Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)

Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! (Діяння 13:35)
Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. (Діяння 13:37)

І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє! (До Ефесян 1:22-23)

"Через те, що наближалася юдейська Пасха, Ісус вирушив до Єрусалиму.

Прийшовши до Храму, Він побачив там людей, які продавали худобу, овець та голубів.
Ісус також побачив міняйл, котрі сиділи за столами.

Тоді, сплівши з мотузки батога, Він повиганяв усіх із Храму геть, разом з вівцями та худобою. Поперевертавши столи міняйл, Він порозкидав їхні гроші.

До тих, хто продавали голубів, Ісус мовив:

«Заберіть усе це звідси й не перетворюйте дім Отця Мого на базар!»

І згадали Його учні, що написано у Святому Писанні:

«Ревнощі до Дому Твого з’їдають мене»."

(Від Іоана 2:13-17)

Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є Один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?
Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує?
Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.
Хто нас розлучить від любови Христової? ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!
Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
(До Римлян 3:29-31, 8:32-35, 38-39, 10:17)

"...А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву...
Як вони ж [учні] споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!"
(Від Марка 14:22-25)
...бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! (Від Матвія 26:28)

Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1 Петра 2:24)

Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
(До Євреїв 9:11-12)

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та Правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. (Від Івана 1:14)

Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням. (Діяння 10:43)

Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. (Діяння 13:38-39)

Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. (1 Івана 1:9)

Сказав Ісус Христос: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь

(Від Матвія 28:18-20)

Я є дорога, і Правда, і життя! До Отця не приходить ніхто , якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. (Івана 14:6,7)

...Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь (Від Матвія 28:18-20)

Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів.
Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь. (Об'явлення 1:5-6)

Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!
(1 Івана 4:8,9.10,16)

"...а любов покриває всі вини". (Приповісті 10:12)

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Перше послання апостола Павла до коринфян 1:3)

Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.

Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті! (Від Матвія 21:9)

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (До Ефесян 3:14-21)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)



ХРИСТОС ВОСКРЕС!!! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!


Христове Воскресіння - Дар Життя,
Дар прощення гріхів - знак каяття
За всіх людей Самого Сина Бога!
ЛЮБОВІ остаточна перемога!

***

До ясних небес склепіння
Лине пісня Воскресіння -
Розірвав Бог тління пута,
Первородний гріх забуто.

Алілуя! Алілуя!..
Алілуя! Алілуя!..

Дарував нам Сина Свого,
Викупителя живого.
Він - життя всім та спасіння!
Лине пісня Воскресіння.

Алілуя! Алілуя!..
Алілуя! Алілуя!..

Він, як істина, лікує.
Він - дорога, що рятує,
Він - духовне нам прозріння.
Лине пісня Воскресіння.

Алілуя! Алілуя!..
Алілуя! Алілуя!..

***

- Я – воскресіння та життя...
Я – хліб життя... Я – світло світу... -
Ісус сказав. Отож, буття
Забрав Христос з-під тління гніту.

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)

Для безбожних спокою немає, говорить Господь! (Ісая 57:21)
Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога: Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?

Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?

Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а Слава Господня сторожею задньою!
Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! ... (Ісая 58)

Сказав Син Божий Ісус Христос:
А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

(Від Матвія 6:15-18)

!!! ХАЙ БУДЕ ВЕЛИКИЙ ГОСПОДЬ, ЩО МИРУ БАЖАЄ СВОЄМУ РАБОВІ!
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!(Псалом 35 (34))

Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло. (Євангеліє
Лк 19:10)

Ісус відповів: Слухай, Ізраїлю! Наш Господь Бог Бог Єдиний. Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці! (Від Марка 12:29-31).

...щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! (1 до Коринтян 2:5)
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! (До Галатів 5:19-21)

Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! (До Ефесян 4:26-27)

І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.

А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! (До Ефесян 4:30-32)

Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє, щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! Не пались на злочинців, не заздри безбожним, бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне. (Приповісті 24:15-20)

А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим,
і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування.

Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві!

Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних, тож не будьте їм спільниками!

Ви бо були колись темрявою, тепер же ви Світло в Господі, поводьтеся, як діти Світла, бо плід Світла знаходиться в кожній Добрості, і Праведності, і Правді.

Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!
(До Ефесян 5: 3-12)

Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли бути в змозі стояти проти хитрощів диявола (Ефесянам 6: 11)

А найбільш над усе візьміть щита Віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома Спасіння, і меча Духовного, який є Слово Боже. (До Ефесян 6:17)

Ось шість ненавидить Господь, а ці сім – то гидота душі Його:
очі пишні,
брехливий язик,
і руки, що кров неповинну ллють,
серце, що плекає злочинні думки,
ноги, що сквапно біжать на лихе,
свідок брехливий, що брехні роздмухує,
і хто розсіває сварки між братів!
(Книга Приповістей Соломонових 6:12-19; Второзаконня розд. 28)


Твоя, Господи, Могутність і Сила, і Велич, і Вічність, і Слава, і все на небесах та на землі!

Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову!

І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй Сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все.

А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі.

(1 Хроніки 29:11-13)

Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! (Псалми 18:46-50)

Сказав Бог: Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім'я Моє він; як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє! (Псалми 91 (90) :14-16)

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, Силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління, на вічні віки. Амінь. (Послання до Єфесян 3:20, 21)

Ісусе, я довіряю Тобі!- слова, що є ключем, який відкриває двері до Божого Милосердя.

...Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення (до Євреїв 9:11,12)

Заради Його тяжких страждань, будь милосердний для нас та всього світу.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас і цілий світ. Амінь.
(Вервиця до Божого Милосердя)

Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло. Євангеліє (від Луки 19:10)

...Візьміть із собою молитовні слова і зверніться­ до Господа; говоріть Йому: відніми всяке беззаконня і прийми на благо,­ і ми принесемо жертву вуст наших. (Книга пророка Осiї 14:3)

...Прости, змилосердися, мій Ісусе, серед оточуючих нас небезпек, Своєю Найдорожчою Кров'ю заслони нас. Амінь.
Отче Предвічний! Благаємо Тебе, через Кров Господа Ісуса Христа покажи нам милосердя. Амінь... (Коронка до Христових Ран)

Сказав Ісус Христос: ...бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! (Від Матвія 26:28)

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. (Від Івана 1:14)

Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!
(Від Матвія 21:9)

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (До Ефесян 3:20-21)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


У Бога було Слово.
І Слово було Бог,
Великий, справедливий
Дає всім нам урок
Про істину та віру,
Надію та любов.
Блаженний той, хто прИйме
Всевишньюго Закон.


Свята Спокута

Господня Кров, за нас пролита,
Дає наснаги далі жити -
Не гнутися під тяжкістю гріхів,
Відкинути прокляття ворогів,
У душах мир плекати, в нім ходити...
В Любові Божій - неодмінно
Жити!


Прости, врятуй, оберiгай!

Ніч розлила густе чорнило.
І день, мов птаха, полохливо,
Сховався десь за небокрай,
Все ніби спить... Та зачекай,
Не сон оце, а друга дія
Життя краси, в словах - надія,
У безголоссі - каяття
Та прощення... І знов буття
У світлі денному тече.
Підставив Він Своє плече
Міцне, невидиме для ока.
Небездоганна є дорога,
Йдемо якою ми, на жаль.
Прости, врятуй, оберігай!

Ревність Господня

Змилосердиться Бог над народом Своїм,
Загартує, не дасть залякати.
Ворогам же, що збурюють: "Де Захисник?»,
Не сховатись від Бога відплати.
Не турбуйся, народ, коли поруч Отець,
Призови лиш Ім'я ти Господнє,
І Спасіння прийде, благодаті вінець
На волаючих, з висей Сіону.
Прославляймо тож Бога і вдень, і вночі -
Кожну мить. Він бо поруч із нами!
Свій народ неодмінно Господь захистить
У бою з усіма ворогами.

Молитви - Псалми Давида 17, 18 та 91 (90) !!!

Псалми Давида - гімни Богу,
Любов там знищує печалі.
А в мудрих Притчах Соломона
Знання ти знайдеш Божі сталі.

Рятуюче сповідання

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
"Я й Отець Ми одне!"
Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! (Від Івана 10:30, 15:7)
...щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.
Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...
(Від Івана 17:21-26)
Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! (Ісая 43:11)
Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. (До Римлян 10:13)


Визнаючи словом щирим
Господом Христа,
В серці - Спаса воскресіння
від світів Творця,
Ти спасешся, проказавши
у тривожні дні:
- Я в тобі, Ісусе, зАвжди,
Ти ж бо - у мені!

***
Славлю Бога в серці я своїм,
Вічний Боже, будь назавжди в нім.
Славлю, Боже, милість я Твою!
Завдяки їй, Боже мій, живу.

***
Дякую, мій Боже, що гріхи прощаєш!
Дякую, мій Боже, що молитви чуєш!
Дякую, мій Боже, що відповідаєш!
Дякую, мій Боже, що всяк день рятуєш!

Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням! І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло! (Йоїл 2:12-13)

До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені! Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! Я розказав, і споміг, і звістив, і Бога чужого немає між вами, ви ж свідки Мої, говорить Господь, а Я Бог! (Ісая 43:10-12)

...і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! (2 Хроніки 7:14)

Братолюбство нехай пробуває між вами!

Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! (До Євреїв 13:1,5)

...Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш, оце, Бог спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став...(Ісая 12:1-2)

Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!..
...Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів... (Псалми 105:4-8)

Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. (Псалми 106:8)

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. (Від Івана 1:1-4)

Сказав Ісус Христос: Я й Отець Ми одне! (Івана 10:30)

...І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: НАГІРНА ПРОПОВІДЬ Ісуса Христа (Від Матвія 5, 6, 7)

Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки. (Від Матвія 7:15)

Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!
А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду.

Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! (Об'явлення 22:12-16)

Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви! (1 до Коринтян 3:16-17)

Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. (До Римлян 12:19)

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (До Ефесян 3:20-21)


МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


"Зверніться до Мене..." - клич Бога все лине.
Зверніться всім сердцем, без завчених слів.
Досліджує душ і сердець Він глибини,
Не скриє ніхто перед Богом гріхів.

Чекає Господь від людей покаяння,
Він чує зітхання й мольбу "Борони!".
Не зірве обітницю Ним вчасно дану:

"Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!" (До євреїв 13:5)

Бог вірний! Отож, навернись. Не тягни.

Один Господь, одна віра, одне хрещення... (До Ефесян 4:5)
Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове. (До Римлян 10:17)
А до них Ісус сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають? (Євангеліє від Луки 8:25)
А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. (До Євреїв 11:1)
...щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! (1 до Коринтян 2:5)
Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша. (1 Івана 5:4)
Ісус же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! (Євангеліє від Луки 8:48)
І сказав Ісус йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! (Євангеліє від Луки 17:19)
Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! (Євангеліє від Луки 18:42)
І промовив Господь: Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! (Євангеліє від Луки 22:32)

...Прости, змилосердися, мій Ісусе, серед оточуючих нас небезпек, Своєю Найдорожчою Кров'ю заслони нас. Амінь.
Отче Предвічний! Благаємо Тебе, через Кров Господа Ісуса Христа покажи нам милосердя. Амінь... (Коронка до Христових Ран)

...Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з Власною Кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення (до Євреїв 9:11,12)

Сказав Ісус: ... бо це Кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
(Від Матвія 26:28)


МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)



Віра в Бога - це не міф, не забобони,
Не слова, що кинуті на вітер,
І не людські домисли, закони,
Не поганство, що зневір'ям вкрите.
Віра в Бога - це є Сила та Надія,
Дар Любові для усіх жагучих,
Це є Те, Що прірву зла зачинить,
Збереже Життя сторіч грядущих.

Один Господь, одна віра, одне хрещення... (До Ефесян 4:5)
Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове. (До Римлян 10:17)
А до них Ісус сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають? (Євангеліє від Луки 8:25)
А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. (До Євреїв 11:1)
...щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! (1 до Коринтян 2:5)
Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша. (1 Івана 5:4)
Ісус же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! (Євангеліє від Луки 8:48)
І сказав Ісус йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! (Євангеліє від Луки 17:19)
Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! (Євангеліє від Луки 18:42)
І промовив Господь: Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! (Євангеліє від Луки 22:32)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)


Віра в Бога - це не міф, не забобони,
Не слова, що кинуті на вітер,
І не людські домисли, закони,
Не поганство, що зневір'ям вкрите.
Віра в Бога - це є Сила та Надія,
Дар Любові для усіх жагучих,
Це є Те, Що прірву зла зачинить,
Збереже Життя сторіч грядущих.

Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

Приповісті Соломона (1 - 31)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)

Тієї ночі явився Бог Соломонові та й сказав йому: „Зажадай, чого дати тобі!“
І сказав Соломон до Бога:
... Дай тепер мені мудрість та знання, щоб умів я виходити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий Твій народ?“
І сказав Бог до Соломона: „За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів своїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрости та знання, щоб судити народ Мій, над яким Я настановив тебе царем,
то дасться тобі мудрість та знання, а багатство, і маєтки та славу Я дам тобі такі, яких не було між царями перед тобою, і по тобі не буде таких!“

Друга Книга Хронік 1:7-12


Молитва,
Покаяння
Та чекання
На прощення
По благодаті Бога.
І тут для всіх важливим є повчання:
Що Мудрість Божа - до Спасіння нам Дорога.

Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога! (від Ісаї 45:22)
Сказав Господь Ісус Христос: Я перебуваю в єдності з ними, а Ти — в єдності зі Мною, аби вони досягли досконалої єдності, і завдяки цьому світ зрозумів, що Мене послав Ти і що Ти любиш їх так само, як Мене (від Івана 17:23)
Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото. (Приповісті 22:1)
Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. (від Матвія 18:20)
Я, Я ГОСПОДЬ, І КРІМ МЕНЕ НЕМАЄ СПАСИТЕЛЯ!(Книга Пророка Ісаї 43:11)
«Кожний, хто призове ім`я Господнє, спасеться» (Римлянам 10: 13).
Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.(від Івана 10:10)
Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: Охороно моя та Твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!...
Сказав Господь: Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім'я Моє він; як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!
(Псалом 90)
«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї» (Від Марка 12:30).
«Люби свого ближнього, як самого себе!» (Від Марка 12:31).
"...а любов покриває всі вини". (Приповісті 10:12)
Сказав Господь Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! (Від Івана 15:7)
Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1Петр.2:24)
...І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали (Діяння 4:12).
Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той - то ви! (1-е до коринтян 3:16-17)
...Візьміть із собою молитовні слова і зверніться до Господа; говоріть Йому: відніми всяке беззаконня і прийми на благо, і ми принесемо жертву вуст наших. (Книга пророка Осiї 14:3)
А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, Силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління, на вічні віки. Амінь. (Послання до Єфесян 3:20, 21)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (Від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


(верлібр)

Мою родину (країну), Боже, бережи!
Від підступів лукавого, хвороби та біди,
Від чорних заздрощів, засилля темних сил,
Від пасток недругів та підлості ханжі.
Від тих, мій Боже, хто забув дарма,
Що тільки Ти Єдиний є Суддя
Та захист наш від тьми спокус і зла.

Молитва за всіх

Ісусе Христе, дякую Тобі
За милість, що даруєш Ти мені.
Врятуй мене (народ), заблудлу вкрай вівцю,
Представ мольбу Всевишньому Творцю.

Ще до існування світу було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог.
Той, Хто був Словом, був з Богом споконвіку (від Іоана 1:1,2)
Нехай не буде в тебе інших богів крім Мене.
Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. (Вихід 20:3,4)

Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами! (1 Петра 5:7)
Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. (До римлян 12:19)

Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи. А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра! (Приповісті 17:15, 24:24,25)


Сказав Господь Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)

І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

...Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

Ви ж моліться отак:

Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться Ім'я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
І прости нам довги наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у випробовування,
але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

(від Матвія 6:1-13)


Розкажіть та наблизьте, і хай разом нарадяться: Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив? Чи ж не Я, ваш Господь? Бож немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя! Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога! Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне й Мені скаже: Тільки в Господі правда та сила!.. (Ісая 45:21-24)

...Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з Власною Кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення (до Євреїв 9:11,12)


- Не майте бога окрім Мене, -
Так Бог до люду промовляє.
Не призивайте Боже Ймення
Ви надаремно, Бог бо знає...

***

...Підставив Він Своє плече
Міцне, невидиме для ока.
Небездоганна є дорога,
Йдемо якою ми, на жаль.
Прости, врятуй, оберігай!

***

Господня Кров, за нас пролита,
Дає наснаги далі жити -
Не гнутися під тяжкістю гріхів,
Відкинути прокляття ворогів,
У душах мир плекати, в нім ходити...
В Любові Божій - неодмінно
Жити!

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Воно в Бога було споконвіку. (від Івана 1:1,2)
Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! Я розказав, і споміг, і звістив, і Бога чужого немає між вами, ви ж свідки Мої, говорить Господь, а Я Бог! І Я здавна Той Самий, і ніхто не врятує з Моєї руки, як що Я вчиню, то хто це перемінить? (Ісаія 43:11-13)
Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою. Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм.
(Второзаконня 18:10-13)

Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.
Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець.
Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!
А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду.
Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! (Об'явлення св. Івана
Богослова 22:12-16)

Ось шість ненавидить Господь, а ці сім – то гидота душі Його:
очі пишні,
брехливий язик,
і руки, що кров неповинну ллють,
серце, що плекає злочинні думки,
ноги, що сквапно біжать на лихе,
свідок брехливий, що брехні роздмухує,
і хто розсіває сварки між братів!
(Книга Приповістей Соломонових 6:12-19; Второзаконня розд. 28)

... а Ти, Господи, завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! (Євреям 1:12-13)
Сказав Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар...
Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви...
Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої...
Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!..
Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! (від Івана 15:1-12)

Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1 Петра 2:24)

...Прости, змилосердися, мій Ісусе, серед оточуючих нас небезпек, Своєю Найдорожчою Кров'ю заслони нас. Амінь.
Отче Предвічний! Благаємо Тебе, через Кров Господа Ісуса Христа покажи нам милосердя. Амінь... (Коронка до Христових Ран)

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, Силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління, на вічні віки. Амінь. (Послання до Єфесян 3:20, 21)

Мудрість та сила у Бога, Його рада та розум... (Книга Йова 12:13-25)
... щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! (1-е до коринтян 2:5)

Сказав Ісус: "Написано".
У Слові Божім - Істина,
Не в поглядах людських.
Тож, домисли - омана,
Лиш Мудрість бездоганна -
"Я - Бог". Нема нових...

***

- Я – воскресіння та життя...
Я – хліб життя... Я – світло світу... -
Ісус сказав. Отож буття
Забрав Христос з-під тління гніту.

***

Хай Заповідь Божа у сяйві Любові
До миру веде та до кращої долі.

...Весело в хатині, стіл заждавсь вечері.
Зірка в небі дивнім. Скрипнули тут двері ...
Може, здогадались? Хто це був, малята? Та ж Дідок той знаний, борода мов вата.
Щиро всіх вітає, всім здоров'я зичить, щоб у мирі й щасті всі зростали діти, щоб скінчились війни - не лилася кров. Бо в цю Ніч Різдвяну Спас родивсь - ЛЮБОВ!..

...У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! (від Луки 2:8-14)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)

Гарна місячна дорога...
Зірка вказує спасіння,
В небі Сили славлять Бога.
Мир землі, благовоління!
В яслах спить Спаситель світу,
Примиривши люд із Вишнім,
Подолавши ярмо гніту,
Що скувало душі грішні.
Поклоняємось Вождеві
Та Дитині Світла й Миру,
Всемогутньому в Отцеві,
Він Любов’ю звів зневіру...
Принесемо в дар Ісусу
Віру, скорену Сумлінню,
Довіряючи тим душу
Й тіло вишньому спасінню.
Особлива ніч... Дорога...
Зірка зве всіх до прозріння,
У життя зі Спасом, Богом.
Мир землі, благовоління!

І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський (Від Матвія 2:6)
І сказав їм Ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям: бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, яке лежатиме в яслах (від Луки 2:10,12).

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


Чарівна ніч Христового Різдва! Спасіння нашого від темряви та зла, Новини Доброї від Вишнього Отця, надії світлої у краще майбуття та віри всіх людей у вічне з Ним життя...


Народження Спаса

Народження Спаса –
Не кульку сріблясту,
А Кулю Земну
В руки Божій Дитині
Небесний Отець
Віддає на спасіння.


Читати в рецензії:

https://www.facebook.com/secret.lviv.ua/photos/pcb.435860156575759/435857179909390/?type=3&theater

http://issuu.com/angelyatko/docs/angelyatko_full/6


Народження Любовi - Рiздвяний вiрш

Серед мороку та стужі
світло ясне загорілось,
Це ЛЮБОВ безмежна, друже,
у стаднИці* народилась.

А ЛЮБОВ - Дитя то Боже,
Спас у вигляді людини,
Цар Вселенський без сторожі,
на Землі один безвинний.

Без гріха, у людськім тілі,
Посланець усім від Бога -
Сенс життя, що нищить тління,
Божа істина й дорога.

Серед мороку та стужі
світло ясне загорілось,
Це ЛЮБОВ безкрайня, друже,
у стаднИці* народилась.


*застаріле від “стайня”


Різдво Христове

Білосніжна хуртовина
замела доріжки,
По сніжку мала Дитина
йде на Зустріч пішки,
Йде до нас Дитятко Боже
та й несе Новину*,
Що Господь спасти в Нім може
Кожну вже людину.

***
У ніч святу Христового Різдва
Яселка ти в душі зроби Дитині,
І запроси Дух Божого Єства
Навічно оселитись там віднині


***
Різдво Христове! У печері,
У дивнім місті Вифлеємі
Марія Діва Сина родить,
Дитя Святе у світ приходить.

Ласку Бог Свою являє,
Сина людям посилає.
Бо Ісус, Дитя сповите,
Є Спасителем для світу.


Різдвяна Зірка

Різдвяна Зірка рік Новий
Нехай до миру запровадить,
Любов дарує пломінь* свій,
Ніщо хай щастю не завадить!

* полум'я


Різдвяна ялинка

Різдвяна ялинка!
Яка висота!
Різдвяна ялинка!
Яка то краса!

Розвішані там кульки,
ліхтарики, бурульки,
срібляста мішура..

А десь на тій ялинці,
серед прикрас тендітних,
є хатка розписна.
Та хатка непроста!
Вгорі горить ліхтарик...
І кулька золотава,
мов повний місяць, там.
Сніжинок рій кружляє,
на дах шаром лягає.
А з комина тихенько
сивенький дим злітає.
Загляньмо у віконце,
прищулившись. І хто це?!
Там поблизу каміна
знайомий нам Дідок.
Перед старим – мішок!
А в ньому є мотрійки,
ляльки, м'ячі, машинки,
ведмедики, зайці...
Їх той Дідок складає -
даруночки збирає,
співає пісню ще.

Над столиком, при лампі,
схилився Сніговик.
Він гарний листоноша,
до праці тої звик.
Листи він доставляє,
уголос їх читає...
Ну, а Дідок малятам
на них відповідає.
Кипить отож робота -
Приємні всі турботи.
На ранок бо Різдво!
В каміні жар іскриться,
мов та чарівна птиця.
За північ вже давно...

А вранці, тільки видко,
прибігши до ялин,
знайдуть дарунки діти,
сплеснувши від дивин.


Який на колір рік Новий?

Який на колір рік Новий?
Він білий, мов сніжинка!
Який на колір рік Новий?
Сріблястий, мов льодинка!
Який на колір рік Новий?
Рожевий він, мов кулька!
Який на колір рік Новий?
Прозорий, мов бурулька!
Який на колір рік Новий?
Мов золота перлинка!
Який на колір рік Новий?
Зелений, мов ялинка!
Він жовтий, синій, різних барв,
Мов сонце, небо, зорі!
Він щастя колір увібрав,
До ближнього любові!
Він барви миру та добра,
Мов райдуга, тримає
До тих, хто на Землі життя
З людьми своє єднає!

На ялиночці Різдвяній

На ялиночці Різдвяній -
Яблука, горішки...
Навіть пряники духмяні!
Яснобарвні шишки.


Свято, друже, зустрічай!

Білий сніг блищить довкола,
Мчать із гірочки ґринджоли.
На ґринджолах Миколай.
Свято, друже, зустрічай!

А, як ще слухняним був,
Миколай це не забув.
Привезе, повір, чудові
Подаруночки святкові!


Дивне Свято

У святого Миколая
Безліч подарунків.
Він у торбу їх складає,
Барвні ті пакунки.

Є в них брязкальця, машинки,
Лялечки, звірята –
Є ведмеді з хутра, білки,
Мавпи, зайченята...

Стелить шлях ніч-чарівниця
Зорями ясними,
Упряж оленів ген мчиться,
Сон летить за ними.

Тихо хтось іде до хати...
Просто до ялинки!
А на ранок – дивне Свято
Кожної дитинки!


Різдво у лісі

Серед ялин є у лісі одна,
Вабить усіх, наче квітка рясна -
Безліч прикрас там зі снігу та льоду,
Є низочки із грибів, яблук, глоду...
А на вершку - дивна Зірка, малята,
Нині Різдво - гарне й любе всім Свято!


Різдвяний віршик

До ялинки прилетіла
Зграя снігурів,
Та уся зачервоніла
Від живих вогнів.
Наче казка кожна гілка,
Замість мішури
Інею сріблиться сітка,
З криги - ліхтарі.
На верхівці Зірка сяє,
Золотий вінець!
Ліс Різдво увесь стрічає,
Чистоти взірець.


Дiнь-дiнь-дон - казковий час - новорічна пісенька

Під ялинкою-красою
Спить чарівна мить,
Наша пісенька собою
Тишу оживить.

Барвні кульки вмить розквітнуть
Під дощем рясним,
Від дзвіночків співи линуть,
Сріблом повнять дім:

Приспів:

Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон,
Свято зустрічай!
Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон,
Рік Новий вітай!
Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон,
Йде в казковий час,
Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон
МИКОЛАЙ до нас.

Під ялинкою-красою -
Справжня дивина,
У танок пішла з тобою
Дзенькоту луна.

Подарунки дивовижні,
Під той ніжний дзвін,
Забавки, цукерки різні
Наповняють дім.

Приспів:

Під ялинкою-красою -
Сміх, дзвінкі пісні,
Нам підспівують з тобою
Зорі осяйні

Сів Святий ген у санчата,
Між зірок летить,
Обертаючи на свято
Снів чарівну мить.

Приспів:


Слимакові сни - для дітей

Спить слимак,
Сон сниться саме –
Снігу смак,
Скрипучі сани,
Сосни сиві,
Спів сузір’я,
Синь сапфірів
Святвечір’я.

Спи, слимаче,
Стужа стала,
Срібло сніжне
Став сховало.

***

Нічка ниже намистини
На незриму ниточку.
Наряджає небо ними,
Начепивши низочку.

***

Місяць маревом мандрує,
Медом маже межі.
Маслом мальву, млин малює...
Мідяні мережі.

***
На зеленій, на ялинці,
Є прикраси та гостинці -
Кульки срібні, дуже гарні,
Зірочки, гірлянди барвні.

***
Із Зимової країни
Сам Морозко віз дивини –
Подаруночки святкові:
М’яч, ключки, ляльки казкові...

***
У Снігуроньки, малята,
В друзях: бІлочки, зайчата,
Ведмежата та лисички,
Їжачки, прудкі синички...

***
Шишка - ніс, крижинки – вічка,
З горобини - ротик-стрічка,
Чуб - солома, руки - з хмизу…
Сніговик прийшов із лісу!

***
Без ялинки, що за свято?
Тож без зайвих балачок
Допоможе вам, малята,
Хто? Колючий Їжачок!

***
Клишоноге Ведмежатко
Миє носик, вушка й лапки,
Рік Новий іде стрічати
Це маля сьогодні з татом.

***
Білка-пострибуха,
Що з рудого пуху,
По ялиночці стрибає,
Про гриби-прикраси дбає!

***
Тільки-но упав сніжок,
Зшив наш Заєць кожушок.
Білосніжний, як годиться,
Щоб ховатись від Лисиці.

***
Знана кумонька Лисиця
Каже хитро до Синиці:
- В рік Новий добрЕнька буду,
Про зайчат й пташок забуду.

***
Друзів радо привітаймо,
Гарне Свято починаймо!
Станьмо дружно всі у коло!
Ллється музика довкола.


Напрочуд ніжне - для малят

Кошеня напрочуд ніжне,
Біло-біло-білосніжне,
На вікні сидить, муркоче,
Під сніжок іти не хоче.

Муркотить: Свербить у лапці,
Принесіть тепленькі капці.
А іще свербить у вушку,
Принесіть бодай подушку....

Спомин про літо

Пензлі взяв Мороз-маляр
Та малює квіти.
Має він чудовий дар
Інеєм творити.
На зимовому вікні -
Проліски, рум'янок,
Білі айстри осяйні,
Хризантем поранок...
Ще й троянди - цвіт прикрас!
Білосніжні квіти,
Що в мороз зігріють нас
Спомином про літо.

Зимо, зимо!

Снігом глицю притрусило,
На смереці білка сіла,
Біля неї білченята
Почали гуртом гукати:
- Зимо, зимо, сніговице,
Білосніжна чарівнице!
Снігом землю укривай,
Від морозів захищай.
Щоб були гриби улітку,
Щоб земля зростила квітку…
Щоб комахи та звірята
Мали влітку що збирати.
Щоб тебе в пухкій обнові
Стріти знов були готові.

Зимова абетка-колисанка

Апельсин у небі синім
Білка споглядала.
Ведмежатко на калині
Грона ґрасувало.

Дощ стає сніжком узимку,
Ескімо біленьке.
Є хмарки у небі, синку, -
Журавлі сіренькі.

Зяблик, чижик відлетіли,
“И” сховалась в глИці
Іній ліг на гай та ниви.
Їжа зайцю сниться.

Йорж пливе в глибини річки,
Короп там сумує.
Лис слідів знаходить стрічку,
Мишу в нірці чує.

Нірку снігом замітає.
Огник горобини
Птаху в лісі зігріває.
Ряст чекає днини.

Сніг кружляє, наче пір’я,
Тиша з ним спадає.
У засніжене подвір’я
Фея-ніч злітає

Хата спить, стуливши вічка,
Цвіркунець за піччю.
Час казковий. Гасне свічка.
Шерех грає з ніччю.

Щогли сосен сон хитає,
Юхту мли вдягає.
Явір тишу щось питає,
та відповідає:
- Ььььььььььььььььььььььь...

Співаки

Як узимку вовченя
З гірочки з’їжджало.
Так з’їжджаючи півдня
З вітром розмовляло.
- Дужче! Дужче, вітре, дми,
Підганяй санчата!
Гарну пісню, друже, ми
Будемо співати:
У-у-у... - у вухах свист,
У-у-у... - співаємо,
У-у-у... - до співу хист
Ми обидва маємо.

Гостинна хуга

На пательні льодяній
Та на плитці крижаній
Хуга їжу готувала,
Сніговія пригощала:

- Їж, мій любий Сніговію,
Готувати добре вмію.
Пригощу тебе сніжечком,
Ще з інистеньким краєчком.

На десерт - бурульки свіжі!
Тож берись хутчіш до їжі.
Будеш нею смакувати,
Будеш гарно працювати!

Як узимку

Як узимку, біля річки
Ковзани зробивши з гички,
Куці ковзанку відкрили,
Всіх звіряток запросили:

- Казка стріне вас зимова!
Тільки є одна умова -
Ковзани самі майструйте,
Всі можливості врахуйте.

Ось їжак іде з лісочка...
Ковзани – сухі грибочки!
Білка плигає... Потіха!
Зі шкарлуп вони горіха.

Кабанець, натура груба,
Ковзани зробив із дуба.
Мишеня біжить, малята.
Ковзани, авжеж, зернята!

Тільки вовчик та лисичка
Стали осторонь від річки.
Ковзанів у них немає...
Зло добру не заважає!

Зимова колисанка

Люлі, люлі, люлі-ляй -
Спати час дитиночці,
Сон моститься, лиш поглянь,
На біленькій гілочці.

Деревця всі в кожушках
Снігових, пухнастеньких,
Диво стріхи на хатах
У зіркових насипах.

Із бурульок ксилофон
Награє мелодію.
Колискову, гноме-сон,
Заспівай, добродію!

Люлі, люлі, люлі-ляй -
Спати час дитиночці,
Сон моститься, лиш поглянь,
На біленькій гілочці.

Казкова ніч

Небо зорями рясніє,
Гасне світло по хатах...
Ніч казки в дрімоту сіє,
Щоб посходили у снах.


Ведмежий сон

Тихо у ведмедика в барлозі,
До весни, наразі, ще далеко,
Місяць, прослизнувши, на підлозі
Синім променем відбився злегка.

У колисці ведмежа дрімає,
Сон зимовий - як пухнаста лапа,
У віконце зірка заглядає…
Спи, маля, мигтить небесна мапа.


Заблукала у смереках зірка

Заблукала у смереках зірка,
Зачепилася за гілку сніжну,
Вітер уві сні дзижчить, мов бджілка,
Їй співає колискову ніжну.

А на ранок, вихром підхопившись,
Замете снігами до безкраю,
І ту зірку, до небес піднісши,
За білясту хмару заховає...


I таке бува


Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою. А мова
Йшла про свято Новорічне,
Що на півночі є звичай
Рік ялинкою стрічати,
Зелененьку прикрашати.

Пальма слухала, зітхала,
Свято дивне уявляла -
Мішуру, дзвінкі прикраси,
Сніжні насипи... І ясно,
Бідолаха шкодувала,
Що ялинкою не стала.

Вітер повно все повідав,
Балачками пообідав,
Та й приліг собі поспати,
Важко ситому літати.

І тоді вже Тигреня
Всім сказало: Ми щодня
Свято можемо стрічати.
Тільки, де ялинку взяти?
- Як щодня? Так не буває! -
Слоненя відповідає. –
Рік Новий, казав мій тато,
Раз на рік іде, як свято.
- Раз на рік?! Коли ж це буде?! -
Мавпеня мале марудить. –
Чи у Вітру запитати?
Пане Вітре, годі спати!

- О хо-хо! - зітхає Вітер,
Не дають заснути діти.
Подавай малечі свято,
Рік Новий щодня стрічати.
Тож послухайте, будь ласка,
Ніч, що прийде, - справжня казка:
Сяйвом місячним засніжить,
Співом зоряним потішить,
Принесе забави дітям,
Сріблом скрасить пальми віти -
Зодягне у файні шати,
Миколая щоб стрічати.
У святого Миколая -
Безліч іграшок, я знаю!
І тому усі малята
Роблять все, аби не спати.

Тигреня отут питає:
- Ну, а що, як засинають?
Де шукати їм гостинці?
- Під подушкою в коли-и-исці! –
Вітер крила розправляє
Та на північ відлітає.
______________________________
Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою... А мова
Йшла про свято Новорічне!
І тепер у них є звичай -
Рік Новий гуртом стрічати,
Пальму дружньо прикрашати.



Білий сон, чи сон під Новий рік


Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: cела, ниви, ліс... Усе!
Білі сни з небес несе.
Сплять у нірках мишенята, cплять у дуплах білченята, у ставочках риби сплять... Зірочки рясні іскрять.
Та не спить оце, малята, ведмежа мале брунатне. Не дає малому спати, сніг, що випав, наче вата.
- Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко оце згущене…. Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може! - меду ласого горнятко уявляє ведмежатко.
Сніг літає, сніг кружляє, землю щільно укриває...
- Це ж усе цукрова вата! - ведмежа збагнуло раптом.
Тихий стукіт у віконце... Ведмежа питає:
- Хто це?
Визирає... І... О диво! Там стоїть щось біле-біле.
- Ти мій сон? – мале питає. - Зачекай, я саме граюсь! Ще не час лягати в ліжко. Дай помріяти хоч трішки.
- Я не сон! – лунає в тиші. - Ось поглянь – у мене лижі! Я такий, як ти, ведмедик. Хутром лиш різнюсь від тебе. Тож виходь у двір, мій друже! Ніч сьогодні гарна дуже! Свято білих ведмежат та усіх лісних звірят.
- Ведмежат? Усіх звірят! Та от тільки би назад повернутися до хати, у пітьмі не заблукати, - ведмежа відповідає. Тихо двері відкриває... А за ними – ранок наче, видко все довкола, значить.
Незнайомець там чекає. Справжній він, бо не зникає. Посміхається, до речі, ще й говорить дуже ґречно:
- Що ж, знайомитись давай. І мене вже називай ти Сніжком. Ведмідь я сніжний, ріс у хащі Білосніжній. А тебе – Брунатик, знаю. Так тебе тут називають Заєць, Білка, всі пернаті. Та й табличка є на хаті.
План у нас такий, послухай... Наставляй, мій друже, вуха. Поспішаймо до Діброви, шлях до неї досить довгий. І веде той шлях повз кручу. Вітер дме отам колючий... Через гай, у сонній тиші, знадобляться, звісно, лижі... Через річечку-струмок морозець скував місток. Поспішаймо, що є сили, щоб до півночі ми встигли до Діброви вже добігти. Бо дзиґар почне там бити о дванадцятій, я знаю. Час усі по нім звіряють.
Вдвох на лижі станьмо, отже. Шлях нам здасться в них коротшим. Промайне, як уві сні. Лижі наші швидкісні!
Став Брунатик із Сніжком. Замигтіло все кругом. Понесли їх лижі живо, аж в очах їм зарябіло...
Тільки раптом - дивний гул, дужий вітер тут подув. Сніг здійнявся однією білосніжною змією...
А була то Хуртовина, Сніговія зла дружина. Казку хоче зіпсувати, ведмежат розчарувати.
Тож вона усе хурделить. Замітає... А до неї Холоднеча ще приспіла та огидно так занила.
- Що на свято поспішаймо? Ні, постійте! Я бо знаю, нас забули - Хуртовину та мене, її дитину.
Отже, з вами, друзі, підем, не пручайтеся. Не вийде! Бо, як буде нас забуто, то і вам отам не бути. Заметемо вас снігами. Ми не гратимемо з вами. Не знайти вам до обіду ані стежки, ані сліду.
Тут Брунатик наш злякався, білий ляку не піддався. Холоднечі гордо каже:
- Поведінку вашу вражу в тій Діброві кожен знає. І тому всяк уникає запросити вас на свято. З вами клопоту багато. Тож ми вас туди не візьмем, а удвох, як швидше, підем. Забирайтеся з дороги! Та несіть хутчіше ноги!
- То ви так! Тоді тримайтесь! Краще, телепні, здавайтесь! - Хуртовина закричала, закрутила, завищала. - Замету у чистім полі! Не побачите більш волі! Холоднеча вас застудить, не до свята вам тут буде!
Вихри Хузі підвивають, сніг до неба підіймають. Холоднеча холодить, лижі вкрасти норовить.
Ведмежата не здаються. За свободу гідно б'ються... Холоднечу відганяють та зубами зігрівають. А Сніжок ще приловчився, в гриву Хузі вже вчепився... І давай її тріпати, в клоччя ревно розривати.
Клоччя сніжне скрізь кружляє, ведмежатам заважає. Досягає бій вершини, бо вже гаряче, не зимно.
І отут чийсь голос чують :
- Розбишаки бешкетують?! В ніч веселощів й утіх хто здіймає вгору сніг?! Хто затіяв бійку? З ляку? Хто покаже задираку? Хто на свято йти не хоче, рік Новий стрічати отже?
Хуртовина вмить притихла.
- Від ведмедів, - каже, - лихо! Примирити я їх хтіла, ледве-ледве не зомліла. Вихри всі допомагали та добряче постраждали. Це засвідчить Холоднеча. Ось вона сидить, до речі.
Озирнулись ведмежата - Миколай спішить на свято. Віз ялинку й повернув, бо почув потужний гул.
- Кажеш, винні ведмежата? Зіпсувати хтіли свято? Не обманюйте, бо знаю, хто і де всім заважає, - тут Святий примружив очі. - І тому тепер я хочу в Хуртовини сніг відняти, Холоднечу заховати. Покараю зло отак - відішлю їх по хатах! Де сидіти їм доволі, доки вийти не дозволю!
А ведмедиків вітаю! В диво-сани хай сідають. Дуже радий їх зустріти. Миром треба дорожити!
Сніг скрипить, несуться коні. Вітерець їх жвавий гонить. Ось Діброва... Гра вогнів... Миколай... Та свято снів...
Білих снів під рік Новий. Там Брунатик повен мрій - не дає малому спати сніг, що випав, наче вата.
Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко ото згущене….
Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може!
- Меду ласого горнятко! - облизнулось ведмежатко.
......................................................

Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: села, ниви, ліс... Усе! Білі сни з небес несе.

Промінь Сонечка ясного
Хмари розганяє,
Від погідливих долоньок
Дощ колький тікає.

Кішка-хмара відлітає,
Прихопивши зливу.
Людям щастя розсипає
Сонечко грайливо!

Перш ніж Котику поспати,
Треба лапки розім'яти.
І для цього Котик має
Все, що тільки забажає.

Має м'ячика, папугу,
Має Песика за друга...
А іще веселу вдачу,
Гарний гумор у придачу!

***
Баранець та Козеня
Сперечаються півдня -
Що доконче мають знати,
Щоб могли в футбола грати.

Порося на це сказало:
- Слів гучних для гри замало.
Тож, кінчайте сперечатись,
Починаймо тренуватись!

***
Об пеньок малий Бичок
Б'є копитцями "чок-чок",
Він Лоша оце примітив,
Хоче дружбу з ним водити.

А Лоша таке гарненьке,
Білосніжне, чепурненьке
Теж копитцями стукоче,
Привітати друга хоче.

1.
Жовтогаряча краля
Сховалась у підвалі.
Коса зелена, довга...
Ну, що вгадали?.. (Морква)

2.
Він червоний, та не мак.
У городі - не буряк.
Соковитий цей сеньйор!
Що це, діти? (Помідор)

3.
Ця городина поживна.
Хоч гірка, та вітамінна.
Золотаву свитку має.
Сльози ллє, хто роздягає (Цибуля)

4.
Брат цибулі це, малята.
В нього є зубкІв багато!
Ще й гостренький на язик.
Що, вгадали? Це... (Часник)

5.
Це городня балерина,
В неї пачка вся поживна.
Ще й хрустка, мов та крижина.
Що це, діти? (Капустина)

6.
Брунатна, кругленька,
Почистиш - біленька.
Любить овоч Україна.
Це звичайна ... (Картоплина)

7.
Гляньте, діти, коренеплід.
Вінегрет без нього б зблід!
Борщ без нього? Аж ніяк!
Що, вгадали? Це... (Буряк)

8.
Парасольку нагадає,
Парашут, що не літає...
Може, це городній гриб?!
Ні, не гриб! Пахучий... (Кріп)

9.
Це городніх спецій ненька,
Кучерява, зелененька.
Вдячна їй за користь юшка.
Що, вгадали? Це... (Петрушка)

10..
У стручечку зелененькім
Намистинки є довгенькі.
Кулінарна їхня доля.
Ну, вгадали? Це... (Квасоля)

11.
Заховавшись під листок,
Зачепившись за кілок,
Причаївся, любі діти,
Зелененький... (Огірок)

12.
У городі - жовтий м’яч,
Тільки не біжить ускач.
Він у грядку наче вгруз!
Що, вгадали? Це... (ГарбУз)

13.

Ось на грядці зірка гарна!
Ще й смачна, бо кулінарна.
Чарівний то, може, сон?
Ні, не сон! А ... (Патисон)

14.

В золотих цих пірамідках
Безліч зерен апетитних.
Зерна сонячні маленькі
Люблять діти, тата й неньки (Кукурудза)

Ти знаєш, я оце прознав...
Що треба бігти на базар,
Коли захочеш, щоб тобі
Купили братика. І ти
Не знаєш, де його знайти?!
В капусті! Тільки уяви...
.........................
А що, коли качан пустий?
Чи кращий братик там не мій?
Бери, що дістається?!
А, може, він крикун, пустун
Та, ще й до того, б'ється!
Ні! Вирощу капусту сам.
І продавцям її не дам!
В капусті буде братик мій,
Я заберу її собі...
Щоб зайчик капустину ту не вкрав.
Довгенько я на братика чекав!

Спить слимак,
Сон сниться саме –
Снігу смак,
Скрипучі сани,
Сосни сиві,
Спів сузір’я,
Синь сапфірів
Святвечір’я.

Спи, слимаче,
Стужа стала -
Срібло сніжне
Став сховало.

***

Нічка ниже намистини
На незриму ниточку.
Наряджає небо ними,
Начепивши низочку.

***

Місяць маревом мандрує,
Медом маже межі.
Маслом мальву, млин малює...
Мідяні мережі.

Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: cела, ниви, ліс... Усе!
Білі сни з небес несе.
Сплять у нірках мишенята, cплять у дуплах білченята, у ставочках риби сплять... Зірочки рясні іскрять.
Та не спить оце, малята, ведмежа мале брунатне. Не дає малому спати, сніг, що випав, наче вата.
- Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко оце згущене…. Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може! - меду ласого горнятко уявляє ведмежатко.
Сніг літає, сніг кружляє, землю щільно укриває...
- Це ж усе цукрова вата! - ведмежа збагнуло раптом.
Тихий стукіт у віконце... Ведмежа питає:
- Хто це?
Визирає... І... О диво! Там стоїть щось біле-біле.
- Ти мій сон? – мале питає. - Зачекай, я саме граюсь! Ще не час лягати в ліжко. Дай помріяти хоч трішки.
- Я не сон! – лунає в тиші. - Ось поглянь – у мене лижі! Я такий, як ти, ведмедик. Хутром лиш різнюсь від тебе. Тож виходь у двір, мій друже! Ніч сьогодні гарна дуже! Свято білих ведмежат та усіх лісних звірят.
- Ведмежат? Усіх звірят! Та от тільки би назад повернутися до хати, у пітьмі не заблукати, - ведмежа відповідає. Тихо двері відкриває... А за ними – ранок наче, видко все довкола, значить.
Незнайомець там чекає. Справжній він, бо не зникає. Посміхається, до речі, ще й говорить дуже ґречно:
- Що ж, знайомитись давай. І мене вже називай ти Сніжком. Ведмідь я сніжний, ріс у хащі Білосніжній. А тебе – Брунатик, знаю. Так тебе тут називають Заєць, Білка, всі пернаті. Та й табличка є на хаті.
План у нас такий, послухай... Наставляй, мій друже, вуха. Поспішаймо до Діброви, шлях до неї досить довгий. І веде той шлях повз кручу. Вітер дме отам колючий... Через гай, у сонній тиші, знадобляться, звісно, лижі... Через річечку-струмок морозець скував місток. Поспішаймо, що є сили, щоб до півночі ми встигли до Діброви вже добігти. Бо дзиґар почне там бити о дванадцятій, я знаю. Час усі по нім звіряють.
Вдвох на лижі станьмо, отже. Шлях нам здасться в них коротшим. Промайне, як уві сні. Лижі наші швидкісні!
Став Брунатик із Сніжком. Замигтіло все кругом. Понесли їх лижі живо, аж в очах їм зарябіло...
Тільки раптом - дивний гул, дужий вітер тут подув. Сніг здійнявся однією білосніжною змією...
А була то Хуртовина, Сніговія зла дружина. Казку хоче зіпсувати, ведмежат розчарувати.
Тож вона усе хурделить. Замітає... А до неї Холоднеча ще приспіла та огидно так занила.
- Що на свято поспішаймо? Ні, постійте! Я бо знаю, нас забули - Хуртовину та мене, її дитину.
Отже, з вами, друзі, підем, не пручайтеся. Не вийде! Бо, як буде нас забуто, то і вам отам не бути. Заметемо вас снігами. Ми не гратимемо з вами. Не знайти вам до обіду ані стежки, ані сліду.
Тут Брунатик наш злякався, білий ляку не піддався. Холоднечі гордо каже:
- Поведінку вашу вражу в тій Діброві кожен знає. І тому всяк уникає запросити вас на свято. З вами клопоту багато. Тож ми вас туди не візьмем, а удвох, як швидше, підем. Забирайтеся з дороги! Та несіть хутчіше ноги!
- То ви так! Тоді тримайтесь! Краще, телепні, здавайтесь! - Хуртовина закричала, закрутила, завищала. - Замету у чистім полі! Не побачите більш волі! Холоднеча вас застудить, не до свята вам тут буде!
Вихри Хузі підвивають, сніг до неба підіймають. Холоднеча холодить, лижі вкрасти норовить.
Ведмежата не здаються. За свободу гідно б'ються... Холоднечу відганяють та зубами зігрівають. А Сніжок ще приловчився, в гриву Хузі вже вчепився... І давай її тріпати, в клоччя ревно розривати.
Клоччя сніжне скрізь кружляє, ведмежатам заважає. Досягає бій вершини, бо вже гаряче, не зимно.
І отут чийсь голос чують :
- Розбишаки бешкетують?! В ніч веселощів й утіх хто здіймає вгору сніг?! Хто затіяв бійку? З ляку? Хто покаже задираку? Хто на свято йти не хоче, рік Новий стрічати отже?
Хуртовина вмить притихла.
- Від ведмедів, - каже, - лихо! Примирити я їх хтіла, ледве-ледве не зомліла. Вихри всі допомагали та добряче постраждали. Це засвідчить Холоднеча. Ось вона сидить, до речі.
Озирнулись ведмежата - Миколай спішить на свято. Віз ялинку й повернув, бо почув потужний гул.
- Кажеш, винні ведмежата? Зіпсувати хтіли свято? Не обманюйте, бо знаю, хто і де всім заважає, - тут Святий примружив очі. - І тому тепер я хочу в Хуртовини сніг відняти, Холоднечу заховати. Покараю зло отак - відішлю їх по хатах! Де сидіти їм доволі, доки вийти не дозволю!
А ведмедиків вітаю! В диво-сани хай сідають. Дуже радий їх зустріти. Миром треба дорожити!
Сніг скрипить, несуться коні. Вітерець їх жвавий гонить. Ось Діброва... Гра вогнів... Миколай... Та свято снів...
Білих снів під рік Новий. Там Брунатик повен мрій - не дає малому спати сніг, що випав, наче вата.
Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко ото згущене….
Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може!
- Меду ласого горнятко! - облизнулось ведмежатко.
......................................................

Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: села, ниви, ліс... Усе! Білі сни з небес несе.

Фарби з пензликом гуляли,
Гарний ліс намалювали.
А у лісі тім – ялинку,
На ялиночці – хатинку.
У хатинці хто, малята?
Ну, звичайно, білченята!

***

Фарби з пензликом гуляли,
Різних звірів малювали –
Ось колючий їжачок
Із зайчам знайшли грибок.
Ведмежа, вовча й лисичку
На печеню звуть до річки.

***

Фарби з пензликом гуляли,
Ще й ставок намалювали.
У ставочку тім - водичка,
Зграйка рибок невеличких.
Лепешняк із вітром грає,
Жабенят тим звеселяє.

***

Фарби з пензликом гуляли,
Поле хлібне малювали.
А у полі - колоски,
Золоті в них сорочки.
Маки зрідка червоніють,
Ще й волошки ген синіють.

***

Фарби з пензликом гуляли,
Небо синє змалювали.
В синім небі сонце сяє,
Ліс та поле зігріває.
Ось з’явилася хмарина,
Відчуває дощ пташина.

***

Фарби з пензликом гуляли,
Ніч чарівну малювали -
Зірочки у небі сяють,
Човен-місяць пропливає.
Хто влітає до віконця?
Гарний сон, до сходу сонця!

Як розумним хочеш стати -
То навчись скоріш читати.
Хто читати ще не може -
Тим "Абетка" допоможе.

Лиш "Абетку", друже, вІзьмеш -
У предивний світ увІйдеш,
Різні літери побачиш,
Риси кожної відзначиш.

З літер тих слова складуться,
По книжкАх нарАз зберуться.
Ну, а ти з книжОк пізнаєш
Геть усе, що забажаєш:

Про моря та океани,
Про пустелі та савани,
Про звіряток загадкових,
Про цікаве та чудове.

Згідно, друзі, з розпорядком
Йшли слони на фіззарядку.
Перший каже їм: Хлоп’ята,
Ноги вранці наче вата!

Не бажають підкорятись,
Фізкультурою займатись.
Може, краще нам здрімнути,
Про зарядку цю забути.

Другий мовив: Певна річ!
Коротенька в липні ніч!
Тільки ляжеш, друзі, спати,
Починають тут гукати:

- Піднімайсь! Бiжи! Шикуйсь!
Не лінуйсь! Крокуй! Тренуйсь!..

Третій їм не заперечив,
Повідомив ще, до речі,
Що у нього від зарядки
Упрівають навіть п’ятки.

Бідні вуха геть заклало
Від команд тих: Вліво! Вправо!
Кроком руш! Не відставай!
Витрішки не продавай!

Та й четвертий не пручався.
Правда, дуже здивувався:
– Як це так - не відставати?!
Треба ж часом позіхати!

П'ятий гойдалку зайняв,
Колискову заспівав:
– Баю-бай, пустунки-ніжки,
Відпочиньте, любі, трішки...

Позабувши про зарядку,
Шостий вийняв шоколадку.
Шоколадка не проста,
Бо обгортка золота!

Сьомий тільки те узрів,
Так одразу ж відповів:
- Довше спати? Звісно, ні!
Не підходить це мені!

Пропустити свій сніданок?
Зіпсувати гарний ранок?

Восьмий тут не розгубився,
Вмить на кухні об’явився -
Кашу їсть, омлет свіженький,
П'є компот ще гаряченький.

Бо гуляти, не поївши, -
Це собі робити гірше...

А дев'ятий розсміявся,
Хоч ні в чім не розібрався.
Біля річки примостився,
Квіточками захопився.

Синій квіт тож небом став,
Жовтий сонце нагадав,
Білий - сніг, а червоненький
Та рожевий - карамельки.

І лише десятий, друже,
Полюбив зарядку дуже.
Він раненько прокидався,
Бігав, довго тренувався.

Посвіжів, зміцнів, підріс -
Інших значно переріс!
Радить нам: Із розпорядку
Не викреслюй фіззарядку!

Абажур зірчАстий... Синій.
Барлогу снігом замело.
Водойма тиха вже й зимна.
Гать крижана, неначе скло.

Ґринджоли зорі оглядають,
Димар пічний димком курИть.
Електрик-місяць випливає...
Єнот проспав чарівну мить!

Жак кришталивий у калюжі.
ЗабІг малюнків на вікні.
«І» обернулось в іній, друже.
Їжак їсть жолудь уві сні.

Йоржу примарилась лисиця,
Калиною ведмедик снить.
Лось упіймав за хвіст жар-птицю,
Мрій табунець згадавши вмить.

Ніч зерна тиші засіває -
Орябок ловить на льоту.
Плаща снігур-кравець ладнає,
Річ знадобиться у сльотУ.

Слимак на крилах ночі лине,
Тим'ян у небі там цвіте.
Узлісся все пороша вкрила,
Фантазій рій казки плете.

Хвоїнок чути срібний дзенькіт -
Цимбали начебто звучать.
Чарівна музика тихенька -
Шедевр, що втішить і вовчат.

Щупак зітхнув у річці сонно:
- Ь
ЮгА зі снігом узялись
Ялинки прикрашати знову,
Різдво Святе надходить скрізь.

У кращім магазині,
Де забавки чарівні,
”Дитячу Залізницю”
Андрійкові купили.
Ту забавку хлопчинка
Понад усе чекав -
Для неї біля ліжка
Він місце підшукав.
«Дитячу Залізницю»
Поставить десь напроти -
Отак, щоб дотягтися,
Та не завдати шкоди.
По вечорах дарунком
Хлопчинка буде грати,
Кабіною з приладдям
Тут ліжко може стати.
У ній сидить Андрійко,
Справдешній машиніст,
Біжить по рейках потяг...
І от уже блищить
Нічна на небі зірка.
Та машиніст не спить -
За приладами стежить,
Вивчає рейок мить.
За вікнами спливають
Міста, ліси, поля,
Стрімкі потоки й ріки,
Безкрайні ще моря.
На станціях стрічають
Той потяг, як завжди,
Сідають пасажири.
І от він знову мчить
У будь-яку погоду -
Будь серпень, лютий...
Ну! У спеку та в негоду
Спішить удалину -
Несеться по рівнинах,
А потім по низинах,
Біжить повз полонини,
Пустелі й у степах...
Несеться крізь тунелі,
Над ріками несеться,
Бряжчать його колеса
По різьблених мостах.
По рейках поспішає,
Мов бджілка та літає.
І бачать гарний потяг
Усі то тут, то там.
Андрійко отже грає...
Та раптом засинає.
І сниться сон хлопчині...

Він там керує дивним,
Справдешнім темно-синім,
Швидким локомотивом.

Сьогодні ведмежата - на кухні кухарята! Усі наділи ковпачки та білосніжні фартушки.
Що готуватимуть? Обід! Підготувалися, як слід.
Смачне меню — в нім: борщ, омлет, салат, узвар. Немов бенкет!

Ось посуд вишикувався в ряд: каструльки, сковорідки...
- Хоч мають кУхарський наряд, на жаль, малі ще дітки, - це чайник гучно засвистів.
Тут сірники згадали про те, що зроду малюків до них не підпускали...
- Не підпускали! Згоден, так! - тут ніж сказав суворо. - Пожежа, має знати всяк, жахливішим є словом! А, що до мене, хоч сяйний, та для дітей - не втіха, блищу бо лезом я своїм, відомо, не для сміху.
- Який там сміх? - плита веде. - А газ? Це небезпечно! Як без потреби десь іде — це лихо, безперечно!
- Буль-буль! - щосил забулькав кран. - Вода буває різна. Гаряча вразить геть до ран! Тому є дуже грізна.
Електроміксер дзизнув:
- Дзу-ум! Отут було б доречно, запам'ятати, що вже й струм на дотик небезпечний!
- Спасибі, друзі, вам усім! - Ведмедиця сказала. - Ви несете підмогу в дім. ЗавждИ про це я знала. А для веселих кухарят підпорою я буду. Та зауважень слушних ряд ніколи не забуду.
Кипить робота, борщ кипить... Малюк омлет збиває. Силань узвар наллє за мить. Мисько допомагає.
Приїхав тато на обід. Усі його стрічають. А Карапуз біжить услід - борщем він пригощає.
-Удавсь обід, немов бенкет! - радіють ведмежата. - У кухарів є свій секрет! - сміються кухарята.

Піжаму Малюк цілий вечір шукав.
Де неї поклав, достовірно не знав. Шукав попід ліжком, шукав на канапі, шукав поза кріслом, у маминій шафі... Пропала піжама! Братів запитав.
І далі Силань, як зумів, з'ясував:
- За бОртом піжама твоя пропливала, я саме на вахті стояв за штурвалом.
Плила все, плила ... Корабель обганяла. Піжаму Медуза весь час приміряла.
Медузі піжама здалася на виріст, а тут Кашалот понад хвилями виріс. На сЕбе піжаму притьмОм зодягнув, залігши на дні моментально заснув.
- БулО все не так, - Карапуз підморгнув. - Піжаму твою наш кавун натягнув! По грядці од ранку в піжамі гуляв. Я думав, її кавуну ти віддав.
- Та ні! Все не так! - тут Мисько закричав . - Піжаму твою горобець відібрав! Літає в піжамі, лякає котів. Лишились котяри вже спОкою й снів.
- Ха-ха! Тільки, ні! - Карапуз підхопив. - Піжаму твою горобець загубив. Знайшов ту піжаму, кажу ж, кавунець.
- Чи буде, нарешті, гадкАм цим кінець?! - змішався Малюк тут, роззявивши рота.
- Кавун завітав до бістро Кашалота, - Силань відповів. - Тільки море штормило. Піжаму оту наче хвилею змило. Я чую - "рятуйте!". Дивлюся - кавун. Спустив отже шлюпку, та й витягнув. Ну... Кавун повернувся на грядку. А от, піжаму твою прихопив Кашалот!
І тут входить мама й оце шепотить:
- Я вийшла у двір - бачу, окунь сидить.
У смужку піжама на ньому! Так от, питаю: "Де взяв?".
- Передав кашалот! - той окунь повідав. На хвостик устав - піжама злетіла, а окунь пропав.
Всі речі, Малюк, полюбляють порядок. Клади їх на місце без ліні й пригадок. Тоді, як на місці все буде лежати, не стане потреби ті речі шукати.

Ранок. Дзеленчить будильник. Грюкнув, брязкнув холодильник. Засвистів у кухні чайник. Відкрутивсь у ванній краник.
Зашуміла враз вода:
- Я вам друг, а не біда.
Мийте носики та вушка. Любить бруд лиш паця-хрюшка.
Йдуть умитись ведмежата. Йдуть Малюк, Силань завзятий. Йде Мисько!
Де ж Карапуз? Він бува не боягуз?
Ні! Бо справа тут у милі, а точніше - в мильній піні.
Тож, малий лежить, сопе... Умиватися не йде!
А тим часом ведмежата, чисті вже, мов кошенята, бешкетують на межі.
- Діти, снідати біжіть! - це Ведмедиця їх кличе.
Карапуз сховав "обличчя". Бо не може він ніяк побороти мильний страх.
Та лежати все ж набридло.
Карапуз устав несміло, знехотя до крану йде...
Підійшов... І тут... Еге!
На поличці всілось вміло, не повіриш, диво-мило!
В круглій мильниці хихоче та ще браво так лопоче:
- З новим днем тебе вітаю та здоров'ячка бажаю! А здоровим щоб рости, маєш чистим бути ти. В цьому я тобі охоче допоможу, як захочеш.
Карапуз, як це почув, губки враз отак надув і промовив вередливо:
Не люблю тебе я, мило. Пам'ятаю, як, доречі, не було зі мною ґречним. Як мене не раз кусало. Що, гадаєш, це замало?!
- Не гадаю, - каже мило. - Бо кусати не хотіло. Сам ти вічка не закрив, як у піні носик мив.
Я ж у піні як розтану, всього бруду вмить не стане. Злі мікроби повтікають, та хвороби позникають!
Мило в пишній піні грало, мильні бульбашки пускало. Мильні бульбашки пускало, Карапуза умовляло.
І умовило, нарешті!
І тепер малий найпершим, тільки ранок забринить, умиватися безпечно з насолодою біжить.

Скік-скок, скік-скок... Сад, стежинка... Колобок! М'ячик червоненький! Тин же височенький.
М'ячик - скік, та м'ячик - скок! Дуже спритний колобок.
Він стрибає вище даху! Налякав на гілці птаху. Усередині пружина? Бо злітає понад тином!
Полетів тож, закружляв... На дорогу ген упав.
На дорогу він упав! По дорозі поскакав...
Мельтішать кругом машини, шурхотять по бруку шини, дуже грізно, не привітно:
- Тут для нас зелене світло! Для тебЕ бо, пішоходе, є належні переходи. Наче зебра ті доріжки, знають це звичайні кішки.
Світлофор мигтить: Куди?!
Гальма зойкають: Зажди!
Карапуз біжить навскач, упіймати хоче м'яч.
- Не біжи, - Малюк гукає, - вантажівка повертає!
Та у вухах вітер свище. Вантажівка ближче... ближче...
Тут Мисько й Силань удвох...
Йой! Ох-ох! Ох-ох!
Переймають непосиду.
Вантажівка гучно: Їду-у-у! Сторонися! Йди з дороги! Та й унось найшвидше ноги!
Що буде?!
Та приспів тут постовий. Наказав машині:
- Стій!!!
От!
Хто тут винен? Чий це м'яч?! Що за крики? Що за плач? Та чия це поведінка руху визвала зупинку? Хто забув із цих хлоп'ят, що дорога - це не сад? Про життя своє не дбає?! Друзів хто не поважає?
М'ячик наче побілів. Карапуз почервонів - зрозумів, що винуватий. У садочку треба грати!

По сніданочку в саду ведмежата гарно грають.
Закінчивши чехарду, спільно казочку складають. Казка ця про квіти є, квітнуть там: ірис, рум'янок, мак, дзвіночок, і, авжеж, цвіт троянд - пахкий серпанок.
Дружно, весело живуть. Не гнівлять, не ображають. Квіточки малі ростуть, маму й тата поважають.
Цвіт дзвіночків кожен день будить їх на фіззарядку:
- Дінь-дон-дінь...
Прокидатися не лінь. Всі бо держаться порядку.
Тут нема чваньків-квіток, бо ніхто не зазнається. Всім стачає пелюстОк, сонця вдосталь дістається.
В дружбі з бджілками вони, спів птахів квіткам - утіха.
Тільки що це?! Бур'яни! На чолі - пирій. Йой, лихо!
Йдуть ворожих військ ряди на квітучу ту державу. Гасло їх - "Не пощади!". Боягуз зі стрАху зрадив.
Стогнуть крихітки рясні — топчуть їх бо вражі ноги.
- Хто є поруч, підможіть! - пролунав сигнал тривоги.
Мак ліхтарик запалив, вогник цей попереджає: Крийсь, малечо, у траві! Ворог лютий наступає!
Та хоробрі всі квітки, їм таїтись не пристало.
- Не пройдуть тут вороги! - це настурція сказала.
- Не пройдуть! - гримить майдан: флокси, айстри та жоржини... - В нас загонів хоч нема, та зате ми всі єдині!
І отут-бо, уявіть, щоб квітки ті врятувати, гурт сміливців об'явивсь. Як сміливих хлопців звати?
Карапуз, Малюк, Силань та й Мисько, узявши сапи, "SOS" аларм лиш пролунав, бур'янів чухрають лапи.
Рвуть із коренем вони підлі ворога загони. Переможений пирій!
Будуть чистими газони.
Річ вітальну сад веде, в ній усім він нагадає:
- Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!

Увага!!! В Інтернеті, в тому числі в YouTube, часами зустрічаються вірші, які не належать мені, але підписані моїм ім'ям. Зокрема це вірші про воду, до Дня Перемоги. Щоб визначити справжнього автора вірша, достатньо ввести в пошуковик кілька значимих слів із наданого тексту. Що я, до речі, робила. Та, на жаль, не всі власники сайтів хочуть робити правки, щодо зміни авторства.


Нічка зорі гаптувала,
Тихо пісеньку співала:
- Спи в барлозі, ведмежатко,
В нірці жваве мишенятко,
Спи в гніздечку, горобцю,
А в ставочку, окунцю...
Баю-бай...

Спіть, усі, хто де вмостився,
Сон-казкар до вас явився -
У дупло до білченяти,
В тепле лігво до вовчати,
До зайчати, що в кущах,
Та в мурашник до мурах.
Баю-бай...

Ну, а в нього... У торбині -
Казочки всілякі дивні
Для зайчати й ведмежати,
Для вовчати й мишеняти,
Білченяті й горобцю,
Ще мурасі й окунцю.
Баю-бай...

Ара* БУсла навістила!
Білка борщ із ним варила.
Воду лляли в казанок,
Гриб в окріп поклали в строк.

Ґедзь узяв у лісі хмиз,
ДрОва їм Бобер привіз.
Ему зблизька походжала -
Єдність їй імпонувала.

Жук приніс петрушку з дачі.
Заєць - капустину, наче.
Індича - буряк, томати...
Їжачок - квасолю й м'яту.

Йогурт Кізка готувала.
Кріп Лисиця достачала.
Лось накраяв картоплину,
Миша - моркву й цибулину.

Носоріг прислав приправу.
Окунь пробу зняв на славу.
Півник друзів зазиває -
Рись їх радо зустрічає.

Стіл накрито. Борщ духмяний!
Тигра всі шукають марно...
- У відрядженні він, значить, -
Фретка всім гостям тлумачить.

Хом'яка та вуженя,
Цвіркуна та жабеня
Черепаха пригощає.
Шершень борщ той вихваляє.

Щука сіла обік Ара:
- Ь-ь-ь!
'Юрма борщик наминала.
'Як, на все це подивився...
Та й до гурту долучився.

* папуга

Нащо котику ті вуса?
Хто, малята, знає?
Може, видним бути мусить?
Чи в старого грає -
Може, праця вся котяча
Вже його не тішить?
Що, малята? Може, стАрчить?
Говоріть хутчіше!
Ну, звичайно, вуса пишні
Зовсім не для слави.
Не для виду, не для жартів
І не для забави.
Котик ними відчуває,
Хто є поруч, близько...
Хто до нірки поспішає
Зі шнурком-хвостиськом?
__________________________

Що й де їсти? Що не слід!
Що готують на обід?
Вуса ті антени є!
Ними світ кіт пізнає.

А
Акула, взявши акварель,
Малює фарбами форель,

Б
Бегемот у мулі мріє
Про банан, що в джунглях зріє.

В
Вепру Вовк казки складав,
Поросяток трьох згадав.

Г
Гуска голосно гогоче,
Горошину з’їсти хоче.

Ґ
Ґедзь надумав ґречним стати -
Більш нікого не кусати.

Д
Дятел дерево рятує,
Довгоносиків чатує.

Е
Ему - птаха екзотична,
Емі дуже симпатична.

Є
Єнот не звик байдикувати -
Вже йде Єхидні одяг прати.

Ж
Журавель до жаб повідав:
- Ще наразі не обідав!

З
Зебра зуби лікувала,
За дантиста Зубра мала.

И, І
- “И”, – сказав Індик до Фретки, -
Це є літера абетки.

Ї
Їжачисі Їжачок
Ніс букет із квіточок.

Й
Йорж-умілець у ставочку
Вишив Коропу сорочку.

К
Короп Качечці вклонився,
Вишиванкою хвалився.

Л
Лис зібрав лисичок бочку,
Бо лисички ті - грибочки

М
Миша місяць виглядає,
Місяць сир їй нагадає.

Н
Носоріг, на носі ріг,
Випікав собі пиріг.

О
Олениха оленя
Вчить вмиватися щодня.

П
Півень скаржиться Папузі:
- Не ростуть от пальми в лузі!

Р
Равлик ріжок двійко має,
Ними світ довкіл сприймає.

С
Слоненя до Сонця пнеться,
Хоботком от-от торкнеться.

Т
Тигр на юнгу хоч не вчився,
Втім у тільник нарядився.

У
Удав вужів малих навчав,
Хвіст за указку слугував.

Ф
Фламінго – майстер галушок,
Зодяг рожевий фартушок.

Х
Ховрашок у зимні днини
З хом'яком печуть хлібини.

Ц
Цап цвяхів набив у стіни,
Буде вішати картини.

Ч
Чапля ходить по містках
У червоних чобітках.

Ш
Шершень-швець джмелю й джмелятам,
Гарні шуби зшив на свято.

Щ, Ь
Щука й Щур не схожі, друже.
Тільки от зубасті дуже!

Ю
Юрик – стриж, а от юрОк...
Це малесенький в’юрок!

Я
Яром ящірка блукала
Стиглі ягоди шукала

Ь
Знак м’який “Ь” у яр скотився,
На стебельці примостився.

У хатиночці край лісу,
Де грибів чимало й хмизу,
Піч із хатньою Мітлою
Гарно ладять між собою.

Дві гостинні господині,
Ситно й затишно в хатині -
Борщ гарячий у Печі,
Хліб духмяний, калачі...

Куховарить Піч завзято.
Підмете Мітла всю хату,
Ще й до лісу зазирне,
Ягід стиглих набере.

От іде Мітла до лісу,
Хто сховався серед хмизу?
Та це ж Кошичок-Плетінка,
Берестові бік та спинка!

Під ялинкою сидить
І тихенько бубонить:
- Працювала, не хвинтИла,
Поки ось не захворіла.

А тепер, коли вже хвора
Відіслали, звісно, з двору.
Зачинили навіть хвіртку,
Бо знайшли в Плетінці дірку!

Все, що ревно назбираю,
Сил донести вже не маю!
Ягідки й усі грибочки,
Розсипаю по лісочку.

- Не зітхай, Плетінко, гірко,
Залатаю миттю дірку, -
Будеш знову ти гарненька,
Працьовита й веселенька, -

Їй Мітла відповідає,
Ще й про Піч розповідає.
- З нами, - каже, - ти віднині
Зможеш мешкати в хатині.

Піч нам їжу приготує,
В хаті гарно приберу я,
Ну, а ти вcім із лісочка
Принесеш на борщ грибочків.

Не Мітла - а сравжнє диво!
Робить справно все та вміло -
БЕрест миттю відшукала,
Ним Плетінку залатала.

Вдячна їй тепер Плетінка
- Не болить моя вже спинка,
І гриби, позбувшись вади,
Буду радо я збирати!

Троє тож уже в хатині -
Піч, Мітла й Плетінка нині.

Йде ранесенько Плетінка,
Берестові бік та спинка,
За грибами до лісочку,
Бачить — Пилка на пеньочку.

Геть безрадісна сидить -
Зуб сталевий їй болить.
Затупивсь, завдав турботи -
Бо звільнили ще й з роботи.

- Загублюсь у цім лісочку,
Заржавію на пеньючку, -
Нарікає Пилка бідна, -
Бо нікому не потрібна.

- От і я була такою,
Дуже хворою, сумною,
Тільки подруга Мітла
Знай, мені допомогла, -

Їй Плетіночка киває,
До хатини зазиває.
- Попроси Мітлу, - говорить. -
Допоможе, не відмовить.

Пилці всі безмежно раді.
- Не хвилюйся, любо, - радять. -
Зуба зцілимо, не бійся.
З нами, Пилко, оселися.

Тож їх четверо віднині,
Дружньо й весело в хатині.

Хто готує, хто мете,
Хто до лісу вранці йде,
Пилка тАкож не дрімає,
Хмиз та дрова запасає.

От працює якось Пилка -
Ріже дрова на пригірку...
Раптом бачить ― а повз хату
Йде зажурена Лопата.

Йде повільно, шкутильгає -
Держака чомусь немає.
- Обламавсь, мабУть, сердешно?! -
Запитала Пилка гречно.

Потрухлявів? Не журися!
Бо зроблЮ новий, не бійся.
Будеш знову ґаздувати -
У городі працювати.

Так, - відмовила Лопата, -
Працювала зАвжди радо.
А тепер, як стала хвора,
Відіслали, звісно, з двору.

- От і я була такою,
Дуже хворою, сумною,
Тільки подруга Мітла
Знай, мені допомогла. -

Пилка їй відповідає,
До хатини зазиває. -
Попроси Мітлу, - говорить, -
Допоможе, не відмовить..

Всі Лопаті дуже раді:
- Не хвилюйсь, Лопато, радять!
Будеш мешкати вже з нами
Та займатися грядкАми,

От живуть уже вп'ятьох,
Веселіше ніж удвох.

Хто готує, хто мете,
Хто до лісу вранці йде,
Хто дрівцята запасає,
Хто грядкИ, поглянь, копає.

От копала якось грядку,
Жвава зцілена Лопатка,
Бачить раптом - поза тином
У травичці сяйво дивне.

Щось кругляве там лежить,
Наче сонечко блищить.
Підійшла отож Лопата...
А то мідний Таз, малята!

По-під сонечком куняє
Та з ясним промінням грає.

- Бідний, Тазе, певно й ти
Потерпав від марноти , -
Каже тут йому Лопата. -
Та тебе приймемо радо.

У хатинці, як-не-як,
Справи є на кожен смак.
От, наприклад, послугуєш -
Нас варенням почастуєш.

- Насміхаєшся, Лопато?
Позабутий я? Неправда!
Сам пішов від марноти -
Щоб не нидіти, як ти.

Я блищу, горю та сяю,
Сонце блиском затемняю,
Жереб гідний мав дістати -
Землю нашу осявати.

Звичні справи та труди -
Для таких нікчем, як ти, -
СпИшна Таз їй відмовляє. -
На плітки часу не маю.

Мушу зараз працювати.
Світло всім довкіл давати.
Через зайві балачки
Геть зів'януть квіточки!

Сам лишився Таз лежати,
На травичці загоряти.
Та й Лопаті не пристало
Час губити. Справ чимало!

Дні погідливі стоять...
Чим, скажіть, не благодать?
Уночі пихатий спить,
Вдень, звичайно, поблищить...

Ані справ, ані турботи.
Всі турботи — це дрібнОта!

Та от часом так буває -
Дні погідливі спливають.
Не помітив мідний Таз,
Небо в хмарах стало враз.

Дощ із хмар тих припустив.
Ну, а там... і зачастив!

День іде! Йде два! Йде три...
Мокнуть трави й чагарі.
Мокне Таз, тьмяніє він,
Та від крапель тільки дзвін

Таз понуро видає:
- Де ж покликання моє?!
Сонце де? Де буйний квіт?
Спохмурнів неначе світ!

Зрозумів свій прорахунок.
Сонця сяйво - мій рятунок!
Без яснОго не блищати -
Скніти тільки й пропадати.

Зрікся друзів я, зазнався -
Тож тепер ні з чим зостався.

- Хто тут стогне? - чує Таз, -
Хто на поміч кличе нас?
Хто не хоче більше скніти?
Хто бажає вже дружити?

Бачить Таз - так це ж Плетінка,
Берестові бік та спинка,
Вранці з лісу повертає
Та до нього промовляє:

- Любий друже, не журися,
З нами разом оселися,
Чули ми - що фахівець,
На варенні бо знавець.

Таз радіє: Хист зберіг!
Піч спече смачний пиріг.
Будем дружно чаювати,
Негаразди забувати.

Величатися негоже!
Відтепер я насторожі -
Щоб когось не засмутити,
В мирі треба зАвжди жити.

Добра справа гідна слави,
Бо не марна то “забава”,
ЗазвичАй цій справі вслід
Виростає гарний плід.

Не боюся вже роботи,
Подолаю всі турботи.
Хочу вмінням я своїм
ПринестИ гаразди в дім.


Шестеро вже друзів втім!
....................................

А тут зима...

Добре друзям у хатині.
Хоч і зимно за вікном.
На столі — оладки дивні,
Ще й узвар із пирогом.

У дворІ сніжок кружляє,
Казка в шибку заглядає.
Жаром стали вже дрова.
Сон набув свої права.

Стежкою прямує жук - шух-шух, шух-шух...
У траві дзвенить комар - Дзи-и-и, дзи-и-и... Пісняр!
Бабка крильцями стрекоче - Во-о-о... очі!
Джміль звернувсь до бджілки красно:
- Дж-ж-ж! Порахуй усіх, будь ласка.
Бджілка лічить, всі дзижчать:
- Раз, два, три, чотири, п'ять!

Лічилочка

На узліссі ген ялинка,
Зеленесенька хустинка.
Край ялиночки - грибок.
При грибочку - козубок,

З бЕресту боки й кути.
Я ховаюсь, водиш ти.


Подружки

На узліссі, біля річки,
Пиріжки пече лисичка,
Ще й складає їх у ринку,
Пригостити хоче білку.

Бо в хатинці біля річки
Білка подруга й лисичка
Будуть разом чаювати,
Пиріжками смакувати.


Лопотуньки-топотушки

Лопотуньки-топотушки -
Піднесіть, зайчата, вушка.
Хто бiжить? Лисиця!
Куцi, не баріться!

Забігли до нірки,
Недалечко гiрки.
Лисиця прийшла...
Зайчат не знайшла!

Апельсин у небі синім
Білка споглядала.
Ведмежатко на калині
Грона ґрасувало.

Дощ стає сніжком узимку,
Ескімо біленьке.
Є хмарки на небі, синку, -
Журавлі сіренькі.

Зяблик, чижик відлетіли,
“И” чаїться в глИці
Іній ліг на гай та ниви.
Їжа зайцю сниться.

Йорж пливе в глибини річки,
Короп там сумує.
Лис слідів знаходить стрічку,
Мишу в нірці чує.

Нірку снігом замітає.
Огник горобини
Птаху в лісі зігріває.
Ряст чекає днини.

Сніг кружляє, наче пір’я,
Тиша з ним спадає.
У засніжене подвір’я
Фея-ніч злітає

Хата спить, стуливши вічка,
Цвіркунець за піччю.
Час казковий. Гасне свічка.
Шерех грає з ніччю.

Щогли сосен сон хитає,
Юхту мли вдягає.
Явір тишу щось питає,
та відповідає:
- Ььььььььььььььььььььььь...

Раз, два, три, чотири, п'ять.
У ставочку риби сплять:
Щука, короп, йорж, карась.
Причаївся в мулі язь (в'язь)!
В схованки ходімо грати,
Беріжком не тупотати.
Щоб рибин не розбудити,
Тихо будемо лічити.

Раз, два, три, чотири, п'ять...
Хто не сховався -
Той упіймався.
Хто позаду став -
Той уже програв.
Я йду!

Вирушив якось гончар на базар,
Віз у візочку нехитрий товар.

Горщики віз він на будь-який смак.
Та ненароком забрів у рівчак.

Поки візок свій гончар визволяв,
Горщик маленький, скотившись, упав.

Проте, не помітивши зовсім утрати,
Поїхав умілець свій крам продавати.

Лежить отже горщик забутий у лузі,
А тут ще й на дощик збирається, друзі.

Хмарки позбігалися. Вітер дме дужче...
Та горщик важкенький, його він не зрушить.

Хто як, і хто де – всі ховаються швидко.
Бо дощ не бариться змочити до нитки.

Додому біжить невеличка Мураха.
Напевно, не встигне мала бідолаха.

Та от, бачить - горщик лежить на галявці,
Залізла тямуща й сидить, мов у хатці.

Хоч краплі дощу на той горщик стрибають,
Всередині сухо. Вода не сягає.

Аж чує Мураха, хтось плигає зовні,
До горщика цього, та кличе: На поміч!

Та це Жабеня, що від Чаплі тікає.
- Стрибай-но у горщик! – Мураха гукає.

Сидять от у горщику Жабка й Мураха.
Їм затишно в ньому, немає бо стрАху.

Та чують, що знову хтось кличе: На поміч!
І бачать, Лисиця Зайча в траві ловить.

- Хутчіше до нас у цей горщик біжи! –
Мале Жабеня до Зайчати кричить.

Зайчатко в той горщик швиденько забігло,
Лисиця схопити малого не встигла.

Сидять там утрьох, раптом чують, хтось плаче.
Як дивляться в отвір, а то - Пташеня ще...

Уранці його з гілки дерева здуло.
Тепер воно мокне й шукає притулок.

- Іди ж бо до нас! - Пташку кличе Зайчатко. –
Цей горщик для нас наче крихітна хатка.

Вона нас усіх від халепи рятує.
Заходь! Місця вдосталь. Ніхто не жалкує.

Зайшло Пташенятко. Та й знов голос чути:
- Це я, Їжачок, ось не знаю, як бути...

Бо дощ припускає, а нірка далеко.
То, може, впустіть. Хай підсохну я злегка.

- Заходь! – пропищало мале Пташенятко. –
Гостям зАвжди раді, гарненька в нас хатка.

Усі ми тут друзі. І, як для малечі,
Ми знаємо вартість і дружбі, й безпеці.

Сидять уп’ятьох собі там. Розмовляють.
Хвилини в розмові швиденько спливають.

І так не помітили зовсім малі,
Що сонечко Ясне вже сяє вгорі.

І тільки тоді схаменулися друзі,
Коли щось загрюкало, наче у вусі.

Побачили лапу. Це бурий Ведмідь!
По горщику б’є. Щось іще бубонить.

Вся живність із схованки вмить повтікала.
Ведмідь й не збагнув, що оце за навала.

А горщик лишився йому вже для меду,
Що часом позичить у бджіл на потребу.

А що той гончар? Крам усенький продав.
Та ввечері з міста додому вертав.

Вертаючись, жваво котив свій візок,
Співаючи пісню про гарний деньок.

Раз, два, три, чотири, п'ять -
Звірі в лісі тупотять.
Заєць, лис, ведмідь, їжак
Витанцьовують гопак.
Вовк таночок упізнав,
І собі до них пристав.
Будуть довго танцювати,
Ми ж у хованочки грати.

Я рахую з вас найліпше,
Тож ховайтеся хутчіше.
Раз, два, три, чотири, п'ять...
Хто не сховався -
Той упіймався.
Хто позаду став -
Той уже програв.

Для матусі рідної
Пісеньку складав,
Тиждень праці плідної
Я не їв, не спав.
Наче тінь усе ходив,
Ігри позабув,
Думав тільки-но про спів,
Щоб для неньки був.
Буде пісня їй про те,
Що вона для нас -
Наче сонце золоте
У ранковий час.
Що дарує нам усім
Радість і тепло.
Спокій, мир наш повнять дім -
Щастя джерело!
І немає тож підстав
Для журних уяв.
Я хоча й не їв, не спав,
Пісню гарну склав!

Я бабусеньку люблю!
Їй допомагаю.
У крамниці все куплю,
В хаті підмітаю,
Грядку гарно прополю,
Принесу водиці.
Місяць вийде на ріллю,
Казочка присниться.
Бабця казку край вікна
Розповість тихенько.
Засинаю, а вона
Ще плете старенька.
Щоб тоді, коли, мов сіль,
Сипле сніг круг хати,
Не замерзли в заметіль
Ніжки у дитяти.

У маленького Іллюшки
В ліжку - крихітна подушка.
Цілий день вона дрімає,
Кольорові сни складає.

Ще й чекає на Іллюшку,
Щоб її торкнувся вушком,
Аби сни переказати,
Їх на вушко прошептати.

Хлопченя мале, Іллюшка,
Дуже любить ту подушку.
Неї ввечері збиває
Та до вушка притискає.

Міцно вічка закриває,
Та спокійно засинає.
Знає він, що та подушка -
Справжня подружка для вушка,

Ніччю вічка не зімкне,
А йому розкаже все,
Що ретельно так складала
Вдень, як солодко дрімала.

За віконцем вечір синій.
Миє дощ доріжку…
Укладає спати Ніна
Нашу Мурку, кішку.

Кішці ледарці б лежати
Цілий день, до ночі
Тільки я оце пограти
З нею дуже хочу.

- Муррр... Без мене, хлопче, грай!
Мурка все муркоче. –
У дрімоті йду в сарай,
Мишу стріти хочу.

Ось за нею вже біжу...
Ось наздоганяю...
Здобич ревно стережу!
Хоч і засинаю...

Вітре! Вітре, де гуляєш?
З ким у схованки ти граєш?
З білченям руденьким?
З коником маленьким?
З бабкою пруткою?
З бджілкою дзвінкою?

Будем разом рахувати,
Йду тепер усіх шукати.
Раз, два, три, чотири, п'ять...
Хто не сховався -
Той упіймався,
Хто позаду став -
Той уже програв.
Я йду.

1.

Котеня та цуценя
Власні миски мають.
Там, у кожній, є щодня
Те, що полюбляють.

Кіт смакує молочком
Зі своєї мисочки.
Песик юшку з'їв притьмом,
Щоб погризти кісточку.

2.

У корівки та козла
Гарний настрій нині -
Їсти щойно їм дала
Їхня господиня.

Їсть корівонька ― сінце,
Козлик ― капустину,
Бо для них усе оце
Має смак відмінний.

3.

- Що гризеш ти, сіра мишко? -
Зайченя питає.
- Ось знайшла я сиру трішки, -
Та відповідає.

- Ну, а ти, зайчатко жваве,
В лапці що тримаєш?
- Моркву гарну, за цю страву
Кращих страв немає!
4.

Для ведмедя мед смачніший
За всілякі ласощі,
Любить він його найбільше
За чудові пахощі.

Їжачок - звірятко дивне,
Медом не смакує,
Їсть малий плоди рослинні,
На комах полює.

5.

Любить дівчинка маленька
Рибу та салати,
Любить ще омлет смачненький
Та картоплю м'яту.

Ну, а хлопчик любить юшку
Та борщі духмяні,
Любить каші... На закуску -
Яблука рум'яні.

1.

В дивнім небі місяць сяє,
Ніч дитя мале колише,
Кіт Байкар казки складає,
Цуценя пильнує тишу.

Тиша та бринить, мов срібна,
В час, як всесвітом літає,
До дитячих снів подібна,
Як на землю ніч спадає.

Баю-бай...

2.

Спи, дитяточко маленьке,
Засинай в обіймах неньки.
Нічка день ясний зміняє,
Колисаночку співає:
- Спи, маля. Спи.
Люлі-бай. Спи.

Відхилилася завіска,
В небі місяць - як колиска,
Зорі неї колисають,
На небесних струнах грають.
- Спи, маля. Спи.
Люлі-бай. Спи.

23

Ніченько, нічко!
Зоряна стрічко!
Тихо зійшла,
Сни принеслА.

А-а, а-а, а-а...

Малому дитяті,
Квочці та курчаті,
Рябенькій корівці,
Непосиді бджілці.

А-а, а-а, а-а...

Сни довкіл кружляють,
Гарну казку бають -
Веселу, чудову,
Різнокольорову.

А-а, а-а, а-а...


4.

Спить під кущиком зайчатко,
Спить ведмедик, спить єнот.
Спи і ти, моє дитятко,
Ніч спускається з висот.

При собі торбинку має,
А у тій — солодкі сни,
Мед ведмедю нагадають,
Зайцю моркву... Спи ж бо. Спи.

Сни солодкі, як суниця,
Та пухкі, як коровай.
Спи, дитинко. Чом не спиться?
Вічка швидше закривай.

Люлі-бай.

5.

Місяць. Зорі, як зернятка.
Тиша у кімнаті.
Засинай, моє дитятко.
Час, маленьке, спати.

Відклади до ранку книжку,
Хай відпочиває.
Ну, а вранці в ній про мишку
Кицьці прочитаєш.

Баю-бай.

1. Ведмідь

Клишоногий полюбляє
Стиглі ягоди зривати.
Та при цім не забуває
У бджілОк ще й меду взяти.

1. Заяць

Він сіреньке хутро має
Та довжезні вуха.
Як зненацька хто злякає -
Побіжить щодуху.

2. Тигр

Звір оцей рудий, смугастий -
Дуже грізний та зубастий.
Хто гучний почує рик -
Із усіх метнеться ніг.

2. Жирафа

Має довгу гарну шию,
Височенна та цибата.
Їжу скрізь дістати вміє,
Бо до того ще й завзята.

3. Вовк

Сірий, хитрий, хижий звір.
Баранцю, йому не вір!
Зуби гострі, як ножі.
Утікай скоріш! Біжи!

3. Баран

Має кручені він роги:
- Бе-е-е, вовчисько, геть з дороги!
Вовна довга та м'якенька -
Буде шапочка тепленька.

4. Корова

Досить дужа й роги має,
Цю тварину кожен знає.
Їсть травичку зелененьку,
Молоко дає біленьке.

4. Свинка

У тваринки товстушки -
Як ганчірочки, вушка,
Рильце-п'ятачок,
Хвостик, мов гачок.

5. Олень

Як змужніє - роги має,
Наче довгі віти.
Взимку ягель* відшукає,
Щоб не зголодніти

*ягель - оленячий мох

5. Лисиця

Є руденький кожушок.
Стереже зайців, пташок.
Отже, не баріться!
Хитра то... (лисиця)

Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
(Від Луки 3:22)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


Отак Сам Бог Отець Месію нам являє,
І Словом Божим, що спасіння дар несе,
Він із Собою світ навічно примиряє,
У забуття піде неправедне усе.
З'явився люду Бог у Вищій Божій Суті,
В Єдиній Трійці Пресвятій. Любов і Мир!
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа,
Як Божі діти, знов роджаємось з тих пір.

Пісня, посилання на відео: https://youtu.be/uHBdaFLHPOE

У звіринці-зоосаді
Всім гостям безмежно раді –
Їх жирафи зустрічають,
Ґречно шиї нахиляють.

Слон маленьке слоненя
Вдень веде купатися –
У воді воно пів дня
Може забавлятися.

Поки ласує бананом
Пустотливе мавпенятко,
Бабуїн безперестанно
Стереже своє дитятко.

Пообідавши, лев-тато
Ліг годинку подрімати.
А левиця, як матуся,
Левеня глядіти мусить.

Крокодил хоч страхітливий,
На красі все ж знається –
До метеликів жахлива
Паща посміхається.

Павич, нехай, на вигляд гордий,
За вдачею м’який та добрий -
Голубку дружньо пригощає,
Від кішки навіть захищає.

До спеки не звикли ведмедики білі.
Чи можна від неї хоч де врятуватись?
Аби ведмежа на осонні не мліло,
Його до басейну запрошує мати

Верблюдиця мрійно каже
До малого сина:
– Десь іще в пустелі наша
Мешкає родина.

А оця яскрава пара –
То брати-папуги ара.
І вони, якщо навчити,
Зможуть добре говорити.

Пантера кошеня втішає:
– Печені, схоже, тут немає.
Тому, синочку, перед сном
Удовольнишся молоком.

Носоріг прийшов із сином
До качиної родини.
- Це мій, - каже, - помічник,
Наче з криці в нього ріг!

Зебра хвалиться жирафі:
– Лиш поглянь, сусідко,
Не помітила я навіть,
Як змужніли дітки!

Цей коник низькорослий –
Малий, хоч і дорослий!
Скубе траву в загоні...
Авжеж, гарненький поні!

У вольєрі поруч, бачиш?
Грізні тигри походжають,
Про властиву хижу вдачу
Риком нас попереджають.

Бобер наказує боброві:
– Облиш полінця яворові!
Деревину ходім збирати –
Хатки та греблі будувати.

У матусі Річеньки народивсь синок -
Синьоока крихітка, співачок Струмок.
Непокірний часом, часом запальний...
Та одначе любий. Найдорожчий, свій!

Шелестить Дубрава: Про дитятко дбай...
Береги повчають: При собі тримай...
- Не балуй малого! - шепотить Верба, -
Щоб не вдіяв злого, й не прийшла журба.

- Ви про що це, друзі?!- Річечка сміється. -
Він - як те ягнятко, що невинним зветься.
Для мого Струмочка співи лиш утіха.
Жодного не скривдить, не накличе лиха.

Очерет на це їй чемно підмічає:
- Діточки для неньки― всі найкращі, знаю.
Втім, любов розсудна, раджу, щоб була :
За провину ― докір, за добро - хвала.

***

Порадників дОста, а з ними й науки,
Та Річка тримається власної думки:
- Хіба не попустиш, скажіть, малюкові,
Тоді як душа так і плеще любов'ю?

Все краще - для сина. Каприз? Він мине!
- А виросте - сам, що й до чого, збагне, -
Так думала Річка, забувши науки. -
Суворість погіршить родинні стосунки.

Отак і текли Річка ненька із сином
Допоки потік їх усталений плинув,
Та от якось вранці надумала мати
Свої береги з днем новим привітати.

- Дивись, не пустуй, - наказала синочку. –
Погрійся на сонечку в жовтім пісочку.
А я побіжу, за годину чекай.
Ти - хлопчик дорослий, до волі звикай.

Матусенька Річка шле друзям уклін.
Маленький Струмок залишився один.

Погрівся малий у тепленькім пісочку,
Погрався з гарненьким опалим листочком,
Пробіг по камінчиках... Мушлю дістав,
Невидимим вушком до неї припав ...

І все! Справ немає. Чим далі зайнятись?
І вирішив тут пустунець прогулятись -
Спочатку несміло, а потім завзято
Відправився в подорож, отже, малята

- Стривай! - зашумів Очерет. - Ти куди?
Постій! Зупинись! Самостійно не йди!
- Блукатимеш, любий, - зітхнула Вербичка.
Та вже пустуну «по коліна травичка».

Біжить тож Струмок по атласній траві:
- Я виріс уже. Не перечте мені.
Я річкою став. Не дерзніть заважати -
Мій дужий потік може вас обілляти.

Рум'янок росте на шляху, мов сніжок,
Не хоче його обминути Струмок.
Штовхнув білу квітку бешкетник щосил -
З рум'янку Метелик у воду злетів.

Намокнув сердешний, не може піднятись,
Струмочок сміється: Тепер будеш знати -
Я річка стрімка, не маленький струмок,
Не має ріка обминати квіток.

А онде мурахи мурашник будують.
То, може, хоч їх вередун пошкодує?
Сьогодні він дужий та грізний потік -
Водою облив з голови всіх до ніг.

Сміється Струмок: Освіжилися? Браво!
Хутчіше підуть відтепер ваші справи.
Я — річка велика. Тож, маєте знати -
Не мусить ріка вас, мурах, обминати.

Біжить пустунець... Раптом бачить — ялинка!
Під нею грибок. Равлик в'яже хустинку.
Не встиг навіть вузлика ще зав'язати,
Як дужим потоком зоставсь обіллятий.

Злетіла із шиї в горошок хустинка.
Зітхнув бідний Равлик: Що скажеш, ялинко?
Сміється Струмок: Не ялинці казати -
Що має ріка на шляху обминати.

Біжить тож Струмок ... Бачить - дивна колючка
Сидить на шляху. - Провчимо зараз злючку! -
Вирішує він і, як то з шапликА,
Водою облив добряка Їжака.

-Чого ти розсівсь на шляху у ріки?
Чому настовбурчив колючі голки? -
Сміється пустун і поважно питає,
Допоки Їжак голочки витирає.

Добіг так Струмок до пустинного поля,
Вже трохи стомився. Полежати б вволю,
Та тільки от сонце пече з висоти.
А тут ні кущів... ні трави лободи!

Зморило малого. Поскаржитись, може?
Та хто тут почує? І хто допоможе?
Образив він друзів, чудово сам знає -
Вони всі намокли. А він висихає.

Не стане вже скоро водички в малого.
Хто вирве його з того стану страшного?
Хто дасть бідоласі хоч грам прохолоди?
Чи довго чекати тієї нагоди?

Та що це літає? І звідки цей подих?
Метелик обмахує крильцями воду!
- Тримайся, Струмочку! Ще трішки, недовго.
Я друзів покличу тобі на підмогу.

Біжить до Струмка мурашина родина,
Дрібочуть Їжак й Їжакова дружина,
Повзе спішно Равлик, Метелик летить...
Водичка у кухлях щораз хлюпотить.

Напився малий тої з кухлів водиці,
Забулася втома. Є міць веселитись.
Та ігри пізніше, бо треба відразу
Винитись йому за провини й образи.

- Пробачте мені! - щиро мовив Струмок, -
Поніс за злі вчинки гіркий я урок.
Щоб кривду вчинити — розсудку не треба...
Важливо, щоб друзі були гарні в тебе!

1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, — і засів на правиці величности на висоті.
4 Він остільки був ліпший понад анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я.
5 Кому бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І знову: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!
6 І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: „І нехай Йому вклоняться всі анголи Божі“ (Послання до євреїв апостола Павла)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


Різдво Христове! У печері,
У дивнім місті Вифлеємі
Марія Діва Сина родить,
Дитя Святе у світ приходить.

Ласку Бог Свою являє,
Сина людям посилає.
Бо Ісус, Дитя сповите,
Є Спасителем для світу.

Щоб скоріш рости

Якось крихітне Курчатко
Запитало Півня татка:
- Що, скажи, робити треба,
Щоб скидатися на тебе?

Відповів тут Півень тато:
- Навкруги, поглянь, зернЯта.
Щоб скоріш, маля, рости,
Їх клювати маєш ти.


Лапки все ж червоні!

Індича в саду гуляло,
Гусеня зустріло.
А зустрівши, запитало:
- Чом, мов хмарка, біле?

Гусеня не розгубилось,
Що незвичне зовні:
- Хоч я білим народилось,
Лапки все ж червоні!


Забара

БурштинОві каченята
На місточку стали -
Будуть плавати, пірнати.
Тільки от забара!

Перед тим, як їм стрибнути,
Наказала мати,
Мають крильцями струснути,
Лапки розім'яти.


Куряча наука

На подвір’ї біля хати
Гралися в траві курчата -
Разом бігали, кричали,
Як малі всі, пустували.

Курка-мати їх повчала -
Про кота розповідала,
Про шуліку та сову,
Яструба, тхора й руду:

- Треба, діти, хижих знати,
Щоб могли їх упізнати.
Бо то наші вороги,
Йдуть сюди не від нудьги...
..........................................
Ви ж у схованку біжіть,
Небезпеку переждіть!

Раз, два, три, чотири, п'ять -
Бабка всілася на гать.
Я її впіймаю,
Всіх вас відшукаю.
Хто позаду став -
Той уже програв!
Хто не сховався -
Той упіймався.

Я йду...

Каже раз корівка мати
До синочка, до теляти:
- Переглянь оці світлини,
Там наш родич, любий сину.
Шле з Тибету всім уклін,
А тому незвичний він.
Довге хутро завжди носить,
Не страшні йому морози.
Має гарну назву – Як!
- Як?! – пита телятко. – Як?!
Ну, кажи скоріш, матусю,
Як до родича звернутись?
- Тож, кажу, це дядько Як!
- Як?! – пита теля. – Це як?!

Джміль джмелІв малим джмелятам:
- Годі, друзі, джерґотати*!
На сніданок - джем у джбані.
Джинси й джемпери у ванній -
Одягаймось, не барімся.
А як встигнім - звеселимся.
Джміль ді-джей усіх джмелів
До джерельця запросив -
Джаз у джунглях буде грати,
Навіть джигу* танцювати.

*джига - вид швидкого народного танцю, який виник у 16 столітті в Англії

Книжечку купили Аллі.
Що робити з нею далі?
Треба вчитися читати!
Та з чогО тут починати?!

В Алли стільки різних справ -
Стільки гарних є забав!
Всі ті справи лиш назвати,
То вже й ніколи читати.

Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!
Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!

Алла книжечку дістала,
Сторінки в ній погортала,
Подивилась у вікно
Та й, однак, пішла в кіно.

В Алли стільки різних справ -
Стільки гарних є забав!
Всі ті справи лиш назвати,
То вже й ніколи читати.

Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!
Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!

День за днем отак минає,
Алла з друзями гуляє -
Алла грає та співає,
Про абетку забуває.

В Алли стільки різних справ -
Стільки гарних є забав!
Всі ті справи лиш назвати,
То вже й ніколи читати.

Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!
Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!

Алло! Алло, схаменися!
Вчи абетку, не барися!
Дзвоник скоро пролунає -
Всі за парти посідають.

Хоч і маєш стільки справ -
Стільки різних є забав.
Мусиш літери всі знати,
Щоб книжки не лиш гортати.

Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!
Що робити? Що робити?
Їй абетку треба вчити!

В часи давні, старожитні,
Сивиною ніби вкриті,
Під шатром небесно-синім,
Розстелилася рівнина.
Без кінця лежить, без краю,
Малахітом трав буяє,
Явори, буки, смереки,
Величаються здалека.
Наче срібні плинуть води,
В них форель стадами ходить -
Сила риб малих, великих
Повнить там потоки й ріки.
Сонце сяє, вітер віє...
Все життю навкруг радіє,
Веселить та бавить очі.
Тільки що це? Грім грохоче?
То не грім! Володар краю,
Де усе так надихає,
Дужим кроком спішно йде.
Від ходи земля гуде.
Хто він? Велетень! Всяк знає,
Що ім’я Силун він має,
Що ґаздівство - його хист,
Полюбляє розкіш, лиск.
У палаці проживає,
Ну, а той до хмар сягає,
Білий мармур, як то з піни, –
Це міцні палаца стіни.
Розкошує тож господар,
Широченні гарні сходи
До кімнат ведуть без ліку.
Їх пишноти тішать пиху.
День у сріблі, ніч у златі -
Ніжиться в коштовних шатах.
Слуги пану догоджають,
Килими до ніг встеляють.
Ходить ґазда килимами,
Їсть смачні добірні страви.
А тим часом бідні слуги
Нидіють у мзерних зрубах.
Бо не хоче велет лютий,
Сморід поту всюди чути.
Дідич статки поважає -
Гроші запаху не мають.
А зітхання, тихій стогін
Вітер лиш почує,
Як у полі й при худобі
Біднота працює.
Безліч панської худоби:
Вівці, коні,свині,
Буйволи, воли, корови -
Ходять по долині.
У ставках - качки та гуси,
Тьма курей на фермах.
І за всім цим слуги мусять
Доглядати ревно.
Доглядати, хліб ростити,
Землю обробляти,
І при цьому ані волі,
Ані благ не знати.
Тільки праця, важка праця,
Зраночку й до ночі,
А шоб волю людям дати,
Велет, бач, не хоче.
Хто ж тоді йому багатсва
Заробляти стане,
Як повалять люди рабство
Й Силуна зоставлять?
Поміж челяді отої
Був Карпо Дніпровський
Від Дніпра прийшов по долю -
Впав у рів холопський.
Десять років, як покинув
Рідний дім, матусю.
Вже двадцятий хлопцю зринув -
Ще не повернувся.
Ані грошей, ані волі
Він тепер не має,
Працював за кращу долю,
А життя втрачає.
Мав підтримкою для неньки,
Замість батька стати,
Був хлопчина ще маленьким,
Як його він втратив.
Хтів віддячити матусі
За турботу сталу,
Та не може повернутись,
Тут бажань замало.
Нелюд грізний править краєм,
За людьми слідкує,
А буває, що й ночами
Топіт ґазди чують.
Ось такої якось ночі
Вийшов хлопець з хати -
Подивитися на зорі,
Щось обміркувати.
Раптом бачить – тінь майнула...
Упізнав тут пана,
Та й надумав, що година
Перемов настала.
Силуна Карпо окликнув,
Привітався чемно.
Ще сказав, що не посмів би
Мовити даремно,
Але час йому додому,
До свого вже краю,
Де на нього десять років
Матінка чекає.
Що просив би вельми пана,
Дати розрахунок,
Щоб піднести ненці гарний
Цінний подарунок.
Та на всі його прохання
Ґазда лиш злостився.
І Карпо в своїх жаданнях
Теж не поступився.
Хлопець мужній, справедливий,
Серед слуг у шані,
Не хотів терпіти далі
Всі оті знущання.
Промовляв більш не від себе,
Від усіх злиденних,
Що несли ярмо вже ледве
На плечах стражденних.
Гримнув яро велет грізний:
- Не діждетесь плати!
Бунтарів я звик зазвичай
В прірву відпускати!
Очі кров’ю налилися,
Хлопця підіймає
Та об землю, озвірівши,
Ним щосил вдаряє.
Але марно він старався
Той і не забився,
У землі великий вибій
Тільки утворився.
А Карпо отримав силу,
Що звернув би гори,
І була ота вся сила
Ворогам на горе.
Від землі вона дісталась
Хлопцю за страждання,
Щоб віддячив Силунові
За брехню й знущання.
Тож, тепер Карпо тримає
Ворога за барки,
Б'є щомоці ним об землю,
Припинивши сварку.
Б’є один раз, за ним - другий...
Земля стогне, рветься...
І Силун у те провалля
Кубарем несеться.
Над собою вже не бачить
Сонячного сяйва,
Бо розколину безкраю
Вмить земля стуляє.
Гатить землю кат руками,
Тузає ногами,
Головою ще штовхає...
Всі потуги марні!
Не бажає справедлива
Ката випускати,
Перед деспотом жорстоким
ХОди відкривати.
Вигинається від сили
Силуна ударів,
Де була колись рівнина,
Гори раптом стали.
Де Гуцульщина - найвищі,
Хмари підпирають,
Їх тепер Гуцульські Альпи
Люди називають.
Зник палац у прірві з катом,
А на тому місці
Гарне озеро з’явилось,
Звати Синевірське...

Зажили тож вільно люди,
Вчаться ґаздувати,
А ті гори, на честь хлопця,
Нарекли Карпати.

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)

!!! ХАЙ БУДЕ ВЕЛИКИЙ ГОСПОДЬ, ЩО МИРУ БАЖАЄ СВОЄМУ РАБОВІ!
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!(Псалом 35 (34))

Твоя, Господи, Могутність і Сила, і Велич, і Вічність, і Слава, і все на небесах та на землі!

Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову!

І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все.

А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі.

(1 Хроніки 29:11-13)
!!! ... Господь буде з вами.
Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!..
Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!.. (2 Хроніки 20)

!!! Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть! Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, вічний сором їм буде, який не забудеться! А Господь Саваот випробовує праведного, бачить нирки та серце. Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу! Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв! (Єремія 20:11-13)
Як вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його. Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!... (Ісая 17:14

Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! (Псалми 18:46-50)

Сказав Господь Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!
Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!
(1 Івана 4:8,9.10,16)
"...а любов покриває всі вини". (Приповісті 10:12)

!!! Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі Мир!.. (Числа 6:24-26)

І ширилось Слово Господнє по цілій країні (Діяння 13:49)

Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. (1 Івана 5:7)
Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди. (Івана 1:14)

Господь - то твердиня мого життя... (Псалом 26:1)


МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


Христове Воскресіння - Дар Життя,
Дар прощення гріхів в знак каяття
За всіх людей Самого Сина Бога!
ЛЮБОВІ остаточна перемога!

Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!(Перше Соборне Послання Святого Апостола Іоана Богослова 4: 8, 16) "...а любов покриває всі вини". (Приповісті 10:12) Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога! (від Ісаї 45:22) Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Перше послання апостола Павла до коринфян 1:3)


Різдвяна Зірка рік Новий
Нехай до миру запровадить,
Любов дарує пломінь* свій,
Ніщо хай щастю не завадить!

* полум'я

***

Пусть под Рождественской Звездой
Мир обретёт своё СПАСЕНЬЕ,
А Новый год несёт ЛЮБОВЬ,
НАДЕЖДУ, ВЕРУ, ПРИМИРЕНЬЕ!

***

Звезда Христова Рождества
Пусть знаменует Новый Год!
С Благою Вестью от Отца
Добро пусть в доме расцветёт!
Пусть зло забудет путь к сердцам,
Исчезнет, как пустой бурьян.
А вера в Высшего Творца
Пусть бережёт душевный храм!

1. Ведмежа із плюшу
Колисати мушу,
Щось мале белькоче,
Спатоньки не хоче.

2. Іграшкове зайченя
Бешкетує вже півдня -
Все стрибає та стрибає,
Бо ніхто не вимикає.

3. Лялька йде на іменини
До маленької Аліни.
Гарну сукню одягає,
В коси бантики вплітає.

4. Є у мене їжачок,
Без колючих голочок -
Голочки його м’якенькі,
Мов із хутра, шовковенькі.

5. Коник-гойдалка сумує,
Як у снах маля мандрує.
А як виспиться маленьке -
Коник скаче веселенько.

6. У дитячому куточку -
Пірамідка, наче квочка.
Забавка чудова,
Різнокольорова!

7. У яскравому авто
Слоненя сидить, Тото.
Їде він до мавпеняти
Пазли різні поскладати.

8. Барабанчик не дрімає,
Із сопілкою співає.
Запросили ще цимбали,
Щоб їм гучно підіграли.

9. Дзига музику як чує,
Так одразу вже танцює.
Закружляє дуже швидко,
Ще й розквітне, наче квітка.

10. Покиван - це справжнє чудо!
- Не чіпай! – кричить. - Не буду
В іграшковім ліжку спати!
Звик бо я весь час стояти!

11. Потяг їде - чух-чух-чух,
Промайнули поле й луг.
Ген видніється вокзал.
Потяг діток привітав:
- Ту-ту-у-у...

12. М'яч дитячий - скік-поскік.
Синій бік! Червоний бік!
Лиш поглянь, який спортовий
М'ячик цей двокольоровий!

Коли засне, нарешті, дім,
І тиша запанує в нім,
Всі речі починають оживати
Та справи злободенні розглядати.
У кухні чайник засвистів, мов паровоз.
Бентежиться він, начебто, всерйоз
Про те, що завтра треба дуже рано встати,
До столу хазяїв ранковий чай подати.
Тут до розмови долучилися пательні:
- Дозвольте, ми незайві в цій проблемі.
Насмажити ми можемо котлет,
Приготувати лагідний омлет.
- Ну, й що? Оце котлет, омлет!
Без нас, каструль, зіпсутий вщент
Обід! Тому що страви, як борщі та каші, -
То привілеї, безумовно, тільки наші. -
Каструлі дуже ревно закричали
Та кришками тривожно забряжчали. -
Хай знають всі, смачний обід
Без нас, каструль, – невдалий плід.
- Пробачте, що підслухала розмову, -
Плита розпочала свою промову. -
Як бачу, позабули, друзі, ви
Про значимість кухонної плити.
Бо тільки я спроможна готувати -
Пекти, варити, навіть тушкувати.
Тому незайве нагадати миру для,
Що королева дійсна тут на кухні – я.
Дзвенять гуртом виделки, ложки,
Всі тарілки, чашки, і тощо.
І мали рацію, нагадуючи цим,
Що і без них неповним був би дім.


А у вітальні світська йде розмова.
Тут речі згадують все знову й знову
Обіди звані, шати дам,
Політику, веселий гам...
З поличок дзенькіт кришталю лунає.
Рояль там грає...
Скрипочка співає...
Стіл про торішній торт розповідає.
Тахта, узявшись важно в боки,
Доводить свою м’якість. Поки
Дві пальми й фікус, давні друзі,
Все мріють про життя у лузі.
Бо, звісно, кожному – своє.


Тепер у спальні... Там тихіше.
Тому і чутно значно ліпше,
Як старовинний цокає дзиґар,
Тим демонструючи незмінний дар,
Секунди та хвилини рахувати
Та чудним, звісно, боєм дивувати.
Дзеркальна шафа, заблищавши склом,
Повідала, що вже давним-давно
Своєю величчю прикрасила весь дім.
І тільки ліжко задля любих хазяїв
Завжди мовчить, аби не заважати
Їм уночі від справ відпочивати.

Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! (До Римлян 14:11)
Хто буде соромитися Мене й Моїх слів перед цим родом, перелюбним і грішним, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі Свого Отця зі святими Ангелами (Від Марка 8:38)
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Перше послання апостола Павла до коринфян 1:3) Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло. Євангеліє (від Луки 19:10)
Я, Я ГОСПОДЬ, І КРІМ МЕНЕ НЕМАЄ СПАСИТЕЛЯ!(Книга Пророка Ісаї 43:11)
Сказав Господь Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
"...а любов покриває всі вини". (Приповісті 10:12)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (Від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


До ясних небес склепіння
Лине пісня Воскресіння -
Розірвав Бог тління пута,
Первородний гріх забуто.

Алілуя! Алілуя!..
Алілуя! Алілуя!..

Дарував нам Сина Свого,
Викупителя живого.
Він - життя всім та спасіння!
Лине пісня Воскресіння.

Алілуя! Алілуя!..
Алілуя! Алілуя!..

Він, як істина, лікує.
Він - дорога, що рятує,
Він - духовне нам прозріння.
Лине пісня Воскресіння.

Алілуя! Алілуя!..
Алілуя! Алілуя!..

Oj kolędy, kolędeczki!

W niebie gwiazdki, jak kropeczki.

W żłobku leży Dziecie małe,

Które świat uratowało.



Oj kolędy, kolędeczki!

Kołysanki i bajeczki!

Zasypiaj, Dzieciątko Boże,

Niechaj nic Twój sen nie trwoży.

Oj kolędy, kolędeczki!

W niebie gwiazdki, jak kropeczki.

W żłobku sypia Dziecko małe,

Które świat uratowało.



Oj kolędy, kolędeczki!

Kołysanki i bajeczki!

Zasypiaj, Dzieciątko Boże,

Niechaj nic Twój sen nie trwoży.

Сказав Господь: Що бажав він Мене, то його збережу... (Псалом 90)

На галяві літечком
Розпустилась квіточка,
Синьо-жовта панночка
В сонячнім серпаночку.
Вітер пісню їй співає,
На небесних гуслах грає,
Роси вранішні вмивають,
В діаманти зодягають.

Ой ти, панно квіточко,
Зашуміло літечко
Листям зелененьким,
Дощиком рясненьким...

Тільки, що це? Літечко!
Затремтіла квіточка,
Синьо-жовта панночка, -
Хмара суне зраночку.
Сонце й небо затуляє,
Злива списами жбурляє,
Сяйвом блискавки лякають,
Град та бурю накликають.

Стогне панна квіточка:
- Чом сховалось літечко
З листям зелененьким,
Дощиком рясненьким?..

Не хвилюйся, квіточко,
Не сховалось літечко,
Будуть ще у панночки
Осяйні світаночки.
Вітер хмари розганяє,
Сонце землю обіймає,
Град та блискавки тікають,
Небо синє залишають.

Ой ти, панно квіточко,
Зашуміло літечко
Листям зелененьким,
Дощиком рясненьким...

Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ.
Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.(Івана 10:10;14:27)
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Перше послання апостола Павла до коринфян (1:3)


День Перемоги - це свято весни,
Свято поразки терору й війни,
Свято поразки насилля та зла,
День воскресіння любові й добра...

Згадки про тих, хто боровся за те,
Щоб і надалі звитяжний цей день
Символом був вічних прагнень людей -
В мирі та щасті ростити дітей.

Сказав Господь: Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! (Від Івана 13:34)

Хай Заповідь Божа
У сяйві Любові
Веде всіх до миру
Та кращої долі.

Сир наснився мишеняті,
Жовтий наче сонечко,
В тому сирі, як у хаті, -
Дірочки-віконечка.

Визирає тож сіреньке
З ласої хатини,
А у небі, у синенькім, –
Гріночки-хмарини.

Народження Спаса –
Не кульку сріблясту,
А Кулю Земну
В руки Божій Дитині
Небесний Отець
Віддає на спасіння.

Рання зіронька зі славою
В образі святім Христа
Піднялася над державою
Вседержителя буття.

Світлом праведним осяяла
Усілякі племена,
Розтопила в правди сяєві
Хибні всі принади зла.

Окрилила страхом скованих,
Вгамувала пихи стан,
Для душ грішних поневолених
Порятунку час настав.

Усепрощення Вершителя
З каяттям до нас прийшло,
Древо Хресне, Хрест Спасителя,
Життєдайний плід дало.

І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський (Від Матвія 2:6)
І сказав їм Ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям: бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, яке лежатиме в яслах (від Луки 2:10,12).

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


Серед мороку та стужі
світло ясне загорілось,
Це ЛЮБОВ безмежна, друже,
у стаднИці* народилась.

А ЛЮБОВ - Дитя то Боже,
Спас у вигляді людини,
Цар Вселенський без сторожі,
на Землі один безвинний.

Без гріха, у людськім тілі,
Посланець усім від Бога -
Сенс життя, що нищить тління,
Божа істина й дорога.

Серед мороку та стужі
світло ясне загорілось,
Це ЛЮБОВ безкрайня, друже,
у стаднИці* народилась.


*застаріле від “стайня”

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
Я й Отець Ми одне! (Івана 10:30)
Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1Петр.2:24)
Сказав Господь Ісус Христос: Я є дорога, і правда, і життя! До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. (Івана 14:6,7)
Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! (Від Івана 15:7)
Ісус же відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! (від Марка 9:23)
Правду кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити Мого Небесного Батька про щось важливе, то він виконає їхнє прохання. Бо, де двоє або троє зібралися в Моє ім’я, там і Я посеред них (від Матвія 18:20)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (Від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)



Борони нас, Боже. Борони Ти нас
Уночі й у скруті, в небезпечний час.
Дай надію, Боже. Боже, Ти - наш Спас!
Дай нам віру, Боже, кожному дай з нас.
Дай нам мудрість, Боже, силу й гідність дай,
У Новині Добрій милість нам являй.
Кров'ю бо Святою врятував Ти нас,
Полюбивши, Боже. Боже, Ти - наш Спас!
У Тобі дай жити та здоров'я дай,
На дорогах наших нас благословляй.
Величати Бога будемо весь час.
Не залиш нас, Боже. Боже, Отче наш!

І сталося, як хрестились усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений , що Я вподобав Тебе!
(Від Луки 3:22,23)

У срібло та кришталь мороз зодяг природу,
Січнева заметіль, сніги та холоди.
Та затишно душі від думки, що в негоду
Святвечором Йордан тече до нас сюди.
Ось Книгою Життя змальовується диво -
Господь Ісус Христос спускається до вод,
У річці бо Йордан побожно та сміливо
Предтеча Іоанн хрестив увесь народ.
Іде Господь Ісус, щоб об’явитись люду,
Як Агнець без вини, як Славний Божий Син,
Чий жереб буде Хрест - то за людей спокута,
Гріх світу розіпне на древі хреснім Він.
Відкрились небеса, і раптом над Йорданом,
Як голуб, Дух Святий з’являється, летить
До Господа Христа, хрестивсь від Іоанна,
І Божий з неба глас, немов завіт звучить:


Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
(Від Луки 3:22)


Отак Сам Бог Отець Месію нам являє,
І Словом Божим, що спасіння дар несе,
Він із Собою світ навічно примиряє,
У забуття іде неправедне усе.
З'явився люду Бог у Вищій Божій Суті,
В Єдиній Трійці Пресвятій. Любов і Мир!
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа,
Як Божі діти, знов роджаємось з тих пір.

Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою. А мова
Йшла про свято Новорічне,
Що на півночі є звичай
Рік ялинкою стрічати,
Зелененьку прикрашати.
Пальма слухала, зітхала,
Свято дивне уявляла -
Мішуру, дзвінкі прикраси,
Сніжні насипи... І ясно,
Бідолаха шкодувала,
Що ялинкою не стала.
Вітер повно все повідав,
Балачками пообідав,
Та й приліг оце поспати,
Важко ситому літати.
І отут-то Тигреня
Всім сказало: Ми щодня
Свято можемо стрічати.
Тільки, де ялинку взяти?
- Як щодня? Так не буває! -
Слоненя відповідає. –
Рік Новий, казав мій тато,
Раз на рік іде, як свято.
- Раз на рік?! Коли ж це буде?! -
Мавпеня мале марудить. –
Чи у Вітру запитати?
Пане Вітре, годі спати!
- О хо-хо! - зітхає Вітер,
Не дають заснути діти.
Подавай малечі свято,
Рік Новий щодня стрічати.
Тож послухайте, будь ласка,
Ніч, що прийде, - справжня казка:
Сяйвом місячним засніжить,
Співом зоряним потішить.
Принесе забави дітям,
Сріблом скрасить пальми віти,
Зодягне у файні шати,
Миколая щоб стрічати.
У святого ж Миколая
Безліч іграшок, я знаю!
І тому вже всі малята
Намагаються не спати.
Тигреня отут питає:
- Ну, а що, як засинають?
Де шукати їм гостинці?
- Під подушкою в коли-и-исці! –
Вітер крила розправляє
Та на північ відлітає.
______________________________
Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою... А мова
Йшла про свято Новорічне!
І тепер у них є звичай -
Рік Новий гуртом стрічати,
Пальму дружньо прикрашати.

Люлі, люлі, люлі-ляй -
Спати час дитиночці,
Сон моститься, лиш поглянь,
На біленькій гілочці.

Деревця всі в кожушках
Снігових, пухнастеньких,
Диво стріхи на хатах
У зіркових насипах.

Із бурульок ксилофон
Награє мелодію.
Колискову, гноме-cон,
Заспівай, добродію!

Люлі, люлі, люлі-ляй -
Спати час дитиночці,
Сон моститься, лиш поглянь,
На біленькій гілочці.

В дальній Африці без стрАху
Оселилась Черепаха,
В дужім панцирі ходила.

Не боялась крокодила?
Ну, звичайно, що боялась!

Тільки з хижим не стрічалась.
Бо наразі не бажала!
Та й була ще в неї справа...

Черепаха в ПОНЕДІЛОК
ПолотнА купила.
У ВІВТОРОК та кравчиня
Краяла-кроїла.
Тож у СЕРЕДУ зметала.
У ЧЕТВЕР бо шила!
А вже в П'ЯТНИЦЮ узЯла
Й гарно все розшила.
У СУБОТУ прасувала,
Підхопившись зранку.
У НЕДІЛЮ приміряла…
Диво вишиванку!

Жабенятко край калюжі
Якось сумувало:
- Поясни мені от, друже,
Чом такий невдалий?
І чому не вийшов ростом?
І чому немилий?
І чому негарний просто?
І чому безкрилий?
Хвіст відпав! Немає рогів!
Зовнішність незграби!
Дзьоб? Нема! Криві ще ноги!
Хоч би ноги... Лапи!
Свою зовнішність як бачу
Я в тобі, калюжко,
Так одразу гірко плачу...
Хоч були б ще вушка!

Вітер враз зірвався дужий,
Схвилювавши воду.
Жабенятко у калюжі
Бачить іншу вроду.
Роги є, і дзьоб з’явився,
Крила, як у птаха,
Хвіст відріс та розпушився,
Зріст, як у жирафа...
Жабеня очей не зводить:
- Що це за страхіття?!
Зрадив рід свій, що походить
З енного століття?!
Що казати? Що робити?
Хочу все вернути!

Стих тут вітер... Сонце світить,
Наче все забуто.
Брижі зникли на водиці...
Жабеня без зміни!
_____________________________
Всім, що маєте, хваліться.
Не збавляйте цІни.

- Матусю, - сказала Катруся, - зажди!
Коли це у нас, у дітей, вихідний?
Дитячі турботи вночі є і вдень.
Чи, врешті, настане для нас вільний день?!
Уранці вмивайся, роби фіззарядку,
Вдягайся, взувайся, тримайся порядку…
А їжа! А каша! Оце вже робота!
І так – цілий день, все суцільні турботи!
А вдень, подивися, мені б ще пограти,
Так треба обідати, час витрачати!
Оцей мій обід, як завжди, із трьох страв.
Його не подужає навіть удав!
А після обіду - ця “тиха година»!
Ти тільки послухай, я вже не дитина.
І спати удень я, повір, не люблю,
На татка чекаю і щось бубоню.
Ось татко, нарешті! Кав’ярня, забави...
Та вечір спливає, ніч лагодить справи.
І знову турботи! Біжи умивайся,
Піжаму шукай і у ліжко влягайся.
І так - цілий день, все суцільні турботи,
Дорослих звільняють лише від роботи.
Турботи ж дитячі вночі є і вдень!
Чи, врешті, настане для нас вільний день?!

Для маленького Іванка
Склала мати колисанку.
Колисанку дивну склала,
Місяць й зорі повплітала.
Поміж зорями ясними
Річка снів дитячих плине,
А у річці - місяць-човен,
Казочок чарівних повен.
Човен хвилею гойдає,
Птах-казкар увись злітає,
Поспішає до Іванка,
Заспівати колисанку:
- Люлі-бай, моє хороше,
Снів спускається пороша,
Хутко в ліжечко лягай,
Казку гарну оглядай.
Люлі-бай...

Попід дубом Слимачок
відшукав боровичок.
Гарний, дужий, апетитний,
Справжній, діти, білячок!

Слимачок пішов додому,
взяв таріль... Забувши втому,
повернувся до грибка,
отого боровика.

Відчинив Слимак пуделко,
в ліву руку взяв виделку,
в праву – ножик, і отак
скуштував грибок на смак.

- Ласий гриб-боровичок! –
захопився Слимачок. -
Буде вже обід й вечеря,
як доїм цей білячок.

Слоненят ми рахували

Як у ліжечка лягали,
Слоненят ми рахували:
Раз - малесеньке сіреньке.
Два – як сонечко, руденьке.
Три - білесеньке, мов сніг.
А чотири – вище всіх.
П’ять – рожеве, як шипшина.
Шість – пухнате, мов хмарина.
Сім – повільне, вдача діда.
Вісім - жваве, непосида.
Дев'ять - гарне, клаповухе.
Десять - звичне! Знову слухай...


Бігла білка до ліщини

Бігла білка до ліщини
По горішки для родини.
Та забула от, малята,
Всю рідню порахувати.

А у білочки-манюсі –
ДідусЯ два, дві бабусі.
Є, звичайно, мама, тато,
Двоє братиків близняток.

По горішку всім як дати,
Скільки треба в сумі мати?


Назбирав їжак грибочків

Назбирав їжак грибочків,
Засолив чотири бочки.
Першу бочку дав зайцям,
Другу бочку – кабанцям,
Третю – равлику, сусіду.
Щось лишилось для обіду?


Сім горобчиків сиділо

Сім горобчиків сиділо
На березі й гомоніло,
Запросили ще й сороку,
СпівбесІдницю нівроку.

Та на гілці примостилась,
До розмови долучилась.
Тож, тепер птахів, малята,
Треба нам порахувати.


Кожен равлик має ріжки

По доріжці у садочку
Равлики гуляли,
У маленькому візочку
Равленят гойдали.

Кожен равлик має ріжки -
Парочку на брата.
Скільки разом мають ріжок
Двоє равленяток?


Може, треба підказати?

Заєць ніс оце на свято
Моркву крихітним зайчатам.
Крихти татка зустрічали,
Моркву разом рахували.

Рахували... Потомились.
Ледь малі не посварились.
П’ять зайчат десяток моркви
Ділять ревно, що аж змокли.

Може, треба підказати,
Скільки кожен має взяти?


Іграшковий потяг

Паровозик хутко гонить,
Тягне трійко він вагонів.
А у кожному вагоні
Пасажири є пристойні.

Пасажирів небагато,
Бо вагони іграшкові.
Троє в кожному, малята.
Скільки буде загалом їх?

Нічка зорі гаптувала,
Тихо пісеньку співала:

- Спи в барлозі, ведмежатко,
Спи у нірці, мишенятко.
У гніздечку, горобцю,
У ставочку, окунцю...

Спіть, усі, хто де вмостився,
Сон-казкар до вас явився.

До маленької Галинки
Завітала раз смішинка.
Завітала серед ночі!
Бешкетує та хихоче.
Скаче м’ячиком по ліжку,
У куток загнала кішку,
Сіла поруч та муркоче,
Вгамуватися не хоче.
Каже їй мала Галинка:
- Ніч за вікнами, смішинко!
Тож, лягай хутчіше спати,
Рано-вранці бо вставати.

Глянув Петрик у віконце.
Що за диво?! Жовте сонце
Ген на гілці примостилось,
І неначе зашарілось.
Кличе маму: Подивися,
Хто на гілці примостився.
Ніби кулька сонце сяє!
Ще біленький каптур має.
Розсміялася матуся:
- Певно, хлопче, не проснувся!
Першим снігом притрусило
Жовте яблучко спізніле.

Лепешняк став над водою,
Птаха спів до Бога лине.
Перед Трійцею Святою
Кожне зІгнеться коліно.

До Отця, до Сина й Духа
Величання вознесімо.
Перед Трійцею, послухай,
Кожне зІгнеться коліно.

Січень

В шубі гарній та новій
Січень йде ген, сніговій,
Часу місяць цей не гає,
у кришталь річки вдягає.

Лютий

Місяць Лютий з Вітром грає,
заметілями лякає,
Та, чим більш сніжку надворі,
тим розкішніше в коморі.

Березень

Яскравіше сонце сяє,
грак додому повертає,
Місяць Березень усюди
до життя природу будить.

Квітень

Як надходить місяць Квітень,
зеленіють ніжно віти,
З борозни зерно дрібненьке
виглядає дощ рясненький.

Травень

От і Травень - місяць квіту,
вже взялося в полі жито,
В річці, лісі та у лузі
молодняк пустує, друзі.

Червень

Червень фарбою малює
вишні та суниці,
Льон до неба все мандрує,
підросла пшениця.

Липень

Липень жнець є працьовитий,
збіжжю час прийшов радіти,
А в городі під листочком
зріють гарні огірочки.

Серпень

Ґазда Серпень кукурудзи
косить поле неозоре,
Яблука достигли, груші,
гарбузові, помідори...

Вересень

Відряджає Вересень птаху вже у вирій,
над ліловим вересом - хмари блідо-сірі.
Павутинки осені вітер розвіває,
На ланах картОпляних - свято урожаю.

Жовтень

Лист червоний, золотавий,
Мов жар-птах, усе кружляє,
Грибників до лісу й гаю
Жовтень барвний проводжає.

Листопад

Листопад свій дощик сіє,
Холодом проймає,
Їжачка та мишку сіру
В нірки заганяє.

Грудень

Грудень дощик обертає
На зірки-сніжинки,
Нетерпляче всі чекають
На Різдво й ялинку.

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)

!!! ХАЙ БУДЕ ВЕЛИКИЙ ГОСПОДЬ, ЩО МИРУ БАЖАЄ СВОЄМУ РАБОВІ!
А язик мій звіщатиме Правду Твою, Славу Твою кожен день!(Псалом 35 (34))

Твоя, Господи, Могутність і Сила, і Велич, і Вічність, і Слава, і все на небесах та на землі!

Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову!

І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все.

А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі.

(1 Хроніки 29:11-13)

Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! (Псалми 18:46-50)

Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! (До Римлян 14:11)
Я, Я ГОСПОДЬ, І КРІМ МЕНЕ НЕМАЄ СПАСИТЕЛЯ!(Книга Пророка Ісаї 43:11)
Господь - то твердиня мого життя... (Псалом 26:1)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
«Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!» (від Марка 10:14)
Я є Дорога, і Правда, і Життя! До Отця не приходить ніхто , якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. (Івана 14:6,7)
Сказав Господь Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
І ширилось Слово Господнє по цілій країні (Діяння 13:49)
Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений Благодаті і Правди. (Івана 1:14)
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло. (Євангеліє від Луки 19:10)
Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. (1 Івана 5:7)
Благодать вам і Мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Перше послання апостола Павла до коринфян 1:3)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


А

Цю Абетку ангелята
Адресують вам, малята –
Асі, Аллочці, Андрію...
Тим, читати хто воліє.


Б

Бог - буття Творець, малята,
Будівник Він безустанний.
Богом створено багато!
Він - наш Батько бездоганний.


В

Вам відомо, може. Ні?
Словом Бог творив наш світ,
Влаштував віки Він Словом.
Бог сказав – і все готове!


Г, Ґ

Гарний світ та гармонійний
Наш Господь шість днів творив.
Суші ґрунт, морські глибини…
Геть усе! Людей! Й спочив.


Д

Дітям першим Бог дає
Сад Едему в спадок,
В нім Адам хазяїн є,
Єві там достаток.


Е

Переступивши якось волю Бога,
Плід скуштувавши з дерева пізнання,
Адам і Єва по спокусі злого
З Едему вигнані в знак покарання.


Є

Єва діток породила,
Звісно, поза Раєм.
Каїн й Авель, як сповила,
Хлопців називає.


Ж

Каїн жниво жав, підрісши,
Богу жертвував убого.
Авель вівці пас, змужнівши,
Завжди жив по волі Бога.


З

Заздрість Каїна з’їдає,
Жертву знов приніс убогу.
Каїн брата забиває,
За його пошану в Бога.


И, І

Адама та Єви нащадки численні
Забули поволі про Господа Ймення.
Забули про честь, нечестивими стали.
Імення Святе майже скрізь утискали.


Ї

Бог навів на землю повінь,
За людей, за їх провини,
Врятував ковчег лиш Ною,
Їжу в нім та всю родину.


Й

По волі Божій увійшли
У той ковчег птахи й тварини.
А згодом голуб сповістив -
Вода зійшла, зросли маслини.


К

У коромислі веселки
Бог обітницю являє,
Що страшні потоки зверху
Землю більше не здолають.


Л

Знову стали заселяти
Люди Землю, Богом дану,
Башту хтіли будувати
Вавілонську, як погани.


М

Мали згинути негожі,
Та міняв Бог гнів на милість,
Як до Нього вірні Божі
Авраам й Мойсей молились.


Н

На горі Сінай Мойсею
Бог дав Книгу, дві скрижалі,
І у ній усі євреї
Десять Заповідей мали.


О

- Не майте бога окрім Мене, -
Так Бог до люду промовляє.
Не призивайте Боже Ймення
Ви надаремно, Бог бо знає.


П

Псалми Давида - гімни Богу,
Любов там знищує печалі.
А в мудрих Притчах Соломона
Знання ти знайдеш Божі сталі.


Р

Різдво Христове! У печері,
У дивнім місті Вифлеємі
Марія Діва Сина родить,
Дитя Святе у світ приходить.


С

Ласку Бог Свою являє,
Сина людям посилає.
Бо Ісус, Дитя сповите,
Є Спасителем для світу.


Т

Тесля Йосиф опікує
Сина Божого, рятує
У Єгипті від злочинця,
Ним був Ірод, цар-убивця.


У

А як Ірода не стало,
Уряд зник, що гнав Ісуса,
В Назарет, у місто знане,
Спас із Йосифом вернувся.


Ф

Теслі фах хоч поважає,
Все ж Спаситель поклик чує,
Він до Храму вирушає,
Слово Боже там вістує.


Х

Дух Святий зійшов на Спаса
У час Хрещення, як голуб.
“Це Мій Син…” почули глас всі.
Божий мир сягає долу.


Ц

Цар царів, Спаситель світу,
Всіх овець заблудлих знає...
День у день з-під смерті гніту
Пастир цей нас визволяє.


Ч

Заповіт Своєї Крові,
Чашу Божого Спасіння,
Дав Спаситель в учнів колі,
По молитві на Оливній.


Ш

Шепіт тихий поміж учнів:
- Хтось Ісуса зрадить,
Хліб Небесний, замість учти,
В муки запровадить.


Щ

Цілує Юда у щоку Ісуса,
За грудку срібла, здавши ворогам.
Та задум злий і до грошей спокуса
В нім втілять потім свій ганебний план.


ь, Ю

Дорога Хресна… І розп’яття.
- Юдейський Цар! – юрба кричала.
У серці ж Господа багаття
Любові й прощення палало.


Я

- Я – Воскресіння та Життя...
Я – Хліб Життя... Я – Світло світу... -
Ісус сказав. Отож, Буття
Забрав Христос з-під тління гніту.

Сказав Господь Ісус Христос: Я перебуваю в єдності з ними, а Ти — в єдності зі Мною, аби вони досягли досконалої єдності, і завдяки цьому світ зрозумів, що Мене послав Ти і що Ти любиш їх так само, як Мене (від Івана 17:23)
Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото (Біблія, Приповісті 22:1)
Оглянувшись довкола, Ісус сказав учням: «Як важко буде тим, хто має гроші, ввійти в Боже Царство!» Проте Його слова здивували учнів. Тож Він повторив: «Діти, як же важко ввійти в Боже Царство! Легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство». Це їх ще більше здивувало, і вони запитали Його: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?» Подивившись на них, Ісус сказав: «Для людей це неможливо, але не для Бога, бо для Бога можливо все» (Марка 10:24-27)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)

Україно, краю рідний,
Богом дана нам земля,
На події ти небідний.
Ти - історії рілля.
Сіячів було багато,
Та не всі вони твої.
Сіяв свій життя зерня тут,
Ворог - плевели руїн.
Небо сходи напувало
Оживляючим дощем,
Підлих недругів навала
Випивала кров ущент.
Де свої, а де чужі є?
Де пшениця? Де бур’ян?
Тож нехай врожай дозріє,
Не ганьбімо Божий план.
Бо Земля у нас єдина,
Бог – єдиний наш Отець.
Україно! Україно!
Будь добром для всіх сердець!


Потрiбно золото? Берiть!

Потрібно золото?
Беріть!
Його ж бо в осені багато!
Червоне золото, не мідь,
У кронах кленів... То завдаток
Нам за збереження краси
Такого ніжного довкілля,
Що, мов та крапелька роси,
Тремтить усе на листі зілля.
Тремтить від стебля коливань,
Всихає від лихої спеки...
Невже є місце для вагань
Щодо збереження безпеки
Життя?..
Потрібно золото?
Беріть!

У Морквини іменини!
Запросила цвіт родини,
Запросила на обід
Майже весь городній рід.
Йде у гості Капустина,
А за нею - Цибулина,
Йдуть Буряк, Томат, Квасоля,
Ще й смаглява Бараболя.
Поспішає Кріп, Петрушка,
Вже грибна чекає юшка,
ПампушкИ ждуть і сметана.
Ось Часник ступив на ґанок:
- Відчиняй нам, господине!
Борщ прийшов на іменини!

Кіт на хату розлютився:
- Задавака в стрісі!
В тигра щоб перетворився...
Позабула б висі.
Там не сядь, там не лягай!
Скрізь одні накази.
Ліжка, коте, не займай!
Не хлебтай-но з вази!
Не нагострюй об тахту
Кігтики та зубки!
Не дозволено коту
Їсти з м'ясорубки!
Лапи геть від окунця!
Не торкайся їжі!
Стань я тигром, хата б ця
Знишкла, наче миші.

Давним-давно в одному лісі жив Заєць куцохвостий ніби.
І мріяв він про хвіст розкішний, такий от довгий як у Лиса. Цей Заєць мав короткі вушка, такі кругленькі й маленькі дуже. Та зовсім це йому не заважало все чути, інколи підслухати... А справа була вся в тому, що цей знаний Заєць був дуже балакучий.
Навіть занадто, бо любив частенько через Сороку розпускати побрехеньки.
Ці побрехеньки розбрідалися по лісі. А Зайчик тільки і робив, що бігав від хатки та до хатки лісних друзів, і ту брехню “на власні вуха” слухав.
Одного разу вже дійшло до того, що Заєць, запросивши саме цю Сороку, їй “по секрету” розповів, що наче сам Лис свій хвіст на заячий та хоче обміняти.
Сорока цей «секрет», не в змозі потаїти, пішла його розносити по лісі.
Дійшла зухвала новина й до Лиса, що з Вовком-братом у хатиночці обідав. На дворі було красне літечко, й тому Лис двері залишив відкритими. І тут наш Заєць невідомо звідки взявся, навшпиньки до отих дверей підкрався...
А так, щоб краще йому було чути, просунув Заєць у ті двері вуха...
Вовк із господарем брехню Сорочу саме розглядали, дивуючись нахабству рідкому...
Тоді, як Заєць зухвало, стоячи отам, відмітив, що може дошкуляти навіть Лису.
Що сила Заяча теперечки в словах. Немає значення, чи правда то, чи то брехня.
І так розмовою тією Заєць захопився, що мимоволі у добрячій пастці очутився.
Бешкетний вітерець чимдуж оце подув... Захлопнув двері, й вушка круглі затиснув.
Та це було б ще, мабуть, півбіди, коли б не клямка на зворотній стороні. Від поштовху того вона ураз злетіла, підступні двері, ніби на гачечок, зачинила.
Як тільки Заєць наш не силкувався! Відштовхувався лапками, голівкою вертів, пручався...
Старався так, що ледь не надірвався!
А двері вуха і не думали звільняти!
Та ось, запеклу метушню почули Лис із Вовком-братом. Тихенько до дверей навшпиньках підійшли, відкрили... Ну, а Заєць тільки шмиг...
Побіг, аж вітер у тих вухах засвистів. Спинився тільки вдома. Зирк у дзеркало... Та, що це за стрічки повиснули додолу з голови?! Торкнувся них... Та, начебто, то вуха, які до цього були невеличкі й круглі.
Отак той Заєць замість довгого хвоста отримав довгі вуха. Це вже неспроста!
___________________________________________
Хто підслуховувати, отже, полюбляє - на вуха довгі себе, друже, наражає...

1.
Хлюпотить стрімка водичка,
В’ється, ллється річка Стрічка.

Веселенька та гарненька,
Ще, як небо, голубенька.

Ось біжить та річка Стрічка.
Бачить, Човник край водички.

На піску собі дрімає,
Попід сонцем загоряє.

- Човнику, - питає річка,
Чом дрімаєш край водички?

Чом не плаваєш, рідненький?
Човник каже: Я маленький.

Ще не плавав я ніколи.
Не пройшов цієї школи.

Та й боюся я водички,
Бо стрімка ти річка, Стрічко.

- І хоча стрімка я річка, -
Каже Човнику та Стрічка. –

Та човни - то мої друзі,
Величенькі і недуже.

Простягай своє весельце,
Попливеш, немов по скельцю,

Повз барвисті береги,
Повз ліси, гаї, сади...


2.
Човник, дітки, хоч дрімає,
Втім весельце простягає.

І побігли отже річка,
З нею Човник невеличкий.

Сонце в небі синім сяє,
Пташка весело співає.

Гілочками ліс шумить,
В полі колос шепотить.

Човника все забавляє,
Він уже й не уявляє,

Як міг жити без водички,
Без тієї річки Стрічки.


3.
Та аж раптом чує він:
- Човнику, тобі уклін!

Колосків ось назбирав,
Та вже трішечки й пристав.

До містка ще йти далеко.
А для тебе, бачу, легко

Річку Стрічку перетнути,
Того берега сягнути.

На тім боці моя хатка.
Бачить Човник – Мишенятко.

- Що ж, стрибай хутчіш до мене!
Підсоблю тобі, я певен, -

Каже Човник Мишенятку.
Ген видніється вже й хатка...


4.
Підпливають. Чують: Може,
Човник й Білці допоможе?

Назбирала я горішків,
Утомилася втім трішки.

Та ще треба завітати
Ховраха ось привітати.

Бо цієї, знаю, днини
Він святкує іменини.

- Не журися, тітко Білко,
Довезу тебе я швидко, -

Човник їй відповідає.
П’ять хвилин лише спливає,

І ось Білку зустрічають
У Ховраха, пригощають…


5.
А наш Човник пливе далі
Повз лісок, квітучі трави,

Повз хати, сади, городи.
Раптом чує. - Цей добродій

Неодмінно допоможе.
Човне, підпливи, як можеш! –

Хтось до Човника гукає.
Бачить Човник, так то Заєць

Із Зайчихою стоїть.
Та йому оце кричить.

Біля Зайця - Зайченятко,
Вередливе немовлятко.

Підпливає до них Човник.
Каже Заєць: Кошик повний

Моркви ми от назбирали,
Дім далеко, але з нами

Це маленьке зайченятко,
Все жаліється на лапки.

Цілий день собі стрибало,
От і силоньки не стало.

Самостійно йти не хоче.
Не повернемось й до ночі

Ми додому. Бо в лісок
Шлях веде через місток.

- Не хвилюйся так, сіренький.
Човен, бачиш, я швиденький.

Тож, усю твою родину
Переправлю за хвилину.

Зайця Човник заспокоїв.
Й слово стримав. А навколо

Літо барвами рясніє,
Річка Стрічка голубіє.

Бабки жваво скрізь літають,
На ніс Човнику сідають...



6.
Але, що це? Дядько Заєць,
Звів угору раптом палець.

Бачить Човник – Пташенятко!
Долетіло голуб’ятко

До середини аж річки,
Та втомилось невеличке.

Крильцями усе тріпоче,
І от-от у воду вскочить.

Вже не стало сил летіти,
Десь на гілці відпочити.

Човник швидко підпливає,
Та весельце підставляє.

Пташенятко тут зраділо,
На весельце, звісно, сіло.

Закурликало від щастя,
Що минуло те нещастя,

Що вернеться до матусі,
Бо ота сидить у тузі.

Вдячна Човнику Пташина,
Врятував бо її сина.

Звірі Човника вітають,
Дійсним другом величають.

Дружбу вірну пропонують,
Всім, що мають, тим частують...

Ось і сонечко сідає.
День ясненький догоряє.

Час додому повертати,
Там до ранку спочивати.

Човник друзям обіцяє,
Що до них знов завітає,

У хазяйстві підсобити,
Діток плавати навчити...


7.
Темно-синю відкриває
нічка парасольку.

Золотавий місяць сяє
в небі замість сонця.

Сни чарівні скрізь кружляють,
Зірочки вогнями грають.

Лісових малят матусі
У колисочках гойдають...

Спить і Човник край водички.
Не дрімає тільки Стрічка.

Струни хвиль перебирає,
Колискову всім співає:

- Віченька стуляй.
Люлі-бай...