Із Миколи Некрасова

1
В старости Вакули бабка Неоніла
на ремонт хатинки дошки попросила.
Староста відмовив, а вона - знай нудить:
«От як пан приїде - зразу нас розсудить!
Він же сам побачить, що не обійдуся,
й скаже дошки дати...» - Так і снить бабуся.

2
Хтось з нових сусідів - добрий шмат землиці
у селян відрізав через плутні ниці.
Й чинно розумують у громаді люди:
«От як пан приїде - землемірам буде!
Він-бо розбереться, й тільки скаже слово -
нашу всю землицю віддадуть нам знову».

3
Кріпосну Наталку хлоп посватав вільний;
тільки управитель - до весіль не схильний.
«Почекаєм, Петре, - шепотить Наталя. -
От як пан приїде...» - І таке все далі.
Діти та дорослі, тільки щось на сором -
«От як пан приїде...» - примовляють хором...

4
Вмерла Неоніла; крадена землиця
у нових сусідів житом золотиться;
вже колишнім дітям час розумувати;
вільний хлоп-коханець втрапив у солдати;
втратила Наталя на заміжжя види...
Пана все немає, пан усе не їде.

5
Та нараз опівдні посеред дороги
в мареві з’явились похоронні дроги;
а на катафалку з неприступним видом -
пан в труні дубовій; а наступний - слідом.
Погребли старого, свіжий сльози витер -
й рушив, як буває, у Москву та Пітер...

(2019)