А опісля - багато незвичного, крім життя
з відчуттями, що Інший - од плоті Провидця обставин,
і очима глядиш зачарованого дитя
на пустелю, на дім, на буття з кольорових гущавин,
а навколо густою імлою таке забуття,
що “ти знову дитя” - триєдине твоє відкриття.

І ще потім достатньо незвичного, крім людей,
що сумною поклажею загородили дороги,
і пройти неможливо без ”римлянин”, “грек”, “іудей”,
і піти неможливо, не кинувши рідні пороги,
а тобі навздогін тільки крики і тупіт коней,
і ти йдеш по воді, наче воду висвячують ноги.

А вже потім нічого незвичного, крім: вини
за твоє відособлення від обумовлених правил,
від розумників пильних і поглядів множини,
до якої прийшов, і яку направляв, та не правив;
що найближчої жінки услід ревно кинуть сини,
мов не брат їм, і бог із обіцяним знову злукавив.

2007