводи,
      У будячинні лани.
      Їдуть із Азії "Хонди"
      Аби хохол запанів.

      Власні куфайки не в моді,
      В шубі монгольській - цабе.
      Глипає втрачена гордість
      Із чужинецьких лабет.

      В мене ж - невдячна планида,
      Совість - єдина маржа.
      Сію пшеницю та жито,
      Людям роздам урожай.

      17.09.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    158. Кольори
      Життя підступно поміняло колір,
      Трагедія - на зміну вар'єте...
      Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
      І ложка з супом в рота не іде.

      На тиждень у село чкурнула в гості,
      А я один зостався, наче перст.
      Без милої - труна подружня постіль,
      На мріях про кохання - жирний хрест.

      Казав " Давай поїдемо на води,
      У морі попурнаємо удвох.
      Та їй миліші бур'яни, городик,
      Лопати, вила, картопляний льох.

      Я вивчив люту позу в Камасутрі,
      Купив новий у рюшах пеньюар...
      Лишився на трюмо кавалок пудри,
      І дощик сірий хлипає із хмар.

      Ще б пару днів і луснуло терпіння,
      Наклав би руки.. Але тут "ба-бах!":
      Вернулася замучена богиня!
      Розсіялася на душі журба!

      З розгону " бух" на руки чоловіку,
      Водиці просить вже четвертий глек.
      Отямиться - помасажую спинку,
      Сіднички та скрипучий поперек.

      16.09.2018р.

      Снага

      Хтось має від любові тільки крихти
      Або страшиться й мацнути панянку.
      А я не хочу навіть відпочити,
      Послало небо цікавезну мавку.

      Щодня її обцьомую парсуну,,
      Розм'якшуючи вогненосні піки.
      На мене зверху всілася красуня,
      За вухами здригаються колінки.

      А вередуха мовить: "Хочу знизу!
      І так - аби літала в піднебессі!".
      Ну, що ж - несу її до парадизу,
      Долонями погладжуючи перса.

      Сьогодні знов амрітою упився,
      Втішає слух богині хтивий стогін...
      Єлена пригорнулась до Паріса,
      А в Менелая виростають роги.

      16.09.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    159. Живіть коханням
      Під років сто до істини доріс,
      Второпав нащо в світі чорнобрива:
      Без од у світі можна обійтись,
      А без цілунків - зовсім неможливо.

      От і цілую день і ніч красу,
      А ви пишіть, страждайте, плачте, кайтесь.
      Я з парубоцтва - той ще телесун,
      Із пелюшок люблю м'якенький латекс.

      Не сплять ночами втомлені творці,
      Папери рвуть і обгризають нігті.
      А я, Венеру взявши на приціл,
      Весь вік ловлю благословенні миті.

      У ліриків нормальний стан - журба,
      Замріяні, нецьогосвітні взори.
      Глибокі зморшки зріють на лобах,
      Життєву нить вкорочують їм мойри.


      P.S:

      Нt думайте про славу, читачів,
      Живіть коханням, доки ще не пізно...
      Дружина каже: - Борщик похлебчи,
      Йому лишень два тижні, ще не скиснув.

      14.09.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    160. В сотні раз
      Не кусайте мене, дівчата,
      Бо хороший, коли й не сплю.
      Від Амура усі таланти,
      Із Венерою вічний шлюб.

      Розбираюсь у поцілунках,
      Де - любов, де - звичайна хіть.
      Хоче ночі жаркої юнка,
      Їй зі мною на це щастить.

      У сусіда торбина грошей,
      Інший - лан прикупив землі.
      Ну, а я лиш кохати можу,
      Заздрять дару всі королі.

      Знов богиня пливе до спальні,
      Кличе щоби і я приліг.
      Так і бути - вшаную пані!
      Бо любити красу не гріх.

      За вікном зоря світанкова,
      Не натішиться мартопляс.
      На папері усе чудово,
      У житті - краще в сотні раз.

      12.09.2018р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    161. Осінь
      Хочеться тепла краплину ще,
      Щоб пахтіло липою, аїром...
      Чхає хвора осінь під кущем,
      Бо надворі холодно та сиро.

      Хто сказав, що осінь золота,
      А на плечах пишні шати-шмати?
      За вікном добу уже сльота,
      В неї ниють кості, хворі гланди.

      Їй потрібно чаю, пиріжків,
      І любові (для імунітету).
      Має ж - фотосесії важкі,
      На поталу віддана поетам.

      Дай їй спокій хоч би на сезон,
      Не торкайся лапами красуні...
      Знову пишуть - про осінній сон,
      Листопади, гарбузи у клуні.

      Заховав і кисті, і мольберт,
      Не малюю більш пейзажі людям.
      В ліжку осінь втомлено сопе,
      Я у неї примостивсь на грудях.

      11.09.2018р.

      Сон?

      В клубках зміїних є своя краса,
      І москалі бувають непогані:
      Цілуються, вшановують Пейсах,
      Горілку люблять, балалайку, "money".

      Інакше й не звертається до нас
      Як "малорос" або "хохол-мазниця".
      А скажеш "українець" - миттю сказ,
      На вигляд добрячок, насправді - гицель.

      Піймали сіті сонного жука,
      Павук у лапах лялечкою крутить.
      Та здобич цього разу заважка -
      Порвалися липкі, отруйні пута.

      Джихад. Невірних знищать до ноги,
      Кують окови нам кремлівські хани.
      Не буде миру, дружби, пирогів,
      А буде січа, пастки та обмани.

      По виноградних лозах їде танк,
      "Віджато" острівець, заводик, дачу...
      Мабуть, це - сон. Насправді все не так!
      В Криму весна. Але чому ж так лячно?

      11.09.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    162. Нехай пише
      Я переплакав дощ. Роси було до біса,
      Жона усеньку ніч втирала сопляки.
      Бо взявся за ножа і пальчика урізав,
      А він щодня шкребе поезію таки.

      Хотів допомогти на кухні власній музі,
      Кайлує цілий вік, а я лише жую.
      Махнув разок ножем і поваливсь без пульсу,
      Вже думав що хана, трагедія, каюк.

      Прошепотів Пегас: " Покинь тупу лопату,
      Обценьки, молотки, ганчірки та вантуз.
      А в жінки - мозолі. То як мені не брати?
      Я - чемний чоловік, хоча й богемний туз.

      На днях підняв стільця, то вискочила грижа,
      Пательню облизав - одразу пухирці.
      Усе мене пече, чіпляє, коле, ріже,
      Чалапає жона за мною назирці.

      Є вої, лікарі, є паперові миші,
      Дивитися на них не можна без жалю.
      Нехай сидить поет під вишнями та пише,
      А я йому чайку духм'яного наллю.

      10.09.2018р.

      Нехай пише

      Це - не поези. Тоне все у мряці,
      Немає світла, грубощі одні.
      А том великий! Це ж бо стільки праці!
      Писалося без свят і вихідних.

      Можливо, і праві були зоїли,
      І критики сміялись недарма.
      Бо образи важкі, неначе брили,
      Копнути глибше - сенсу ніц нема.

      Підкраввся ззаду тихо до бомонду,
      Дивлюся на маститих у шпарки:
      Кладе "титан" шарами позолоту
      На випрілі словесні остюки.

      М'яке у моді, ні про що, сяйнисте,
      Пахтять жоржини, мед, одеколон.
      Піїтів сонми розминають кисті,
      А я серйозний, а не балабон.

      Даремно моршив лоба, супив брови,
      Сказали - щось не те нагородив.
      Жбурляю в грубу думи паперові,
      Нехай горять усі мої труди.

      10.08.2018р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    163. Осінь
      На Дніпрі не видно голих торсів,
      Повтікали, мабуть, в інтернет.
      Отже, наступила, браття, осінь,
      Треба написати про сумне.

      Листячко пожовкло на каштанах,
      А трава у крапельках роси.
      Буде молоко, сирок, сметана,
      Сіна предостатньо накосив.

      Приміряє світ вбрання печалі,
      До зими схиляє терези.
      Кабанець уже дебелий, в салі,
      Трощить моркву, бульбу, гарбузи.

      Журавлиний ключ летить у небі,
      На кордоні товпи земляків.
      Втікачі завалюють поребрик,
      В єврозону лізуть як жуки.

      Щось змінити ніц не маю змоги,
      Я ж не імператор чи брамін.
      Перша охра сиплеться під ноги,
      Завтра - закривавлений кармін.

      09.09.2018р.

      Серед жінок найкращі - буркотухи,
      Глибинна суть - енергія, порив.
      Люблю, коли у мавок очі - вугіль,
      Здригаються від люті пазурі.

      Прикинься геть затюканим Адамом,
      Захоче діва цяцю - лізь у борг.
      Але не сперечайся із жінками,
      Прослухай краще мовчки монолог.

      Дружина кожна хоче жити з шиком,
      А ти - слабак! Жоні не догодив.
      Тому, як полетять у небо крики -
      З цілунками до литки припади.

      Аби тебе не торсала за шкуру,
      Про гроші не нагадувала би,-
      У ліжку будь невтомливим Амуром,
      У любощах строптивицю топи.

      Пройшов і Крим, і Рим, і мідні труби,
      Війну і мир усоте пережив.
      Гризуха увігнала в карка зуби-
      Пора нести красуню в спориші.

      09.09.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    164. Провина
      Покаюся. Ізнову, браття, винен,
      А, може, то у мене їде дах?
      Поцілував богиню нижче спини,
      У відповідь лунає млосне "Ах!".

      Рожеві щічки вусами погладив -
      Летять у піднебесся крики "Ох!".
      Підстрибують як м"ячики принади -
      О, як же гарно, друзі, нам удвох!

      А шийку поцілую - мружить очі,
      У губки - ноженятами "хвиць-хвиць".
      Постійно стогне, крутиться, бурмоче,
      Мене поклала в ліжко горілиць.

      На дзигарях старих година шоста,
      Від криків всеньку ніч не спав Рябко.
      Не любощі - катівня чи Голгота,
      А з клуні чути "Рох!, "Му-му!", "Ко-ко!".

      Піду, мабуть, не догодив Венері
      Чи не туди з цілунками пірнув.
      Та мавка зачинила хутко двері,
      Веде в альков загладжувать вину.

      07.08.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    165. Чайок
      З голодухи я тещу подряпав.
      - Добре,-каже,- чекай, не кричи!
      ...недосмажені курячі лапи
      Розбудили мене уночі.

      Жінка з ляку зомліла у ліжку,
      Я зелений, гарчу, наче рись.
      Теща сміхом впивається нишком,
      Взяла цебра, зібралась до кіз.

      І мені скоро час на роботу,
      Одягаю хутенько штани.
      Трохи, правда, напнувся животик
      І затерпли (сидів!) "кавуни".

      Входить теща, аж йокнуло в грудях,
      Верещить між ногами свиня:
      - Буде зятю любимому блюдо!
      Із підливою! Чудо! Ням-ням!

      Похудішала втомлена кирпа,
      Не жував вже нічого три дні.
      П'ю чайок,- там і м'ята, і липа,
      А м'ясця вже не хочу! О ні!

      05.09.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    166. Всесвіт
      Красуню цілувати - чиста блаж!
      Найліпше - у вишнево-спілі губи.
      Тремтлива длань заходить у віраж,
      У відповідь лунає "Милий! Любий".

      Догнала аж на старості судьба,
      Покликало життя в свої обійми.
      По душах промінь сонячний стриба,
      Упали застороги, розум, ширми.

      Танцюємо удвох тантричний вальс,
      Розпліскується музика Вівальді.
      А збоку зупинився мудро Час,
      Даруючи хвилину благодаті.

      Для чистих серцем рай один - альков.
      Амур амріту наливає в джезви.
      Цим Всесвітом керує лиш любов,
      А жінка - це і є маленький Всесвіт.

      05.09.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    167. Солодкі мотиви

      Правду мовлю дурну, обсмалю на вогні кабана,
      Повитягую з власних очиць шпичаки і колоди:
      Люди люблять солодке ( у цьому не їхня вина),
      Компліменти і славу - для его цілющі декокти.

      Погортав альманах. Загалом - побрехеньки пусті,
      Покарлючені істини, дрібка масних краєвидів.
      Кожен твір недоладній, як постріл в бою холостий,
      А слова - не слова, - збиті в строфи мерці-інваліди.

      А в невизнаних геніїв криза - не плеще народ,
      Не торкає поезія вишня утомлені маси.
      Брат побіг на завод, кум сапає сусіду город,
      Їх реалії -втома та піт, не зачовгані фрази.

      Гинуть люди від раку, задавнених нейробластом,
      Від писні -тільки я: почитаю і лускають мізки.
      Просить песик "Погладь!" і вихляє кудлатим хвостом,
      Я і гладжу сердегу, у пащу стромляю сосиску.

      Пожалію й тебе. Напишу коментар-позитив,
      Не казатиму "Більш не твори!" - це жорстоко і підло.
      Правда спить? Ну і добре,- не буде халепи-біди,
      Люди прагнуть хвали,. Умочаю перо у повидло...

      04.09.2018р.

      Капець

      Розбестила монашка монастир,
      Нагодувала братію любов'ю.
      А у Полтаві - ніц нема, пустир,
      Лише Пегаса дзеленчать підкови.
      '
      Із дня у день підкрапує сльота,
      Мощуся на зимівлю, рию нори.
      А жіночка, скажу я вам - ще та,
      Опісля неї треба в санаторій.

      Потроху музу ззаду підгриза,
      Брикається постійно кінь крилатий.
      Сатира виручає! Це - бальзам!
      Намазався - і мухи до лампади.
      '
      Нарешті відкотився колобок!
      Свободу удихнув на повні груди.
      Побрити варто пахви і лобок,
      Планую завтра вигулькнуть на люди.

      03.09.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    168. Брехня та правда
      Бачу тему, аж перо дрижить
      Поступово всі одкрию карти.
      Ми ховаєм істину в олжі,
      А в брехні дошукуємось правди.

      У Полтаві скаче кенгуру,
      Хвостик дістає аж до столиці.
      Може, я чогось не доберу,
      Бо пишу про спілі дупки й циці?

      Той хвостище лупить всіх підряд,
      Розлякав на сайті чорногузів.
      Кожному митцеві - міх порад,
      Розірвались дружба і союзи.

      В кухлі буря і черговий сказ,
      На кону словесні викрутаси.
      Тут би циган миттю розібравсь,
      Лупаками блима на Пегаса.

      Без сатири віршик - золотий,
      А на світлі - сіро й нецікаво.
      Досить. Наберу у рот води,
      І піду в садок ловити гави.

      03.09.2018р.

      Пора

      Ряба жона - весела і не злюща,
      А з гострим носом, звісно, вереда.
      Здиратиме щоденно шкаралущу,
      Обсмиканою буде борода.

      Нема рябих! Чкурнули до Європи,
      Там бум на кирпоносих і рудих.
      Тому усе життя ходжу в жалобі,
      Амуру чимось я не догодив.
      '
      'Куди не гляну - діви дятлодзьобі,
      Ще й гострі як у тигрів пазурі.
      Знайти собі дружину - той ще клопіт,
      В метро шукав, на пляжах - аж зопрів.

      У фей іззаду камінь, не памушка,
      (чоловіків лякають кістяки).
      Мій ідеал - струнка, під небо тушка
      І в салі куртуазні мослаки.

      Вовтузяться давно друзяки в гніздах,
      Моя ж пустельна нудиться нора.
      ...Іде назустріч відьма пломениста,
      Знайомитися, братики, пора.

      03.09.2018р.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    169. Благодать
      Тепер моя жона без целюліту,
      Біля сапи ізвечора дріма.
      Поїду на роботу відпочити,
      Втомився від картоплі - сил нема.

      Забитий погріб, усмхнувся гордо,
      Кочу до клуні дині, кавуни.
      Загнала влада музу на городик,
      Пегасик обволочує лани.

      Одгарцював і сторч, і на колінах,
      У картопляних риючись ровах.
      На працю надихала Україна,
      Пирій, осот і злюща кропива.

      Не мучають безсоння і натхнення,
      На диво - навіть гамати не хо.
      Одне спасіння. - брага є скажена,
      Занюхую зеленим лопухом.

      Упав під тин, розслабилися нерви,
      Зникає дрож, ясніє голова.
      А осінь вже погрюкала у двері,
      Росою луг щоранку умива.

      02.09.2028р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    170. Вистава
      Полтава. Ранок. Тиш. Аеродром.
      На полі косить дід хазяйновитий.
      Мальвіна ж пише вірші. А П"єро
      Пішов коханцю дарувати квіти.

      Життя пливе в ніщо, стікає час,
      Немає ні любові, ані друзів.
      А поруч - молодечий мартопляс,
      Ростібує рука останній гудзик.

      У Ворсклі мавок-лоскотух нема,
      Усі в столиці - до ста літ пологи.
      Тортиллу тягне в пущу Дуремар,
      На старість звеселивсь - ні дня без оргій.

      Вставляю у панно останній пазл,
      Озвучую фінал в любовній мантрі:
      Маріонеток смиче Барабас,
      Ніс Буратіно догоря у ватрі.

      01.09.2018р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    171. Життєдайне
      Після втіхи - хропаки, нірвана...
      Але я ще ласки не наївсь.
      - Постріляй очицями, кохана!
      Кінчик носа устроми увись!

      Он, сусід щодня стрибає в гречку,
      А мене вважає люд святим.
      Ніжки на плечах? Тримай вуздечку!
      Відпочила? Ну, тоді летім!

      Ох і гарно попід небесами!
      Пташечка співає "Ох!" та "Ах!".
      Тричі поспіль здав важкий "екзамен",
      Розкошую, наче падишах!

      Лінюх повза із радикулітом,
      Ззаду відгодовує м"яке.
      Натомились. Треба відпочити,
      На фінал заходим у піке.

      31.08.2018р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    172. Прощання з генієм
      Одчепилась мара аж під осінь,
      Надто довго химеру терпів.
      Довелося влупити по носі
      Та скрутити млинця на губі.

      - Все не так! Все не те! Не до ладу! -
      Верещала, неначе пила.
      То на шию ловкенько присяде,
      То пір'їну скубне із крила.

      Скреготнула об стелю корона,
      Дощ із іскор в обличчя війнув.
      Залящало: - Не мацайте трону!
      І шануйте! Шануйте! Шану...

      Позакривано наглухо двері,
      Сів писати любовні рядки.
      Глип в вікно - знов напружились нерви -
      В хату світять чиїсь лупаки.

      29.08.2018р.

      В садку

      Вимуркує під боком кіт Баюн,
      Хитається калини всохла парость.
      Розтанула безслідно мила юнь
      І силою веде до шлюбу старість.

      Мій друг поважний, в салі, запанів,
      Рохкоче паця, мукають корівки.
      Я ж сивим став, а мудрим - досі ні:
      Ані землі, ані майна-готівки.

      Є хрестик, ліжко, ложка і жона,
      І домовина з дуба на горищі.
      Обходить стороною дім варнак -
      Нема чого украсти, окрім віршів.

      У світі, кажуть, сіро без митців,
      Сяйнистого бажають, меду, шарму.
      Та на слова немає покупців -
      Товар дешевий, не беруть й задарма.

      Засумував. Мокріє борода,
      Не лізуть геть у голову рулади.
      Захлипав дощ, кульбаба обліта,
      Із саду хутко човпаю до хати.

      28.08.2018р.

      Насолода

      О, читачі! Од вас, сумних, іду я -
      Зовуть на поле бульбові рядки.
      А сонце пражить! Спека аж лютує,
      Комарики встромляють хоботки.

      Хрустить у попереці, крапле з носа,
      Від куряви почмихує жона.
      Од лінощів рецепт - похила поза,
      А стане млосно - з"їжте кавуна.

      Вганяються в ріллю стрункі лопати,
      У небо настовбурчились задки.
      Поете! Покажи чого ти вартий!
      Помни добряче кволі п'ястуки!

      Моя найкраща поза - на колінах,
      Коли встаю, копита аж дрижать.
      У возиках, на роверах, машинах
      Бурундуки цургенять урожай.

      Він цьогоріч, скажу вам, знаменитий:
      Є крупна, є мілка - на всі смаки.
      А трутні вдома пишуть тинди-ринди
      І шпетять працьовитих селюків.

      Мішок на горбака з розгону "Опля!",
      Аби не впав - підтримує кума.
      Коли, братва, копається картопля,
      То на дурниці часу геть нема.

      30.08.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    173. Осінь
      Ось і літу кінець. Закрутив огірки, помідори,
      Втретє викачав мед і картоплю у погріб поклав.
      Час прийшов для поез, рок-н-ролу, картин, ораторій,-
      Побіжу в Гідропарк і Дніпро подолаю уплав.

      А нудистам лафа - дме і дме із Сахари сірокко,
      В афродіт і венер на сідницях дрижать волоски.
      На столичних наяд звично мружиться Ероса око,
      Хвилі пестять литки, те що вище - якісь мужики.

      Із дівочих пупків пробиваються лотоси дивні,
      Без любовних рулад-панегіриків не обійтись.
      Я відшукую ритм поміж брівоньок ламаних ліній,
      Та натхнення нема, патичка розворушує біс.

      Між усміхнених фей мій талант розпорошився знову,
      Всі думки про любов, а про вічне творити не хо.
      Повернусь у село і до ночі пилятиму дрова,-
      А на Довбичку хай приїздить генецвале Міхо.

      Ось і осінь прийшла. Зажурилася баба Параска,
      Зуб останній пропав - проковтула, мабуть, уві сні.
      Для митців треба тиш, а не хтива оця свитопляска,
      Хай ударить мороз, ляжуть крига метрова та сніг.

      27.08.2018р.

      (Довбичка - острів у Києві, де загорають нудисти. Знаходиться навпроти дитячого пляжу.)


      Марнота
      Дурниці потрібно казати із поглядом мудрим
      Аби вам повірив на слово нервовий народ.
      Стрижуться баблоси із лохів, з баранчиків - кудлі,-
      Ось, яхту купила, півраю, будується корт.

      У Раді лафа, кожен другий - кабанчик огрядний,
      Мандат необхідний, інакше прибуткам кранти.
      Поети також брехуни, тільки вельми невдатні,
      На хліб не зароблять - дешеві занадто труди.

      Чортиську несу ритуальну валізу готівки,
      Доїтиму люд - беззаконня законом стає.
      А в лірика криза - мотузка звисає із гілки:
      Вперед, не вагайся! Коньяк вже налив сомельє.

      Товпа лизоблюдів докльовує зронені крихти,
      Несуть підприємці ясу, обціловують торс.
      Писака ж сидить і обкусує капосний ніготь,-
      Не зна чого хоче, в кебеті одвіку хаос.

      Читаю для тонусу віршики в ліжку плейбою
      (втомився від сексу, під боком нахабно дріма).
      Слова на папері, насправді - розмова з собою,
      І ліків од цеї хвороби в аптеці нема.

      27.08.2018р

      Дратівливе

      У небес виклянчуєш краси?
      Щоб жилося легко, без печалі?
      Ти дурниць у Бога не проси,
      Краще надішли веселий смайлик.

      Побажай здоров'я і дівок,
      Та до мене хутко повертайся.
      Я тобі зніматиму наврок,
      Дуже на халявне, бачу, ласий.

      Спокій це, насправді,- боротьба,
      А краса - шалений танок, пісня.
      А в сусіда щастя - у гробах,
      Процвітає надмогильний бізнес.

      В мене ж - орхідея зацвіла,
      Бо навчився квітку цю любити.
      Ти ж купив її - й усі діла,
      Кинув зів'ядати в баби Ліди.

      Ніі зерна, ні саду не зростив,
      У пошані скнари-торбохвати.
      Шастя -це трудів людських плоди,
      Праця для добробуту громади.

      28.08.2018р.

      Старість

      Ранок важко злетів з повік,
      Прокидаюсь розбитий, хворий.
      Не нагадуй мені про вік,
      Не люблю я таких історій.

      Хочу бути як Аполон
      Та дівчат на руках носити.
      А тримаю лише стило,
      Бо за рогом надгробні плити.

      Слабне бас і дрижить рука,
      На сніданок - вода і коржик.
      Окуляри добу шукав,
      В павутині подружнє ложе.

      Прохурчала чуттів гроза,
      Голова, наче дуля лиса.
      На пуантах лежить кирза,
      А на скрипці мішечок рису.

      А пройшла тільки сотня літ!
      Не старий...Ну, хіба що трошки.
      Глип у дзерало - сивий дід,
      Лоб і щоки в глибоких зморшках.

      Спазмалгон уковтнув, "Хеллак!",
      Камінь коле пропиту нирку.
      Та в душі я іще козак!
      ...Прослизнула сусідка в хвіртку.

      28.0.2018р..





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    174. Смерть поета
      На гостре каміння упав. Твердо.
      Піджовує мовчки товпа.
      Мій запис у книзі буття стерто,
      Бо мойра глуха і сліпа.

      Племінникам буде земля, хижа,
      Три ворохи валянок, шуб.
      Я знаю - попереду ніч, тиша,
      Віночок, могила і труп.

      Вже падав під ноги людські в яму,
      Писали бучний некролог.
      Не вірю у долю, гріхи, карму,
      Сьогодні панує бабло.

      Диви - ескулапи бредуть! Ноші
      З синтетики карлик приніс.
      Схилився і шепче: - Давай гроші,-
      Страховки жадає "Борис".

      Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
      Хароне! Обола підкинь!
      На пластику надто мала сума.
      Прощайте, братове. Амінь!

      26.08.2018р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    175. Профілактична стрижка
      А сьогодні віншую пернатих,
      Горобцеві кришу коровай.
      Солоденьке люблю роздавати:
      - Гей, лелеко! У чергу ставай!

      Дятел пайку отримав хвалою,
      Качконосиці оду писнув.
      Йди, цибатий! Всі ранки загою!
      Маю мазь від зазнайства масну.

      Утирати доводиться дужче,
      Аж бусла від мікстури трясе.
      Гарно липне сатира цілюща,
      Пір'я з гузна вилазить усе.

      Розлітається пух по столиці,
      Пада в борщ, на канапки, млинці.
      Ірокеза лишив на голівці -
      Все ж він птах, а не лин у лусці.

      На плечі засміялася муза,
      Щось Пегас під хвостом облизав.
      Нове пір'я росте в чорногуза -
      Ще літатиме він в небесах.

      26.08.2018р.

      Мрії та бажання

      А на пательні - рибка золота,
      Зловив на кузьку в морі-океані.
      Ще трішки і напхаю живота,
      Шкварчать у маслі мрії-побажання.

      Не вірю у собачок говірких,
      У джинів, фей, які несуть удачу.
      Виделкою наштрикнуті шматки
      Мій стравохід зсередини побачать.

      У кістку в горлі вірю. Так бува.
      Реальні, а не фікція купюри.
      Оце, панове, і усі дива,
      Казкові млива, ермітажі, луври.

      У небо чхнув. За хвилю звідти "Гуп!"
      В каструлю впала й верещить закуска:
      - Чого кричиш, неначебто на пуп?
      Ти не жар-птиця, а звичайна гуска.

      26.08.2019р.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    176. Прозорінь

      Мене Господь ліпив із глини,
      Не знаю нащо, таїна.
      Обняти хочу небо синє,
      В огром пірнути аж до дна.

      Мечем до правди дорубатись,
      Від зла громаду вберегти.
      Але - традиції, обряди...
      Бурчить з амвона дяк рудий.

      Живи як церква наказала!
      Згинайся нижче до ріллі.
      Розумним - гроші, дурням - рала,-
      Народ потроху і змалів.

      Насунув піп алмаз на пальчик
      І рушив на ловитву душ.
      Кажу: - Обман у рясі бачу.
      А він: - Релігію не руш!

      Ти - тьми дитя! - злостиво мовить,
      Але він сердиться дарма.
      В моїй душі окрім любові
      Нічого більше і нема.

      23.08.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    177. Пурпурові вітрила
      Без Грея нудиться Ассоль,
      Жує підсмажену оливку..
      У чоловіка – інша роль:
      На люд полює за готівку.

      Кричать од жаху дітлахи,
      Стріляють із рушниць солдати.
      Хто не утік – у ланцюги,
      Плантатор золотом заплатить.

      Романтикою пахне світ,
      Легкий пасат хитає пальми.
      У джунглях стогне інвалід,
      Шмат м’яса вирвала гізарма.

      Песетами бряжчить кабза,
      Руків’я шаблі – шкіра негра.
      Уже готова ковбаса –
      Хутчій, мій лицарю, алегро!

      22.08.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    178. Природа
      Природа, звісно,- штука гарна,
      Довкола хмари і дуби...
      Сіяє зірочка полярна,
      Кохана грає на трубі.

      Сурмить, неначе слоненятко,
      Акомпонує бабський хор.
      Закінчать марш - гудуть спочатку,
      Тональнісь, звісно, до мажор.

      Розперезалася джаз-банда,
      Аж листя сиплеться із айстр.
      Була жона мрійливим бардом,
      За медальйона - каподастр.

      Та на весілля, певно, здуру
      Купив платівку Фітцджеральд.
      Відтоді пише партитури,
      Майстриня тушів, рок-балад.

      Напряг пройшов, уже терпимо,
      Реве над вухом саксофон.
      Вечеряю щоденно гімном,
      А блюз смакує за поп-корн.

      Мушву гримучі звуки душать,
      Йде носом кров - вже все одно.
      Надворі гепаються груші,
      Сусіда гавка у вікно.

      22.08.2018р.

      Свербіж

      Серпневий вечір. Жіночка у спальні,
      Нахаба-кицька морду суне в глек.
      В титанів думки зморшки вертикальні,
      А у піїтів, знамо, поперек.

      Ліричні вірші неперервно мрячать,
      У гузно муза коле, наче ґедзь.
      Та це нічого, друже, ще не значить,-
      Я теж такий моторний писунець.

      То нащо пишем? Помилок до біса,
      Ні стилю, ні харизми й глибини.
      А результат один: словесна тирса.
      Чуваче, стій! Пегаса не жени!

      У геніїв як у "Антея" крила,
      Лиш я у храмі муз сліпе вайло.
      Є ж віники, ломи, лопати, вила,
      Так ні - правиця торсає стило.

      Ну то і що? Снаги не позичати!
      Є олів'є, натхнення й довга ніч.
      Уже строчу канцони та рулади,
      Бо ляпати чорнилом - звична річ.

      2.08.2018р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    179. Фарисеї
      В раю господарює банда -
      Усе що маєм віддамо.
      Брехня, плітки та щира правда,
      А результат - Святе письмо.

      На душі павуки неситі,
      В ходу - облуда, острах, пліть.
      То, може, голову схилити,
      Приречено зректи "Беріть!"?

      Обкладені ясою лона,
      Готують купелі, хрести...
      Раби! Кладіте під амвона
      Грошву за кухлика води.

      Чи небом писані закони?
      Нема усталених оперть:
      За срібло - свічі та ікони,
      Народження, біда і смерть.

      Спаситель скромний, у ряднині.
      Душпастир - золотом сія...
      Чи люди у зневірі винні?
      За них скажу осуду я.

      Наживи процвіта епоха,
      Дороговказ один - "леве".
      Нема у храмах віри й Бога,
      Він у душі твоїй живе.

      20.08.2018р.

      Небо

      Запозичив Хронос мить одну
      Аби в небі я горів як зірка.
      Та життя сусіда-орк зітнув -
      На Савур- могилі впав без крику.

      П'ятеро лишилося сиріт,
      Тягнеться сім'я на захід сонця...
      Кліпнув оком втомлено Аїд -
      Місця в пеклі вже нема для хлопця.

      А зі мною поруч брат і син
      Захищали Україну-неньку...
      По травиці - росяний кармін,
      Виорано "Градами" земельку.

      Я погас. Мовчить осліпла вись,
      Ну, а ворог брагу п'є, горілку.
      У моїй господі оселивсь,
      Витирає рушниками пику.

      На Донбасі вигуки "Хурра!",
      Внуку обривають нитку мойри.
      Радості немає - біль, жура...
      Небо чорне. Всі погасли зорі.

      19.08.2018р.

      Писати чи працювати?

      Зріють думи, груші,чиряки,
      Друг усоте пише про природу.
      Я ж, панове, зовсім не такий,
      З квітня не вилажу із городу.

      Розвелось ледачих писунів
      Більше, ніж нахабних колорадів.
      Я б усх їх вигнав на лани
      Вивітрити романтичні вади.

      Що це за професія така -
      Шкряботіти прудко по сторінці?
      Хай зігне піїтик горбака
      І в обиччя віршиком не тиця.

      Для початку - хай почистить хлів
      І корівок поворушить ззаду.
      От де праця, піт і мозолі!
      Налітай, братва! Кому лопату?

      P.S.:
      Ліжечко у стилі рококо,
      Пахолок готує хвойну ванну.
      На колінах - муза без трико
      Кличе за собою у нірвану...

      20.08.2018р.

      Життя

      Я в раю! Вві сні та наяву!
      Піднімають мавки звично трени...
      Без жінок і дня не проживу,
      А вони страждатимуть без мене.

      Не люблю заплаканих венер,
      Научив Ерот веселим іграм.
      Длань вогка зрива барвистий флер,
      У клубок сплелися дикі тигри.

      Пристрасть - дар! А холод - це біда!
      Непотрібна самота у хаті!
      Хай кохання ліжком хилита,
      Потім опишу процес в руладі.

      Душі і тіла в монастирях!
      Лона павутиною окуті!
      Я би вам знайшов богатиря
      Аби віртуозно пестив груді.

      Хто сказав: "Кохатися ніззя!"?
      Євнухам обрізаним не вірте!
      В мене рій цнотливиць на сносях,
      Виношені у любові діти.

      Цілий вік отак, братва, живу,
      Жіночкам щодня знімаю стреси.
      Падає богиня у траву,
      Час прийшов літати в піднебессі.

      20.8.2018р.

      Невдале весілля

      Довбає брат:: - Побійся Бога!
      Доволі вже ловити ґав!
      - Он та - кирпатенька -нічого...
      Беру жоною! Уламав!

      Достатньо бігалось наліво,
      Пора шукати повідка.
      Хвилюються опуклі діви -
      Ерот із ліфів утіка!

      Ходив щодня в альковні кубла,
      Робив добрезних фей зі злюк.
      Чоловіки жінок не люблять,
      А я шаную і люблю.

      Та не дійшло до пусі-мусі,
      Весіллю швах! Душа на дні!
      Добро усім належать мусить,
      А не гаргароньці одній.

      Прогнали феї кирпоносу,
      Ще б трохи й грохнули - їй Бо!
      Ізнов стаю в похилу позу,
      Дарую радість і любов.

      20.08.2018р.









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    180. Тяжка доля
      З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
      Клав у ліжка, м'які спориші.
      Утомився, солодкого меду не хочу,
      Ти одну мені, Боже, лиши.

      Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
      На любов лиш настроєний ген.
      Та на золото мавки персисті не ласі -
      Їм кохання лише дороге.

      Мої друзі нормальні, у кожного пара,
      Я - зі зграйкою любоньок сплю.
      На жагучі обійми щедротний, не скнара,
      Лиш поезію більше люблю.

      Знов у хаті щебечуть венери, мальвіни,
      В руки ліру стомляють дзвінку.
      Народивсь у любові. Од неї й загину...
      Як же гарно у цім квітнику!

      15.08.2018р.

      Коростень-Київ

      Сусід під боком без кінця "бу-бу",
      Годину мІзки втомлені полоще:
      - У транспорті чесатися табу,
      Насіння плюхай вдома, хоч би в горщик.

      А парубкові зручно прямо тут,
      Циганський табір весело гелгоче.
      Стареньку бабцю дів пресує гурт:
      Це - електричка. Тут тобі не Сочі.

      А їздять, в основному, селюки,
      Ті, хто працює тяжко у столиці.
      Навіщо їм салончики пахкі?
      Шкарпетки зняв - і жуй масненький шніцель.

      У Президента ж є крутий літак
      (з рабів бабло лупили аж куріло),
      А нам - дубоаі лави, потяг - брак,
      Возити зручно заступи та вила.

      Засумував комічний дідуган,
      Учитель, мабуть. Пенсія - маленька.
      - Тікай,- кажу,- подалі від гріха,
      У тамбурі, дивись - п'яниця бека.

      Чого тебе в це пекло понесло?
      Наклав книжок важезних у торбину...
      - Не від добра. Жене із хати зло,
      Не вистачає грошей на хлібину.

      Зупинка скоро. Вийняв цигарки,
      Поклав на плечі лемеша від плуга.
      Згдалися покійні вже батьки -
      Весь вік у праці. А добро - в злодюги.

      15.08.2018р.

      Нумо ховатися

      Вельбучний депутат все літо одгуляв,
      А я щодня ріллю руками мацав.
      Сьогодні колоради. Завтра - міль і тля,
      Ох, непроста, важка селянська праця.

      Дружина в бур'янах танцює краков'як,
      Свиріпу ще сапати і сапати.
      У пана ж - ложка-люкс, не репаний черпак,
      Латифундист відомий і мордатий.

      Я арсенал знайшов. Гвинтівку, автомат...
      Прознав народ, несе боєзапаси.
      Зібрались павуку поставить "шах" і "мат"
      І вигребти усю злодійську касу.

      Одказую: - Ви шо! Він мало не святий!
      Лише ізбоку трішечки зіпсутий.
      У нього наш добробут тільки на меті,
      Ми ж - вахлаки, а не поважні судді.

      Кум пукавку вхопив, гранату - мій сусід,
      Згребла у п"ястуки жона пістоля...
      Од шершнів я утік, сховався між корит,
      Щетиною кабанчик гузно коле.

      16.08.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    181. Візит

      Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
      Тут мій батько працює за плугом
      Та цей берег не мій, бо володарі злі,
      Люди втомлені мруть, наче мухи.

      Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
      Тут не феї панують, а орки.
      Запах крадених благ просмердів тут усе,
      Лиш цукерки і нині солодкі.

      Київ тоне в димах, докорчовують сад -
      Буде стоповерховий генделик.
      А на кожнім кутку продають шоколад,
      Глузд і совість останні померли.

      Я тут зайвий. На спині нема горбака,
      Не краду, не брешу людям в очі.
      Отже, вирій. Стирає сльозину рука,
      Я сюди повертатись не хочу.

      15.08.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    182. Маєш право
      Доліплюється образний кульбіт,
      Крещендо у строфі заключній, гуркіт.
      Але чи правду вам сказав піїт?
      Звичайно, ні. Віршець - луска від тюльки.

      А дехто каже: - О! Це - діамант!
      А я в одвіт: - Творити так не можна.
      Письмо - це біль, страждання, а не жарт,
      Де рясно плаче кров'ю буква кожна.

      Якщо ж горів, ламалося крило,
      І смерть в обіймах хоч би раз побачив -
      Лише тоді узятись за стило
      Ти маєш право. Зрозумів, юначе?
      14.08.2018р.


      Чорне та біле

      Для серйозних тем немає місця,
      Загалом пишу одну дурню.
      Про сльозу кохання, падолисти,
      Зріє водевіль у стилі ню.

      Заклики до бою та до бунту
      Чи розбудять втомлених рабів?
      Краще цілувати мавці груди
      І дивитись в очі голубі.

      В пеклі чути крик із "Маракани",
      "Хаббл" обводить зорі лупаком.
      Нащо біль, війна, криваві рани?
      Закушу горілку оірком.

      Світ зламався. Зів'ядають мальви,
      Усмішка байдужості цвіте
      Словеса покрапують лукаві...
      Драма? Ні,- веселе вар'єте.

      Госпіталь. Без ніг лежить вояка,
      Їсть медок, який йому приніс.
      Куксу загорнув у теплу шапку,
      А на шиї амулет із гільз.

      А набат не замовка зі Сходу,
      В небо жерла щиряться гармат.
      Напишу вам краще про природу,
      Бо писати правду сил нема.

      14.8.2018р.

      Слабкий відьмак

      Ватру розпалюю в темені,
      Іскри злітають як смерч.
      Я - із відьмачого племені,
      Слово - відточений меч.

      Легінь втікає од призову,
      Зрадник окоп залиша.
      Вогнищем спалюю плісняву,
      З темряви гавка олжа.

      Хлопців накрито спідницями,
      Мами сховали синів.
      З пазух витягую "лицарів" -
      Їхні місця на війні.

      Бачу - гаргари злітаються,
      Мітлами ціляться в пах.
      Ох, не уникнути палиці,
      Вогнищ, розп'яття і плах.

      Втік відьмачок осоромлений,
      Мо', екзорцизм заслабкий...
      З Криму лишилися спомини -
      Я ж бо хотів навпаки.

      13.08.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    183. У храмі
      Христос уважно дивиться з ікон,
      Тече народ - діди столітні, вдови...
      Життя несправедливе - це закон,
      Країна тоне в горі та у крові.

      Бо плем'я це покинуло добро,
      Підступні гої прощення не варті
      В огонь - Дажбога, Сварга - у Дніпро,
      За це у тебе просять благодаті.

      Тебе також потроху продають,
      У кожному селі своя отара.
      Прихід у Вертя, доїть інший Круть,
      Після причастя - діви та водяра.

      Храм опустів. Дрімають павуки,
      Погашено прокопчені лампадки.
      Мовчать пророки - Йов, Ізекіїль:
      Тут Бог помер, панують зиск і статки.

      У сонмищі мальованих божків
      Чи віднайду сліди живого Бога?
      А погляд у Спасителя важкий:
      Досадує, за чортом перемога.

      12.08.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    184. Про важливе
      Левиці знають, що цікавить левів,
      До кожного кота знайдуть ключа.
      Роздряпує Ліліт парсуну Єві -
      Одбило мужа капосне дівча!

      Ліліт засне - Адам хутчій наліво,
      У пазуху пірнає борода.
      Жона ж - стара, підтоптана, сонлива,
      Суперниця - гаряча, молода.

      Гуде гроза, лютують знову дами,
      Роса з очей зволожує носи.
      А що в Адама? Свято у Адама!
      Меди збирає, хтивий паразит.

      P.S:
      Хай сваряться із юнками бабульки,
      Фарбують губи, пшикають "Шанель".
      Зате у мене сотні три онуків -
      Оце і є насправді головне.

      09.08.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    185. Реінкарнація
      Гула дружина - як пила,
      Іздох. Злетів у небо.
      Реінкарнація пройшла
      Але не так як треба.

      Бувають лютими жінки
      І до мужів нечулі.
      Із пліч стовбурчаться цицьки,
      А на щоках півкулі!

      У карму всунула ножа,
      Забула про обручку.
      А все тому, що зобижав,
      Не всю давав получку.

      У шпарку гривню заховав,
      Копив на пляшку пива.
      Знайшла заначку - "гав!" та "гав!",
      Хотів стрибнути в прірву.

      Щовечора - любовний сак,
      Двигтить подружнє ложе!
      Але у цьому я слабак -
      До ранку тільки можу.

      Якщо точніше - міг. Тепер
      Ховаюся у хащах.
      У друзях - жабка і бобер,
      А жінку інший лащить.

      08.08.2018р.

      Гармонія

      Я - музикант. І це чудовий фах,
      Пливе слухач у какофонні верші.
      Потринькай на гітарі ноту фа...
      Почув? Отак гундосять любі тещі.

      А спробуй до...оце моя жона,
      Завжди серйозна, пильна і розумна.
      А сі бемоль - коханка чарівна,
      Моїх думок розбурханих лагуна.

      А ре - зятьок. Лежить на животі
      І блииає на опустілу чарку.
      Його по носі луснути хотів,
      Та "генію" тримати варто марку.

      А донька, безумовно, мудра соль,
      Як щось не так - не треба й гільйотини.
      Гарикне - то ховаюсь в антресоль,
      А Бахус утікає із гостини.

      Онука одзивається на мі,
      Шикарний звук! Клює на нього щастя.
      А сі, панове, це - синочок мій,
      Як хоче пива - по кишенях шаста.

      Моя стезя - весела нота соль,
      Як бринькну - мертв'яки стають з могили.
      Покликала в Париж мадам Тюссо -
      Мене ліпити з воску закортіло.

      08.08.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    186. Мир
      Усе гаразд. Машина є, курник,
      Прагматик я розважливий, не цинік.
      З цицьками у руці дрімаю вік,
      Ковбасами забитий холодильник.

      Аж тут війна. Пливе народ на фронт,
      У мене ж - ятка з м'ясом у Росії.
      Сиджу тихенько, бо не ідіот,
      Орду не подолають гречкосії.

      В Донбасі - траур, у Криму - терор,
      А я цвіту, клієнтів є чимало.
      Гукає фсбешник: - Ей, хахол!
      Вєзі єщьо! Солдати любят сало!

      І я везу. Колеги - цигарки,
      Ідуть вагони з крамом зарізяці.
      Та змалку тупуваті земляки
      Не хочуть хана, підло риють шанці.

      Але меча не втрима Гавриїл,
      Чортяка ззаду наштрикне на вила.
      Бо в Києві не влада - гультяї,
      А у Москві - тверда рука та сила.

      Піду кришити бульбу кабану,
      А потім поваляюся на жінці.
      Країні мир потрібен! Геть війну!
      Закуйтесь у кайдани, українці!

      07.08.2018р.

      Народження

      Любов сліпа, не тільки топить лід,
      А й душу висисає до останку...
      Прибив цвяхами жінку до землі,
      Посіяв сім'я і - "Гудбай, коханко!".

      Крізь тінь мою сумну струмує час,
      Втомилась копирсатся у вадах.
      Ворушиться під серцем дитинча,
      Ховаю живота в широких фалдах.

      Молилась: - О, мій Боже! Забери!
      Любові прагла, а послав лиш фалос.
      Веселе око глипнуло згори
      І в хмару сонцесяйну заховалось.

      Втекти б із гіркоти в країну Оз,
      Але довкіл не казка - маски, блазні.
      Скрутило... біль шматує... почалось:
      - Стрічай, мій сину, всесвіт цей прерасний.

      07.08.2018р.

      Світло

      Прагнуть ізмалку мене причесати,
      Хочуть побачити в ямі, на дні.
      Заздрісник шепче: - Вдавися талантом,
      Плахтою ліру Орфея запни.

      В світі комах вогнептахи - потвори,
      Бог мій - це сонце! А їхній - Аїд.
      Гупну ногою - ховаються в нори,
      В небо злітаю - прокльони услід.

      Знизу благають: "Лети но у вирій".
      Добре, негайно рушаю у путь.
      А на крилі умостилися мрії,-
      Ці дивочуда зі мною жвуть.

      Інше крило - це домівка фантазій,
      Музи грайливі вчепились у чуб.
      З ярмарку шумного в тиху оазу
      Між громовицями пеклом лечу.

      Настіж Едему відчинені двері,
      Тьма поклонилася світлому дню.
      Здрастуйте, ангели! Сядем на скелі,
      Вип'ємо радісно кубок вогню.

      07.08.2018р.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Народження
      Є правда щира. Є гидка олжа,
      Жадоба у чуже встромляє ікла.
      А в райдузі живе моя душа,
      Сліпучим сонцем зіткана з прасвітла.

      У водоспадах гартувався дух,
      Орфей позичив дрібочку таланту.
      І я ступив у цей життєвий пруг
      На задній план одсунувши Гекату.

      Рвонув у небеса крилатий кінь,
      Бутон чудесний розцвітає з брості.
      Сьогодні я поет. А завтра - тлінь.
      Останній подих захитає простір

      Перехитрив Адама підлий змій,
      Ми - смертні. Та живе поета Слово.
      Коли засну - журитися не смій -
      Заблискотіє зірка вечорова.

      05.08.2018р.

      Рай

      Куди не глипну - звідусіль поради,
      А я чувак поважний, у літах.
      Наїмся кукурудзи й ляжу спати,
      І покладу кота на живота.

      Навіщо ті солодкі шоколадки,
      Коли в селі жену водяру сам?
      А лапки масажують жиру складки,
      І муркіт огортає тілеса.

      Хороший котик. З ним уранці встану
      І...знову ляжу, наче той сонько.
      Хай жінка бубонить безперестану,
      Скрегоче, щоб скисало молоко.

      Попи й коти валяються в сметані,
      А я пливу в кисільних берегах.
      Народе мій! Затям: страждання марні!
      Не вистачить на всіх сокир і плах.

      Намріялася з яблуками качка,
      Барило рому тішить зір та нюх...
      По лобі люто луснула ляпачка:
      - Біжи до хліва порати свиню!

      04.08.2018р.

      Соцмережі

      Ох і діва! Наче м'ячик скаче!
      А чи серце витрима красу...
      Я ж старий, підтоптаний, ледачий,
      Скнію розпростертий унизу.

      Нащо мощам сексуальні ігри?
      Хочу ласки,. А не хтивий треш!
      Нині ж молодиці - дикі тигри,
      Як впіймають - вже не утечеш.

      Пазурями цап мене за шкуру,
      Каже: - Не вдволиш - загризу!
      Вже обвик страждати за Амура,
      Ношу все життя важку несу.

      А чи я намазаний їм медом?
      А чи грошей кури не клюють?
      Заженуть баби мене у Лету
      І поета обірветься путь.

      В двері краля грюкає двадцята,
      В членах слабість, голова бо-бо.
      От що значить у фейсбук писати
      Еротичні вірші про любов.

      05.08.2018р.

      Любов

      Синичка цвінькає на гілці,
      Ранкову струшує росу.
      Заплющуй, зіронько, очиці -
      У рай на крилах понесу.

      Риплять шовкові простирадла,
      Пахтить розплетена коса.
      Любовна пишеться балада!
      Зеніт відродження! Пейсах!

      Сусіди ж - януси дволиці,-
      Ічкерія, тепер Донбас.
      Сплітаються зміїні кільця,
      В Едемі порядкує Марс.

      Країна у чортячих жорнах,
      Живе століттями в ганьбі.
      І родить життєдайне лоно
      Байдужих покручів-рабів.

      Хати підпалюють ординці,
      Несуть грабоване в тайгу.
      А я люблю дочку убивці -
      Війну програє душогуб.

      05.08.2018р

      "Золота молодь"

      Прорізався у чорта перший зуб,
      А в китиці хвоста - залізні ниті.
      На дискотеку йде синок у клуб
      Поплавати у пиві й оковитій.

      Альти перекувались на баси,
      І кулаки за розміром нівроку.
      З динаміків - хрипаві голосм,
      Гурток відьмачок дудлить самогонку.

      Згубила Єва фіговий листок,
      Вдоволено обсмикує спідницю.
      А на похмілля - в школу, на урок,
      Вагітна вже, на тижні йде за "принца".

      Прекрасна юнка - норовом крута,
      Влупила однокласницю по морді.
      Відпочиває"молодь золота",
      Ну, а батьки - до ночі на роботі.

      05.08.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Світло
      В мій Едем з усіх сторін - сліди,
      Тирять гості рими, душу, капці.
      Може, ти б до геніїв сходив?
      В мене ж хижка, а у них - палаци.

      Та від спраглих мур не вбереже,
      На шампурик настромляють строфи.
      Переміг фейсбук усіх! Туше!
      На дрівцята Хрест пішов з Голгофи.

      Чхнув над вухом втомлений Пегас,
      Епігони висмикнули пір'я.
      На землі тепер танцює вальс,
      Я для нього - непідйомна гиря.

      В соцмережах, звісно,- гарний кльов,
      Смичуть браття золото словесне.
      А мені лишили "кров-любов"...
      Ціпеніє розум, ні шелесне.

      Людоньки ідуть з усіх сторін,
      Я ж роблю амріту із отрути.
      Просить хворий: - Дай! - Ну що ж,- бери.
      А, можливо, так і мусить бути?

      04.08.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    189. Подарунок неба
      Сьогодні, любі, вперше не брешу,
      Із вуст злітає ваговита правда.
      У діви не розкрився парашут,
      Мабуть тому, що дуже вайлувата.

      Я на городі кабачки сапав,
      Вона ж на" АНі" пролітала зверху.
      Звалилось щастя з неба на горба,
      Сплелись на шиї ноги оберегом.

      Угруз по груди у вогку ріллю,
      В обіймах діва ледь не задушила.
      Відчув, її напевно, полюблю,
      Так міцно обнімає тільки мила.

      Парашутистка ця була вдова,
      Сказала - муж також у небі пурхав.
      Я ж пупа їй довгенько цілував,
      І гикавку лебідки мовчки слухав.

      Аж уночі поволі розплелись,
      Привів додому, викупав у ванні.
      Побралися. Не дивимось увись,
      Стрибаєм винятково на дивані

      02.08.2018р.


      В Едемі

      Мій рай чудесний, браття, елітарний,
      Неначе справді вийшов із казок!
      На грудях у принцеси спати гарно,
      Вустами настромляюсь на сосок.

      Сопілка грає вправно, як по нотах,
      Від іскор шалу зсовується дах.
      Але краса уклякла, мов колода,
      На носі прищик вискочив! Біда!

      Здригаються тендітні груденята,
      Пірнув у світ гнітючих мелодрам.
      Усоте вже викручується плахта,
      Роси набігло майже три відра.

      Кочу на живота плаксиву даму,
      Чаклую над сідницями...масаж...
      Її потроху зносить у нірвану,
      Рече панянка : - Йди на абордаж!

      Поволі заспокоюються нерви,
      На лікоть намоталася коса.
      Калачиком скрутивсь на персах Єви -
      В Едем вернувсь! А прищик лопнув сам.

      03.08.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    190. Батьки та діти
      Будинок гарний, наче. Моноліт.
      Та щойно опущу свої повіки,
      То чую все: як дихає сусід,
      І що найгірше - гнівні, люті крики.

      Був малючок, а виріс дикий джин,
      Не любе чадо - без душі гомункул.
      На маму сиву кожен день кричить,
      Якщо дістане - підіймає руку.

      Останнім часом уподобав Марс,
      Дивлюсь на небо, в почорнілу просинь.
      Та вухо чує матюкливий бас,
      А неня мовчки витирає сльози...

      Гримить! Злітають петлі із дверцят,
      Синок на кухні, знову чути гавкіт.
      Кладе у рота гущу із супця:
      - Агов, стара! Неси іще добавки!

      31.07.2018р.

      Нещирість

      Причастя купно пив на посошок,
      На біс щорічно здійснюю цей номер.
      Полегшення душі, кишень, думок...
      Попові з неба впав новий "Лендровер".

      Поблимує прочанин на литки,
      Прознає жінка люта - не зрадіє.
      На житнім полі - мак і будяки,
      У храмах - неудатні лицедії.

      Чудову службу кум сьогодні втяв,
      Хороший бізнес. Увійду у долю.
      Несе людва нещире каяття,
      Навзаєм удостоїться недолі.

      Цвіте маразм, лунає акафіст
      Та спів - не спів, а в'яле голосіння.
      Уп'ється православний атеїст,
      Відмітить справно Боже воскресіння.

      Кінець богослужіння. Три крапки...
      Пройшов екстаз (о пречудові миті).
      У церкві пусто. Мушок павуки
      Підловлюють у непомітні сіті.

      31.07.2018р.





      Мусі-пусі

      У буду утік до Полкана,
      Виснажує слух жінчин глас.
      Не липне до мене кохана,
      Не треться сьогодні карась.

      Зобидилась капосна діва
      На мене дивитись не хо.
      Годину не орана нива,
      А це вже вважаю гріхом.

      А я ж обціловував личко,
      На блузці вже торсав замок.
      Заусінь шкрябнула сідничку,
      В лебідки істерика, шок!

      Хутенько обкусюю лихо,
      За персиком збігав у сад.
      Затихла. Ногами не дрига,
      Конфуз переводжу на жарт.

      У мавки улігся на пузі,
      Обмацую перса м"які.
      На вушко шепчу мусі-пусі -
      Вернувся до раю таки!

      30.07.2018р.

      Козацьке

      Трухлявий пень, оброслий мохом,
      Лише говорить про любов.
      Мені ж миліші "ахи" й "охи",
      І молодиць гаряча кров.

      Між хропаками й позіханням
      Еротики бубнить урок.
      А я учадів од кохання,
      Не чоловік - голодний вовк.

      Не заздрю я старому діду,
      Штани навиворіт надів.
      Лишилось тільки гомоніти,-
      Пройшла пора персистих дів.

      Пишу закінчення ліричне,
      Фінальний мудрості вінок:
      Хай шамкотять діди про вічне,
      А козарлюги - про жінок.

      30.07.2018р.


      Спека і любов
      Серйозна тема. Слухай і мовчи.
      Розмова піде про мою Одарку.
      Кохатися потрібно уночі,
      Бо денної пори улітку жарко.

      Обвиснув ніс, зів'янув огірок,
      Зайці у тінь сховались під капусту.
      Липневе сонце стоплює жирок,
      А разом з ним останні краплі глузду.

      Колода на софі, а не жона,
      На неї зранку глипаю несито.
      Поцьомати бажаю "кавуна".
      Але боюся фею ворушити.

      О так, звичайно - прохолодна ніч!
      Комфортно збоку, зверху, навіть знизу!
      Та мавка-зваба як гаряча піч...
      Не стримався - за пампухами лізу...

      30.07.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    191. Кохання післявечорове
      Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
      Жона підсіла на дубову лаву.
      Кохатися у темряві - лафа!
      Блідавий місяць глипає ласкаво.

      Заліз у деку спати махаон,
      Відклав удень яєчка на капустку.
      Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
      Кохана зняла ліфчика та блузку.

      Найбільш яскрава зірка літа це -
      Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
      Пора знімати залишки парцел,
      Впаде кохана в руки сувеніром.

      Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
      Небесне лоно розчахнуло браму.
      Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
      Перетворив на сексуальну драму.

      Набринькався, душевно відпочив,
      На жінку глянув - одібрало мову.
      Кохатися прекрасно уночі,
      Коли усе довкола загадкове...

      22.07.2018р.

      Реальність

      Давайте помріємо трохи...
      В Криму хазяйнує "Рошен",
      У море вмочаються ноги,
      А фіги вкраїнські уже.

      Повсюди чуби запорожців,
      Вишиванки носить народ.
      Массандра хлюпоче у бочці,
      Бо кожен хахол - патріот.

      Росія - чудова сусідка,
      Шанобливо хилить главу.
      У жінки - із тризубом литка:
      Елегія! Рай наяву!

      А очі розплющив - і пекло,
      Розстріляні, взяті в полон.
      Щасливе майбутнє померло,
      На Сході - дими і вогонь.

      Зірвалася міна під плугом,
      Як завжди - сусід обманув.
      Мій ворог прикинувся другом,
      То ж діти ідуть на війну.

      28.07.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    192. Про важливе
      Бомжак окрада зухвало
      Порожню сусідську дачу.
      Мені ж до вподоби сало,
      А владу в гробу я бачу.

      Нема тридцять літ порядку,
      Чкурнули у США мойсеї.
      А бабця лаштує латку
      На юпці із бумазеї.

      Облизує кішка лапу
      (у льосі сметани горщик).
      Повз носа летять кульбаби,
      З кишені тікають гроші.

      Паця уже не кувіка
      Не торсає вереск шиби.
      Несе часничину жінка
      Й окрайчик житнього хліба.

      27.07.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    193. Крізь час
      Сідає сонце. Гасне яра мідь,
      Летять ключі до вирію стокрилі.
      А час нікого з нас не пощадить,
      Додолу гне, висріблює у тиглі.

      Не втюхаєш йому хабар-"джинсу",
      Не оголосиш безпардонно "брексіт".
      Життям йому виплачуєм ясу,
      Бо ми для нього лиш родзинки в кексі.

      Не вірю, що життя - невдалий жарт,
      Чи випадкове зчеплення молекул!
      Бо після себе залишаю сад
      І бірюзи думок коштовні глеки.

      Я знаю - не кінець земля сира!
      Спочинок це, очищення,- не плаха!
      Лечу крізь час у розчерку пера -
      Дає дорогу Хронос Вогнептаху.

      25.07.2018р.

      Благодать

      Жінка люта. Ув очах огні -
      Із рубіном не купив каблучку.
      - Будеш цілуватися, чи ні?
      Заспокойся, на ось, півполучки.

      Інша половина - то сім'ї,-
      Комуналка, транспорт, харчування.
      Порадій за мужа, я ж - піїт,
      Віршики утьопую прегарні.

      Кум твій не напише і рядка,
      А у мене товпи епігонів.
      Хоч нема фазенди, літака
      Але маєм тертушку для хрону.

      А паперу - гори! Завались!
      На Парнасі скоро вручать німба...
      Чуєш -просить їсти спиногриз,-
      Йди, купи картопельки та хліба.

      Хух, подріботіла в магазин,
      Із душі на мить скотився камінь.
      Тїиша...вірш плететься з бірюзи....
      Не сім'я, а ідилічна гавань.

      25.07.2018р.

      Переміни

      У цьому світі все уже не так,
      Блакитнозадим возродився Каїн.
      У кабана облущився п'ятак,
      А думав, що такого не буває.

      У дів піпетки стали за мужів,
      Зачаття непорочне вже гроші.
      В безглузді не шукаємо межі,
      Святе письмо тлумачить піп без Мойші.

      З Чигирина рукою до Черкас,
      Але повзеш по ямах як амеба.
      Розширюється Всесвіт, прірва, газ,
      Була гора - тепер смітник до неба.

      Був кролик, півник. Нині - павіан,
      З його м'ясцем готується підлива.
      І хто ти - сонетяр чи графоман -
      Для читачів реклами неважливо.

      У казна-що вироджується вірш,
      Читати лячно, носом кровотеча.
      Та крізь асфальт росте м'який спориш,
      На хмарочосі яструб в'є гніздечко.

      26.07.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    194. Поле
      '
      Утомлений. Спочину у житах,
      Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
      Шатро небес блакиттю огорта,
      Забарвлений у кров окрайчик хмари.

      Ганятися за міддю не проси,
      Вдихати запах хліба - насолода.
      Стирається руків'я у коси,
      Та це свята, божественна робота.

      Мій батько саме тут мене зачав,
      В найкращій із усіх земній юдолі.
      Ангелик тихо шепче з-за плеча,
      Щ я помру колись на цьому полі.

      ...Гримить і блиска ген у далині,
      Із під руїн лунає глас дитячий.
      Сини Вкраїни гинуть на війні
      І поля з хлібом більше не побачать.

      23.07.2018р.

      Про головне
      Ну й мерзенна вискочня пиха!
      Досить! Переповнений по вінця!
      Я б утік подалі від гріха,
      Та прощати бевзя не годиться.

      Бо для нього чорнороби - тлінь,
      Я ж кажу - так думати негарно.
      Хліборобові - низький уклін,
      Лікареві - слава і пошана.

      Я іще такого не казав,
      Та пора настала змити сажу:
      Аби ти шпандьорив словеса
      Демос день і ніч на тебе паше.

      Хто із нас духовний інвалід?
      Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
      Не поет, а творчий паразит,
      Пишеш, а спільноту зневажаєш.

      Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
      Недостойний навіть і огуди.
      Кожен краплю сонечка несе,
      Головне у цьому світі - люди!

      23.07.2018р.

      Прощай, любове!

      Чому кохання вмерло? Знає хто?
      Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
      У ліжко чоловік вдягнув пальто,
      Підштанники, два светри, шубу й брюки.

      Майбутнього порвалось полотно,
      Неначе в кухні престара гардина.
      Вогонь любові згаснув під рядном,
      А ложе, мов холодна домовина.

      Закам'янів із фікусом вазон
      І таргани втекли із хати скопом.
      На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
      Під боком грілки стигнуть із окропом.

      В трагедії буття - Кличка вина!
      Місцями помінялось пекло з раєм.
      Холодна батарея, льодяна,
      Гарячої води також немає.

      На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
      Купив "запаси" на усю зарплату.
      На стелі гроно виросло буруль...
      - То що, кохана? Спробуєм поспати?

      24.07.2018р.

      Олтар любові

      Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
      Здригаються від голосіння плечі.
      Не вміє люд писати про жінок,
      А я умію. І люблю, до речі.

      В амурних справах звідані путі,
      А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
      Тулись щодня до пишногрудих дів,
      Цілуй туди, куди вони захочуть.

      У бевзів вічно хлюпають носи,
      У розумак - продавлені дивани.
      Неси цяцьки, меди, грошву красі,
      І Боже збав перечити коханій!

      Захоче щось,- кажи: - Один момент!
      Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
      Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
      І не лінуйся стати на коліна.

      Віддай від сейфу із баблом ключі,
      Працюй щоденно коником стожильним.
      Масаж - уранці, ввечері, вночі,
      Без пропусків на свято чи неділю.

      P.S.:

      Біжить мужик, в руці букетик руж,
      Припастм до стопи Венері мріє.
      На олтаря любові ляже муж,
      Жертовний агнець бекне й...околіє.

      24.07.2018р.

      Рефлексії

      Маємо інтереси,
      Черга іде у наступ.
      Клацнув зубами песик,
      Вправно зловив ковбаску.

      Курка гребе під себе,
      В зупу сідають мухи.
      Може, воно й не треба?
      Геть рефлекторні рухи!

      Рохкають поросята,
      Жмакає длань купюру.
      Голод - хіба це вада?
      ...Хочу струнку фігуру!

      24.07.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    195. Непереможна зброя
      Накричав поет на мене: - Геть!
      Я - титан! А ти - зі скоморохів!
      Будемо стрілятися на смерть!
      То ж іду наїстися гороху.

      Справа тут не в тещиних грибах,
      В тому, хто ловкіше пише вірші.
      Тільки от біда: його "труба"
      Велетенська, раз у десять більше.

      Із бобом одсовую таріль,
      Вже не можу, од незвички прищить.
      Друг стріляє зранку до зорі,
      Ну, а я тренуюсь раз на тиждень.

      Стали в розкаряку поміж вільх...
      Гахнула у візаві "гармата".
      Гідно відповісти не устиг,
      Бо зомлів од пострілу гіганта.

      Сперечатись годі! Я не псих!
      Ледве одкачали гіпократи.
      Переможе лірик геть усіх,
      Бо у нього "ядерні" заряди.

      23.07.2018р.



      Пихатий поет

      Встав уранці. Лізу в інтернет,
      Це сьогодні ерогенна зона.
      Знов пихатий свариться поет,
      Каже: - Майте шану! Я - ікона!

      Заповзявсь учити! Сміх і гріх!
      Загриза невдатних віршомазів.
      На спільноту настовбурчив ніс,
      Репліки - суціль смішки, образи.

      Квітне як несуть меди, призи,
      Критикують - то дере напірник.
      Я ж боюсь торкнутися оси,
      Вкусить і мене шаленець-лірик.

      Ні, панове, - тут не парадиз -
      Чорт із пекла (не піїт) воскреснув.
      Сумно розглядаю з-за куліс
      На митців ребелію словесну.

      22.07.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    196. Про авторські наголоси ( і не тільки)
      Бреше з амвона пописько на паству,
      А чи поет-бракороб не такий?
      Авторський наголос - мовне шахрайство,
      Крапле неправда лукава з руки.

      Сухо в кебеті, проріха у торбі,
      Чуб накриває поцвілий кашкет.
      Наче-неначе, мовби-немовби -
      Тоне в словесній полові сонет.

      Густо мазюкали генія мирром,
      Не засинає без краплі хвальби.
      От у потугу ліричну й повірив.
      Раджу: - Осанну дешеву жени!

      А чи розтуркати зможу нехлюя,
      Вирвати врослого в землю корча?
      Хоч і не хочу - уперто рятую:
      - Друже! Сатирика ніж зустрічай!

      Ціна кохання

      Пописати вірші, звісно, можна,
      Бо життя - пекельний басаман.
      Плаче дівка від кохання кожна,
      Бо любов - це фікція, обман.

      А виною - лейби-козарлюги,
      За нагоди люблять всіх підряд.
      Плач дівочий лине понад лугом,
      Розревілась, сестри, не на жарт.

      Як зварю борща, то хоче зупи,
      Наліплю вареників - не те.
      Ох, і вередун у мене любий,
      Тільки м'ясо в живота кладе.

      Я ж бо - клопітлива господиня,
      В ночви мужу "бух!"добро: - Шикуй!
      Огірочки, хрон і капустиння,
      Цибулину, зубчик часнику.

      Ох, біда! Немає супокою!
      Муж пасе за тином лупаки.
      Там сусідка пахне ковбасою,
      Сала шмат звисає із руки...

      Кожен бахур на м'ясисте ласий,
      Зраджує дружиноньці-красі.
      Вранці "мац!" - утік мій сокіл ясний,
      Визирає з пазухи гюрзи.

      А виною влада дурнувата!
      Краде-бреше, а народ лайно?
      Люд сьогодні зовсім небагатий,
      Локшину купує та пшоно.

      Поверніться, кляті комуністи!
      Від наживи світ осатанів
      Мужики голодні хочуть їсти,
      Як же тут не плакати мені?

      22.07.2018р.

      Довкола

      Наприндився жевжик, царка з себе корчить,
      Три фікси стовбурчаться з рота.
      Купив - подешевше, продав - подорожче,
      Оце і усенька робота.

      Бариги в пошані. Розумних не треба,
      Хай їдуть у Штати чи в Польщу.
      У світі титанів панують амеби,
      Горілкою мізки полощуть.

      Під Лаврою людно. Розпродують майки,
      В Синоді рахують монети.
      Штампує сюжети сучасність під кальку,
      А люди - лише трафарети.

      ...А звідник толковий. Веде клієнтуру,
      Є Насті, є Галі, є Алли...
      Чекати не варто - відслиньмо купюру,
      Міняти не нам ритуали.

      22.07.2018р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    197. Політ
      Надійшла із тьми хвилина зла,
      Крок - і провалився в темну прірву.
      Важко полетіти без крила.
      Я ж - літаю. Думав - неможливо.

      На хвилинку, втомлений, приліг -
      Увігнали ніж по саму гарду.
      Вогнептаха гномик переміг,
      Пір'ячко засовує у лантух.

      Кров спинилась. Буде шрам твердий,
      З неба голос: - О, мій сину рідний!
      Ти - поет! Мольфар-чаклун! Лети!
      Мають силу Бога душі світлі!

      Вітерець легкий здіймає чуб,
      Бачу сонце і шматочок Лети.
      Завтра всесвіт зранку облечу,
      На сьогодні досить і планети.

      19.07.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    198. Рятуймо!
      Жона не здається без бою,
      На ложі кручуся як в'юн.
      Замучила мавка любов"ю,
      Безсилий уранці встаю.

      Друзяка без меду став жовчним,
      Бажає скрипучих пружин.
      Поглипує поглядом вовчим,
      Сахаються з ляку мужі.

      І пише, і пише сонети,
      Аж страшно читати, їй бо.
      Бажає скоріше померти,
      Та що ж це за клята любов!

      За тином цілуються в губи,
      Із лазні луна хтивий крик.
      Нехай хоч вдова приголубить,
      Бо гигне в біді чоловік.

      У сажі зарохкала паця,
      Наводить в кориті гламур.
      Давайте поможем страждальцю
      І знайдемо пару йому.

      19.07.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    199. Напасть
      Покопирсався донесхочу в носі,
      Поспав, поїв (жона зварила плов).
      Тепер у ліжку розпускає коси,
      Тому писати буду про любов.

      Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
      В коханні побрехеньок не люблю.
      Бісексуальна тішиться Європа,
      А ти на свистопляску цю не клюй.

      Навіщо блудодійство між мужами?
      Жінок довкола ходять табуни!
      Зачинені для содомітів брами,
      Як хочеш в рай - розпусника жени!

      В село тікайте! Тут спокійно, ловко...
      Пішов на ринок взяти ковбаси.
      А з черги бородань накинув оком,
      Рука вхопила ззаду за труси.

      На людях не хотів здіймати бучу,
      На глум підняло б миттю все село.
      Утік я, браття, зайчиком стрибучим,
      Зоставив глитаю м'ясця кіло.

      Вже не совок! Європа в двері грюка!
      Діди сплелися і танцюють вальс.
      Ходжу між люди я однині в брюках,
      Дібралася зараза і до нас.

      18.07.2018р.

      Літали із гаргарою під хмари,
      Пегас - у мене, в неї - помело.
      Приліг спочити. А дружок-лошара
      Мою коняку цупить під сідло!

      Сонети пише, наче. Про природу.
      Пейзаж шалений: озеро та ліс.
      Та щось не те останній раз набовтав:
      Лошака гигнув. Пійлом удавивсь.

      Харчується зерном, червою півень,
      Свиня за день нарощує кіло.
      Підсаджений Пегас на "чарівливе"
      Не має сил піднятись на крило!

      А мій красунчик - ситий, не голосить,
      Сатиру жирну й гумор упліта.
      У тілі кінь! Дебелий ваговозик!
      Іззаду вже, немов гіпопотам.

      На вухо грає муза на сопілці,
      (й вона у салі, є центнер ваги!).
      Пегас поцілив татя по сідниці -
      Чужий лошак йому не до снаги.

      21.07.2018р.


      Письмо

      Ранесенько відкрив калама,
      Словам чіпляю вензельки.
      Гуде лірична пилорама,
      Тече "сиропчик" з-під руки.

      Мушва обцяткувала вікна,
      В курник заліз голодний тхір.
      Я від душі творити звикнув:
      Що стрельне в лоба - на папір.

      Поетом бути - гарна справа,
      Шанують люди "Божий глас".
      Кривульки намазюкав жваво,
      Читав коханій, каже "Клас!".

      Писати стачило нахабства
      Без правил мови, словника.
      В апофеозі дурноляпства
      Шпандьорить віршики рука.

      "Кобзар" стоїть у шафі боком,
      За склом тепер його тюрма.
      "Реве та стогне Дніпр широкий,
      Горами хвилю підійма...".

      21.07.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    200. Перший дзвоник
      Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
      Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
      Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
      Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.

      Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
      Ще би жив не тужив, а писати пора епілог.
      Мойра грає ножем, ще не знає чи нить переріже,
      Надокучив і їй, а не тільки людві скоморох.

      Відпусти із лабет! Дуже боляче, смертонько, досить!
      Задуши депутата, хоч лиха бажати і гріх.
      Брехуняки є справжні, з трибуни промови голосять,
      Ну, а я - перебендя, від рала-сохи пустобріх.

      Заросило чоло, у тумані дружина сіріє,
      Хтось благання почув, відхилилась від горла коса.
      Біль затих та не втік, угніздився в душі чорним змієм,
      Чую зверху смішок - не награлися ще небеса.

      Покоротшав ланцюг, майже весь намотали на руку,
      Наче й лихо-біда, а писати про це - моветон.
      Прийде час - упаду вам, шановні, під ноги без звуку,
      Гримнуть дзвони як грім. Тільки їх не почує ніхто.

      17.07.2018р.

      Останній могіканин

      А час уже не той. Прорвало небо греблю,
      Утік в Європу люд, онучок і синок.
      Я жито покосив, покрили стебла землю,
      Усує пропаде солома і зерно.

      Немає орачів, немає хліборобів,
      Останній коник здох, хазяїн теж помер.
      Кладу нехитрий скарб собі в заплічні торби,
      Зі світом без людей порвав останній нерв.

      Не чути ні душі, в Едемві зовсім тихо,
      Ні сміху, ні пісень - одна лише пітьма.
      Чорнобиль - до плеча, а кропива - під стріхи,
      Косив би і косив, та сил уже нема.

      Востаннє гребонув із отчої криниці,
      Краплина золота скотилась по щоці.
      О, житечко моє! Чи будеш колоситься,
      Коли сюди прийдуть бариги і купці?

      17.07.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    201. Бред сивої кобили
      В лісах Зімбабве рижики доспіли,
      Боровички вгорнулися в туман.
      Там люди моцні, наче ті горили,
      А в нас богатирів уже нема.

      Напружилися зранку долі лобні,
      Перед сніданком мало не зомлів.
      Ув Африці гриби, неначе довбні,
      А в Україні, звісно, замалі.

      Найбільший гриб - не більше їжачихи,
      Найменший - наче колорадський жук.
      У тропіках гриби тримають стріхи,
      Не зубоскальте, я ж бо не брешу.

      Скрегочуть зуби, мов старезні жорна,
      Твердий опеньок трапився, гігант.
      Ковтну грибок, щоб виросла канцона,
      А з'їм мішок, то виросте роман.

      То що, панове,- хто до раю хоче?
      Чи грішникам туди вже не кортить?
      Жую сухий грибочок під чайочок,
      Димиться сигарета з наркоти.

      17.07.2018р.

      Вірність

      Венера хоче мужика,
      Ще й персами колише.
      Чи піп умовить ДНК:
      "Не підбивай на грішне!"

      З-під ліжка дибляться чуби,
      Застряг в алькові бантик.
      Давид Версавію любив,
      А Урій до лампади.

      Коханець розстібнув замок,
      Цілує в личко ніжне.
      - Давай ще раз на посошок
      Цим світом поколишем!

      Прийшла у дім. Пахтять духи,
      Нема панчох на ніжках.
      Ніхто не знає про гріхи:
      Пора до мужа в ліжко.

      17.07.2018р.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    202. Давай дружити!
      Давайте обнімемось! Ну ж бо!
      Забудем хвилини гіркі.
      У нас із Росією дружба,
      Завчають дітки матюки.

      У Мокші живуть чорноброві,
      А Київ бояринь прийма.
      Ординські церковки та мова,
      Козацьких чубів вже нема.

      Сусіди у нас нелукаві -
      Перечити тільки не смій.
      Орли двоголові у сяйві,
      А поле пшеничне у тьмі.

      В Криму зацвітають оливи,
      Донбас від снарядів гуде.
      Нові виростають могили -
      Вкраїна хоронить дітей.

      15.07.2018р.


      На природі

      Скучає пень за літніми дощами,
      Засохнув у дуплі торішній мох.
      У ліс іду з душі знімати камінь -
      Порвав кота сусідського бульдог.

      Глухий котко не чув дружини крику:
      - Сніжок, тікай! А він м'ясце кусав.
      Не встиг із хати шаснути в кватирку,
      Завадила в зубиськах ковбаса.

      Пащека "хрясь!", клики застрягли в шкірці,
      Скляниці в небо вирячив мейн-кун.
      Несу хвоста і вуха шмат сусідці,
      Вона ж із клуні винесла колун...

      Заступниця у мене є всеблага,
      Ховатися погнала в дубину.
      Вертається душевна рівновага,
      А жіночку гнівливу не виню.

      15.07.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    203. Полюби Україну
      В Україні влада унікальна,
      Голову зламав би й Архімед.
      Шиворіт-навиворіт - нормально,
      Непогано й задом наперед.

      На "Рошені" дід столітній паше,
      Уночі гарують малюки.
      Гніть горби! Від цього стане краще!
      Ввечері - пивниці, кабаки.

      Не приходить виборець до тями,
      Бивні орють землю за сімох.
      Це не я зробив народ рабами,
      А самі улізли у ярмо.

      Партії плетуть на лохів сіті,
      Рвуться до державного керма.
      Хочу Україну я любити,
      Тільки сил любити вже нема.

      14.07.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    204. Звикаймо, браття!


      Я - людина! Не бридка свиня!
      На нозі стирчить помитий палець.
      У Дніпрі купаюся щодня -
      Трансцедентна влада постаралась.

      Мер-боксер співа на всі лади.
      Упіймав за носа, став питати:
      - Де гаряча? - Випили ...коти!
      Кріп із крана не тече й по блату!

      Під мостом пурнає дід рябий,
      Полірує щіткою кабаку.
      Поруч - пані, дітлахи, баби,
      Води потемніли в Гідропарку.

      Мавки труть щітками "колобки",
      Пошкребти по спинці просять хлопців.
      Скоро осінь, відлетять шпаки -
      Приготуймось плавать в ополонці.


      13.07.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    205. Не так!
      За Крим кацап отримує медаль,
      А на Донбасі гра у "хрестик-нолик".
      Розбилася коштовна пектораль,
      Підмінює ярлик ординський волю.

      У братовбивстві москаля виню,
      Обвикнув красти лиш у безборонних.
      Долоні ще гарячі від вогню,
      Косою смерть махнула біля скроні.

      Щодня ховають матері синів,
      Щодня кровицю п"є кремлівська банда.
      Та не було б не суму, ні війни,
      Якби у спину не плювала зрада.

      Хохляцький дух підгнив за сотні літ,
      А кум кричить: - Війна? Не маю діла!
      Ну що йому Шевченків заповіт -
      Вуста нерідна мова очорнила.

      Налипла на державу всяка гидь,
      Ще трохи і людей не стане в пустці.
      За ці слова закриють рота вмить,
      Забанять в інстаграмі і в фейсбуці.

      Зі зрадою ми боремось не так -
      Із друзями йдемо у темну нічку.
      Не судимось - ламаємо хребта,
      А трупа викидаємо у річку.

      12.07.20118р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    206. Упізнав!
      Сатирики шматують всіх підряд,
      Але в одного ніц немає шани.
      Поганий кровосисний апарат
      На аурі лишає рвані рани.

      Нехай він лусне чи ухопить грець!
      Пив кров, тепер жує, неначе бургер.
      А я цнотливий лірик-писунець,
      Поезій струни рвуться від напруги.

      Хитаються душевні терези
      І зів'ядає гордовита поза.
      З Парнасу підло тягне за труси,
      А озирнусь - хапає і за носа.

      Присів, творю, спускаю творчий пар,
      А він вже тут - довбає по голівці.
      Не діють ні прокляття, ні хабар,
      У генія одгриз шматок сідниці.

      Міняю стиль, малюю наратив,
      Життєва правда замінила казку.
      Верлібр у блог! Під псевдо вигук: - Ти???
      Впізнав, упир! Ховаюся у ряску.

      10.07.2018р.

      Адами та Єви

      Втік із хати, рубатиму дрова,
      Поковтаю з розпуки вина.
      Мусі-пусі не лізе, панове,-
      Накричала уранці жона.

      Я їй казку писав тижнів зо три,
      Переплюнув Давида псалми.
      А вона не пускає під ковдру,
      Голодую, неначе в тюрмі.

      Каже: - Кволої лірики мало!
      Ну, а ти від Ерато здурів!
      Хочу "бабок"! Амурного шалу!
      Гризти тістечка - не сухарі!

      Накуплю післязавтра курчаток,
      Кабанця подарує кума.
      Буде знов у сімействі порядок,
      Нині ж гиркає: - Киш! Не займай!

      Склав дрівцята ловкенько рядами,
      Бур'яни посапав на межі.
      Зароблятимуть гроші адами -
      Єви будуть кохати мужів.

      10.07.2018р.

      На екрані - справжній мартопляс,
      По TV дивлюсь канал дівочий.
      А цицьки, панове! Вищий клас!
      Настромитись добровільно хочу

      Кум розкодував цей рай душі,
      Аж Амур старий роззявив рота.
      Пишна фея впала в спориші,
      В казку розчинилися ворота.

      Ще гурток ельфійок надлетів,
      М'яз сердечний б'ється магнітаром.
      Показати б власній вереді
      Ці кульбіти, сексуальний слалом.

      Рев жони на смерть перелякав,
      В пах з розгону увібгалась ніжка.
      - Бахуряко!- любонька гука,
      - Геть від "плазми"! Марш зі мною в ліжко!

      Рве на клапті розум хтивий шал,
      Стиснула жона в палких обіймах.
      Я дивлюсь один лише канал -
      Натуральний. І жона не грима.

      08.07.2018р.

      Проспав

      Між ДНК і рибосом
      В лабети упіймала мавка.
      Скажіть,- який мені резон
      Тягнути остогидлу лямку?

      Намріяв - визріє талант,
      А син в туман горілки шаснув.
      Навчився пити все підряд,
      Жує, втопивши очі в "плазму".

      Насправді отакий і я -
      Не помічаю світ навколо.
      Спіраль генома як змія,
      Вкусила - не відчув й укола.


      А, може, виховав черств'як?
      Проспав, коли згасала зірка?
      Сказав сусід: - Дитина - брак,
      Одна ротяка є велика.

      Завити хочу в неба синь,
      Кровина рідна - бита карта.
      Жона вагітна. Буде син.
      Живіт штовхають рученята.

      08.07.2018р.


      Потойбічне

      Штрикає цвинтар ультрафіолет,
      А у могилах затишно на диво.
      Бабуся крекче: - Тут лежить поет!
      Опалубкові поклонись поштиво.

      Ще вірує народ у чудеса,
      Хрести кладе, курчаток ріжуть вуду.
      Про домовини я ще не писав,
      А варто, бо у ній лежати буду.

      Дубова краща, із сосни не хо,
      Поточить шашіль, зогниває швидко.
      Як гигну, то укриюся гріхом,
      Пихатий профіль вже не буде видко.

      Дописую останній том рулад,
      Пегас харчить, облізли хвіст і крила.
      Уролог - цар яєчок і простат -
      Для пацієнта не жаліє пійла.

      Із часом пропаде горбочка слід,
      Мене забудуть рідні, боги, мавки.
      Здригнувся Всесвіт - помира піїт!
      Любовна муза плаче у фіранки.

      08.07.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    207. Амурна мудрість
      Я - мудрий, битий часом ловелас,
      Любов дозріла, чиста, без розпусти.
      Жіноцтво нетерпиме до образ,
      А даш готівки, наче і попустить.

      Уздрію краєм ока злет брови
      І знаю, а чи будуть шури-мури.
      Тону в медах, нектарі, пахлаві,
      Наснажують венери та амури.

      Творю щодня валютний приворот,
      Хіба не кайф позолотити ручку?
      Сьогодні дам три сотні (це рекорд!),
      А завтра, як утішить, то каблучку.

      А у сусідів не життя - жахи,
      Щодня плачі, розмова - люті крики.
      Не знаю за які такі гріхи
      Мужик годує мордачами жінку.

      На таці - ананас і шоколад,
      Чманіє мавка стигла від уваги.
      А за вікном співає пісню бард,
      Летять увись тріолі та форшлаги.

      07.07.2018р.

      Вже не сниться

      З'явилися оптимістичні сни:
      "Roshen" згорів, купую львівський тортик.
      У Президента на війні сини,
      І родичі в окопах (патріоти!).

      Вся Конча-Заспа плаває в Дніпрі,
      Вернувся люд із вирію додому.
      І кожен політичний пустобріх
      Лопатою працює без утоми.

      Я ж хворий, як пічкур заліг на дні,
      Гекзаметром пишу листа Мінерві.
      Без тещі розкошую та жони -
      Сапою в бур'янах лікують нерви.

      Один Адам лишився у раю,
      Смокчу надвечір теплу бормотуху.
      Та чорт назад приніс мою сім'ю,
      Вокал жінок терзає звично вуха.

      Обидві пані втомлені та злі,
      Два тижні не вилазили з городу.
      Не буде більше благодатних снів,
      Із бодуном тікаю на роботу.

      07.07.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    208. Математичний підхід
      Жона бува лукава - гірше дябла,
      Як вип"ю - напада на неї сказ.
      Та виручає оператор Набла,
      Оглушує дружиноньку на раз.

      Підсовую об'ємні інтеграли,
      У модуль устромляю гострий ніс.
      Від алгебри стовбняк одразу в Галі,
      Тікає, наче кішка, на карниз.

      Хитлива просторова апліката,
      Бо диферент поправив чистий спирт.
      Квадратний корінь - це козирна карта,
      Факторіал - потужний динаміт.

      Чіпляюся середнім гармонійним,
      Шукаючи абсцис і ординат.
      Спасають гарно функції лінійні,
      Похідна заспокоїть крик і гвалт.

      Поспав, коханій всівся на коліна,
      Главу схилив, цілуючи литки.
      Пройшов самум границю індуктивну-
      Не люблять, браття, фізики жінки.

      04.07.2018р.

      Мажорний етюд

      Кигиче скрипка лірики мотив,
      Лоскоче вушко фея-повітруля.
      У хмаровиння носа устромив,
      Трояндами пахтить, кує зозуля.

      Застиг у позі лотоса, пишу
      Про гілочку, травичку під ногами.
      А читачі напружились, "шу-шу" -
      Сатирик витина пейзажні гами!

      Розчулився, в очу бринить сльоза,
      Наплакав так, що одягнув калоші.
      А за вікном зелена дереза
      Стовбурчить колючки на перехожих.

      Нема лукавства, щирий,- бачить Бог,
      Слова - гарячі, образи - помпезні.
      Та мудрочолий друг уздрів подвох -
      Не може кнур ширяти в піднебессі.

      Вертатися не хо в реальний світ,
      Ховаюся у віртуальні айви.
      А сонечко уперлося в зеніт,
      Розбризкує довкіл сліпуче сяйво.

      09.07.2018р.

      Не розігнути

      Завжди були і є раби,
      Душа і розум у оковах.
      Якби цей світ я не любив,
      То не писав про це б ні слова.

      По спині врізала вожжа,
      Сміються вожаки зі смерда.
      Братерство? Рівність? Це олжа!
      Насилля - благ усіх осердя.

      Народ - жебрак. Шаленство цін
      Тримає краще, аніж ґрати.
      Працюю віником в руці,
      А ссати кров не можу з брата.

      Скриплять утомлені крижі,
      З роботи клигаю потроху.
      Хоч помирай, але служи
      Державі, панові чи Богу...

      Господь покірним помага,
      Привчає змалку жити в путах.
      У світі слуг - і я слуга,
      Горбак уже не розігнути.

      09.07.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    209. Хотіла дружби
      Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
      Вельбучний рик за так уже не зійде.
      Приватну переписку - на загал!
      Любуйтесь, друзі - лаються сусіди!

      Однині поклоняюся ножу,
      Пуанти геть! Узуюся у берці!
      Ось я тобі, строптивцю, покажу,-
      Розслабишся -засуну швайку в серце.

      А одночасно шавку натравлю,
      Замовлю в чорнобаб відьомську месу.
      Здіймаю ґвалт, огуду, у-лю-лю...
      Але товпи немає, ні шелесне.

      По краплі з "друга" висмокчу життя,
      В Пегаса з м'ясом видеру підкови.
      В колисочці заплакало дитя -
      Поглянуло на маму випадково.

      04.07.2018р.


      Увіруй

      Пора сідати паску їсти,
      Хороше свято дав юдей.
      Без православних атеїстів
      У храмах не було б людей.

      Ти уяви: немає татів
      І брехунів - лиш люд-тишко.
      Попи пішли би працювати,
      А не молоти язиком.

      Театр, манеж, священнодійство...
      З амвона глас щемкий бринить.
      Несе у храм гріхи поспільство,
      А разом з ними гамани.

      P.S:
      Святе письмо стоїть у ніші,
      Нова ікона, золота.
      Молився довго. З неба - тиша...
      Напевно, що нема Христа...

      04.07.2018р.

      Спочатку я і не відчув укус,
      Та кобри є отруйні і в Полтаві.
      У спину вперлась дуля.Озирнувсь -
      На мене очі глипають лукаві.

      Підштовхує,сичить: - Іди, вкуси!
      А для початку - загризи лелеку.
      У мене, бач - роздвоєний язик,
      Із цілим світом вже побила глеки.

      Он там - шматочок вирви із душі,
      А там - хлюпни смоли братам під ноги.
      Мордуй, а я повзу у спориші,
      Послухаю з травиці крик і стогін.

      Із піднебесся птах упав у рів,
      КільчАстий гад до трупика зміїться.
      - Я ні при чому! Ти його убив!
      Є інша ціль - дивись яка жар-птиця!

      03.07.2018р.

      Зустріч із генієм

      На скрипці грає внук - немає спасу,
      Онука - розвиває свій вокал.
      У ковбасі буває навіть м'ясо,
      А між піїтів геній заблукав.

      Як правильно, брати,- пихА чи пИха?
      Поради просить лагідне теля.
      Примчав титан учити пустобріха,
      За горло "цап": "Знімай хутчій бриля!".

      Поглипує у вічність віщим оком,
      Вхопивши міцно музоньку за трен.
      Тепер жеру щодня його доробки,
      А він хвалою хабарі бере.

      У генія своя м'яка парцела,
      Пегас на вухо пісеньку реве.
      Друзяки в гвалт: - Рятуйся! Para bellum!
      Від сяйва бога гине все живе!".

      Ще б трохи - й обірвали нитку мойри.
      Утік. Сиджу і слухаю Бізе.
      В руці зів'яв мій дар - букетик глорій,
      Сухе пелюстя миша догризе.

      03.07.2018р.

      Свиняча вдача
      1
      В чужі стосунки липну як оса,
      Нахабно коментую бевзів дружбу.
      Мені ж народ підносить гарбуза,
      Тому страждаю. Відгукніться! Ну ж бо!

      Мовчить товпа. На заклик не клює,
      Потрапити не хоче у халепу.
      Лиш я кажу: - Ходи сюди! О,є!
      Спускайся до сатирика із неба!

      А друзі радять: - Носа прищеми
      Настирній зацікавленій Варварі.
      Недавно роги виправив кумі,
      Ще б трохи - і одвезли в колумбарій.

      Оперувати варто з голови,
      Пихатості тромбоз забив судини.
      Натиснув, а під клізмою "Куві!",
      Невже з кнурем зіплутав я людину?

      Тверезий наче, недурний чувак,
      Не п'ю ні пива, ні одеколону.
      Підрохкує хворенький! Ну, дива!
      А ликом схожий на Ален Делона...

      Я втік. Жону у ліжку обійняв,
      Вона уважна, лагідна, гаряча.
      Звичайно, що людина - не свиня,
      Та схожість є - бридка свиняча вдача.

      03.07.2018р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    210. Без мух
      Стало менше добра і гармонії,
      Світу, мабуть, приходить кінець.
      А митці розвели антимоніі -
      Хто майстерніший з них писунець.

      Віршороби - освічені шустрики,
      Стилос гострий, батує як ніж.
      Я, для мене, мені - контрапунктиком,
      Егоїзмом смердить кожен вірш.

      Рій письмацький шугає над хмарами,
      Животіє внизу чорнолюд.
      Бачу Стуса (обнявся із нарами)
      І Шевченка (одводять на суд).

      Лий хоч тонни у твори патетики,
      Розмальовуй, немов Фаберже,-
      Із сучасних "страждальців-поетиків"
      Не ростуть Прометеї уже.

      Чистять нігті холопи у панії,
      Не чіпляє заусінь пера...
      Відступаємо. Залишки армії
      "Ураганами" враг накрива.

      Скоро бій. Це - серйозна обставина,
      Спину знов прикриватиме друг.
      Віршотрясці зітхають в гущавинах,
      На диванах, в кімнатах без мух.

      02.07.2018


      Не пропаду

      У бочці меду плаває оса,
      Ще не загус, вичавлював учора.
      З солодким навіть дурень у плюсах -
      На кухні нитку тче довжезну мойра.

      Накладую у миску їй медок,
      Тому живу безжурно і на повну.
      Захочу - з рота видеру шматок,
      Стрижу із друзів грошенята, вовну.

      Палац - не гірший, аніж в королів,
      Щодня у ліжку спить нова путана.
      Для бевзів не жалію похвали,
      Бо ласий люд на вигуки "Осанна!".

      У дурнів ґулі зріють на лобах,
      Гризуться за дрібниці як собаки.
      Буркоче невдоволено юрба,
      Народу влада забиває баки.

      А ти сиди в останньому ряду,
      Давися все життя дешевим спредом.
      У пеклі я також не пропаду -
      Маститиму чортячі рила медом.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    211. Булька
      Без слави жити - неймовірна мука,
      Всім до лампади, а у мене стрес.
      У царстві піни я найбільша булька,
      Як видують - злітаю до небес.

      Хвалою надимаюся найкраще,
      Немає підлабузників - біда.
      Народець неуважний став, ледащо,
      Працює у городах і садах.

      Підносить друг осанни повну чарку,
      Та у нектарі вже сидить оса.
      Сатирик чмихнув, гавкнула вівчарка -
      Я луснула! Прощайте, небеса!

      01.07.2018р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    212. Вкусю!
      Читаю графоманів - аж трясе!
      Усе не так! Усі від мене гірші!
      Із пуп'янка мені відомо все,
      А особливо - як писати вірші.

      В житті лише єдиний інтерес -
      Творити вічне. Ох, яка це мука!
      Собратчик пише - прищить, діатез,
      А книжка вийде - "жаба" і бігунка.

      Слабак-піїт ізнову обскакав,
      Наквецяв у журналі гроно віршів.
      Із вуст моїх щодня лунає "Гав!",
      Бо слава бевзів як ножака ріже.

      В невизнаних митців життя - не мед,
      Піду, вжену колезі в зад колючку.
      У пелюшках ворушиться поет,
      Не хоче циці, просить дати ручку.

      01.07.2018р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    213. Пози і лози
      Відпостував. Кріпився тиждень мужньо,
      Город сапав, трудився як бджола.
      Дівчата влітку - це квітучі ружі,
      А власна жінка меду не дала.

      Прокинулося капосне блудило,
      Але хіба у цім моя вина?
      Сусіда ж атакує любу з тилу,
      Щасливий він, вдоволена вона.

      Що не робив - немає супокою,
      Пішов у церкву. Панотець "Хи-хи!".
      Віддав мені із пазухи " Плейбоя":
      - Утішишся - замолимо гріхи.

      У ступор вводять еротичні пози,
      Незвідані Амурові путі.
      На фото - мавка спить у верболозах,
      Сторчма, на спині і на животі.

      Підсовую журнальчика поближче,
      Від захвату засіпалась нога.
      Замріявся...за вухо мавка смиче,
      Порнуху в грубу бгає кочерга.

      Зняла із мене биту міллю рясу,
      До біса схиму! Братчики, ура!
      Вже місяць від жони немає спасу,
      Вона сама і пози вибира.


      26.06.2018р.

      Котик

      Кіт хвостом ворушить чистотіл,
      Лапою торкає їжачиху.
      В кожного пожива на меті,
      Хочем благ або хоча би пільгу.

      Голочок загострені кінці
      Не дають дібратися до плоті.
      У людини ж недоступна ціль
      Люту спрагу викликає в роті.

      Котик мудрий, дріботить у дім,
      Дав хазяін кісточку із блюда.
      А мужик на Божому суді
      Скаже: "Грабував, бо чорт поплутав".


      Кіт наївся. Спить давно уже,
      Позіхає, харцизяцька морда.
      Лізе тать у клуні, до кишень,
      У безсилих видирає з рота.

      Виліз боком злодію нестрим,
      Подавився кісткою! Халепа!
      Клякне труп на смертному одрі-
      От тепер нічого вже не треба.

      26.06.2018р.

      Хай сідає

      Не печалься, мій брате, не треба,
      Хай на шию сідає жона.
      Правда, краще якщо сухоребра,
      Гепне моцна, то шиї хана.

      Аби зняти спідницю й жилетку,
      В казку шаснути, наче той тать -
      Дай красуні розумній монетку
      І за шерстю ласкаво погладь.

      Умліває жона від готівки,
      Даш коштовну каблучку - цвіте.
      Жінці - м'якуші, мужу - шкоринки,
      Пий водицю, а мавці - лате.

      На руках однеси на перину,
      Тихо скраю як денді приляж.
      Як розумна - підпустить мужчину
      І дозволить зробити масаж.

      Ранок. Люба штовхає у бока,
      (кролик в шоці - прокинувсь удав!).
      Просить мила морковного соку:
      Треба дати, інакше біда.

      27.06.2018р.

      Я люблю тебе!

      Поглипав на листок паперу справа,
      По ліву руку запалив свічу.
      Про мужиків писати нецікаво,
      А про жінок і день, і ніч строчу.

      Вони достойні генія осанни
      І цілих кучугур коштовних слів.
      Чоловіки ж - лукавці окаянні,
      Завжди небриті, втомлені та злі.

      Строчу щодня хоча б одну руладу,
      Любов кипить - чманію без вина!
      На діву любо глянути і ззаду,
      А спереду - богиня неземна!

      У ліжечку заплакало дитятко,
      Десяток інших втомлено сопе.
      Жона вагітна. У сім'ї порядок:
      Моя дружино! Я люблю тебе!

      27.06.2018р.

      Дерево

      Усе ж таки я дерево спиляв,
      У тіні жити - препогана звичка.
      Тепер нема бджоли, осінніх барв,
      І соловей кохану вже не кличе.

      Хиталась липа тихо за плечем,
      Із вітром перешіптувалась крона.
      Всихає рай, бо сонечко пече,
      Хоч є і плюс - не каркає ворона.

      Намарно ллю водицю із відра,
      Вже краще ніж - квітки під гільйотину.
      Однині я відкритий всім вітрам,
      То, може, посадити деревину?

      27.06.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    214. Наче-неначе, мовби-немовби
      Кохану муха укусили,
      Чи, гейби, зголоднілий гедзь.
      Од гніву стала синя мила!
      Вже думав, що ухопить грець.

      Сказав: - Дружино, годі, пробі!
      Не варто брать пера до рук!
      Немовби, начебто і мовби
      У кожнім вірші 20 штук.

      Пегас умовк, а муза плаче,
      Вдавився навіть епігон.
      Усюди - буцім, ніби, наче,
      А на додачу ще й либонь.

      Страждає письмаків галайстра,
      Від віршування дрижаки.
      - Іди саджати краще айстри,
      Чорнилом бризкати покинь.

      Лягла окремо на дивані,
      Сьозами губи умива.
      Засну сьогодні без кохання,
      Якби мовчав - була б лафа.

      23.06.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Без фітнесу
      Без фітнесу сьогодні пропадеш,
      Не знає люд ні рала, ні лопати.
      У руки чоловік стромляє кеш:
      - Іди качати жир! Шуруй із хати!

      В сучасників хороший апетит,
      Дитятко увіпхнути важко в двері.
      Півкабана – легесенький обід,
      Відро картоплі – скромненька вечеря.

      Куняє в класі слоненяток гурт,
      Опуклостям позаздрять навіть льохи.
      Між бройлерів я дохлий ліліпут,
      Анорексичний викидень епохи.

      На кожнім кроці ятка шаурми,
      У маслі біляші рум’янять боки.
      Мене ж, неначе вигнали з тюрми,
      Впиваюся щодня томатним соком.

      Я дієтолог, юний бакалавр,
      Для пузанів – мікроб, боксерська груша.
      В метрі штовхнуло черево – упав.
      А зверху причавила моцна туша.

      Наклали у травмпункті гіпс і джут,
      На диво обійшлося без істерик.
      Тепер лежу і вірш оцей пишу,
      Жую сальце, ковбаси та еклери.

      19.06.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. На волі
      Вікно закрито. Човга тінь за склом,
      Неситий погляд ковзає по шипці.
      Вже не болить одірване крило,
      Поніс в зубах трофей писака-гицель.

      У нього голоднеча й ціль нова,
      Плете зі слів міцні облавні сіті.
      Кровиця жертв п'янить, немов первак,
      І в плоть цікаво заганяти кігті.

      Йому віддав сердечності ключі,
      Пустив у рай квітучої долини.
      Та живолуп щодня мене учив
      Зневажливао людві плювати в спини.

      На вигляд пастка затишна й м’яка,
      Коли прозрів – увись рвонув крізь грати.
      Тоді й відчув зубиська хижака:
      Учитель учня стратив біля парти.

      Але ожив. Отримав «майстер-клас»,
      Із другом войовниче перемир'я.
      Кривавий слід змивають дощ і час,
      Нове крило вкрива пухнасте пір’я.

      19.06.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    217. Рибалка
      Кигиче пісню діва бородата,
      Сусід таких вподобує. Я - ні.
      Коли клює карась - у мене свято,
      Сиджу один із вудкою в багні.

      Прочмихавсь у ранкову прохолоду,
      Струсив із вуха крапельки роси.
      Зостались вдома лиш мужі-колоди,
      Устромлені жінкам в цицьки носи.

      О третій ранку спати літом - злочин,
      Зимою ж - навпаки - хропи усмак.
      Клює, братове, аж вилазять очі,
      Рибині з рота вириваю гак.

      Слизька луска зволожує правицю,
      Романтика! Аж стиснувся сичуг!
      А завтра знову їду до столиці,
      Податки татям звично заплачу.

      Зламалась підло гусяча пір'їна,
      Та на улов мені жалітись гріх.
      Зелена жабця квакнула у спину,
      Спокійно хай живе до вихідних.

      16.06.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    218. Поспи
      Сапали моркву й буряки,
      Назавтра - кабачки та перці.
      А ніс облущився таки,
      Бо цілий день сопів на спеці.

      Сім'я з практичних міркувань
      Города взяла "на халяву".
      На вуха, ластівко, поглянь,
      Червоні, начебто заграва.

      Згоріла, ягідко? Гай-гай!
      Казав - вдягни хоча б жакета.
      Тепер на спину не лягай -
      Нема у хаті марафету.

      Цупкі задубли мозолі,
      Рука згина цвяхи й підкови.
      Чудово жити у селі,
      Тут люди, як бички здорові.

      Поклав кохану до стіни,
      Поцілував, як чемний денді.
      Кохатись будем восени.
      Поспи. До праці о четвертій.

      12.06.2018р.


      Житіє

      Потрібно їсти щось ротам,
      Торгуєм помаленьку.
      Комашка - тут, зернина - там,
      І пузо вже тугеньке!

      А дехто робить навпаки,
      Фантазія безмежна.
      Вшаношуються хропаки,
      Ротяка, наче верша.

      Бульки сусіда надима,
      Три гривні кожен подих.
      У мене стачило ума
      Поцупити заводик.

      Жадоби крутиться вовчок,
      Карась ковтає дафній.
      А кум попався на гачок -
      Сидить у буцегарні.

      Рибалю. Звично лин клює,
      Сачок в руках фартовий.
      Просте у мене житіє,
      У вас не так, панове?

      13.06.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    219. Ми друзі!
      Не сердся, струнка маракуйо!
      Не дуйся, гостренький мій перчик!
      Давай у вуста поцілую,
      Чи ніжку гладеньку попещу.

      Хай все, що стривожило серце
      Злітає насінням кульбаби.
      Я мудрий, неначе Гельвецій,
      А в ліжку - Амур вельми зграбний.

      Вуста розкопилюй хутенько,
      Бач - руця повзе під запаску...
      Витягують гнів твій обценьки
      Моєї уваги та ласки.

      Поблимай, кохана, привітно,
      Не чмихай ображено носом.
      Глянь - киця дрімає окітна..
      То що - може приндитись досить?

      Тулися до мене поближче,
      Отак як учора на лузі.
      Давай но задуємо свічі...
      Всміхаєшся? Отже ми друзі!

      06.06.2018р.

      Підкажіть!

      Які жінки найкращі - мо', білявки?
      Заплутався - ніяк не доберу.
      Губами доторкаюся до мавки -
      Лежить красуня, мов холодний труп.

      Трапляється - на вигляд пришелепа,
      Картоплю тільки бачить у жуках.
      А шалом аж добризкує до неба!
      Розбурхає й столітнього дідка!

      А ця? Начебто з виду Афродіта,
      Опуклості - аж вирячив баньки.
      Як тільки пупа хочу їй зігріти -
      У відповідь лунають хропаки.

      Одна на одну діви геть не схожі -
      Костисті є, і булочки м'які.
      А, може, тільки ті жінки хороші,
      Які не сплять в обіймах мужиків?

      06.06.2018р.

      Порча

      Неначе хтось навів навмисно порчу,
      Відправив на курорт на тиждень друг...
      Вертатись з Еміратів я не хочу!
      Сподобалося, браття, просто "Ух!".

      Дівуля розминала зранку п'яти,
      На пляжі - опахало і гамак.
      Удома ж - тля, нахабні колоради,
      На полі із сапою краков'як.

      Правителю скомпонував цидулку,
      Коли писав - аж скрапнула сльоза.
      "Бажаю політичного притулку!
      Рятуйте! Вдома теща загриза!".

      Уранці мускулисті поліцаї
      За вухо відвели до літака.
      Що за народ! Поганці! Краснобаї!
      Не вірять українським мужикам!

      Захряснулася хвіртка. Лев у клітці.
      Жінки стрічають - у руках дрючки.
      Кабанчики рохкочуть у повітці,
      На мене піднімають п'ятачки.

      06.06.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    220. Торгуємо...
      Вважав, дурний, війна - для всіх війна,
      Очільник - на коні, у перших лавах.
      Та влада пальці в дулю загина -
      Із ворогом іде торгівля жвава.

      Смердючий газ, вугілля, шоколад -
      Широкий вибір! Люд гешефтам радий.
      Навзаєм - у гробу - солдата шмат
      Під канонаду вибухів снарядів.

      В господі хазяйнує гвалтівник,
      Приваблює ординця кров невинна.
      Хохол розумний, торгувати звик,
      Штовхвє ув обійми Україну.

      У крамаря державності кермо,
      Цукерка, наче кіл, стоїть у горлі.
      Невже усе до краплі продамо -
      Ні честі не залишиться, ні волі?

      05.06.2018р.

      Весело

      Чому ж так "весело", братове?
      Усе довкола - клас! Зер гут!
      У Президента - дача нова,
      У депутата - "тачок" гурт.

      Міністр ухопив заводик,
      Під поліцаєм - "шаурма".
      А я відрощую животик,
      Від пережору задрімав.

      За пенсію на Марс літаю,
      Получку роздаю бомжам...
      Прокинувся - мене хитає,
      Дивлюсь на світ - болить душа.

      Мовчить зажурена громада,
      TV показує муру.
      І де тут вимисел, чи правда -
      Уже ніяк не розберу.

      05.06.2018р.

      Болить

      Кому й навіщо пишеться цей вірш,
      Якщо у ньому глузду ні на йоту...
      Казала неня: "Лишнє все відріж,
      Зостав лиш голу правду для народу".

      Вже скоро час до краю добіжить,
      Пече тривога, бо немає миру.
      Держава є. А звичаї - чужі:
      Ординська мова, іорданська віра.

      Єдиний Бог. А як нас розділив!
      У кожному селі церков грибниці!
      Ворушаться на Сході москалі,
      Сподобалася їм хохляцька крівця.

      А влада завела народ у тьму
      І ссе громаду, мов павуччя муху.
      Онукам залишаємо війну,
      А на додачу - в головах розруху.

      Попереду - розпродана земля,
      Підуть із молотка сади й городи.
      О, рідна Українонько моя!
      Колиска підневільної голоти...

      05.06.2018р.

      Пахтить...

      А деякі митці - м'якенький шовк,
      Потрібні грошовиті меценати...
      От щурик наполоханий й умовк -
      До вуха долетіло слово "влада".

      Сидить у шпарці тихо, не пищить,
      А крихти пахнуть, хочеться пожерти...
      Сумління шепче: "Заспокойся, цить!
      Один лиш крок від слави і до смерті".

      В корито скопом лізуть пацюки,
      Попробуй доступись - з'їдять без солі.
      Без премії з державної руки,
      Неначе наркомани без уколів.

      Мені ж хвали окови затісні,
      Бо слухаюся голосу громади.
      Прожити можна, друже, й без писні,
      Якщо вже пигеш - не проси у влади.

      05.06.2018р.

      Вільний

      Як і завжди був необережним,
      Правду в очі - от і всі діла.
      А розчарування як пожежа,
      Щиру приязнь спалює дотла.

      Не схотів і дрібки прибрехати,
      Хоч язик, неначе помело.
      І тепер нема у мене брата,
      Чи його насправді й не було?

      Доки слово крапало сиропом,
      Правду, наче муху, придушив -
      Був йому товаришем до гроба,
      А тепер не рідний, а чужий.

      Змию жирну сажу недомовок,
      Власну душу вивільню з тюрми.
      Почуваюсь, друзі, пречудово.
      Спробуйте пожити без брехні.

      05.06.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    221. Роздуми
      За бунт розплата - дулі запашні,
      Не буде жінці шуби із шиншили.
      Чи вислизну з бідацької лижні?
      Очолила громаду міль безкрила...

      У рейвасі злодюга переміг,
      Згодовує нам заповіді Божі.
      Упроголодь лягаю на нічліг,
      Якщо у брата не позичу грошей.

      Від жиру, мабуть, жебракує дід,
      Виспівує під церквою бельканто.
      Нехай народ бездумно хлебче спирт,
      А то, дурний, оговтається раптом.

      Звикаю їсти кашу із пшона -
      Закрито шлях в Євросоюз убогим.
      Терпіти мушу. Бо іде війна.
      Чи доживу колись до перемоги?

      03.06.2018р.

      Ледачий

      На грубі умостилися коти,
      Із рибою впороли миску шосту.
      Поїв і я. Схотілося лягти,
      І ну її до біса ту роботу!

      Уранці два гектари накосив,
      Удень - "Камаза" дровенят розгепав.
      Получку віддаю усю красі,
      А їй все мало. Каже: - Більше треба!

      Розжовую цукерочку "Рошен",
      За хвильку провалюся у нірвану.
      Але кричить жона: - Вставай уже!
      Шуруй на працю, лежень окаянний!

      Підскочив, наче ґедзь мене вкусив,
      Від поспіху "поцілував" піддашок.
      Валяка я. Мабуть, тому труси
      Спадають, як не одягну підтяжок.

      У шлюбі рай. Ні жодного сучка,
      Навшпиньки зачинив у спальню двері.
      На луг веду попастися бичка,
      А жінка хай дрімає до вечері.

      03.06.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    222. До вечора!
      Бігом нагодував свиню у клуні,
      А то село аж збіглося на шум.
      За графіком - писатиму про нюні,
      Глумитимуся, трохи согрішу.

      Ридають козаки і чорноброві,
      В інеті день і ніч іде сльота.
      А жінка дійки розмина корові,
      Працює, а не слізоньки ковта.

      Поплакати хотів і я, панове,
      Ось-ось волога бризне із очей.
      Але згадав - пиляти треба дрова,
      Гуртом не поридаємо, ачей.

      А потім - надвечірня косовиця,
      Голодний кнур, курчата і кролі...
      Немає часу рюмсати-журиться,
      Робота від зорі і до зорі.

      Пора іти на поле перебенді,
      Чарчину на коня уже налив.
      Увечері поглипаю в інеті
      На лики професійних ревунів.

      02.06.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    223. На, жери!
      Язик у дурня, як ножака гостра,
      Бундючних бевзів краще не займай.
      Образити людину дуже просто:
      Зронив слівце - і друга вже нема.

      Якщо товариш, наче дика пума,
      Лаштує дулю тицьнути рука -
      Одгавкуватись вельми нерозумно,
      Вже краще цілувати їжака.

      На перший погляд, наче не скажений,
      А спробуй, хоч у чомусь запереч -
      Узрієш злого чорта із геєни,
      Маестро безкоштовних колотнеч.

      P.S:

      Кровицю звично смоктуть упирі,
      Свої жалі викладують у чати.
      Жона гукає мужу: - На, жери!
      А він устав з-за столу й вийшов з хати.

      01.06.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    224. Нічого зайвого!
      Худнемо. Спадають ліф, труси,
      Лазимо навприсядки на дачі.
      Що, голубко, хочеш ковбаси?
      Пропоную посмоктати пальчик.

      Нащо люба здався той омар?
      Хто філе сьогодні купить здуру?
      З курячих пазуриків навар
      Вайлувату виструнчить фігуру.

      Целюліт, жири, холестерин -
      Нащо ці страхіття любій жінці?
      Піднімись на хвильку із колін,
      Випий залпом кухлика водиці.

      Платять гарно. Влада - чистий мед.
      От народ і біситься од жиру:
      Замість масла споживають спред,
      Смокчеться сироватка без сиру.

      Репаються чорні п'ястуки,
      У дугу зігнулась чорноброва.
      Українці - як хорти стрункі,
      Виростає нація здорова.

      Гарно жити в рідному краю,
      Йду на працю з апетитом вовчим.
      Як засну - одразу щось жую,
      А прокинусь - знову їсти схочу.

      30.05.2018р.

      Досить!

      Насварений. Пегас бреде услід,
      По носі муза майталає флером.
      В поезії, я, браття,- інвалід,
      Релікт казковий, риба кистепера.

      Ввігнав зубиська геній у задок,
      Шматує люто залишки таланту.
      У нього кожен твір - барвистий шовк,
      Слова гримлять, мов постріли гармати.

      А в мене - срамота! Одні цицьки!
      Сплітаються коханці голопузі.
      Та краще би зостався без руки,
      Аніж таке писати, любі друзі.

      Піду на луг, нанюхаюсь квіток,
      Ввірвалось еротичне тинди-ринди.
      Загнали п'явки тигра у куток:
      Здаюсь! Про вічне згоджуюсь творити!

      30.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    225. Не встиг...

      А мені всього лиш двадцять років...
      Про кохання мріялось дарма:
      В серце ворог вистрілив жорстоко:
      Був живий. А нині вже нема.

      У колисці снилася дитина,
      Брату - як на скрипці виграє...
      Тихо, рідна мамо, не буди нас,
      Бог ласкавий: кожному своє.

      Бачив сад у мріях білопінний,
      І бджолу, яка несе меди.
      Нене! Ми у горі цім не винні.
      Ти за нас садочок посади.

      На могилі стрій зніма кашкети,
      Тут кінець усіх моїх доріг.
      Встиг для України лиш померти,
      Більш нічого, мамо, не устиг.

      29.05.2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    226. Вибір мужа

      Ой, жіноцтво! Тяжко нам, біда!
      Стало складно підчепити мужа.
      Я ж красива, моцна, молода,
      Ще ніхто у ліжку не подужав.

      Хлопче! Нащо вирячив баньки?
      Шаснути бажаєш під сорочку?
      Для початку грошенят підкинь
      І сережки начепи на мочки.

      Будь активним протягом доби,
      Щоб ні дня, ні ночі без кохання.
      Кухня й праця будуть на тобі,
      А іще прання і прибирання.

      Шлюб сучасний - це тобі не мед,
      Ти - карась, в я - велика верша.
      Безкоштовно матимеш десерт -
      Гостру на язик і мудру тещу.

      Зрадиш - то чекатимуть суди,
      Віддаси усе, що маєш жінці...
      Милий, ти чого такий блідий?
      Йди сюди, почухаю по спинці...

      26.05.2018р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    227. Тяжкий вибір
      Убережу невдаху-чоловіка
      Од вибору ледачої жони:
      У руки мавці устромляй мотику
      І хай на грядці поле бур'яни.

      У трудівниці видно лиш огузок,
      А у валяки - завжди сонний час
      Якщо від праці зменшується пузо -
      Хапай дівча за литку й хутко в ЗАГС.

      Якщо ж сидить за компом - пише вірші,
      А поглядом літає в небесах -
      Тікай од неї у кущі скоріше,
      Інакше боком вилізе краса.

      Ще не спіймав горобчика у жменьку,
      Один як перст копаюсь на межі.
      Городами пливуть задки пухкенькі,
      Але, на жаль, у всіх вже є мужі.

      25.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    228. Писунка
      Не знав такої ще біди,
      Став схожий на шамАна.
      Щодня рука туди-сюди -
      Хвороба нездоланна!

      А жінка,мов гаряча піч,
      Жадає чоловіка.
      А я чорнилом день і ніч
      Забризкую сторінку.

      У кого - грип, у кого - сказ,
      Шуми летять зі шлунка.
      Такі хворобм не для нас:
      У римачів - писунка!

      Весна буяє! Рай! Краса!
      Народ упився квасом!
      Мене ж болячка загриза -
      Нема від неї спасу.

      Рятуйте, бо мені каюк!
      Пегасик ледве дише!
      Кажіть хутчій рецепт од мук,
      А я віддячу...віршем.

      23.05.2018р.


      На дні


      Електорат скликають на олжу,
      Закинули партійні бонзи вуди.
      А я на дні колодою лежу,
      Повз мене пропливають час і люди.

      Крізь воду око зріє бюлетень,
      Погойдує папір намоклий хвиля.
      Іззовні ґвалт, а тут анітелень,
      Рекламного не чує вухо дриля.

      На писка око вирячив линок,
      Убгався у пахвину рак зухвалий.
      А на землі збирається оброк,
      Агітки чорта демос задовбали.

      З трибуни злодій плеще язиком,
      Лякає білорибицю на плесі.
      А ми на пару із водяником
      Косиці мавкам чешемо по черзі...

      Прокинувся, по телику мура -
      Обітниці виплямкує ротяка.
      Цікавий сон. Але, на жаль, мара.
      Чому ж рука трима за клешню рака?

      23.05.2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    229. Пора
      Пора!

      Люди люблять тістечка із кавою,
      Шаурмою змащують персти.
      Ти прийшов у світ живих - за славою.
      Я прийшов - померти на хресті.

      Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
      А осколок ногу відрубав.
      Виплітай рядочки в'яззю ловкою,
      Подивуй солдатів у гробах.

      Час ще є. Пливе в окоп кривавиця,
      Жайвори сюркочуть угорі.
      Хай піїти із папером бавляться,
      А мені шепоче смерть "Помри!".

      Для труни шматок вдягнуть у кітеля,
      Скажуть "Упокоївся Геракл".
      Над собою бачу лик Спасителя,
      Ти пиши. Мені уже пора.

      21.05.2018р.


      Без совісті

      Жити зручно холодним, без совісті,
      А сердечним - о ні! Навпаки!
      Перший кроку не ступить без користі,
      Другий - пташку годує з руки.

      Де беруться катюги та ґицелі?
      Ті, хто зраджує власний народ?
      Глянь - довкола неситі...грибницями,
      Чесний - гноблений, цинік - бомонд.

      Брат на Сході конає під залпами,
      Перед ним я у вічнім боргу.
      А на полі - народець із сапами,
      Позгинали горби у дугу.

      Якщо хочеш - окрадуй у темені,
      Хазяйнуй як ординець-монгол.
      Я - вкраїнець, із Божого племені,
      Ти - з байдужого. Отже, хохол.

      21.05.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    230. Не спи!
      Життя гнітюче, як невдалий жарт,
      Не садять нині злодіїв за грати.
      Прохач-правитель стирив аж мільярд,
      А ти канючиш сотню до зарплати.

      Кого зобиджу - вибачте, пардон,
      Але сказати правду в очі мушу;
      Закон простий: украв - купуєш трон,
      А чесний - пережовуй "ніжки Буша".

      А чи сьогодні розум у ціні?
      Добром готовий поділитись щиро?
      Тому пройдоха швидко запанів,
      Тепер керує людом: " Майна!", " Віра!".

      Самих себе затиснули у кут,
      Кораблик долі загубив свій парус.
      Іде Страшний над грішниками суд -
      Не десь-колись, а тут і прямо зараз.

      В країні душно, видимість борні,
      Гримлять на Сході в піднебесся залпи.
      Якщо заснеш - не будеш на коні,
      Застогнеш під нагайкою кацапа.

      18.05.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    231. Роздуми
      Цієї днини - справжнє літо,
      Уранці луг запнув туман.
      Хотілося би порадіти,
      Та спокою, на жаль, нема.

      З села пощезли чорнобривки,
      Здорові парубки-воли.
      Лишилися одні каліки
      Й бабусі, чорні од ріллі.

      Втопає діл у живокості,
      На цілий кут - одна вівця.
      А ще недавно в хаті гості
      Шукали вільного стільця.

      Усе іде за Божим планом,
      Сади паршивіють од тлі.
      Пекін лаштує каравани
      Нових господарів землі.

      А, може, - це небесна кара
      За те, що був весь вік німий?
      Пірнуло сонечко за хмару,
      Умовк у хащах соловій.

      17.05.20218р.

      Терпи

      Поглянь в очиці Президента,
      На вигляд - чистий херувим.
      Якби ж він став до кулемета,
      Дав приклад мертвим і живим.

      Хотілось радості, озону,
      В душі щоб грав акордеон.
      А в нього - гроші за кордоном,
      В жони - торбеха за мільйон.

      А поруч - хитрі баламути,
      Народ скликають до бузи.
      Остерігаюсь, браття, бунту -
      Добра не буде із грози.

      Чи знають відповідь піїти?
      Ввіллю журбу в один рядок:
      Попробуй все перетерпіти,
      Інакше - хрест і моріжок.

      А цей - хай тоне у перинах,
      Заскаче, з часом, як блоха.
      Війна в країні - це руїна,
      А мир - це вирок ворогам.

      16.05.2018р.


      Натурпродукт

      Ось вам, братику, пролог,
      Сало й молоко:
      Поросятко "рох" та "рох",
      Курочка "ко-ко".

      Задубіли мозолі
      В битві за удій.
      Важко жити на селі,
      Розкидати гній.

      Прямо з гілки рветься фрукт,
      Чисті ягідки.
      Натуральний їм продукт -
      В тебе не такий.

      З чортовиння ковбаса,
      Не харчі, а прах.
      Тридцять літ, а вже пузань,
      І здоров'ю швах.

      Вавка в шлунку загриза,
      Влада, цигарки.
      А горілка! Не бальзам -
      Трута для жуків.

      Гарно тріску пережуй,
      Цвіле канапе.
      Бджілка у саду "жу-жу",
      Кізонька " бе-бе".

      16.05.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    232. Закон рикошету
      Будує люд катівні, Колізей,
      Жує чуже, спливаючи від жиру.
      Платити доведеться за усе:
      Удар ножем та усмішку нещиру,

      Не кинув бідакові мідяка?
      У світ пожбурив словеса зневаги?
      А доля вже занесла кулака,
      Вірянин скаже: "Це - Отець Всеблагий".

      Ізмалку начиталися казок,
      Насправді - не побачим їх ніколи.
      Рядочками заляжем у пісок,
      Харон у Стікс усіх зіпхне з гондоли.

      Не знає піп нічого до пуття,
      Мамоні кожен другий ревно служить.
      Насправді, покарання - забуття,
      Та мертвим і воно уже байдуже.

      Псують людці кармічні завитки,
      На козобаси поміняли лютні.
      Заплатять діти за гріхи батьків
      Хворобами, нестатками, майбутнім.

      13.05.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    233. Немає часу

      Поети пишуть про кохання,
      Народ на лірику підсів.
      А я галушкою в сметані
      Живу у пазусі краси.

      Вінка сонетів довгу кишку
      Наквецяла за ніч кума.
      А я купив просторе ліжко,
      Часу на шкрябання нема.

      Знімає длань аксесуари
      Із мавчиних дівочих пліч.
      Як стану дідом - мемуари
      Строчитиму і день, і ніч.

      А нині - парубок нівроку!
      А молодиця - пишний сад!
      З такою тільки сниться спокій,
      Їй треба ласки, не рулад.

      Скажіть, ну нащо ті піїти?
      Товчуть те саме знов і знов.
      Коханням треба просто жити,
      А не писати про любов.

      13.05.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    234. Важкі часи
      Сердитий песик ззаду покусав,
      Встромив зубиська у побриті ноги.
      Сиджу й ридаю у одних трусах,
      А шолудивець ловить поруч блохи.

      Важкі часи - в країні гвалт, бардак,
      Грошей на костомаху дуже мало.
      Стирчав із буди із м'ясцем мослак,,
      Хотів борща забацати з наваром.

      Пес крав у мене шкурки ковбаси,
      А я хотів поцупити у нього.
      Але Сірко таки мене вкусив,
      Бубнявіє в очу гірка волога.

      Сусід у кицьки "Віскас" позича,
      Учителька - у хом'ячків - зернята.
      Охляв, мене здолає і курча,
      Без грошей жінка вижене із хати.

      Штанці іззаду хутко залатав,
      Заходить сонце, скоро буде вечір.
      Піду з мішком, сховаюсь між отав,
      В городі кума розживуся дечим.

      12.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    235. Сумно
      Мабуть, не обійтися без прологу -
      Хліб не зросте, якщо не зоре плуг.
      Цеберце глуму хлюпнуло з-за рогу:
      Знайомтесь браття - це заклятий друг.

      І хто б сказав, що буде ворожнеча,-
      Не вкрав дружини, і не обікрав.
      Під носа дулі тицяє малеча,
      В пісочниці лунає "Гав!" та "Гав!".

      В трусах - їжак, в руці - перо піїта,
      Неначебто загострений кілок.
      У захваті підгавкує торсида,
      Мій соловей покаркав і умовк.

      Парнасом мандрували ми у парі,
      Зазнайство зруйнувало всі мости:
      На місці дружби - пишний колумбарій,
      У томику - вервечка слів пустих.

      11.05.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    236. Неначе сонет...
      Ковток вина терпкого? Кухоль браги?
      Ти вибрав - пійло крапає з губи...
      Буяє пустоцвітом кожен пагін -
      Такі поези люблять "голубі".

      У "наче" та "немовби" маринаді
      Утоплено згорьований сонет.
      Драбина в небо - подарунок баті,
      Парнас лякає мухи пірует.

      Вона щоденно шастає у сад,
      Гризе плоди, оспівує природу.
      На чистий лик осонцених рулад

      Лягає шаром мулу позолота.
      І знову криво. Знову все не в лад:
      Гармонію вбиває зайва нота.

      10.05.2018р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    237. До праці!
      Писати сів. Жона під ребра "тиць"
      І каже: - Дуй хутчій надвір із хатки!
      Щоб голова не пріла від дурниць -
      Хапай сапу, іди полоти грядку.

      Я ж хвора! Вибиваюся із сил!
      Чавун борщу за раз не можу з'їсти!
      А ти в Пегаса мостишся між крил
      І ручкою щодня тренуєш кисті.

      Устану з ліжка, довбню підійму
      І порахую графоманські ребра!
      Чого замовк? Не чоловік - муму!
      Зламай перо! Налий води у цебра!

      Дощу давно рясного не було,
      Тож лий водицю щедро в кожну ямку.
      Працюй, щоб не сміялося село,
      А я посплю. Втомилась від сніданку.

      Почухав зашкарублі мозолі,
      Заграли у душі селянські гени.
      Піду, покопирсаюся в землі.
      А ви, шановні, якось тут без мене.

      09.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    238. Чому?
      У віршуванні змалку вереда,
      Слова смакую, начебто іриски.
      У лобі думка зріє непроста -
      Нехай у читачів "коротить" мізки.

      Бабахну раритетищем-слівцем,
      Сплету вінка із натяків зневаги.
      Я - пуп землі! Амріта! Кадуцей!
      Мій твір - нектар, а твій - ковточок браги.

      У бевзів стиль приземлений, важкий,
      А мій - пахка герань в коштовній вазі.
      Пегас у вічність пхає навпрошки,
      Кармічний шлях - осонцені оази.

      Плодів митця огранених вкуси!
      Від захвату зігнися у пошані!
      Чому ж тоді розбіглися усі?
      Один лишився в морі-океані...

      08.05.2018р.

      Перехрестя
      У людей манера є дурна,
      Безпардонне в душу лізе плем'я.
      А послати можна? В чи на...
      Ні, не можна. Скажуть, що нечема.

      ДНК закручено в спіраль,
      Там усе - і похіть, і жадоба.
      Я ж бо - куртуазний Персиваль,
      Зиркати не навчений з-під лоба.

      Юрби поклоняються ножу,
      Стали, мов неситі вовкодави.
      Але темінь вам не покажу -
      Дух лікують найсвітліші барви.

      Правди не читай, слова зітри,
      Совість хай дріма в куточку тихо.
      Важко на перетині вітрів,
      Багнеться краси, а бачу лихо.

      А довкола - різанина, шторм,
      Світять кров'ю почорнілі тексти.
      В рай дорогу вказую перстом,
      Як дороговказ на перехресті.

      08.05.2018р.


      Навроки
      Судьбини лускає кавун,
      Порвалися вуздечки.
      Стрибнула жабка в кропиву,
      А я стрибнув у "гречку".

      У звабі - той ще телесун,
      Бо практика хороша.
      Слабий ізмалку на красу,
      Відмовити не можу.

      Сказати жінці "Я не хо" -
      Нездатен, бо порядний.
      В кущі потупцяв аж бігом
      За ниттю Аріадни.

      Главу в покорі похилив,
      Вдихаю запах м'яти.
      Любовні охи - пташки спів,
      Божественні рулади.

      Життя зробило шах і мат,
      Доважило до блуду.
      Дав присуд лікар-сексопат:
      Кохатись більш не буду.

      Сльозу гірку струсила длань
      У хусточку дівочу.
      Нема любові без страждань,
      А, може, хтось наврочив?

      08.05.2018р.

      Дарма
      А друг ще той. Уточнюю - "дружок",
      Зневагою, як перегаром дише.
      Підлесників зганяє у кружок
      Аби хвалили незугарні вірші.

      Звичайно, у поезах я не Бог,
      Митці малюють кращі краєвиди.
      Але заліз в його чортополох,
      Поскошував каліки-пустоцвіти.

      Пощезли кострубатості, вода,
      Хотілося сказати "Все в порядку"...
      Даремний труд, етична суєта -
      Пирій миттєво повернувсь на грядку.

      Якби хвалив, був чемний і м'який,
      Послухався б хоч раз своєї жінки,
      То не почув би: - Хлопе! Хто такий?
      Не пнись титанам правити нетлінки!

      Перемогти не здатен я орду,
      Із колючок утік у ружі й астри.
      На самоті вінки словес плету,
      Дарую читачам чудовий настрій.

      08.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    239. Ожила!
      Година пізня. Третя чи опів...
      Під ковдру заповзає хтива киця.
      Її спросоння я не вдовольнив,
      Уранці жах - м'ясця нема у мисці.

      Шкарпетку підопрілу не знайду,
      Дрібні в кишені бряцають монети.
      Утьопався, ледачий, у біду!
      А я ж мужчина! Хочеться пожерти!

      У пам'яті спливло життя усе,
      Від розпачу душа стрибнула в п'ятки.
      Якщо прознає теща - загризе,
      За те, що зобижав її дитятко.

      Увечері з роботи аж летів,
      Навів порядок, взявся до вечері.
      Булькоче борщ гарячий на плиті,
      О, як же важко догодить Венері!

      Прийшла богиня! Падаю до ніг.
      Пантофлі геть! Усунув ніжки в капці!
      У пелену з грошвою мавці " плиг",
      Насовую каблучку їй на пальця.

      До ванни діву на руках одніс,
      Масажував, виспівував рулади.
      У вухо цілував, пупок і ніс,
      І так не день чи два, а три декади.

      І солоденька знову ожила!
      Мене до раю зваблює щоночі.
      Писати годі! В сторону калам!
      Прокинулася мавка, ласки хоче...

      07.05.2018р.


      Дарма

      А друг ще той. Уточнюю - "дружок",
      Зневагою, як перегаром дише.
      Підлесників зганяє у кружок
      Аби хвалили незугарні вірші.

      Звичайно, у поезах я не Бог,
      Митці малюють кращі краєвиди.
      Але заліз в його чортополох,
      Поскошував каліки-пустоцвіти.

      Пощезли кострубатості, вода,
      Хотілося сказати "Все в порядку"...
      Даремний труд, етична суєта -
      Пирій миттєво повернувсь на грядку.

      Якби хвалив, був чемний і м'який,
      Послухався б хоч раз своєї жінки,
      То не почув би: - Хлопе! Хто такий?
      Не пнись титанам правити нетлінки!

      Перемогти не здатен я орду,
      Із колючок утік у ружі й астри.
      На самоті вінки словес плету,
      Дарую читачам чудовий настрій.

      08.05.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    240. Творчість
      Поетів я ізмалечку люблю,
      Дядки нівроку, і тітки хороші.
      Загнати лежнів годі на ріллю -
      Митців півкулі до сидіння гожі.

      Годує люд вельбучних байстрюків,
      Величним називаючи безглузде.
      А в мене й ніс від праці шкарубкий,
      Подамся, браття, я у златоусти.

      Навчився мудро супити чоло,
      Закочувати мрійливо очиці.
      Язик працює, наче помело,
      Уже і тема зріє у підкірці.

      Ви не поснули, братчики, агов!
      Сідаю мити вам душевні рани.
      Сюжет новий, незвичний. Про...любов,-
      У палісаді стогони коханих...

      Правицею недовго поводив,
      Лише строфу одну писнув у книжку.
      Для пишних од я надто молодий,
      Жона гука: - Стрибай до мене в ліжко!

      05.05.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    241. Дарма
      Уми поснулих братчиків не руш,
      Це - неживі, від подихів аж темно.
      Тече повз мене рій погаслих душ,
      Зі взорами, опущеними в землю.

      Сусід за могорич усе продав,
      У перегарі дух зотлів потроху.
      Без крил життя прожити - це біда,
      Бо туші в салі обростають мохом.

      Летить онука в бар на помелі,
      Підзаробила тим, що нижче пупа.
      А неня копирсається в землі:
      Працюй стара - аж доки ляжеш трупом.

      Дарма з пера упав гнітючий вірш,
      Чорнило аж пропалює сторінку.
      Кричу "Прокиньтесь!". Чую - мертву тиш:
      Народ працює, заробля копійку.

      03.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    242. Такі як я...

      У світі прагматичних торгашів
      Купюрою губу одвислу пестив.
      Аж раптом - Стус (той, що Василь) ожив,
      Вручає захалявні палімпсести

      І каже: - Ти посидь за мене, йди,
      Блощиць голодних погодуй у клітці.
      В мордовській мерзлоті зостав сліди
      І сивим стань у молодому віці.

      Не хочу мук і смерті! Боже збав!
      Для мене ковбаси та жінки досить!
      Поет із розумінням покивав
      Й розтанула у тьмі блідава постать.

      Сміливим - битви, гробарі, тюрма,
      А ховрахам - нора, шматок городу.
      Таких як Стус - на світі вже нема,
      Такі як я - віршують про свободу...

      29.04.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    243. Хрест
      На хрестовині вИшу вже давно,
      Цвяхи надійно вбито у кінцівки.
      Впивається в чоло терновінок,
      І крапле кров - для пастви чудо-ліки.

      Вже сотий поціляє камінцем,
      Бо знає - я не можу дати здачі.
      Хай вірить люд, що я прощу їм це,
      І Батько живолупів цих пробачить.

      Товпа кричить " Ату! Чави! Убий",
      Злетілись на Голготу як ворони.
      За кожну краплю Божої ропи
      Летітимуть в геєну легіони.

      Напишуть, що любив своїх рабів,
      Переінакшать правду чорноризи.
      Насправді - цей народ мене убив,
      І хоче аби взяв до парадизу.

      Прибили Бога кріпко, на віки!
      Та час летіти в Татові обійми.
      Хрестище розпилять селюки -
      Дрівцята дорогі в Єрусалимі.

      В Едемі дух розтерзаний ожив,
      Готуюся до другого пришестя…
      Про милосердя Богу не кажи -
      І ти висіти будеш на охресті.
      28.09.2018р.

      28.09.2018р.

      Такі як я...

      У світі прагматичних торгашів
      Купюрою губу одвислу пестив.
      Аж раптом - Стус (той, що Василь) ожив,
      Усучив захалявні палімпсести

      І каже: - Йди, за мене посиди,
      Блощиці підгодовуючи в клітці.
      Зостав сліди в мордовській мерзлоті
      І сивим стань у молодому віці.

      Не хочу мук і смерті! Боже збав!
      Для мене ковбаси та жінки досить!
      Поет із розумінням покивав
      Й розтанула у тьмі блідава постать.

      Сміливим - битви, гробарі, тюрма,
      А ховрахам - нора, шматок городу.
      Таких як Стус - на світі вже нема,
      Такі як я - напишуть про свободу...

      01.05.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    244. Земне та небесне
      Присів на хмарку, бовтаю ногами,
      Чешу пегасам гриви і хвости.
      Петро на мене гримає з-за брами
      Аби у рай худоби не водив.

      І взагалі - мені сюди зарано,
      Бурчить, але веде у власний дім.
      А там черниця накрива "поляну"...
      Та мова не про самогон утім.

      Архангели, як завжди, напідпитку,
      Розслабились од праведних трудів.
      А гості вже знесли Петрову хвіртку,
      Прийшли баби і хлопці молоді.

      Черпають душі ангельську наливку,
      Ковтнув і я, похекав у рукав.
      Прийшла пора дмухнути у сопілку -
      Нехай святі ушкварять гопака.

      Молотяться гріховні побрехеньки,
      І вірші про веселих удовиць.
      Ожив Едем. Регоче помаленьку,
      Народець ноженятами "хвиць-хвиць".

      Гуляли аж до вечора безгрішні,
      Поцмулюючи грапу із діжок.
      Пора додому, під квітучі вишні,
      Топтати зеленавий моріжок.

      Несе з небес коняка в хату отчу,
      Викрешуючи іскри із підков.
      Ви ж не сумуйте, ще до вас заскочу,
      І заспіваю про земну любов.

      27.04.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    245. Дощ
      Хотілося, братове, пописати,
      Але сьогодні, мабуть, не судьба.
      По плану - бульба, лан ріллі, лопата
      І тещі закопилена губа.

      Не буде мавка охати у пущі,
      А буде біль, скрипітимуть крижі.
      Дружина кукурудзу шпарко лущить,
      Посіє бондюельку на межі.

      А хтось присів, заплакує сторінку,
      За спиною ірже Пегас-мара.
      А я боюся дратувати жінку,
      Із ранку не торкаюся пера.

      Але з грудей упав тяженький камінь!
      Я розігнувся! Встав на повен зріст!
      Вкошлатилися небеса хмарками,
      Ушкварив дощ, труди коту під хвіст.

      Біжать жінки додому, мов курчата,
      З носів у трави крапає вода.
      Тепер - лафа. Мощуся пописати:
      Хай до морозів ляпає сльота.

      26.04.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    246. Рятуйте!
      Про що повинні думати мужі?
      Хмарки у небі, вірші в позолоті?
      А, може, про дітей? Чи біляші,
      Які у пузо пхаєм на роботі?

      А ще про тещу добру і жону,
      Вставні зубиська і хребцеві гелі...
      Стоїть моє здоров'я на кону,
      А я пацьорю оди та ронделі.

      Гризуть хвороби, грошенят катма,
      Домучую впотьмах товстенну книжку.
      Товариш каже: - Вижив із ума?
      Клепай бабло! Коханці впещуй ніжки!

      А в мене - муза. Маряться слони,
      Стопа товче вершину Евересту.
      Усюди мир, дозріли кавуни...
      Панове! Ви слідкуєте за текстом?

      Слідкуєте. А далі - ступор, кут,
      Під віями плющить роса волога.
      Вважав, що шанувальниць маю гурт,
      У куряві летять на допомогу.

      Нема нікого. А на носі друк,
      Продав тихцем од жінки аж півхати.
      А чи потрібен плід душевних мук,
      Як шмат сальця дорожчий за рулади?

      Але думками багатію ще,
      Підкотить, може, меценат відомий...
      Та, мабуть, буду жити під кущем,
      Бо жінка люта вижене із дому.

      25.04.2018р.

      Козак

      1

      Втішають Венерчині перса м'які,
      Та пальця не всуну в кілечко.
      Не рюмсай, красуне. Бо ми - козаки -
      Одвіку стрибаємо в гречку.

      Не випало кликати нам тамаду.
      А мамою - чом би не стати?
      Насильно між нами не буде ладу:
      Життя без кохання - це грати.

      На спогад про ложе народиш дочку
      Із носиком, начебто пипка.
      Ще стрінеться доля на довгім віку,
      А я - то відрізана скибка.

      2
      Усе так і сталося. В жінки сім'я,
      Будинок, фіранки охвітні.
      Синочок є. Виглядом - вилитий я.
      Є й тато. Лиш тільки нерідний.

      А в мене судьбина зіклалась не так,
      Все сіре, немає маркого.
      Лежу і бухикаю важко в кулак:
      Хворію. А поруч - нікого...

      У жмені лишилася програшна масть,
      Здавалась козирною, ніби.
      Ні їсти, ні пити ніхто не подасть -
      Нікому козак не потрібен.

      24.04.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    247. Слово
      Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
      І в раю не очікуймо благ.
      Треба вчитися радість приносити людям,
      Дарувати краплини тепла.

      А доокола згаслі, самотні, недужі,
      У свитинах поношених міль.
      Щире слово дощами хай падає в душі,
      Погамує страждання та біль.

      Скільки ласки й добра в небайдужих долонях -
      Стільки ж холоду в мертвій руці.
      Глянь - до сонечка тягнеться жадібно сонях,
      Так і люди, нужденні, оці.

      Нащо ніжність нести під надгробнії плити?
      Краще світлом хлюпнути на світ!
      Не втомився щоденно до всіх говорити:
      - Я люблю вас, братове, привіт!

      Тихо поруч зажурена посестра плаче,
      Хоч не винен - себе в цім виню.
      Дам напитися скривдженій словом гарячим,
      Відігрітися біля вогню.

      24.04.2018р.

      Напухла мозоляка - просто жах!
      А тут ще й пальця врізала до кістки.
      З Пегасом нас приставлено до плах
      Щодня "піїтам" прочищати мізки.

      Аж тут сатирик зрілий, у літах,
      На мене кавкнув зверхньо і дражливо.
      А клавіша "Delite" запада,
      Що написалось - стерти неможливо.

      Він знається у нотах ре і до,
      В поезах лох, не раз писала в "лічку".
      Кусаю графоманистий задок,
      А він у мій вганя сатири шпичку.

      Цей пустотливець кублиться в селі.
      Мені ж видніше, бо живу у місті.
      Він - за мозОлі, я - за мозолІ,
      Війна така, аж заздрять терористи.

      Рогами улупились аж-аж-аж,
      І в мене, і у нього зріють ґулі.
      Мене писаки вводять у кураж,
      А цей - дубовий, на "кусь-кусь" нечулий.

      Та раптом луснув на руці пухир,
      Зітхнула із полегшеннням мозоля.
      Тепер між нами дружба, сонце, мир.
      Піду на кухню чистить бараболю.

      25.04.2018 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    248. Собача солідарність
      Ізранку написалася мура,
      В сльозавому топились молодиці...
      А тема є нова! Гіп-гіп ура!
      Надворі пса ганяє підлий гицель.

      Колошкає у реп'яхах бровка,
      У сак жене блохастого барбоса.
      То ж мій гавкун вступився за братка,
      Бо тут - чужак! Для песиків загроза!

      Мій вовкодав завжди без повідка,
      Щодня кнуря заковтує на шару.
      У нього вдача лагідна, м'яка -
      Піклуюся про Цербера з Тартару.

      Підкрався ззаду, за чубисько "цап!",
      ВІн моцний, важить, наче слоненятко.
      Ганчіркою мужик звиса між лап:
      Не вирветься. У пса залізна хватка.

      А шавка ухопила за штани,
      Одгризла шмат казенного сатину.
      Урок простий: собачок не жени!
      Для милосердя створена людина.

      23.04.2018р.



      Поет повчає орача життя:
      - Отут не так! А там бракує коми!
      Шкварчить на всіх і коле, мов будяк:
      - Я - надгігант! А ви - невдатні гноми!

      Іде із годувальником війна,
      Хоча без хліба не напишеш книжку.
      Селюк на Пасху різав кабана,
      Продав мені м'ясця-сальця та кишку.

      У віршотворця ж рученька пухка,
      Зневажлива і гордовита поза.
      А кашу любить. "Ще давай!" гука:
      Несуть "пігмеї" їдельце "колосу".

      Щодня громада паше за мідяк,
      А у писаки віртуальні плани.
      Жонглює словом трутень все життя,
      А до роботи не зови - не стане.

      Примчав Пегас, заскочив під кашкет,
      А муза мстива у сідницю коле.
      А, мо' й мені пірнути в інтернет?
      Докучили порепані мозолі...

      23.04.2018р.

      Жіноча воля

      Ох і ледачий чоловік!
      У голові дурниці.
      І досі, телепень, не звик
      Торкатися до циці.

      Лише робота в голові,
      А я жива істота.
      Пускаю бісики з-під вій,
      Подерлася колгота.

      У ліжку очі закрива,
      Дрижить, немов телятко.
      А я ж солодка, мов халва,
      Духм'яна шоколадка.

      Писун ще той. Мудрій-Боян!
      Мені ж потрібна ласка.
      Амур із низу. Зверху - я.
      А він: - Пусти, будь-ласка!

      Звикав до меду цілий рік,
      Тепер цвіту як ружа!
      Не спить ночами чоловік:
      Зробила з нього мужа!

      23.04.2018р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    249. Столиця чи село?


      Бісики пускає молодиця,
      Усмішку дарує пречудову.
      Хоче жити краля у столиці,
      Викладати українську мову.

      А в селі - кабанчики, телята,
      Хлопці некультурні та лайливі.
      Хведір-залицяльник - бита карта,
      В нього все багатство - гуска й півень.

      Я ж крутий. Нора на Борщагівці.
      А якщо точніше - то "хрущовка".
      Головне з села чкурнути дівці -
      Гарно в неї варить "безтолковка".

      Хоч вельбучна - мавка роботяща,
      На городі бабрається ловко.
      Може, десь красуні є і кращі,
      Ця ж під боком, стигла чорнобровка.

      Одружився. Трійня. Все як треба.
      Упиваюся подружнім раєм.
      Лиш получка - ліліпут, маленька,
      На життя грошей не вистачає.

      Ну й судьба! У колючках, ребриста!
      Каші надокучили перлові.
      Утекли на хутірець із міста,
      Є тепер пацята і корови.

      Їжджу на роботу лісапетом,
      На поля пастись виводжу музу.
      Можна бути і в селі поетом,
      І, до того ж, із набитим пузом.

      22.04.2018р.


      Я старий чувак. Не хтивий жук.
      Забуваю про персистих мавок..
      А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
      Вуха настовбурчив на русалок.

      Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
      В кожної в руці із пивом гальба.
      Помилився: шепчуть про любов,
      У одної завтра буде свайба.

      Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
      В неї - циці. В нього - міліони.
      Упірне дівуля в шоколад,
      Купить із рубіном панталони.

      Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
      Дикі тигри - не маленькі діти.
      А розмова перейшла на яд,
      Хочуть згодом вуйка отруїти.

      Мокре діло. Підле. Не нове.
      Та дарма радіють чорноброві:
      Дідуган ще трохи поживе -
      Телефон дізнався із розмови.

      Набираю. Бац - а це мій кум!
      Розказав підслухану балачку.
      Спас кнура. Не дав його на глум.
      Відьми юні стрілись на удачу.

      18.04.2018р.


      Ас

      Я - струшувач жуків. У цьому ас.
      Медалі від жони за працю вартий.
      Америка ж нехай летить на Марс,
      Мені миліші тлусті "колоради".

      Не пшукаю отрутою кущі,
      Прочовпую з відерцем між рядками.
      Це - праця для вимогливих мужчин:
      Йменують нас робочими волами.

      Сусідів лан горить од хробачні,
      Усю ботву жучиська обкусали.
      Саджати бульбу, друже, лиш почни -
      Забудеш макіяж і серіали.

      Гектар сапою двічі обгорни,
      Видлубуючи хрон та пиріяку.
      А кум ледачий, сонний, запанів,
      Із дня удень кохає жінку-мавку.

      Моя ж на грядках поле бур'яни,
      Худенький ніс встромила у земельку.
      Без рук людських дичавіють лани,
      Не буде чим натоптувати пельку.

      Нема часу читати хтивих од.
      Ми - селюки, не венеційські дожі.
      Повзуть жуки у тьмі на мій город,
      Та я з цебром чигаю на сторожі.

      22.04.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    250. Пастораль

      Од праці горб. Втомився, аж змалів.
      Ручиці прикипіли до лопати.
      Буколіки потрібні цій землі,
      Комусь природу варто описати.

      Поклони б'ють земельці селюки,
      Іде ратай з відром вівса за плугом.
      Утніть, брати, величне, на віки -
      Як жайворина тьохкає над лугом.

      Про сонечко усміхнено-ясне,
      Отари хмар, блукаючих у небі.
      Життя ж людей, як правило, пісне,
      Немає барв, складається із сепій.

      Солоний піт - оце й уся краса,
      В буденщині поезія відсутня.
      Пошерхлі губи спрагло облизав:
      Я не поет. Не вийшло з мене трутня.

      Селянське житіє - " А зохен вей!",
      До осені не вилізу із нивок.
      А степ дзвенить! Сюркоче соловей,
      Вплітає спів у мукання корівок.

      21.04.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    251. Моя земля
      Усе життя мій брат куняв-дрімав.
      А як не спав - чуже хапав у руки.
      Тепер фінал, жалітися дарма -
      У злиднях помиратимуть онуки.

      До цього йшло. Все решта - балачки.
      Уся країна лазить попідтинням.
      На чужині кайлують діточки,
      Стареньким дівам роблять омовіння.

      Всевишньому не варто слати скарг,
      Ми недостойні раєм керувати!
      Втонув Едем у бруді й бур'янах,
      Тож хай панують грошовиті зайди.

      Біжи хутчій сушити курагу,
      Бо тут війна, нестатки, безголов'я.
      Хто не втече - зігнеться у дугу,
      На мідяки мінятиме здоров'я.

      А я зостався. Заступа беру,
      Посію моркву, буряки і спаржу.
      На цій землі, розтерзаній, умру,
      У ній навіки спочивати ляжу.

      19.04.2018р.

      Камасутра городника

      Знов у лузі пасеться корова,
      І літає бджола між квіток.
      Для картоплі є поза чудова -
      Треба в небо підняти "гудок".

      Чавить ніжка на заступ завзято,
      Штик у землю вгрузає вогку.
      Бульбу в землю засовує лада:
      Смійся, жінко! Втішайся! Шикуй!

      Не лінуйся зігнути хребтину,
      Фітнес ловкий, аж скрапує жир.
      Для труда народилась людина -
      Чоловіку на слово повір.

      Є позиції дуже цікаві:
      На колінах, навприсядки, сторч.
      Витинай повзунця в різнотрав'ї,
      Я ж уриюсь у земля, мов корч.

      Кайлування таке сексуальне!
      Припече - то ставай голяка.
      Лан ріллі для городника - спальня,
      Пиріяка - перина м"яка.

      Аж до вечора хекала пані,
      Натомилася, спала з лиця.
      Ще годинку - і ми на дивані
      Трупом ляжем у позі мерця.

      20.04.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    252. Пегасовим улюбленцям
      У нас прагматичне сторіччя,
      Працюють дитина, спудей.
      Пописує геній про вічне,
      А я - про звичайних людей.

      Поети живуть в закарлюках,
      Трясуть над папером чуби.
      У брата ж порепані руки -
      Три вахти підряд відробив.

      Пишаються душ ескулапи,
      Бо гарне вліпили слівце.
      А в "Зоо" кривляються мавпи -
      Огидно дивитись на це.

      Щоденно віршована повінь
      В газетах вирує за блат.
      А кум - на сторожі, у полі.
      Вже дід, а в руках автомат.

      Митець апріорі захланний,
      Поплескай йому, догоди...
      Чи варті творіння пошани -
      Оцінить суспільство. Не ти.

      18.04.2018р.



      Удача

      Я старий чувак. Не хтивий жук.
      Забуваю про персистих мавок..
      А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
      Вуха настовбурчив на русалок.

      Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
      В кожної в руці із пивом гальба.
      Помилився: шепчуть про любов,
      У одної завтра буде свайба.

      Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
      В неї - циці. В нього - міліони.
      Упірне дівуля в шоколад,
      Купить із рубіном панталони.

      І мені кортіло молодих,
      Закохався в пишногруду сарну.
      Покарав Господь колись за гріх:
      Опинився хутко у лікарні.

      Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
      Дикі тигри - не маленькі діти.
      А розмова перейшла на яд,
      Хочуть згодом вуйка отруїти.

      Мокре діло. Підле. Не нове.
      Та дарма радіють чорноброві:
      Дідуган ще трохи поживе -
      Телефон дізнався із розмови.

      Набираю. Бац - а це мій кум!
      Розказав підслухану балачку.
      Спас кнура. Не дав його на глум.
      Відьми юні стрілись на удачу.

      18.04.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    253. Писання
      Нема роботи.Друзів теж нема.
      Сиджу один, дивлюся у віконце.
      Чайок на таці, тістечко, хурма,
      Шукаю вади у чужому оці.

      Не випускаю творчості кайла,
      Пегас і муза узяли у кліщі.
      Коханка нетерпляча утекла,
      Уваги їй потрібно, а не віршів.

      У хаті як почесний генерал,
      Працюють всі (крім мене) - жінка, діти.
      Ідіть, кайлуйте. Я ж у віртуал.
      Не заважайте генію творити.

      А от у жінки длані шкарубкі,
      Спрацьована, покірлива овечка.
      У світі трутнів кращі - письмаки,
      У голові не люди, а словечка.

      Спілкуюся потроху із котом,
      Не злазимо з просторого дивана.
      Дописую канцон черговий том,
      А потім - фітнес, фініки, нірвана...

      17.04.2018р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    254. Конфуз

      Волосся в носі більше не стрижу.
      Підтоптаний. Дівчата до лампади.
      А от сусіда - той іще буржуй!
      Нову щодня кладе у ліжко ладу.

      Але в столі підзорна є труба,
      На місяці оглядую кар'єри.
      Аж тут з авта виплигує юрба -
      Русалі, афродіти і венери.

      Гуртом рвонули кралі на балкон,
      Я ж око притулив до окуляра.
      А там -сусід! Стаждалець, Лакоон!
      Сплелись клубком на ньому Гапка й Сара.

      А тілеса! Божественні! Стрункі!
      Блаженство! Рай! А гурії неситі...
      Дрижать мої долоні шкарубкі,
      Забув, що я старий, пеньок столітній.

      Скрутили мавки дядька у рулет,
      Втішалися до вечора по колу.
      Вважав, кохатись треба тет-а-тет,
      Тепер уже подобається сполом.

      Та чую крик! Бабота утіка!
      Із медиком підкочує карета:
      Помер сусід. Немає мужика.
      Не витримало серце бочки меду.

      На цвинтарі витьохкують шпаки,
      Хлебчу потроху з кухля бормотуху.
      Дивитись буду краще на зірки,
      Не пропонуйте діду груповуху.

      16.04.2018р.


      Прощання

      Намережилося невеселе,
      Емігранти збиваються в клин.
      Вимирають містечка і села,
      Шлють листи діточки із чужин.

      Хай Росія викопує вугіль,
      Хазяйнує доладньо в Криму.
      Покоління зросло недолуге,
      Друзі шепчуть: - Умовкни! Німуй!

      За Едем умирати не модно,
      Краще "Боїнгом", в теплі сади.
      А сусіда - змія підколодна,
      Приповзла на чуже з блекоти.

      Вмовкла пісня козацька орлина,
      Вкриті пилом сяйні вітражі.
      Чи поєднує нас батьківщина?
      Сумніваюся. Люд збайдужів.

      Не шукаю в роздраї достатку
      Як повсюдно голодні роти.
      Сяду краще, підштопаю латку...
      - Прощавай, рідний сину, іди.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    255. Не з тої ноги
      На Паску їв ковбасні пироги.
      Хутенько ліг, ставатиму ізрання.
      Але піднявсь із лівої ноги,
      Тому писати мушу про кохання.

      Хотілося утнути про дуби,
      Не хоче длань оспівувати циці.
      А люд цікавлять вуйки голубі,
      Без негліже коханки-молодиці.

      Творив би про рибалку і гачки,
      Люблю щемкі пейзажні мемуари.
      Потрібно описати квіточки,
      І вітра, що ганяє в небі хмари.

      Природа! Ось для творчості маяк!
      Що в Україні, що у Гватемалі.
      А голопузі - тема не моя,
      Забулися принадливі деталі.

      Та мушу. Про сусідку напишу.
      Стояла бабця у согбенній позі.
      Длубала забур'янену межу,
      А я дивився, і длубався в носі.

      Задок у Гапки дибився тугий,
      Та нащо він, скажіть, старому діду?
      Вже краще встану з правої ноги
      І опишу зелені краєвиди.

      14.04.2018р.


      Досвід

      Чудовні лики у панів і пань.
      Казала неня: "Люди - діти неба".
      А совість - у опалубці бажань,
      Диктує вчинки жадібна потреба.

      До оселедця притулився пейс,
      Обличчя лицемірні - підлі маски.
      Виплямкують вуста "Христос воскрес!",
      А погляд заглитнув сусідську паску.

      Банкують хитрі. Бевзі унизу.
      Злодійкуваті їдуть у столицю.
      А дід леліє бабину козу,
      Міняє молоко на паляниці.

      Народ карлючать гроші, інтерес,
      В журналах всюди кралі голопупі.
      Світлини сонцесяйних поетес,
      Але насправді - хтивих живолупів.

      Майстерно обшпакльовується пень,
      Дає дочці поради мудра мамка.
      Аби любов прилипла до кишень
      Опуклий зад слугує за приманку.

      Гіркий урок мотається на вус:
      Красуні, часто - Януси дволикі.
      Я на людські обличчя не дивлюсь,
      Вони - обман. Важливі тільки вчинки.

      14.04.2018р.



      Вилазьте!

      Вдягнулися ув оксамит лани,
      Утомлений рачкую із городу.
      Вилазьте з нір панянки і пани!
      Гуртом біжіть хутенько на природу!

      Зима пішла - спитайте в бабака,
      Чи в жабки, що закумкала в болоті.
      Хай голос крові лежнів погука
      В ріллі длубатись на автопілоті.

      Рвонули в піднебесся будяки,
      Пирій, осот вирубують сусіди.
      Хребет людини моцний і гнучкий,
      Годиться щоб землі поклони бити.

      А в офісах грипозна пилюга,
      Здоров'ю шкодить світло моніторів.
      У полі ж пахне листям лопуха,
      Розсадою капусти й помідорів.

      З руки стримлять занози, колючки,
      Втомився, бо одвик ходити пішки.
      А про природу ввечері таки
      Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

      15.05.2018р.

      Пора тікати

      Розвіявся зачарування флер,
      І голова похнюпилася лиса.
      Три дні поетом був. Й одразу вмер.
      І графоман потужний народився.

      Пишу "Гавриліаду" про любов,
      Міняючи молодкам ліжка, пози.
      У парубків завжди гаряча кров,
      В альковах скачуть, наче кози в лозах.

      А у колеги, що не вірш - алмаз!
      Намацує душа глибинні струни.
      Коли читаю - дрижаки, екстаз,
      Од захвату пливуть рікою нюні.

      У мене музи голі, без одеж.
      Пегас на мене визвірився раптом:
      Біда в Амура! У Венери теж!
      Ухоркалися хтиві боженята.

      Признаюся, піїти дорогі,
      Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
      Остання поза їм не до снаги -
      В Амура підло вивихнувся копчик.

      А я писун, братва, не ескулап!
      В поезії немає костоправів.
      Тікаю на Пегасові охляп
      Ховатися у графоманів лави.

      15.04.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    256. Творча жага
      Я талановитий, ляпнула кума,
      Геніально виплітаю оди.
      А в селі непросто, в голові туман,
      Бо весна загнала на городи.

      Надійшла натхнення чарівлива мить,
      І думки сокочуть, наче кури.
      Взяв перо у руку, а вона дрижить -
      Вивіз гною аж чотири фури.

      Жінка варить юшку. Я ж сиджу, пишу -
      Виділив на вічне час обіду.
      Та кабан у клуні піднімає шум -
      Просить січки всипати в корито.

      В молодих пацяток плямкають роти,
      Розлякали всі словесні перли.
      Зоряні сонети і канцон жмути
      В голові похнюпленій померли.

      Завтра буде трактор, оранка, сівба,
      Стану зранку у похилу позу.
      Хай мене пробачить читачів товпа:
      Генія заціпить до морозу.

      13.04.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    257. Треба
      Весна. Город. Землі солодкий пах,
      З лопатою утну сьогодні танець.
      За мить - сапа і заступ у руках,
      Ревнула жінка: - Ти куди, поганець?

      Тобі дорожчі кнур, корова, хлів?
      А в мене очі сповнені одчаю.
      Дурну ломаку бач як ухопив,
      На мене сил увечері немає.

      Чепіги від натуги аж тріщать,
      І день, і ніч балакаєш із кіньми.
      А я в соку, молодка, сорок п'ять,
      Мене бери, а не дрючки в обійми.

      І кріпко пригорни тендітний стан,
      Аби злетіла мріями у небо.
      Мені мужчина треба, бонвіан,
      А ти ведеш себе як пришелепа.

      - Та знаю. В тебе звабини м'які,
      А я зносився, став характер млявий...
      Іди, посій но краще огірки,
      А я худобі накошу отави.

      - То ти такий нечема? Постривай!
      Прилиндаєш увечері додому -
      Забудь про борщ, стегенця, коровай,
      А спатимеш надворі на твердому!

      Застрибнула мадам на п'ястуки,
      Гукати марно "Любонько, задушиш!".
      Важезна доля у чоловіків,
      Не хочеш, чи не можеш - завжди мусиш.

      12.04.2018р.


      Прости

      Прийшов кінець життєвому кіно,
      Лебідонька пішла, у слізках губки.
      Ереб чи рай – однині все одно –
      Немає більше сил терпіти муки.

      Єдиний раз у пущі согрішив,
      Вважав, що можна, як немає ряси.
      І кралю небо вирвало з душі,
      Позбавивши тепла, дороговказів.

      Від горя уподобав спотикач,
      Вдягнула плоть кольчугу перегару.
      Вагався, мо, сомам піти на харч,
      Чи трутою сипнути у водяру?

      Ще мить – і пекло. Чую носом дим.
      Та окрик «Стій!» лунає від порога.
      Любов моя вернулася у дім
      І вийняла з петлі вже ледь живого.

      Епістоли пишу за стосом стос,
      Став мудрим, вже не схожий на вар'ята.
      Усі гріхи пробачив нам Христос,
      Аби і ми навчилися прощати.

      11.04.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    258. Святі і грішні
      У скуф'ї піп навідався в сільмаг,
      Вподобав мій пружний опуклий вигин.
      Еротоманець. А казав - монах,
      В дірі сидить, читає мудрі книги.

      Рече: - Проскурок хочу напекти.
      А погляд хтивий, чорнориз - не лейба.
      Одразу видно - парубок "святий",
      Такий мені у поміч дуже треба.

      Із бізнесом ухоркалась одна,
      А ще й кабанчик рохкає в повітці.
      Моя "мисля" практична - не брудна:
      Хай Бог поможе одинокій жінці.

      Із ним була поблажлива, м'яка,
      Хутенько умостилась на коліна...
      Краса здолала врешті мужика.
      А згодом народилася і трійня.

      Бджола летить запилювать квітки,
      Вродлива стать перемагає всюди.
      Знімають ряси батюшки й дяки,
      І служать Богу як звичайні люди.

      09.04.2018р.


      Муза і ковбаса

      Несу щодня до хати провіант,
      Бо для митця харчі - як січка паці.
      Опасистість примножує талант:
      Хай повняться кунделиками таці.

      Аби писався жваво постмодерн -
      Поет щодня повинен пити-жерти.
      Поїв - і ручка, наче автоген,
      Випалює на вічності сонети.

      Пожуй сальця із часничком усмак,
      Бо лірику ця страва необхідна.
      А ківі - для титанів-розумак -
      Просвітлення від них, і муза плідна.

      Якщо кортить писати про дуби -
      Глитни борщу, умить попруть пейзажі.
      І хай сметана крапле із губи,
      Строфою у блокнот піїта ляже.

      Коли я ситий - наче у раю,
      На волю рвуться музи і таланти.
      Чекайте, ось ковбаску дожую
      І про кохання всядуся писати.

      10.04.2018р.

      Богемний муж

      Дядечко - відомий всім атлет,
      Штангою жонглює у Європі.
      А для мене оковита - мед,
      Ні про що думок нема у лобі.

      Коле щічки лютий дід Мороз,
      Холодно лежати в калабані.
      А дружина - майстер-віртуоз,
      Грає знаменито на баяні.

      Браги в кухоль хлюпнув із діжі,
      В пащі, наче у пустелі Гобі.
      А дідусь майструє вітражі,
      Кращі, аніж у калейдоскопі.

      Бормотуху уливаю в рот,
      Заїдаю лайкою і матом.
      А онук уквецяв натюрморт,
      Позавчора став лауреатом.

      Пляшка з пійлом завжди на виду,
      Хлюпається рідина в стакані.
      А в синка - скульптури у саду,
      З мармуру витісує титанів.

      Мало випив. Не засну в рову.
      Та нічого - скоро надолужу.
      Я, братва, з богемою живу.
      Отже, до мистецтва небайдужий.

      11.04.2018р.














      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    259. Радість
      Від щастя на душі весна,
      Свічуся, наче радій.
      У ліжку мружиться жона,
      Периноньки зім'яті.

      В норі вікує вік монах,
      Кротові буде тісно.
      А я - у небі вільний птах,
      Моя молитва - пісня.

      Народ од лютості ослаб,
      Руйнує власні житла.
      А я не створений для зла,
      Поет - дитина світла.

      У жадібних нема жалю -
      Гребуть грошву і з друзів.
      А я смарагди роздаю,
      Перлинами ділюся.

      Байдужий до чужих парцел,
      Рахунків і коханок.
      Упав промінчик на лице -
      Іду стрічати ранок.

      09.04.2018р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    260. Хтося
      А Хтося мною хилита,
      Ізбоку перегаром дише.
      Гука на мене: - Срамота!
      Не дам тобі горілки більше!

      Зі Хтосею жлуктили ніч,
      Ловили в озері русалок.
      Злетіла голова із пліч,
      Лежав під тином, як кавалок.

      Купив Хтосюнці чобітки,
      На день народження їй всучив.
      Тепер на тиждень став хиткий,
      Щоранку мучає падуча.

      Підступні Хтосині дари,
      Вважав, що панночка святенна.
      Спочатку навіть не вкурив,
      Що спирт її такий скажений.

      Од пійла голова дурна,
      Ще трохи - знову стану мертвим.
      В усьому - Хтосина вина,
      А я - її невинна жертва.

      08.04.2018р.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    261. Спасіння
      Признаюсь чесно - я жони боюсь.
      А багнеться ковбасного кавалка.
      Варехою мене у лоба "Лусь!":
      - Іще не Паска! Постуй, бахуряко!

      А я голодний. Тиждень вже не жер,
      Працюю важко в полі трактористом.
      О, де ковбасний рай - СРСР?
      Вертайтеся, безбожні атеїсти!

      А з кухні пахи линуть неземні,
      П'ятак свині підблимує з духовки.
      Підсмажуються щупаки, лини,
      В кишківнику бурчать шлункові соки

      У кума з тиждень як настав Пейсах,
      Ярмолкою черпає оковиту.
      А теща каже: - Потерпи, козак.
      Устомиш завтра писок у корито.

      Вже думав, що хана, кінець життя,
      За грішні вчинки небо покарає.
      Але до хвірти кличе попадя,
      "Дружу" із нею, як попа немає.

      Тихцем у рот кладе мені халву,
      Глитаю з рук вареники гарячі.
      Тепер до служби, друзі, доживу.
      А після неї попаді "оддячу".

      07.04.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    262. Борітеся!
      Життя хохла оцінено в мідяк,
      Москаль живцем із нього лупить шкіру.
      Дріматимеш - учепиться у карк -
      Отож, тримай у пазусі сокиру.

      Орда казала: "Ми - твоя рідня!
      Туліться браття, будем вельми раді!"
      Ну, а тепер брехлива кацапня
      Всипає порох в міни та снаряди.

      Після убивства - в церкву суне кат,
      Попи з Кремля освячують крадіжки.
      Червона площа зрітиме парад,
      Де світові покаже карлик вишкір.

      Казала мама: "Злодію не вір!
      Він і на сонце блимає вороже!"
      Аби у хаті спокій був і мир -
      Боріться, браття! Правда - переможе!

      06.04.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    263. Мама
      Не знаю - на добро, а, може й ні
      (шляхи Господні неісповідимі) -
      Навідалась матуся уві сні,
      Уперше, як заснула в домовині.

      Чи постарів - уже ж не двадцять літ,
      А мо', душа не знала супокою...
      Кричав їй "Здрастуй, мамочко! Привіт!
      Прошу, торкнись мене хоча б рукою!

      Один як перст. Живу, немов монах,
      Життя зміліло повноводне русло".
      Вона ж мовчазно плакала, сумна,
      Ереба темінь під ногами гусла.

      Прокинувся, гаряча голова
      Рука стискає мамину хустину.
      На склі росою писано слова:
      "Ще поживи. Люблю тебе, дитино".

      04.04.2018р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    264. Необережний чмих
      Гармонію вкусила муха,
      І ось тепер сумний фінал:
      Я критикнув старого друга,
      А він зчинив на сайті гвалт.

      В літературному шпагаті
      Порвались лірики штани.
      Це все зоїли винуваті,
      Чекай-но, друже, не жени!

      Хапай хутчій мою корону,
      За так віддам її тобі.
      А хочеш - стану епігоном,
      Писати буду про дуби.

      Присів доземно у поклоні,
      Покірно вуха опустив.
      Я миролюбець безборонний -
      Зміни на милість лють і лгнів!

      Зробив помилочку єдину,
      Од крику задрижав Парнас.
      Бо гумором на пана чмихнув -
      Істерика одразу, сказ,

      І хоч ти геній, чи не геній,
      Уперто шепчуть небеса:
      Поети робляться скажені,
      Якщо сатира їх куса.



      30.03.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    265. Нещастя
      Наче-неначе,
      Мовби-немовби...
      Музонька плаче -
      Спучило ковбик.

      Злиплися вірші
      У позолоті.
      Музоньку прищить,
      Пісно у роті.

      Плескає свита,
      Радісні гуки -
      Тягнуть піїта
      Ввись попідруки.

      Приндиться кузька,
      Мліють кокотки.
      Всіх засюсюкав
      "Геній" солодкий.

      "Майстру" не спиться,
      Пише ногою.
      Віршик-водиця
      Ллється рікою.

      Все про природу
      Та про дубочки.
      Лестощі в моді,
      Слави віночки.

      p.s:

      Горбиться насип,
      Стигне скелетик:
      Вчора Пегасик
      Схрупав сонетик.

      29.03.2018р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    266. Картина Босха
      Малює Босх, у голові туман,
      У Вавілоні крики, гвалт, гармидер...
      Привів козу із поля дід Іван,
      Бабуня цідить молочко до відер.

      Розпалась вежа, бігають раби,
      Але навіщо нам вони здалися?
      Є сир і лой, вечеря та обід,
      Бебекання кози - достатку пісня.

      Під вежею - каміння, троща, суд,
      В Євфраті утопили будівничих.
      Рогату ж кралю полюбляє люд,
      Сусід у мене творогу позичив.

      Картина гарна - дам останній зуб,
      Подоєна мара ногами хвиця.
      Піду, на поле одведу козу,
      Їй Босх не треба - хай жує травицю.

      28.03.2018р.

      Вовчиця

      Заблукала овечка, не знає дороги додому,
      А навколо вовки - вуха ріже нещадне виття.
      Із похняблених строф повтікали крапки, тире, коми,
      І жбурнула людва в очі критики чорний будяк.

      Вовна у ковтунах, і потріскались ратички хворі,
      Начіплялось кліщів, і ослаблюють зір більмаки.
      Графоману біда - він до пекла чкурне апріорі,
      Хай хоч тут поживе, нам чіпати його не з руки.

      Зрію геніїв пук, в піднебессі ширяють таланти,
      Сіроманців різці їх ніколи не вкусять у зад.
      Рвуться ноти масні, віршів томики, зв'язки і гланди:
      Був густий баритон, а однині - безмовний кастрат.

      Безпідставно вважав, мій набуток - найвищої проби,
      Бо за ціле життя не шмагала сатирика пліть.
      Закунялось дарма, хижакові мій карк до вподоби,
      Клаца вовчик зубцем, і на мене, від злості гарчить.

      І вовчиця вже тут, зголодніли у неї малята,
      Вже летить у стрибку - заволаю за мить на зубах.
      Із пустого ніщо народилась повчальна балада,
      Хутко вірш допишу, ще не встигну, уже у літах.

      28.03.2018р.

      Про природу


      От сяду і всю правду розкажу,
      Куди не глянь - суціль одноманіття.
      Із дня у день римує друг-віршун:
      А ну присядь, підправлю музі віхтя.

      Спочатку уковтни на посошок,
      Протри очиці заспані, каправі.
      Безплатно перший подаю урок:
      Пасися в поетичнім різнотрав'ї.

      Як дум нема - пожуй но кураги,
      Помасажуй у музи гарно дійки.
      Натхнення лусне визрівший пухир,
      Попруть у світ сонети, коломийки.

      Нора і небо, камені та пух,
      Сумне - веселе, тлінь чи ваговите.
      Щемкі рулади - для дівочих вух,
      Сатира - для потенції піїта.

      Для величі, патетики - курсив,
      Шкрябни сльозаве куму на догоду.
      Немовби все ловкенько розповів:
      Пора іти, писати про природу.

      26.03.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    267. Нива кохання
      Очицями краса на мене "блись" -
      Пора кохатись, задзвенів будильник.
      - Мій чоловіче, йди до мене, кись,
      Клади голівку на новий напірник.

      А я: - Ходім полоти бур'яни,
      Або засолим огірки у діжці.
      Вона ж мені: - Коханий, пригорни!",
      У руці "тиць" свої гарячі циці.

      - А, мо, давай утьопаю супця,
      З учора ти не їла і скоринки...
      Та лада вже не випустить живця -
      Долоні ухопили нижче спинки.

      - А хочеш, то поїдем на курорт,
      На острові далекім знімем хижку?
      Жона ж цілунком заліпила рот,
      І персами заштовхує у ліжко.

      Село труїти рушило жуків,
      Позбавлені лиш ми такого дива.
      Лани й городи мають мужики,
      Зате у мене є кохання нива.

      27.03.2018р.



      Купайся

      Втомила несита столиця,
      З бетону висотний барліг.
      Давай поцілуємось, кице,
      До біса пошлімо усіх.

      Тікаймо із пекла на дачу,
      Загаром обсмалим п'ятак.
      Аж мрію у руки ледачі
      Рапавий встромити держак.

      Я заздрю кротам на городі,
      Сусідці, що рве бур'яни.
      Сьогодні природа у моді,
      Річки, неозорі лани.

      Ми ж чавимо тлусті сідниці,
      Тріщать під вагою стільці.
      Обридло дивитись на шніцель
      І брилу сальця у руці.

      Пурнім у бджолине дзуміння,
      Досвітню цілющу росу.
      Разом потягаємо клим'я,
      Зашкваримо торс карасю.

      - Коханий, спинися, послухай!
      Була вже у пеклі на біс!
      Згадалася "мила" свекруха
      І гострий як голочка ніс.

      Від тиші я стану зелена,
      Люблю штовханину і шум.
      Ти ж їдь, покупайся без мене,
      Я оду про це напишу.

      27.03.2018р.

      Блаж

      Ламає вітер білу ружу,
      Вербу перегриза бобер.
      Консервний ніж встромили в душу -
      Сховатись годі від мегер.

      В кишенях порпається теща,
      Жона заначку вигріба.
      В обох ротяки, наче верші,
      Мій карк у відьом на зубах.

      Сичать удвох дзвінким хоралом,
      Луску здирають коропцю:
      - Гони бабло! Получки мало!
      Із хати геть! Іди, працюй!

      Од щиглів ніс болить і вуха,
      Під копчиком одні синці.
      Дарма я батька не послухав,
      Не взяв це кодло на приціл.

      Нашинкував м'якушки дробом
      І в буду вигнав би до пса.
      Тепер, братва, невдасі торба,
      Вже б краще шершень покусав.

      Умію тільки шепотіти,
      Казати "слухаюсь", "окей".
      Ссуть мужика, як аскариди,
      Життя нестерпне і гірке.

      Останні покидають сили...
      Прокинувсь - жінка поруч, блаж...
      - Який чудовий ранок, милий!
      Чого схопився? Поруч ляж!

      26.03.2018р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    268. Зміна стилю
      Перевзув Пегаса. Геть кирзу!
      Не сатира - лірика у моді.
      Намалюю...зоряну росу
      У вінку сонетів і рапсодій.

      Навкруги красунь жмути, сераль,
      Під вікном айва цвіте пахуча.
      У душі нірвана, пастораль,
      Маківка осонцена, блискуча.

      Сльози щастя линуть у траву,
      Удихає грудь вечірній легіт.
      Це не вірш - живу так наяву,
      То сміюсь, то поринаю в регіт.

      І лоскоче мавка під ребром,
      Інша хтиво шепотить у вушко...
      Начудив з пігулками хімпром,
      Заміцні, злітаю із катушки.

      Згодом - проза: крики, ломка, шал,
      М'яв у лапах аж до ранку гоблін.
      Відсьгодні щирий натурал:
      Буду мак любити і коноплі.


      25.03.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    269. "Вороги"
      Ти мій ворог??? Друже, щоб ти скис!
      Досить дутись, бо набудеш грижу.
      Ворог там, де міни, купи гільз,
      Ти ж - банальна паперова миша.

      Ворог заховався за Дінцем,
      Друг від смерті закриває тілом.
      Ти ж удатний тільки на слівце,
      А сокиру взяти не під силу.

      Люта ворожнеча на словах
      Сіється, неначебто полова.
      Від нудьги-безділля суне дах,
      Ложка в рот угрузла прездорова.

      Напечу зі здором пирогів,
      Аби пусто не було у пузі.
      Отакі у мене "вороги".
      Вам такі відомі, любі друзі?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    270. Ранок

      Чи не забагато їмо?
      Від цього кошлатяться вірші.
      Вінки із ковбасних думок
      Поези невдатні колишуть.

      Між тістечком, кексом, чайком
      Строфою б хутенько пробігти.
      Лежать на листку поміж ком
      Недогризки, зронені крихти.

      В кутку оніміло трюмо,
      У ньому одсвічують блюда.
      А чубчик зопрілий намок -
      Пегаси народжують "чудо".

      Я хтів удихнути озон,
      Спочити в могилі скелетом.
      Натомість - то ложка, то сон:
      Сумний розпорядок поета.

      Барильце невпинно росте,
      Правиця уранці лінива.
      На таці несуть каркаде -
      Почнімо із аперитива...

      24.03.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    271. Хоча б до ста...
      Ой, весна! В тумані голова!
      Липнуть вустя до рожевих щічок.
      І фонтан любові ожива
      В ліжках, у копицях, поміж гичок.

      Півень курку хтиво осідлав,
      Баранці вовтузяться в кошарні.
      Ну, а я - похмурий сивоглав -
      На кохання сподіваюсь марно.

      У душі троянда одцвіла,
      На медок немає сил летіти.
      Тільки ложку стискує кулак:
      - Боже! Дай краплиночку амріти!

      Хай на день пощезне сивина,
      Силою впотужняться рамена.
      Без любові дідові хана,
      Я ж, неначе ковбаса варена.

      Навесні щебечуть солов'ї,
      Світ пурнає у солодкі муки.
      Жив колись пророк Мафусаїл -
      Тищу літ коханок м'яли руки.

      А мені хоча би літ до ста...
      Бабцю мацнув ззаду за охвістя.
      А вона мені: - Чого пристав?
      Йди в сарай! Кабанчик просить їсти.

      20.03.2018р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    272. Помилка
      Мій ангеле! На волю одпусти!
      Вже годі із нечистим грати в карти!
      Втомився волочить чужі хрести,
      Ховати дух уярмлений за грати.

      Несу покару за чужі гріхи,
      Кати у горло хлюпають отруту.
      Тисячолітні сплачую борги
      За Агасфера, Єву та Іуду.

      Щодня Голгофа, пекла казани.
      - Страждай!- боги сказали. - Ти терплячий.
      Покара є. Нема лише вини.
      Мовчить святе письмо про це одначе.

      Неправедно засуджений кона,
      Ніхто не буде знати про помилку.
      Розчавлять душу, наче кавуна,
      Спечуть і чорту ляпнуть на тарілку.

      Тендітні вруна вибиває град,
      А буревій виламує тополю.
      В судах земних існує адвокат,
      У небесах - лише Господня воля.

      17.03.2018р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    273. Правда
      Не бризкай людям правдою у вічі,
      Бо наживеш одразу ворогів.
      Розумний лупаки в Сірка позичить,
      Розмову переводить на "ги-ги".

      Не варто оббиватися об вуха,
      Доказувати власну правоту.
      Помовчати незле. Нетяму слухай,
      Хай галалака в люду на виду.

      Болючі струни краще не чіпати,
      Обходь усі загострені кути.
      Смиренним будь. М'якеньким, наче вата.
      Підтакуй бевзю, дурневі годи.

      Одскакує від стін гумовий м'ячик,
      Кривавиця змивається дощем.
      За правдолюбцем шибениця плаче,
      І вогнища палатимуть іще.

      Таким я був учора, браття, каюсь.
      Мені писалось інше на роду.
      Підморгує з пітьми дволикий Янус,
      Але у світ за правдою іду.

      16.03.2018р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    274. Про солодке
      Зуб зламався у короні!
      Ще й сповзає з вух!
      Як не плеснеш у долоні -
      Ти мені не друг!

      Море лайків у Івана,
      Схиблених гурти.
      Не гукатимеш "Осанна!" -
      В гості не ходи!

      І читач у мене сонний,
      Суржиком рече.
      Не прогнешся у поклоні -
      Геть з моїх очей!

      Де порфира для кожуха,
      Із лушпиння трон?
      Та мене ніхто не слуха -
      Утіка бомонд.

      У солодке влипли музи,
      Хлебче мед Пегас.
      Отакі в піїта друзі:
      Є такі у вас?

      15.03.2018р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    275. Про важливе
      Шкрябну тонзуру мудрості за мить,
      Із логікою кріпко обнімуся.
      Життя багаття скоро догорить,
      У яму ляже мрець старий без пульсу.

      Кому і що живим я доказав?
      А от коли засну в земній утробі
      Казатимуть " Оце помер козак!
      І працьовитий, як верблюд двогорбий.

      А як писав! Таких уже нема!
      Помер титан, а світ і не помітив.
      А, може, в люду вистачить ума
      Забути про невдатного піїта...

      Глитає пес у плісняві батон,
      Довбають кістку на морозі гави:
      Таких як я - "потужних" - легіон,
      Обмитих у дощах і бризках слави.

      Співав коханій вечором пісні -
      Заснула на руках Адама Єва.
      Щасливо посміхається вві сні,
      А решта все для мене - несуттєве.

      14.03.2018р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    276. Геніальна вада
      Хай гачка не відає карась,
      А сокири - молода берізка.
      Геніїв критикувати зась!
      Краще цілувати у губиська.

      Віршотрясцю полірую зад,
      Аж болять від оплесків долоні.
      Хлипаю: "Ти - світоч! Бонапарт!
      Запитай хоча би в баби Льоні.

      Не штрикаюсь ріжками давно,
      Можете прикладувать до рани.
      Підстеляю золоте руно
      Під п'яту титанові з осанни.

      Лиш одну послабину дав Бог,
      Підколов іззаду златоуста:
      Геній налягає на горох,
      Полюбляє квашену капусту.

      Голова болить, в очах туман,
      Під тромбона пишуться сонети.
      Ви хваліть. У мене сил нема.
      Хай спочатку сяде на дієту.

      12.03.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    277. Весна!
      Наснажуюсь південним вітерцем,
      Війнув теплом ще заспаний Ярило.
      Нарешті з курки випало яйце -
      Нестися на морозі не хотіла.

      В калюжі зазирають горобці,
      Кудлатий пес забрьохався по вуха.
      А ще недавно - зашпори в руці,
      І сніг у носа бгала завірюха.

      Бурулі одламалися від стріх
      І пророста гачками картоплиння.
      Залито луг водою під поріг,
      Готую верші, путанки та клим'я.

      Зацвенькала синиця - кличе в сад,
      Лечу часник саджати на городі.
      Гряде пора трудів. Весні - віват!
      Куняючи писати вірші годі!

      12.03.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    278. Кохайтеся!
      А любка щедро накладає плов,
      Бо після ночі як голодний гризлі.
      Писатиму однині про любов,
      Всі інші теми вмерли, перекисли.

      Лінюх удень і уночі дріма,
      Для мене ж тьма - пора благословенна.
      Від чар кохання вчадів, без ума,
      Просторе ліжко - ось моя арена!

      В "десятку" звично поціля гарпун,
      Втішають слух кректання, охи, зойки.
      В сусідки ж чоловік - уже каплун,
      Хоч молодий, заледве сотня років.

      Сталевий спис у моді, не м'який,
      Хоча уже й пора в такому віці.
      Але слабкі сьогодні парубки,
      Невтішені холонуть молодиці.

      Із сажа раптом чується "Куві!",
      Кабанчик просить укришити січки.
      Аби порядок був у голові -
      Кохайтеся! А решта все - до свічки.

      11.03.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    279. Пророцтво
      Чи заговорить Україна рідною,
      Якщо хохли втекли на чужину?
      Син - у Варшаві, а дочка - у Сіднеї,
      У цьому я себе лише виню.

      Рубав Сірко запроданців з охотою,-
      На сотні літ вперед чаклун глядів.
      А нині зрада слова стала модою,
      В ціні жратва, монети золоті.

      Заборгувала батьківщина жидові
      За власну землю, волю і хати.
      Пів-України жебрає по світові,
      У решти сил немає утекти.

      На вишиванці обірвали китиці,
      Побила міль і охабні, й брилі.
      Людей не стане, мова самознищиться,
      І запанують п'яні москалі.

      Здає онук англійською екзамени,
      Чужій рідні руки не подаю.
      Не дай вам Бог останнім могіканином
      Дожити у занедбанім раю.

      11.03.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    280. 8-ме березня!
      Не тішити дружину - моветон.
      А тут весна! Чому б не привітати?
      Уже купив трояндовий бутон,
      Кагору пляшку, плитку шоколаду.

      Лежить любов. А я варганю борщ,
      І голубці готую паралельно.
      Вродливице! Сяйнистий лик не морщ!
      Поглянь, які биточки на пательні!

      Ледь не забув про борщ, братва, пардон,
      Товчу хутенько ще гарячу шкварку.
      В котлетний фарш - підсушений батон,
      Півжмені часничин і смальця чарку.

      А потім - швабра, віник і совок,
      Змітаю віхтем павуків зі стелі.
      За спиною лунає хижий крок,
      Пантера піднялася із постелі.

      В загривок запустила пазурі,
      В лопатки уштикнулись теплі циці.
      -Мій любий! Кинь мітлу! Мене бери!
      Сьогодні відмовляти не годиться...

      08.03.2018р.




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    281. На шмаття
      От нащо казати на предків "погани"?
      Батькам забобонним обіцяно вила?
      Заводять "писання" в суцільну оману,
      Насправді ж - діди наші світ сотворили.

      Отець всього сущого - у вишиванці,
      А ми йдем на сповідь до іншого Бога.
      Адами і Єви жили тільки в казці,
      А правила світом десниця Сварога.

      Та храми ростуть як лисички у лісі,
      На кручах - церкви, синагоги у полі.
      Пускають коріння у слові та пісні
      Липкі моцаки чужинецької волі.

      У Лаврі чортяки нам вариво місять,
      Невільники в храмах стають на коліна.
      Давидова зірка, розп'яття, півмісяць...
      На шмаття себе роздира Україна.

      07.03.2018р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    282. Немає мух
      Літаю, сестроньки! Ти ба!
      Забув, коли цургикав пішки.
      Пегас гарячий задовбав,
      Тримати утомився віжки.

      Біжить із-під пера курсив,
      Папір зволожують катрени.
      На хвильку б, може, і присів,
      Але жеребчик геть скажений.

      Вантаж піїта неважкий,
      Інакше не злетиш із хвилі.
      А твар застояна таки,
      Хропла десятиліття в стійлі.

      У бік ввігнав крутий обцас,
      Мене уже не збити з курсу.
      Гримить натхнення тулумбас,
      У пазусі лякає музу.

      Дорогоцінна кожна мить,
      А світ згори здається раєм!
      Брати! Зі мною ввись летіть!
      Тут сонячно. І мух немає.

      07.03.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    283. Словоблудство
      Словесна стіна межи мною і світом прозора,
      Полиці ж обтяжують Бгагавад-Гіта і Тора.
      У мудрості книжній інструкції та застороги:
      То нащо римуємо куці канцони й еклоги?

      Рясне словоблуддя збиває народ з пантелику,
      Лунає фальшивий акорд, що узяв недоріка.
      Співці голосисті ворушать у дланях монети,
      Німих уподобую й тих, що живуть у портретах.

      А праця важка. То чому б тоді не пописати?
      Я - вилами, та й по воді. А тобі дам лопату.
      Біжить з-під пера кровостоком водиця свячена...
      Весна. Стане сніг - в борозні розкидатиму зерна.

      04.03.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    284. Безгрішність
      Я народився чистим. Без гріха.
      І без гріха помру, як і належить.
      Вже чую: "Ну дає! Ото пиха!
      Ану зіпхнемо "праведника" з вежі.

      Хіба у нього німб? Такий як ми!
      Нехай чортякам голови морочить.
      У нас вже є мальований кумир,
      Ікони у хатах мозолять очі."

      Святим рубали голови на пні,
      Спасителя доперли на Голгофу.
      Товпа кричала: "Крові! Розіпни!".
      Сконав у муках. Як належить Богу.

      По-іншому до раю не злетиш.
      Попи це знають, та мовчать зі страху.
      Ну, що ж,- пора закінчувати вірш:
      Прийшов народ, виштовхує на плаху.

      04.03.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    285. Дороговказ
      Обходитися власним глуздом звик,
      Вважав, що саме так і мусить бути.
      Але в житті з'явився вказівник,
      Поплутались усталені маршрути.

      Закліщила судьба з обох сторін,
      На твердь земну зіпхнула із перини.
      Жувалися еклери. Нині хрін,
      Калорії змінив на вітаміни.

      Дивився гордо ввись, за горизонт,
      Стовбурчив одуд на гілляці гребінь.
      Тепер - сапа, лопата і город,
      В каструлі бачу птаха, а не в небі.

      А як писав! Сміялися чорти,
      Від реготу тряслись хвости і роги.
      А зараз не відходжу від плити,
      Від перевтоми памороки, стогін.

      Обпучує жона мій кожен крок,
      Прийду з роботи - допит, кара, муки.
      Не чоловік - вертлявий флюгерок,
      Із поглядом вмираючої суки.

      Таки вернувсь на істини стезю!
      Із шиї доля вистромила зубки!
      Нахраписту осідлано козу:
      Получку не даю красі у руки.

      Із писку перейшов на рик і бас,
      Самодостатність розпирає груди.
      Тепер у хаті я дороговказ:
      Що б не сказав, то так воно і буде.

      04.02.2018р.







      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    286. Люби Росію!
      Ровеснику! Росію возлюби,
      Так само, як вона кохає нас.
      Люби за кримські гори голубі,
      Змертвілий, пошматований Донбас.

      За посмішку озлоблену Кремля,
      За голосіння матерів, удів.
      Осиротіле схлипує маля,
      Ти ж уяви, що це - пташиний спів.

      Люби за пограбовані хати,
      За те, що в клуні порається тать.
      За домовини, поминки, хрести,
      І постріли, що завтра прогримлять.

      Пробач наругу, подаруй ганьбу,
      Віддай свою країну задарма.
      Люби Росію. Навіть у гробу.
      Моя ж любов згоріла. В серці тьма.

      03.03.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    287. Зима
      Морозяна хурделиця на вулиці,
      До мене солодятко ніжно тулиться.
      Упазурила кішка мишу лапою
      І каже: - Буду я твоєю звабою.

      Вдихаю пах груді з сорочки вирізу,
      До ранку звідти я уже не вилізу.
      А лада шепче: - Ти давав обітницю,
      Тож пий нектар, висотуй по краплиночці.

      Колише люба світом, ліжком, персами,
      І я цвіту, неначе ружа веснами.
      Мандрую між бескидами й долинами:
      О, як же тепло нам такими зимами!

      02.03.2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    288. Оплески
      Мовчати зручно. І проблем нема.
      Пиши, колего, прудко що завгодно.
      Буває, що письмо - суціль туман,
      Але критикувати вже не модно.

      Навіщо наживати ворогів?
      Скажи що не читав, іще не в курсі.
      А я хвалою віддаю борги:
      Осанну брату заспівати мусів.

      Ура митцеві! Чом не похвалить?
      Рецензія потрібна, передмова.
      Нехай сатирик в руки візьме пліть,
      А я розумний, не дубоголовий.

      Кажу: - Творіння дивні - вищий клас!,
      А книжка удостоїться медалі.
      Упав до ніг оглушений Пегас,
      І музи пишуть золотом скрижалі.

      Все правильно. Та сумно щось мені,-
      Несе на суд сонети пан багатий.
      То що - мовчати будемо, чи ні?
      Я похвалю. Потрібні меценати.

      01.03.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    289. Не та пір'їна
      Усім потрібен гарний поплавок,
      Без нього важко витягти рибину.
      ПееМ лелеці патрає задок,
      Ану і я смикну одну пір'їну.

      Та щось воно іззаду не таке,
      Збиває запах тайнами хмільними.
      Вимочував у хлорці і саке -
      Знов гатить чорногузами незримо.

      Пушок від кур годиться в подушки,
      Для одягу гагачий дуже кльовий.
      Лелека ж у багні слідів стіжки
      Лаписьками штампує гонорово.

      Хоча б один хотів поставить плюс
      І штучно рейтинг птахові покращить,-
      Чалапа голозадий чорногуз -
      Нінащо його пір'я негодяще.

      Та ну його. Смикну у гусака
      З крила міцного, а не із філейки.
      Оце воно! Стрічай мене, ріка!
      Біжу ловити сома на уклейку!

      1.03.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    290. Про сумне
      Аристократи духу вже не ті,
      Письмо - і не письмо, якась гидота.
      Отримую усе чого хотів
      (зв'язався зі спесивим ідіотом).

      Він на словах - моторний дуелянт,
      Сонетні руни виплітає ловко.
      Але насправді - полюбляє мат,
      І дулю моцну тицьнути ув око.

      Можливо я простак, в письмі - лопух,
      Спесивості не покусали мухи.
      Писати під хмельком - для всіх табу,
      А в цього в кожнім слові дух сивухи.

      Спиняти марно. Перепон нема.
      Усіх під ніж: старих, жінок, малечу.
      У розумі - ненависть, бруд і тьма,
      Потворний карлик розправляє плечі.

      Пиха митцеві - непосильний груз,
      Душа чорнильна учорнила карму.
      Хотів літати в славі чорногуз,
      Та низько впав з горба в смердючу яму.

      28.02.2018р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    291. Циганчук
      Ой, джані, джані! Крики, регіт, виски -
      Циганський табір сходить на перон!
      Украли в мами сина із колиски:
      Був селюком. А виросте барон.

      Звисає з рюкзака руда голівка,
      Брудна ганчірка витира сопляк.
      Сьогодні гарно продавалась "ширка":
      Біляш дитині змащує кулак.

      Пополювали вдатно людолови,
      На росяній траві зникає слід.
      Нехай несуть слов'янки чорноброві -
      Без кровозмін вироджується рід.

      Були ромали знані конокради,
      Тепер - новий товар, новий закон.
      А, може, дитинча програли в карти,
      Чи батько поміняв на самогон?

      Чи благо це, а чи небесна кара -
      Ніхто не зна, усе поплутав чорт.
      Співати буде рома під гітару,
      Не знаючи ні букваря, ні нот.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    292. Всьо буде чотко!
      Йдуть у владу тільки шахраї?
      Ледарі брехливі та підступні?
      Ну то й що? Хай гавкає зоїл,
      Теж знайшовся - лицар непідкупний.

      Хай мозолить рало бевзю длань,
      Поціляє снайпер у аорти:
      В час важкий сховає Іордань,
      Не у моді жанни й донкіхоти.

      Одберу у лохів коровай,
      Наплету указів і законів.
      Потім хоч до гробу проклинай,
      Та роняй в поділ сльозу солону.

      Нині управитель непростий,
      Чинш ховає в тридев'ятім царстві.
      Праведники розкидають гній,
      Панові коритись варто пастві.

      Скоро віче, випустимо пар,
      Звично люду тицьну дулю в пику.
      Бюлетень міняю на сухар
      Й пару гривень на тютюн-горілку.

      Язицюра молотити звик
      Отченаш і заповіді Божі.
      Йди, працюй, трудящий чоловік,
      Я тим часом попакую гроші.

      26.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    293. Страхіття
      Не писатиму усе підряд,
      Гонорари дуже мені любі.
      Ставить видавець дезидерат*:
      Казочка дитяча - з морем трупів.

      Хай од жаху гикає читач
      І ковтає безупину ліки.
      Зароблю тоді лише на харч,
      Як упир залазитиме в шибку.

      Тож чіпляю клешні, моцаки,
      У рови наплескую отрути.
      Проти мене Стівен Кінг м'який,
      Стиль у мене сатанинський, лютий.

      Буратіно татка загриза,
      А Мальвіна смажить Карабаса.
      Хвостиком вимахує коза,
      Цілиться в опуклості, зараза.
      .
      Казочка шалена! Вищий клас!
      Персонажі - у страшних укусах.
      Та регочуть Галя та Юрась,
      А дядьки всміхаються у вуса.

      Видавець од люті сам не свій,
      Муза не сприймає кон'юктури.
      У сатири вовкулаки й Вій -
      Це лише смішні карикатури.

      24.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    294. Напоумив
      Бабця ще нівроку, молода,
      Має кабанця, хазяйновита.
      Я б узяв, та є одна біда -
      Любить вірші, а не оковиту.

      Зранку вже літає в небесах,
      Плаче, мабуть, пише щось дівоче.
      Майталає над столом коса,
      А мене утішити не хоче.

      Я вже їй полагодив паркан,
      Гусакам щодня приношу ряску.
      Думав, що віддячить, погука
      Аби зняв увечері запаску.

      Гаманця би любоньці віддав,
      На руках щодня носив би в баню.
      А вона: - Душа моя рида,
      Гекатомба зріє про кохання.

      Є така хвороба в зрілих дів:
      Не живі, - мальовані їм любі.
      Рученьки за спину їй завів
      І поцілував усмак у губи.

      Ох і гарно я її учив!
      Каже, що відкрив шляхи до раю.
      Спить моя голубка на плечі,
      На писання часу вже немає.

      23.02.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    295. Хвальковитий буслик
      У трупа раптом відновився пульс,
      Букетами себе назвали мітли:
      - Тепер я дятел, а не чорногуз!
      Довбати хочу! Жабки остогидли!

      Чимало є у живності хвороб,
      Та лікувати глупство неможливо:
      Застряг в сусідськім тині довгий дзьоб,
      Сміються кури, і регоче півень.

      Із пастки ледве вирвався живий,
      І каже: - Стукіт - це така рутина.
      Тепер я - голосистий соловій!
      Співатиму у три октави гімна!

      В тьохкотуна не одібрали хліб -
      Не вийшло із лелеки вокаліста:
      Летів у висі барабанний дріб:
      До трелей і рулад - немає хисту.

      І знову щоки надима хвастун,
      Хоча брати покликали у вирій.
      Промовив: - Я однині - Гамаюн,
      Ходитиму у павичевім пір'ї.

      Лети, дурненький, на зелений луг,
      Змудріти б варто у такому віці!
      Ковтай товстих в бородавках ропух,
      Тобі далеко дуже до жар-птиці.

      22.02.2018р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    296. Я живу!
      А кохана сьогодні гаряча,
      Шалом дихає від божества.
      Обціловую їй кожен пальчик -
      І змертвіла душа ожива.

      Ми навчилися щиро любити
      Без щитів, без брехні та одеж.
      Одізвались луною бескиди:
      - Не кохаєш - то і не живеш!

      Зачаровує голос наяди,
      Звів з ума та проторених стеж.
      В унісон шелестять водоспади:
      - Не кохаєш - то і не живеш!

      Солов'ї облаштовують гнізда,
      Ми в своєму газдуємо теж.
      А діброви нашіптують листям:
      - Не кохаєш - то і не живеш!

      Крилець ангелів чується шерхіт,
      Щастя кличе в зелену траву.
      Поринаю у сонячний легіт:
      - Я кохаю! А отже - живу!

      22.02.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    297. Кожному - своє
      Всім відомо: кожному - своє,
      Графоману - сіра базгранина.
      Безупину черевань жує -
      Не дивися, це сумна картина.

      Настрочив сонетика на пні -
      І одразу читачам у лоба.
      Буслик жабку упіймав на дні,
      Визира перетинка із дзьоба.

      Що ж, давайте, браття, тет-а-тет,
      Бо інакше стане тільки гірше.
      Лірику строчити - це святе.
      З гумором історія складніша.

      Ось, приміром, квітка є - будяк,
      З виду - кожен скаже - неказиста.
      А незграба зажене шпичак
      В руку, язика, причинне місце.

      А розумний наварив декокт
      Та лікує голову і нирки.
      Уживають кропиву й осот,
      Як немає молока у жінки.

      Їсть теля отаву молоду,
      Пиріяку розтирають зуби.
      А троянди гарні у саду,
      Посадив уже чотири клумби.

      Дме сатирик в гумору дуду,
      Лірики сплітають мусі-пусі...
      Так до чого думку я веду?
      Тьху, забув! А ви, шановні друзі?

      21.02.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    298. Мусони
      Легенькі мусони. А, може, пасати?
      Читач нині сонний - все можна писати...

      Пегас (бідна шкапа!) - старенький і кволий,
      Ачей не побачать колеги проколи.

      Борлак пиво хлеще, у ляпках папери,
      Поези для тещі, жони і Венери.

      Неначе, можливо, напевне і мовби:
      Писалось ліниво - натоптаний ковбик.

      Взуваю для вальсу порепані кеди:
      Уже на Парнасі: віншуйте "поета"!

      19.02.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Шолом алейхем!
      В цю країну більше не ходи -
      Черваки в саду на кожній гілці.
      У криниці пусто, ніц води -
      Випили неситі українці.

      Роботящі тільки на словах,
      А насправді - жебраки-невдахи.
      У сусідів пан - Христос, Аллах,
      А у нас за Бога кухоль браги.

      На кордоні журавлиний клин -
      Гої рвуться в Тель-Авів, до Відня.
      Надрозумні вчора утекли,
      Хто не зміг - конатиме у злиднях.

      Геть охляв, для бою застарий,
      Сил немає різати отару.
      Майбуття всмоктало в чорторий,
      Помудрішав - уподобав Сару.

      А на Сході віє буревій,
      Виростає вшир пекельна прірва.
      Залишуся - стоплять з мене лій.
      Прощавайте, ненько! Мойшо, мир вам!

      18.02.2018р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Про вічне
      Висотує до дна печаль і страх,
      Коли в життя приходить чорна смуга.
      О, як невчасно смертного одра
      Торкнулась голова старого друга.

      Кричав у ніч розпачливо "За що?",
      А скроні тихо угортало в іній.
      У мішанині крил, вітрил і щогл
      Кинджал із серця вийняти безсилий.

      Не допоміг матусин оберіг,
      Скотилась крапля світла крутояром.
      Від смерті не очікується пільг,
      Гребе її долоня душі тралом.

      А я живий. І тема ця сумна.
      Учора снився молодий небіжчик.
      Дивлюся як майструється труна:
      Моя вже є. Дрімає на горищі.

      17.02.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    301. Пора
      З небес послала доля віщий знак,
      Уже приготував букет Венері.
      Коли ж нарешті я почую "Так!",
      І ти увійдеш у парадні двері.

      Лише у мріях чую крик "Ти мій!",
      Лише у снах твого торкаюсь лика.
      А нині ми ховаємось у тьмі:
      У тебе - чоловік, у мене - жінка.

      Долину світла зайнято не тим,
      З чужинцем рідним розділила ложе.
      Я кликав: "Вже пора, з сім'ї іди!",
      А ти сказала: "Милий, ще не можу!

      Дитина любить батька як мене.
      Тебе ж - навряд. У цім не буде чуда.
      А муж терплячий. І не прожене.
      О, як же важко розірвати пута."

      16.02.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    302. Увіруй!
      Народ у нас увірує в усе:
      Добрезну тещу чи чортячі роги.
      А нас учили в бурсах й медресе
      Із пастви кревні зціджувать потрохи.

      У мене апетити о-го-го!
      Й товар продати нині вельми трудно.
      Брешу з амвона звично аж бігом,
      Виходить ловко, бо у лавці людно.

      Йде "на ура" відпущення гріхів,
      Цього добра у грішників чимало.
      Несуть у вуха сповіді лихі,
      А разом з ними гроші, яйця, сало.

      Є для татьби надійний інструмент -
      Святе письмо. І довга язицюра.
      О, як же гарно пахне свіжий мед!
      Пора іти: у церкві клієнтура.

      17.02.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    303. "Гробки"
      Кинуті лани, розбиті житла...
      Вожаки лишили без гнізда.
      О, як хочу я краплини світла,
      А прийшли жура і чорнота.

      ...Шельваги вантаж поворушили,
      Запитали: "Хто ти за один?".
      - Бачте, вої, он - хрести, могили?
      Йду пирій сапати і полин.

      Ось ладунок: заступ, оковита,
      Трохи є свяченої води...
      - Хутко розвертай оглоблі, діду,
      І сюди ніколи не ходи.

      В неживих надійні охоронці -
      Міни і " розтяжки" від рідні.
      І горить сльоза в старечім оці,-
      Навіть мертві нині на війні.

      Руки не дрижали ще ніколи,
      А тепер і день, і ніч трясе.
      Ось воно - прокляте Дике поле,
      Край Орди. Без люду і осель.

      15.02.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    304. Не судьба
      Заробила я лише на спред,
      Цілий вік жила на шиї в нені.
      Із чарунків висисала мед,
      Нині мужу патраю кишені.

      Так приємно жити без турбот,
      Спати, малювати акварелі.
      Хай працює муж мій, ідіот,
      Бо не дам поторсати бретелі.

      Чоловік хоча й неговіркий,
      Та міцний, з волячої породи.
      Хай іде сапати буряки,
      Відпочине опісля роботи.

      Бур'яни жбурляє на межу,
      Огірки прив'язує до жерді.
      Ну, а я - у ліжку полежу,
      Клацати втомилась на планшеті.

      На вечерю те, що й на обід -
      Чистої водиці повна кружка.
      Для дурних - робота, втома, піт,
      Для розумних - із пера подушка.

      Вечір. Зорі. Пусто в животі.
      Хочу до цибулі оселедця.
      Щезнув мій коханий. Десь утік.
      Та, боюсь, уже не повернеться.

      14.022018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    305. Моя любове!


      А шлях до сонця надто заважкий,
      Усоте переписував лібрето.
      Застряг у путах часу. А роки
      Летіли марно у неситу Лету.

      Амріта скисла. Уподобав спирт,
      До пекла перший був уже у черзі.
      Злетів з усіх вершин, шляхів, орбіт,
      Програвши місце в Ноєвім ковчезі.

      Всміхнулось диво, мовило " Ти мій!",
      І до життя покликав голос крові.
      Моя кохана світиться в пітьмі:
      Це - сяйво щастя, промені любові.

      Торкаючись крилом твого крила,
      Нектари випиваю з губ кармінних.
      Моя любове! Ти мене спасла!
      Я у раю! О, сонячна богине!

      14.02.2018р.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    306. Конкурент
      Колись у мавок перса обіймав,
      А ночували у дубовій бані...
      Ні сил, а ні бажання вже нема -
      Лишилося писати про кохання.

      Красуні юні - зморщені баби,
      Їм заступи слугують за ковіньки.
      Моя глава похилена в журбі,
      Сорочка визирає із ширіньки.

      Обід простий: скоринка і вода,
      А потім копирсаюсь на городі.
      Для чоловіка неміч - це біда,-
      Неначе композитор без рапсодій.

      Лютує баба. Стала навісна,
      Карасиком кручуся на пательні.
      Віагру - зась, бо серденьку хана:
      Для дідугана хімія смертельна.

      Убгався в еротичний магазин,
      Взяв грошенята (на труну зібрали).
      Чорнявий у рейтузиках грузин
      Розклав переді мною "причандали".

      ТАКЕ - не рекламують і в кіно,
      Потрібно лиш вмочити у олію.
      Одразу упізнав, що це - ВОНО,
      Від заздрості та люті зеленію.

      Стара, звичайно, вигукне " О, є-є!",
      Запхне одразу мужа в халабуду.
      Та біс і нею - хай мене жує,
      А "конкурента" купувать не буду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    307. Повчальне
      Бажати лиха побратиму гріх,
      Та несвідомо допустив промашку.
      Колеги вчора влізли у барліг,
      Покликали погризти костомашку.

      Забув: за так - нічого не з'їси,
      Хіба що мати орден, мамцю, пільгу.
      Ведуть по сліду зголоднілі пси,
      Повискують, вчуваючи утіху.

      На лузі оксамитовий єдваб,
      Біліє ціль (пасеться недалеко).
      Чалапає, видзьобуючи жаб,
      Лірично-куртуазний пан Лелека.

      Гонитва почалася. Чути "Гав!",
      Ну, чом би не обарвити безділля?
      Офірував пташину. Пожував.
      У роті пісно, в пузі повно пір'я.

      Чкурнула у кущі кудлата рать
      Ганятися за горобцем з азартом.
      У захваті ропухи квакотять:
      Однині - воля! І немає ката!

      Кровиця мляво крапає з губи,
      Глядач пішов, і опустіла плаха.
      Є небеса - безхмарні, голубі.
      Вони - пусті. Бо в них немає птаха.

      12.02.2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    308. Прощай!
      Ох і чудово із цим Дон Жуаном!
      Вірність - легкий вітерець.
      В пущі любитися затишно, гарно -
      Нащо весільний вінець?

      Карії очі, чорнії брови,
      Пестощі, сни наяву.
      Зрада струмує у погляді, слові -
      В шлюбі на повну живу.

      Ну, а опісля наводиться глянець,
      Хутко вдягаю фартух.
      І не дізнається, хто цей коханець
      Муж мій, рогатий лопух.

      В ліжку сьогодні усіх переплюну,
      Бахура вводжу у курс.
      Раптом кохання порвалися струни,
      Доля промовила "Упс!".

      Равлик від болю сховався у мушлю,
      Сохне любові ручай.
      Пише на дзеркалі парубок тушшю
      Слово єдине " Прощай!".


      10.02.2018р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    309. Присуд
      Хронос гвалтує Гею,
      Писок у милі-піні.
      Яро "творю" хореєм,
      Скажуть - "труди" безцінні.

      Вірші з Пандори скриньки,
      Наче зогнилі зуби.
      Правити потім ліньки,
      Жаль попалити в грубі.

      А відсьогодні свято -
      Томик ліг у долоню...
      Радять сісти за парту
      Муза й Пегасик-поні.

      Надписи в книгах дарчі,
      Вигуки "Браво! Круто!".
      Тихо сатирик плаче,
      Ліг у долоню скрутень.

      P.S:

      А чи усі поети?
      Досить дурних ілюзій:
      Кануть вони у Лету,
      Навіть якщо і друзі.

      10.02.2018р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    310. Важливе
      Зима на ладан ще не дише,
      Сніги в городах і садах.
      Є час для прози і для віршів,
      Та жінка в мене вереда.

      Уже давно би встав із ліжка,
      Для оди тема є крута.
      Але яка ж у неї ніжка!
      Кармінні, запашні вуста!

      Мандруємо Оккама лезом,
      П'ємо нектари із небес.
      Венера зріє з інтересом,
      Амур шепоче " Браво! Єс!".

      Картина маслом. Стиль бароко.
      Нірвана. Всесвіт хилита.
      І тішить невситиме око
      Свята невинна нагота.

      Опісля бурі - штиль і тиша,
      В Едем не долітає шум.
      А я хотів писати вірші...
      Та ну їх - завтра допишу.

      10.02.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    311. Пасажир
      Бринить щемка сльоза. На серці сум.
      Порушились умить життєві плани.
      На шию псу повісив ковбасу,
      Підсунув киці глечика сметани.

      Від болю аж виламує крижі,
      Натруджені порипують коліна.
      Жоні кажу: "Грошву постережи,
      Накайлував, нарешті, на машину".

      Пішов до лазні. Парюся, масаж,
      Ще й віником березовим по дупці.
      В душі нірвана, мрію про гараж:
      Відомо, що - кому, а просо - курці.

      М'яке сидіння, шерхотіння шин,
      На автостраді з вітром перегони -
      Поставлено усе життя на кін,
      Щоб вимріяне впало у долоні.

      Вернувся розпашілий, ворухкий,
      Зі спальні визирає хитро люба.
      Щебече голосок її м'який,
      Із пліч звисає соболина шуба.

      На пальцях блиск осліплює мій зір,
      Червонець випадає з ридикюля...
      Зомлів. Очуняв. Ліжко, нашатир:
      Авта не буде, бо в кишені дуля.

      Жіночі мрії, звісно, це святе,-
      О як приємно одарити жінку.
      У мене, кажуть, серце золоте...
      Я - пасажир. Лишуся ним довіку.

      09.02.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    312. Одшептало
      Куди, куди подівся мій талант?
      Скінчилася м'яких сонетів ера.
      Прийшов сатирик, кровосис-мутант,
      До того ж - лисий, важить півцентнера.

      Відомо, гумористи - добряки,
      А в цього у руках гострющі вила.
      І випадає з рота зуб хиткий,
      А у Пегаса усихають крила.

      Від погляду почвари дрижаки,
      Тікаю швидше за мустанга з прерій.
      Став сірий, наче миша, немаркий:
      Вмирає Моцарт, розцвіта Сальєрі.

      Цей звір страшніший за осу, цеце,
      Спасіння - заховатися від світла.
      Харчується хижак лише м'ясцем,
      І кров невдах виблискує на іклах.

      Вже одшептало. Не турбує сказ.
      Нема пихи, і не гризу вудила.
      Воюйте із сатириком. Я - пас.
      Бо гумор, знамо,- це велика сила.

      10.02.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    313. Лікування птаха
      У кожного несхожі болячки,
      Надкуртуазні - в птаха-чорногуза.
      Рецепт один: сатири колючки.
      Тримай, братва! Вштрикатиму у гузно!

      Сніданок знатний буде від пихи.
      Для профілактики - гаряча клізма.
      Не зубоскаль, бо тут не до "хи-хи",
      Сміятись над убогим - грішно, схизма.

      Бундючна зверхність - це таки дурдом,
      Ось тут похихотіти справді варто.
      Давайте порегочемо гуртом,
      І Боже збав солодощі давати!

      В пернатих на корони нині бум,
      Вдягають німб захланні златоусти.
      Тож на вечерю - копняки та глум.
      І так щодня. Можливо і попустить.

      Всім за " труди" - подяка і медаль.
      Смішків убгали банячок відерний!
      Ти ба - затихло! Райська пастораль.
      А завтра шабат. Принесем кошерне.

      09.02.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    314. Навчи
      Я співати жалібно любив,
      Плакали матуся й слухачі.
      От і маю - і хрести, й гроби:
      О, мій друже,- радості навчи!

      Щоб удов не бачив і калік,
      Удихав гармонію й красу.
      Але серце крає дикий крик:
      Без ноги товариша несу.

      Медсестра її в руках трима,
      І не утекти - хоч вовком вий.
      Зріти це страхіття сил нема,
      Я ж бо не залізний, а живий.

      У котомці - воїнський устав,
      За вікном - непевності доба.
      Ще одна душа у рай зліта,
      Кам'янію, і пече журба.

      Тиху пашу мирні орачі
      Розміняли на кривавий хліб.
      О, мій друже,- радості навчи!
      Ти...вмираєш. Краще б я осліп.

      09.02.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    315. Перебор
      Голубцям потрібні фарш, капуста,
      Музиканту - дудки і клавір.
      Позолоту любиш? Ту, що густо?
      Так, аби лилося на папір?

      У нектарах письмаків сувої,
      Правда зайва. Є липучий мед.
      І струмує патока рікою
      На полотна, в музику, сонет.

      У криниці плаває колода,
      Жиру на півпальця у борщі.
      Кошенят виводиться порода
      Щоб одразу - блохи і кліщі.

      Кришаться у бодні вінегрети,
      В українки - десять негритят.
      В храмах люди не знімають мешти,
      Після тризни буде бал, парад.

      На вогні обвуглюється шкіра,
      Врізнобіч дзявкочуть голоси.
      Вірш потворний, бо немає міри
      Почуттів, гармонії й краси.

      09.02.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    316. Не бачу
      В дитинство від "прогнилих" не втечеш,
      Хіба що впасти в безкінечну кому.
      Понатикали зголоднілі верш,
      Попробуй - повернись живим додому.

      Пірнути б до карасиків у став,
      Або до раю віднайти доріжку.
      Не вийшло. Світ зубатий упіймав,
      До рук убгав лопату і платіжку.

      Бажаю з неба світла, бірюзи,
      Чи леопарда смикнути за вуса.
      Та пру з городу бульбу й гарбузи,
      Із мишами зимою поділюся.

      Ночами жінка цупко обійма,
      Удень за пасок смикає малеча.
      Повзе по дну утомлений слимак,
      Кладе мішки людва йому на плечі.

      Так просто не звільнитися від пут.
      Гнилих не бачу, тільки лиш недужих.
      Здитинів друг. Звалив його інсульт.
      Міняю памперс, розбиваю душу.

      08.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    317. Пастель
      Мабуть, часи минули золоті,
      На колодарі не розгледжу дати.
      Аристократи духу вже не ті,
      Зговірливих багато, хитруватих.

      Очиці приміряються до цін,
      Куди не глянь - усі бажають миру.
      Нічний горщок - рапіра у руці,
      Одвикну скоро в ній тримати ліру.

      За мідяки народ лягає ниць,
      Біля столів - продавлені дивани.
      Сліпий пігмей безчестить упириць,
      На смітниках вовтузяться титани.

      А юшка в жилах стигла, зарідка,
      До слів - удатна, а до праці - квола.
      Зірвати б гнів із глузду повідка,
      Вчепитися би тюхтіям у вола!

      Знебарвлені, сонливі інь та янь -
      Розкрилитись не вистачає сили.
      В мозаїці невдатних заклинань
      Немає ні молитви, ані віри.

      Уже забув який сьогодні рік,
      Повія нагло грюкає у двері...
      Саджаю ружі, їм утратив лік.
      Живі, а не такі як на папері.

      08.02.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    318. "Графоманський клозет"
      Наш "графоманський клозет"
      Шпетить огрядний поет.
      Квітне, неначе хурма,
      Каже, "поетів нема".

      Вмовкнув дзвінкий соловій -
      Він тут однині чужий.
      Щиглик своє одлітав -
      Мертва в криниці вода.

      Ружі зів'яли умить,
      Яблуні зламано віть.
      І почорніла ріка:
      Ох, яка принда гидка.

      Тиша, змертвіння, конфуз -
      Сонце ковтнув чорногуз.
      Гримнув у пустці сонет:
      - Я тут єдиний поет!

      07.02.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    319. Шохи і тузи
      Вже підзабув, а чи таке було,
      У коломийках головне - порядок.
      Сподобалося Каїну стило,
      Яке дісталось Авелю у спадок.

      А є земля, із карасями став,
      Кошерні гусаки, і круторогі.
      Та муляло, що брат щодня писав
      Гекзаметром сонети і еклоги.

      Надворі щебіт, розцвіта весна,
      Гуде бджола в саду на кожній гілці.
      А чорна заздрість - штука навісна,
      Не одірвеш як п'явку від сідниці.

      Чесалися від люті п'ястуки,
      Од гніву у руках дрижала кружка.
      До Авеля ж тулилися дівки,
      А він казки їм шепотів на вушка.

      Ковтнув стареньку жабу чорногуз,
      По кумполу урізав брата Каїн...
      Тепер в раю один писемний туз,
      А шохи у колоді вже немає.

      Нашкодив кіт і заховався в корч,
      Обпуджена пахтить "добром" квартира.
      Від чиряків корисний вельми хвощ,
      А від зазнайства - гумор і сатира.

      07.02.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    320. Кон'юктура
      Оцицькував сонетами красу,
      Підкови попідклепував Пегасу.
      Тепер труди розмножувать несу,
      За тиждень свято: книжка йтиме в маси.

      Офсетний, ще й у кольорі, маразм,
      Тематика - Венера з Аполлоном.
      Через рядок - екстаз або оргазм:
      Таке іде чудово із поп-корном.

      Читач жує за компом пиріжок,
      А я знайшов для гамана опертя:
      Строчу про сексодром на посошок,
      Еротикою скроплюю безсмертя.

      Із видавцем укладено союз:
      Є голопузі, то і є оплата.
      У небесах ширяє чорногуз,
      А унизу вистрибують курчата...

      Їм краби і поцмулюю саке,
      Поглядую на друзів гонорово...
      Заплакало величне і щемке,
      Обарвлене патетикою слова.

      06.02.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    321. Трохи млявий
      Дратує погляд у хребтину вовчий,
      А я ж спокійний, чемний кіт-Баюн
      Титани похвали й осанни хочуть,
      Проносного вельбучним- не даю.

      Кому потрібна критики заноза,
      Якщо в пошані лаври і псалми?
      Іди сюди, вштрикну солодку дозу.
      І хай між нами возсіяє мир.

      Змінилося моє писемне кредо,
      Став майстром дифірамбів і рулад.
      Під пахвою завжди каструля меду,
      Дешеві зрази, мох і шоколад.

      Навчився не залазити у пляшку,
      І бевзю мурувати постамент.
      Між геніями простолюду важко,
      Під тушами вгинається хребет.

      Масую п'ятки і цілую вушка,
      Хоча олжа вважається гріхом.
      Нехай живе в тумані Попелюшка,
      Бо настрою псувати я не хо.

      P.S:

      Сьогодні трохи млявий, сонний,
      Не надиха словесний прах.
      Втекли із сайту "еталони",
      Або куняють у гробах.

      05.02.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    322. Удвох краще
      Я - хлопець файний, не ледащо,
      Надибав молоду жону.
      У ліжку вдвох лежати краще -
      Міцніше музу пригорну!

      Вона крильцятами тріпоче,
      В очицях паволока, млость.
      Втішаю серденько дівоче,
      Удавлюю красу у повсть.

      Сплелися хтиві павучата,
      На вушка шепчемо "Кохай!".
      Рвонула почуттів граната,
      Душа потрапила у рай.

      Одинаки - сухі опеньки.
      Невдахи. Моляться вину.
      У пазусі засну тихенько,
      У хвилях радості втону...

      03.02.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    323. Несльозаве
      Піїт попався супер-ас, наче,
      Але від нього втік Пегас, плаче.
      Отримав коник надтяжку вавку,
      Рачкує муза навпрошки, з ляку.

      В коня хитавиця в ногах, чмихи,
      Бо у піїта їде дах, стріха.
      Утьопав геній-віртуоз думу,
      Читач упав у коматоз. Сумно.

      Куди не глянь - усе в сльозах, слизько.
      І у Покров, і у Пейсах - бризки.
      Заголосили на плечах діви,
      Куваче молоде курча, й сиве.

      Сльозаве завше на слуху, роси,
      А я писав щодня суху прозу.
      Тепер Пегасів табунець, острів,
      В ручиці пхають олівець гострий.

      І музоньок уже кубло, кишло,
      Смішних побільшують улов віршів.
      Іржуть щасливі лошаки в хаті,
      Плести закінчую рядки: спати!

      03.02.2018р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    324. Мій край
      Колиску обняло колюче терня,
      І овид пломеніє від заграв.
      О, рідний краю! Ти болиш нестерпно,
      Якби ж то міг - до серця заховав.

      Чи п'яні, а чи просто безголові -
      У власній хаті - вибухи, погром.
      Земля уже не може пити крові,
      Сльозами переповнений Дніпро.

      Ідуть неситі скинути із кручі,
      З-за обрію накочують громи.
      Дивись уважно на дідів, онуче:
      Вони - раби, сиділи у тюрмі.

      Закінчую за побратимом тризну,
      Сховав труну в глибокому рову.
      Низький уклін тобі, моя Вітчизно,
      За те, що я тут виріс і живу.

      31.01.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    325. Сиди
      Затягнуло країну димами,
      І повніє кровиці ручай.
      Я - за мир. Та...чужими руками -
      Ти дитину мою не чіпай.

      Хай букетики тицяє дівці
      І не лізе безглуздо у рать.
      Відучити не можу від циці,
      Ще маленьке, всього двадцять п'ять.

      У пастелі обарвлюю вірші,
      Син дрімає, під ковдру заліз.
      На печі незрівнянно тепліше,
      І не дує у вухо та ніс.

      Калапуцяю чадові муси
      І вив'язую з шерсті кашне.
      На гроби за вікном не дивлюся,
      Там чуже, непотрібне, страшне.

      Ну який із сантехніка воїн?
      Що в окопі робити прищу?
      Хай лягають у землю герої:
      На війну я свого не пущу.

      "Пісня миру" в нікчеми відома,
      Є й глибока пацюча нора.
      Вмерти можна зненацька і вдома,
      То навіщо кричати "Ура!"?

      Налітайте! Агов, чорноброві!
      Поміж стегон пригрійте дитя!
      Буде ліжко і море любові.
      Та не буде із сина пуття.

      31.01.2018р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    326. Намріялося
      Подобаються досі молоді,
      Стрункі, опуклі, нечирякуваті.
      Але уже не парубок, а дід,
      Ріденькі пейса вицвіли, прим'яті.

      Гризе хребтину остеохондроз,
      Зламались ікла та ослабли м'язи.
      А я амурних безліч знаю поз,
      Заб'ється серце пташки у екстазі!

      Підсліпувато блимаю у ніч,
      Не спиться, бо намріялась богиня.
      Засовую казан в гарячу піч,
      Корівку посмоктати лізе миня...

      Правиця догоджає лиш мені,
      Пишу, строчу, навергалось чимало.
      Заворушилась кузька у матні,
      Легенько чхнув - вона і задрімала.

      Сусід у мене буйний натурал,
      Сусідка бахуряк тримає скирту.
      Поглипаю на глянцевий журнал -
      Оце й усе, що залишилось діду.

      30.01.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    327. Про сумне
      Хрупа господар горішком,
      Їдлом набита щока.
      Я охолола. У ліжку
      Клацає пультом рука.

      Не допоможе віагра,
      З медом петрушка, хурма.
      Ми на папері лиш пара,
      Ну, а любові - нема.

      В кожного власна шпарина,
      Ложка, маршрут і бюджет.
      Ходить наліво мужчина,
      Ловить солодкий момент.

      Мріялися фаетони,
      Мандри в далеких світах.
      Нині - огрядна мотрона,
      І у поважних літах.

      Виріс у пазусі камінь,
      Взором одшукую ціль.
      Я провалила екзамен,
      Збилася на манівці.

      На підвіконні жоржина
      Всохла без сонця й води.
      Плаче на кухні дитина,
      Хоче із дому піти...

      29.01.2017р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    328. Ясен
      Не остудив емоцій сон,
      Оков забаглось Гіменеї.
      Хіба у цьому є резон,
      Що полюбив холодну фею?

      О, дай торкнутися руки!
      Ми ж люди! Не сухі дерева!
      А ти закрита на замки -
      Забула про Адама Єва.

      Дрімають в полі ясени,
      Сутуляться під кожухами.
      Скажи "Ти мій! ", чи прожени...
      Мовчиш, байдужа, наче камінь.

      Дарма чекаю промінь дня,
      Де сухо, там води немає.
      Пливу у вирій навмання,
      А вітер ясена хитає...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    329. Не спи!
      За тебе вороги піднімуть тост?
      Із раєм пекло цьомається? Дружить?
      Вшановує Вкраїна Голокост,
      Голодомор Ізраїлю - байдужий.

      Угорщина показує кулак,
      Донбас Росія розчавила траком.
      І шкіриться на козака поляк:
      Бандеру любиш? Отже, зарізяка.

      У деревини тріснула кора,
      Впилася чорна тля нещастя соком.
      Не позичай у погані добра,
      Бо вилізуть "дари" сусіда боком.

      Впрагаються у возики воли,
      Ось-ось чортяка влупить батогами.
      Віддаш сусіду сад, шматок землі,
      Забудеш мову та чкурнеш у найми.

      Нахабні гості пруться на поріг,
      Приготувались посмоктати крівці.
      Навчайся дбати тільки про своїх,
      Тримай сухими порох і рушниці.

      27.01.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    330. Чорні вітражі
      О! Шолом алейхем, Мойшо! Мир вам!
      Зичу шастя й многії літА.
      Урожай дала хороший нива -
      Кажуть, непоганий я газда.

      У ярмулці думається важко,
      Не одвикну досі од бриля.
      Та у клуні знаменита бражка,
      Частувати можна й короля.

      Відпочину, в гній закину вила,
      Геть турботи! Прожену печаль!
      Ось, давай хлюпну у кухоль пійла,
      Це таке хохлам приніс москаль.

      Ремигають у хліву корови,
      Рохкає вгодований кабан.
      Прагнув Бога з берегів дніпрових,
      А мені дістався Іордан.

      Онучата забувають мову,
      І святі корчуються дуби.
      Мудреці за душами на лови
      В українські рушили степи.

      Раб ридає перед аналоєм
      У краю розораних могил.
      Ми були боги. А стали - гої:
      Ні душі, ні пам'яті, ні крил.


      Що ж, давай умнем кошерне сало,
      Хрін зі змальцем - чудо із чудес!
      Що ж тебе, мій друже, налякало?
      Чом так швидко із господи щез?


      27.01.2018р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    331. І шо?
      Сьогодні снився пес не на добро,
      Ковтнув із кумом чикилдихи цебро.
      А в жінки розірвалося шатро,
      Полоскотала макогоном ребра.

      Тяжка судьба у чесних горопах,
      Держак лопати поціляє в око.
      Причинне місце квакнуло в штанах -
      Без любощів лишилася "сорока".

      Не вистачає в бороді жмутка,
      Роздряпана губа й обидві ніздрі.
      Зірвалася краса із повідка,
      Потрібно їй в начальники, міністри.

      Як одружився - кисло, не щастить,
      Довбає дятлом, наче я гулящий.
      Розслабитись не можу ні на мить,
      На праці - тяжко, а удома - важче.

      Ну, випив. Уночі змочив диван,
      Хіба за це потрібно пити крівцю?
      Держава любить власних громадян,
      Горілкою завалює полиці.

      Лютує баба, коле як їжак,
      Щодня товче, наказує без суду.
      А, може, браття, щось роблю не так?
      Біжу ховатись до собаки в буду.

      26.01.2018р.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    332. Житіє
      Намріялося щастя наяву,
      Єпітрахіллю накривав нас равин.
      Але в Едем уже не попливу,
      Сусіда уподобав теплу гавань.

      Чекати Грея кинула Ассоль,
      І Пенелопа здиміла з Ітаки.
      Я - бита шістка. Є новий король,
      Бо задрімав, а він пішов в атаку.

      Медовий місяць, охи, парадиз,
      Круговорот життя іде за планом.
      Тендітну плоть наштрикнуто на спис,
      Плоди кохання зрію з-за паркану.

      Та батьком кавалер не став синам,
      Пощезнув як побачив їхні личка.
      У Єви, звісно, першим був Адам,
      Яка ж тоді була гаряча нічка!

      В старе обійстя стрибнула коза,
      За нею прикотились потерчата.
      Вернулось щастя! З рук не вислиза!
      Закидує за шию ноженята.

      З конов'язі шарпнуло скакуна,
      Готуюся зробить "гарматний" постріл.
      Я - чоловік. Вона - моя жона.
      Лягай, кохана, у м'якеньку постіль.

      23.01.2018р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    333. Кожному своє?
      На війну мені іти не можна.
      - Заховайся,- радили жиди.
      Повно пришелепків незаможних,
      Я ж - поет! У пекло сам іди.

      За Дніпром гуркоче, дим, зірниці,
      Селюки вриваються в окоп.
      Ой, як гарно нині у столиці!
      Хай сусід за мене ляже в гроб.

      За вікном одспівують вояку,
      Ордени поклали на щити.
      А мені за вірш - уклін, подяка,
      Пам'ятник лаштують за труди.

      Компоную про дуби осанну,
      Накришу елегій, ну то й що?
      Буде книжка, три уже у планах,
      Тільки дурень біга з калашом.

      Хай братва про чесність галалака,
      Та не буде з пацюка бійця.
      Домовина - воїнська відзнака,
      Слава - атрибутика митця.

      23.01.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    334. Здаюся!
      Агов, товариство шановне!
      Бон джорно! Парнусем лехайм!
      Сьогодні занадто моторний,
      В фейсбучний летітиму рай.

      Погризти іду графомана,
      Відро поначісую бліх.
      Вдоволені теща й кохана,
      Бо лаяти ближнього - гріх.

      Як жінка в потилицю лясне,
      Чи з буди обгавкає пес -
      Шукаю в інеті нещасних
      Аби від обиди воскрес.

      М'ясисті кошлатяться рими,
      В сльозах потопає піїт.
      Творіння - оаза в пустині:
      Шикарний сьогодні "обід".

      У " майстра" поторсаю кишки,
      Впімаю блоху на гачок...
      Та марно - у кожного книжка,
      А, може, і цілий пучок.

      Дарма зачепив цю армаду,
      В облогу титана беруть.
      Від жаху над пупом калата,
      Поети упали у лють.

      Мишва навалилась на лиса,
      Зімкнулись хвостаті ряди.
      Здаюся! Тікаю до біса!
      Вас тьмуща, а я лиш один.

      22.01.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    335. Вивчи!

      Нащадки пажерливої орди
      На суржику волають стоголосо.
      Російську упихають у роти,
      Московський піп кадило пхає в носа.

      Чавили божу мову, наче лій,
      В джерелах чистих мулу по коліна.
      Мій рід згасає, втомлений, німий,
      Змертвілий дух лягає в домовину.

      Принишкнув брат, застрашений пічкур,
      В чужій виставі дослуживсь до міма.
      На звалищі сопілок і бандур
      Лабає балалаєчка любима.

      А, може, досить бруду і ганьби?
      Не попаде хробак у райські пущі.
      Хай мохом покриваються гриби,
      А я іду будити сонні душі.

      У зрадника розверзлися вуста,
      Гидкий матюк летить у небо знову.
      Якщо живий і віруєш в Христа,
      То сядь і вивчи українську мову.

      21.01.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    336. Прозріння
      Давно молитись не ходив у храм.
      Бурчали небеса "Грішити досить."
      Наснилася бабуся. Та що пра...
      Сиділа одесную од Христоса.

      Апостоли жували коровай,
      Ховали дулі моцні у свитини.
      А муж шептав: - Маріє, утікай!
      Інакше нам не бачити дитини!

      Поділено Спасителя майно:
      Тому - прихід, тому - свитину Божу.
      З-під ніг курчата скльовують зерно:
      Для віри плід кохання - зайва ноша.

      А далі почорніли небеса,
      За планом відбулася богострата.
      Товпа у висях зріла чудеса,
      А мій дідусь залишився без тата.

      Прокинувся. Дружина обняла,
      Любові закрутився буйний вихор.
      Вона свята. У ній немає зла.
      Над головою німб світився тихо...

      20.01.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    337. Полегшення
      Опанував таки абетку,
      Але страждаю від гюрзи.
      Братві зарюмсую жилєтки,
      Кричу:- Сатирик, не гризи!

      Пишу про небеса високі,
      Чудовні очі, світлий лик.
      А гад вовтузиться під боком,
      Роздвоєний стирчить язик.

      Кошлатися від ляку рима,
      Похняблена дрижить рука.
      Чи, може, краще стати мімом,
      Допоки геть не залякав?

      Нема уже ні дня, ні ночі,
      Пегасу зламано хвоста.
      Під носом джерело хлюпоче,
      Змокріли губи й борода.

      Зірвав з коня важкі підкови,
      Стрибай, кажу, за перелаз.
      Втомився плакати, братове.
      Ви шкряботіть, а я вже, пас.

      19.01.2018р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    338. Сумовите
      Писалося впотьмах. На посошок.
      Мізинцем на нозі розчухав носа.
      Жую глевтякуватий пиріжок,
      Перо в правиці, гордовита поза.

      Прокинувся зоп'яну деміург
      І на папір вистрибує кошлате.
      Ховайся чимскоріше, милий друг,
      Потворі відчинити мушу грати.

      Титанам тля обсновує сліди,
      На чистих водах жабуриться піна.
      Несу на смерть і я свої "труди",
      У океані губиться піщина.

      На ліву ногу словеса усі,
      Намалювалось через пень-колоду.
      Мартишкою на римі повисів -
      І народилась ода про природу.

      Поезія насуплює чоло,
      Бебекає на всі лади кошарня:
      Дурне письмо вже б краще не жило,
      А Майстру - мій уклін і шанування.

      19.01.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    339. Світло
      Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
      Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
      Горів Сварог. Летів у небо дим,
      Волати "Пощади!" Єгові марно.

      Для роду жінка старшою була,
      Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
      Тепер несе тавро спокуси й зла,
      Рабиня для утіх з ребра Адама.

      Святе письмо змітають із полиць,
      Монахи під горою риють шахту,
      Не думай, ладо, на коліна! Ниць!
      Вгорнись у паранджу, вериги, плахту.

      Несе бджола божественний нектар,
      У вуликах в медах солодких соти.
      В монастирі сестра гризе сухар,
      Ввижаються повсюди роги чорта.

      З амвона піп втішає молодиць,
      Збирає чинш аби купити льоху.
      Кладу кохану в ліжко горілиць,
      Дивитимусь у лик живого Бога.

      18.01.2018р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    340. Очищення
      Поламалась ліра,
      Не цвітуть сади.
      Наплодилось сіре -
      Ти сюди не йди.

      Золоті перлини
      Вчавлено у бруд.
      Урожай загинув,
      Голодає люд.

      Наварили зілля!
      Шовк побила міль.
      Снопики зопрілі
      Покриває цвіль.

      Миша точить зубчик,
      Майтала хвостом.
      А Пегаси - з кручі
      З музами гуртом.

      Втік давно мірошник,
      Випито вино.
      Графоманський дощик
      Сіє у вікно.

      А мишей вродило!
      Більш аніж зірок!
      Два женці з кадилом
      Спалюють млинок.

      17.01.2018р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    341. Тарас Бульба
      Кацапоязичіє - це гріх.
      Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
      Рідна ж мова - роду оберіг,
      Захист від лукавого ординця.

      На вустах огидні матюки,
      Кожне слово, як сичання змія.
      Зрадиш мову, смерде боязкий,-
      Жити будеш із ярмом на шиї.

      Раб уже не встане із колін,
      П'є шансон, забув народну пісню.
      Винуватий батько. Тільки він.
      Збайдужіла парубку отчизна.

      Задихнувся слова ювелір,
      Із багна проквакотіла жаба;
      Лобуряка в очі тату "чвирк":
      - Ну, прівєт, здарова, здрастє, папа.

      Бульба хлопця заволік у хлів
      І по горлу хутко вдарив сталлю.
      - Я тебе, мій сину, спородив,
      Я тебе і на той світ одправлю.

      18.01.2018р.






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    342. Опукле
      Замало у поезії вогню,
      Мудрується сумне, про вишні сфери.
      А треба еротичне, в стилі ню,
      Амури зачекались та Венери.

      Обожнюю жарке, на злобу дня,
      Аби у кожнім слові охи й зойкіт.
      Химери безтілесні - то дурня,
      Попухнуть читачі верліброокі.

      Сплітаються жагучі тілеса
      Аби пустими не були колиски.
      А євнухів обурює краса,
      Їжачаться мотрони монастирські.

      Закохані покращують геном,
      Бринькочуть серенади на віолах.
      А у поснулих скиснуло вино,
      Смикнув пеньок останній стоматолог.

      Горобчик на кватирці "фіть" та "фіть",
      У ліжку мавка мружить оченята.
      Кладу перо. А ви собі пишіть.
      Пора у рай, закінчую руладу.

      13.01.2018р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    343. Спасайте!
      Піїт я скромний, наче, не буржуй,
      Позаминулорічну їм тараньку.
      Не помолившись віршів не пишу,
      Вдягаю на кожуха вишиванку.

      Люблю природу, жінку та город,
      Не бряцаю хрестами на параді.
      Із виду - стопроцентний патріот -
      Святе письмо й іконостас у хаті.

      Блукаю поміж строф, рядків і рим,
      Строчу навлежачки, уприсяд, на колінах.
      Поезами завалений весь дім,
      Нема паперу, то пишу на стінах.

      Натруджена скрипить тендітна кисть,
      Проорюють чоло глибокі зморшки.
      Несу добро, красу, благую вість,
      Лише немає ні штанів, ні ложки.

      Казали "Геній! Видавай книжки!",
      А я простак, сприйняв слова на віру.
      Зібрав грошви дві скрині й три мішки -
      Продав гараж, машину і квартиру.

      Поплескав у долоні видавець,
      Подякував за творчість і співпрацю.
      Народ волає "Браво" Молодець!
      Давай, неси труди свої на тацю!".

      Купила книжку жінка, сват і брат,
      За гонорар придбав паленки кварту.
      Немає покупців, кишені мат,
      Полинули до Пізи меценати.

      Дописую верлібрів том новий,
      Обламує талант гілляку плідну.
      Агов, братове! Ось рахунок мій!
      Спасайте, я щезаю, гину, блідну.!

      12.01.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    344. Самота
      За горлянку учепився час,
      Скоро час лягати в домовину.
      Старість - це потвора без прикрас,
      Виїда зсередини людину.

      Де ж та юність? Де шалена хіть?
      Де любов, що обривала віжки?
      Я літав. А нині все скрипить,
      Чимскоріш бажаю впасти в ліжко.

      Зморшки орють втомлене чоло,
      У руці тремтить із супом ложка.
      Аполон пощез. А є вайло,
      Хочу позитиву хоч би трошки.

      Намалюю хутко олівцем
      Краплю щастя на оцій сторінці.
      Бачиш, сонце сходить за Дінцем?
      За вікном цвірінькають синиці.

      Засіяли в серці вітражі,
      Зникла на обличчі груба зморшка.
      Внук благає: -Діду! Розкажи
      Гарну казку про Котигорошка!

      ...Та прекрасне мріялось дарма,
      З хати - вирва в сина та невістки.
      Танк потрапив в ціль. Дітей нема.
      Хлебче кішка молоко із миски.

      В Дикім Полі кинуті хати,
      Тягнуть долу спогади і втома.
      Я дивлюсь на схилені хрести:
      Нащо жити, ви скажіть, старому?

      10.01.2017р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    345. З Різдвом!
      Іноси! Всіх вітаю із Різдвом!
      Із Ханукою, Божичем, Мавлідом.
      Курча жертовне втопчемо гуртом,
      На брудершафт вковтнемо оковиту.

      Анафеми не проречуть попи,
      Імам-хатиби пожаліють фетви.
      Казав Іса незрячим "Не убий!",
      Хотів добра пророк. А нині - мертвий.

      Прекрасна релігійна пастораль!
      Та гості пана випхали з порога.
      Несе покару злісна муттаваль -
      За колодарем - днина Чорнобога.

      Не освятив громаду лагідком,
      Овиди закіптюжені шальгою.
      Скипають гнів, образи, молоко,
      І примостився чорт за аналоєм.

      Ось-ось настане радість неземна,
      Ударять у церквах осанну дзвони.
      О, Ягве! О, Христосе! О, Аллах!
      Я хочу миру. А летять - ворони.

      06.01.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    346. Миру!
      Захотілося миру? То буде нам мир,
      Із геєнни дарунки - снаряди, гармати.
      В бій веде аксакалів бурят-командир,
      І летять в небеса хохлаків лахи-шмати.

      Хто не бореться - в того на шиї ярмо,
      Порядкують сусіди у власному домі.
      Може, сала на кухні із кумом з'їмо,
      І допишуть невдахи строфу після коми?

      Бачу кукси і більма. Ридає юнак -
      Біонічний протез дав у дар Термінатор.
      В передпокої мати, в очах переляк:
      Кров не та, не підходить синку резус-фактор.

      Лики сірі, небриті. Вчорнила вікно пилюга,
      А за ним чепуриться весела синиця.
      Визирає з-під ковдри сталева нога,
      В іншу жменями встромлено гвинтики-шпиці.

      У окопі навіки сьогодні засну,
      Бо під ранок уділено канути в Лету.
      О, як хочу я миру! Та йду на війну:
      Аби жив мій онук - я повинен померти.

      6.01.2018р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    347. Розпач
      Качає баба прес. А мужики
      Кладуть важезну штангу їй на груди.
      У неї двопудові кулаки,
      Катує, мабуть, москалів для хунти.

      Ввійшла у раж, пучком підкови гне
      Ламає недоміркам з ходу роги.
      Не дихаю. Укляк трухлявим пнем,
      Жахаюся красунь сучасних трохи.

      В куток мене затиснула грудьми,
      Нависла, бо на лікоть гарний вище.
      Отак линами снідають соми,
      Подумав, що пора на гробовище.

      Не знаю як трималися штани,
      Відчув себе щуром у кігтях барса.
      А голос! Одведи і сохрани!
      Муркоче "милий!" профундовим басом.

      Під нею поламались терези,
      Обняти зась товсту бичачу шию.
      З такою хай кохається грузин,
      А я під нею гигну, околію.

      Утік із переляку. Вуаля.
      Зустрів тендітну - знов гризе тривога:
      Анорексія! Зморене маля!
      Пора писати, мабуть, некролога.

      Необережний чмих збиває з ніг,
      А заспіваю - кров тече із носа.
      Кохатися з такою - просто гріх,
      Втрача свідомість, в ліжку - смертна поза.

      Я від струнких, опуклих - без ума,
      Але поперло не таке як треба:
      То м'яса аж гора, то ніц нема,
      Зірки та місяць світять через ребра.

      Коли помацав мишу отаку -
      Потяг на кухню салом годувати.
      Втомився викликати їй швидку.
      Урешті плюнув, ну її до ката.

      О, чим же я Ерота розгнівив?
      В коханні крах, або не та планида.
      Важкі часи. Нема придатних дів.
      Лишилися тютюн і оковита.

      03.01.2018р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    348. Готель "Каліфорнія"
      1
      Шлях пустельний, нірвана,
      Чубом грається бриз.
      Запах марихуани
      Піднімається ввись.

      Перебор. Дав промашку,
      Блима світло як звір.
      Голові дуже важко,
      І тьмяніє мій зір.

      Тисне втома на скроні.
      Метрдотель - зустрічай.
      Чую бемкання дзвонів -
      Це чи пекло, чи рай.

      Бачу дівчину кльову,
      Ледь не зсунувся дах.
      Народився я знову,
      І розвиднівся шлях.

      Приспів:

      Нумо до готелю "Каліфорнія"!
      Це чудовий світ!
      Це чудовий світ!
      Тут свобода всім, а не колонія.
      Є дівчата й спирт,
      До надгробних плит.

      2

      Дах пливе на ТіффАні,
      Її Бог - Мерседес.
      Парубки на дивані -
      От і весь інтерес.

      Вигарцьовує пара,
      Розпашіли тіла.
      Хтось танцює на пам'ять,
      Сум стирає з чола.

      Викликаю прислугу -
      "Принесіть но вина".
      Та мене не обслужать,
      Бо його тут нема.

      Розмовляють далеко,
      Спати геть не дають.
      Так, насправді тут пекло.
      Треба рушити в путь.


      Приспів:

      Нумо до готелю "Каліфорнія"!
      Це чудовий світ!
      Це чудовий світ!
      Це чудовий світ!
      Тут свобода всім, а не колонія.
      О, який сюрприз!
      Та чому я скис?

      3

      Стелі куртуазні,
      Льодяна шампань.
      Кажуть - всі ми в'язні
      Потайних бажань.

      Ми святкуєм! Прозит.
      Точимо ножі.
      Звіру треба крові,
      Всі вже на межі.

      Пам'ятаю двері,
      Втечу стрімголов.
      Кличе вітер прерій,
      Я на волі знов.

      Опустіла клітка,
      Тихо у саду.
      Я прийшов нізвідки,
      Знов туди іду.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    349. А, може?
      На мистецький Олімп не протовпиться плебс,
      Під Парнасом невдаха чалапа.
      Ти - мені, я - тобі. От і весь літпоцес.
      Хочте здобичі? Суньте у лапу.

      Де потрібно - прогнись, воскури фіміам,
      Ляж у ліжко, поплескай в долоні.
      Бачиш премію, йолопе? Хочеш "гам-гам"?
      Запишися хутчій в епігони.

      У Європі в пошані - тираж, меценат,
      Читачі визначають найкращих.
      А у нас все журі - біля царських палат,
      На відкатах вгодовує пащі.

      Стати в чергу? Просити й собі мідяка?
      Та не досить нахабства і сприту.
      Догризають шакали м'ясце з кістяка:
      Солов'ю тут нема що робити.

      24.12.2017р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    350. Житіє
      Погомонімо про високе,
      Є відповідний антураж:
      Подушка підпирає бока,
      Елегія, нірвана, блаж.

      В трюмо одсвічує менора,
      Стіну вкриває гобелен.
      На столику відкрита Тора,
      А в телевізорі "Кармен".

      Злетілись музи до оселі,
      Стило засовують до жмень:
      Година тихої вечері
      Й пустопорожніх одкровень.

      Засутеніло. Нині грудень.
      Одне лише пече й гойда:
      Співати більше я не буду -
      Мовчить Орфеєва дуда.

      Можливо, був і недоріка,
      І музику не ту учив.
      Чи нефотогенічна пика
      Відлякувала слухачів.

      У Полігамії в опалі,
      Евтерпа каже "Селяві!".
      Пегас підсовує скрижалі
      Аби писав новий завіт.

      Прощебетала доля "Годі!",
      Прогнала з міста у село.
      Сьогодні, кажуть, дуже в моді
      Тримати у руках перо.

      Атланти підпирають стелю,
      А я творю, ввійшов у раж.
      Жона вигукує з постелі:
      - Іди, картопельки насмаж!

      23.12.2017р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    351. Це - любов!
      Хай падає правда як ніж гільйотини,
      Хай істини золото крапле з пера.
      Кохання - це праця. Щодня, щогодини.
      Віршоване щастя - це нонсенс, мара.

      Слова водоспадами ллються в сувої,
      Болотяну мавку рисує маляр.
      Кохання - це бій. Ти - фортеця, я - воїн.
      Зривається прапор - м'який пеньюар.

      На сцені актори, паяци, артисти,
      Ромео й джульєтти - за гріш балаган.
      Кохання - дует. Тільки два вокалісти.
      Нуртує в глибинах чуттів океан.

      У темінь крокує змаліла амеба,
      Голодна повія шепоче:- Плати!
      Кохання - довіра. Боятись не треба:
      Пощербиться зрада об честі щити.

      р.s:
      І карії очі, і чорнії брови -
      Це кара Господня, жахи, КеГеБе.
      Ребро із грудини поцупив Єгова,
      А нині це жінка. Під боком сопе.

      21.12.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    352. Мудра жона
      Кохана каже: - Дряпай про любов,
      І оминай важкі, гнітючі теми.
      Народ бажає єв і казанов,
      Альковів, мусі-пусів і гаремів.

      Аби по сторінках текла сльоза
      І в космос долітав сердечний гуркіт.
      Щоб тицяла молодка гарбуза
      І читачі заламували руки.

      Таких поез довкола сотні скирт,
      Зліпилися в один глевкий вареник.
      А в мене, що не вірш - то лабіринт:
      Сиди і думай, що сказав письменник.

      Рука малює злющого слона,
      Могутня бивня настромля кокоса,
      Та на коліна всілася жона,
      Цицьками настовбурчилася в носа.

      Не думав, що вигинистий задок
      Цікавитиме у моєму віці.
      А на папір уже стрибнув рядок:
      Гаразд, шановні, напишу про циці.

      21.12.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    353. Господи, прости!
      Плює нечема люду у лоби,
      Немає перешкоди нині хаму.
      Казав Спаситель "Ближнього люби",
      А я би краще посадив у яму.

      А ще би причепив до ланцюга
      І заштовхав би кляпище до рота.
      Людва боїться тільки батога,
      А будеш мирним - то пошле до чорта.

      Людина, кажуть, це дитя небес,
      Та око іншу прозира картину:
      Іде хазяїн. Поруч виє пес.
      Не жер із ранку, то гризе дитину.

      Сусіда каже: - Я боюся, пас,-
      І дременув, застрашений, із парку.
      А парубок сміється, каже "Фас!",
      Тож я в кишені мацаю ножаку.

      А далі - бойовик, жахіття, жесть,
      За спину заховав малого сина...
      Нещасний пес зустрів достойно смерть,
      А у господаря із пащі піна.

      Кого потрібно садовити в кліть?
      Мене? За те, що укривавив швайку?
      Нацьковують біду, а ви мовчіть,
      Під зуби суньте синову горлянку?

      Чи милосердя - звук уже пустий,
      Або знущання - це така зарядка?
      Шепочуть губи "Господи, прости!".
      Та ніж у плоть ввійшов по рукоятку.

      20.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    354. Поезія
      "Троянди й виноград" писав хороший лірик.
      Я теж, мабуть, поет. А фарби вже не ті.
      В одній руці - перо, а в іншій - сірий віник:
      Гармонію люблю. Але у чистоті.

      Дратуюсь як рука чіпля сусідні струни,
      Або коли маляр забризкав полотно.
      Охайні письмена - це піднебесні руни.
      І як плететься в'язь мені не все одно.

      Учуся день у день по-справжньому літати,
      До сонечка дібравсь, і падав у яри.
      Вдягаю словеса у найдорожчі шати.
      Не соромно за труд. Усе що є - бери.

      Я бачу як зі слів народжується пісня,
      Рокочуть небеса:- Твори! Не жди подяк!
      Поезія комусь - красиве і корисне.
      Для мене це - любов, багатство і життя.

      19.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    355. Поневага
      Дурна товпа. Не відає краси.
      Шанує тільки те, що можна зжерти.
      Для мене люди - сонні карасі,
      А ми - творці - напівбоги, естети.

      За мною смерд кавалки підбира,
      Причісує, гнилі пломбмує зуби.
      Я - пан своєї музи і пера!
      А ті, що знизу - хай підносять шуби.

      Куди не глянь - усюди чорно, гидь,
      Від подихів людських нестерпно, мулько...
      Та геній хоче їсти. Аж сичить.
      І витерти під носом варто бульку.

      Тавро зневаги клеїться юрбі,
      Погорда его змучене ворушить.
      Висить лайливе слово на губі,
      Ось-ось впаде, поцілить прямо в душу.

      Яка ж гидка, відразлива пиха!
      Її не переважують таланти.
      Митець - це не господар, а - слуга.
      Про це завжди потрібно пам'ятати.

      19.12.2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    356. Таки потрібно
      Буває, затинається актор,
      Або поет встругне сонет-шкарубу.
      Але від щастя вмерти - перебор:
      Зізнався у коханні - врізав дуба.

      Закрижанів життєвий океан,
      Вдягнули трупа в похоронні шати.
      Лежить сумирно сивий дідуган -
      Йому уже амури до лампади.

      Інсульт? Інфаркт? Однині все одно.
      Цвяшок із дошки витягли обценьки.
      Тендітна юнка глипа за вікно,
      Не склалося пожити зі стареньким.

      Здається, в длані Божа борода,
      І срібна ложка визирає з рота,
      Аж тут у лоба гримнула біда:
      Хотів любити, а попав до чорта.

      А пташка вже гарячою була,
      Жадав поживи хтивий голос плоті.
      Якби ж годину доля ще дала
      Аби у світ прийшов Буанаротті!

      Ідуть роки. Стікають до калюж.
      У жінки випав зуб, срібляться скроні.
      Дрімає на дивані п'яний муж
      І косяком затягується доня.

      Буває, виростає і будяк,
      Або завчасно смерть устромить жало.
      Але потрібно сіяти життя,
      Допоки мойри нить не обірвали.

      18.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    357. Живий!
      Вставай, лебідко! Годі спати!
      У ковбиках уже бурчить!
      Неситий дуже. Бога ради
      Розклепли око хоч на мить!

      Щоночі я - гарячий мачо,
      Удень працюю, аж худий.
      А ти - зманіжена, ледача,
      Не хочеш стати до плити!

      Бажаю в маслі картоплеси,
      Биточків, ковбаси кільце.
      Іди сюди без комбідреса,
      Стань поруч зі своїм бійцем.

      Візьми до рук важку ножаку
      І від луски почисть линця.
      Жона сховалась з переляку
      І не показує лиця.

      Згадались мамині уроки,
      Печальний смуток загриза.
      Сиджу на кухні одинокий,
      В пательню крапнула сльоза.

      Готую чудо у каструлях,
      ...ля натюрель для двох парсун.
      Ротяку роззявля зозуля -
      У ліжко харч красі несу.

      Пахтить печенею із хати,
      Пора писати епілог:
      Навчився гарно готувати,
      Інакше з голоду би здох.

      17.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    358. Великодушність
      Я - простий, просолений моряк.
      Лаятись не буду, браття, мир вам.
      Кажуть, у жінок усе не так,
      Почуття глибокі, наче прірва.

      Корабель штормисько підганя,
      Палубою пролітають хвилі.
      А у ліжку тішиться жона,
      Від кохання втомлена, у милі.

      Ходять морем сизі буруни,
      Чайки поховалися у скелі.
      А в моїй квартирі пластуни
      Крутять еротичні каруселі.

      Охи долітають аж сюди,
      З нею, мабуть, там гарячі "перці".
      Я ж у морі, наче перст, один,
      В бочки насипаю оселедці.

      Холод пробирає до кісток,
      Клешню краба одірвав од носа.
      А у жінки любчиків гурток,
      В кожного своя жагуча поза.

      Час іде. Пристав до берегів.
      На протезах сіль обридло хрупа.
      А побачив любоньку - ожив!
      Калатає серденько над пупом!

      Ангела, що впав, я не спасу,
      Краще на ходу зірву бретельки.
      Афродіту у альков несу,
      Перса обціловую м'якенькі.

      Заспокойся, люба, не дрижи.
      Я тобі не заподію шкоди.
      Для роботи створені мужі,
      А жінки - для втіхи й насолоди.

      17.12.2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    359. Нема людини
      Що краще: косовиця в полі,
      Чи телевізор і софа?
      Труди фізичні - це мозолі,
      А сите черево - лафа.

      Коли ще був стрибучим шкетом
      Щодня - гульня, дівки, синці.
      А нині у руках планшети,
      Сідниці вгрузли у стільці.

      Дитятко суне ваговозом,
      Вгодований звиса живіт.
      Борща, котлет - ударні дози,
      Відро пельменів на обід.

      А мешти - розмір сорок п'ятий,
      На гуліверів піджаки.
      І хто у цьому винуватий?
      Генетика? Харчі? Батьки?

      Своїх малят годують люди,
      Від пережору аж хита.
      Мені уже півсотні буде,
      Статура, наче у хорта.

      Ушир пливе од жиру дівка,
      Юнак глита тридцятий рол.
      Допоки діти не каліки -
      Нехай танцюють рок-н-ролл.

      Нехай ганяють у футбола,
      Пірнають, бігають щодня...
      Сусід жує. Трамбує воло.
      Нема людини. Є свиня.

      16.12.2017р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    360. Що далі?
      Ми не лежали на Майдані,
      І куля не попала в лоба.
      Але в кишенях повно "мані":
      Віват, Америко-Європо!

      Ми не ходили у жалобі,
      Дітей в могили не ховали.
      При владі. А дурній худобі
      Призначені хомут і рало.

      Порозбирали барикади,
      Похмура чернь згинає спини.
      Для оступачених - лопати:
      Нехай кайлують до загину.

      Брехня вдягнула позолоту,
      Вовчиська - вовниці овечі.
      Не уторопала голота
      Навіщо в хаті колотнеча.

      Годують хлопаки пірата,
      Несуть добро йому зусюди.
      Не має вожака громада,
      Тому боротися не буде.

      p.s:
      Питаю і прошу поради:
      Хохли - діагноз чи порода?
      А, мо до рук сокиру взяти
      І дорубатись до свободи?

      16.12.2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    361. Гуртом
      Аж під хмари злітають орли,
      Еверестом здираються шерпи.
      Чумаки! Розпрягайте воли!
      Будем сало із бульбою жерти!

      Після пляшки - у космос гуртом.
      Після другої - висохне море.
      Нам пороблено. Взято в полон.
      Упилися бодягою мойри.

      Ці баби від народження злі,
      Линви долі, неначе гароти.
      Що їм кров, чи гіркі мозолі -
      Україну призначено чорту.

      Тчуться зрада, чужі молитви,
      Мова бісова "старшого брата".
      Пагінець виростає кривий,
      Легіони Іуд і Пілатів.

      Поле панові оре глитай,
      Не підводить на сонечко вічі.
      А хотілось упхатись у рай,
      Тільки долі ніхто не позичить.

      Бити батька навчились гуртом,
      У кишенях стовбурчити дулі.
      Станьмо, браття, країні щитом!
      Та сусід утікає від кулі.

      Пхає крам у вагони й мішки,
      Забиває і вікна, й пороги.
      До кордону біжать хохлаки,
      Скоро в хаті не буде нікого.

      14.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    362. Зима
      Фата-моргана. Все довкруж мана.
      Ще не старий, але в люстерці зморшки.
      Виорює чоло печаль, війна,
      Осріблюються кучері потрошку.

      Втомився від жорстокої юги,
      Пора зігрітись, утекти до сонця.
      Але печу із кров'ю пироги -
      В ціні кати, собаки, охоронці.

      Уже не жалко рідної орди -
      Там кожен другий злодій-пришелепа.
      Малюють рай державницькі роти,
      А озирнувся - бур'яни до неба.

      Хотілось щастям скрапнути з пера,
      Сипнути на папір кохання руни.
      Та спить Ерато, мабуть, застара.
      Чи зрадила, вовтузиться із юним.

      А за спиною шелестить зима,
      Там неня, тато, доня та онучка.
      Іще живий. А їх уже нема.
      Болить. Пече. Рука ламає ручку.

      13.12.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    363. Поза №5
      Вечір - час найкращий для думок.
      Розімліло вислизаю з ванни.
      Поза - лотос. Гріє килимок.
      Мить - і відлітаю до нірвани.

      По "стезі" навпомацки іду,
      З пупа скоро вилізе прозріння.
      Але кайф увесь - під хвіст коту:
      Гавкає жона від злості синя.

      - Де получка ти мені скажи?-
      - Ось, купив касети і брошурки.
      Гуру каже - за скарби - гроши.
      А жона: - Ти що, здурів, придурку?

      Ох, вчувало серденько біду!
      Ляпнула про Шамбалу усує.
      Цю ізотеричну лабуду
      На роботі я сама штампую!

      Я тобі не теща і не зять -
      За копійку розірву горлянку.
      Марш у ліжко! Поза - номер п'ять!
      Будеш борг виплачувать до ранку.

      13.12.2017р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    364. Очікування
      Ех, молоде-гаряче, рветься в бій.
      Штовхає в спину у зірках барило.
      - Давай, братва, хутчій окопи рий!
      У результаті - хрест, вінок, могила.

      Для степу роблять бронекатери,
      Гармати облаштовують на щуки.
      Гей, налітай! Цукерочку бери!
      Бабло дурне тече плюгавцю в руки.

      Ще рік чи два - і вирій, благодать,
      Торби знесуть підручні до кордону.
      Слуга народу! А насправді - тать.
      У рейвасі вхопив собі корону.

      Прокинувся. Доокола сади,
      Цвіте айва, гарчить людва "щаслива".
      Загнали в гроб. Всміхаються кати.
      Але живу в очікуванні дива.

      12.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    365. Тьху!
      Політична тусня. Крики, рейвах, бедлам,
      Оселедці вигукують: - Мі-ха-а-а-а!
      Умочаю перо у старенький калам:
      Обирають нового халіфа.

      Попередні герої дрімають в кутку.
      Нова іграшка. Вельми цікава.
      Прилетів генецвале на цицю м’яку,
      Вдома ж - клітка чекає іржава.

      Гей, козаче, дивися – парує рілля,
      Не встигає вбирати гаряче.
      Та не мудрість шугає хлопу під бриля –
      В пащу тигру засовує пальчик.

      А он там – у тіні – майталає коса.
      В черзі довго, протерлись підкови.
      Мудрий Мойшо, ходімо, вшануєм Пейсах,
      Помолімося щиро Єгові.

      Бачу шал і гризню. Обривають чуби,
      Рим палає, втішаються готи…
      Тьху, привиділось. Краще б учора не пив.
      Все, пора. Треба йти на роботу.

      12.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    366. Леви та блохи
      На баобабі світом нудить шпак.
      Під ним гарчать від люті кілька бестій.
      Гризуть левиці антилопі карк,
      А я живу у їхній жовтій шерсті.

      Тут затишно. І ворогів нема,
      Жую усмак дебелу волосину.
      Кохання – море, бо самичок тьма,
      Дрімаю на хребті, чи під коліном.

      Не тільки леви моцні й вельми злі.
      Людина є. Жорстока і несита.
      Конвульсії здригають пазурі,
      На шкурі розцвіли криваві квіти.

      Підстрелено кошицю, подиха.
      Собака учепилася за лапу.
      Перестрибнула на Рябка блоха,
      А за нагоди - скочить і на шкапу.

      Намудрував? Зіграю в піддавки,
      Фінальна сцена просить епілога:
      Нехай себе шматують хижаки,
      І хай живуть і процвітають блохи.

      12.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    367. Без скрипки
      Я - скалозуб. Весела птаха.
      Усяке скаче з-під пера.
      Пішов на фронт - вернувсь без даху:
      Життя людське не сміх - жура.

      Щасливих мало в морі хворих.
      Той - одинокий, той - сліпий.
      А дзвони вперто б'ють на сполох:
      На сході пекло, чорторий.

      Вбрання землисте, колір хакі.
      Пожива - спирт і цигарки.
      В гаях - окопи, гільзи, танки,
      Той - без ноги, той - без руки...

      І не затулишся від горя,
      Вдихаю сморід і дими.
      А люд саджає бараболю
      Посеред рейваху й чуми.

      Лящать над вухом зуби з криці,
      А зір прикутий до могил.
      Полопалися струни в скрипці,
      І деко луснуло навпіл.

      Нема кінця кривавій бані.
      Кислиці - ось й усі плоди.
      І що - співати про кохання
      Та про осонцені сади?

      В струмку життя занадто мілко,
      Братів ховаю під траву.
      Позичте, друзі, хоч сопілку,
      Можливо, я ще оживу.

      11.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    368. Кінець світу
      Гризуться пси. Вояки терті.
      Уміють вкласти у гроби.
      Ми ж - пішаки на дошці смерті,
      Усі заляжем під горби.

      "Вперед!", "Ура!" , "Ату!" і "Слава!"
      Ревуть розчахнуті роти.
      А я кажу, що ця потрава
      Завжди приводить до біди.

      Женуть скотину до забою,
      По шкурі хлещуть батоги.
      Хотілось миру, супокою,
      Але спокутую гріхи.

      Щоденно хлипи, труп'я, тризна,
      Летять прокльони з пекла ввись.
      Помри за рідних! За Отчизну!
      За владу скурвлену загнись!

      Гребуть народ у братські скирти,
      Там будем скоро ти і я.
      А мій сусіда хоче жити,
      А не згоріти у боях.

      Прямою вцілено по схрону,
      Забрав до себе душу Біг.
      Пора ударити у дзвони:
      Ідуть померлі до живих.

      11.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    369. Потороча
      Ох, і надудлився вина!
      Аж пити вже не хочу!
      Стрічає, начебто, жона,
      Пригледівсь – потороча.

      Шерепа сварить рогачем,
      Наводить, мабуть, порчу.
      У шпарці шкрябаю ключем –
      Штовхає потороча.

      Почвара шкірить в небо зуб,
      Вкусити, злюща, хоче.
      Рачкую шпарко аж за дуб –
      Догнала потороча.

      За космаки хапа, чмара,
      По рівчаках волочить.
      «Хазяйство» випало – діра!
      Лютує потороча.

      У мацапури бюст – ого!
      Націлює ув очі.
      Зіпнувсь урешті. В ліс бігом.
      Відстала потороча.

      Очуняв. Щезла машкара.
      Лежу у ямі вовчій.
      А сіроманець – не мара,
      Вже краще – потороча.

      Над головою чую "Кар!",
      Тікаю що є мочі.
      Іще не хочу на цвинтар -
      Лечу до поторочі.

      10.12.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    370. Кожному - своє
      Хотів народитися жінкою,
      Красою світити у світ.
      Але майталаю ширінкою,
      Ковтаю розбавлений спирт.

      Життя – пріла, кручена путанка,
      А хочу тепла для душі.
      Аби цілували у пуп’янка,
      Носили в м’які спориші.

      Аби пахтотіло парфумами,
      Очиці обквецяла туш.
      Ночами рахатно-лукумними
      Сіднички розм'якшував муж.

      Сопіла б уранці у ліжечку,
      Коханий приносив кав'яр.
      Але заробляю копієчку –
      Майструю козлу будуар.

      Життя не витримує критики,
      Робота – не мед і бузок.
      В ручицях – довбачки та викрутки,
      В коритах – цемент і пісок.

      У шуби вдягаються «дєвушкі»,
      На пальцях – коштовностей блиск.
      А в мене – порепані тертушки,
      У крижнях – скрипіння та тріск.

      А ладо кошицею лащиться,
      Гормони шумлять в голові.
      Працює генетики матриця,
      Розслабився, осоловів.

      Пухкеньке намацав під спинкою,
      До лона крадуся тайком…
      Хай жінка лишається жінкою,
      А я – залишусь мужиком.

      10.12.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    371. Не хочу!
      Ти не друг! Шуруй із хати!
      Пляшки й грошей ніц нема.
      А горлянка сухувата,
      І будунище дійма.

      Вчора виссали получку,
      Спиртували борлаки.
      А сьогодні - пес-вонючка,
      Дооблизую склянки.

      На бухло повзуть друзяки,
      Чують запахи вина.
      А як зляжу - будуть "гайки",
      Кличу, а в одвіт - луна.

      Діти й жінка десь далеко,
      Утекли чортам під хвіст.
      В мене свій нечистий хека,
      Манить пальчиком під міст.

      Кажуть, що лечу з орбіти.
      Може, досить? Пляшку геть?
      Нє, не хочу! Буду пити...
      Простягає чарку смерть.

      09.12.2017р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    372. Кличуть
      Нагорнуть локшини в таріль,
      Кисляве пиво - хлюп у кварту.
      А з-під пера - усохла міль,
      Спішить у світ ума палата.

      Співав. Та люд не пам'ята,
      У вухах затички-беруші.
      А напишу - тусня, шопта,
      І віртуальні цьоми, ружі..

      А пам'ять, наче темний льох:
      Гукнув, навзаєм - тихе ехо.
      Веду постійний діалог
      Із власним гордовитим его.

      У кожного своя мета,
      Той - хоче гріш, а інший - слави.
      А мій Пегас кричить: - Гайда
      Пастися просто на отави.

      Пасися, друже, тільки "за",
      Втомили творчі перегони.
      Ти став огрядний байбуза,
      А на Парнасі - чемпіони...

      Прийшли у гості читачі,
      Розчісую хутенько пейса.
      Благають: - Друже, не мовчи!
      Хіба ж мовчу я? Ось поеза!


      09.12.2017р..



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    373. Циган зна...
      На картині пейзаж: верби, квіти,
      Птеродактиль і три павуки:
      Циган зна, що кобилі робити,
      Хай вивалюють бевзі баньки.

      А поеза - як з дишла гармата,
      Кожне слово - обламана віть.
      Начитався Бодлера і Сартра:
      Циган зна, що кобилі робить.

      Анапестом пишу я не ловко,
      Та і думка важка, наче танк.
      Хай пиляє перо як ножовка:
      Циган зна, що до чого і як.

      Рима є. Все чистенько, без мата.
      Дехто каже "Чудово!", "О,є!".
      Хоч і дохнуть мої пегасята -
      Циган зна, що кобила жує.

      Та, чомусь, позитиву не видно,
      Музи, кручені, збились у клин.
      Як же, друзі, поету обидно:
      Циган втік. Я лишився один.

      08.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    374. Знову!
      Ще не обчистили коросту,
      А на городи пре осот.
      Чортам товпу дурити просто,
      Кричать "Страждаєм за народ!"

      Усі в "обносках" від "Версаче",
      Гниє в офшорах капітал.
      На камеру майстерно плачуть,
      Щоднини рейвахи, скандал.

      А у кишені моцна дуля -
      Електоратовий платіж.
      Громада ж - легковірна, чула,
      Не скаже злодієві "Киш!".

      У слуг народу руки білі,
      Сховали туші за щити.
      А ми - "пани" - хребетносилі -
      На горб вантаж іще клади!

      На виборах не буду лохом,
      Бо мудрий, вже не ідіот.
      Обрав замало не святого,
      А придивився - знову чорт!

      08.12.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    375. Аби любила


      Ох, і тяжкі бувають пані!
      Аж розболілась голова.
      Покатулялась на дивані,
      Тепер лежить, відпочива.

      Свистить у ніч припухлим носом,
      Хропе, з натуги аж бліда.
      Потрібно їй змінити позу,
      Прекотив на живота.

      До ранку слухав бурмотіння,
      Тривожні схлипи, чмихи, гик.
      Хотілось луснути у тім'я,
      Та я галантний чоловік.

      Туман у лобі. Наче п'яний.
      Дружина ж виспалась усмак.
      Процвіркотіла: - Мій коханий!
      Любові хочу! Йди у сак!

      Куплю їй шубу із шиншили,
      Кольє, брильянти і біде:
      Нехай хропе. Аби любила:
      Для чоловіка це святе.

      12.12.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    376. Село
      Підкинула висока хвиля,
      Штовхнула куля грудь бійцю:
      У мене шабат у неділю,
      Жона ж ворушить: - Йди! Працюй!

      Співці, поети - у столиці,
      А тут - кремезні селюки:
      Городи, дрова, гній, копиці,-
      Тверді долоні, шерехкі.

      Бомжака порається в баці,
      Юнак, а пика - древній дід.
      А я в саду копаю шанці,
      Саджаю яблуні та глід.

      У місті - вулиць лабіринти,
      Асфальт, кахикання, дими.
      А я із вудкою посидів -
      Ходи, лина з гачка зніми.

      Міщанка злиться, ходить в масці.
      Дороги - ями та горби.
      А в лісі - начебто у казці,
      Збираю ягоди й гриби.

      Пора, мабуть, уже й поспати,
      П'ятсотий віник дов'язав.
      Жона сичить: - Шуруй із хати!
      Вже ранок. Ось тобі коса.

      06.12.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    377. Тікай!
      Чорт у пеклі топить сало.
      На землі - його браток:
      Муж - не муж, пекуче жало.
      Жінка - зламаний листок.

      З дня у день мотає кишки,
      П'яний штурхає в живіт.
      Ну, а потім тягне в ліжко
      Вдовольняти апетит.

      Навпіл тріскається небо,
      Жінка шепче: - Пощади!
      Муж сичить : - Мовчи, дурепо!
      Кінчу, от тоді - іди.

      Борщ утьопала кислявий,
      Цілу бодню фуа-гри...
      Хай таке сусіда хава!
      Краще яблучко потри.

      Чом заштопана шкарпетка?
      Я радію лиш новій!
      Злізь, кажу, із табуретки!
      Дай петлю і не дурій.

      Не людина, а дебілка,
      Розмазня неворухка.
      Геть не можеш жить без крику
      І міцного копняка.

      Поміняти б партитуру,
      Бо затягне в чорторий.
      Кинь порепану бандуру!
      Бачиш скрипку? Грай на ній.

      06.12.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    378. Лише тінь
      Що краще, друзі: хрін чи редька?
      Сатира? Лірика щемка?
      Папузі – три зернини, жердка,
      А січка й хлів - для п’ятака.

      Для жайвора – блаватні висі,
      Кроту – черв'як, вогка нора.
      У мудреця лобище лисе,
      А досі в книжку зазира.

      Сопе, шукає одкровення,
      Вже лік утрачено літам.
      Але ключа нема в кишені,
      Не відкривається Сезам.

      В саду пахкоче матіола,
      Троянди, калачі, жасмин…
      Дітей одвів хутенько в школу,
      Тулюсь коханій до колін.

      Тепло у лоні життєдайне,
      Сплелися разом янь та інь.
      Крик породіллі – це реально.
      А ці слова – життєва тінь.

      05.12.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    379. Мій сад
      У падолисті вчаєно печаль,
      Тьмяні охра, памороззю скута.
      На видноколі сонячна медаль
      Ледь жевріє, немов остигла гута.

      Долоні гладять гілку шерехку,
      Намацують ножа глибокі міти.
      Заснув мій сад. Втомився. На замку.
      Зимі дерева листям платять мито.

      Я теж колись додолу упаду,
      Краплиною скочусь по мокрій шибці.
      Одному жити гірко у саду –
      Покинули його любові птиці.

      Наполовину сплю, а не живу,
      Упився одинокістю й одчаєм.
      Зламалась груша. Впала у траву.
      Як боляче! Невже я помираю?

      05.12.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    380. Прощай!
      Джакузі. Куня емігрант-чистоплюй,
      З Житомира втік до Парижа.
      Іздалеку мовить: - Вкраїну люблю!
      А в неї розвалена хижа.

      Удома нелегко. Робота не та,
      Заплатять убогу копійку.
      Скрегоче на сході зубами біда,
      А хочеться доларів, шику.

      Чужою шавкоче мала дітвора,
      А рідна - неначебто гавкіт.
      Мені це болить, і на серці жура.
      Тобі ж - до лампади цей закид.

      Там - краще. Тут - гірше. Майбутнє - туман.
      Сусід піднімає сокиру.
      Ти неньку покинув. Все інше - обман,
      Залишив братів на офіру.

      Мільйони здалися. Шикують ряди,
      У прийми повзуть на колінах.
      У паспорті віза. Кум каже: - Іди.
      Прощай, дорога Україно!

      04.12.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    381. Чому?
      А пам’ятаєш - шили ми вітрила?
      Стару сукенку мамину – під ніж.
      Злякалася, і стала біла-біла,
      Казав тоді: - Не бійся, плаття ріж!

      За вікнами холодний дощик сіяв,
      А ми давали назву кораблю.
      Спитала: - Мо, назвемо «Наші мрії»?
      В одвіт почула: - Я тебе люблю.

      І народився перший поцілунок,
      Ми задихнулись щастям обидва.
      Зірвала ти із мене обладунок,
      На ліжко впала майже нежива.

      Умовкли музи, генії, поети,
      Задув Амур на столику свічу.
      Я був – Ромео. Ти - моя Джульєтта.
      За ті хвилини досі ще плачу.

      Згоріло все. Потрощено жертовник.
      Січе крупа зі снігу-кришталю.
      Стоїть на підвіконні вутлий човник:
      Чому ж тебе і досі я люблю?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    382. Пізно
      Не вибачив колегу. Маю зуб.
      Пробачити не стачило уміння.
      Оцей вантаж в чистилище несу:
      Образи, осуд, підлості каміння.

      Під брамою із брил уже гора,
      Підкидують "святі", попи і дами.
      Летіти в рай душі моїй пора,
      Але прохід завалено гріхами.

      Вони смердять, аж чорно в небесах,
      Світило закіптявіло, померкло.
      Сховались Ієгова та Аллах,
      Рогаті посміхаються із пекла.

      Зустрілися із часом вороги.
      І тут - гризня, нечемності, прокльони.
      Бо милосердя - крам недорогий,
      В ходу отрута, погляди Горгони.

      Смола кипить, булькоче у діжі.
      В Едемі ж - чисто. І немає тирла.
      Пробачте, браття! Ми ж бо - не чужі.
      Та...пізно: чорт наштрикує на вила.

      04.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    383. Тю!
      Матня монаха завжди на замку,
      У помислах сумирний як овечка.
      Тоді навіщо власну плоть м'яку
      Дала Адаму австралопітечка?

      Одні - плетуть життя казкову нить,
      В монастирі ховаються монахи.
      А Бог сказав: - Розмножуйтесь! Живіть!
      Любов даруйте! Геть знімайте лахи!

      Не знаю - хто, навіщо і коли
      Замурував себе в глибокій ямі.
      Жаскі вериги, пліті, постоли
      Підмінюють любов у Божім храмі.

      Придумав євнух кару для братів,
      Бо сам - каплун. У любощах нездара.
      Чому б не притулитись до удів?
      Чи одиначці не завдати жару?

      Збира монах у натовпі на чай,
      Бурмилові бабло кидають в кружку.
      Оце таких пускатимуть у рай?
      Ходім, кохана, потовчем галушку.

      04.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    384. Екстрасекс
      Я – чародій. На любощі неситий.
      Шаманю потихеньку у кущах.
      Люблю кохати – ніде правди діти.
      Стелю для втіхи драного плаща.

      Сходив колись на «Битву екстрасенсів» -
      Послала жінка мудра, золота.
      До оселедця притулила пейси,
      В Давида зірку всунула хреста.

      Спитали: - Друже! Чим ти знаменитий?
      Кажу, любов шукаю цілий вік.
      Де я пройдусь – народжуються діти,
      І лається рогатий чоловік.

      Довгенько відзнімалася програма,
      Що обіцяв – усе зробити встиг.
      Не згледілись – довкруж вагітні мами,
      «Переконав» - кохатися не гріх.

      Усіх понадимало. Режисерку
      Приманював на хтиве «киць-киць-киць».
      Вщасливив навіть відьму-людожерку
      І решту необачних чарівниць.

      Я –переміг! Закінчився екзамен.
      Розбіглись асистенти хто куди.
      Сказав усім, що в сексі – полігамний,
      А ще - пора платити за «за труди».

      Одважили, щоб зовсім не приходив.
      Але у тім’я грюкнула біда:
      Дурна реклама – це суцільна шкода:
      Дівок в під’їзді нині череда.

      Ховаюся. Уже змалів на атом.
      Виглядую у жінки з-під поли.
      Не обділили небеса «талантом»,
      Та розуму достатньо – не дали.

      03.12.2017р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    385. Добре торгувалося!
      Соромиться іще народець красти.
      У мене ж совість – лишній рудимент.
      Втелющився до панівної касти:
      Із бульбашок вичавлюю процент.

      Шумує біля краму людське море,
      На капшуки націлюю петлю.
      Купив за копійчину помідори,
      Та за стократ дорожче загилю.

      Торгівля, кажуть, - нелегка наука,
      Не вмієш – сій на полі гарбузи.
      А я в «купи-продай» - зубата щука,
      Із бевзя гроші вичавлю усі.

      Людва голодна. Сиплеться монета,
      Удатно перепродую товар.
      Уже не лізе. Звикнув просто жерти,
      Халявний уковтну і скипидар.

      Іван щодня працює на городі,
      Петро болванки точить день у день.
      Фізична праця – дурощі, не в моді.
      Мені ж бабло стрибає до кишень.

      Нехай за сина порадіє мати,
      Що не присів, як тато, на стакан.
      Живуть лиш ті, хто вміє торгувати.
      Біжу доїти лоха. Всім пока.

      03.12.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    386. Вірю
      Розбудили сон литаври мідні,
      Світ пахкоче запахом айви.
      Словом доторкнулися охвітнім
      І сказали: - Птахо! Оживи!

      Он, маестро вишива на скрипці,
      Пацюків зриває у танок.
      А її поези - білі птиці,
      Книга - перламутровий вінок.

      Кожен твір - осонцена мережка,
      Кожне слово - ребус-філігрань.
      Глипа бевзь, не зна - орел чи решка:
      Для утіхи недостатньо знань.

      Нині пташенятко жовтороте,
      Ледь навчився слухати порад.
      А у неї меду - повні соти!
      І плодами виповнений сад!

      Час іде. Сніжок фарбує коси,
      Вчуся нить сплітати золоту.
      Вірю, що колись мене запросить
      Вити гнізда у її саду.

      02.12.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Загруз
      Ох, і грузько в болоті! Немає дороги і мосту.
      У поезії також свої горбаки, мочарі.
      Ахінею писати людині буває непросто,
      Та уздрів уві сні маячню Сальвадора Далі.

      Ми удвох у міжчассі. Підглипують писки із ряски.
      Треба класти ікру, а натхнення і досі нема.
      Ох, дарма не сходив одшептатись до баби Параски,
      Загубився «апостроф», - сатирик його одірвав.

      Я би гепнувся у баговиння на тлусті сідниці,
      І від розпачу рвав би із тімниці пасемця кіс.
      Бо він цноту украв. Катуляв наче дівку на глиці,
      Наче майстер-гончар, розминаючи глини заміс.

      Все від Бога. А ще від отого прудкого лукавця,
      Лікування важезне довіку мені прописав.
      «Жити будеш» - сказав. Та утрачені з коренем яйця,
      Турбувати не буде до смерті дівоча краса.

      Ось тому і ростуть із поезій моїх пустоцвіти,
      Висихає сльоза, сопляки та на сонці роса.
      Написався анонс. Бо макітра нездатна варити,
      В музи гонор укляк, я в поезії став байбуза.

      Вже не страшно. У небі полює на голуба сокіл.
      Я ж у грубу жбурляю рукописи, залишки фраз.
      Хай страхіття горить. На город однесу потім попіл,
      На прощання копитом у лоба урізав Пегас.

      02.12.2017р.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    388. Вихід є!
      Ми - нація бездарних жебраків?
      Опришків і п'яниць - не полічити.
      В засіках поодбивано замки,
      З торбами йдуть у світ онуки й діти.

      По селах пустка. Землі в бур'янах.
      Одна теличка дибає по полю.
      В сусідній хаті завалився дах,
      П'ять учениць зосталося у школі.

      Спаршивіла народна череда,
      При владі перебенді-пустобріхи.
      В грядущому очікує біда:
      Уже горять на сході наші стріхи.

      Просили- про дуби й любов пиши,
      Побільше гиготіння й позитиву.
      Але одбите днище у діжі,
      І не з'єднати милосердя линви.

      В кишені лізе владна мошкара,
      Дратує слух важкий гарматний гуркіт...
      Та вихід є. На волю вже пора,
      Косити бур'яни вловчились руки.

      01.13.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    389. Гуп-анонси
      Ох, і ласі нині кровососи –
      Тягне на жіноче – у альков.
      Хоч нема поезії та прози,
      Та пишу анонси знов і знов.

      Гупотять підковами блощиці,
      Затоптали кучеряву рінь.
      Лізу молодицям під спідниці,
      Ну, а ви…бентеги…на черінь.

      У піїтів лускаються мізки,
      А у мене там уже протез.
      Ось анонс! Пролийте, браття, слізки!
      І купіть книженцію поез!

      Та мовчать засмучені колеги,
      Соромно сказати "улю-лю".
      Наплели з сатири оберегів,
      Ну, а я хвалу одну люблю.

      31.11.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    390. Я чую
      Я чую як за мною ходить
      Чмана кошлата, привид, тінь.
      В поезії моєї роди –
      Вірші вилазять на черінь.

      Криві беззубі потерчата –
      Плоди моїх душевних мук.
      Боюся випустити з хати,
      Вони ж - рвонули на фейсбук.

      Читач обпудиться зі страху,
      Але мені усе одно.
      Чи, може, друзі, дав я маху,
      Бо шкряботіти не дано?

      Долизую вино зі склянок -
      Нема еклог, сонетів, од.
      Похмільний видався світанок:
      У музи скінчився окот.

      01.12.12017р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    391. Хочу
      Не люблю тебе. Піду.
      Бо стара опецькувата.
      Хочу файну, молоду,
      Аби мацати іззаду.

      Щоб не мала за козла,
      Доглядала пильно, ревно.
      Аби цілу ніч трясла
      І не злазила із мене.

      Ти пропахчена борщем,
      А мені потрібна квітка.
      Я ховаюсь за кущем,
      Страх трясе мою борідку.

      Заступ лапа не трима,
      Бо у мене хвора спинка.
      Бігти сил уже нема
      І поламана ковінька.

      Мо, піти на велотрек,
      Покачати гарно преса?
      Та не гнеться поперек,
      В роті пусто без протеза.

      У мотні куняє міль,
      Скоро під надгробні плити...
      Тьопай кашу у таріль:
      Із тобою буду жити.

      01.12.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    392. Могильне фото
      На могильних фото ми хороші,
      У житті, на жаль, усе не так.
      Доки ходим - гроші, гроші, гроші..
      У горлянки пхаємо усмак.

      Тліють у землі готівки гори,
      В рай бабло уже не донести.
      На горбочку - айстри та майори,
      У віночки вдягнені хрести.

      Різблені із каменю погруддя,
      Статуям - позаздрять і царі.
      А недавно драли шкури людям,
      Кров пили неситі упирі.

      Не вгадаєш, де лежить людина,
      Де катюга із обличчям злим.
      Всі гріхи сховала домовина,
      А на фото - чистий херувим.

      Хай від мене зостається присок,
      Не світив талантами ніде.
      Байдуже - який на фото писок,
      Головне - це жити для людей.

      30.11.2017р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    393. Хворію
      Хапко узяв кредит. А ти - плати!
      Даниною обкладено онуків.
      Перед народом гроші не світив -
      В офшори заховав усі рахунки.

      Зацарював моссадівський агент,
      Довкола трону - без цепів собаки.
      На визиски отримано патент:
      Усіх поставить у країні раком.

      Поспільство, наче ниці жебраки,
      Від голоду тримається за линви.
      Петро ж торбину, з щедрої руки,
      За півмільйона прикупив дружині.

      В Америці на тижні був кагал.
      Схвалили: Крим, Донбас - уже Росія.
      Качають із держави гої нал,
      Вдягнув ярмулку православний Київ.

      Притомнію. У голові луна,
      Домучили з семітами кошмари.
      Кладе компрес турботлива жона:
      Ну, що б робив я без своєї Сари?

      29.11.2017р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    394. Один
      До мене завітала самота,
      У подарунок простягнула тишу.
      Вона діру у серці залата -
      Нехай живе. Уже не буде гірше.

      Не чути дорікання і клятьби,
      Недоля не трясе, неначе грушу.
      На зламі нещасливої судьби
      Живим зі шторму вистрибнув на сушу.

      Був пішаком. А ти - важка тура.
      І партію зіграла дуже вміло.
      Життя моє для тебе - тільки гра,
      Від зради все померло, вкам'яніло.

      Схиляються осонцені жита,
      Напоєні теплом, достигли зерна.
      А я собі не викував щита,
      Попереду - вогонь, колючі терна.

      Один у стінах. Наче у труні.
      Не гоїться в душі одкрита рана.
      А самота не вируча (о ні!),
      Ще трохи - і мене, мабуть, не стане.

      29.11.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    395. Мир
      Ну що, панове, крівцею впились?
      Ковтали вволю, ляпки біля рота.
      На фоні трощі дурень каже «сheese»,
      Додому одішле дебільне фото.

      А на Печерську смокчуть шоколад,
      Цвірінькають про вбивство з пієтетом.
      Ту банду я поставив би у ряд
      І розстріляв усіх із кулемета.

      Івану із села – брудний бліндаж,
      А сину владоможця – пляж, дівчата.
      У постіль ананаси носить паж:
      Тут допоможе бойова граната.

      Упир керує сонмищем овець,
      У плоть зубиська устромляє м’яко.
      Його чекає нелегкий кінець:
      Уже несуть осикову ломаку.

      Не втримати народ на повідку -
      Наповнилася лютістю загата.
      Вже бачу - висне пузо на штику,
      Працює кат. Та я, чомусь, не радий.

      28.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    396. Осколок
      Більш в окопі землю не гребу,
      І не треба узувати берці.
      Скоро облаштуюсь у гробу –
      Громовиця втрапила у серце.

      Може, і вернувся б у село,
      Та не хочу родичів лякати.
      Ангелу сідаю на крило –
      Хай несе в небеснії пенати.

      З високості оглядаю світ,
      Тиша огорнула позазем’я.
      Тане у душі гіркавий лід,
      Бо зустріне у Едемі неня.

      Біля брами я вже не один,
      Зразу не пролазим – забагато.
      Та зіскочив із пательні лин:
      В пекло поверта дефибрілятор.

      Прокидаюсь, мокро на щоці,
      В тіло наштрикали жменю голок.
      Лікар смерть тримає у руці,
      Каже: - Ось, козак, тримай осколок.

      28.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    397. Сивина у бороду
      Тішусь, оглядаючи дівчат,
      Хай краса щодня мозолить очі.
      Розстібаю байковий халат,
      Під запаску упірнути хочу.

      Ну скажіть, хіба моя вина,
      Що люблю стрункі дівочі ноги?
      А мені без пестощів - хана,
      Пити буду самогон потроху.

      Краще жінки в світі ніц нема,
      У весталки - ох яка фігура!
      Звабу починаю жартома -
      Поцілунки, охи, шури-мури...

      Утридцяте за добу промок,
      Дерев'яний, наче потороча.
      Видимає бульку чавунок:
      Непритома, дрижаки та корчі.

      Висохли і "яблучка", й Адам,
      На балкон злетілися ворони.
      Молодому любощі - бальзам.
      Дідові - смертельні перегони.

      28.11.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    398. Боляче
      А кохана зовсім помарніла,
      Тіні, зморшки всіяли чоло:
      Мама хвора. Покидають сили,
      Попрощатись поспіша село.

      Нині день прожити - це удача,
      Удихнути - це щаслива мить.
      Падає за обрій сонця м'ячик,
      Усихає плодоносна віть.

      Кажуть, душі туляться до Бога.
      - Вже пора,- Петро з небес гука.
      Радості немає. У дорогу
      Проводжає їх сльоза гірка.

      Бачити страждання ближніх - мука,
      Живемо в передчутті біди.
      Бачу, тягне смерть кістляву руку,
      Та її не здатен одвести.

      Очі закриває сива неня.
      Відлітають ангелів ключі.
      Притулися, ластівко, до мене,
      І поплач тихенько на плечі.

      27.11.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    399. Новий світ
      Чую сморід з люципера пащі,
      Звуки єрихонської труби.
      Баглося змінити світ на краще -
      Гримав словом у пласкі лоби.

      Думав, що достукаюсь до неба
      Та не знав потрібних молитов.
      Люд жує. Земні його потреби,
      Байдуже - чи сі бемоль, чи до.

      Я тону, знесилений, ламаюсь,
      В океані бруду - все чуже.
      Щогли впали, розірвався парус,
      В серце розпач штрикає ножем.

      Стигла мудрість зовсім ні до чого,
      Бо в отари безліч пастухів.
      Я шукав гармонію та Логос,
      А знайшов словес пусті міхи.

      Під ногами чую тихий шерех
      І хлюпоче тихо водолій:
      Вірні музи винесли на берег
      В світ краси, незайманий, новий...

      27.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5