У дощ зайду - мій найрідніший дім,
У дзеркала його старих елегій,
Таких старих, що їхній спів чи легіт
Гірчить весною, мов кора верби,

Де щастя їхнє схоже на полин,
М"який полин, безвусий, зовсім юний,
Де світлотіні райдужних краплин
Тихцем торкають струни світлосуму:

Вода - верба - вода - верба - вода...
Весна - як бог - завжди приходить звище.
А я в руках її - вербовий свищик,
Що ненароком випав із гнізда.

2015