Я вірю у те, що сумують за нами,
Окремо за кожним або за всіма,
В минуле зачинені двері та брами.
Пусте, що зворотного шляху нема.

Вернутися б дітьми або школярами -
За мною пішла би численна юрма.
Та в небо хрестами указують храми:
Туди - і нікуди, мені зокрема.

Я майже зібрався, і знаю, що рушу -
Прикласти до брами спітніле чоло,
Бо пам'ять настільки вимотує душу,
Що краще би зовсім її не було...