Криворізькі волонтери зібрали гроші і купили будинок для котів і собак
У Кривому Розі волонтери громадської організації "Best Friend" за кілька місяців завдяки небайдужим жителям міста зуміли зібрати 100 тисяч гривень, щоб купити будинок в приватному секторі.
У ньому живуть тварини - коти і собаки - яких волонтери підібрали на вулиці, рятували в холод і спеку від недбайливих господарів і байдужих перехожих. Про це повідомляє 1kr.ua
Про те, що "всім миром" все-таки вдалося купити будинок, повідомила Яна Фіненко, одна із засновниць "Best Friend".
Яна Фіненко пише: "Хвостел" тепер офіційно наш! Нашу подяку важко передати словами! Ви - Феї і Чарівники! Ви дали теплий будинок, дах над головою, і НАДІЮ всім цим хвостиками стати домашніми!
Це неймовірно! Ви-неймовірні! Цей кото-будинок об'єднав сотні людей! Різні міста і країни! Котодом є завдяки кожному з Вас! По цеглинці у нас є будинок! За Вашим цеглинці, кожного хто зробив свій внесок в покупку котодома! У кожного з Вас тепер є своя , іменна цеглинка в котодомі . Пройдуть роки, але ми завжди будемо пам'ятати завдяки кому у цих тварин є шанс!

На піклуванні у волонтерів десятки котів і собак, вони потребують щоденного догляду - багатьом з них потрібна медична допомога.
Переклала на українську мову 13.12.18 15.55

Бурундуки.
Симпатичні, веселі, спритні, пустотливі. Вони не тільки герої мультфільмів, а й часто домашні улюбленці, хоча воліють роздолля і дику природу.
Бурундучки - це майже те ж саме, що і білки, яких ми так любимо споглядати з балкона або вікна рано вранці. Між собою вони відрізняються наявністю смуг на тілі. У бурундуків вони присутні на голові, у білок покривають же спину. Крім того, навряд чи хтось зважиться завести собі вдома білочку. Чого не скажеш про бурундуків.
Милі, м'які, пухнасті звірята доставляють своїм господарям одне суцільне задоволення, дивлячись на їх мордочку. Приносити радість і теплі почуття бурундуки можуть років 7-8, живучи в будинку поруч з господарем. Це в 2-2,5 рази довше, ніж живуть дикі звіри.
Найбагатша країна, яка може похвалитися багатьма різновидами бурундуків є США. Там їх налічується 24 види. А всього їх в природі 25, беручи до уваги героїв мультиплікації.
Бурундуки мають цікавий інстинкт, даний їм при народженні. Так, боячись залишитися голодним, вони запасаються їжею про запас. Ось тільки роблять вони це не так як всі, створюючи "склади продуктів". Вони просто наповнюють ротові мішки всім їстівним і чекають, коли зголодніють. Щоки їх надуваються в кілька разів.
Запасаються бурундуки не тільки їстівним і корисним. Так, все що "погано лежить" вони забирають в своє лігво. У житті все знадобиться.
Зимовий період дикі звірята проводять так само, як і ведмежата - сплять. Одомашнені ж бурундуки стають пасивними, перестають відігравати й мало їдять. Однак, не сплять.
Чи знаєте Ви, якою реакцією володіють бурундуки, якщо їх долає страх? Виявляється, вони гризуться. Все, що є під рукою або ж свого господаря можуть прикусити як слід.
Смішний цікавий бурундук їсть насіння з людської руки
Середня вага бурундука становить близько 100 г. Проводячи активну підготовку до холодів, вони запасаються продуктами до 2 кг (!). Цього їм повинно вистачити аж до квітня місяця.
Зважившись на те, що б завести бурундука будинку, господар повинен подбати в першу чергу про спеціальне харчування і питний режим.
Кожен з цих звірів володіє власним смаком і певними уподобаннями в їжі. Тому, потрібно поглядати на те, що бурундук поглинає найбільше. Це і стане для нього основним раціоном.
. Переклала на українську мову 24.09.18 19.41

Бразилія.
Збір урожаю» прямо в супермаркеті
Ось як можна змусити людей купувати більше овочів: зробити відділ з овочами схожим на ділянку городу і дозволити покупцям самим збирати салат з «грядки».
Одна мережа супермаркетів в Бразилії вирішила продемонструвати, що продукти, пропоновані в їх магазинах, свіжі і місцевого виробництва, за допомогою експерименту з розміщенням «грядок» прямо в магазинах, при цьому трави, цибулю і зелень виставлені на продаж таким чином, як ніби вони ростуть прямо в магазині.
На відміну від німецьких супермаркетів, в яких дійсно вирощується зелень, магазини в Бразилії створили імітацію городу.
«Виникли деякі складності, - каже Ніколас Романо, креативний директор WMcCann, агенства, який розгорнув для магазину кампанію« Zona Sul », - було неможливо вирощувати овочі і зелень прямо в магазині, зберігаючи впевненість, що вони всі відповідають високим вимогам якості, тому ми вирішили завозити і виставляти на продаж вже виросли овочі та зелень ».
Кампанія була розроблена з метою продемонструвати вірність магазину якості продуктів. «Це був чудовий спосіб показати покупцям, що овочі дійсно дуже свіжі», - говорить Романо.
Це все змінило - завдяки кампанії продаж овочів в магазині зросла на 18%. Магазин планує розгорнути цю кампанію по всій мережі.

Переклала на українську мову 23.09.18 8.40

Продовжуючи шукати інформацію про родовід ознайомилася з даними про землевласників Російської імперії, знайшла там одного з прізвищем, як у мого дідуся Чалик Іван Олексійович.
Ознайомилася з цікавими історичними даними В.А. Сероухова (ВГД forum.vgd.ru/1363/71073/)
Історія поміщицького землеволодіння на Катеринославщині нетривала. Менш 150 років. Біля її витоків стояв Григорій Потьомкін, який почав роздавати землі Вольностів Запорозьких відразу після ліквідації Січі в 1775 році. Звернення до документів, які свідчать про роздачу землі, не залишає і каменя на камені міфу про те, що землі Запорізьких вольностей були захоплені російськими поміщиками. У документах цих вказані звання і посади осіб, які отримали землю. Це представники запорізької старшини, військові та чиновники адміністрації Катеринославського намісництва і губернії. Пізніше, коли я почну публікувати списки, стане очевидним, що людей прийшлих серед осіб, яким була роздана земля, прийшлих не було. До 1791 року в Катеринославській губернії значилося 513 дворян -землевладельцев. Ця цифра вбачається з листа Миколи Капніста- Катеринославського губернського предводителя дворянства Катерини II. (РГАДА, фонд 16, опис 1, справа 697, листи 1-2 оборот) Цей лист я досліджував в РГАДА 2 дня назад. У ньому крім прізвища Капніста інших прізвищ немає.
РГАДА, фонд 16, справа 697, арк.1 - 2 оборот Лист Миколи Капніста Катерині II.
Мало хто знає про те, що раптова смерть Григорія Потьомкіна викликала паніку серед Катеринославського дворянства. Ніхто з отримавших землю на підставі розпоряджень Потьомкіна документів на землю не мав. Від імені 513 осіб Катеринославського дворянства було складено прохання до Катерини, з яким в столицю поїхав Катеринославський губернський предводитель дворянства Микола Васильович Капніст. Суть прохання полягала у виданні іменного Указу Сенату з викладом права власності на землю 513 осіб. Як викладає Капніст в своєму зверненні прохання від зборів дворянства Катеринославського подано до доповіді Катерині в травні місяці, а сам він перебуває в столиці більше року. Звернення Миколи Капніста було розглянуто. Катерина II видала Маніфест, але не іменний оскільки відомості про роздані Потьомкіним землі зберігалися в межових документах
Переклала на українську мову 4.08.19 8.54

Только сейчас разговаривала со своей одноклассницей, после окончания школы прошло уже 48 лет, мы остались подругами и она мне наизусть прочла стихотворение , я может его раньше и слышала, но сегодня оно меня тронуло до глубины души. Я спросила Валентину, кто автор, она ответила, что не знает, прочла в интернете. Вот я решила найти это стихотворение и теперь я знаю автора. Слова в стихотворении выражают самое главное, что практически все в нашей жизни зависит от нас, так как мы созданы Всевышним и у каждого своя особая роль на этой замечательной, необъятной Земле.
Эти слова – урок, наставление для чувственных людских сердец! Спасибо автору ! Решила перевести его на украинский язык .
Не опускайте руки ніколи!
Не говоріть – сил немає…
Буває дуже важко – це , да…
Проте нічого випадково не приходить .

Все, що маємо – самі накликали,
І, значить, в наших силах все виправити.
Як? Змінитися потрібно зсередини!
І світ навколо змінюватися теж стане.

Не опускайте руки ніколи!
Пітьма розгониться променями світла…
Помітна буде всюди доброта –
Тому, чіє сердце добротою зігріте.
Воротнікова Олена, 2016
2.08.19 17.15

В пошуках інформації по складанню родовіду знайшла цікаву інформацію, історичні дані про храм в Сухачівці, в якому в той час як я навчалась сш№103, яка знаходиться поруч, був клуб і бібліотека.

210 лет храму в Сухачевке
Слобода Сухачевка или Сохачевка была основана в 1770 году престарелым казаком-запорожцем Сохачем, который после тяжелого агарянского нападения 1768-69 годах основал рядом с Днепром обширный зимовник.
После разрушения и уничтожения Запорожской Сечи в зимовник Сохача пришло множество новых насельников – престарелых запорожцев со своими родными и знакомыми. Уже в 1782 году в государственной казенной деревне Сухачевке проживало 157 человек. Через десять лет поселение получило название казенной слободы.
В конце 1793 года, согласно общему желанию слобожан, решено было хлопотать о построении храма в честь святого Иоанна Богослова и об открытии у себя своего собственного самостоятельного прихода. Официальное прошение на имя правящего архиерея подал правитель Екатеринославского наместничества В.В. Каховский.
17 апреля 1794 года Преосвященный Гавриил (Бодони), Митрополит Екатеринославский и Херсонес-Таврический благословил строительство деревянного храма в слободе в честь святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова. 26 апреля 1794 года из Екатеринославской Консистории отправлен в духовное Правление Екатеринослава указ об этом. 18 июня 1794 года Екатеринославский уездный протоиерей Иоанн Станиславский в сослужении духовенства освятил место под храм, совершил закладку и водрузил на месте строительства крест.
По прошению жителей, первым священником стал бывший диакон Новокайдакского Свято-Николаевского храма Евстафий Сербинов. В своем письме епархиальному начальству от 1 июля 1794 года прихожане охарактеризовали своего избранника таким образом: «О избранном же нами диаконе Сербинове свидетельствуем, что он состояния доброго, не бийца, не клеветник, не сварлив, трудолюбив, в домостроительстве своём исправен, в худых делах не примечателен и ни в каких приводах не облечён». На основании просьбы диакон Евстафий Сербинов 1 августа 1794 года рукоположен во священника.
13 июля 1795 года Екатеринославское духовное Правление предоставило правящему архиерею рапорт по которому «оная церковь совсем ко освящению готова и как сосудами, так равно и облачениями церковными снабдена». На основании этого рапорта митрополит Гавриил резолюцией от 17 июля 1795 года разрешил и благословил освятить в слободе Сухачевке Иоанно-Богословский храм и дозволил выдать антиминс.
23 сентября 1795 года новоустроенный храм был торжественно освящен Екатеринославским протоиереем Иоанном Станиславским и открыл в нем богослужения и священнодействия. Со временем был построен каменный храм, который был средоточием жизни сухачевских слобожан. Почти 150 лет в нем возносились молитвы ко Всевышнему.
По словам старожилов, богослужения в храме продолжались до конца 20-х годов ХХ столетия. Потом храм был разрушен, настоятель иерей Григорий был зверски убит, а прихожане общины на руинах храма расстреляны. На месте храма были построены школа и клуб, помещение которого по просьбе жителей в 1999 году было отдано общине. В этом же году помещение было переоборудовано под храм и, с благословения архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея, в нем возобновлены богослужения.
В 2000 году на праздник Святой Троицы настоятелем храма назначен иерей Вячеслав Вороной, который продолжает ревностно нести возложенное на него послушание по сей день.
В настоящее время население Сухачевки превышает три тысячи человек. Возле небольшого старого корпуса школы построена в 2000 году новая большая красивая школа № 103, где обучаются 360 детей. Отрадно отметить активное и плодотворное сотрудничество общины и педагогов школы. Настоятель храма – постоянный, любимый и почетный гость школы на праздниках первого и последнего звонка, выпускных вечерах и концертах.
Источник: archiv.orthodoxy.org.ua

210 років храму в Сухачівці.
Слобода Сухачівка або Сохачевка була заснована в 1770 році старим козаком-запорожцем Сохач, який після важкого агарянского нападу 1768-69 роках заснував поруч з Дніпром великий зимівник.
Після руйнування і знищення Запорізької Січі в зимівник Сохач прийшло безліч нових насельників - престарілих запорожців зі своїми рідними і знайомими. Вже в 1782 році в державному казенному селі Сухачівка проживало 157 чоловік. Через десять років поселення отримало назву казенної слободи. В кінці 1793, відповідно до загального бажання слобожан, вирішено було клопотати про побудову храму на честь святого Іоанна Богослова і про відкриття у себе свого власного самостійного приходу. Офіційне прохання на ім'я правлячого архієрея подав правитель Катеринославського намісництва В.В. Каховський.
17 квітня 1794 року Преосвященний Гавриїл (Бодони), Митрополит Катеринославський і Херсонес-Таврійський благословив будівництво дерев'яного храму в слободі на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
26 квітня 1794 року через Катеринославську Консисторію відправлений в духовне Правління Катеринослава указ про це. 18 червня 1794 році Катеринославський повітовий протоієрей Іоанн Станіславський у співслужінні духовенства освятив місце під храм, здійснив закладку і поставив на місці будівництва хрест.
На прохання жителів, першим священиком став колишній диякон Новокайдакського Свято-Миколаївського храму Євстафій Сербінов. У своєму листі єпархіальному начальству від 1 липня 1794 року парафіяни охарактеризували свого обранця таким чином: «Про обраного же нами диякона Сербінова свідчимо, що він стану доброго, не заводіяка, що не наклепник, що не сварливий, працьовитий, в домобудівництві своєму справний, в худих справах не примітний і ні в яких приводах не замічений ». На підставі прохання диякон Євстафій Сербінов 1 серпня 1794 висвячений на священика.
13 липня 1795 року Катеринославське духовне Правління надало правлячому архієрею рапорт за яким «она церква зовсім до освячення готова і як судинами, так само як і одяганнями церковними постачивлена». На підставі цього рапорту митрополит Гавриїл резолюцією від 17 липня 1795 року дозволив і благословив освятити в слободі Сухачівка Іоанно-Богословський храм і дозволив видати антимінс.
23 вересня 1795 року збудований храм був урочисто освячений Катеринославським протоієреєм Іоанном Станіславським і відкрив в ньому богослужіння і священнодійства. Згодом був побудований кам'яний храм, який був осередком життя Сухачевських слобожан. Майже 150 років в ньому підносилися молитви до Всевишнього.
За словами старожилів, богослужіння в храмі тривали до кінця 20-х років ХХ століття. Потім храм був зруйнований, настоятель ієрей Григорій був по-звірячому вбитий, а парафіяни громади на руїнах храму розстріляні. На місці храму були побудовані школа і клуб, приміщення якого на прохання жителів в 1999 році було віддано громаді.
В цьому ж році приміщення було переобладнано під храм і, з благословення архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, в ньому відновлені богослужіння.
У 2000 році на свято Святої Трійці настоятелем храму призначений ієрей В'ячеслав Вороний, який продовжує ревно нести покладену на нього послух донині.
В даний час населення Сухачівки перевищує три тисячі чоловік. Біля невеликого старого корпусу школи побудована у 2000 році нова велика красива школа № 103, де навчаються 360 дітей. Відрадно відзначити активну і плідну співпрацю громади та педагогів школи.
Настоятель храму - постійний, улюблений і почесний гість школи на святах першого і останнього дзвоника, випускних вечорах і концертах.
Джерело: archiv.orthodoxy.org.ua
Переклала на українську мову 2.08.19 9.45

Сторінку першу відкриваю, родовід почну писати. Майже два роки інформацію збираю, архів відмовив в допомозі, пропонували щоб я до них представника прислала і він матеріали сам шукав. До родичів, знайомих я не раз зверталась, щоб чим могли мені допомогли, спогадами про дідуся, бабусю, батьків моїх зі мною поділились, на жаль у них на це не вистача часу.
Зрозуміла, що не слід чекати допомоги, тому рішення я твердо прийняла – родовід почну писать сама, а далі час , обставини підскажуть, що зможу, а в чьому допомога і порада потрібна, тоді вже справа інша не з нуля...
Сьогодні в пошуку призвіще дідуся свого я написала, відкрився Адрес-календар і Довідна книжка Полтавскої губернії на 1901 год. Складений Д. А. Иваненко, секретарем Полтавського губернского статистичного комітета. Полтава. Парова друкарня Д. Н. Подземського. 1901. Навідь не сподівалась, що скільки цікавого я там найду, турбує що не вистачить часу, щоб переглянути, перечитати і відомості про дідуся свого знайти...
1.08.19 9.40
Ссилка на галерею: https://owc.osorkon.name/index.php/apps/gallery/s/kIhMuvZ3KvKYISs#


моїх малюнків, з повагою Тома.

Столиця двійнят: українське село, де живуть більше сотні близнюків
У селі Велика Копаня живе 61 пара близнюків.
На перший погляд село Велика Копаня, що на Закарпатті (Україна), нічим не відрізняється від сотень таких же селищ. Однак про неї регулярно згадують місцеві і світові видання. Справа в тому, що в цьому селі живе 61 пара близнюків. У кожній п'ятій родині можна знайти двійнят.
У школі Великої Копані вчиться декілька пар близнюків.
Село Велика Копаня називають «столицею близнюків», т. як. там на 4000 жителів припадає 122 близнюка. Масово народжуватися в цій місцевості стали двійнята з 1940-х років. Тому, проходячи по селу, однакових людей можна побачити і серед людей похилого віку, і малюків у колясках.
Самі жителі вважають, що появою близнюків вони зобов'язані не генетичним особливостям, а джерельній воді. Нібито місцеве джерело має особливі властивості, які стимулюють підвищення народжуваності. І справа не обмежується жителями тільки цього села. Одного разу, почувши про «чудодійну» силі води, у Велику Копаню приїхала жінка, яка страждала безпліддям. Попила місцевої води, і через деякий час, вони змогла народити ... близнюків, звичайно. Зараз в селі біля джерела дуже багато приїжджих.
Вчені взяли воду з джерела на експертизу і виявили в ній високий відсоток вмісту селену, що впливає на статеву систему жінок і чоловіків. І навіть місцева церква схильна вважати, що саме «чудова» вода впливає на жителів села.
Цікавий ще той факт, що близнюки у Великій Копані зустрічаються не тільки серед людей.В цьому регіоні рекордна кількість корів-двійнят. Село Велика Копаня вже включена в Книгу рекордів України. На черзі Книга рекордів Гіннесса. 28.09.18
15.30

Незвичайні будинки світу
У всі часи людина надавала величезного значення своєму будинку - місця, з яким буде пов'язане все подальше життя його родини. Тому не дивно, що і до процесу будівництва будинку підходять з усією серйозністю, не обмежуючи себе в фантазіях і, без перебільшення, вкладаючи в свій будинок частинку своєї душі.
У наш час можна побачити будинки, які можуть вражати уяву складністю або, навпаки, простотою своєї конструкції.
Будинок-літак, розташований в селі Мізіара, Північний Ліван. Мізіара відома своїми незвичайними будинками, і побачити там будівлі, що нагадують давньогрецькі храми або єгипетські руїни, аж ніяк не буде дивиною.
На даху цього будинку, розташованого в Оксфорді, ви можете побачити статую акули. Скульптура, зроблена зі скловолокна і досягає в довжину 7,6 метра, була встановлена в пам'ять до 41-ї річниці скидання атомної бомби на Нагасакі.
Будинок-піраміда в селі Мізіара, на півночі Лівану.
На даху цього 19-поверхового будинку, розташованого в Гуаньчжоу, нелегально зведена потопає в зелені дерев альтанка.
Цей будинок побудований на скелі біля річки Дрина, біля західного містечка Баїна-Башта в Сербії. Будинок був споруджений в 1968 році групою молодих людей, які вирішили, що скеля біля річки - ідеальне місце для крихітного притулку. Так розповідає співвласник, один з компанії, що побудувала будинок.
Будинки на даху будівлі заводу в міському окрузі Дунгуань, провінція Гуандун, Китай.
38-річний Лью Лінчаєм несе на собі свій будинок в китайському містечку Шапуї. П'ять років тому Лью вирішив повернутися пішки в своє рідне місто Ронганское графство з провінції Шенчжень, де він раніше був на заробітках. З підручних засобів - бамбука, пластикових пакетів і простирадл - Лью змайстрував собі «портативну кімнату» шириною в 1,5 метра і висотою в два метри. Кімната важить близько 60 кг, і Лью постійно носить її на собі, проходячи в день близько 20 км.
Геліодом, биоклиматический сонячний будинок, був побудований в містечку Косвіллер недалеко від Страсбурга (Східна Франція) в 2011 році. Будинок являє собою величезний тривимірний сонячний годинник. Він поставлений під певним кутом по відношенню до руху сонця, тому в жаркі літні місяці в будинку завжди тінь і прохолода, а восени, взимку і навесні сонце на небі розташоване нижче і світить прямо в великі вікна, зігріваючи будинок всередині.
Будинок, облаштований прямо у винній бочці в Болгарії.
У Центральній Іспанії є цілий табір, що складається з таких незвичайних будинків, 40 жителів якого є етнічними турками, які приїхали з Болгарії збирати виноград під час шеститижневого щорічного врожаю. Сплять вони в перекинутих винних бочках розміром приблизно з автомобіль. Імпровізований табір знаходиться в Кастилії-Ла Манча недалеко від сільськогосподарського товариства Сокельямос.
Цей будинок знаходиться недалеко від Сан-Хосе-дель-Педрос в північному штаті Мексики Коауїла. Більше 30 років Беніто Ернандес і його сім'я живуть в дивному будинку з саманної цегли, висохшої на сонці, а дахом їм служить скеля діаметром в 40 метрів. Житло розташоване поблизу міста Сан-Хосе-дель-Педрос в посушливій пустелі Коауїла, приблизно в 80 кілометрах від кордону з Техасом.
Ці 70 куполоподібних будівель були побудовані американською організацією в селі Самберхарджо під Джакартою для жителів, які залишилися без даху над головою через землетрус, який сталвся 8 травня 2007 року. 23.09.18 9.30
Самі незвичайні будівлі
Ват Ронг Кхун, Чіанграй, Таїланд
Чудовий буддистський храм, також відомий як «Білий храм», побудований в 1997 році за проектом художника Чалермчая Косітпіпат. Всього в королівстві Таїланд понад 33-х тисяч буддистських храмів.
Штаб-квартира Fuji Television, Токіо, Японія
Цей унікальний 25-поверховий проект був реалізований в 1996 році японською фірмою Kenzo Tange Association. Будівля є не тільки штаб-квартирою компанії Fuji TV, а також великим радіовузлом, і телецентром. Висота даного комплексу - 123 метра, а загальна площа - 142,800 квадратних метрів
Це маленький житловий комплекс, побудований на вершині пішохідного моста за проектом архітектора Пієта Блома в 1984 році в Роттердамі (найбільшому порту світу).
Інститут звуку і зображення, Хільверсум, Нідерланди
Величезний архів ЗМІ, побудований архітектурним бюро Neutelings Riedijk в 2007 році, є своєрідною бібліотекою медіаконтенту Нідерландів починаючи з 1898 року. У ньому міститься 91 тисяча годин відеороликів, 22 тисячі годин фільмів, 99 тисяч годин аудіоматеріалів і 2,5 млн картинок, оцифрованих і доступних публіці. Фасад будівлі покритий гігантською чотиристоронньою фрескою, що складається з тисяч кадрів голландського телебачення.
Найбільший кошик в світі, Нью-Арк, штат Огайо, США
Семиповерхова штаб-квартира фірми Longaberger, великого виробника кошиків і різних предметів побуту. Зведена в 1997 році.
Публічна бібліотека, Канзас-Сіті, штат Міссурі, США
Бібліотека побудована в 2004 році за проектом архітектурного бюро 360 Architects, її стіни стилізовані під корінці старих книг. 23.09.18 10.01

Пчёлы к улью стремятся,
Потерять нектар боятся,
Весь до капельки отдать,
Кажется, откуда знать,
То что пользы в нём не счесть,
Значит им такая честь,
Превращать красу цветов,
В целебный дар полей, лесов!
Ничего нет слаще мёда,
Что даёт чудо-природа!
2009



Бджоли.
Бджола - чи не єдина комаха, яка охоче співпрацює з людиною. Правда, нам відомі далеко не всі цікаві факти про бджіл. Так які ж вони насправді, працьовиті виробники меду?
1. Щоб отримати столову ложку меду (30 г), 400 бджіл повинні працювати цілий день: 200 трудівниць повинні зібрати квітковий пилок, інші 200 - прийняти і обробити нектар в улье.
2. Бджоли є чи не найсильнішими комахами на планеті. За шорсткою поверхні вони здатні тягнути вантаж, який в 320 разів перевищує масу їх тела.
3. Не випадково осередки стільників мають форму правильного шестикутника. Така структура забезпечує максимальну міцність і мінімальні витрати «будови» .
4. Цікаво, що першим полімером, виготовленим на планеті, був саме бджолиний віск. У ньому, до речі, виявлено понад 300 речовин, сердь яких є складні ефіри, жирні кислоти, вуглеводи, ароматичні і фарбувальні мінерали.
5. Мед - обов'язковий продукт в раціоні космонавтов.
6. Метелик-бражніца може імітувати голос бджолиної матки, завдяки чому обманює бджіл і проникає у вулик, де висмоктує з сот мед.
7. Бджоли є справжнім делікатесом, який в Цейлоні прийнято подавати на обід.
8. Щоб біль від укусу бджоли швидко вщухла, потрібно докласти до ужалений місце змочений в гарячій воді полотенце.
9. Бджола може відлетіти від свого «дому» за 8 кілометрів і без проблем знайти дорогу обратно.
10. Якщо ви ретельно натрете руки листям м'яти, бджоли ніколи не ужалять вас.
11. У стародавні часи бджоли використовувалися в якості зброї. Так, воїни короля Річарда Левове серце закидали в обложені фортеці горщики, наповнені бджолиним роем.
12. Досить незвичайне застосування воску було описано ще в міфології. Одіссей заткнув їм вуха своїм членам команди, щоб ті не почули смертельне спів сірен.
13. Під час головного медозбору сильна бджолина сім'я пролітає шлях, який дорівнює відстані від Землі до Луни.
14. Літаючи без вантажу, бджола може розвинути швидкість до 65 км / ч.Кстаті, бджоли хитріше, ніж вони здаються. 24.09.18 12.26

Близнюки.
Про близнюків розповідають багато неймовірних історій. І не дивно, адже близнюки - це дійсно унікальні люди. Часто навіть наука не може дати пояснення деяким фактам, з ними пов'язаними.
1. Едіт і Джоана Касас
22-річна Едіт Касас закохалася і хотіла вийти заміж за чоловіка своєї мрії. На жаль, в очах інших членів її сім'ї чоловік був кошмаром. Едіт зібралася заміж за людину, яка сиділа тринадцять років у в'язниці за вбивство її сестри-близнюка Джоани двома роками раніше. Віктор, передбачуваний вбивця, також мав сексуальні стосунки з Джоаною, яка була моделлю. Віктор був твердо впевнений, що його відносини з Джоаною були «випадковими», і що він дійсно любив Едіт. Але її батьки, природно, втрутилися, і довелося відкласти весілля, щоб Едіт могла пройти психічну оцінку для з'ясування того, чи може вона прийняти таке рішення. Вона, врешті-решт, вийшла заміж за Віктора 14 лютого 2013 року, коли він був ще в ув'язненні за звинуваченням у вбивстві її сестри-близнюка.
2. Близнюки уникли в'язниці
У 2009 році талановитий викрадач коштовностей вкрав ювелірні вироби на $ 6,8 млн. З розкішного магазину в Німеччині. Винуватцем був або Хассан О., або Аббас О. (прізвища не були оприлюднені відповідно до німецького законодавства) відповідно до ДНК-скануванням, але обидва вони були звільнені після того, як суди не змогли з'ясувати, який з близнюків фактично вчинив злочин. Аналогічні результати мали місце в справах по згвалтувань, а одна людина навіть зумів уникнути смертного вироку в Малайзії через захисту його близнюка.
3. Близнюки, провівші однакове життя після того, як були розділені при народженні
Джим Льюїс і Джим Спрингер були розділені при народженні, коли були віддані на усиновлення в 1940 році. Вони зустрілися в перший раз, коли їм було по тридцять дев'ять років. Виявляється, що ім'я Джим дали кожному з них незалежно один від одного їх прийомні батьки - і це тільки початок надприродних паралельних життів.
Обидва вони двічі одружені, першими дружинами були жінки на ім'я Лінда, а потім жінки на ім'я Бетті. У обох були в дитинстві собаки на ім'я Той. Їхні імена синів були Джеймс Аллен і Джеймс Алан. Обидва працювали шерифа, пили всі той же пиво, курили ті ж сигарети і їздили на Шевроле. Не дивно, що ця історія часто використовується як доказ телепатії.
4. Недосконалість тесту на батьківство
У 2004 році Холлі Мері Адамс народила прекрасну, здорову дівчинку. У свідоцтві про народження дитини в якості батька вказано Раймон Міллер, але він не згоден з цим. Тест ДНК не зміг довести, що саме він, а не його близнюк Річард, є справжнім батьком.
Ця історія не дуже схожа на історію з крадіжкою коштовностей. У тій історії тільки один з близнюків брав участь у події, а в цьому випадку Холлі мала сексуальні стосунки з обома, Річардом і Раймоном, в один день, але жоден з близнюків не знав, що вона зробила те ж саме з другим. Їх ДНК більш ніж на 99% ідентичні, тому немає ніякого способу довести, хто з них є батьком, а хто - дядьком.
5. Немовлята різних рас
Райан - народився 11 липня 2005 року - має світлу шкіру і блакитні очі, в той час як його брат-близнюк, Лео, - темну шкіру і карі очі. Батько двох хлопчиків - кавказької німець, а їхня мати - темношкіра жінка з Гани. Такі ситуації мали місце кілька разів: у 2005 році дівчинки-близнюки різних рас народилися у межрасовой пари. А в 2006 році жінка змішаної раси на ім'я Керрі Річардсон народила світлошкірих близнюків, один з яких ставав темніше з віком, а інший - світліше.
6. Близнюки народили близнюків
Ешлі Спінкс і Андреа Спрингер - сестри-близнюки. Коли їм було по 21 року, вони виявили, що вони не тільки одночасно вагітні на один строк, але також обидві чекають хлопчиків-близнюків (так чи інакше це було виявлено тільки, коли жінки були вже на шостому місяці вагітності).Близнюки були народжені в один день, 14 грудня, а не 1 січня, як було передбачено. Жінки клянуться, що вони не використовували препарати, що сприяють зачаттю, і що близнюки просто народжуються в їхній родині.
7. Близнюки вийшли заміж за близнюків
Діана і Дарлін Неттемейер - сестри-близнюки. Вони вийшли заміж за ідентичних близнюків Крейга і Марка Сандерс, які зробили пропозиції з кільцями в одному стилі в один день. Сестри вдягнули однакові сукні на свою подвійну весілля, купили будинки по сусідству один з одним, і в кінцевому підсумку народили дітей в один день.
8. Ще один варіант весілля близнюків
Це ще один випадок, коли розділені при народженні близнюки, знайшли один одного в подальшому житті, але з менш щасливим фіналом. Близнюки в цій історії, які залишаться анонімними, були розділені при народженні і виросли в різних сім'ях. Вони зустріли один одного в подальшому житті і відчули «неминуче тяжіння» один до одного. Вони почали романтичні відносини, які в результаті привели до весілля. Незабаром після їхнього весілля з'ясувалося, що вони насправді брат і сестра, після чого суди постановили, що їх шлюб недійсний.
9. Однояйцеві і разнояйцеві
Ханна Керсі з Норт, Англія, народилася з подвійною маткою - пороком розвитку статевих органів, що призвело до того, що у неї було дві утроби. Незважаючи на те, що такий випадок випадає на одну з 3 тисяч жінок, шанси народження трьох здорових дівчаток з двох окремих утроб - 25 мільйонів до одного. Але в грудні 2006 року Ханна зробила саме це.
Ідентичні близнюки Рубі і Тіллі були народжені з однієї утроби, а їх близнючка-сестра Грейс - з іншого. У той час як одночасне дозрівання двох дітей в утробі у жінок з подвійною маткою трапляється (було зафіксовано, принаймні, 70 випадків), потрійне народження в родині Керси було першим зафіксованим.
10.Близнюки померли разом
У 2002 році пара 73-річних близнюків загинула на дорозі в Фінляндії. У цьому немає нічого незвичайного на перший погляд, поки ми не дізнаємося, що вони загинули окремо, з різницею в дві години. Перший з близнюків був збитий вантажівкою, коли їхав на велосипеді по дорозі, і загинув. Через дві години його брат помер точно таким же чином. Щоб ще більше дивно, поліція ще не встигла поінформувати другого близнюка про смерть брата (що означає, що він не просто спробував зійти за ним в могилу). 22.09.18 16.04
Сестри-близнята народили в один і той же день! І тепер дочки схожі як дві краплі води
Раят Рей і Інді Мей народилися в один день і з пелюшок були нерозлучні. Ці дві дівчинки можуть похвалитися чарівною зовнішністю і дивовижною схожістю в рисах обличчя. А ще тим, що вони є дочками сестер-близнюків Корі і Кейт.

Корі і Кейт дізналися про те, що вагітні в один день. Для дівчат така новина стала шоком, збіг справді дивовижне ... Але по-справжньому дивним виявилося те, що Корі і Кейт народили дочок в один день з різницею в 20 хвилин.


З віком дівчинки все більше стали схожі один на одного. Друзі сім'ї стали навіть жартувати, що це новий вид близнюків. 23.11.18 11.44



Унікальні сестри-близнюки Хенсел
Сестри Хенсел - сіамські близнюки. Ебігейл і Бріттані живуть в штаті Міннесота (США), в 2013 вони стали знамениті завдяки реаліті-шоу "Еббі і Бріттані". Зараз дівчатам 26 років і вони прекрасно навчилися жити зі своїм особливим тілом - у них дві голови, два спинних мозку і по шлунку і серця на кожну, а ось кровопостачання загальне, легких три, один торс, пара рук і ніг, та й всі органи нижче талії теж спільні.
На сьогодні це 4й зафіксований випадок виживання близнюків з такою анатомією. Найцікавіше, що хоча кожна сестра може керувати лише однієї "своєї" рукою і ногою і відчуває дотики тільки до своєї половині тіла, їм вдається вести досить активний спосіб життя. Вони навчилися кататися на велосипеді, плавати, грати на піаніно і в волейбол. Їм навіть вдалося здати на права і дівчата тепер їздять на власному авто.22.09.18 16.11
Сіамські близнюки сестри Хілтон - зірки водевілю
Дивовижна історія сіамських близнюків, які зуміли прожити яскраве і насичене життя.
Дейзі і Віолетта Хілтон народилися в британському Брайтоні в 1908 році. Їхня мати Кейт Скіннер була одружена і працювала офіціанткою в пабі. Народження дівчаток виявилося шоком для всіх - виявилося, що вони сіамські близнюки, зрощені в районі сідниць і стегон. Єдиною людиною, хто не розгубився, виявилася власниця пабу Мері Хілтон, яка була присутня при пологах. Вона відразу зрозуміла, наскільки привабливими для інвестицій можуть виявитися ці дівчатка, і викупила дивних маляток у їх матері, яка не горіла бажанням виховувати дітей одна. На сцені з раннього дитинства.
Життєрадісні сестри Хілтон. Опікунка дала дітям своє прізвище. Спочатку малятка жили в пабі «Queen's Head», а пізніше їх перевезли в паб «Evening Star». Перед публікою дівчинки почали виступати з 3-річного віку. Їх вчили танців, музиці, а майстерність сестри відточували на підмостках карнавалів і ярмарків, де їм доводилося виступати. Сучасники розповідали, що подружжя Хілтон, рости дівчаток, були до них надто суворі і за будь-яку провину жорстоко карали. Завжди разом.
Відомо, що члени Суссекському медико-хірургічного суспільства розглядали можливість поділу зрощених близнюків, але виявилося, що у дівчаток загальна кровоносна система, тому при операції одна з них обов'язково б померла. Пов'язані на все життя.
Час минав, сестри росли і з часом перетворилися в гарненьких дівчат, які до того ж прекрасно співали і танцювали. Народ так охоче йшов на їх шоу, що опікуни заробляли на них пристойні гроші. Коли їх опікунка померла, зрощених артисток використовувала її дочка, яка в 1930-х на гроші, зароблені на близнюках, купила будинок в Сан-Антоніо в штаті Техас. Але в 1931 році Дейзі і Віолетт знайшли в собі сили позбутися кабали і звернулися до суду, зажадавши від опікунів свободи. В результаті вони отримали $ 100 000 за моральну шкоду і жадану свободу. Ставши вільними Дейзі і Віолетт відкрили власний водевіль «The Hilton Sisters Revue». І їхнє життя істотно змінилася. Дейзі стала блондинкою, дівчата почали по-різному одягатися, щоб відчувати себе різними особистостями. Такі різні сестри. У сестер було кілька любовних романів. Вайолет навіть заручилася з Морісом Ламбертом, але молоді люди не змогли отримати дозвіл на шлюб. Дейзі одружилася з актором Гарольдом Естер, але їх шлюб через кілька днів був анульований. З чуток, одна з сестер народила дитину, якого віддали на усиновлення.
Ковток свободи без опікунів. У січні 1969 року після того, як сестри не вийшли на роботу і не відповідали на телефонні дзвінки, до них в будинок прибули поліцейські. Вони знайшли жінок мертвими. Медики назвали причиною смерті бушував в той час гонконгський грип, і встановили, що першою померла Дейзі, а Віолетт прожила ще від 2 до 4 днів. Близнюки Хілтон поховані на кладовищі Forest Lawn West Cemetery.
Пізніше про життя сестер Хілтон на Бродвеї поставили мюзикл «Side Show», який отримав відразу чотири номінації премії «Тоні», а в їх рідному Брайтоні в їх честь назвали автобус № 708. 22.09.18 16.21

50-річна бабуся стала найстарішою мамою четверняшек в історії Великобританії
50-річна мешканка Лондона Трейсі Бріттен стала найстаршою мамою четверняшек в історії Великобританії. Діти, зачаті за допомогою ЕКЗ в клініці на Кіпрі, благополучно з'явилися на світ шляхом кесаревого розтину на 31-му тижні вагітності. Хоча лікарі заявляли Трейсі, що вона занадто стара, щоб все четверо вижили.
Новонароджені - хлопчик і три дівчинки, дві з яких - ідентичні близнюки. Найменша з малюків важила менше 900 грамів. Хлопчик, найважчий, потягнув на 1600 грамів.
Операцію здійснювала команда з 35 медиків Клініки Університетського коледжу Лондона. Як повідомляє газета The Sun, діти з'явилися на світ 26 жовтня, але публічно про це повідомили лише зараз, коли вони трохи зміцніли. Поки що сестрички і братик залишаються під наглядом лікарів в лікарні. Їх збиралися виписати додому лише на початку січня. Однак, в стані діточок намічається такий прогрес, що Бріттен сподівається забрати їх вже до Різдва.
У Трейсі також є троє дорослих дітей (22, 31 і 33 років) від першого шлюбу і вісім онуків. «Я хотіла ще одну дитину. А благословили чотирма. Це диво. Я навіть не усвідомлювала, що ми входимо в історію », - розповіла щаслива мама. Імена дітям вони з другим чоловіком ще не придумали.
Трейсі не вважає себе занадто старої для материнства. «Ніхто не критикував Міка Джаггера і Елтона Джона, коли вони стали батьками у віці 60-70 років. Так чому нападають на мене, коли мені тільки 50 ... Люди можуть бути жорстокі. Але мене цікавлять тільки мої безцінні четверняшкі, мої неймовірні дари любові і радості, а не те, що думають інші », - говорить вона. 11.11.18 9.57
Австралійська бабуся у 102 роки стрибнула з парашутом
Стрибком з парашуту вона саме відсвяткувала свій День народження
Найстарішою скайдайверкою у світі стала австралійка Ірен О’Ші.
Бабусі – 102 роки і вона справжня екстремалка, – повідомляє 1NEWS.
Стрибком з парашуту вона саме відсвяткувала свій День народження.
Таке заняття в уродини для неї не новинка – відколи Ірен виповнилося 100, вона щороку святкує свій день у небі.
Разом зі своїм інструктором Джедом жінка стрибнула з висоти понад 4 кілометри.
Всі свої польоти жінка присвячує своїй покійній дочці.
Жінка померла 10 років тому від хвороби рухових нейронів. Це захворювання має сильний вплив на нейрони у спинному та головному мозку, воно атрофує м’язи, але при цьому зберігає їхню чутливість.
З тих пір Ірен О’Ші інформаційно та фінансово допомагає Асоціації, яка підтримує таких хворих.
Після ідеального приземлення до жінки одразу підбігли обійняти друзі, онуки та правнуки – і вітали її і з приземленням, і з Днем народження.
Джерело: Українська правда 13.12.18 15.10

Зранку сонечко в віконце посміхнулось!
З Днем народження сестричка Валентина! Прийми мої щирі вітання і побажання здійснення всіх мрій твоїх!
Для мене ти сестричкою залишилась жаданною,найкращі спогади повязані з тобою! Дитинство ми с тобою в однім домі провели, батьки в нас різні, матуся в нас с тобою є одна, вона і досі нас с тобою як ангел із небес оберіга!
Дитинство, юність – чудові , незабутні роки ті були... З ними спогади пов’язані самі теплі, найкращі, які як бальзам серце, душу зігрівають!
Так швидко роки юності летіли, випускний бал, за ним путівка в загадкове самостійне життя. А потім заміж вийшли я , до чоловіка в дім жити пішла..
Життєвий шлях він не простий, тернистий, так сталось, що ми з чоловіком і донькою 3 річною Іринкою переїхали жити на Крайню Північ...Тут почалося у кожного життя своє...
Пам’ятаю, що кожний день я думала про вас, в той час мобільних телефонів не було, звязок поштовий ,переговори замовляла і вам листи писала я.
Влітку, раз в два роки, приїзжали ми до вас. Мамою хрещеною ти стала для доньки нашої молодшої Надії, яку вже на Півночі родила я.
Валюша, люба,я дуже вдячна що в ті роки, допомогала ти мамі доглядати за нашими маленькими дітьми, коли вони одні були у вас.
Валентина, ти чудова, чутлива, щира жінка, господиня і матуся,а вже й бабуся , крім того впевнена в собі, характер маєш сильний , вольовий, готова кожного підтримать і допомогти.
Бажаю тобі міцного здоров’я, щастя жіночого, сімейного, любові, успіхів, родинного тепла, поваги і порозуміння., затишку, достатку в домі, гармонії в душі і оптимізму, Всевишній нехай тебе і родину вашу підтримує, оберіга!!!
З любов’ю і повагою, сестра Тома 22.07.19 8.23

Загадковий небесний простір...
Дуже багато знімків зроблено мною загадкової і неповторної небесної гладі.
Небозвід чарує, Всевишній через нього оцінює наші поступки і це відображається кожний раз по новому, неповторно!!!
21.07.19 8.04

Перші кроки малювання красками…
Поглянула на це фото и вспливли спогади про шкільні роки….
Класс у нас був дуже дружний і активний, участвували у всіх шкільних заходах. Пам’ятаю, перед Новим роком для красочного оформлення шкільного зала, ми з подругою, однокласницею Зіною згодились намалювати новорічну картину на листі ватмана. Малюнок вийшов вдалий, приємно було, что намалювали його самі…
Спогади про дитячі і шкільні роки зігрівают душу, заряжают позитивом !!!
21.07.19 7.43

Джоанн Карр
Рік народження: 1982Вік: 37 років Місце народження: Ліверпуль, Великобританія
Британська медсестра, котра виявила у себе інвазивний протоковий рак молочної залози завдяки своєму синові
Джоанн розповідає, як її 'ангел-хранитель', син врятував її життя, відмовившись від грудного вигодовування звичним для нього способом.
Медсестра з Ліверпуля, 37-річна Джоанн народила сина в квітні 2014 го.
Зараз хлопчику п'ять, і його називають «останнім шматочком пазла 'для ідеальної маленької сім'ї, де також зростає 11-річна Айла.
Все йшло нормально до червня 2015 го, поки у віці 14 місяців цебто раптово змінив свою звичку грудного харчування.
Малюк навідріз відмовлявся брати праву грудь, і це насторожило його маму.
'З лівого не було ніяких проблем, - згадує Карр. - Я подумала, що сталася закупорка протоки або щось подібне. Безумовно, сталося щось дивне '.
Занепокоєння перемогло, і Джоанн вирішила перевірити свої груди на наявність ущільнень і ознак деяких захворювань.
Вона виявила грудочку розміром з горошину на правій груді і записалася на прийом до свого терапевта.
Пацієнтці прописали курс антибіотиків і веліли повернутися, якщо лікування не спрацює ...
Карр повернулася до лікаря загальної практики, який перенаправив її до вузького спеціаліста.
Через чотири дні після сканування і біопсії прийшли невтішні результати. Мати двох дітей постраждала від агресивної форми раку молочної залози - інвазивного протокового раку.
Лікарі не стали дискутувати на тему того, чому цебто відмовився від звичного способу годування. Зате Джоанн впевнена, що виною тому була саме 2 см пухлина, розташована близько до соска, через що дитина відчував дискомфорт.
'Мене запросили в кабінет і сказали, що я у мене рак', - говорить Карр.
Пояснили, що рак агресивний, але піддається лікуванню. Я була просто розчавлена '.
Ліверпульська медсестра зі сльозами на очах донесла новини до рідних. Вона не могла перестати думати про те, що буде з її дітьми, якщо онкологія візьме верх.
Якийсь період Джоанн відсторонилася від зовнішнього світу і боролася з накатом на неї проблемами зі сном.
'Але я знала, що повинна бути сильною заради дітей', - додає вона.
Вісім курсів хіміотерапії тривали до березня минулого року. Жінка втратила все своє волосся.
Однак її пухлина зменшилася, і хірурги видалили залишки ракових клітин в березні 2018 го.
У квітні 2018 го Карр стала 'вільна від раку'. Захворювання знаходиться в стані ремісії більше року.
Коли Джоанн вперше почула, що хвороба відступила, вона просто розридалася від щастя.
'Це був такий емоційний момент', - згадує британка, в даний час готується переучуватися на хіміотерапевта.
'Процедури були просто жахливими. Навіть не через раку, а й Саме через хіміотерапію я відчувала себе так погано '.
Джоанн все ще не може повернутися на роботу, оскільки страждає від болю в суглобах, спровокованої агресивної хіміотерапією. Вона сподівається вступити до університету в наступному році, щоб набити руку в сестринській справі.
'Тепер я не караю цебто ні за що, - завершує свою історію Карр. - Я жахливо його розбестила. Але без нього мене б зараз не було '.
'Без сумнівів, він врятував моє життя. Він мій маленький ангел. Один з лікарів сказав, що цебто повівся надзвичайно дивно '.
'Мабуть, мій син якимось чином знав, що зі мною. Він наглядав за своєю мамою. І я впевнена, що не пішла б до лікаря, якщо б не він. І згадувати про це просто неймовірно ".
Олексій Булатов
Переклала на українську мову 15.07.19 8.59

Джеймс Болдуін
Джеймс Артур Болдуін (James Baldwin) Народився 2 серпня 1924 Гарлемі, Нью-Йорк. Помер 30 листопада 1987, в Сен-Поль-де Ванс) - романіст, публіцист, драматург, активний борець за права людини.
Болдуін виріс в родині вітчима-священика і був найстаршим з дев'яти дітей. Свого рідного батька Болдуін ніколи не знав і частково страждав від цього, що відбилося в деяких його творах ( «Скажи мені, коли пішов поїзд», «Іди віщав з гори», «Кімната Джованні» та інших). До закінчення школи Болдуін йде по стопах свого вітчима і допомагає йому в церкві. Але чим старше стає майбутній письменник, тим виразніше він розуміє, що проповіді його вітчима розходяться з тим, що твориться на вулицях Гарлема, і, найголовніше, з поведінкою самого вітчима будинку. Після закінчення школи в Бронксі Болдуін переїжджає в Грінвіч-Віллідж, де і починається його літературна кар'єра.
Провівши дитинство і юність в Гарлемі і Грінвіч-Віллідж - в одних із найбільш неблагополучних районів Нью-Йорка, - Болдуін починає писати про свої погляди і розумінні того, що відбувається навколо. Його перші публіцистичні статті пройняті духом заперечення расизму, що панує навколо молодої людини.
Саме тому, отримавши премію за свій перший художній роман «Іди віщав з гори», в 1948 році Джеймс Болдуін залишає США і їде в Старий світ, в Париж.
Будучи негром і геєм в расистській і гомофобній Америці 40-х рр. XX ст., перебуваючи в подвійних лещатах, прибуваючи до Франції, Болдуін тут немов робить ковток свіжого повітря. Головні його твори написані саме на берегах Сени, і саме тут Болдуін проводить більшу частину свого життя. Він всього два рази повертався на батьківщину і був активним учасником руху Мартіна Лютера Кінга - єдиного руху, ідеологію якого він поділяв практично повністю. Але домом для письменника залишалася Європа, яку він, повернувшись вдруге зі Штатів, не покинув до кінця життя.
Переклала на українську мову 9.05.19 20.15

Зранку сонечко в віконце посміхнулось!
З Днем народження подруга юності Валентина!
Прийми мої щирі вітання і побажання здійснення всіх мрій твоїх!
Для мене ти подругою залишилась жаданною,найкращі спогади повязані з тобою!
Щоранку в школу разом ми ходили, відверті рлзмови,таємницями дитячими ділились,підтримували і знали одна за одну майже все.
А коли юності пора настала, наша дружба все міцніла, всі свята разом, в клуб на танці в вихіднІ, а матусі наші теж подругами були,коли приходили ми в гості,з повагою любов’ю ставились до кожної із нас.
Так швидко роки юності летіли, випускний бал, за ним путівка в загадкове самостійне для кожного життя. Чудові незабутьні роки ті були...
А потім, теж продовжували ми дружити, а незабаром заміж вийшли я і ти...
Мамою хрещеною ти стала для доньки нашої Іринки.
Життєвий шлях він не простий, тернистий, так сталось, що ми з чоловіком і донькою 3 річною Іринкою переїхали жити на Крайню Північ...Тут почалося у кожного життя своє...
В той час мобільних телефонів не було, звязок прервався наш, проте я завжди шкільних подруг цінила, поважала і ціню, для мене дружба з вами як бальзам для серця і душі...
Валентина, люба, ти чудова, мудра, чутлива, щира, вихована, чемна жінка і матуся,а вже й бабуся , крім того впевнена в собі, характер маєш
відповідальний , сильний , готова кожного підтримать і допомогти.
Бажаю тобі міцного здоров’я, щастя,любові, успіхів, родинного тепла, поваги і порозуміння., затишку, достатку в домі, гармонії в душі і оптимізму, Всевишній нехай тебе і родину вашу підтримує, оберіга!!!
19.07.19 8.20

Легенди про канни
Posted by Olga Bodak on 15/02/2016 in Легенди про квіти
Канна - по-латині «трубка».
За давньоримською легендою канна утворилася із згорілого папірусу, на якому були записані умови мирноro договору між двома ворогуючими племенами.
Вождь агресивного племені перед початком війни кинув мирний доroвор в багаття, а договір візьми і прорости з попелу червоними каннами, чиї суцвіття з одного боку схожі на тріпочучі язики полум'я, а з іншого - на колихаючий за вітром папірус, залитий кров'ю.
За свідченням літературних джерел, канна була завезена в Європу з Антильських островів в 1570 році португальськими мореплавцями. До середини XIX століття цю декоративну рослину використовували як листяну , і тільки в 1889 році садівник Кроз в Ліоні вивів перші квіти, різновид яких була названа в честь ero дружини мадам Кроз. Пізніше з'явилися сорти: Вогняна птиця - з вогненно-червоними квітами і бронзово-червоними листками; Президент - з яскраво-червоними квітами і зеленим листям і безліч інших.
Батьківщиною канн вважають Центральну і Південну Америку, Вест-Індію, Мексику і Бразилію. Американське сімейство каннових включає лише один рід, що нараховує близько п'ятдесяти видів. Канна Бріттона зустрічається в Андах Болівії, на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря, а канна касатікоцвіткова була знайдена в Андах Перуанських на висоті двох тисяч семисот метрів.
Деякі види канн слідують за людиною, утворюючи непрохідні хащі на смітниках і звалищах, і прикладом тому є канна Лагунска. А канна індіанська і канна низька стали невигубними бур'янами на тропічних плантаціях.
У той же час окремі види з великими красивими квітами майже винищені; до них відносяться канна касатікоцвіткова з Перу і канна ліліецвіткова з Панами з білими запашними квітами.
Квітки канн великі, діаметром від чотирьох до восьми сантиметрів, жовті, помаранчеві, червоні, а білі тільки у ліліецвіткової канни і канни Бріттона. Квіти більшості канн розкриваються в п'ять-шість годин ранку, у канни провисла, що росте на південному сході США, - в дев'ятнадцять-двадцять годин.
Поширеною декоративною рослиною канна стала з 1856 року, коли вперше була викорощена для прикраси парків Парижа.
До Росії канни були завезені за Петра I. Центром селекції і вирощування їх став Нікітський ботанічний сад в Ялті, де знаходяться не тільки багаті колекції відомих видів і сортів, але вирощується чимало сортів і вітчизняної селекції.
Французький журнал «Мон жарден» повідомив, що в старовинній індійській кераміці археологами були виявлені насіння канни, вік яких дорівнював чотирьохсот сорока семи років, і при цьому насіння не втратили схожості (навіть не віриться !!!).
З красивого твердого насіння Kaнни роблять чотки, намиста. А її широкі півметрові листя ніби самою природою призначені для використання замість обгорткового паперу. На них, як на тарілках, подають до столу і страви і найчастіше овочеве блюдо - відварені бульби самої ж канни. Її кореневища і бадилля дуже поживні і в свіжому вигляді охоче поїдаються свинями, коровами, свійською птицею.
Канна їстівна – найдавніша харчова рослина Перу, яку в даний час вирощують у всій Південній Америці, на Антильських островах, в Індії, на Цейлоні, Яві, на Гавайських і інших островах Тихого океану і особливо на півночі Австралії.
Крім того, канни, виявляється, можуть бути і синоптиками. За шість-дев'ять годин до дощу у них на листках з'являються крапельки вологи.
Переклала на українську мову 18.07.19 8.17

Згадка про матусь...
На фото, яке мені передала на згадку років 5 тому моя хрещена мама Катерина Кузьмінічна, зображена вона і моя матуся Катерина Онисімівна. Як видно стоять вони молоді, привабливі з сяючими від щастя очима біля будинку із солом’яною стріхою, а поряд розкішні кущі канів, які входять в десятку кращих квітів планети.
Це фото для мене дуже цінне, тому що лише едине, де матуся зображена в свої молоді роки зі своєю подругою теж Катьою, з якою вона дружили все життя і яка стала моєю хрещеною мамою.
Світда пам’ять про них , як оберіг, супроводжує мене в житті!
18.07.20 7.10

Рідний край ти, Сухачівка, дитинство, юність там пройшли! Там люди добрі, працьовиті, поряд річка, плавні є! Будинок там стоїть батьківський, сестра з сім’єю в нім живе! Найкращі спогади з дитинства я в серці ,в думках бережу!
17.07.19 10.03

Веселка грає, сім кольорів у ній, погляд і серце чарує, місточок в другий світ!
17.07.19 9.54
Моє фото веселки.

Природа в плавнях первозданна, виводок качок тут затишок знайшов...
16.07.19 7.11
Моє фото в плавнях.

Дикі качки
25 жовтня 2010, 8:00 •
З качками, завдяки казкам, ми знайомимося в ранньому дитинстві. Першою до нас приходить, напевно, Сіра шийка. Ми переживаємо за її долю і радіємо щасливому завершенню казки.

У Китаї ж качка вважається символом удачі. А королівська качка або качка-мандаринка уособлює шлюб, подружню вірність.

Китайці вірять, що ці качки вибирають собі партнера один раз і на все життя і вмирають, якщо їм випадає розлука ...

У містах середньої смуги королівські качки, звичайно, не водяться, а й напівдикі качки крижня дуже прикрашають ставки і озера.
Особливо величаві селезні зі своєю переливчасто-зеленої головою, білою краваткою і світлими грудьми.

А пухові каченята, що пливуть за строкатою мамою або відпочиваючі на листі латаття, зворушують саме черстве серце.

Міські качки абсолютно не бояться людей, вибираються на берег і випрошують хліб.

Навіть якщо качки плавають далеко в озері, помітивши підійшовших до води відвідувачів, вони всією зграєю направляються до берега.

І люди підгодовують милих жебраків, хоча всюди розвішані заклики: качок не годувати!

На жаль, вони жиріють і відмовляються летіти на зимівлю
Крижень, або крижнева качка - Anas platyrhynchos - птах із сімейства качиних, загону гусеобразних - найчисленніша і поширена водоплавна птиця озер, ставків та річкових долин.
Вона набагато дрібніше домашніх качок і поступається їм у вазі.

Найчастіше вага крижні не перевищує 1,5 кг. Дуже рідко - 2 кг.

Довжина тіла самця близько 60 см, самки - близько 57 см, довжина крила 30 см.

Самці-качури пофарбовані яскраво, голова і шия темно-зелені або чорні з зеленуватим відливом, зоб і груди коричнево-бурі, спина і живіт ніжно-сірі з поперечними струменистий цятками, подхвостье чорне, з металевим відблиском. Середні пір'я хвоста, як у справжнього франта у селезня, завите колечками вгору.
Дзьоб жовто-зелений навесні, набуває до кінця літа більш насичений зелений колір, лапи помаранчеві.

Влітку колір оперіння селезня починає линяти і наближається до забарвлення самки, тільки верх голови залишається темніше, а дзьоб світліше.

Але вже у вересні самець знову одягає шлюбний наряд, і носить його всю зиму і весну, до початку літньої линьки.

У молодих селезнів шлюбний наряд з'являється трохи пізніше, ніж у старих самців.
Самка виглядає більш скромно, майже все її оперіння коричнево-буре з темними цятками, края пір'я рудуваті, живіт світло-коричневий з сіруватим відтінком і з поздовжніми плямами. Дзьоб рожевий з темною серединою.

На крилі і у самця і самки синьо-фіолетовий перелив.

Останнім часом крякву стали вважати частково перелітним птахом, так як, освоївши міста, багато птахів зимують на незамерзаючих водоймах у великих містах.

Крякають домашні і дикі качки однаково, але дика, під час польоту, крякає дзвінкіше. У період спарювання ще й видає звук, що нагадує посвист.

Дикі качки воліють тихі, зарослі водоростями водойми.
Часто можна спостерігати, як качка опускає голову і відціджує дзьобом, по краях якого у качок є часті рогові зубчики, з води або рідкого мулу, рослинний корм.

Харчується вона також молюсками, комахами, мальками риб, пуголовками, рачками, черв'яками.

Крижні не дуже хороші нирці і корм воліють знаходити на поверхні і на мілководді, наприклад, харчуючись ряскою або викопуючи цибулини стрілолиста.

Якщо у водоймі немає по краях очерету, рогозу та кормових рослин, то качки на ньому не оселяться.

Крижні можуть пастися на суші, ощипуючи ніжні частини рослин.
Ближче до осені дикі качки, які живуть за містом, нерідко вирушають на поля, засаджені вівсом, житом, горохом, просом та клюють зерна.

Навесні качка крекотом закликає селезня, і він відповідає їй шиплячими і свистячими звуками. Потім вони плавають поруч, виписуючи кола на воді.

Гніздяться качки в стоячих, зарослих рослинністю ставках, болотах, озерах по берегах річок і в сирих луках. Іноді навіть використовують старі гнізда ворон і чапель.

Але найчастіше влаштовують гнізда поруч з водою в заростях високої трав'янистої рослинності, в валіжнику , під кущами, роблячи ямку і вистилаючи її стеблами і листям сухої рослинності, очеретом, пухом.
У гніздо самка відкладає 8-10 зеленувато-оливкових яєць. І сидить на яйцях три - три з половиною тижні.

Коли качка сідає на яйця, селезень линяє ...

Якщо самка відлучається від гнізда, наприклад, поїсти, то яйця вона прикриває пухом.

Ледве вибравшись з яйця, каченята йдуть в воду і починають самі шукати їжу, плаваючи за матір'ю по косій лінії або кутом.

Самка постійно стежить за каченятами, управляє пересуванням виводка криками різних тонів, вчить їх в разі небезпеки пірнати в воду, ховатися в густій траві.

Пташенята у віці близько двох місяців вміють добре літати.

Зимує кряква на Середземному морі, на південних морях , в Африці та Індії, на заході Європи.

Відліт проходить в жовтні.

Але крижні все частіше залишаються зимувати в містах.

У фен-шуй пара качечок-мандаринок є талісманом, що зміцнює шлюбні узи, для залучення любові і вірності їх розташовують в спальні.
Древня китайська легенда розповідає, що жив на світі багатий і вже не молодий мандарин, який на старості років вирішив розлучитися зі своєю дружиною і відправити її в рідну домівку.

Ймовірно, совість його все-таки мучила і він для її заспокоєння і, підбираючи слова для розмови з дружиною, бродив ввечері біля озера, де і побачив двох качечок, ніжно схиляючихся один до одного і чистячих один одному пір'ячко.

Мандарин, дивлячись на качечок, згадав все хороше, що у них було з дружиною, і погасле було кохання, спалахнуло в його серці з новою силою, і він передумав розлучатися зі своєю ні про що не підозрюючою дружиною.
Так качечки врятували шлюб мандарина і його дружини.

Кажуть, що качечки-мандаринки створюють навколо себе атмосферу, яка допомагає коханим зберегти взаємну любов до кінця своїх днів.

А мені здається, що і наші крижні здатні зміцнити подружні узи, якщо частіше приходити до озера удвох і милуватися на їх неквапливе ковзання по задумливій гладі води.

А ще качки можуть працювати безкоштовними синоптиками.

За годину-дві перед бурею або лютим вітром, качки починають ховатися в прибережних чагарниках або виходять на берег, ховаючись від вітру в кущах.

Від негоди вони відлітають в напрямку руху вітру.
Бувалі рибалки в разі «штормової» поведінки качок, причалюють до берега.

А найвідомішою качкою на сьогодні, напевно, є дядечко Скрудж МакДак зі своїми племінниками - Біллі (Хьюи), Віллі (Дьюї) і Діллі (Луї), з Качиної історії, створених компанією Уолта Діснея.

Хоча, особисто мені все-таки миліше Сіра шийка.

І якщо качечки все-таки залишилися зимувати в місті, то тільки від нас залежить, чи доживуть наші сірі шийки до весни.

А як казав Антуан де Сент-Екзюпері: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Автор: Наталія Антонова
Переклала на українську мову 16.07.19 13.06

Фіалка квітка-ніжна, колір бархатний чарує...
16.07.19 7.07
Моє фото фіалки на вікні.
Фіалка або квітка самотності: легенда походження
Стародавні греки вважали фіалку квіткою смутку і смерті. Вони прикрашали фіалками могили молодих, які передчасно пішли з життя дівчат. Але у цієї прекрасної квітки було й інше значення: вона символізувала весняне пробудження природи.
Згідно давньогрецького міфу, одна з прекрасних дочок титану Атласу, рятуючись від переслідувань закоханого в неї Аполлона, звернулася за допомогою до Зевса. Громовержець перетворив дівчину в фіалку і сховав у тіні своїх небесних лісів. Можливо, люди ніколи б не побачили фіалку, але одного разу прекрасна Персефона - дочка Зевса і богині родючості Деметри - була викрадена володарем царства мертвих Аїдом саме в той момент, коли вона збирала ці чудові квіти. Злякавшись, дівчина впустила фіалки на землю.
Але, незважаючи на сумні асоціації, фіалка була у греків однією з улюблених квітів. Вони прикрашали фіалюкамі себе, свої будинки, храми і статуї богів. До того ж ця квітка служила символом Афін, які видатний поет Піндар оспівував як місто, увінчане фіалками, а художники зображували в образі жінки з вінком фіалок на голові.
Велику популярність отримала фіалка триколірна, яку зазвичай називають братки. Кольори її пелюсток символізують надію (білий), здивування (жовтий) і печаль (фіолетовий). Згідно з легендою, вони відображають 3 періоди в житті доброї і довірливої дівчини Анюти. На свою біду вона полюбила легкодуху і непостійну людину, яка кинула її, пообіцявши повернутися. Анюта довго чекала коханого і поступово згасла від туги. На могилі дівчини виросли квіти, в триколірних пелюстках яких відбилися її надія на повернення коханого, яке прийшло їй на зміну здивування і нескінченна печаль.
Фіолетові квіти, незважаючи на існуючу думку про те, що це колір печалі, зміцнюють любов і взаєморозуміння в сім'ї.
Сьогодні існує думка, що фіалка є квіткою самотності. Вважається, що там, де вона росте, створюється дуже сильна жіночна атмосфера, з якої неможливо ужитися чоловічій енергетиці. У той же час, є і діаметрально протилежна думка, згідно з якою фіалка, навпаки, несе мир і гармонію в сім'ю. До того ж існує народна прикмета, яка свідчить, що самотня дівчина, яка отримала фіалку в подарунок від щасливої заміжньої жінки, в найближчому майбутньому благополучно вийде заміж. Якщо ж такий подарунок зробить чоловік, то цілком можливо, що він і стане щасливим обранцем.
На думку астрологів, фіалки знаходяться під заступництвом Венери і належать до сузір'я Тільців. У зв'язку з цим квітка може стати для своїх господарів джерелом здоров'я і фінансового благополуччя. Багато що залежить і від колірної гами.
Білі проганяють погані думки, блакитні приносять натхнення, червоні допомагають позбутися від шкідливих звичок. Так що боятися фіалок зовсім не варто.
Переклала на українську мову 16.07.19 12.21

Марлен Дітріх
День народження: 27.12.1901 року
Місце народження: Шенеберг, Німеччина
Дата смерті: 06.05.1992 року
Місце смерті: Париж, Франція Громадянство: США
Зріст: 165 см Вага: 58 кг
Оригінальна назва: Марія Магдалена Дітріх
Жінка, яка належала всьому світу
Хто був кумиром Марлен Дітріх в дитинстві?
Коли дівчина зрозуміла, що хоче стати відомою актрисою?
Хто створив неповторний образ Марлен в кіно?
Який фільм прославив актрису в усьому світі?
Чому Дітріх відхилила пропозицію Йозефа Геббельса і переїхала в Америку?
В якому знаменитому романі Ремарк увічнив Марлен, списавши з неї образ головної героїні?
Чим закінчилися відносини актриси з режисером Штренбергом і письменником Ремарком?
Як Марлен Дітріх провела останні роки свого життя?
Про Марлен Дітріх написано сотні книг, але жодна з них не змогла розкрити таємницю цієї жінки. Вона володіла дивним почуттям стилю і мала фетишистские нахили. Одяг був головним атрибутом її життя, і ставилася до неї вона дуже серйозно. Чого тільки варта образ Марлен в капелюсі і з сигаретою в руці, який вже став символом кіно 30-х років! Дітріх була не тільки талановитою актрисою, але і самої вишуканої жінкою ХХ століття, справжнім законодавцем моди.
Марія Магдалена Дітріх з'явилася на світ 27 грудня 1901 року в передмісті Берліна Шенеберге. Її батько був лейтенантом поліції, а мати походила із заможної сім'ї торговців.Крім Марлен батьки виховували старшу дочку Елізабет.
Коли Дітріх виповнилося 6 років, помер батько, тому матері довелося влаштуватися домогосподаркою в багатий будинок. З 1907 року Марлен стала відвідувати школу для дівчаток, а потім захопилася музикою і почала освоювати гру на скрипці. У дитинстві вона захоплювалася двома жінками - зіркою кіноекрану Хенні Порті і викладачкою-француженкою мадемуазель Бреган. Саме завдяки прихильності до Бреган вона назавжди полюбила Францію.
Роки Першої світової війни сім'я Дітріх провела в місті Дессау. Повернувшись в 1917 році в Берлін, Марлен продовжила навчатися грі на скрипці, але незабаром через біль в руці змушена була залишити заняття.
Вона влаштувалася на роботу в оркестр, але через місяць її звідти вигнали. Причина була досить смішна: дівчина відволікала музикантів своєю красою.
Тоді Марлен вперше відчула, що може впливати на чоловіків. На початку 20-х років вона влаштувалася в кабаре Рудольфа Нельсона, де співала і танцювала з іншими дівчатами. Тут Дітріх зрозуміла, що хоче стати відомою актрисою. З великими труднощами їй вдалося вступити в акторську школу Макса Рейнхардта, і незабаром на молоду дівчину звернули увагу кінокритики.
На великому екрані Марлен Дітріх дебютувала в 1922 році у фільмі 'Такі чоловіки'. Вдалому старту кар'єри завадило заміжжя з Рудольфом Зібером, який працював адміністратором на кіностудії.
У 1924 році Марлен народила дочку Марію, але вже через рік повернулася до роботи.
Майже десять років Дітріх перебивалася епізодичними ролями, поки в 1928 році режисер Джозеф фон Штернберг не покликав її на зйомки фільму 'Блакитний ангел "(1930). Режисерові настільки сподобався виступ молодої актриси в ревю 'Два краватки', що він запропонував їй одну з ключових ролей - співачки Лоли-Лоли.
'Блакитний ангел', прем'єра якого пройшла в 1930 році, стала справжньою сенсацією, а згодом класикою німецького кінематографа. Ця картина поклала початок плідній творчій спілці Дітріх і Штернберга, який перетворив актрису в справжню кінозірку і саму бажану жінку планети.
Зі своїм законним чоловіком Марлі жила вже кілька років, тому її любовний зв'язок зі Штернбергом не викликало великого ажіотажу. Він був для неї справжнім богом, вона для нього - музою, яка надихала на нові роботи. Однак у Джозефа ніколи не існувало ілюзій з приводу їх відносин. Дітріх була незалежною жінкою, яка не належала нікому і одночасно належала всьому світу. Тому коли в її житті з'явився письменник Еріх Марія Ремарк, він зрозумів, що шансів у нього немає.
З Ремарком Дітріх познайомилася в 1938 році на Венеціанському кінофестивалі. Він уже був відомим письменником, автором роману "На Західному фронті без змін".
Тут, у Венеції, на тлі каналів і золотих заходів у них зав'язалися романтичні стосунки. Тепер актриса стала музою Ремарка. Саме вона була прототипом головної героїні Жоан Маду з знаменитого твору 'Тріумфальна арка'.
Близько року Ремарк і Дітріх жили в Парижі. У 1939 році, коли стало відомо про підписання пакту Молотова-Ріббентропа, закохані вирішили, що війна неминуча і перебралися в Америку. Йозеф Геббельс пропонував актрисі залишитися в Німеччині і обіцяв повну свободу дій і 200 тисяч марок за фільм. Однак Марлен, якій були огидні ідеї націонал-соціалізму, відхилила пропозицію.
Вперше Марлен Дітріх відвідала США в 1930 році. Після грандіозного успіху фільму 'Блакитний ангел' компанія 'Paramount Pictures' запропонувала актрисі підписати контракт. Вона без роздумів погодилася і переїхала в Америку разом з режисером Штренбергом. Шість фільмів, які вони поставили в Голлівуді, принесли Дітріх всесвітню популярність. Їх остання спільна робота - кінокартина 'Диявол - це жінка' - була знята в 1935 році.
Усі наступні фільми, в яких грала Дітріх, не мали великої популярності. Актрису навіть дорікали в тому, що вона намагалася позбутися образу, створеного їй Штренбергом. Це звучить парадоксально, але Марлен Дітріх прославив всього лише один фільм - "Блакитний ангел".
Він настільки полюбився глядачам, що став іконою кінематографії, а актриса - її ликом.
Під час Другої світової війни Дітріх знову приїхала в Америку разом з Ремарком. Вони оселилися в Нью-Йорку. Ремарк цілими днями писав роман, а Марлен блищала на вечірках, з'являючись то з одним, то з іншим чоловіком. Спочатку її бачили з актором Джеймсом Стюартом, потім з режисером Орсоном Уеллсом, французьким актором Жаном Габен. Вона змінювала коханців як рукавички, і в якийсь момент Ремарк не витримав. Він перебрався в Брентвуд, а в 1953 році заявив, що одружується з акторкою Полетт Годдар. Письменник сподівався, що Дітріх буде ревнувати, але вона холоднокровно благословила його на шлюб.
Під час війни Марлен Дітріх кілька років провела в Італії, Франції та Північній Африці, де виступала з концертами для союзних військ. Починаючи з 50-х років, вона практично не знімалася в кіно. Актриса писала статті в гламурні журнали, вела радіопередачі, їздила н а зустрічі з шанувальниками. Вільний час вона проводила в суспільстві модельєрів і кутюр'є, постійно придумуючи нові наряди. Марлен не тільки дбала про власний зовнішній вигляд, а й активно популяризувала свою моду.
У 1975 році Дітріх отримала перелом шийки стегна, після чого завершила свою кінокар'єру. Вона усамітнилася в своїй квартирі в Парижі і бачилася тільки з близькими друзями.
Актриса стала залежною від знеболюючих і алкоголю, що ще більше підірвало її здоров'я. У 1992 році Марлен Дітріх померла від порушення функції нирок і серця. Вона прожила 90 років, переживши практично всіх своїх сучасників.
Марлен Дітріх назавжди увійде в історію кінематографа. Вона створила один з досконалих образів в кіно і свій неповторний стиль в світі моди. Вона була сильною, незалежною жінкою, яку не зміг підкорити жоден чоловік. Актриса не належала нікому, але в той же час була і залишається надбанням усього світу.
Андрій Пумінов 11.12.2014
Переклала на украхнську мову 15.07.19 10.10

Кеті Юнг
Рік народження: 1937
Вік: 82 року
Громадянство: США
Американська жінка з найстрункішою талією
Неймовірно терпляча, наполеглива і підбиває своїм чоловіком Бобом, американка Кеті Юнг поступово зменшила розмір своєї талії до рекордної позначки. При зростанні 1.65 м вона має параметри 98-38-98, чим не може похвалитися жодна з нині живих жінок.
Кеті Юнг вийшла заміж в 1959-му. Її обранець Боб обожнював дівчат з вузькою талією, і в той період часу стягуючі пояси рекламувалися і продавалися на кожному розі. Одними з найпопулярніших фасонів одягу для корекції недоліків фігури тоді були набори 'Весела вдова' і 'Леді Марлен'
Як і багато молодих випускниці 1950-х, Кеті користувалася коригуючих білизною. Але наречений захотів від нареченої більшого, і незадовго до весілля парою був придбаний даний корсет зі шнурівкою. У наступні роки дружина продовжувала йти на поводу у Боба, марення осину талію своєї пасії. Поступово від позначки в 66 см Кеті дісталася до шокуючих 55 см.
У 1983-му подружжя побували в Англії. Під час поїздки вони зустрілися з кількома жінками, які ніколи не розлучалися з корсетами. У одній з таких 'мучениць' обхват талії наблизився до позначки в 40,6 см. Кеті і Бобу також довелося зустрітися з представницями суспільства 'Les Gracieuses Modernes' - палкими прихильницями ідеальних пропорцій.
Візит за кордон допоміг Кеті по-новому оцінити свої можливості в непростій справі з придбання такої бажаної витонченої талії.
Її чоловік Боб згадує: 'Ми проживали в маленькій громаді в східній Америці, де про практику носіння щільно затягнутих корсетів і поясів нічого не було відомо. До нашої поїздки ми завжди думали, що ті, хто практикують подібне, абсолютно відрізняються від інших '.
'Однак ми познайомилися з кількома такими людьми, і ці люди виглядали цілком собі нормально. Після цього все і закрутилося '.
Кеті і Боб, які виховують трьох дітей, повернулися додому просвітлені, і тут же зіткнулися з протидією з боку дочки, яка була настільки незадоволена дивним захопленням матері, що пішла з дому.
Дочка мала упередження на мій рахунок, - заявила Юнг. - Вона не могла змиритися з тим, як я виглядаю, яку вибираю одяг. Вона могла сказати, щоб я не з'являлася в такому-то вбранні в її школі, або щось з тієї ж серії '. 14.07.2019 Олексій Булатов
Переклала на українську мову 15.07.19 9.19

Шерон Стоун - «З роками я лише гарнішаю, як вишукане бордо»

ТАК, Я старію. Але я насолоджуюся цим процесом.
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ЖИТТЯ ТВОЄ ОБЛИЧЧЯ - ЦЕ ТЕ, З ЧИМ ТИ НАРОДИВСЯ. У другій половині - те, чого ти заслуговуєш.
Забавно, але я не розуміла, що приваблива , до тих пір поки не подивилася «Основний інстинкт».
ТИ МОЖЕШ проклинати себе ЗА ТО, чим займалася першу половину життя, але це не означає, що в другій половині ти повинна просто грати в гольф і нічого не робити.
Я НЕ ХОЧУ маскувати СВІЙ ВІК. Я просто хочу бути жінкою, яка в свої роки виглядає настільки добре, наскільки це можливо.
КОЛИ МЕНІ БУЛО СОРОК З ЧИМ-ТО, я закрилася у ванній з пляшкою вина і сказала собі: «Я нікуди не вийду до тих пір, поки не прийму себе такою, яка я є».
МЕНІ не пощастило з найважливішими речами У МОЄМУ ЖИТТІ. Мені не пощастило зі здоров'ям, і мені не пощастило з шлюбом, але я взяла себе в руки і просто вирішила жити далі.
МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ СПОКІЙНО СТАВАТИ ВІКОМ ВІД - це моя мета. У 2001 році у мене був сильний крововилив в мозок, так що альтернатива спокійного старіння мені добре відома. Кров поступала в мозок дев'ять днів. Відсоток тих, хто вижив після того, що перенесла я, дуже невеликий, але я якось впоралася. Потім я витратила два роки на те, щоб навчитися заново ходити, говорити і читати. Після цього будь-які розмови про зморшки мені здаються смішними.
ЯК СКАЗАВ ВІНСТОН ЧЕРЧІЛЛЬ, якщо тобі треба буде пройти через пекло, йди якомога швидше.
НА ЗЕМЛІ НІКОЛИ НЕ БУДЕ ПОВНОГО миру і спокою. Але вони можуть існувати в твоїй голові.
ЗДАЄТЬСЯ, Я схиблена на ароматерапії
У США ЖИВЕ 400 ТИСЯЧ фарбованих блондинок з однаковими носами, однаковими гігантськими губами, перекроєними щоками і білосніжними зубами. Невже хтось знаходить їх привабливими?
АВА ГАРДНЕР БУЛА НАЙБІЛЬШ КРАСИВОю ЖІНКОЮ У СВІТІ. Чому? Вона ніколи нічого з собою не робила. Вона виглядала як жінка і ніколи не намагалася виглядати як дівчинка.
КОЛИ ТИ дивлячись на те, ЯК дорослішають ТВОЇ ДІТИ, ти дізнаєшся більше про життя і про себе.
До 58 РОКІВ я зрозуміла , що краса йде зсередини. Для того щоб бути красивою, треба робити те, що ти хочеш робити, і робити це кожен день. Я ось люблю танцювати і танцюю до знемоги.
Переклала на українську мову 8.05.19 5.55

Шарлотта Кітлі - «Лист залишаючимся ...»

Шарлотта Кітлі була колумністкою The Huffington Post з 2013 року і 16 вересня 2014 померла від раку. Вона написала «прощального листа» - свою останню колонку для читачів. Їй було що сказати.
- Зазвичай я планувала своє життя. Мені подобалися всі ці списки, нагадування і стікери. За що б я не бралася, початок був вдалим, але потім я швидко втрачала інтерес до справи, втомлювалася, і минула пристрасть проходила.
Але таку розкіш з раком я не могла собі дозволити. Це не те, що ви могли б кинути, як тільки набридне. Його не можна відкласти на потім і зайнятися чимось більш цікавим. По крайней мере, мені це не вдалося.
З того самого дня, як я дізналася цю новину, мені довелося здавати всі аналізи, акуратно відвідувати лікарів і проходити необхідні обстеження. Я перепробувала всі методи, що мені пропонували: від традиційної терапії до акупунктури, сиру з маслом і свіжих соків. Рак став моїм життям. Усі свята, зачіски і навіть навчання на пілота вертольота - все тепер залежало від хороших чи поганих результатів хіміотерапії. Денні і Лу, мимовільні свідки мого стану, хоча і були захищені в силу свого віку, все ж теж цілком залежали від мого режиму. Це все, що вони знають про мене, і, я сподіваюся, це не завадило їм відчути мою турботу і то, що вони бажані і найулюбленіші діти на світі.
Незнання, за допомогою якого ми намагалися їх захистити, тепер доводиться порушувати. Для них з мого дня народження я почала відчувати себе «недобре». Ми «сходили» в лікарню, де зробили всі аналізи. На жаль, останні результати просто-напросто не залишають нам надії. У нас більше немає тих пари місяців, на які ми так сподівалися. Мені залишилися лічені дні, в кращому випадку - пара тижнів. Ніхто не думав, що мене відпустять додому на цей час, але в останній момент сталося чудо, і мені дозволили провести останні дні з моїми дітьми і коханим чоловіком.
Поки я це пишу, я сиджу на дивані, можна сказати, не відчуваю болю і доробляю свої нехитрі справи на кшталт організації похорону та продажу моєї машини. Щоранку я прокидаюся з вдячністю, що сьогодні можу обійняти своїх дітей і поцілувати їх.
І коли ви прочитаєте це, мене вже не буде. Річ намагатиметься жити день за днем, знаючи, що я більше ніколи не прокинуся поруч з ним. Йому пощастило - він зможе бачити мене в своїх снах, але жорстоке ранок покаже, що поруч з ним нікого. Він за звичкою візьме з шафи дві чашки, щоб зварити каву, але зрозуміє, що насправді потрібно було взяти одну. Люсі потрібна буде допомога, щоб дотягнутися до коробки з гумками для волосся, але ніхто не зможе заплести їй волосся, як раніше. Денні, як зазвичай, втратить поліцейського з Лего, але ніхто не буде знати, де його можна пошукати. Ви будете чекати нових колонок, але їх більше не буде. Це остання глава.
І замість мене залишиться тільки нерівна, непотрібна і жорстока пролом: в кожному люблячому серці, в пам'яті всіх друзів і родичів. Вибачте мене за це. Я б дуже хотіла бути з вами, сміятися, є свою дивну їжу, до якої мені довелося звикнути останнім часом, сміятися над дурницями, які говорить Чарлі. У мене є стільки всього, що я не готова відпустити, але я розумію, що вибору у мене немає. Я хотіла б бачити, як справи у моїх друзів, хотіла б бачити, як ростуть мої діти, і хотіла б постаріти і бурчати на Річа. Але мені не судилося.
Але все це судилося вам. Тому, коли мене не буде, будь ласка-ласка, насолоджуйтеся життям. Беріть її двома руками, стискайте її, трусіть і цінуєте кожну секунду. Любіть своїх дітей. Ви буквально поняття не маєте, яке це щастя - підганяти їх вранці, щоб вони швидше чистили зуби.
Обійміть своїх улюблених і, якщо вони не можуть обійняти вас у відповідь, знайдіть того, хто зможе. Кожен заслуговує любові і почуття у відповідь. Не погоджуйтеся на менше. Знайдіть роботу, яка буде приносити радість, не ставайте її рабами. «Я б хотів працювати більше», - це не те, що напишуть на вашій могилі. Танцюйте, смійтеся і їжте зі своїми друзями.Справжня, чесна і сильна дружба - абсолютне щастя і те, що ми можемо вибирати самі. Вибирайте друзів з увагою і ретельністю, буквально як шукаєте скарб. Оточіть себе прекрасними речами. У житті повно смутку і болю - але знайдіть свою веселку і не відпускайте її. Краса - в усьому, просто іноді потрібно вдивитися трохи уважніше, щоб її помітити.
Це все. Спасибі вам за те, що цілих 36 років ви любили мене і були добрі до мене. Від тих дівчаток, які, граючи, штовхнули мене в зарості кропиви, коли мені було шість років, до тих осиротілих чоловіків, які в останній тиждень дуже допомагали мені порадами про те, що робили їхні дружини, щоб підготувати своїх дітей і всіх навколо. Всі ви зробили мене такою, яка я зараз.
Будь ласка, не витрачайте свою любов на мене, краще віддайте її Річу, моїм дітям, родині та близьким друзям. І, коли ви будете закривати фіранки на ніч, подивіться на небо, знайдіть одну зірку - це буду я. Я дивлюся на вас, насолоджуючись Піна Колада і смачним шоколадом.
Добрих снів, прощайте і бережи вас Бог.
Цілу вас, Чарлі.
Переклала на українську мову 8.05.19 5.53

Гілберт Адер
Гілберт Адер (1944-2011) - знаменитий англійський письменник, перекладач, кіно- і літературознавець.
Взяв на себе сміливість продовжити історії керроловской Аліси (1984) і Пітера Пена (1987), знайомих юним і дорослим читачам усього світу. Переклав роман Раймона Кено "Зазі в метро", листи Трюффо. Отримав премію Скотта Монкріфа за переклад роману Жоржа Перека "Зникнення" (1995).
Адер народився 29 грудня 1944 року в Единбурзі, Шотландія. Відомостей про його дитинство і юність майже немає, відомо лише, що Адер рано розійшовся з батьками. У школі він вивчив французьку мову і в середині 1960-х переїхав до Парижа, який рухається любов'ю до культури Франції. Там він влаштувався викладачем англійської. До цього періоду відносяться перші - поетичні - публікації Адера.
Важливою частиною його паризького життя була Французька синематека, яка перетворилася для нього не тільки в «духовний притулок», а й місце політичного і еротичного становлення. Цей факт біографії знайшов відображення в його творчості, зокрема - в повісті "Мрійники". На основі "Мечтателей" і ще двох книг Адера їм написаний сценарій однойменного фільму Бертолуччі (2003).
У 1979 році Адер повернувся до Великобританії з наміром присвятити себе літературній діяльності. На батьківщині Адер швидко домігся визнання як журналіст і кінокритик, який запам'ятався, зокрема, яскравими статтями в журналі кінознавства Sight & Sound. У числі перших опублікованих їм книг були роботи, присвячені кіно - голлівудським фільмам про В'єтнамської війни і історії британської кінематографії. Літературної удачею Адера став сценарій політичного трилера «Територія», поставлений режисером Раулем Руїсом. Як журналіст Адер друкувався в багатьох британських газетах журналах, причому заняття журналістикою він не залишив і після того, як став відомим письменником, наприклад, в 1992-1996 роках він вів культурну колонку в The Sunday Times.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.30

Герард Реве
Герард Реве (повне ім'я - Герард Корнеліс ван пов Реве; 1923-2006) - відомий нідерландський письменник, визнаний класик голландської літератури XX століття. Разом з Харрі Мюліша і Виллемом Фредеріком Хермансен він утворює так звану «велику трійку» післявоєнної нідерландської літератури. Реве був одним з перших відкритих гомосексуалів в Нідерландах і відкрито писав про секс між чоловіками, шокуючи читачів. Іншою частою темою була релігія. Він також перекладав сучасні п'єси з англійської, був редактором журналів Tirade (1958-1967) і Dialoog (1965-1966).
Герард Реве прожив цікаве і насичене подіями життя, велика частина якого пройшла за кордоном.
Народився він в Амстердамі в російсько-балтійської сім'ї, навчався в Школі графіки. В цей же час випустив за свій рахунок збірник віршів «Повернення» (1940). Після отримання диплома Реве працював в журналі Het Parool. Після Другої світової війни Реве отримав громадянство Нідерландів і почав кар'єру військового. Воював в Ост-Індії і був відзначений за мужність. Але кар'єрний ріст присікає любовна історія між Реве та полоненим індонезійським принцом. Реве звинувачують у зраді і засуджують до семи років в'язниці, з якої він біжить за кордон. Лише через 12 років він повертається на батьківщину, виправданий владою.
З 1948 по 1959 рр. був одружений на поетесі Ханни Міхаеліс. Після розриву відносин з дружиною в 1956 р у нього з'явився перший друг - вими. З 1964 р Реве переїхав в Греонтерп (Фрисландия) з іншим коханцем - Тигрой. У період з 1971 по 1975 жив в Вєєрт з Тигром і Мишеням. З 1975 жив на півдні Франції з уже постійним партнером (Матрос Лис, Йооп Схафтхёйзен). Чимало його творів присвячені цим людям.
Через його творчість червоною ниткою проходять дві теми - гомосексуальність і релігія (в 1966 р Реве звернувся в католицтво). Втім, сам Реве наполягав, що гомосексуальність є лише одним з мотивів в його творах, в той час як більш глибокої темою є недостатність людської любові в порівнянні з божественною любов'ю.
Стиль Реве поєднує літературна і розмовна мова, володіючи при цьому яскравою індивідуальністю. Його гумор і парадоксальне розуміння світу часто були засновані на контрасті між екзальтованим містицизмом і здоровим глуздом. Багато читачів погано розуміли іронію, яку містять його твори, а також схильність Реве до крайніх заяв. Багато також сумнівалися в щирості його переходу в католицьку віру, але Реве наполягав на істинності своєї віри, стверджуючи, що має право на свою особисту інтерпретацію релігії і релігійного досвіду. Починаючи з двох основних ранніх творів «По дорозі до кінця» і «Ближче до тебе», він розвивав свої погляди на божественне творіння і людську долю. Ці праці підкреслюють символічне значення релігійних текстів як єдине інтелектуально прийнятне, і наполягають на неістотності питання про історичну правдивість Біблії. Реве вважає, що релігія ніяк не пов'язана з фактами, мораллю або політикою, не перебуває в конфлікті із сучасною наукою, тому що релігійні істини і емпіричні факти належать до різних «світів».
У романі "Ближче до тебе" він описав злягання з втіленим в осла Богом. Член парламенту Хендрік Алгрен звинуватив Герарда Реве в богохульственних висловлюваннях і подав на нього в суд. На так званому «ослячу процесі» Реве захищав себе сам. Його промова справила на суддів таке враження, що процес закінчився тріумфальною перемогою Реве та неймовірно підвищив популярність і заробітки письменника, який купив будинок, назвавши його "Будинок Алгрен".
Еротична проза Реве частково присвячена його власній сексуальності, але прагне досягти універсальних узагальнень. Його твори часто описують сексуальність як ритуал. Багато сцен носять садистський характер, але садизм сам по собі не є метою.Реве винайшов термін «ревізм», яким він позначав вчинення сексуальних актів покарання, присвячених шанованим людям, вищих істот, і в кінці кінців самому Богу. Це знову пов'язано з пошуком вищого сенсу в людській дії (секс), яке є безглуздим в його матеріальній формі.
У 1997 р у Реві виявили хворобу Альцгеймера, з 2004 р і до самої смерті він перебував в будинку для літніх людей в Зулте (Бельгія). Помер в 2006 році у віці 83 років.
Чи не в день похорон Реве вийшла його книга "Милі хлопчики" (1973 г.) - друга частина дилогії. Перший - роман «Мова кохання» - була опублікована в 1999 році .
За книгами Реве були зняті два фільми: трилер Поля Верхувена «Четвертий чоловік» і «Милі хлопчики».
Переклала на українську мову 4.05.19 7.43